Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Регуляция секреции желчи: роль биосинтеза белка в гепатоцитах

ВАК РФ 03.00.13, Физиология

Автореферат диссертации по теме "Регуляция секреции желчи: роль биосинтеза белка в гепатоцитах"

од

АПР 1!/У3 Академ1Я Щук Укра^ни

1нститут сИзюлоги ш. О.О. Богомольца

На правах рукопису

МАСЮК Анатолий 1ванович

уда 612. 35+591.132. Б

РЕГУЛЯЦ1Я СЕКРЕЦП «ОВЧ1: РОЛЬ Б10СЗШТЕЗУ Б1ЛКА В ГЕПАТОЦИТАХ

03.00.13 - ф181олог1я людини 1 тварин

Автореферат дисертацп на эдобутФя вченого ступеня доктора бюлопчних наук

Ки1в - 1993

Робота виконана у Науково-досл1дному институт! фшологп Ки1вського ун1верситету 1м. Тараса Шевченка

0ф1ц1йн1 опоненти: доктор бЮлог!чних наук М. С. Яременко,

доктор медичних наук, професор П. К. Клшов, доктор медичних наук, професор е. М. Панасюк.

Пров1дна орган1зад1я: Укра!нський науково-досл1дний 1нститут ендокринолоп! та обм!ну речовин ЮЗ Украгни

Захист В1дбудеться " № " 1993 р. р /^/ годин]

на зас1данн1 спещал1вовано! ради Д 016.15.01 при 1нститут1 ф1зЮлог1! 1М. 0.0. Богомольца АН Укра1ни за адресою:

252024, КИ1В-24, вул. Богомольця, 4.

3 дисертац1ею можна ознайомитися у бЮлютец! 1нституту фююлоги 1м. О. О. Богомольця АН Укра!ни.

Автореферат роэюланий " ^ " ^^¿¿/¿АС- 1993 р.

Вчений секретар ■, спец1ал1зовано! ради доктор бюлопчних наук

3.0. Сорок! на-Марша

ЗАГАДьКА ХАРАКТЕРИСТИКА РСБОТ'Л

Аотуалыйеть прсйлоим. __ Експериментальне. вивчення- ¡ковчо- -

утворювалыю: функщ i розпочате у друпй половши минулого стол^ття, та Т1льки недавно, у 60-х роках, були сформульоват перш1 аргументованi гзпотези про мехашзш утворення та ре-гулящ i секрет i жовчк У В1ДП031 дност1 з сучасними уявлен-Ш1!Ш твчоутворешш е осмотично залежним потоком води i електролтв io KpoBi у ?сбчн1 каннлшули (Eilingtr, Dhurneaux, 1974; Forkf,-г, 1977; Boyer, 1980; BliUar, Boyer, ■1982, Есипенко и др., 1983; Scharschmidt et al., 1989). бди-

?|OÍ. zyizz: Про l£ZC¿ii¿U¡i ЦЬОГО, no 1к»ЫШ4й ШН'ЛИИ Hl «ногнп просто."" фюпг.С" Äibii'4üOi O ¿¡рсцёсу, ко даний чае не юнуе. ípn-валий час вважали, шр ютенсившсть секрет i жовч1 обумовлю-ють осмотичн1 властивост! ковчних кислот. Однак доведено, що секретя жовчних кислот мае в1дношення лише до утворення час-тки ж>вч1, яка отримала нааву кислотозалежно! фракцп (Blitzer, Воуег, 1982; Strange, 1984;. Coleman, 1987). Утворення кислотонезалежно! фракцп ювч! пов"яэують з активним транспортом неоргатчних юн1в,головнин чином .Na+ is ¡штин печш-ки у ШВЧН1 канал i кули (Erlinger, 1982, 1986; Scharschrmdt et. al., 1983, 1985; Есипенко и др., 1983; Жалило, 1990) i секре-Ц1вю певно! групи 6ukíb (Kakis, Yousef, 1978; LaRusso, 1984).

Протягом осташцх 15-ти poitiB зд!йснена значка киьмсть досл1Джень, як1 П1дтвердили щ ппотези, та все ж не дали В1ДП0В1Д1 на питания про фактори, щр обумовлюють штенсив-Н1сть секрет i жовч1. Разом з тим принципово важливим насадком цих досЛ1йжень стало ствердження, що секретя жовч1 е смадним 6ioxjMi4HHM процесом, який включае багаючиеельн1 метабсшчш реакцп (Coleman, 1987; fjathanson, Boyer, 1991). -0ДН1 з них забезпечують синтез i секретю органтних компоне-htíb ЖОВЧ1, зокрема жовчних кислот i Сшив, актиышй трап спорт неоргатчних iohíb 1з клиин печ1нки у жовчш канал1-кули (Kakis, Yousef, 1978; Ганиткевич, 1980, 1984; Blitzer. Boyer, 1982, Scharschmidt- et. al. ,1983, 1986; Stolz et. al,, 1989). Ihoií складають основу енергетичного i пластичного за-

безпечення жовчоутворювально! функцп (Саратиков, Скакун, 1977, 1991; Есипенко и др., 1983; Жалило, 1990). Це св1дчить, що жовчоутворення е ф1зюлопчною функц!ею, у зд1йсненн1 яко! особливу роль вшграють метаОол1чн) процеси. Бстановлення рол1 внутр1шньокл1тинних метабол!чних процес1в у мехатзмах регуляци секрет I жовч! е, таким, чином, одшею 1з актуальних проблем ф1зюлог1!. Можливо, п виршення дозволить встанови-ти нев1дом! ран!ше законом1рност! метабол1чного забезпечення жовчоутворювально{ функцп, частково з"ясувати модекулярш мехатзми регуляци секрет I жовч1 та знайти пщходи до направлено! регуляци жовчоутворення.

Ж в1домо, 1нтенсивнють i напрямок метабол!чних проце-с1в у будь-як1й кл1тин1 залежить В1д бюсинтезу ферментних, структурних, регуляторних та 1нших б1лк!в (Ивашкин и др., 1987; Теппермен, Теппермен, 1989). Отже, бюсинтез б1лка у гепатоцитах мае бути вынесений до одного з найб1льш важливих метабол! mux процес!в, що забезпечують жовчоутворення. Однак, не эважаючи на очевидне бюлопчне значения бюсинтезу б1лка у лмттед1яльност! будь-яко! клиини, в тому числ1, гепатоци-та, його роль у секрет I жовч! не вивчена. В!дом! лише пооди-HOKi роботи, як1 вказують на моадивий взаемозв"язок б1лкового обм1ну в печ1нщ та жовчоутворювальнок функцп (Есипенко и др., 1983; Lock et. al., 1979; Алексеева, 1982).

Мета i основн! завдання доел 1 днешш. Мета роботи - вив-чити роль бюсинтезу б!лка в мехатзмах утворення та регуля-ц1! секрет s ж>вч1. OchobhI завдання:

- вивчити гковчоутворювальнуфункщга у лабораторних т-а-рин (щур1в) при 3M1H1 1нтенсивност1 бюсинтезу б!лка в гепатоцитах;.

- вивчити склад б!лк1в' жовч! при зм1Ш 1нтенсивност1 бюсинтезу б1лка в клиинах печ!нки;

- вивчити секретю жовчних кислот при SMiHi !нтенсивно-ст1 бюсинтеза б1лка 'в гепатоцитах;

- вивчити роль Na.K-АТФази плазматичних мембран гепато-ципв у мехатзмах регуляци секрет i жовч1 при зм1н1 !нтен-сивност1 бюсинтезу б!лка;

- вивчити холеретичну д!ю гормон!в pi3H0i молекудярнол

-г-

природи за умов пригшчення бЮсинтезу б1лка в юн тинах печ{-нки.

Наукова новизна робота. Вперше щлеспрямовано вивчена "жов^чоутворювальна функция при змШ штенсивносп бюсинтезу билка в гепатоцитах. Стримаш нов1 даш про вааемозв"яэок б1локсинтезуючо! 1 секрёторно! функщй печгнки. Визначена роль б]ЛК1В жовш у механ!змах регуляцп жозчоутворювальног функцп. Доведено, шр силки аовч! е одним 1з фактор!в, що регулюють 1нтенсивн!сть жсвчоутворешш. Огримат нов1 дан1 про секреции ковчних кислот га умов пригшчення бюсинтезу б1лка в гепатоцитах. Встановлено, що бюсинтез б!лка в кл1ти-нау печ1нк:? с одппн 13 г-лпззи ызхйСе.г1<шх ироцешв, на Р1ВН1 якоро з:дбуваст!сл регулящя еекрецп «овчних кислот. Вперше комплексно вивчена роль Ма,К-АТФази печенки в мехатз-мах регуляцп секрет £ жовч! за умов зм1нм 1нтенсивност1 бЮсинтезу б1лка в гепатоцитах. Встановлено, шр на активность На.К-АТФази канал ту ^ярних мембран гепатоцицв впливають ендогенн! регулятори биковоз природи, ям синтезуються в юитинах печ1нки гид д1ею гормон10. Вперше вивчена роль бЮсинтезу б!лка в механ1вмах холеретичнок д1! гормонов р]зно? молекулярког природи (Пдрокортизона, шсул1на, норадренал!-на, вазопресина, субстанцп Р). Встановлена роль 1 /- ад-репорецептор1В у мехатэмах дп нсрадренал! ну на хроматин шатин печшки.

Теоретична I прасткчкэ значения робота. Отримаш даш розширюють сучасш уявлення про механ1зми регуляцп секрет I ювч1 на молекулярному р}вн1. На 1х шдстав! сформульоваш ппотези, як; пояснюють ыолекулярн! мехашами гормонально! регуляцп еекрецп ювч1 1 один з молекулярних мехашзьив розвитку внутр1шньопеч1нкового холестазу. Результати досл1д-кень дали тдставу стверджувати, що секретя ¡говч! е складним бюх1шчним процесом, основу пкого складамгь р13номан1тт метабол1чн1 .процёси, на р1вн! яких в!дбуваеться регулящя жовчоутворення. Одним з таких ключових метабол ¡чних процесс в е бюсинтез бинта в гепатоцитах. Основт положения, щр випли-вають з роботи, можуть знайти практичне використання в медицин! при розробц! нових 1Пдход1в 1 метод1В медикаментозного

1-2>Ч95 - 3 -

Л1кувашш хворих з порушено» живчоуворювалыгою функщею.

Апробац1я робота 1 публ!ка«1 г. Матерюли дисертацп були викладен1 i обговорен! на: YI i YII наукових конференциях ЩЩЛ Тбшського Д1ВЛ "Центральна регулящя вегетативних функций" (Тб1Л1а, 1984, 1987); IY РсесоюэЩй конфэренцп "Ф!з!олопя i öioxiMin мед1аторних процес!в" (Москва, 1985); нарадах Робочо! komicü "Регулящя травления" (KaniB, 1984; Вильнюс, 1Р°)5); MiMiapoflHifl конфере-щ i "М'-лекулярна oprani-ващя i механ1зми функщонування мембран" (Айзенах. НДР, 1985); 12-й Вгесоюзн1й конфереищ а з фгзюлоп I i патологи кортико-вюцеральних взаемов1Дносин (Лек1нград, 1986); X1Y i XY Всесоюзних конференциях з ф^зюлогп трав.-эння i всмокту-вання (Терношль, 1986; Краснодар, 1990); XII i XIII з'Чздах Укратського ф1зюлог1Чного товариства 1м. I. П. Павлова (JlbBiB, 1986; XapKiB, 1990); XiY а'Ч'зд! Всесоюзного ф!310Л0-пчного товариства ¡м. I. П. Павлова (Кишинев, 1987); Всесоюзна конфереищ i "Проблеми нейрогуморалыю! регуляцп д!яльност1 вюцеральних систем" (Ленинград, 1987); Всесоюзшй конфереищ 1 "Секрещя тр'авних залоз у nopMi i патологи" (Андижан, 1988); Всесоюзному симпозиум! "Ф1з1олопчне i кл1-ншие значения регуляторних пептидов" (НижШй Новгород, 1990); симпозиум! СНД "ОрганiBM i середовище" (Бухара, 1992).

