Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему

Експериментальне обгрунтування пiдвищення поживностi кормiв шляхом удосконалення технологii заготiвлi та рацiональне використання iх в годiвлi сiльськогосподарських тварин

ВАК РФ 06.02.02, Кормление сельскохозяйственных животных и технология кормов

Автореферат диссертации по теме "Експериментальне обгрунтування пiдвищення поживностi кормiв шляхом удосконалення технологii заготiвлi та рацiональне використання iх в годiвлi сiльськогосподарських тварин"

" “ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРЧЕНКО Василь Климентійович

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

ПІДВИЩЕННЯ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ □ЛЯХОМ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАГОТІВЛІ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЇХ В ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

06.02.02. — годівля сільськогосподарських тварин і

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

На правах рукопису

технологія кормів

Автореферат

Київ — 1994

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЮРЧЕНКО ВАСИЛЬ КЛШЕНТІЙОВИЧ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ПОШВНОСТІ КОШІВ ШЛЯХОМ УДОСКОНАЛЕННЯ технології ЗАГОТІВЛІ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЇХ В ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

06.02.02 - годівля сільськогосподарських тварин і технологія кормів

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Київ - 1994

Дисертація е рукописом.

Робота виконана у Вінницькому державному сільськогослодарсь му інституті та Інституті кормів УААН.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

И.Т. НОЗДРІН доктор сільськогосподарських наук, професор

П.З. СТОЛЯРЧУК

доктор сільськогосподарських наук, професор

О.ІІ. КАРУНСЬКИЙ

Провідна організація: Інститут тваринництва степових районі: ім. М.Ф. Іванова УААН, смт Асканія-Нова Херсонської області.

Українському державному аграрному університеті за адресою: 252041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, учбовий корпус З, аудиторія й 68.

Просимо взяти участь в засіданні Ради або вислати відгук на автореферат у двох примірниках, завірених печаткою, за адреси 252041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, сектор захисту дисертацій.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий "/<?" б'е^Ре^и^ 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої Ради, кандидат сільськогосподарських наук-

Захист дисертації відбудеться

о /Р годині на засіданні спеціалізованої Ради Д 120.71.05 в

ДОЦЄН1

з

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

І.І. Актуальність теми. Забезпечення потреб населення України в продуктах харчування тісно пов"язане з розвитком і ефективністю сільськогосподарського виробництва. Вагоме місце у вирішенні цієї проблеми відводиться тваринницькій галузі як основному постачальнику найцінніших продуктів харчування.

Основою виробництва продуктів тваринництва поряд з високим генетичним потенціалом тварин е кормова база, її структура, рівень та якісний склад кормів. Створення повноцінної науково обгрунтованої кормової бази передбачає інтенсивне використання землі, застосування економічно вигідних технологій збирання, зберігання, консервування та раціональне використання кормів.

Велике значення в нормуванні годівлі тварин має підвищення поживності кормів та раціонів. У зв"язку з тим, що в практиці годівлі худоби найчастіше використовуються консервовані корми, вибір технології заготівлі та консервування є важливим чинником в збереженні їх поживної цінності. Відомо, що загальні втрати поживних речовин в процесі збирання, консервування і зберігання кормів досягають 35-50 %.

Значний вклад у розробку технологій заготівлі та зберігання кормів внесли вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема А.І. Ві-ртанен, A.A. Зубрилін, 6.Н. Мишустін, С.Д. Уотсон, М.Д. Неш, Р. Мак-Дональд, С.Я. Зафрен, В. Шмідт, Г. Веттерау, Г.О. Богданов, М.Т. Таранов, В.Я. Максахов та ін.

Традиційні методи заготівлі кормових трав /польове висушування, активне вентилювання, високотемпературне висушування/ по-в"язані з високими енергетичними затратами, або ж із значними втратами поживних речовин. Перспективним методом зберігання трав є хімічне консервування. Проте вибір хімічних консервантів, з"я-сування їх впливу на здоров"я і продуктивність тварин потребує

глибокого вивчення.

Заготівля кормів із кукурудзи у вигляді силосу без врахування періоду та фази стиглості з порушенням технології силосування призводить до значних втрат в процесі зберігання, великого недобору кормів з одиниці площі. Збирання кукурудзи на корм у вигляді зерна в зв"язку з пізнім дозріванням пов"язане з однієї сторони з малоефективним використанням листостеблової маси, а з іншої - з підвищеною втратою енергії на висушування вологого зерна. Тому розробка енергозберігаючих технологій консервування та збагачення кукурудзи при використанні її на корм худобі має важливе практичне значення. Втрати поживних речовин при зберіганні гички цукрових буряків та жому настільки великі, що нерідко призводять до повного псування цих цінних кормів. Пошук методів консервування та збагачення гички і жому буде сприяти значному підвищенню їх поживної цінності.

Одним із шляхів підвищення поживності кормів і їх продуктивної дії є раціональне поєднання компонентів в раціонах тварин, що забезпечує найефективніше їх використання. З цією метою можуть бути використані корми мікробіологічного походження та природні мінерали.

Тому розробка та удосконалення технологій заготівлі, консервування, збагачення та використання кормів з метою максимального їх збереження, підвищення поживної цінності, забезпечення високої продуктивності тварин та якості одержаної продукції є актуальною народногосподарською проблемою.

Дисертація є підсумком тривалих досліджень, які виконувалися відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт відділу прогресивних технологій заготівлі, зберігання, використання та оцінки кормів Інституту кормів УААН і кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Вінницького державного сільсь-

когосподарського інституту з проблем 0.51.275; ДКНТ 0.51.04; О.Ц. 041 і 0.51.25.

1.2. Мета та завдання досліджень. Головною метою досліджень було теоретичне обгрунтування наукових' і практичних аспектів застосування хімічних препаратів для забезпечення високого збереження поживних речовин в бобових та злакових травах, буряковому жомі і кукурудзі при їх консервуванні, розробка різних технологічних прийомів, спрямованих на підвищення поживності консервованих кормів, а також використання в годівлі худоби кормів мікробіологічного синтезу та природних цеолітів.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:

- експериментально обгрунтувати ефективність використання хімічних консервантів при силосуванні бобових та злакових трав

і вивчити їх вшшв на продуктивність, перетравність поживних речовин, морфологічні та біохімічні показники крові і забійні якості молодняка великої рогатої худоби;

- розробити та випробувати нові хімічні препарати, які забезпечили б істотне скорочення втрат поживних речовин в кормах при їх зберіганні;

- визначити хімічний склад та поживну цінність окремих частин кукурудзи залежно від фази її розвитку з метою більш ефективного використання;

- з"ясувати можливість зберігання вологого зерна кукурудзи шляхом застосування різних технологічних прийомів /силосування, хімічного консервування, висушування/ та вплив їх на продуктивну дію консервованого зерна;

- вивчити доцільність обробки кукурудзяного силосу небіл-ковими азотовмісними сполуками з метою цілеспрямованого впливу на процеси силосування корму, збагачення його протеїном та про-

дуктивність тварин;

- розробити технологію заквашування бурякового жому з застосуванням віджимання, ущільнення, хімічного консервування та амонізації, встановити вплив цих операцій на використання поживних речовин бичками на відгодівлі, їх продуктивність та обмін речовин;

- визначити найбільш ефективний спосіб консервування бурякової гички для забезпечення максимального збереження її кормових якостей;

- обгрунтувати ефективність використання в раціонах молодняка великої рогатої худоби амінобактерину як протеїнової добавки, встановити оптимальні норми згодовування та вплив його на перетравність поживних речовин, забійні якості тварин та фізико-хімічні властивості м"яса;

- з"ясувати доцільність введення в раціони сільськогосподарських тварин цеолітів як природних сорбентів, вивчити їх вплив на продуктивність, перетравність та обмін речовин;

- підготувати практичні рекомендації щодо впровадження в виробництво нових технологій заготівлі та консервування кормів.

