Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Лихенофлора левобережной части широколиственнолесной области Украины

ВАК РФ 03.00.01, Радиобиология

Автореферат диссертации по теме "Лихенофлора левобережной части широколиственнолесной области Украины"

оиМОН І і

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім. М.Г.ХОЛОДНОГО

На правах рукопису

ЗЕЛЕНКО Сергій Дмитрович

ЛІХЕНОФЛОРА ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОІ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

03.00.01 - ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ

19 9 6

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі спорових рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Науковий керівник - член-кореспондент НАН України,

' доктор біологічних наук, професор ВАССЕР Соломон Павлович

Офіційні опоненти - доктор біологічних наук, професор БОЙКО Михайло Федосійович кандидат біологічних наук , доцент БАЙРАК Олена Миколаївна

Провідна організація - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться 1996 р. 0 год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.06.01. при Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою : 252601, Київ-1, МСП-1, вул. Терещенківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (252025, Київ 25, вул. Велика Житомирська, 28).

Автореферат розісланий ------- 1996 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради л

канд. біол. наук А. П. ІЛЬЇНСЬКА

з

ВСТУП

Актуальність теми. Головною особливістю біосфери Землі є тісний генетичний взаємозв'язок всіє! біоти. Тому раціональне використання природних ресурсів можливе лише при планомірному та всебічному вивченні природи та її біорізноманіття в умовах антропогенного впливу. Цілком зрозуміло, що теоретичні розробки флористики, виявлення закономірностей поширення рослинного покриву та взаємозв'язків між різноманітними групами в біоценозах не можуть бути повними без врахування рослин криптогамного блоку. Вивчення видового складу та його аналіз є актуальним завданням та основою для розвитку комплексних біоценологічних досліджень.

Лишайники, поряд з судинними рослинами, відіграють важливу роль у формуванні біоценозів. Крім того, висока чутливість лишайників до змін навколишнього середовища дає можливість використовувати їх як індикатори при біомоніторингу. Тому актуальність вивчення ліхенофлори не викликає сумніву.

Флора лишайників України вивчена досить добре, але не в усіх регіонах дослідження проводились планомірно. Існуючі відомості про лишайники окремих регіонів є фрагментарними. До таких регіонів належить лівобережна частина широколистянолісової області України.

Мета та завдання лослілження. Метою даного дослідження було вивчення флори лишайників лівобережної частини широколистянолісової області України та виявлення її особливостей. При цьому були поставлені такі завдання : а) встановлення видового складу лишайників; б) аналіз систематичного складу досліджуваної ліхенофлори та виявлення її положення серед ліхенофлор деяких лісових та лісостепових регіонів; в) виявлення географічних особливостей ліхенофлори району дослідження; г) аналіз екологічних особливостей лишайників окремих екотопів; д) виявлення антропогенного впливу на ліхенофлору з застосуванням методу ліхеноіндикаційних досліджень.

Наукова новизна роботи. Вперше досліджено видовий склад лишайників лівобережної частини широколистянолісової зони України. Встановлено, що ліхенофлора дослідженої території нараховує 211 видів. З них 133 є новими для району дослідження, 46 видів -новими для Поліської підпровінції широколистянолісової зони, 17 -новими для рівнинної частини України і 7 видів - Нуросепотусе anthracophila (Nyl.)James & Schneider, Н. praestabilis (Nyl.)Timdal, 11. sorophora (Vain.)James & Poelt, Sarcosagium campestre (Fr.)Poetsch. &

Scheid., Xanthoria ulaphyllodes Rasan., X. fulva (Hoffm.)Poelt & Petutschnig, Caloplaca tominii Sav. вказуються вперше для ліхенофлори України. За допомогою методів порівняльної флористики виявлені особливості та положення ліхенофлори району дослідження серед ліхенофлор деяких лісових та лісостепових регіонів. Проведено географічний аналіз ліхенофлори регіону та розглянуто особливості поширення лишайників різних географічних елементів, які пов’язані з певними субстратами. Вперше, в межах лівобережної частини України, проведені ліхеноіндикалійні дослідження в м. Чернігові.

Практична пінність роботи. Результати роботи використані при підготовці останнього випуску "Флора лишайників України", “Критичного списку лишайників України” та в подальших дослідженнях ліхенофлор інших регіонів. Матеріали ліхеноіндикаційних досліджень будуть використані як фонові в наступних моніторингових дослідженнях м. Чернігова, а також при розробці заходів по охороні навколишнього середовища у східній та північно-східній частинах України. Особливе значення дана робота набуває у зв'язку з аварією на ЧАЕС, тому зібраний ліхенологічний матеріал у майбутньому може бути використаний з метою історичного біомоніториніу.

1. Флористично-систематична характеристика видового різноманіття ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової зони України є основою для розкриття сучасного стану ліхенофлори та її положення у ряді ліхенофлор лісової та лісостепової зон.

2. Представленість лишайників різних географічних елементів у фітоценозах регіону досліджень тісно пов'язана з властивістю субстрату і виявляє регіональні особливості ліхенофлори.

3. Посилення антропогенного тиску на природні екосистеми призводить до зниження проективного покриття або навіть зникнення деяких видів у лишайниковому покриві. Найвиразніше це виявляється в умовах урбанізованого середовища

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались на засіданнях відділу спорових рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України та обговорювались на V Міжнародному мікологічному конгресі (Ванкувер, Канада, 1994.), республіканських та міжнародних тематичних конференціях та симпозіумах (Вільнюс, Литва, 1993.; Гримайлів, Україна, 1995.; Чеське Будейовіце, Чеська Республіка, 1995.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 7 робіт.

Обсяг роботи та її структура. Дисертація складається зі вступу, 9 розділів, висновків, списку літератури, додатку і викладена на 239 сторінках; ілюстрована 13 таблицями та 26 малюнками. Основою для її написання стали дослідження, проведені в межах лівоберржної частини широколистянолісової зони України, а також обробка матеріалів ліхенологічного гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (KW) протягом 1991-1994 років.

РОЗДІЛ 1. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПРИРОДНИХ УМОВ лівобережно! ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

Лівобережна частина широколистянолісової зони України розміщена в північній частині Дніпровсько-Донецької западини і являє собою моренно-зандрову рівнину. Західна частина регіону приурочена до Полісько-Дніпровської низовини, східна - відповідає відрогам Середньоросійської височини. Кліматичні умови регіону, у порівнянні з поліськими фізико-географічними областями Правобережжя, відрізняються більшою річною амплітудою температур повітря, нижчими температурами взимку, більшою тривалістю періоду з сніговим покривом та відносно коротким безморозним періодом. Середньорічна температура від +6°- +6,5°, до +5° на сході регіону. Середньорічна кількість опадів 500-610 мм. Коефіцієнт зволоження додатній. Грунтовий покрив регіону дуже різноманітний. Великі площі займають дерново-підзолисті грунти, під широколистяними лісами утворились різні типи сірих лісових грунтів. -Рослинний покрив більшої частини регіону (Чернігівсько-Новгород-Сіверський геоботанічний округ Поліської підпровінції) складають соснові та дубово-соснові ліси. В східній частині регіону, в межах Середньо-російської підпровінції (Глухівсько-Орловський геоботанічний округ), панують виключно дубові та липово-дубові ліси. На лесових островах зустрічаються ділянки значно порушеної степової рослинності.

