Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Выделение и идентификация кампилобактеров и некоторых энтеропатогенных бактерий с использованием модифицированных питательных сред при лабораторной диагностике острых кишечных заболеваний

ВАК РФ 03.00.07, Микробиология

Автореферат диссертации по теме "Выделение и идентификация кампилобактеров и некоторых энтеропатогенных бактерий с использованием модифицированных питательных сред при лабораторной диагностике острых кишечных заболеваний"

г в од

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ”Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ І ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

імЛ.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО

На правах рукопису

Гінзбург Рахіль' Мотслспна

ВИЯВЛЕННЯ І ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАМПІЛОБАКТЕРШ, ДЕЯКИХ ЕНТЕРОПАТОГЕННИХ БАКТЕРІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ МОДИФІКОВАНИХ ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ ПРИ ЛАБОРАТОРНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

03.00.07-мікробіологія

А в т о р с ф с р а т дисертації на здобуття науконого ступепя кандидата біологічних наук

Київ - 1994 г.

Робота виконана на кафедрі мікробіології Харківського інституту

удосконалення лікарів.

Наукові керівники: доктор медичних наук професор Л .А. Кособуцький кандидат медичних наук

ДЛ.Кирик

Науковий консультант:доктор медичнихнаук,професор

В.І.Седов

Офіційні опоненти доктор медичних наук,професор Є. П. Бернасовська кандидат біологічних наук

І.Б.Сорокулова Головна установа: Київський державний інститут удосконалення

Спсціалізова . ., Д-ООХ.04.01 при Київському науково-дослідному інституті епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашепського (252038.м.Київ,Протаст яр,4).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці НДІ епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського.

лікарів

Захист відбу

Захде

__________1994р. -//

годині на засіданні

Автореферат розіслано”

994р.

Вчений секретар

Спеціалізованої ради

к.м.н.Л.С.КРАСКЖ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність проблеми. Показники захворювання гострими кишковими інфекціями бактериальної та вірусної природи залишаються високими. В результаті наноситься величезний соціально-зкономічний збиток, який вимагає проведення трудомістських заходів по профілактиці діарейних захворювань.

Для поліпшення боротьби з гострими кишковими інфекціями і підвищення її зфективності необхідне удосконалення діагностики цих захворювань,а саме, покращення розшифровки їх етіологічної структури. В останні роки істотне значення в етіології гострих кишкових інфекцій набувають “нетрадіційні” бактерії. Серед цих мікроорганізмів найбільше значення мають кампілобактери, на долю яких припадає до 10-15% випадків спорадичних діарейних захворювань, а також велика кількість водяних, харчових та молочних спалахів,описаних за

кордоном.Проблемі кампілобактеріозної інфекції значну увагу приділяє Всесвітня організація охорони здоров’я. За її ініціативою вивчення кампілобактеріозної інфекції включено до національних програм боротьби з діарейними захворюваннями.

Кампілобактеріоз - це найбільш поширена причина діареї в усьому світі. В цілому ця інфекція обусловлює 11 % усіх діарей в Швеції, 2,3 % в CULIA, 5,5 % в Англії.

В США - пік захворювання випадає на групу дітей до 3-х місяців, в Англії на дітей від 1 року до 4-х років /Izat-A.L.,Gardner F.A.1988p./. Тисячі хворих на кампілобактеріоз виявлені у Японії, Швеції, Фінляндії, в Австралії та багатьох країнах Африки. Зареєстровані великі молочні і водяні спалахи кампілобак теріозних ентерітів з утягуванням в епідемічний процес кожного спалаху кількох тисяч чоловік. /Чайка H.A. 1988р./. Є повідомлення про десятикратне перевищення інтенсивності захворювання на кампілобактеріоз в порівнянні

з сальмонельозом та шигельозом./Mochmann H.,Stef fen,Kontny 1988р./.

Вивчення кампілобактеріозу в колишньому СРСР почато з кінця 70 років Ленінградським інститутом епідеміології і мікробіології ім.Пастера. Ними виділені кампілобактери у 10-20% обстежених хворих гострими кишковими інфекціями дорослих та дітей. Аналіз вікової структури хворих на кампілобактеріоз показав, що на долю дітей до 7 років припадає до 73,9 % /Чайка Н.А. 1988р./.

