Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Связь генетических маркеров крови с метаболическими и иимунологическими процессами при туберкулезе

ВАК РФ 03.00.04, Биохимия

Автореферат диссертации по теме "Связь генетических маркеров крови с метаболическими и иимунологическими процессами при туберкулезе"

Відділення регуляторних систем клітини Інституту біохімії ім.О.В.Палладіна НАН України

ПЛАТОНОВА Ірина Львівна

УДК 612.015:612.118.2:616.24-002.5-097

ЗВ’ЯЗОК ГЕНЕТИЧНИХ МАРКЕРІВ КРОВІ З МЕТАБОЛІЧНИМИ ТА ІМУНОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОЗІ

03.00.04 - біохімія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Львів - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському науково-дослідному інституті епідеміолог

гігієни МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор біологічих наук, старший науковий співробітн Сибірна Рома Іллінічна. Львівський науково-дослідн інститут епідеміології і гігієни, провідний пауков співробітник.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор біологічних наук, професор Романишин Яросл Миколайович. Львівський державний медичн університет, завідувач кафедри клінічної лабораторр діагностики факультету післядипломної освіти;

кандидат біологічних наук Коробов Вячесл Миколайович. Львівський державний універсіп ім.І.Франка, доцент кафедри біохімії.

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Інститут мікробіології та вірусології ім. акад. Д.К.ЗаЕ лотного НАН України, відділ генетики мікроорганізм Київ

Захист відбудеться /^^^0 ^ ГОДи„і

засіданні спеціалізованої вченої- ради К.35.238.01 при Відділенні регулятори систем клітини Інституту біохімії ім.О.В.Палладіна НАН України (290005, м.Льв вул. Драгоманова 14/16),

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий “ 1993 р

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д.В.Федорович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Не дивлячись на інтенсивний розвиток хіміотерапії, з початку 90-х років нашого століття туберкульозна інфекція продовжує залишатися важливою медикобіологічною проблемою практично в усьому світі. Підтвердженням цього є зростання захворюваності на цей недуг як в розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються (Ф.Г.Хоменко, 1990, Ю.І. Фещенко, 1993, 1996; В.М.Борис, Ю.М.Рибак, 1994; Ю.І. Фещенко, В.М.Мельник, 1996, 1997;

A.М.ОаппепЬегд, 1990; С.\У.Еох еі аі., 1992; Р.ЮоІіп еі аі., 1994; М. Raviglione еі аі., 1997). Тому перспективним і виправданим є виявлення в субпопуляціях осіб з підвищеною схильністю до захворювання, яка формується не тільки під впливом епідеміологічних, соціальних, професійних факторів впливу, але і є, можливо, генетично обумовленою. Проведені дослідження по вивченню родоводу хворих на туберкульоз, вказують на зростання його частоти серед родичів хворих і навіть тих, які не були в сімейному контакті із пробандами (З.Л.Шульгина и соавт., 1983; Б.А.Березовский, Ю.М.Мостовой, 1986; В.П.Чуканова, 1986; В.П.Чуканова и соавт., 1987; А.Х.Рахимов и соавт., 1991). Експериментальні роботи ряду науковців (А.С.Апт и соавт., 1985, 1988; Б.В.Никоненко и соавт., 1986, 1990; М.М.Авербах,

B.И.Литвинов, 1989; Б.В.Никоненко, М.Б.Межлумова, 1990; Е.Бкатепе еі аі., 1984;

І. БіасЬ еі аі., 1984) вказують також на полігенний зв’язок із цим недугом. Його виявлення на рівні людського організму може зводитися до вивчення біохімічного поліморфізму певних білків, що проявляється в підвищенні частоти зустрічей деяких алелей поліморфних локусів у хворих на туберкульоз чи іншу патологію. Прикладом є фенотипи гаптоглобіну, групи крові (АВО), резус-фактор.

Питання про значення фенотипів гаптоглобіну (Б.А.Березовский и соавт., 1981; Р.А.Ходжаева, 1985; А.С.Садыков, 1988; Ж.З.Характер и соавт., 1990, 1993; Б.А.Эйсаев, Г.О.Каминская, 1992) груп крові у виникненні і розвитку легеневого туберкульозу та їх розподілу серед даної категорії хворих вивчались рядом авторів, однак одержані результати неоднозначні і суперечливі (В.Л.Созыкин и соавт., 1980; Р.И.Слепова и соавт., 1983; Е.Ю.Фролова, 1988; Г.Н.Дранник, Г.М.Дизик, 1990; К.И.Волкова и соавт., 1991; В.Н.Наумов и соавт., 1993; Е.БсІшагіг еі а!., 1979). Водночас роль резусної належності при туберкульозі в літературі майже не висвітлена (М.М.Савула и соавт., 1977; Е.Д.Тимашова и соавт., 1980; Т.А.Муминов и соавт, 1991).

Не дивлячись на велику кількість праць, присвячених вивченню ряду біохімічних параметрів: білків гострої фази, процесів перекисного окислення ліпідів (В.А.Алешкин и соавт., 1988; К.Н.Веремеенко и соавт, 1988; Ж.З.Характер и соавт.,

1990,1992; В.И.Коржов, Т.М.Сердюк, 1991; В.Н.Пшшпчук, Т.М.Сердюк, 1991; Р.И.Шендерова, Н.А.Осина, 1991; В.И.Зозуляк, 1992, 1994, 1995; И.В.Щербакова, 1992; Г.О.Каминская, 1996; М.И.Сахелашвили и соавт, 1998; J.Z.Pedersen et al., 1987; M.Brantly et al., 1988; D.C.Hutchinson, 1988; E.Schmidt et al., 1988; R.A.Lovstad, 1995; P.D.Eskersall et al., 1996), особливостей імунологічного статусу у хворих на туберкульоз легень [Г.А.Вахидова и соавт., 1991; М.М.Савула, 1991; Е.Ф.Чернушенко, 1992; Б.Е.Кноринг, 1995,1996; A.Pesci et al., 1985; Th.Daniel, 1986;

H.Sato et al., 1986; T.Tokunaga, 1986, 1989), лише поодинокі публікації

характеризують взаємозв’язки деяких факторів неспецифічної реактивності із імунологічними механізмами захисту (С.Г.Антоненко и соавт., 1985; А.Г.Арзьібеков и соавт., 1990; O.Jotoh et al., 1981; J.M.Grange et al., 1985; M. Macs et al., 1993; J.Naessens et al., 1996; Y.Pan, M.Katula, 1996). Відсутні роботи, які б висвітлювали особливості метаболічних, імунологічних процесів при туберкульозі з врахуванням фенотипів гаптоглобіну, групово-резусної належності пацієнта.

