Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Гидрофильная флора Приднепровской возвышенности: структура, антропогенная трансформация, охрана

ВАК РФ 03.00.05, Ботаника

Автореферат диссертации по теме "Гидрофильная флора Приднепровской возвышенности: структура, антропогенная трансформация, охрана"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ім. М. М. ГРИИЖА

ГОЛУБ Надія Петрівна

УДК 581.93+502.752(477)

ГІДРОФІЛЬНА ФЛОРА ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ: СТРУКТУРА, АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ, ОХОРОНА

03.00.05 — ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана

в дендрологічному парку “Софіївка” НАН України

Науковий керівник

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Дубина Дмитро Васильович,

Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Протопопова Віра Вікторівна, Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, провідний науковий співробітник

доктор біологічних наук, професор Соломаха Володимир Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри ботаніки

Провідна

установа Донецький ботанічний сад НАН України, м. Донецьк

Захист відбудеться ” /972004 р. о год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради'Й 26.215.01 Національного ботанічного саду саду ім. М. М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул. Тімірязєвська, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул. Тімірязєвська, 1

Автореферат розісланий “¿4^” 4 2004

Р-

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Фітосистеми водойм і перезволожених територій задніпровської височини відзначаються багатством і різноманіттям. Вони іконують виключно важливу регуляторну, енергоакумулюючу, водоочисну і гато інших функцій у регіоні з надмірно трансформованим природним іслинним покривом. Складність розв’язання завдань їх оптимізації і виснажливого використання ресурсів зумовлена нез’ясованістю багатьох тань, зокрема, особливостей сучасного поширення гідрофільної флори в гіоні та її антропогенної трансформації. До останнього часу залишалися достатньо вивченими склад, структура, шляхи раціонального використання сліджуваної флори, зокрема, в озелененні (Моляка, 1962; Шеляг-Сосонко, 'бина, 1984; Кузнєцов таін., 1994; Голуб, 1998).

Гідрофільна флора Придніпровської височини знаходиться під значним тропічним впливом. Провідними чинниками виступають зарегулювання та щом у значних обсягах річкового стоку, забруднення водойм і господарське воєння перезволожених територій. У зв’язку із цим та з огляду на ансформованість гідрофільної флори, а також значущість у функціонуванні зсистем водойм і перезволожених територій регіону досить актуальними є ідання її охорони та збереження. їх розв’язання може бути успішним лише за ови всебічного вивчення гідрофільної флори, зокрема, сучасного поширення, зуктурних особливостей та тенденцій і напрямків антропогенної динаміки. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна 5ота виконана у відділі дендрології, екології та паркознавства дендрологічного зку “Софіївка” НАН України (м. Умань) у 2000 - 2003 рр. згідно з планом г'копо-дослідної теми “Збереження і збагачення різноманіття рослин в зкових ценозах Правобережного Лісостепу України” (№ державної реєстрації в рІНТЕІ 0199 и 003053).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - встановити таксономічний іад гідрофільної флори Придніпровської височини, виявити особливості її >уктури та антропогенної трансформації, розробити наукові основи охорони і іреження, а також методи раціонального використання, зокрема, в зеленому цвництві.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- виявити видовий склад і скласти анотований конспект гідрофільної флори регіону;

- провести порівняльно-структурний аналіз флори;

- встановити напрямки і тенденції антропогенної трансформації флори та розробити прогноз її змін;

- розробити класифікаційну схему екосистем водойм і перезволожених територій;

- провести созологічну оцінку гідрофільної флори та розробити заходи ' охорони і збереження;

- дати оцінку декоративних властивостей видів екосистем водойм перезволожених територій;

- розробити практичні рекомендації вирощування перспективни декоративних видів гідрофільної флори.

Об’єкт дослідження - гідрофільна флора Придніпровської височини.

Предмет дослідження - структурні особливості, сучасний стан, динаміка т охорона гідрофільної флори Придніпровської височини.

Методи дослідження. Польові дослідження здійснювалися маршрутні» напівстаціонарним і рекогносцирувальним методами. При вивчень флористичних особливостей застосовували порівняльно-структурний мето аналізу флор (Шеляг-Сосонко, Дідух, 1983). Фенологічні спостереження бул проведені за методиками І. Г. Серебрякова (1952) та І. М. Бейдеман (1974).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено видови склад гідрофільної флори регіону, здійснено порівняльно-структурний аналіз т складено її анотований конспект. Виділено провідні чинники антропічног впливу на флору та встановлено напрямки і тенденції її змін. Уперше розроблен класифікаційну схему екосистем водойм і перезволожених територі: Придніпровської височини. Проведено фітосозологічну оцінку гідрофільне флори регіону та розроблено заходи її охорони.

Практичне значення одержаних результатів. Підготовлено і передано Державну службу заповідної справи Мінприроди України наукове обґрунтуванн створення шести природоохоронних об’єктів.

Для зеленого будівництва запропонований асортимент видів, відібраних н основі показників їх декоративності. Розроблені та передані управління! зеленого господарства Черкас, Кіровограда, Умані, Вінниці практичк рекомендації з використання видів гідрофільної флори в озелененні.

У дендрологічному парку “Софіївка” НАН України створена колекція виді гідрофільної флори, перспективних для впровадження в культуру декоративноп садівництва, та здійснено озеленення водойм і перезволожених ділянок йог території. Отримані наукові матеріали використовуються у навчальному процес студентів Інституту соціальної та мистецької освіти і факультету дошкільно педагогіки та психології Уманського державного педагогічного університет імені Павла Тичини.

Розроблені заходи активної і пасивної охорони фіторізноманіття екосистеї водойм і перезволожених територій регіону, а також методи формуванн. декоративних композицій в озелененні можуть бути використані для проведенн: аналогічних робіт у інших регіонах.

з

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором і є існим самостійним завершеним дослідженням. Проведено близько 40 педиційних виїздів, маршрути яких охоплювали всю територію идніпровської височини. Зібрано 320 гербарних аркушів, складено картосхеми пирення рідкісних видів. Матеріали досліджень зібрані, проаналізовані і тематизовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові матеріали дисертаційної іоти доповідалися на засіданнях науково-технічної ради дендропарку зфіївка” НАН України (Умань, 2000 - 2003), відділу природної флори ціонального ботанічного саду ім. М. М. Грипіка НАН України (Київ, 2004), на Всеросійській конференції з водних рослин “Гідроботаніка 2000” (Борок, )0), XI з’їзді Українського ботанічного товариства (Харків, 2001), «народній конференції “Роль ботанічних садів у зеленому будівництві міст, юртних та рекреаційних зон”, присвяченій 135-річчю Ботанічного саду гського національного університету імені І. І. Мечнікова (Одеса, 2002), «народній науковій конференції “Сучасні проблеми інтродукції рослин та реження біорізноманіття екосистем”, присвяченій 125-річчю Ботанічного саду шівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 12), II Міжнародній науковій конференції молодих дослідників “Теоретичні та неладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва” (Київ, 2002), «народній науково-практичній конференції “Ресурсознавство, іекціонування та охорона біорізноманіття” (Полтава, 2002).

