Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Исследования цитохромов Р-450, преобразующих N-нитрозосоединения, в лимфоцитах и печени крыс в условиях влияния экзогенных и эндогенных факторов нитрозирования

ВАК РФ 03.00.04, Биохимия

Автореферат диссертации по теме "Исследования цитохромов Р-450, преобразующих N-нитрозосоединения, в лимфоцитах и печени крыс в условиях влияния экзогенных и эндогенных факторов нитрозирования"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМШ НАУК УКРАШИ ¿у 1НСТИТУТ BIOXIMIÏ 1м.О.В.Г1алладша

С ^

на правах рукопису

СНОЗ Сергш Валентинович

ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЦИТОХРОМ1В Р-450, ЩО ПЕРЕТВОРЮЮТЬ N-ШТРОЗОСПОЛУКИ, В Л1МФОЦИТАХ ТА ПЕЧ1НЦ1 ЩУР1В В УМОВАХ ВПЛИВУ ЕКЗОГЕННИХ ТА ЕН-ДОГЕННИХ ФАКТОР1В Н1ТРОЗУВАННЯ

03.00.04 - Б10Х1МШ

Автореферат

дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата бюлопчних наук

Кшв-1995

Робота виконана в 1нститут1 Здоров'я iMern JI.I.Медведя МОЗ Украши.

Проввдна установа: Кшвсышй нащональний ушверситет iMeHi Тараса Шевченка

Захист дисертацп вщбудеться "25"грудня 1995 р. о 14 годиш на засвданш спещал1зовано1 вчено! ради Д 01.84.01 в 1нститут1 6ioxiMiI iMeHi О.В.Палладша HAH Украши за адресою: 252601, Кшв, вул. Леонтовича 9.

3 дисертащею можна ознайомитись у науковш б1блютещ шсти-туту.

Автореферат розкланий "25"листопада 1995 р.

Вчений секретар спещал1зовано! вчено! ради,

НАУКОВИИ КЕР1ВНИК

доктор бюлопчних наук, старший науковий ствробЬтник М.П.Дмитренко

ОФ1Ц1ЙН1 ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, старший науковий cniBpoöiTHHK б.О.Баглш

кандидат бюлогсчних наук, старший науковий сп1вроб1тник • В.О.Михайловський

кандидат бюлопчних наук

Актуальшсть проблеми. Утворення, бютрансформащя та ви-ведення з оргашзму N-ттрозосполук привертае увагу дослщник1в вже на протяз1 чотирьох десятюв pokíb з моменту появи перших доказ1в кандерогенних та мутагенних властивостей цих речовин.

В останнш час штерес до ще! проблеми значно Biipic. Це обу-мовлено накопиченням в оточуючому середовищ! попереднишв N-ттрозосполук, що пов'язано з широким використанням в с1льсь-кому господарств1 пестицид1в, яю вмицують вторинш та третинт амшогрупи, в тому числ1 i сим-триазинових гербщщдв, надход-женням в грунт i до рослин значних кшькостей hítphtíb та ттра-tíb у вигляд1 мшеральних добрив, комунальних спчних вод i атмосферного забруднення оксидами азоту (Rubenchik B.L., 1993). До того ж, з'явились дат про те, що в opraHÍ3MÍ ссавщв ввдбува-еться утворення оксиду азоту, який, можливо, е одним з основ-них ендогенних фактор1в ттрозування (Moneada S.,1991). Його синтез макрофагами та шшими типами кл1тин значно посилюеть-ся у вщповщь на надходження MÍKpoopraHÍ3MÍB. Активоваш таким чином макрофаги спроможт утворювати N-ттрозосполуки з ввдповвдних aMÍHÍB (Miwa М.,1987; Kosaka Н.,1989).

Бютрансформащю N-ттрозосполук, а також б1лыиост1 ксено-6íothkíb в opraHÍ3MÍ виконуе монооксигеназна система. Основним П компонентом е гемопроте!д - цитохром Р-450, представлений багатьма 1зоформами, як1 мають р1зну субстратну специф1чтсть та шдукуються р1зними класами ксенобютитв (Мишин В.М., Ляхович В.В.,1985). Особлива форма цитохрому Р-450 (Р-450 IIE1) катал^зуе N-деметилювання та дештрозування N-ттрозосполук (Yang C.S.,1990).

Враховуючи вищевказат властивосп цитохром1в Р-450, вив-чення особливостей ix катал1тичних активностей та ф1зико-х1м1ч-ного стану необхщне для оцшки ступеню навантаження на оргатзм i небезпеки вщповвдних ксенобютишв.

Цитохроми Р-450 найбьлын детально вивчеш в печшц1, де вони бютрансформують основну масу ксенобк)тик1в, що надходять до орган1зму. Разом з тим, все больше даних вказують на те, що цитохроми Р-450, hkí розмицет в кл^инах iMyHHOi системи, Biflir-рають не менш важливу роль у цьому процесс зокрема в бюактиваци ароматичних та пол1ароматичних вуглеводтв, i в пов'язаним з нею розвитком патологи кров1, 1мунодефщит1в i онкозахворювань (Schnier G.G.,1989; Осташевский В.А.,1987).

Вищевказат факти визначають актуальтсть проблеми та до-зволяють сформулювати мету роботи.

Мета роботи: Вивчити стан цитохронпв Р-450, що трансфор-мують Ы-нггрозосполуки, в л1мфоцитах р1зних л1мфо!дних орга-шв 1 кров1 та в тканиш печшки в умовах ди сим-триазинового гербщиду симазину, штриту натр1ю, шдукцп ендогенного синтезу оксиду азоту, а також ввдомих модулятор1в активное^ моноок-сигеназно! системи.

Для досягнення поставлено! мети вир1шувались слвдукт за-вдання:

1.Вивчити основш кшетичш характеристики реакцш Ы-деме-тилювання та дештрозування Ы-штрозодиметиламшу (НДМА) в л1мфоцитах р1зного субпопулящйного складу (тимус, селезшка, перифершна кров) та вплив на щ реакцп шдуктор1в та шг!бггор1в р1зних 1зоформ цитохрому Р-450.

2.Досл1дити комбшовану та 1зольовану дш симазину та нггри-ту натр1ю на актившсть перетворення цитохромами Р-450 НДМА в л!мфоцитах та печшщ в гострому 1 субхрошчыому дослвдь

3.Визначити можливкть штрозування симазину в р1зних органах щур1в (печшка, тимус, селезшка, нирки) та досладити вплив на цей процес екзогенних та ендогенних попередник1в Ы-штро-зосполук.

