Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему

Продуктивные качества помесных овец породы прекос при вводном скрещивании с австралийскими породами

ВАК РФ 06.02.04, Частная зоотехния, технология производства продуктов животноводства

Автореферат диссертации по теме "Продуктивные качества помесных овец породы прекос при вводном скрещивании с австралийскими породами"

їаігі..г.тзлз . > і

РТ^ЇТ! ' ^ .і

зютдций

ЖРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ ПАЖ ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА .

На правах рукопису

КОСОВА Надія Олександрівна

УДК 636.32/38.082.26.

ПРОДУКШВКІ ЯКОСТІ ПОМІСНИХ ОВЕЦЬ ПОРОДИ ПРЕКОС В ЗВОРОТНОМУ СХРЕЩУВАННІ З АВСТРАЛІЙСЬКИМИ породам

06.02.04 - приватна зоотехнія; технологія

виробництва продуктів тваринництва

Авторефера т дисертації на здобуття вченого ступеню кандидата сільськогосподарських наук

Харків - 1593

Робота виконана в лабораторії дрібного тваринництва і конярства інституту тваринництва Української академії аграрних наук.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор ЖРОСЬ В.В.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

Провідну підприємство: Херсонський сільськогосподарський

інститут

Д.020.10.01 / при інституті тваринництва Української академії аграрних наук.

Адреса: ЗІ2І20, м.Харків, п/в Кулиничі.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці інституту.

професор ПІУВА5В В.Т.;

кандидат сільськогосподарських наук ДЕРЕВ"ЯНКО Ольга Пилипівна

в ""годин на засіданні спеціалізованої ради / шифр

Захист відбудеться

199 %р.

ВЧЕНИЙ СЕКРЕТАР СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ РАДИ, доктор сільськогосподарських наук

ШЩЩБк В.Н.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕаіСГііКА РОБОТІ;

1-І. Актуальність тама. Пра вирішенні економічних та соціальних проблем на Україні великого значення набуває високо інтенсивне сільська господарство, яке поеиккє надійно забезпечувати населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Процеси інтенсифікації все більш активна охоплюють і галузь вівчарства. Б умовах ринкових відносин великого значення в цій галузі набуває конкурентно здатність порід, серед яких належне місце пошані зайнята «"ясо-вовнові вівці комбінованою напрямку продуктивності. Lieнз-початку аг#йя.М.і.Иванов писав, ао "... там, где существуют районы, в которых интенсификация хозяйства возможна и где она проводится, там прекосы, несомненно, займут свод место".

Вівці породи прекос є основно» плановою иородою в зоні високо інтенсивного землеробства України, питома вага яких складаs більше треташ: від загального бівцєпоголтв"я.

комбінована продуктивність, висока пристосованість до уггов стійлового та стійлово-пасовищного утрачання забезпечила цій породі широке розповсюдження в республіці Так, візці породи прекос займають 70,2% в зоні Лісостепу, на Поліссі - 19,5.5, Закарпатті - І0,3£ від загальної кількості ::оголів"я.

Відзначаючись багатша цінними якостями, порода прекос відіграла велику роль в аородотворчоу.у процесі вІЕчарства, однак, генетичний потенціал ії продуктивності в даний час не забезпечує всезроставчі вимоги інтенсифікації цізї галузі.

За міцністю конституції, репродуктивними, відгодівелькимв та мпясними якостями, прекоси значно перевззають чимало тонкорунних порід.

В той ае час, для оеєць цізї породи характерні невисокий настриг митої вовни, слабка оброслість спини і черева, нечітко

виражена звивистість, наявність маркирту, переваження неба&анях сортаментів вовни, недостатня густота та щільність руна, то е однією із причин збитковості галузі.

&Х0ДЯЧЯ з цього, виникла необхідність проведення досліджень, направлених на удосконалення генотипу цієї порода в напрямку збільшення вовнової продуктивності, поліпшення технологічних якостей вовни при збереженні цінних якостей, притаманних цій породі.

В проблемі підвищення продуктивності і якості вовки овець, наряду з покрашенням умов їх годівлі і утримання, важливе місце займає селекційна робота по по ліпшанню племінних і продуктивних якостей тварин.

Однією з найбільш прогресивках форм селекції вітчизняних порід овець на даному етапі е використання генетичного потенціалу сеітового генофонду овець для одержання нових високопродуктивних генотипів.

В останнє десятиріччя, з ыетокэ підвищення вовнової продуктивності овець порода прекос, икроко використовувався генофонд австралійських порід - меринос, псяварс та коррідель.

Порода прекос, якій властивий достатньо щрзженгй консерватизм спадковості, за основними селекційними ознаками / як показали дослідження И .А .Помитуна , ІЗЬь і В.В.Сєрбика, 1585 / пра схрещуванні з аашевказашми породами, забезпечують позитивний результат в першому поколінні.

