Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Одиночные пчелиные (Hymenoptera, Apoidea)агроландшафта Северо-Запада Украины: фауна, экология и практическое значение

ВАК РФ 03.00.09, Энтомология

Автореферат диссертации по теме "Одиночные пчелиные (Hymenoptera, Apoidea)агроландшафта Северо-Запада Украины: фауна, экология и практическое значение"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ <- п . імені Г.С. Сковороди

1 ь ОД

•9 ЬЮ/} 19Я7 На правах рукопису

ФІЛАТОВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

ПООДИНОКІ БДЖОЛИНІ (НУМЕМОРТЕГЗД, АРОЮЕА) АГРОЛАНДШАФТУ ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ: ФАУНА, ЕКОЛОГІЯ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Спеціальність - 03.00.09 - ентомологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Харків -1997

Дисертація представлена у вигляді рукопису

Робота виконана в Харківському державному аграрному університеті імені В.В. Докучаева

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор Борис Митрофанович ЛІТВІНОВ

Офіційні опоненти -доктор біологічних наук, старший

Провідна установа - Інститут рослинництва імені В.Я. Юр’ева УААН

“• ІЗ) ” годині на засіданні Спеціалізованої Ради К.02.26.04 при Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди: 310^68, Харків -168, вул Блюхера 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитирь у бібліотеці Харківського . державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Автореферат розісланий 1997 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Ради, _О

кандидат біологічних наук, у /

доцент - СУ' С/'' Н.П. Чепурна

науковий співробітник.

Валентин Олексійович МИХАЙЛОВ

- доктор біологічних наук, професор Віктор Микитович ПИСАРЕНКО

Захист дисертації відбудеться

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найголовніших функцій комах є запилення квіткових рослин, що переважно здійснюється спеціалізованною групою комах - бджолиними (Нушепоріега, Ароісіеа). Тільки на території Україні! бджолозапилення потребують понад 100 видів ентомофільних рослин, що культивуються людиною. Деякі з них зовсім не плодоносять без участі запилювачів, а у більшості сильно знижується врожай плодів та насіння. До цієї групи рослин належить люцерна посівна - одна з найцінніших кормових трав, а також високобілкові кормові культури такі як озимий ріпак, редька олійна, сильфія пронзеполиста. -

Незважаючи на неухильне зростання рівня агротехніки та застосування пестицидів проти шкідливих організмів, урожайність насіння не зростає, а в деяких місцях, особливо в Європейскій частині СНД, знижується (Песенко, 19826; Зінченко та ін., 1989). - 1

Багато аспектів фауни, біології та екології поодиноких бджолиних залишаються недостатньо або зовсімлї&ивченими. Дослідження фауни бджолиних в нашому регіоні не проводилось з другої половини 19-го сторіччя (Ярошевский, 1881). А дані з екології, в тому числі динаміки чисельності, мають фрагментарний характер і не дають цілісної картини стану поодиноких бджолиних у сучасному агроландн афті.

^УІета роботи. Метою даної робота було вивчення екологічних закономірностей структури населення поодиноких бджолиних сучасного агроландшафту північного сходу України для раціонального використання даної групи комах при запиленні люцерни та інших високобілкових кормових культур.

Завдання досліджень. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

1. Виявити видовий склад поодиноких бджолиних дослідженого регіону.

2. Вивчити стан поодиноких бджолиних сучасного агроландшафту та дати його порівняльну оцінку-з населенням бджолиних заповідних територій.

3. Вивчити екологічні особливості бджолиних - запилювачів насінної люцерни, озимого ріпака, редьки та сильфії.

4. На підставі проведених досліджень розробити засоби раціонального використання запилювачів, а також заходи щодо їх охорони та збільшення чисельності.

Наукова новизна роботи. В результаті проведених досліджень на території північного" сходу України нами виявлено 360 видів поодиноких бджо.іиних, що відносяться до 53 родів з 6 родин. З них вперше для регіону відмічені 103 види. Наведено якісну і кількісну оцінку стану населення бджолиних основних урочищ агроландшафту: поля сільськогосподарських культур, садово - городні ділянки, пасовища, сіножаті, полезахисні лісосмуги, неугіддя. На основі виявлених закономірностей установлені тенденції розвитку і складено прогноз стану цієї господарчо важливої групи комах з врахуванням змін в структурі сільського господарства України. Проведено аналіз впливу режиму заповідання на видовий і кількісний склад поодиноких бджолиних територій, що охороняються (заповідників). .

Вперше для регіону встановлено видовий склад поодиноких бджолиних запилювачів озимого ріпака і редьки олійної, для сильфії пронзенолистої це зроблено вперше в Україні. Доведено, що основною причиною низької врожайності насінної люцерни є не нестача запилювачів та низький рівень занилення, а втрати насіння при збиранні в технологічному ланцюзі: скошування - підбір валків - обмолот - очищення насіння.

Практична цінність роботи. Результати проведених досліджень дають змогу оптимізуватн використання диких бждолиних для максимального запилення і отримання Ьисоких врожаїв ентомофільніх сільськогосподарських культур. Цьому сприяє виявлення місць природньо^ концентрації бджолиних -8 агроланшафгі. Вивчення сезонної динаміки льолу дозволяє шляхом підкосів синхронізувати масову появу основних запилювачів насінної люцерни з

періодом її цвітіння. З метою виключення втрат насіння рекомендовано змінити традиційну технологію збирання насінників люцерни: проводити обмолот в стаціонарних умовах, а не в пені комбайном. Дана господарська оцінка бджолиних - запилювачів озимого ріпака, редьки олійної, сильфії пронзенолистої. Розроблені рекомендації щодо поліпшення їх запилення.

"Кількісно доведено цінність неугідь як резерватів кориснрї ентомофауни (запилювачів). Запропоновано мінімально необхідний комплекс заходів з охорони і приваблення в агроценози запилювачів ентомофільних сільськогосподарських культур. Рекомендовані для лісостепових заповідних . територій режими заповідання, що дозволяють максимально зберігги цю групу комах.

Реалізація результатів дослідження. Розроблені практичні рекомендації, що включені в технологію вирощування люцерни на насіння. Впроваджені на території Харківської області в 1980 - 1991 роках на площі понад 10 тис. га. Вони показали високу ефективність і на південному заході України (Миколаївська обл.). Основні положення дисертаційної роботи увійшли до курсу лекцій для студентів факультету захисту рослий, а токож для слухачів факультету підвищення кваліфікації ХДАУ ім. В.В.Докучаева.

