Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Эколого-ландшафтоведческий анализ Украинских Карпат

ВАК РФ 11.00.01, Физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов

Автореферат диссертации по теме "Эколого-ландшафтоведческий анализ Украинских Карпат"

Національна академія наук України ’? Г 6 (Н ІНСТИТУТ географії

2 !і Ш 2000

Мельник Анатолій Васильович

УДК 911.2:551.4

ЕКОЛОГО-ЛАНДШАФТОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

! 1.00.01- фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Київ - 2000

Робота виконана на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

Доктор географічних наук, професор Гродзииський Михайло Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри

Доктор географічних наук, професор Гуцуляк Василь Миколайович,

Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича, завідувач кафедри

Доктор географічних наук, професор Оліферов Август Миколайович,

Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, професор кафедри

Провідна установа.Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіїш Міністерства освіти і науки України, геолого-географічний факультет, м.Харків

Захист відбудеться «40у>‘Жо£/м/іЯ 2000 року о У О год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.02 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ - 34, вул. Володимирська, 44

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ - 34, вул. Володимирська, 44

Автореферат розісланий « У »р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, ст. наук, співр.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерними ознаками сучасного етапу озвитку географічної науки є її екологізація і гуманізація. Це ояснюється передусім різким погіршенням стану навколишнього риродного середовища, що створює пряму загрозу виживанню людства, екологізацією географічної науки, суть якої полягає за визначенням .П.Герасімова (1980) у розгортанні фундаментальних досліджень з роблем навколишнього середовища в географії на основі її методів, ьогодні пов’язаний розвиток міждисциплінарних досліджень, які рактуються як еколого-географічні, або геоекологічні. В зв’язку з цим іає місце формування таких нових наукових напрямів, як екологічна еографія, геоекологія, екологічна геоморфологія, екологічна геологія та

і. Окремо слід згадати про ландшафтну екологію, концептуальна пецифіка якої зумовлена використанням ландшафтно-екологічного ідходу до вивчення природних геосистем, а також проблем взаємодії з ими людини. Започаткована ще в першій половині XX ст. німецьким еографом К. Троллем (1939, 1950), вона сьогодні бурхливо розвивається.

Особливою чутливістю до антропогенних навантажень характери-уються гірські ландшафти, що суттєво ускладнює життєдіяльність юдини в горах. Значно посилилася увага до екологічних проблем ірських регіонів після конференції ООН з навколишнього середовища в іо-де-Жанейро (1992 p.), де тема "Раціональне використання ранимих косистем: стійкий розвиток гірських районів" була поставлена в один яд з іншими пріоритетними темами Порядку дня на XXI століття.

Відповідно активізувалось і міжнародне співробітництво, спрямоване а збереження навколишнього середовища Карпатської гірської країни, [ідписано відповідні двосторонні урядові угоди України з Угорщиною 1992), Польщею (1994) і Словаччиною (1994), міжміністерську три-горонню Польсько-Словацько-Українську угоду про збереження іологічного різноманіття лісів Східних Карпаг, міжурядову угоду про іжнародний біосферний заповідник "Східні Карпати", створено .соціацію "Карпатський Єврорегіон", виконується, проект Свросоюзу, ета якого створення міждержавного румуно-українського біосферного іповідника "Гуцульські Альпи". Результати наукових досліджень еколо-чної ситуації в Карпатському Єврорегіоні постійно обговорюються на іжнародних наукових конференціях, зокрема у Варшаві (1996), [ірегуазі (1997), Рахові (1997, 1999) та інших.

Розвиток гірських регіонів України — це один із важливих напрямів нутрішньої політики держави. Зокрема прийнято Закон України "Про

статус гірських населених пунктів України" (1995), розробляютьс державні програми комплексного розвитку гірських території створюються спеціальні економічні зони, розширюються плой територій природно-заповідного фонду тощо.

Українські Карпати - унікальний природно-господарський регіо України, ландшафти якого виконують різноманітні соціально-економічі функції - середовище- і ресурсовідтворювальні, природоохоронні та інш Давнє господарське освоєння регіону, зумовлене ведення полонинського господарства, інтенсивним лісокористуванням, рекре; цінним навантаженням, значним розвитком гірничовидобувних робі спричинило суттєві антропогенні зміни в ландшафтних комплекса Результатом цього стало різке загострення, особливо в останні десяті річчя, екологічних проблем, пов’язаних із деструктивними процесами ландшафтах. Катастрофічно активізувались такі негативні стихій явища як паводки, селі, зсуви, снігові лавини, вітровали, буреломи ' інші. Зокрема внаслідок катастрофічного наводку у листопаді 1998 р. і Закарпатті загинуло 1В чол., було зруйновано 795 будинків, 487 мості 339 км автомобільних дор,іг тощо. Поряд з цим, промислове виро ництво, що ведеться у великих масштабах, сприяло значному забру ненню природного середовища шкідливими хімічними речовинами.

Сучасна екологічна ситуація в Українських Карпатах визначаєть природними властивостями їх ландшафтів — з одного боку, та х ар акт ром господарської діяльності — з другого, тому наукове обгрунтувані шляхів її поліпшення потребує широкого застосування географічно підходу. Розробка загальної концепції еколого-географічних досліджеі природокористування в Україні, основи якої викладені в прац

О.М.Маринича, Л.Г.Руденка, В.М.Пащенка, П.Г.Шищенка, М.Д.Гро зинського Г.І.Швебса, В.О.Бокова, І.П.Ковальчука та інших, створі наукову базу для детального аналізу екологічних проблем її регіонів.

Еколого-географічні дослідження в Українських Карпатах традиці но були пов’язані з вивченням негативних стихійних явищ - гідр метеорологічних, геоморфологічних тощо. Водночас в останні роки регіоні з системних позицій активно розробляються біологічні (т особливо слід відзначити плідну працю співробітників Інституту еколо Карпат НАН України), геоморфологічні, геологічні, суспільно-геогр фічні, а також ландшафтознавчі аспекти проблем екології людини. Т; дослідження мають переважно локалізований характер, зосереджені окремих районах, тоді як загальна картина екологічної ситуації Українських Карпатах залишається до кінця не з’ясованою. Ось чо особливо зростає актуальність середньомасштабних сколого-геог[

з

нчних досліджень, які б дали змогу проаналізувати екологічні умови по сій території регіону в цілому, що важливо для розробки загальної тратегії його стійкого розвитку.

Значні перспективи у вирішенні екологічних проблем гірських країн ов’язані із застосуванням ландшафтознавчого підходу і організацією на ;ій основі еколого-ландшафтознавчих досліджень. Як відомо, з геогра-іічної точки зору навколишнє природне середовище — це високо •рганізована ієрархічна система ландшафтних комплексів, які характери-уються певними закономірностями просторово-часової організації, пецифічними властивостями, по-різному реагують на антропогенні іавантаження і відзначаються своєрідністю екологічних умов. Тому саме андшафтознавчий підхід дає змогу всебічно проаналізувати стан риродного середовища людини і намітити шляхи його поліпшення. При ;ьому потребують розробки, перш за все, сама стратегія еколого-андшафтознавчих досліджень у горах і передгір’ях, програма та іетодика їх проведення, а також технологія аналізу одержаних даних.

Еколого-ландшафтознавчі дослідження, на нашу думку, близькі за містом до ландшафто-екологічних, але не тотожні їм. Перші відзна-аються прикладною орієнтацією і спрямовані на вирішення екологічних роблем, проблем навколишнього середовища на основі ландшафто-навчого підходу, тому їх основним екосуб’єктом є людина. Другі, пецифіка яких зумовлена екологічним підходом до вивчення геосистем, андшафтних комплексів, їх компонентів і властивостей, охоплюють начно ширше коло вирішуваних загальнонаукових і прикладних питань, арактеризуються варіантоцентричністю, багатосуб’ектністю, а також оліструктурністю об’єкта і предмета досліджень.

Розробка концептуальних положень ландшафтно-екологічних дос-іджень, що ґрунтуються на інтегративному поєднанні ландшафто-навчого та екологічного підходів К. Троллем (1939,1968), Ю.Шмітхю-еном (1963, 1976), В.Б. Сочавою (1970, 1975), В.С.Преображенським 1990, 1992), М.Д.Гродзинським (1993), В.М.Пащенком (1993) та ін., а акож концептуальних засад ландшафтознавчих досліджень екологічних роблем А.Г.Ісаченком (1995, 1990), В.М.Гуцуляком (1994), Л.Л.Мали-:евою (1998) та іншими, створюють сьогодні сприятливі передумови для озробки цілісної концепції еколого-ландшафтознавчого аналізу гірсь-их областей. Водночас результати ландшафтознавчого вивчення Укра-чських Карпат, викладені у працях К.І. Геренчука (1962, 1966, 1968), .П. Міллера (1972, 1974, 1980) та інших, є необхідною загальнонауко-ою базою для всебічного ландшафтно-географічного дослідження кологічних проблем цього регіону України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Питанн розвитку та поглиблення теоретико-методичних основ еколого-ланд шафтознавчих досліджень і їх застосування для вивчення екологічнії: проблем Карпатського регіону України тісно пов'язані з науково-дослід ною проблематикою Львівського національного університету імені Іван: Франка, зокрема з науковими темами, що спрямовані на розробк ландшафтознавчих основ оптимізації природокористування і створенн ландшафтно-екологічної інформаційної системи західного регіон України, міжвузівськими науково-дослідними темами з розробки науко вих основ геоекологічного моніторингу Карпатського регіону, спільним: з Карпатським національним природним парком проектами з ландшафт но-екологічного вивчення заповідних територій.

Цей. напрям дослідження узгоджується з галузевою темою Інститут географії НАН України "Еколого-географічне районування територ України: принципи, методи, експеримент", державною науково-техніч ною програмою "Проблеми екологічної безпеки України", державної програмою розвитку Карпатського регіону України, а також міжнаро^ ними програмами наукового співробітництва щодо Карпатськог регіону: Проект глобального екологічного фонду та всесвітнього банк "Збереження біорізноманіття Карпат", Програмою збереження біорізнс маніття в Східних Карпатах (Фонд Макартурів, Світовий банк) т іншими.

Мета і завдання роботи. Мета дослідження: на основі поглибленн теоретйко-методологічних засад еколого-ландшафтознавчого аналіз з’ясувати його концептуальні особливості для середньовисотних гі помірного поясу, дослідити екологічну ситуацію в Українських Карпата й обгрунтувати шляхи її поліпшення.

Для досягнення цієї мети вирішувались такі головні завдання:

1 - поглибити наукові основи еколого-ландшафтознавчого аналізу т встановити його специфіку для гірських і передгірських територій;

2 - розробити програму і методику ландшафтознавчого дослідженн екологічних проблем гірських країн;

3 - з’ясувати стан еколого-географічних досліджень в Українськії Карпатах, рівень-ландшафтознавчого і еколого-ландшафтознавчого виї чення регіону;

4 - встановити нові закономірності просторово-часової ландшафтні організації досліджуваного регіону;

5 - з’ясувати наслідки антропогенних навантажень на ландшафті комплекси території досліджень, ступінь їх антропогенної модиф кованості;

6 - встановити специфіку та особливості прояву ландшафтно-кологічної ситуації в Українських Карпатах;

7 - обгрунтувати шляхи поліпшення екологічних умов і збереження андшафтів досліджуваного регіону.

Об'єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є ландшафтні омплекси Українських Карпат типологічного рівня (рангу висотна іісцевість) і ландшафтні одиниці регіональної розмірності — ландшафтні круги, області, підобласті, райони і підрайони. Предмет дослідження — в'язки, взаємодії людини з ландшафтами — її безпосереднім природним ередовміцем; ейкуменічні властивості, ситуації, стани в ландшафтних омплексах Українських Карпат; умови та шляхи застосування теоре-ичних ландшафтознавчих знань для вирішення регіональних екологіч-их проблем, питань оптимізації природного середовища досліджуваного егіону. .