За матер!алами дисертацп опубл!ковано 32 науков: роботи.

Об"ем i структура дисертацП\_ Робота викладена на 274 стор1нках машинописного тексту, ¡люстрована 37 рисунками i 35 таблмцями. ДисертаЩя включае: встул, огляд л!тератури, главу, присвячену магер!алам та методам доел ужения, ари глави результат!в експериментальних досл!джень, обговорення, висновки, 'список цитовано! л!тератури. Осташцй мютить 418 б!блюграф1чних найменувань, з яких 300 шоземних 1 118

В1ТЧИЗНЯНИХ.

МАТЕ PI АЛИ I ЫЕТОДИ ДОСЛЩКЕНь

Досл1дження зд1йснен! на б1лих шурах-самдях масою 180-230 г у -острих спробах П1Д тюпенталовим (5 мг/100 г маси т!ла), або етам!наловим (б мг/100 г) наркозом. У в!дпре-

паровану аагальну яовчну протоку уводили тонку металеву голку, з'еднану пол1етиленовою трубкою з miкропЩеткою. 1нте-нсиЕтсть-.тавчоутЕоропня "визначали "'протягом'" кожнйх" "15 ~ :<а, вям1 рвючи К1лькють ÄOB4i, що утворилася. Тривалкзть досл1ду стаковила 5-6 год. Об'емяу швидкють жовчоутвореняя . виражали У печшки/хв.

В заяежаосп шд мет» конкретного досшду тваринам iij-г-,.г,,j,»,. сп7трtsiLisopt-uunr., або уводили внутр1йньочеревно i? ¡идшшрнс 1нп01Тори бихиитезу бика, гормоии, адревсм!-«oiHKH i адренолпики. Специф1ЧН1 тпсИтори оюсинтеэу 01лка актиномшин I ( Reanal, Угоппщна^ у тяау 1.25. < р

«uú'/iCG i" Máüil XIАН, ilVUiMUIHh I.S»rwe. >11У°ЧПИКа.) - fio, 100 *

£00 мкг/100 г i циклогексимид (Serva, Шмэччина) 50, 100 i 200 мкг/100 г - внутрипньопортально. Пдрокортизон-ацетат (Gedeon Richter, Угорщина) у дозах 1,25, 2,5 i 5 мг/100 г; субстанщю Р ( Reanal, Угорщина)- 0,2, 1 i 2 мкг/100 г; вазо-пресин (1нститут ор^ашчного синтезу АН ЛатвП) - 10, 20 i 40 м0д/100 г; 1нсул1н (Stgma, США) - '0,2 мОд/ЮО г; норадре-налШ (МИшедпром) - 0,5 мг/100 г - 'внутр1шньопортально.

(МидоэдроМ) - niSEKpiKO у дозах 0,1 i 0,'15 мг/100 г ; а-- -адрекоблскатор фентолаьин (Шнмэдпром) - внутршньочерев-;]о - у дозах 0,1, 0,15 мг/100 г за одну годину до уведення ксрадреналщу; jß-адреноблокатор обзидан (Gerirßd, Шмеччипа)-инутршшьочеровно - у Д031 1 мг/100 г за 30 хв до уведення нсрадренал1ну або подразнення ядер ппоталэмусу; 3Н-лейцин-внутршп>опортал.ьно у доз! 10 мкКи/ЮО г. Швидкють ¡нфузп -50 мкл/хв; чао щфузн - 30 хв. Паравентрикулярш i вентроме-Д1аиьн1 ядра ппоталамусу подразнювали прямокутними 1мпульса-Ни струму а параметрами: тривалють 1млульсу - 1 мсек, частота ■ СО цш/сек, сила струму - 0,1 мА.

OyöMiTHHUi фракц11 печшки стримували методом диферен-Ц1 иного центрифугування у розчиш 0,25 М цукрози; фракщю ядер - при 900 g йа протяа! 10 хв, М1тохондр1альну - 16000 g, 20 хв, шкросомальну - 105000 g, 60 хв. Надосадова р1дина -пптгзсль. "дерну i штохондр'ювьну Фракци очищали к1лькара-•'.ч, ;им центрифугувшшям у роз чин! 0,25 М цукрози, або центри-фугуванням ядерно! фракцп у роачин! 1,6-2,3 М цукрози при

60000 g, 1 год. Шазматичш мембрани гепатоцит!в отримували деференц1йним центрифугуванням гомогенату печ!нки у стушн-чатому град!ент! цукрози щшнкзтю 1,16 г/см,3 1,18 г/см,4 1,20 г/см,а 66000 g, протягом двох годин. Фракщя, яка знаходилась Mix шарами цукрози !з пцлыйстю 1,16 i 1,18 г/смам1стила ка-нал!кулярн! мембрани гепатощшв, a Mix шарами цукрози 1з ццльнютю 1,18 та 1,20 г/см* - синусоидальн! та латеральш мембрани (PMtzer, Воуег, 1982). '"яя визгачення активност1 Ма,К-АТ$ази в 1нкубащйну сумш додавали 10"* М уабаша. Ак-тивнють Na,К-АТ$ази розраховували за р!вницею значень за-гальног АТФазног активное?! у середовищ з уаба!ном i без нього. Аквн1сть 5"~нуклеотидази, глюкозо-6-фоофатази, сукци-натдепдрогенази визначали загальноприйяятими методами. Акти-вн!сть Ca,Kfe-залелшо! ендонуклеази i ДНК-ази 1 (Koch Light, Аигл!я) визначали спектрофотометрично за кхлькютю кислоторо-зчинних продукт1в ДНК хроматину, що утворилися п!д д!ею фер-ментхв (Харченко и др., 1976; Ходарев, Вотрин, 1982).'

Електрофорез б!лк!в жовч! зд!йснювали у двох системах пол!акр!лам!дного геля -'7,5% (Мауер, 1971) i 10 % з IX Ds-Na (Laemml 1,1970). На гель наносили 100 мкл жовч1, яка м!стила в середньому 350 мкг б!лку. Електрофореграми денситометрували на М1кродентитометрах ИТ-7608 та Ultrascan XL (LKB, Швещя). Молекулярну масу б!ЛК1в жовч! визначали за допомогою набору маркер!в (Pharmacia, Швещя),

Радюактивнють б!лК1В ювч!, сироватки кров! i б!лк!в печ1нки визначали на сцинтиляц!йному л!чильнику SL-30 (Intertechnique, ФранЩя). Питому радюактивнють виражали в iMn/хв/мг б!лка. К!льк1сть б!лка у bcix спробах визначали за (Lowry et.'al., 1951).

Концентратю гервчних кислот, холестерину 1 його еф!р!в визначали спектрофотометричним (Мирошниченко и др., 1978) та хроматограф!чним (Иванов, 1973) методами. Хроматограф!чний под!л в!льних та кон"югованих жовчних кислот, а також холестерину та його piß зд1йснювали на пластинках " Silufol". Bmict окремих жовчних кислот к!льк1сно визначали на денситометр!.

Статистичну обробку. експериментальних даних зд!йснювали

з використанням критерию Стьюлента (Урбах, 1969). В окремих

випадках використовували метод поргвняння сукупностей а попарно спряженими вар1антами (Ашмарин и др. , 1975). Р!зницю двох середн!х величин ввалили достоырнсю при значеннГР, щр було меншим за 0,05.

РЕЗУЛЬТАТ» ДОСШДЖНь ТА IX ОБГОВОРЕННЯ

1. Секрет я жат за умов пригшче няа бЮсивтеау б1Мка в геПатоцнтах

Для вир!шення поставлених у робот! завдань ми викорис- <

тали методичний прийом пригн1чення бюсинтезу б!лка в гаити-нах печ!нки специф!чними 1НПб1Торами актином!цином Д, дурень цином 1 циклогексим1дом (Ашмарин, Ключарев, 1975; Арбузов, 1979; Бойков и др., 1979,1984; Кагадуогоу еЪ.аХ,, 1980; ЗЬоуапоуа, ОаЬеуа, 19?0; Тодоров и др., 1984; Митрохин и др. , 1987, 1988). Сл1д в!дзначити, шр ранние саме такий методичний прийом було застосовано з метою визначення залежност1 жовчо-утворювально! функцп в1д 1нтенсивност1 енергетичного обм!ну в гепатоцитах. 0станн1й у цьому вйпадку пригн1чували !нпб!-торами тканинного дихання (Саратиков, Скакун, 1977, 1991; Есипенко и др., 1983; Калило, 1990).

1.1. Биосинтез б1лка в кл!тиках пеШнки при дИ специ-ф!чних 1кг1б1тор1в. Приди 1НПб!тор!в бюсинтезу б!лка на кл1тини печ!нки в них пословно в1дбуваються склада молеку-лярш процеси, як1 приводять до притчення бюсинтезу б!лка. Найбиьш значш зм1ни в 1нтенсивност1 бюсинтезу б1лка в 1Ш-тинах печшки в!дбуваються у перш! 2-3 години пюля початку дп специф1чних 1нг1б!тор1в. За умов наших дослшв через 2 години пюля внутр!шньопортально1 1 нфуз 1! циклогексим)ду за-гальний синтез б!лк!в' печ1нки знижувався на 87,1 % (Р < 0,001) (рис.1). пригн!чуюча д1я пуромщину 1 актиномщину Д була менш значною - 1нтенсивн!сть бюеинтеву б1лка зменшува-лась в 1 дпов 1 дно на 24.9%(Р < 0,05) (рис. 2) 1 29,6 % (Р < 0,05) (рис.3). Зниження питомо! радюактивност1 загального б!лка печенки пов"язане з пригн1ченням ^нтенсивност! бюсин- .

X 1000 /мп/хЬ/мг б/'лка

ШВк

Рис.1. Питома радюактившсть загального б1лка печ]нки Cl), б1лк1в сироватки кров1 (2), ядерно! (3), М1тохондр1ально! (4), шкроеомальнсн (5) фракщй i цитозоля (6) гепатоцит!в при д!ï циклогексимиду.

тезу б1лк1в певних субкл!тинних фракщй. Зокрема, циклогекси-М1Д пригшчував бюсинтез б1лк!в ядерно!, М1Тохондр1альжн, шкросомально! фракщй i цитозоля. Питома радюактившсть бдлк1в. цих фракщй знизилась в!дпов1дно на 85,4%, 81,0%, 91,0% i 83,4% ( Р < 0,001) (рис. 1). Пуромщин пригшчував биосинтез 61ЛК1В мкросомально{ фракцп i цитозоля на 24,8% та 34,1% (Р < 0,001) в1дпов4дно, але не впливав на бюсинтез б1лк1в ядерног та М1Тохондр1ально{ фракций (рис. 2). Бюсинтез б1лк1в субшатинних фракщй печ!,нки при ди актиномщина Л не зм!нювався (рис. 3).

