Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Биохимические аспекты патогенной деятельности энтеробактерий животных

ВАК РФ 03.00.04, Биохимия

Автореферат диссертации по теме "Биохимические аспекты патогенной деятельности энтеробактерий животных"

ргь од

2 7 ИЮН 199*1

УКРЛКНСЬКА АКАДЕМШ АГРАРНИХ НАУК ШСТИТУТ Ф13ЮЛОГ11 I БЮХШ11 ТВАРИН

На правах рукопису

ПОПОВА Елеопора Мнхайлшма

БЮХ1М1ЧН1 АСПЕКТИ

ПАТОГЕННО! ДЙ ЕНТЕРОБАКТЕР1Й ТВАРИН 03.00.04 - б1ох!м!я

Автореферат ди се рта ци на здобуття наукового ступени доктора бтлопчних наук ■

Львш 1994

Робота виконана в ¡нституп фЫологи 1 бюх!мп тварин та 1нститут! ветеринарно! медицини УкраТнсько! академп аграрних наук протягом 1982199'} рокт.

Офщшш опоиенти;

ГЕРАСИМЕНКО Вштор Григорович, член-кореспондент УААН, доктор б1олопчних наук, професор;

ВЕЛИКИЙ Микола Миколайович, доктор бюлопчних наук, професор; РОЗГОН1 1ван ¡ванович, ' доктор бюлопчних наук, професор.

Пров1днц органЬацЫ - КиТвський державний ушверситет ¡м.

Т.Г.Шевченка, кафедра бюхшн.

заадант спеша/,¡зевано! ради Д 020.14.01 при 1нститут! фЫологи 1 бюхЫТ тварин УкраТнсько!' академи аграриих наук.

Адреса,(нституту: 290034, м. Львт-34, вул. В. Стуса, 38. 3 дисертащею можна озиайомитися в б1блютец| 1нституту фЫолоп? I б|'оХ1М|7 тварим Укра'щськогикадеыП' аграрии» наук.

Автореферат роз1сланий "У/У" ¿Л. уУУ 1994р.

Вчений секретар спецшл '1зовано! ради, кандидат бшлог^чних наук -

Я.1. Кирилле

Загальна характеристика роботн

Актуальтсть проблеми. Одшею з центральиих проблем ¡нфекцшноТ патологи е глнбоке i всеб1чне вивчення бюхЫчних шлях!в формування патолопчпоТ картини, яка визначаеться, з одного боку, ¡мунобюлопчними особлнвостями макрооргаш'зму, а з другого специфЫою ди таких важливих факторт патогенност! ентеробактерШ як токсини, як! продукуються збудником в певних фазах розвитку ¡нфекцшного процесу (Петровская, 1967; Finkelstein, 1983; Езепчук, 1985; Olsness, 1980; Авцин, 1987).

Ннн1 в бактершльнш токсикологи ¡снуе концепщя, зп'дно з якою багатограннн!сть патоген них зм!н в оргашзм!, як! виникають внасл!док ди ендотоксин!в, обумовлено вивЬчьненням з кл!тин медшторш (Suzuki, 1986; Vapizarova, 1989; Шенкман, 1991). Так, експериментально показано, що взаемодт ендотоксин'ш ентеробактерШ з кл'тжамн • макрооргатзму призводнть до стимуляцй синтезу i внвмьненню простагландиН1'в, ям мають широкий спектр бюлопчноТ ди (Fink, 1984; Титов, 1987; Hamilton, 1988).

Проте особливого метаболшму окремих класш простагландин!в та росередник!в Тх ди в тканинах макрооргатзму на, фот патогенного впливу ентеробактерШ, а також особливост! функщомуоання систем регуляци метабол!Чних процесш, oÖMiny л[П1д!и, бьпюа, структурио-функцюнальноТ opraHÍ3au.u. мембран при цьому з'ясоваш вкрай недостатиьо.

Сальмонельоз як одне з найб1льш поширених захворювань людини I тварин, як! викликаються ентеробактер1ями, сальмонельоз становить сьогодиГ серйозну медико-бшлоп'чну та ветеринарку проблему (Покровський, 1981; Фролов, 1985; Пак, 1988; Рахманш, 1989). У зв'язку з цим проведения досл1джень, спрямованих на вивчення бюхМчних 1 молекулярно-бкыгоНчннх основ патогенезу сальмонельозу,: як ¡ подальше вивчення фактор!в патогенност! сальмонел можуть скласти науково-обгрунтовану базу для розробки та одосконалення ¡снуючих д!агностичних, проф!лактичних I л1кувальних ^ засоб!о.

■ Мета 1 завпання аосл!джень. Метою дано! роботи було вивчення б!ох!м!чних механ1зм!в, за допомогою яких ыожна (нтегральио охарактернзуоати стан sobhíuihIx i внутр!шн!х регуляторннх процессу • кл!тинах, lito зазнали патогенного впливу сальмонел. Зладайиями роботнбулн: ..... . .

1. З'ясувати роль простагландшив Е2 » Р2а в формуванн! запалення слизово? тонкого I товстого вцщшв кишечника у поросят, викликаних експернментальним сальмонельозом.

2. Вивчити метаболам циклтних нуклеотид!в у тканинах поросят при да патогенних факторов сальмонел.

3. Достдити особливосИ обману л!тдав, галыасн! I яшсш' зш'нк фосфолтшв I нейтральних лМдш у тканинах тварин в процес! розвнтку сальмонельозу, |'х взаемозв'язок ¡з синтезом простаглавдишз Е21 Р2а.

4. Вивчити вплив патогенних фактор!в сальмонел на процеси перекисного окисления лшщш та стан антиоксидантноУ систеьги с тканинах -поросят.

5. Дослщити штенсившсть синтезу и активность фермента катаболЬму 65лк1в у тканинах поросят на ртзних стад!ях розвнтку сальмонельозу.

6. Вивчити вплив сальмонельозноУ токсикошфекцн на метаболшннй гомеостаз у кров!.

. 7. Розробити методологию нентралЬацн ектеротокснгенност! ентеробактерш.

Наукова новизна. Розроблено експериментальну модель сальмонельозу у поросят. Вперше проведено комплексна досл1да:ения ряду показшдао битового, л'т'щного, вуглеводного I ш;;ергдьнсго обмшних процеш у тканинах поросят на рЬних стад!ах гсстрого захворювання сальмонельозом, в результат! чого одержано нов! даш про бюх1шчш мехашзми, ям лежать в основ) штоксикаци. Зокрема, показано, що при цьому захворювант' шдвищуеться штенсившсть синтезу простагландашв Е2 1 знижуеться штенсившсть синтезу простагландишв Р2а у слизов1Й 12-пало! кишки I печшщ поросят тод

у слизовш сл'шоУ кишки . ¡нтенсивност} синтезу цнх мед1аторш залишаеться без змш.

Встановлено взаемозв'язок м'!ж штенсившстю синтезу простагл2вдин1Б/ Е2 та актившстю фосфол'тази Аз при розвнтку ендотоксемн, про що свщчить шдвшцення штенсйвносп синтезу зазначених прсстагландин'т з фосфатидилхолш - {2ЛС| - арах1допату, зменшення вм1сту фосфатидилхолшу, збшьшення частей лЬсфосфатвдилхолшу 1 вшьних жирних кислот, зменшення омгсту лшолевоТ! арах!доново! кислот у склада фосфолшцЦв.

Показано пряму залежшсть мгж ¡нтенсивнктю сиитезу простагландин!в Е2 1 функцюнуванням системи цшиичних иуклеотиюв у тканинах поросят при експернментальному сальмонешьсо.! Одерэкгга

результата дають пщстави зробити висновок про порушення систем регуляцГ» метаболизму в ентероцитах i гепатоцитах на pißHi первинних 1 вторинних месенжерш при ¡нтоксикацн, викликашй персистеншею сальмонел в орган!зм!.

Показано значке шдвищення pitm» метаболгпв переписного окисления л1*П(Д|'в, фазов1 зм|'ии активное™ ключового ферменту антиоксидантноТ системи - супероксиддисмутази та шверсш корелятивного зв'язку м'|ж ферментами антирадикалыюго захисту в оргашзм! поросят, що свщчить про формування стану окислювального стресу на paHHix стадшх розвитку експериментального сальмонельозу.

Показана можливють нейтралшцп еитеротоксигенноТ дн ентеробактерЩ шляхом блокування взаемодн акиепторно'| частини молекули ентеротоксину з в1дповщним рецептором на ентероцитах. Це забезпечуеться пероральним введениям потеншйно вакцинного штаму S.cholerae suis В-9, в який клоновано плазм!ду з генами синтезу В-субодиниш термолаб|льного ентеротоксину E.coli.

Одержан-! результата i остановлен!' закономфност! розкриваюти 6ioxiMi4Hi мехашзми, як! лежать в основ! порушень функцн шлунково-кишкового тракту у тварин при ентеральних "захворюваннях i дозволяють сформулювати концепшю патогенно1 дн сальмонел.

Практична щ'ннкть робота.

J. Апробоваш методи досл1джень штенсивност! обм'шу лт'дш, иуклеотидй, м1неральних речоаин, стану системи антиоксидантного захисту в тканинах поросят можна рекомендувати до широкого зас~осувания в науково-доындних установах при досл'щженш стадш патолопчного процесу та розробШ 3aco6iB корекцн порушень, викликаних патогенною д1ею збудника.

2. 3 метою шдвищення ефективност! визначення фактор1в патогенност1 ентеробактерШ, зокрема здатносп синтезувати термолзб!льний . ентеротоксин, пропонуеться cnoci6 визначення eHTepoTOKCHreHHOCTi у польових культур ентеробактерш за допомогою Biken-test у нашШ модифжацп.

3. Розроблено методичш основи нейтрал1зац!7 ентеротоксигенност! ентеробактерШ шляхом блокування фжсацн ентеротоксишв на в'щпов'щних рецепторах ентероштв, що досягаеться пероральним введениям потеншйно вакцинного штаму В-9. Запропонований criociö заслуговуе ' широкого виробничого випробування.

QcHOBHi положения. як1 виносяться на захист:

- система поглядт на патогенну щю сальмонел як на комплекс, порушень лт'щного, бшкового, вуглеводного i мшерального обмшу в тканинах тварин;

• концепшн, зпдно з якою в ochobî пагогенноТ дм сальмонел лежить активашя синтезу та вившьнення простагландинШ Ег призводить до nopyi'-ення регуляторних механЬм!в кл'ггин, функцюнування яких починае здШснювэтйсь по аномальному типу;

- порушення мехашзм1в функцюнування системи ииюйчних нуклеотид(в в тканинах поросят nia впливом латогеиних факторов сальмонел е множинн!; при цьому вщбуваються змшк в функшонуванш фермент^ -метаболйму цикл'шних нуклеотид1В, що призводить до зб1льшення внутр1кл!тинноТ концентраин цАМР I цГМР;

* ттогенна дш сальмонел призводить до порущень структурно-фуккшональноТ оргашзацп мембранних комплекс!в внаслщок кшьк!сних i як!сних 3Mîh фосфолшщт, нейтральных лтщ!а, сшввщюшення в них жирних кислот, фракцшного складу та катаболшму бшкш;

. * порушення балансу процейв перекисного окисления лш'дав i системи антиоксидантного захисту, що свщчить про наявшсть стану ониснювальиого стресу в органЬм» поросят & npoueci розвитку ендотоксемн;

- cnoci6 нсйтрал'шцд ентеротоксигенност! ентероб^ктерш за' рахунок ¡ндукци синтезу антител, здатних блокувати взаемодао акцепторно-! частинн токсично! ыолекули ентеротоксину з в1дп0в"ццшми рецепторами на ентероцитах.

Anpo6auiH роботи i публшашТ. OchobhI результата дисертащино!" роботи опубл|'кован{ в 28 наукових працях, Матер!али дисерта-дП доповщались i обговорювались на V Украшському 6i0xiMÏ4H0&iy зЪд! (КиТв, 1987), Всесоюзнш конференцП "Применение биотехнологий в животноводстве, растениеводстве и ветеринарной медицине" (Львш,

1988), республжанськш- конфереици "Состояние и развитие биотехнологии в животноводстве" (Харкт, 1988), ВсесшозкШ конференцп "Эпизоотология, стредства диагностики, терапия и специфической профилактики инфекционных болезней, общих для человека и животных" (Львю, 1988), VII эЪд ы1кроб1олоНв (Чершвц!,

1989), 2-й Всесоюзнш конференцд "Бактериальные токсины" (Юрмала, 1989), VI Украшському бюхМчному з1ад (Кжв, 1092), кснференц!» "БЬтехнолопя ветеринарних препаратш" (XapKis, 1993), на сем1нарах I заеданиях Вчено/ ради 1нституту ветеринарноТ медицнни та 1нстнтуту фтологп i 6ioxiMfi тварин. \\

ъГ

Структура i об'ем роботи. Дисерташя складаёться з вступу, огляду л1тератури, опису методав дослщжень, викладення результате доЫджень та ix обгоаорення, заключения, висновк/в i списку лггератури (534 першоджерел). Робота викладена на 317 CTopiHKax друкованого тексту, ¡люстрована 36 таблицями, 1 схемою, 10' рисунками.

