Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Биологическая характеристика и иммуносупрессивные свойства стафилококков - возбудителей пиодермии

ВАК РФ 03.00.07, Микробиология

Автореферат диссертации по теме "Биологическая характеристика и иммуносупрессивные свойства стафилококков - возбудителей пиодермии"

Міністерство охорони здоров’я України Харківський науково-дослідний інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова

-'Г:>

ч ч

ВОЛОБУЄВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

УДК 579:616.5-002.3

БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ІМУНОСУПРЕСИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СТАФІЛОКОКІВ - ЗБУДНИКІВ ШОДЕРМІЙ

03.00.07 - мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент Гайдаш Ігор Славовнч, завідувач кафедрою мікробіології Луганського державного медичного університету МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дикий Ігор Леонідович, завідувач кафедрою мікробіології Української фармацевтичної академії (Харків) МОЗ України

доктор медичних наук, професор Клнмнюк Сергій Іванович, завідувач кафедрою мікробіології з курсом медичної біології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України

Провідна установа:

Науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського МОЗ України

Захист дисертації відбудеться "______"________________ 2000 р. о_____

годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при Харківському науково-дослідному інституті мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова (310057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова (310057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14).

Автореферат розісланий "________"___________2000 року.

Вчений секретар --спеціалізованої Вченої ради

кандидат медичних наук Кучма І. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

За частотою розповсюдження гнійні хвороби шкіри (піодермії) займають 4-е - 5-е місце серед всіх захворювань людини (Тоталян А.А., 1996; Anstey А. V., 1999). Питома вага піодермії! у загальній структурі захворювань складає 30-40% по кількості днів непрацездатності. Піодермії займають перше місце в структурі захворюваності дітей першого місяця життя (40,3%), більш рідко зустрічаються абсцеси (9,2%), флегмони (6,7%), сепсис (6,2%) (Wagner А., 1998).

Нерідко піодермії набувають хронічного рецидивуючого перебігу, потребують тривалої терапії, яка не завжди є ефективною (Машкілейсон JI.A. і співавт., 1997). У розвитку гнійних поразок шкіри головна роль належить стафілококам та стрептококам, хоча в даному біотопі організму людини виявляються і інші бактерії, що також можуть бути причиною гнійного процесу. Зокрема, носійство стафілокока на шкірі охоплює біля 5-10% людей, і, не дивно, що під впливом різноманітних антибактерійних препаратів (у першу чергу антибіотиків) істотно змінилися деякі біологічні властивості мікроорганізмів. Так, під дією антибіотиків виникають L-трансформовані і бета-лактамазо-продукуючі штами стафілококів і стрептококів. Виявлена пряма залежність між спектром біологічних ознак штаму і тяжкістю інфекційного процесу (Chow R.K., 1996). Крім того, антибіотики володіють імуносупреси-вними властивостями, які посилюють імунодефіцити, що розвиваються при гнійно-септичних захворюваннях (Danielsen L., 1999).

Одним із механізмів тривалої персистенції збудника в організмі хазяїна є продукція бактеріями субстанцій, що інактивують окремі ланки імунітету. Виявлена спроможність бактерій специфічно інактивувати лізоцим, комплемент, імуноглобуліни, пригнічувати фагоцитоз. Це властиво великій кількос-

ті мікроорганізмів, у тому числі грамнегативним бактеріям (в 88-100% штамів) (Сурикова О.В., 1994; Ляшенко І.Є., 1995; Бухарін О.В і співавт., 1996, 1997; Edwards V.M., 1997).

Схильність до різноманітних гнійно-запальних ушкоджень шкіри, особливості їх клінічного перебігу багато в чому пов'язані зі станом імунологічної реактивності організму (Лямперт І.М. і співавт., 1996; Фамодін Г.І. і співавт., 1998).

До найважливіших ендогенних механізмів, що забезпечують стійкість організму, належить система інтерферонів, яка приймає безпосередню участь у різних імунологічних реакціях (Скрипкін Ю.К. і співавт., 1996).