1.3. Наукова новизна роботи. Наукова новизна виконаної роботи полягає в комплексному вивченні проблеми підвищення поживної цінності кормів шляхом розробки нових енергозберігаючих та удосконалення існуючих технологій їх заготівлі, впливу одержаних кормів на продуктивність, обмін речовин, морфо-функціональ-ний стан внутрішніх органів молодняка великої рогатої худоби та якість тваринницької продукції. Експериментально обгрунтована доцільність використання кукурудзи для заготівлі силосу в фазу максимального нагромадження поживних речовин та збагачення її небілковими азотовмісними речовинами. Запропонована технологія консервування бобових трав, бурякового жому та вологого зерна

кукурудзи за допомогою хімічних речовин промислового виробництва. Розроблені і вивчені нові хімічні консерванти, що забезпечують мінімальні втрати поживних речовин в кормах при їх зберіганні. Вперше вивчена ефективність згодовування різних доз амінобактерину молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі, продуктивність, перетравність поживних речовин, забійні якості та морфологічні показники внутрішніх органів тварин. 3"ясована доцільність та встановлені норми згодовування цеоліту молодняку великої рогатої худоби. Новизна досліджень підтверджується позитивними рішеннями на видачу авторських свідоцтв на винаходи.

1.4. Практична цінність роботи. Запропоновано найбільш ефективні консервуючі речовини при силосуванні бобових і злакових трав, кукурудзи і бурякового жому з метою підвищення їх поживної цінності та встановлені дози внесення хімічних консервантів залежно від виду, вологості, фази збирання кормових культур і технології заготівлі.

Розроблена технологія заквашування віджатого бурякового жому із застосуванням ущільнення та хімічних консервуючих і збагачуючих препаратів, встановлені дози їх внесення.

Визначена перетравність поживних речовин окремих частин кукурудзи залежно від фази зрілості та розроблена технологія консервування і ефективного використання в годівлі великої рогатої худоби вологого зерна кукурудзи.

Встановлено норми та порядок збагачення кукурудзяного силосу та бурякового жому небілковими азотовмісними сполуками.

Розроблено норми та способи згодовування молодняку великої рогатої худоби амінобактерину з урахування!.! складу та повноцінності раціону.

Запропоновано принцип та норми введення в раціони великої рогатої худоби цеоліту Сокирницького родовища Закарпатської об-

ласті.

Результати наукових досліджень використані при розробці Державних стандартів на корми та технології заготівлі кормів /ОСТ 46-170-84/, а також покладені в основу "Інструкції по хімічному консервуванню зелених кормів і вологого фуражного зерна" /Москва, 1980/, практичних рекомендацій по заготівлі, зберіганню і консервуванню кормів.

1.5. Апробація та публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації обговорені на:

- республіканській науково-технічній конференції "Резерви кормового протеїну і шляхи раціонального використання його в тваринництві" /Київ, 1976/;

- республіканській конференції "Прогресивні способи заготівлі, приготування і раціонального використання кормів" /Вінниця, 1977/;

- республіканській науково-практичній конференції "Підвищення якості і ефективності використання кормів" /Київ, 1979/;

- республіканській науково-технічній конференції "Прогресивні способи заготівлі, консервування і використання кормів в господарствах республіки" /Вінниця, 1981/;

- всесоюзній науково-практичній конференції "Прогресивні способи використання зневодненого аміаку в сільському господарстві" /Клин, 1981/;

- всесоюзній науково-практичній конференції "Хімічне консервування кормів із трав" /Таллінн, 1982/;

- обласній науково-практичній конференції "Кормовиробництву - галузеву, індустріальну основу" /Суми, 1980/;

- наукових конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького сільськогосподарського інституту /Вінниця, 1992, 1993/.

За наслідками досліджень в різних виданнях опубліковано 54 наукові роботи.

На захист виносяться такі основні положення дисертації:

- теоретичні принципи використання хімічних консервантів при заготівлі кормів;

- результати вивчення впливу хімічних консервантів /концентрату низькомолекулярних кислот, мурашиної, пропіонової, бензойної та оцтової кислот/ на якість силосу з кормових трав та кукурудзи, збереження поживних речовин, перетравність і продуктивну дію раціонів, обмін речовин та якість одержуваної продукції;

- хімічний склад, перетравність та поживність окремих частин та цілої рослини кукурудзи залежно від фази її розвитку; обгрунтування доцільності силосування кукурудзи в фазу молоч н о-воскової та воскової стиглості, характеристика мікробіологічних та біохімічних процесів в силосі, вплив його на продуктивність та стан внутрішніх органів тварин;

- технологія заквашування бурякового жому із застосуванням віджимання, ущільнення, хімічного консервування; збереження поживних речовин в ньому; перетравність раціонів, обмін речовин, продуктивність та забійні якості тварин при згодовуванні заготовленого по цій технології корму;

- способи зберігання вологого зерна кукурудзи; хімічний склад, перетравність та продуктивна дія силосованого, хімічно консервованого та висушеного зерна;

- збереження поживних речовин, протеїнова цінність, перетравність кукурудзяного силосу при збагаченні його під час закладання в сховища небілковими азотовмісними речовинами, вплив його на продуктивність тварин та якість продуктів забою;

- показники якості кукурудзяного силосу, рівень збереження поживних речовин, поїдання та продуктивна дія силосу, закладе-

ного з додаванням бактеріальної закваски літосилу;

- використання поживних речовин, інтенсивність росту та забійні якості молодняка великої рогатої худоби при згодовуванні амонізованого бурякового жому, консервованого концентратом низькомолекулярних кислот;

- результати досліджень використання амінобактерину в раціонах бичків на відгодівлі як замінника рослинних білкових зернових кормів;

- фізіологічно обгрунтовані принципи і норми згодовування сільськогосподарським тваринам цеолітів.

1.6. Структура і об''ем дисертації. Дисертація викладена на 433 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 142 таблицями та 6 малюнками, складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методів досліджень, результатів власних дослідаень, обговорення результатів, висновків, практичних пропозицій та додатків. Список використаної літератури включає 544 найменування, в тому числі 86 іноземних видань.

2. МАТЕРІАЛ 1 МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Для виконання програми досліджень в господарствах Вінницької та Кіровоградської областей в 1975-1992 рр. були проведені 21 технологічний, 19 науково-господарських, 21 балансовий досліди та виробнича апробація результатів наукових досліджень. В ІО-ти науково-господарських дослідах проводили контрольний забій, в 7-ми - вивчали морфологічні та біохімічні показники крові, а в 8-ми - структуру внутрішніх органів тварин /табл. І/.

Як консервуючі і збагачуючі добавки в дослідах використовувалися: органічні кислоти /мурашина, пропіонова, оцтова, бензойна/; ліросульфіт натрію, концентрат низькомолекулярних кислот /КНМК/, який одержується шляхом азеотропної ректифікації стіч-

Ета-

пи

Назва етапів досліджень

І

і______

!техноло-!науково-го-ігічні ¡сподарські ¡досліди ¡досліди

Характер експериментів

!дос-!ва-!дос-!лі— !рі-!л|-!дів !аа-ЇДів і !тхві

балансові!контроль-!гематологі-досліди !ні забої !чні дослід! іження

!тва- Ідос- !тва- Ідос- !тва- Ідос- !тва- І

!рин ! лі— !рин !лі- !рин !лі- !рин !

