Бесплатный автореферат и диссертация по геологии на тему

Геологiя вiдкладiв силуру i девону пiвденно-захiдноi (Волино-Подiльськой) окраiни Схiдно-Европейськоi платформи

ВАК РФ 04.00.01, Общая и региональная геология

Автореферат диссертации по теме "Геологiя вiдкладiв силуру i девону пiвденно-захiдноi (Волино-Подiльськой) окраiни Схiдно-Европейськоi платформи"

Льв!вський державний ун!серштет

рг 8 од 'мси' *ваиа ^р3""3

6

На правах рукопису

ДРИГАНТ Данила Михайлович

ГЕОЛОГШ ШДКЛАДЮ СИЛУРУ I ДЕВОНУ ШВДЕННО-ЗЛЯЩНО! (ВОЛ1ШО-ПОД!ЛЬСЬКОЗ) ОКРЛ5НИ СХ1ДИО-€ВРОЯЕЙСЫШ1 ПЛЛТФОРМИ

Спец1альн1сть 04.00.01 - загальна I рег!оиальиа геолс.пя

А в т о ре ф е р а т . дисертацИ на здобуття очеиого ступени доктора гсолого-м1исралог1чних наук

Льв1в - 1994

Дисертащш е рукопис

Робота виконана в 1нститут1 геологи I геох1мп горючих копалин АН Укра1'ни та у Державному природознавчому музеТ АН Украши

Оф1Ц1Йн1 опоненти:

доктор геолого-м 1нералопчних наук, професор С.А. Мороз (КиГаський державний утнерситет)

'доктор геолого-мШсралопчних наук, професор Я. О. Кульчицький (Льв1вський державний ун1верситет)

доктор геоло'го-м1нералог1чиих наук М.!. Галабуда

(1нститут геологИ I геохЫП горючих копали« АН Украши, м. Льв1в)

Ведуча орган1зац!я -Институт геолоНчних наук АН Укра'йш (м. Ки'ш)

Захист дисертацЦ' в1дбудсться "Л'.ЧсУ^Л.. 1994 р. о год. на зас1даш!1 спец1ал1эовано! рад ЬД.ОбЙ,26.04 при Льв1вському державному ун!верситет1 1м. 1в.Франка

Адреса: 290005, м. Лшв, вул. М.Грушевського, 4, геологгчний факультет

3 дисерташею можна ознакомится у науковШ ¿¡блштеш ушверситету

Автореферат розгслапо 1994 р.

йчеиий сскретар сисц'|а.'и.1оь:иин ради кандидат гсолого-мЬюрапоНчм

б.М.Сливко

ВСТУП

Антуадыагп» retsu Будова п1вденк»-зах1дшм ©краши СхКдно-€вропсйеькоТ платформ?!, сялючаючи положения » кежк - важлииа проблема TCKTonîUis Сврепи. По сут» caoïii пона е комплексною i еклздаетьса а низки взаемозз'язгиих проблем та днскусШшх питаиь periostaiîbîieï rMxmriï i мЬкрсЛоналз&оТ корслацп. Значке k'icug серед кнх займае калздонеышй етгп геологмноТ ¡сторн' окраши, який був внзпачалышн у формувкго! структур:« norepxiil ïï фундаменту. Внр»щен!!Я. зазначсиоГ про&гемю заяежнт«» в!д стану розрсбкн RKiemix i деталышх рет?о:г&ш:»х ' «трзтиграф^чких схем, ступеия достов'фност! впзпачень в!ку страто»1э, точносй is пГжрсп'ояалыюГ кореляци.

Палеситолопчиим:» дссл1д"<снаями доказана надавичайно висока сфскташпсть вигсористанкя ■ дда •. кореляиШигсс нитей коиодо!1т1п, зопальнкй под1л за шдол внесений до стандартно! шкалн палеозою. Протс «соподонтов! збни у силур! - нижньему дспон] ш(д!лсн1 на обмехеслому маг?р1адМ за пеясам» стратореНояу б!льш!сть з них нсв!домК У. зэ'язку з цанг доепть актуальным е мо!!ограф'1ч»е шюченкя • какодснтЬ* з .• безперергжлх ''роэрЫв снлурШськнх та шшиы>дегс!«ських в!дклад!а ¡га в!адепксму' заход! платформ!'., де «опп .екдадаать зпачиу за яотужнктга • частину осадосого чохлл. На «собливосН будови пих prapisia пплииулп i о них. 'заф1ксуаалися вс! т! процеси, яи! мш вир1шадь:;е значения у. гсолог'инШ ictopiî платформ» к«д час переходу nùf калодоисысого до яккно в1дм'ншого герцпкеъкога стану розтпку. В>д ïx гнтеряретац'п »сребувае у прямШ залкжостГ I ' таяа-" цажкнва» проблема а perioHMwiifl геодеги заходу Укрййш як похо/5г:с!Шя та будова черво»окол1рно? теригенирТ- tcbuiî нпжнього девону, пка сважасться орогснкого формац1ега, щэ угворнлгея у крайово^гу nporiîiii 1!П ОДПСр-шальнШ стада кадедовського opofciîcày,

i . BiipItaçHim -, псророхгозняХ : йреблем.. Г; Дискус1йцпх питань геолог» заходу'.УкраМн, дс в силур! та девон? ш.швдйп перспектива "у нафтогазоиоспому Ыдиогие'ми}'утворення, будоза ï .закоцомфност] пошнренни 'якнхчцо на'.oitnciiciti, тспер пабуло особливого практичного значения. .

Мета роботи: встановлеиия законом1рностей у фацшльтй мшлниост! в1дклад1в, розробка схем 1х стратиграф!чного розчле-нування у р1заих структурно-фац!алышх зонах, обгрутування в!ку та м1жрепонально\' корёляцн стратрн1в за конодонтами, реконструкция умов формуваиня та створення модел! геолог1чно! будови се-редньопалеозойсько? товщ) твденно-зах1дно1 окра'ши Сх1дно-6вро-пейсько! платформи,

Основы! завдашш достджень:

• провести латеральну кореляц!ю в!дклад1в силуру i девону у р!зних структурно-фашальних зонах га встановйти законом1рност| у Тхфащальн!й мшливост!; розробити схеми л1гостратиграф1ч1шго роз-членування розрШв у цих зонах;

. • монограф1чно вивчити конодоати, виясннти íx снстематич-ннй склад, стратиграф1чне i географ!чне поширення, значения для регионально! геологи;

• встановити або уточните eix i стратиграф|чний обсяг стра-tohíb, провести IX м1жрепо.чалы[у корелящю; обгруитувати наяв-nicTb i обсяг стратиграф1чних перерв на початку силуру, в кшш ран-нього та ni3iiboro девону;

■ • вид1лити у силур!, середньому й верхньому девон'1 аоии за-гально! стратиграф1ЧНо! шкали та розробити зенальник под^л ниж-н'ьопэ девону;

• вменит» будову, умови формування, поширення органо-генних побудов у В1дкладах силуру та Тх роль у npoueci осадонагро-мадження;

• розробити критерй для стратиграф^чного розчленування i провеоти кореляц1ю po3pi3ie червонокол1рноТ теригенноТ tobují ннж-iiborq девону, вияенити П походження; . '

' реконструювати геолопчш лроцеси, що вщбувадися на краю платформи п!д час переходу в!д каледонського до герцинсь-кого стану П розвитку, розробити модель будови середньопалео-зойськоГ тошщ.

. Ндукова новизна роботи: •

1. Встаноилеш законом1рност1 у фац!альнШ мшливосп та 3MÍHÍ потужностсй в'щкладт силуру й девону на п'шденному заход! СхЦио-вароиейськоТ платформи. Показаний вплив блоковое будови фундаменту на формуваиня середньопалеозойськоГ tobiuí взага^п та на новиоту po3piaiB нижнього девону зокрема.

2. Вняснеш поширення i-будова рифогенннх утворень силуру, jx роли у пронес! осадонагромадження. •

3. Проведена корелящя, встановленнй стратиграф!чпнГ[ обсяг розрЫо дн1стровсько1 сери, доказане а неорогенне походження.

4. Монограф1чио вивчеш конодонтн силуру 1 девону, внясие: не значения Тх для внршюння проблем рспоиально! геологи.

5. Уточной обсяги стратиграф(чних нерерп на меж1 ордовику I силуру, раннього 1 середнього девону, доведена безперервшеть фаменсько-турнсйського осадонагромадження у репонК

6. Розроблеш м1сцев'1 схеми л1тостратиграф1чного розчлену-пакня серсдньопалсоэойсытх п!дклад1в 1 проведена м!жрепональна корелящя Тх на р'шн! конодоитозих зон.

7. Детал130ваний зональний под1л силуру; на фЬтогенетичшй основ1 вид1лен1 конодонтов1 зонн у лохковському ярус! девону.

8. Вид1лен1 зонл за ступеней метаморф!зму оргашчно! речо-внни у конодонтах, встановлений час виникнешш та уточнене про-стягання Датсысо-Польсько-Вуковинського палеорнфту.

9. Рсконструйований з позицШ мобь-пзму процес переходу ок-ранш платформа В1Д каледоиського до гсрцннського стану- розвитку. Розроблена нрин..нп!'ально нова модель геолог!'«ген будови середньо-палсозойськоТ топни. '

Основ:!! положения, що захюшяггься:

1. Розроблен! схеми страти графи якигйповн1ше в1дображають локальн! та рспоналый особлнкост1 будови розр!з1в силуру й дезоиу.

2. Конодонтн належать до викошшх рештак, кк! дозволяготь проводити глобальну кореляшю (ндкладт на р'шн.! зон 1 ш'дзои.

3. Забарвлешгя конодонтсв с показннком гсолог!чних процзс1в на !фаю платформ» у середньому палеозоТ.

4. Запропоноаана модель геэлсгИно! будови та ¡сторн форму: вшшя ссредньопалсозойськоГ говщ!. е п'ршщипгалыго новею 1 якнай-в1рог1д!йше »¡дображае пронес переходу крага платформ» в!д каледонського до гериннського стану розвитку.

А в ц»1 модел! - визначальн! онсновки: . 1

а). СнлурШська тозща на поденному заход! ялатфор:>ш сфор-мувалася у шельфооому. палсобассйн! 1 е безперервного; К базальш верствн ¡зохрошй в межах псього реНОну. . .