Апробація роботи. Основні результати досліджень були представлені та обговорені на наукових конференціях професорсько - викладацького складу та на засіданнях кафедри зоології та ентомології ХДАУ (Харків, 1979-1997pfp.), на 2,3 і 4 з'їздах УЕТ (Ужгород, 1980; Канєв, 1987; Харків, 1992), на 8 (Вільнюс, 1979) і 9 (Київ, 1984) з'їздах ВЕТ, на першій Всесоюзній школі -семінарі "Обмін дослідом охорони, приваблення та розведення комах -запилювачів рослин" (Новосибірськ, 1980), на науково - практичній конференції "Стан і перспективи розвитку мегахилівництва в Росії" (Москва, 1991), міждержавному семінарі "Розвиток, системи міждержавних територій, що особо охороняються”(Мартова, 1996), а також на засіданні Харківського відділу УЕТ (1997).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 26 праць, в тому числі методичні рекомендації для працівників сільського господарства і навчальних закладів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти глав, висновків і рекомендацій виробництву, списка літератури і додатків, загальним обсягом 176 сторінок, включаючи . 32 таблиці та 18 рисунків. Список літератури з 331 джерел, втому числі 76 іноземні. Додаток включає анотований список поодиноких бджолиних регіону досліджень та іх еколого-біологічну характеристику (крайні дати льоту, відносну чисельність, трофічні зв'язки, місце мешкання виду, фенологію).

Вважаю за доцільне висловити щиру подяку за допомогу в роботі док. біол. наук, проф. Б.М.Літвінову, канд. біол. наук, доц. О.В.Захаренку,

В.МГраадма, В.І.Опаренку, Б.М. Якушенку.

ЗМІСТ РОБОТИ

ГЛАВА І. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

■ Район досліджень включає східну частину Сумської та Полтавської областей, північно - західну частину Харківської області, що входить до лісостепової зони, а також її степову частину. У зв'язку з тим, що в даному регіоні не зберіглися абсолютно заповідні території, що необхідні для порівняльної оцінки стану поодиноких бджолиних і визначення ступеня та характеру впливу господарської діяльності людини, частина дослідів проведена на території Центрально - Чорноземного державного заповідника ім'. В.В. Альохіна (Росія), яка за грунтово - климатичними умовами і рослинністю дуже поа'бна суміжним територіям України (Приходько та ін., 1967; Попов, Маринич, Лаиько, 1968).

В главі надана коротка характеристика клімату, відмічені особливості метеорологічних умов в роки проведення досліджень. Наведені дані про рослинний покрив сучасного агроландшафту, що 'становить 80 /о території імвденного сходу України.

ГЛАВА 2. МЕТОДИКА І ОБСЯГ ДОСЛІДЖЕНЬ

Основними матеріалами для цієї роботи послужили збори автора, що проводились з 1979 по 1996 рік в ЗО пунктах та 6 пунктах абсолютно заповідних територій: "Михайлівська ці іина“, "Ліс на Ворсклі", Центрально -Черноземний 'заповідник (ділянки "Ямський", “Баркал вка", "Стрілецький степ" та "Козацький степ"). Окрім власних зборів використовувались' матеріали лабораторії агроекології ХДАУ, відділу біології Харківського Палацу піонерів. Стаціонарні дослідження проводились в 4 пунктах Харківської, Сумської та Бєлгородської областей.

За період досліджень зібрано понад 16 тис.. екземплярів поодиноких бджолиних з квітів 132 видів рослин 27 родин. Матеріал накопичували шляхом індивідуального збору під час екскурсій та при проведенні кількісних обліків комах за методикою Ю.А.Песенка (1972в). Всього проведено 254 кількісних обліків чисельності в усіх обстежених пунктах природніх і вторинних біотопів. Результати обліків оброблені математично.

При вивченні рівня запилювання насінної люцерни застосбвували методику Всесоюзного інституту кормів (Журавльов, 1980).

Для вивчення прийомів збільшення чисельності поодиноких бджолиних в агроландшафті використовували штучні гніздов’я. Для грунториючих видів

- приваблюючі насипи та ями; для стеблових видів - стебла рослин з м’якою серцевиною та трубки з паперу, скла, пластика, очерету та ін. Всього було зроблено 10 насипів та 10 ям, установлено 312 тис. гніздових каналів. Результати досліджень оброблені методами математичної статистики.

ГЛАВА 3. КОРОТКА ЕКОЛОГО - ФАУНІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПООДИНОКИХ БДЖОЛИНИХ ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ

За час зборів нами виявлено 360 видів поодиноких бджолиних, що належать до 53 родів 6 родин. Найбільшою кількістю видів представлені галиктиди 91 вид, (25,3% від усих бджолиних). Дещо поступаються їм антофориди - 84 види (23,3%) і андреніди 75 видів (20,8%). В цілому

представники цих трьох родин становлять 69,4% фауни бджолиних регіону. Подібне співвідношення родин спостерігається на південному сході України (Радченко. 1982) і Нижньому Дону (Песенко, 19736).

Вперше для регіону відмічено 103 види за таким складом: Colletidae - 9 видів із двох родів; Andrenidae - 19 видів з одного роду; Halictidae - 33 вида з двох родів; Melittidae - 3 види з двох родів; Megacliilidae - 12 видів із сьоми родів; Antliophoridae - 25 видів із десяти родів.

На основі кількісних обліків (15903 екз. 294 видів) нами проведена оцінка відносної чисельності видів згідно з п'ятибальною логарифмічною шкапою чисельності, що розроблена Ю.А. Песенком (19726; 1982). Більше половини видів -170 (57,8%) зустрічаються поодиноко, їх в зборах менше 6 екземплярів. 71 вид відносно рідкісний (24,4%), 45 видів звичайні (15,3%) та З видів (Andrena flavipes Pz., A. dorsata Kby., A. ovatula Kby., Halictus malachurus Kby., H. pauxillus Schenck, H. calceatus Scop., H. albipes F., Rophitoides canus Ev.) зустрічаються часто. Останні сягають 2,7% від загальної кількості видів і більш ніж половину -53,8% (8556 екз.) всих зібраних бджолиних. Серед них найбільш чисельні Andrena flavipes Pz. (1403 екз.) і A. dorsata Kby. (1337 екз.), що в сумі становить 17,2%.

З 294 видів бджолиних, зібраних за методом кількісних обліків, 204 види (69,4%) не мають певної приуроченості до місць мешкання. Ксерофітним (степовим) місцям мешкання віддають перевагу 36 видів, мезофітним (лісовим) - 36, мезо- і гігрофітним (заплавним) - 18 видів бджолиних. .