Вплив інфекційного фактора при піодерміях, розвиток місцевої і системної гіпоксії створює умови для посилення пероксидації ліпідів в мембранах, активації ендогенних фосфоліпаз, пригнічення антиоксидантних ферментів захисту (Kihlstrom М. et аі., 1993; Saugstadt О. D. et аі., 1998). Як результат, відбувається накопичення в тканинах токсичних продуктів, які ушкоджують структуру і порушують функцію клітинних мембран (Sinclair A.J. et al., 1990). Активація вільно-радикального окислення ліпідів ініціює каскад перетворень арахідонової кислоти, що складає більше 40 відсотків всіх клітинних мембран. Продуктами метаболізму арахідонату є ейкозаноїди (простагландіни і лейкотрієни), спроможні негативно впливати на імуноком-петентні клітини організму (Alcaraz M.J. et al., 1999). Для пригнічення цик-лооксигеназного і ліпооксигеназного шляхів метаболізму арахідонової кислоти в даний час використовуються глюкокортикоїди і нестероїдні протизапальні препарати, що мають, поряд з антифлогогенною дією, і імуносупре-сивну, диспепсичну, ульцерогенну (Burruss J.B., 1996; Dolan О.М., 1997).

Враховуючи вищесказане, нашу увагу привернув амізон, що має виражену протизапальну і імунокоригуючу дію. Амізон був з успіхом застосований для лікування ряду гострих і хронічних вірусних і бактеріальних захво-

з

рювань (Фролов А.Ф. і співавт., 1996; Гайдаш І.С. і співавт., 1998). У терапії піодермій зазначений препарат раніше не використовувався.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертації є фрагментом планової наукової теми кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету № 01980005713 «Етіологія і патогенез гнійно-запальних поразок шкіри».

Мета дослідження:

На основі вивчення механізмів імуносупресивної дії стафілококів розробити раціональний метод лікування хворих на піодермії.

Для досягнення зазначеної мети поставлені завдання:

Вивчити:

1) видовий склад стафілококів - збудників піодермій;

2) імуносупресивні властивості стафілококів (антикомплементарну, антилізоцимну, дерматонекротичну активності);

3) чутливість до антибіотиків основних видів стафілококів;

4) імунний статус у хворих на піодермії і вплив амізону на функціональну активність імунної системи;

5) стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і системи антиоксидантного захисту, а також динаміку змін ейкозаноїдів і вплив індуктора продукції ендогенного інтерферону - амізона - на зазначені метаболічні процеси.

Наукова новизна отриманих результатів.

Згідно сучасної класифікації бактерій, вивчено біологічну характеристику збудників піодермій у хворих, які мешкають в Луганській області. Досліджено імунодепресивні властивості стафілококів - збудників піодермій (зокрема, антилізоцимну, антикомплементарну і дерматонекротичну активності), а також чутливість до антибіотиків за сучасних умов.

Показано роль формування імунодефіцитного стану у хворих на піодермії. Науково обгрунтована необхідність застосування імунокоригуючої терапії при даній патології.

Встановлено роль метаболічних порушень у патогенезі піодермій: активації пероксидації ліпідів, недостатності системи антиоксидантного захисту, дисбаланс у системі простаноїдів. Вперше досліджено вплив індуктора продукції ендогенного інтерферону - амізона - на імунні і метаболічні показники у хворих на піодермії.

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблено імунологічні критерії для визначення ефективності лікування хворих на піодермії: рівень СОз-лімфоцитів, показник імунорегулято-рного індексу С04/С08, концентрація ЦІК, ФІ.

Розроблено схему лікування хворих на піодермії з використанням нового вітчизняного препарату амізону: по 250 мг, тричі на добу, всередину, після прийому їжі, протягом 5 днів.

Основні результати проведених досліджень впроваджені в практику 7 лікарень Луганської області і впроваджені в навчальний процес 3-х медичних вузів України: Луганський державний медичний університет, Буковинська державна медична академія, Запорізький державний медичний університет.

Особистий внесок здобувана.

Автором особисто виконано дослідження видового складу збудників піодермій, їх чутливості до антибіотиків, антилізоцимної, антикомплемента-рної та дерматонекротичної активностей.

Автором обстежено 135 хворих на піодермії і 45 донорів (група референтної норми). У 105 хворих з числа обстежених вивчені імунні показники, активність перекисного окислення ліпідів і стан системи антиоксидантного захисту. Бралась участь в проведенні досліджень ейкозаноїдів. Самостійно

розроблена схема лікування і впроваджена в клінічну практику. Автором виконана статистична обробка отриманих результатів.

Апробація роботи.