В результаті такого схрещування, в ряді господарств республіки накопичена значна кількість напівкровного', за породат австралійської селекції, маточного поголіа"я, яке, в основному, використовуються для зворотного схрещування на материнську породу. Це і стало передумовою проведення досліджень по вивченню продуктивного, потенціалу ЧЕертькроЕНИх, за австралійськими по-

- з -

родами, овець породи прекос.

1.2. Мета роботи. Метою наших досліджень було вивчення продуктивності чвертькровних помісей, одержаних від зворотного схрещування породи прекос / з використанням австралійських порід -полварс і коррідель / та розробки пропозиції по доцільності їх використання.

1.3. В завдання досліджень входило:

- проведення порівняльної оцінки вихідних батьківських генотипів;

- вивчення вовнової та м"ясної продуктивності піддослідних груп чистопорідного та помісного молодняка;

- вивчення економічної ефективності і доцільності одержання чвертькровних за австралійськими породами, овець породи прекос.

1.4. Наукова новизна. Наукова новизна досліджень полягає в тому, то вперше у вітчизняній практиці вівчарства одержані помісі від зворотного схрещування на породу прекос напівіфовних, за австралійськими породами, маток і вивчені їх продуктивні ознаки.

Встановлена достатньо висока ефективність використання австралійських порід - полварс і коррідель, при удосконаленні овець породи прекос в напрямку одержання І/4-кровних по ним тварин. -

1.5. Практична цінність. Доказана ефективність використання австралійських порід для удосконалення вітчизняної породи прекос методом прилиття крові.

Встановлено, що висока вовнова продуктивність і цінність вовнового волокна, властива австралійським породам, зберігається і в і/4-кровних за цими породами тварин. Це дало можливість рекомендувати метод ввідного схрещування для одержання І/4-кров-

них за австралійськими породами / полварс і коррідель / тварин в товарному вівчарстві, з метою збільшення виробництва вовни, поліпшення ії якостей в зоні розповсюдження прекосових овець.

Подана до захисту робота е складовою частиною виконуваної в лабораторії вівчарства інституту тваринництва УААН тематики / номер дерк. реєстрації 01.82:5041617 /.

1.6. Реалізація результатів досліджень. Одержання I/4-кров-них / за австралійськими породами / овець породи прекос в сучасний період широко використовується в господарствах України

і за її менами. Результати досліджень використані при розробці програш якісною поліпшення даної породи, стосовно окремих племзаводів; оіфемих регіонів і в цілому до загального її розповсюдження на Україні.

1.7. Апробація роботи.

Основні положення роботи викладені на засіданні Ради по племінній роботі з вівцями породи прекос / Харків, 1987 /, на науково-виробничій конференції "Новые методы селекции и биотехнологии в животноводстве" / Київ, 1991 /, на науксші конференції "Современные достижения науки и практики в области селекции овец и коз, технологии производства иерсти, баранины, пуха, мо-гера и их применение в новых экономических условиях хозяйствования" / Ставрополь, 1991 /, на Всесоюзній конференції, присвяченій 140-річчю Харківського зооветеринарного інституту / Харків, 1991 /.

1.8. Обсяг роботи.

Дисертація викладена на сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, результатів власних досліджень, висновків, списку літератури, практичних пропозицій, містить 43 таблиць, 5~. малюнків. •

- 5 - . ■ '

Список література містить 240 найменувань, зокрема 23 ' на іноземній мові.

2. МАТЕРІАЛ І .МЕТО» .ДрСЛЩМЬ '

Вкспзрааеягашга метана роботи проведена на фериі алви-заводу "Чуваргне" Бо вепського району Харківської області. Ві-хідшш матеріали* послуязлв напівкровні мзткя / появарс х пр&-вос, Еоррідадь х праксс /, одараані в даному господарстві на перзюму етапі звідного схрещування та чистопорідні прекосові барана.

Лабораторні дослідження ароводезі в лабораторії вівчарства та лабораторії оцінка якості кормів і продуктів твараннацтвз інституту тваранкзцтва ЛАН. • ’

Для провздєшхя досліду було сформовано ура одновіковах група іазгок-акалогів. Група частопоріддах прекосових иаток була взята як коптрольЕЗ. Напівкровні ка?ня за агстрадійсьжвия по-родака / полварс і коррідель / бтановаяа дослідні групи / табл.

І /. .

І. Схема проведеная досліду

І Група !- баранів Порідність маток ! нащадків.

І - контрольна прекос прокос П

П - дослідна прзкос появаро х прекос 3/4П І/4По

Ш - дослідна срзкос коррідедь х х прекос 3/4П І/4АЯ

П, По, Ак • - ушвні позначення груп.

З.іівтоа япзвязваЕня вллнау окрєкгх баранів на наслідки проведеного до а-іду, закріплення їх проводилось за кожное трупов вваденях в дослід мзток, проаорціонадьно їх кількості.

