Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Периферические рефлекторные реакции каудального брыжеечного ганглия

ВАК РФ 03.00.13, Физиология

Автореферат диссертации по теме "Периферические рефлекторные реакции каудального брыжеечного ганглия"

УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Л {КИЇВСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНИЙ П о ^Г1 імені ТАРАСА ШЕВЧІ

9 Ц СйЛ

Пасічніченко Олег Михайлович

УДК 612.89.893

ПЕРИФЕРИЧНІ РЕФЛЕКТОРНІ РЕАКЦІЇ КАУДАЛЬНОГО БРИЖОВОГО ГАНГЛІЯ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця Національної Академі Наук України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, академік НАН України, професор, Скок Володимир Іванович,

Інститут фізіології ім. 0.0. Богомольця НАН України, завідувач відділу фізіології вегетативної нервової системи

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

Шуба Ярослав Михайлович,

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу загальної фізіології нервової системи

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, Берегова Тетяна Володимирівна,

Науково-дослідний інститут фізіології імені . академіка Петра Богача Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа: Національний медичний університет ім. 0.0. Богомольця МОЗ України, кафедра нормальної фізіології, м. Київ

Захист відбудеться “ 30“ . 2000 р. о “ ^ “ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Кш'в-33, вул. Володимирська, 64. біологічний факультет, ауд. 215.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “ 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _— Т.Л. Давидовська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні умови життя та праці вимагають від людини значного психо-емоційного напруження, яке супроводжується вираженою активацією симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Як наслідок такої активації досить частими є порушення нормальної діяльності внутрішніх органів. У зв’язку з цим, з'ясування ролі вегетативних гангліїв у регуляції вісцеральних функцій як в нормі, так і при розвитку патологічних станів, є однією з основних проблем фізіології вегетативної нервової системи.

Особливу увагу фізіологів та медиків серед вегетативних гангліїв привертає каудальний брижо вий ганглій (КБГ), який є дуже важливою і досить самостійною ланкою, по відношенню до центральної нервової системи (ЦНС), у регуляції діяльності внутрішніх органів: шлунково-кишкового тракту (ПЖТ), сечо-видільної системи та кровоносних судин. •

Саме дослідження КБГ зробили найбільш вагомий внесок у з'ясування фізіологічної ролі превертебральних симпатичних гангліїв. Так, класичні роботи по вивченню провідних шляхів КБГ кота [Ноздрачев и соавт., 1970; Скок, 1970; Булыгин, Калюнов, 1971] та дослідження з використанням відведення внутрішньоклітинної активності окремих нейронів КБГ кота та морської свинки [Булыгин, Лемеш, 1971; Crowcroft et al., 1971] показали, що ці структури вегетативної нервової системи є не просто місцем перемикання нервових імпульсів з прегангліонарних волокон на постгангліонарні, як це було встановлено Ленглі [Langley, Anderson, 1894], а являють собою складні інтегративні центри, у яких збудження передається з аферентних волокон на еферентні нейрони, що є основою івтономної регуляції гангліями діяльності внутрішніх органів за рахунок власних іериферичних рефлексів. Подальші дослідження виявили, що інтегративну функцію превертебральних гангліїв забезпечують також явища конвергенції ірегангліонарних і вісцеральних волокон на гангліонарних нейронах [Dalsgaard et jl., 1983; Keef, Kreulen, 1990a,b], а також спонтанна ритмічна імпульсація останніх King, Szurszewski, 1984; Gola, Niel, 1993; Miolan, Niel, 1996].

Проте, залишаються малодослідженими електрофізіологічні властивості іейронів КБГ, а також природа синаїггичних нейропередавачів.

Виявлення прегангліонарних та вісцеральних аферентних синаїггичних входів Ю нейронів превертебральних гангліїв дало поштовх до створення гіпотези про юздільне функціонування у цих гангліях спеціалізованих провідних шляхів від ЩС до ефекторного органу та периферичних рефлекторних шляхів [Janig, ЛсЬасЫап, 1992], передача збудження по яких викликає певні симпатичні ефекти у нутрішніх органах. У зв'язку з цим, виникло припущення про існування в ревертебральних гангліях окремих груп нейронів, які отримують центральні та ериферичні входи. Частково експериментальне підтвердження цієї гіпотези було

отримано у дослідах на сонячному сплетенні морської свинки [Meckler, McLachlar 1988]. Встановлено, що у гангліях сонячного сплетення є певни електрофізіологічний тип нейронів, а саме тонічні нейрони, які переважн отримують синаптичні закінчення аферентних волокон вісцерального походження беруть участь у організації периферичних рефлексів. Що стосується КБГ, то таї дослідження практично не проводились.

Дуже актуальною проблемою є вивчення медіаторних механізмів синаптичнс передачі збудження у периферичних рефлекторних шляхах КБГ та інши превертебральних гангліїв. Встановлено, що, крім холінергічної передачі, у КЕ морської свинки відбувається також нехолінергічна передача, наприклад, пептид ергічна. Результати імуногістохімічних та електрофізіологічних досліджень показа ли, що найбільш ймовірним кандидатом у медіатори в периферичній рефлекторні дузі є субстанція Р (SP) [Tsunoo et al., 1982; Dalsgaard et al., 1983; Peters, Kreulei 1984, 1986]. Однак, більшість електрофізіологічних досліджень природ

синаптичної передачі виконані на ізольованих препаратах КБГ, коли рефлекторі відповіді в нейронах ганглія отримували при подразненні його периферичних нерві [Dun, Kiraly, 1983; Amman et al., 1988; Hankins, Dray, 1988]. Саме тому невивченш залишається питання про виділення SP у ганглії за нормальних фізіологічних умої оскільки цей пептид, з класичної точки зору, завжди вважався лише медіаторої болю [Maggi, 1991]. Крім того, до кінця не з’ясовано участь різних підтипі нейрональних тахікінінових рецепторів у SP-ергічній передачі. Відсутні також даь про участь SP у синаїггичній передачі збудження через КБГ інших видів ссавців.