4.Провести статистичний анал1з можливих кореляцшних за-лежностей м1ж катал1тичними активностями цитохромхв Р-450 у печшщ та л1мфоцитах р1зних оргашв.

Наукова новизна та теоретична значимость роботи. Вперше проведено пор1вняльне досладження дештрозуючо! 1 Н-деметилю-ючо! активностей цитохром1в Р-450 та !х основних кшетичних характеристик по вщношенню до НДМА в л1мфоцитах з р1зних органов та в тканиш печшки щур1в. Вивчено вплив на щ фер-ментативш активност1 попередник1в Ы-нггрозосполук (симазину та штриту натр1ю) при 1х роздшьному 1 сум1сному введенш, вадо-мих шдуктор1в та шг1б1тор1в монооксигеназно! системи 1 вакцини БЦЖ, яка викликае прискорення ендогенного синтезу N0 в орга-шзмь Показана можливкть утворення Ы-штрозосимазину в р1з-них органах щур1в та дослщжено вплив на цей процес штриту натрш та ш'екци вакцини БЦЖ.

Практична значим1сть роботи. Отримаш результата 1, зокре-ма, сшввщношбння швидкостей реакцш Ы-деметилювання та де-нггрозування можуть бути використаш при оцшщ небезпеки сполук, здатних штрозуватись, та штрит1в, штрат1в 1 шдуктор1в ендогенного синтезу оксиду азоту.

Виявлена позитивна корелящя м1ж змшами активностей ви-щевказаних реакцш у печшщ та л1мфоцитах перифершно! кров1 е основою для розробки оцшочних тест1в х!м1чного "навантажен-ня" оргашзму людини М-штрозосполуками та 1х попередниками, з використанням загально! фракци л1мфодитав перифершно! кровь

Отримаш даш вказують на необхздшсть обмеження допуску ос1б з хротчними запалювальними процесами шфекцшно!, ауто-1мунно1 та шшо1 етиологи до роботи з азотвмщуючими х!м1ч-ними сполуками, здатними ттрозуватись.

Особистий внесок автора у розробку наукових результате, що виносяться на захист, полягае у виконанш всього обсягу екс-периментально! частини дисертащ!, тдбор1 та обробщ л1тератур-них даних, а також, разом з науковим кер1вником, анал1з1 та штерпретацп отриманих результате. Роздал роботи по вивченню н1трозування симазину виконаний при допомоз1 к.м.н.Бардша Ю.В.

Положения, як1 виносяться на захист.

1.Л1мфоцити з р1зних л1мф01дних оргашв 1 перифершно! кров1 можуть перетворювати Ы-ттрозосполуки под1бно по характеру ди та активное^ тканиш печшки.

2.3 сим-триазинових гербщид1в в оргатзм1 можуть утворюва-тись >1-штрозосполуки 1 цей процес посилюеться пщ впливом ек-зогенних та ендогенних штрозуючих агенив.

З.Екзогенш та ендогент попередники Ы-штрозосполук здатш впливати на 1х цитохром Р-450-залежну бютрансформащю в тканин! печшки 1 в л1мфоцитах з р1зних л1мфо!дних оргашв та кровЬ

Апробащя роботи. Основш результати роботи були представлен! на VI Украшському бк>х1м1чному з'1зд1 (Ки1в,1992), XII Мдж-народному симпоз1ум1 шд егвдою ВОЗ "Здоров'я та ергоном1чш аспекти безпечного використання х1м1чних речовин у с1льському та лковому господарств1"(Ки!в,1993), ]Шжнародтй конференцп "Навколишне середовище та здоров'я" (Чершввд, 1993) та конференцп присвяченш 100-р1ччю з дня народження акад. 0.1.Черкеса (Ки1в,1994).

Публшаци. Матер1али дисертаци викладеш в 10 наукових працях.

Структура та обсяг дисертаци. Дисертащя викладена на 135 сторшках друкованого тексту 1 складаеться з вступу, огляду л1те-ратури, об'екпв та метод1в дослвджень, результатав власних до-слзджень та IX обговорення, заключения, висновк1в та перелшу використаних джерел з 204 найменувань. Глюстративний матерь ал поданий в 11 малюнках та 15 таблицях.

ОБ'бКТИ ТА МЕТОДЫ ДОСЛЩЖЕНЬ.

В дослвдах були використаш щури-самщ лши BicTap вагою 100200 г, що утримувались на стандартнш д1ета в!вар1ю. Об'ектом дослщжень служили кров, тимус, селезшка, печшка та нирки досладних тварин.

Досладжувалась д1я таких сполук:

- симазину (2-хлор-4,6-бк(етиламшо)-сим-триазин, ЛД50 для щур1в складае 1390 мг/кг маси тала), як пестициду, що здатний штрозуватись в умовах in vitro. Вплив симазину на активноста цитохром1в Р-450 njypiB ощнювався в гострому та субхрошчному (два мюящ) дослвдах як при розд1льному, так i при сум1сному введенш разом з NaN02. Були використаш слвдуюч! дози пестициду: 278 та 139 мг/кг маси тала тварин, ввдповвдно, при розд!ль-ному i cyMicHOMy введена у гострому дослщ1 та 139 i 70 мг/кг, ввдповщно, у cy6xp0Hi4H0My дослда. Симазин у вигляд1 водно! суспензи вводили тваринам щоденно за допомогою внутр1шньош-лункового зонду;

- ттриту натр1ю ( ЛД50 для щур1в складае 120 мг/кг маси тала), як штрозуючого агенту, при сум1сному та роздшьному введенш у гострому дослда у дозах 12 i 24 мг/кг маси тша та у субхрошчно-му - 6 i 12 мг/кг, ввдповвдно. NaN02 вводили щоденно внутршнь-ошлунково у вигляд1 водного розчину;

- вакцини БЦЖ, як фактору, що викликае шдукщю ендоген-ного синтезу NO та активащю перитонеальних макрофапв в доз1 10 мг/кг маси тала тварин. Вакцину БЦЖ вводили штраперито-неально у вигляд1 стерильного розчину в 0.9% NaCl.

Постми,охондр1альну фракщю печшки одержували за методом Haugen D.A. i Coon M.S. (1983) шляхом диференцшного центри-фугування в 1.15% KCl. Лiмфoцити та пepитoнeaльнi макрофаги видйшли як описано у Дж. Клауса (1990) за стандартними методиками.