б). Для шдроздШв Силуру та живету-фрзну характера! неве-лша змши потужнсстей по латсрал!, а для ннжнього девону ! перх-нього фамену - нозм1'нн(сть Гх у межах всього рег!оиу. .

в). Досередньодешжська перерЕа в'осадонагромаджеинЬ мала рег'юнальний характер. Глмбииа ерозШного зр!зу нижньодев'опських шдкладт не пщпорядкована поглмй закоиогпрност! — величина його

зумавлеиа ампл^удою i напрямом вертнкалышх перелнщень окре-мих 6лок1в фундаменту шд час ц!еТ перерви.

г). Потужност1 po3pi3ia дн!сгровсько1 cepil залежать лише в1Д Гх сгратиграф!Ч>ю1 повнотн; вона збереглася у вузькому rpadeui -пасишю шдмсрлому авлакоген», формування якого пов'язане з вииикненням палеорифтово! зон к. До uie? ж зони приурочении t найвшций для periony ступень метаморф!зму оргатчноТ речовини, що М1стнться у кодадонтах.

д). Фаменсько-турнейське осадонагромадження у Льв'шсько-му прогию було безперершшм; верхня межа девону тут проходить всередин1 зах1дпобузькоТ cBira.-

Практике значетш робота Встансвлення коиодонтово! зо-иальност! у Подиьському опорному po3pi3i мало виршальне значения при вибор! М^жкародною Шдком1с1ею по стратиграфи силуру меж« uiei системи з девонською. Результата фашалыюго анализу вщ-клад!в та поширення в них конодонг|в використаМ як основа при розробш субрегюналышх стратиграф1чиих схем силуру й девону Сх1Дна-€вропейсько1 платформа, затверджеиих MCK i оиубл1кова-них у 1987 та 1991 p.p. Визначения i уточнения шку мк.цевих стратошв використоэукпься при ведент геологопошукових po6iT у perioni (ВО "Зах1Дукргеолог1я"), а також у практичшй дшлыюсп рЬних науково-дослЬцпих орган5зацЩ (ИТГК та 1ГН АН Украши, УкрНДГР1, Б1лНДГР1). Представлена кореляшя po3pi3in i модель будови середньопалеозойськоГ товщ! без сумн!ву сприятиме вдос-коналенню методик ведения геофшичних та геологорозвиувальних роб)т при пошуках корисних копалин.

ФактичннД материал. В основу вивчеиия фашальноТ м'шливо-CTi в!дклад'ш покладенкй поверствовий оаис, дан! електричного i радюактнвиого каротажу розршв силуру i девону у больше шж 100 свердловинах i 50 в1дслоиекиях. 3 них ви\браао для макро- i м'нсро-скоп»ч»ого вивчення т»п(з порЦ к(лька тнсяч зразкт i виготоилспо (мльше 500 петрограф1чних шл|ф)В. 3 yciei товии 3i6paiia i моногра-ф)чио опрацьопана колекщя конодоит»в, що нараховуе близько 100 мультнелсментних вид'т з 61льше шж 1000 зразюв. При налео-' тектоп'гших реконструюиях I кореляци С1дклад!в враховаш також результат вивчення ¡нших груп фаун и ¡з згаданих розрЫв та конодоит1в з ¡нших perioiiiu. Шд час проведения досл'щжень внкорнстаи! результат« вивчення колекшй иорШ i ко-

нодоит1В з силуру EcToiUï, девону Централышх райожв платформн, силуру й девону Переддобруджинського прогину (mtaciii збори), девону rip Ханбанднтау в Узбекистан! (передан'1 З.С.Рум'янпе&ою), девону Прип'ятьського пропшу (передан! Л.Б.Зимою), нижнього девону НопоТ Зсмл'1 (иеред-mi В.В.Мсинером). Автор та кож мав змогу ознайомнтися з конодонтами ¡з багатьох шших perioiim, 31браними i оирацьовагшми М.Шульчевським, Г.Матнею (Варшава), В.Я.Вшрою (Талл'ш), Л.З.Бразаускасом i В.Ю.Саладзкгасом (Вильнюс), H. С. О а ; : аттшогю гс> (Москва), В.Г.Халимбаджою (Казань), С.В.Мельниковым (Ухта), !.О.Бардашевнм (Душанбе), ко-' лекШямн пор'щ i р'|зних труп макрофауни з палеозою Польщ'), забраним» Г.Томчнком, Е.Томчиковою i Г.Лобаповським (Варшава). Bcím Тм автор вислоалюс щг.ру подяку.

Побудова днсертацп. Робота склздзэться ¡з вступу, внсновкш та G роздШв обсягом 320 сторшок малпшопису, шслючаючи 46 рисунгап, !5 текстовых тсблнць та список лксратури' з Gí 1 иай-менувань. .

Треба заз|гч!(ти, (цо, нсзвяжшачи на dira тон фактичкнй мате-р1ал, сута палеонтолспчн! преблели, я к i не .магать безпосередиього шдношсшш до шфйкешм г.итянь регионально? геологи, у робот!' не порушуються. Такс:;; не подои! в ttiil.onncii i зобрзжешот внвчекнх КОНОДОЛГШ, ОСКШхи ROIHI ЗДеб1лЬШ0ГО. <Xiy&!ÍICOSa>!Í i 11р2В>!льи1ст:> * jx шшачснь пе снклнкае сумчЫа у cneula,TscTÎB.

■ Нублшкцп. По тем? дкссртзиП опубяИсовано 45 ройт, в тому' числ! 4 моиограф:» (16 публ!ка«Ш у спИзгвторстсО. Одна мо.чограф$я знаходпться у друнЬ

Лиро5ац«я робот». 'СсвозрЛ положения диссртацн допбглдадл-ся i обгоаорюаалнся на науковях ccMinapax, кош}йрепц1ях, зас1-дапнях ВчгноТ ради, пуг чае "задйстгёв зсИ1з про вшсоаап! иаукого-досл$д«1 роботн в ШТК. АН Укрйиа (1S5S-ÍÜ3D, на иаукоз!й конфереиип НТШ Obelo, 4S91), ira Всесоюзных коиодоитових ко-логойумах (Тадгйи, 1972; Лен!юрад, 1833, '1S85,*Î931; Льнш, 1S84). па заседаниях 1и«1шьопалсоэо;1сьйо! секци УРМСК (КиТв, 1932, . 1934, 1985; Козел., 1937;. Pirate, 19s9), : ft:t бюро тго.м!с» МСК по c¡wypiñcb:;s!t спг.Тй-'i (Леп(пгр;;д, 1935), наРсспублйниськШ аарадГ ."TciopoaîKa-i uopucui кошшп'щ .заходу 'УРСР* (Льв|з, 1973), na mík-ofôoMtnx стратифзф^шх Кзргдах' (В1шшс, 1976;.-М1нськ,. 1931;. Тзлл'и», 1984; Лец'тград,-1988), на 11 Kôilrpeci КБГА (ЛмГт, 1977), на МЬкпародиш перад! i • пачьовШ' екскурсЛ .Под'ьчьськт ceci! м1ЖпородиоТ niAXonieit. ко сграгагрзфИ адлурШсыий спсгсми (КиТп - •

Кам'янець-Под1льсышй, 1983), на колокгиум1 "Орган1чн1 рештки девону Белорус» та межа ейфелю ! живету на Сх1дно-6'вропейськШ платформ! I на УралГ (М1нськ, 1979), 2-й робочш нарад! по стратиграфи девону (Воронеж - Липецьк, 1985), на Ш-му Всесоюзному сем1нар1 по цикл!чност1 у стратшрафИ (Талл1н, 1978), на нарад'1 "Вдосконалеиня методик пошуК!в I розв1дки поховапих органогенних побудов у нафтогазопосних репонах Укра'нш 1 Б1лорус1Т" (Льв'1в, 1980), на РеспублжанськШ конференца з проблем геологи ) геохЫп горючих копали» заходу Укра'нш (Льв'ш, 1989) та

шш. .

Робота п основному никонаиа у вщдш палеогеограф!-! 1 тек-тошки провпшш горючих копалин 1ГТГК АН Укра'нш (1965-1991), завершена 1 оформлена - у ДПМ АН Укра'нш. Проте викоиашш П було б пеможливим без активно! допомоги сгпвробпникш згаданого вщд1лу 1 в першу чергу ВЛ.Гаврилншииа, сп1вроб1тник1и ВО "Зах'щукргеолопя" В.М.Марковського та В.О.Котика як 1 Сагатьох шших пГращвниюв р!зних геолог!чних установ Укра'нш, яким автор висловлюе щиру подяку. Особливо вдячннй автор [СЛ.Пастернак}] за ностшну увагу 1 щнщ поради, а також П.Д.Цегелыпоку, три нал! дискусн з кким завжди Т1льки сприялн пошуков! ¡стинн при вир1-шекн! того чи ¡ншого питания.

Роздал 1. 1СТОР1Я ВИВЧЕННЯ

середньопалеозойських в1дклад1в ' п1вденного заходу схщно-еВРОПЕЙСЬКО! платформи 1.1. силур1йська система

Перил вщомосп про силуршсыи В1дклади у репош (на По-диш) появилися на початку минулого стол^ття. Шдвалинн у '¿х вивченпя заклали Д.Штур (1872), А.Альт (1874-1884), В.Шайноха (1889), Р.Коэловський (1929), Т.Васкауцапу (1931). Основою втх тенернших геолопчних побудов стала схема стратиграфи силуру ПрндШстров'я, роароблена Л.Ф!Лунгерсгаузеном 1 ОЛ.Никпфо: ровою (1942). РЬш групп фзунн детально вивчалн Г.Г.Астрова (1962, 1964), В.С.Крандквеький (1958-196В), О.I.Никифорова (1948-1972), П.Д.Цегсльнюк (1967-1991), Т.В.Машкова (19671979), В.Н.Гриценко (1977-1990)1 А.АЛщенко (1976-1990), В.О.Си-това (1968), ЮЛ.Тесаков (1971), В.В.Кир'янов (1978) та ¡ним.