У зв’язку з вищенаведеним, уявляється актуальним подальше вивченн механізмів замикання периферичних рефлексів у КБГ, зокрема, за умов проведенн експериментів, найбільш наближених до нормальних фізіологічних умов.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу бул виконано в рамках наукових тем відділу вегетативної нервової системи Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця: "Функціональна організація і хімічна чутливіст нейронів симпатичних і парасимпатичних гангліїв” (1993 - 1998 pp.), номе; держреєстрації 0193U018970, і “Дослідження хемокерованих каналів нейроні вегетативних гангліїв” (1996 - 1998 pp.), номер держреєстрації 0196U022952.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягала у з'ясуванні механізмі периферичних рефлекторних реакцій каудального брижового ганглія морське свинки і щура.

Головні задачі роботи: 1) провести дослідження провідних шляхі периферичних нервів КБГ морської свинки і щура; 2) дослідити рефлекторні реакці нейронів КБГ морської свинки у відповідь на подразнення механорецепторі товстого кишечника та з'ясувати механізми синаптичної передачі при виконанні щг реакцій; 3) дослідити роль SP у синаптичній передачі збудження в КБГ щура т морської свинки, вивчаючи перебіг їхніх периферичних рефлекторних реакцій пі

з

впливом БР та її антагоністів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено систематичне дослідження периферичних рефлекторних шляхів КБГ щура та встановлено замикання у ганглії дуг справжніх периферичних рефлексів. Показано, що організація периферичних рефлекторних шляхів КБГ щура має свої специфічні особливості, у порівнянні з такою КБГ морської свинки.

Вперше проведено порівняльний аналіз деяких електрофізіологічних показників, а саме, величин мембранного потенціалу спокою (МПС) та вхідного опору (Ищ), нейронів КБГ морської свинки за умови повної ізоляції ганглія та КБГ, який зберігає нервовий зв’язок з відрізком ободової кишки. За таких умов також встановлено, що існує різниця у співвідношенні фазних і тонічних нейронів в залежності від типу досліджуваного препарата. Крім того, вперше у КБГ морської свинки зареєстровано активність пейсмекероподібних нейронів (ППН), яка проявлялася ритмічними розрядами потенціалів дії (ПД).

Дослідження фонової активності нейронів КБГ морської свинки, за умови збереження нервового зв'язку ганглія з органом-мішенню (відрізок ободової кишки), а також її рефлекторних змін в результаті подразнення механорецепторів кишки, показало, що із дистальних відділів товстого кишечника до нейронів КБГ існують потужні синаптичні входи. При цьому вперше встановлено, що синаптичні закінчення аферентних вісцеральних волокон отримують переважно тонічні нейрони.

Вперше зареєстровано ефект пригнічення синаптичної передачі у периферичних рефлекторних шляхах КБГ щура під дією неселективного блокатора БР-ергічної передачі капсаіцину та селективного антагоніста тахікіпінових №С3-рецепторів 811 142801, що свідчить про медіаторну або модуляторну роль БР у синаптичній передачі збудження в цьому ганглії, дія якої, до того ж, може опосередковуватись №Сз-рецепторами.

Практичне значення одержаних результатів. З'ясування механізмів периферичних рефлекторних реакцій КБГ як важливої ланки у регуляції фізіологічних процесів ІПКТ і органів сечовидільної системи має суттєве практичне значення для невропатології, гастроентерології та урології, оскільки ряд розладів моторики цих органів, а також розвиток запальних процесів, пов'язані з порушенням нормальної діяльності КБГ [ВагИю, Ноігег, 1985; НаЬІег еі аі., 1992; Іапід W., КоІ^епЬигд, 1990]. Результати даної роботи, зокрема ті, що стосуються функціонування периферичних рефлексів, які виникають внаслідок подразнення механорецепторів ободової кишки, дають фізіологічне обгрунтування методу пневмобалонної стимуляції товстого кишечника, що застосовується у клінічній практиці для лікування післяопераційних парезів ІПКТ [Скоморовский, 1999].

Інформація про участь МКз-рецепторів у БР-ергічній передачі збудження буде корисною фармакологам, які розробляють нові фармакологічні препарати для лікування розладів моторики товстого кишечника, пов'язаних із порушеннями

симпатичної регуляції з боку КБГ.

Дані про електрофізіологічну неоднорідність нейронів КБГ морської свинки, наявність ІШН та участь SP як медіатора у синалтичній передачі збудження в периферичних рефлекторних шляхах КБГ мають також вагоме теоретичне значення, оскільки розширюють уявлення про інтегративну роль превертебральних гангліїв.

Особистий внесок здобувана. При виконанні роботи здобувачем самостійно проведено теоретичні пошуки, експериментальні дослідження та аналіз отриманих результатів.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень, наведених у дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на семінарах відділу вегетативної нервової системи та загальноінститутських семінарах сектору нейрофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (1995-1998 p.p.), на науковій конференції студентів та молодих науковців біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1993р.) та XV з'їзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк, 1998 p.).

Публікації За матеріалами дисертації опубліковано 5 робіт (3 статті і тези 2 доповідей).

Структура і обсяг роботи. Робота викладена на 179 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, об’єкта та методів дослідження, результатів досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел із 209 найменувань. Робота містить 32 рисунки та 1 таблицю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ Об'єкт та методи досліджень

Дослідження проведені у гострих дослідах на 96 морських свинках масою 280 - 300 г після їх умертвіння шляхом зміщення шийних хребців і 65 білих щурах (180200 г), наркотизованих уретаном (1 г/кг маси тварини) за допомогою внутрішньо-очеревинного уведення.

Одна частина експериментів in vitro виконана на ізольованих КБГ обох видів піддослідних тварин, а друга - на ізольованих комбінованих препаратах морської свинки, що складались з КБГ та відрізка дистального відділу ободової кишки, які пов'язані між собою поперековими ободовими нервами [Peters, Kreulen, 1996; Parkman et al., 1993]. Для дослідження провідних шляхів КБГ використовували методику відведення сумарних потенціалів дії (СПД) від одних нервів ганглія при подразненні інших його нервів, у поєднанні з фармакологічною блокадою синаптичної передачі антагоністом нейронних нікотинових рецепторів бензогексо-нієм (ІО^М). Ізольований КБГ, разом з його нервами, очищали від сполучнотканинних оболонок і розміщували у камері, яку перфузували (2 - 2,5 мл/хв) розчином Тіроде [Amman et al., 1988] кімнатної температури, насиченим карбогеном

(95% Ог і 5% С02). Нерви утягували в подразнюючий та відвідний скляні електроди-піпетки. Індиферентні хлор-срібні електроди занурювали у фізрозчин поряд із ганглієм. Нерви подразнювали прямокутними імпульсами струму тривалістю 0,5 мс або серіями цих імпульсів від стимулятора ЕСУ-2. Електричні відповіді нервів підсилювали за допомогою підсилювача змінного струму із смугою пропускання 2,2-1600 Гц і фотографували з екрана осцилографа С1-93, використовуючи фотореєстратор ФОР-3. За осцилограмами визначали амплітуду та площу СПД.