Змкт роботи

MaTepiaJiyi i методи. Вивчення б1охМчних аспектш патогенной дн ентеробактерш проводили на поросятах 45-50-денного Biny велико? бшоТ породи, безпородних бших мишах, кролях. Для цього тваринам ¡нтраоралыю вводили суспензно добово'1 культури S.cholerae suis №370 в доз1 500 млрд. MinpoopraHi3MiB на голову. В динам'ну патолопчного , процесу проводили контроль за юншчним станом тварин.

Досл!джували ряд. показнишв, яш ¡нтегрально характеризують pi3Hi аспекти обмшу б!лкщ, лтццв, вуглеводт i мшералышх речовин у тканинах (слизовт 12-пало7 i cjiino'i кишок, печшш й Kpooi) поросят на pi3(inx стадиях эахворюаання сальмонельозом. Дошл проведено на 4-х трупах тварин, по 3 голови в кожнш. Тварини 1-Y групи - юпшчно здоров! - служили контролем, поросят 2-, 3- i 4-Y гр'уп забивали шляхом декаттаци через 24, 48, 72 i 96 годин теля введения патогенно'! культури.

3 метою розробкн методологи патогенетичноТ корекцп порушень процесш перекисного окисненнн лт1д!в та системи антиоксидантного захисту за 10 дшв до введения патогенно"! культури сальмонел та в динам1Ш жфекц'шного процесу окрем'!Й rpyni поросят щоденно випоювали комплекс препарате наступного складу: оргашчш сол|' мЦц i зал)за (диглутамшати) та сукцинат натр1Я в дозах 5; 5' та 25 мг/кг маеи т!Ла ищповщно.

В тканинах.тварин доелщжували:

- ¡нтенсившсть синтезу простагландншв Е2 i F2a шляхом ¡нкубацп гомогенапв тканин з (1-14С1-арах1доновою кислотою i фосфатидилхолш-|2-иС)-арах!Донатом з поындуючим видшенням вказаних простагландишв (Помойнецкнй и др., 1979) i визначенням '• Ух радюактивносп на р'шиному сцинтиляцшному л!'чильннку LKB

, (Швещя); !

- BMicr цАМР i цГМР визиачали за допомогою Haöopia ф{р|ми Amersham (Ангтпя);

- активнють адеш'латциклази при . 30°С в шкубацншому середовииц: 50 мМ трис-HCl, ph 7,5 , 5 мМ MgCI2 , 10 мМ теофЫн,

0.5 мМ ATP , 20 мМ креатинфосфат , 0,5 мг/мл креатинфосфокшази. Продукт реакци визначали за методом White (1974);

- актившсть. гуашлатциклази при 37°С в шкубацшному середовищ!: 50 мМ трис-HCl, ph 7,7 , 3 мМ MgCl2 , 2,5 мМ теофшш, 15 мМ креатинфосфат, 0,5 мг/.мл креатинфосфокшази, 1 мМ ГТР. Продукт peaKuii видишли за допомогою хроматограф» на колонках . Dowex AG 1x4 (200-400 меш) (Nakasawa, 1979);

- актившсть фосфод1естерази цикл14них нуклеотидав при 30°С в шкубашйному середовшш: 10 мМ трис-HCl, ph 8,0 , 5 MM_MgC]a_^--5-105 М цАМР (цГМР), 2-8 104 Бк/мл зН-цАМР (зН-цГМР). Продукт реакци зид!ляли за допомогою хроматограф» на пластинках Silufol UV254, з шаром, прйсоченим розчином тетраборату натр1я (Upton, 1970);

. - BMicT та спшвщношення окремих wiacie лшда методом гонкошаровоТ хроматограф» на сшикагел1 в систем! розчиннишв петроленний ефф-диетнловий ефф-оцтова кислота 70:30:1 (Folch, 1957; Кейтс, 1975);

фосфол'шщний склад шляхом двомфноТ тонкошаровоТ хроматографа на силжагел! у системах розчин.нишв хлороформ-метанол-вода 65:25:40 i хлороформ-метанол-25% водний розчин ам!аку 14:6:5 (Кейтс, i975) з послщуючнм визначенням юлькост! фосфору за методом Фкже i Суббароу у модифшацн Бартлета (1959);

- жирнокислотний \ склад фосфолтд'ю методом газорщинно! хроматограф» (Стефаник и др., 1985);

- штенсившсть синтезу Лшщв шляхом ¡нкубацГ/ гомогената. тканин з [1-|4С1-ацетатом i (2-1'|С1-лейй.ином з послщугочим визначенням радюактивност1 лшщш (Вовк, 1992);

- штенсившсть синтезу. бшкш шляхом ¡нкубацн гомогенат'ш тканин з (2-|4С!-лейцином - з послщуючим визначенням 'ix радшактивносп теля екстракцп Jiin'wiß (Вовк, 1992);

- штенсившсть окисления 11-14С]-ацетату i [2-14С]-лейцину в тканинах з послщуючим визначенням -радтактивносл 14С02 (Вовк, 1992);

- актившсть кислих (ph - 3,0) i нейтральних протешаз (ph - 7,0) визначали шляхом ' ¡нкубац;': гомогенатш тканин вщповщно у ацетатному i фосфатному буфер«, субстратом для протеол1зу був 1% казеш ; 3% гемоглобш з наступним визначенням BMicxy тирозину

(Балаян, 1982);

- лужноТ фосфатаэи, холшестерази, креатийкшази, алашн- i аспартатамшотрансфераз за допомогою набору Bio Test (Чехословаччина);

- фракцшний склад бшк!в методом електрофорезу на arap-arapi (Илков, Николов, 1959);

- концентращю глюкози (Hooitman, 1959), НЕЖК (Прохоров и др., 1977);

- вмьних ам'шокислот (Muting, Kaiser, 1963);

BMicT в кров! залш, цинку, м!дь магжю методом атомноабсорбцш'ноТ спектротометрн (Хавелов, Цалев, i 983; Вайнфорднер, 1979);

- концентраш'к? иатр!ю i кал1ю в плазм! Kpoßi визначали на алкал!м!кроанал!затор! "Раделкис";

--~-~BMicT кальш'ю в плазм! кров! за методом Словак (1974);

- вм!ст гщроперекисмв л!пщт (Романова, Стальна, ¡977); »

- малонового диальдепду (Бенисович, Идельсон, 1973);

- активш'сть супероксиддисмутази (Руда, Сокирко, 1991);

- каталази (Архипова, 1988);

- глюкозо-6-фосфатдепдрогенази (AcaTiaHi, 1960);

- BMicT розчинних бммв визначали за методом Jloyp! (Lowry, 1951);

- В-субодиницю отримували шляхом афШно? хроматограф» на агарозннх гелях (Воронов, 1987);

- моноспецифГчн! сироватки до В-субодиниц! отримували шляхом ¡мушзацн кролш очищеними препаратами (Вертиев, 1981); .

- ¡ндукшю антити!, здатнкх нейтрал!зуватк ентеротоксигеншсть ентеробактерш, выкликали шляхом двократно! пероралъноУ ¡мушзаца безпородних бших мишей штамом В-9, в який клоновано плазмщу з генами синтезу В-субодиниш термолабкьного токсину E.coli;

- для оцшкк активност! мгсцевого ¡муштету визначали коефкцент ентеросорбцн при введенш ентеротоксигенних культур ентеробактер!й в лковаш петл! тонкого кишечника вакцинованих мишей (Гайлонская, 1985; Полоцкий, 1991);

- здатшсть до синтезу термолабшьного токсину у польових культур ентеробактерш визначали в реакцн ¡мунодифузн (Bikentest) (Takeda, 1983) в наш'т модифжацп. j

Одержат даш опрацьовували статистично (Урбах, 1975). j

1. IiiTciiciiBiiicTb синтезу простагландишв Е2 i F2a in vitro в тканинах поросят на р1зних стад1ях розвитку скспсримснтальиого сальмонельозу

Метою даного етапу робота було з'ясування рол! ПГЕ2 i nrF2a у бюхЫчному rcneai запалення слизовоТ тонкого кишечника та в печшщ шляхом поршняльмого досл!дження ¡HTeHCHBHocTi ix синтезу в умовах in vitro у зазначених тканинах здорових поросят i через pi3Ht строки теля заражения патогенною культурою сальмонел. При цьому шшорнстовували як попередники, з одного боку, ll-'Cj- арахдашову-кислоту, а з другого - фосфатидилхолш -^-'С]- арахщонат.

3 наведених в таблиц! 1 даних видно, що штенсившсть синтезу простагландишв' у досл'щжуваних тканинах залежить вщ 'ix метабол!Чнях особливостей, х!м!чно7 природи попередника, класу простагландишв, стад)? захчорювання.

При цьому звергае на себе увагу значно вища штенсившсть синтезу простагландишв Ez i F2a у дослщжуваних тканинах поросят при використанш як попередника фосфатидилхолш -12-14С]-арах1донату, шж при використанш Ц-"С|- арахщоново! кислоти. Як буд'е показано нижче, це зумовлено тим, що'вмьнд |1Л,С]- араюдонова кислота ¡итенсивно внкористовуеться в синтез! лшщш, шо, очевидно, обумовлено бшьшою спорщнешстю арахадоновоТ кислоти до фермен^в, як! каталЬують використання и в синтез! глшерофосфолшщш, шж до простагландинсинтетази, чяка катал!зуе використання арахщоново? кислоти в синтез! простагландишв.

¡Остановлено, • що ззхворювання поросят сальмонельозом супроводжуеться р1зким шдвищенпям штенсивност! синтезу простагландишв Е2 в печшщ i слизовш 12-палоТ кишки, тод! як у слизовш слшоТ кишки штенсившсть цього процесу ¡стотно не зм'шючться (табл.1).

1нтенсившсть синтезу простагландишв F2a у печшщ i слизовш 12-палоТ кишки з обо.ч дослщжуваних попереднишв через 24, 48 i 72 годинк гасля заражения сальмонельозом була нижча вщ його ¡нтенсивност! в тканинах поросят контрольноТ групп, а в слизовш оболонш cjiino'i кишки - ¡стотно не змшювалась.

Даш, наведен! и таблиц! 2, евщчать про протклежннй характер змш ¡нтенсивнося синтезу простагландишв Е2 i F2a у печшщ i слизов'ш 12-г.алсТ кишки i вщеутшеть ¡стотннх- змш у синтез! зазначених простагландишв у слизовш слшоТ кишки поросят при дн сальпонельозного ендотоксину.

Таблица 1

Радюахтившсть простагландишв Е21 Р2а в тканинах поросят (М±т, тнс. р-розп./хв./100 мг тканини, п=3)

Дослщжуваш тканини Групи поросят

здоров! хвор1; години теля заражения

24 | 48 1 72

ПР ОСТАГЛАНДИНИ Е,

[Ь'ЗД арахщонова кислота

Печшка 2,4±0,09 2,5±0,1 3,7±0,1* 3,8±0,1*

12-пала кишка 2,5±0,1 . 3,7зЬО,1* 4,8±0,2* 4,8±0,1*

Сл'ша кишка 3,6±0,1 3,6±0,1 3,6±0,07 3,4±0,07

Фосфатидилхол1Н- [2-14С] -арахшонат

Печшка 3,8±0,2 5,0±0,1* 6,3±0,2* ' 6,6±0,3*

12-пала кишка 4,2±0,3 5,8±0,3* 6,7±0,2* 7,8±0,5*

Слша кишка 4,7±0,2 5,0±0,3 4,9±0,1 5,1 ±0,4

ПР ОСТАГЛАНД ИНИ

[1-"С1- арахданова кислота

Пеганка 1,8±0,1 х 1,6±0,08 1,3±0,1* 1,0±0,05*

12-пала кишка 1,7±0,1 1,4±0,08 1,5±0,07 1,5±0,1

Слша кишка 1,8±0,1 1,7±0,09 1,8±0,08 1,6±0,1

Печшка Фосфатидилхолш- |2-КС] -арахщонат

3,3±0,2 2,8±0,1 2,4±0,09* 2,0±0,1*

12-пала кишка 3,5±0,1 3,0±0,2 2,9±0,2 2,9±0,08

Слша кишка 2,5±0,09 2,7±0,2 2,7±0.2 2,5±0,1

2. Особливост! метабол!зму арах!доновоТ кислоти в тканинах поросят в процсс! розвнтку сальмоиельозноТ токсикошфекци

Арахщонова кислота поадае одне з провщних Micub. серел хш1чних речовин, яш регулюють актившсть бюлопчних систем через синтез таких активних медштор|в як простагландини, тромбоксани, лейкотргёни (Smith, 1991).