Результаты опрацювашш иробуреннх. внробничими оргашза-

шямн свердлопин никладеш у публнсаШях Г.Х.Дн<енштейна (19531958), П.Л.Шульш (1958), П.Д.Цегельнижа 0976-1991), Д.М.Дри-ганта (1981,1984,1991), Р.Е.Ейнасто, П.О.Котика, ВЛ.Юшкевичл (1980) 1 узагальнен1 у "Стратиграфп УРСР" (1974), путнику гсо-логИиоГ скскурЫТ "Силур Пополни" (1983), субрспоналыпй стратн-граф'гшш схем!, онубл)копанШ МСК у 1987 р.

1.2. ДЕВОНСЫСА СИСТЕМА

Найдавншн згадки про девонськ) В1дкладн в рсНош (зна-хщки нижн'ьодевонськоТ фаунн на ПодмлО появилися на початку минулого стал1ття. Важливе значения для Гх тзнання мал» роботи Д.Штура (1872), Л.Альта (1874-1884), В.Шайнохи (1889), В.Знха (1927-1932), Р.Козлопсысого (1929), Г.Влскаушку (1931). Комплексно вони почали штчатися лише у попоенному час'! (А.Ф.Абу-шик, 1933-1972;' В.С.Крднд!евсыаш, 1960-1958; О.1.Никифорова, 1948-1972; Г.Х.Д'теишгенп, 1953-1958; Г.Н.Бровков, 1934, 1955; П.П.Балабай, 1957-1960; К.Я.Гурспнч, 1963-1972; Г.М.Пом'я.нопсь-ка, 1963-1978; Т.АЛщгико, 1963-1975; В.О.Котшс, 197!; О.Ю.Кот-ляр, 1974-1383 та ¡пш.). Розроблеиа у 1963 р. перша схема стратиграфп девону (К.Я.Гурспнч, О.А.Зав'ялова, Г.М.Пом'яновська, А.В.Хижияков, 1503), эначно допопнейа \ уточнена у 1988 р.

Результат багагор!чного впачеинп дспонсько'{ говну летально викладеи! у "Стратиграфп УРСР" (1974), у кшлсох публиепшях про будову 1 геолопчну ¡еторио региону (I.Б.Вишняков, В.В.Глушко, Г.М.Пом'яновська га ¡ни., 1981; Р.Г.Гарецькнй, В.В.Глушко, 1.Б.ВИШ1ЮКОЗ та ¡шн., 1331; Д.М.Дрнгант,. 1984,- 1985-19*90) особливо у колектнвнШ монографп "Геотектоника. Волыно-Подолни" (1991). "

Анал'13 перерахованих роб"|т показус, що в них при розробщ моделей геолог» чно! будови середньопалеозейсько! товиц дослитг.сн керувалнея уявлеинямн, зп'дно з якнмн: . I) силуршськ! та нижньодепонсы:! в(дкладн у Перадкзрпатському прогшп.утгврчлнея у геосииклЬюлышх умовах ) сирЬняються гначшгм абЫыияшзм потуасиосп; 2) в!дклади силуру по. обадв! стороии в!д Володпнир- • Волииського розлому р1зко !йдр!зпяютьея за складом' 1 будоаого ролр!л!н; 3) для рпфогенннх утворень силуру 'характера'! ркжп збш>шення нотужносп; 4) рлгшьодепонська червон6кол!р;!а тощца (дшстровська сср'ш) вноситься до орогашо'Г формами, .1;к> ут-ворнлася у крановому прогин1; будь-шс'1 закономерности у и будош шдсутш; .5) стратиграф1чна перерва' М1К ннжтм та середгп'м девоном

-мае локальний характер; 6) твдешо-зах!диий борт Львшського нрогину сформувався у крайовШ частит пЬньокаледонсько! складчастоТ зони; 7) девонське осадоаагромадження тут за-вершилося региональною Перервою в К!ПЩ фамену.

Роздал 2. ФАЩАЛЬНА М1НЛИВ1СТБ

СЕРЕДНЬОПАЛЕОЗОЙСЬКИХ В1ДКЛАД1В

2.1. силур1йська система

Вщклади системи на поеденному заход! платформн представлен! нол5фа1иальною тоащею, яка складена лагунними, м!линними в'щкрнтошельфовнмц ! схилозими утвореннями палссбасейну. Одно-тниш за складом \ походясенням фацН утворшють фащалыи зони мануке субк-ервдюнального лростаганнл. 1хт розмвдения I меда з часом змщуваллся ! тому плоин пошнрепня г.од1бних фац!й на р1з-них стратнграф1чннх ргвнях не сгпвпадають, а розр)зн мають цик-Л1ЧНУ будову.

Якщо розлпщепкя Ти м1грац!я фашальних зон зумовлен! па-леогеограф'|Ч1шмн 1 палеотектошчними факторами, то формувашш 1 склад самих фащй е результатом розвитку у палеобасейш скелетних орган1змш, як1 були постачалмшкамн детрнтового матер1алу для мшнших фацШ 1 створювали побудови типу бюгермових чн рифо-вих каснп1В.

Лагуши утворешш широко розповсюджеи! у багсвнцькому та скальському горизонтах \ менше у малнноиенькому. Представлен! фац!ями: 1) ламшарних глшшстих доломти; 2) евриптерових до-лом!г(в; 3) гонковерствувагих доло.м!па, що чсргуються з М1Кро-кристал1чними шшняками; 4) ппсоносиих доломМв; 5), зарифових брекЧ1Йованих доломМв.

До другоТ фац!алыю1 зонн ¡Цдносяться в'щклади вщносно нешироко! мшши на меж! лагунн й шдкритого шельфу. Найтнпов1-1ИНМН для не! е фац!1 риф1В (бюгермових побудов) та передрлфових детритовнх ванняюв. Перин з них в1Дом'1 з локачииеькоТ св'пи малн-новенького горизонту, де представлен! потужннми товщами вторнниих кавернозних доломМв. Б|Огермов! побудови особливо ноширеш у мукшннськШ шдсот та кон'юськш сит на Под,\лл\ ! тдрЬняються нсве^нкими розмфами (висота 10-15 м, простягання -до 25 м), залиганням серед однораднлх норщ, шдсутнктю або невеликими розм!рами шлейф1в; для б!остром!в скалЬського

горизонту характер»! позначна 0-1,5 м) висота I доджнна шд дссяткш до сотеиь мстр!а.

У р!зи! пер!оди !снування палесблсейну бар'ер м1ж лагуною та в!дкритошельфовок> частно» на р!зких д'мянках м!г бути представлений невисоким рифом, бтгермовою грядою, заростямн подо-ростей чи кри!!о1дей, банками. Протс, нсзалехсно вщ тнну рифовоТ псбудови, б!ля не! згвгггдн формуволнся передрнфов! фаци (зер-Ш1ст1 сыпняки з мгс:ш!ок> ибо бре!сч:еподЕб:ю;о текстурою); серед пах особливо пндьтягаться крннсТдп! пзгшяхн (рис. 1).

Зах!дшше в!д м!лш1ио? в ус!х горизонтах розм1щена зона розвитку щдхрнтоморських Св!дкрнтошельфо2их) фацш. У нш по-игирен! глинист!, глиппсто-дстритоз! вапняки I мергел! з характерною грудкуватоя» текстурою; флуи!стичн1 решткн п них розмат, але в!дноско р!дк1. . .

Завериують фш1альнпй ряд в!дкладн петвертоТ сони (зануре-ноТ частики материкового схилу) - арг!л!тк з граптолтоми, як! повнкшо складзить розр!зз! силуру у центральна частнп? Льва'всь-кого та о Передкарпатсьхому прогни!.

2.2. ДЕВОНСЬКА СИСТЕМА

У фатальному ряд! початку девону внд!лен1: 1) м1лководн1 долом!ти; 2) грудкувгл1 вапнякн; 3) фл!шоггад!би! В1дкладн (чер-гування аргшт!в з вапняками); 4) чорн! аргШтн. Фац!я мьтко-водних доломМв <ранньоборщ1Еського в!ку) поширена лнше у краннШ сХ1Дн!й частей! ЛьБ!вського прогнну; грудкуват! вапняки розницу^ у тому н» страт!1граф'1«:г.ому д!апазош, але на значно б!лыиШ и лона. л ....'■".. .

Трохи П!ЗП1ше В1Д початку девону на Волино-ПодЬтьськш частиц» палеошельфу сформувалисл де! фац!альН1 зони: у сх!днш В1дклалася р1зн0барвна п!щано-глНинста товща Оквинська сер1я), у зах!дн!й -. нормальиоморськ! глшгасто-карбоиата! ссади (тизерська сер!я); у Персдкарпатському прогни} однов:кой! з ними вйклади представлен! тем110-с1р1гм[1 арг1лгта.мя. ,

У другШ полошен! раннього девону (д1пстровсысий час> фа-ц!альн! зон» на вид!л?гються - тогочасп! Ыдклади на вс!й територ!? представлст фаШею "олд-реду'У •

У середньому ! верхньому в!дд1лах девону- В(др1зняються дЫ структурно-фац!альн1 зонн: 1) п1внЬп!0-сх!дна частина Львш-ського прогину, для якоГ характер]» розр!зи мекшоГ потужност! з

«Л *V WAV * * »V » » 'VA* V V

. \ -V\ »\\o> ». *Л, в» ь \ \ х

- . V «"Л» Vs» »■■».» S >\ Л« V

V

V : *

Рис. t. ПерерЬ смлуршсыиЛ рифогсиноТ товmi на шюий Локач! . 11 - тдирипчисль^нт! г/нмшгто^карбснкггш шдкладм. 2 нер«дрнфош органоген н о-дегритов! ьдиннм». Л * рифогеиш побудем», 4 • л-иутн шдклали)'

переважанням тернгениих пор>д, 1 2) п1вдснна I зах!дна частика пропшу, дс розрЬн глиннсто-карбонатнК

Розд1л 3. СТРАТИГРАФ1Я

СЕРЕДНЬОПАЛЕОЗОЙСЬКО] ТОВЩ1

3.1. СИЛУРШСЬКА СИСТЕМА

Силуртсыи в^дклади в рсгккм залпгають на старших утоэ-рсинях трансгрссивно. Базальт верстви п уах розр|зах ¡зохроши 5 зктавляготься з всрхиьою частиною гони М. впез^Ымшз всрхнього лаидовер! 124}. Межа з девоном (тдошпа конодонтовоУ зони I. ясЬгаЫи) ч1тко шггажена Л1Толоп'чио 1 фаушстнчно.