Як В1Д0М0, .значна к!льк1сть б1лщв, що синтезуюгься в пешнщ, е екс..ортними, тобто-б!лками, ЯК1. залишають гепато-цити. Основна ïx доля припадае на б1лки кров i. Через дв!

х 1000 ¡мп/хЬ/мг 61 л'ка

Рис.2. Питома радюактившсть загального 61 лка печтки (1), б1Ж1в сироватки кров! (2), ядерно! (3), м1тохондр1ально! (4), мшросомально! (5) фракщй 1 цито8оля (б) гепатоциив при дп пуромщину.

години пюля ¡нфузп 1нпб1тор1в бюсинтезу б1лка питома ра-д!оактивн!сть б1ЛК1в сироватки кров! була значно нижча, Н1Ж у контроль Найб!льш суттево вона энизилась при дп циклогекси-М1ду - на 89,3% ( Р < 0,001) (рис.1). При дп пуром!цину та актином1цину Д питома радюактивнють б!лк1в'сироватки кров! знизилась на 57,6% (рис.2) та 54,9% (Р < 0,001) (рис. 3)

в1дп0в1дн0.

. Таким чином, д>я р!зних !нг!б!тор»в бшсинтеву б»лка проявляемся по-р1зному. Циклогексим!д у р1зн1 строки п!сля внутр!шньопортально! !нфузп пригн1чуе бюсинтез внут-р!шньокл1тинних та експортних б1ЛК!в печ!нки, в той час як пуромщин 1 актиномщин Д головним чином пригн!чують бюсинтез експортних б1лк!в.

х 1000 ¡мп/хЬ/мг б1лко

1

- ■..........1 ...............II II с! к 11 1 ■ 3 ■ч я 1 1 1 1 1 1 л 1|| л —1—*-

1 2 3 4 5 6

■ к

Рис.3. Питома радюактивнють загального ,01лка печшки (1), 61лк1в сироватки кров1 (2), ядерно! (3), м1тохондр1ально$ (4), мжросомальнол (5) фракщй 1 цитозоля (6) гепатоцит1в при дп актиномщину Д.

1.2. 0екрец1я жовч! за умов пригнШення б1осиигезу б1лка в гепатоцитах. 1нтенсивн1сть жовчоутворення за умов пригн1-чення бЮсинтезу б!лка в гепатоцитах змеНшувалась. П1Д час ¡нфузп циклогексим!ду у доз! 100 мкг/100 г маси т1ла секретя ювч1 знижувалась' на 33,9% (Р < 0, 01). Шд час 1нфуап циклогесищду у доз1 200 мкг/100 г-на 26,3 % (Р < 0,01). Протягом наступних трьох годин 1нтенсивнють секрет! ховч1 поступово зменшувалась 1 на К1нець досл1ду знижувалась пор1в-няно з вих1дним р1внем на 63,6% (Р < 0,001) 1 63,9 % (Р < 0,001). При дп циклогексимиду в доз1 50 мкг/100 г маси ила пригтчення секрёцп жовч1 на 38,5% (Рс 0,001) в!дбувалося лише через 60 хв теля 1нфузП. На тнець досл1ду секретя жовч1 знизилась на 50% (Р < 0,001) (рис.4).

и ■

к

Рис.4. Biдносн1 3Miни 1нтенсивност1 секрецп жовч1 за умов пригн1чення бюсинтеау б!дка в гепатоцитах циклогексим!дом.

При дп пуромщину в доз! 50 мкг/100 г маси тиа секретя жовч1 не змшювалась на протяз1 всього досл^у (рис. 5). В доз1 100 мкг/100 г маси т1ла пуромццин короткочасно пригт-чував жовчоутворення. Зниження секрет ï довч! було макси-мальним через 60 хв п!сля 1нфуз1Г пуромщина. ; На дей час íh-тенсивн!сть секрецп ювч1 знизил&сь на 60,7 % (Р < 0,001). Надал1 об"емна швидкють секрецп жовч! дешр пусиливалась. У доз J 200 мкг/100 г маси tí да пуромщин пригшчував секрет ю жойч1 через 60 хв шсля 1нфуз1 ï на 43,9 % (Р < 0,001). Зниже-ний р1вень секрецп ювч1 збер!гався у цьому випадку до мнця досл1ду (рис. 5).

. Актиномщин Д в дозах'1,25 i 2,5 мкг/100 г маси Т1ла не впливав на секрецию швч! на протяз1 всього досдцу (рис. 6). У б!ЛЬШ1й доз! - 5 мкг/100 г маси т!ла - пригтчував жовчоут-

4-34*5"

- II -

-50 100 ZOO МКГ

Рис.5. В1дносн1 зм!ни 1нтенсивност1 секрецн лювч1 за . умов пригн£чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах nypOMi цином.

ворення. Зниження щтенсивност1 секрещI жовч1 на 49,6 % (Р < 0,001) було в1дм1чено через 30 хв шсля i нфузi i актиномЩину Л- Протягом наступних.150 хв досл1ду об"емна швидкють секре-ци ¡KDB41 знизилась на 60,5 Z (Р < 0,001) (рис. 6).

Таким чином, за умов пригн1ченнй бюсинтезу б1лка в гепатоцитах 1нтенсивн1сть секрещí жовч1 суттево зм!нюеться. Причому зменшення . 1нтенсивност1 -жовчоутворення мае мюце не т1льки при загальному пригн1ченн1 бюсинтезу б!лка в гепатоцитах циклогексим1дом, a i за умов пригшчення бюсинтезу ек-спортних. 61 лк!в печ1нки пуромщином 1 актиномщином Д. Цей факт дае шставу ствердкувати, щр у механ1змах жовчоутворення експортш 61ЛК1 печ1нки в1Д1грають особливу роль. До таких б1лк1в, зокрема, взноситься б!лки яювч1.

- 12 -

Рис.6. Виносш ЗМ1НИ 1нтенсивност1 секрет $ жовч1 за умов пригн!чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах актиномщином Д.

1.3. В1лки мовч! за умов пригн!чення б1осинтезу б!лка в гепатоцитах. За умов пригшчення б1осинтезу б1лка в гепатоцитах штенсивнють секретI б1лк1в жовч! знижувалась, причому динам!ка таких змш була под1бною до динамики змши 1нтенсив-ност1 секрещ I жовч1 ( рйс. 7) . М1ж об"емною швидшстю ' жовчо-утворення 1 1нтенсиан1стю секреЦП 61ЛК1В мовч1 юкують Коре-лятивний 1 регресивний взаемозв"язки ( г - + 0,98; Р <0,001). Характер регресивного взаемозв"язку за умов пригшчення бюсинтезу 01лка в гепатоцитах циклоГексим1дом вмрагаеться р1в-нянням у - 0,324 + 0,198х; за умов пригн!чення бюсинтезу б1лка актияошцином Д - р!внянням у - 0,285 + ОДбЗх. Таким чином, секретя 61ЛК1В жовч1 е одним 13 механ1зм1В, що обумо-влюють 1нтенсивн1сть жовчоутворення. Зниження секрещ! 61лк1в жовч! може бути пов"язане як з пригн!ченням бюсинтезу безпо-

4*

- 13 -

— контроль + циклогексим|'в * актиномщин Д

Рис. 7. Секретя б!лк!в жовч1 за умов пригтчення бюсинтезу б1лка в гепатоцитах специф!чними !нг1б!то-рами.

середньо цих б!Ж!в, так i в пригн!ченням бюсинтезу внут-р1щньокл1тинних б1ж!в печ1нки, як1 причетн! до мехатзм!в, шр забезпечують секрецш б1лк1в жовч!.

Шсля уведення^Н-лейцину контрольним тваринам питома радюактивнють 6!Ж1В першо! годинно! порци жовч1 була вгдно-сно низькою. Питома радюактивнють б!.лк1в друго! годинно? порци жовч! була б!лыюю у 2,6 рази ( рис. 8). Шдвищрння у контрольних тварин ' питомо! радюактивност! б1лк!в друго! годинно} порцП жовч! св)дч!ть про достатньо !нтенсивну секрете синтезованих de.novo б!лк!в. За умов пригн1чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах питома радюактивнють б!Ж1в жовч! знижувалась (рис. 8). У раз1 пригн!чення бюсинтезу б!лка циклогексим!Дом питома радюактивнють б!лк1в у перш!й i дру-г!й годинних порц!ях жовч! знижувалась Biдпов!дно на 65,9% i

¡мп/хЬ/мг б1лка

1-а г овина

1 ^ " 2 . 3

2-а говина

ЕЗк.

Рис.8. Питома радюактивнють 6Ц1К1В жовч1 першо! л другой годинних порц1й за умов прйгтчення бЮсинте-зу бика в гепатоцитах циююгексимдом (1), пуро-м 1 цином (2) 1 актиномщином Д (3)..

53,0 X (Р < 0,001). Пригн1чення бюсинтеэу б^лка пуром!цином зумовило зниження питомо! радюактивност1 б¡Ж1В периог го-динно! порцП жовч1 на 40,3 X ( Р < 0,05) 1 другои на 28,7 X (Р < 0,01). За умов пригшчення бюсинтеэу б1лка в гепатоцитах актиномщином Д знюцувалась питома радюактивнють б1лк1в ■пльки друго!. годинно! парцп «пвч1 - на 60,1% (Р < 0,001). Зниження секретI б1лтв жовч; за умов пригтчення бюсинтеэу б!лка в гепатоцитах можна пояснити зменшенням штенсивност! [х-синтезу. Але той факт, щэ при дп актиномщину Д эменшення питомо! радюактйвносп 61ЛК1В жовч! дещр зшпвнюеться пороняно 13 вменшенням 1нтенсивност1 ¿х секрецн, св^дчить, що пригшчення бюсинтеэу (МЖ1в жовч1 не е единою причиною зниження IX секрец!1. Визначення складу битв жовч! за умов

а < б а б а б а б

< _ 1 ~ «■ н — <1 «— а — 1 1 Ш~1 1 1 III или м 2 1 ГМ1ГП 1 1 |Щ] го 4

Рис.9. Схематичне зображення електрофоретичного спектру б1лк1в жовч! першо! (а) 1 другсп (б) годинних порц!й у контрол1 (1) 1 при Д1I циклогексим!ду (2), пуромщину (3) та актиномщину Д (4).