Парування іізтое контрольної і дослідних груп проводилось катодом штучного ОСШвНІЇШЯ. БІДбКВХУ ЯГНЯТ ВІД ШТОК Про СОДИ Л2 в 4-місячнсвд віці.

Досхідні груп* утримувалась в одній отарі в одинакова! умоваа: утрамнвя і годування з оданаковов технологіє» і взробннчЕ-ии циклами.

В господарстві застосовуєтьоя стіїкзво-пасовящза система утраиання оваць. В замови! період віаці утрвкувалнсь у вівчар» ЕЯХ З ВІХЬШШ яятдяпи ВЭ ЕаГуЛЬН2Й І£9ІДаЯЧЕК, Дітоа - в літягх таборах, 8 підгодівле© звланов isaooa і канцкорьлшз. Годівля всіх піддослідних тварак проводились згідно рэкоиацдоваввх деталі зове ksï еоїм, розроблених інститутом твзранвнцтва JMB / 1986 /. Загальні штравд кернів, в середньому на из тну sa І рік, стававшої 5 ц кериоаях одгкнць.

В період ягніння для подальших дослідкань було сформована трг група однакова* se віком ярок і баранців, які иароднлась одянаваш. В досліді на баранцях навчала відгодівельні та м*яо~ ні якості.

В основу досліджень була покладені "Рекоивцдащш по асполь-зове кас австралийских баракоа нород австралийсквй ізеракос, кор-рлдвль в подварс в козлов ангорской порода для улучианая отечественные пород овзца коз" / Москва, І98І /, а таков "Типовая метода ке по учвту результатов скрвшавання в тонкорунной в полутонкорунном овцеводства* / Ставрополь, І9?9 /.

Зрошування піддослідною молодняка проводя лось згідно "МєтодлчасЕих раксагекдацяй по интенсивному выращиванию шлодняка овец на крупны* овцеводческих фермах Лооостагш я Полесья УССР”

/ 1980 /.

Вікові зміни жавої пася вазначалн тляхои зважуваная ягвяг при народженні в 4-, 8~, 15-місячному віці. Для вязчекня складу

тулуба брала основні проміри тіла, да основі яках розраховувала відповідні індекси будова тіла / Е.Я.Борвсенко, 1967 /. Абсолютний та відносний приріст живої маси за обліковий період визначала за загальнопрваатими методами / НЛ .Кравченко, 1973 /.

Вовнову продуктивність і якість вовни назначали за результатами стриження, шляхом іадіівідуального рахування настригу еовни тварин, бонітування - з використання« діючої "Инструкции по бонитаровкв овец тонкорунных пород с основами племенной работы" / 1985 /, а також лабораторного дослідження, використовуючи загальноприйняті методика ВІТ і ВНДІШ.

Експертно-зоотехнічна оцінка рун / визначення оброслості тулуба, натуральної та істиної довжина вовни, товщини, звивистості, варівняності по руну і в штапелі, зони забруднення та вамитості, вмісту жару і поту, механічних домішок / проводилась за за г а льноприняткми. методиками ВМХГОІІ / 1985 /.

Гістологічне дослідження шкіри ярок проводили за зразками, відібраними методом біопсії з боку в І5-місячному віці. Приготування препаратів і гістологічний аналіз проводили за методикою К.А .Диомидовой і інших / 1960 /.

Відгодівельні якості баранців, одержаних від піддослідних маток, проводили на протязі 86 діб, починаючи з 6,5-мтсячного віку. В контрольній / чистопорідні / та двох дослідних / поміс-нт / групах було по 16-18 голів.

гГясну продуктивність оцінювали шляхом забою 9-місячних баранців / методика ВІТ, 1978 /. При цьому, враховували сортовий та морфологічний склад туші, вагу шкіри, окремих субпродук-’ гів, а також хімічний склад м"якоті.

Економічну ефективність проведеного схрещування визначали *а основі обліку витрат на виробництво продукції і одержаного

прибутку від її реалізації, а також порівняння продуктивності чистопорідних і помісних ТЕариН.

Одержаний в дослідженні цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики / Е.К.Меркурьева, 1964; Н.А.Плохин-ский, 1970 /,

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Характеристика вихідного поголів"я

Матки в контрольній та дослідних групах були аналогами за віком, напрямком продуктивності і будовою тулуба, відповідали м"ясо-вовновому напрямку продуктивності і були типовими / по генотипу / за основними селекційними ознаками.

Напівкровні / По х П, Ак х П / матки за показниками живо! маси дещо поступались відібраним для контролю чистопорідним прекосовим маткам, але переважали їх за настригом оригінальної еовни на 7,92-6,93$, штої - на 19,67-18,44$ відповідно.