Свідоцтв про розповсюдження кампілобактеріозу в Україні до 1990р. не було. Можливо, причиною цього була відсутність живильних середовищ для виділення кампілобактерів. Запропоновані закордонними авторами живильні середовища,із-за дефіциту ряда інгредієнтів, приготувати було важко.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи було розробити і упровадити метод виділення кампілобактерів при гострих кишкових захворюваннях.

У відповідності з цим були визначені основні задачі

дослідження:

1. Відібрати, модифікувати та випробувати ряд живильних середовищ для виділення кампілобактерів в умовах практичної лабораторії.

2. Провести бактеріологічне обстеження дітей та дорослих з гострими кишковими захворюваннями за допомогою модифікованих живильних середовищ.

3. Провести також бактеріологічне дослідження проб вмісту кишечника різних сільскогосподарських тварин та птахів за допомогою модифікованих живильних середовищ.

Наукова новизна роботи. Вперше в Україні, в умовах практичної лабораторії на підставі використання

модифікованих живильних середовищ і комбінації існуючих в комерційній реалізації антибіотиків здійснено виділення збудника кампілобактеріозу у хворих гострими кишковими захворюваннями, а також визначені потенциальні резервуари цієї инфекції серед сільскогосподарських тварин та птахів.

Практичне значення роботи. Організація лабораторної діагностики кампілобактеріозу дозволила поліпшити діференціальну діагностику го стрих кишкових захворювань і забеспечила проведення цілеспрямованних

протиепідемічних і лікувальних заходів.

Результати досліджень відображені у"інформаційному листі Міністерства охорони здоров”я України:”Про профілактику та вивчення розповсюд--ження

кампілобактеріозу у республіці” N 25/ 2319 від 26.08.91р., а також у методичних рекомендаціях: “Мікробіологічна діагностика кам-^пілобактеріозу у дітей “ Хар ків, 1994р.; “Організація комплексного епідеміологічного нагляду за кампілобактеріозом” К., 1994.-20С.

Упровадження в практику одержаних результатів здійснюється в 250 лабораторіях санітарно-епідеміологічних установах та лікарень України, в тому числі в Хар ківській, Миколаївській, Херсонській, Сумській, Дніпропетровській областях.

Одержані свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції:

N 1531"Модифікація транспортного середовища Сагу-ВІаіг,” N 1532"Модифікація середовища для виявлення кампілобактерів” та N1533'Транспортне середовище для дослідження на кампілобактеріоз та ентеропатогени”,видані патентно-ліцензійним підрозділом Запорізького медичного інституту.

Результати дослідження впроваджені в навчальний

процес медичного інституту м. Запоріжжя.

На офіційний захист виносяться такі основні положення дисертаційної роботи:

1.Модифікації живильних середовищ для виявлення кампілобактерів.

2.Метод виявлення кампілобактерів при гострих кишкових захворюваннях.

З.Збільшення висіваємості снтсропатогенних бактерій за допомогоютранспортного середовища для контролю стерильності.

Апробація роботи і публікації. Матеріали дисертації доповідались на Республіканській конференції “Нові методи діагностики СПІД, та інших вірусних і бактеріальних інфекцій в практиці інфекційної та протиепідемічної служби.’’/Алушта,28-29 травня 1990р/;на 31 Обласній науково-практичній конференції “Екологія і здоров’я”(Запоріжжя, 1991 р.);на науково-практичній конференції’’Актуальні питання мікробіології,епідеміології і імунології інфекційних захворювань”/ Хар. ків,1993/.

По темі дисертації опубліковано 4 наукові роботи.

Обсяг та структура дисертаиії.

Текст роботи викладено на 109 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, 4-х глав власних досліджень, висновку та виводів. Бібліографічний показчик містить 113 джерел/ 57 вітчизняних та 56 закордонних/.Робота ілюстрована 30 таблицями і 5 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Матеріали і методи дослідження.

Бактеріологічне обстеження на кампілобактеріоз було зроблено хворим з первинними клінічними діагнозами: дисфункція кишечнику - 1697 проб; клінічна дизентерія -181 проб;гастроентероколіт-1466 проб; гостра кишкова інфекція-912 проб; харчова токсикоінфекція-817 проб; соматичні захворювання- 618 проб.