пригшчення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах шдтвердило це припущення. • ■

У тварин контрольно1 групи електрофоретичний спектр 61ЛК1В першо1 1 другог годинних портй зковч! був 1дентичним (рис.9). Концентращя загального б!лка в обох годинних пор-Ц1ях жовч1 також була однаковою. За умов пригн1чення бюсинтезу б1лка в гепатоцитах електрофоретичний спектр б!лк!в жовч! змхнювався (рис. 9). Найб1льш суттев! зм!ни мали мюце при дп . циклогексим1ду 1 пуромщину. На електрофореграмах б!лк1в першо! 4 друго! годинних порц!й ЖОВЧ! П1СЛЯ Д!I циклогексим!-ду були В1дсутн! фракцп (11-13) з високою електрофоретичною

рухомютю i фракцп (6-9) з преальбушново! зони. За умов пригн1чення бюситезу__ б!лка_в гепатоцитах пуромщином на електрофореграмах також не виявлялися б!лки з високою рухом!-стю (фракцп 11-13) i фракцп (6-8) з преальбум!ново5 зони. У друг1й годитмй порцн жовч! KpiM того була вгдеутня ще одна фракщя (4), шр взноситься до б1лк1в з низькою електрофо-ретичною рухомютю. За умов пригничення бюсинтезу б1лка актиномЩином Д, як i в раз> дп циклогексимау i пуром1Цину, на електрофореграмах б!лк1В nepmoi i друго1 годинних порщй жовч! були в1дсутн1 деяк! фракцп (6-8) б1лк1в преальбумшо-Boi вони 1 одна э фракций (4) а ыдносно низькою електрофоре-тичною рухомютю. Фракцп 61ЛК1В (11-13), як! мають високу елёктрофоретичну рухомють, при дп актиномЩину Д збер1-гались. Таким чином, приппчення бюсинтезу б1лка в гепатоци-тах циклогексим1дом, актиномЩином Д i пуромщином викликае зникнення i3 жовч1 певно! групи 61ЛК1В. Частина з них (фракцп 6-8) зникае при дП Bcix !Hri6iTopiB бЮсинтеэу бика. 1нша частина (фракцп 11-13) - при д1 i циклогексим1ду i пуро-мщину, але не актиномщину Д, або ж при'дп актином1цину Д t пуромщину, але не циклогеКсим!ду (фракцп 4). Це свщчить, що neBHi б1лки «OB4i (фракцп 6-8) вшграють важливу роль у регуляцп ¡нтенсивност! жовчоутворення. Проте, не можна вик-лючати, що за умов пригн1чення бюсинтезу б1лка в гепатоци-тах, зниження жовчоутворення моя® бути викликане не тальки зниженням iнтенсивностi бюсинтезу або транспорту бик!в жо-

B4i.

1.4. АктивШсть На,К-АТФази плазматичних мембран гепато-щШв за ушв пригн!чешш Шослнтезу б1л!са. До ендогенних б1лк1в пеЧ1нки, пригшчення бюсинтезу яких може викликати

зниження секрецп жовч:, сл1д в1днести Na, К-АТ$езу канал1ку-лярних мембран гепатоцит1в, якЩ у сучасних уявленнях про механ1зми жовчоутворення в!дводять особливу роль. Активнють Na.K-АТФази канал\кулярних мембран гепатоцит1в за умов пригшчення бюсинтезу б!лка актиномЩином Д 1 циклогексим!дом знюкувалась вщповшо у 2 t 1.7 рази (рис.10). При дп пуромщину активнють На,К-АТ4ази каналтулярних мембран гепато-цитiв не змщювалась. Ш дан! шдтверджують припущення, що №а,К-АТ$аза канал ¡кулярних мембран гепатощпчв вшграе

5- *

_ 17 -

нМ Фн/мг б|'лка/хЬ

Рис.10. Активн1сть На,К-АТФази канал!кулярних мембран гепатоцит!в за умов пригн!чення бюсинтезу б1лка циклогексим1дом (1), пуром!цином (2) 1 актином!-цином Д (3).

важливу роль у механ1змах регуляцп секрет ; жовч! за умов пригнтення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах.

1.5. Секретя жовч них кислот за умов пригншення 0 Синтезу 01лка в гепатоцитах. За нашими даними у зковч! щур!в основна частка жовчних кислот лрипадае на таурокон"югати (54,6%) ! гл1кокон"югати (34,9%). Частка в1льних жовчних кислот складае 10,5 % В1д IX загально! к!лькост1. У контрольних тварин на протяз! першо? години люля початку внутр!шньопор-тально! 1нфузп ф!з!олог!чного розчину 1нтенсивн1сть секрет! тауро- та гл!кокон"югат1в коливалась в межах значень, що були близьт до ВИХ1ДНИХ, але суттево знижувалась на протяз( дру-го5( години. За умов пригн1чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах циклогексм!дом з ниже пня секрет 1 коньюгованих жовчних ки-

мкг/r пеЧ|'нки

Е£3к ЁЗк Шъ

мкг/r печ1нки 1-о гоЗина 2-а говииа

ВО К (£81 о ЕШк ÜÜD

'1 —а гоЭина 2-а гоОииа

Рис. И. Секретя жовчних кислот та екскрещя холестерину í його еф1р1В за умов пригншення бюсинтезу б^лка в гепатоцитах циклогексим1дом (a) i актином!цином Д (б).

б-3it9S - 19 -

слот було б1льш глибоким (рис. 11). Через дв1 години пюля внутр1шньопортальнои ¡нфузп циклогексим!ду секрещя таурохо-лат1в зменшувалась пор!вняно з вих1дним р!внем на 65,1 % (Р < 0,001), а секреция глцсохолат1В - на 68,7 % (Р < 0,001). 3 урахуванням спонтанного зниження секрет 5 жовчних кислот на .протяз I всього досл1ду щ величини становили в1дпов!дно 44,0% (Р < 0,001) 1 36,2 % (Р < 0,01). 1ншою була 1 динам1ка зм!н секрецп кон"югованих жовчних кисчот. С^креЩя тауро- та гл1кокон"югат1в р1зко энижуваласьШд час 1 нфуз 11 циклогекси-М1ду 1 продовжувала энижуватись до к1нця досл1ду. В сере-дньому за першу годину дослиу секретя таурокон"югат!в зни-жувалась на 26,2%, секрещя гл!кохолат1В на 40,4%. За другу годину - В1дпов1дно на 34,5% 1 29,2% (Р < 0,001) (рис. 11). Секретя в1льних жовчних кислот знижувалась через дв1 години п!сля початку 1нфузп циклогексим1ду на 57,5% (Р < 0,001); екскрещя холестрину 1 його еф!р1в - на 52,4% (Р < 0,001). В середньому за першу годину доел ¡да секретя в!льних жовчних кислот знизилась на 39,8% (Р < 0,02), за другу годину - на 52,5% (Р < 0,01), екскрещя холестерину 1 його еф!р!в - в1д-пов!дно на 34,2% 1 44,0% (Р < 0,05) (рис. 11). За умов пригшчення бЮсинтезу б!лка в гепатоцитах актином!циь^м Д секрещя тауро- 1 гл!кокон"югат1В знизилась за першу годину досл!-ду в!дпов1дно на 32,1Х.(Р < 0,01) та 37,3% (Р < 0,01). За другу годину знизилась ильки секретя таурохолат1в - на 46,7% ( Р < 0,001). Секретя гл!кохолат1в не зм1нювалась. Секретя в1льних жовчних кислот знизилась за першу годину до-сл1ду на 51,0 % (Р < 0,001); за другу - на 58,9% (Р < 0,001). Екскрещя холестерину 1 його еф1 р 1 в не змнновалась на протяз1 всього досл1ду (рис. 11). Зниження секрецп кон"югованих 1 В1льних жовчних кислот за умов пригшчення бЮсинтезу бика в гепатоцитах св!дчить про порушенння внутр1шньокл1тинних про-цес!в, як1 складають основу молекулярних механ;зм1в секрецп жовчних кислот.

Таким чином, пригшчення бЮсинтезу б!лка в гепатоцитах викликае суттев! зм1ни в секрецп жовч1, яш обумовлен! зм1-• нами в 1нтенсивност1 1 характер! метабол!чних процес^в, яш складають основу молекулярних мехашзм1в жовчоутворення. До

ix числа ел!д В1днести процеси, HKi забезпечують бюсинтез i секреции жвчних кислот Ta-GiMiB жовч!, функцюнування Na.K-АТ-Гази" канал ¡куляршнг мембран-гепатоциг! в.------------- -------------------

2. Ловчоутворения за у нов активацн (Поспите зу OiJiKa в гс пятоцнтях

Бюсинтез б1лга в кл1 тинах печ1нки можна активувати ба-гатьма ф13Юлопчно активними речовинами, в тому числ1 гормонами 1 нейромедюторами. Для деяких з - них, наприклад, для гтеро»дних 1 тиоеокдних гормо!Ив активаШя бюсинтезу фермен-тних та iHiiiHx 61 лкiь складае основу ыолокулярйих мгхан!зы1в д1I на гепатоцит (Ткачук, 1983, 1987; ТуракулОв, Саатов, 1983; Комиссаренко и др. , 1986). Активация бюсинтезу б1лка в гепатоцитах 1ншими гормонами е суттевою (наприклад, у раз1 дп ¡нсул1ну), або Ж ДОСИТЬ В1рОГ1ДНОЮ (при Д11 61ЛЫЮСТ1 пептидних гормон1в, катехоламшв) молекулярного подюю (Косовский, 1988; Минченко, 1989; Теппермен,. Теппермен, 1989). Отке, активащю бюсинтезу б1лка в кл!тинах печ1нки можна ьиюшкати екЕогенкими гормонами, або за умов шдвищэння р:вня ендогенних гормонiв i нейромеД|атор1в, впливаючи на штегра-тивн] центри регуляцП вегегативних функшй, -наприклад, под-разнюючи ядра ппоталамусу електричним струмом. • Саме так1 методичш гпдходи ми використали у наших досл1дженнях для доказу залежност1 жовчоугворювалъно! функцП В1д 1нтенеивно-uTi бюсинтезу бика в гепатоцитах. Ми зупинили св!й виб!р на таких методичних шдходах ще й тому, шр гормони i нейромед!а-тори е регуляторами 1нтенсивност1 секрет 1 жовч! (Jones, Meyers, 1979;, Есипенко и др., 1983; Иванченкова, 1986; Ляще-hi'.Ü, 1988).

2.1. Бгосгаггез бита а в гопатогцггах i ковчоутворввальна фукгаЦя при дп Пдрокортизону. Функцюнальний стан биоксин-тезуючог системи'гепатоцитiB при дп пдрокортизону визначали за эм1ною чутливост! ДНК хроматину до Са,Ь^-залежно$ ендо-пуклеази. При дп ндрокйртизону млькють кислоторозчинних продуктов ДНК хроматину зб1льшувалась nopiвняно з контролем у 1,6 раза (Р < 0,02). Оскхльки Ca, Mg-залежна ендонуклеаза

6*

- 21 -

х 1000 ¡мп/хЬ/мг бмка

□ к

Рис.12. Питома радюактивнють загального б!лка печ!нки (1), б1лк1в сироватки кров1 (2), ядерно! (3), м1-тохондр1ально! (4), м1кросомально! (5) фракщй, цитозоля (6) 1 61ЛК1В жовч1 першо: (7) та друго! (8) Г0ДИННИХ П0РЦ1Й при дп г 1 дрокортизону.