Барани-плідники, використані в досліді були типовими для породи прекос. Жива маса їх становила 113,5 кі, настриг митої совни - 5,09 кг, довжина вовни - 10,9 см, товщина вовнового во локна - 60, 60/58 якості. ■

3.2. Ріст і розвиток молодняка

Аналіз показників живої маси молодняка контрольної і дос- « лідних груп показав, що у всі досліджувані еікобт періоди статистично вірогідної різниці між тваринами не встановлено.

При народженні жива маса ягнят у І - / контрольній /, І і / дослідних / групах була достатньо високою і складала 4,56, 4,76, 4,34 кі відповідно. В 4-місячному віці жива маса помісно молодняка була 28,61-28,84 кг, чистопорідного - 28,32 кг.

В 15-місячному віці молодняк дослідних груп випереджав молодняк контрольної групи на 5,06$ у 3/4П І/4По і 3,37 у 3/4П І/4А

але в обох випадках встановлена різниця була не вірогідною.

Більш повне уявлення про ріст тЕарпн дають показники середньодобових приростів. Найбільш високі показники середньодобових приростів у піддослідних групах / 0,198-0,204 кг / були від яародкєния до 4-місячного віку, потік темпи їх приросту знижувались. Внаслідок цього, середньодобовий приріст е період від народження до 8-9-місячного віку в контрольних і дослідних групах становив 0,112-0,116 кг. З 4- до 8-місячного віку загальний приріст кивої маси по групах був незначним / 5,28, 5,14, 5,18 кг /, що очевидно, обумовлено реакцією організму ягнят на умови середовища, які досить змінюються після пгдсисного періоду.

По відносному приросту аивої маси за періоди росту більш скоро СПІЛІЇ.'Я! виявились ярки генотипу 3/4П І/4Ак. Ярки генотипу 3/4П І/4По, які за цими ознакаші практично не відрізнялись від чистопорідних, розвивались рівномірно на протязі всього дослідного періоду.

За екстер'єрними ознаками поміси і. тварини мало чим відрізнялись від чистопорідних, мали будову тулуба, характерну для тонкорунних М"ЯС0—ЕОВНОЕИХ овець.

В цілому, помісні ярки, одержані від зворотного схрещування на породу прекос / не диблячись на наявність в їх генотипі І/4-"кроЕІ" австралійських порід /, зберегли тип і масу, притаманну материнській породі.

3.3. Вовнова продуктивність и якість вовни

3.3.1. Настриг вовки

Покіскі тварини по настригу оригінальної вовни перевищували чистопорідних одноліток на 5,52-7,77$, ? ¿. 0,95 / табл.2 /.

Ба настригом мг.тої еовни помісні ярки 3/4П І/4Ео пєрбїа ішли чистопорідних аналогів на 9,64$ / ? С,£5 /, ярки генотипу

- 10 -

2. Вовнова продуктивність чистопорідних і помісних ярок

■ Показники ! П о ! П р і д н і с !3/4П І/4До ! т ь : 3/4П І/4Ак

Кількість голів 46 32 22

Настриг оригінальної вовни, кг 3,99-0,15 4,25±0,І6 4,30^0,24

Настриг митої вовни, кг 1,97-0,08 2,16-0,09 2,25-0,11

Вихід МИТОЇ ЕОЕНИ, $ 49,3 50,8 52,2

Коефіцієнт вовновості, г/кг 45,2 47,6 50,3

3/411 І/4Ак на 14,21$ / Р > 0,95 /. У помісних тварин П і Ш дослідних груп була перевага над контрольною і по виходу митої вовни на 3,04-5,88$ відповідно. В розрахунку на І кг зайвої маси від помісних ярок, введеннях з дослід, одержано на 5,31-11,28$ більше митої вовни в порівнянні з чистопорідними прекосовими . однолітками, шо вказує на їх більш еоекоеий тип. Збільшення вовнової продуктиеності у помісей обумовлено генотипом поліпшуючих порід.

3.3.2. До ваша вовни

Показник настригу воени в значній мірі визначається її довжиною. Серед дослідних груп ярок найбільшу довжину ВОВНИ маж ярки 1/4-кровні по коррідела. Ця перевага була ві.рогідкою на всіх топографічних ділянках тулуба. Натуральна довжина вовни у ярок цієї групи на боку становила 12,50 см / 10,03$, Р> 0,95 /, проти 11,36 см у прекосових одноліток. Ярки І/4-кровні по пол-варсу за цим показником мало чим відрізнялись від чистопорідних прекосових ярок.

Помісиі ярки мали крашу вирівнянність вовни по■відношенню до боку /стосовно основних топографічних ділянок, то свідчить-про позитивний вплив поліпшуючих порід на цей показник. Вони

вовною, характерною основним ділянкам тулуба, оскільки оброс-, лість цієї частини тулуба і, особливо, якість вовни з цівї ділянки у чистопорідних тварин недостатня. Тварини груп, які досліджувались мали задовільну вирівняність вовни по довжині в штапелі.