Обстежуванню підлягало 965 хворих дорослих і 4800 хворих дітей різного віку: до 1 року - 2405, до 2-років -1180, від 3 до 6 років -784, від 7 до Іброків - 431.

Крім того, була обстежена контрольна група здорових осіб: 50 дорослих і 50 дітей.

Матеріалом для дослідження були фекалії, які доставляли з 4-х лікувальних закладів міста Запоріжжя в середовищі для контролю стерильності ( РН = 10 ), використане нами, як транспортне, в співвідношенні досліджуваного матеріалу до середовища 1:3.

Для виявлення потенціальних джерел кампілобактерів було досліджено також: вміст шлунка свині -33 проби, великої рогатої худоби -32 проби, баранів - 6 проб, змиви з тушок: кур -77, качок -42, гусей -10, кролів-5, індичок- 3.

Матеріал вмісту з шлунка збирали в стерильний посуд, змиви уміщували в транспортне середовище Cary- Blair і відібрані проби доставляли в лабораторію протягом 2-х годин. Посів робили на слідуючі живильні середовища:для виділення кампілобактерів на 2 чашки кроАіного-еритрит агару з реагентами для підвищення аеротолерантності і сумішшю антибіотиків. Матеріал після рівномірного розподілення на одній чашці тією ж петлею засівався на другу чашку з

ссрсдовищсм з метою одерження відокремленного росту колоній.

Для виділення інших ентеропатогенів /шигел, сальмонел,патогенних ешерихій /посів проводили на середовища:бакто-агар Плоскірьова, Эндо, вісмут-сульфіт агар.

Посіви дл£ виділення кампілобактерів інкубували в термофільних (42 С), капнофільних умовах, створюванних за допомогою спалювання свічки в герметично закритому ексікаторі протягом 48-72 годин.

Посіви для виділення іншої знтеропатогенної мікрофлори інкубували в аеробних умовах при 37 С протягом 18-24 годин.

Матеріал від тварин /вміст шлунку / емульгували в фізіологічному розчині в співвідношенні 1:10 та по ОД мл засівали на 2 чашки кров’яного -эритрит агару з селективними додатками. Аналогічно засівали і змиви з тушок. Посіви інкубували в мікроаерофільних та капнофільних умовах,створюванних спалюванням свічки в герметично закритому ексікаторі при 42 С в протягом 48-72 годин.

Вивчення біологічних властивостей виділенних кампілобактерів здійснювалось відповідно “Інструкції по лабораторній діагностиці кампілобактеріозу”.М.,1989р.-40С.

Визначення чутливості виділених культур до антибіотиків проводилось методом дисків відповідно наказу N 250 от 13.03.75р. За допомогою мікробіологичного аналізатору СОБАС БАСТ 8729 в частині штамів, виділених від тварин, була визначена чутливість до : тобраміцину, неоміцину, амікацину, доксицикліну, цефокситину, триметоприму.

Зберігання виділених культур здійснювалось в присутності кріопротектора гліцерину в умовах морозильної камери при -10 С, а також на середовищах: еритрит -агару, для контролю стерильності при 4 С.

Виділення та ідентифікація інших ентеропатогенів проводилась згідно”Методичних рекомендацій по лабораторній діагностиці захворювань, викликаних ентеробактеріями”.М. 1984р.

Для посівів на кампілобактеріоз використовували модифіковані нами живильні середовища.

До складу транспортного середовища Cary- Blair входить тільки один дефіцитний реактив-тіогликолат натрію (1,5г\л ). Це середовище ми випробували з різним утримуванням цього реактиву. Ми зменшили процентовий зміст його, шляхом поступового відтитровування на 10 штамах Campylobacter jejuni і 10 штамах Campylobacter coli, виділених в лабораторії від хворих людей та тварин. Суспензії культур,кількістю в 1 мл 1 млрд.мікробних клітин, відповідно стандарту каламутності ДІСК ім.Тарасевича, десятикратно розводили. По 1 мл суспензії,кількістю 10, 100, 1000 мікробних клітин засівали у середовище з (1,5; 1,0; 0,5; 0,25; 0,125; 0,063,; 0,03; 0 г\л) тіогликолатом натрію. Посіви інкубували в мікроаерофільних умовах,утворюванних спалюванням свічки в герметично закритому ексікаторі, при 42 С протягом 48 годин.