РОЗДІЛ 2. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

2.1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ВИДОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ ЛИШАЙНИКІВ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

Перші відомості про лишайники лівобережної частини широколистянолісової області України є у роботі київського ботаніка В. Тімофєєва "Материалы для флоры тайнобрачных Черниговской губернии.", яка була опублікована у 1871 році. В. Монтрезор (1886) наводить для даного регіону Cetraria islandica (L.) Ach. У 1920-30-x

роках нашого сторіччя розпочинається планомірне, цілеспрямоване вивчення ліхенофлори всієї території України. З Лівобережного Полісся в ліхенологічному гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW) зберігаються збори лишайників таких відомих вітчизняних ботаніків, як : О.Б. Фомін, М.К. Гродзінський, Д.К.. Зеров, А.М. Окснер, а також В. Базилевич, Ф. Попович, Г.Г. Чорноголовко, І.Г. Зоз. В кінці 30-х та в 50-х роках ліхенологічні дослідження були проведені М.Ф. Макаревич, А.М. Окснером, Є.Г. Копачевською. Проте результати цих досліджень не були опубліковані повністю, лише деякі відомості про лишайники лівобережної частини широколистянолісової області є в роботах А.М. Окснера (1925а,б; 1956, 1968, 1993).

В цілому, до наших досліджень, для лівобережної частини широколистянолісової області України за літературними даними було відомо 78 видів лишайників, які належать до 26 родів, 18 родин. У межах регіону не проводилося вивчення еколого-ценотичних особливостей ліхенофлори, а також досліджень, пов’язаних з біомоніторингом.

2.2. ОГЛЯД ЛІХЕІЮІНДИКАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Лишайники як біологічні індикатори забруднення атмосферного повітря використовуються вже протягом 30 років в багатьох країнах. Вибір лишайників як об’єктів моніторингу біоти зумовлений, з одного боку, їх високою чутливістю до антропогенного забруднення атмосфери, а з іншого - з низькою швидкістю росту, значною тривалістю онтогенезу та невеликою власного мінливістю. У практиці ліхеноіндикаційних досліджень найчастіше використовують метод картування. Картування забруднення атмосферного повітря проведені у містах Естонії - Талліні, Тарту, Валга, Вілянді, Віру. В Україні -у містах Рівному, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську, Львові, а також в м. Казані (Росія). Вивчення впливу викидів промислових підприємств на епіфітний лишайниковий покрив були проведені в Білорусі, в Росії, в Україні. Отримані дані свідчать про значний вплив забруднювачів на ліхенофлору.

Однією з важливих особливостей лишайників є властивість накопичувати в слані радіонукліди та іони важких металів. Вивчення накопичення важких металів у сланях лишайників, зокрема свинцю, відкриває значні перспективи як для історичного моніторингу, так і для забезпечення надійного контролю за станом навколишнього середовища. У зв’язку з аварією на ЧАЕС співробітниками відділу

спорових рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України проводяться дослідження вмісту радіонуклідів в біологічних об'єктах криптогамного блоку ряду регіонів України (Кондратюк та ін„ 1993 а,б; Вассер та ін., 1995).

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Матеріали для даної роботи були зібрані протягом 1992-1994 років на території лівобережної частини широколистянолісової зони України. Збір ліхенологічного матеріалу проводився в 40 пунктах маршрутним методом. Всього було зібрано понад 2,5 тис. пакетів лишайників. Крім того, опрацьовано ліхенологічний матеріал, зібраний в межах регіону І.В. Юдіною у 1982 році. Обробка ліхенологічного матеріалу, зібраного в межах регіону дослідження, була проведена за загальноприйнятою методикою у відділі спорових рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. При проведенні біометричного аналізу ліхенофлори регіону дослідження було застосовано коефіцієнт рангової кореляції Кендела (т) та коефіцієнт флористичної подібності Стугрена-Радулеску (Ps). З метою вивчення антропогенного впливу на ліхенофлору регіону проведено ліхеноіндикаційні дослідження у м. Чернігові. Нами застосований модифікований метод визначення індексу чистоти атмосферного повітря (І.Ч.П.) (Kondratyuk, 1994).

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТАКСОНОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЛІХЕНОФЛОРИ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

На підставі оригінальних, літературних та гербарних даних складено загальний флористичний список лишайників, який включає 211 видів, що належать до 71 роду, 31 родини та групи Lichenes Imperfecti. З них 130 - видів нові для району дослідження, 7 видів -Нуросепатусе anthracophila, Н. praestabilis, Н. sorophora, Sarcosagium campestre, Xanthoria ulophyllodes, X. fulva, Caloplaca tominii - вказуються вперше для ліхенофлори України. Виявлено ряд рідкісних видів лишайників (Cliostomum corrugatum (Ach.)Fr., Micarea nitschkeana (Lahm. ex Rabenh.)Harm., Caloplaca chlorina (Flot.)Sandst., Thelidium minutulum Koerb., Verrucaria acrotella Ach., Porina faginea (Schaer.)Arnold, Cyphelium tigillare (Ach.)Ach.), відомих у межах України з 2-3 місцезростань.

Флористичний спектр лишайників лівобережної частини широколистянолісової області України свідчить про те, що ліхенофлора

s

регіону представлена 7 порядками: Агікопіаіез, Dothid.ea.les, Уеггиса-гіаіез, Ругепиіаіез, Саіісіаіез, Оїігараіев та Leca.nora.les, 31 родиною лишайників та групою Lichen.es Ітрефсіі.