Одержат нами- даш свщчать про icTOTHi змши метабол1зму арахдоновоТ : кислоти в тканинах поросят при захвдрюващн сальмонельозом, як! не пов'яэаш з еинтезом простагландижв Е2 i F2a. Зокрема, як видно з. даних, наведених у таблицях 2 i 3, в ne4iHui, слизовш 12-лалш i слшоТ' кишок; . зараженних сальмонельозом у

портнянж ¡3 ЗДОрОВИМИ . ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ¡CTOTW BiAMiHHOCTi в

.штенсивност] окисления арахщоновоТ кислоти г використання и в синтез] лтдав.

3 даних таблиц! 2 видно, що радюактившсть |4С02 , який утворився внаслщок .окисленш ll-'C]- арахщоновоТ кислоти, в печшщ i слизовш 12-палоТ кишки через 48 i 72 години шсля заражения сальмонельозом значно вйща, а при окисленш в слтш кишщ, навпаки, нижча В1Д радтактивност! 'СС^, утвореного при окисленш [l-NC]-арахщоновоТ кислоти в тканинах здорових поросят.

Радюактившсть 14С02, що утворився при окисленш арахщоновоТ кислоти, яка входить до складу фосфатидилхолш -[2-1'1С]- арах'щонату i звшьняеться в результат дн фосфолтази А^ через 24, 48 i 72 години гпсля заражения сальмонельозом у печшш була вщповщно в 2,84, 2,12 i 1,56 , а 12-палш кишщ - в 1,56, 1,78 i 1,99 ¡'в слтш кишщ - у 1,89, 1,79 i 1,89 раза менша, шж радюактившсть 'СС^, що утворився при окисленш' арахщоновоТ кислоти, яка входить до складу фосфатидилхолш . арахщонату, зазначеними тканинами

здорових'поросят. , ,

Наведеш лат ссщчать про те, що метаболам вшьноТ арахщоновоТ кислоти, а. також кислоти, що входить до складу шцсфосфолшдав у тканинах поросят при сальмонельоз! неоднаковий. Це, очевидно, може зумовлюватися сшльною локал1защею фосфолшази А2, яка вившьшое арахщонову кислоту з фосфатидилхолшу, i простагландинсинтетази, яка викорнстовуе то. кислоту для синтезу простагландншв. Мстабол1зм вЬчьноТ арахщоновоТ кислоти на вщмшу вщ етерифшованоТ може проходити не т'шьки в плазматичних мембранах гепатощшв i е.нтероципв, у яких ло:<ал1зуються зазначеш фермеити, а й у мп'охондршх. це локал!зуються ферменти Р- окиснення жирних кислот.

'аблиця 2

Ращоактившсть 'СО^ що утворився при окисленш [l-'^t] арахщоновог кислота i фосфатидилхолш- [2-14С] -арахщонату in vitro в тканинах поросят , (М±т, тис. р-розп./хв./100 иг тканипн, п=3). : .

Дослцокуваш тканини Групп поросят \ '■'.-■

здоров! xBopi; години теля заражения

24 48 ■. 1 - 72 '

Печшка 12-пала кишка Слша кишка

Печшка 12-пала кишка Слша кишка

Il-'^CJ- арахдонова кислота ,

2,8±0,1 3,0±0,07 4,040,1?- ; 4,0±0,05*

2,4±0,2 2,9±0,09 5,0±0,1* 5,0±0,09*

4,7±0,1 2,4±0,08* . 2,1±0,1* 3,2±0,1*

Фосфатидилхолш- 12-14С] -арахщонат

б,4±0,2 2,2±0,09* \ 3,0*0,1* . 4,1±0,1*

7,0±0,2 ■ 4,4±0,1* 3,9±0,1* 3,5±0,07*

6,8±0,2 3,6±0,2* , 3,8±0,09* 3,6±0,1*

Таблиця 3

Раддоактившсть лшшв, синтезованих тканинами поросят при ¡нкубаци з [1-1!С]- арах'щоновою кислотою i фосфатидилхолш- [2-1,5С] -арахщонатом (М±ш, тис. ß-розп./хв./100 мг гканини, п=3)

Дослщжуваш тканини Групи поросят

здоров! XBopi; години теля заражения

24 48 72

Печшка 12-пала кишка Oiina кишка

Печшка 12-пала кишка Слша кишка

[1-14С]- арахщснова кислота

11,7±0,2 11,7±1,1 12,0±0,8 12,1±0,9

11,9±0,9 • 11,4±1,0 11,4±0,9 11,2±0,8

11,8±0,9 12,1±0,8 11,7±1,1 11,7±1,0

Фосфатидилхолш- [2-'Х1] -арахщонат .

13,5±1,2 15,6±1,3 18,5±1,3* 19,7±1,4*

15,0±1,2 • 19,7±1,3* 19,0±1,4* 17,2±0,8

20,1±1,4 19,9±0,3 19,0±1,2 17,3±1,2

. При анал1з1 даних таблиц! 2 звертають на себе увагу також в1дмшност1 в метабол!ЗМ1 (l-14Cj- арахщоново! кислоти у печшщ i слизов1Й 12-пало/ кишки в пор'шнянм з Ti метабол1змом у слизовш слтоТ кишки.

Наведен! в таблиц! 3 даш св!дчать про те, що ступшь використання \i-lKl\- арахщоново! кислоти в синтез! лтщв у тканинах'"'здоровнх поросят у 3-5 pa3is вищий вщ ступени використання 'ii у синтез-! простагландин!в (табл. 1) i в 2,5-4 рази вищий в!д ступеня и окисления (табл. 2). 3 цих даних випливае/що використання [l-l4Cj- арахщоново! кислоти в синтез! лтцув у тканинах поросят при сальмонельоз! може бути лШтуючою стад/ею, яка визначае метабол!зм зазначеноТ кислоти ¡ншими шляхами.

Радтактивншть лтадв, синтезованих в тканинах з [1-14С]-арахщоновоТ кислоти п!сля заражения сальмонельозом, ¡стотно не вщр!зняеться вщ рад!оактивност! лщ!д!в, синтезованих гомогенатами тканин з^орових тварин (табл. 3). Ц'| даш свщчать про те, що в синтез! лтцпв у пет'нц!, слнзовж тонкого i товстого в!дд!л!в кишечника при захворюванш -сальмонельозом, як i в зазначених тканинах здорових поросят використовуеться арахщонова кислота, яка утворюеться de novo з лшолевоТ кислоти в реакшях елонгацц i десатурацй, як! подано до синтезу лшвдв вщбуваються в цитоплазматичних структурах гепатоцитсв i ентероцитш. У синтез! простагландин!в, як згадувалося вище, використовуеться, головним чином, арах'щонова кислота, яка вивьпьнюеться з фосфатидилхолшу при ди фосфолтази А2 . Радюактившсть л!тд!в, синтезованих гомогенатами печшки i слизовоТ 12-палоТ кишки, ш'сля шкубаци з фосфатидилхолш -|2-ИC^ арах!донатом через 24, 48 i 72 години п'1сля заражения сальмонельозом п!двищувалась. При ¡нкубацм гомогената сл'шоТ кишки is зазначеним вище шцерофосфолшщом була нижчого пор|'вняно з радюактившстю лтццв, синтезованих гомогенатами тканин здорових поросят (табл. 4),

3 наведения даних видно, що при ¡нкубац'п гомогенат!в печшки i 12-пало1 кишки з фосфатидилхол!н -(2-14С1- арахщонатом вивиштоеться бшьша кшьк!сть арахЦоновоТ кислоти, вщ шлькос-п, яка необхщна для синтезу простагландин!в Е2, внаслщок чого зазначена полшенасичена жирна кислота знову використовуеться для синтезу лт1д1в.

3. Вмкт окремих клаав лЫдш 1 жирнокислотшш склад в тканинах поросят при експериментальиому сальмонельоз! ,

Одночасно з вивченням ¡нтенсивност! синтезу простагландишв у слизовш 12-лалоТ 1 слтоУ кишок поросят при захворюванн! сальмонсльозом ми дослщжували спшвадношення окремих класш лш'|д!в ! Ъ жпрнокислотного складу.

Даш таблиц! 4 свисать про те, що сп!вв!дношення деяких клас!в лнндш у печищ!, слизовш тонкого I 'товстого в!дд!л!в кишечника поросят л!сля заражения '¡х сальмонельозом пом1тно змшюеться. Стушнь цих змш специф!чний для кожного з дослщжуваних оргашв, протс напрямок цих змш у ряд! випадк!в у вс!х дослдакуваних органах однакоаии!

У зи'язку з виявленими вщмшностями в загальному вмкт! фосфолшШв у печшц! ! слизов!й 12-пало1 кишки здорових ! хворих сальмонельозом поросят, а також у зв'язку з важливим значениям деяких глщерофосфол!п!д1В, зокрема фосфатидилхолшу, у субстратному забезлеченш синтезу простаглаидин!в, становлять ¡нтерес представлен! в таблиц! 5 дан! щодо вм!сту деяких класш фосфолтиив у тканинах хворих 1 здорових поросят.

Оск!льки л!зофосфатидилхол!н у юнтинах тварин утворюеться в результат! в!дщеплення ацилу в молекул! фосфатидилхолшу I цей процес каталЬуеться фосфол'шазою А2, то одержан'1 даш дозволяють зробити висновок про посилеиня цього процесу в печшщ, слизовш тонкого ! товстого- овдш'т кишечника поросят при дн сальмонельозного ендотоксину як етапу, який забезпечуе синтез простагландишв Е2-

Результат« доелвдв по вивченшо фосфол!шдного складу тканин поросят на фош розвитку сальмонельозного процесу евщчать про те, що посилгння синтезу простагландишв у слизовш 12-пало'] кишки поросят при сальмонельоз! - спряжене з посиленням розщеплення фосфатидилхол!ну ! використанням звшьненоУ арахщоновоУ кислоти у синтез! простагландишв. 3 таким висновком узгоджуеться виявлене нами зменшення вм!сту арахщоновоУ кйслоти, що входить до складу фосфолшадв слизовоТ 12-пало! кишки хворих на сальмонельоз поросят (табл. 6).

Анал!з жирнокислотного складу фосфолшадв слизово"! тонкого в!дд1лу кишечника поросят показав, що вмгст лшолсво? ! арахдановоУ кислот у склад! загальних фосфол!п!д!в слизовоТ 12-пзло! кишки шели заражения сальмонельозом знизився поршняно ¡з вднетом цих кислот у елизовш 12-пало1 кишки здорових поросят (табл.6). Пояснения цих вшмшкостей слщ, очевидно, шукати, з одного боку, у зменшенн!

Таблиця 4

Сшвв'щношення окремих класш лшиив у тканинах поросят (М±ш, %, п=3)

'Класи лтДОв Групи поросят

здоров! хвор!; години теля заражения

24 48 72

1 2 3 4 5

Слизова 12-палоТ кишки

Фосфолшщи 47,26*1,69 46,28*2,15 45,74*1,83 45,58*2,12

Триацилшцероли 20,12*1,31 21,17*1,48 19,60*1,23 20,59*1,42

Диашигоицероли 4,81*0,24 6,22*0,47 7,81*0,56* 7,04*0,63*

НЕЖК 8,9210,63 9,23*0,75 ' 10,11*0,47 . 9,95*0,55

Виьний холестерол 12,08±1,84 10,81*0,93 10,42*0,78 10,56*0,83

Еффи холестеролу 16,81 ±0,84 6,29*0,56* 6,32*0,49* 6,28*0,43*

Фосфолшщи Триацилглщероли Диацилгл'щероли НЕЖК

В'шьний холестерол Еф1ри холестеролу

41,08±2,31 33,07±2,05 3,48±0,23 4,86*0,37 i2,44±l,26 5,07±0,89

ФосфолЫди Триацилглщероли Диацилглщероли НЕЖК

Вшьний холестерол Ефгри холестеролу

44,28±1,84 22,5641,46 5,83±0,21 3,22±0,15 8,46±0,73 15^65±0,84

Слизова cninoï кишки

40,28±3,18 40,52±2,49

34,01 ±2,21 33,3512,81

3,72±0,19 4.48Ю.24

.4,8310,24 5,24±0,44

10,8811,86 11,07±0,75

6,2811,16 5,34±0,73

Печшка 40,8210,97 24,5111,83 6,14±0,38 . 4,5810,20 7,7010,94 16,2510,56

38,0412,37* 24,5511,27 8,0310,33* 5,3110,35* 8,0410,53 16,03Ю,48

41,2612,80 32,5311,79 5,0810,38* 5,38±0,42 10,1911,36 5,56 ±0,81

39,5112,88 23,2711,65 7,7510,41* 5,5410,27* 8,2111,01 15,7210,75

Таблица 5

Сгаввщкошеккя окреМих класса фосфолшццв в тканинах поросят

(М±т, %. п=3)