В частині експериментів за 7—14 діб до досліду під уретановим (щури) та каліпсоловим (морські свинки; 40 мг/кг) наркозом виконували перерізки нервів КБГ за такою схемою, коли лише один з периферичних нервів залишався інтактним (підчеревний, ободовий або міжбрижовий тракт (МБТ)), а інші, разом з центральними поперековими черевними нервами, перерізали. МБТ вважали теж "периферичним", оскільки в його складі проходять чутливі волокна периферичного походження [Кееї1, Кгеиіеп, 1990а,Ь]. Цей метод забезпечував дегенерацію прегангліонарних волокон і запобігав механізму аксон-рефлексу.

Для розрахунку швидкості проведення збудження по нервових волокнах та величини синашичної затримки, нерви всмоктували у подразнюючу та відвідну піпетки на різній відстані від ганглія і вимірювали латентні періоди (ЛП) СПД та його складових частин. Синалгачну затримку визначали як різницю між ЛП окремого компонента СПД та часом проведення імпульсу, розрахованим за швидкістю проведення збудження у окремій групі волокон, які викликають цей компонент, беручи до уваги, що швидкість постійна впродовж усієї відстані від місця подразнення до місця відведення [Хируг, 1979].

У дослідах з внутрішньоклітинною реєстрацією активності нейронів, ізольовані ганглії та комбіновані препарати розміщували у камері, перфузованій підігрітим (37°С) та насиченим карбогеном розчином Тіроде, температуру якого підтримували на постійному (+0,5°) рівні за допомогою ультратермостата (1ТЖ-0-03) і контролювали електротермометром.

Щоб отримати комбінований препарат, ганглій і пов'язаний з ним за допомогою ободових нервів сегмент ободової кишки (4-5 см), а також каудальну брижову артерію, відпрепаровували разом, ізолювали і розміщували у двохсекційній камері. Ганглій фіксували у одному відсіку, а в іншому - відрізок кишки. Нерви перекидали через перегородку камери і накривали шматочком марлі, змоченої фізіологічним розчином. В кожний відсік по проточній системі роздільно подавали збагачений карбогеном та підігрітий розчин Тіроде (37°С).

Для подразнення рецепторів розтягання кишки застосовували роздування її відрізку повітрям. Один кінець відрізка кишки перев’язували, а в другий вставляли канюлю, сполучену через трійник зі шприцем, за допомогою якого в порожнину кишки могло нагнітатися повітря, і водяним манометром для контроля тиску у пневматичній системі. Подразнення механорецепторів виконували в діапазоні

надлишкового тиску від 5 до 20 см водн.ст.

Реакції окремих нейронів КБГ на пряме подразнення через мікроелектрод та на розтягання кишки вивчали за допомогою стандартної методики

внутрішньоклітинного відведення. Мостова схема на вході катодного повторювача дозволяла через один і тей же мікроелектрод відводити електричні реакції нейрона і пропускати імпульси струму для його прямої стимуляції. Використовували звичайні скляні мікроелектроди, заповнені 2,5 М КС1, які мали опір 60-100 МОм.

З катодного повторювача досліджуваний сигнал подавався на підсилювач постійного струму, а далі на осцилограф з фотореєстратором.

Статистичну обробку даних проводили з використанням 1-критерію Стьюдента і критерію Пірсона (у„2) за допомогою аналітичних пакетів СОРЬОТ і БТАТСКАРШСБ. Вірогідними вважались результати із рівнем значущості р<0,05.

Результати дослідження та 'їх обговорення

Електрофізіологічні властивості нейронів КБГ морської свинки та щура.

За характером відповідей на пряме подразнення через мікроелектрол

деполяризуючим імпульсом струму тривалістю 500 мс усі досліджені нейрони КБГ морської свинки у складі препарату "КБГ - кишка" (55 клітин) можна було чітке розділити на два типи: фазні (42% загального числа досліджених нейронів) і тонічні (58%). Як показано на рис.1, фазні нейрони генерували один або декілька ДД лише на початку подачі імпульсу струму (А; 1). Збільшення сили подразнення не впливало на характер відповідей цих нейронів (А; 2). У тонічних нейронів ЦЕ виникали ритмічно впродовж усього періоду стимуляції (Б; 1,2), а їхня частоте зростала із збільшенням сили імпульсу струму. У 15 тонічних клітин, що мали фонову активність у вигляді високорегулярних ПД, - пейсмекероподібні нейроні (1111Н) - при однаковій силі подразнення частота ПД була вищою, ніж у тонічню нейронів без фонової ритмічної імпульсації (В).

Тонічні і фазні нейрони КБГ у складі комбінованого препарату відрізнялисі також за деякими іншими електрофізіологічними показниками. Так, існувалг вірогідна різниця (р<0,001) між середніми величинами МПС та амплітуди ПД і згаданих групах клітин. Середні значення цих параметрів у фазних нейронів булі -37,4+1,0 і 48,3+7,2 мВ (п=23) відповідно, а у тонічних - -52,8+4,4 і 67,6+5,8 мі (п=32) відповідно. Серед останніх 1111Н мали найвище значення МПС - з середньому -63,9+3,5 мВ (п=11).

Вхідний опір (Ліп) фазних нейронів становив 23,2+4,1 МОм (п=23), що складаї у середньому лише 57% Ящ тонічних нейронів. Крім того, фазні нейрош відрізнялись більш високими порогами збудження.

В суцільно ізольованих КБГ морських свинок доля фазних нейронів становил; 63%, а статистичний аналіз показав, що співвідношення обох типів нейронів ; ізольованих препаратах вірогідно (р<0,05) відрізняється від такого комбінованії:

препаратів. Крім того, у ізольованому ганглії МГТС фазних і тонічних нейронів був меншим і становив-30.0+2.5 і-43.5+2.0 мВ відповідно.