Середньомісячна швидкість росту вовни від відбивки до бонітування склала у чистопорідних ярок і І/4-кровних полварсів -

0,66 см, І/4-кровних корріделів - 0,76 см.

Визначенням істинної довжини вовни встановлено, що процент збільшення цього показника найбільш високий у помісних ярок, внаслідок різної звивистості вовни. Відмічається значно кращий прояв характеру і форми зеивистості у помісних тварин, покрашеннях австралійськими породами, що пов"язане з їх більш чіткою і рівномірною звивистістю.

Лабораторний аналіз товщини вовни у овець контрольної і дослідних груп, згідно діючого стандарту на вовну, відносять їх до тонкорунних / табл.З /.

відрізнялись також кращою оброслістю черева, причому руннною

3.3.3. Товщина вовни

3. Товщина вовни ярок і5-місячного віку

Топографічна ділянка

Порідність

Бік

Стегно

П

3/4П І/4По 3/4П І/4Ак

М- т. ! Су _! М“_ГЬ. - 'і

21.10-0,09 21,61 22,41-0,09 21,30

21,43^0,09 23,38 22,66±0,І0 23,00

22.11-0,09 23,11 23,30^0,10 22,80

■ - 12 - .

За даними експертної оцінки, переважна маса вовни чистопорідних ярок була віднесена до 64 якості / 86,9$ /, у дослідних групах цей показник був менший / 85,0-87,7$ /.

Решта вовни контрольної і дослідних груп тварин була віднесена до 60 якості і нижче. Наявність більш товщої вовни у дослідних групах тварин, можна вважати закономірним явищем, оскільки самі поліпшуючі породи, особливо австралійський кор-рідель, відзначаються більш товщою вовною.

При цьому ярки генотипу 3/4П І/4Ак характеризувались значно більшою товщиною вовни практично по всіх топографічних ділянках в порівнянні з чистопорідними аналогами / бік на 4,7$,

Р > 0,999 /. Ярки генотипу 3/4Д І/4ЇЇ0 за цим показником значно не відрізнялись від чистопорідних / 1,5$, Р > 0,95 /. Незначне потовщення вовни властиве по.місним тваринам, слід вважати позитивною ознакою, яка дає можливість рекомендувати цих тварин для використання у товарному вівчарстві. .

Коефіцієнт нерівномірності волокон /Су ./ для кожної якості не перевершував установлений стандарт на мериносову вовну/у чистопорідних - 21,61$, помісей - 23,33-23,11$ відповідно /. Разом з тим, вовна ярок, введених в дослідження груп, була добре, вирівняна по руну. При оцінці в кожній з них було виділено не більше двох сортів. Причому, більш вирівняні руна були у помісних тварин. Різниця між товщиною еовни на стегні і боці у них становила 1,23-1,19 мкм, у чистопорідних - 1,31 мкм.

3.3.4. Якість жиропоту

Середні показники фізичного складу вовни у рунах ярок контрольної і дослідних груп знаходились в межах норми. Разом з тим, помісні ярки дослідних груп / 3/4П І/4ЇЇО, 3/4П І/4Ак / мали дещо кращий фізичний склад вовни, що виражався в більш

- ІЗ - .

низькому, ніж у чистопорідних ярок породи прекос складу жиропоту і мінеральних домішок, і, як результат, в більш високому виході митої вовни в порівнянні з контрольною.

Кількість вовнового жиру в складі оригінальної вовни у ярок 3/4И І/4По і 3/4П І/4Ак на боці виявилась більш меншим в порівнянні з чистопорідними прекосами / на 2,04-3,90$, Р 0,95 /. Порівняно з чистопорідними, у цих тварин виявилось менше і солей поту на 4,61 і 5,31$, Р А 0,95. .

Вовновий жир ломісних ярок мав більш високу, в порівнянні з прекосами, температуру плавлення / на 0,8-1,9° /, більш низьке йодне число / табл.4 /.

4..Основні фізико-хімічні показники вовнового жиру ярок

1 Показники !- Л " V ” ор ідн І 0 І ! 3/4П І/4По ! ь 3/4П І/4АК

Кислотне, мг 29,85 26,29 17,87

Йодне, % 23,43 19,53 20,53

Рейхерта-їЛейссля, мг 5,84 5,53 5,18

Ползнське, мг 0,75 0,91 0,86

Температура плавлення,С° 40,0 40,8 41,9

Помісиі ярки характеризувались і більаигл вмістом нерозчине-них у воді летких жирних кислот / число ІІолзнське / і більш низьким шістом розчинених у воді летких жирних кислот / число Рейхєрта-Мейссля /.