Для виявлення кампілобактерів з фекалій хворих людей, використовували середовище для контролю стерильності, як транспортне. Це середовище випускається підприємством “БІОМЕД”’ім.Мечникова, PH =7,0. Наша модифікація полягала в вивченні впливу різних PH середовища на життєздатність кампілобактерів,протеїв, стафілококів та грибів. Як тест-штами, використовували 10 культур C.jejuni і 10 С.соїі, а також по 5 штамів протея, стафілокока і грибів. Для цієі мети приготовлене по пропису середовище підлужували 10 % розчином NaOH, за допомогою PH-метру установлювали PH = 8,9,10,11,12,13,14.

В кожну серію PH середовища вносили 10,100 і 1000

мікробних клітин культур кампілобактерів, протеїв, стафілококів і грибів, утримуванних в 1 мл відповідно стандарту каламутності ДІСК ім.Л.А.Тарассвича.

Посіви кампілобактерів інкубували в мікроаерофільних умовах, створюванних спалюванням свічки в герметично закритому сксікаторі при 42 С протягом 48 годин.

Посіви протеїв,стафілококів і грибів інкубували при 4° С та 22°С протягом 24 годин. Після чого, робили висів на еритрит кров”яний агар з скороченим прописом антибіотиків.

Для виявлення культур кампілобактерів і вивчення їх біологічних властивостей ми випробували еритрит агар, живильне середовище для виділення бруцел, випускається НДІ по виробництву живильних середовищ в місті Махачкала.

До приготовленого відповідно пропису на етикетці агару додавали аеротолерантні додатки по 0,25 г/л сульфат заліза, метабісульфит натрію, пируват натрію. Середовище стерилізували при 1 атм. 20 хвилин. Після стерилізаці/ї агару, охолодження його до 45 С додавали 5 % лізованної донорської крові і випробуванний нами скорочений пропис антибіотиків:поліміксин М-2мг,рістоміцин-10 мг, рифампіцин-20мг.

Для контролю ростових якостей середовища використовували суспензії кампілобактерів, які утримували в 1 мл 10,100,1000 мікробних клітин.

Для контролю інгібіруючої здатності та диференціруючих властивостей використовували суспензії культур протея,стафілокока і ірибів, які містили в 1 мл 10, 100, 1000 мікробних клітин, попередньо інкубованих при 4 С і 22 С у середовищі для контролю стерильності (РН=7,8,9,10) протягом 24 годин шляхом висіва на виготовлене середовище. Посіви інкубували в мікроаерофільних умовах при 42 С протягом 48 годин.

Усі результати досліджень статистично опрацьовані.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ,

Аналіз проведених модифікацій живильних середовищ показав,що при утриманні у середовищі Сагу-ВІаіг тіогликолата натрію 0,125 г/л, ріст кампілобактерів спостерігали тільки при посіві 1000 мікробних клітин. Отже, скоротивши витрачання тіогликолата натрію у 6 разів, ми використовували це середовище як транспортне, для виявлення кампілобактерів від різних сільскогосподарськір: тварин та птахів, ураховуючи високу концентрацію їх (10 ) на тушках птахів.

В середовищі для контролю стерильності ріст кампілобактерів виявлявся при значеннях РН = 7,8,9,10 і був відсутній при значеннях РН = 11 і вище. Таким чином, пороговою межою їх росту виявилося значення РН=10, при цьому кампілобактери зберігали свою типову морфологію і біологічні властивості. Пробірки з середовищем направляли у лікувальні заклади міста Запоріжжя для забрання матеріалу від хворих і доставки його на дослідження. Одержаний матеріал до початку дослідження зберігали при температурі + 4°С. .

Результати проведеннях досліджень по вивченню впливу різних РН (7,8,9,10) середовища для контролю стерильності на життєздатність протеїв,стафілококів і грибів показали, що гриби при 4 С після висіву із середовища ( РН 8,9,і 10) на селективному еритрит кров”яному агарі з скороченим прописом антибіотиків (відсутність амфотерицина) ¿іс ростуть; при 22 С і утриманні їх у концентрації -10, ріст пригноблювався тільки РН =10. Ріст протеїв и стафілококів був відсутнім при 4°С и 22 С в усіх значеннях РН середовища.