В трьох родинах поодиноких бджолиних із 6 нами відмічені бджолині -клептопаразити. В родині Halictidae - один рід, 13 видів; Megacliilidae - три рода, 14 видів: Anthophoridae - 9 родів, 44 види. Всього 13 родів і 71 вид (19,7% від загальної кількості). Більше половини - представники родини Anthophoridae. . .

За трофічними ознаками розподіл пилкозбираючих видів регіону такий: бджолині - полілекти - 201 вид (67.8%); оліголекти - 93 вид (32,2%). Для

порівняння - доля оліголектів у фауні Нижнього Дону - 41% (Песенко, 1973). Спостерігається тенденція до зменшення і'хньої долі в населенні бджолиних в більш північних районах. До типових мснолектів, які відмічені нами на одному виді рослин, належить 14 виді} - 4,8%. Це такі види: Colletes nasutus Sra., C. succmctiis L., Andrena aberrans Ev., A.. florea A. hattorfiana F., Systrdpha curvicornis Scop., S. planidens Gir., Melitta niigricans Alfk., Macropis fulvipes F., M. labiata F., Paranthidium intemiptum F., Hoplitis adunca Pz., Tetralonia salicariae Lep., T. scabiosae Mocs.

'З восьми найчисленніших видів бджолиних регіону тільки Rophitoides-canus Ev. і Andrena ovatula Kby. - широкий оліголект, що приурочені до запилення рослин родини бобових. Інші 6 видів - полілектичні бджолині, які живляться на великій кількості видів,р'ослин.

Фенологічні особливості поодиноких бджолиних регіону співпадають з літературними даними для суміжних територій південного сходу України (Радченко, 1982), Нижнього Дону (Песенко, 19736), Правобережнього степу України (Осычнюк, 1955), але "з врахуванням географічної широти. Найпоширеніші - літні види (131 вид). Для 88 видів встановлено, що вони з'являються навесні та літають до початку осені. Багато з них має .два покоління за сезон. , '

ГЛАВА 4. ПООДИНОКІ БДЖОЛИНІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЛАНДШАФТУ ПІВНІЧНОГО СХОДУ УКРАЇНИ .

■4.1. Характеристика бджолиних - запилювачів культурних рослин

Літературні дані про структуру угрупування поодиноких бджолиних на багатьох польових культурах обмежені або відсутні. Ми вивчали угрупування поодиноких бджолиних на полях рослин, що різною мірою залежать від бджолозапилення: люцерна посівна, конюшина, озимий ріпак,редька олійна, сильфія пронизанолиста, соняшник. Крім того, обстежені поля рослин, що самозапилюються: горох та картопля. Трофічні зв'язки між останніми культурами і бджолиними не встановлені, а 18 видів бджолиних, зареєстрованих на полях гороху і 27 на полях картоплі, пов'язані з бур’янами.

Всього на досліджених культурах зібрано 5590 екз. бджолиних 106 видів із 31 роду 6 родин. В розділі докладно аналізується видовий склад, сезонна динаміка чисельності та закономірності розподілу бджолиних на полях культурних рослин. Встановлено тісний зв’язок (г .= 0,93) між кількістю бур'янів з родини бобових та основними запилювачами люцерни, а також зв’язок між чисельністю бджолиних, рівнем запилювання квітів, урожайністю насіння культурних мелітофільних рослин та відстанем до місць природньої концентрації бджолиних. Запилювачі зустрічались лише в 250 метровій смузі від краю поля па люцерні; на полях редьки олійної та ріпака озимого ширина цієї смуги дорівнює 150-200 м, сильфії пронизанолистої - 140 м, соняшника -100 м. З врахуванням цих данних, відстань між краями полів не повинна перевищувати 300-500 м, а площа поля при його близькій до квадрата формі -

25 га. Поле також може-мати вузьку витягнуту форму.

4.2. Структура населення бждолиних сіножатей

. В регіоні досліджень сіножаті представлені переважно двома типами: 1) заплавних луків з домінуванням злаків та осок, 2)суходольних луків з багатим різнотрав'ям. Співвідношення між цими типами за кількістю видів мелітофільної рослинності дорівнює 1 : 3. На всих сіножатях ми виявили 118 видів поодиноких бджолиних з 33 родів 6 родин. З них на заплавних - 27 родів і 81 вид, на суходольних - ,30 родів і 102 види. В обох типах переважають представники родів Andrena і Halictus (36,8% і 46,1% від загальної кількості зібраних особин). Максимальна чисельність бджолиних на заплавних сіножатях спостерігається в другій - третій декада^квітня, в період інтенсивного цвітіння верби (Sali* sp.), а на суходольних - в середині червня під час цвітіння різнотрав'я перед сінокосінням.

Виявлені відміни в кількості видів і чисельності поодиноких бджолиних між сіножатями різних типів залежно від" способу сінокосіння - ручного та машинного (Табл. 1).

g

Таблиця 1. Кількісна характеристика поодиноких бджолиних сіножатей при різних способах скошування ~ _______

Тип сіножаті . Кількість видів і Чисельність, екз./облік

Заплавний, машинне скошування 71 6,0 ± 0,5

Заплавний, ручне скошування 80 7,8 ± 0,9

Суходольний, машинне скошування 76 8,7 ± 0,3

Суходольний, ручне скошування 98 12,2 ±1,9

При ручному сінокосінні залишаються незайманими куртини мелітофільної рослинності, що мають низьку кормову цінність, є отруйними для худоби або погано скошуються (жовтеці, піжмо, собача кропива, шавлія

тощо). Вони забезпечують бджолиних їжею після сіно косу.

4.3. Структура населення поодиноких бджолиних пасовищ

У регіоні досліджень пасовища є важливим компонентом агроландшафту, хоча займають- лише 5% від . загальної площі сільськогосподарських угідь. Для них переважно властивий перевипас, що веде до зникнення цінних кормових рослин, поширення отруйних та неїстівних бур'янів, порушення грунтового покрову. Це властиво для 4-5 стадій дигресії пасовищ (Алехин, 1934).

Нами відмічено 41 вид поодиноких бджолиних з 17 родів 6 родин. Найчисленніші виді: Halictus calceatus Scop., Н. malachums Kby., H. tumulonun L., Andrena flavipes Pz., Panurgus calcaratus Scop, становлять 53% від загальної кількості зібраних особин. Чисельність бджолиних на пасовищах на протязі сезону досить стабільна, спостерігається лише Незначне її підняття в першій половині травня до початку регулярного випасання худоби. Середня відносна чисельність бджолиних на протязі сезону найнижча з усих обстежених урочищ агроландшафту і дорівнює 7,2екз./облік. .