•Дів і |дів і •ДІВ { | і і

Всього

дос-

лі-

дів

варі-

ан-

тів

тва-

рин

1. Вивчення консервуючих властивостей хімічних препаратів при силосуванні кормових трав та їх впливу на продуктивність і обмін речовин у тварин 5 ЗІ

2. Розробка способів підвищення

поживності кукурудзяного силосу і вивчення продуктивності, обміну речовин та забійних якостей, тварин при його згодовуванні 10 38

3. Розробка способів консервування бурякової гички і жому та вивчення їх ефективності при згодовуванні великій рогатій

худобі 6 ЗО

4. Вивчення можливостей підвищен- .

ня поживності раціонів тварин шляхом використання протеїнових і мінеральних добавок - -

68 І 16 -

І 16

Всього

21 99 19

569 II 144 5 48 І 8

64 4 40 2 20 2 20

286 5 66 3 40 3 40

987 21 266 10 108 7 84

9 ЗІ 100

36 38 769

17 ЗО 144

16 - 432

78 99 1445

них вод при виробництві синтетичних жирних кислот і включає 34-35 % мурашиної, 31-32 % оцтової, 6-8 % проліонової, 1-5 % масляної кислот і 28-30 % води; зневоднений аміак; стандартний вуглеаміакат, до містить 12,4 % вільного аміаку, 28,8 - карбаміду, 29,6 карбонату амонію і 29,2 % води; беканас /суміш моно-кальційфосфату, кухонної солі, бензойної кислоти /по 31,25 %/ і сірки /6,25 %f\ алілізотіоціанат /АІТК/ чехословацького виробництва; амінобактерин /залишковий продукт від виробництва кормового лізину мікробіологічним шляхом/; цеоліт Сокирницького родовища Закарпатської області та літосил, основою якого є гомофер-ментативні культури молочнокислих бактерій.

Технологічні досліди проводилися в лабораторних, напівви-робничих і виробничих умовах. Для лабораторних дослідів корми закладали в літрові молочні пляшки, двохлітрові банки або ж в молочні 38-літрові бідони. Напіввиробничі досліди проводили в . заглиблених бетонованих алфорах місткістю 5 м3, споруджених на відкритій спеціально обладнаній площадці. Для виробничих дослідів використовували заглиблені, напівзаглиблені або наземні ве-ликомірні траншеї.

Рідкі консервуючі і збагачуючі добавки вносили в водному розчині пошарово, сипучі - вручну, а зневоднений аміак - виготовленими для цієї мети ін"єкторами.

Б технологічних дослідах вивчали хімічний склад, якість кошів, температуру силосної маси, об"єм виділеного газу та втрати поживних речовин за загальноприйнятими методиками.

Науково-господарські досліди проводилися на молодняку великої рогатої худоби різного віку за методом груп /Дмитроченко О.П, Пшеничний П.Д., 1964; Овсянников А.І., 1976/. Б кожному досліді виділявся зрівняльний та основний періоди. Зрівняльний період тривав 30-35 днів, основний - залежно від методики досліду. Го-

дівля піддослідних тварин нормувалася відповідно до загальновизнаних рекомендацій /Томме М.Ф., 1969; Богданов Г.О. та ін., 1977; Ноздрін М.Т. та ін., 1991/, склад раціону визначався'методикою досліду. Утримання тварин усіх груп було аналогічним.

Зважували тварин ранком до годівлі на початку і в кінці кожного періоду досліду і щомісячно. В кінці дослідів визначали живу масу піддослідних тварин, середньодобові прирости маси, витрату кормів на одиницю приросту, а в ІО-ти дослідах проводили контрольний забій для встановлення забійних та м"ясних якостей, а також для морфологічних досліджень внутрішніх органів.

В окремих дослідах /7-ми/ вивчали морфологічні і біохімічні показники крові тварин. Кров для аналізу брали з яремної вени у 4-5 тварин-аналогів з кожної групи через 2-2,5 години після ранішньої годівлі.

Балансові досліди проводилися з метою визначення впливу технології заготівлі кормів на перетравність поживних речовин раціонів та баланс азоту, а в деяких дослідах і на баланс макроелементів.

Для балансових дослідів підбирали тварин-аналогів по 4-5 голів в групу, ставили їх в спеціальні індивідуальні клітки /овець, свиней/, чи станки /велика рогата худоби/. Підготовчий період тривав від 3-х до 14 днів, обліковий - 8-Ю днів. Усі досліди проведені за методом груп.

Облік і відбір корму, з"їдів, калу та сечі і їх консервування здійснхшали згідно інструкції, розробленої кафедрою годівлі сільськогосподарських тварин Українського державного аграрного університету. Лабораторні дослідження проводили в лабораторіях відділів технології заготівлі та зоотехнічної оцінки кормів Інституту кормів УААН, кафедр фізіології та технології виробництва продуктів тваринництва Вінницького СГІ, відділу тварин-

ництва НВО "Еліта", зональної станції хімізації сільського господарства, відділу мікробіології кормів Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН та обласній веглабораторії.

Хімічний склад середніх проб кормів,, калу, сечі, м"яса визначали за загальноприйнятими методиками /Лукашик H.A., Тащилін

В.О., 1965; Петербурзький A.B., 1968; Лебедев П.Т., Усович О.Т. 1976/. Вміст органічних кислот та спиртів в силосах досліджували на аналізаторі "Хром-5", амінокислоти - на ААА-88І.

В крові визначали еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, каротин, кальцій, резервну лужність, загальний білок і його фракції, фосфор, каталазу/Васильєва 6.А., 1974; Лебедев П.Т., Усович 0.1 1976/.

При забої тварин вираховувалася передзабійна жива маса, маса парної туші, забійний вихід. Одночасно відбиралися і досліджувались внутрішні органи /печінка, селезінка, рубець з сіткою, книжка, серце, нирки, легені, підшлункова залоза, наднирни-ки/. В м”язовій тканині визначали вміст вологи, жиру, золи, во-доутримуючу здатність і ніжність, інтенсивність забарвлення, pH, калорійність, показник мармуровості, користуючись при цьому загальноприйнятими методиками.

Морфологічні дослідження /структура рубця, острівців Лан-герганса, інсулоцитів, гепатоцитів, кори та мозкової речовини наднирників/ визначали за методиками, викладеними в посібниках Г.Г. Автандилова /1973/ та К. Ташке /1980/.

Основні показники досліджень оброблені біометрично /Плохин-ський Й.О., 1969/. Статистично вірогідною вважали різницю при Р 1_ 0,05. Економічна ефективність визначалась на основі фактичних витрат на одиницю продукції, отриманої від тварин у дослідах

3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Розробка технології силосування кормових трав. Внаслідок низького вмісту цукру і високої буферної ємності бобові трави в натуральному вигляді силосуються дуже погано. Тому для покращення якості силосу були застосовані хімічні консерванти.

Додавання до подрібненої конюшини КНМК /10 кг/т/, піросуль-фіту натрію /4 кг/т/ або бензойної кислоти /2 кг/т/ при закладанні в сховища знижувало ступінь розігрівання маси під час силосування, сприяло кращому збереженню поживних речовин /особливо білка/, пригнічувало маслянокисле бродіння та гнильні процеси. Краще всього зберігався протеїн в силосі з КНМК /87,17 %/, в той час як в силосі без консервантів він зберігався тільки на 66 %, причому біжовий азот в значній мірі, внаслідок дезамінування, переходив в аміачний. Хімічні консерванти стримували цей процес. Найкращим консервантом з трьох досліджуванихвиявився КНМК, а найгіршим - піросульфіт натрію /табл. 2/.