Культивування перитонеальних макрофапв проводили в се-редовишД Хенкса, забуференому 10 ммоль/л трис HCl, з 5% сиро-ваткою теляти i 2 ммоль/л Ь-аргшшом в С02-шкубатор1 при 37 °С напротяз! 24 годин. Культивування закшчували внесениям наси-ченого розчину Ва(ОН)2 та 20% розчину ZnS04 та подалыним цен-трифугуванням. Вадбирали супернатант та використовували його для визначення штритав та штратав.

Визначення N-деметилюючо! та ден^розуючо! активностей цитохром!в Р-450 у печшщ та л!мфоцитах проводили з викорис-танням НДМА як субстрату за методом Tu Y.Y and Yang Ch.S. (1983) та Yoo J. (1987) з модифжащями. Ферментативш актив-

HOCTi визначали по утворенню продуктов реакцш - формальдетду (спектрофотометрично за допомогою реактиву Nash) та штрит-юну (за допомогою реактиву Tpica).

Визначення штрит1в та н1трат1в виконували за методом Green L. (1982), з модифжащями. Визначення проводили в 96-луночно-му планшет^ спектрофотометрично за допомогою реактиву Tpica. Для визначення шлькост1 штрат1в проби пропускали через кадмЬ eBi колонки (вщновна здатшсть 97.2±8.4%). Отриманий при вщ-новленш нггрит визначали, як описано вище. Розрахунки проводили за кал1брувальною кривою з врахуванням коефщ1енту ввдновлення.

При вивченш штрозування симазину тварини були роздглеш на чотири групи. BciM im вводили внутрипньошлунково 14С-сима-зин (питома радюактившсть 1,7 ГБк/г) з розрахунку 2.3 мг/кг маси т!ла. Перша група була контрольною, друга - разом з 14С-симазином отримувала внутршшьошлунково NaN02 (20.5 мг/кг маси Tina). Третш rpyni за 18 годин до експерименту вводили штраперитошально вакцину БЦЖ в доз110 мг/кг маси ша. Чет-вертш rpyni тварин вводили вакцину БЦЖ, NaN02 та иС-сима-зин, як вказано вище. Забш проводили при еф1рному наркоз1 через 30 хвилин теля введения симазину та NaN02. Вид1леш органи одразу ж заморожували в рвдкому азоть N-штрозосимазин та си-мазин екстрагували хлороформом з лужних гомогенат1в тканин. Проби роздшяли за допомогою тонкошарово! хроматографй на платавках Silufol 4V-257. Розд1лення проводили в систем! еф1р:гек-сан (1:2), поелвдовним хроматографуванням, дв1чь Симазин та N-нггрозосимазин визначали на пластинках при ультрафюлетовому onpoMmeHi у вигляд1 темних плям pi3Ho'i локал1зацп (Rf симази-ну-0.15, N-HiTpo3OCHMa3HHy-0.50). Вид1леш плями вир1зали та помщали у флакони i3 сцинтиляцшною радиною ЖС106А. Про синтез N-штрозосимазину судили по включению радюактивно! м1тки в його плями на хроматограмЬ

Б1пок визначали за методом Jloypi (1951).

Статистичну обробку результат1в дослщжень проводили методами вар1ацшно1 статистики з використанням t-KpnTepiio Стью-дента. Розрахунок кореляцй виконували за методикою обчислення коефщ1ент1в кореляцп для малочисельних груп (Плохинский H.A. ,19 70). Змши вважали достов1рними вщносно вщповщного контролю при р<0.05, в таблицях позначено "*".

РЕЗУЛЬТАТ! ВЛАСНИХ ДОСЛВДЖЕНЬ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ.

1.Дослщження кшетичних характеристик реакцш N-деме-тилювання та дештрозування в л1мфоцитах. В л1мфоцитах тимусу, селезшки та перифершно! KpoBi нами виявлеш цитохром P-450-залежш Ы-деметилююч1 та дештрозуюч1 активное^ ввднос-но такого субстрату як N-штрозодиметиламш. 0ск1льки констан-ти М1хаел1са i максимальш швидкосп та оптимальш концетраци субстрату для цих реакцш в дослвджуваних л1мфоцитах у ли-ера-Typi не описаш, нами були проведен! вщповадш дослщження. При цьому встановлено, що Km реакци N-деметилювання N-штрозо-диметиламшу у л!мфоцитах селезшки та перифершно! кров1 скла-дають, ввдповщно, 37.1 i 44.6 мМ, що значно больше величини Km вказано! реакци в тканиш печшки, яка становить, по даним р1зних aBTopiB, вад 1.3 до 10 мМ (Yang C.S., 1990; Chieli Е., 1990). В тимоцитах величина константи М1хаел1са приблизно така ж як у печшщ - 10.6 мМ. Vmax реакци N-деметилювання у Bcix дослщ-жених л1мфоцитах знаходиться в межах 1.3-2.5 нмоль/хв, що менше шж у печшщ, де за даними Chieli Е.(1990) Vmax становить 6.8 нмоль/хв. Km реакци дештрозування в л1мфоцитах селезшки (32.5 мМ), перифершно! KpoBi (63.5 мМ) та тимусу (32.7 мМ) та-кож значно öbibini, нiж величина, вадома для печшки, яка по даним р1зних aBTopiB складае 5.6-8.0 мМ (Yang C.S., 1990; Chieli Е.,1990). Максимальна швидшсть реакци дештрозування в л1мфоцитах перифершно! KpoBi (2.35 нмоль/хв) в три рази б1ль-ша, шж в лiмфoцитax тимусу i селезшки, де щ величини приблизно однаков1 i становлять 0.72 i 0.90 нмоль/хв, вщповщно.

3 даних лггератури вщомо, що етанол викликае шдукщю i30-форми Р-450 IIE1 в печшщ, глщерин пригшчуе реакци N-демети-лювання та дештрозування, пов'язаш з щею 1зоформою в умовах in vitro в концентращях 22-220 мМ (Yoo J., 1987). Нами виявле-но, що етанол викликае в л1мфоцитах тимусу та перифершно! KpoBi збЬшшення дештрозуючо! активное™ в 3-4 рази, як i в печшщ. В л1мфоцитах селезшки шдукщя не спостер!гаеться, що, можливо, пояснюеться особливостями субпопуляцшного складу цього органу.