розщеплюе в першу чергу транскрипт йно активт д1лянки хроматину, на основ! отриманих даних можна зробити висновок , .що п1д Д1ею г 1 дрокортизону частка транскриптЙно'активного хроматину в кл!тинах печшки зб1льшуеться. Змша транскршщйно! активкост1 хроматину, як правило, приводить до шдсилення бюсинтезу в гепатоцитах певних б1лк!в, серед яких можуть бути б1лки, що приймають участь у мехашзмах регуляцп секре-цн жовч!. Це припущення шдтверджуеться даними (рис. 12). Питома радюактивтсть загального б1лку 1 б!лтв субшитинних фракщй печ1нки при дП г ¡дрокортизону зб!льшувалась. Зокре-ма, питома радюактивтсть ядерних б!лк!в зб1льшувалась у 2,5

разя (Р < 0,001), м1тохонлр1альних - в 1,3 рази (Р < 0,01), Mi кросом&шгах - в 1,4 раза (Р < 0,001), б1лк1в цитоэоля - в

1,2 рап:т (Р 0,02).-В 1,2-рази (Р < 0,01)-зб!дьиуваяаеь пит--------

ома радюактч'.ЕНН'.ть бкпклз сироватки кровь

1нгенсйвн1сть секрет t momi танох пхдсилювалгсь при дп пдрокорти^ону У доз) 5 мг/100 г маси т1ла (рис. 13). Через 15 ХВ И1 с ля внутр 1 ииьопорталыю ï шфуэи НДрОКОрТИЗОПУ v.T4w.lc?!< секрет ï твт ¡?<5i лмпувалчоь m 21,0X (р < О.ОЬ), а '¡"рог 30 ХР - на £5,07= (Р < 0,02,1. Протягом наетул-них 30 ха вона зОери'алась на такому ¿¡t piBHi, а згодом зни;ху-валась. Вихшшй р}вень секрет 1 зяовч! в!дновлювався через 2 ï од ¡целя ia>i<y<ii i гормииу. У ыопзих £сзах пдроксрткзсп 112 впливав на секрецш жовч1. Таким чином, пперхолеретичний ефект пдрокортизону е найб^ьш виразним у перюд Mi« 15 -i 45 хв теля ¡нфуэп, хоча тдвшцений р)вень секрет ! швч! збе-р!гаеться на протяз1 2 год. Як св!дчать отриман! нами дан! (рис. 12), в цей же час суттево зм1нюеться секретя б!лк!в жовч1, синтезованих de novo. Зокрема, на протяз1 nepmoï ГОДИПИ П1СЛЯ i Нфуз i t Пдрокортизону, К1ЛЬК1СТЬ 61ЛК1В у Ж0ВЧ1 ~"1.~т.ттг.т;гг"ап1, утнмч'.. Протягом друго! години секреция бклК'В »504! Y ГПДДОСЛЩШХ ! КОКТРОЛ1 чих твярин була однаковою. Огхя, пктизащя биосинтезу 01лка в гепатошггах i шдсилення .".'■г.'и сп1ьпадають у час;. Зб1льшення питомо: радюактивност1 0:ЛК1В «жп першо! годинно! порт ! свздчить, на нашу думку, про ix валюту роль у механизмах регуляч.) I секреторно! функ-uii гепатоциту.

Застосувавши метод ¡нпб^торного анализу, який широко впкористокуеться у молекуляртй ендокринолог!i при вивченш мехшзшв гормонально! регуляцн метабсшвму псшфункцю-налъних ¡ам, в тому числ1 tut тип печтки', ми отримали ек-сперкм^нталыи дат (рис. 13), шр шдтвердлують залежшсть ¡1говчоутворювально1 функцП- в1д ¡нтенсивноси (Носинтезу б1лка в гепатоцитах. Зокрема, пригтчення бЮсинтезу бдлка в кл1ти-нах печати спещфчними 1нг1б1торами приводило до характерных sMiii у дП (Чдрокортизону на гекрец1ю лзвч!. Тис, якщо у контрольних твсГрин пдрокортизон шдсилхяав секрецш зковч!, то при блокад! транскрипцп актиномщином Д i трансляцн

я

30 г

xb

— 1.25 -+- 2.5 -*- 5.0 МГ

r¡ врокортизон ■ б

¡нп'б1тори

i т—~ч--

ТГг i .....i.....J. .. ,,__4----- " i. i i i 1 1 1

0 15 30 45 60 75 90 Ю5 120 135 150 165 180 195 210

*ь

— циклогексим'в + актинсжн'цин Д » пуром<цин

Рис. 13. В1Дносн1 вмпш интенсивности секрет s гювч! при дп пдрокортизону в норм! (a) i за умов приш-чення бюсинтезу б1лка в'гепатоцитах специф1ч-ними шпбиорами (б).

циклогексимщом, холеретичн! властивост! пдрокортизону не виявлялись взагаль На фон1 дп пуромщину пдрокортизон в!д-новлював вих1дний ревень секрецп жовч1 протягом перших 15

хв.~~ДалГоб'Чмна" швйлгс1сть'""говчоутворення зб!льшувлась- гче- " -- ------------------

рез 90 хв п 1 сля ¡нфузп пдрокортизону досягала максимуму, перевишуючи вих1дний р1вень секрецп жови1 на 64,0% (Р < 0,001). Високий р1вень секрет I жовч1 збер1гався протягом настугших 60 хв, а пот^м поступово знижувався. Пор1вняно з р)внем сгкрецп жовчк шо мал мюце пюля шфуз!! .пуромщину, 1 птенсивнють жовчоутворення при дп пдрокортизону зб!льшилась у 2,5 рази (Р < 0,001) (рис. 13). Таким чином, блонда транокрипц! I 1 трансляцн специф1чними !нпб!торами приводить до характерних ам1Н у секрет 1 ювч1 тд д!сю гидрокортизону. Дан! про те, що на фот пригшчення бюсинтезу б!лка актиномЩином Д, пдрокортизон не впливае на секретю жовч! можна розглядати як доказ важливо! рол! транскрипцп у мехатзмах гормонально! регуляцп жовчоутворення. Зб!льшення об"емно! швидкост! секрецп жовч! при дп пдрокортизону на фон! пригн!чення трансляцн пуромщином пояснюеться особливо-стями молекулярних механ!зм1в дп пуромщину на б!локсинтезу-(ичий апарат кл!тини I також шдтверджуе залежи 1сть жовчоутво-рюральнш функт! В1Д ¡нтенсивност! бюсинтезу б1лка в гепатоцитах.

2.2. Люгнватя транскрипцП в гепатоцитах 1 ковчоуиюрго-вальна фунюЦя при подразнешЦ Нпоталамусу. Бюсинтез 01лка в кл¡тинах печ1нки можна активувати, впливаючи на вищ^ цент-ри регуляцп вегетативних функций. Одним з таких центр!в е ипоталамус. Подразнечня ядер гипоталамусу електричним стру-мом активуе транскрипщю ! як насл!док - бюсинтез р!зноман1-тних б!лтв у гепатоцитах (Фролыотс и др., 1976; Богач и др., 1979; Тюленев, 1986). Кр!м того, при подразненн! ядер ппоталамусу електричним струмом зм!нюеться ¡нтенсивнЮть секрецп жовч1 (Богач, Лященко, 1972, 1974; Марченко, Гиновкер, 1974,; Есипенко и др., 1983, 1986; Лящэнко, 1988).

Зукщональний стан б!локсинтезуючо! системи гепатоцит!в ■ визначали. за ¡нтенсивнютю розщеплення ДНК хроматину ендоген-ною Са.МЁ-залежною ендонуклеазою I ДНК-азою I. При подразнен-

нМ Фн/мг б1лка/хЬ

Вк ЁЕЭк Шо

ВШ • . ПВЯ

Рис. 14. ВгдносШ зм1ни 1нтенсивносЙ секрецп жовч1 (а) 1 активнють Иа.К-АТФази • плаэматичних мембран гепатоци'Нв (б) при подразненш вентромед1-ального (ВВД) 1 паравентрикулярного (ПВЯ) ядер ппоталамусу.

н! вентромед1ального ядра гипоталамусу електричним струмом млькють кислоторозчинних продукт 1 в ДНК хроматину, що утво-рилжГя~гИд~Д1е10 Са,Мг-эалежно1-ендонуклеази, зб!льшувалась у 1.5 рази (Р <■ 0,01). К!лькють кислоторозчинних продукт1в_ДНК-хроматину, що утворилися п!д дгею ДНК-ази I, зб!лыиувалась на 15,0% (Р < 0,05). За цих умов секреторна функтя печенки знижувалася (рис. 14). Через 60 хв пюля подразнення вентро-мед1алыгого ядра г»поталамусу гнтенсивн^сть секрет I жовч! у П1дд0сл!дних тварин знижувалась на 24.0 % (Р < 0,001) 1 залишалась низькою на протязг наступних 1,5 години. Максимально зниження секрецП жовч! - на 35,0 % (Р < 0,01) було в1дм1чено через 90 хв пюля подразнення г 1 поталамусу. Секретя жовчних кислот 1 екскрещя холестерину при подразненнх вентромед^ального ядра г¡поталамусу не зм!нювались. Подразнення паравентрикулярного ядра г 1поталамусу•не впливало на !н-тенсивнють жовчоутворення (рис. 14).

.При подразненн! вентромедгального ядра ппоталамусу зм1- • нювалась активнють Ыа, К-АТ&зи печати (рис. 14).' Через 5 хв пюля подразнення ппоталамусу активнють ферменту зб!льшува-лась портпяно з контролем на 57,0% (Р < 0,05); через 30 хв була такою ж як у контроле, через 60 хв на 34,0% (Р < 0;05) нижчога, Шж у контрольних тварин. Через 3 години Шеля подразнення вентромеД)ального ядра гипоталамусу активнють Иа, К-АТФази у контрольних ! П1дд0сл1дних тварин була однако-вою. При подразненн1 паравентрикулярного ядра г 1поталамусу активнють Ма.К-АТФази печшки не змшювалась. Отриман: дан! св1дчать, що при подразненн! паравентрикулярного ядра г¡поталамусу не зм1нюеться т активнють Ма,К-АТФазц, Н! секретя жовч!. Динам1ка зм!н активном! Иа,К-АТФази ! секрет I ковч! при подразненн! вентромед^ального ядра ппоталамуса е схожою. Зниження активност! ферменту 1 пригтчення 'секрет I товч! сшвпадаюгь у час! 1 за величиною. При подразненн! вен-тромед!ального ядра г1потапамусу щур1в, котрим попередньо вводили актиномщин Д, активтеть ферменту не зм1нювалась (рис. 141. Отже блокада транскриптI актином!цином Д переш-коджала розвитку тих зм!н. як] мають мюце через 5 1 60 гв пюля подразнення вентромед!алыюго ядра ппоталамусу. Под-

разнення вентромед1ального ядра гипоталамусу щур}в, котрим попередньо вводили актином¡цин Л, також не приводило до змш у штенсивност! секретI жовч!. Щ дан! свцчать, шр секрето-рна функщя пешнки эалежить в1д транскрипт йно! активност1

II КЛ1ТИН.

Ппоталамшна регулящя метабол1чних процес1в у кл1 тинах печ1нки 8Д1йснюеться за участю р1зних нейрогуморальних меха-Н13М1В. За даними (Shimazu et. al., 1978; Matsushita, Shimazu, 1Q80; Anil, Forbes, 1987) . при подразнены! вентромед!альних ядер ппоталамусу передача регуляторних вплив1в до юитин печ1нки зд1йснюеться через симлатичну нервову систему. Нами отримат дан1,до за умов попереднього введения -адренобло-катора обзидану активнють Na.K-АТФази плазматичних мембран печ1нки не зм1нювалась Hi Через 5, Hi через 60 хв шсля под-разнення вентромед^ального ядра г|поталамусу. Ц1 дан! е дока-зом т ого, що Ппохолеретичний ефект, який виникае шсля под-разнення вентромедiального ядра ппоталамусу, пов"язаний з активащею симпатично! нервово! системи.