Поєднання, низького йодного числа з більш високою температурою плавлення, а також з урахуванням інших показників вказують на кращу, в порівнянні з прекосами, стійкість вовни від несприятливих зовнішніх умов і більш Еисоку її якість. Аналогічні

результати були одержані А.М.Сморочинским / 1986 /лри використанні австралійських порід для схрещування з асканійськими породами.

Про більш високі якості вовнового жиру свідчить менша зона вимитості і забруднення вовни / табл.5 /.

5. Глибина зони вимитості і забруднення вовни у чистопорідних і помісних ярок, бік, $

! П 0 р і д н і с т ь

Показники І П !3/4П І/4По ! 3/4П І/4Ак ~ ~

Зона вимитості 13,12 11,31 10,96

Зона забруднення 34,15 31,53 30,08

Помісні тварини характеризувались меншою зоною вимитості / 13,79-16,46$ / і забруднення / 7,52-11,92/2./ і більш рівномірним його розподілом по довжині штапелю.

3.4. Відгодівельні та м"ясні якості молодняка

Як чистопорідні, так і помісні баранчики характеризувались достатньо хороши,їй відгодівельними і м"ясшіми якостями /табл.6/

При постановці на відгодівлю чистопородні баранчики перевершували помісних за живою масою на 13,25$ / =3,60 / і

6,89$ / ¿.і =1,40 / відповідно. Різниця в живій масі між однолітками контрольної і дослідних груп баранчиків, відібраних для досліду, можливо, обумовлена генотипом їх напівкровних матерів, які поступались за даною ознакою чистопорідним прекосовим маткам. В кінці відгодівлі різниця за показниками живої маси контрольної і дослідних груп'становила 11,61-5,31$.

Помісний молодняк за період відгодівлі мав більш високу енергію росту, ніж чистопорідні. За середньодобовими приростами помісі перевершували чистопорідних одноліток на 4,07$. Вони

6. Характеристика відгодівельаих якостей баранчиків '

Показники - ! Порідніст ' І П !3/4П І/4По ! ь з)4П І/4Ак "

Кількість голів 19 16 18

Жива маса, кг-:

лри постановці на дослід 36,16-0,34 31,37-0,95 33,67-1,14

при знятті з досліду 50,97-0,81 46,77-0,80 49,05^1,37

Приріст живої маси, кг всього 14,81-0,57 15,40-0,41 15,38^0,48

мали і більш високі показники відносної швидкості росту / 49,145,7$, проти 40,9/? /.

Поі.іісні баранчики більш елективно використовували поаив-ні речовини корму. В порівнянні з чистопорідними, помісні тварини дослідних груп витрачали менше кормових одиниць на І кг приросту живої маси і вовни / відповідно на 6,38-5,22 і 23,4018,22% /.

В процесі вивчення м"ясної продуктивності не встановлено суттєвої різниці за показниками маси туші і забійного виходу між чистопорідними і помісними баранчиками / табл.7 /. Це свідчить про збереження помісним молодняком важливої селекційної ознаки, притаманній породі прекос, високої м"ясної продуктивності.

Відомо, шо помісний молодняк поступався за живою масою перед забоєм над чистопорідними однолітками. Однак, за рахунок більш високого забійного виходу вони практично зрівнялись з чистопорідними за масою туші. Помісні баранчики мали деио краші показники забійного виходу / 1,58-1,95,ь / в порівнянні з чистопорідними однолітками.

7. Результати контрольного забою баранчиків досліджуваних груп

Показники

Порідність

II . ! 3/4П І/4По ! 3/4П І/4Ак

¡«аса туші, кг

Маса внутрішнього жиру, кг

Забіііний вихід, %

19,93^0,07 16,28^0,27 19,47^0,03

1,05

43,11

0,99

43,79

1,07

43,95

/Ласа туші чистопорідних баринчиків була на рівні І/4-кров-них по корріделю / 19,93 проти 19,47 кг /. Маса туші баранчиків І/4-кр0Ених по .полварсу була на 1,65 кг менша / Ь,2ь% /. В цілому туші баранчиків всіх піддослідних груп відрізнялись хорошім товарним бпдоді, бужі покриті рівномірним жировим шаром.

Більш високим виходом відрубів першого сорту, відрізнялись туші ягнят дослідних груп / 92,14-8^,03^ / в порівнянні з контрольною / табл.Ь /.

8. Сортовії:: і мороллогічішГ: склад туш піддослідних 1 баранчиків

Показники ! і і II Порід !3/4П І/4Е H і с т ь о ! 3/4П І/4І1К

І сорт С С- і . W J. , W -і ^,14 9~ ,03

.1 сорт ь ,06 7,66 7,97

¡.¡аса і.і"якот і , % ■ 77,7 7о,7 78,3

¡Ласа кісток, % 22,3 21,3 21,7 .