Публікації. Результати досліджень висвітлені в 11 публікаціях, серед яких 4 тті у фахових журналах, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, юзділів, висновків, списку використаних джерел (390 найменувань, з яких

- іншомовних) і 3 додатків (А. Конспект вищих судинних рослин гідрофільної >ри Придніпровської височини; Б. Анотований список синантропних видів зофільної флори Придніпровської височини; В. Картосхеми поширення кісних видів гідрофільної флори Придніпровської височини). Загальний обсяг ертації складає 225 сторінок, з них 136 - основного тексту. У роботі іведено 16 таблиць, 32 рисунки, 2 класифікаційні схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИДНІПРОВСЬКОЇ

ВИСОЧИНИ

У розділі наводиться характеристика геоморфологічної будови та юлогічних, кліматичних і едафічних особливостей регіону досліджень.

Придніпровська височина займає площу 80 тис. км2, розміщена на правобережні частині України в межах двох фізико-географічних провінцій та п’яти областеі Розвинена гідрологічна мережа (0,28 км/км2) зумовила формуванн різноманітних екосистем водойм і перезволожених територій, флористични склад яких визначається їх регіональним приуроченням, характерої гідрологічного режиму та ступенем антропогенної трансформації.

' ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕНЬ ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ ТА ЇХ АНАЛІЗ

У розділі проаналізовано основні етапи та напрямки досліджень гідрофільне флори регіону. Флористичний етап (1852 - 1923 рр.) відзначався ботанічним] дослідженнями гідрофільної флори загального характеру (Траутфеттер, 1852 1853, 1855; Рогович, 1852, 1853, 1869; Андржієвський, 1862, 1869; Бельке, 1866 Шмальгаузен, 1886; Монтрезор, 1886, 1898; Пачоський, 1887, 1905 та ін.] Вперше були складені флористичні списки окремих районів Придніпровсько височини, які стали основою подальших досліджень гідрофільної флори Еколого-флористичний етап (1924 - 1940 рр.) виділявся переважання! досліджень еколого-топологічного характеру (Зеров, 1924, 1938; Підоплічка 1926; Гродзинський, 1928, 1929; Лавренко 1928; Семенкевич, 1929; Вакуленко 1933, 1935 та ін.). Авторами вперше зроблені спроби виділити екологічні групі рослин, з’ясований вплив екологічних чинників на розвиток окремих видів та ї> угруповань, вказані місцезростання рідкісних видів. Еколого-ценотичний етаг (1946 - 1981 рр.) характеризувався дослідженнями з питань класифікації видії природних (Моляка, 1958; Зеров, 1958; Євдущенко, 1960; Афанасьев, 1966ата ін.' та штучних (Потульницький, 1962; Коненко та ін., 1965; Корелякова, 1975, 1977 Зеров, 1976) водойм і перезволожених територій (Бачуріна, 1949; Кучерява, 1963 1967; Брадіс, Бачуріна, 1969; Бельгард, Сідельник, 1975). Проведено дослідженню динаміки рослинності (Зеров, 1953, 1960; Потапов, 1959; Євдущенко, 1971) і охорони рідкісних видів флори (Моляка, 1962; Зеров, 1963; Афанасьев, 19666; Ситенко, 1974; Бортняк, 1981). Комплексний етап (з 1982 р. до цього часу) виділяється переважанням досліджень антропічної трансформації флори і рослинності (Протопопова, 1991; Барановський, 1993; Зуб, Карпова, Савицький, 2000; Чорна, 2003), введенням декоративних видів флори у культуру (Антонюк та ін., 1982; Собко, 1993; Мазур, 2002), з’ясуванням питань господарського використання (Якубовський, Мережко, 1982; Якубовський, Ступіна, 1983; Мережко, 1987 та ін.). Висвітлюється стан охорони рідкісних видів регіону (Борейко, Мельник, Грищенко, Листопад, 1997; Андрієнко, 1999; Сіденко, 2000; Орлов, Сіренький, Подобайло, 2001) у зв’язку з формуванням національної екомережі України.

Відзначено сутність узагальнюючих досліджень гідрофільної флори та ^достатнє вивчення антропічної трансформації і методів її охорони у регіоні.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених ¡тором протягом 2000 - 2003 pp. Здійснено 260 флористичних описів і зібрано !0 гербарних зразків вищих судинних рослин гідрофільної флори. Дослідження ;ійснювалися маршрутним, напівстаціонарним і рекогносцирувальним зтодами (Толмачов, 1970; Щербаков, Тихомиров, 1994а, 19946). При вивченні тористичних особливостей екосистем водойм і перезволожених територій гкористовували порівняльно-структурний метод аналізу флор (Шеляг-Сосонко, дух, 1983). Номенклатура таксонів вищих судинних рослин подана за Системою магноліофітів” (Тахтаджян, 1987) і “Vascular plants of Ukraine” losyakin, Fedoronchuk, 1999). Для біоморфологічного аналізу була використана нійна система життєвих форм В. М. Голубєва (1972). Типи стратегії вивчали за :тодикою Л. Г. Раменського (1938) і С. Грайма (Grime, 1979). Екологічний аліз було здійснено з використанням підходів Я. П. Дідуха і П. Г. Плюти 994). Для аналізу гідроморф застосовували класифікаційну схему, розроблену Гейни (Hejny, 1960, 1962, 1965). Спектри хорологічних груп складено на нові ботаніко-географічного районування земної кулі Н. Мойзеля зі івавторами (Meusel, Jäger, Weinert, 1965). Для оцінки антропогенної ансформації флори використовували класифікацію синантропних видів Корнася (Komas, 1968). Ступінь гемеробності визначали за класифікацією Сукопа (Sukopp, 1972), дещо модифікованою іншими авторами (Pavlovska, 77; Chmiel, 1993; Jackowiak, 1993а, 19936). Для аналізу оцінки рідкісності видів користано їх комплексну созологічну характеристику, запропоновану М. Стойком (1982) з урахуванням доповнень IO. Р. Шеляга-Сосонка, П. Дідуха, Є. Ф. Молчанова (1985), Т. Л. Андрієнко (1999) та ін. Оцінка «зративності видів проведена на основі їх бальної системи, запропонованої М. Голубом (1998), з деякими змінами. Визначення ступеня гропотолерантності декоративних видів проводилося за розробленою ігінальною методикою.

ПОРІВНЯЛЬНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Систематична структура. Гідрофільна флора Придніпровської височини >аховує 348 видів судинних рослин, які відносяться до 152 родів, 63 родин і .ох відділів. Найбільшим видовим багатством відзначаються екосистеми

водойм (44,54 %), меншим - боліт (34,48 %), ще меншим - лук (29,31 %) Переважна більшість видів відноситься до Ма^поііоркуіа (340 або 97,70 %). Флористична пропорція складає 1 : 2,41 : 5,52 (табл. 1). Спектр десяти провідних родин утворюють Сурегасеае, Роасеае, Ахіегасеае, Potamogetonaceae. Вгаььісасеае, Ііаптсиїасеае, Баїісасеае, Роїу^опасеае, Аріасеае, Мпсасеае, які об’єднують понад половину (186 або 53,45 %) видів.

Таблиця 1.

Кількісний розподіл таксонів і основні пропорції флори

Відділ Клас Родини Роди Види Пропорці ї (родини, роди, види) Родо- вий коефі- цієнт

кіль- кість % кіль- кість % кіль- кість %

Equisetophyta 1 1,59 1 0,66 6 1,73 1:1:6 6

РоІуросПорІїуІа 2 3,17 2 1,32 2 0,57 1:1:1 1

Ма§по1іорЬ>іа: 60 95,24 149 98,02 340 97,70 1:2,48:5,67 2,28

MagnoliopsUa 43 68,26 95 62,50 191 54,88 1:2,21:4,44 2,01

Ьіііорзісіа 17 26,98 54 35,52 149 42,82 1:3,18:8,76 2,76

Всього 63 100 152 100 348 100 1:2,41:5,52 2,29

Аналіз флори на родовому рівні виявив переважання родів, представлених одним видом (82 або 53,95 %). Найбільшою видовою різноманітністю характеризуються роди Сагех Ь. (23 види або 6,61 %), Potamogeton Ь. (17 видів або 4,89 %), Лпсиз Ь. (11 видів або 3,16 %). Кількісні показники систематичної структури, спектр провідних родин і родів відображають її подібність з гідрофільними флорами бореальної флористичної області.

Біоморфологічна структура. Аналіз спектра клімаморф свідчить про переважання гемікриптофітів (33,34 %). Вони приурочені до короткозаливних ділянок лучних і болотних екосистем. Менша кількість належить до терофітів (16,09 %), які характерні для прибережних ділянок екосистем водойм, та гелофітів (14,94 %), що займають центральні ділянки лучних і болотних екосистем. Майже однаковою кількістю представлені гідрофіти (14,08 %) і геофіти (13,79 %). Участь фанерофітів (4,60 %), теро-гемікриптофітів (2,87 %) і хамефітів (0,29 %) у складі флори незначна. їх представники переважають у заплавних лісових екосистемах. У спектрі біоморф кількісно переважають трав’янисті рослини (95,11 %), серед них полікарпіки (85,20 %). Літньозелені представлені 74,71 % видів. Вони приурочені до лучних екосистем та прибережних ділянок водойм. Літньозимовозелені (16,09 %) характерні

гереважно для екосистем водойм і боліт. Вічнозелені (7,76 %) та ефемероїди 1,44 %) переважають на болотистих луках. Більша частина видів (66,95 %) арактеризується кореневищною структурою підземних пагонів. Серед них 7,35 % - довгокореневищні і 29,60 % мають короткі кореневища. Вони арактерні для тривалозаливних ділянок лучних екосистем та боліт. Кількість ослин із безрозетковими пагонами є найбільшою (45,12 %). Вони частіше /стрічаються в екосистемах водойм і заплавних лісів. Дещо менше апіврозеткових (41,95 %), які характерні для екосистем болотистих лук та рибережних ділянок водойм. З розетковими пагонами нараховується 12,93 % вдів. Вони приурочені переважно до трансформованих болотних і лучних <осистем.

Екологічна структура. Аналіз спектра гідроморф свідчить про переважання ¡ломорфної групи видів (26,15 %). Її складають гідроохтофіти (11,78 %) та стогідрофіти (8,34 %), які приурочені до прибережних ділянок екосистем ідойм, що відзначаються потужними мулистими донними відкладами, і юхтофіти (6,03 %) - характерні для екосистем боліт. Значною є участь уюгігроморфної та гігромезоморфної груп (по 21,26 %).

За відношенням до кислотного режиму грунтів найбільшою кількістю зедставлені нейтрофіти (45,11 %), які переважно приурочені до екосистем >дойм та лук, і субацидофіти (37,64 %), що характерні для екосистем боліт і плавних лісів. За відношенням до сольового режиму ґрунтів найбільш >едставлені семіевтрофи (50,57 %), які частіше зустрічаються в екосистемах ідойм та лук. Майже однаковою кількістю видів представлені мезотрофи

0,98 %) та евтрофи (20,40 %). Розподіл видів флори за відношенням до вмісту своюваних форм азоту ґрунту виявив переважання нітрофітів (48,28 %) та мінітрофітів (29,60 %), які характерні для екосистем водойм та болотистих лук.

ознакою приурочення до освітлення більшість видів належить до геліофітів 9,66 %) і субгеліофітів (35,34 %), що зумовлено режимом освітлення екосистем дойм і перезволожених територій.

Ценотнчна структура. Більшу частину видів флори складають шстенотопні види (58,05 %), значно менше стенотопних (29,60 %). Кількість уііевритопних (10,03 %) і евритопних (1,72 %) видів ще менша. За характером ведінки в угрупованнях переважають види з основним типом стратегії !,45 %). Серед них патієнти (8-стратеги) - 29,31 % і експлеренти (ІІ-стратеги) -,37 %. Види з комбінованим типом стратегії приурочені до екосистем, що інають значного антропічного впливу. Серед них кількісно переважають види з пами стратегії С Б - 17,82 % і БІІ - 16,38 %. В еколого-ценотичному спектрі овідне місце займають види болотної (28,45 %), повітряно-водної (20,11 %) і іної (17,53 %) груп. Менша частка видів лучної (15,81 %), лісової (9,48 %) та яантропної (8,62 %) еколого-ценотичних груп.

Географічна структура. У зональному спектрі кількісно переважають вид температно-меридіональної (22,70 %), температно-субмеридіональної (17,24 %' борео-меридіональної (16,67 %), борео-субмеридіональної (16,09 %) т плюризональної (14,08 %) хорологічних груп. У регіональному спектр найбільшою чисельністю видів відзначається євразійська (35,35 %) хорологічн група (рис. 1). В океанічно-континентальному відношенні більша кількість виді: належить до індиферентної (49,43 %) і евриокеанічної (25,00 %) хорологічни: груп.

Хорологічна група

Кількість видів, %

Рис. 1. Розподіл видів за регіональними хорологічними групами.