Мета дослідження. Дослідити зв’язок туберкульозу органів дихання з експресією генетично детермінованих маркерів (фенотипів гаптоглобіну, система АБО груп крові, резус-фактора) у поєднанні з вивченням деяких біохіміних та імунологічних показників.

Задачі дослідження:

I. Вивчити розподіл фенотипів гаптоглобіну, груп крові, резус-фактора у вперше виявлених і хворих з рецидивом туберкульозу легень.

2. Провести вивчення показника захворюваності на туберкульоз органів дихання з врахуванням генетично детермінованих маркерів крові.

3. Дослідити особливості змін деяких показників неспецифічної реактивності організму (церулоплазміну, лізоциму, трансферину, загального гаптоглобіну, протеолітичної активності крові, аі-антитрипсину) та процесів перекисного окислення ліпідів (дієнових кон'югатів, ТБК-активних продуктів) у хворих залежно від типів гаптоглобіну (Нр), групової та резусної належності пацієнта.

4. Вивчити особливості імунологічного статусу хворих (Е-РУК, Еа-РУК, ЕАС-РУК, І-РУК, РБТЛ з ФГА, РБТЛ з ППД-Л, ЦІК), враховуючи спадково обумовлені варіанти Нр, групи крові, резус-фактору.

5. Методом кореляційного аналізу встановити можливі взаємозв’язки між досліджуваними біохімічними та імунологічними показниками.

Наукова новизна роботи. За даними проведеного типування гаптоглобіну у вперше виявлених (малі та поширені форми) і хворих з рецидивом туберкульозу органів дихання встановлено зростання серед них кількості осіб з Нр 2-2.

У хворих на туберкульоз легень виявлено збільшення кількості осіб З 0(І)ЯЬ(-)

і В(ІІІ)Ші(+) та зменшення чисельності носіїв В(Ш)ЯІі(-) і Л(ІІ)КЬ(+).

Отриманий в процесі виконання роботи розподіл фенотипів гаптоглобіну, груп крові, резус-фактора у хворих на туберкульоз легень дозволив вперше провести розрахунок показника захворюваності залежно від даних генетично детермінованих маркерів крові.

Вперше проведено вивчення показників неспецифічної реактивності організму та процесів перекисного окислення ліпідів у хворих на туберкульоз легень залежно від фенотипів Нр, груп крові, резус-фактора. У осіб з Нр 2-2 констатовано вірогідне зменшення, по відношенню до інших типів гаптоглобіну, вмісту церулоплазміну, загального гаптоглобіну, лізоциму та зростання загальної протеолітичної активності крові. Однак, у хворих з різною групово-резусною належністю не виявлено статистично достовірної різниці з боку досліджуваних біохімічних показників.

Вперше дано оцінку імунного статусу хворих на туберкульоз легень із врахуванням генетично детермінованих маркерів крові. У пацієнтів з фенотипом Нр 2-2 наявні значні порушення в Т-ланці (Е-РУК. РБТЛ з ФГА) та системі протитуберкульозного імунітету (І-РУК, РБТЛ з ППД-Л). Такі ж зміни в імунному захисті характерні для носіїв 0(1) групи крові і від’ємного резус-фактора.

Встановлені високі кореляції між показниками лізоциму і РБТЛ з ФГА та Е-РУК, загальної протеолітичної активності крові та РБТЛ з ФГА, загального гаптоглобіну і ЦІК, які вказують на взаємозв’язки факторів неспецифічної реактивності з показниками імунного захисту організму.

Практичне значення результатів дослідження. На підставі результатів проведених досліджень рекомендовано використовувати генетично детерміновані маркери крові (фенотипи гаптоглобіну, групи крові, резус-фактор) для виявлення осіб, схильних до туберкульозу і створення груп ризику, які потребують спеціального медичного контролю.

За даними генетичними маркерами крові можна прогнозувати характер перебігу хвороби, що слід враховувати при визначенні режимів і термінів хіміотерапії.

Використання запропонованих біохімічних та імунологічних методів обстежень з врахуванням спадкової обумовленості індивідууму дає можливість для індивідуального підбору терапевтичних засобів, дія яких направлена не тільки на інфекційний агент, а й на усунення дефектів у системі імунометаболічного захисту.

Встановлення взаємозв’язку між певними ланками метаболічних та імунологічних процесів розширює можливості вибору препаратів патогенетичної дії, опираючись на конкретний характер імунометаболічного обміну пацієнта.

Запропонований нами комплекс біохімічних, імунологічних і генетичних методів досліджень сприятиме удосконаленню лабораторної діагностики та лікування туберкульозної інфекції в сучасних умовах.

Впровадження в практику. Матеріали даних досліджень використовуються у навчальному процесі при читанні лекцій на кафедрі фтизіатрії і пульмонології для студентів Львівського державного медичного університету, лікарів фтизіатрів і пульмонологіє факультету удосконалення лікарів Львівського державного медичного університету, на кафедрі мікробіології Львівського державного університету ім.І.Франка, а також отримали практичне застосування у Львівському, Рівненському, Закарпатському протитуберкульозних диспансерах та Мукачевській обласній дитячій лікарні.

Апробація дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на IV Республіканському з’їзді наукового товариства лікарів-лаборантів (Ворошиловоград, 1989), IX з’їзді лікарів-фтизіатрів Росії (Санкт-Петербург, 1992), ювілейній конференції Узбекистанського НДІ фтизіатрії і пульмонології “Вопросы борьбы с туберкулезом и НЗЛ в Узбекистане” (Ташкент, 1992), XI з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Вінниця, 1993), обласній конференції лікарів фтизіатрів (Львів, 1994, 1996), науково-практичній конференції “Новые достижения в ранней диагностике и терапии воспалительных заболеваний органов дыхания. Причины хронизации” (Харків, 1995), науково-практичній конференції “Нетрадиційні методи лікування” (Київ, 1997), науково-практичній конференції “Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги” (Львів, 1997), VI з’їзді алергологів Польщі (Катовіце, 1997), XXVI з’їзді фтизіопульмонологів Польщі (Познань, 1998).