Мелітофільйа рослинність нечисленна і склвдається з видів1, що захищені від поїдання та витолочування: отруйних, неїстівних та колючих. Ц$

представники родів Ranunculus, Tanacetum, Salvia, Verbascum, Inula, Carduus,

Onopordum, Eryngtum, Cirsium тощо. Bonn падають поодиноким бджолиним

не тільки кормову базу, а і захист ініздовіи від витоптування худобою. Всі

ініздов'я, що ми знайшли на сіножатях (Colletés fodiens Geoflr., Panurgus

calcaratus Scop., Halictus tumulomm L., Dasypoda plumipes Pz., Tetralonia

macroglossa 111 ), були розташовані навколо куртин цих рослин.

4.4. Структура населення поодиноких бджолиних полезахисних лісосмуг

Основні роботи щодо формування ентомофауни полезахисних лісосмуг • датовані 40 - 50-ми роками (Мельниченко, 1949; Арнольди, 1951; Медведев, 1951, 1953 та іи.). Поодиноким бджолиним присвячені роботи Д.С. Шапіро (1940) та В.В. Попова (1952). С тих пір суттєво змінився віковий склад лісосмуг, «в якііх пройшли певні сукцесійні зміни. Дані про сучасний стан бджолиних лісосмуг наведені в роботах Ю.П. Мухіна (1977), Ю.А. Песенко (1978), В.Г. Радченко (1982). В районі проведення досліджень поодинокі бджолини лісосмуг вивчені вперше. Виявлено, що ентомофауна поодиноких бджолиних лісосмуг нараховує 211 видів із 46 родів 6 родин (Табл. 2).

Як і в іншіх урочищах агроландшафту, найбільшою кількістю видів представлені галиктиди - 72 види (31,1% всього видового складу). Найчисленніші - андрениди -42,7% всих зібраних екземплярів бджолиних. Останнє відрізняє лісосмуги від усих інших урочищ агроландшафту.

Враховуючи специфіку досліджень, все різноманіття полезахисних лісосмуг ми поділили на. 4 основних типи: 1. Лісосмуги з багатим видовим складом деревно - чагарникових рослин та з численною трав'янистою рослинністю узлісь; 2. Те саме, але без трав'янистої рослинності; 3. Лісосмуги з бідним видовим складом (не більше п'яти) Деревно - чагарникових рослин та з трав'янистою рослинністю узлісь; 4. Те саме, але без трав'янистої рослинності. Дані про кількісний та якісний склад поодиноких бджолиних в різних типах лісосмуг наведені в таблиці 3.

Спостерігається силышй вплив видового складу рослинності лісосмуг на видовий склад і чисельність поодиноких бджолиних. Нами доведено, що найбільш привабливими для бджолиних деревними видами лісосмуг е карагана кущова, біла акація звичайна га види піьоду (повним список дерев і чагарників лісосмуг з строками цвітіння наведен у додогку 2).

Таблиця 2. Поодинокі бджолині полезахисних лісних смуг району

досліджень

Назва родини Кількість родів Кількість НІЛІ в Кількість зібраних екземплярів

шт %

Colletidae 2 ІЗ 60 4,3

Andrenidae 4 42 1115 42,7

Malictidae 8 . 72 1038 39,7

Melittidae 2 7 101 3,8

Megachiledae . 12 34 144 5.5

Anthophoridae 18 43 156 6,0

ВСЬОГО 46 211 - 2614 100,0

Таблиця 3.Вплив типу лісосмуги на чисельність поодиноких

бджолиних

Тип лісосмуги Кількість видів Відносна кількість

шт. У % до 1 типу лісосмуги 1 екз./облік У % до 1 типу лісосмуги

1 211 — 24,2 ± 38 —

2 172 81,5 23,1 ±3,6 95,5

1 141 66,8 15,3 ±'2,7 63,2

' 5 38 18,0 і 2 ±1,8 17,4

• СЕРЕДНЄ 140,5 — 1о,7 ±2,2 —

їх відвідували 55 видів бджолиних із 57, що відмічені на деревах та кущах. Середня відносна чисельність - І2,5екз./облік, це в 2,5 раза вище, ніж в інших деревних видах. До 90% бджолиних, що відвідують карагану кущову та білу акацію, є також основними запилювачами: люцерни: Andrem flavipes Pz„ A. dorsata Kby., A. ovatula Kby., Eucera elypeata Ev., Melitta leporina Pz. Починають цвісти ці види на місяць раніш, ніж люцерна посівна, а закінчують на початку її цвітіння. Одже, ці види є додатковим джерелом корма для'

запилювачів люцерни, і цим самим вони затримують їх на лісосмугах, що розташовані біля полів люцерни.

Дуже негативно впливає на поодиноких бджолиних випас худоби в лісосмугах за допомогою "електросгорожа" та власного прив'язку. При цьому практично повністю стравлюється трав'яниста рослинність та нижні гілки дерев і кущів, витоптуються гніздов'я бджолиних, розташовані в грунті. Результати вивчення впливу випасання худоби на поодиниких бджолиних лісосмуг наведені в таблиці 4. >

За кількістю видів поодиноких бджолиних лісосмуги з багатим флористичним складом, в яких випасається худоба, наближуються до пасовищ» та лісосмуг з найбідиішим флористичним складом. Внаслідок випасання худоби кількість видів бджолиних зменшується у шість разів, а відносна чисельність в 7,8 раза.

Таблиця 4. Вплив випасання худоби в лісосмугах на чисельність

■ 1 поодиноких бджолиних______________;_________• _;_________

Тип лісосмуги' Наявність випасу Кількість видів ■ бджолиних Відносна чисельність, екз./облік

1 е 211 24,2 ±38

1 є 35 3,1 ±0,5

4 немає 38 ■ 4.2 ± 0,8

Пасовище 41 7,2 ±2,1

4.5. Структура населення поодиноких бджолиних сільськогосподарських неугідь

Сільськогосподарські неугіддя за своїм флористичним складом (більше 150 видів) і кількістю одночасно квітучої рослинності, наближаються до заповідних ділянок. За час досліджень в них виявлено 218 видів поодиноких бджолиних з 46 родів шоста родин. Найбільшою кількістю видів представлені галиктши*- 75 (34,5%), антофориди - 46 (20,8%), андреніди - 45 (20.6%). За розподілом родин ці територіі наближуються до заповідних.