Порівняльна оцінка двох консервантів - бензойної кислоти і КНМК - була проведена в досліді при силосуванні люцерни в фазу бутонізації. В силосі з КНМК /доза 8 кг/т/ було значно кращим співвідношення кислот, в 1,75 разів менше аміачного азоту, в 2 рази менше гнильних бактерій, ніж в силосі з бензойною кислотою. Силос з КНМК переважав силос з бензойною кислотою за вмістом протеїну в сухій речовині на 2,88 %, цукру - на 0,13 % і каротину -на 23 мг/кг.

Застосування вуглеаміакату як консервуючої речовини при силосуванні бобових трав призводило до значного зниження показників якості і збільшення втрат поживних речовин.

Добрі результати при силосуванні бобових і злакових трав, а також їх сумішей були одержані в результаті додавання до них збагачуючо-консервуючої добавки беканасу. Цей препарат гальму-

2. Показники якості та хімічний склад конюшинових силосів

Варіант, консервант

Показник І контроль- ний І п ¡дослідний, ¡піросуль-¡фіт натрію І Щ ДОСЛІДНИЙ, і КНМК і і Ц ¡ДОСЛІДНИЙ ¡бензойна ¡кислота

Міститься в сухій речовині, %: молочної кислоти 2,51 1,00 2,32 1,76

оцтової кислоти 0,93 0,33 0,85 0,86

масляної кислоти 0,45 0,12 0,12 0,07

аміачного азоту 0,225 0,211 0,125 0,170

органічної речовини 91,11 90,52 90,89 90,63

протеїну 11,65 12,62 15,40 13,14

жиру 2,52 1,87 2,52 1,93

клітковини 35,08 34,25 32,97 34,71

БЕР 41,85 41,78 40,00 40,85

золи 8,89 9,48 9,11 9,37

Співвідношення кислот %' молочна 64,5 68,8 70,6 65,4

оцтова 23,8 22,6 25,8 32,0

масляна 11,7 8,6 3,6 2,6

рн 4,53 5,28 4,62 4,70

вав бродильні процеси в силосах, що сприяло зменшенню в них вмісту аміачного азоту, спиртів, масляної кислоти та забезпечувало високе збереження поживних речовин. Найбільш доцільним виявилися такі дози: при натуральній вологості для бобових трав - 7 кг/т, злакових - 5, злаково-бобових мішанок - 6 кг/т. При силосуванні підв"ялених трав доза консерванту може бути знижена на І кг.

Згодовування бичкам на відгодівлі конюшинового силосу, заго,-товленого з додаванням хімічних консервантів /50 % раціону за поживністю/ дало такі результати: силос з КНМК та бензойною кислотою сприяв підвищенню середньодобових приростів маси відповідно на 6,6 та 1,6 %, а з піросульфітом натрію зменшував прирости на .

4,4 % /різниця невірогідна/. В досліді на телицях люцерновий си-

лею з КНМК за продуктивною дією переважав силос, закладений з додаванням бензойної кислоти. Внаслідок кращої якості та доброго поїдання цього корму середньодобові прирости маси тварин дослідної групи збільшувалися на 14 % /Р /_ 0,05/.

Хімічні консерванти впливали на перетравність поживних речовин раціонів піддослідних бичків. Силос з КНМК сприяв підвищенню коефіцієнтів перетравності, застосування піросульфіту натрію як консерванта при силосуванні конюшини призводило до істотного зниження перетравності /особливо протеїну і жиру/, а силос з бензойною кислотою помітно не впливав на рівень перетравності поживних речовин. Силос з КНМК забезпечував підвищення перетравності протеїну в цілому, білка та його фракцій, особливо важко розчинних. Підвищення перетравності важко розчинних фракцій спостерігалося також і у тварин, яким згодовували силос з іншими консервантами.

Досліджувані хімічні консерванти сприяли захисту білка від мікробіологічного розщеплення в передшлунках тварин. Бички, що споживали хімічно консервований корм, краще засвоювали азот. Так, у бичків контрольної групи утримувалося в тілі азоту 33,7 % від перетравленого, а у тварин, до складу раціону яких входила конюшина, консервована КНМК, ліросульфітом натрію та бензойною кислотою, цей показник становив відповідно 42 /Р І 0,05/, 34 та 36 %. Про краще засвоєння азоту свідчить також зниження кількості сечовини і креатиніну в крові тварин дослідних груп.

Баланс мінеральних елементів /Са і Р/ та біохімічні показники крові свідчать, що силос, заготовлений з додаванням хімічних консервантів, не впливає негативно на мінеральний, вуглеводний та жировий обмін, але під впливом піросульфіту натрію знижується вміст в крові імунних білків.

3.2. Особливості хімічного складу і перетравність поживни: речовин окремих складових частин кукурудзи. Досліди ло визначеі ню вмісту основних поживних речовин і їх перетравності в цілій рослині кукурудзи /без качанів/ в різні строки збирання, а також ло встановленню хімічного складу та перетравності окремих вегетативних частин рослини залежно від фази стиглості локазалі що з дозріванням зерна в листостебловій масі кукурудзи інтенси] но накопичується суха речовина та безазотисті екстрактивні речі вини і істотно знижується вміст протеїну. Знижується при цьоі.гу і перетравність поживних речовин, особливо протеїну і клітковини /табл. З/.

3. Перетравність поживних речовин вегетативних частин кукурудзи вівцями, %

Поживна речовина : -г ! стебла і і Листя і верх і низ

Молочна стиглість

Суха речовина 69,0+1,4 65,0+1,9 61,6+1,5 67,3+1,2

Органічна речовина 68,1+1,4 68,6+1,5 64,1+1,4 69,5+1,1

Протеїн 60,7+3,4 55,6+1,9 41,3+3,3 50,4+1,4

Жир 88,6+0,5 51,4+3,3 72,5+1,6 75,9+2,3

Клітковина 68,1+1,9 55,5+2,6 60,7+1,4 65,4+1,4

БЕР 68,2+1,6 77,8+1,5 68,3+1,5 73,5+1,0

Воскова зтиглість

Суха речовина 67,2^1,6 34,9+4,7 59,5+3,9 66,6+1,0

Органічна речовина 68,3+1,6 42,7+4,1 61,8+3,7 68,2+1,0

Протеїн 61,3+1,5 30,6+4,2 32,9+3,0 48,4+2,3

Жир 85,5+1,7 36,9+7,3 80,0+3,2 82,6+1,1

Клітковина 57,9+1,5 53,2+1,9 58,5+4,1 60,8+1,7

БЕР 71,3+1,6 38,3+5,9 65,6+3,7 73,6+1,5

В фазу молочної стиглості в листях кукурудзи було на 6,5 більше сухих речовин, ніж в нижній частині стебел, і на 2,5 %, ніж в верхніх частинах. Хоч в цю фазу в верхній частині стебла

накопичувалося більше сухих речовин, проте за вмістом протеїну, золи та БЕР ця частина мало відрізнялася від нижньої. В листях містилося більше в 1,62 рази протеїну, в 1,66 рази жиру, в 2 рази золи, але менше клітковини і БЕР, ніж в нижніх частинах стебел.

З настанням воскової стиглості листя кукурудзи мали значно більше сухої речовини та протеїну, ніж нижня частина стебла. Верхня частина стебла кукурудзи воскової стиглості практично не відрізнялася від нижньої частини за вмістом протеїну, жиру і золи. Проте найбільший вміст клітковини був у верхній частині стебла.