Особистий внесок днсертанта. Автором були проведені інформаційний та патентний пошук, біохімічні обстеження всіх хворих, генетичні дослідження (70%). Самостійно проведена обробка отриманих результатів, кореляційний аналіз та аналіз медичної документації пацієнтів, проведена оцінка та інтерпретація матеріалу. Дослідження показників імунного статусу організму (40%) та бактеріологічні обстеження проведено співробітниками лабораторії імунології та бактеріології відділу туберкульозу та НЗЛ Львівського НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України, за що автор виражає їм щиру подяку.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 178 сторінках машинописного тексту. Ілюстровано 49 таблицями, 36 рисунками. Робота складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження,

4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і показчика літератури, що містить 240 першоджерел, з яких 172 - українсько-російськомовні, 68 - іноземні.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 16 друкованих робіт. Серед них 5 наукових статей, які опубліковані у профільних періодичних виданнях України та за кордоном (Польща). Решта 11 робіт - видано в матеріалах і тезах конференцій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Вибраний напрямок даних досліджень пов’язано з науково-дослідною роботою “Вивчення особливостей розвитку деструктивного туберкульозу в залежності від генетичних, метаболічних, імунологічних і екологічних факторів з метою прогнозування, оцінки перебігу процесу, розробки нових методів лікування” (№ державної реєстрації НА 01000І29Р) і “Вивчити епідеміологічні і клініко-рентгенологічні особливості первинного туберкульозу у дорослих в сучасних умовах його патоморфозу” (Ка державної реєстрації 01.89.0003988).

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. З метою визначення особливостей перебігу метаболічних, імунологічних процесів, тривалості та масивності бактеріологічного виділення, можливостей виникнення рецидиву хвороби залежно від генетично детермінованих факторів крові, проведено до початку назначеної терапії комплексне лабораторне обстеження 536 хворих на туберкульоз легень, із яких 442 -вперше виявлені, і 97 - із рецидивом захворювання, віком від 25 до 65 років. Всі вони знаходилися на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному фтизіопульмонологічному центрі протягом 1987-1995 рр. В залежності від поширення туберкульозного процесу вперше виявлені хворі були розділені на дві групи: 167 чоловік з малими формами і 275 з поширеними (великими) формами туберкульозу легень. До малих форм віднесли хворих, у яких виявлено обмежені ураження легеневої тканини, відсутнє бактеріовиділення (МБТ-) і порожнини розпаду (КВ-), до поширених форм - пацієнтів з масивними специфічними змінами в легенях, МБТ(+), КВ(+). Серед обстежених хворих значно переважали чоловіки (367 чоловіків і 169 жінок). Кількісна характеристика проведених досліджень наведена в табл.1. Проведено також визначення біохімічних (40 чол.), імунологічних (40 чол.) показників, груп крові та резус фактора (318 чол.), фенотипів гаптоглобіну (567 чол.) у практично здорових осіб (донорів).

Відпрацювання величин норми досліджуваних біохімічних та імунологічних тестів із врахуванням групової, резусної належності крові та фенотипу гаптоглобіну здійснювали у 40 практично здорових осіб. Встановлено, що у контрольних

підгрупах (по 10 чоловік - для кожної із груп крові; 20 чоловік (КЬ+) і 9 чоловік (Иіі-) для резус-фактора; 13 чоловік - для фенотипів Нр), сформованих за фенотипічною ознакою, досліджувані показники статистично не відрізнялися між собою і відповідали величинам норми, отриманим без врахування даних генетичних маркерів крові.

Таблиця 1 - Кількісна характеристика проведених досліджень

Методи досліджень Кількість обстежень

Здорові Вперше виявлений туберкульоз Рецидив и

Фенотипування 536 442 94

гаптоглобіну

Визначення груп крові і 318 236 53

резус фактора

Біохімічні 40 414 78

Імунологічні 40 373 72

Бактеріологічні 329 79

Комплексне лабораторне обстеження хворих включало біохімічне, імунологічне та бактеріологічне дослідження.

Фенотипи гаптоглобіну визначали за методом В.БауіБ (1964) в модифікації

H.О.Осіної (1982), групову належність - за М.А.Умновою і співавт. (1979), резус-фактор - модифікованим методом Фікса і Макгі (1975).

Для оцінки стану неспецифічної реактивності організму в сироватці крові хворих проводили дослідження ряду біохімічних тестів: лізоциму (Лз) - за методикою В.Г.Дорофейчук (1968), церулоплазміну (ЦП) - методом Ы.А.11а\ут (1961), загального гаптоглобіну (Нр) - ріваноловим методом З.Я.Прохоровської, Б.Л.Мовшович (1972), трансферину (ТФ) - за Ю.О.Ільком і співавт. (1961), загальної протеолітичної активності (ПА) сироватки . крові - за методом К.Е.Веремєєнко, Л.М.Погорелової (1973) та аі-антитрипсину (аі-АТ) - за М.І.Рейдерманом (1971). Процеси переписного окислення ліпідів (ПОЛ) характеризували дієнові кон'югати (ДК) та ТБК - активні продукти (продукти тіобарбітурової кислоти), які визначали в еритроцитах крові за методом

I.Д.Стальної (1977) та І.Д.Стальної, Т.Г.Гаріашвілі (1977).

Аналіз стану Т- і В-систем лімфоцитів та протитуберкульозного імунітету проведено за методиками, які описані в монографіях К.Ф.Чернушенко, Л.С.Когосової (1978, 1981). Визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) здійснювали за методикою К.А.Максимович, В.В.Желтвай (1985). Реакцію Манту з

2 ТО ППД-Л проводили згідно інструкції (1989) при поступленні хворого до стаціонару.

Всім хворим проводили бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження харкотиння на наявність мікобактерій туберкульозу (МБТ) тричі до лікування, а також з повтором цих досліджень через кожних два місяці в процесі лікування з метою встановлення тривалості бактеріовиділення. Масивність бактеріовиділення оцінювали за кількістю колоній, які проросли після посіву матеріалу на середовищі.

Одержаний в процесі виконання досліджень цифровий матеріал обробляли за методами варіаційної та кореляційної статистики, які описані в монографіях М.П.Деркача (1977), М.С.Двойріна (1993).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведене типування гаптоглобіну, визначення груп крові системи АВО та резус-фактора у хворих на легеневий туберкульоз і здорових осіб виявило різний характер розподілу даних генетичних маркерів крові серед обстежених груп. Встановлено, що фенотип Нр 2-2 в 1,4 рази зустрічається частіше серед хворих, ніж серед популяції здорового населення (Р<0,05). Ризик захворювання серед пацієнтів з даним типом Нр в середньому в 1,97 рази вищий, ніж серед осіб з Нр 2-1 (Р<0,01) і в 1,36 рази, ніж з Нр 1-1 (Р<0,05), а серед хворих (Нр 2-2) із спадково обтяженим анамнезом (наявність в родині даної патології) в 3,4 рази перевищує встановлену частку відносно груп обстежених з Нр 2-1 і ІІр 1-1 (Рі.2<0,001).