Найбагатшими за видовим складом є родини СІаЯопіасеае - 36 видів (17%), Ьесапогасеае - 24 (11,4%), Lecideaceae - 22 (10,4%), Рагтеїіасеає - 21 (9,9%), Ркувсіасеае - 17 (8%), Thelosch.ista.ceae - 13 (6,1%), Уеггисагіасеае - 8 (3,8%), Саіісіасєае - 7 (3,3%), Місагеасеае, Еатгийіпасеае, 1]5пеасеае по 6 видів (8,4%). Решта 19 родин об’єднують 45 видів (21,8%), зокрема родини PeTtusa.ria.ceac, РеШ^егасеае,

табл. 1

Склад провідних за кількістю видів родин ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової області України

Місце Родина Кількість Частка від загальної кількості ВИДІВ, %

родів ВИДІВ

І Cladoniaceae Reicbenb. і 36 17

П Lecanoraceae Fee 2 24 11,3

Ш Lecideaceae Chev. 11 22 10,4

VI Parmeliaceae Eschw. 6 21 9,9

V Physdaceae Zahlbr. 6 17 8

VI Teloschistaceae Zahlbr. 2 13 6,1

vn-vm Vemi eariaceae Eschw. 6 8 3,8

vn-vrn Caliciaceae Fee 2 7 3,3

ІХ-ХІ Usneaceae Zahlbr. 4 6 2,8

гх-хі Ramalinaceae Ag. 1 • 6 2,8

ІХ-ХІ Місагеасеае Vezda 2 Є 2,8

xn-xiv Peltigeraceae Dumort. 1 5 2,4

xii-xrv Pertusariaceae Koerb. 2 5 2,4

xn-xrv Candelariaceae Hakul. 2 5 2,4

Всього 48 181 85,4

Candelariaceae містять по 5 видів (7,2%) (табл. 1), 8 родин включають по 2-4 види (9,8%), 9 родин та група Lichenes Imperfecü. представлені 1 родом та 1 видом (4,7%).

Флора лишайників лівобережної частини широколистянолісової зони України налічує 71 рід. Провідними за кількістю видів є роди: Cladonia - 36 (17%), Lecanora - 20 (9,5%), Parmelia - 11 (5,2%), Саіоріасз., Physcia по 7 (6,6%), Ramalina, Xanthoria по 6 (5,6%), Chaenotheca, Pelägera, Cetraria, Micarea по 5 (9,6%). У 27 родів кількість видів коливається від 2 до 4 (30,55%). 35 родів мають гю одному виду (16,45%).

Результати аналізу таксономічної структури, зокрема провідне положення родин Сіасіопіасеае, Ьесапогасеае, Ьесійеасеае, Рагте-Ііасеае, Ркузсіасєає, свідчать, що ліхенофлора регіону дослідження виявляє загальні ознаки ліхенофлор Голарктики. Крім цього, .наявність у спектрі провідних родин - Саіісіасеае; \Jsneaceae, Місагеасеа -вказує, що на формування ліхенофлори лівобережної частини ши-роколистянолісової зони України суттєво впливають бореальні види

РОЗДІЛ 5. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛІХЕНОФЛОРИ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ФЛОРАМИ

З метою порівняльного аналізу систематичного складу ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової області України були взяті ліхенофлори таких регіонів: Лівобережного Лісостепу України (Байрак, 1987), центральної частини Придніпровської височини (Кондратюк, 1986), Західного Полісся України (Маслова, 1975), центральної частини ПриволзькоТ височини (Шустов, 1988), Татарстану (Малишева, и др. 1982). Дані регіони лежать в межах широколистянолісової та лісостепової зон рівнинної частини України та Росії.

Порівняння систематичної структури (коефіцієнт Кендела (т)) провідних за кількістю видів родин показує (мал.іа), що на рівні кореляційного зв'язку т=0,67 взяті ліхенофлори утворюють спільну плеяду і мають певну подібність систематичної структури. На рівні зв'язку т=0,75 ліхенофлори утворюють дві плеяди: перша -

лівобережна частина широколистянолісової зони України і центральна частина Приволзької височини; друга - ліхенофлори лісостепових районів: Лівобережного Лісостепу і центральної частини Придніпровської височини та ліхенофлори Західного Полісся. Отже, ліхенофлора лівобережної частини широколистянолісової області України виявляє набагато тісніші риси подібності до ліхенофлори центральної частини Приволзької височини, ніж до сусідньої -Лівобережного Лісостепу. Останнє ми пояснюємо тим, що в цих регіонах (лівобережна частина широколистянолісової зони України та центральна частина Приволзької височини) представлені основні подібні комплекси фітоценозів та екотопів, придатних для розвитку лишайників (дубово-соснові ліси, менше - широколистяні ліси, вапнякові відслонення).

ю

Мал. 1. Дендриги та кореляційні плеяда, які відображають ступінь подібності структури провідних за кількістю видів родин (а), структури провідних за кількістю видів родів (б) та видового складу (в) у ліхенофлорах: 1 - лівобережна частина широколистянолісової зони України; 2 - Лівобережний Лісостеп України; 3 - центральна частина Придніпровської височини; 4 - Західне Полісся України; 5 -центральна частина Приволзької височини; 6 - Татарстан.

Порівняння систематичної структури провідних за кількістю видів родів дало можливість виділити 3 кореляційні плеяди (мал. 16). За складом провідних родів риси подібності між всіма згаданими фло-

рами виявлені на рівні т=0,54. При підвищенні рівня до т=0,55 найпершою вичленовується флора регіону дослідження, тобто за складом провідних родів даний регіон займає досить ізольоване положення. На рівні г=0,70 ліхенофлори Лівобережного Лісостепу, центрально! частини Приволзької височини та Західного Полісся за спектрами провідних родів, так само як і за спектром провідних родин, утворюють окрему плеяду. Ліхенофлори Татарстану та центральної частини Приволзької височини займають також ізольоване положення.

Порівняння загальної подібності видового складу ліхенофлор (коефіцієнт Стугрена-Радулеску (Рв)) показало, що досліджувана нами ліхенофлора виявляє найтісніші риси подібності з ліхенофло-рою Лівобережного Лісостепу України (мал.1в). При цьому, ліхенофлора лівобережної частини іпироколистянолісової зони займає досить ізольоване положення.

Результати порівняльного аналізу показали, що за складом провідних родин ліхенофлора регіону дослідження виявляє набагато тісніші риси подібності до ліхенофлори центральної частини Приволзької височини, ніж до сусідньої - Лівобережного Лісостепу. За складом провідних родів вона займає відокремлене місце, виявляючи найтісніші риси подібності з ліхенофлорою Лівобережного Лісостепу. Оцінка загальної подібності видового складу свідчить про те, що досліджувана нами ліхенофлора, вивляє найтісніші риси подібності з ліхенофлорою Лівобережного Лісостепу України, але займає при цьому досить ізольоване положення серед ліхенофлор, які порівнювались.

РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІХЕНОФЛОРИ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

В межах лівобережної частини широколистянолісової зони України нами виділені кілька груп екотопів, які формуються на грунті, корі форофітів, мертвій деревині та рослинних рештках, крейді та субстратах антропогенного походження.