Нами були також досліджені МГТС та внутрішньоклітинні відповіді нейронів КБГ щура. Усі клітини (п=8) ізольованих гангліїв були фазними. Серед 10 нейронів КБГ комбінованих препаратів лише дві клітини виявилися тонічними. Середній МПС нейронів КБГ щура становив -32,3+1,6 мВ (п=18), з коливанням у різних нейронів від-25 до-40 мВ, що менше значень цього показника, отриманих у інших дослідах на КБГ та верхньому шийному симпатичному ганглії щура [Kreulen, 1982; Nishi, 1985]. Середнє значення Rm нейронів дорівнювало 25,5+5,0 МОм (п=18).

С

0.43 нЛ

_г

_г

500 мс

(U0 нА

------L

■L. -Щ/

0,30 нА

1_

В

ш

0J0 нА

І

20 мВ

Рис. 1. Відповіді фазного (А), тонічного (Б) і тонічного пейсмекероподібного нейронів (В) каудального брижового ганглія морської свинки на їх пряме подразнення через міхроелектрод тривалими прямокутними імпульсами струму різної сили (1 і 2). Силу струму вказано над відмітками його пропускання.

Треба відмітити, що нейрони КБГ щура взагалі були надзвичайно чутливими до якості мікроелеюродного відведення, що, ймовірно, обумовлено їхніми малими розмірами [№зЬі, 1985].

Таким чином, отримані дані підтверджують наявність у КБГ морської свинки та щура клітин різних електрофізіологічних типів: фазних і тонічних, які відрізняються між собою за основними електричними властивостями. Разом з тим, нами вперше встановлено, що співвідношення обох типів нейронів залежить від наявності зворотніх зв’язків ганглія з органом-цішпо.

Відповіді периферичних нервів КБГ морської свинки і щура на електричне подразнення інших нервів ганглія. Для з’ясування нейрональної будови периферичних провідних шляхів КБГ ми вивчали відповіді його периферичних нервів як на інтактних препаратах, так і на гангліях після хронічної дегенерації прегангліонарних волокон з метою запобігання механізму аксон-рефлексу. Дегенерацію волокон викликали попередньою перерізкою нервів ганглія. Інтактним залишали лише один периферичний нерв КБГ, на подразнення якого реєстрували відповіді інших його нервів.

Після хронічної денервації майже при всіх способах відведення вдалося зареєструвати сшшггачні відповіді периферичних нервів КБГ морської свинки. Враховуючи те, що неушкодженими залишалися лише волокна периферичного походження, поза всяким сумнівом - аксони вісцеральних нейронів з швидкістю проведення збудження близько 1 м/с, які потрапляють у ганглій через подразнюваний інтактний нерв, ми дійшли висновку, що такі відповіді є справжніми периферичними рефлексами. За цих умов не зареєстровано відповіді у МБТ на подразнення ободового нерва, а також не виявлено периферичних рефлекторних дуг між підчеревними нервами.

У дослідах на щурах вищеописаними методами нами також не знайдено провідних шляхів типу периферичних рефлекторних дуг між підчеревними нервами КБГ та між ободовим нервом і МБТ. Крім того, не виявлено нервових шляхів від підчеревних нервів у напрямку МБТ.

Слід додати, що після попередніх перерізок на подразнення периферичних нервових стовбурів нами не було зареєстровано відповідей у поперекових нервах обох видів піддослідних тварин.

Крім синаптично обумовлених відповідей, між периферичними нервами КБГ морської свинки та щура нами були виявлені безперервні шляхи, які проводять стійкі до 104М бензогексонію коротколатентні відповіді, що зникали після попередніх перерізок МБТ, поперекових та підчеревних нервів. Ці дані, а також висока швидкість проведення збудження по цих волокнах (від 7 до 14 м/с) дозволяють зарахувати їх до аферентних волокон соматичного типу, що належать нейронам гангліїв дорзальних спинномозкових корінців.

Таким чином, дослідження проведення збудження між периферичними

нервами КБГ морської свинки і щура виявили складні зв'язки даного ганглія з сонячним сплетенням, ІШСТ та тазовими органами, які включають дуги справжніх периферичних рефлексів.

Фонова активність та рефлекторні реакції нейронів КБГ морської свинки. У дослідах на комбінованих препаратах в контролі (без роздування кишки) 62% досліджених нейронів (п=55) мали фонову електричну активність (рис.2). Такі нейрони можна було розділити на три групи. До першої групи увійшли нейрони

-Л__кг*______і\Дач-

І 20 мВ 100 мс

10 мВ

50 мс

/УїЛУїА/И/

500 мс

у 03 нЛ

:п мв

Рис. 2. Фонова активність трьох нейронів каудального брижового ганглія морської свинки (А-В).

А - “швидкі” збуджуючі постсинаптичні потенціали (шЗПСП) і потенціали дії (ПД); Б -фонові шЗПСП у контролі (1) і через 5 хвилин після уведення Ю^М бензогексонію (2); В -пейсмекероподібна активність (ритмічна генерація фонових ПД) в контролі (1) і її зникнення під час гіперполяризаційного зміщення мембранного потенціалу (2).

(п=5), фонова активність яких складалася із нерегулярних ПД і “швидких” збуджуючих постсинаптичних потенціалів (шЗПСП, А).

До другої групи були віднесені нейрони (п=14) тільки з шЗПСП (Б). Середні значення амплітуди та тривалості шЗПСП в даній групі клітин становили 11,0+;3,6 мВ і 28,2+0,5 мс відповідно, а середня частота їхнього виникнення була 4,55+1,4 с'1. Третю групу складали вищезгадані ППН (п=15). Частота ПД цих клітин становила приблизно 12 с'1 (В;1). Виникненню кожного ПД передувала фаза повільної

деполяризації мембрани, схожої на діастолічну деполяризацію в клітинах водіях ритму серця; тому ми й класифікували нейрони даної групи як ППН. Імпульсація е таких клітинах з’являлась періодично. Гіперполяризаційне зміщення МПС припиняло їхню активність (В;2). Останнє дало підстави першим дослідникам [Jule, Szurszewski, 1983; King, Szurszewski, 1984], які знайшли подібну популяцік нейронів у КБГ кота і собаки, гадати, що ритмічна активність даних клітин має ендогенне походження, і без будь-яких застережень класифікувати їх як пейсмекерн нейрони.