Наукова новизна одержаних результатів. Поглиблено концепцію колого-ландшафтознавчого аналізу — ландшафтознавчого дослідження кологічних проблем, стану навколишнього природного середовища. >бгрунтовано його об’єкт, предмет, теоретичну модель, основні теоре-ичні принципи та науково-методологічні підходи. Уточнено та вдоско-алено систему понять еколого-ландшафтознавчих досліджень. З’ясовано онцептуальну специфіку еколого-ландшафтознавчого аналізу гірських егіонів. Вперше всебічно проаналізовано екологічні властивості гірсь-их і передгірських ландшафтів Українських Карпат — середньовисотних їр помірного поясу Європи.

Розвинуто коеволюційні погляди в ландшафтознавстві. Сформульо-ано ландшафтознавчий принцип, який відображає місце та роль юдини, антропогенного фактору в ландшафтній оболонці, у функціо-уванні та розвитку ландшафтів. Розширено уявлення про сучасний стан андшафтів, який є наслідком сукупної дії природних і антропогенних инників, та його екологічні аспекти (екоумови, екоситуації, екостан).

У методичному плані — розроблено програму й методику еколого-андшафтознавчих досліджень гірських регіонів. Розвинуто методику істематизації та картографування гірських і передгірських ландшафтів, також методику ландшафтознавчого районування гірських територій, 'овим є обгрунтування таких регіональних фізико-географічних оди-иць гірських країн як ландшафтні округи та ландшафтні підрайони.

Новизна дослідження полягає в розробці системи методів аналізу сологічних умов і ситуацій гірських ландшафтів. Вперше розроблено етодики еколого-ландшафтознавчого картографування та районуваня рських і передгірських територій. Запропоновано методики оцінки

часткових природних ландшафтних потенціалів (лісового, водног( землеробського та ін.), екологічного ризику і екологічного стан типологічних ландшафтних комплексів, ступеня антропогенної модиф кованості регіональних ландшафтних одиниць. Розроблено методичі основи створення еколого-ландшафтної інформаційної системи великог природно-господарського регіону України.

У регіональному відношенні новизна полягає у з’ясуванні нови закономірностей просторово-часової ландшафтної організації Україна ких Карпат. Виявлено основні віхи історії розвитку ландшафті] укладено принципово нову ландшафтну карту регіону на рівні виді висотних місцевостей (масштаб 1:500000), два оригінальних транска] патських ландшафтних профілі. Вперше створено для всього регіоь карту, яка відображає поширення основних негативних фізик< географічних процесів у ландшафтах. Виконано нову детальну карі фізико-географічного районування Українських Карпат з виділення підрайонів як найменших одиниць ландшафтознавчого поділу територ (масштаб 1:500000). Це дало змогу всебічно проаналізувати з точки зо| екологічних потреб людини природний ландшафтний потенції досліджуваного регіону.

Уперше проведено цілісний багатоаспектний аналіз на ландшафти основі екологічної ситуації по всій території Українських Карпа Досліджено характер взаємодії гірських і передгірських ландшафтів етносом та з'ясовано її наслідки, визначено особливості територіальної розподілу демографічного тиску, поширення антропогенних навант жень площинного, лінійного і точкового характеру та оцінено ступії зміненості ландшафтних комплексів регіону. За цілою системою екол гічних параметрів, що характеризують ступінь трансформованос ландшафтів, прояв сучасних негативних природних процесів і рів забруднення шкідливими речовинами, проаналізовано сучасні екологіч умови і екологічний стан ландшафтних комплексів, а також здійснено оціночну класифікацію за сприятливістю екоумов для життсдіяльнос людини. Запропоновано першу, авторську карту еколого-ландшафт знавчого районування регіону з детальною характеристико еколандшафтних районів і областей.

Новизна дослідження полягає також в обгрунтуванні еколог ландшафтознавчих засад раціонального природокористування і полі шення стану навколишнього природного середовища в Українськ Карпатах. Зокрема розроблено систему заходів, спрямованих оптимальне використання природних ресурсів і раціональну організац території на основі ландшафтознавчого підходу; зменшення техног£

іого навантаження на ландшафтні комплекси і зниження рівнів їх іабруднення шкідливими хімічними речовинами; уникнення та послаб-іення негативних екологічних наслідків стихійних фізико-географічних іроцесів, таких як паводки, селі, зсуви, вітровали, буреломи та ін.; організацію ефективної системи моніторингу навколишнього природ-юго середовища тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та практичні результати ввійшли у звіти держбюджетних і госпдоговірних тем кафедри [іізичної географії Львівського національного університету імені Івана франка, виконані за участю і під керівництвом автора в 1990-1999 рр.

Наукові розробки дисертації використано під час виконання іержбюджетних тем - "Основи оптимізації природокористування в тери-оріальних системах західного регіону України" (1992-1994), "Ланд-пафтні основи та геоінформаційне забезпечення оптимізації використання природних ресурсів західного регіону України" (1995-1998), Ландшафтно-екологічна інформаційна система західного регіону /країни" (1997-1999 рр.); міжвузівських науково-дослідних тем - "Ство->ення геоекологічного та радіологічного моніторингу Карпатського регіону" (1990-1992 рр.), "Створення природничої основи регіонального еоекологічного моніторингу Українських Карпат" (1992-1995 рр.); ^говорів про науково-технічне співробітництво між Львівським національним університетом імені Івана Франка і Карпатським природним іаціональним парком - "Розробка основ ландшафтно-екологічного іоніторингу заповідних територій" (1994-1997 рр.), "Методичні основи колого-ландшафтознавчих досліджень гірських територій (на прикладі еосистем Говерлянського заповідного лісництва" (1998-2000 рр.); ііжнародного проекту Агенства США з міжнародного розвитку Розвиток екологічно зорієнтованого, сталого туризму та бізнесу в /країні (Карпатський регіон) (Проект 37)" (1995-1996 рр.).

Результати досліджень впроваджені в Карпатському інженерно-кологічному центрі при Івано-Франківському облвиконкомі (м.Івано-Франківськ), в Інституті екологічного моніторингу Академії наук ехнологічної кібернетики України (м.Івано-Франківськ), у Науково-іослідному інституті екологічної безпеки та природних ресурсів Івано-Франківського технічного університету нафти і газу при визначенні учасної екологічної ситуації в різних районах Українських Карпат, а акож при розробці проекту екологічного атласу Карпатського регіону ^країни.

Одержані результати опубліковані у ряді монографій і використо-уються в навчальному процесі Львівського національного університету

імені Івана Франка при читанні курсів "Ландшафтознавство1 "Прикладне ландшафтознавство", "Географічний моніторинг", "Еколс гічне ландшафтознавство", а також під час виконання дисертаційни робіт аспірантами і пошукувачами.

Запропонована концепція еколого-ландшафтознавчого аналіз гірських і передгірських територій с внеском у теорію і методик ландшафтознавства. Наукове використання результатів дослідженн можливе в сфері рекреаційної та медичної географії, при розроби наукових засад моніторингу природного середовища гірських країн, дл розвитку заповідної справи тощо. Проведені дослідження і одержав результати сприяють розвитку інтеграційних процесів у географії, прикладом синтезу природно- і суспільно-географічних знань.

Численний фактичний матеріал і конкретні висновки, одержані результаті аналізу і оцінки ландшафтно-екологічної ситуації в Українсь ких Карпатах, можуть бути використані місцевими органами влади прі плануванні заходів з оптимізації природокористування, поліпшенії екологічних умов і вдосконалення системи моніторингу навколишньоп природного середовища.

Методичні підходи до вирішення екологічних проблем у Карпатсь кому регіоні прийнятні для використання і в інших регіонах України, ; також для аналізу екологічної ситуації в державі в цілому, а також ; країнах Карпатського Єврорегіону.

Особистий внесок здобувача. Теоретико-методологічні та методичн розробки, що стосуються концепції еколого-ландшафтознавчого аналіз; гірських і передгірських територій, одержані автором особисто на основ польових досліджень і теоретико-методичних узагальнень протягом 1989 1999 рр.

Теоретичні положення ландшафтознавчого аналізу екологічни: проблем гірських регіонів, програму і методику еколого-ландшафто знавчого дослідження гір, методи оцінки природного ландшафтногі потенціалу, екологічного ризику, ступеня антропогенної модифіко ваності ландшафтів, оцінки їх екологічних умов та екологічних станів методику еколого-ландшафтознавчого картографування і районування методичні основи створення еколого-ландшафтної інформаційно системи регіону автор розробив самостійно. Висновки, що стосуютьо нових закономірностей ландшафтної організації Українських Карпат аналізу антропогенних навантажень на ландшафти та оцінки екологічно ситуації в регіоні також одержані дисертантом особисто.

Під час ландшафтознавчого районування Українських Карпат використано схему фізико-географічного поділу гірської частини регіону

иконану Г.П.Міллером і О.М.Федірком (1990), яка була суттєво точнена і деталізована автором до рівня ландшафтних районів і під-айонів. У розділі колективної монографії "Природничі основи екологіч-ого моніторингу Карпатського регіону" автор обгрунтував систему егіональних ландшафтних одиниць Українських Карпат і принципи їх иділення, а також методику ландшафтознавчого районування.

Апробація результатів дисертації. Результати та положення роботи икладено та обговорено на міждержавній науковій нараді "Теоретичні а прикладні проблеми агроландшафтознавства" (Вінниця, 1993), Десятій андшафтній конференції (Москва, Росія, 1997); Сьомому (Київ, 1995) і іосьмому (Луцьк, 2000) з'їздах Українського географічного товариства; Іершій республіканській конференції з питань геоекології України Івано-Франківськ, 1991); науковому колоквіумі Інституту географії ніверситету Генріха Гейне (Дюссельдорф, Німеччина, 1993); науковій онференції Першого світового конгресу гуцулів (Івано-Франківськ, 993); науковій конференції, присвяченій 90-річчю від дня народження Г.І.Геренчука (Львів, 1994); науковій конференції "Проблеми географії 'країни” (Львів, 1994); науково-практичній конференції "Проблеми тановлення і функціонування новостворених заповідників" (Гримайлів, 995); відкритому колоквіумі українсько-німецького дослідницького б'єднання "Інтегрований екологічний аналіз Дністра та його басейну як юдель розвитку річкового ландшафту в Східній Європі" (Львів, 1995); Міжнародній науково-практичній конференції "Геолого-екологічні ослідження: стан і перспективи" (Івано-Франківськ, 1995); Міжнародній ауковій конференції "Партнерство в охороні середовища" (Вроцлав, Іольща, 1996); Першій всеукраїнській конференції "Теоретичні та рикладні аспекти соціоекології" (Львів, 1996), загальнопольському сим-озіумі "Динаміка змін географічного середовища під впливом нтропопресії” (Краків, Польща, 1996); Міжнародній науково-рактичній конференції "Ландшафтогенез - 2000: філософія і географія. Іроблеми постнекласичних методологій" (Київ, 1996); Міжнародній ауковій конференції "Трансформація ландшафтів в Європі: практичні і еоретичні аспекти" (Варшава, Польща, 1996); науковому семінарі Іаціонального екологічного центру України "Еколого-освітнє значення риродоохоронних територій" (Київ, 1996); регіональному семінарі ііжнародного екологічного Альянсу ВІНРОК "Розвиток екологічно зо-існтованого сталого туризму і бізнесу в Карпатському регіоні України" Яремча, 1996); Міжнародній регіональній конференції з економічного і кологічного розвитку в басейні верхньої Тиси (Нірегуаза, Угорщина, 997); Міжнародній науково-практичній конференції "Міжнародні

аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат" (Рахів, 1997) науковому колоквіумі Інституту екології ландшафту університет Вестфалії (Мюнстер, Німеччина, 1997); Третій всеукраїнській конференці з геоінформаційних технологій "Теорія, технологія, впровадження ГІС (Київ, 1997), "Перших наукових читаннях присвячених пам’яті П.А.Тут ковського" (Луцьк, 1998); Міжнародній науковій конференції "Ландшаф' як інтегруюча концепція XXI сторіччя" (Київ, 1999); Міжнароднії науковій конференції "Генеза та географія грунтів" (Львів, 1999) Міжнародній науково-практичній конференції "Екологічні та соціально економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатськом; регіоні (повені, селі, зсуви)" (Рахів, 1999), науковій конференції "Геомор фологія в Україні: новітні напрями і завдання" (Київ, 1999).