Основні положення дисертації доповідались і обговорені на науково-практичній конференції “Структурно-функціональні зміни в організмі при дії екзо- і ендогенних чинників” (Луганськ, 1995), Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня заснування 4-ої міської лікарні м. Луганська (Луганськ, 1995), Ювілейній науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів (Луганськ, 1996), науково-практичній конференції “Проблеми стресу та адаптації” (Луганськ, 1996), науковій конференції, присвяченій 75-річчю педіатричної служби Луганської області (Луганськ, 1996), на засіданнях товариств імунологів-алергологів і дерматологів Луганської області ( Луганськ, 1995-1999).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковані 1 монографія і 9 наукових робіт, в тому числі 7 статей в провідних фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 141 сторінці машинописного тексту та складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, висновків. Список літератури включає 226 джерел вітчизняних та іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровано 16 таблицями.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 135 хворих на піодермії, в тому числі 93 чоловіки (68,8%) і 42 жінки (31,2%) віком від 18 до 55 років. Поверхневі форми піодермій зареєстровані в 71 пацієнта (51,8%), глибокі форми - у 66 (48,2%). Контрольні групи склали 37 хворих на поверхневі піодермії (1-а контрольна група) і 31 хворий на глибокі піодермії (2-а контрольна група).

Всі хворі на піодермії одержували базисну терапію, що включала дієту з обмеженням кількості вуглеводів і солі, антибіотики, антигістамінні препарати, полівітаміни, нашкірно - іхтіолову мазь (за показниками), туширування аніліновими барвниками (метиленова синь).

Поряд з базисною терапією, у гострому періоді захворювання 34 хворих на поверхневі піодермії (1-а основна група) і 35 хворих на глибокі піодермії (2-а основна група) додатково отримували індуктор продукції ендогенного інтерферону - амізон, по 250 мг 3 рази в день, після їжі, протягом 5 днів.

Групу референтної норми склали 67 здорових донорів віком від 18 до 45 років.

Мікробіологічне дослідження здійснювали до початку антибактерійної терапії, для чого використовували бактеріоскопічний (фарбування за Грамом з наступною імерсійною мікроскопією) і бактеріологічний методи. Для ідентифікації видів стафілококів вивчали: діаметр колоній, наявність пігменту; спроможність рости при 15 ’С і 45 ’С та на агарі, що містить 10 % натрію хлорид, утворювати кислоту при ферментуванні глюкози та маніту в анаеробних умовах, відновлювати нітрати; вивчалася активність лужної фосфатази, уреази, коагулази, лецитінази та інших ферментів. Вивчення спроможності виділених мікроорганізмів ферментувати вуглеводи здійснювалося також із використанням комерційних мікробіологічних діагностикумів Мікро-Ла-Тест продукції АТ «Лахема» (Чехія).

Визначалися антикомплементарна та антилізоцимна активність бактерій. З метою вивчення дермато-некротичних властивостей збудників піодер-мій здійснений експеримент на 188 білих мишах (самцях масою тіла 14 -17 г)-

Для вирішення питання про походження стафілококів (ендогенне, екзогенне) використовувалася реакція аглютинації з ізольованими штамами стафілококів і антидермальною кролячою сироваткою.

Визначалася кількість Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків цитотоксичним методом із моноклональними антитілами CD3, CD4) CD8i CD22; ЦІК в сироватці крові методом преципітації в поліетіленгліколі (молекулярна маса 6000); імуноглобулінів сироватки крові класів А, М, G; фагоцитарної активності моноцитів периферичної крові. Проводили реакцію гальмування міграції лейкоцитів (PTMJ1) із стафілококовим, дермальним і тимусним антигенами. Визначали концентрації МДА і ДК та активність каталази, СОД та ейкозаноїдів (тромбоксану, простациклі-ну, простагландинів Е2 і F2a) в сироватці крові.

Математична обробка отриманих даних здійснювалася на ЕОМ фірми IBM-486 DX із використанням стандартних пакетів прикладних програм.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Від 135 хворих на піодермії було ізольовано 311 штамів збудників. При цьому бактерії роду Staphylococcus були виділені у всіх хворих на піодермії (278 штамів — 89,3%). Монокультура, подана одним із видів стафілококів, була отримана від 45 (33,3%) обстежених. У інших 90 чол (66,7 %) виявлені мікробні асоціації, що у 43,7 % випадків представляли собою поєднання різноманітних видів стафілококів, а в 23,0 % (31 чол) - асоціацію стафілококів із представниками родів Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas. Клінічним еквівалентом останнього мікробіоценозу були глибокі ураження шкіри, розвиток виразкових форм піодермій.

Видова ідентифікація представників роду Staphylococcus за узвичаєними критеріями дозволила відзначити роль Staphylococcus aureus у 61,1% ви-

падків від загальної кількості штамів стафілококів, Staphylococcus epidermidis - у 28,3%, Staphylococcus saprophyticus - у 10,1% .