В міру дозрівання кукурудзи інтенсивно знижується перетравність поживних речовин верхньої частини стебла. Якщо в фазу молочної стиглості листя мають високу кормову цінність, то в воскову стиглість перетравність їх поживних речовин, особливо протеїну, різко падає.

Виходячи з одержаних результатів, великий інтерес має створення такої технології збирання кукурудзи на корм худобі, яка б передбачала використання окремих сладових частин рослин для відповідних цілей. ■

3.3. Поживність та продуктивна дія вологого зерна кукурудзи залежно від способів консервування, в умовах Лісостепу України зерно кукурудзи не може зберігатися в натуральному вигляді в зв"язку з його високою вологістю, а штучне висушування зерна

- дуже дорогий технологічний прийом. Тому нами була поставлена мета вивчити інші способи консервування високовологого зерна кукурудзи і запропонувати виробництву найбільш просту, доступну і дешеву технологію.

Дослід показав, що консервування КШК /доза 5 кг/т/ та силосування не поступаються високотемпературному висушуванню в забезпеченні збереження поживних речовин в вологому зерні. При

лабораторному аналізі висушеного, силосованого та хімічно консервованого зерна виявилося, що вказані способи заготівлі істотно не вплинули на вміст в ньому протеїну, жиру, клітковини, золи, кальцію та фосфору, хоч високотемпературне висушування сприяло кращому збереженню протеїну та його білкової фракції, а також редукуючих цукрів.

Однак собівартість зерна, висушеного на високотемпературній сушарці, була в 1,9 рази вища, ніж силосованого. В процесі висушування, силосування та хімічного консервування спостерігалися структурні зміни полісахаридів, в результаті в силосованому зерні містилося більше, ніж в висушеному, легкоферментованих полісахаридів. КНМК гальмував бродильні процеси, тому силос з хімічним консервантом містив у 2 рази більше цукру, ніж силос контрольного варіанту.

Одержані в досліді на бичках коефіцієнти перетравності поживних речовин раціонів, до складу яких входило зерно кукурудзи /40 % за поживністю/, показали, що висушене зерно не має переваги над силосованим та хімічно консервованим. Правда, раціони з консервованим КНМК зерном мали нижчу перетравність протеїну і їх азот гірше використовувався тваринами.

Спосіб заготівлі вологого зерна кукурудзи вплинув на ступінь поїдання кормів раціону. Так, у бичків, що утримувалися на раціоні з висушеним зерном, залишки кормів складали 8,3 %, а у бичків, до складу раціону яких входило силосоване та хімічно консервоване зерно, цей показник складав відповідно 12,1 та 13,7 %. Це, звичайно, призвело до деякого зниження середньодобових приростів тварин. Проте, у виробничих умовах при тривалому згодовуванні силосованого зерна кукурудзи бичкам на відгодівлі /дослідна група/ зниження приростів порівняно з контрольною групою /висушене зерно/ не спостерігалося.

- - 3.4і' Вплив фази стиглості’• кукурудзи- на•‘ШоШіРсГЩ ‘ііргот-н

■ : - "-іч,^0«і 2ИКІТО ЖНШ'^а

дуктйвну дід силосу та якість тваринницької продутії. Технологічні досліди, проведені в лабораторних та виробничих умовах, показали, що силосування кукурудзи в фазу молочно-воскової та воскової стиглості в порівнянні з силосуванням в більш ранні фази забезпечує вину якість силосу, сприяє зменшенню'втрат сухої, речовини в І,3-І,5 рази,.гальмує маслянокисле бродіння та гнильні процеси,- .. . ;

Поживність силосу, визначена на основі хімічного складу та одержаних в досліді на вівцях коефіцієнтів перетравності,.. -зростала в міру переходу кукурудзи від малочваї'-до.своскової стиглості на .27,4 % у гібриду Колективний-210 і -’на. 53,7$ у "гібриду Піонер-3978. Вихід'кормових одиниць з І га посіву кукурудзи при збиранні її на.:силос в фазу, воскової стиі5лосіг"йув'на'^і': /КолектиВШій-2ІО/:;і::57,6 % /Піонер-3978/ більший, ніж в фазу і,і і молочної стиглості. • ' • '' ''

, В”балансових-, дослідах на бичках було встановлено, що з розвитком рослин, коли збільшується частка зерна /найбільш цінної в кормовому відношенні фракції/, підвищується перетравність протеїну,- клітковини та БЕРі зростає -також рівень-вйкорйстання тваринами 'азоту. Бички і що утримувалися-на радіШк^^'еЙЗіосЖ^уку-рудзи молочно-воскової та* воскової стиглості .-“в^двок дослідам:-мали середньодобові прирости відповідно на 8 г:'їб1,ї’та'іб,4 і -

17,4 % вйіці /різниця’ вірогідна/, ніж бички*, ЬтґзгУдовувййг раціони,'що містили'кукурудзяний силос, загото^ни^'в-фазу фбЬ-мування та молочної стиглості зерна /табл.. 4/.

Фаза стиглості кукурудзи істотно не вплинула на’'забійний вихід, масу внутрішніх органів та показники якості м"яса'. ОдШк, згодовування бичкам на відгодівлі' силосу з кукурудзи , - заготовленого в фазу молочно-воскової та воскової стиглості, супроводжу-

валося деякими структурними змінами у внутрішніх органах: лото--вщенням стінки рубця, підсиленням функцій печінки і підшлункової залози, підвищенням структурогенеза в корі та мозковій речовині наднирників, а також в панкреатичних острівцях. Але ці зміни, очевидно, лов"язані з травною адаптацією піддослідних тварин.

4. Приріст маси та забійні якості піддослідних бичків г

Показник

Групи, фази стиглості кукурудзи

І - контроль-} П - дослідна} ПІ - дослідна, молочна } молочно-вос-і на, воскова і кова і

Жива маса, кг:

на початок основного

періоду досліду 340,7+1,8 341,9+3,І 342,6+2,3

в кінці досліду 435,7 452,2 454,3

Приріст маси, кг 95,0 110,3 III, 7

Середньодобовий приріст, г 646+19 750+12 760+21

Маса туші, кг 228,0+2,3 227,2+2,1 233,2+3,2

Вихід туші, % 51,04+0,71 49,7+0,43 50,4+0,28

Маса, кг: серця 1,34+0,09 1,49+0,08 1,52+0,08

легенів 2,61+0,01 2,73+0,01 2,64+0,01

нирок 0,71+0,03 0,82+0,08 0,78+0,03

3.5. Піттвсїїпання поживності кукурудзяного силосу шляхом застосування консервуючих та збагачуючих добавок. Використання хімічних консервантів мурашиної, пропіонової і оцтової кислот в дозах 3 кг/т лри закладанні кукурудзяного силосу сприяло зниженню кислотності корму та збереженню цукрів, забезпечувало перевагу молочнокислого бродіння. Але бички, що споживали силос, консервований оцтовою кислотою, перетравлювали жир на 16,1 % /різниця вірогідна/, протеїн - на 9,7 і БЕР - на 8,5 % гірше, ніж тварини, що одержували раціон з силосом без консервантів. Силос з мурашиною і дропіоновою кислотами негативно не впливав на коефіцієнти перетравності поживних речовин. Однак середньодо-

бові прирости у бичків, яким згодовували силос з хімічними консервантами, були дещо вищими, ніж у тварин контрольної групи. Найвищі прирости одержані у бичків, яким згодовували силос, закладений з додаванням оцтової кислоти.