Вся пол1фпц1альма товща подьтеиа на реНональн! корелян1ш!1 одиниц! - горизонта: китайгородсышй, баговицьк'лн, малиновецъкиГ! 1 скальсышй. У- склад! осташПх в1др1зширться св!тя - ос::оп.ш таксоном1чш одиитп мкцгснх т дрозд! л!», якл ппд'!лен1 за ф::;а:.гл:>-ними оз.чаками. .

3.1.1. Под!льсьи?й опоргл:?( розр5з

Як один з найкращпх у свЖ, розр!з с клгочовим при гир)-шени! пнтань стратшрафп силуру. В'гл охарактер'дзоеашш багатлмт. комплексами р'кших груп фаунн, лх'| детально онвчеш ! широта' В1Дом1. При стратиграфИкому розчлснупанн1 йога (табл. 1) гяко-рнстана схема П.Д.Цегелыгака (1530) з исзначнимн см'шами.

3.1.2. Стргшгрзф1я склурШсыапс Ыдклад!з

пЬдешгэго заходу Сх1дз1г»-€вропсйс!>г.о1 платфоркл •

ИОЗа П0Д!ЛЪСЬЖМ ОПОр_Ш1М ро2р1зкг5

Силур1йськ1 В1дкладн за межами поД1Льсыснх в1дслонег;ь иад-звичайно м'шлшй. Виг.мпш у фагН&льшй м!нливост1. законошркост! в1дображен( у . розроблеиШ [25,32,45{ стратнграф!ЧИ1Й сгсм1 (табд.1). В них вид!лсн5 стратоии: - ' '

Кшятиорсдський горизонт. На б!льшШ части! реп'оиу представлений грудкупагимн валютами I-мергелями фуриап8всьзд'Г (2328 м) $ мая'я»!пг|.ст>Т (41-52 н) св!т. На п1пн1ч;юну сход! в .»-ому' розвкнут! лагунп! I м(лшш1 ' .утвэрешгя,. пк1 в1диесен1. до сгЛг 1) (7-1 Ум) - пухк« глиии, мкцями з уламкамп

п1скош(к!р; 2) ' (52-62 м) - • др!б!;озер1шстГ кавер:;оди"!

долом ¡ти; 3) -стпроЫльеько! 0?м)- чсргування аргЫт5п, мбргелЬ $ доломтв.

Таблица I

Схема стратигрзф1чного розчлемуваннп силурШеысмх гИвдсмндоо заходу СхЫо«£ероп©йсысз* ялатформи

Ярус Комовонтова зона СШаШиг. 1964; э лоповненнчм) ПоДм»см<вй Передкаргатс Валяясь»;« та Пе«;1и>сыте пи«я:ггв, Льв(9смшл ррогяв

Гориэоиг Зах5яна чзетика Схита чаетниа Характерт комодокти

Сыта

1и*.*емЪайЫ

] 6.(6|1<<1|1М1М1М 8 <$■ Дз зенмгородська Дзвенигородська О. со£1е1пЬотеияд 0.сап(1иеп5, И.е1е$ат О-ехсйьаЬа ехсаъаЬз

Трубчинська Тли нисмса Вмтк1вська Дарах 10сь*а Трубчмнська Сернгесьпа

V 1 1 У О.онр* Пригородоцыса Кямирська К&кыи&ська Радашннеька И риго доиьпз О.стира, О.сспршт О.ехсаьЖа ехсбгхз1а РапЛ.

1сакоеецька ¡спаська Орд1&сь«са' 1сакогктш<а

ч 1 Гринчуцьк* ^ддостааськ.? [ркнчувдм*

(дшльедка Мереш'икыгл Д!Т2СОЗ«Ц!>Ка Локачикськз Семерикс&ка О.с<т/1иеги, О.ехсахххЫ ехеахмИс, Рап(1,*5тга1из

Р.м1«гк«1 Кошвська КокпБська ¿Зулл^веыса К. емт'вЫн». О. ссн(1ыепз Роп<1.$егга(г&

Ар)»«сксММ О-тиа III 1, Бггознцька Ладан«цьк* Ьалучкнсьзд Коношивсыи Ьаговмцька Багоэдцька О.со!фиеш

О.мвНи О.хтдШа гЬспапа, 0.соп(1и2п$, О.тигскЬот

1 I, 11 < 1 * Ы 1 1 М&р*ян1пська Тлуиаиька М*р'я?1Ьсъка СтаросЬзьська

К.раЫа, О.вхсвОДл

К'ЧгаВМ Дублшюмса Сусъка Карзсниеыса К.ъаШзегг

Фурмипвсыса Фурк&шзсьзд О.ехсаиаи, РьЬгсоггпз Рап4,ипи:оз1аш

|Ьм4г» РиатогрНодпа^Мзз К.гскиН/огжй, И. &аигодпзЬ*т4ез

„1 1 1 11.1 1 ! 1 1,1 1 Г II 1 И И 111 N 1 1II1 1II » ■

У централь» ¡¡1 частиц! Лыпвського та в Псредкариатському прогни! горизонт представлений товщею прг1лтв дублянсько» (5861 м) I тлумарькоТ (28-40 м) св!т.

Баговицький горизонт об'еднуе утворення р!зннх фашалышх зон, в1днесених до !зохрошшх св1т:

1) баговинькоТ (42-44 м) - седиментацШт долом¡ти й домерити з г! псам и I анг!дритамн (утворення лагун» у сх!дшй частик! региону); 2) коно|1к1>'С1>ко| (40-50 м) - маенвп! органогеи-но-детритов! папняки (мшшш, передркфов! утворення); 3) бгь лучииськоТ (45-70 м) - грудкуват! глнннсп вапняки (схилов) фацП); 4) ладанеиысоТ (45-53 м) - арГ!л!ти з граптол!тами (зах&иа частика ЛьЫиського й Передкарпатський прогии).

Малшювецький горизонт на б!льш!й частан! региону представлений такими ж, як I на Подшм грудкуватимн глиннстими вапняками коишсько! (30-36 м), со!ПЛ!>ськоТ (69-78 м) та грцц-чунькоТ (18-19 м) св'гг.

У м!в!1!чно-сх!д1пГ| частит репону розвннут! лагушг» ! мшшш фап», як'1 в5днео плосв)т: _

1) пулл!ВськоТ (26-33 м) - доломгги » домерити з ппелмн й " анг!дрнтами; 2) галннопольсько? (37-40 м) - органегенно-детрнтов! брекч!епод1бн! вапняки; 3) ссмсринсько! (57-68 м) — чергувашга. домеритШ з др^иозерннстими седименганшиими долом ¡там и; 4) качинськоТ (близько 70 м) - др!бнозер»лст1 кавернозна долом!ти (долом1ТИзован1 рифогенн! вапняки). Перш! ДВ1 з них е в'нковими аналогами кошвськоТ св!тн, решта зктавляються з сок!льськок>.

У Передкарпатському та центральна частит Льс'шського пропшу горизонт нредставлений майже монотонною товщею арпЫ-т)в з грудками мергел»в мерешшсъко! "(90-115 и) та рзлостапськоТ (19 м) св!т - шкошх аналогов вщповщно кбшаськоТ ! ошльсымн (нерозчленованнх) та гринчуцько! св!т Под!лля.

Скальський горизонт об'еднуе фашадыго надзвичайно М1нлнву у розр!зах ! за простяганням товщу (160-185 м) в!дклад)'в.

У зон! розвитку лагушшх фац!й - це чергування домерит, седимектацШннх нел!томорфних або др!бцозернистих доломМв . • (сх1дна частина репону), лк(виД1леш у св'тг неепшьку (12 м), нригородоньку (22 м), ссржпську (103-115 м).- Латерально Тх замш(угать зарифо»1 та рифогенн! утворення - плнтчастЫ масивш долом ¡ти (долом^тизоваш вапняки) з домеритами 1 грудкуватимн вапняками, ЯК1 вщнесеи! до ¡саковецько? (12 м). -ралотинсько! (22 м), варницькоТ (62-67 м) ! грубчикськоТ-(34-54 м) св'|т. У розр!зах зони

рояЕитку псредрифоанк масишшх або брекчшподЛбних органогенно-детритових ванижив внд!лен! орд!аськп (12 м), манькшська (22 м) 1 ларах!пська (близько 120 м) св'1тя. Ншкнн частина. (45-55 м) останньо! з них индЬгепа як нипииька тдсвка, яка в!др!зпяеться одмор!Д1истю лаолопчного складу (нереважаиням кр'.шощинх вашпнав). Грудкуват! глинист! вапняки 1 мергеле в1дкрнтошельфовоТ зони »¡днссын до задар5вськоТ (22-23 м), ттавськоТ (108-127 м) га дзвеннгородсъко! (20 и) сшт; аргшти з граптол1тами (Псрсд-карпатсысии та центральна частика Льв!вського ирогину) - до ¡спасько!" (12 м), кимирсько! (22 м), глиниськоТ (110-135 м) 1 радванопьио! (18-20 м) свп. .

. 3.2. ДЕПОНСЬКА СИСТЕМА

Дево!!сь:<1 В1дклади в уЫх без вииятку розр!зах наляг тать на силуршеьких зг!дио. Представлен) вони нсьма трьома иццилами.

3.2.1. Никапй девон

Нижньодевонсыи йдклади ношпреп'! на Под!льському шднят-Т1, у Льв'шсысому, Передкарпатському нрогннах та на крайньому заход! Волинського гпдняття. Роор!зняготься дш -структурно-фашальш зони (твдешю-захщна 1 шсшчно-схь^иа), межа м!ж яки-ми приблизив сшвпадае з Сокальсыспм та Устсч1с1всысим розломамн.

Тиверський надгоризонтп об'еднуе (табл. 2) р!знофац!алыи утворення борщ!аського, чортк1всы<ого та ¡ван'шського горизонте. Представлений одиойменною глшшсто-карбонатною сер!его (у ьершш сгруктурно-фацшлынй зош) та ¡зохрошшю з нею строка-тобарвною ишишо-глшшстою ¡квиясько» (у друпй зош). Межа «¡ж сериями дтхронна: у ¡¡апрям! :н сходу на захщ змнцуетьсд майже шд 1ндошви надгоризонту до його покр1ВЛ1.