Результати роботи обговорено на наукових конференція географічного факультету Львівського національного університету імен Івана Франка в 1992-2000 рр.

Публікації. Результати дисертації опубліковано в трьох монографія (одна у співавторстві), одному монографічному виданні за участі' автора, 28 статтях (14 у співавторстві).

Структура та об’єм роботи. Дисертація складається із вступ}

6 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона ма 266 сторінок машинописного тексту, 25 рисунків і 11 таблиць обсягої 44 сторінки, 61 додаток обсягом 98 стор., зокрема 39 рисунків та 29 таЄ лиць. Список використаних джерел налічує 707 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Короткий огляд ландшафтознавчих досліджень екологічних проблем Українських Карпат

Українські Карпати — унікальний природно-господарський регіо України площею понад 37 тис. км2 і чисельністю населення близьк 3,6 млн. чол., який охоплює гірську та передгірську частини Закарпатсі кої, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Північне східна межа його проходить по ріках Завадка, Верещиця, Дністер, Вс рона і Прут.

Ландшафтознавче вивчення Українських Карпат, яке триває у* майже півстоліття, завжди було спрямовано на вдосконалення практик господарювання в регіоні (Геренчук, 1955, 1964, 1966, 1968, 1978, 198 Цись, 1957, 1967; Койнов, 1957, 1964, 1973; Воропай, Куниця, 196<

Міллер, 1972, 1974, 1980, 1990, 1993; та ін). Наявний досвід стосується . обгрунтування ландшафтознавчих принципів раціонального природокористування (Воропай, Куниця, 1966; Геренчук, 1968; Міллер, 1974, 1980), розробки заходів боротьби з негативними стихійними явищами (Міллер, 1966, 1974; Міллер і ін., 1969, 1970; Геренчук і ін., 1971; Оліферов, 1984; та н.), організації заповідної справи (Міллер і ін., 1990, 1993, 1996), лоніторингу навколишнього природного середовища (Міллер, Мельник, 1993; Кукурудза і ін., 1995; Волошин, 1998) тощо..

Загострення в останні десятиліття екологічних проблем Українських Карпат, зумовлене нераціональним веденням лісівництва, полонинського осподарства, гірничовидобувних робіт, спонукало до еколого-іандшафтознавчих досліджень. Важливою їх передумовою було вивчення інтропогенних змін у ландшафтних комплексах і їх екологічних наслідків Койнов, 1960; Міллер, 1963; Воропай, Куниця, 1966; Трохимчук, 1968; (оржик, 1992; та ін.) Найбільший доробок на сьогодні пов’язаний з іандшафтознавчим вивченням негативних стихійних явищ, таких як розія, селі, зсуви, паводки, вітровали, буреломи, лісопатологічні явища ощо. В результаті з’ясовано загальні закономірності територіального юширення цих явищ, розроблено методику їх ландшафтознавчого :артографування і аналізу, накреслено заходи щодо їх стабілізації і никнення (Геренчук і ін., 1971; Міллер, 1966, 1974, 1980; Оліферов, 1984; Сратко, 1984; Третяк, 1977; Федірко, 1988; і ін.).

Окремо слід звернути увагу на геохімічний напрям в еколого-ланд-іафтознавчих дослідженнях Українських Карпат, що стосується вивченій екологічних наслідків забруднення ландшафтів шкідливими хімічними ечовинами, основи якого закладено В.М. Гуцуляком (1994). В останні оки активно проводяться ландшафтознавчі дослідження спрямовані на ирішення конкретних екологічних проблем, зумовлених осушувальними іеліораціями у Передкарпатті (Кратко, 1984, 1987), веденням полонинсь-ого господарства і антропогенною динамікою верхньої межі лісу Байцар, 1994), прокладанням та експлуатацією магістральних трубо-роводів (Біланюк, 1998) тощо та з моніторингом навколишнього при-одного середовища (Мельник, 1991; Волошин, 1998).

Проведені дослідження стосуються здебільшого окремих сторін, спектів екологічної ситуації в тих чи інших районах Українських Карат, що звичайно недостатньо для оцінки екологічних умов у регіоні в ілому. Ось чому існує необхідність аналізу всієї сукупності екологічних инників і проведення синтетичного інтегративного оцінювання <оситуації в регіоні на базі ландшафтознавчого підходу. Науково-

методичною основою таких досліджень може бути концепція екологс ландшафтознавчого аналізу, яка знайшла подальший розвиток у цьом дослідженні.

Науково-методологічні основи еколого-ландшафтознавчого аналізу

З використанням географічного підходу, теоретичних положень методів географії до вирішення екологічних проблем людини пов’язани процес екологізації географії (Герасимов, 1980), розвиток еколоп географічних досліджень (Руденко і ін1990, 1995; Ісаченко, 1990, 199 1995), екологічних напрямів у географії (Касімов, 1998). Одним напрямів еколого-географічних досліджень є дослідження еколоп ландшафтознавчі, суть яких полягає у застосуванні ландшафтознавчог підходу до розв’язання проблем взаємодії людини з навколишні природним середовищем. Такі дослідження передбачають аналіз і оцінь забруднення ландшафтів (Глазовская, 1972; Гуцуляк, 1994; Малишев 1998), комплексне вивчення екологічних ситуацій в регіонах (Рянськи: 1990; Ісаченко, 1995; Мельник, 1997; Барановська, 1997), складам еколого-ландшафтних карт (Преображенський, 1991; Губін і ін., 199 Романова, 1996), карт еколого-географічного або геоекологічної районування (Рянський, 1990; ІІІищенко та ін., 1995; Кочуров, 1996). Ві це дає підстави говорити про становлення нового специфічної напряму ландшафтознавчих досліджень - еколого-ландшафтознавчої аналізу.

Еколого-ландшафтознавчий аналіз, як методологічна концепц дослідження екологічних проблем людини, екологічних умов життєдіяльності, навколишнього природного середовища ґрунтується І теоретико-методичних положеннях ландшафтознавства, вчення пі геосистеми, ландшафтної екології, екологічної географії, геоеколог Об’єктом його є ландшафтні комплекси різних рангів, суб’єктом -людина з її екологічними потребами, предметом — сучасні стаї ландшафтних комплексів, зокрема такі їхні аспекти, як екостани г екоситуації, що формуються внаслідок сукупної дії природних антропогенних чинників. Мета еколого-ландшафтознавчого аналізу -оцінка стану ландшафтних комплексів з точки зору екологічних потрі людини, тобто сприятливості його для її життя й діяльності та обгру тування шляхів поліпшення навколишнього природного середовища.

Основу загальної теоретичної моделі еколого-ландшафтознав-чої аналізу складає поліцентрична модель ландшафтного комплексу, що середовищем людини. При цьому людина розглядається у систе

взаємозв’язків і взаємодій з усіма компонентами ландшафту. З філософського погляду ця модель ґрунтується на сучасній постне-класичній методології, основою якої с положення про суб'єкт-об'єктну єдність у процесі пізнання. Модель відображає саму суть аналізу, який є ландшафтознавчим за змістом і методом та екологічним за напрямом й кінцевими цілями. Він базується, перш за все, на ландшафтознавчому підході, на таких загальнонаукових підходах як генетичний, системний, екологічний, геоситуаційний, геоінформаційний та інших, а також на методах аналізу, сннтезу, індукції, дедукції, порівняння, спостереження, моделювання тощо.

У процесі еколого-ландшафтознавчого аналізу ефективним є використання сучасних ландшафтознавчих концепцій, пов’язаних з уявленнями про ландшафтне різноманіття, природний потенціал ланд-шафтннх комплексів, їх стійкість, антропогенні модифікації, культурні ландшафти та ін., а також з уявленнями про єдність континуальності та дискретності ландшафтної оболонки, багатови-мірність простору, часу і людини.

Серед ландшафтознавчих підходів до вивчення зміненої людиною природи, якими є вчення про антропогенні ландшафти, геотехнічні системи і антропогенно модифіковані ландшафтні комплекси, фактичну сучасну ситуацію на регіональному рівні ландшафтної організації найбільш повно, на нашу думку, відображає вчення про антропогенні модифікації ландшафтів. Останні являють собою певні стани ландшафтних комплексів, зумовлені дією антотропогенного фактору, які характеризуються своєрідністю екологічних умов.

У зв’язку з цим важливим вихідним положенням еколого-ландшафтознавчого аналізу, на нашу думку, є такий ландшафтознавчий принцип: людина, будучи складовою частиною природи, ландшафту, суттєво впливає на характер природних процесів, змінює і модифікує ландшафтні комплекси, але вони завжди залишаються природними утвореннями і продовжують функціонувати за природними, загальними для всієї ландшафтної оболонки законами.

Еколого-ландшафтознавчий аналіз, як концептуальний напрям ландшафтознавства, що пов’язаний з вирішенням екологічних проблем, грунтується на системі специфічних термінів і понять, таких як екологічні фактори, екологічні умови, екологічна ситуація, екологічний стан ландшафтів, ландшафтно-екологічна ситуація, ландшафтно-екологічна оцінка тощо.

У еколого-ландшафтознавчих дослідженнях заслуговують на використання чимало положень вчення про геосистеми, зокрема уявлення

про різні типи геосистем (морфологічні, каскадні, процесорні, керовані) (Chorley, Kennedy, 1971), парціальність і поліструктурність геосистем (Раман, 1972; Швебс і ін, 1986), типи геосистемних взаємодій (Боков. 1989) та інші. .

Еколого-ландшафтознавчі дослідження гірських країн мають певні особливості, які пов’язані, перш за все, із такими загальними, специфічними для гір закономірностями ландшафтної диференціації як висотна ландшафтна поясність, ландшафтна ярусність, бар’єрність, висока залежність ландшафтної структури від строкатої літології порід і морфоскульптурних властивостей рельєфу тощо. Заслуговує на уваг> своєрідність історії розвитку, структури, динаміки і властивостей гірських ландшафтів, для яких характерні тісні взаємозв’язки мі» компонентами та ландшафтними комплексами, однонаправленість потоків речовини та енергії, загальна нестабільність і нестійкість ландшафтів підвищена їх чутливість до антропогенних навантажень. У ландшафтних комплексах гір суттєво зростає роль екологічних чинників, пов’язаних з частими виявами катастрофічних амплітуд ритмів природних процесів значним природно-ресурсним потенціалом ландшафтів і високою йогс концентрацією, контрастністю природних умов в цілому.

Методика еколого-ландшафтознавчого аналізу гірських і передгірських територій

В організаційно-методичному плані еколого-ландшафтознавчиї аналіз являє собою сукупність дослідницьких дій, що реалізуються і певній послідовності. Загальна його програма передбачає такі етапи з'ясування особливостей просторово-часової організації ландшафтний комплексів, їх генезису, розвитку, сучасної структури і властивостей вивчення антропогенних навантажень на ландшафтні комплекси дослідження впливу ландшафтів, їх екологічних умов на людину окреслення шляхів раціонального природокористування і поліпшенні ландшафтно-екологічної ситуації. При цьому знаходить використанні ціла система методів: порівняльний, історико-географічний, палеогеогра фічний, картографічний, математичні, інформатики, моделювання дистанційного знімання, геофізичні, геохімічні та інші.