Аплікація ІО^М бензогексонію усувала генерацію фонової активності першю двох груп нейронів (див. рис. 2, Б), але не впливала на таку ППН. В той же ча( перерізка ободових нервів, які сполучають КБГ з відрізком кишки, подібно де повної ізоляції ганглія на початку досліду, запобігала виникненню імпульсації і ППН, однаково як і в нейронах перших двох груп, що свідчить про периферичне походження цього феномена.

Необхідно відзначити, що 75 % тонічних нейронів мали фонову активність з вигляді ПД і шЗПСП, тоді як серед фазних нейронів відсоток "мовчазних” клітш становив 57%, а спорадичні ПД виникали лише у одному нейроні.

Роздування відрізка ободової кишки повітрям у діапазоні тисків від 6 до 20 с\ водн. ст. викликало рефлекторні зміни фонової активності у 76% дослідженго клітин. Така стимуляція механорецепторів призводила до виникнення шЗПСГ (середня частота 4,6 + 0,7 с'1) і ПД в "мовчазних" нейронах, а також до більшо активації клітин з фоновою активністю. У останніх середня частота шЗПСГ збільшувалась до 8,3+1,8 с'1 (п=11). Якщо у контролі нейрони з фоновок активністю, які не відносились до ППН, генерували ПД лише спорадично, то прі роздуванні кишки в них виникали досить стабільні розряди з частотою 1,7 с1 Бензогексоній (10^ М) блокував ці реакції таким же чином, як і фонові розряді вказаних клітин в контролі. Перерізка ободових нервів також запобігала появі будь якої активності в нейронах ганглія.

За нашими даними, приблизно у 66% тонічних нейронів на подразненню механорецепторів відрізка кишки виникала імпульсна активність, яка носила абе регулярний, або нерегулярний характер. В той же час лише у 30% фазних нейронії рефлекторно виникали спорадичні ПД. Відзначимо, що ритмічні ПД булі зареєстровані тільки у ППН.

Компонентом рефлекторних відповідей частини тонічних нейронів бул< повільна деполяризація з середньою амплітудою 11,5+3,8мВ, яка була стійка до ІО^М бензогексонія, однак, пригнічувалась атропіну, що свідчить про ї

мускаринову холінергічну природу.

На адекватне подразнення механорецепторів кишки 80% ППН генерували яі регулярні, так і нерегулярні ПД (рис.З, А,Б). Така активність п’яти ППН супро воджувалась повільними коливаннями МПС, і відповідними варіаціями амплітуди

ІА)

іщ

щ

"10 см НгО ст.

В

10 мВ I

■ 10 СМ М;0 ст.~

10 мВ

I

-10 см Н;0 п.-

Рис. 3. Рефлекторні відповіді пейсмекероподібного нейрона КБГ морської свинки.

А, Б - при різній тривалості періоду роздування сегмента кишки. В - через 5 хв після початку аплікації бензогексонія. Г - через 10 хвилин одночасної аплікації бензогексонію і атропіну. Всі записи отримано від одного і того ж нейрона. Під записами активності стрілочками позначено час роздування сегмента ободової кишки та інтенсивність такої стимуляції, см водн. ст.

та частоти ПД (від 7 до 16 с'1). Періодично характер подібної викликаної імпульсації нагадував ритмічну фонову активність таких клітин, а бензогексоній лише частково блокував їхні відповіді (рис.З, В). Наступна сумісна аплікація бензогексонію і 10"6 М атропіну усувала виникнення ПД в 111Ш (рис.З, Г). Ці результати свідчать про те, что 1111Н отримують множинні холінергічні периферичні входи, які базуються і на нікотиновій, і на мускариновій передачі збудження.

У двох 1ІІ1Н рефлекторно виникала ритмічна імпульсація, яка супроводжувалась повільною деполяризацією мембрани нейронів, нечутливою до холінолітиків. Після перерізки ободових нервів, яка усувала можливість виникнення рефлекторних відповідей, аплікація 10'7 М субстанції Р призводила до появи

ритмічних ПД на фоні тривалої деполяризації мембрани нейронів і збільшення ї вхідного опору.

Таким чином, за умов, близьких до фізіологічних (комбінований препарат показано, що нейрони КБГ отримують аферентні механочутливі входи віг дистальних віддалів товстого кишечника, за участю як нікотинової і мускаринової так і, ймовірно, пептидергічної передачі, що є свідченням замикання у ганглі справжніх периферичних рефлексів. Встановлено, що певний елекгрофізіологічниі клас нейронів КБГ морської свинки, а саме тонічні нейрони, є основним елемента» нейрональної організації провідних шляхів від рецепторів розтягання.

Нами вперше показано наявнісь у КБГ морської свинки нейронів пейсмекероподібною активністю. Повна відсутність будь-яких реакцій цих кліпи після перерізки ободових нервів свідчить про те, що їхня активність має синаптичн походження. На нашу думку, за умови збереження нервових зв’язків КБГ сегментом кишки, за рахунок спонтанної моторики останньої можливе виділення пресинаптичних закінчень аферентних вісцеральних волокон або ацетилхолін; [Keef, Kreulen, 1990а,b], або, наприклад, пептидів [Parkman et al., 1993], які здатн змінювати властивості мембрани деяких нейронів, у результаті чого вони генеруют ритмічні ПД. Подібна активність, як ми відмічали, характерна для ППН.

Таким чином, очевидно, справжні пейсмекерні нейрони у КБГ морсько свинки відсутні, що узгоджується з точкою зору інших дослідників [Gola, Niel 1993; Miolan, Niel, 1996].

Дослідження ролі субстанції Р (SP) у синаптичній передачі збудженні через КБГ морської свинки та щура. Перфузія КБГ морської свинки розчином S] (ІО^М) викликала у нейронах ганглія стійку тривалу деполяризацію з середньої амплітудою 10±2 мВ (п=9). Максимального значення деполяризація досягал приблизно на третій хвилині після уведення SP. Відмивка протягом 30 хвили призводила до відновлення контрольних значень МПС.

У семи з 9 досліджених нейронів розвиток деполяризації під впливом S! супроводжувався вірогідним збільшенням вхідного опору мембрани нейронів середньому на 35±5% (р<0,05), що виявлялось у зростанні амплітуди зміщень МПС які викликались прямокутними гіперполяризуючими імпульсами струму. Крім тогс у двох тонічних нейронів на фоні повільної деполяризації виникали ритмічні ЦЕ подібно до ППН.