Ендемічні види відсутні, субендемічні представлені 7 видами (Batrachiun rionii (Lagger) Nyman, Caldesiaparnassifolia (L.) Parí., Persicaria hypanica (Klokovj Tzvelev, Potamogeton sarmaticus Maemets, Orchis nervulosa Sacalo, Typha foveolatc Pobed, Wolffia arrhiza (L.) Horkel ex Wimmer). Вони приурочені в основному де прибережних ділянок екосистем водойм, що відзначаються значними алювіально-піщаними відкладами.

Господарська структура. За господарськими ознаками провідне місце займають декоративні (48,28 %), лікарські (42,52 %) і кормові (34,48 %) види. Решта - медоносні (16,38 %), водоохоронні (14,94 %), технічні (12,93 %). харчові (11,49 %), фарбувальні (8,04 %), фітомеліоративні (5,17 %), вітамінні (4,02 %), дубильні (3,74 %), ефіроолійні (3,16 %), олійні (0,86 %), отруйні (7,18 %). Бур’яни складають 3,45 %.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОСИСТЕМ ВОДОЙМ І ПЕРЕЗВОЛОЖЕНИХ ТЕРИТОРІЙ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

У розділі аналізуються підходи до побудови класифікацій екосистем водойм і іерезволожених територій. Запропонована у роботі класифікація базується на іетодичних засадах, розроблених В. Г. Папченковим (2000) та Я. П. Дідухом і

О. Р. Шелягом-Сосонком (2001).

Класифікація екосистем водойм. Екосистеми водойм розглядаються як омогенні системи, об’єднані за гідрологічним критерієм, в якому градієнти іизначальних чинників представлені значеннями товщі води і характером донних ідкладів. Екосистеми першого рівня розмірності виділяються за походженням, ругого - за характером проточності, третього - за приуроченістю до елементів іезорельєфу, четвертого - за територіальним положенням стосовно заплав, ’ятого - за територіальним розміщенням у водоймі, шостого - за характером онних відкладів та грунтів, сьомого - за ознаками рослинного покриву. У роботі озглядаються особливості флористичного складу екосистем кожного рівня. Іідзначено, що екосистеми природного походження (проточні - річки (русла, укави), струмки; непроточні - заплавні і позазаплавні озера) характеризуються идовим багатством - 155 видів (44,54 % гідрофільної флори). Флористичне ядро •ормують занурені види (Potamogeton lucens L., P. perfoliatus L., P. pectinatus L., 'ajas marina L., Batrachium circinatum (Sibth.) Spach, Myriophyllum verticillatum L., 'eratophyllum demersum L.). На ділянках, що відзначаються помірним зтропогенним впливом, домінують Caulinia minor (All.) Coss. et Germ., Stratiotes loides L., Spirodela polyrrhiza (L.) Schleid., на ділянках надмірного ітропогенного впливу переважають Ceratophyllum demersum, Myriophyllum ncatum L., Potamogeton pectinatus, Lemna trisulca L. До названих екосистем зиурочена більша частина регіонально рідкісних та малопоширених видів -ymphaea alba L., N. candida C. Presl, Trapa natans L., Batrachium aquatile (L.) umort., B. rionii, Salvinia natans (L.) All. Найбільшим видовим багатством дзначаються екосистеми рукавів (121 вид, 34,77 %). Надмірно

реформованими є екосистеми позазаплавних озер (35 видів, 10,06 %) і румків (16 видів, 4,59 %). Провідними антропічними чинниками виступають ¡трофування та забруднення водойм і прилеглих територій. Екосистеми ітропогенного походження (проточні - водосховища, дренажні, зрошувальні

водопостачальні канали; непроточні - функціонуючі і занедбані ставки, ідойми кар’єрів функціонуючих і вироблених розробок торфу та піску) дзначаються меншим видовим багатством - 139 видів (39,94 % гідрофільної юри). Флористичне ядро формують повітряно-водні види - Phragmites australis 'av.) Trin. ex Steud., Glyceria maxima (C. Hartm.) Holmberg, Butomus umbellatus , Catabrosa aquatica (L.) P. Beauv., Sparganium erectum L. На ділянках, що

відзначаються помірним антропогенним впливом, кількісно переважаюті Persicaria amphibia (L.) Delarbre, Nuphar lutea (L.) Smith, Hydrocharis morsus ranae L., Spirodela polyrrhiza. Спорадично трапляються види, занесені де Червоної книги України (1996) (Nymphoides peltata (S. G. Gmel.) O. Kuntze Salvinia natans), та рідкісні у регіоні (Nymphaea alba, N. candida, Batrachiun aquatile, Lemna gibba L., Potamogeton compres sus L., Hottonia palustris L.) Найбільшим видовим багатством відзначаються екосистеми водосховищ -128 видів (36,78 % гідрофільної флори). Надмірно трансформованими < екосистеми водойм кар’єрів функціонуючих розробок торфу (15 видів, 4,31 %) тг піску (12 видів, 3,45 %). Провідним антропічним чинником є надмірне коливанш рівня води протягом вегетації внаслідок господарського використання водойм.

Класифікація екосистем перезволожених територій. Перезволожені екосистеми розглядаються у дослідженні як гетерогенні системи, об’єднані зг геоморфологічним критерієм, в якому градієнт визначального чинника -(зволоження) - представлений від постійного обводнення до короткотривалого, Це зумовлює їх різноманітність. Екосистеми першого рівня розмірності виділяємо за ознакою характеру підтоплення, другого - за територіальним розміщенням відносно заплави, третього - за типом організації рослинності вищого рівня, четвертого - за типом організації рослинності нижчого рівня, п’ятого - за обводненням, шостого - за ознаками рослинного покриву. Екосистеми перезволожених територій з періодичним підтопленням відзначаються найбільшим флористичним багатством - 126 видів (36,21 % гідрофільної флори). Вони представлені заплавними і позазаплавними екосистемами. Заплавні - лісові (вільхові, вербово-тополеві) (72/20,68 %), лучні (болотисті, засолені) (102/29,31 %), болотні (чагарникові, високотравні, середньовисокотравні) (120/34,48 %). Вони відзначаються торф’яно-болотними, мулисто-глейовими, дерново-підзолистими, лучно-дерновими та лучно-болотними грунтами. Флористичне ядро формують види, стійкі до зміни ступеня обводнення протягом вегетаційного періоду. На незасолених ґрунтах домінують Phragmites australis, Typha latifolia L., T. angustifolia L., Carex vulpina L., C. nigra (L.) Reichard, Scirpus lacustris L., Acorus calamus L., Sparganium erectum, Molinia caerulea (L.) Moench, Calamagrostis stricta (Timm) Koeler, C. canescens (Weber) Roth, на засолених - Typha laxmannii Lepech, Alopecurus arundinaceus Poir., Bolboschoenus maritimus (L.) Palla, Carex distans L., Juncus gerardii Loisel. та ін. Спорадично трапляються рідкісні види регіону: Betula humilis Schrank, Drosera intermedia Hayne, D. rotundifolia L. Позазаплавні - болотні (високотравні) на відміну від заплавних екосистем відзначаються більш потужними мулистими відкладами. Флористичне ядро складають Phragmites australis, Carex riparia Curtis, C. vulpina, Eleocharis palustris (L.) Roem. et Schult., Typha latifolia, Lythrum salicaria L. У цих екосистемах виявлено місцезростання малопоширених видів