2.3. АктмваЩя трамскрипцИ в гепатоцита* i жовчоутворю-вальная $ункц!я при Д11 адреном!метик1в. За даними ряда дос-Л1дник1в (Елаев и др., 1084; Тшенев и др., 1984; Долго-Сабу-ров и др., 1986) подразнення симпатично! нервово! системи, або уведення адреном!метик1в активуе транскрипцш в шнтинах печ!нки mypiB. Такий же вялив на симлатичну нервову систему виюшкае зшни 1нтенсивност1 секрет i ювч1. & зважаючи на протир1ччя в експериментаяьних даних, б шипеть досл1дник!в (Есипенко и др., 1974,1983; Лященко, 1988; Саратиков, Скакун, 1991) вважають, що регулятораi впливи симпатично! нервово! системи направлен! на шдтримання низького р!вня секрет 1 жовч1, оск1льки зниження жовчоутворювально! функцп в!дбува-лося як при подразнена симпатичних нерв1в, так i при уведен-Hi тваринам норадренашну (Есипенко др., 1974, 1983; Friman et. al., 1990).

При дп норадренал!ну юлькють кислоторозчинних про-ДУКТ1В ДНК хроматину, шр утворилися шд д!ею Ca.Mg-ендонук-леази, була в 1,37 рази (Р < 0,01) б!льшою, шж у' контроле тобто, норадренал!н активував функциональней стан б!локсинте-

--НА + - АкД + НА

нМ Фн/мг 6/лко/хЬ

Нл ЕЭк ЕЗЗо ЛкД+НЛ

Рис. 15. В)дносн! зм)ни ттенсивносп секрецп жовч1 (а) 1 активЮсть Ма, К-АТФази плазматичних мембран гепатоцит!в (б), при Д1! норадренал!ну.

зуючо| системи гепатоцит!в. В той же час, шд Д1ею норадре-налшу секретя жовч! знижувалась (рис. 15). Найб1льш суттев1 вм1ни 1нтенсивиост1 жовчоутворення були В1дм1чен1 на протяз1 першоггодини шсля внутр1шньопортально1 1нфузп норадренал!-ну. Об"емна швидтсть секрет $ жовч! знизилась у даний пер1-од часу на 40,6Х (Р < 0,01). За умов пригтчення транскрипцП в гепатоцитах актином!цином Д ппохолеретична Д1я норадрена-л1ну не виявлялась. Аналогично зм1нювалась штенсившсть секретI зковч1 у норм1 1 за умов пригтчення бюсинтезу б1лка в гепатоцитах при д! г ефедрину.

Норадренал1н пригн1чував активность На,К-АФГази кана-л1кулярних мембран гепатоцит1в у 3 рази (Р < 0,01) (рис. 15). Блокада транскрипцП в гепатоцитах актиномщином Д перешкод-жала пригшчуючому впливов! норадренал1ну на актившсть Иа.К-АТФази. Отже, адренерпчна регуляц!я секрецп жовч1 1 активност! Ма,К-АТйвзи канал1кулярних мембран гепатоцит1в вдШснюеться через активаЩю транскрипцП в шитинах печ1нки. Осмльки, при дп норадренашну активнють К-АТФази знижувалась, а актиномщиновий блок перешкоджав розвитку цього' ефекту, можна гадати, щр норадренаин активував у юп тинах печщки бЮсинтез б1лк1в-регулятор1в ферменту.

2.4. Роль 01лк1В цитозоля в мехшизмах адреиерг}чи01 1 ПшяаламщноХ регуляци активност! На.К-АТФазм кашиЦкуляр-них мембран гепатоЦИПв. Для того, шрб встановити, чи Д1йсно норадреналш 1ндукуе бюсинтез б1лк1в-регулятор!в На,К-АТФази канал 1 кулярних мембран гепатодепв, ми зд1йсн!ли серт модельних досл1д1в з визначення активност1 На,К-АТФази кана-л1кулярних мембран при додаваши в 1нкубац1йну сумш б1лк!в цитозоля 13 печ!нки тварин, яким уводили норадреналш. 18ольован1 мембрани гепатоцит1в ¡нкубували у присутноси 40 -160 мкг б1лку цитозоля. У вс!х випадках 'при додаванш в 1нкубац1йну сумш цитозоля 1з печ1нки когйрольних тварин ак-тивнють Ма,К-АТ5ази не зм1нювалась. ОдНак, якшр в 1Нкубац1-йну тумШ додавали 160 мкг б1лку цитозоля 1з печ!нки шур1в, яким уводили норадреналдн, то за таких умов досл1ду актив-Н1сть Ка.К-АТФази внижувалась удв!Ч1 (рис. 16). Якшр в шуба-Щйну сумш додавали цитозоль, отриманий з печ!нки тварин,

нМ Фн/мг б!лка/хЬ

ШЗ к о

нМ Фн/мг б/лка/хЬ

ЁИк

Рис. 16. Активнють Ма.К-АТФази канал тулярщх мембран гепатоцит!в при додаванш в 1нкубац1йну сумм б1лк1в цитозоля. а: 1 - контроль; 2-40; 3 -80; 4-160 мкг б!лка; 5 - 160 мкг б1лка

(АкД-НА). б: 160 мкг 61лка, 1 - ВМЯ; 2 - АкД-ВМЯ.

яким уводили норадренал1н на фон» пригшчення транскрипцП ' актиномщином Д, то такий цитоаоль не викликав зкпни активно-ст! Ма,К-АТФази канал!кулярних мембран гепатоцип в. Аналог4ч-на картина мала мюцэ при додаванн1 в. шкубащйну сумш цито-золя з печ1нк'и щур1в, у яких подразнювали вентромед1альне ядро нлоталамусу (рис. 16). Отримаш дан1 тдтверджують при-пущення, що адренерпчна 1 ппоталам1чна ругулятя активност! ■. Ма,К-АТ4ази. канал1кулярних мембран гепатоцит1в зд!йснюеться шляхом 1ндукц11 бюсинтезу цитоплаэматичних б1лк1в, як1 зда-тн1 шдсилювати або пригн1чувати активнють ферменту.

Таким чином, шдсилення або пригшчення секретI жовч1 залежить В1д 1нтенсивност1 бюсинтезу бика в гепатоцитах, якпр на печ!нку дають холеретичн! регуляторш фактори, щр здатн1 активувати транскрипщю 1 /або трансляций.

3. Иовчоутворе пая при ян пептидних гормон 1 в за умов пригш чо ипя бюсйнтеау б ¡яка в гепатоцитах

Оскиьки Ппо- або пперхолеретичн! ефекти пдрокортизо-ну 1 норадренаяшу пов"язаН1 8 .активащею бюсинтезу б1лка в гепатоцитах, становило ¡нтерес визначити роль бюсинтезу б1лка в реалюацп холеретичних ефекпв тих регуляторних фактора, молекулярн1 механ!зми дП яких на гепатоцит не обов"язково пов"язан! з 1ндукц1ею бюсинтезу б1лка в ньому. До таких регуляторних фактор1в належать регуляторн1 пептиди субстанц1я Р 1 вазопресин, 1х холеретичн1 ефекти за умов при-гн!чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах пор1внювали в холере-тичними ефектами 1нсул1ну, у молекулярних механ1змах дп якого на пеЧ1нку активатя оюсинтезу б1лка в гепатоцитах в1Д1грае важливу роль.

3.1. Иовчоутворювальна функц!я при ' дП субстанцИ р. Субстанщя Р в . р1зних дозах пригн!Ч1«Ьала секрещю жовч1 (рис.17). Через 15 хв пюля початку 1нфуап субстанци Р в доз! 0,2 мкг/100 г маси т!ла об"емна швидкють жовчоутворення знижувалась на 23,0 % (Р < 0,05), а максимальне зниження - на 27,0 X (Р < 0,. 05), було заф!ксоване через 45 хв пюля замн-чення 1нфузП. Ппосекреторна реакщя печ1нки мала м1'сце 1

——- 0.2 -+- 1 ~2 мкг

— актином1цин Д + циклогексим1в * пуром/цин

Рис. 17. В1дносн1 змпга ¡нтенсивност! секрецП яовч1 при дп субстанцп Р в норм> (а) 1 за умов пригн1-чення бюсинтезу б1лкг в гепатоцитах специ^ ■ тчними 1нг161 торами (б).

- 33 -

при Д1| субстанцп Р у доз! 1 мкг/100 г маси -ила. Максимальна зниження секрецп жовч! - на 23,0% (Р < 0,01) - було заф1ксоване також через 45 хв п!сля закшчення 1 нфузi!. Такий р1вень секрецп жовч! збер1гався на протяз! наступних 1,5 год. Субстанция Р в доз! 2 мкг/100 г у б!льшост! випадтв пригшчувала секрецио жовчь Ппохолерез, викликаний субстан-цюю Р. у_ цп доз!, був 6iльш тривалим. Максимальне зниження секрецп жовч1 - на 27,0% (Р < 0,01) - було заф!ксоване через 120 хв п1сля зак1нчення ¡нфузп субстанцп Р. На фон! приг-н1чення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах субстаншя Р у bcix випадках знижувала !нтенсивн!сть секрет! жовч! (рис. 17). Зниження секрец!! жовч! п!д д!ею субстанцп Р за умов пригн!-чення бюсинтезу б¡лку.актином¡цином Л ! циклогексим1дом було таким же, як у 1нтактних тварин, але максимальний ппохоле-ретичний ефект виявлявся у б!льш вшален! строки пюля ¡нфу-311 пептиду. Ппохолеретична Д1я субстанцп Р на фон! протяжения трансляцП пуром!цином була удв!ч! большою, н!ж у штактних тварин. Отже, ппохолеретичний ефект субстанцп Р у тварин а пригтченим бюсинтезом б^лка в гепатоцитах виявлявся дещр шзнше i був б!льш вираженим. Але, оск!льки, попередня блокада транскрипш1 1 трансляц!i в гепатоцитах не перешкоджала прояву ппохолеретичних властивостей субстанцп Р, можна вробити висновок, щр цей пептид в!дноситься до таких регуляторних фактор1в, як1 виявляють холеретичн! властивоси без активацп бюситнтезу б!лка в гепатоцитах. Оск!льки ппохолеретичну д1ю субстанцп Р пов"язують 8 регуляцюю секрецп кислотонезалежно! фракцп жовч1 (Magnusson, 1984), можна оч1кувати, шр цей пептид впливае перш за все на транспорт через гепатоцит орган!щ;их i неорган!чних компонент1в жовч!, як! масть осмотичн1 властивост!. Одним з таких компонента жовч! е б i лки.

3.2. Б1лк1 жовч! при г!похолеретичн«й ди субстанцИ Р. Субстанщя Р не викликала появу нових або зникнення Юнуючих б 1лкових фракцШ у жовч!, але суттево зм!нювала В!дносний склад основних б!лкових фракц1й - секреторного компоненту, альбум1ну, не!дентиф!кованого б!лка 13 i IgA. При дп субстанцп Р в доз1 2 мкг/ 100 г маси т!ла динам!ка зм!н в!дйосного

складу альбум!ну i IgA була такою ж, як при дп еубстанцн Р у_ доз10,2 мг/100 г. В1дносний bmict секреторного компоненту

пiсля iнфузii пептиду у доз1 2 мкг/100 г мае и т1ла im в'.дм'.ну-------------------

в i д Д11 субстанцп Р у менький доз1 збкяьшувався в 1,4 рази (Р < 0,05), а В1ДНосний bmict не 1дентиф1 кованого С1лка 13 зменшувався в 1,3 рази (Р < 0,05). Таким чином, субстантя Р в р1зних дозах виклшсала однаков! змши выносного вмгсту у KOB4i альбум1ну та IgA i pi3Hi зм!ни BMiOTy секреторного компоненту i не ¡дентиф1 кованого б1лка 13. Концентрац1я за-гального б1лка у жовч1 при дп субстанцп Р не зм1нювалась. Haiui дат, як 1 результата Д0СЛ1Джень !нших автор!в (Klöppel et. а!., 1987) показ утат ъ, що ¡нтеясивн^сть ювчоутворення i секретя IgA взаемопов"язан1. При энижент 1нтенсивност1 жо-вчоутворення у середньому на 20,0% в1дносний bmict IgA зменш-уеться також на 20,0%.