Коефіцієнт м"ясності 3,49 3,68 3,60

Слід зазначити, то т- пі усіх Д ji 13J ІІІ і груп мають досить

значну кількість м"як оті / біл ЫД 14,1% / з перевагою помісей

над чистопорідними прекосами / на 1,29-0,8# /. Маса кісток у тушах чистопорідних баранчиків становила 22,3$, помісей - на '4,48-2,69/5 менше, дослідні баранчики характеризувались і кращим коефіцієнтом м"ясності /; на 5,73-3,15$ /, ніж баранчики контрольної групи.

Проведений аналіз хімічного складу середніх проб м"яса не виявив у баранчиків суттєвої різниці. Білково-якісний показник найдоЕїлого м"яза спини у всіх групах, то вивчались, -був додатньо високий і знаходився в меїлах 5,38-5,55, що свідчить про однакову біологічну цінність і якість чистопорідних і помісних тварин.

3.5. Гістологічна будова шкіри .

дослідження показали тенденцію до більш товстої шкіри, в порівнянні з чистопорідними прекосовими однолітками, помісних ярок ./ і/4-кровні за австралійськими породами полварс і коррі-дель / на 4,02-3,08$ відповідно, що певним чином позначилось ка загальній гістроструктурі шкіри і розвитку окремих її шарів / табл.9 /.'Пов"язано це, мабуть, з походженням поліпшуючих порід, у виведенні яких брала участь порода лінкольн, яка відзначалась досить товстою шкірою.

Товщина епідермального шару в загальній товщині шкіри не-еєлика, і складає трохи більше одного відсотка. Товщина піляр-ІіОХ0 :_і£ру У ЯрОК досліджуваних ГруП Згііі.-.о^-ілас-о Ь і.Зоо,06 мкм, цо складає від С,Ох—64,Xзагальної товщини шкіри. Ярки дослідних груп характеризувались кращим розвитком пі-лярного шару. Різниця між чистопорідними і помісниме тваринами за цією ознакою складала 4,£3 і 5,01$.

, Суттєвої міжпородної різниці сітчатого шару нами не встановлено. Ярки І групи, одержані від менш продуктивних батьків, маж дешо більше розвинутий сітчатиіі шар.

9. Товаака пштри і густота вовнових фолікулів досліджуваних ярок

Порідність

Показника

П !3/4П І/4По ! 3/4П І/4Ак

Загальна товзица шкіра.

2093,45*40,13 2і?7,63*24,55 2157,85*43,40

шад

в том; часті:

в % до загальної: епідермальна^ шар пілярвой шар сітчатай ¡вар

ІДО

63,01

35,89

1,35

63.56

35,07

1,39

64,19

34,42

Відношення В/П ■ .

фолікулів 13,48*0,42 16,63*0,65 13,60*0,65

Найбільше число волосяних фолікулів на І ш2 площі шкіри було у ярок П ірупи - 1/4-кровних по цолварсу. Краще відношення В/П також було у ярок П групи, одерканих від австралізованнах по полварсу маток. Оскільки, відношення В/П е величиною постійного протягом всього періоду онтогенезу тварин в рамках однієї породи, це може певної) мірою характеризувати її потенційну продуктивність. •

Помісні ярки по корріделю не забезпечили збільшення густоті; вовна, оскільки, самі чистопорідні корріделі не відзначаються високою густотою ьовнн. '

Розрахунки економічної ефективності показали, шо прибуток від реалізації воани і баранини в середньому на одну тварину по хрупах помісних ярок генотипу 3/4Д І/4По складає - 70,¿1 крб., генотипу 3/4П І/4Ак - 70,73 іфб., до відповідно на 6,79 і 7,31 крб. або 10,71 і 11,53$ вище прибутку одержаною по групі чис-

3.7. Економічна ефективність

- 19 -

'порідних ярок порода прокос. Це свідчить про ефзктагність аа-ірлстайня іенвтлчког-о потенціалу порід австралійсько? селекції ія удосконалення вовновою потенціалу овець порода прекос.

тсааті

1. Використання австралійська* аорід / полварс і коррідеяь / ?а зворотному схрещуванні на материнську породу, забезпечує

ід вишняя аоаноБої продуїшівності овзць порода прекос. За васг-агом иатої зовкя І/4-Ероваі аастралійсьаі помісі яорзвершуваяз астопсргдяах овець прзкос на 9,64$ /? л. 0,95 / і 14,21$ / Р> ,95 /, за ааходоа ігатої вовна на 3,04-5,885- Ярка, Х/4-врозлі

о коррідела, за прародяоз донквго» вовна вірогідно сареверяува-ц часто порідких, одноліток на зсіх толографігчннх ділянках руна. о«гсі, одаргзяі цря азкораставні лалг-арсгв, заелідуазла харак-«рву Ти більшу шрпшяність вовая.