Під впливом ІО^М SP змінювалась також збудливість нейронів обох типії Фазні нейрони, які за звичаєм генерують один-два ПД на початку пропускання чере мікроелектрод прямокутного імпульсу струму, під впливом SP починали генеруват ПД впродовж усього періоду подразнення, подібно до тонічних клітин. 1 збільшенням сили стимуляції частота ПД усіх фазних нейронів зростала.

Під впливом SP відзначалося збільшення частоти ПД тонічних нейронів пр: однаковій силі подразнення. У діапазоні сил струму подразнюючого імпульсу ві

0,2 до 0,35 нА таке збільшення було вірогідним (р<0,05, п=5). При цьому зменшувалась амплітуда слідової гіперполяризації нейронів, яка супроводжувала ПД, на 27±2% (п=5, р<0,05).

Отримані результати свідчать про те, що збільшення частоти ПД нейронів КБГ морської свинки у відповідь на пряме подразнення тривалим імпульсом струму було пов'язане з пригніченням під впливом БР струмів, які роблять внесок у розвиток слідової гіперполяризації.

Окрему серію експериментів було проведено на 12 ідентифікованих ППН,'у яких після проколу реєстрували фонову високорегулярну активність. Середня частота ПД цих нейронів становила 14,2 ± 2,5 с'1 (п=12). Як і у попередніх дослідах, роздування сегмента кишки (тиск - 15 см вода, ст.), в період спокою 111Ш, викликало у них складну імпульсну активність, яка проявлялась у вигляді шЗПСЦ та ПД (див. рис. 3). Тривалість імпульсації цілком залежала від тривалості періоду подразнення механорецепторів кишки. При цьому середня частота ПД цих нейронів становила 16,5 ± 5,5 с"1 (п=12). ^

У чотирьох з 12 досліджуваних ППН аплікація 10'8М блокатора 811 142801 тахікінінових МК3-рецепторів призводила до вірогідного (р<0,05) зменшення частоти ПД при черговому роздуванні сегмента кишки. Зменшення частоти ПД під дією 8Р-антагоніста розпочиналось приблизно на 5 хвилині перфузії, досягаючи свого максимуму в середньому на 20 хвилині. Середня частота викликаних ПД досліджуваних нейронів у контролі дорівнювала 14,5 ±3,7 с'1 (п=4), а на 20 хвилині перфузії ганглія блокатором БІІ142801 зменшувалась до 6,8 ± 2,3 с'1 (п=4).

Таким чином, рефлекторні відповіді частини досліджуваних ППН були обумовлені, очевидно, також збуджуючим впливом БР, яка виділяється у ганглії із закінчень аферентних волокон при подразненні механорецепторів кишки. До того

ж, як свідчать результати наших дослідів, збуджуюча дія БР на ППН може опосередковуватись №Сз - рецепторами.

Для з’ясування ролі БР у передачі збудження через КБГ щура було досліджено дію екзогенної БР, а також її антагоніста капсаіцину і блокатора тахікінінових Ж) -рецепторів БЯ 142801 на електричні відповіді нервів цілого ганглія при подразненні інших його нервів. Вивчали дію вказаних речовин як на контрольний СПД (частота подразнення 1 Гц), так і на відповіді, які отримували під час або після ритмічної стимуляції нервів з частотою 10 та 15 Гц, оскільки відомо, що саме ритмічна стимуляція нервів КБГ спричиняє виділення БР у ганглії із пресинаптичних закінчень колатералей аферентних С-волокон, які проходять через нього від внутрішніх органів до спинного мозку [Тбішоо еі аі., 1982].

Перфузія ізольованого КБГ щура капсаіцином (5 х 10'5 М) протягом 40 - 50 хвилин призводила до незначного, але вірогідного зменшення амплітуди чутливого до 104М бензогексонію СПД ободового нерва на подразнення лівого підчеревного нерва поодинокими поштовхами струму, яка складала 82,7±5,6% від контролю. Це

свідчить про те, що капсаідин у концентрації, достатній для блокування SP-ергічно передачі у ганглії [Amman et al., 1988], здатний також пригнічувати і холінергічн; передачу. Тому, щоб розділити ефекти капсаіцину на швидку холінергічну і SP ергічну передачу збудження, ми застосували збільшення частоти стимуляції нерві до 10-15 Гц. Це виявилося у більш виразнішому і статистично вірогідному (р<0,05 зменшенні амплітуди відповідей під дією капсаіцину. Так, через 15 секунд ві, початку стимуляції з частотою 10 і 15 Гц амплітуда СПД становила відповідні 72,2%±9,4 та 35,0% ± 6,5% контрольних відповідей (п=4, р<0,05), отриманих прі тих же інтенсивностях стимуляції. Після відмивки протягом 60 - 90 хвиля амплітуда СПД відновлювалася до контрольних значень. Пригнічуюча ді капсаіцину частково усувалася при подальшій перфузії КБГ протягом 35 - 45 х розчином, в якому крім капсаіцину знаходилась SP у концентрації 5 х 10'7 М. ] інших дослідах SP збуджуючим чином діяла на синаптичну передачу мі: периферичними нервами КБГ в діапазоні концентрацій від 5x10'7 до 1x10"8 IV Так, 5х10"7М SP викликала збільшення амплітуди СПД на 35%.

Блокатор тахікінінових ШСз-рецепторів SR 142801 також зменшував загальн площу СПД ободового нерва на поодиноке подразнення МБТ, які відводили відраз після ритмічної стимуляції останнього (ЕС50 = 0,24+0,01 мкМ), не впливаючи и контрольні відповіді, одержані без попередньої стимуляції з високою частотою. Таї під впливом 5х10‘7М блокатора відзначалось вірогідне (р<0,05) зменшення загальні площі потенційованої відповіді приблизно на 63%.

Застосований нами метод збільшення частоти подразнення продемонструваї що тільки при високій частоті стимуляції периферичних нервів капсаіцин і блокатор тахікінінових №Сз-рецепторів SR142801 викликали пригнічень рефлекторних відповідей. На нашу думку, останнє відбувається тому, що пр подразненні з високою частотою, з одного боку, відбувається виснаження АХ пресинаптичних закінченнях, проте, з іншого боку, пригнічення швидкі холінергічної передачі частково компенсується SP, яка, можливо, виділяється пр високочастотній стимуляції з С-аферентів, модулюючи холінергічну переда1 шляхом підвищення збудливості нейронів КБГ, що виявляється, як показали наї досліди з прикладенням SP до нейронів КБГ морської свинки, у розвитку повільн деполяризації їхньої мембрани та спонтанній появі ПД. Саме тому, ашгікац блокаторів SP, ймовірно, викликає пригнічення синаптичної передачі, усуваю1; збуджуючий вплив ендогенного пептиду.