Під час еколого-ландшафтознавчого аналізу Українських Карпа: нами, перш за все, всесторонньо використовувались матеріали аерокосмічного знімання. Це дало змогу з'ясувати чимало важливих аспекти екологічної ситуації в регіоні в цілому, послужило базою для подальшоп її картографування.

Основною формою еколого-ландшафтознавчйх досліджень є • безпосереднє вивчення ландшафтннх комплексів у польових умовах експедиційними методами, яке реалізується за загальною схемою і складається з трьох етапів — підготовчого, польового та завершального. Змістовна специфіка етапів пов'язана з детальним вивченням і оцінкою екологічних властивостей ландшафтних комплексів на ключових ділянках, профілях і маршрутах і всестороннім аналізом даних підприємств, установ і організацій, що займаються питаннями природокористування і охорони довкілля. Для цих цілей нами була розроблена серія спеціальних бланків-програм.

Особлива роль в процесі ландшафтознавчих досліджень екологічних проблем належить картографічному методу. Еколого-ландшафтознавче картографування здатне зафіксувати різні аспекти сучасного екологічного стану ландшафтів, дає змогу провести інтегративний аналіз екофакторів, виявити особливості територіальної диференціації еко-ситуації тощо. Воно передбачає створення серії аналітичних і синтетичних карт, що відображають характер впливу антропогенного фактора на ландшафти, його наслідки, сучасний екологічний стан ландшафтних комплексів у цілому. Центральне місце серед них займають загальна еколого-ландшафтна карта і карта еколого-ландшафтознавчого районування. Перша характеризує екологічний стан типологічних ландшафтних комплексів за цілою системою параметрів, зафіксованих способом якісного фону і сукупністю умовних позначень, синтезний аналіз яких подається переважно у легенді карти. Еколого-ландшафто-знавче районування розкриває особливості територіальної диференціації екоситуації, що склалась в регіоні, і передбачає виділення регіональних еколандшафтних одиниць - екорайонів і екообластей.

Еколого-ландшафтознавчі дослідження грунтуються на широкому застосуванні методів геофізики та геохімії ландшафтів. Вони використовувались нами для оцінки екологічної ролі негативних стихійних процесів, виявлення техногенних геохімічних аномалій та визначення рівнів забруднення ландшафтних комплексів. Особливої уваги при цьому заслуговують матеріали стаціонарних спостережень. Зокрема, у нашому дослідженні всебічно використано дані Чорно-гірського географічного стаціонару Львівського національного університету, стаціонару "Пожижевська" Інституту екології Карпат НАН України, гідрометеорологічних станцій і постів тощо.

Одним із найважливіших питань в еколого-ландшафтознавчйх дослідженнях є оцінка ландшафтних комплексів, їхнього природного потенціалу, антропогенної зміненості, екологічного ризику, якості

природного середовища в цілому. Вона ґрунтується на оцінці властивостей всіх компонентів ландшафтів, їх сучасного стану. З цією метою поряд з власними польовими дослідженнями нами використовувались дані, що стосуються окремих компонентів природи досліджуваного регіону - гірських порід, грунтів, рослинного покриву тощо.

Значна різноманітність екопараметрів ландшафтних комплексів зумовлює труднощі у здійсненні відповідної інтегративної оцінки, яка може бути як кількісною, так і якісною. Для екологічного оцінювання ландшафтних комплексів досліджуваного регіону нами розроблені спеціальні бальні шкали, оціночні класифікації ландшафтів, запропоновані розрахункові формули. Наприклад, оцінку екологічного ризику ми здійснювали на основі 5-ти бальної шкали, для з’ясування ступеня антропогенної модифікованості ландшафтів використовували шкалу від

0 до 500 балів, а екологічні умови ландшафтних комплексів оцінювали шляхом оціночної класифікації. Останній вид оцінки, на нашу думку, є найбільш ефективним у процесі еколого-ландшафтознавчого аналізу території.

Важливим з точки зору контролю та управління екоситуацією в регіоні є організація регіональної еколого-ландшафтної інформаційної системи на базі сучасних ГІС-технологій. Завдання її полягає в оптимізації дослідницького процесу — з одного боку і створенні ефективної системи управління станом довкілля — з другого. Методика створення її апробована нами на прикладі Українських Карпат. Важливим принципом побудови цієї геоінформаційної системи є організація структури бази даних як моделі ландшафту. В якості матричної основи для систематизації екологічної інформації ми пропонуємо інтерпретований в еколого-ландшафтознавчому плані кадастровий бланк ландшафтного району, а для просторового аналізу і представлення даних — ландшафтну карту і карту ландшафтознавчого районування регіону.

Закономірності ландшафтної організації Українських Карпат

З’ясування особливостей ландшафтної організації території ( першою, вихідною, необхідною складовою еколого-ландшафтознавчогс аналізу. З цією метою нами всебічно проаналізовано матеріали аерокосмічного знімання, галузевих (геологічних, геоморфологічних грунтознавчих, геоботанічних та ін.) і комплексних ландшафтознавчії) досліджень регіону, а також виконано значний обсяг польових робіт, ще стосуються ландшафтознавчого картографування та районуванні

Українських Карпат. В результаті було виявлено чимало нових закономірностей просторової та часової ландшафтної організації досліджуваної території.

Знання історії розвитку ландшафтів, їх сучасних динамічних тенденцій дає змогу глибше зрозуміти нинішню ландшафтно-екологічну ситуацію, має прогностичне значення. Спираючись на праці М.Ф. Веклича (1987, 1990), Г.П. Міллера (1963, 1974, 1977), використовуючи власні польові матеріали, а також беручи до уваги найновіші дані, що стосуються історії геологічного розвитку, розвитку рельєфу, клімату, історії флори та фауни, слід відзначити, що формування й розвиток ландшафтних районів і областей Українських Карпат протягом геологічної історії мали циклічний, пульсуючий характер і пов'язані з певними характерними часовими інтервалами — циклами та етапами. Для Українських Карпат виділено дев’ять етапів ландшафтогенезу, з'ясовано для кожного з них основні події ландшафтотворення. Окремо, більш детально було проаналізовано особливості розвитку ландшафтів в антропогені.

Важливу роль у формуванні та просторовому поширенні екологічних проблем у гірських країнах відіграє ландшафтна структура території. Це дас підстави розглядати ландшафтну карту як основу для вивчення територіальної диференціації екологічних умов, характеру екологічної ситуації в цілому. Через те аналіз ландшафтної структури досліджуваного регіону був проведений нами з максимально можливою для масштабу картографування 1:500000 детальністю. В результаті були встановлені нові закономірності просторової ландшафтної організації Українських Карпат, які знайшли відображення на укладених нами транскарпатських ландшафтних профілях, ландшафтних картах регіону та у схемі його ландшафтознавчого районування. Зокрема, в ландшафтній структурі досліджуваної території виявлено 64 генетичних види і 21 тип висотних місцевостей (рис. 1). їх чисельність і дрібноконтурність свідчать про значну ландшафтну різноманітність Українських Карпат, а отже і про багатоманітність їх екологічних умов. Загалом для ландшафтного рисунка регіону характерна решітчаста структура - майже перпендикулярне накладання прямолінійно-паралельно-смугастих і звивисто-паралельних структур, яка сформувалась під переважаючим впливом геолого-геоморфологічних чинників. Знання особливостей ландшафтної структури регіону має неабияке значення для розуміння та успішного розв'язання сучасних екологічних проблем, зумовлених забрудненням довкілля і особливо тих, що пов’язані з негативними стихійними явищами.

60 км

Легенда до рис. І

Висотні місцевості: 1. Випукле пепетепізоване (иыййсько-субельгійське середпьогір*я з елементами ■окогір'я складене конгломератами, масивними пісковиками, товсіоритмічним флішем (кристалічними інцями і кварцитами у Рахівсько-Чивчннському районі) з високогірними луками, пустищами, гірсько-гновим і. зелено-вільховим криволіссям на гірсько-лучно-буроземних і гірсько-торфяно-буроземних /птах. 2. Різко ввігнуте дивиьо.іьодовиково-ерозійне субальпійське середньогір'* з елементами високогір'я іадене конгломератами, масивними пісковиками (кристалічними сланцями і кварцитами у Рахівсько-вчинському районі) з гірсько-сосновим і зелено-вільховим криволіссям, вторинними луками і ггищнми на гірсько-торфяно-буроземних і гірсько-лучно-буроземних грунтах. 3. Пологосхиле чіьольодовиково-акумулнпіивне лісисте середньогір ’я складене суглинисто-валунною безкарбонатною реною з ялицево-смерековими лісами ніі бурих гірсько-лісових середньопотужних середньоскелетних птах. 4. Крутосхиле ерозійно-денудаційне лісисте середньогір 'я йеладене масивними пісковиками і ковиковим флішем з смерековими, буково-ялицево-смерековими, смереково-ялицево-буковими і совими лісами на бурих гірсько-лісових слабопотужних сильноскелетних грунтах. 5. Крутосхиле 'іііїно-деиудаційпе лісисте й вторинно лучне пюькогІр'я складене глинисто-пісковиковим флішем. їлітами і алевролітами з прошарками пісковиків (базальтами, андезитами, туфами в районі гіканічного хребта) з дубовими, буковими, дубово-буковими, смереково-ялицево-буковими і буково-шево-смерековими лісами на бурих гірсько-лісових середньопотужних середньоскелетних грунтах. 7ологосхиле ерозійно-денудаційне лісисте й вторинно лучне низькогір'я складене пісковиково-глинистим ішем, аргілітами і алевролітами і прошарками піскориків з буково-ялицево-смерековими, смереково-шево-буковими, буковими, дубово-буковими, дубовими і грабово-дубовими лісами на бурих гірсько-ових потужнич слабоскелетних грунтах. 7. Слабоспадисті поверхні високих (VI, VII) терас складені іечниковпм суглинисто-піщаним алювієм з буковими і дубово-буковими лісами на буроземно-золнетих грунтах. 8. Слабоспадисті поверхні середніх (IV, V) терас складені супіщано-галечниковим линистим алювісм з буковими, буково-дубовими і грабово-дубовими лісами на буроземно-золистих грунтах. 9. Терасовані днища річкових долин (заплава, І - ПІ тераси) складені- супіщаним і даним галечниковим алювієм з смереково-буково-вільховими лісами і лучною рослинністю на шових і лучних грунтах. 10. Спаоиопі поверхні недіпентів складені елювіально-делювіальними линками з ялицево-смереково-буковими лісами на дерново-підзолистих і бурих гірсько-лісових ачтах (зайняті переважно орними землями). 11. Високі хвилясті межиріччя складені елювіально-гювіальними суглинками з смереково-ялицево-буковими лісами на дерново-підзолистих поверхнево-іеених грунтах (зайняті орними землями і лісами), 12. Горбисто-грядові ерозійно-зсувні межиріччя іадені елювіально-делювіальними суглинками з ялицево-дубово-буковими лісами на дерново-золисіих ловерхнево-оглеєних грунтах (зайняті садами, луками і орними землями). ІЗ. Горбисто-іговишй ерозійно-зсувні межиріччя складені елювіально-делювіальними суглинками з ялицево-дубово-(овнми лісами на дерново-підзолистих поверхнево-оглеєиих грунтах (зайняті садами, луками і орними ілями). 14. ІЛчрокогрядові межиріччя складені лесовидними суглинками елювіально-делювіального ту з буковими, дубово-буковими і грабово-буковими лісами на сірих опідзолених грунтах і дзолених чорноземах (зайняті переважно орними землями). 15. Алювіальио-заидрові рівнини складені ками з сосново-дубовими і сосновими лісами на дерново-підзолистих грунтах (зайняті переважно іими землями). 16. Рівні заболочені днища древніх річкових долин складені алювіальними галечниками, линками га глинами з болотистими окультуреними луками на дерново-підзолистих сильногленових літах (зайняті сінокосами). 17. Сіабохвилясті поверх/й високих (VI, VII) терас складені галечниковим овієм, що перекритий суглинками з буково-дубовими лісами на дерново-підзолистих глейових і юземно-підзояистпх грунтах (зайняті переважно орними землями). 18. Слабоспадисті поверхні середніх

V) терас складені галечниковим алювієм, що перекритий суглинками, з буково-дубовими лісами на шоио-підзолпетих глейових грунтах (зайняті переважно орними землями), 19. Рівні, широкі, місцями >олочені поверхні низьких (І - II!) терас складені галечниково-супішано-суглинистим алювієм і оподібішми суглинками з дубово-буковими і грабово-дубовими лісами та луками на дерново-золистих глейових, дернових, лучних і болотних грунтах (зайняті переважно орними землями).