Внесення в силосну масу кукурудзи при закладанні в сховища консерванту алілізотіоціанату /АІТК/ покращувало рівень збереження поживних речовин, але негативно впливало на перетравність, продуктивну дію силосу, забійні якості піддослідних тварин, гематологічні показники і викликало структурні зміни в їх внутрішніх органах.

Покращував якість кукурудзяного силосу біоконсервант літо-сил. Внесення його в силосну сировину в дозі 2 г/т гальмувало маслянокисле бродіння та гнильний розпад білка. Силос з літоси-лом краще поїдався бичками на відгодівлі, ніж силос звичайного закладання. Завдяки цьому середньодобові прирости бичків, що утримувалися на раціонах, до складу яких входив консервований літосилом силос /біля 60 % за поживністю/, були вищі, ніж у тварин контрольної групи на 7,3 %. Згодовування силосу з літосилом бичкам сприяло також покращенню забійних якостей.

Для збагачення кукурудзяного силосу протеїном до нього додавали лузні азотовмісні речовини: зневоднений аміак та вуглеа-міакат /ВА/.

В силосі, обробленому при закладанні в сховища зневодненим аміаком /2,2 кг/т/, гальмувалися бродильні процеси, збільшувався вміст протеїну в сухій речовині на 5 %, але накопичувалася значна кількість аміачного азоту, підвищувався показник рН до 4,85, що призводило до погіршення органолептичних показників та зниження поїдання готового корму.

Проте, незважаючи на це, середньодобові прирости бичків дослідної групи були на 7,5 % вищими, ніж контрольної, в зв"яз-

ку з кращою перетравністю лротеїну, сухої та органічної речовини /різниця вірогідна, табл. 5/.

5. Перетравність поживних речовин та викоркс-тання азоту в піддослідних бичків

Група, добавка

Показник І - контрольна ¡П - дослі-іШ - дослі-ііУ - дослі ідна, зне- ¡дна, ВА, ¡дна, ВА, іводнений ¡внесений ¡внесений ¡аміак ¡при закла-іперед зго-| ¡данні ¡довуванням

Перетравність, %:

суха речовина 61,1+1,23 66,8+1,59 .62,0+2,21 62,8+0,37

органічна речовина 61,6+1,62 68,3+1,54 65,6+1,26 64,9+0,41

протеїн 64,1+1,34 85,0+0,85 79,4+1,34 78,0+0,23

жир 68,9+0,98 67,3+0,24 66,9+1,17 67,0+0,35

клітковина 54,0+0,63 54,6+2,34 54,4+3,04 53,5+0,39

БЕР ’ 68,7+1,50 62,4+3,40 69,6+1,86 69,9+0,52

Баланс азоту:

з"їдено, г 148,4 162,4 167,2 176,1

виділено,.г 121,6 135,4 133,6 128,3

утрималося в тілі,г 26,8+2,12 26,0+1,83 33,6+2,90 47,8+3,10

утрималося, % від з''їденого 18,1+1,14 15,7+0,80 20,1+1,24 27,1+1,33

утрималося, % від перетравленого 28,1+1,51 23,7+1,22 29,1+1,81 37,2+1,71

Зневоднений аміак сприяв підвищенню забійного виходу у бичків на відгодівлі, не викликав змін маси внутрішніх органів /нирок, печінки, легенів і рубця/, але призводив до зниження ре-тенції азоту, кислотності, мармуровості і забарвленості м"яса, а також до зменшення маси підшлункової залози і наднирників.

В зв"язку з тим, що внесення зневодненого аміаку в силос технічно складний і небезпечний процес, були проведені досліди по вивченню можливості застосування при силосуванні кукурудзи вуглеаїліакату як збагачуючої і консервуючої добавки.

В лабораторних умовах експериментально була встановлена до-

за /9 л/т/ внесення ВА в кукурудзу при силосуванні. Вуглеаміа-кат у визначеній дозі сприяв підвищенню вмісту протеїну в силосі в 1,5 рази і практично не вплинув на вміст в ньому інших поживних речовин. Він позитивно впливав на перетравність протеїну раціону, але призводив до зниження рівня використання тваринами азоту і не забезпечував збереження в готовому кормі цукрів.

Кукурудза, засилосована з додаванням вуглеаміакату, краще поїдалася бичками на відгодівлі.

Такім чином, дослідження показали, що вуглеаміакат не проявляє консервуючих властивостей при сшосуванні кукурудзи, але може розглядатися як збагачуюча добавка до силосу. В зв"язку з цим виникло питання: чи не краще обробляти силос вуглеаміакатом перед згодовуванням тваринам.

Для з"ясування цього питання були проведені науково-господарській і балансовий досліди. Дослідження показали, що внесення вуглеаміакату в силос з кукурудзи як яри закладанні, так і перед згодовуванням його тваринам сприяло збільшенню середньодобових приростів бичків відповідно на 8,3 і 6,8 %, забезпечувало підвищення перетравності протеїну раціону на-12,8 та 10,8 %, клітковини - на 13,3 і II,А % /різниця вірогідна/, сухої речовини - на 5,7 та 7,0 %.

Одержані результати дають підставу стверджувати, що дія вуглеаміакату проявляється в рівній мірі як при внесенні його під час закладання силосу, так і при обробці кориу за 6-8 годин до згодовування. Але додавання вуглеаміакату в силос перед згодовуванням сприяло кращому засвоєнню азоту, ніж внесення цієї речовини в масу при закладанні в ємності, що також вплинуло на середньодобові прирости піддослідних тварин. Крім того, вибір технології обробки силосу вуглеаміакатом залежить від наявності в господарствах відповідного набору машин та пристроїв для її

запровадження.

- Згодовування обробленого вутлеаміакатом силосу сприяло підвищенню забійного виходу, але призводило до зниження кислотності м"яса, а також викликало збільшення розмірів коркової речовини наднирників та маси підшлункової залози. В рубці бичків спостерігалися деструктивні процеси.

3.6. Розробка способів консервування бурякової гички. Проведена серія дослідів з метою удосконалення технології консервування гички. В технологічних дослідах випробовувалися різні способи силосування: в натуральному вигляді, подрібненому, подрібненому з додаванням солом"яної різки, натуральному з обробкою вуглеаміакатш /9 кг/т/, подрібненому з внесенням вуглеамі-акату та подрібненому з додаванням вуглеаміакату і різки.

За органолептичними ознаками найкращим виявився силос з подрібненої гички без добавок. Цей силос переважав всі варіанти за вмістом цукру, мав показник рН 3,85, містив найменшу кількість масляної кислоти, в ньому найкраще зберігалися поживні речовини, що є свідченням переважаючого молочнокислого бродіння. Бродіння ж в силосі з неподрібненої гички проходило в основному по тилу маслянокислого та спиртового. В ньому накопичувалося 29,2 % від суми кислот масляної кислоти і 0,4 % етилового спирту. Додавання вуглеаміакату в подрібнену і неподрібнену масу значно погіршувало якість силосу, але сприяло підвищенню вмісту в ньому небілкового азоту. Найкращим з інших варіантів виявився силос з подрібненої гички з соломою.

Обробка суміші гички з соломою /8 % за масою/ вуглеаміака-том /доза 9 л/т/ в іншому досліді призводила до значного зниження кислотності силосу /рН 5,39/ внаслідок нейтралізації органічних кислот аміаком, накопичення в кормі великої кількості аміачного азоту. При цьому створювалися сприятливі умови для ро-

звитку маслянокислих бактерій, в результаті масляна кислота займала понад ЗО % в загальній сумі ‘кислот.