2. Помісні твараня дослідауванах геноталів мяда будову їі-

а, характерну тоихоруншш «"ясо-боековни вівціва і за своїки ¡кст9р’,ерй2л<2 особлавостхггз на відрізнялась від чястопоріднах грзкооів. Причому, помісі, які мзвть більш васокай коефіцієнт ювновості /а5,31-11,28% /, ніг чистопорідні прекос, ножна від-їбСТЙ до більш 80ВЕ0Е0Го типу.

3. Схрещування чистопорідних прекосстх баранів з напівкровними за австралійськими породзаа мзткакз, дозволяє зберегти у нащадків жаву^-гзсу і скоростиглість, властиву прекосам, баз зниження інтенсивності росту яа різках етапах онтогенезу.

4. Зворотне схрбауванш? иа породу прекос спраядо одеряашю твгзран 8 вврївііялоз вовною по тонгаві, переважно 64 якості. Поміси: ярка мала тенденцію до деякого потошенкя вовнових волокон, особливо ло групі чвертькровках корріделтв, ар с позатввкйм фактором .

5. 1/4—кровні поніснт ярк», одержані з вяхораставням аі-стра-

• -ЕО-

ЛІЙСЬКИХ порід - аодварс і коррідель, мали тенденцію до потовщення Екіра / на 3,08-4,02^ /, її шарів, иираку і глнбяну залягання водо сяких луковиць. _

6. Дзсліджувакі помісиг тварини характеризувалась доао кращої) кількістю і якгсгв каропоту, в порівнянні З ЧЙСТОЦОрІД-нама аналогами, за рахунок меншої кількості вовнового еару / на 2,04-3,90$, Р і- 0,95 / і солей догу / на 4,61-5,31$, Р> 0,95 /. Краща якість із ропо ту помісей обумовлена баганш кашлбксом основних фізако-хіаічгсіх показників вовнового кар?.

?. їїомісні тварина перввакзля частопоріднах црвкосовах одноліток гй покззнакаш забійного виходу / ш 1,58-1,952 / і коефіцієнту масності / на 5,73-3,15$ /. За шшуюм відрубів і иорфологшюму складу туші, суттєвої різнаці міх чм стопор і дшша і помісиша тшранаі® на виявлено, ео свідчать про збереженая поііісішм ійлоднлеоіі ваглвзої сшшщііно І оааааа, праташшііЗ породі прекос - високої «"ясної продуктеекосїі.

8. Економічна афектакахсть використання І/4-кровішх за породами австралійської селекції овець, свідчатьгре необхідність

і доцільність їх подальшого вакорастання в селекції овець порода прекос.

' ПРОПОЗИЦІЇ ШРОШЩГВУ

■ В господарствах із стійкою кориовоа ба сой пропонується одвраання чвартькроншис / з використанням австралійських порід -полварс і коррідель / від зворотною сафвЕувашія аа штераксысу породу прекос тБаран, ж сцраяз збілазенш) продуктивності понісші нащадків пра гбврскашіі цішшх оешк, пратаианшх вахід-ній породі.

- 21 -

Список опублікованих робіт за матеріалами ■

_ дисертації

1. КОСОВА H.A. Эффективность использования овец австралий- . СКИХ пород при 'ЕЕОДНОМ СКреШИБЭНИИ / Ff. / с овцами породы прекос // Науч.-техн.бюл. ШИЕ, 1987,- J* 46,- С.40-42.

2. КИРОСЬ В.Б., ¡ЖРОШНИК И.А., СВЕТЛИЧШИ И.А., КОСОВА H.A. и др. Интенсификация овцеводства в хозяйствах Лесостепи и Полесья // Оецєводстео.- К.: Урожай, 1987,- Вып. 24.- С.18-21.

3. КОСОВА Н.А. Развитие и шерстная продуктивность ярок породы прекос, полученных методом ее одно ю скрещивания с породами австралийской селекции // Сб. науч.тр. ДО ВАСХНИЛ.- К.,

IS89.- С. 146-149. ’’ .

4. КОСОВА H.A. Эффективность использования пород австралийской селекции в совершенствовании продуктивных признаков прекосових. оеєц // Науч.-произв.конференц. Тез. докл.- K., 1991.-

Ч.І.- С.І58-Ї60.

5. ышгОСЪ В.З., КОСОВА H.A. Продуктивность помесей от еоз-Ератного скрещивания породы прекос с овцами австралийской селекции // Науч.-техк.бш. Шш,- Харьков, 1981.- Ji 59.- С.32-36.

6. LEiPOCb В.В., КОСОВА H.A. Улучшение шерстного потенциала овец породы прекос методой вводного скрещивания с породами австралийской селекции // Всесоюз. науч.конф. Тез. докл.-Харьков, 1991.- С.42-43.

7. ШРОСЬ В.В., КОСОВА H.A. Продуктивный потенциал чет-вертькровных по породам австралийской селекции, овец породы прекос // Тез. науч. сообш.- Ставрополь, 1991.- Ч.П.- С.147-148.