Рівні, вузькі терисовані (заншва, І - ЛІ тераси) днища річкових долин, складені галечниками, исками і суглинками з лучно-болотною рослинністю на лучних і болотних грунтах (осушені, зайняті )еважно пасовищами і сінокосами). 21. Заплави і русла рік складені галечниками, пісками і супісками з шою і чагарниковою рослинністю на дернових нерозвинутих грунтах.

Зокрема, нами проаналізовано особливості поширення цілого спектра сучасних негативних фізико-географічних явищ - геодинамічних (тектонічні підняття і опускання, землетруси), геоморфологічних (зсуви, осипища, селі, ерозія, карст і ін.), гідрометеорологічних (сильні морози, вітри, рясні дощі, паводки, грози, туман, інтенсивні снігопади, снігові лавини тощо), вітровало-буреломних та інших, встановлено їх зв'язок з ландшафтами та регіональними ландшафтними одиницями.

Виконані польові ландшафтознавчі дослідження, укладена сучасна ландшафтна карта дали змогу встановити нові закономірності регіональної ландшафтної диференціації, які знайшли відображення на схемі фізико-географічного районування регіону (рис.2). Вони пов’язані з виділенням нових регіональних ландшафтних одиниць, таких як ландшафтні округи (зокрема, Гірськокарпатський, Передкарпатський і Закарпатський) та ландшафтні підрайони, а також з уточненням меж цілого ряду районів і областей. Всього в регіоні виявлено 3 ландшафтних округи, 11 областей, 22 райони і 166 підрайонів (див.рис.2). Найбільшою складністю структури характеризуються Середньогірно-скибова (4 райони і 40 підрайонів) і Передгірно-височинна (3 підобласті і 35 підрайонів) ландшафтні області. Це пояснюється особливостями їх історії формування та розвитку, специфікою геологічної будови Скибового покриву і Передкарпатського прогину, до яких вони приурочені.

Ландшафтний підрайон з точки зору екології людини відзначається єдністю і специфікою екологічних умов і природних ресурсів, характеризується певним типом господарювання і, відповідно, своєрідністю екологічної ситуації. Тому у цьому дослідженні він розглядається як важлива операційна одиниця еколого-ландшафтознавчого аналізу.

Суттєву роль у формуванні ландшафтної екоситуації в гірських країнах відіграють водні об’єкти та басейнові системи. Зокрема, для Українських Карпат ми виділили три типи таких систем: гірсько-карпатські (розміщені повністю в горах), передкарпатські (поширені у передгір’ях) і транскарпатські (охоплюють гірські та передгірські ландшафтні області). Для кожної з них характерні своєрідні ландшафтно-екологічні умови і свій спектр екологічних проблем, зумовлених дією текучих вод в умовах достатнього і надмірного зволоження.

Аналіз антропогенних навантажень на ландшафтні комплекси

За характером дії антропогенного фактора в Українських Карпатах слід розрізняти навантаження площинного характеру, пов'язані з такими видами господарської діяльності як лісівництво, відгінно-посовищне

Рис. 2. Карта фізико-геоірафічного районування Українських Карпат

Легенда до рис. 2 -

А. ГІРСЬКОКАРПАТСЬКИЙ ОКРУГ. І. Високогірно-полонинська область (Чорногорська)*.

( і. Нєгровєцько-Буштульський район (Привододшьних. або Внутрішніх Горган). Підрайони: 1 -Кам'янський, 2 - Ппшконянський. З - Канчівський, 4 - Стримбівський, 5 - Буштульський. 1.2. Свидовенько-Чорногорський район. Підрайони: 6 - Братківський. 7 - Свидоаецький. 8 -Чорногорський. 1.3 Гпинявський район. Підрайони: 9 - Скупівський, 10 - Максимецькяй. II. Область високогірно-полонинського ядра (Рахіасько-Чнвчинська). Рахівсько-Чивчинський район Підрайони: 1 -Косівсько-Гіолянський, 2 - Івано-Мармароський. З - Чивчинський. III. ОредньогІрно-полошінська область (Полонинська). 111.1 Район Полонинського хребта. Підрайони: 1 - Стужицький. 2 - Рунський, 3 -Ганьківецький. 4 - Боржавський. 5 - Бовцарсько-Верхський. б - Краснякський. НІ.2. Стіг-Плайський район. Підрайони: 1 - Апецьківськші, 8 - Стізький. П1.3. Пневсько-Яровицький район. Підрайони'. 9 -Пневський, 10 - Яровицький. IV. Середньогірно-скмбова область (Зовнішніх Карпат), IV. 1. Район Верхньодністерських Бескид. Підрайони: 1 - Розлуцький, 2 - Волошинівський, 3 - Топільницький. [У.2. Район Сколевських Бескид. Підрайони: 4 - Високоверхський, 5 - Креміншшський, 6 - Грабовепькии, 7 - Магуро-Бескидський, 8 - Менчуло-Бескцдський. 9 - Рибницький, 10 - Парашківський, II -

Зелем’янський, 12 - Чорносихлеський. 13 - Хомський. 14 - Підгородцівський, 15 - Сукільськнй. 16 -

Лужківський. 17 - Лилинський. 18 - Лисинський. IV.3. Горганський район (Скибових, або Зовнішніх Горпіні. Підрайони: 19 - Яйко-Ілемський, 20 - Гроф’янський, 21 - Таупширський, 22 - Аршицький. 23 -Снвулянський. 24 - Добошансьшй. 25 - Хом’яцький, 26 - Магуро-Горганський. 27 - Хордннський, 28 -

Нягринський. 29 - Сихлеський. ЗО - Матаховськии. 31 - Чортківський, 32 - Гриньківський, 33 -

Сганимирський. 34 - Синецький. IV.4. Район середньогірних Покутсько-Буковинських Карпат. Підрайони: 35 - Габарянський. 36 - Синицинськии, 37 ~ Шлетківський, 38 - Писанокамінський, 39 -Шурдинський. 40 - Чимернівський. V. Низькогірно-вулканічна область (Вулканічних Карпат). Район Вулканічного хребта Підрайони: 1 - Вігорлатський. 2 - Маковицький, 3 - Великодільський, 4 -Вєликошолеський, 5 - ІІІаянський. VI. Міжгірно-верховинська область (Вододільло-аерловинська). VI і. Міжгшський район (Воловецько-Міжгірська верховина). Підрайони: І - Тарницький, 2 - Буківсько-Полонинський, 3 - Ворітський. 4- Міжгірський, 5 - Колочавський, 6 - Руськомокринський. VI.2. Опір-Сянський район (Стрийсько-Сянська верховина') Підрайони'. 7 - Сянський, 8 - Верецький, 9 - Гкильський. І0 - Туркшський. II - Ябдушвський, 12 - Дов'жківськш, 13 - Тростянський, 14 - Чорпоріпелськнй. VI.З Міжгірно-улоговинний район (Улоговинний). Підрайони: 15 - Свічо-Тереблянський, 16 -Лімницько-Тересвянський. 17 - Верхньобистрицький. 18 - Ясінянський. 19 - Плоскінський, 20 -Довжинецький, 21 - Яблуницький. 22 - Ворохта-Ільцівський. VI.4. Путильський район (Ворохта-Путнльське низькогір’я). Підрайони: 23 - Верховинський. 24 - Путильський. VII. ІІизькогірно-стрімчакова область (Міжгірських улоговин і Стрімчакових гряд). VII.1. Туринський район. Підрайони: І • Гіеречинський. 2 - Тур'я-Реметівський, 3 - Свалявський. 4 - Липецько-Полянськии. УП.2. Угольський район. Підрайони. 5 - Драгівський, 6 - Широко-Лужанський. 7 - Калинівський. 8 - Великобичківський. VIII. Ннзькогірно-скибова область (Крайового ннзькогір’я). VIII.1. Район бескидського крайового низькогір'я. Підрайони: І - Добромильський, 2 - Воле-Блажівськнй, 3 - Східницькнй, 4 -

Синьовнднівський. 5 - Труханівський, 6 - Поляницький, 7 - Кальнівський. 8 - Вигодський. УІІІ.2. Район горянського крайового низькогір’я. Підрайони: 9 ~ Грабівський. 10 - Суходільськиїі, 11 -Ледовський, 12

- Туровський, 13 - Бигківський, 14 - Любіжнянський. 15 - Рокитяиський. У1Н.З. Район низькогірних Покутсько-Буковинських Карпат. Підрайони: 16 - Карматурський, 17 - Річківський, 18 - Роженськнй, 19

- Виженський. 20 - Банилівський. IX. Горбогірно-улоговинна область (Солотвннської, або Верхиьотисенської улоговини). Солотшшськин Шерхньотисенський) район. Підрайони'. 1 - Хустський, 2 -Тячівський. З - Солотвинський. Б. ПЕРЕДКАРПАТСЬКИЙ ОКРУГ. X. Передгірно-внсочиніїа область (Передкарпаття). Х.1. Підобласть прибескидського передгір'я (Західне Передкарпаття). Підрайони: 1 -Яворівський. 2-Сянсько-Дністерськии. З - Стривігор-Білозірський, 4 - Дрогобицький, 5 - Стрийський. 6

- Моршинський. 7 - Болс.хівський. Х.2. Підобласть пригорганського передгір’я (Середнє Передкарпаття). Підрайони: 8 - Присвічанський, 9 - Долинський. 10-Ясеиовецький, 11 - Калуський. 12 - Рожнятівський. 13 - Войнилівський, 14 - Прилуквинський. 15 - Росильнякський, 16 - Майданський, 17 - Бистрицький. 18

- Горохолинський. 19 - Гвіздський. 20 ~ Середньомайданський. 21 - Лоївський, 22 - Слобода-Рунгурський. 23 - Печеніжинський, 24 - Кричківський, 25 ~ Делятинський. Х.З. Підобласть покутсько-буковинського передгір’я (Східне Передкарпаття). Підрайони: 26 - Ковалівський, 27 - Химчинський. 28 -Кобаківський, 29 - Брусницький. ЗО - Башівський. ЗІ - Міжсіретський, 32 - Красноїльський, 33 -Чернівецький. 34 - Герцашський, 35 - Тарагшшськнй. В. ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУГ. XI. Передгірно-низовинна область (Закарпатської рівнини). (Райони ГІритисенської (Чоп-Мукачівської) низовини. Іршавської улоговини і вулканічних острівних горбогір’їв). Підрайони: 1 - Собранецький. 2 -Ужгородський. З - Чоп-Мукачівський. 4 - ҐІідвиноградівський, 5 - Королевський. 6 - Іршавський. 7 -Косинівський, 8 - Берегівський. 9 - Шаланківський. 10 - Виноградівський. 11 - Юлівцівський.

* Назви регіональних ландшафтних одиниць у дужках за П.М.Цисем (1968).

тваринництво в горах і рільництво в передгір'ях, та локального, приурочені до місць розробки мінеральних ресурсів, промислових об'єктів, населених пунктів і транспортних шляхів.