Фенобарбггал не виявив свого впливу на денггрозуючу актив-н1сть Hi в одному з дослщжуваних оргашв. N-деметилююча ак-тившсть в ycix дослщжуваних л1мфоцитах i печшщ не шдукувалась як фенобарб1талом, так i етанолом, за винятком тимоцит1в, де останнш збшьшував актившсть в 1.7 рази.

Вивчення впливу глщерину в концентрациях 22-220 мМ на вказаш реакцп показало, що вш пригшчуе реакщю деттрозу-вання в спленоцитах тгльки на 10%, в л1мфоцитах тимусу i пери-фершно'1 кров1 до 30%, а для тканини печшки процент пригшчення складав 45%, що вщповщае даним лггератури (Yoo J., 1987). Ре-акщя N-деметилювання слабко пригшчуеться в спленоцитах та л1мфоцитах перифершно! кров1 (процент пригшчення досягае 12 при 100-220 мМ глщерину), i не змшюеться в тимоцитах. В тканин! печшки шпбуюча д1я глщерину на N-деметилюючу актив-HicTb була б1лын виражена i складала 30-35%.

Виходячи з результатов дослав по гальмуванню глщерином та шдукцп етанолом i фенобарб1талом реакцш дештрозування та N-деметилювання, можна припустити, що в л1мфощних органах, л1мфоцитах KpoBi та в тканиш печшки за бютрансформацпо N-штрозодиметиламшу може вщповщати одна i та ж 1зоформа ци-тохрому Р-450, а саме Р-450 IIE1.

2. Дослщження !зольовано! та комбшовано1 дП симазину i ттриту натр1ю на N-деметилюючу та дештрозуючу активное™ печшки та л1мфоцит1в тварин у гострому досладь Нами виявле-но, що при розд1льному i cyMicHOMy введеши дослщжуваних речо-вин щурам на протяз1 трьох дшв актившсть N-деметилювання N-штрозодиметиламшу в печшщ знижуеться приблизно у 5 раз1в (таблиця 1). Зниження ще! активное™ у л1мфоцитах селезшки дещо менше (2.5-3 рази), а у л1мфоцитах тимусу i перифершно'1 кров1 спостер1галось П шдвищення. При сум1сному введены! симазину та штриту натр1ю в ycix дослщжуваних випадках ефект виявився менш шж адитивним.

Таблиця 1

Вплив симазину та иприту натрю на активнють Ы-деметилювання в печ1нц1 та л1мфоцитах селезшки, тимусу 1 перифермноТ кров1 щур1в у гострому дослщ1 (нмоль НСНО на мг бтку/хв; М±т; п=6-7)

Речовина Печшка Л1мфоцити

селезшки тимусу кров1

контроль 0.43±0.16 0.99±0.16 0.29±0.14 0.68±0.17

симазин 0.08±0.02* 0.40±0.09* 1.50±0.37* 1.74±0.38*

ИаШ2 0.09*0.02* 0.31±0.08* 2.16±0.40* 2.37±0.57*

симазин+ ЫаШ2 0.09±0.02* 0.34±0.07* 2.52±0.46* 2.16±0.40*

Симазин не впливав на активтсть дештрозування у печшщ, але збшынував п в л1мфоцитах селезшки (в 4.2 рази), тимусу (в 2.9 рази) та перифершно! кров1 (в 2.5 рази). Нггрит натр1ю стиму-лював дану актившсть як у л1мфоцитах, так 1 в печшщ. Щ змши можуть бути пов'язаш з посиленням синтезу М-штрозосполук в оргатзм1 або з активащею гуашлатциклази, що приводить у обох випадках до шдукци цитохрому Р-450 ПЕ1. Сумкне введения симазину та штриту натрда викликало менш шж адитивний ефект на денггрозуючу актившсть в ус1х випадках. Так, у печшщ змши були на р1вш ефекту, викликаного лише одним ттритом натр1ю, у селезшщ ефект був менший, шж при да симазину, але б1ль-ший, шж при введенш штриту натр1ю. У тимус1 ефект був большим вщ викликаного 1 симазином 1 штритом натр1ю, але не досягав сумарного. У л1мфоцитах кров1 дослвджувана активнкть вияви-лась на р1вш контрольних величин (таблиця 2).

Таблидя 2

Вплив симазину та иприту натрш на активнють денггрозування в neniHui та лмфоцитах селезЫки, тимусу i перифермно!' Kpoßi щурю у гострому дослщ1 (нмоль Ы02"на мг бшку/хв; М±т; п=6-7)

Речовина Печшка Ллмфоцити

селезшки тимусу KpOBi

контроль 0.24±0.06 0.68±0.12 0.59±0.07 0.98±0.29

симазин 0.38±0.07 2.83±0.68* 1.71±0.31* 2.42±0.54*

NaN02 0.64±0.17* 1.60±0.30* 2.66±0.65* 2.92±0.63*

симазин+ NaN02 0.67±0.14* 2.19±0.41* 3.27±0.83* 1.63±0.46*

При cyMicHOMy i роздшьному введент симазину та нд.триту на-тр1ю величини ствввдношення активностей реакцш N-деметилю-вання та дештрозування (HCH0/N02* шдекс) у печшщ знижуеться на порядок. За думкою ряду автор1в величина дього доказнику мае критер1альне значения при оцшщ можливо! мутагенно! та канцерогенно! дп N-штрозосполук (Цырлов И.Б., 1987; Suzuki Н.,1991; Момот В.Я.,Мельников О.Р.,1990). Його величина зви-чайно близька до одинищ i залежить вщ виду та вшу тварин. До змши величини HCH0/N02' шдексу може приводити надходжен-ня до оргашзму як N-штрозосполук, так i ксенобютишв шших клашв.

На сьогодшшнш день немае однозначное^ в трактуванш цих змш. Б1лышсть дослщник1в (Yang C.S.,1990; Suzuki Н.,1991; Момот В.Я..Мельников О.Р.,1990) схиляються до того, що зрос-

тання шдексу е небезпечним, тому що приводить до зростання продукцп метильних радикал1в, akí безпосередньо метилюють нуклеотиди ДНК, до утворення формальдегиду та до активаци таких канцерогешв, як N-штрозоамши i Ы-н1трозоам1ди. Але по-ряд з цим icHye i шша думка (Цырлов И.Б.,1987): штенсивна ге-неращя hítpht-íohíb також являе собою значну небезпеку, в тому числ1 i для геному, поскшьки штрит викликае однонитков1 ро-зриви та знижуе р1вень репарацп ДНК (Михайленко В.М.,1988). На наш погляд, небезпечним е р1зке ввдхилення цього показнику в той чи шший 6ík за рамки ф1зюлопчних норм.