Тиоерська сергя. Борщ{вський горизонт (192 м) под!лений иа св1ти: 1) хулиювеньку (56-58 м)- - чергуваиня арплтв з плит-частими вапияками (Подшля) або манотонщ товнп арплтв (Пе-редкарпаття); 2) иелГшську (56-58 м) - грудкувап глинист! вапняки; 3) ноютнигьку (до 38 м) - др1бнозерннсп долом'ии, домерити 1 доломтшоваш вапняки (Ывшчно-схщна частина Льшвського нропшу); 4) митк1вську (136 м) - аршитова товща {захщна частина репону). Перш! т;ри св!ти ¡зохронш: замвдуючи одна одну по латерал!, складають нпжшй шдгоризонт. Чорттвський горизонт складасться з однойменно! св1тн (203-207 м) - чергуваиня темно-С1рих арплтв з органогенно-лстритовими вапняками або (на сход!

Таблицы Э

Схема стрэтиграфИхмо розчпаиузэипя деаэжысмх в^дклэд!» п;вд;нного гагеду C*teH0.ei>p0neilCbK0l платформи

•За Ziegler (I9ô2); Ztegie-, Saajterg (tîît);КЬдог (те1);»гвке«юяяиу"я!я<яс»»0му «p;

periony) з мергелями та алеврол1тами. ¡иангвський горизонт представлений однойменною св1тою (130-132 м), подменою на дв| пщсв'тс нцжщо (60-62 м) - аргШти з проверстками органогенно-детритових вапняйв i верхцю або залпниньку (70 м), яка в1д-р1зняеться меншою кар6онатн!спо порщ i б'тьшою К1лы<!стю серед них алеврол№в.

Iквинська cepia (до 490 м) подмена [39,411 на ceira: вой-нинську (47-74 м) та огляд1вську (35 м) - у бориувському, заго-piBCbKy (92-96 м) i вмынаиииьку (110 м) - у чортК1ВСЫ«1Му, лучк'шську (59-63 м) i рус1вську (70-72 м) - в 1ван1вському горизонт!. Л1толог1чно вони '.под'1бн1 але в1др13ияються р!зними с(]1вв!дношеннямй пор!д.

Пнгстровська cepja - потужпа (у иайиоиНшому po3pisi до 1832 м) тошца пере важно червопокол1рних др1бнозернистих niexo-BHKiB, алевролтв i аргШпв; у cxiAHifi частин! плошд поишрення переважають пкковикк, як! у Передкарпатському прогиш переходять в алеврол1Ти. У склад! серн видiленi (42,43) св!ти: устсчк!вська (53-56 м), хмел!вська (150 м). ртрипська (170 м), CMepoiBCb^a (80 м), боянеиька (125 м), лагод!вська (120 м), гамал!Гвська (140 м), гряд!вська (130 м). горожанська (120 м), княгининська (75 м)^ доз!вська (145 м), загайтльська (90 м), дороннпська (85 м) i маруньська (до 320 м). Встановлено, що на Под)лл) В1Дслоиена лише нижня частица cepii' (устечювська -смеркл!вська св!ти, видиеш Г.Х.Дженштейном у 1957 р.). У зв'язку з цим описаний Т.АЛщенко (1965) иаймолодший з ранньо-девонських ф!токомплекс'ш (с. BicTpii на ДнктрО повинен В1Д-ноентнея приблизно до смерклшськоТ евпи (а не до найвищих верств cepii).

3.2.2. Середшй та Bepxaiil девон

• Середньо-верхньодевонськ! в!дклади иоширен! лише у Льшвському upornHi, де в иих встановлеМ жнветський, франський i фаменськнй яруси (табл. 2). .

Живетський-франський яриси подишш на стратони:

Лопуш/тсъкий горизонт у всьому нрогин! складений двома сп!тами: I) лашвськок) (14-62 м) - седиментацшш доломай з ангидритами та 2) 1Г|ДЛЧненькою (34-49 м) - чергування доломЖв з арг'иптами i анпдритами. На в!дм!иу В!Д схем Ншшх дослщникт ("Стратиграфия УРСР. Девон", 1974), до горизонту не зараховаш

утворешш "нижньолопушанськоТ п!дсв1Ти", як! насмравд"! е р!зннми частицами нижиьодевоисько! тотц!.

Повчапський горизонт складаеться з ¡зохрошшх сшт: нов-чаись^ - арп'Л1ти 1 домерити з проверстками брахюподових вапияк1и (25-29 м) та с1ирзысоТ - перевалено доломт! I ванняки з • проверстками арплтв 1 домеритт (22-25 м).

Рогатииський горизонт у шшично-сх'|ДнШ зон! д!литься на СВ1ТИ: млиншсысу - чергування арплтп, доломит 1 шсковик'ш (4752 м) та п1лбсрез1вську - доломт«, що мкцями переходить у нап-ияки з проверстками арплМв 1 включениями анпдрнтт (35-45 м). На заход 1 та пшд|П пропшу першу з них замкцують с1ити: ясспшська - др1бнозернист1, вторини! доломки (18-38 м) та корчуненька - переверегионування арплтв з ваиниками 1 долом'нам и (40-48 м); другу: ¡вач'тсыса - долом'пи а проверстками ванпякш, мергел1в, доломгпв (23-34 м) та вовчковечька -др1бнозернисл, м1сцями доломт«ова1и ванняки (20-23м).'

У залягаючих шнце вЬюадах франу вид^еж сшти (як1, ма-ючн шдносно витриманий склад у нсьому проппп, нриршшоготься до регюнальних горизонпв): ремезшська - ванняки (часто доло-мп'изоиат), доломт! (53-65 м); золоч1нгька - доломпи пторинш з ангидритами (110-220 м); милятинська - органогенно-детритов! ваиняки, «¡сними 'глинист! або долом'ггизоваш (45-110 м); бодотнянська - масишп, м'юдямп брекч1епод|<5(й або грудкуват! ванняки (40-126 м). Урепоиалыий схем! два останш об'еднаш у ратсъкий тдгоризотп.

Фаменськый ирис на заход! та п'шдж прогину представлений головним чином иапняками, а на ппшоч'!, де збереглися страти-граф)чио повиши розр!зи, у верхнШ половин» його переважають пнцано-глинисг! породи. До складу ярусу входять сшти: 1) варежка не ыса - грудкувап глинист! ванняки I мергел! (37-77 м); 2) со-локшська - в основному органогенно-детритов! ванняки (22-40 м); 3) селепька - органогенно-детритов!, часто грудкуваП глинист! ванняки (47-65 м); 4) суннйвська - органогенно-детритов!, часто долом¡тизован!, а На п!вноч1 ошщанеш ' вапняки (24-116 м) (перераховаш евггк вщпов^аюп» одноймекним горизонтам, об'еднаним у садовський надгоризонт): 5) лнтовелька (латералыю замццуе сушн!вську у нштчнш часттИ прогину) - киарцош п!с-ковики з проверстками алевролшв, арплтв, доломтв (60-114 м); 6) захьшобузька - доломпи з проверстками алевролтв (97-105 м), ЯК1 в зон'1 Володимир-Волннського розлому зам 1 щеп| вапняннми

алеврол'пами, аргЫтами 1 конгломератами (продуктами руйиування палсозойських норьч на Волннському шдняттО.

Розд!л 4. КОНОДОНТИ СЕРЕДНЬОПАЛЕОЗОЙСЬКИХ В1ДКЛАД1В ПШДЕННОГО ЗАХОДУ СХ1ДН0-евР0ПЕЙСЬК01 ПДАТФОРМИ 4.1. СКЛАД конодонтових АПАРАТШ ТА IX СТРАТИГРАФР1НЕ ПОШИРЕНШ1

Досл'1джспцями встаноулеио, що з коиодештш складалпся ще-лсшп анарати вимерлих орг<имзм!к, ик! эаймалк иром1;;спе маце мЬк СЬа^оупаЫш I Chordata. Одержан! дан! исжазуюп,, що кожей силуршсышй I деионський коиадоитоиосШ май (> ршюиндт зубш, як! оимсувалцся як самосТипц дискрета! шщн. Не 1йдл:<г;и: сумн'шу, що до складу ашфэтш иходнлн елементп консервативн! (рллиформш), «к! не лмЫшилнс« нротагом тривалого гсалогёчного часу \ буди сЫлышмм для р!зшис епорьэдепих рзд'т (напршелад, ОгагкгмНиа, 1Ишк()(1р11а, Тгк!юнш!сИсг а мультнелементиих родах ОгагкшНт, РЫудпаИшх, Ро!$1ор!,ог!о»1а) I слемснти, '-»к» ншндк-о оволю!|1о51ув!!ЛИ (З^иЬвдч^Ию^т, РЫддиаНмв, ИдопшНпаУ. Саме ц1 остаии11 >ииоть паШлы>;у стратт раф!чие значении.

У середпьому палеозоЧ ц'¡идеи но го заходу платформ!» («¡«влеио блнзько 10а мультиедемситиих над» в < мдмцив коаодшпш (таб.нпа 3,4). Оск!лыси описи вс!х силурШсикихчтжныиеионеькпх, а тако;к нонах еереднш-верхньодевоиських днекретних иид>в вже оиуО.пко-(4,8,10,11.17,32,351, у робот! Наведен! лише необхичн! дли коре-ЛИцШнпх висиош<1и да»! про анаратв (синоп!м'и<а, мккнн!! склад I 1солог!чинй шк): Оюопси.ш: (до »кого в'ьчиеееи! дискрет»! форм» Ас(м/иш • й.Шасое/шХ йары^лк® (АсоМШих - йк1асо<1н$ .- Лео-. (1и$)> Мсй/ш -■ Ра\1ое!тА ¡ЛдопЫиш (1опс1ю(!¿пи -

- Сапп(х1и$ (Сагюс<кя - Ехос!юднй-

Миз - ЫесцтоиЫиь), Отг'шЯт ($]Ш11од1)<иЬог1н$ - ОгагкЫшп -- Тг&1№хМ1а. - РШовра(Шю. • НШеаАёиа). Р(е- . го«рвЫ^№ ■(МеоргЬпЫш - 'ОгагкосНпе), Коске- ■ Ы1а (КаекскНа - ЗукрпопЫша - Тпс1юпт1с11а - РксШрШшАчз -ЫдомхНт), На<{>тх>па1к№ (НшкъцнМкиа - АтЬаШиз - ОЫонЫм

- Ехык'х^ш.ктк Ар$г<1щн<нкиз (¿\pddcgшаШа • РудоЗт), ¡спо-

(¡егШкх - АсххНпа - /¿еЛш.ч/даж/ ¡а:;). РЫудпаимз (Ро1удтй)ш

- ОгюЪххНна ибо ВгуачЫих • Ш}А)япМ1а «бо рфкхЫаНаШп-~ (1еа(1г!1.:1 - ЗунргЬтыЯшг ~ Ануи1т!и$ або Ркс^щиикиаиз), Р<;!т<11о-

Таблиця 3

Стратиграф1чив поширення к.оиодот!в (мупь-гиелементних r.ivîia) у силур№сь*их та нижньодевонських Ыдклздах

Сиди комоде«?*» Полине- П ох(лла (Горизонт) III Uli ptrioHR (Ярус)

'S 0 § Л о к п S и '1 1 о S •s 1 <j а й s s и А Ч К а и 1 Л I а а 1 4 О '1 а о у '5 Î 1 ri <У Î й I á 1 a 0 S S 1 g s 3 •s S 0 u 1 s § 1 M а с о о X ч о с;

fricernít . ■ i, WütHsercdvi ¡rtirvefuí . n»nti<n(fflt nhfirjttirnflAhlt •«'M'"« — - - -

Í- - - -

ße/o^e?/* tri«ngu!aris ., -i ípn«nrV;n* J-ArJurlrj/«« rt.lt pnfií*

"Inf'» «*w w«<f;<«.» Ozo/lcc/)na po/iDcf/па'а M ■ .1... — gu¡t*for,f¡$ 1- îag/f/л /-/тепло* 1, ,, .,—».