Під час аналізу площинних впливів у масштабах регіону нами враховувались такі характеристики як структура землекористування в ландшафтних районах і підрайонах, ступінь їх лісистості, розораності, меліорованості, густоти заселення тощо. Проведені дослідження свідчать про тісний зв'язок інтенсивності і масштабів тих чи інших площинних антропогенних впливів з регіональними територіальними одиницями різних рангів — ландшафтними округами, областями, підобластями, районами (табл.1), підрайонами та певними видами ландшафтів.

Загальною закономірністю для Українських Карпат є зростання інтенсивності площинних навантажень від середньогірних до низько-гірних і передгірних ландшафтних підрайонів. Показник їх лісистості поступово зменшується від 87 % у високогірних і середньогірних областях до 23 % у Передгірно-височинній і 8 % у Передгірно-низовинній.

Розподіл локальних джерел антропогенного впливу, якими в регіоні є промислові об’єкти, пункти видобутку і первинної переробки мінеральних ресурсів (нафти, газу, сірки, калійної солі та інших), транспортні шляхи (автодороги, залізниці, трубопроводи) і населені пункти має свою специфіку. Найбільша концентрація локальних джерел господарського впливу спостерігається в Передгірно-височинній області в зоні її контакту її з Крайовим низькогір'ям. Тут здійснюється інтенсивний видобуток нафти і газу, розміщено близько 20 населених пунктів чисельністю понад 5 тис. чол., в тому числі такі промислові центри як Стрий, Дрогобич, Стебник, Долина і Надвірна. Значно менше джерел такого типу у низькогірних областях, ще менше у середньогірних - ними тут є населені пункти в долинах рік і транскарпатські транспортні магістралі.

Значні відмінності антропогенних навантажень спостерігаються і між типологічними ландшафтними комплексами. Найінтенсивніші вони у висотній місцевості терасованих днищ річкових долин, а найслабші у крутосхилому лісистому середньогір’ї.

Ландшафтно-екологічна ситуація в Українських Карпатах

Під час дослідження ландшафтно-екологічної ситуації в регіоні нами враховувалась ціла система екологічних чинників: природних (екологічні властивості клімату, рельєфу, гірських порід, вод, грунтів і рослинності, які в сукупності утворюють природний екологічний потенціал ландшафту); природно-антропогенних (трансформованість вертикальної

Таблиця 1

Основні кількісні показники антропогенних, навантажень на ландшафтні округи, області, підобласті і райони Українських Карпат (станом на 1.01.98 р.)*

Індекс . ландшафтних оди-шць** Пло- Населення Лі- сис- тісгь, ь% Луч- ність, в% Запо- Викиди в атмосферу Ант- роп. МОДИ' вум.І

да, км.кв. чисель- ність, чол. іус- тота, чол/км .кв частка сіль- ського, в% від- ність, в% всьо- го, т/рік на 1 чол., кг. на 1 Ш.КВ. кг.

А 20974 827800 39.5 75 76 17 13,0 8886 11,0 424

І 2354 18000 7,6 97 87 12 29,3 2 0,1 0,4 1

1.1 665 6500 9,8 100 94 5 36,7 1 0,2 2 1

1.2 1109 6000 5,4 99 87 12 39,4 1 0,2 3 1

1.3 580 5500 9,5 100 79 19 1,6 - - -

П 547 6800 12,5 97 88 11 38,2 28 26,0 52 1

III 3058 85100 27,8 66 86 12 13,1 278 3,0 91

ІП.1 2184 46600 21,3 91 85 12 17,0 16 0,3 5

III.2 715 38500 53,9 37 88 10 10,1 262 7,0 366

Ш.З 159 0 0,0 0 81 19 17,6 - - -

IV 4221 81000 19,2 83 90 '7 12,7 7 0,1 2

ІУ.1 645 23300 36,1 100 76 18 14,2 2 0,1 3 <

ІУ.2 1516 26600 17,5 75 90 7 13,6 5 од 3 •

ІУ.З 1539 20400 13,3 67 97 2 15,3 - - -

IV .4 521 10700 20,5 100 87 11 0,6 - - -

V 1805 120000 66,5 68 74 19 1,1 428 4,0 237

VI 3557 218400 61,4 72 59 34 15,8 2400 11,0 675 (

VI.! 770 73100 94,9 71 53 37 19,4 2065 28,0 2682

УІ.2 1683 83000 49,3 83 57 35 15,7 83 1,0 49 1

УІ.З 693 28500 41,1 54 82 14 21,0 19 0,7 27

УІ.4 411 33800 82,3 64 39 54 0,0 233 7,0 567

VII 1211 163700 135,3 71 73 19 2,3 3412 21,0 2818

ті 753 118200 156,9 70 70 19 1,0 3060 26,0 4064

т.2 458 45500 99,7 72 78 19 4,4 351 8,0 769

VIII 3207 152300 47,5 81 73 22 8,4 886 6,0 276

тіл 1262 78600 62,2 70 66 26 3,4 101 1,0 80

УШ.2 879 33700 38,4 83 81 15 3,5 778 23,0 885

УІІІ.З 1066 40000 37,6 100 72 24 18,5 7 0,2 7

IX 1014 238900 235,5 69 48 12 0,3 1446 6,0 1426 1

Б 13431 2173300 161,8 48 24 4 .1,8 73571 34,0 5478 2

X 13431 2173300 161,8 48 24 4 1.8 73571 34.0 5478 2

Х.1 5879 814000 138,5 47 17 3 1,0 29145 36,0 4948 3

Х.2 4214 827700 196,4 43 ЗО 4 0,6 41588 50,0 9869 2

Х.З 3338 531600 159,3 55 ЗО 4 4,7 2838 5,0 853 1

в 2667 596600 223,7 49 15 ■ 2 1,2 3781 6,0 1418 3

XI 2667 596600 223,7 49 15 - 2 1,2 3781 6,0 1418 3

Разом 37072 3597700 97,0 54 53 11 8,1 86238 24,0 2326 1

* Розраховано за первинними матеріалами обласних управлінь статистики, земельних ресурсів, лісового господарства і екологічної безпеки Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей.

** Назви регіональних ландшафтних одиниць див. рис. 2.

труктури ландшафтних комплексів, зумовлена площинними антропо- . енними навантаженнями та спричинені ним ж негативні стихійні іроцеси - ерозія, зсуви, осипища, обвали, техногенний карст (рис.З), іаводки, вітровали, буреломи тощо) і антропогенних (джерела ехногенного забруднення — промислові об’єкти, транспортні шляхи, іаселені пункти, зони антропогенно зумовлених геохімічних аномалій а ін.).

Внаслідок інтегративної ландшафтно-екологічної оцінки, здійсненої іами шляхом екологічної класифікації ландшафтів, було виділено кілька руп ландшафтних комплексів за сприятливістю екологічних умов для шттєдіяльності людини: майже незмінені зі сприятливими екоумовами; лабо змінені з помірно сприятливими екоумовами; середньо змінені із адовільними екоумовами; сильно змінені з погіршеними екоумовами; (уже сильно змінені з напруженими екоумовами.

Майже незмінені ландшафтні комплекси зі сприятливими екоумовами береглись в регіоні фрагментарно і приурочені до висотних місцевостей іенепленізованого альпійсько-субальпійського середньогір’я з елемента-іи високогір’я в Горганському та Негровецько-Буштульському районах. Ілабо зміненими з помірно сприятливими екоумовами є покриті лісом іизькогірні та середньогірні ландшафтні місцевості. Середньо змінені іизько- і середньогірні ландшафтні комплекси із задовільними еко-'мовами характеризуються домінуванням вторинно лучних антропо-енних модифікацій, поширенням ерозійних, зсувних і селевих процесів, іередгірні - значною (до ЗО %) часткою орних і заселених територій іри переважанні ландшафтів, покритих лісом. Сильно змінені ланд-иафтні комплекси з погіршеними екоумовами відзначаються доміну-іанням вторинно лісових антропогенних модифікацій у поєднанні із ■елитьбою в гірських ландшафтних місцевостях, високою (понад 50%) іасткою орних земель та населених пунктів у передгірських. Тут поши-)ені ерозійні та зсувні процеси, підвищені рівні геохімічного забруднен-ія. Дуже сильно змінені ландшафти з напруженими екоумовами иірактерні лише для передгір'їв. До них належать ландшафтні місцевості іизьких, середніх і високих терас, алювіально-зандрових рівнин, широко-рядових і горбисто-грядових межиріч в яких домінують орні землі, шсока густота заселення і забудови, інтенсивного розвитку набули еро-іійні та зсувні процеси, характерні високі рівні геохімічного забруднення.

Важливим напрямом аналізу ландшафтно-екологічної ситуації в /країнських Карпатах є з'ясування її специфіки по регіональних іандшафтних одиницях, перш за все найнижчого таксономічного рівня. Зокрема, при дослідженні екологічних умов ландшафтних підрайонів,

NJ

04

Рп/* 1 TfotVr/^VAX** rWorUMY иАГЭТтшгТУ ПРТТТчРЛптдппчик ппонесіп v ляипша<Ьтних КПМПЇЇЄТССЯХ Укпяїяс^ких Кяппят

поряд із врахуванням екологічного стану ландшафтів, до уваги брався ступінь їх антропогенної зміненості і рівень техногенного геохімічного забруднення.

Проведена нами на основі методу бальних шкал оцінка антропогенної модифікованості ландшафтних підрайонів досліджуваного регіону свідчить, що в стані найбільшої трансформованості перебувають передгірські ландшафтні підрайони - для них характерна середня (від 201 до 300 ум. балів) і сильна (від 301 до 400 ум. балів) модифікація (при максимально можливих її значеннях 500 ум.балів). Водночас більшість гірськокарпатських підрайонів мають слабку (до 100 ум. балів) моди-фікованість.

Аналіз техногенного геохімічного забруднення регіону проводився нами в двох аспектах - визначення щільності викидів у атмосферу від :гаціонарних джерел на одиницю площі ландшафтного підрайону та на 1 :<м2 в п'ятикілометровій зоні від джерела (брали до уваги також і рівні задіаційного забруднення території цезієм-137 і стронцієм-90). В результаті було встановлено, що внаслідок накладання різних за характером іон геохімічного забруднення, в Українських Карпатах сформувалась зелика кількість (близько 60) техногенних геохімічних аномалій (рис.4).

Найбільш екологічно небезпечні аномалії характерні для перед-'ірських ландшафтних підрайонів, що виникли в околицях таких міст як Калуш, Дрогобич, Івано-Франківськ, Чернівці, Жидачів, Долина, Бого-зодчани, Надвірна і Ужгород. В атмосферне повітря цих аномалій пороку надходить понад тисячу тонн шкідливих речовин при щільності лікидів від 5 до 55 т/км2. Є підстави вважати ландшафтно-екологічну ;итуацію в межах цих аномалій катастрофічною. На жаль, в таких умовах проживає близько 900 тис. чол, що становить 25 % населення Українських Карпат.

Аналіз екологічних умов ландшафтів та ландшафтних підрайонів дав можливість здійснити еколого-ландшафтознавче районування досліджу-іаного регіону, внаслідок чого нами було виділено 5 екообластей і 17 екорайонів, які характеризуються специфічністю екологічних умов рис. 5). При цьому, загальною закономірністю диференціації екоситуації

і регіоні є її погіршення від середньогірних екорайонів, де екологічні /мови помірно сприятливі і задовільні, до низькогірних (тут вони іереважно задовільні, а місцями погіршені) і далі до передгірських, в іких екоумови напружені, а в межах цілого ряду геохімічних аномалій -сатастрофічні.