Крім того, серед хворих на туберкульоз органів дихання на 10% зростає частота зустрічей Нр-2-2 серед пацієнтів з поширеними процесами хвороби відносно малих форм (55,6±4,0)% і (45,5±5,7)% відповідно та (35,5±3,4)% у здорових (Рі>0,05; Рг<0,001). У осіб з рецидивом туберкульозу кількість носіїв фенотипу Нр 2-2 є близькою до вперше виявлених хворих (51,1 ±7,2)% і (50,0±3,4)%. Встановлено також, що хворобливість чоловіків у порівнянні до осіб протилежної статі зростає в 1,9 рази з появою алелю Нр2 (Р>0,05) і в 2,6 рази - з гомозиготним його варіантом (Нр2Нр2) (Р<0,05).

При розподілі пацієнтів за групово-резусною належністю крові статистично достовірну різницю отримали лише у групі вперше виявлених хворих з поширеними формами туберкульозу, де достовірно частіше, ніж серед популяції здорового населення, зустрічалися особи з 0 (І) ЯЬ (-) (46,7% і 22,9%, (Р<0,05) і В (III) ЯЬ (+) (30,2% і 21,9%, Р<0,05) та значно рідше - пацієнти з А(І1) Кіі (+) (28,9% і 40,0%, Р<0,05) і В (III) Ші (-) (13,3% і 33,3%, Р<0,05).

Зростання кількості носіїв певних фенотипічних ознак серед хворих на туберкульоз може пов’язуватись із особливостями метаболічних, імунологічних порушень, наявних у даного контингенту пацієнтів.

Дослідження факторів неспецифічної резистентності організму, зокрема ПА, аі-АТ, Нр, ЦП, ТФ, Лз показало, що величини даних показників вірогідно підвищуються при туберкульозній інфекції. Водночас, на інтенсивність цих змін впливають не тільки активність, поширеність, клінічна форма процесу, а й генетична обумовленість індивідууму. На це вказують отримані результати (табл.2).

Таблиця 2 - Показники неспецифічної реактивності організму у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень залежно від фенотипів

гаптоглобіну

Біохімічні Здорові Фенотипи гаптоглобіну

показники О 11 с 1-1 2-1 2-2

(М±ш) (М+т) (М±т) (М+т)

п п п

ПА 1,18+0,11 1.46+0.09* 1.42+0,06' 1,5910,05**

(мкМоль/л-сек) 52 162 184

схі-АТ 30,4±1,4 44,611,9’ 34,6+1,2*’ 34.611.Г*

(мкМоль/л) 48 162 171

Загальний Нр 1,14±0,12 1.4510.14 1,8510,05" 1,57+0,06**

(г/л) 51 186 174

ТФ (ум.од) 5,9+0,3 8,2+0,5’ 8,110.3* 7.710.2*

50 159 184

ЦП (мМоль/л) 1,80±0,16 2,61±0,1Г 2,7410,10* 2,4710,08“

51 163 200

Лізоцим (мг/л) 6,9±0,7 9.1 ±0,6’ 8,710,5* 7.910,4

51 122 152

Примітки:

* - різниця вірогідна відносно показників у групі донорів (Р<0,05-0,0001);

♦ - різниця вірогідна до показників групи хворих з Нр 2-1 (Р<0,05-0,001);

• - різниця вірогідна до показників групи хворих з Нр 1-1(Р<0,05-0,01).

Так, у пацієнтів з Нр 2-2, відносно Нр 2-1, вірогідно збільшена активність ПА, яка становила (1,59+0,05) мкМоль/л сек і (1,42±0,06) мкМоль/л сек відповідно, Р<0,05 та (1,46±0,09) мкМоль/л-сек - для Нр 1-1, Р>0,05.

Однак, показники аі-АТ у осіб з Нр 2-2 і Нр 2-1 були практично тотожними між собою (34,6±1,1) мкМоль/л та (34,6+1,2) мкМоль/л і значно меншими, ніж у хворих з Нр 1-1, у яких аі-АТ дорівнював (44,6±1,9) мкМоль/л (Рі, Рг<0,001).

У вперше виявлених хворих вірогідно нижчі величини загального Нр виявлялися у обстежених з Нр 2-2 та Нр 1-1 і відповідали (1,57+0,06) г/л і (1,45+0,14)г/л, проти (1,85±0,05)г/л у пацієнтів з Нр 2-1 (Рі<0,01; Р2<0,01). Практично таку ж закономірність встановлено і для показників ЦП, які становили

(2,47+0,08) мМоль/л для Нр 2-2, (2,74±0,10) мМоль/л (Р<0,05) і (2,61±0,1!) мМоль/л -для Нр 2-1 і Нр 1-1 відповідно.

Проведені вивчення вмісту Лз не встановили вірогідної різниці між досліджуваними групами з різними фенотипами ІІр, хоча найнижча його концентрація була у осіб з Нр 2-2 - (7,9+0,4) мг/л, яка не виходила за довірчий інтервал норми, в той час як у хворих з Нр 2-1 і Нр 1-1 його величини були статистично відмінні від контролю і становили відповідно (8,7+0,5) мг/л і (9,1+0,6) мг/л (Рід<0,05).

З метою виключення можливої помилки, отриманої в результаті інтерференції на спадковий фактор іншого чинника, скажімо розповсюдженості туберкульозного процесу, із вперше виявлених хворих сформували 2 групи - з малими та поширеними формами туберкульозу, в яких проводили аналогічні дослідження. Отримані дані показали, що інтенсивність біохімічних порушень зростає із поширеністю процесу. Однак характер біохімічних змін, залежно від фенотипів Нр, як у вперше виявлених хворих в цілому, так і у диференційованих (на малі та поширені форми) групах був близьким. Вийняток склала загальна ПА крові для малих форм, де спостерігалася лише тенденція до її зростання у осіб з Нр 2-2, в той час як у вперше виявлених хворих в цілому і для поширених форм відмічалося вірогідне збільшення даного показника, відносно осіб з Нр 2-1.

Вивчення показників неспецифічної реактивності організму у хворих з рецидивом захворювання показали, що на відміну від вперше виявленого туберкульозу, де вірогідні зміни між-групами Нр 2-2 і Нр 2-1 торкалися показників ПА, Нр, ЦП, при рецидиві хвороби зміни в аналогічних групах виявлені з боку аі-АТ та Лз. Так показники ссі-АТ у групі хворих з Нр 2-2 становили (30,9+1,0) мкМоль/л і (37,0+2,1) мкМоль для Нр 2-1 (Р<0,05), Лз (7,5±0,4) мг/л і (9,2±0,6) мг/л відповідно (Р<0,05).