Групи поросят

Класи фосфсшпццв здоров! хвор1; години теля заражения

24 :> : 48 , : 72 •

1 2 3 4 - ■•■■ 5

Слизова 12-палоТ кишки Д. ' :

Фосфатидилхол ¡н 58,37±2,37 54,28±3,85 53,41 ±2,4 8 ; 52,32±4,24 ■

ЛЬофосфатидилхолш 1,03±0,12 3,04+0,16* 3,73±0,28* \ 4,82±0,25* ,

Фосфатидилетаноламш 5,97±0,42 6,15±0,56 8,03±0,72 8,32±0,68*

Фосфатиднлсерин 14,93^0,93 15,25±1,16 16,01 ±0,84 ^ . 1б,90±1,08 4

Фосфатидилшозитол 3,18±0,29 5,34±0,25* 4,74±0,36* . 5,ГЗ±0,41* 10,85±0,37* 0,61±0,06*

Сфшгом1елш 15,15±0,34 14,00±0,28 . 12,67±0,32*

Фосфатидиа кислота 1,74±0,15 0,98±0,10* 0,73±0,09*

Кардюлтш 1,32±0,10 0,93±0,07 0,82±0,08* . 0,80±0,09*

1 2

Фосфатидилхолш 56,18±3,87

Лшофосфатидилхол'ш 0,82+0,08

Фосфатидилетаноламш 4,52±0,82

Фосфатидилсерин . 9,38±0,76

Фосфатидилшозитол 6,42±0,54

Сфщгоинелш 12,52±1,46

Фосфатидна кислота 0,62±0,07

Кардюлшш 0,10±0,02

Фосфатидилхолш 55,55±2,02

Л13офосфатидилхол[Н 1,32±0,М

Фосфатидилетаноламш 9,38±9,57

Фосфатидилсерин . 8,54±0,61

Фосфатидилшозитол 7,34±0,42

Сф'шгом'1елш 6,53±0,52

Фосфатидна кислота б,82±0,42

Кард'юлш'ш 4,52±0,27

Слизова слшoï кишки

54,28±3,43 54,34±4,48 51,72±2,89

2,48±0,10* . 2,45±0,21* 6,75±0,49*

5,08±0,65 6,91 ±0,72 7,49±0,91

9,61±0,64 8,87±0,73 9,26±0,65

7,54±0,37 9,06±0,85* 8,36±0,70*

10,86±0,92 10,43±0,97 8,70±0,95*

0,86±0,09 0,75±0,09* 0,81±0,09*

0,09±0,02 0,07±0,02 0,08±0,01

Печшка

52,28±2,45 50,85±3,44 49,41±3,67

2,58±0,17* • 3,23±0,20* 3,08±û,12*

9,59+0,65 8,93±0,74 10,02±0,83

8,21 ±0,43 8,09±0,37 8,63±0,44

9,58±0,78 12,32±0,95* 14,43±0,85*

7,09+0,46 6,86±0,23 6,92±0,49

7,29±0,46 4,61±0,28* 3,27±0,21*

4,38±0,36 5,11±0,40 4,24±0,38

Таблиця 6

Жирнокислотний склад эагальних фосфолш1'д>в j слизоао7 12-пало1 кишки поросят ; г (М±ш, %, п=3) ; .

Назва жирно) кислота Код жирно'1 кислоти Групи поросят

здоров! XBopi; години шсля заражения

48 72

Капринова ClO:0 0,36±0,0J 0,24±0,01 0,39±0,02 '

Лауринова С 12:0 0,35±0,01 0,39±0,02 0,47±0,02

Тридицилова Cl3:0 0,41±0,02 0,48±0,03 . 0,50±0,02

Мфистинова Сн.о 1,64±0,07 1,65±0,04 0,80±0,03*

Пентадецилова С16:0 0,32±0,01 0,21±0,0Г 0,34±0,01

Пальмлинова • С16:0 28,4±1,08 30,4±1,26 29,9±1,30

Пальм1Толе'шова Cl6:l 5,38±0,22 5,50±0,18 5,16±0,20 ~

Маргаринова С17:0 0,28±0,01 0,29±0,01 0,21 ±0,01

Гептадещенова Cl7:l 0,73±0,04 0,73±0,03 0,91 ±0,03*

Стеаринова С 18:0 20,4±0,76 22,8±0,84 23,3± 1,10*

Олешова С|8:1 19,7±0,60 22,7±0,70 24,0±1,35*

Лшолева ^18.2 11,1 ±0,59 5,90±0,30* 5,64±0,32*

Нонадецилова С 19:0 1,11±0,05 1,00±0,01 1,15±0,05

ApaxiHoea 020:0 1,31 ±0,07 1,33±0,01 1Д9±0,05

Гадолешова Сам 3,02±0,11 3,13±0,20 2,90±0,10

Арахщонова ^20:4 5,49±0,25 3,25±0,13* 3,14±0,19*

Жирш колоти:

Насичет 54,58±5,0 58,79±10,1 58,25±10,1 "

Мононенаснчен! 28,3'3±i,2 32,06±2,1 32,97±1,1 "

ПолЫенасичен! 16,59±Q,7 9,15±!,1* 8,78±0,55-*

Таблиця 7

Жирнокяслотний склад загальних фосфолшдав

слизово'1 aiinoi кишки поросят " (М±ш, % п=3)

. Назва .'' ЖИрНО! ' ■ кислоти ; , Код жирно! кислоти Групи поросят

здоров! xaopi; години п1сля заражения

48 72

Капринова . Сю.о 0,21±0,01 0,13±0,01* 0,.19±0,00

Лауринова 0,40±0,02 0,39±0,01 0,42±0,01

Тридицилова- . 0,54±0,02 0,48±0,02 0,37±0,01*

/»Иристинова • Pl4:0 ' 1,55±0,07 • 1,77±0,04 1,82±0,06*

Пентадецилов'а С15:0 0,48±0,02 0,37±0,01 ' 0,45±0,01

Пальм|тцнова ' • С 16:0 28,2±1,01 29,6±0,77 . 28,7±0,63

Пальм(толе|'нова 4,30±0,17 4,11±0,11 4,32±0,12

Маргаринова ^17:0 0,45±0,02 0,49±0,02 0ßi±0,Q2

Гептадешенова ^17:1 0,51 ±0,02 0,37±0,02* 0,59±0,03

Стеаринова сш:о 21,9±0,84 23,9±0,56 22,6±0,90 ■

Олешова . CJS.I 20,2±0,76 22,6±0,88 24,9±1,12*

Лшолева ■ Cl8;2 9,95±0.40 6,38±0,92* ' 6,12±0,25*

Нонадсцилова. ■ ' Q9.0 _ 1Л0±0,05 1,42±0,06 ' 1,56±0,05*

ApaxinoBa . Ою:0. 1,79±0,05. 1,90±0,09 1,82±0,04

Гадолешова QiO.'l 3,89±0,14 • 3,48±0,09 . 3,37±0,06

Арахщонова СгО;4 4,53±0,13 2,61±0,11* 2,13±0,15*

. >Kiipni кислоти:

Насинен) 56,62±1,5 60,45±1,1 58,57±2,1

Мононенасичеш 28,90±i,0 30,5G±0,7 33,18±0,9*

Полшенасичеш 14,48±0,6 8,99±0,5* 8,25±0,7*

частки лшолевоУ кислоти у склад! фосфолмпдш слнзовоТ' 12-палоТ' кишки внаслдак перетворення и", головним чином, у арах!донову кислоту, а з другого - у шдвищенш використшшя остапньоТ' д/ш синтезу простагландин!в.

Зм1ни жирнокислотного складу ф&сфол!шдш слшоТ кишки поросят теля заражения збудником сальмонельозу в основному характеризуются такими ж законом'фностямн, як I в елнзовш 12-палоТ' кишкн (табл. 7). '

СлЫ зазначити, що патогенна дш сальмонсл супроводжуеться значним зменшенням у фосфолш'щах слнзовоТ кишечника поросят вмкту пол'шенасичених жирних кислот, що ¡стотно впливае на плиншеть мембран I внзначае функщональш особливост! тканин в процес! розвитку патологи.

4. Особлнвост! фушщ1оиува1пш систем» цнкл!чннх !1уг{леот.*1Д(в у тканинах поросят на фон« розаитку експерименталъного сальмонельозу Для оцшки чутлиаосТ1 систем» цшиичних нуклеотишв окремнх тканин до дн ендотоксину, пкий вив!льнюеться ¡з еяльмонел в процес! Тх персистенцп в оргашзм! п!еля заражения поросят, вивчали ряд показншпв, як! штегрально' характеризуют стан шеТ снстеми як вторинного месенджера в регуляшТ метаболЬму кл!тини.

Через 72 годинн п!сля заражения поросят збудником" сальмонельозу вм(ст цАМР у слизов!й 12-палоТ кишкн поросят був у 1,2Э раза больший (Р<0,05), шж у здорових поросят (табл. 8).

Таблиця 8

Концентрация цАМР i цГМР в тканинах поросят (М±ш, нмоль/r, п=3)

Групи тварин Години п'1сля заражения Слизова 12-палоТ кишки Печ!нка

цАМР цГМР цАМР цГМР

Здоров! 2,70±0,20 0,38±0,04 2,85±0,08 0,45±0,03

Хвор).- 24 2,75*0,10 0,32±0,01 2,90±0,10 0,40±0,01

48 2,42±0,10 0,50±0,10* 3,45±0,01* 0,55±0,05

72 3,50±0,05* 0,56±0,07* 3,41±0,01* 0,75+0,01*

н/ыоль/хв./мг

н/моль/хв./мг

Адешлатциклаза

А

н/моль/хв./МГ

нУмоль/хв./мг.

г ■

а /

/ л ^

^ /О

о

Д'

©

1

2

3

Л?'

МцГМР лг7 г*

Гуажлатциклаза

Рис. ] Актившсть адсшлат-1 гуан'шатциклази в залежност В1'д концентраци циклтих иуклеотид!в в слизовш 12-пало) кищки (Л) ) печшш (Б).

Групп тварин:

1 - здоров!

хвор1, години теля заражения:

2 - 24

3 - 48 4-72

о

; 23

У печшщ через 48 ! 72 години шеля заражения сальмонельозом вм|'ст цАМР був В!'дпов/дно а 1,20 I 1,19 раза больший (Р<0,001), ?пж у слизовШ 12-палоТ кишки здорових поросят. . • ; С ';' /

3 наведених • даних випливае, що пряма зал'ежшст.ь • мЬк. штенсившстю синтезу простагландиш'в Е2 I омлетом цАМР у слизовШ 12-пало") кишки 1 печшщ тварин виявляеться лише через 72 година шеля заражения Тх сальмонельозом. 1 ; . 1

Концентращя цГМР у слизовш 12-палоТ кишки через 72 години шеля заражения була в 1,47 раза б.'льша ( Р=0,05), шж у слизовШ здорових поросят.

У печшщ через 72 години шеля *заражен"я концентращя цГМР була в 1,66 раза бшьша поршняно до вмюту цього нуклеотиду в печшц! здорових тварин.

Дослщження молекулярних мехашзмш, що лежать в основ1 змш активное™ аден'шатциклази в мембранах ентерощтв 1 гепатоцит'ш поросят при сальмонельоз)" ми проводили шляхом оцшки актнвност! адешлатциклази при р!зшй концентрацн цАМР (рис. 1).

Отримаш результати вказугать на шдвищення активност'1 адешлатциклази в слизовш 12-палоТ кишки I печшщ поросят у вс|' дослщжуваш строки шеля заражения Тх сальмонельозом. Виявлеш змши активное™ фермента в'зазначених органах через 24, 48 1 72 години шеля заражения обумовлеш, в основному, зменшенням уявноТ швидкост1 реакцп, спорщнешсть ферменту до субстрату при цьому зменшуеться, на що вказують величнни уявних констант МЬсаелка (табл. 9).

Дослщження чутливост) адешлатциклазного комплексу до факторш ТТ активацн при дн сальмонельозноТ токсикошфекцн проводили з додаванням до ¡нкубацшного середовища дофамшу, норадреналшу, синтетичного антагошета Р-рецептор'ш - ¡зопротеренолу (рис. 2).

Результата'доелдакень евщчать про те, що вже через 24 години шеля заражения поросят сальмонельозом ¡мдбуваються ¡стотш змши чутливост'1 аден'шатциклази печшки до регуляторних вплив|в зазначених бюлоп'чних активатор!'в. При цьому виявлено як зниження чутливост! адешлатциклазного комплексу до ТТ' активатор!в, так 1 зменшешш ступеня активацн ними фермента.