їгіону Eriophorum angustifolium Honck, E. vagimtum L., E. latifolium Hoppe. айбільшою видовою різноманітністю відзначаються високотравні болота -1 видів (27,87 % гідрофільної флори). Надмірно трансформованими є юсистеми вербово-тополевих лісів (16/4,60 %) та засолених лук (22/6,32 %). ровідними антропічними чинниками виступають випасання і витоптування, «зсистеми перезволожених територій з постійним підтопленням іраховують 86 видів (24,71 % гідрофільної флори). Як і попередні, іни представлені заплавними і позазаплавними екосистемами. Заплавні осистеми - болотні (високотравні, середньовисокотравні), відзначаються ачними мулисто-торф’яними і торф’яними відкладами та, рідше, наявністю шавин. Флористичне ядро складають Glyceria maxima, Typha latifolia, Equisetum iviatile L., Carex acutiformis Ehrh. На сфагнових сплавинах зустрічаються цкісні і зникаючі види, суцільні ареали яких розміщені у північніших регіонах -їгєх limosa L., Naumburgia thyrsiflora (L.) Rchb., Potentilla palustris (L.) Scop., heuchzeria palustris L. Позазаплавні екосистеми - болотні (високотравні, редньовисокотравні), відзначаються мулисто-торф’яними і мулисто-глейовими унтами. Флористичне ядро формують види постійного підтоплення: Phragmites stralis, Typha latifolia, Carex acutiformis, C. elata All., C. acuta L., C. rostrata okes, C. caespitosa L., C. appropinquata Schum, та ін. Дуже рідко зустрічаються ■osera longifolia L., Calla palustris L., Scheuchzeria palustris. Найбільшою довою різноманітністю відзначаються заплавні високотравні болота 3/20,98 %). Надмірно трансформованими виявилися екосистеми

редньовисокотравних боліт (35/10,06 %). Провідними антропічними

нниками є випасання та викошування.

Запропонована класифікація екосистем водойм і перезволожених територій не ювершеною і має доповнюватися з отриманням нових матеріалів: досліджень паду води і донних відкладів, особливостей компонентів екосистем тощо.

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ФЛОРИ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОГНОЗ ЗМІН

У розділі характеризується вплив окремих антропічних чинників на флору зсистем водойм і перезволожених територій.

Синантропізація флори. Синантропний елемент флори складає 61 (17,53 %) ц, які належать до 25 родин і 41 роду. Найчисельнішими є родини Asteraceae ,31 %), Роасеае (9,84 %), Polygonaceae (8,20 %). Менш чисельними є issicaceae і Lamiaceae (по 6,56 % видів). Провідне місце належить апофітам -видів (73,77 %). Серед них переважають випадкові апофіти (37,78 %), що ивно проникають у болотні екосистеми при зниженні їх ступеня обводнення, геміапофіти (33,33 %), які характерні для екосистем із значним пасквальним

впливом. Адвентивна фракція представлена 16 (26,23 %) видами. Переважаю! агріофіти і епекофіти - по 6 видів (37,50 %). Вони приурочені до екосисте водойм і перезволожених територій, що перебувають під значним рекреаційни навантаженням. За часом занесення переважають кенофіти - 10 видів (62,50 % археофіти представлені 6 видами (37,50 %). Співвідношення загальної кількос видів, які відносяться до апофітної і адвентивної фракцій, складає 1 : 0,3 Відносно невелика кількість видів останньої зумовлена консервативним умовами екосистем водойм. У флорі переважають мезогемероби (42,82 %) і еугемероби (36,78 %), решту представляють олігогемероби (13,79 %) полігемероби (6,61 %) (рис. 2).

В мезогемероби

□ еугемероби

Ш олігогемероби

□ полігемероби

Рис. 2. Розподіл видів флори за ступенем гемеробності.

Співвідношення показників апофітизму і натуралізації (Іаско\¥Іа! 1993) складає 1 : 1,30, що свідчить про посилення процесів синантропізап перезволожених екосистем.

Антропогенна динаміка. Встановлено провідні чинники антропічног впливу в екосистемах водойм і перезволожених територій, якими є змії гідрологічного режиму, евтрофування водойм, нерегульоване сінокосіші надмірне випасання, рекреаційне навантаження. Внаслідок зміни гідрологічног режиму зменшується кількість автохтонних видів на 20 - 25 %. Евтрофуваш: водойм зумовлює уніфікацію гідрофільної флори. Нерегульоване сінокосінь призводить до збільшення чисельності однорічних апофітів на 60 - 65 % і гідрофільних галофітних видів на 5 - 10 % (південні регіони). Надмірі: випасання зумовлює збільшення чисельності гідрофільних широкоареальни видів на .70 - 75 % та формування бур’янових угруповань з домінування мезоксерофітів. Рекреаційний вплив призводить до повного зникнеш високодекоративних видів та збільшення частки епекофітів на 70 - 86 %.

СОЗОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОХОРОНА ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

Згідно з планом створення перспективної екомережі України (Мовчан, Іеляг-Сосонко, 1999) частина території Придніпровської височини входить до ніпровського і Південнобузького меридіональних та Степового і Галицько-лобожанського широтних природних коридорів національного значення. Вони єднують території, які відзначаються різноманіттям перезволожених екосистем є перспективними для формування природних ядер. У розділі аналізується іриторіальна диференціація природоохоронних об’єктів та стан охорони видів.

Сучасний стан охорони рідкісних і зникаючих видів. Встановлено, що дсоток заповідності складає 1,46, що значно менше, ніж у цілому в Україні ,16 %) (Андрієнко, 2002). Частка гідрологічних територій та об’єктів природно-повідного фонду (ПЗФ) загальнодержавного і місцевого значення складає лише 08 % (Голуб, 2002). Флористична репрезентативність ПЗФ - 53,44 %. Раритетна закція гідрофільної флори регіону досліджень нараховує 103 види (29,59 % від гальної кількості видів). З них 7 видів занесено до Додатка І Бернської інвенції (Берн, 1979) (Aldrovanda vesiculosa L., Caldesia parnassifolia, Lindernia ocumbens (Krock.) Borbas, Liparis loeselii (L.) Rieh., Osiericum palustre (Besser) 's ser, Salvinia natans, Trapa natans), 18 - до Червоної книги України (1996). На гіональному рівні охороняються 32 види. Автором дослідження запропоновано я регіональної охорони ще 50 видів судинних рослин. Флористична рідкісність ІФ складає 48,54 %. У природоохоронних об’єктах охороною забезпечено шуляції лише 23 видів (22,33 % кількості видів раритетної фракції"), 27 5,21 %) забезпечені охороною частково і 53 (51,46 %) - не охороняються.