’ відповідно табп. З

Найбільша кількість видів бджолиних (201 вид) в неугіддях спостерігається у другій - третій декадах червня - на початку липня, під час масового цвітіння видів мелітофільних рослин (171 вид). Відносна і абсолютна чисельність відмічена на прикікці травня - на початку квітня (24 екз./облік), тобто раніше ніж фауністична. Масові види ті самі, що і в інших урочищах агроландшафту. Далі в розділі аналізується стан стеблових та грунториючих форм бджолиних, структура населення бджолиних залежно від типу трофічних зв'язків. Доведено, що сільськогосподарські неугіддя є природним резерватом видового різноманіття • бджолиних агроландшафту. Звідси вони розповсюджуються на всих іншіх урочищах .

В останні роки неугіддя відчувають сильний господарський вплив о наслідок масового садово-дачного будівництва (Табл. 5). Порушуються природні зв'язки між рослинами та бджолами, виникає просторова ізоляція місць природньої концентрації бджолиних. Вони набувають островного характеру, що робить їх дуже вразливими. Вплив садово-дачного будівництва на видовий склад та чисельность поодиноких бджолиних наведена в таблиці

5. - . ■ ■ ' .

^ Таблиця 5. Видовий склад та чисельність поодиноких б/рколиних

Урочище агроландшафта Кількість родів Кількість видів Відновна чісельність, екз./облік

Схил балки (до 35 141 15,9±3,9

будівництва)

Схил балки (після 22 52 14,6±3,8

будівництва)

Пасовище . 17 - 41 1 7,2±2,1

Кількість видів бджолиних нового елемента агролалдшафту можна зіставити з кількістю видів пасовищ, де рослинність деградована. Збідніння іде за рахунок оліголектних видів з родів Colletes, Andrena, Melitta, Hoplitis, Chelostoma, Tetralonia та ін., д також пов'язаних з ними клсптопаразитів з родів Epeohis, Nómada, Stelis, Coelixys. Відносна чисельність бджолиних-

залишається на попередньому рівці за рахунок небагатьох еврибіонтних

полілектичних видів, що дають два покоління на рік і властиві для всих

урочищ агроландшафту: Andrena flavipes Pz., A. dorsata Kby., Halictus calceatus

Scop., H. malachurus Kby., H. albipes F.. На території садово-городніх ділянок

формується нове рослинне угрупування зі своїм набором і співвідношенням

родин, родів і видів мелігофільної рослинності, що сприяє існуванню великої

кількості особин небагатьох видів поодиноких бджолиних.

4.6. Порівняльна характеристика та закономірності розподілу поодиноких бджолиних в досліджених урочищах агроландшафту

В розділі подана докладна порівняльна характеристика видового складу та чисельності поодиноких бджолиних провідних урочищ агроландшафту. Одним з основних показників є коефіцієнт видового різноманіття - а, що враховує не тільки кількість видів, а і кількість зібраних особин кожного виду (Fisher, Corbet, Williams, 1943; Песенко, 1982а). Найбільше видове різноманіття властиве для неугідь - а= 55 та лісосмуг а -53. Найменше для пасовищ - а = II. Сіножаті та поля культурних рослин займають проміжне положення а = 36 та 19 відповідно. Наочно простежується загальна тенденція: при збільшенні пресингу господарської діяльності зменшується видове різноманіття. Для порівняння: а заповідних територій дорівнює 74. В кожному з урочищ більше половини видів представлені 1 ■ 3 екземплярами, і тільки наші тривалі дослідження дали змогу їх виявити Найчисленніші 8 видів агроландшафту становлять 60,9%, або 7854 особини з усих 12892, що були зібрані. У поодиноких бджолиних арголаїишафту також спостерігається тенденція, що властива шкідникам сільськогосподарських рослин: зростає кількість особин небагатьох видів, що знайшли сприятливі умови при одночасному скороченні видового різноманіття. Вирішальне значення в збідненні населення поодиноких бджолиних агроландшафту відіграє скорочення кормової бази та знищення природних місць оселення.

Провідне положення в агроландшафті займають поля сільськогосподарських культур, розміри яких обумовлюють різноманіття і кількість інших урочищ. Оцінка ступеня впливу мозаїчності агроландшафту на поодиноких бджолиних наведена в таблиці 6.

Таблиця 6. Вплив мозаїчності ландшафту на пидовий склад га чисельність поодиноких бджолиних_________________________________________________

Назва господарст ва Середні» розмір поля, га Довжина лісосмуг, меж. доріг, неугідь на і 2 км ,м Кількість родин Кількість видів Віщове різномаїптт я, а Пі-: •, Л чісельніс ть, екз./облі к

Учгосп ХГАУ 53 3674 48 218 56+2,4 12,6+1,9

КСП “Івановськ ий” 24 1344 42 162 42±2,3 9,4±1,7

При збільшенні в 2,7 раза довжини лісосмуг, меж, доріг, смуг

відчуження на 1км 2 території, кількість видів поодиноких бджолиних та їх

відносна чисельність зростає в 1,3 раза. Основна причина цього - збільшення

площі дії "крайового ефекта" на межі урочищ агроландшафту'.

4.7. Прогноз стану угрупування поодиноких бджолиних агроландшафту

В розділі розглянуті причини зміни якісного та кількісного складу видів поодиноких бджолиних, що повязані із порушенням сучасноі структури площ полів в наслідок зміни режиму землекористування. Показано, що при включенні в сільськогосподарське виробництво схилових ділянок, балок на їх території відбуваються зміни якісного і кількісного складу культуріних рослин, що приводить до збіднення видового складу поодиноких бджолиних.

Рекомендовані два взаємодоповнюючих заходи збільшення різноманіття і чисельності поодиноких бджолиних. На прикладі мікрозаказника "Соснова гоцка" (м. Харків) розроблена схема відновлення степової рослинності, що виключає бур’янин переліг у фітогенній сукцесії.

Іншим важливим заходом збільшення чисельності поодиноких бджолиних є використання штучних приваблюючих гніздовій. Наведені результати дослідження ефективності цього заходу на території трьох заповідників ("Михайлівська цілина", "Хомутовський степ", Центрально -Чорноземний заповідник), а також двох мікрозаказників (в КСП “канівський" та "Соснова горка"). В останньому - дослід проводили на протязі 20 років. Приваблюючі гніздов'я заселяли бджолині 18 видів: Prösopis angustata Schenk, P. bisinuata Forster, P. communis Nyl., P. difformis Ev., P. pratensis Geoñr., Paranthidiellum lituratum Pz., Anthidium florentinum F., A. manicatum L., Heriades grenulatus Nyl., H. truncorum L., Hoplitis adunca Pz., H. bidentata F. Mor., H. parvula Duf. et Penis, Osmia coerulescens L., Megachile centuncularis L., M. rotundata F., M. willoughbiella Kby., Clisodon .fiircatus Pz. Середній багаторічний рівень заселення гніздовій становив -23,2±3,3%. Виявлено видовий та кількісний склад хижаків, паразитів та видів, шо руйнують гнізда, дані рекомендації щодо зниження збитків від шкідників. Визначені найпривабливіші для бджолиних типи гніздовій.