Таким чином,одержані результати показали,що установлюючи РН=10 у транспортному середовищі для контролю стерильності, ми створюємо умови, при яких супровідна мікрофлора значно пригноблюється,завдяки чому, при висіві на селективний агар з скороченим прописом

суплемента, кампілобактери виділяються в монокультурі.

В результаті проведених досліджень на кампілобактеріоз виділено 218 штамів,ідентифікованих, як кампілобактер на підставі культуральних, морфологічних і біологічних властивостей. У відношенні досгипурату натрію виділені штами розділилися на 2 групи: 1^2 штами Іірупи здатні до швидкого гідролізу гіпурату натрію і були віднесенідо виду Campylobacter jejuni,із яких від хворих виділено 122 і 70від тварин; 26 штамів, не мали цієї властивості - до Campylobactercoli: 16 від хворих і 10 від тварин.

Аналіз обслідування 5697 осіб з діарейними захворюваннями показав, що загальна висіваємість кампілобактерів складає: 2,4 + 0,2 %. у тому числі від хворих з дисфункцією кишечника- 1,8+ 0,3 %;дизентерією - 3,3+ 1,3 % гастроентероколітом- 2,6+ 0,4 %;гострою кишковою інфекцією -3,3+0,6 %; харчовою токсикоінфекцією- 1,9+ 0,5 %; соматичними захворюваннями 0,9+0,38 %. Від здорових осіб кампілобактери не висівалися. Серед обслідуваних хворих мали перевагу (84,3 %)діти,у яких в 2,5+0,2 % виявлений кампілобактер. Від хворих дітей виділено 120 штамів кампілобактерів. Від хворих дорослих виділено 18 штамів кампілобактерів, що склало 1,9+.0,4 %. Результати по висіваємості кампілобактерів від дітей і дорослих показали, що кампілобактеріозом хворіють частіше діти різного віку, але у дітей до 2 років це захворювання зустрічається значно частіше:з дисфункцією кишечника 3,9 + 1,4 %;гастроентероколітом- 1,99+ 0,6 %; гострою кишковою інфекцією - 4,0 + 1,1 %; токсикоінфекцією- 3,8 + 1,6 %.

Кампілобактери виділялися повторно у 5,8 + 2,1 % протягом тижня, а у ряді випадків - до 2 -х місяців. Інколи, спостерігались асоціації кампілобактерів з шигелами (3,6.+1,5 %),сальмонелами (2,8jfl,4 %) і патогенними ешерихіями (4,3+1,7 %).

Результати вивчення чутливості до антибіотиків 209 штамів виділених від хворих людей і тварин показали,що вона була однаковою,штами кампілобактерів високо чутливі до левоміцетину (97 %), гентаміцину (92 %),еритроміцину (95 %), канаміцину (82 %) і резистентні до тетрацикліну (67%), стрептоміцину ( 23 % ), карбеніциліну ( 39 %) та ампіциліну(52 %). Етнологічна роль кампілобактерів була, підтверджена результатами лікування антибіотиками. При лікуванні хворих кампілобактеріозними ентерітами найбільш афективними виявилися зритроміцин і гентаміцин. Поряд з цим,за допомогою COBAS ВАСТ 8729 була визначена чутливість кампілобактерів, виділених від тварин, до тобраміцину, неоміцину,амікацину,доксщикліну, цефоксітину,триметоприму,хлорамфеніколу і амоксіциліну.

Сезонність виявлення кампілобактерів характеризувалась певним зниженням висіваємості у лютому, березні і квітні в порівнянні з середньорічним показником.Так, у лютому показник висіваємості склав 0,66+0,38 %, р< 0,001; у березні-1,2+0,5 %, р< 0,01; у квітні-1,07+ 0,47 %,р< 0,01.У вересні, жовтні, листопаді, грудні показники висіваємості кампілобактерів мали тенденцію до підвищення в порівнянні з середньорічним значенням, на що вказують слідуючі дані: у вересні показник висіваємості кампілобактерів склав -4,0+0,88 %,р > 0,1; в жовтні - 3,4 +

0,79 %, р>0,2; в листопаді-2,48+ 0,7 %, р>0,5; грудні- 2,77+

0,76 %, р>0,5, при серсдньорічиьому значенні- 2,39+0,2 %.