При більш детальній видовій диференціації за критеріями Bergey's Manual of Determinative Bacteriology, 9th Edition (1997) на частку Staphylococcus aureus прийшлося 35,7%, Staphylococcus intermedius - 13,5%, Staphylococcus hyicus - 5,5%, Staphylococcus capitis - 10,6%, Staphylococcus epidermidis - 6,4%, Staphylococcus haemolythicus - 3,9%, Staphylococcus homi-nis - 2,6%, Staphylococcus wameri - 2,3%, Staphylococcus saprophyticus - 2,9%, Staphylococcus scuiri - 3,9%, Staphylococcus cohni - 2,3%, на частку Streptococcus pyogenes прийшлося 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%.

В асоціаціях різноманітних видів стафілококів із представниками родів Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas питома вага Streptococcus pyogenes склала 30,3%, Proteus vulgaris - 24,2%, Proteus morganii - 12,1%, Enterobacter cloacae - 12,1 %, Pseudomonas aeruginosa - 21,2%.

Домінуючим в усіх варіантах піодермій був Staphylococcus aureus, при цьому найбільша питома вага даного мікроорганізму мала місце серед монокультур. Другими за частотою розповсюдженості шли Staphylococcus intermedius і Staphylococcus capitis, частка котрих істотно зростала при асоціативних варіантах піодермій.

При вивченні чутливості до антибіотиків бактерій, які були виділені із патологічних осередків, що локалізуються на шкірі, встановлено, що переважна більшість штамів була полірезистентною до ряду препаратів. Стафілококи - збудники піодермій у 20-80% випадків були резистентні до бензилпеніциліну, ампіциліну, карбеніциліну, метициліну, стрептоміцину, олеандоміцину, неоміцину, тетрацикліну, левоміцетину. Від 80 до 100% стафілококів були чутливі до оксациліну натрієвої солі, лінкоміцину гідрохлориду, гентаміцину сульфату, еритроміцину, менше чутливі до олеандоміцину,

стрептоміцину сульфату, неоміцину, мало чутливі до бензилпеніциліну, кар-беніциліну дінатрієвої солі. Коагулазонегативні стафілококи виявляли більшу чутливість до антибіотиків ніж коагулазопознтивні види.

Полірезистентність до антибіотиків (до двох - чотирьох) мала місце у переважної більшості коагулазопозитивних стафілококів (Staphylococcus aureus, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus hyicus s.s. hyicus). Найбільша стійкість спостерігалася в Staphylococcus aureus, до 5-тн антибіотиків було резистентно 15,3% штамів.

Полірезистентність істотно зменшувалася в групі коагулазонегативних стафілококів, вони виявляли стійкість не більш ніж до трьох препаратів (Staphylococcus epidermidis - 20% штамів, Staphylococcus haemolyticus -16,7%). Виняток склали культури Staphylococcus capitis, полірезнстентні до 4-х антибіотиків у 6,1% випадків, до 3-х антибіотиків - у 51,5%. Найменша резистентність відзначена в Staphylococcus cohnii (до 1-го антибіотика -71,4% штамів).

При вивченні в осередку поразки на шкірі антикомплементарної активності бактерій - представників шкірного екотипу встановлено, що дану властивість мають всі ідентифіковані мікроорганізми. Найчастіше антикомпле-ментарна активність (АКА) була зареєстрована у Staphylococcus aureus (100% штамів), Staphylococcus intermedius (92,6%), Staphylococcus hyicus (72,78%). У Staphylococcus capitis частота AKA склала 54,2%, у Staphylococcus epidermidis - 42,9%, у Staphylococcus saprophyticus - 28,6%. Антикомплементарна активність Streptococcus pyogenes і Pseudomonas aeruginosa була відзначена в 100% та 60% випадків відповідно. Таким чином, спроможність руйнувати комплемент значно збільшується в міру зростання патогенності збудників піодермій.

Аналогічна ситуація мала місце і по відношенню до антилізоцимної активності (AJIA) бактерій. Найбільшу виразність антилізоцимної ознаки

(мкг/мл.од.опт.щільн.) мали Staphylococcus aureus - 0,372+0,006; Staphylococcus intermedius - 0,294+0,005; Staphylococcus hyicus - 0,261+0,005; Staphylococcus capitis - 0,186+0,004; Staphylococcus epidermidis -

0,171+0,003; Staphylococcus saprophyticus - 0,065+0,001. Інші стафілококи мали AJIA, відповідну до такої у Staphylococcus epidermidis та Staphylococcus saprophyticus.