Лишайники екотопів соснових та лубово-соснових лісів. Ліхенофлора соснових та дубово-соснових лісів лівобережної частини широколистянолісової зони України об'єднує 154 види лишайників, що складає 71,5% загальної кількості видів. Лишайниковий покрив розподілений між трьома типами екотопів - кора форофітів, грунт, мертва деревина та рослинні рештки.

Переважна більшість лишайників лісових екотопів, а саме 106 видів, утворюють епіфітний лишайниковий покрив. Флора епіфітних лишайників досить специфічна. Крім власне епіфітних - бореальних та неморальних видів, до складу епіфітної флори належить ряд нехарактерних (епігейних та епіксильних) лишайників. Власне епіфітні лишайники соснових та дубово-соснових лісів представлені 98 видами, які належать до 42 родів, 19 родин. Найбільшу кількість видів містять роди Lecanora - 16, Parmelia - 10. Серед родин провідними є Lecanoraceae - 19, Parmeliaceae - 19, Physdaceae - 10, на них припадає 51% усіх виявлених епіфітів. Лишайники згаданих родин є найбільш розповсюдженими в районі дослідження. Більше половини епіфітних лишайників - 52 види мають накипний тип слані. Найпоширенішими серед них є представники родин Lecanoraceae -19, Lecideaceae - 8, Caliciaceae - 7, Micareaceae - 3. Види даних родин зростають переважно в нижній частині стовбурів та при основі дерев.

Другу групу епіфітів складають лишайники з листуватим типом слані - 31 вид, представлені родинами Parmeliaceae - 18, Physdaceae -

7, Hypogymniaceae - 4, Telaschistaceae - 2. Лишайники даної групи поділяються на два комплекси по відношенню до субстрату. Перший, складається з бореальних видів, приурочених до хвойних порід; це види родів Parmeliopsis, Cetraria, Hypogymnia, Imshaugia, Pseudevemia. Другий комплекс складають неморальні види, які приурочені до широколистяних порід, а саме лишайники родин Parmeliaceae, Physdaceae, Telaschistaceae.

Епіфітні лишайники з кущистим типом слані представлені, порівняно з іншими групами, невеликою кількістю видів - 10. Представники даної групи - це види родин Usneaceae - (5 видів) та Ramalinaceae - (5). Найбільш поширеними серед них є роди Usnea та Evemia. В даній групі також виявлена тісна приуроченість до субстрату. Якщо види роду Usnea зростають на корі сосни, берези, то види роду Ramalina відмічені нами на корі тополі, осики, дуба.

Епіфітний лишайниковий покрив виявлений більш як для 10 деревних порід та кущів. Найбільша кількість видів лишайників відмічена на корі дуба (51), далі - берези (47), осики (37), тополі (33) та сосни (ЗО).

В межах соснових та дубово-соснових лісів відмічено 39 епіксильних видів, які заселяють мертву деревину та рослинні рештки. Дана група видів досить неоднорідна, включає різноманітні по екології види, які заселяють мертву деревину на різних стадіях її руйнування. Якщо на початкових стадіях руйнування деревини лишайниковий

покрив складають епіфітні види родів Cetraria, Hypogymnia, Parmeliopsis, Нуросепотусе, Parmelia, то з накопиченням продуктів руйнування даний субстрат заселяють види родів Cladonia, Peltigera, які властиві грунтовому покриву.

Епігейний лишайниковий покрив нараховує 34 види, головним чином родів Cladonia та Peltigera. Найбільш розвинений він на сухих піщаних грунтах в добре освітлених екотопах, соснових та дубово-соснових лісів з розрідженим деревостаном.

Лишайники екотопів широколистяних лісів. Флора лишайників широколистяних лісів значно бідніша, ніж ліхенофлора соснових та дубово-основих лісів, вона нараховує 79 видів (37,4 %). Вагоме місце в ліхенофлорі широколистяних лісів займають епіфіти. Нами відмічено 66 видів епіфітних лишайників, серед яких переважають види з накипним типом слані - 34 види. Найпоширеніші з них належать до родів Lecanoraceae - 9, Lecideaceae - 8, Teloschistaceae - З, Opegraphaceae - 2.

Група епіфітних лишайників з листуватим типом слані об’єднує 21 вид і належить до родин Physciaceae - 9, Parmeliaceae - 6, Teloschistaceae - 3, Hypogymniaceae - 2. Представниками даної групи є переважно види родів Parmelia - 5, Physcia - 4, Xanthoria - 3, Physconia - 2, Phaeophyscia - 2.

Група кущистих епіфітних лишайників представлена 9 видами, що є представниками родів Ramalina - 3, Usnea - 1, Evemia - 1, Cladonia - 4. Серед головних лісоутворюючих порід широколистяних лісів найбагатший епіфітний лишайниковий покрив має дуб - 41 вид, далі йдуть ясен - 21, осика - 17, тополя - 12, клен - 10, береза - 10. Лишайники екотопів крейдяних відслонень. Ліхенофлора крейдяних відслонень налічує 23 види (10,9%) лишайників, які належать до родин Lecideaceae - 5, Verrucariaceae - 4, Lecanoraceae - З, Collemataceae - 2, Teloschistaceae - 2, та по одному виду до родин Strigulaceae, Microglaenaceae, Aspiciliaceae, Acarosporaceae, Candelariaceae, Physciaceae, Micareaceae. Майже усі представники названих родии мають накипний тип слані, за винятком листуватих видів роду Collema та дрібнолускуватого виду Endocarpon pusilum Hedw. Лишайниковий покрив крейдяних відслонень формується в таких екотопах: крейда та грунт, збагачений вапном, рослинні рештки. Незначне видове різноманіття лишайників екотопів крейдяних відслонень пояснюється як неспроможністю конкурувати з судинними рослинами, так і антропогенним впливом (випас сільськогосподарських тварин на степових ділянках даних екотопів).

генного походження. Під групою екотопів антропогенного походження ми розуміємо місцезростання, які виникли внаслідок господарської діяльності людини та знаходяться в умовах антропогенного тиску. Серед них слід відмітити: а) екотопи зелених насаджень населених пунктів - кора форофітів; б) екотопи техногенного походження - поверхні господарських споруд та кам'яні кар’єри. Лїхенофлора екотопів антропогенного походження включає 92 види (43,6 %).