Пасивна охорона фітогенофонду. Пропонується створити шість иродоохоронних об’єктів загальною площею 425 га: гідрологічний заказник сцевого значення “Греблянський” (с. Гребля Христинівського району ркаської області, 160 га), гідрологічний заказник загальнодержавного значення 'ахнівський” (с. Дахнівка Черкаського району Черкаської області, 150 га), танічний заказник місцевого значення “Піщанські луки” (с. Піщана льнівського району Черкаської області, 50 га), гідрологічний заказник :цевого значення “Сніжківське болото” (с. Сніжки Ставищенського району іївської області, 25 га), ботанічний заказник місцевого значення “Заплава Жовтої” (П’ятихатський район Дніпропетровської області, 20 га), ботанічний сазник місцевого значення “Шкарівський” (с. Шкарівка Білоцерківського Зону Київської області, 20 га). З метою рестабілізації перезволожених зсистем та створення локальних екомереж пропонується розширити площі иродно-заповідних територій існуючих об’єктів ПЗФ на 650,1 га, зокрема, ганічного заказника місцевого значення “Степівського” (с. Степівка

Монастирищенського району Черкаської області) та гідрологічних заказникі місцевого значення “Конельське болото” (с. Конела Жашківського район Черкаської області), “Бродецький” (с. Бродецьке Катеринопільського район Черкаської області), “Скалеватський” (с. Скальова Новоархангельського район Кіровоградської області), “Ірдинське болото” (с. Ірдинь Черкаського район Черкаської області), “Сунківський” (с. Сунки Смілянського району Черкаське області).

Активна охорона фітогенофонду. Розроблено систему заходів, яка включа конкретні обгрунтовані пропозиції стосовно відновлення гідрологічного режим водойм і перезволожених територій Придніпровської височини, зменшенн забруднення води, запобігання гіперакумуляції органічної речовини, репатріац видів раритетної фракції, нормування випасання і сінокосіння, попередженн занесення адвентивних видів, запобігання розорювання річкових заплав.

НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДЕКОРАТИВНИХ КОМПОЗИЦІЙ З ВИДІВ ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ

У розділі розглядаються стан використання гідрофільних видів у озелененні оцінка їх декоративних властивостей, особливості формування композицій ; водоймах і на перезволожених територіях.

Оцінка декоративних властивостей видів. Встановлено, що 168 видії регіону досліджень (48,28 %) відзначаються декоративними ознаками Найперспективнішими в озелененні є 37 видів (22,02 % від загальної кількост декоративних видів). Це Nymphaea alba, Nuphar lútea, Lysimachia nummularia L. Mentha arvensis L., Sagittaria sagittifolia L., Acorus calamus, Sparganium erectum Typha■ angustifolia, Juncus effusus L., Persicaria hydropiper (L.) Delarbre Phalaroides arundinacea (L.) Rausch., Potamogeton natans L., Myosotis scorpioide& L. та ін. Сто чотири види (61,91 %) є перспективними: Equisetum fluviatile Thelypteris palustris Schott, Ranunculus repens L., Caltha palustris L., Batrachium aquatile, Trapa natans, Geranium palustre L., Lysimachia vulgaris L., Rumex hydrolapathum Huds., Naumburgia thyrsijlora, PotentiUa palustris, Filipéndula denudata (J. Presl et C. Presl) Fritsch, Epilobium hirsutum L. та ін. Двадцять сім видів (16,07 %) є менш перспективними - Equisetum telmateia Ehrh, Salvinia natans, Viola persicifolia Schreb., Parnassia palustris L., Scutellaria hastifolia L., Caldesia parnassifolia, Epipactis helleborine (L.) Crantz, Orchis coriophora L., Dactylorhiza majalis (Rchb.) P. F. Hunt et Summerhayes, Carex melanostachya M. Bieb. ex Willd., Calla palustris та ін.

Особливості формування декоративних композицій у дендропарку “Софіївка” НАН України. Використання видів гідрофільної флори в озелененні зумовлюється екологічними умовами територій та еколого-біологічними

істивостями видів. Для ділянок, що відзначаються стабільним рівнем води, ібкою проточністю і потужними мулистими донними відкладами, найбільш зспективними є види з високою відтворювальною здатністю - Hydrocharis rsus-ranae, Potamogeton natans, Persicaria amphibia, Trapa natans та ін. еленення прибережних мілководних територій, що відзначаються потужними листами донними відкладами і коливанням рівня води протягом вегетації у жах 10-25 см, доцільно здійснювати видами широкої екологічної амплітуди, не втрачають декоративні ознаки за різних екологічних умов - Scirpus us tris, Petasites hybridus (L.) P. Gaertn., В. Vey. et Scher b., Sparganium emersum hman, Typha angustifolia, T. iatifolia. Центральні ділянки водойм, що значаються значними мулистими донними відкладами і швидкою течією, цльно озеленювати видами з екологічної групи прикріплених занурених -'amogeton crispus L., P. pectinatus, Elodea canadensis Michx. та ін. На ібережних ділянках штучних водойм, що відзначаються мулистими і мулисто-інистими донними відкладами та коливанням рівня води протягом вегетації у ках 5-15 см, доцільно використовувати види, що витримують літньо-осіннє ження рівня води, - Butomus umbellatus, Sagittaria sagittifolia, Mentha aquatica Myosotis scorpioides. Для озеленення короткозаливних ділянок лучних систем перспективними є Inula helenium L., Petasites spurius (Retz.) Rchb., mtorium cannabinum L., Stachys palustris L., для тривалозаливних ділянок -pendula ulmaria (L.) Maxim., Cicuta virosa L., Blysmus compressus (L.) Panz. ex k, Lythrum salicaria. В озелененні периферійних ділянок болотних екосистем із тійним обводненням доцільно використовувати середньорослі види - Caltha us tris, Juncus conglomeratus L., J. effusus, J. inflexus L., на центральних ділянках исокорослі Scirpus lacustris, Acorus calamus, Iris pseudacorus L. та ін. Щоб имати високодекоративні композиції, слід враховувати ценотичні властивості ів. Для озеленення центральних ділянок водойм пропонується створення овидових композицій з видів-домінантів (.Nymphaea alba, N. candida, Nuphar

a, ■ Persicaria amphibia). Периферійні ділянки водойм і перезволожених иторій доцільно озеленювати видами-співдомінантами, формуючи композиції изькорослих (Lysimachia nummularia, Potentilla anserina L., P. reptans L., laña palustris Retz.) і середньорослих видів (Caltha palustris, Siella erecta ds.) M. Pimen, Potentilla erecta (L.) Raeusch., Juncus articulatus L., J. inflexus). ропоновано методи обмеження розвитку окремих видів.