Для рішення питання про походження стафілококів (ендогенне або екзогенне) була проведена реакція аглютинації з антидермальною кролячою сироваткою та ізольованими штамами стафілококів.

Антидермальна сироватка була отримана шляхом імунізації кроликів водно-сольовою витяжкою з шкіри. Максимальний титр антитіл сироватки склав 1:508. У 96,1% випадків реакція аглютинації стафілококів з антидермальною сироваткою була позитивною, що свідчило про наявність у стафілококів антигенів, що перехресно реагують з антигенами дерми. Безсумнівно, що антигенна мімікрія повинна бути найбільше виражена у стафілококів

- збудників піодермій ендогенного походження внаслідок їх тривалої адаптації до макроорганізму. Як виявилося, 142 штами стафілококів (49,8%) давали позитивну реакцію аглютинації в досить високих титрах 1:32 - 1:254, що дозволило вважати їх походження ендогенним. В той же час, 143 (50,2%) штами стафілококів мали екзогенне походження, про що свідчили як негативні результати реакції аглютинації, так і позитивні в невисоких титрах 1:21:16. Зокрема, питома вага стафілококів, що дають позитивну реакцію аглютинації в розведенні сироватки 1:16, склала 24,5% (35 штамів). У 97 штамів (67,8%) позитивна реакція спостерігалася в титрах 1:2-1:8.

Для вивчення дерматонекротичних властивостей стафілококів залежно від їх походження використано 184 білих мишей-самців масою 14-17 г, розділених на 3 групи. Першій групі внутрішньошкірно в область живота вводили 0,1 мл (800 мли бактеріальних тіл) ендогенних стафілококів, другій

групі - аналогічну кількість екзогенних стафілококів, третій групі тварин вводилася суміш ендогенних і екзогенних бактерій, що належали до одного виду.

Найменша виразність гнійно-некротичних пошкоджень у мишей мала місце при внутрішньошкірному введенні стафілококів ендогенного походження. Розвиток гнійно-некротичного процесу в даних тварин спостерігався в 32,3% випадків (21 миша), у 30,8% тварин розвивалися тільки інфільтрати, а в 36,9% мишей пошкодження шкіри були відсутні. Середня тривалість загоєння гнійно-некротичних дефектів шкіри склала 8,6+0,5 днів, середній показник індексу пошкодження - 11,0+0,6.

Більш виражена шкірна реакція в мишей реєструвалася у випадках вну-трішньошкірного введення стафілококів екзогенного походження. Так, розвиток гнійно-некротичного процесу в зазначеній групі тварин спостерігався в 62,7% випадків, що було в 1,9 раз більше в порівнянні з аналогічним показником у першій групі тварин (р<0,05). Розвиток інфільтратів відзначався в 29,3% мишей, відсутність пошкодження - у 8,0%. Середні терміни загоєння гнійно-некротичних ран склали в другій групі експериментальних тварин 10,7+0,6 днів, індекс пошкодження - 25,7+1,5 (р<0,05).

Найбільш значні гнійно-некротичні ушкодження шкіри реєструвалися в третій групі тварин, які одержали внутрішньошкірно суміш стафілококів одного виду екзогенного та ендогенного походжень. Розвиток гнійно-некротичного процесу в мишей третьої групи мав місце в 93,8% випадків, у решти розвивалися тільки шкірні інфільтрати. У 8,3% тварин некрози шкіри складали 6-9 мм у діаметрі, у 47,9% - діаметр некрозів коливався від 3 мм до

5 мм. Відсутність пошкоджень шкіри не зареєстровано в жодному випадку. Середній термін загоєння гнійно-некротичних ран в третій групі тварин склав 12,6+0,7 днів, що на 4 і 1,9 днів більше, ніж у першій і другій групах мишей відповідно (р<0,05). Індекс пошкоджень також був найбільшим у

тварин, ін'єкованих сумішшю стафілококів, і складав у середньому 43,9+2,6 (р<0,05).

При аналізі виразності гнійно-некротичних пошкоджень залежно від виду стафілококів відзначено, що найбільші дефекти розвивалися при введенні коагулазопозитнвних стафілококів - Staphylococcus aureus і Staphylococcus intermedius.