Таким чином, п!д епливом патогенних факторш, сальмонел аденшато"клаза в ентероцитах ггепатоцитах зазнае глибоких змш, яи обмежуються не лише ампл!тудою Е1ДП0В!Д!,- але й поширюються на процеси, що здшенюють регуляторну ига на активность фермента або його катал!тичиого комплексу.

Таблица 9

Значения уявних констант АМхаелша (KJ для аден'матциклази i гуашлатциклази в тканинах поросят при захворюванш сальмонельозом (М±гп, нмоль/г, п=3)

Групи години шсля Адешлатциклаза Гуашлатциклаза

тварин заражения Печшка 112-пала кишка Печшка 112-пала кишка

Здоров! 0,80±0,04 0,50±0,02 0,50±0,03 1,30±0,08

Хвор!: 24 • 0,80±0,05 - 0,50±0,03 0,90±0,07* 1,25±0,09

48 0,93±0,07 1,00±0,06* 0,93±0,07* 1,00±0,07*

72 1,00±0,06 1,00±0,07* 0,9Q±0,05* 1,00±0,06*

ю л.

Таблиця 1Ö.

Значения уявних констант. Mixaeflica (К^ для фосф.одиестерази цАМР i цГМР в тканинах поросят при захворюванн1 сальмонельозом (М±ш, мкМ, п=3)

Групи тварин Годинй теля заражения фосфодиестераза цАМР Фосфодиестераза цГМР

Печшка 112-пала кишка Печшка 112-пала кишка

Здоров1 Хвори

24 48 72

0,50±0,02 1,00±0,08* 1,00±0,12* 0,50±0,05

1,00±0,07 1,50±0,09* 1,60±0,10* 1.6СШШ*

1,60±0,13 0,70±0,05* 0,50±0,04* 0,50±0,05*

1,25±0,08 1,20±0,09 U5±0,12 1,25±0,09

1зопротеренол

Рис. 2, Актнващя адетлатциклазн слизово! 12-палоУ кишки здорових II) I хпорих тварин через 24, 48 \ 72 годшш П1сля заражения (2,3,4).

Описан! ефекти, що розвиваюТься в процеа сальмонельозноТ патологи, можуть бути обумовлеш двома причинами. 3 одного боку, не можна виключити можлиеисть постшно! активацн окремих компонентов ол1Гом1рного комплексу адешлатциклази. 3 другого боку, можна припустити, що порушуеться взаемодш мш окремими компонентами ферментного комплексу в дшшнщ ¡нфекщйного * процесу.

Активность гуашлатциклази у печшш I слизовщ 12-пало'{ кишки поросят також суттево змшгоеться теля заражения, '¡х збудником сальмонельозу. 3 розвитком захворювання актившсть фермента знижуеться як в печ^нш, так ! в слизовш 12-палоТ кишки (рис., 1). При цьому мехашзм акгиеацн фермента у печшщ 1 слизовш 12-палоТ кишки може бути р1зннй. Так, у печшШ для гуашлатциклази характерце збипьшення уявноТ константи М'1хаел1са в хода розвитку патологи, .що вказуе на зменшення спорщненосп фермента до цГМР. Максимальна игеидккть фермента при цьому також знижена . Зниження активное™ гуаншатциклази у слизовш 12-пало)' кишки не супроаоджуеться суттевими змщами в спорщненосп" фермента до субстрату, максимальна швидысть при цьому знижуеться.

Фосфоднестераза циклшних нуклеотид1в - едина метаболнна система цАМР ! цГМР, яка катал!зуе розщеплення вказаних нуклеотид'т, а також в ряА1 випадшв виконуе функцию и центрального регулятора..

Активность фосфодаестеразн цАМР 1 цГМР в печшщ I слизовш 12-палоТ кишки на фош патогенноТ дп сальмонел була виша, нож у цих же тканинах здорових тварин (рис. 3).

Особливо ' виразно при цьому змшюеться актившсть фосфодиестерази цАМР. Мехашзми активаци фермента в печшщ. ] слизовш 12-палоТ кишки, очевидно, р)зш(табл. 10)

Результата проведених нами дослщжень свщчлть про чутливкть циклонуклеотид- залежноТ системи регуляцц метабоЛ1ЧНИх процеав до дп сальмонельозноТ токсико'шфекцк в печшщ I слизовш 12-палоТ кишки поросят. Змши активност! ферментш метабол13му цАМР ) цГМР в клтшах печшки 1 слизовоТ 12-пало'/ кишки поросят шд впливом патогенних фактор1в зумовлюють пщвищення втсту цшиичних нуклеотидш в тканинах.

На даний час В!Домо, що розвнток ¿¡ара! у тварин при дн р1зних бактер1альних агент1в пов'язаний з активащею аденшатциклазн 1 наступним збкпьшеиням внутржл!тинного емкгту цАМР у слизовШ • тонкого кишечника. Виявлене нами Ыдвищення активкосп

н/моль/хв./

-х 2 27

н/моль/хв./мг

МцАМР.

н/моль/хв. /мгр.-' г о

¿¡г-

Фосфодиестераза цАМР

-о-.

о 5

А

н/моль/хв./мг

Д •

0,1

- £ ' I II

» „_.«_. о 4 - А— Л- Л ц

. » Л.

/О"

/О'

МцГМР /¿г'

д

о

'Ч '

/

..»

Л ■

х-

X

Б

оЗ

~-х г «/ МцГМР

/0

/О-

Фосфодиестераза цГМР

Рис. 3. Активность фосфоднестераз в залежност! вщ

концентрацн циыичннх нуклеотидЬ в слизовш 12-пало! кишки (А) I печшш (Б).

Групп тварин:

1 - здорош

хпор'1. годи ни П!сля заражения:

2 - 24

3 - 43

4 - 72

о

о

аден1латцнклази у слизовш 12-палоТ кишки поросят приводить до значного пщвищення концентрацн цАМР лише через 72 години теля Тх заражения сальмонельозом, що ыожна пояснити активацшю на початкових стадиях . розвитку сальмонельозу цАМР-залежноТ" фосфод!естерази.

Таким чином, д!я сальмонельозного ендотоксину реалшуеться шляхом ¡нтенсиф1кацп синтезу простагландшпв у тканинах поросят, що в свою черту призводить до збмьшення внутршньоынтинноТ концентрацн вторинних месенжер|'в - цикл1чних нуклеотид!а.

5. Стаи перекнсного оцнслешш лиидш I антиокспдаптцоТ системы п нроцес» розвитку ендотокссмн о оргашзм! поросят Досл'1Дженнями встановлено, Ш.о вже через 24 години шсля 1нфжування тварии реакцн переписного окисления Л1'ш'д!в (ПОЛ) в еритроцитах значно активуються, а в наступний перюд змшюються шдносно мало (рис:4). Так, ршень пдроперекисш лш'щш (ГЛ) через 24 години теля заражения зростае бшьш, шж удаЬн (Р<0,001) I аалишаеться приблизно на такому ж ршш через 48 I 72 години. Концентращя малонового диальдепду (МДА) через 24, 48 I 72 години шсля заражения була вщповщно у 2,65, 2,68 I 2,87 раза б'даша в1ДИосно вих'щного р'тня (Р<0,001) (рис.4).

" ~ """ ■ -

К 24 48 Час

Рис.4 Вмют пдроперекис1в лшЩв (ГЛ) 1 малонового диальдеп'ду (МДА) в еритроцитах.

сальмонельоз

корекцш

+

Даш дослщжснь свщчать про те, що дш сальмонельозно'/ токсикошфекци на оргашзм поросят спостер!гаеться вщносно рано ш'сля заражения тварин 1. проявляеться в значшй стимуляцн перекисного окисления ненасичених жирних кислот фосфолшдав мембран еритроцита. Останне, як вщомо, приводить до змш фииюьшйчних властивостей мембран еритроцитт. СтупЫь перекисноТ деструкцп мембрашшх структур еритрощ-тв настзе не так швидко, як активащя процеав перекисного окисления лшщш та накопичення продуктов ПОЛ. Так, через 24 години шсля заражения поросят зниження перекисноТ резистентност! еритрощтв (ПРЕ) було незначним, а вже в наступи! 48 I 72 години ПРЕ була вЕдповщио на 20 ¡45.% мекша, шж в контрол! (Р<0,05, Р<0,001) (рис 5). Все де

Рис. 5 Перекисна резистентшсть еритроштв

стдчпть про порушення ультраструктурн мембран ернтроцит!в поросят при експери,ментальному сальмонельоз') енаелдок стимуляцн ПОЛ.

Встанозлеио, що при с:<сперименталыш1 ендотоксемй у поросят шдвищенг'.л гнтепсивносл реакцш ПОЛ в еритроцитах спричиняе порушепня систсмн пого регуляцн (рис. 6.).

РИС 6 . АКТИВШСТЬ ФЕРМЕНТ1В АНТИОКСИДАШТЮГО гис ° здх11сту

процент»

(222221 сальмонельоз

шттп - " - * + корекщя

Актившсть супероксиддисмутази, яка безпосередньо катал)эуе обрив ланцюпв кисневозалежних вшьнорядикальних реакщн у клггиш, в еритроцитах поросят через 24 години шсля заражения збудником сальмонельозу знижуеться на 30 % порюняно з активиктю и в еритроцитах здорових тварии (Р<0,001). Через 48 годин пшля заражения актившсть супероксиддисмутази в еритроцитах продовжуе знижуватись, а через 72 години вона на 11% вища, шж у контрол1 (Р<0,001).

Актившсть каталази в еритроцитах поросят через 24, 48 172 години шсля введения збудника була вщповщно на 14, 25 I 32 % вита поршняно з актившстю и у контроле ОскЦьки за нормальних умов у шптиш м1ж актившстю супероксиддисмутази. I каталази В1дм1чаеться висока ступшь корелпци (Аэф, 1978), то порушення кореляци М1Ж актившстю зазначених фермент1в в ери", роцитах поросят, заражених сальмонельозом, вказуе на неоднакову IX чутливкть до ди сальмонельозно'| токсикошфекцй.

Таблиця 1I

Вмкт малонового диальдепду в тканинах поросят (М+т, мкМ/г/хв., п=3)

1 | Дослщжуваш тканини Групи поросят

здоров! хзорг, години п5сля заражения

24 48 72

Плазма кров1 0,052±0,001 0,051±0,001 0,053±0,002 0,070±0,003*

Печшка 0,032±0,001 0,046±0,001* 0,070±0,008* 0,075±0,009*

12-пала кишка 0,037±0,003 0,031±0,001 0,041±0,004 • 0,064±0,006* э

Сипа кишка 0,05010,002 0,045±0,005 0,067±0,003* 0,116±0,012*

Даш таблищ 11 свщчать про специф1чний вплив сальмонельозно! токсико'шфекци на ПОЛ у плазм! кров'1, печши), слизовш тонкого I товстого в)ддшв кишечника поросят. Зокрема, концентрация малонового диальдеНду в плазм! кров1 через 24 1 48 годин теля заражения тварин ¡стотно не вЦр'шнялась вщ контрольного р'шня, а через 72 години - шдвищувалась в 1,34 раза, Отже вплив сальмонельозно! токсико'шфекци на стан перекисного окиснення лшвдв в мембранах еритрощтв прояляеться значно биьшою м!рою, шж у плазм) кров1. Це пояснюеться високим вм!стом ненасичених ацил'т у фосфол'тщах мембран еритроцит1в 1 !х бшьш тривалим перюдом життя, тод1 як л'ш'щи плазми кров1 швидко поглинаються тканинами.

Концентрацш малонового диальдегщу в печшщ через 24, 48 1-72 години шеля заражения сальмонельозом була вщповщно в 1,43, 2,18 1 2,34 раза б!льша, н5ж у печшш здорових поросят. Це евдаить про високу чутлив!сть структурних лтадв мембран гепатоштв до ПОЛ, ¡шцшовану сальмонельозною токсикошфекщею.

Р!вень МДА в слизовш 12-пало) кишки через 24 години п1слл заражения був дещо менший, а через 72 години - в 1,73 раза бЫьший ( Р=0,01), шж у слизовш' 12-пало! кишки здорових поросят.

Вм!ст МДА у слизовш слШо! кишки через 48 1 72 години п1сля заражения був вщповщно в 1,42 I 2,32 раза бшьший, шж ' у слизовш елтт нищи здорових тварин.