З.Дослздження впливу симазину та штриту натр1ю на фер-ментативш активное^ цитохром1в Р-450 у субхрошчному до-сл1дЬ 1з одержаних даних (таблидя 3) випливае, що введения щурам симазину на протяз1 двох тижшв збшьшувало актившсть N-деметилювання в тимоцитах, знижувало в л1мфоцитах селезш-ки i майже не впливало на не! в тканиш печшки. Штрит натр1ю також шдвищував N-деметилюючу актившсть тимощгав, не впли-вав на не! в л1мфоцитах селезшки i зменшував у тканиш печшки.

Дештрозуюча актившсть в печшщ при введенш на протяз1 двох тижшв штриту натрпо зростае, величина сшввщношення N-деме-тилюючо! та дегптрозуючо! активностей знижуеться з2.31 до 0.34 (таблиця 4). Симазин при даному терм1ш введения збишшував дештрозуючу актившсть печшки. Сумкне ж введения дослвджу-ваних речовин також шдвищувало актившсть N-деметилювання та дештрозування N-нiтpoзoдимeтилaмiнy в печшщ, знижуючи HCH0/N02" шдекс, хоча i в меншш Mipi, шж при надходженш одного NaN02. В лгмфоцитах тимусу в тих же умовах cnocTepira-лось шдвищення N-дeмeтилюючo'i активности але нижче сумар-Hoi" дп досл1джуваних речовин. Слабкий гальмуючий вплив симазину та NaN02 на N-деметилювання у селезшщ при сумкшо-му введенш потенщювався.

Таблиця 3

Вплив симазину та нггриту натрю на активнють М-деметилювання в пемЫщ \ л1мфоцитах селезЫки та тимусу щур1в у суб-хроычному дослщ1 (нмоль НСНО на мг б1пку/хв;М±т; п=6-7)

Речовина Термш введения Печшка Лшфоцити

тимусу селезшки

контроль два тижш 0.39±0.07 0.31±0.03 0.99±0.21

ЫаЫ02 -II- 0.14±0.05* 0.75±0.19* 0.76±0.18

симазин -II- 0.59±0.09 1.21±0.37* 0.71±0.31

симазин+ ЫаЫ02 -Ц- 1.05±0.25* 1.01±0.25* 0.37±0.11*

контроль два мкящ 0.49±0.18 0.61±0.21 2.35±0.72

ЫаЫ02 0.05±0.03* 0.50±0.12 0.69±0.22*

симазин -II- 0.94*0.26 1.06±0.25 0.24±0.07*

симазин+ -II- 1.28±0.26* 1.89±0.52* 1.96±1.24

При двохм1сячному надходжент симазину до оргатзму щур1в спостер1галась така ж сама направлешсть його ди на актившсть деметилювання в ус1х досладжених органах, як 1 в двохтижднево-му дослвдь Лише в л1мфоцитах селезшки пригтчення ц1е! актив-нос™ насильки посилювалось, що вона зменшилась у пор1внянш

з ввдповщною контрольною величиною в десять раз1в. Дештрозу-юча актившсть тканини печшки шд впливом симазину за цей же час знизилась, а НСН0/Ы02" шдекс зр1с в 3.7 рази.

Таблиця 4

Вплив симазину та иприту натрю на денпрозуючу активнють \ НСН0/Ы02 ¡ндекс в печЫц1 щур1в в субхротчному дослщ1

Речовина Термш введения 1ндекс М±т,п=6-7 Актившсть, нмоль N0, на мг б1лку за хв, М±т, п=6-7

контроль два тижш 2.31±0.16 0.17±0.02

ЫаЫ02 0.34±0.06* 0.40±0.08*

симазин 2.59±0.06 0.27±0.03*

симазин+ ЫаЫ02 -Ц- 1.73±0.28 0.60±0.07*

контроль два мкящ 0.84±0.23 0.67±0.09

ЫаЫ02 -II- 1.34±1.14 0.04±0.01*

симазин -II- 3.13±0.09* 0.30±0.08*

симазин+ ЫаЫ02 -II- 1.39±0.02* 0.92±0.18

При введенш штриту натр1ю на протяз1 двох м1сящв ЬТ-деме-тилююча актившсть в печшщ 1 селезшщ знизилась ще б1лыпе, шж за два тижш, а в тимус1 була на р1вш контрольних величин. Зб1лыиення дештрозуючо! та Ы-деметилюючо1 активностей в тканин! печшки при сумишому введенш штриту натрш та симазину на протяз1 двох м1сящв перевищувало сумарний ефект 1х ди, ввд-поввдно, у 1.46 та 3 рази. Таким чином, одержан! результати сввд-

чать на користь того, що симазин та шгрит натрпо caMi по co6i викликають суттев1 змши цитохром P-450-залежних N-демети-люючо'1 та дештрозуючо! активностей, характер яких визначаеть-ся р1зними i взаемоперетинаючимися шляхами впливу на вщповвдш ферменти у л1мфоцитах р1зного субпопулящйного складу та у тканиш печшки. Цей вплив може ввдбуватись на к1лькох р1внях: геномному (експрес1я чи penpecin гешв, пошкодження структури-ДНК), трансляцшному i посттрансляцшному (вплив на-бшкову та простетичну структури ферменту, лшщне оточення, субстрати, продукти та кофактори вщповщних реакцш).

Вплив симазину на цитохроми Р-450 у першу чергу пов'яза-ний з його бютрансформащею в кл1тинах, яка вщбуваеться у два етапи. На першому, проходить цитохром P-450-залежне N-деал-килювання, яке приводить до утворення етильних радикал1в та ацетальдегвду, на другому - кон'югащя з глютатюном та виведен-ня з оргашзму (Adams N.H.,1990). KpiM того, симазин е слабким мутагеном (внаслвдок под1бност1 свое! структури до структури ni-рим1динових нуклеотщцв вш здатний штеркалюватись в сшраль ДНК) та 1мунотоксикантом, особливо для Т-л1мфоцит1в (Маковская Е.И., 1990).

При сум1сному надходженш до орган1зму симазину i штриту натр1ю кр1м введених речовин д1ють ще новоутворений N-штро-зосимазин та ïx метаболии. Можливо тому нами не cnocTepira-лось сумаци да симазину та штриту натрпо при ïx cyMicuoMy введенш, в бшыпост1 випадшв вщбувалось потенщювання або вза-емокомпенсащя ефект1в.