Клітковина силосу з подрібненої гички та соломи, оброблених вуглеаміакатом лра закладанні в сховища, перетравлювалася бичками краще, ніж силосу з подрібненої гички без соломи. Тобто вуглеаміакат впливав на структуру клітковини і таким чином забезпечував більш високий рівень її розщеплення в передшлунках.

Протеїн раціону, що містив гичку, оброблену вуглеаміакатом, перетравлювався бичками краще, ніж раціону з необробленим силосом. Проте азот обробленої гички використовувався тваринами погано.

Необроблений силос з подрібненої гички переважав силос з вуглеаміакатом за перетравністю сухої та органічної речовин, жиру, цукру та БЕР.

Одержані в дослідах дані дають підставу рекомендувати виробництву метод силосування гички цукрових буряків у подрібненому вигляді.

3.7. Використання консервуючих та збагачуючих добавок при заквашуванні бурякового жому. Дослідження були направлені на розробку технологічних прийомів, що забезпечили б добре збереження жому та підвищення його поживної цінності. З цією метою були використані хімічні консерванти, з'ясовувалася їх консервуюча здатність та визначались дози внесення.

Хімічний аналіз і органолептична оцінка закладеного в місткості жому, проведені після 7-місячного зберігання, показали, що внесення в корм КНМК забезпечує підвищення його якості і знижує втрати поживних речовин на 25-30 % в порівнянні з контролем. Консервант сприяв майже повному збереженню цукру /в консервованому жомі його містилося в 4,1 рази більше, ніж в неконсервованому/. З підвищенням дози консерванту від 1,5 до 5 кг/т рівень збереже-

ння поживних речовин підвищувався. ' Подальше збільшення дози не давало позитивних наслідків. Досліджуваний консервант покращував показники якості дому. Він: сприяв підкисленню жому до оптимального, рівня, пригнічував. розвиток.: гнильної та маслянокислої мікро-:флори,; дро що. свідчить зниження вмісту,в ньому:аміачного азоту, масляної КИСЛОТИ ; і;;збільшення молочдої кислоти. дорівняно;-а-•'КОНТ-ролем. .... . ~

:• : Інші- консерван'ги-./АІТК, суіліш мінеральних ..кислот/ поступалися КНМК за .консервуючою дією. ;... .

... Віджимання,. г як . технологічна.: операція■ сприяло концентрації поживних речовин, здешевлювало транспортування та використання жому,¡але збереження-його за загальноприйшітою'технологією призводило до :.інтенсивного.розвитку гнильних процесів. :В результаті корм ставав непридатній»: до згодовування тваринам. . ■ ,

• ‘ Покращенню якості квашеного віджатого жому сприяло ретельне ущільнення при закладанні на зберігання.: Ущільнений віджатий буряковий жом через 8 місяців зберігання містив порівняно:з.:неуиі-льненим більше протеїну, менше масляної кислоти,..в. ньому був повністю відсутній .амідчадй.азот. Завдяки ущільненню жом зберіг... структуру, натуральний, колір і приємний, запах. , . .. „ .. ,

, Найкращі, результати при зберігавші віджатого жому дало поєднання, двох технологічних операцій - ущільнення та консервування КНМК/доза 5 л/т/. . „ - : ..... ... . ..... .. ..

, ; Дослід, проведений в виробничих умовах, підтвердив вказаний висновок..Ущільнений. але,,без консервантів,.яад,/контрольний варіант/ ■був жовтуватого кольору, масткої консистенції з повністю зіпсованим верхнім шаром /ЗО-сі.і/.. Внесення. КНЬІК. сприяло підвищенню, вмісту ,в жомі-цукру, в,3,3, рази, зменшенню кількості..аміачного азоту т/в, 4 ргзи/,-забезпечувало умови для переважаючого моло-чнркислого .бродіння і оптимальної концентрації .водневих, іонів. ,

Згодовування бичкам на відгодівлі в літній період заквашеного ущільненого і консервованого бурякового жому дало можливість одержати середньодобові прирости на рівні 1000 г.

В технологічному, балансовому та науково-господарському дослідах вивчали вплив хімічного консервування на перетравність поживних речовин, обмін речовин, забійні якості та стан внутрішніх органів тварин.

Встановлено, що хімічно консервований жом в 1,2 рази перевищував жом звичайного заквашування за вмістом протеїну і в 4 рази - за вмістом цукру. В консервованому комі менш інтенсивно проходив також гідроліз білка. Консервант істотно не вплинув на перетравність поживних речовин раціону, але за продуктивною дією консервований жом переважав неконсервованиіі, що підтверджується приростами відгодовуваних на цих раціонах бичків. Згодовування піддослідним бичкам консервованого КНМК жому також не впливало на забійний вихід, якість м"яса, масу внутрішніх органів, вміст білка, кальцію, фосфору, гемоглобіну та лужного резерву в крові, а також макроструктуру наднирників і слизової оболонки рубця.

Для з"ясування питання про можливість збагачення віджатого бурякового жому протеїном були проведені лабораторні та виробничі досліди. Як збагачуючі азотовмісні сполуки використовували сечовину в дозі 4 кг/т /1,8 кг азоту/ та модифікований вуглеамі-акат /ВА/ в дозі 9 кг/т /1,8 кг азоту/.

їїом, до якого при закладанні на зберігання додавали вказані азотовмісні сполуки, мав задовільні органолептичні показники. Бродіння в ньому проходило по типу оцтовокислого, масляна кислота накопичувалася в невеликих кількостях. Внесення в жом ВА сприяло збільшенню в сухій речовині протеїнут 2,61 %, а додавання сечовини - на 2,17 %. Досліджувані добавки підвищували рівень збереження в жомі сухих речовин.

зо

Небілкові азотовмісні сполуки вплинули також на перетравність поживних речовин жомових раціонів /табл. 6/. Суха і органічна речовини, протеїн та клітковина раціонів, до складу яких входив оброблений вуглеаміакатом і сечовиною жом, краще перетравлювалися тваринами, ніж раціону з жомом без добавок /Р 0,05/. Обробка жому БА при закладанні в сховища сприяла деякому підвищенню перетравності поживних речовин та використання азоту раціону в порівнянні з внесенням його перед згодовуванням тваринам.

Виходячи з цього, використання синтетичних азотовмісних ■■ сполук могло б бути ефективнішим і при згодовуванні хімічно консервованого жому, хоч внесення їх в інші силосовані корми не завжди давало позитивний ефект.

В нашому досліді обробка консервованого КНМК жому аміачною водою за 8-Ю годин до згодовування з розрахунку 10 л/т забезпечувала нейтралізацію органічних кислот /показник рН підвищувався до 6,9/, сприяла збільшенню вмісту протеїну в сухій речовині до 15,38 %, не знижувала поїдання і підвищувала продуктивну дію корму. Так, середньодобові прирости бичків на відгодівлі, що одержували в складі раціону консервований КНМК амонізований жом /42 % від загальної поживності/, були на 12,7 % вищі, ніж у бичків, що одержували неамонізований жом /різниця вірогідна/.

В результаті згодовування бичкам амонізованого жому вірогідно підвищувалися коефіцієнти перетравності сухої та органічної речовини, клітковини, протеїну, білка та його фракцій, але рівень використання тваринами азоту раціону знижувався. Амонізація не вплинула на гематологічні показники, забійні якості і морфострук-туру внутрішніх органів тварин дослідної групи.