- - -

fr Up» тч./Л-лылж tarn,!* P<e»osp»lhodui «morpHcgnAfboicfas pen/w/uc procerus _| ■ 1 - . - v*ri»bifi« ... ¿psiJognaMut fubercuíaíy» UrJodus wotchmidti wcichmjdfi ■ W. batperiu» ■ w. <rer»sien» ., «ol»t«r¡cre$ceiu - ■ 1 ■ posfwoichmídw - ,_ ,..., . . • с/. ' - - -

Таблиц«4

Стратиграфии* поширення конодомтЫ у серсйДО* та «ертъОАемиських Мйклада

KOMAtMtte

ЛмакыоЙ >ц**ом»

( Гирнлоит, cirín)

1м)Ш |t«00«M

(Ярус)

Pftfygiwltat tMwtflkb , »•huí ■

tfhn «ПЫЫ( ' »«KAodttl»» . dmíibtícM«. (Mtt ШМ1 ,

ftoyWetctfi кпдьЙлняЬ

^CNHtWI

•<«Mtrt - ■

«AÇtttkitil»! , Mu —_

»«Ш.....

bwt(M«AiHuft _ vetedyiftjrrMU ö ч

v&ltyMtvt ■ tquittrfut '

«emiteiW»», " ««mi»*« '

ptwMNHIUI . pefpfcmt...:. . «üfAbWrí» ■■■■' ■■■

pUrárs, PbfffoptolÁml» цупшЬт*!*

bauiifrlí........... _

tormir* -

.- ... ,

PtUiyt&ruibtt inmnuMi _

«ot/on» ' " fcrtortúi «Wftiíto» ______

«ubfortnfhttt, joMraensix _

h-i

lepis (Pätmatolepis - Nothognathella - Palmatodella - Falcodus - Syn-prioniodina - Angttlodits).

4.2. забарвлення конодонт1в

я к показник геолопчних процесш у середньому палеозо! на п1вдеиному заход1

схщно-енропЕйсько! платформи

Досл1джешшнн A.G.Epstein, J.B.Epstein, L.D.Harris (1977) встановлено, що pU.iö забарвлення коподштч (ясно-жовте, ко-ричневе, чорне) зумовлене ступенем метаморфозу oprani4no'i ре-чооикн (ОР), яка в них метиться. Ними ж розроблеиа шкала з 8 crynettiu 3Mi«H аабарвлення (СЗЗ) конодонт1в, що шдношдають цепким стад!ям метаморфпму ОР при температурах В1Д 50° до 950° С.

Для конодонт1в палеозою (в!д ордовику до карбону включио) швдешю-зах1дно1 окраТни платформи.характерн! СЗЗ конодонгш шд першого до пятого {45]. Встаиовлено, що пони не залежагь шд api.iocTi, po3Mipin, геолопчнога BiKy конодоиТ1В, глнб'ит ciAÖopy проб у свердловинах та складу вмидуючнх пор1д, але спо-стер'|гаеться ч1тка нриуроченють нешшх значень СЗЗ до текто-1ИЧИИХ блокт з под'|бною геолопчною icropieio.

Внд1лен1 4 зони: 1) ¡3 СЗЗ 1-1,5 - частина Волнио-Лодиля на ск'|Д В!д Сокальського i Терсбонлянського розломгв (налеозойсыа породи з часу ix утворення не нагр1валися вище 60°С); 2) ¡з СЗЗ 2-3 -Льв1вський нропм та Ппд1льське Ыдняття М1Ж Сокальськйм i Те р ебо н л я не ь к и м розломами на сход| й Великомост'тським i Сторожнненьким розломами на заход! (температура у породах досягала 200" С); 3) ¡з найвишнми значениями СЗЗ (для силуру -5, середнього-верхиього девону -4) - захщна частина Львшського ирогииу до Рава-Руського розЛому та швденна частииа Передкарпатського пропшу до Калусь'кого розлому (температура досягала 300-480° С); 4) ¡з СЗЗ 1,5-3 - зах^дна частина periony до Складчастих Карпат включно (температура не перевшцувала 90200° С).

Поширення конодонт1В з однаковими значениями СЗЗ у рЬних тектошчннх блоках исказуе, що на метаморф1зм OP зонам пе впливали локальи! особл;!аост{ геолопчноТ icropii i тенеришн теилов1 потоки. Максимально значения СЗЗ конодонт1в приурочен"! до палеор»:фтсвоТ зони, яка на територн Полыш вЦома як зона Тейссейра-Торнквшта або Датсько-Польська берозна. Найвищий

(5-й) ступшь метаморф1з.му ОР у конодонтах ордовику I силуру 1з свсрдлрвии Ц1е! зо11н вказуе на ТГ гпэшше заложения. Беручн до у ваги трохи нижчий СЗЗ (4-й) середньо-шзньодеаансикнх конодон-Т«Р, час заложения палеорифтовоТ зони можна датуидтн рашНм девоном. В'ушосно високнй СЗЗ конодонтф живету-фамену очевидно зумовлений повторною актив!зац1ею П в кшш карбону.

Розд'.л 5. ПОД1Л СЕРЕДНШЮ ПАЛЕОЗОЮ НА КОНОДОНТОВ1 ЗОНИ ТА IX НЩРЕПОНАЛЬНА КОРЕ Л Я ЩЯ

У зв'язку з фатальною приуроченктю коивдоатка шшчсш розр!зи охарактеризован» «ими иер№ном1рио, проте бии.ппеть зон . видияеться досить надшно.

5.1. СИДУР1ЙСЬКА СИСТЕМА , . '

При нод1л1 п1дклэд!и систем« на конодонтив! зона (табл. }> вякористана трах« дшювнена схема ОЛЬддЬсри < 1%4>.

Розр1з силуру и межах иешго рсгкму «ачинаетьсй з ссудный ШНШ1 зз>Ш 14. да нЦкесена рест!сскка

н1дс»и1а (ийлгочаюча терсмц1исъку пачку) фурма»1веышТ сипи. Шине Ю1Д1ЛС)|| аонн <шбл. 1): К. ¥№Ш«гН, К. ра4и1а, О. аг^иа, О. сша'А. рЬсеЬиЫ!» Р. кИигкиз, Реек ЫиЫик, О. етЦм» » О. ««вгсигЬашев.чЬ. Иричому зона К. \iaiUscrt (демшинська н1ш>>та фурмаи1иеько1 си1тн 1 пики! 20 м мар'й»1»еы<оТ св4т«) бнд1леаа у дополнения до згвданоТ схем« О.ИаддЬсра, а О» стм » А. (верхпя половина

багшшишт* го$>нэ©П'гу> ьцдЬем! умовыо.

ПердгрихокшЬ зши» у багатьох 1нпшх реНонах св!ту, то дозволило нроиести прдму корслшОю снлурЫськнх Ыдклвдш не-Т1лики о межах С>с8дйо-€вроясисы:о1' нлатформн (32), а 1 в гло-балышх масит&лх. '

5.2. ЛЕВОИСЬКА СИСТЕМА

Нрн под!л1 П на кшюдштт! зонн иикорг.стана схема, » ос-иии,у к-.иц ио1Угадеи* ршробки Г.Шишффа I В ЛИгд ера (1957) та В.Ц1гдера (1938,1982). Нижнн межа енстемн у влвчецому репош проводш^-й «о П1Дошп\ бориЦвеыздго горизонту тивсрського над' горизонту.

5.2.1. Лохковсыснй ярус

У стандартом шкал! до нього пходять зонн I. wo»chmldti wnscbmidtl, О. eureicaensls, Аде. delt», Ped. pesavls, обсяг яких встановлеинй у ШвЫчнШ Америк!. Осюльки за межами стра-Topericmy види-1нде«сн них зон зустр!чаються р!дко (на Сх|дио-. GepoiieiiciiKirt платформ! вони, за нинятком першого з них, исв1дом1 зовс!м), занропонопано, пнходячи э встанопленоТ на нод1льському . матер!ал1 ф1логем(Т роду icriodus, внд!ляти у лохков! зони (табл. 2): I. w. woschmidtl - нижнп половина (20 м) худик1вецькоТ cbith борнивського горизонту; 1. w. transiens - верхия половина худишвепько! св!ти - иайнижча частина чортк!вськшо горизонту; I. eolatericrescens - кижня (до 100 м), 1. "postwoschmidti - середня, I. serus - верхня частина чортк^вського горизонту.

5.2.2. Празький ярус

ВиднЧндекси стандартно! зоналыюТ шкали ярусу iia Cxluio-европейськнТ платформ! ис оиявлен!. У зв'язку з цим ироионуеться шдносити його найнижч! верстви (1ван!вський горизонт) до MicueiioY зонн О. serrula, Bmni зони прадького, всього емського 5 ейфельсысого я рус! в тут не вид1лен!, оск!льки у дШстровсыш! cepii конодонти вЬнсутп!. За знах1дкою (Т.АЛщенко, 1%5) у П середшй частим! (смеркл!вська сшта Й1ля с. Востря) иаймолодшого з ранньо-деионських ф|токомплекс!в доиускаеться празько-ейфельськнй п!к cepii.