кількість лишайників, які об’єднані в групу екотопів антропогенного походження, належить до штучних зелених насаджень населених пунктів. Нами було відмічено 69 видів епіфітних лишайників, більша частина з яких належить родинам Ркузсіасеас - 14, Ьесапогасеає - 13, Раттеїіасеае - 9, Telosch.ista.ceae - 9, ЬеаАєассае - 4. Представники даних родин - це головним чином види з накипним (31) та листуватим (28) типом слані, серед них найбільш поширеними є роди Ьесапога - 11, Рагтпеїїа - 8, РІгузсіа - 6, Хапікогіа - 5, Саіоріаса -

4, РИаеорЬуэаа - 3, Ркуэсата - 2, СапЛеІагіеІІа - 2. Епіфітні лишайники з кущистим типом слані займають незначне місце в лишайниковому покриві. Бони представлені 8 видами які належать до родів Латпаїіпа - 5, Скиіопіа - 3, \Jsnea - 1, Еиеттпа - 1. На відміну від лісових угруповань, епіфітний лишайниковий покрив штучних насаджень в значній мірі залежить від ступеня антропогенного тиску. Антропогенний фактор впливає на величину проективного покриття, наявність або відсутність певних видів. Серед листяних порід, з яких проводились описи, найбагатший епіфітний лишайниковий покрив відмічений на корі берези - 32 види, далі осики - 28, клену - 27, тополі - 31, дуба - 25, ясена - 21, липи - 19, верби - 17.

Лишайники екотопів техногенного находження. Лишайниковий покрив екотопів техногенного походження нараховує 41 вид лишайників. Провідними за кількістю видів є родини Рігузсіасєае - 7, Ьесапогасеае

- 7, Ьесісіеасеае - б, Уеггисапасеае - 5. Лишайники цих екотопів поділяються на дві групи : а) види, які зростають на поверхні оброб-ленної деревини; б) види, які зростають на поверхні бетонованих споруд та на камінні.

На поверхні дерев'яних споруд та обробленій деревині нами відмічено 22 види лишайників. Найпоширенішими серед них є листува-ті лишайники родів РИаворкузсіа, РЬувсіа, Нуро^утпіа, ХапіНогіа, з накипним типом слані - види роду Ьесапога.

Епілітні лишайники були відмічені нами на поверхні бетонованих споруд та на камінні. В даних екотопах нами зареєстровано 18 видів лишайників. Головним чином це накипні види родин Verrucariaceae -

5, Lecanoraceae - 4, Tcloschistaceae - 4. Низьке видове різноманіття епілітів пов’язане з відсутністю в межах регіону дослідження природних петрофітних екотопів.

РОЗДІЛ 7. ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІХЕНОФЛОРИ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

Географічні елементи дослідженої ліхенофлори ми виділяли на основі загальноприйнятих у ліхенології принципів (Окснер, 1956, 1968, 1974,-1993; Макаревич, 1963; Макаревич та ін., 1982).

Лишайники лівобережної частини широколистянолісово! зони України відносяться до 6 географічних елементів, серед яких зональним є неморальний елемент, 2 екстразональних - бореальний, аридний, 3 азональних - гіпоарктомонтанний, монтанний, мульти-зональний. У межах кожного елементу виділяються групи видів, які складають типи ареалів в залежності від розповсюдження в широтному напрямку. Нами виділено 9 типів ареалів: 1) європейський - 12 видів , 2) євразіатський - 11, 3) євроамериканський - 9, 4) євразо-американський - 33, 5) євразоафриканський - 4, 6) євроафриканський

- 1, 7) євроафрикансько-американський - 2, 8) голарктичний - 39, 9) мультирегіональний - 93.

Гіпоарктомонтанпий елемент. Даний елемент представлений у ліхе-нофлорі регіону трьома видами (1,42%). Євразіатський тип ареалу властивий виду Caloplaca vitellinula (Nyl.) Olivier. Кущистий лишайник Cladonia stellaris (Opiz)Pouzar & Vezda належить до євразоаме-риканського типу ареалу. До лишайників з голарктичним типом ареалу відноситься вид Cladonia mcrassata Florke.

Бореальний елемент. Бореальний елемент ліхенофлори широколис-тянолісової зони України нараховує 95 видів, що складає 45% загальної кількості видів. Серед них до європейського типу ареалу відносяться 2 види (0,9%), євроамериканського - 2 (0,9%), євразіат-ського - 5 (2,4%), євраюамериканського - 25 (12,1%), голарктичного -12 (5,7%), мультирегіонального - 49 (23%).

Неморальний елемент. Неморальний елемент ліхенофлори дослідженого регіону об'єднує 54 види, що становить 25,6% загальної кількості видів. Європейський тип ареалу властивий 7 видам (3,3%). До лишайників євразіатського типу ареалу належать 2 види (0,9%), євроамериканський представлений 5 видами (2,4%), євразоафри:

¡ганський - 4 (1,9%), євразоамериканський - 7 (3,3%), голарктичний -11 (5,2%), мультирегіональний - 18 (8,6%).

Аридний елемент. Аридний елемент в ліхенофлорі регіону представлений п’ятьма видами (20,4%), розподіленими між чотирма типами ареалів. Endopyrenium monstrosum (Schaer.)Hazsl. - лишайник з європейським типом ареалу. Євразіатський тип ареалу властивий двом видам - Cladonia subrangiformis Sandst. та Caloplaca tominii. Cladonia foliáceo (Huds.)Schaer. - кущистий лишайник з мультире-гіональним типом ареалу. Євроафриканський тип ареалу представлений видом Verrucaria fusca Pers..

Монтанний елемент. Монтанний елемент нараховує 4 види (1,9%), серед яких видам Porina faginea та Lecidea exilis (Koerb.)Rabenh. властивий європейський тип ареалу. Євроафрикансько-американсь-кого тип ареалу властивий видам Acrocordia conoidea (Fr.) КоегЬ. та Catillaria chalybaea (Borrer)Massal.

Мультизональний елемент. У складі ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової зони України мультизональний елемент об'єднує 43 види лишайників (19,5%), яким властиві 5 типів ареалів: мультирегіональний - 25 (11,8%), голарктичний - 15 (7,1%), євразіатський, євразоамериканський та євроамериканський включають по одному виду (0,47%).

Серед 211 видів лишайників лівобережної частини широколистянолісової області України 7 видів (3,3%) ми не змогли віднести до певного географічного елементу. Це пов’язано з недостатнім вивченням особливостей їх поширення. Аналізуючи розповсюдження лишайників дослідженого регіону, слід відмітити, що переважно це види бореального та неморального елементів - 149 видів (70,6%). Азональним елементам ліхенофлори, а саме : гіпоарктомонтанному, монтанному та мультизональному, належить 50 видів (23,7%), зокрема останньому - 43 види (20,4 %). Екстразональним елементам -бореальному та аридному - 100 видів (47,4%). Таким чином, ліхено-флору лівобережної частини широколистянолісової зони України слід вважати бореально-неморальною, зі значною участю в ній муль-тизональних лишайників та широкою представленістю видів з муль-тирегіональним, голарктичним та євразоамериканським типами ареалів.