3.3. Холеретична дхя 1нсул1ну 1 вазопресину за умов при-гШчення транскрипцИ. 1нсул1п шдсилюиав секрещю жовч! п1д час 1 нфуз 11 на 14,0% (Р < 0,02) (рис. 18). Через 60 хв шсля зак^нчення 1нфузп 1нсул1ну об"емна швидкють секрецп жовч1 перевищувала виходний р!вень на 34,0% (Р < 0,01). У подальшо-му ¡нтенсивнють секрец1г «0B4i дешо знижувалась, залишаючись однак на достатньо високому ptBHi до к1нця досл!ду. На фош пригшчення транскрипт f актиномщином Л ¡нсулан не викликав Шдсилення секрецп жовч! (рис. 18). Отже, холеретична Д1я ¡нсул1ну реал1зуеться, принайм1 частково. завдяки механ1змам гормонально* iHflyKUii транскрипцп у кл!тинах печ!нкг При дп 1нсул1ну на печ!нку в н1й тдвишуеться активнють Na.K-АТФази. Через зо хв теля внутрдаьопорталъно} 1нфузп ¡нсул1ну активнють цього ферменту зб1лыпувалась у 1,5 рази (Р < 0,02). Якщо ж ¡нсул1н ¡нфузували на фош пригшчення транскрипт f актином!Цином Л, то активность Na.K-АТФази не зм!нювалась. Очевидно, 1нсул1н активуе в юитинах печшки бюсинтез регуляторов Na.K-АТФази, под1бно тому, як це мало м!сце при подразненн1 вентромед1ального ядра Ппоталамусу 1 при дп норадреная1ну. 1ндуктя бюсинтеза регуляторних факторов Na.K-АТФази у печ1нц! щур!в ¡нсул1ном шдтверджена ек-спериментально (Фролькие, -1992). . •■

Рис. 18. В1дносн1 вм1ни 1нтеисивност1 секрецп жовч1 при ди 1нсул1ну в норм1 (а) 1 за умов приппчення транскрипци актином1цином Д (б).

Рис. 19. В1ДН0СН1 зм1ни 1нтексивкост1 секрецП жзвч1 при ди вазопресину в норм i (а) 1 за умов пригн1-чення транскрипц!ï актином1цином Д (б).

Базопресин також шдсилював секрет» ,жовч1 (рис. 19). Через 15 хв пюля зашнчення !нфузи пептиду у доз! 20 мОд пперсекреторна ре акт я печтки була максимальною. Секретя жовч!• п!двцшллась на 25,0% (Р < 0,05) щрдо ВИХ!ДНОГО р!вня 1 аалишалась такою на протяз1 наступних 1,5 год. При зб!льшенн! дози вазопресину до 40 мОд секретя жовч! спочатку пригтчу-валась, а. пот^м поступово абиьшувалась. Зниження штенсивно-ст1 секрещ 1 ховч1 становило 13,0% (Р < 0,05), а наступив Шдвищення - 15,0%^Р < 0,05). У менший доз! (10 мОд) вазоп-ресин не впливав на секрецш жовч!. На фот пригн!чення транскрипцП актином!цином Л вазопресин у доз 1 40 мОд викликав так1 ж зм1ни у щтенсивност! секрецш жовч!, як описано виш,е. Тобто, на час зашнчення 1нфузп пептиду секретя жовч! внижувалась, а пот!м поступово щдсилювалась (рис. 19). Отже, попередня блокада транскрипцП не впливае на характер холере-тично! дп вазопресину. Визначення б!лкового складу жовч! при дп вазоопресину показало, щр сшвв!дношення ряду б!лкових фракщй зм!нюеться у цьому випадку так само, як при дп субс-танцп Р у доз1 2 мкг/100. г маси т^ла - в1дносний вмют альбумину 1 секреторного компоненту збиьшуеться, а в!днос-ний вм1ст 1гА зменшуеться. Концентращя загального б!лка у

жовч! на протяз1 всього досл1ду не зм1нювалась.

* * *

Отже, зниження секрецп жовч» за умов пригн1чення бюсинтезу бижа в . юи тинах печ!нки св1дчить про важливу роль цього процесу у метабол!чному забезпеченн1 жовчоутворення. В1д штенсивност! (Носинтезу б1лка в гепатоцитах залежить 1нтенсивн!сть 1 направлен ють ряду специф1чних метабол!чних процес!В, як! складають основу молекулярних мехашзмхв утво-рення як кислотозалежно!, так'! кислотонёёалежно* фракщй жовч!, а саме - синтезу 1 секрецп жовчних кислот, б!лк1в жовч!, активност! Ма.К-АТ&зи. На нашу думку, под1л жовч1 на кислотозалежну ! кислотонезалежну фракцп е умовним ! не В1Д-пов!дае д1йсному стану. Цей висновок базуеться на даних,. ко-тр1 св!дчать, шр аа умов пригтчення бюсинтезу бижа'в кл1-

тинах печ1нки разними за молекулярними механизмами дii iнгi-61 торами жовчоутворення пригн1чуеться в однаков1й Mipl, але

— в öcHOBi-цих BMiH лежать р1зн1механ1зми. За умов пригтчення____________

- бюсинтезу б ¡яка в гепатоцитах циклогексим)дом зниження секрет х »E4i вхдбуваеться за рахунок smih у метаболам! жов-чних кислот, деяких 61ЛК1В жовч1, активност1 Иа.К-АТССвэи. При дi i пуромтину 1 актиномщину Д секрец1Я ювчх знижуеться в тв.к1й же Mipl, однак, характер зм!н у метабол1чних процесах шаий. От же, метаболит процеси, як! заб^ппечують говчоутво-рекня, с взаемозв"яоаними i строго скоординованими. В^днееен-ня частки з них до механ1зм!в утворення кислотозалежно» або кислоюисзадглю! $ргяпцй гони егмд рорглядати тиьки як методолог 1чний п>дх1д, який полегшуе вивчення жовчоутворю-вальног функцп.

На основ! отриманих даних нам здаеться можливим вислови-ти припущення шрдо первинних механ!зм1в розвитку холестазу. На даний час розвиток засийних явищ у печ1нц1 пов"яаують з втратою гепатоцитами здатност1 секретувати осмотично активн! компоненти жовч1 (Erlinger, 1986; Msier- Abt, 1990). Вва-ггаоть. ш,о «-даивичи причинами такого стану кл1тин печшки можуть бути: поругаення функцюнуваннл ix мпфофыамэнтног системи (Oelberg et., al. , 1984; Oelberg, Lest er, 1986), зат-римка гепатоцитами г1дрофобних жовчних кислот (Montet, 1991). яка виникае внасл1док ix комплексування з внутршньошитинням кальщем (Van der Meer et. al. , 1988) , аб^ внасл1док пригтче-ння активности Na, К-АТФази плазматичних мембран (Erbnger, 1986). Harni дат дають шдставу припустити, що первинною причиною розвитку холестчзу е порушення бюсинтезу б!лка в гепатоцитах, яке виникае шд дюю р1зних агентiB, в тому числ1 антибютккт, як1 широко застооовують у медичтй практищ. Виасл1док пригтчення бюсинтезу б1лка в кл!тинах печшки знижуеться ix секреторна активнють, яка обумовлена порушен-ням метабол!чних процес!в,- що забезпечують бЮсдатез жовчних кислот 1 б!лк!в жовч1, ix трансмембранне перенесения у жовчн1 канали-ули та функцюнування юнтрчнспортуючих систем гепато-цит 1 в.

Отриман! експериментальш дат покладеш в основу ппо-

тези, шр пояснюе молекулярш механ1зми гормонально! регуляцп жоБчоутворення (Масюк, 1990, 1991). За нашою думкою, гормональна регулящя секрецп жовч1 с частковим випадком гормонально! регуляци метабол1Чних процес1в у гепатоцитах. 1! основу яких складають в1Дом! молекулярн1 механ1зми дп гормо-н1в на кл1тину. Для пдрокортизону, норадренашну та 1нсул1ну можливими мехашзмами холеретично! дне одукшя бюсинтезу б1лка в гепатоцитах.

Отже, отримаш експериментальн1 даш св!дчать, що в механизмах регуляци секрецп жовч1 вашива роль налегать биоксинтезутач1й систем! гепатоцит 1 в. При цьому сл1д В1дзна-чити, шр функцюнування названо! системи е лише часткою вик-лючно складного комплексу механ1зм1в, як1 забезпечують секре-ц1ю жовч! та л регуляцш.

висношш

1. Бюсинтев б1лка в гепатоцитах е ключовим метабол^чним процесом, на р1вн1 якого зд1йснюеться регуляц1я ювчоутворю-вально! функцп.

2. Пригн1чення бюсинтезу б!лка в юитинах печшки акти-номщином Д, пуромщином 1 циклогексим1дом викликае зниження секрецп жовч!. Стушнь виражеиост 1 1 тривалють ппохолере-тичних ефект1в названих ¡нПб1Т0р1в бюсинтезу б1лка не одна-кова. За силою Нпрхолеретичних властивостей вони утворюють ряд: циклогексим1Д - актином1Цин Д - пуромщин. Тривалють ппохолеретичних ефект1в перерахованих вище специф!чних 1НГ1-01тор1в бюсинтезу б!лка шсля одноразово! тфузп визна-чаеться молекулярними мехашзмами !х пригн1чуючо! дп на 61-локсинтезуючий аяарат гепатоцшчв.

3. Пригн1чення б1локсинтезуючо! функцп печшки викликае змши секрецп жовчних кислот, бюсинтезу 1 секрецп б1лк!в ловч1, активност! ИаД-АТФази плазматичних мембран гепатоци-Т1в - специф1чних метабол!чних процес1В, ЯК1 визначаеть 1нте-нсившсть жовчоутворення.

4. При активацп бюсинтезу б!лка в шптинах печ1нки Пдрокортизоном жовчоутворювальна функтя Шдсилюеться. Ппе-рхолеретичний ефект пдрокортизону Ьупроводж^еться шдсилен-

ням бюсинтезу 1 секрецп б1лк1в жовч1. Холеретичш властиво-

СТ1 ндрокортизону не виявляються на фон! пригтчення бюсинтезу бктка в гепатсцнтах актиномшшом Л 1 циклогексим!дом. "ПрТ'ГШЧоНЧЯ - трянокриШИ !- В !Ш1ТИН£1Х..ПеЧ1НКИ_.аКТИН0М1ЦИНСМ_Д .•1н:т-.Г1,ш:'!.< чином ¡мпобратаеться на проявI пперхолеретичних влаотиьостой шеулну.