Туберкульозний процес супроводжувався посиленням процесів ПОЛ, на що вказували високі показники ДК та ТБК-акт. прод. в еритроцитах крові. Однак вони не відрізнялися між собою у пацієнтів з різними фенотипами Нр.

Таким чином, дослідження особливостей метаболічних змін при туберкульозі залежно від фенотипів гаптоглобіну показали, що у пацієнтів, носіїв Нр 2-2 спостерігається вірогідне зменшення величин Нр, ЦП, та збільшення активності ПА, по відношенню до групи осіб з Нр 2-1. Вміст лізоциму у пацієнтів з Нр 2-2 не виходив за довірчий інтервал норми. Очевидно, знижена реакція зі :торони досліджуваних факторів неспецифічної реактивності організму та надмірне іростання ферментів протеолізу в крові і створює сприятливий фон у осіб з даним фенотипом Нр для виникнеиня та розвитку туберкульозу.

Вірогідне зменшення у хворих з Нр 2-2 при рецидиві хвороби Лз та аі-АТ на фоні збільшення загальної ПА крові може бути передумовою важкого перебігу процесу з розвитком деструктивних змін в легеневій тканині, сприятливим фактором для виникнення повторних рецидивів захворювання.

Вивчення досліджуваних біохімічних параметрів у хворих на легеневий туберкульоз з різними групами крові системи АВО та резус-фактором не виявило статистично достовірної різниці між ними.

Імунологічні дослідження проведені у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень показали, що найбільш значні порушення імунного захисту наявні у пацієнтів з Нр 2-2 (табл.З).

Таблиця 3 - Показники імунного статусу у вперше виявлених хворих на

туберкульоз легень залежно від фенотипів гаптоглобіну

Показники Група Фенотипи гаптоглобіну

(одиниці донорів 1-1 2-1 2-2

виміру) п=40 (М+т) М+т п М+т п М+т п

Лімфоцити (Г/л). 1.59±0.11 2.1110.20* 43 2.04+0.10* 148 1.8910.08* 182

Е-РУК (%) 52.2+2.7 35.8+2.1* 29 33.511.3* 110 31.0+0.9* 108

абс.чис. (Г/л) 0.89+0.07 0.77+0.12 25 0.6810.03* 103 0.5610.04** 104

Еа-РУК (%) 29.6±1.8 19.013.6* 22 21.2+1.3* 58 23.112.7* 60

абс.чис. (Г/л) 0.47±0.03 0.30+0.10* 22 0.2910.03* 58 0.42Ю.06* 60

РБТЛз ФГА (%) 74.3±1.4 31.213.9* ЗО 34.512.6* 67 26.512.0** 83

ЕАС-РУК (%) 23.711.4 26.111.6 26 27.611.5 71 32.111.3’** 93

абс.чис. (Г/л) 0.35+0.03 0.43+0.06 26 0.4210.04 71 0.5210.05* 93

ЦІК (од.оп.г.) 100.415.9 176.0+23.7* 37 177.517. Г 70 196.8111.5* 115

І-РУК (%) 5.010.63 11.312.2* 28 10.0Ю.6* 114 9.510.7* 107

абс.чис. (Г/л) 0.1210.01 0.1910.03* 25 0.2210.02* 114 0.17+0.01** 102

РБТЛ з ППД (%) 1.910.3 2.510.9 ЗО 4.710.5** 71 4.3+0.4* 87

Примітки:

* - зміни вірогідні відносно величин норми (Р<0,05-0,001);

♦ - зміни вірогідні відносно групи Нр 2-1 (Р<0,05);

• - зміни вірсгідні до групи Нр 1-1 (Р<0,05).

У даної групи хворих, на відміну від осіб з Нр 2-1, спостерігалося зменшення абсолютного числа Т-лімфоцитів (Е-РУК, Р<0,05), збільшення кількості їх активної субпопуляції (Еа-РУК, Р<0,05) на фоні зниження проліферативної активності Т- клітин (РБТЛ з ФГА, Р<0,05), пригнічення специфічного імунітету (І-РУК, Р<0,05) та вірогідним збільшенням, відносно груп з Нр 2-1 та Нр 1-1, відносного числа В-лімфоцитів (ЕАС-РУК, Рі:г <0,05).

Аналіз імунологічних показників у пацієнтів з малими та поширеними формами туберкульозного процесу вказав на достовірно більші порушення в механізмах Т- та специфічного протитуберкульозного захисту у хворих з поширеними процесами захворювання, незалежно від фенотипів Нр (Р<0,05-0,001). У пацієнтів з рецидивом хвороби на фоні пригнічення Т-ланки імунітету спостерігається зростання кількості В- та сенсибілізованих до туберкуліну лімфоцитів, хоча вірогідне зменшення останніх у групі з Нр 2-2 (Р<0,05) вказує на менш досконалі механізми протитуберкульозного захисту саме у цієї категорії хворих.

На більш значні порушення імунітету у осіб з Нр 2-2 вказує також величина реакції Манту з 2 ТО, розміри папули якої у даної групи хворих були найменшими і становили (9,8±0,5) мм, тоді як у осіб з Нр 2-1 і 1-1 - (11,8±0,5) мм і (12,5+0,9) мм відповідно (Рі;г<0,01). Крім цього, встановлено, що у обстежених з Нр 2-2 частота від’ємних і сумнівних туберкулінових проб в 3,1 і 2,0 рази більша, ніж у осіб з Нр 2-1 (Рі<0,05; Р2>0,05) та в 2,4 і 2,2 рази, ніж у пацієнтів з Нр 1-1 (Р>0,05), а гіперергічні реакції зустрічалися в 4,6 рази рідше, ніж у групі з Нр 2-1 (Р<0,05) і в 1,8 рази, ніж з Нр 1-1 (Р>0,05). Проведений аналіз туберкулінової чутливості у хворих з малими та поширеними формами туберкульозу показав, що із поширеністю процесу зростає кількість від’ємних і сумнівних реакцій і, навпаки, знижується частота інтенсивних та гіперергічних проб. Ця тенденція характерна для всіх трьох фенотипів Нр, однак найбільш значна для Нр 2-2.

Отже, вираженість туберкулінової алергії є вища у вперше виявлених хворих і знижується у пацієнтів з рецидивом хвороби (Р<0,05). Така закономірність дійсна стосовно малих та поширених форм туберкульозу (Р<0,01). Туберкулінова чутливість незалежно від поширеності процесу є нижчою у осіб з Нр 2-2.