ГЛАВА S. ПООДИНОКІ БДЖОЛИНІ - ЗАПИЛЮВАЧІ ВИСОКОБІЛКОВИ^

КОРМОВИХ КУЛЬТУР 5.1. Запилювачі насінної лючерни .

За період досліджень на квітах насінної люцерни ми зареєістрували 47 видів поодиноких бджолиних з 15 родів шосги родин. Вісім основних видів: Rophitoides canus Ev., Andrena ovaíula Kby., À. flavipes Pz., X. dorsata Kby., Melitturca clavicomis Latr., Melitta leporina Pz., не відрізнюваних за самками видів HaJictus simplex Bluiligen і H. eurygnathus Blulbgen, складають 87,9% від загальної кількості запилювачів. За 16 років досліджень найчисленнішим видом був Rophitoides canus Ev. - 24,6%, проте в 1980 та 1984 роках він поступився Melitta leporina Pz.. В цілому наші дані з кількісного та якісного складу запилювачів співпадають літературними даними для суміжних територій (У-Янь-жу, I960; Жаринов, 1975а; Зинченко, Корбецкая, 1980;

Грицай, 1990). Наведена докладна характеристика трофічних зв'язків основних запилювачів люцерни, встановлено, що чисельність оліголектів Rophitoides canus Ev., Andrena ovatula K¿y., Melitta leporina Pz., Melitturga clavicomis Latr. залежить від наявності в агроландшафті диких бобозих рослин.

В умовах північного сходу України максимальна чисельність основних запилювачів люцерни спостерігається у другій половині червня - перших двох декадах липня і співпадає із термінами цвітіння люцерни румунської (Medicago romanica), рисунок 1. В цей час цвіте люцерна 1,5-го укоса, яка найбільш забезпечена запилювачами.

чисельності запилювачів насінної люцерни і рівня запилення її квітів, а внаслідок цього і урожайності насіння, ми виділили основні: розміщення насінників поблизу місць природньоі концентрації бджолиних (неугіддя); забезпечення оптимальної конфігурації насінника шляхом максимального стикання з неугіддями; синхронізація строків цвітіння люцерни з піком льоту основних запилювачів; охорона природних місць концентраці'.' бджолиних га приваблення їх’ на насінники. Спільна дія перерахованих вище заходів та їх,

комбінацій перевірена нами-при виконанні госпдоговірних робіт в 1984 -1993 роках в КСП "Іванівський" Харківської обл., в колгоспі "Шлях до комунізму" та спецгоспі "ім. газети “Правда" Миколаївської обл. ...

. Середньобагаторічний рівень запилення квітів люцерни на полях господарств дорівнює 17,0 ± 10,64%. Середня біологічна урожайність насіння

- 5,2 ± 3,23ц/га, або 1% рівня запилення дає 0,3ц/га. Середня фактична урожайність дорівнює 1,5 ± 0,9ц/га, тобто, в умовах реального виробництва 1% рівня запилення квітів люцерни після збирання та очищення дає 8,8кг/га насіння замість ЗОкг/га перед збиранням.

В сучасному агроландшафті основні запилювачі люцерни є найчисленнішими видами (глава З'та 4) і саме вони забезпечують біологічну врожайність. Низький її фактичний, рівень зумовлений втратами в технологічному ланцюзі: скошування - підбір валків,-обмолот - очищення. Загальні втрати при цьому в середньому складають 5,2ц/га-1,5ц/га=3,7ц/га, або 71.2%.

. В спецгоспі "ім. газети Правда" Миколаївської обл. запилення проводили за допомогою бджоли - листоріза, що штучно розводили (ГДТ hj 12). Середні показники за три роки такі: рівень запилення - 55,6 ± 5,6%; біологічна урожайність - 11,5 ± 2,2ц/га; фактична урожайність - 2,5 ± 0,8ц/га. Загальні втрати при збиранні насінника та очищенні дорівнюють 9,0ц/га (78,3%), незважаючи на велику чисельність запилювачів (25 тис. самок на 1га) та високий рівень запилення (55,6%). Цей приклад підтвержує наші висновки.

5.2. Поодинокі-бджолині - запилювачі нових високобілкових кормових

культур

В розділі наведені результати вивчення складу запилювачів ріпака озимого (Raphanus sativus var. oleífera Metzg.), редьки олійної (Brasica napus -oleífera DC.), сільфії пронизанолистої (Silphium perfoliatum L.). Це ентомофільні культури з високими кормовими якостями, урожайністю, швидким ростом ті дозріванням.

За час досліджень на KBifax ріпака і редьки ми зареєстрували 32 види бджолиних: медоносна бджола (Apis meliffera L.), 8 видів джмелів (р. Bombus) та 23 види поодиноких бджолиних. Серед останніх найчисленніші:. Andrena atrata Friese, A. carbonaria L., A. dorsata Kby., A. flavipes Pz., A. haemorrhoa F.,

A. truncatilabris F. Mor., Halictus calceatus Scop., H. maculatus Smith., H. kessleri Bramson. В сумі поодинокі бджолині складають 37,5% від загальної кількості запилювачів. В більшості (81,3%) це широко поширені поліпектичні види, що перелітають на хрестоцвіті під час їх масового цвітіння.

Сильфія пронизанолиста - нова багаторічна кормова культура з родини айстрових, що має високі кормові властивості і урожайність зеленої маси до 120 -140г/га. В наших умовах її запилюють 16 видів бджолиних;- Andrena carbonaria L., A. dorsata Kby., A. flavipes Pz., A. humilis Imhoff, Halictus calceatus Scop., H. malachurus Kby., H. morbillosus Kriechb., H. quadricinctus F.,

H. tumulorum L., Apis meliffera L. та шість видів джмелів. За чисельністю переважає медоносна бджола - 70 - 90%. Поступаються їй джмелі - до 15%. Частка поодиноких бджолиних становить 10 - 15%. .

} _

Таким чином, провідна роль у запиленні ріпака, редьки та сильфії • належить медоносній бджолі (Apis meliffera L.).