В результаті досліджень 208 проб від тварин і птахів було виділено 70 штамів C.jejuni і 10 С.соїі, у тому числі: з вмісту кишечника свині-27,27+7,8 %; великої рогатої худоби-12,5±5,8 %; баранів 66,67+21,08 %; змиви з тушок : кур-48,5+5,69 %; качок-52,4+ 7,71 %; гусей-20±і3,3 %;кролів -40+24,5 %; У двух випадках качки містили одночасно C.jejuni і С.соїі. Епідеміологічне обстеження показало,що в основному

захворювання кампілобактсріозом пов”язано з вживанням страв з м”яса птахів- 31,2 + 7,1 %.

Таким чином, при використанні модифікованого середовища Сагу-ВІаіг висіваємість кампілобактерів від великої рогатої худоби склала -12,5+5,8 %, кур - 48,5+5,69 %, а, по даним літератури, цс становить - 12,5 %, 31 % відповідно (Чайка Н.А.1988).

Зберігання виділених культур на різних живильних середовищах дозволило установити строки виживаємості кампілобактерів: на середовищі з гліцеріном при -10 С - 6 місяців; на середовищі для конт§лю стерильності при значеннях РН= 8,9,10 і температурі 4 С -1 місяць; на еритрит агарі при цій температурі - 10 днів.

В результаті проведених досліджень на іншу ентеропатогенну мікрофлору виділено 245 штамів шигел, аналіз висіваємості кампілобактерів і шигел показав, що шигели виділяли в 1,8 рази частіше кампілобактерів. Однак, у дітей до 2-х років з дисфункцією кишечнику, кампілобактери висівали значно частіше (3,9^+1,4 %) ніж шигели; у хворих харчовою токсикоінфекцією показник висіваємості кампілобактерів і шигел був однаковий(3,8+1,0 %). Аналіз проведених досліджень по виявленню шигел з використанням модифікованого середовища для контролю стерильності і загальновживаним методом показав, що на модифікованому середовищі ці бактерії виявляються в 1,3 рази (р<0,001) частіше.Отже, модифіковане середовище для контролю стерильності придатне для одночасного виявлення шигел і кампілобактерів.

Крім того,виділено і ідентифіковано 144 штамів сальмонел 15 сероварів, 6 груп Схеми Кауфмана-Уайта. Результати висіваємості сальмонел і кампілобактерів показали, що сальмонели виявляли частіше, ніж кампілобактери: від

хворих дизентерією в 1,8,гастроентероколітом в 1,5 і харчовою токсикоінфекцією в 2,6 разів.

Однак, у дітей хворих дисфункцією кишечника кампілобактери виявляли частіше,ніж сальмонели;такий самий результат одержано і від дітей до 2-років з гострою кишковою та харчовою токсикоінфекцією.

Аналіз проведених досліджень по виявленню сальмонел з використанням середовища для контролю стерильності і загальновживаним методом показав, що на модифікованому середовищі дані бактерії виявлялися в 1,4 рази ( р<0,001 ) частіше.Таким чином, середовище для контролю стерильності придатне також для одночасного виділення як кампілобактерів, так і сальмонел.

В результаті проведених досліджень на патогенні ешерихії виділено 48 штамів, 11 сероварів. Дані по виявленню патогенних ешерихій і кампілобактерів показали, що висіваємість ешерихій в 3 рази нижча, ніж висіваємість кампілобактерів: від хворих з дисфункцією кишечника в 2,3, гастроентероколітом в 3,3 та гострими кишковими інфекціями в 3,7 разів.Висіваємість патогенних ешерихій на середовищі для контролю стерильності в 2,7 рази ( р <0,001) вища, ніж при загальновживаному методі.

Так, у обстежених хворих з шлунково-кишковими захворюваннями в загальній кількості виділених культур питома вага кампілобактерів складала: 24+1,9 %; шигел-42,7+ 2,1 %; сальмонел-25 +1,9 %; а у дітей питома вага кампілобактерів, шигел,сальмонел становила: 26,4+2,1 %,47,7+2,3%, 17,2+1,8% відповідно.

Таким чином,запропонованний метод виділення кампілобактерів при гострих кишкових захворюваннях рекомендовано для використання в лабораторіях санітарно-епідеміологічних установ та лікарень України.

висновки

1.Модифіковані, апробовані і впроваджені в практичні бактеріологічні лабораторії України: середовище для контролю стерильності, Саіу-ВІаіг і селективний ершрит-кро”яний агар з скороченим прописом антибіотиків, які дозволили виявляти кампілобактери із клінічного матеріалу і від тварин.