Пониження неспецифічної реактивності та клітинного захисту тісно пов'язані з частотою, інтенсивністю та тривалістю бактеріовиділення. Про це свідчить зростання відсотку бацилярних хворих з Нр 2-2 як серед вперше виявлених пацієнтів, так і осіб з рецидивом хвороби, де кількість бацилоносіїв в 1,4 і 1,2 рази більша, ніж серед хворих з Нр 2-1 (Рі<0,01; Рг>0,05) і близька до вибірки з Нр 1-1 (Рі;2>0,05), з тривалим бактеріовиділенням (в середньому (3,5±0,2) місяці у осіб з Нр 2-2, (1,9+0,3) місяці у обстежених з Нр 2-1 (Р<0,001) та (2,5±0,4) місяці у носіїв з Нр

1-1(Р<0,05)) із перевагою масивної та помірної кількості мікобактерій туберкульозу в досліджуваному матеріалі.

Таким чином, отриманий розподіл бактеріовиділювачів, тривалість та інтенсивність виділення МБТ, очевидно, зумовлені значними біохімічними та імунологічними порушеннями, у осіб з Нр 2-2, що створюють у них більш сприятливий фон для росту і розмноження збудника туберкульозу.

Нами проведено порівняння показників імунного статусу у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень залежно від групової належності пацієнтів, яке вказало на більш значні порушення з боку імунних процесів у осіб з 0 (І), відносно обстежених з А (II) групою крові. Характер імунологічних змін у хворих з В(ІІІ) є близьким до індивідуумів з 0 (І), а у пацієнтів з АВ (IV) - до осіб з А (II) групою крові. Різниця виявилася вірогідною між показниками РБТЛ з ФГА, яка становила (42,2±2,5)% у хворих з А (II), (32,7+3,6)% і (32,0+2,7)% у пацієнтів з 0(1) і В (III) групами крові (Рі<0,05, Р2<0,01), та абсолютними величинами І-РУК, що дорівнювали (0,28+0,03) Г/л у обстежених з А(ІІ) і (0,21+0,02) Г/л - з 0(1) групою (Р<0,05). Бактеріологічні дослідження, проведені у хворих із врахуванням групової належності крові, показали, що кількість бацилярних хворих є практично однаковою у вибірках з 0(1), А(ІІ), В(ІІІ) групами крові і значно вищою відносно до АВ(ІУ). Дана закономірність дійсна як для вперше виявленого туберкульозу, так і для рецидиву захворювання (Рі,2<0,05-0,001). Однак, тривалість бактеріовиділення не залежала від носійства цих фенотипічних ознак і в середньому становила від 2,7 до 3,3 місяців.

Таким чином, вірогідно вища проліферативна активність Т-лімфоцитів та специфічний імунітет у обстежених з А (II) груповою належністю, по відношенню до осіб з іншими групами крові, може сприяти зменшенню частоти індивідуумів з А(ІІ) серед хворих на туберкульоз органів дихання. Функціональне пригнічення Т-ланки та специфічного протитуберкульозного імунітету, найбільш значне у хворих

з 0(1) групою крові, може бути причиною зростання її носійства серед хворих при даній патології.

Вивчення особливостей імунологічних процесів у вперше виявлених хворих залежно від резус-фактора вказало на пригнічення імунологічної реактивності у резус-від’ємних хворих. У даної групи пацієнтів, відносно резус-позитивних, констатовано вірогідне зменшення відносних І-РУК ((11,7±1,1)% і (14,5+0,7) % відповідно (Р<0,05), при нормі (5,0+0,6)%), абсолютних ЕАС-РУК ((0,28+0,05) Г/л і (0,40+0,03) Г/л (Р<0,05), при нормі (0,35+0,03) Г/л) та ЦІК ((125,0±13,1) од.оп.г. і (204,7±14,7) од.оп.г. відповідно, (Р<0,01) при нормі (100,4±5,9) од.оп.г.), на фоні підвищеної функціональної активності Т-лімфоцитів ((40,1±3,9) % і (30,8+2,2) %,

Р<0,05, при нормі (74,3±1,4) %). Накладання даних відхилень, вірогідно сильніших при наявності резус-від’ємного фактора, із значними груповими порушеннями у осіб з 0(1) групою крові очевидно обумовлюють зростання частоти носіїв 0(1) ІІЬ (-) серед хворих на туберкульоз органів дихання.

Отримавши характерні зміни з боку біохімічних, імунологічних показників для груп хворих, сформованих за генетично детермінованими ознаками (фенотипи Нр, групи крові, резус-фактор), вважали доцільним провести дослідження кореляційних зв'язків між даними імунометаболічними тестами.

Поскільки наявні відмінності з боку як метаболічних, так і імунологічних показників мали місце лише між групами хворих з різними фенотипами Нр, тому кореляційний аналіз проводили серед осіб з даною фенотипічною ознакою. Найтісніший зв'язок виявили між вмістом лізоциму та проліферативною активністю Т-лімфоцитів (РБТЛ з ФГА) (г=0,92) і абсолютною їх кількістю (г=0,95), концентрацією ПА (від 0,63 до 1,09 мкМоль/лсек, г=0,85; від 1,69 до 2,15 мкМоль/л сек, г=-0,93) і РБТЛ з ФГА. Високу залежність встановили між рівнем ДК і РБТЛ з ФГА; Лз і відносного Е-РУК, загального Нр і ЦІК, коефіцієнти кореляції для яких дорівнювали: - 0,84; 0,63; 0,79. Значно слабше взаємопов'язані -ЦП - РБТЛ з ФГА (г=0,51), ЦП - І-РУК (г=0,55), ПА - РБТЛ з ППД-Л (г=0,55).

Результати проведеного кореляційного аналізу дають підставу припустити, що зростання в крові концентрації білків "гострої фази" на початковому етапі туберкульозного запалення, можливо, виступають адаптаційними факторами, котрі можуть виконувати роль пускових важелів у імунологічних реакціях, активуючи як клітинний, так і гуморальний захист. І навпаки, понижені чи нормальні їх величини та надмірно висока інтенсивність процесів ПОЛ при наявності збудника в організмі, очевидно, сприяє протіканню імунологічних процесів по типу сповільнених. Оскільки, пониження показників неспецифічної реактивності організму, зокрема ЦП, Нр, Лз, ПА (або надмірне її зростання), значне посилення вільнорадикального окислення ліпідів, найчастіше зустрічаються серед носіїв з Нр

2-2, що і може бути причиною більшої схильності цих осіб до захворювання на туберкульоз.