Порівняльний аналіз екологічних умов та здоров'я населення /країнських Карпат свідчить про пряму його залежність від рівня

>n 1 ЛІ 09 « Л

Легенда до рис. 4 ■

Техногенні геохімічні аномалії: 1-6 - урбаністично-промислові з обсягами викидів іабруднюючих речовим в атмосферу (тис. г): І - 1001 і більше; 2 - 501-1000; 3 - 101-500; 4 -51-100; 5 - 11-50; 6 - 10 і менше; 7 - газоконденсатно-видобувні; 8 - радіаційного забруднення цезієм-137 (понад 1 кі/кв.км); 9 - інші гірничо-видобувні (окремі кар’єри, що розробляються); 10 - транспортні. Назви регіональних ландшафтних одиниць див. рис. 2.

Рис. 5. Карта еколого-ландшафтознавчого районування Українських Карпат

Еколандшафтні територіальні одиниці. І. Середньогірио-полонішсмса екообласть. Екорайопи-. 1 - Чорногорський, 2 - Полонинський, 3 - Рахівсько-Чивчинський.

II. Ссрсдньогірно-скибова екообласть. Екорайопи: 4 - Бескидсько-Горганський.

III. Екообласть верховинських і скибових низькогірЧв. Екорайопи: 5 - Покутсько-Буковинський, 6 - Бескидсько-Горганського крайового низькогір’я, 7 - Улоговинний, 8 -Стрийсько-Сянський, 9 - Путильський, 10 - Міжгірський. IV. Екообласть вулканічних пшькогір’їв і міжгірських улоговин. Екорайопи: 11 - Вулканічного хребта, 12 -Нпзькогірно-стрімчаковий, 13 - Солотвинськин. V. Передгірно-низовинна екообласть. Екорайопи: 14 - Чоп-Іршавський. VI. Передгірно-височинна екообласть. Екорайопи: 15 -Покутсько-Буковинського передгір'я, 16 - Прибескидський, 17 - Пригорганський. Межі регіональних еколандшафтішх одиниць: 18 - екообластей, 19 — екорайонів.

зо

забруднення довкілля. Зокрема, в останні роки зафіксовано чітку тенденцію зростання числа захворювань органів дихання (до 29531 на 100 тис. чол. населення при середньообласному показнику 16807) в Калуському і Коломийському районах Івано-Франківської області, де відсоток нестандартних проб повітря найвищий в регіоні і досягає 18 %. Встановлено також, що стан води більшості рік Передкарпатського та Закарпатського ландшафних округів є незадовільним за цілою низкою показників, що створює реальну загрозу для населення. Така екологічна ситуація не може не викликати занепокоєння і потребує невідкладних заходів з її поліпшення.

Ландшафтознавчі основи раціонального природокористування і поліпшення екологічної ситуації в регіоні

Перспективи поліпшення екоситуації в Українських Карпатах слід пов'язувати, перш за все, з реалізацією ландшафтознавчих принципів раціонального природокористування таких як: територіальної диференціації, комплексності, субординації, типології, комбінування та інших.

Головними напрямами раціонального природокористування і поліпшення стану ландшафтів Українських Карпат, на нашу думку, є; економне, технічно досконале і науково обгрунтоване використання природних ресурсів; запровадження оптимального режиму господарської організації території на основі ландшафтознавчого підходу; здійснення системи меліоративних заходів; забезпечення охорони ландшафтних комплексів; організація ландшафтно-екологічного контролю навколишнього природного середовища.

Першочерговим завданням у досліджуваному регіоні є раціоналізація використання мінеральних, лісових, водних, земельних та інших ресурсів шляхом запровадження сучасних технологій їх видобутку, первинної переробки і комплексного використання. Це має забезпечити в кінцевому результаті зменшення рівнів забруднення ландшафтів.

Другим, не менш важливим завданням є оптимальна, науково-обгрунтована організація території (земле- і лісовпорядкування, територіальне планування на рівні сільських, селищних та інших Рад) на основі детальних еколого-ландшафтознавчих досліджень, що сприятиме послабленню негативної дії стихійних процесів.

Система меліоративних заходів у досліджуваному регіоні має бути спрямована на рекультивацію техногенно порушених ландшафтів, боротьбу з водною ерозією, селями та іншими негативними явищами. Вони повинні здійснюватись на основі всебічного врахування властивостей ландшафтних комплексів.

Потребує вдосконалення і стратегія розвитку заповідної справи в регіоні з тим, щоб забезпечити збереження цінних, унікальних і типових ландшафтних комплексів, а також концепція організації моніторингу довкілля на основі врахування ландшафтної організації території і сучасної ландшафтно-екологічної ситуації. '

Важливим напрямком поліпшення екоситуації в Українських Карпатах слід вважати розробку і реалізацію цілеспрямованої системи заходів направлених на зменшення техногенного геохімічного навантаження і сприяння самоочищенню ландшафтів від хімічного забруднення шкідливими речовинами та уникнення і послаблення негативного впливу стихійних фізико-географічних процесів.

Суттєве поліпшення екологічних умов ландшафтних комплексів пов'язане з раціональним веденням лісового господарства, підвищенням загальної лісистості території, поліпшенням видового і вікового складу та санітарного стану лісів, вдосконаленням технології заготівлі, транспортування та первинної переробки деревини, своєчасним лісовідновленням.

Сільськогосподарське виробництво, представлене в горах пасовищним тваринництвом, має бути спрямоване на поліпшення стану пасовищ і сінокосів, підвищення їх продуктивності, регулювання системи випасу на полонинах тощо. У предгір'ях, де практикується рільництво, необхідно впроваджувати систему науково-обгрунтованих заходів, направлених на боротьбу з ерозією грунтів; підвищення їх продуктивності шляхом регулювання водного режиму, поліпшення фізико-хімічних властивостей, раціонального внесення мінеральних і органічних добрив; оптимальне застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин; збільшення площ сільськогосподарських угідь шляхом культуротехнічних робіт; усунення переущільнення грунтів; зменшення їх забрудненості тощо.

Розвиток промисловості і транспорту в регіоні слід супроводжувати рекультивацією порушених земель, боротьбою з негативними стихійними процесами, заходами з попередження забруднення ландшафтних комплексів шкідливими хімічними речовинами тощо.

Подальший розвиток перспективного рекреаційного комплексу потребує: поліпшення санітарного та естетичного стану рекреаційних територій і об'єктів; регулювання рекреаційного навантаження на ландшафтні комплекси; застосування спеціальних заходів, спрямованих на боротьбу з негативними рельєфотворчими процесами; охорони від забруднення і виснаження лікувальних мінеральних вод; збереження цінних і унікальних ландшафтів у цілому.

Оскільки специфіка ландшафтної організації території, природокористування та прояву екологічних проблем в Українських Карпатах чітко виражена по регіональних еколандшафтних одиницях, для кожної з них нами також розроблено систему заходів з раціонального природокористування і поліпшення екологічної ситуації.

ВИСНОВКИ

1. Ландшафтознавче вивчення Українських Карпат, яке триває майже півстоліття, завжди було пов'язано з практикою господарювання. Застосування в останнє десятиліття ландшафтозначого підходу до вирішення екологічних проблем регіону спричинило розгортання еколого-ландшафтознавчих досліджень. Вони стосуються переважно аналізу окремих аспектів екологічної ситуації в тих чи інших частинах Українських Карпат, що звичайно недостатньо для всебічної оцінки екологічних умов у регіоні в цілому. Це зумовлює необхідність комплексного аналізу усієї сукупності екологічних чинників і проведення синтетичного інтегративного оцінювання^ екологічної ситуації на основі ландшафтознавчого підходу.

2. Об'єктом еколого-ландшафтознавчого аналізу є типологічні ландшафтні комплекси та регіональні ландшафтні одиниці різного рангу, екосуб'єктом - людина з її екологічними потреби, предметом — системні взаємодії людини та ландшафтів, що відображаються в сучасному їх стані, таких його екологічних аспектах, якими є екоумови, екоситуації, екостан. Мета аналізу полягає в оцінці стану ландшафтних комплексів як середовища людини, в обгрунтуванні шляхів поліпшення екологічних умов і ситуацій.

3. Еколого-ландшафтознавчий аналіз розглядаємо як цілісний дослідницький процес, що здійснюється за певною програмою, основними складовими якої є: пізнання просторово-часової ландшафтної організації досліджуваної території; вивчення впливу антропогенного фактора на ландшафтні комплекси; дослідження впливу екологічних умов ландшафтів на людину; обгрунтування шляхів раціональногс природокористування і поліпшення стану навколишнього природногс середовища.

У методичному плані аналіз грунтується на сукупності методів : методичних прийомів: дистанційного (аеро- і космічного) знімання еколого-ландшафтознавчого картографування та районування; стаціо нарних досліджень на базі методів екології, геофізики та геохімі' ландшафтів; геоінформатики та інших.

Для оцінки ландшафтно-екологічної ситуації в гірських країнах доцільно брати до уваги систему екологічних характеристик, які відображають, по-перше, ступінь антропогенної модифікованості ландшафтів, по-друге, характер та рівні їх техногенного забруднення, по-третє, особливості поширення сучасних негативних стихійних явищ. Серед методичних підходів екологічного оцінювання ландшафтних комплексів на особливу увагу заслуговують бальна оцінка та оціночні класифікації.

4'. Просторово-часова ландшафтна організація Українських Карпат, яка є результатом тривалого геологічного розвитку гірської країни, дуже складна. Це знайшло відображення у характері ландшафтної структури території (зокрема у специфіці поєднань морфогенетичних ландшафтних висотних місцевостей), особливостях сучасних природних процесів та в :истемі регіональних фізико-географічних одиниць, представлених ландшафтними округами, областями, підобластями, районами та підрайонами.

5.Специфіка природних умов, багатство й різноманітність ресурсного потенціалу ландшафтів зумовили протягом історичного часу інтенсивні антропогенні навантаження у вигляді площинних (лісівництво, іуківництво, відгінно-пасовищне тваринництво, рільництво тощо) і токальних (промислові об’єкти, населені пункти, транспортні шляхи і г.п.) впливів, що в сукупності і визначають сучасну екологічну ситуацію в зегіоні.

6. Аналіз екоситуації гірських регіонів доцільно здійснювати як за типологічними ландшафтними комплексами, так і за регіональними іандшафтними одиницями. За ступенем сприятливості екологічних умов іандшафтів для життєдіяльності людини в Українських Карпатах виділено кілька екологічних груп ландшафтних комплексів: зі сприятливими, іомірно сприятливими, задовільними, погіршеними і напруженими :коумовами.

Екологічна ситуація в кожному ландшафтному підрайоні характери-іується специфічністю і неповторністю, однак загальною закономірністю : ускладнення її від середньогірних районів, де умови можна вважати юмірно сприятливими і задовільними, до передгірних - де вони тпружені, а місцями й катастрофічні, що знайшло відображення у схемі ‘.колого-ландшафтознавчого районування регіону.

7. Складна ландшафтно-екологічна ситуація в Українських Карпатах шмагає невідкладних заходів, спрямованих на її поліпшення. Актуальнім у зв'язку з цим є дотримання ландшафтознавчих засад раціонального іриродокористування, здійснення оптимальної організації території, меншення техногенного геохімічного навантаження на ландшафти,

уникнення та послаблення негативних наслідків стихійних явищ розвиток заповідної справи та організація ефективної системи ландшафт но-екологічного моніторингу.

Перспективи вирішення проблеми поліпшення ландшафтно-еколо гічної ситуації в досліджуваному регіоні вимагають більш поглибленої цілеспрямованої розробки таких прикладних питань гірського ланд шафтознавства, як стійкість ландшафтних комплексів до господарська впливів, нормування антропогенних навантажень на них та обгрунту вання надійних коротко- і довготермінових прогнозів.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, брошури .

1. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження. - Львів 1999.- 286 с.

2. Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу. - Львів Літопис, 1997. - 229 с.

3. Ландшафтний моніторинг. - К., 1993,- 152 с. (у співавт. з Мілле ром Г. П.).