2.Транспортне середовище для контролю стерильності придатне не тільки для виявлення кампілобактерів, але і деяких патогенних ентеро^бактерій. Використання цього середовища в порівнянні з загальновживаним методом, дозволяє збільшити висіваємість шигел, сальмонел, патогенних зшерихій в 1,3, 1,4 и 2,7 разів відповідно.

3.Установлено, що висіваємість кампілобактерів в цілому у хворих кишковими хворобами була нижча, ніж шигел і сальмонел (4,2± 0,3 %, 3,0 + 0,2 %, 2,4 + 0,2 % відповідно).

4. Від дітей до 1 року, хворих гострими кишковими захворюваннями кампілобактери висівали частіше, ніж сальмонели (3,1+ 0,9 %; 2,2+ 0,8 % відповідно).

5.Найбільш імовірним джерелом кампілобактеріозу в . Запорізькій області виявлені качки і кури. Кампілобактери

виявлені у змивах тушок качок і кур в 52 %, 48 % відповідно від числа досліджених проб.

Список робіт, опублікованих по темі дисертації.

1.Диагностика кампилобактериоза в Запорожской области. //Новые методы диагностики СПИДа, других вирусных и бактериальных инфекций в практике инфекционной и противоэпидемических служб : Тез. докладов республиканской конференции.-Алушта, 1990г.-

С.70-71.

2.Диагностика кампилобактериоза //Лабораторное дело.-1991г. N 9.-С.60-61.

3.Этиологическое значение микробов рода Campylobacter при острых кишечных заболеваниях у детей. //Актуальные вопросы микробиологии, эпидемиологии и иммунологии инфекционных болезней: Тез. докл. научнопрактической конференции.-Харьков, 1993 г.- С.89.

4.Диагностика кампилобактериоза //Врачебное дело.-1993r.-N 8. С.104-105.

Annotation

R.M.Ginzburg Izolation and identification of Campylobacter and other enteropathogenic bacteriums using modified media while the laboratory diagnostics of acute intestinal diseases”

The dissertation presented for the degree of candidate of biological sciences*, The thesis, will be defended by speciality “microbiology” “ J&—n994 at the Gromashevsky’ Kiev Scientific Research Institute of Epidemiology and Infections Deseases.

Published 4 scientific articles and 3 rationalization suggestions contain main results of usage of such media and methods,whichhave allowed to diagnose Campylobacterioz in practical bacteriologylaboratories. It has been found out, that using modified media(sterility control medium(PH=10),Cary-Blair and selectiv blood medium with reduced quantity of antibiotic) Campylobacter were isolated for 2,4 % of patients with acute infectious deseases including 3,1 % of children younger then 1 year. The most probable reservoirs of the Campylobacteriosis gems in Zaporozhye region are ducks and hens.Campylobacters were detected in feces of ducks and hens in 52 % and 48 % investigated samples respectively.

Апнотаїмя

Гинзбург Р.М.’’Выделение и идентификация кампилобактеров и некоторых энтеропатогенных бактерий с использованием модифицированных питательных сред при лабораторной диагностике острых кишечных заболеваний”

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук.Запшта по/ специальности “микробиология” состоится “994г при Киевском научно-исследовательском институте эпидемиологии и инфекционных болезней им.

Л.В.Громашевского(252038,спуск Степана Разина,4).

В опубликованных 4 научных статьях и 3 рационализаторских предложениях содержатся основные результаты использования таких питательных сред и методов,которые позволили диагностировать кампилобактериоз в практических бактериологических лабораториях.

Установлено, что при использовании модифицированных питательных сред( среда для контроля стерильности (РН-10),Сагу-В1аіг и селективный эритрит кровяной агар с сокращенной прописью антибиотиков) выделены кампилобактеры в целом у больных острыми кишечными инфекциями в 2,4 % ,в том числе у детей до 1 года в 3,1 %. Наиболее вероятными резервуарами возбудителей кампилобактериоза в Запорожской области являются утки и куры.Кампилобактеры обнаружены в смывах уток и кур в 52 %,48 % соответственно от числа исследованных проб.

Ключеві слова:

кампілобактер, живильні середовища, модифікації,ідентифікація.