Таким чином, результати нашого дослідження вказують на те, що у КЕ морської свинки та щура, крім холінергічної передачі збудження, може відбувати також нехолінергічна передача за допомогою субстанції Р. Разом з ти застосування селективного антагоніста тахікінінових №Сз-рецепторів SR 1428( дозволило нам вперше показати, що збуджуюча дія SP може опосередковувати тахікініновими рецепторами ККз-типу нейронів КБГ. Ці результати доповнюю

ке відомі літературні дані про наявність МКз-рецепторів на нейронах інших шпатичних гангліїв [Seabrook, Main, 1992 , Zhao, 1995].

ВИСНОВКИ

1. Відомо, що вегетативні ганглії здатні регулювати функції внутрішніх рганів за рахунок власних периферичних рефлексів. Проте, залишаються алодослідженими механізми синаптичної передачі збудження у периферичних ефлекторних дугах, в тому числі, природа синаптичних передавачів.

2. За характером відповідей на пряме подразнення через мікроелектрод еполяризуючим імпульсом струму нейрони каудального брижового ганглія (КБГ) орської свинки і щура можна розділити на два електрофізіологічні типи: фазні і зігічні. Фазні нейрони генерують один або декілька потенціалів дії (ЦЦ) лише на очатку подразнення, а тонічні - впродовж всього періоду стимуляції. Крім того, онічні нейрони мають вище значення мембранного потенціалу спокою (МПС) і мплітуди ПД, а також нижчий поріг збудження, ніж фазні нейрони. МПС нейронів юльованого КБГ морської свинки менший, ніж у ганглії, пов’язаному ободовим ервом з відрізком товстої кишки.

3. В ізольованому КБГ морської свинки фазні нейрони складають 63%, тоді як ганглії при збереженні нервового зв’язку з кишечником їхня доля зменшується до 2%, що може бути обумовлено полегшуючим впливом з боку рецепторів відрізка иппси на нейрони ганглія.

4. Методом хронічної денервації та фармакологічної блокади синаптичної гередачі у КБГ встановлено наявність периферичних рефлекторних шляхів, які іроходять у міжбрижовому тракті, підчеревних та ободовому нервах і замикаються ' ганглії. Не виявлено у КБГ морської свинки та щура периферичних рефлекторних [уг між обома підчеревними нервами, між ободовим нервом і МБТ та синаптично іерервних шляхів до спинного мозку. У ганглії щурів відсутні також рефлекторні в'язки між підчеревними нервами і МБТ. Крім нервових шляхів, що синаптично іеремикаготься, у КБГ проходять транзитні аференти до спинного мозку.

5. При збереженні нервового зв’язку з кишечником 62% нейронів КБГ юрської свинки виявляють фонову активність у вигляді “швидких” збуджуючих юстсин античних потенціалів (шЗПСП) і ПД. Адекватне подразнення іеханорецепторів відрізка ободової кишки рефлекторно змінювало активність 76% іосліджуваних клітин - у “мовчазних” нейронах виникали шЗПСП та ПД, ібільшувалась частота імпульсації нейронів з фоновою активністю. Фонова исгивність і рефлекторні реакції мають холінергічну природу. При цьому виявлено, цо синаптичні закінчення вісцеральних аферентів характерні переважно для тонічних нейронів; ці клітини є основою еферентної ланки периферичної

рефлекторної дуги.

6. У КБГ морської свинки до 27% нейронів виявляють ознаки пейсмекерни клітин. Пейсмекероподібні нейрони (111Ш) в фоновій активності мают високорегулярні ПД, які є результатом екзогенних впливів. При подразнені механорецепторів ободової кишки виявлені множинні аферентні входи до 1111Н, яі включають як холінергічну, так і пептидергічну передачу за допомогою субстанц Р(БР).

7. Екзогенна БР спричиняла повільну деполяризацію нейронів КБГ морськс свинки, на фоні якої у більшості нейронів виникали ритмічні ПД. Крім того, Б полегшувала передачу збудження у периферичних рефлекторних шляхах КБГ щур; Антагоніст БР капсаіцин та специфічний блокатор тахікінінових №Сз-рецепторів Я 142801 пригнічували таку передачу.

8. Отримані результати показують наявність потужних периферични синаптичних входів до нейронів КБГ морської свинки та щура за участю я нікотинової і мускаринової, так і БР-ергічної передачі збудження, що є основою дл здійснення ганглієм периферичної рефлекторної регуляції внутрішніх органів. Пр цьому, БР відіграє подвійну роль у синашичній передачі збудження в периферични рефлекторних шляхах КБГ - з одного боку, як медіатора, що зумовлює тривал збудження нейронів КБГ, а з іншого, - як модулятора швидкої холінергічнс передачі. Вперше встановлено, що збуджуюча дія БР на нейрони КБГ морськс свинки та щура може опосередковуватися тахікініновими №Сз -рецепторами.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скок В.І., Пасічніченко О.М. Ефекти субстанції Р та капсаіцину н синаїтгачну передачу у периферичних рефлекторних шляхах каудальног брижового ганглія щура //Фізіол. журн. - 1994. - Т.40, № 3-4. - С. 15 - 20.

2. Пасічніченко О.М., СкокВ.І. Вплив блокатора БЯ 142801 тахікінінових Ш рецепторів на синаптичну передачу у каудальному брижовому ганглії щура //Фізіо; журн. -1999. - Т.45, №4. - С. 55 - 60.

3. Пасичниченко О.М., Скок В.И. Фоновая и рефлекторная активное! нейронов каудального брыжеечного ганглия морской свинки // Нейрофизиология. 1999. - Т. 31, №5. - С.395 - 403.

4. Пасічніченко О.М. Вивчення впливу субстанції Р на передачу збудження каудальному брижовому ганглії щура // Матеріали XIV з’їзду Української фізіологічного товариства. - Київ, 1994. - С.73 - 74.