Імунний статус хворих на піодермії характеризувався наявністю Т-лімфопенії, формуванням гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, зниженням функціональної спроможності В-клітин і фагоцитарної активності моноцитів, підвищеним вмістом в крові ЦІК, переважно за рахунок їх найбільш патогенних середньо- і дрібномолекулярних фракцій, розвитком сенсибілізації лімфоцитів до стафілококового, дермального і тішусного антигенів. Дані порушення були найбільшими на початку хвороби і зберігалися в періоді реконвалесценції. У хворих глибокими і рецидивуючими формами піодермій імунопатологічні порушення були найбільш вираженими.

У хворих на піодермії мала місце активація перекисного окислення ліпідів, яке супроводжувалося накопиченням в крові ДК і МДА, а також підвищення ферментативної активності сироваткової СОД і каталази. Крім того, відмічена активація метаболізму ейкозаноїдів (підвищення кількості тро-мбоксану, простагландину Е2, при відносно нижчому рівні простацікліну та простагландину F2q). Показники ПОЛ, системи антиоксидантного захисту та ейкозаноїдів корелювали із глибиною ураження шкіри, частотою і динамікою захворювання. Найзначніші порушення зазначених показників спостерігалися в гострому періоді хвороби при глибоких рецидивуючих піодерміях.

Додаткове використання амізону в комплексній терапії піодермій супроводжувалось найбільшим терапевтичним ефектом в порівнянні з узвичаєним лікуванням. Це проявлялося як у прискореній динаміці зникнення клінічних проявів, так і в зменшенні частоти рецидивів хвороби.

Використання амізону призводило до істотного поліпшення імунного статусу: підвищенню кількості Т-лімфоцитів, зменшенню, або повної ліквідації імунодефіциту, аутоімунних і імунокомплексних реакціґі. Під впливом амізону поліпшувалася функціональна активність фагоцитів та В-клітин. Амізон в комплексній терапії піодермій сприяв пригніченню процесів ПОЛ, метаболізму ейкозаноїдів, зменшенню показників активності антиоксидантних ензимів крові. Виразність імунокорегуючої, антиоксидантної і протизапальної дії амізону залежала від клінічного варіанту піодермій. Найбільший ефект від застосування амізону спостерігався при поверхневих формах гнійничкових поразок шкіри.

ВИСНОВКИ

1. 3 311 штамів, ізольованих від хворих на піодермії, питома вага стафілококів склала 89,3%, на частку Streptococcus pyogenes прийшлося 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%. На частку монокультур стафілококів прийшлося 33,0%, стафілококових асоціацій - 43%, асоціацій стафілококів із представниками родів Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas - 24%.

2. Стафілококи - збудники піодермій можуть перехресно реагувати з анти-генамн шкіри, а також мають антикомплементарну і антилізоцимну активності, найбільш виражені у коагулазопозитивних стафілококів ендогенного походження. Визначення антикомплементарной і антилізоцим-ної активностей може служити опосередкованим показником вірулентності.

3. Стафілококи - збудники піодермій мають дерматонекротичну активність, найбільше виражену у стафілококів екзогенного походження. Сполучення впливу екзогенних і ендогенних стафілококів веде до більш тяжкої поразки шкіри.

4. В залежності від виду, стафілококи - збудники піодермій у 20-80% випадків були резистентні до бензилпеніциліну, ампіциліну, карбеніцилі-ну, метициліну, стрептоміцину, олеандоміцину, неоміцину, тетрацикліну, левоміцетину і у 80-100% випадків були чутливі до оксациліну, лін-коміцину, гентаміцину, еритроміцину. Найбільшу полірезистентність до антибіотиків виявляли Staphylococcus aureus, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus hyicus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus epidermidis, які мали ендогенне походження.

5. Імунний статус хворих на піодермії характеризується наявністю Т-лімфопенії, формуванням гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, зниженням функціональної спроможності В-клітин і фагоцитарної активності моноцитів, підвищеним вмістом в крові ЦІК, розвитком сенсибілізації лімфоцитів до стафілококового, дермального і тимусного антигенів. Дані порушення чітко виражені в гострому періоді хвороби і зберігаються в періоді реконвалесценції. Використання амізону - індуктора продукції ендогенного інтерферону - в комплексній терапії піодермій призводить до істотного поліпшення імунного статусу. Позитивна динаміка імунних показників під впливом амізону є підставою для широкого використання цього препарату в терапії піодермій.