ВИСНОВКИ

Представлено теоретичні узагальнення та результати комплексних ііджень флори водойм і перезволожених територій Придніпровської зчини.

1. Встановлено таксономічний склад гідрофільної флори Придніпровсько височини, виявлено особливості її структури, тенденції і напрямки антропічни: змін, розроблено наукові основи охорони і збереження, а також методичн рекомендації щодо використання декоративних видів у зеленому будівництві.

2. Геоморфологічні та кліматичні особливості Придніпровської височини розвинена гідрологічна мережа (0,28 км/км2) зумовили функціонуванні різноманітних екосистем водойм і перезволожених територій, а також багатствс гідрофільної флори, яка налічує 348 видів судинних рослин, що належать де 152 родів, 63 родин і трьох відділів.

3. Показники систематичної та географічної структур свідчать про генетичн зв’язки дослідженої флори Придніпровської височини з гідрофільними флорамі бореальної флористичної області. У біоморфологічному спектрі переважаюті гемікриптофіти (33,34 %) та гелофіти (14,94 %), що зумовлено більшою різноманітністю екосистем перезволожених територій. Аналіз екологічно: структури виявив багатство екоморф, що є наслідком диференціації екосистем водойм і перезволожених територій.

4. Найбільшим флористичним багатством - 155 видів (44,54 %) -характеризуються екосистеми водойм природного походження, серед них екосистеми рукавів (121/34,77 %) і перезволожених територій з періодичним підтопленням, серед них болотні (120/34,48 %), болотисто-лучні (102/29,31 %) та заплавно-лісові (72/20,68 %).

5. Гідрофільна флора включає 61 синантропний вид. Співвідношення суми видів апофітної та адвентивної фракцій складає 1 : 0,36, що менше, ніж в інших флорах, і свідчить про консервативність досліджуваних екосистем, зокрема водойм. Розподіл видів за ступенем гемеробії та співвідношення показників апофітизму (43,39 %) і натуралізації (56,61 %) вказують на найбільше посилення процесів синантропізації у болотисто-лучних і болотних екосистемах.

6. Встановлено збільшення гігромезофільних і зменшення гігрофільних елементів у складі флори екосистем перезволожених територій. Провідними чинниками впливу є надмірний випас та сінокосіння у центральній і північній частинах регіону.

7. Сучасні зміни гідрофільної флори проходять у напрямку скорочення місцезростань стенотопних і раритетних видів, а також її подальшої синантропізації. Більш значні зміни відбуваються на територіях перезволожених екосистем, що зумовлено їх надмірною трансформацією.

8. Існуюча природно-заповідна мережа не забезпечує ефективну охорону гідрофільної флори. Вона характеризується відносно невисокими показниками флористичної рідкісності (48,54 %) та флористичної репрезентативності (53,44 %).

9. У складі флори виявлено 103 види раритетної фракції. З них 7 видів ороняються на європейському, 18 - на національному і 32 - на регіональному іні, 50 видів пропонуються до регіональної охорони. В існуючих иродоохоронних об’єктах популяції лише 23 видів (22,33 % кількості видів зитетної фракції) забезпечені охороною повністю, 27 видів (26,21 %) -:тково, решта - 53 види (51,46 %) - не охороняються.

10. Для оптимізації природоохоронної мережі регіону запропоновано юрення шести природоохоронних об’єктів загальною площею 425 га та ¡ширення територій існуючих об’єктів природно-заповідного фонду на ),1 га.

11. Запропонована система активної охорони включає конкретні заходи з новлення гідрологічного режиму, регулювання нагромадження фітомаси щої і болотної рослинності, обмеження рекреаційного впливу, сінокосіння і гасання.

12. Встановлено декоративний потенціал гідрофільної флори (48,28 % альної кількості видів), виділені групи найперспективніших (22,02 %), (елективних (61,91 %) і менш перспективних (16,07 %) для використання в лененні видів. Розроблено методичні рекомендації щодо використання їх в лененні екосистем водойм і перезволожених територій на прикладі ідропарку “Софіївка” НАН України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Голуб Н. П. Прибережно-водні рослини дендрологічного парку “Софіївка” Н України та перспективи їх використання в озелененні рекреаційних зон // зодукція рослин. - 2001. - № 3 - 4 . - С. 147 - 151.

І. Голуб В. М., Голуб Н. П. Декоративні гідрофіти Правобережного Лісостепу іаїни та перспективи використання їх в озелененні водойм // Інтродукція лин,- 2002. -№ 1.-С. 129- 132.

І. Голуб Н. П. Біологічні особливості вирощування гелофітів у водоймах зративного призначення // Науковий вісник Чернівецького університету: >ник наукових праць. Випуск 144: Біологія. - Чернівці: ЧНУ, 2002. -4-87.

-. Голуб Н. П. Структурно-порівняльний аналіз гідрофільної флори дніпровської височини // Укр. ботан. журн. - 2003. - 60, № 4. - С. 414 - 419.

. Голуб Н. П. Особливості формування декоративних композицій у ¡зволожених екотопах дендропарку “ Софіївка” // Роль ботанічних садів в ному будівництві міст, курортних та рекреаційних зон: Матеріали народної наукової конференції, присвяченої 135-річчю Ботанічного саду

Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. - Одеса: JIATCTAF 2002.-Ч. І.-С. 94-97.

6. Голуб Н. П. Гелофиты Приднепровской возвышенности // Труды \ Всероссийской конференции по водным растениям “Гидроботаника 2000”. -Борок, 2000. - С. 126.

7. Голуб В. H., Голуб Н. П. Формирование декоративных композициі макрофитов: теория и методология // Труды V Всероссийской конференции пс водным растениям “Гидроботаника 2000”. - Борок, 2000. - С. 125.

8. Голуб Н. П. Систематична структура гідрофільної флори Придніпровсько' височини // Матеріали XI з’їзду Українського ботанічного товариства. - Харків

2001.-С. 91.

9. Голуб Н. П. Сучасний стан та актуальні завдання охорони гідрофільно' флори Придніпровської височини // Матеріали XI з’їзду Українського ботанічного товариства. - Харків, 2001. - С. 92.

10. Голуб Н. П. Лікарські рослини гідрофільної флори Придніпровської височини і шляхи їх охорони // Ресурсознавство, колекціонування та охорона біорізноманіття: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції / Кол. авт. - Полтава, 2002. - С. 93 - 94.

11. Голуб Н. П. Інтродукція видів роду Petasites Mill. у дендрологічному парку “Софіївка” НАН України та їхнє використання в озелененні // Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва: Матеріали II Міжнародної наукової конференції молодих дослідників. - Київ: Фітосоціоцентр,

2002.-С. 50-51.