5. Пасічніченко О.М. Пейсмекерна активність нейронів каудальног брижового ганглія морської свинки // Матеріали XV з’їзду Українськог фізіологічного товариства (Донецьк, 12-15 травня 1998 р.) II Фізіологічни журнал. - 1998. - Т. 44, №3. - С. 49.

АНОТАЦІЯ

Пасічніченко О. М. Периферичні рефлекторні реакції каудального брижового ■англія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук за іпеціальністю 03.00.13. - фізіологія людини і тварин. - Київський національний щіверситет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000. ;,

Дисертація присвячена вивченню електричних властивостей нейронів і механізмів периферичних рефлексів каудального брижового ганглія (КБГ) морської :винки та щура. Дослідження виконані із застосуванням відведення потенціалів дії ПД) від нервів ганглія та окремих його нейронів. У КБГ були виявлені іериферичні холінергічні рефлекторні шляхи, синагггична передача у яких іберігалась після дегенерації прегангліонарних волокон. Встановлено, що іереважно тонічні нейрони є ефекгорною ланкою дуг периферичних рефлексів. >локатор субстанції Р (БР) капсаіцин та антагоніст тахікінінових Жз-рецепторів >15.142801 викликали зменшення амплітуди ПД периферичних нервів на інтенсивне годразнення інших нервів ганглія та пригнічували рефлекторні відповіді ряду гейронів КБГ на стимуляцію механорецепторів ободової кишки.

Таким чином, до нейронів КБГ морської свинки та щура існують периферичні инаптичні входи за участю холінергічної та БР-ергічної передачі збудження, що є існовою для здійснення ганглієм периферичної рефлекторної регуляції внутрішніх ірганів. Збуджуюча дія БР на нейрони КБГ може опосередковуватись ахікініновими №Сз.рецепгорами.

Ключові слова: каудальний брижовий ганглій, периферичні рефлекси, фазні і онічні нейрони, субстанція Р.

АННОТАЦИЯ

Пасичниченко О.М. Периферические рефлекторные реакции каудального рыжеечного ганглия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по пециальности 03.00.13. - физиология человека и животных. - Киевский ациональный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению электрических свойств нейронов и іеханизмов периферических рефлексов каудального брыжеечного ганглия (КБГ) юрской свинки и крысы. Исследования проведены с использованием отведения как отенциалов действия (ПД) от нервов ганглия, так и внутриклеточных потенциалов го нейронов. Данными методами в сочетании с хронической дегенерацией реганглионарных волокон и применением бензогексония выявлены проводящие ути истинных периферических рефлексов в КБГ морской свинки и крысы.

После децентрализации ганглия, при сохранении его нервных связей только с трезком ободочной кишки, у 62% нейронов КБГ морской свинки регистрировали

фоновую активность в виде “быстрых” возбуждающих постсинаптически потенциалов (6ВПСП) и ПД. Адекватное раздражение механорецепторов кишк рефлекгорно изменяло активность 76% исследованых клеток. Фоновые : рефлекторные потенциалы имели в основном никотиновую холинергическу} природу, хотя ритмические ПД некоторых нейронов генерировались на фон медленной деполяризации, чувствительной к атропину. Синаптические окончани аферентных висцеральных волокон были характерны преимущественно да нейронов тонического типа.

В КБГ морской свинки 27% нейронов имеют признаки пейсмекерных клето! Пейсмекероподобные нейроны (ППН) являются тоническими, но в фоново активности имеют высокорегулярные ПД, которые являются результате экзогенных влияний. При раздражении механорецепторов ободочной кишк обнаружены множественные периферические входы к ППН с участием ка холинергической, так и нехолинергической передачи с помощью субстанции Р (БР Так, блокатор тахикининовых МКз-рецепторов БИ. 142801 подавлял ритмическу] активность некоторых ППН.

Аппликация экзогенной БР вызывала повышение возбудимости нейронов КБ морской свинки. При этом у части тонических нейронов, в том числе и ПШ возникала ритмическая импульсная активность. БР облегчала также синаптическу передачу в периферических рефлекторных путях КБГ крысы. Наоборот, блокатор БР - нейротоксин капсаицин и специфический антагонист МКз-рецепторов Б 142801 - подавляли такую передачу. Ингибирующий эффект возрастал щ стимуляции периферических нервов ганглия с высокой частотой.

Таким образом, к нейронам КБГ морской свинки и крысы существуй периферические синаптические входы с участием как никотиновой и мускариново так и БР-ергической передачи возбуждения, что является основой да осуществления ганглием периферической рефлекторной регуляции деятельное] внутренних органов. При этом, БР играет двойную роль в синаптической передаче с одной стороны, как медиатора, который вызывает длительное возбужден] нейронов ганглия, а с другой, - как модулятора быстрой холинергичесю передачи. Возбуждающее действие БР на нейроны КБГ может опосредовать' тахикининовыми Жз-рецспторами.

Ключевые слова: каудальный брыжеечный ганглий, периферичесю

рефлексы, фазные и тонические нейроны, субстанция Р.

ANNOTATION

Pasichnichenko O.M. Peripheral reflex reactions of caudal mesenteric ganglion. Manuscript.

Thesis for Cand. of Sci. (Biology) degree on speciality 03.00.13 - the Human a Animal Physiology.- Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to the study of electrical properties and mechanisms peripheral reflexes of the caudal mesenteric ganglion (CMG) of the rat and guinea-p

The research was carried out by means of recording of action potentials (APs) from ganglionic nerves and single neurones. Peripheral nerve pathways in rat’s and guinea-pig’s CMG interrupted by cholinergic synapse were found. They preserved synaptic transmission after degeneration of preganglionic fibres. Reflex responses evoked mainly in tonic neurones. Perfusion of the CMG with the solution containing substance P (SP) facilitated transmission, while neurotoxin capsaicin and NK3 receptor antagonist SR 142801 inhibited it as well as APs of CMG neurones to stimulation of colonic mechanoreceptors. The inhibitory effect was statistically significant after high-frequency stimulation of peripheral nerves.

The results obtained suggests that CMG can regulate the visceral organs by peripheral reflexes. The synaptic transmission in peripheral nerve pathways is mediated by acetylcholine and SP. SP-induced excitation of ganglionic neurones can involve tachykinin NK3 receptors.

Key words: caudal mesenteric ganglion, peripheral reflex, tonic and fasic neurones, substace P.