4.Вплив вакцини БЦЖ, як шдуктора ендогенного синтезу оксиду азоту, на активное^ реакцш цитохром P-450-залежно-го N-деметилювання та дештрозування. Враховуючи те, що моно-оксигеназна та 1мунна системи утворюють загальний мехатзм захисту оргашзму вщ екзогенних вплив^в бюлопчно'! та xiMÎ4Hoï природи (Ковалев И.Е.,1985; Williams J.,1985), ми дослщили 3Mi-ни у активностях реакцш N-деметилювання та дештрозування у л1мфоцитах селезшки, перифершно! кров1 та у тканиш печшки при 1муннш в1дповда оргашзму на ш'екцш вакцини БЦЖ.

1мушзащя тварин вакциною БЦЖ викликала активащю пе-ритошальних макрофапв, про що свщчило зб1лыдення в 2.6 рази загально! шлькост1 кл1тин у перитошальному ексудат1 (з 2.3±0.06 до (5.91±0.21)х107 клггин), шдвищення ïx здатносй вщновлюва-ти штросинш тетразолш та утворювати штрит- та штрат-юни.

Таблиця 5

Вплив вакцини БЦЖ на Ы-деметилюючу \ деытрозуючу активности печЫки, лмфоцитш селезтки та перифер1йн01 кров1 щурш (нмоль НСНО або Ы02- на мг бтку/хв; М±т; п=6-8)

Умови доелвду Реакщя Печшка Л1мфоцити

селезшки кров1

контроль М-демети-лювання 0.43±0.16 0.99±0.16 0.69±0.17

БЦЖ 0.12±0.07* 0.66±0.18 0.74±0.36

контроль дештро-зування 0.24±0.06 0.68±0.12 0.98±0.29

БЦЖ 0.04±0.01* 1.45±0.46* 2.83±1.71

Встановлено, що ш'екщя тваринам БЦЖ гальмуе в 3.5 рази Ы-деметилюючу 1 в 5.6 рази дештрозуючу активное™ в печшщ. Змш Ы-деметилюючо! активное™ в л1мфоцитах селезшки та перифе-ршног кров1 при цьому не виявлено. В л1мфоцитах селезшки де-штрозуюча актившеть над впливом вакцини БЦЖ зросла у 2.5 рази.

Зпдно даних л1тератури (Сибиряк С.В.,1992), пригшчення мш-росомальних ферменив печшки, зокрема монооксигеназ, спосте-р1гаеться при введенш1муностимулятор1в 1 опосередковуеться через активащю макрофагхв та посиленням ними синтезу розчинних фактор1в, таких як штерферон, штерлейкш-1, фактору нез'ясо-ванно! дп. Отриман1 нами даш дають можлившть припустити, що пригшчення мшросомальних ферменив, ввдповвдальних за пере-творення М-штрозоамш1в, пов'язане з д1ею на гемовий центр ци-тохрому Р-450 ПЕ1 оксиду азоту, що синтезуеться у вщповщь на введения вакцини БЦЖ макрофагами, гепатоцитами та шшими типами кл1тин. Можливо тому, 1мушзащя оргашзму щур1в вакциною БЦЖ приводить до пригшчення активное™ бютрансфор-маци КГ-штрозодиметиламшу в тканиш печшки 1, одночасно, до

зб1льшення дештрозуючо! активноста в л1мфоцитах селезшки. Р1зна спрямовашсть цих ефектав, мабуть, пояснюеться тим, що в печшщ оксид азоту безпосередньо пригшчуе ввдповщну !зоформу цитохрому Р-450, а в л1мфоцитах переважае п шдукщя Ы-штро-зосполуками, що утворюються в цих умовах з ендогенних амш1в \ оксиду азоту.

5. Анал1з кореляцшних залежностей м1ж активностями дитохром1в Р-450 у печхнщ та л1мфоцитах р1зних оргашв. На-

йб1льш доступним джерелом л1мфоцитав людини е перифершна кров. Показана можливкть оцшювати схильшсть людини до он-козахворювань по активноста локал1зованих в цих клггинах ци-тохром1в Р-450, що перетворюють бензо[а]шрен (Осташевский В.А.,1987). Для прогнозування розвитку та перебиу захворювань, обумовлених впливом ксенобютишв, зокрема Ы-штрозосполук та 1х попереднишв, необх1дно визначити чи в1дповщають змши активностей ввдповвдних ферментав у л!мфоцитах тим змшам, що вщбуваються в печшщ. Для цього проведено анал1з кореляци м1ж вивченими у нашш робота активностями цитохром1в Р-450 у печшщ та л1мфоцитах р1зних л1мфо!дних оргашв та перифершно! кровь Проанал1зувавши вс1 випадки виявлено! кореляци при вве-денщ до оргашзму щур1в симазину, штриту натр1ю, етанолу, фе-нобарби'алу, вакцини БЦЖ, ми виявили, що позитивна корелящя м1ж активностями Ы-деметилювання у печшщ та л1мфоцитах спос-тер1гаеться у 15% (селезшка); 23% (тимус); 60% (кров) ви-падтв, в той же час негативна - у 8%; 17% та 20%, вщповвдно. Для дештрозування виявлена позитивна корелящя у 28% (селезшка); 20% (тимус); 60% (кров) випадшв та негативна - 25%; 8%; 40%, в1дповадно.

Шдсумовуючи, слвд ввдм1тити, що найбигыпе випадшв позитивно! кореляци м1ж змшами активностей Ы-деметилювання та дештрозування Ы-штрозодиметиламшу виявлено у печшщ та у л1мфоцитах периферийно! кров1 (60% позитивно! кореляци для обох активностей).

6. Вивчення штрозування симазину в оргашзм1 щур1в. Введения щурам 14С-симазину викликало утворення в ус1х досладже-них органах сл1дових шлькостей м1ченого Ы-штрозосимазину (таблиця 6). Джерелами азоту для штрозування симазину в дано-му випадку можуть бути ендогенш Ы02", N03', N0 та реакци тран-сштрозування, а к1льк1сть Ы-н1трозосимазину в1дображае ешвввдношешш процес1в штрозування/дештрозування в оргашзмх.

Введения NaN02 приводило до зб1льшення шлькост! N-штро-зосимазину в печшщ та тимус1, вщповщно, в 2.8 рази i 3.1 рази. В селезшщ i нирках вадм1чалась тенденщя до збшынення BMicTy N-штрозосимазину (таблиця 6).