ОСНОВНІ висновки

1. На теріторії північного сходу України виявлено 360 видів поодиноких бджолиних, шо належать до 53 родів, 6 родин. Вперше для регіону визначені 103 види. ПО видів (57,8%) зустрічаються поодиноко. Вісім видів численні: Andrena flavipes Pz., A. dorsata Kby., A. ovatula Kby., Halictus malachurus Kby., H. pauxillus Schenk., H. calceatus Scop., H. albipes F., Rophitoides canus Ev. (53,8% від усіх зборів).

2. Переважна більшість видів поодиноких бджолиних (69,4%) зустрічаються в усіх місцях мешкання і є полшіектами (67,8%).

3. У п’яти основних урочищах агроланд’нафту (поля сільськогосподарських рослин, сіножаті, пасовища, лісосмуги, неугіддя)

зустрічаються більше половини (60,6%) ішдів ффауни поодиноких бджолиних •регіона.

4. У сучасному агроландшафті досліджуваного регіону поодинокі бджолини ще досить численні(218 видів, середня відносна чисельність - 12,5 екз./облік). Резерватами цієї біоценотично та екологічно важливої групи служать сільськогосподарські неугіддя.

5. Збереженню осередків концентрації бджолиних - запилювачів на

сучасноммму рівні перешкоджують такі фактори: зміна ' режиму

землекористування, збільшення площі під садово - городніми ділянками.

6. Позитивну роль у збереженні видового різноманіття і чисельності поодиноких бджолиних видіграє ступінь “мозаїчності” ландшафту (прояв “крайового ефекту”). При збільшенні довжини лісосмуг, меж, доріг у 2,7 раза на 1 км2 - площі агроландшафту, кількість іх видів та відносна чисельність зростає у 1,3 раза.

7. На полях високобілкових кормових культур зареєстровано: люцерна

- 47 видів поодиноких бджолиних; озимий ріпак і олійна редька - 32 види; сильфія пронизанолиста -16 видів.

• 8. Максимальна чисельність восьми основних основних видів запилювачів гіасшної люцерни (Rophitoides canus E;v., Andrena ovatula Kby., A. flavipes Pz., A. dorsata Kby., Melitturga clavicomis Latr., Melitta leporina Pz., група не відрізнюваних за самками видів роду Halictus simplex Bluthgen і H. eurygnathus Bluthgen) спостерігається в період цвітіння культури 1,5 укосу.

9. Провідна роль в запиленні озимого ріпака, озимої рйдьки і сильфіі' пронизанолистої належить медоносній бджоли (Apis meliffera L.), - 54 -90%від чисельності усіх запилювачів. '

10.Чисельність запилювачів у регіоні достатня для запилювання 15 -20% квітнів люцерни і отримання біологічної врожайності насіння - 4,5 - 5,5 ц/га. Низький фактичний її рівень (в середньому 1,5 ц/ra) обумовлений не .нестачею запилювачів і низьким рівнем запилення, а втратами насіння при збиранні у технологічному ланцюзі: скошування - підбір валків і обмолот комбайном. - очищення насіння.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для збереження і збільшення чисельності поодиноких бджолиних и агроландшафті необхідно: контролювати пасовища, недопускагочи на них перевипас; обмежити випас худоби в лісосмугах^ заборонити випалювання сухої рослинності у лісосмугах. Па схилах балок, ярів тощо; обмежити розміщення садово - городніх ділянок на неугіддях; наполеглево рекомендувати землекористувачам не розорювати і не терасувати схили неугідь.

2. На заповідних територіях лісостепу застосувати режим максимального збереження рослинного покрову, що забезпечить видове різноманіття і чисельність бджолиних - основних запилювачів .квіткової рослинності.

3. Для максимального використання природних запасів запилювачів включити у технологію вирощування насінної люцерни такі агроприйоми: розміщувати насінники поблизу місць природної концентрації запилювачів (с-г неугіддя), забезпечивши необхідну конфігурацію поля; обмежити розміри поля 25-ю га, або надати йому витягнуту форму; синхронізувати з допомогою підкосів пік цвітіння люцерни з періодом максимальної чисельності основних. запилювачів (у наших умовах - 1,5-ний укіс).

4. Виключити з технології збирання насінників'люцерии обмолот валків у полі, що є однією з причин низької фактичної врожайності. Проводити обмолот у стаціонарних умовах, або спеціалізованими комбайнами.

5. Для підвищення рівня запилення і урожайності насіння озимого

ріпака, рідьки олійної та сильфії пронизанолистої використовувати медоносних бджіл. ’

ЗА ТЕПЛОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛИКОВАНІ ТАКІ РОБОТИ

1.К фауне и экологии насекомых и пауков .Ямского участка Центральночерноземного государственного заповедника. //Эколого-фаунистические исследования центральной лесостепи Европейской части СССР: Сб. научн. тр.- М., 1984,-С. 54-61 (в соавторстве). "

2.0диночные пчелиные Ямского участка (Нуте№ор1ега, Apoidea)

■ Центрально-Черноземного государственного заповедника. // Эколого-фаунистические исследования центральной лесостепи Европейской части СССР: Сб. научк. тр.- М., 1984,- С. 63-65.

3.Некоторые особенности экологии одиночных пчелиных (Нутепор1ега, Apoidea) агроландшафта северо-востока Украины и пути увеличения их численности. //Перспективные приемы защиты сельскохозяйственных культур от вредителей и болезней: Темат. сб. науч. тр.-Харьков, 1988. -С. 99-105 , 4.Некоторые вопросы современного сотояния фауны одиночных пчелиных (Нутепоргега, Аро1<1еа) в полезащитных полосах северо-востока Украины. //Изв. Харьк. энтомол. о-ва,- 1996. Т. 4, вып 1-2,- С. 65-70. . •

5.Из опыта трехпетней работы в энтомологическое микрозаказнике ХДП им.

П.П.Постышева. //Труды Всесоюзного энтомологического общества. Т.63. Вопросы общей энтомологии.- Ленинград. - Наука, 1981. - С. 125-128 (в соавторстве). _ .

6.К вопросу выявления перспективных для искусственного разведения опылителей люцерны и некоторые методы их охраны //Новейшие достижения сельскохозяйственной энтомологии. Материалы 8 съезда ВЭО. Вильнюс, 1979.-Вилыиос, 1981,- с.48-53 (в соавторстве).

7. Некоторые проблемы охраны, увеличения численности и разведения

одиночных пчелиных в условиях северо-востока Украины. //Сборник научных трудов,-Новосибирск, 1982.-С.73-76{в соавторстве). .

8.Методические рекомендации по выращиванию высоких урожаев семях люцерны в Харьковской области: для слушателей ФПК ХСХИ Харьков, 1986,- 19с. (в соавторстве),

9.Система возделывания и защиты семенной люцерны от вредителей и болезней. //Сб. научн. тр. Харьк.СХИ им. В. В. Докучаева,- Харьков, 1986. С.64-67 (в соавторстве).