3 нааеденнх даннх випливае, що збшьшення концентрат! малонового диальдепду у слизовш кишечника оиявляеться лише чррез 48 I 72 години теля заражения !х сальмонельозом, причому ртуп'ть збыьше'ння у слизовш товстого кишечника вираженнй значн^-бмьшою м|'рою, шж у елнзовш тонкого кишечника. Ц1 даш . узгоджуються в результатами ¡нших еташв дослщжень, яш свщчать,/ про ¡стотш В1Дм1нкост1 в обман речовин у слнзов1й тонкого 1 товстрго в1ддм1в кишечника поросят при дн сальмонельозно! токсикошфекци.

Щоб встановити можливкть корекци патотнчннх зм'ш,- як! вщбуваються в оргашзм! тварин внаслщок пошкоджуючо! да сальмонельозного ендотоксину, було проведено Д0СЛ1Д 1з застосуванням комплексу лшувально-профшактичних препарат^ (КЛПП), на протяз! 10 дшв до заражения сальмонелами та в процес) розвитку патологи. Слад вщзначнти, що клМчна картина захворювання шфжоваиих тварин, ям отримували КЛПП, вщр!знялася менш вираженими ознаками штоксикаци, »¡ж твариии, як! не отримували КЛПП.

Ступшь активацй ПОЛ в еритроцитах .¡нфжованих тварин,-як! отримали КЛПП, дещо знИжений (рис. 4). Так, вм[ст гщроперекисш jitniAie в еритроцитах через 72 години теля заражения збмьшився на 80 % в той час, як' к!льк)'сть ГЛ збЬьшилась на 127% в еритроцитах тварин, як! не отримували КЛПП.

Корегуючий вплив КЛПП позначався ¡ на bmicti в еритроцитах

- МДА, концентрашя якого мала тендеишю до зниження.

Перекйсна • резистентность мембран ерйтроцитт тварин, як!

- . \отримували КЛПП, змшюеться повмьн!ше i в меншШ Mi'pi: зниження . цього шжазника нч 18 % ощбуваеться лише через 72 години теля

заражения тварин сальмонельозом (рис. 5). ; ■ . Значн! зм1нй . спостер!гаються. в динамшГ активное™ СОД а

_____^.еритроцитах тварин дослщжуваноТ групи в.пор!внянш з. показниками

активносл СОД у ¡нфшованих-тварин, як(Х не отримували КЛПП. BUmihhöcti" полагали, головним чином; в р!зкому адаптивному шдвищенш активное™ фермента через 72 години теля заражения. Ступшь пригшчення еритроцитарноТ СОД через 24 години пюля заражения, тварин була, менш^ значною, ш'ж у rpyni тварин, як! не* ' отримували препаратов (рис, 6)..

Таким чином, застосування КЛПП з метою корекцн порушень, викликаних токсикошфекшею, евщчить. про i'x' позйтивний вплив, '' механизм якого можна поясните п/двищенням р'шня поА'тенасичених жирних кислот, то вдабражае змШи лшщного мшрооточення сукцина т; депдрогенази, який сприяе TY-активацй при надлишку субстрату (Максимова, 1982). , .

Антитоксична д!я КЛПП пов'язана ¡з здатшетю метаболmв ЦТК активувати мшросомальне окисления за рахунок посилення м!жмембранного переносу вщновлюючих екв1валентт з MiToxöHApiff на ендоплазматичний ретикулум (Малюк, 1988), що посилюе процеси детоксикаин в печшц!. •

6. 1нтенсившсть синтезу б>лн1в i л1шд1в у тканинах поросят в npoueci розоитку сальмонельозноТ токсикошфекцйГ ,

У зв'язку з важливою роллю 6üii(iB у забезпечеНн! ультраструктурноТ' оргашзацн та метаболшноТ активное™ кл'гтин opraniß ¡3 специфшними фушещями (Simon, 1989), до яких належаТь печшка i слизова кишечника, метою даного етапу роботи було проведения пор!вняльного аналЬу ¡нтенсивнос™ синтезу б'мкш у тканинах поросят в динакгщ розвитку експериментального сальмоиельозу. ■ '.-•'

Тенденшя до пщвищення та одноналравлеш'егь змin штенсивносп

Таблиця 12;

Радиоактивность бишв, скнтезованих в тканинах поросят (М±ш, тис. Е-розп./100 мг тканини/хв., п=3)

Дослцикуван! органи Групи поросят

здоров!"г хвор'к години теля заражения

24 1 48 | 72

Печтка 28,5±3,7 35,8±6,2 38,4±5,3 35,7±2,2

12-пала кишка 23,2±4,2 25,7±3,1 28,4±2,1 27,4±3,6

Сл!па кишка 18,4±2,3 23,7±4,7 27(5±4,7 29,6±2,7*

Таблиця 13; ■

Рад1оактивн!сть лшдав, синтезованих в тканинах поросят (М±т, тис. Р-розп./100 мг сиро? тканини/хв„ п=3)

Дослцркуван! тканини Групи поросят

ЗД0Р0В1 хвори- години теля заражения

24 | 48 I 72

[1-14С1-ацетат

Печшка 8,5±1,3 5,3±1,0 6,2±1,8 6,8±0,7

12-пала кишка 12,4±и 9,4±0,8 9,7±0,6 8,6±0,5*

Сл'ша кишка 9,5±0,8 8,6±0,8 8,2±0,5 7,5±0,2

{2-"С]-лейшш

Печ!нка 1,2±0,3 1,6±0,5 2,0±0,7 1,8±0,08

12-пала кишка 0,8±0,05 1,3±0,08* 1,2±0,3* 1,2±0,15*

Сл1па кишка 1,6±0,4 1,6±0,3 1,7±0,8 1,8±0,7

синтезу б!лк!В у печшш, слизовш 12-палоТ I слшоУ кишок на дослщжуваиих стадах захворю'вания сальмонельозом свщчать про таку даю сальмоиельозного ендотоксину на синтез б1лк(в у р1зних тканинах поросят, яку можиа розглядати як загальну реакщю тканин (табл. 12).

Л!тди, як I б!лки, вщграють важливу роль у забезпеченн! ультраструктурноУ оргашзаци кл'|тин тварии, а вм!ст та штенсившсть синтезу л!п!д!в в р!зних тканинах знаходяться у пезному взаемозв'язку з Ух метабел!чною I функц'юнальною актившстю (Янович, Лагодюк, 1991).

В результат! досл!дження штенсипносп синтезу л!п!д!в- у досл!джуваних тканинах поросят, заражеииих збудником сальмонельозу, виявлено, що радюактивнкть л«п!д!а при шкубацП" гомогеиата тканин з [1-"С]-ацетатом через 24, 48 ! 72 години ш'сля введения патогенноУ культури сальмонел дещо менша, н!ж при шкубацй" гомогената тканин здорових тварин (табл. 13).

Анал!з данях' таблиц! 13 показуе, що ¡нтенсивн!сть синтезу лш!.щв у тканинах хворих тварин при застосуванш як попередннка [2-1<!С]-лейц1шу шдвищуеться. Цей факт заслуговуе на увагу з ряду причин.

По-перше, у зв'язку з р!зким зменшенням спожнвання хворими поросятами корму Ух потреба в амшокислотах забезпечуеться недостатньо. По-друге, використання [2-!С1-лейцину в синтез! бшав у дослщжуваних тканинах поросят теля заражения сальмонельозом збшьшуетъея. По-трете, як буде дал! показано, активность протеТназ в тканинах хворих сальмонельозом поросят значно зменшуеться.

Виходячи з цього, наведен! даш п!дтверджують наше пркпущешш, що в синтез"! лМдш у печкшд, слизовм 12-палоУ 1 сл!поУ кишок хворих сальмонельозом поросят використовуються амшокислоти, пк! вивьчьшоють'ся в результат! розщеплення бшыв в ¡нших органах I тканинах, зокрема у скелетних м'язах.

7. 1нтенсиягпсть снсргетичних прочее»» в тканинах поросят при захворгопашп сальмонельозом

3 наведеиих у таблиш 14 даних видно, що ступ!нь окисления 11-!,С]-ацетату ! [2-1<С]-лейцнну п печшш, слизовш тонкого ! товстого кишечника поросят гнеля заражения сальмонельозом специф1'чне для кожного досл!джуваного субстрату 1 для стад» захоорювэния.

Так, изявшеть УС02. що утаорюеться внаслщок окисления [1-!4С]-ацетату в тканинах через 2-!, 43 ! 72 години шелл заражения збудником сальмонельозу ¡стотно не в!'др("знпеться в!д його к!лькост!

Таблица 14

Рад!Оактившсть СОа утвореного при окислены! (1-14С]-ацетату i |2-|,<С1-лейцину в тканинах поросят

Дослтжуваш тканини Групи поросят

здоров! хвор); години п!сля заражения

■ 24 48 72

11 -|4CJ ацетат

Печшка 9,613,2 10,313,0 10,512,4 10,212,0

12-пала кишка 7,411,8 8,213,5 6,413,4 7,212,9

Слша кишка 5,712,2 . .4,210,8. 5,211,4 5,010,3

|2-1>С| лейцин

Печшка 1,2510,12 - 1,2310,25 2,1310,24*

12-пала кишка Слша кишка.'

1,43Ю,17 1,2510,12

1,3410,17 1,23±0,25

3,1910,37* 2,1310,24*

при окисленн! зазначеного субстрату в дослщжуваних тканинах зяорових поросят. Осшьки оснозним джерелом С2-одики1'.ь, як! окислюються в цикл! трикарбонових кислот у тканинах • нежуйних тпарин у вигляд! ацетил-СоА е глюкоза i довголанцюгов! жирш кислота (Hanson, Bellard, 1967), то з наведених даних випливае, то субстратне забезпечення - енергетичних npoueciB у тканинах поросят при захворюванн! сальмонельозом не порушуеться.

3 шших аспект|'в результат досл!джеиь, поданих у таблиц! 14, заслуговуе на увагу виявлена нами значно б'шьша кшьккть 14СОг, шо утворюеться в результат! метаболиму [2-1')С1-лейцину в тканинах поросят через 72 години теля заражения сальмонельозом, н!ж у тканинах здорових поросят.

Наведен! дан! свщчать про те, що ! ацетил-СоА, який утворюеться в результат! метабол!зму лейцину використовуеться як в синтез! лшадв, так i в енергетичних процесах. У зв'язку з цим виникае питания про джерело лейцину в печшщ, слизовш тонкого i товстого в'|дд!л!в кишечника поросят при дн сальмонельозного ендотоксину, осш'лькн за нормальных (¡изшлопчних умов джерелом лейцину в тканинах може бути амшокислота, яка всмоктуеться у тонкому кишечнику або вившьнюеться в процес! протеол!зу м'язових б!люв. Вщпоощно до сучасних уявлень, посилення використання лейцину в енергетичних процесах тканин спостеркаеться при бшьш штенсивному метаб<шзм1 глюкози ! жирних кислот (Янович, Вовк, 1989; Янович, 1992). у зв'язку э чим можна зробити висновок, що та ж

закономфшсть характерна 1 для обмшу речовин в тканинах поросят, хворих сальмонельозом.

8. ФракцШиий склад б1лк(в та Тх катаболизм в тканинах поросят при експерпментальному сальмонельоз!

У зв'язку з виявленими змШами штенсивносп синтезу б'шшв I ступеня використання вуглецевих метаболшв, як| утворюються в результат! метабол!зму ам!нокислот, в енергетичних процесах 1 синтез! лшдав у тканинах поросят при експериментальному сальмонельоз!, становило ¡нтерес досл^ити особливост! складу б!лк1В, штенсившсть синтезу та Т'х катабол!зм при зазначенш патологн.

3 даних таблищ 15 випливае, що тдвищення штенсивност! синтезу бьшв у тканинах поросят при дн сальмонельозного ендотоксину супроводжуеться певними зм!нами Т'х фракцшного складу, иасамперед поступовим зб!льшенням вмюту альбумина 1 зменшенням к!лькост! у-глобулшш. Змши епшвадношення а-глобугпшв, [З-глобулипв 1 у-глобулппа прИ цьому специф'шчГ) для кожиоТ з дослщжуваних тканин.

виникае питания про стач оновлекня бишв у тканинах в процес"1 розвитку сальмонельозу. Щоб одержати В|'дпошдь на це питания ми провели дослщження активност! протеТназ у тканинах поросят.

Даш таблищ 16 свщчать про те, що активность кислих протеТназ у псч'шщ' 1 слизош'й оболонщ 12-пзло7 кишки поросят почккае знижуватись вже через 24 години шсля впроваджения збудника ! це зниження продовжуеться в наступи! перюди захворювання.

Змши в активное™ кислих протеТназ у слизовш слшоТ кишки поросят, на в!дм!ну вщ печшки ! слизовоТ 12-пало7 кишки, внявляються у б1льш газн! строки шсля заражения сальмонельозом.

В шлому наведет вшце дан! егмдчать про зниження активности кислих протеТназ у тканинах поросят в процес! розвитку ендотсксемн.