1нтраперитошальна ш'екщя вакдини БЦЖ за 18 годин до введения симазину привела до зростання шлькост1 Ы-штрозосимази-ну в печшщ (в 4.4 рази бшыпе в пор1внян1 з контролем) та в нирках (у 3 рази). В THMyci та селезшщ направлешсть змш р1вня N-штрозосимазину така ж, але вони статистично недостов1рш. Згвдно з даними л1тератури (Knowles R.G.,1990), ш'екцй мжро-орган1зм1в тваринам приводять до суттевого зб1лынення синтезу оксиду азоту в р!зних тканинах i клигинах вже через кшька годин теля введения. Отримаш результати вказують на те, що оксид азоту також може бути штрозуючим фактором для симазину в тканинах щур1в.

Таблиця 6

Вплив NaN02 та вакцини' Б1ДЖ на ктькють '"С-Ы-штрозосимазину в органах (¡мпульс1в/хв на грам сирсн маси, М±т; п=12-18)

Речовина Нирки Печшка Селезшка Тимус

контроль 592±104 436±115 • 751±137 618±188

NaN02 898±335 1135±232* 1424±475 1908±292*

БЦЖ 1708±338* 1922±643* 1297±352 1030±289

БЦЖ+ NaN02 1084±239* 656±326 2730±1700* 3773±1736*

При сум1сному введент симазину i ттриту натрпо на фош ш'екцй вакцини БЦЖ спостерагались неоднозначш змши вм1сту N-штрозосимазину в тканинах р1зних оргашв. Так, в селезшщ та тимус1 шльк1сть ще! речовини зросла в 3.6 i 6.1 рази вщносно контрольних величин. Зовс1м шша картина - в нирках та печшщ: кшыисть N-штрозосимазину в1дносно контрольно! величини сут-тево не змшилась. Ввдсутшсть в yeix випадках сумацц ефекту

протир1чить уяв1 про те, що Ы-штрозосимазин при введенш тва-ринам штриту натр1ю 1 симазину синтезуеться тд.льки в шлунку та мае особливий шлях транспорту, бютрансформаци 1 виведення в пор1внящ з т1ею ж сполукою, але синтезованою безпосередньо в тканинах з участю оксиду азоту. Б1лып ймов1рно, що ттрит натр^ 1 вакцина БЦЖ впливають на вмкгг Ы-штрозосимазину в тканинах взаемозалежно через ряд фактор1в. Наприклад, змшю-ючи токсикодинамжу симазину 1 Ы-штрозосимазину через вплив на серцево-судинну та видшьну системи оргашзму, що вщобража-еться на кшькоста М-штрозосимазину в тих чи шших тканинах. Р1зна направлешсть сум1сно! ди штриту натрпо 1 БЦЖ в печшщ та нирках з одного боку, та в тимус11 селезшщ - з шшого, можли-во, також пов'язана з тканинною специф1чшстю ферменпв, ят дештрозуюють Ы-штрозосполуки, та М0-синтаз, 1х субклйинною локал1защею, здатшстю до шдукцп та чутливнггю до р1зних акти-ватор1в 1 1нг1б1Тор1в.

Таким чином, отримаш даш свщчать про те, що фактором ут-ворення небезпечних Ы-штрозосполук з речовин, яш забрудню-ють навколишне середовище або потрапляють до оргашзму у вигляд1 лш1в та мютять вторинш чи третинш амшогрупи, мо-жуть бути не тальки екзогенш, але й ендогенш штрити, штрати та оксид азоту. Небезпека останшх посилюеться тим, що утво-рення ]Ч-штрозосполук проходить на фош1мунно1 ввдповщ1 оргашзму та запалювальних процес1в, як1 потребують фармаколопчного втручання.

7. Дослщження денггрозування М-штрозосимазину в печшщ та л1мфоцитах щур1в. Посшльки нами було виявлено, що Ы-шт-розосимазин присутнш в р1зних органах пвдлв, постало питания, яким чином вш бютрансформуеться в них 1 чи приймае участь в цьому процес1 монооксигеназна система.

Отримаш результати сввдчать про те, що Ы-штрозосимазин де-нггрозуеться як в печшщ, так 1 в л1мфоцитах тимусу, селезшки та перифершно! кров1, причому Кш ще! реакцп у вс1х органах вщр1зняеться не бшын як на 50% 1 складае 5 мМ у печшщ; 6.7 мМ в тимус1 та по 7.7 мМ у л1мфоцитах селезшки 1 периферш-но1 кров1. Це сввдчить про приблизно однакову субстратну спорщ-нешсть до К-штрозосимазину ферментав, що метабол1зують його в цих органах. Щодо Ушах, навпаки, виявлеш розб1жноста величин. Якщо у тканиш печшки вона складае 0.13 нмоль N0^ за хвилину, то в тимоцитах - 0.5 нмоль/хв, в спленоцитах - 1.43 нмоль/хв 1 в кров1 - 1.1 нмоль/хв. Дослвдження впливу глщерину на швидккть реакци денггрозування N-нiтpoзocимaзинy показа-

ло, що бютрансформащя ще! сполуки в печшщ в значнш Mipi пов'язана з цитохромом Р-450 IIE1 (процент пригшчення вихвд-но! активноста досягае 50). В л1мфоцитах пригшчення в два-три рази менше (20% в KpoBi та по 15% в тимус1 та селезшщ).

ВИСНОВКИ

1.В л1мфоцитах тимусу, селезшки та перифершно! кров1 вияв-леш реакци N-деметилювання та дештрозування НДМА. Визна-. чен1 величини Km i Vmax цих реакцш.

2.В гострому дослвд1 показано, що симазин та штрит натр1ю як при розд1льному, так i при сумкному введенш пригшчують ак-тивн1сть N-деметилювання в печшщ та л1мфоцитах селезшки, збЪгыпують ц в л1мфоцитах тимусу та перифершно! кров1 i шдви-щують дештрозуючу актившсть в ycix органах. При сумкному введенш симазину та нггриту натр1ю ефект вщносно обох активностей був менш híjk адитивний. Шд впливом дослщжуваних ре-човин в печшщ значно зменшилось сшвв1дношення швидкостей реакщй N-деметилювання та дештрозування.

3.В субхрон!чному експеримента виявлено, що д1я симазину та штриту HaTpiio на дослщжуваш активноста перетворення НДМА за умов роздЬгьного введения мае р!зноспрямований характер, а при сшльному введенш ефект перевищуе сумарний. Величина сшввщношення швидкостей реакцш N-деметилювання та дештрозування в печшщ при комбшованш дп симазину i нггриту на-Tpiio зб1льшилась, що вказуе на зростання мутагенно! та канцерогенно! небезпеки при сум1сному використанш цих речо-вин.