6. В патогенезі піодермій значну роль грають метаболічні порушення, що виявляються активацією процесів перекисного окислення ліпідів, каскаду перетворень арахідонової кислоти, недостатністю ферментативної системи антиоксидантного захисту. Ці порушення залежать від глибини і кратності гнійничкової поразки шкіри, а також від періоду патологіч-

ного процесу. Динаміка змін простаноїдів у хворих на піодермії корелює з глибиною поразки шкіри. З її збільшенням ступінь метаболічних порушень зростає. Використання амізону в лікуванні піодермій сприяє пригніченню процесів перекисного окислення ліпідів, каскаду перетворення арахідонової кислоти, зменшенню показників активності антиоксидантних ензимів крові.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волянский Ю.Л., Флегонтова В.В., Гайдаш И.С., Казимирко Н.К., Ромашок Б.П., Бирюкова С.В., Волобуева Л.Н. Современные аспекты этиологии, патогенеза и лечения пиодермий. - Луганск: изд-во ЛГМУ, 1999.

- 140 с.

2. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Казимирко В.К., Пиль-кевич Н.Б., Волобуева Л.Н., Гаврик С.Ю. Этиологический спектр и некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Мікробіологічний журнал. - 1999. - № 3. - С.23-29.

3. Волобуєва Л.М., Гаврик С.Ю. Деякі імуносупресивні властивості збудників піодермій // Український медичний альманах. - 1999. - Т.2. - № 2. -С. 38-39.

4. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пильке-вич Н.Б., Гаврик С.Ю., Волобуева Л.Н. Этиологический спектр и чувствительность к антибиотикам возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. - №2. - С.41-43.

5. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пильке-вич Н.Б., Волобуева Л.Н. Некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. -№2. - С.44-45.

6. Волобуева Л.Н. Про стан процесів перекисного окислення ліпідів у хворих із різними клінічними формами гнійно-запалювальних хвороб шкіри //Український медичний альманах. - 1998. — Т.1. - № 4. - С. 74-76.

7. Гайдаш И.С., Флегонтова В.В.,Лавринчук И.А., Волобуева Л.Н. Особенности иммунного статуса и строения клеток крови при лечении ами-зоном больных пиодермиями //Український медичний альманах. - 1998. -Т.1. -№ 2. - С. 55-58.

8. Волобуева Л.Н. Динамика некоторых иммунологических показателей у пациентов с различными гнойно-воспалительными заболеваниями кожи //Український медичний альманах. - 1998. - Т.1. - № 1. - С. 25-28.

9. Волобуева Л.Н. Обоснование применения антиоксидантов в комплексном лечении распространённых пиодермий в условиях экологически неблагоприятного региона //Юбилейный сборник тезисов молодых учёных и специалистов /Под ред. В.Г. Ковешникова. - Луганск. - 1996. - С.33-34.

10. Волобуева Л.Н., Смага О.А. Особенности иммуномодуляции и антибактериальной терапии больных пиодермиями в экологически неблагоприятных условиях Донбасса //Структурно-функциональные изменения в организме при действии экзо- и эндогенных факторов. - Луганск. - 1995. -С.16.

АНОТАЦІЯ

Волобуева Л.Н. Біологічна характеристика та імуносупресивні властивості стафілококів - збудників піодермії!. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичішх наук за спеціальністю 03.00.07 — мікробіологія. - Науково-дослідний інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова, Харків, 2000.

Дисертація присвячена питанням оцінки біологічних і імуносупресив-них властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. В дисер-

ації надана видова структура збудників згідно сучасної класифікації. Вста-ювлено, що в 89,3% випадків збудниками піодермій є стафілококи, в 10,7% -:трептококи, протеї, ентеробактери і псевдомонади. У 49,8% випадків стафі-юкоки мали ендогенне походження, в 50,2% - екзогенне. Вивчена антилізо-іимна, антикомплементарна і дерматонекротична активність стафілококів та х чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону в терапії піодермій, що сприяє позитивному лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам. Основні результати праці впроваджені в роботу бактеріологічних лабораторій та лікувально-профілактичних закладів України.

Ключові слова: стафілококи, піодермії, імуносупресія, амізон.

АННОТАЦИЯ

Волобуева JI.H. Биологическая характеристика н иммуносупрес-сивные свойства стафилококков - возбудителен пиодермий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 - микробиология. - Научно-

исследовательский институт микробиологии и иммунологии им. И.И. Мечникова, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена вопросам оценки биологических и иммуносу-прессивных свойств стафилококков, а также оптимизации лечения пиодермий. В диссертации дана видовая структура возбудителей согласно современной классификации. Установлено, что из 311 штаммов возбудителей пиодермий 89,3% составляли стафилококки, 10,7% - бактерии родов Streptococcus, Proteus, Enterobacter и Pseudomonas. Видовой состав возбудителей пиодермий был представлен: Staphylococcus aureus - 35,7%, Staphylococcus

intermedius - 13,5%, Staphylococcus hyicus - 5,5%, Staphylococcus capitis -10,6%, Staphylococcus epidermidis - 6,4%, Staphylococcus haemolythicus -3,9%, Staphylococcus hominis - 2,6%, Staphylococcus wameri - 2,3%, Staphylococcus saprophyticus - 2,9%, Staphylococcus scuiri - 3,9%,