табл.2

Розподіл лишайників лівобережної частини широколистянолісової області України за географічними елементами та типами ареалів

ТИП АРЕАЛУ ГЕОГРАФІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ

бореаль- ний немораль- ний «ульти- зональний аридйий гівоаркто- монтанний монтан- ний Всього

1. Європейський 2 7 1 2 12

2. Євразіатський 5 2 1 2 1. _ 11

3. Євроамериканський 2 5 1 1 9

4. Євразоамериканський 25 7 1 33

5. Євроафриканський 1 1

6. Євразоафриканський 4 4

7. Євроафрикансько--американський 2 2

8. Голарктичний 12 11 15 1 39

9. Мультирегіональний 49 18 25 1 93

Всього 95 54 43 5 3 4 204

РОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ РІЗНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗА СУБСТРАТАМИ.

Лишайники певних географічних елементів поширені, як правило, на певних видах субстратів і займають 1-2 екотопи. Дана закономірність була відмічена Х.Х. Трассом для Естонії (Трасс, 1970) та групою авторів для Татарстану (Малышева и др., 1980). В залежності від приуроченості до того або іншого виду субстрату лишайники лівобережної частини широколистянолісової зони України можна поділити на такі екологічні групи:

1) епіфітні лишайники (епіфіти), що зростають на корі дерев та кущів ¡лісових масивів та зелених насаджень населених пунктів (61,1% загальної кількості видів);

2) епігейні види (епігеїди), що трапляються на піщаних, лесових та багатих на вапно грунтах (18%);

3) епіксильні види (епіксили), які поселяються на гнилій та обробленій деревині (10,9%);

4) епілітні лишайники (епіліти), які зростають на камінні, на вапнякових породах (крейда), на бетонованих спорудах (10%);

Найбільшу еколого-субстратну групу складають епіфітні лишайники. До неї належать 129 видів, зібраних на 14 деревних породах. Головними лісоутворюючими породами є сосна, дуб, береза, тополя, осика, вільха, верба, ясен, клен. Для таких порід, як сосна, береза, вільха характерне домінування у епіфітному покриві видів бореаль-ного елементу7, а саме родів Cladonia, Hypogymnia, Cetraria, Chaeno-theca. Дані форофіти належать до головних лісоутворюючих порід більшої частини регіону і це вплинуло на загальний характер ліхено-флори соснових та дубово-соснових лісів. Носіями неморального елементу в соснових та дубово-соснових лісах виступають такі лісові породи, як дуб та осика

У південно-східній частині регіону соснові та дубово-соснові ліси змінюються широколистяними. Домінуючими у деревостані тут виступають дуб, клен, ясен. Разом зі змінами у деревостані змінюється і загальне співвідношення географічних елементів епіфітних лишайників. Провідними у даних ценозах стають види неморального елементу, які приурочені до широколистяниих порід, зокрема це роди Parmelia, Lecanora, Physcia, Xanthoria, Physconia.

Еколого-субстратна група епігейних лишайників дослідженого регіону налічує 38 видів. Сюди входять переважно види бореального та мультизонального географічних елементів. Поширення епігейних видів в межах регіону тісно пов'язане з типом грунтів, які в свою чергу формуються під певним типом рослинності. На більшій частині регіону з легкими піщаними опідзоленими грунтами широко поширені види бореального елементу, зокрема види родів Cladonia та Peltigera. В південно-східній частині регіону епігейний лишайниковий покрив значно збіднюється за рахунок високої зімкненості деревостану широколистяних лісів. У лісових ценозах він формується виключно в дуже освітлених дубово^соснових лісах на піщаних грунтах. Провідну роль у формуванні епігейного лишайникового покриву тут відіграють види бореального елементу. В східній та південно-східній частині регіону, в місцях відслонення крейди, епігейний лишайниковий покрив формують види, приурочені до грунтів багатих на вапно. Лишайниковий покрив даних грунтів має невисоку видову різноманітність і, за незначним виключенням, сформований видами мультизонального географічного елементу.

Еколого-субстратна група епіксильних лишайників лівобережної частини широколистянолісової зони України нараховує 23 види, які

належать переважно до бореального, мультизонального та в меншій мірі неморального елементів. Мертва та оброблена деревина, рослинні рештки широко представлені в усіх фітоценозах регіону. У загальному поширенні видів даний субстрат сприяє просуванню лишайників бореального елементу на південь.

Еколого-субстратна група епілітних лишайників об’єднує 21 вид. Види вказаної групи утворюють лишайниковий покрив на поверхні бетонованих споруд та на крейді і мають певну приуроченість до вапняковиих субстратів. Епілітний лишайниковий покрив сформований головним чином видами мультизонального географічного елементу.

Аналіз поширення лишайників лівобережної частини широко-листянолісової зони України показав, що розміщення видів різних географічних елементів в межах регіону тісно пов'язане з певним субстратом і загалом виявляє регіональні особливості дослідженої ліхенофлори. Ця закономірність стане більш виразною, якщо вилучити з розгляду види мультизонального географічного елементу. Співвідношення між провідними географічними елементами змінюється по мірі просування від соснових та дубово-соснових лісів північної частини регіону до широколистяних лісів південно-східної частини, зокрема знижується роль бореалів в епіфітному та епігей-ному покриві та зростає роль неморального елементу в формуванні епіфітного лишайникового покриву. Повертаючись до видів мультизонального елементу, слід відмітити, що дані види з голарктичним та мультирегіональним типами ареалів виявляють широку екологічну пластичність не тільки по відношенню до кліматичних факторів,-але

і у своїй здатності заселяти різноманітні субстрати.

Таким чином, характер поширення лишайників різних географічних елементів дослідженої ліхенофлори за окремими субстратами подібний з особливостями поширення лишайників ряду інших досліджених рівнинних регіонів Східної Європи - Естонії (Трасс, 1970), Татарстану (Малышева и др., 1980).

РОЗДІЛ 9. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ЛІХЕНОФЛОРУ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

9.1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННИХ ЗМІН ЛІХЕНОФЛОРИ ТА ПИТАННЯ її ОХОРОНИ

Лісові масиви лівобережної частини широколистянолісової області України зазнали значних змін. Спорудження Київського водосховища, цілий ряд лісотехнічних та меліораційних заходів негатив-

но вплинули на скорочення поширення деяких видів лишайників. Нами було відмічено відсутність 4 видів лишайників, відомих до початку досліджень для даного регіону, а саме: Cladonia arbuscula (Wallr.)Flot., Cladonia stellaris, Stereocaulon tomentosum Fr., Parmelia revoluta Florke. На нашу думку, головною причиною зниження поширення багатьох лишайників, а можливо і зникнення деяких видів, є лісотехнічні та меліоративні роботи.