Лктивн!сть нейтральних протеТназ у печшш 1 слизов!й 12-палоТ кишки поросят значно зшшуеться вже через 24 години теля заражения сальмонельозом, а в наступннй пер!од активность нейтральних протеТназ практично не зшшоеться.

На в!дмшу вщ зазначеннх тканин, у слизозШ слшоТ кишки шд впливом сальмонельозного ендотоксину змш-в активност! нейтральних протеТназ нами не виявлено.

Одержаш дан! в щлому ешдчать про те, що шдвшаеикя штенсивнсст! синтезу С!лк!В у печшщ, слизовш 12-палсТ ! сл'шо; кишок при сальмонельоз! не пов'язан! з оновлешгам бшг-л'в. осшлыш цей пронос супроводжуеться поенленням процессе протеол!зу, якнк

Таблиця 15

Сшввщношення бшкових фракцдй в тканинах поросят • ._(М±ш, %, п=3)_-

Групи тварин Години ш'сля заражения „. • Бшков1 фракцп

альбумши глобулши

1 В 1 У

Печшка

Зд0р0В1 22,50±0,27 31,67±0,31 35,80±1,10 ю,оз±1,ое

Хвор1: 24 23,45±0,59 30,99±0(97 38,36±0,25 7,21±1,81*

48 27,96±0,69* 30,51±1,30 34,86±1,21 8,62±0,0

72 26,08±0,83* 35,68±0,73* 32,27±0,71 7,39±0,0*

12-пала кишка

Здорогй 37,52±1,13 31,35±0,14 27,61±0,74 3,54±0,52

Хворк 24 41,38±1,58 29,48±0,04 25,40±1,08 3,74±0,46

48 46,33±0,39 29,11 ±0,52 21,54±0,89* 2,53±0,02

72 42,97±1,44* 31,82±0,87 24,03±0,12 2,38±0,0*

Слша кишка

Здоров1 43,19±1,31 36,36±0,00 18,00±0,00 4,55+0,27

Хвор!: 24 43,38±0,61 29,28±0,86 22,65±0,25* 4,70±0,50

48 43,00±0,52 31,65±0,04 21,60±1,20 3,76±0,65

. 72 46,87±0,61 30,67±0,21* 22,47±1,03*

-Таблиц^ 16'.

Активтсть ферментт катабол1зму бшшв у тканинах поросят

(M±m, n=3) \

\

Групи тварин години шсля заражения АЛТ . | ACT Кисл1 протешази | Нейтральш пооте'шази

мкМ шровиноградно'1 кислоти мкМ тирозину/г б)лка \

Печшка . \

Здоров1 6070±235 10461+70 131,43±5,23 21,1011,30

Xsopi: 24 5133±81 7600±212* 111,7013,50* 10,0010,58*

48 28861432* 7020±362* 76,87±9,05* 9,8711,97*

72 2213±228* 6646±134* 68,30±5,72* 7,9010,09*

• 12-пала кишка

Здоров1 4146±164 67931134 153,23±10,93 23,7312,11

Хвор'г. 24 3560±83* 6066±145* 121,63±3,21* 13,9712,65*- '

48 2796±414* ■ 47861338* 116,40±5,81* 10,9311,83*

72 23861166* 5133±81* 108,8714,77* 9,5111,75*

Слша кишка

Здоров! 3460±60 5786±185 23,10±1,68 11,5712,20

Xßopi: 24 2806±29* 4643±219* 25,5313,59 11.0011,20

48 3100±202 ' 4400±342* 17,3011,37 11,5711,23

72 2140±239* 40661196* 15,2010,60 12,1012,50

катал¡зуеться протешазами (Simon, 1989).

Представлен! в таблиц! 16 результата св'щчать також про те, що актнвн{сть протешаз, особливо кислих, у слизовш 12-пало1 кишки значно вища, «¡ж у слизовш cninoi кишки, що, очевидно, обумовлено риницею у функцй тонкого i товстого В|дд'1лт кишечника, а саме: неоднаковою ix роллю в розщепленн! 61лк1в, яы всмоктуються з хшуса. Разом з тим заслуговуе на увагу виявлена нами висока активн!сть обох протешаз у печшш поросят, шо говорить про важливу роль цього органа в об mihi бшк!в.

У зв'язку з внявленим нами посиленням використання вуглецевих метаболтв, що утворюються в результат! розщеплення лейцину в тканинах поросят при захворюванш сальмонельозом, у субстратному забезлечекн! циклу трикарбонових кислот i синтезу AiniAiB, становило ¡нтерес визначити ступшь використання ¡нших амшокислот у субстратному забезпеченш вказаних процеав. 3 цшю метою ми провели дослщження активное™ алан|'н- i аспартатамшотрансфераз в тканинах поросят на фош розвитку паголопчного процесу.

3 наведених у таблиц! 16 даних видно, що активность ферментов пареамшування в печшш, слизов!й 12-пало) i слшо! кишок поросят зменшуеться, починаючи з 24 години шсля заражения сальмонельозом. Та ж сама тенденщя спостср'1гаеться i в наступи! 48 i 72 години розвитку жфекцШного процесу, Через 72 години теля заражения сальмонельозом актившеть алашнамшатрансферази в печ!нщ, слизовш 12-палоТ i слшоТ кишок була в'щповщно у 2,74, 1,74 i 1,61 раза,' аспартатамшотрансферази - в 1,57, 1,32 i 1,42 раза иижча, Н1ж у зазначгних тканинах здорових поросят.

Осшлыси амшотрансферази займають ключове положения в метаболам! ам!нокислот в тканинах тварин, то з одержаних нами даних виплнвае, що в синтез! ам!нокислот використовуються лише деяы ам'шокислоти, гокрема розгалужеы!, до яких взноситься i лейцин. Джерелом цих ам'шохислот е м'язов! бшки, a 'ix посилене використання в енергетичних лроцесах у тканинах тварин вщбуваетъея при голодувапн1 (Smith, 1983; Woollson, 1983), зокрема, при rocTpiä форм'1 сальиокедьозу. .

О. Яейтрад1аац1я еытеротоксигекиост! у еытеробактерШ .

У патогенез! кишковнх ¡нфекцш тварин важлива роль належить термопаб:льному ентеротакскну, який, як зазкачалося вшце, можуть .продукуаати ентерсЗактера. -Ефективнкть специф!чно! профилактики

ентеральних захворювань повною М1'рою залежнть вщ визначення не тшкки збудника, але й вщ щентифжацн типу ентеротоксину, що продукуеться цим збудником.

Це викликало необх/дш'сть дослщити частоту виявлення польових культур ентеробактерш здатних синтезувати термолаб'1льний ентеротоксии. Нами модифжовзно метод визиачення термолабшьного ентеротоксину' ЕКкепЛези за допомогою якого проведено анализ польових культур ентеробактерш на здатшсть утворювати токсини.

• Таблиця 17 Ентеротоксигеншсть живях культур ентеробактерш в реакцн ¡мунодифузн I в дослщах на перев'язаннх петлях тонкого кишечника мишей

Культур и ентеробактер!й Дослщжено культур Ентеротоксигенн!сть культур

в реакцн ¡мунодифузп коефвдент еитеросорбцй'

позитивна реакщя / % г/см позитивна реакщя / %

S.cholerae suis контроль + 1,36 +

№ 370

S.cholerae suis 89 28/31 1,27±0,34 51/58

S.tiphymurium 12 3/25 1,09±0,23 6/50

E.coli H-74 114 контроль + 1,87

E.coli H-74 114 213 94/44 1,93±0,46 186/85

Наведеш в таблиц! 17 дан! св0дчать про биьш високу специфшшсть методу ¡мунодифузй' (Biken-iest) при визначенн! термолабшьного ентеротоксину у ентеробактер!й.

Слщ вщзачити, що 31% польових культур сальмоиел здатн! синтезувати ентеротоксии, ¡муногешю спорщнешш термолабшьним токсином Е. coli.

В результат! дослщжень остановлено, що 44% Е. coli, зидмеиих з тканин хворих i загиблнх поросят з ¿парешшм синдромом, сиитезують термолаб1льний токсин.

Таким чином, отринат* нами дат шодо широкого розповскдокення ентеробактерШ, здятнп» синтезувати термолабшьннй ентеротоксии, дозволяють зробитк сисновок про несбхщтсть профилактики Д!арцйии;: ззхвои'орань, якз може забезпе«ити нентрал!зашю ентеротоксишв ентеробактерш. .

3 метою розробкп способу иейтргшзаиЯ р.нтеротоксигешюсп у ентеробактерш дсслщжупали протектигну активность потеншйно

вакцинного штаму В-9, в який клоновано плазмщу з генами синтезу В-субодинищ термолабьльного токсину E.coli, при пероральнЩ ¡мушзацн мишей. Здатшсть системи м!сцевого ¡муштету вакциноваиих мишей до нейтрал!заца ентеротоксигенно! да еитеропатогенких бактерш оцшювали в досл!'дах з перев'язаними петлями кишечника.

Перш за все слщ зазначити, то вакцинний штам В-9 неишдливий i не здатний синтезувати ентеротоксини, про що сащчить невисокий коефщ!ент ентеросорбцц . рщини в л!гованих петлях кишечника контрольных мишей п1сля шокуляци в них штаму В-9 (табл. 38). I, иавпаки, введения в кишечш петл! контрольних мишей еитеропатогенних штамш S.cholerae suis № 370 i E.coli H-74 114 призводить до накопичення ради ни, на що вказуе високий коефвдент ентеросорбцп (1,08 i 2,06).

Шсля даоразово! ¡мушзацн мишей вакцинним штамом В-9, ентеросорбщя р!дини в тонному кишечнику шд даею патогенних культур ентеробактерш, що продукують термолабмьний ентеротоксин, значно локижувалась. Слад вадмЬити, що вже одноразова пероральна ¡мушзащя мишей захищае Yx в'щ ентеротоксигенних бактерш, яш вводились у кишков! петл1 (табл. 18).

Таблиця 18

Ентеротоксигеншсть живих культур дослдакуваних ентеробактерш в досл'йах на перев'язаних петлях тонко':' кишки контрольних i

перорально ¡мушзовамих б1лих мишей (Mtm, п=5)

ЕнтеробактерГ/ Коефгшент ентеросорбцн радини, г/ см

контроль одноразово ¡мушзоваш дворазово ¡мушзоваш

S.cholerae suis В-9 0,20±0,06 0,21±0,06 0,19±0,05

S.cholerae suis Л"» 370 1,08±0,21 0,42±0,16 0,27±0,07 E.coli Н-74 114 , 2,06±0,25 0,38±0,12 0,29±0,09

Наявшсть гешв синтезу В-субодиниш термолаб'шьного е.нтеротоксину Е.соГе у вакцинному штам! В-9 дозволяе застосовувати йоге для профилактики шлунково-кишкових захворюваиь поросят у перак дн5 вх життя, коли ет|олопчиим агентом дшрейних захворюваиь сяух<ать ентеротоксигенн! ентеробактерш В цьому випадку методолопя прэфшактики ддарейких захворюваиь повинна базуватися на створенш у них колострального ¡муштету (Сидоров, 1983).

Дослуукення эдатност« вакцинного штама В-9 з клонованою ляаам&ою, щс мостить гени, як! кодують синтез В-субодинищ термолаб!льного ектеротоксину. показали,що в прсцес! персистенцп в

оргашзм1 ¡мунованих тварин вакцинний штам здатний продукувати таку ю'лью'сть В-субодиниць, яка може ¡шшювати синтез достатнього ршня специф1чних антитм. 3 шею метою свиноматок за 35 I 10 дшв до опоросу шушзували вакцинним штамом В-9. Визначеннк р!вня специф1чних до В-субодиниц1 антипл показали, щс дворазова ¡мушзацш пороснйх свиноматок штамом 3-9 забезпечуе синтез антит1л, до' В-субодиниц'1 термолаб!льного токсину; титр остгншх у -молозив1 становить 1:32, тод| як у молозив! невакцинованих свиноматок антитм до В-субодиниц! не виявлено.

Одержан! дан1 свщчать про те, що ентеросорбшя рщинй в л1гованих зицшках кишечника мишей, викликана патогенними ентеробактерйми, культивованими в молозив! закцинованих свиноматок, у 3-4 рази менша, шж при зведенш бактер!й, суспензованих в молозив! контрольних тварИн. Це дозволяв зробити висновок про те, що ¡мушзашя тварин вакцинним штамом В-9 формуе досить високий титр колостральних антитьл, здатних нейтрал!зувати тохсигенш фуккцй ентеробактерШ.

Таким чином, пероральне введения б!валентного вакцинного штаму В-9, в який клоновано плазмщу з генами синтезу В-субодикиш термолаб!льного ентеротоксину Е.соП, забезпечуе синтез антитш, як! блокують зв'язування В-субодиниц! термолаб!лького ентеротоксину збудника з рецепторами на ештел!альних кл'гпшах кишечйика.