ВИСНОВКИ

1. Фенотип Нр 2-2 зустрічається в 1,42 рази частіше серед хворих на легеневий туберкульоз і в 1,75 разів - серед осіб із спадково обтяженим анамнезом у порівнянні до популяції здорового населення. Показник захворюваності на туберкульоз органів дихання серед вперше виявлених хворих з Нр 2-2 в 1,97 і у

1,37 разів, а у осіб із спадково обтяженим анамнезом в 3,4 рази вищий, ніж у пацієнтів з Нр 2-1 та Нр 1-1.

2. Серед хворих на туберкульоз легень, особливо з поширеними його формами, зустрічаються в 1,4 та в 2,1 рази частіше, ніж серед здорової популяції населення, особи з В(ІІІ)Кіі(+) та 0(І)Юі(-) і в 1,4 та в 2,5 рази рідше пацієнти з А(ІІ)КЬ(+) та В(ІІІ)ЯЬ(-) групово-резусною належністю крові.

3. У осіб з Нр 2-2 констатовано вірогідне зменшення, по відношенню до інших типів гаптоглобіну, показників неспецифічної реактивності організму: церуло-плазміну, загального гаптоглобіну, лізоциму та надмірного зростання загальної протеолітичної активності крові. Дані відхилення, можливо, є причиною значних порушень у Т-ланці (Е-РУК, РБТЛ з ФГА) та системі протитуберкульозного імунітету (І-РУК, РБТЛ з ППД), на що вказують тісні та середні кореляційні зв’язки між даними імунометаболічними показниками.

4. Величина біохімічних, імунологічних порушень зростає із поширеністю процесу незалежно від генетичних маркерів крові і є вірогідно вищою у пацієнтів із поширеними формами та з рецидивом туберкульозу, у порівнянні до малих його форм.

5. Зміни досліджуваних біохімічних показників не залежать від групово-резусної належності пацієнта. Однак, у хворих з 0(1), В(ІІ1) групами крові відносно носіїв з А(ІІ), виявлено значне зменшення величин РБТЛ з ФГА та І-РУК, а у резус-від’ємних, в порівнянні до резус-позитивних осіб, наявний вірогідно пригнічений Т-, В- і специфічний імунітет.

6. Найбільш інформативними тестами в аспекті формування груп ризику до туберкульозу, прогнозування характеру перебігу хвороби, визначення режимів і термінів хіміотерапії є фенотипи гаптоглобіну, загальний гаптоглобін та протеолітична активність крові, церулоплазмін, лізоцим, Е-РУК, І-РУК та РБТЛ з ФГА.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою прогнозування схильності до захворювання на туберкульоз рекомендовано визначати фенотипи гаптоглобіну, звертати увагу на групово-резусну належність пацієнта.

2. Інтерпретацію характеру порушень з боку показників неспецифічної реактивності (ЦП, ПА, Нр, лізоциму) та імунного захисту організму (Е-РУК, Еа-РУК, РБТЛ з ФГА, І-РУК, РБТЛ з ППД-Л) слід проводити диференційовано з врахуванням досліджуваних маркерів крові.

3. Для оцінки загальної реактивності організму при туберкульозі доцільно

проводити фенотипування гаптоглобіну, визначення загального Нр, ПА, ЦП,

лізоциму, Е-РУК, РБТЛ з ФГА та І-РУК.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Характер Ж.З., Скорая Р.Й., Платонова И. Л. Показатели церулоплазмина и перекисного окисления липидов у больных туберкулезом легких. // Врач, дело,-1989.-N 10.-С.55-57.

2. Изменение некоторых биохимических показателей у больных с рецидивом туберкулеза легких / Ж.З.Характер, А.В.Павленко, Р.Й.Скорая, И.Л.Платонова // Врач, дело.-1990.-N5.-C.69-71.

3. Лабораторні методи діагностики первинного туберкульозу легень у дорослих в сучасних умовах / Сахелашвілі М.І., Платонова І.Л., Лаповець Н.Є., Кап-раль Я.О., Кіромасова Н.І., Мажак К.Д., Чура Г. Є., Вдовиченко О.В., Побєгущий М.М. //Лік справа.-1998.-N1.-C.95-99.

4. Платонова І.Л. Особливості імунометаболічних процесів у хворих на туберкульоз легень залежно від фенотипів гаптоглобіну // Актуальні проблеми мед., біол., ветеринарії і сільського господарства.-1997.-№.-С.41-42.

5. Platonova I., Mazak К., Boris W. AVplyw hemokarboperfuzji na przebieg procesow metabolicznych u chorych z astma oskrzelowa II Inter.Review of Allergology & Clinical Immunology.-1997.-Vol. Ill .-Suppl.2.-P.59.

6. Лабораторно-диагностическая значимость некоторых биохимических

показателей при бронхолегочных заболеваниях / Ж.З.Характер, Р.Й.Скорая, Ю.А.Островерха, И Л.Платонова // Труды докладов 1У Республиканского

съезда научного общества врачей лаборантов.-Ворошиловоград.-1989.-С.59.

7. Особенности метаболических нарушений при инфицировании организма бактериальными и измененными формами возбудителя туберкулеза / Ж.З.Характер, Р.Й.Скорая, К Д. Мажак, И Л.Платонова // Труды 1 Общесоюзной конф. по заболеваниям органов дыхания.-Ташкент.-1990.-С. 67-68.

8. Платонова І.Л. Визначення реактантів "гострої фази " при туберкульозі і неспецифічних захворюваннях легень // 36. праць науково-практичної конф. "Актуальні проблеми розвитку медичної науки в сучасних умовах".-Львів.-1990.-

С. 149-150.

9. Биохимические механизмы неспецифической реактивности у больных бронхолегочными заболеваниями, выявленных из групп риска / Характер Ж.З., Литвин Л.М., Мажак К.Д., Платонова И.Л., Скорая Р.Й. // Труды XI съезда фтизиатров.-С.-Петербург.- 1992.-С.273-274.

10. Клинико-иммунологические и биохимические критерии эффективности лечения больных первичным туберкулезом легких / Сахелашвили М.И., Снитинская О.С., Характер Ж.З., Платонова И.Л., Скорая Р.Й., Лаповец Н.Е.// Труды юбил. конф. Узбекистанского туб. института "Вопросы борьбы с туберкулезом и НЗЛ в Узбекистане".- Ташкент.-1992.-С. 178-181.