В межах лівобережної частини широколистянолісової зони України знаходиться цілий ряд невеликих заказників та пам’яток природи місцевого значення. На жаль, питання про запроектовані на початку 80-х років Дніпровський та Деснянський національні парки у зв’язку з аварією на ЧАЕС залишились невизначеними.

У південно-східній частині регіону, в долинах річок, у місцях відслонень крейди, трапляються невеликі ділянки степів. Однак випас сільськогосподарських тварин веде до зникнення степових екотопів. На нашу думку, пагорбкуватий тип рельєфу, на якому в більшості збереглися лісові масиви, степові ділянки, цікава ліхе-нофлора крейдяних відслонень, потребують комплексних ботанічних досліджень з метою проектування природоохоронних об'єктів.

9.2. ЛІХЕНОІНДИКАЦІЙНА ОЦІНКА СТУПЕНІ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ м. ЧЕРНІГОВА

обласного підпорядкування, розташоване в середній течії р. Десни. Площа 64 кв км, населення 301,1 чол. (1991 рік). В середньому за рік в Чернігові переважають вітри західного та північно-західного напрямків. Площа зелених насаджень міста складає 25,5 тис. га. Головними джерелами різного типу атмосферного забруднення на території міста є підприємства машинобудівної, хімічної промисловості, ТЕЦ та викиди автомобільного транспорту.

ліхеноіндикаційного картування виявлено ізольовані осередки най-біднішого видового різноманіття епіфітних лишайників. Один з них пов'язаний з розташуванням промислових підприємств та залізничного вузла. У 73 ділянках відмічено відповідно від 6 до 10 видів, на решті ділянок (29) - більше 10 видів. Останні були зафіксовані нами в північно-східній частині міста, а також на околицях міста, у місцезростаннях, що добре провітрюються. Пробні ділянки, на яких зростає від 5 до 10 видів, рівномірно розміщені на усій території

міста. На основі картування даних розрахунків індексу чистоти атмосферного повітря (І.Ч.П.) виділені такі зони :

1. Сильнозабруднена зона - І.Ч.П. - 1-5,5. Площа зони близько 1 кв км. Розміщена вона в районі залізничного вокзалу. За винятком Parmelia sulcata та Hypogymnia. physodes (L.)Nyl., види, що були зафіксовані в даній зоні, належать до групи стійких до забруднення, а вид Scoliciosporum chlorococcum (Graewe ex Stenhammar)Vezda є індикатором кислотного забруднення повітря. В зоні відсутні види, які належать до групи найчутливіших лишайників.

2. Середньозабруднена зона - І.Ч.П. - 5,6-15,5. Площа зони близько 10 кв км. Розміщена головним чином в центральній частині міста і простягається зі сходу на захід. Покрив епіфітних лишайників зони дещо багатший порівняно з попередньою зоною, це переважно сильно-, середньочутливі та стійкі до атмосферних забруднень види. Тут же відмічено зростання токситолерантного виду S. chlorococcum.

3. Слабкозабруднена зона - І.Ч.П. - 15,6 - 35,5. Площа зони займає близько 17 кв км. Разом з видами, які зустрічалися в попередніх зонах, у даній зоні відмічено зростання лишайників, що належать до групи найчутливіших до атмосферного забруднення видів родів Parmelia, Evemia, Ramalina.

4. Незабруднена зона - І.Ч.П. - більше 35,6. Розміщена переважно на околицях м. Чернігова. Епіфітний лишайниковий покрив зони відрізняється від інших високою видовою насиченістю та порівняно високим проективним покриттям. На кожній третій пробній ділянці відмічено зростання виду Evemia prunastri (L.)Ach., що належить до групи найчутливіших до атмосферних забруднень видів.

Отримані результати ліхеноіндикаційного картування показали, що за значною площею середньо- та слабкозабруднених ліхеноіндика-ційних зон м. Чернігів є досить близьким до середніх міст України -Рівного, Івано-Франківська, Тернополя, Луцька (Кондратюк та ін., 1993, 1994.). Однак наявність присутність осередка сильнозабруд-неної ліхеноіндикаційної зони в центральній, густо заселеній частині м. Чернігова, виявляє подібність до загального розміщення ізоток-сичних ліхеноіндикаційних зон у м. Львові (Кучерявий та ін., 1989; Кондратюк та ін., 1991).

Висновки

1. На підставі оригінальних, літературних та гербарних даних складений загальний критичний список лишайників лівобережної частини широколистянолісової області України, який нараховує 211 так-

еонів видового та внутрішньовидового рангів, які належать до 71 роду, 31 родини та групи Lichenes imperfecti.

2. Відмічено 133 види лишайників, нових для району дослідження, серед яких 46 - видів нові для Поліської підпровінції широколис-тянолісової області України, 17 видів - нові для рівнинної частини України, а 7 видів - Нуросепотусе anthracophila, Н. praestabilis, Н. sorophora, Sarcosagium campestre, Xanthoria ulophyllodes, X. julva, Caloplaca tominii вказуються вперше для ліхенофлори України.

3. До складу провідних за кількістю видів родин ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової зони України належать родини : Cladcmiaceae - 36 видів (17%), Lecanoraceae - 24 види (11,4%), Lecideaceae - 22 види (10,4%), Рагшеїіасеае - 21 вид (9,9%), Physdaceae - 17 видів (8%), Theloschistaceae - 13 видів (6,1%), Verrucariaceae - 8 видів (3,8%), Саіісіасеае - 7 видів (3,3%), Micareaceae, Ramalinaceae, Usneaceae - по 6 видів (8,4%), що складає 78,3% загальної кількості видів. Найбагатшими за кількістю видів є роди : Cladonia - 36, Le canora - 20, Parmelia -11, Caloplaca, Physda - 7. По 6 видів мають роди Ramalina, Xanthoria, по 5 видів - Chaenotheca, Pelügera, Cetraña, Micarea.

4. Результати аналізу таксономічної структури, зокрема провідне положення родин Cladoniaceae, Lecanoraceae, Lecideaceae, Parme-Uaceae, Pkysciaceae, свідчать, що ліхенофлора регіону дослідження виявляє загальні ознаки ліхенофлор Голарктики. Крім цього, наявність у спектрі провідних родин - Caliciaceae; Usneaceae, Місагеасеа -вказує, що на формування ліхенофлори регіону суттєво впливають бореальні види.

5. При порівняльному аналізі ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової зони України з ліхенофлорами ряду регіонів рівнинної частини України та Росії виявлено, що за систематичною структурою даний регіон виявляє найтісніші риси подібності з ліхенофлорами Лівобережного Лісостепу, центральної частини Приволзької височини та Татарії. Результат аналізу загального видового різноманіття свідчить про високу флористичну подібність ліхенофлори лівобережної частини широколистянолісової зони з ліхенофлорами рівнинної частини України.