• . Внсновкн

1. Патогенна д:,я сальмонел !нтенсиф!куе синтез простагландин!в Е2 в слизов!й 12-палоТ кишки 5 печшц!, тода як у слкзовм слшоТ хг.шки хворих тварин штенсившстъ синтезу простаг.тандин!в ¡стогне не змшюеться; 1нтенсивн!сть синтезу простагландинш Р^ в слкзозШ 12-палоТ кишки \ печ!нц! на дослщжувания стад'шх розвитку сальмонельозу нижча, а в слизовш сл!поТ кишки хворкх тварик зона ¡статно не в!др!зняеться вщ штенсшзност! гл синтезу у здорових поросят.

2. Патогенний вплив сальмонел супроводжуеться посиленням метаболизму (1-14С]-арах!доновоУ. кислоти як циклооксигеназним шляхом, так ! шляхом ¡5-окислення, тимчасом як ступшь эккориетання и для синтезу лМдш !стотно не змшккться. Ме?абол!зм |1-!<С1-арахщоновоТ кислота у слкзгвш сл'шоТ кишки поросят, хворих на сальмонельоз, залишаеться на ¡л'пн! корми. б2-'4С!-ар2х!донава кислота, яка вивиьнюеться з фосфадилхолш-(2-14С|-арах'|Д0нату при дн

4ч

фосфсшпази Аг у слизовш 12-пало! кишки 1 печшш хворих поросят використовуеться, головним чином, у синтез! простагландишв.

3. У склад! л!шд!в тканин шсля заражения сальмонельозом зменшуеться частка фосфолшщ'ш 1 збмьшуеться частка вшьних жириих кислот та д1ацилглщерол№, у склад! фосфол'ппдт зменшуеться в!дносний вм!ст фосфатидилхолшу 1 фосфатидноТ кислоти та зб!льшуеться вмкт л!зофосфатидилхолшу. Жирнокислотний склад фосфолшщш зазначених тканин поросят, хворих на сальмонельоз у пор'шнянш з жирнокислотним складом' фосфолш!д!в тканин здорових тварин характеризуется меншим вмкггом лшолевоТ 1 арахщоново! кислот I значним зменшенням загальноТ к'ьтькост! полшеиасичених жирних кислот.

4. 1нтенсившсть синтезу лшадв у слизовш 12-пало'{ 1 слшоТ' кишок, а також у печшш хворих поросят П-^СЬацетату знижуеться, а при використанш як попередника [2-14С)-лейцину - зростае.

5. Система обмшу цикл'|чних нуклеотидш п!д впливом патогенних фактор!в сальмонел шдлягае множинним зм'шам, яш проявляються в змш! активност! адешлат- 1 гуаденшатциклаз, кшетичний мехашзм яких обумовлений, в основному, зменшенням уявноТ отидкост! реакцн та чутливост! адешлатциклазного комплексу до дн природних активат0р!в. Пщвищення пдрол'ту цАМР 1 цГМР зумовлено активащею, обох фосфод'1естерЬз, але мехашзм шеТ' активац'и в тканинах печшки 1 слизовоТ 12-падоТ кишки р!зний. Змши активности фермешпв метабсшзму циюнчних нуклеотид1в приводить до збшьшення внутр!кл!тинноТ концентрадп цшунчиих нуклеотид1в.

6. Патогенна д!я сальмонел приводить до окислювального стресу в орган!зм! поросят, про що свщчить значна активащя процес!в пероксидацн лшадв. та порушення корелятивного зв'язку м|ж ферментами антирадикального захисту в еритроцитах. Розроблено методичш п!дходи до корекцй згаданих порушень шляхом застосування профмактично-лжувальних засобш.

7. Патогенна д1я сальмонел виявляеться в тдвищенш ¡нтенснаност) синтезу бмкш, збшьшенш вмкту в тканинах альбумнПв та зменшенш' у-глобулш>в, ршому зниженн'1 активного ферментов катабсл|зму бишв.

8. У плазм! кров! поросят при захворюванн! Т'х сальмонельозом змшюеться концентрашя ряду метаболтв 1 активнкть фермент"1в б!лкового, л!п!дного, вуглеводного I минерального обьннних процеЫв.

9. Пстолопчн! дослщження дозволили виявити у поросят, хворих на сальмонельоз, зернисту днстроф!ю гепатоцитш, дистроф1чн!

змТнп ? десгсвамацк) еп1тел1альннх клггии, слизовоТ 12-nanoï кишки, некротичн! зм!ни в слизовШ cninoï кишки.

10. Нейтрал!зац!я ентеротоксигенноТ дП ЧнтеробактерШ досягаеться пероральним введениям потенцгёно вакцинного Швалентного щтаму S.cholerae sais В-9, в який клоновано плазм1ду з генами синтезу В-субодиниш теркалабшьного токсину E.colî. Персистенидя в орган!зы1 штаму В-9 ¡ндукуе синтез специфшних антит1я, здатних зв'язуввтись 1з В-субодиннцею ентеротоксину збудника, що блокуе рецепц!ю токсично! молекули на ентероцнтах макроорган1зму.

11. Патогенна д!я сальмонел «а орган!зм поросят супроводжуеться значннми зм!нами в функшонуванн! регуляторннх систем на р!вя! первкнних i вторинних месенжер!в, що призводить до порушеиь на клптшному 1 органному р!внях та всього орган!зму.

Внсловлюга цшру подяку своему наставнику професору В.Г.Яновичу, моТм колегам В.М.Бондаренку, С.В.Бродшу, Г.ВДронику, О.Я.Захар!ву, Ю.В.бзепчуку, М.В.Матузенку, Ю.М.Романов1й, ВЛ.Силц!, Т.О.Сокирко, В.Я.Шабл1Ю за допомогу, яку вони надавали MeHi тд час проведения досл!джеяь та оформления днсертацшноТ роботи.

Список робгг, 0пу5л1К0Еаинх ne тем! диссртацп.

Коррекция метаболитами трикарбонового цикла токсического воздействия инфекционного процесса в эксперименте //Фармакология и токсикология, 1985, № 21, с, 85-89. Сп!вавт. Малюк B.Î. ,

Метаболиты трикарбонового цикла как средство патогенетической профилактики // Пульмонология, 1987, № 8, с. 8486. CnîaaBT. Малюк ВХ, Сокирко Т.О.

Енсргетячний обм1Н.пря експсриментальнШ rinoKCîï //V Укр. 6ioxïM. зЪд, КиТв, 1987, с:87. СпЬавт. Туманова Т.О.

Изучение свойств ILccH, выделяемых при диареях поросят // Pecri. конф. "Повышение эффективности материального обеспечения промышленного свиноводства", Киев, 1987, с. 60-51. Сшвавт. Л.В. Пархоменко, Л.В. Тимох5на.

Методические подходы к конструированию вакцины против колибактериеза / / Всесоюзн. конф. "Применение биотехнологий в животноводстве, растениеводстве и ветеринарной медицине", Л., 1988, с, 115-117.

Принципы конструирования вакцин против колибактериоза // Респ. коиф. 'Состояние и развитие биотехнологии в животноводстве", Харьков, 1988, с. 244-245.

Создание антитоксического иммунитета и профилактика коли-инфекций // Всесоюзн. конф. "Эпизоотология, средства диагностики, терапии и специфической профилактики инфекционных болезней* общих для человека и животных", Львов, 1988, с. 367-368. Сшвавт.

A.1. Собко.

Стимулирующий эффект ЛПС эшерихий на трансформационную активность предшественников макрофагов свиней / / Там же, с. 353354. Сшвавт. В.Г. Квачов.

Протектнвные свойства термолабильного токсина E.coli / / VII Обезд микробиологов, Черновцы, 1989, с. 55-57. Сшвавт. В.П. 1васюк,

Роль эндотоксинов сальмонелл в нарушении обмена липидов в тканях животных / / 2-я Всесоюзн. конф. "Бактериальные токсины", Юрмала, 1989, с. 86.

1дентифшацш термолабшьного токсину у ентеробактерш // Конф. "Бютехнологш ветеринарних препарапв", Харк1в, 1993, с.96.

Bmíct цикл1чних нуклеотидш та актившсть циклонуклеотид-залежних протешкЫаз у слизовш тонкого кишечника свиней в динам!ш ¡нфекщйного процесу //VI Укр. бюх'ш. зЧзд, Кшв, 1992, с. 66. Сп'шавт. О.П. Матишевська, Л.1. Остапченко.

Bmíct цишнчних нуклеотнд'в в слизовш тонкого кишечника та' печшц! свиней в динам'щ! шфжування / / Bíchhk КиТв. Унтер., сер. БюлоНя, 1992, с. 37-40. Сшвавт. О.П. Матишевська, Л.1. Остапченко.

Методические рекомендации по определению термолабильного токсина у энтеробактерий / / Киев, 1993.

Методические ' рекомендации по оценке уровня свободнорадикального окисления в крови животных // Киев, 1993. Сшвавт. В.Я. Шаблш, Т.О. Сокирко.

Сальмонеллёзная . инфекция и особенности оксидантно-антиоксидантной системы крови // Междунар. конф. "Актуальные вопросы микробиологии, эпидемиологии, иммунологии и инфекционных болезней", Харьков, 1993, с. 56. Сп1вавт. В.Я. Шаблш, Т.О. Сокирко,

B.Н. Созонюк.

Окисления [6-С|41-глюкози, [1-См{- арахщоновоТ кислота i вуглецевого ланшога [2-С|4}-ленцнна в слизовШ оболоищ тонкого i товстого bímúiíb кишечника поросят при гострому запалены! // Кауково-техи. бюл. Институту фЫологП i 6ioxÍMÍi тварин, 1993,15(1), с. 39-51. Сп1завт. CJB. Брод!н.

«Шшдшш склад сяизовоТ оболонки тонко! ккшзд поросят при гострону запаяенш // Там само, 1993, 15(1), с. 43-45. Сп'шавт. О.Я. Захар'т.

Змши штепсивност» синтезу бйгшв i л!шлз в ошаовш кишечника i печнп« поросят при експер:шентальному саяьмонельоз1 в умовах in vitro // Там само, 1993, 15(2), с. 20-22. Сгазавт. C.D. Бородш.

Синтез простагландашв ГвмЗст иАТЛФ в сЛизовШ 12-палоТ кишки i печшщ поросят при експерименталшсму саяьмонельоз! // Там само, 1933, 15(2), с. 35-37. Сшвавг. О.Я. Захара.

Особлнвосл фушсщонувашш феркентш скитезу та пдро'лЬу цйюпчнях яуклеотиив з пзмогенатах печнжн та елиговт тонкого кишечника свиней в у:;оззх заражения сальтгоиеяьозом / / В£сиш< КиТ'в. Ушвер., сер. Б5олог1я, 1994. Сшзззт. ЛЛ. Остапчеико, O.S. Нальовша, O.L Долшгаяк.

Макро- та кззроелемента при салы:сг;елш.г5 у сэииеи / / Тваринництво Украши, IS3I, Ш 4, с 2-1 Сшвазт. Т.О. Сокнрко, В.Я. Шабл1Й, М.В. Тибмя.

Озстгз фосфолгашдоз сяиззжтсЗ кишечника я печени свиней / / Сборник "Актуальные проблема. ветеринарной медицины в «озых хоэУшЬ'твизно-эконокнчеашх условиях бедеиия животноводства", Харьков, 1934, с. 34. Спшгзт. О.Я. Захара, Т.О.Сокнрко.

Процессы ПОЛ в ангиовсядантон защиты s крови при гэделироваиии сальмояеял€за у свяяей // Там само, с. 36. Ствапт. Т.О. Со&ирко;

Профилактика сальмояеллёза в сгкнозодческих хозяйствах / / Там само, с. 14. Сшвавг. Н.В. Матузенко, A.A. Кучерявснко.

Протективка гхтпзшеть та шуногетнеть потенцшно вакцинного маркерного {»валентного . шгаму S. ctetos suis В-9 / / BicniiK агрзрмоТ науки, 1591, J& 5, с. 78-84. Сшвазт. ДА бзтушенко, Н.В. Матузенко, В.М. Бондаренко, Ю.В. бзепчук, Ю.М. Романова, С.€. Воронов.

Влияние сальмонеллёзной инфекции на уровень метаболитов ПОЛ и активность антаоксидантзгыз ферментов крови поросят // Сборник научных трудов, Витебск, 1994, с. 33-34. Сшвазт. Т.О. Сокирко.

Особенности функционирования аденнлатциклазной системы в тонком кишечшпее поросят при экспериментальном сальмонеллёзе // Сборник научных трудов, Витебск, 1994, с. 59-60. Сп'гаавт. ЛЛ. Остапчеико.