4.1нтраперитошальна ш'екщя тваринам вакцини БЦЖ викли-кае пригшчення дослщжуваних активностей в печшщ та зб1ль-шуе денггрозуюючу активн1сть в Л1мфоцитах селезшки. При цьому спостер1гаеться активащя перитонеальних макрофатав та шдук-щя в них синтезу оксиду азоту.

б.Вивчення штрозування симазину в умовах in vivo виявило, що штрит натрцо збшынуе bmíct N-штрозосимазину в тимус1 та печшщ, а вакцина БЦЖ в нирках i печшщ.

6.Виявлено, що N-штрозосимазин дештрозуеться як в печшщ, так i в л1мфоцитах. Ця реакщя мае близьш для bcíx оргашв вели-чини Km, pÍ3HÍ Vmax та штбуеться глщерином.

7.0тримана позитивна корелящя м1ж активностями реакцш N-деметилювання та дештрозування N-штрозосполук у печшщ та л1мфоцитах перифершно! KpoBi сввдчить про певну схожкть реа-гування л1мфоцитарно! та печшково! монооксигеназних систем на дослщжеш в робота сполуки.

ПЕРЕЛ1К 0ПУБЛ1К0ВАНИХ ПРАЦЬ.

1. Сноз С.В., Дмитренко Н.П. N-деметилирующая и денитрозиру-ющая активность печени и лимфоцитов тимуса и селезенки крыс при воздействии симазина и нитрита натрия// Укр.биохим. журнал.-1993.-65, N4.- с.94-98.

2. Дмитренко Н.П., Иваницкий В.А., Варич В.Я., Сноз С.В. Изучение комбинированного действия диоксида азота и нитрита натрия на организм крысы// ДАН Украины.-1993. - N11.-с.162-165.

3. Сова Р.Е., Дмитренко Н.П., Медведев В.И, Сноз С.В. Токсикология диоксинов. Оценка опасности. Сообщение I. Токсичность и иммунотоксичность полихлорированных дибензодиоксинов и дибензофуранов// Токсикологический вестник.-1994. N1- с.7-12.

4. Snoz S. and Dmitrenko N. Evaluation of the hazard from the combined effect of triazine herbicides and sodium nitrite using cytochromes P-450 // Proceedings of the XII Joint CIGR, IAAMRH, IURFRO Intern. Symp. (Kiev, 8-11 June 1993), Kiev.-1994.-p.201-204.

5. Дмитренко Н.П., Бардик Ю.В., Сноз С.В. Изучение нитрозиро-вания симазина у крыс// ДАН Украины.-1995.^11.

6. Дмитренко М.П., Bapi4 В.Я., Сноз С.В. Утворення N0 в тканинах щур1в р1зного вшу в умовах дп симазину i етанолу // Тез.доп. VI Укр.бюх1м. з'хзду, Кшв,1992.-ч.1-е.166.

7. Snoz S.V., Dmitrenko N.P. The possible evaluation of the hazard of combined effect of the triazine's herbybides and NaN02 using cytochromes P-450// XII Intern. Symp. "Health and ergonomic aspects of safe use chemicals in agricultural and forestry" (Kiev, 811 June 1993):Abstr.-Kiev.-1993.-p.52.

8. Сноз C.B., Дмитренко М.П. Вивчення залежносп м1ж активностями цитохрому Р-450 печшки та л1мфощтв щур1в в умовах ди шдуктор1в монооксигеназно! системи// Тез.доп. М1жн.наук. конф. (Чершвщ, листопад 1993 р.) Чершвщ.-1993.-с.51.

9. Сноз С.В. Вивчення впливу БЦЖ на актившеть цитохром Р-450-залежного N-деметилювання та дештрозування у щур1в // Тез. доп. Науково! конф.присвяченнш 100-р1ччю з дня народження акад. Черкеса 0.1.(Ктв, травень 1994 р.).- Ки!в.-1994.-с.39

10. Snoz S., Dmitrenko N. Activity of the rat cytochrome P-450 system in conditions of the induction immunity and nitric oxide synthesis// Toxicol.Lett.-1995.-78,Supl.l.-p.75.

АНОТАЦП

Сноз С.В. Исследования цитохромов Р-450, преобразующих N-нитрозосоединения, в лимфоцитах и печени крыс в условиях влияния экзогенных и эндогенных факторов нитрозирования. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.04 - биохимия, Институт биохимии им. А.В.Палладина НАН Украины, Киев, 1995.

Впервые проведено сравнительное исследование влияния экзогенных (симазин и нитрит натрия) и эндогенных (индуцированный вакциной БЦЖ синтез оксида азота) факторов нитрозирования на цитохром P-450-зависимые активности N-деметилирования и денитрозирования N-нитрозосоединений в ткани печени и лимфоцитах тимуса, селезенки и периферической крови крыс. Показано, что процесс нитрозирования симазина в тканях крыс стимулируют как экзогенные источники азота, так и эндогенный синтез его оксида (N0) в организме. Проведенные исследования являются основанием для создания новых методических подходов по оценке опасности способных нитрозироваться соединений.

Snoz S.V. Study of the N-nitrosocompounds transformated cytochromes P-450 in the rat lymphocytes and liver under the effects of the exogenic and endogenic nitrozation factors. Thesis for seeking of scientific degree of candidate of biological sciences on speciality 03.00.04 - biochemistry, Institute of biochemistry, Kyiv,1995.

Effects of the exogenic (simazine and sodium nitrite) and endogenic (BCG vaccine-induced nitric oxide synthesis) nitrozation factors on the cytochrome P-450-associated N-demethylation and denitroza-tion activities in the rat liver and tymus, spleen and blood lymphocytes was studied. It was shown, simazine nitrozation in rat tissues was stimulated by exogenic nitrogen resources and endogenic NO synthesis in the organism. These investigations are the base for creation of new methods for evaluation of the N-nitrosocompounds and its predecessors hazard.

Ключов1 слова: цитохроми P-450, лiмфoцити, N-штрозоспо-луки, штрозування.

Здано в наб1р 14.11.95 р. Шдписано до друку 14.11.95 р. Тираж 100 прилирнишв Надруковано в 1нститут1 здоров'я 1м. Л.1.Медведя 252127, м. Кшв, вул. Геро1в Оборони, 6