6. У межах регіону дослідження нами виділені кілька груп екотопів. Ліхенофлора екотопів соснових та дубово-соснових лісів об'єднує 154 види лишайників; широколистяних лісів - 79 видів; крейдяних відслонень - 23 види; екотопів антропогенного походження - 92 види.

7. Лишайники лівобережної частини широколистянолісової зони України належать до 6 географічних елементів: бореального - 95 видів (44,3%); неморального - 54 (26%); мультизонального - 43 (19,5%); аридного - 5 (2,4%); гіпоарктомонтанного - 3 (1,4%);- мон-танного - 4 (1,9%). Для 7 видів (3,3%) належність до певного географічного елементу не виявлена Серед географічних елементів ліхенофлори регіону дослідження зональним є неморальний елемент,

2 екстразональних - бореальний, аридний, 3 азональних -гіпоарктомонтанний, монтанний та мультизональний.

8. Ліхенофлору лівобережної частини широколистянолісової зони України слід вважати бореально-неморальною, зі значною участю в ній мультизональних лишайників та широкою представленістю видів

3 мультирегіональним, голарктичним та євразоамериканським типами ареалів. Переважання азональних та екстразональних елементів над зональним свідчить про те, що регіональні особливості ліхенофлори обумовлені представленістю різних видів субстратів.

9. По відношенню до субстрату лишайники регіону дослідження належать до таких еколого-субстратних груп: епіфітні лишайники (епіфіти) - 129 видів (61,1%); епігейні види (епігеїди) - 38 (18%); епіксильні види (епіксили) - 23 (10,9%); епілітні лишайники (епіліти) - 21 (10%).

10. Встановлено, що поширення видів різних географічних елементів у межах регіону тісно пов'язане з певним субстратом. Співвідношення між провідними географічними елементами змінюються в міру просування від соснових та дубово-соснових лісів північної частини регіону до широколистяних лісів південно-східної частини, зокрема знижується роль бореалів в епіфітному та епігейному покриві та зростає роль неморального елементу у формуванні епіфітно-го лишайникового покриву.

11. Виявлено, що збіднення лишайникового покриву лівобережної частини широколистянолісової зони України тісно пов'язане з суцільними рубками лісів, необгрунтованою меліорацією та випасом сільськогосподарських тварин. Відмічена відсутність низки видів лишайників, відомих до початку проведення досліджень Cladonia arbuscula (WalIr.)FIot., С. stellaris, Stereocaulon tomentosum Fr., Parmelia revoluta Florke. Запропоновано ряд заходів по збереженню лишайникового покриву східної частини регіону.

12. Проведено картування різних показників, які свідчать про забруднення атмосферного повітря м. Чернігова: зокрема загального видового різноманіття епіфітів, поширення та проективного по-

криття окремих індикаторних видів, а також даних розрахунків індексу чистоти атмосферного повітря (І.Ч.П.). На основі ліхено-індикаційного картування в межах міста складені сумарні ізоток-сичні ліхеноівдикаційні зони. За значною площею середньо- та слаб-козабруднених ліхеноіндикаційних зон м. Чернігів є досить близьким до середніх міст України - Рівного, Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, однак присутність осередка сильнозабрудненої ліхеноінди-каційної зони в центральній, густо заселеній частині м. Чернігова, виявляв подібність до загального розміщення ізотоксичних ліхено-індикаційних зон у м. Львові.

По темі дисертації опубліковано 7 робіт :

1. Zelenko S.D. То the investigation of the lichen genus Hypocenomyce M. Choisy emend P. James & G. Schneider in Ukraine // “Fungi and Lichens in the Baltic region. “ - XII Intern, conf., abstracts, Vilnius, 1993. - P. 151.

2. Зеленко С.Д., Ковдратюк С. Я. Лишайники Дарницького лісопарку (м. Київ) // Укр. ботан. журн, - 1994. - 51, №1. - С. 104-115.

3. Зеленко С.Д. До вивчення роду Hypocenomyce M.Choisy emend P.James & G. Schneider на Україні // Там же , 2/3. - С. 153-157.

4. Зеленко С.Д., Кондратюк С.Я. Нові для ліхенофлори України види лишайників // Там же, 6. - С. 92-96.

5. Zelenko S.D. То the investigation of the lichens of the broad-leaved forest zone's left-bank part of Ukraine // Fifth Intern. Mycological Congress; abstracts, Vancouver, Canada, 1994. - P. 252.

6. Zelenko S.D. The licbenoindicational mapping of Chernigov town // 8-th Intern. Bioindicators Symp.; abstracts, May 22-28, 1995, Ceske Budejovice, Czech Republic. - P. 120.

7. Зеленко С.Д. До охорони лишайників лівобережної частини ши-роколистянолісової області України // Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників: Тез. доп. - Матеріали науково-практичної конференції, Гримайлів, 1995. - С. 155.

Зеленко С.Д. Лихенофлора левобережной части широколиственнолесной области Украины. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.01. - ботаника. Рукопись. Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины. Киев, 1996.

Проведено специальное изучение видового состава лишайников левобережной части широколиственнолесной области Украины, включающей 211 видов, относящихся к 71 роду, 31 семейству и

группе Lichenes imperfecti. Отмечено 7 новых для Украины видов лишайников - Нуросепотусе anthracophila, Н. praestabilis, Н. sorophora, Sarcosagium campestre, Xanthoria ulophyllodes, X. fulva, Caloplaca tomirdi. Проведены таксономический, географический, экологический, а также сравнительный анализ лихенофлоры. Рассмотрена роль субстрата в распространении лишайников данного региона. В рамках изучения влияния антропогенных факторов на лихенофлору проведены лихеноиндикационные исследования в г. Чернигове.

Zelenko S.D. Lichen flora of the left-bank part of Ukrainian broadleaved forest zone. PL D. thesis. Speciality 03.00.01. - Botany. M.H. Kholodny Institute of Botany of the National Academy Sciences of Ukraine. Kyiv, 1996.

A special study of species content of the lichen flora of the left-bank part of the Ukrainian broad-leaved forest гопе including 211 species of 71 genera, 31 families and Lichenes imperfecti group was carried out. A total of 7 lichen species (.Нуросепотусе anthracophila, H. praestabilis, H. sorophora, Sarcosagium campestre, Xanthoria ulophyllodes, X. fulva, Caloplaca tominii) are for the first time reported for Ukraine here. Taxonomic, geographic, ecological and comparative analyses of the lichen flora were studied. The role of substratum to the lichen distribution in this region is discussed. A lichen investigation in Chemihiv town was made to identify the influence of anthropogenous factors on the identified lichen flora.

Ключові слова : Україна, ліхенофлора, лишайники, лівобережна частина широколистянолісово! області, екологія, ліхеноіндикація.