5.2.3. Живетськлй ярус

До обсягу ярусу входять зони: P. xytos ensenxis (верхня частина) - иижня частина лоиущанського горизонту (ймов!рно); р. varcus - частина лопушанського, поочанський i иижня частина рогатинського горизонту; Seh. faermanni - P. cristatus i Pa. disparllis -очевидно середня частина рогатинського горизонту. Верхня межа ярусу (покр!вля найнижчо! гпдзони P. a*ymmetricus) проводиться по п!догнв! !вач!вськоТ та падбсрезшськоГ св!т.

5.2.4. Франський ярус

Ярус под^ений на зони: P. »symmetric«« (кр1м найнижчо! частини), An. triangularis i Pa. gigas. До них входить в!дклади шд середини рогатинського до покр!вл! болотнянського горизонту ; меж» зон проведен« умовно.

5.2.5. Фяменськнй ярус

У найновнних схемах складаеться ¡э зон: 14. triangularis. Ра. crepida, Pa. rhomboidea. Pa, margfalfcn, Pa, expanse, Si. preesiilsat«. У Льв1гхькому црогиц) коиодоптами охарактеризован! лишэ п'ять 1шжн'1х зон, до яких в1днесен1 в!дкладн о!д варежанеько? до суи1н1вськоТ св!тн включно; 9 вид1и-1идекс1в тут виирленнй лито Ра, rhombatdea (табл. 2,4). <

5.3. ВЕРХНЯ МЕЖА ДЕВОНСЬКО! СИСТЕМ И ТА ПРОБЛЕМА Н ПРОВЕДЕНИЯ

у львшському прогиш

Всрхньздо межеюдевоиськоТ систем и у Зах1днШ €врон! традн-цШно вважаеться нокр1вля воклюморквнх верста, кк!й в!дпоп(дае н1дошва конодонтовоГ аани Slpbmodelist suh$U>,

У ЛыйвськомуuporHHi ця межа почеткопо нроводнлася но noKplani литовизикоТ cbIth, п тспер - по нокр!вл1 оолоднмнр-во-линськоГ, нроте псзмНшою залишилйся думка, wo тут poapia девону обоп'кзко повинна заиершуватн рсНонал&на страт) 1граф|ч на перерва.

Вивчонням латералыюТ фатально! м1нлииост! i детальною кореляцкю розр(з1и встановлека [38,41) безперсран1сть ni3Hbo-фамснсько-турнсйського осадомагромаджеши» у осьому прогни!. Враховуючн ис, а також зиахЦку исрхньадсвоисыкрго комплексу спор у iiuaax, иерхньа? пачки зах1днобуаькоТ cbIth та верхньотур-цейськоТ фаукн 1 флори у залнгаючш впше хоршеыий ceiTi, май-обгруитонаЫшнм мшке виажатнеа проведения меж! девону з карбоном у tiepxiilii части»! першоТ з mix си!т (табл. 2).

Розд1л б. ОСОБЛИВОСТ1 БУДОВИ ТА УМОВИ

ФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОПАЛЕОЗОЙСЬКОТ ТОВЩ1 П1ВДЕННОГО ЗАХОДУ СХ1ДН0-еВР0ПЕЙСЬК01 ПЛАТФОРМ«

Характер ta Ihtchcubhsctu 1чх>лопчних ироцес'ш, якнмн су-шроводнвей перех!д Н1ОДешго-зах!дноТ окраТнн платформа в!д ка-ледопсикого до герцинеького стану розвитку, визначалнея розмЬ щежмм рег}ому: яй зона перикратошшх опускань - у тсктотчному о!дношенн) i дно шельфового басейну - у палеогеогрвф1чному.

У пронес! виконання роботп пстаиоадено, ню ncpuiciia проста структура снлурШсько? i дсвонськог товщ тут наДзвнчайно уск-ладнена конграстннмп I р1зноснрпмованнми рухамн у uimu раннього девону та в Ызньому карбон!. Само ж осадоиагромадженнп

, Вгл-jKÍ Велик» 3stopie-l

Mcctnu-30 Meçœu -20 Сокя4ь-1 Лкт-0<5<!х-1 Лскачх-6 . Лохачг-2 Воютии 1

Лунъх-1

м = сл ö

Га

KiMiiaSgiintu Ciàvadu t»ик®«ми"£м.-й>««»и Potaiôeuа-Ыяс>№сы1я ti,

7 й-rriifMfwl щ.

нщярыыю са fcpexanwta-iripeuiíGítQ сВ. ^и&сцш-уЫНах* t$. НахтЯаю-оФП&аи* А ISBuiBtkUisù isp. ЧортнШаний £фщ/Саиий ив.

QCujtypiUci*' BidwaStt

шириною 50-75 км, в1диесеному до структур» типу насини» Ыдмсрлого авдакогсну, формування якого було нов'язане з виник-ненням Датсько-Польсько-Буковинського иалеорифту (шдомого на тернторц Полыш як "лиНя Тейссейра-Торикшста" або "Дат-сько-Польська борозна").

3 переходом теля репоиалыкл перерви в осадонагромаджен-1П до герцннського стану розиитку тектотчний режим на окра'пп платформи ргжо змшився, що зумовило перебудову структурного плану 1 вниикнения Лыивського прогину. Дшянка напбктьшого ирогинаиия зосередилася па иштчному заход'1, де иовоутворена структура паклалася на палеорифтову зону. 3 середини фамену р'|зко актшмзувалися нисхшш рухи на Волинському тднягп I з розмитнх на ньому (лдкладш у ирплеглш до Володимир-Волиисько-го розлому зош с(|юрмувалася товща нереважно псефггових пор1дг

Анал')з фатального складу 1 потужностей ссредньоиалеозой-ських вщкладш показуе, що вопи належать до платформових утво-реиь, у зв'язку з чим и'тденио-зах'щннй край платформи на цьому стагй и розвитку не можна проводити схуцпше ищ захиитУ меха ноширення силуру I девону. Перем'ятшть пор1д у Нестеровськш зон'| очевидно пов'язаиа з ирнрозломнимн дислокащями, що виникли виасл'|до|С горизонталышх перем1щень блоков у 1йзньому палеозоТ.

висновки

В наел ¡док комплексного застосування двох методик - 1) фатального аиалпу шдкладш ! 2) мопографгнюго вивчення з них конодоннв - складен! дегалым схемн стратиграфи 1 корелянм розр1з!в, на оснош яких розроблена пршншшальпо нова модель геолопчно! будови та ¡сгор|У формування середньопалеозойськоТ товии п^иденио-.чах^дноТ (Волино-Подмьсько'О окра'пш Схушо-бв-ропейськоТ платформи.

Внконаними дослуркеннями зокрема встановлено:

1) На Волипо-ПодишоькШ окрапн платформи раниьосилурш-ська трансгреая розночалася исюди у 1нзньому ландовер! ¡зо-хронно. П0Д1ЛЛЯ I Волинь протягом всього силурШського пер ¡оду розвивалися ¡дентично як /плянки одшеТ I т1е'| ж иалеогеографНно'Г область

2) Для силур!йського седиментатйного басейну характерна чггка диференшащя на зоии: лагуниу, м(линиу \ в'\дкритошельфову. Потужн1сть шдкладш, що утворилися протягом перюду, досягае 377470 м: ммпмалып значения (377-385 м) остановлен! у сх'штй частит

periouy, де нереважають лагунш фацц; максимально (440-470 м) - у смуз! ноширення мшпших фац|й; у Передкарнатсысому nporuiii вони н!дс не неревшнують 400-440 м. Рифогенш утвореннп за нотужшсгю не в1др1зняються ci/t ¡зохронних пмицуючнх тошц.

3) Потужиоеп одновпсових шдроздипв нижнього девону -TiiucpcbKoí, itamiicbKoí га дшстровсько! сер¡ii - внтримяи) в ycix poapisax i не залежать в'щ Тх фатального складу; г.оина нотужн!сть тиверського надгоризонту всюди стала - 429-431 м.

4) Червоноколфна тернгенна товща дн!стровсько1 ccpií не е орогенною формашега. Бона збсреглася у еузькому (50-75 км) гра-6cni, вщнссеному до пасивно шдмерлого авлакогену, формуванни якого пов'язуеться з лалеорнфтовшо зоною. Стратш раф'ииа поинота po3p¡3iB cepil (як i íx потужшеть) заложить Ыд глибини заиурешш того чи inmoro блоку на час завершения досередиьодевоиськоТ денудан'й, . •

5) 3 початком герцииськоп» станурозинтку структурннй план окранш платформ» platto зм1н:;ссл i утеорнлася конеречна до не! структура - ЛЫвськнй прогни, центральна (найб'шьше занурена) чаетина »кого наклада.са па (Одеорифтову зону. Середньодеионськ! в1лкл<!дп траисгреешкю иерскрцвають розмнт! на pisnux етратнграфочних piBiüsx народи ннжпього девону. СтратнграфЬпгшЧ обс«г ерооШиого apiay не однакоиий навить у сумжннх тектои'нних блоках, що ti:;n.iye на коитрастн1сть та р13носирямова1псть íx иертикалышх перемкцепь м(д час досередньодеионсько! perpccií.

6) Шз1шодсйонське-раш1ы>ка.ч'шюиуг1лы1с осадопагромэдже-шш у Лио1иському нропш! було безнерервним. Межа mí ж ними системами тут повинна проводится у uenxiiiii частит захинобузькоТ coi™.

7) Вивчсння конодоит»в дала змогу раэробнти схему под'му середньопалсоаойсикнх ■вЦцсдад'т pcrlony на золи, провести иряму MiKípertaiüuiuny корелицпо íx, цстшювнти обекг i в!к окремих стратои1п.

8) Найвнщнй cryiriut» мста.ча«!ф1зму оргашчноГ речоашш, ш:а мктаться у конрдонтах i аумо'влкк ¡хце забарвлення, прпурочений до Датсько-Польсько-БуковиисыотТ палес-рнфтовоТ зон». Час и заложения та активного розвитку ирккадде на к'шцеву стадно кале-донського стану розвитку платформ; у рааншму девон!.