11. Клиника первичной туберкулезной инфекции в зависимости от генетических вариантов гаптоглобина / Характер Ж.З., Сахелашвили М.И., Ильицкий И Г., Платонова И.Л., Скорая Р.Й., Лаповец Н.Е., Гудь М.В. // Труды междунар. конф. "Актуальные вопросы микробиологии, эпидемиологии инфекционных болезней" .-Харьков.-1992.-С. 107-108.

12. Динаміка біохімічних змін при хіміотерапії туберкульозу /Платонова І.Л., Мажак КД.,Сахелашвілі М.І., Лаповець Н.Є.,Чура Г.Є., Турчина Т.В. // Труды науч. прак. конф. "Новые достижения в ранней диагностике и терапии воспалительных заболеваний органов дыхания. Причины хронизации".-Харьков.-1995.-С.53-54.

13. Клініко-експериментальні обгрунтування патогенетичної терапії при туберкульозі легень/ К.Д. Мажак, І.Л.Платонова., О.В.Павленко., Н.Є.Лаповець // Труды науч. прак. конф. "Новые достижения в ранней диагностике и терапии воспалительных заболеваний органов дыхания. Причины хронизации". -Харьков.-1995. -С.35.

14. Клініко-експериментальне обгрунтування доцільності застосування медикаментозних і немедикаментозних методів в комплексній терапії туберкульозу легень / Мажак К.Д., Павленко О.В., Платонова І.Л., Лаповець Н.Є. // 36. праць міжн. конф. "Идеи Мечникова в развитии современного естествознания".-Харьков.-1995.-С.71.

15. Платонова І.Л. Особливості перебігу деяких метаболічних процесів у бацилярних хворих туберкульозом легень // Праці наук. прак. конф. "Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги''.-Львів.-1997.-С. 149-150.

16. Особливості метаболічних процесів при хеміопрофілактиці флуренізидом туберкульозу у дітей II Мажак К.Д., Костик О.П., Платонова І.Л., Петрух Л.І., Коваленко М.М., Лаповець Н.Є., Щурко Г.В. / Матер, наук.-прак. конф.”Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги".-Львів.-1997.-С. 136-137.

Платонова І.Л. Зв’язок генетичних маркерів крові з метаболічними та

Імунологічними процесами при туберкульозі.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за

спеціальністю 03.00.04 - біохімія.- Відділення регуляторних систем клітини

Інституту біохімії ім.О.В.Палладіна НАН України, Львів, 1998.

Подана до захисту дисертація у вигляді рукопису і 16 наукових публікацій, в яких узагальнені дані про характер розподілу фенотипів гаптоглобіну, груп крові системи АБО, резус-фактора у донорів і хворих на туберкульоз легень, серед яких виявлено збільшення чисельності носіїв Нр 2-2, осіб з 0(I)Rh(-), B(III)Rh(+). Вивчено особливості біохімічних, імунологічних порушень, туберкулінової чутливості і проведено аналіз результатів бактеріологічних досліджень з врахуванням зазначених генетично детермінованих маркерів крові. Встановлено значне пониження неспецифічної реактивності організму, Т-клітинного та протитуберкульозного імунітету у хворих з фенотипом Нр 2-2, а у обстежених з 0(I)Rh(-) - лише пригнічення Т- і специфічного імунного захисту організму. Враховуючи виявлені особливості, рекомендовано при лабораторному обстеженні хворих з бронхолегеневою патологією визначати фенотипи гаптоглобіну, використовувати диференційований підхід до інтерпретації імунобіохімічних порушень залежно від генотипу пацієнта.

Ключові слова: біохімія крові, фенотипи гаптоглобіну, групи крові системи АВО, резус-фактор, імунологія, туберкульоз.

* * *

Платонова И.Л. Связь генетических маркеров крови с метаболическими и иммунологическими процессами при туберкулезе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.04 - биохимия. - Отделение регуляторных систем клетки Института биохимии им.А.В.Палладина НАН Украины, Львов, 1998.

Диссертация представлена к защите в виде рукописи и 16 научных публикаций, в которых обобщены данные о характере распределения фенотипов гаптоглобина, групп крови системы АВО, резус-фактора у доноров и больных туберкулезом легких, среди которых обнаружено увеличение численности носителей Нр 2-2, лиц с 0(I)Rh(-), B(III)Rh(+). Изучены особенности биохимических, иммунологических нарушений, туберкулиновой чувствительности и проведен анализ результатов бактериологических исследований с учетом перечисленных генетически детерминированных маркеров крови. Установлено значительное понижение неспецифической реактивности организма, Т-клеточного и противотуберкулезного иммунитета у больных с фенотипом Нр 2-2, а у исследуемых с 0(I)Rh(-) - только угнетение Т- и специфической иммуной защиты организма. Учитывая выявленные особенности, рекомендовано при лабораторном обследовании больных с бронхолегочной патологией определять фенотипы гаптоглобина, применять дифференцированный подход к интерпретации иммунобиохимических нарушений в зависимости от генотипа пациента.

Ключевые слова: биохимия крови, фенотипы гаптоглобина, трупы крові системы АВО, резус-фактор, иммунология, туберкулез.

* * *

I.L.Platonova. The relation of genetic blood markers with metabolic and immunological processes in tuberculosis. - Manuscript.

The dissertation submitted for a candidate’s degree in biological sciences for 03.00.04 speciality - biochemistry. - Department of Cell Regulatory Systems, A.V.Palladin Biochemistry Institute, NAS of Ukraine, Lviv, 1998.

The dissertation is defended as a manuscript and 16 scientific publications, which generalize the information related to the distribution of haptoglobin phenotypes, ABO system blood groups, rhesus-factor for donors and patients suffered from the pulmonary tuberculosis, and it has been found that the number of Hp 2-2 carriers, persons with 0(I)Rh(-), B(IIl)Rh(+) is increased. Specific features of biochemical and immunological disorders, the tuberculine sensitivity are studied, and the analysis of results of bacteriological assesments is carried out taking into account genetically determined blood markers mentioned above. It has been revealed that patients with Hp 2-2 phenotype have considerably lower non-specific body resistance, T-cell and antitubercular immunity while 0(I)Rh(-) persons are featured by suppressed T- and specific body immune protection.Taking into account this features it is recommended to determine haptoglobin phenotypes, to implement differential approach to the interpretation of immune biochemical disorders during the laboratory assesment of patients with bronchopulmonary pathology dependent upon a patient genotype.

Keywords: blood biochemistry, haptoglobin phenotypes, ABO system of blood groups, rhesus-factor, immunology, tuberculosis.