4. Ландшафтне (фізико-географічне) районування Карпатського регіон України // Природничі основи екологічного моніторингу Карпатсь кого регіону. - К.: Манускрипт, 1996. - С. 110-122 (у співавт. Черняковим С.В.).

Статті

1. Природні передумови організації екологічного моніторинг Українських Карпат// Геоекологія України. - К.: Наук, думка, 1993. С. 29-31 (у співавт. з Міллером Г.П., Федірком О.М.).

2. Літогенні закономірності в ландшафтах Горган та перспектив рекреації // Геоекологія України. - К.: Наук, думка, 1993. - С.99-10 (у співавт. з Міллером Г.П., Шубером П.М., Лаврук Т. М.).

3. Досвід кількісної оцінки антропогенно змінених ландшафтни комплексів Українських Карпат II Географічні проблеми західног регіону України: Вісник Львів, ун-ту. Сер. геогр. - 1994. - Вип.19. С108- 109.

4. Ландшафтна обумовленість розміщення населення Українськи Карпат (на прикладі Івано-Франківської області) // Проблем географії України: Матер, наук. конф. - Львів, 1994. - С. 70 (у співав-з Лаврук М.М.).

5. Ландшафти Гуцульщини та їх екологічні проблеми // Гуцульщин; перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в нез:

лежній Україні: Матер. наук. конф. Першого світового конгресу гуцулів. - Івано-Франківськ, 1993. -С. 168-169 (у співавт. з Лаврук М.М.).

5. До організації ландшафтно-екологічного моніторингу в зоні АЕС // Питання соціоекології: Матер. Всеукр. конф. -Львів, 1996. - Т.2. -С. 64-66 (у співавт. з Шушняком В. М., Шубером П. М.).

7. Роль комплексних географічних стаціонарів в організації регіонального ландшафтного моніторингу і збереження біорізноманіття // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат: Матер. міжнар. науково-практичної конф. - Рахів, 1997. - С. 298-300.

3. Monitoring і ocena geokomplesyw Karpat Ukraicskich // Partnerstwo w ochronie srodowiska: Mater, konf- Wroclaw, 1996. - S. 12 (у співавт. з Влах M.P).

Monitoring zanieczyszczenia akwalnych komplesyw Karpackiego regionu Ukrainy // Dynamika zmian srodowiska geograficznego pod wplywem antropopresji: Mater, konf. - Krakow, 1996. - S. 96-97 (у співавт. з Шубером П.М.).

10. The Landcape monitoring of the Ukrainian Carpathians (the Tisa river basin) // Proceedings of the second international regional conference on environmental and economical development. - Nyiregyhaza, 1997. -

S. 86-88.

11. Ландшафтні комплекси як середовище людини //Людина в ландшафті XXI століття: гуманізація географії. - К., 1998. - С. 171-173.

12. Проблеми регіональних еколого-ландшафтознавчих досліджень (тео-ретико-методологічний аспект) // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: 36. наук, праць. - Луцьк: Надстир’я. - 1998. - С. 62-63.

13. Anthropogenic modification on the Ukrainian Carpathians Zanscape // Zandscape tranfsarmation in Europe: practical and theoretical aspects. -Warsaw, 1998. - S. 208-214 (у співавт. з Петліном B.M., Шубером П.М., Байцаром А.Л., Біланюком В.І., Війтишин Г.Б.).

14. Екологічна оцінка ландшафтів Українських Карпат: досвід, проблеми, перспективи // Вісник Львів, ун-ту. Сер.географ. - 1999. - Вип. 21-С.79-84.

15. Природні умови і ресурси Гуцульщини // Історія Гуцульщини. Т.4. -Львів: Логос, 1999. - С.78-88 (у співавт. з Лаврук М.М., Ковальчуком І.П.).

16. Екологічні проблеми Гуцульщини // Історія Гуцульщини. Т.4. - Львів: Логос, 1999. - С.89-91 (у співавт. з Лаврук М.М., Ковальчуком І.П.).

17. Завдання і зміст еколого-ландшафтознавчого аналізу // Вісник Київ, ун-ту. Сер. географ. - 1999. - Вип. 45.-С.31-32.

18.Ланшафтно - географічні закономірності територіальної диференціації населення Українських Карпат// Географія і сучасність: 36. наук, праць.-К„ 1999.- С.102-107.

19. Екологічний стан ландшафтних районів Івано-Франківської області І Укр. геогр. журнал, - 1999. -№2.- С.31-39.

20. Ландшафтознавчо-географічний аналіз екологічної ситуації у регіоні (на прикладі Українських Карпат) // Ланштафт як інтегруюча концепція XXI сторіччя: 36. наук, праць,- К.,1999,- С.270-275.

21 .Особливості територіальної диференціації землекористування е Українських Карпатах // Вісник Львів, ун-ту. Сер. географ.- 1999-ВИП.25.-С.71-73.

22. Ландшафтна обумовленість негативних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Матер, міжнар. конф,- Рахів, 1999-С.227-230.

23. Особливості поширення шкідливих рельєфотворчих процесів £ Українських Карпатах // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки завдання. - К., 1999.-С.151-154.

24. Ландшафтно-екологічна.оцінка негативних рельєфотворчих процесії в Українських Карпатах // Вісник Львів, ун-ту. Сер. географ.- Вип. 26 - 1999.-С. 33-36.

25. Ландшафтні системи і антропогенний фактор // Ландшафтознавство теорія і практика: 36. наук, праць. - Львів, 2000. - С.90-94 (у співавт

з Міллером Г.П., Петліном В.М.).

26. Ландшафтний аналіз екологічних проблем // Ландшафтознавство теорія і практика: 36. наук, праць. - Львів, 2000. - С.155-165.

27. Особливості сучасного екологічного стану геокомплексів Українськи: Карпат // Вісник Львів, ун-ту.-Серія геораф. - 2000. - Вип.28 - С.49-58

28. Ландшафто-географічні основи оптимізації природокористування і Українських Карпатах // Україна та глобальні процеси: географічниі вимір: 36. наук, праць. В 3-х т - Київ, Луцьк, 2000, - Т.З.- С.47-51.

Анотація

Мельник А.В. Еколого-ландшафтознавчий аналіз Українськії: Карпат. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічни наук за спеціальністю 11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімі ландшафтів. Інститут географії НАН України. Київ, 2000.

Обгрунтовано наукові основи еколого-ландшафтознавчого аналіз гірських регіонів. Запропоновано методику ландшафтознавчих дослі

цжень екологічних проблем гірських і передгірських територій. З’ясовано закономірності просторово-часової ландшафтної організації Українсь-<их Карпат. Встановлено характер антропогенних навантажень та зсобливості сучасної екологічної ситуації диференційовано за типологічними ландшафтними комплексами та регіональними ландшафтними здиницями, накреслено шляхи поліпшення екологічних умов у регіоні.

Ключові слова: ландшафт, ландшафтний комплекс, класифікація, районування, антропогенне навантаження, екологічні умови, екологіч-іий стан, екологічна ситуація.

Аннотация

Мельник А.В. Эколого-ландшафтоведческий анализ Украинских Карпат. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических іаук по специальности 11.00.01 - физическая география, геофизика и еохимия ландшафтов. Институт географии НАН Украины. Киев, 2000.

Обосновано научные основы эколого-ландшафтоведческого анализа орных регионов. Разработано представление о его объекте, предмете и <елях. Предложена теоретическая модель анализа. Изложено научные юдходы и теоретические принципы ландшафтоведческого анализа дологических проблем, усовершенствовано систему понятий эколого-іандшафтоведческих исследований.

Обосновано программу и предложено методику ландшафтоведческих ісследований экологических проблем горных и предгорных территорий, ^зработано методику эколого-ландшафтоведческого картографирова-іия и районирования горных регионов. Для оценки экологических войств и экологических состояний ландшафтов предложена система іетодов количественной и качественной оценки. В частности, для юличественной оценки природного потенциала ландшафтных комплек-ов, их антропогенной модифицированости, экологических рисков >азработано пятибальные оценочные шкалы, использовано систему ібсолютньїх показателей, которые характеризируют степень іемографической, лесохозяйственной и других нагрузок, а также уровни агрязнения ландшафтов. Качественная оценка экологических условий юуществлялась путем оценочной классификации ландшафтов.

Сформулированы научные основы создания эколого-ландшафтной інформационной системы региона, организация которой предполагает: оздание базы данных; организацию банка данных; анализ и оценку

экоусловий, экосостояний и экоситуаций; анализ сценариев и разработку рекомендаций по улучшению состояния природной среды.

Установлены новые закономерности ландшафтной организацит Украинских Карпат, которые нашли отражение на ландшафтной карте ландшафтных профилях и в новой схеме физико-географическогс районирования региона. Зафиксировано четкую приуроченность к тe^ или иным ландшафтам определенных спектров физико-географически? процессов. Установлено, что характерной особенностью физико географической дифференциации Украинских Карпат является наличие I их составе таких региональных ландшафтных единиц, как ландшафтньи округа, области, подобласти, районы и подрайоны. Проведен анали: природных условий и ресурсного потенциала ландшафтов с точки зрени) экологических потребностей человека.

Исследованы особенности антропогенных нагрузок площадноп (лесопользование, пастьба скота, земледелие и т.п.) и локальной (промышленные объекты, населенные пункты, транспортные пути и др. характера. Создана серия эколого-ландшафтных карт, отражающи. антропогенную преобразованность ландшафтов исследуемого региона Разработана методика и осуществлена бальная оценка степени антро погенной модифицированное™ региональных ландшафтных единт Изучены особенности техногенных геохимических воздействий, выяв лено около 60 геохимических аномалий антропогенного происхождения.

Всесторонне проанализирована экологическая ситуация в регионе Установлено, что специфика ландшафтной экоситуации в горных стра нах и в Украинских Карпатах в частности, связана, прежде всего, активизацией под воздействием антропогенного фактора таких негати! ных стихийных явлений, как паводки, сели, оползни, снеговые лавинь ветровалы и др., которые часто имеют катастрофический характер. Пр этом выявлена тесная динамическая связь между смежными ландшас} тами, а также между ландшафтами гор и предгорий. Кроме этог установлено, что характер экоситуации зависит и от размещения очаго загрязнения и связанных с ними геохимических аномалий.

Осуществлено оценочную классификацию ландшафтов за характеро экологических условий, создано ландшафтно-экологичкую карту регис на. На основе анализа экологических условий ландшафтов проведен эколОго-ландшафтоведческое районирование исследуемой территории.

Разработаны главные пути улучшения экологической ситуации регионе, которые предполагают применение дифференцированной как г ландшафтах, так и по региональным ландшафтным единицам систем мероприятий, направленных па предупреждение негативных стихийнь

явлений, рациональное использование природно-ресурсного потенциала ландшафтов, совершенствование структуры землеиспользования, сети заповедных территорий, системы мониторинга окружающей природной среды.

Ключевые слова: ландшафт, ландшафтный комплекс, классификация, районирование, антропогенная нагрузка, экологические условия, экологическое состояние, экологическая ситуация.

Summary

Mcl’nyk A.V. Ecological and landscape analysis of the Ukrainian Carpathians. - Manuscript.

The Thesis for Doctor's degree in Geography, specialty 11.00.01 - Physical 3eography, Geophysics and Geochemistry of landscapes. The Institute of 3eography of National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2000.

The conceptual basis for ecological and landscape analysis of nountainous areas was grounded. The methodology for landscape researches }f ecological problems of mountainous and sub-mountainous areas was presented. The landscape organization of the Ukrainian Carpathians, peculiarities of anthropogenic load and up-to-date ecological condition of andscape complexes were traced; the ways of improving ecological conditions n the region were laid down.

Key words: landscape, landscape complex, classification, regional

mthropogenic pressure, ecological, ecological condition, ecological situation.