АНОТАЦІЯ

Голуб Н. П. Гідрофільна флора Придніпровської височини: структура, антропогенна трансформація, охорона. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.05 - ботаніка. - Національний ботанічний сад

ім. М. М. Гришка НАН України, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена з’ясуванню видового складу, вивченню сучасного стану, тенденцій, напрямків антропічних змін гідрофільної флори Придніпровської височини, а також розробці методів її активної та пасивної охорони.

Проведено порівняльно-структурний аналіз флори досліджуваного регіону, з’ясовано особливості систематичної, екологічної, біоморфологічної,

географічної, ценотичної і господарської структури. Виділено провідні чинники антропогенного впливу та встановлено напрямки і тенденції змін флори. Розроблено класифікаційні схеми екосистем водойм і перезволожених територій.

роаналізовано сучасний стан охорони видів, обґрунтовано необхідність роведення системи заходів, спрямованих на розширення мережі природно-шовідного фонду. Проведено оцінку декоративних властивостей видів та ^зроблено практичні рекомендації з використання їх в озелененні.

Ключові слова: гідрофільна флора, антропогенна трансформація,

сосистеми, охорона, декоративні композиції.

АННОТАЦИЯ

Голуб Н. П. Гидрофильная флора Приднепровской возвышенности: руктура, антропогенная трансформация, охрана. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по іециальности 03.00.05 - ботаника. - Национальный ботанический сад

і. Н. Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена выявлению видового состава, изучению временного состояния, тенденций и направлений антропических изменений дрофильной флоры Приднепровской возвышенности, а также разработке ‘.тодов ее активной и пассивной охраны.

Осуществлен сравнительно-структурный анализ флоры исследуемого гиона, рассмотрены особенности систематической, экологической, оморфологической, географической, ценотической и хозяйственной структуры. :тановлено, что наибольшим количеством видов отличаются экосистемы доемов (44,54 % от общего числа видов) и болот (34,48 %). Количественные казатели систематической структуры, спектр ведущих семейств и родов ражает ее сходство с гидрофильными флорами бореальной флористической ласти. В спектре биоморф преобладают травянистые растения (95,11 %), в гктре климаморф - гемикриптофиты (33,34 %). Большая часть видов (66,95 %) шчается корневищной структурой подземных побегов. Анализ спектра зроморф показал, что наибольшее участие в исследуемой флоре принимают цы геломорфной (26,15 %), гелогигроморфной и гигромезоморфной

) 21,26 %), а также гигроморфной (15,52 %) групп, что обусловлено утопической дифференциацией экосистем водоемов и переувлажненных »риторий. По отношению к кислотному режиму почв наибольшим количеством гдставлены нейтрофиты (45,11 %), к солевому режиму - семиэвтрофы |,57 %), к содержанию соединений азота - нитрофиты (48,28 %), которые іуроченьї к экосистемам водоемов и лугов. Анализ ценотического спектра щетельствует о незначительном преобладании видов с основным типом атегии (53,45 %), среди них 5-стратегов 29,31 %, К-стратегов 14,37 %, тратегов 9,77 %. Виды с комбинированным типом стратегии приурочены к системам, находящимся под значительным антропогенным влиянием.

Географический спектр флоры свидетельствует о количественном преобладани температно-меридиональных, евразийских, индифферентных видов.

Впервые разработаны классификационные схемы экосистем водоемов переувлажненных территорий. Для экосистем водоемов выделены семь уровне размерности: по происхождению, характеру проточности, приуроченности элементам мезорельефа, территориальному положению относительно пойл территориальному расположению в водоеме, характеру донных отложений : почв, особенностям растительного покрова. Для экосистем переувлажненны: территорий выделены шесть уровней размерности: по признаку характер подтопления, территориальному положению относительно поймы, тип; организации растительности высшего уровня, типу организации растительност] низшего уровня, степени увлажнения, особенностям растительного покрова Установлено, что наибольшим количеством видов отличаются экосистема водоемов естественного происхождения и переувлажненных территорий I периодическим подтоплением.

Изучен синантропный элемент флоры, насчитывающий 61 вид. П< происхождению преобладают апофиты. Адвентивная фракция представлен. 16 видами сосудистых растений. По степени натурализации количественнс больше агриофитов и эпекофитов, по времени занесения - кенофитов Наибольшим количеством видов отличаются семейства Asterасеае (21,31 %) Роасеае (9,84 %), Polygonaceae (8,20 %).

Определены основные факторы антропогенного влияния - измененш гидрологического режима, эвтрофирование водоемов, чрезмерное выпасание нерегулированное сенокошение, рекреационное влияние. Установленс уменьшение количества автохтонных видов, увеличение - широкоареальны> гидрофильных видов и однолетних апофитов, а также формирование рудеральных сообществ с доминированием мезоксерофитов.

Проведена созологическая оценка гидрофильной флоры. Раритетная фракцш составляет 103 вида, из которых обеспечены охраной популяции только 23 видов Оптимизация природно-заповедного фонда (ПЗФ) включает создание шести новых объектов общей площадью 425 га и расширение территории существующих объектов ПЗФ на 650,1 га. Разработана система активных методоЕ охраны, предусматривающая научно обоснованные предложения по восстановлению гидрологического режима экосистем водоемов и переувлажненных территорий, по уменьшению загрязнения воды, предупреждению гипераккумуляции органического вещества, репатриации исчезающих видов, регулированию пастбищного влияния и сенокошения, предупреждению занесения адвентивных видов.

Проведена оценка декоративных свойств видов гидрофильной флоры. Выделены группы наиболее перспективных, перспективных и менее

[ерспективных видов. Разработаны практические рекомендации по юрмйрованию декоративных композиций в дендропарке “Софиевка” НАН гкраины.

Ключевые слова: гидрофильная флора, антропогенная трансформация, косистемы, охрана, декоративные композиции.

ANNOTATION

Golub N. P. Hydrophilous flora of Prydnyprovs’ka highland: structure, nthropogcnous transformation, protection. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Biological Sciences in speciality 03.00.05 -otany. - The М. M. Gryshco National Botanical Garden of the NAS of Ukraine, Kyiv, )04.

The thesis is devoted to the specification of species content, the study of the present ate, tendencies, trends of anthropic changes of hydrophilous flora of Prydnyprovs’ka ghland as well as elaboration of its active and passive protection methods.

The comparative structural flora analysis of the researched region is conductud and г peculiarities of its taxonomic, ecological, biomorphological, geographical, enoticai and economic structures are established. The main factors of anthropic fluence are specified and tendencies of flora changes are determined. The issification charts of reservoirs and wetlands ecosystems are elaborated. The present ndition of species protection is analysed, the necessity of taking systemic measures • the growth of the nature reserve fund network is well-grounded. The decorative aracteristics of species are assessed and practical recommendations for their planting ! developed.

Key words: hydrophilous flora, anthropogenous transformation, ecosystems, )tection, decorative compositions.