10. Рациональная технология выращивания семян люцерны. //Земледелие,

1987. № 10,-С.36-39 (в соавторстве). . -

11. Методические рекомендации по созданию энтомологических заказников и обогащению лесополос полезной энтомофауной: для слушателей ФПК Харьков, 1987,-7с. (в соавторстве).

12.Рациональная система выращивания и защиты семенной люцерны от вредителей и болезней: для слушателей ФПК Харьков, 1988.- 4с. (в соавторстве).

13.Рациональных система выращивания и защиты семенной люцерны от вредных организмов: йнф. лист, о передовом производственно-техническом опыте Харьков: МИНТИ, 1989,- 4с. (в соавторстве).

14.Методические рекомендации по организации работы по Программе "Фауна". //Укр. о-во охраны природы.- К., 1989,-28с. (в соавторстве).

15.К вопросу заселения искусственных гнездовий одиночными пчелами.

//Совершенствование методов защиты сельскохозяйственных культур от вредителей и болезней. - Харьков, 1982.- С; 12-15. (Сб. научн. тр./ Хар. СХИ им. В.

В. Докучаева. Т. 282) (в соавт орстве). • _ .

¡б.Димамика численности главнейших и редиклей семенной люцерны в условиях Харьковской области. //Сонершенстнопание приемов защиты

сельскохозяйственных культур от вредителей и болезней,- Харьков, 1984.- С. 5660. (Сб. Науч. тр./ Хар. СХИ им. В. В. Докучаева. Т. 304) (в соавторстве).

17.0пыт создания школьного энтомологического заказника "Сосновая горка” при ХОДП. //Материалы 4 международной школы-семинара по природо-охраноой пропаганде,- Киев: Просвещение, 1994,- С.57-72 (в соавторстве).

18.0пыт создания микрозаповедника для одиночных пчел и ос в Харьковском Дворце пионеров. //ВНИИ природы МСХ СССР. Материалы 2 конференции молодых ученых по проблемам охраны живой природы. - М, 1979,18с. (Рукопис депонований в ВНИИТЭИСХ № 100/92-80 Деп.)

19.Борьба с вредителями семенной люцерны. //Защита растений. 1986, № 1,-

С.30 (в соавторстве).

20.Эколого-фауиистический обзор насекомых проектируемого регионального ландшафтного парка “Печенежское поле”. //Мат. междун. семинара: Развитие системы межгосударственных особо охраняемыхх природных территорий.- К., 1996,- С. 45-47 (в соавторстве).

21.Пути повышения урожайности семенной люцерны. //Информ. лист.-Харьков, 1984,-4с.-(Сер. Кормопризводство) (в соавторстве).

22.Кормопроизводству - передорую технологию. //Из опыта выращивания люцерны в колхозе "Восток", Валковского района. [Плакат]- Харьков, - 1985.- 11с. (в соавторстве).

23.Проблема охраны диких пчелиных-опылителей люцерны в условиях •

северо - восточной Украины //Исследования по энтомологии и акаралогии на Украине. Тезисы докладов 2 съезда УЭО. 1-3 октября 1980г, Ужгород.- Киев, 1980,-

С.18 0,04 (в соавторстве)! . . .

24.До питання вивчення видового складу шкідників люцернової бджоли-

листоріза у Мнколаєвськін області. //Четвертий з'ізд УЕТ. / Тез. доп.- Харків, 1992.-Є. 172-173 , :

25.Дикие пчелы и шмели. //Украинское общество охраны .природы.- ■ Киев, 1981,-16с. (Буклет) (в соавторстве).

26.К структуре населения одиночных пчелиных агроландшафта северо-востока УССР //3 съезд УЭО. Тез. док.- Киев: УЭО, 1987,- С.209.

Филатов М. А. Одиночные пчелиные (Hymenoptera, Âpoidea) агроландшафта северо - востока Украины: фауна, экология и практическое значение.

Диссертация (рукопись) на соискание учёной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.09 - энтомология, Харькойского государственного педагогического университета им. Г.С. Сковороды, Харьков, 1997. ‘ . . •

Выявлен видовой состав одиночных пчелиных северо - востока Украины. Впервые для региона приводится 103 вида. Приведена качественная. и количественная оценка состояния пчелиных основных урочищ агроландшафта: Установлены тенденции развития одиночных пчелиных с учётом изменений в структуре сельского хозяйства Украины. ' '

Впервые для региона 'установлен состав опылителей озимого рапса и маслинной редьки, для сильфии произённолистой это сделано впервые на Украине. Доказано, что основной причиной низкой урожайности семенной люцерны является потери семян при уборке, а не недостаток опылителей и низкий уровень опыления.

Даны рекомендации по сохранению и увеличению численности одиночных пчелиных - биоценотически и хозяйственно важной группы насекомых., '

Ключевые слова: одиночные пчелиные, агроландшафт, опылители, уровень опыления, охрана. ' ■

Filatov М.А. Single bees (Hymenoptera, Apoidea) of the Agrolandscape in the North - Eastern Ukraine: fauna, ecology and practical significance. _ ■

The thesis is presented to complete for the degree of the candidate of Biological Sciences in Speciality 03.00.09 - Enthomology, Kharkiv State Teachers University named after G.S. Scovoroda, Kharkiv, 1997.

The composition of single bees in the North - Eastern part of Ukraine has been found. For the first time 103 varieties for this region have been found. There has been given gualitative and guantitative avuluation of the bees state of main structural units of the agrolandscape. The trends of the development of Hymenoptera, Apoidea have been found in connection with structural changes in Ukranian Agriculture.

There has been identified (for the first time for the region) the composition of Pollinators, for winter rape and oil reddish silphia piercingleaf what was carried out for the first time in Ukraine. It was proved that the low yield of seed alfalfa is duet the seed loss c'uring harvesting time and not because of lack of Pollinators and low rate of pollination. • '

The recommendations are given as the protection and increasing the numbers of Hymenoptera, Apoidea, which are biocenotically and agriculturally important insect group. ’

Key words: single bees, agrolandscape, pollinators, level of pollinator, protection

Підписано до друку 16.05.97р. Формат 60x84 1/16 Об’єм 1,0 ум. друк. арк. 1,0 обл. - вид арк.

Тираж Ї00. Замовлення н*.________________;________________

ДІЛЬНИЦЯ оперативного друку ХДАУ • ЗігіЗІ, г.Харків,

п/в ”Комувіст-1",учбове містечко.