я. Дктивнтя бюсинтезу б1лка в геватощггах у р?д1 ви-л.чдк;?- (при ли аорадреналшу, лолряапенн) ппоталамусу) вик-* оиикаяня секрет I яовч!. Назван 1 гишхолеретичнх ефскти с-пя' на фон! пригтчення бихипт^пу б1лка и юпти-

нах ко 4* мы. Оскагион; причиною знаж'ннл с<--крещ I лэвч! при дп норадренал1ну ] подразнент Ппоталамусу е пригтчення "*,!'. ЛТ^-У !»л?я»'Я1-ж>чих мнмс'ммн гыииоцыШ скдс-генними 1нпб1торами, бюсинтез яких шдукувтьоя катухолам!-нами.

6. Адренерпчна регуляция структурно-функц! овального стану хроматину гепатоцитгв здЩснюе ¿ься шляхом активацп

£ - (переважно) 1 у3 - адренорецептор!в плазматично! мембрани.

7. Регуляторш пептиди вазопресин 1 субстанщя Р виявля-ють виражену холертичну дно, прояв яко! не залежить в!д 1нте-нсйвност! яюсинтеау быка в гепатоцитах. Зм!на 1нтенсивност1 сокрыт: , викликана названный пет идами, пов"яз:ша з ¡х дпа на транспорт 61ЛК1В 1з кров1 1 гепатоципв У яовчш гд-нал! кули.

р.. До ({окторгв, шг) визначаюгъ штеггшшсть жовчоуавс рении, кр1М ковчних кислот та неоргангчних юн1в вцшослться 01 лки жовчь При ППО- або пперхолереэь якл виникають внас-Л1Док пригтчення аб<~ активат г бюсинтезу б!лка в ши тинах гючьчки, иггенсивнють синтезу 1 секрецп ряду б1лшв жовч! змшюеться аналопчним чином - знижуеться або шдсилюеться.

При ?м1н! 1нтенсивност1 1 напрямку метабол!чних прочее 1 в у гепатоцитах внасл1Док пригтчення або активат 1 бюсинтезу Охлгл в них змии функционального стану ,печ!нки у ря-. д1 випадк!в може бути под!бною за характером та величиною, але мат и р!зну молекулярну природу.' 1нтенсивнють жовчоутво-рсн1гя обумовлюеться комплексом-спрялюних метабол!чних проце-тв, як 1 забезпечують синтез 1 секрет» жовчних кислот, ряду

бикхв жовч!, трансмембранне перенесения неорган1чних юн1в 1, ймов1рно, шших нсв! домих на даний час фактор 1 в. Ключову роль у регуляцн жовчоутворення може вшгравати кожний 13 перерахованих метабол ¡чншгх. процес1в.

10. Гормональна регуляция секрецп жовч1 зд1йснюеться за участю в!домих молекулярних ыехаН13М1В дп гормонгв на шитини печ1нки. У раз1 дп катехоламшв (норадреналшу), стеровдих (пдрокортизону) 1 деяких пептидних (шсулту) гормонов - завдяки активацп бюсинтезу. б1лка в гепатоцитах. Холеретична Д1я певних пептидних гормон1В (субстанцп Р, ва-'зопресину) реал1зуеться без хндукцп бюсинтезу б1лка в кл1-тинах печ1нки.

СПИСОК РОБ1Т, ЩО ОДУШИКОВАШ ЗА ТЕШЙ Д?1СЕРТАД11

1. Масюк А. И., Долгова Е. Н. Роль белоксинтезиругацего аппарата клеток печени в механизмах гипоталамической регуляции желчеотделения // Центральная регуляция вегетативных функций. - Тбилиси, 1984. - С. 62.

2. Масюк А. И., Островская Г. Е , Бердышев Г. Д. Влияние электростимуляции гипоталамуса на ферментативное расщепление хроматина клеток печени крыс //• Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1985. - N 19. - С. 88-93.

3. Масюк А. И. , Зиньковская Г. Г., Канивец Т. В. Особенности адренергической регуляции активности К-АТФазы плазматических мамбран гепатоцитов // Физиология и биохимия медиатор-ных процессов. - М. , 1985. - Ч. 2. - С. 214.

4. Масюк А. И. , Долгова Е. а Исследование роли белоксинте-зирующей системы гепатоцитов в желчеотделительной функции печени // Регуляция пищеварения и первичная профилактика. -Вильнюс, 1985. - С. 42-43.

5. Есипенко В. Е., Долгова Е. Е , Ма<уок А. И. О роли бе-локсинтезирующей системы гепатоцитов в желчеотделении // Физи-ол. журн. СССР. - 1986. - Т. 72, N 4. - Й. 528-532.

6. Масюк А. И., Долгова Е. Н. Роль белоксинтезирующего аппарата гепатоцитов в гипоталамической регуляции желчеотделения у крыс // Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1986. - N 20. -

С. 58-61.

7. Долгова Е. а , Масюк А. И. Исследование желчеотделитель-ной фун кщ! й~~пё tre ки ~ ггр и блокаде-биосинтеза белка, в гепатоцитах // XIY Всес. конф. по физиологии пищеварения и всасывания. -Тернополь-Львов, 1986. - С. 111-112.

8. Масюк А. I. , Слободян М. М. , Зиныавська Г. Г. , Островсь-ка Г. В. Про участь молекулярно-генетичних процес1в у ме-ханьзмах нейрогуморалыки регуляцН вегетативних функщй // XII з' 1 ад YiípaíHCbKoro ф1зюл. товариства ím. I. П. Павлова. -Льв1в, 1986. - С. 267.

9. Маокк А. И. , Зиньковская .Г. Г., Канивец Т. В. Исследование роли процессов транскрипции л трансляции в механизмах ад рен- и холинергической регуляции активности Na.K-ATfesu // Исследования в области биологической физики. - Пущино, 1986. -С. 156-157.

10. Масюк А. И., Долгова Е. Н. Желчеотделительная функция печени в условиях блокады белового синтеза// XY съезд Всес. физиол. общ-ва им. И. IL Павлова - Л. , 1987. - Т. 2. - С. 473.

И. Масюк А. И. Активация генетического аппарата клеток как один из молекулярпнх механизмов центральной регуляции вегетативных функций // Центральная регуляция вегетативних функций. - Тбилиси, 1987. - С. 172.

12. Масюк А. И. , Островская Г. В. Стимуляция расщепления хроматина клеток печени крыс Ca.Mg-зависимой эндонуклеазой под влиянием норадреналина // Проблемы нейро^уморалыюй регуляции деятельности висцеральных систем. - Л , 1987. - С. 85.

13. Масюк А. И. , Долгова Е. ¡L Вежи желчи как возможные регуляторы желчеотделительной функции печени // Секреция пищеварительных желез в норме и Патологии. - Андижан, 1988. - С. 150.

14. Масюк А. И. Белки желчи // Успехи современной биологии. --1989. - Т. 108, N 3(6). - С. 401-413.

15. Масюк А. И., Островская Г. В., Долгова Е. Н. Активность Ма,К-АГвазы плазматических мембран гепатоцитов при нарушении желчеотделительной функции печени ингибиторами - синтеза белка // Физиологический журн. - 1989. - N. 35. N 1. - С. 40-44.

16. Карпезо Е А., Слободян. М. М., Масюк А. И. Участие гипо-

талада-тиреоидной системы в реакции печени на инфузию вааоп-рессина // Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1989. - N 23. -С. 16-19.

17. Шсюк А. И. Об одном подходе к изучению молекулярных механизмов нейрогуморальной регуляции желчеотделения // Нейро-гуморальные механизмы регуляции висцеральных органов и систем. - Томск, 1989. - С. 76-77.

18. Масюк А. И. Молекулярные и клеточные механизмы жэлче-отделительной^функции печени // Успехи физиологических наук. -1990. - Т. 21, N 2. -С. 18-35.

19. Масюк А. И., Долгова Е. Н. Возможный механизм регуляции желчеотделмтельной функции печени гидрокортизоном // йизиоло-гический журнал. - 1990. - Т. 36, N 6. - С. 46-51.

20. Масюк А. И., Долгова Е. Е Особенности изменения удельной радиоактивности белков желчи и субклеточных фракций гепа-тоцитов при введении ингибиторов синтеза белка // Молекулярная генетика и биофизика. - 1990. - N 15. - С. 32-37.

21. Слободян М. М. , Масюк А. И., Канивец Т. В. Изменение желчетока и белкового состава желчи крыс при действии субстанции Р // Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1990. - N 24. -С. 8-11.

22. Масюк А. И. О возможных молекулярных механизмах гормональной регуляции желчеотделения // ХУ Всесоюз. конфер. "Физиология пищеварения и всасывания". - Краснодар, 1990. - С. 179-180.

23. Слободян М. М., Канивец Т. Е Масюк А. И. Изменение белкового состава желчи крыс при гипохолерезе, вызванном действием субстанции Р //ХУ Всесоюз. конфер. "Физиология пищеварения и всасывания". - Краснодар, 1990. - С. 252. •

24. Масюк А. И., Рыбальченко В. К. , Островская Г. Е , Канивец Т. В., Могилевич Б. Р. О взаимодействии вазопрессина и субстанции Р с плазматической мембраной гЛатоцитов и его роли в механизмах гормональной регуляции секреции желчи // Физиологическое и клиническое значение регуляторных пептидов. - Горький- Пущино, 1990. - С. 120.

25. Масюк АЛ., Слободян М. М., Катвець Т.Е. Карпеао

И.О., Рибальченко в. К Про можлив! мехам 1зми регуляци функционального" стану'Печ1нгатептидними гормонами // Роявиток ф1з!о- — ЛОГ i i в УРСР за 1986-1990 p.p. КШВ, 1990. - Т. 2. - С. 19.

26. Масюк А. И. Гормональная регуляция желчеотделения: феноменология. возможные молекулярные механизмы // Успехи, сов-ррм. биологии. - 1991. - Т. Ill, N 1. - С. 48-58.

27. Масюк А. И., Канивец Т. В., Долгова Е. Н. ХолереТическое действие нейропептидов при ингибировании биосинтеза белка в гепатоцитах // Проблемы физиологии гипоталамуса, ,- 1991. - N 25. - С. 60-63.

28. Масюк А. й. , Островская Г. В. Фэрыа;седогическиЯ анализ механизмов адренергической регуляции структурно-функционального состояния хроматина клеток печени // Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1992, N 26. - С. 31-35.

29. Масюк А. И. , Долгова Е. Н. Возможный механизм адренергической регуляции желчеотделения // Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1992. - N 26. - С.- 35-39.

30. Масюк А. I, Весельський С.П., Масюк Т.В. Жовчн1 кисло-ти за умов пригн!чення бюсинтезу бьчка в гепатоцитах // Моле-кулярна генетика i б!оф1зика. - 1992. - N 17. - С. 105-108.

31. Масюк А. И. Гормональная регуляция желчеотделения: молекулярные аспекты ■ проблемы // Организм и среда. - Бухара, 1992. - С. 81.

32. Маекк А. И. , Долгова Е. Н. , Масюк Т. В. Роль белков желчи в регуляции секреторной функции печени // Яизиол. журн. им. И. М. Сеченова. - 1992. - Т. 78, N 10. - С. 88-93.

Шли. до лруку tS.Ol.Qi . Формат 60у.М'/и.

Папгр друк. J . Спопб друку офсегннй. Умовн. друк. арк. .

Умопн. фарйо-втб. ■ Обл.-внд. арк. .

Тираж /со ■ Зам. № . Безплатно.

Ффма «BinOJb 2Г>21Б1, Kuín, п'ул. Волннська, 60.