ОСНОЗШ РОБОТИ ADTOPA ПО TEMI ДИСЕРТАЦ!! J. О находке конодонтов в силурийских отложениях Приднестровья / / Палеонтол. сб. 1967. № 4. Вын. 1. С. 123-124.

2. Некоторые данные о конодонтовых зонах и возрасте переходных слоев от силура к девону в Подолии // Палеоктол. сб. 1967. № 4. Вып. 2. С. 56-59.

3. Конодонтовые зоны аналогов лудловского и жединекого ярусов в Подолии // Реф. докл. к III Междунар. симпоз. по Гранине силура и девона и стратиграфии нижн. и средн. девона. Ленинград. 1968. С. 70-72.

4. Некоторые виды конодонтов силура Подолии // Палеонтол. сб. 1969. № Л. Вын. 1. С. 46-52.

5. Новые палеонтологические доказательства лудловского возраста отложений устьевского и малиновецкого горизонтов (силур Подолии) // Палеонтол. сб. 1968. Н> 5. Вын. 2. С. 54-57.

6. Про BiK рестевсысого та китаигородського горизонпв силуру По-д1лля // Дои. АН УРСР. Сер. Б. 1968. № 12. С. 10661069. (CniBaBTop П.Д.Цегельиюк). ; .

7. Конодонты рода Spatkognathodus Branson et Mehl, 1941 из силура и низов деиона Подолии // Тезисы докл. 15 сессии В ПО. Ленинград. 1969. С. 25-26.

8. Конодонты рестевского, китайгородского и мукшинского горизонтов силура Подолии // Палеонтол. сб. 1969. № 6. Вып. 1. С. 49-55. «

9. Новые данные о фауне и стратиграфическом положении слоев Тайны (верхний силур Подолии) // Проблемы нефтегазоносное™ УССР: Бюлл. НТИ. ОНТИ-ВИЭМС. Москва, 1969. № 7. С. 42-45. (Сшвавтор К.Я.Гуревич).

10. Конодонтова зона Spathognathodus crispus i bík скальського горизонту (силур Волино-Под1ллл) // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1971. № 9. С. 780-78311. Некоторые новые и малоизвестные виды конодонтов лудлова

Подолии и Волыни // Палеонтол. сб. 1971. № 7. Вын. 2. С. 78-84.

12. Находка остатков коиулярий в ордовике Волыни и силуре Подолии // Палеонтол. сб. 1971. N» 8. Вып. 1. С. 19-22.

13. Конодонтовые зоны аналогов лудловского и жединского ярусов в Подолии / / Гранина силура и девона и биостратиграфия силура: Тр. III Междунар. симпоз. Ленинград, 1968. Наука, 1971. Т. 1. С. 85-89.

14. О фауне слоев Тайны и об их аналогах в днестровском разрезе силура // Палеонтол. сб. 1972: № 9. Вып. 1. С. 56-61.

15. Некоторые черты тектонического и палеогеографического развития Волыно-Подолья в силуре // Тектоника и нолезн. ископ. запада Укр. ССР. Ч. 1. Тектоника, геология: Тез. докл. респ. со-вевщння. Львов. К.: Наук, думка, 1973. С. 64-65. (Сшвавторн

B.О.Котик, В.М.Марковський).

16. Явища регенерат! у конодонт1в ордовику, силуру та нижнього девону Волино-Под!лля // Доп, АН УРСР. Сер. Б. 1974. № 3.

C. 203-206.

17. Простые конодоиты силура н ннаоп девона Волыно-Подолья // Палеонтол. сб. 1974. № 10. Вып. 2: С. 64-70.

18. Об этапах развития конодонтои в ордовике, силуре и раннем девоне Волыно-Подолья // Палеонтол. сб. 1974. № 11. Вып. 2.

' ' С. 85-90.

19. Стратнграфш УРСР. Т. 4, ч. 1. Силур. К.: Наук, думка, 1974. С. 110-156, 190-201. (СнЬавтори П.Д.Букатчук, В.О.Котик, В.М.Марковський, П.Д.Цсгелыпок та Ншм).

20. Стратиграфия ордовицкнх и нижнссилурийскнх отложений Во-лыно-Подольской нефтегазоносной провинции //-Реф. научн -исслсд. работ Ин-та геологии и геохимии горючих ископаемых АН УССР (1972). К.: Наук, думка, 1974. С. 7-1?. (Сшиавтори В.А.Гннда, А.О.Муромцева).

21. Значение конодонтои для корреляции ордовикских и силурийских отложений Волыно-Подолья н Прибалтики //'Материалы по стратигр. Прибалтики (К Межвед. стратигр. совещанию, Вильнюс, май 1976). Вплыпог, 1976. С. 39-40.

22. Перспективы поисков ловушек неантиклниалыюго типа в нижне- • палеозойских отложениях Волына-Подолни // Реф. научн,-исслед. работ Ин-та гсолопш и геохимии горючих, ископаемых АН УССР (1975). К.: Наук, думка, 1976. С! 16-20. (Сишавтори В.А.Гннда, 1.Д.Гофштейн та 1нш1).

23. О нижнем палеозое Предкарпатского прогиба / / Материалы XI

• Конгресса КБГА. К.: Наук, думка,.. 1977. С. 38-39. (Сишавтори

В.О.Котик; В.М.Марковський).

24. Про »¡к базалышх верств силуру Под1лля // Доп. АН УРСР.

' Сер. Б. 1978. № 9. С. 778-782.

25. Фаин 1 стратиграфпша схема шельфовнх (ндклаДш силуру п!з- ; денн0-зах1дн01 окраТии Сх1дно-европсйсько1 платформ» // Доп. АН УРСР. Сер. Б. М» 1. 1981. С. 22-25.

26. Конодонты и корреляция девонских отложений юго-западной окраины Восточно-Европейской платформы // Новые данные по стратиграфии Белоруссии (Материалы БелРМСК к меж-вед. стратигр. совещанию): Сб. научи, трудов. Минск, 1981. С. 75-76.

■ 27. Некоторые спорные вопросы корреляции отложений ордовика, силура и нижнего девона Волыио-Подолья // Геология и геохимия горюч, ископ. 1981. Выи. 56. С. 74-79. (Сшпавтор П.Д.Це-гельнкж).

28. Верхний докембрий - нижний палеозой Среднего Приднестровья. К.: Наук, думка, 1982. 106 с. (Опиавтори ВЛ.Гаврили-шин, В.А.Гинда).

29. Детальное биостратиграфическое расчленение разнофаииальных отложений девона гор Ханбандытау и их отдаленная корреляция / / Палеонтология и детальная стратиграфическая корреляция: Тез. докл. 28 сессии ВПО. Ташкент, 1982. С. 101-102. (Сшвавтор З.С.Рум'янИева).

30. Силур Подолин. Путеводитель экскурсии. К.: Наук, думка, 1983. 224 с. (Сшвавтори П.Д.Цегельикж, В.П.Гриценко, ЛЛ.Кон-стаитииеико та inuii).

31. К зональному расчленению живетского и франского ярусов в горах Ханбандытау (Западный Узбекистан) но конодонтам // Узбекский геол. журн. 1983. № I. С. 50-54. (CniBauTop З.С.Рум'янцева).

32. Корреляция и коиодонты силурийских - нижнедевонских отложений Волыио-Подолии. К.: Наук, думка, 1984. 192 с.

33. Детал1зац!я схеми стратиграфп середнього девону Льв1вського палеозойського пропшу // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1985. № 6. С. 13-16. (Сгйвавтор В.М.Марковський).

34. Стратиграфия и иалебитолопш // Геол. изученность СССР. Т. 31. Укр. ССР. Период 1966-1970. Опубликованные работы. К.: Наук, думка, 1985. Т. 10. Вып. 1. С7 10-18. (Сп1вавтори С.I.Пастернак, П.Н.Царнекко та iniui).

35. Новые конодонты рода Polygnathus Hinde, 1879, из среднего и верхнего девона Львовского прогиба // Палеонтол. сб. 1986. №23. С. 47-52.

36. Розр1зи живету у вщелоненних б'1ля С1Л Повча i Завад'шка (Во-лино-ПодЫля) // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1986. № 8. С. 47-52.

37. The apparatus of panderodontid conodonts // Lethaia. 1986. Vol. lgr. № 2. P. 133-141. (СЫвавтор J.Dzik).

38. Конодонтн i стратнграф'ш в1дклад'»в фамсну у Льв'тському палеозойському нрогшп // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1987. Hi 3, С. 11-13.

39. Фатальна мйшшкть I стратиграфия »¡дклзд'т тивсрського над-горизонту (иижнш девон Валнно-Под!лля) // Доп. АН. УРСР. Сер. Б. 1987. № 10. С. 3-6.

40. A new Silurian Xlphosuran from Podoiia, Ukraine, USSR // Palaeontology. 1987. Vol. 38. Pt. 3. P. 537-542. (Cninamrop P.A.Selden).

41. Дсвоиськ! в1дкладн ШхдашогПодЬял» (стратиграфия, короля«»» poapiaiB). Льв1в, 1888. (Пр£85рш»т / АН УРСР. 1н-г геологи i гсохЫП горюч. коиални: 88-1). 4G с.

42. Новый взгляд на хоррздгшгш п условия образования силурийских - т'.аа;едеЕШ5гких етлшсеннй юго-запада Восточно-Европейской шшфорлш // Проблемы геологии и геохимии горюч, некой. закзд.5 Укр. ССР: Тез. докл. реси. конф. Львов, 1989. Т.А. С. 72-73.

43. Нижнсдевонскме отложения Волыно-Подольи / / Геологии и геохимия (ч>р:оч. ископ. 1990. Вып. 74. С. S8-28.

44. Коал схема еграт1гф!кац!5 снлурШеьких в1дклад)и ЛьвЫськош та Нередкириатського нропш1в / / Палеонтол. зб. 1991. N? 28. С. 6S-ZG.

45. Забарвлсшуь коиодонт1в нк показпик геолопчннх процесс (Во-я»ш>-Под1яля) // Палеонтол. зб. IS93. К» 29. С. 35-37.

4й. Серсдн'ш палеозой та мезозой тидешюго заходу. Схццю-ввро-нейсько* платформи. К.: Наук, думка. 168 с. (сшвавторн В.Маврнлншмн, С.В.Розумейко; цдруш).