Staphylococcus cohni - 2,3%, на частку Streptococcus pyogenes прийшлося 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%. Доля монокультур стафилококков составила 33,0%, стафилококковых ассоциаций - 43%, ассоциаций стафилококков с представителями родов Streptococcus, Proteus, Enterobacter i Pseudomonas - 24%.

Показано, что стафилококки - возбудители пиодермий в зависимости от вида в 20-80% случаев были резистентны к ряду антибиотиков. Наибольшую полирезистентность к антибиотикам выявляли Staphylococcus aureus, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus hyicus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus epidermidis.

Установлено, что изолированные штаммы стафилококков обладают ан-тилизоцимной активностью, наиболее выраженной у коагулазопозитивных видов. Антикомплементарную активность проявляли 100% Staphylococcus aureus, 92,6% Staphylococcus intermedius, 72,7% Staphylococcus hyicus, 54,2% Staphylococcus capitis, 42,9% Staphylococcus epidermidis, 28,6% Staphylococcus saprophyticus. Эндогенное происхождение имели 49,8% стафилококков, экзогенное - 50,2%. Наиболее выраженные дерматонекротические свойства имели экзогенные коагулазопозитивные стафилококки и их ассоциации со стафилококками эндогенного происхождения. Показано, что наибольшие гнойно-некротические поражения кожи вызывают коагулазопозитивные стафилококки - Staphylococcus aureus и Staphylococcus intermedius.

Установлено, что развитие пиодермий происходит на фоне иммуноде-фицитного состояния больных, которое характеризуется развитием Т-.

имфопении, формированием гиперсупрессорного варианта иммунодефици-а, снижением функциональной активности В-клеток и фагоцитов, повыше-ием содержания в крови циркулирующих иммунных комплексов, преимущественно за счёт их наиболее патогееных средне- и мелкомолекулярных )ракций, развитием сенсибилизации лимфоцитов к стафилококковому, дер-1альному и тимусному антигенам. Выявленные нарушения коррелировали с [ериодом болезни и глубиной поражения кожи.

Показано, что у больных пиодермиями имеет место активация процес-ов перекисного окисления липидов, сопровождающаяся накоплением в рови диеновых конъюгатов и малонового диальдегида, а также фермента-ивной активности супероксиддисмутазы и каталазы сыворотки крови. Оточена активация метаболизма эйкозаноидов: повышение в крови больных соличества тромбоксана и простагландина Е2 при более низких уровнях фостациклина и простагландина Р2а.

Обосновано и апробировано применение индуктора продукции эндо-'енного интерферона - амизона в комплексной терапии пиодермий. Основные результаты работы внедрены в практику бактериологических лабораторий и лечебно-профилактических учреждений Украины.

Ключевые слова: стафилококки, пиодермии, иммуносупрессия, ами-

зон.

SUMMARY

Volobueva L.N. Biological characteristics and immune-supprcssive properties of staphylococci causing pyodermia. - Manuscript.

The dissertation on obtaining of scientific degree of the candidate of medical sciences on speciality 03.00.07 - microbiology. - Research institute of microbiology and immunology named by I.I. Mechnikov, Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted to the study of biological and immune supressive abilities of staphylococci and questions of pyodermia treatment. In thesis the specific pattern of microorganisms that cause pyodermia according to modem classification is shown. It is established, that in 89,3% cases staphylococci cause pyodermia, in 10,7% - streptococci, Proteus, Enterobacter and Pseudomonas. In 49,8% cases staphylococci had an endogenic genesis, in 50,2% - exogenic. Anti-lyzocyme, anticomplementary and dermatonecrotic activity of staphylococci and their sensitivity to antibiotics were studied. It is established, that the development of pyodermia takes place on background of immune deficiency condition of patients and is accompanied by activation of lipid peroxydation and eucosanoid metabolism. Amison usage in therapy of pyodermia is offered, that renders positive clinical, immune corrective, antioxydant and anti-inflammatory effect. The main outcomes of thesis have found the utility in activity of bacteriological labs and preventive entities of Ukraine.

Key words: staphylococci, pyodermia, immune suppression, amison.