3.8. Результати згодозування молодняку великої рогатої худо-доби амінобактерину. Серед чисельних продуктів мікробіологічного походження, що можуть використовуватися в годівлі тварин як про-

Додавання небілкових азотовмісних речовин Амонізація

Показник групи групи

І - контрольна 'тт • <,, • Ш - дослідна(Ш - дослід-і/ВА при зак-¡на /сечови-іватуванні/ ¡на при зак-І і ватуванні/ ІУ - дослідна /ВА перед згодовуванням/ І - контрольна П - дослідна

Перетравність, %:

суха речовина 60,1+1,12 63,3+1,46 66,2+1,51 63,2+1,16 55,9+1,24 60,4+1,ІЗ

органічна речовина 69,3+1,58 74,7+1,48 74,5+1,65 71,9+1,21 60,4+1,18 65,4+1,11

протеїн 52,3+0,87 63,5+2,63 63,9+2,97 57,2+1,41 51,9+1,87 65,4+1,70

клітковина 33,0+2,64 44,5+2,94 44,1+1,79 43,5+2,45 40,1+1,86 52,6+2,32

БЕР 94,2+2,50 94,7+0,44 93,8+2,41 88,6+2,96 70,3±І,68 72,1+1,55

Баланс азоту:

з"їдено, г 98,18 145,90 147,95 145,84 112,9 170,9

виділено, г 66,99 104,96 96,67 76,73 83,9 139,3

утрималося в тілі, г 31,19+2,15 40,94+2,71 51,28+3,11 69,11+4,10 29,00+1,08 31,60+2,20

утрималося, % від

з"їденого 31,8+1,98 28,1+1,14 34,7+1,23 47,4+1,88 25,7+1,05 18,6+1,29

утрималося, % від

перетравленого“ 58,2+2,43 39,2+1,85 48,0+2,21 64,8+3,01 49,5+1,17 28,3+2,00

теїнова добавка, найменш вивчений амікобактерин. Тому дослідження були спрямовані на вивчення можливостей згодовування амінобактери-ну великій рооатій худобі і пошуки найбільш раціонального способу його використання.

Досліди показали, що компенсація нестачі протеїну за рахунок амінобактерину в раціонах молодняка на відгодівлі сприяє підвищенню середньодобових приростів на 7 %. Особливо істотно на продуктивність тварин впливав амінобактерин в поєднанні з мелясою /середнь добові прирости збільшувалися на 16 %/. Витрата кормових одиниць на І кг приросту зменшувалася відповідно на II і 9 %.

При заміні в раціонах бичків І кг зернових концентратів на таку е кількість амінобактерину, незважаючи на зниження загальної поживності раціону, середньодобові прирости не зменшувалися.

Для встановлення норми згодовування досліджуваного корму в раціонах молодняка великої рогатої худоби 10, 15 та 20 % протеїну замінили протеїном амінобактерину. Виявилося, що при заміні 10 і 15 % протеїну раціону амінобактерином зниження інтенсивності росту не спостерігалося, однак 20-цроцектна заміна призвела до істотного зниження середньодобових приростів. ......

Заміна меляси в дефіцитному за протеїном раціоні амінобакте-рином практично не впливала на перетравність поживних речовин, а додаткове введення в основний раціон бичків амінобактерину до повної потреби в протеїні, сприяло підвищенню перетравності органічної речовини, протеїну та БЕР /Р / 0,05/..Згодовування тваринам амінобактерину замість зернових кормів теж суттєво не впливало на перетравність поживних речовин. Проте у бичків, в раціонах яких концентрати були замінені амінобактерином та мелясою, спостерігалася тенденція до зниження перетравності клітковини.

Згодовування амінобактерину бичкам на відгодівлі як замінника зернових концентрованих кормів істотно не впливало на викорис-

тання ними азоту раціону. При цьому не спостерігалося зниження основних показників забою, не було негативного впливу на якість м"яса. Відмічено покращення показників ніжності, інтенсивності забарвлення, мармуровості, підвищення вмісту вільної води та зниження зв"язаної /табл. 7/.

7. Забійні якості та морфологічні показники внутрішніх органів піддослідних бичків

Групи

Показник

Ш - дос-

IУ - дос-

і льна і лідна і лідна і лідна

Передзабійна маса, кг 395,4+5,32 392,0+8,93 396,1+6,13 385,0+5,34

Маса туші, кг 195,2+3,54 195,4+4,21 198,0+2,67 190,6+3,48

Вихід туші, % 49,3+0,41 49,8+0,38 49,9+0,61 49,5+0,51

Маса внутрішніх органів, г: печінка 5865+84 5810+24 5915+10 5417+64

серце . 1958+8,4 1970+11,2 1975+8,5 1935+5,2

нирки 1395+3,5 1425+1,4 1412+4,2 1330+9,5

рубець з сіткою 7975+190 7810+617 7360+183 7548+178

книжка 8790+208 9418+126 8415+52 9128+32

сичуг 1118+2,7 1080+4,0 1112+3,0 1012+2,4

підшлункова залоза 250+17,9 243+20,4 252+14,4 220+25,6

Показники якості парного

м яса: загальна волога >/°77,3+0,46 77,95+0,34 78,10+0,33 77,58+0,86

в т.ч.зв"язана, % 59,14+2,22 57,10+11,11 56,6+1,31 60,58+1,28

вільна, % 18,16+1,63 20,85+3,91 21,50+1,28 І7,0С>£І»30

інтенсивність забарвлення, Е • 100 23,5+2,42 23,00+2,03 29,0+6,46 29,50+3,18

ніжність, см^/г загального азоту 284,5+21,3 313,7+23,4 314,2+14,6 329,2+31,5

показник мармуровості 8,0+1,27 8,%І,08 7,8+0,43 8,0+0,46

калорійність, КДж 5119+263 5006+411 4917+35 5І59+ІІ0

Товщина стінки рубця, мм 6,65+0,16 5,56+0,13 5,29+0,10 5,65+1,15

Кількість сосочків

на І см2, шт. 43,05+8,20 41,06+6,60 43,46+2,20 42,92+5,50

У тварин дослідних груп збільшувалася всмоктувальна поверхня рубця за рахунок збільшення розмірів сосочків, але зменшувалася товщина його слизової та серозно-м"язової оболонки, що пов"язане

з адаптаційною перебудовою травних функціональних механізмів тварин під дією нового кормового засобу.

При дослідженні морфології печінки та підшлункової залози тварин, що споживали амінобактерин, спостерігалися деякі структурні зміни в цих органах /зменшення маси, збільшення кількості ядер гедатоцитів та кількості каріодлазми/, але вони не мають певних закономірностей і не можуть бути свідченням негативного вплив: амінобактерину на стан здоров"я піддослідних тварин.

Амінобактерин не викликав патологічних змін в морфологічних та біохімічних показниках крові піддослідних тварин, але заміна соняшникового шроту на амінобактерин в > еквівалентній за протеїної кількості сприяла підвищенню в їх крові рівня загального білка та альбумінів, що е свідченням активізації білкового обміну.

3.9. Підвищення поживності та продуктивної дії раціонів при згодовуванні тваринам цеоліту. Г.І. Калачнюком /1982/, І.Й. Грабо-венським та ін. /1989/, Л.С. Дьяченком та ін. /1991/ доведено, що цеоліт, як сорбент шкідливих для організму речовин, які попадають з кормом, і як мінеральна добавка, може позитивно впливати на процеси травлення та обміну речовин і таким чином підвищувати поживність раціонів.

З метою пошуку найбільш ефективних норм згодовування тваринаї цеолітів, вивчення впливу їх на перетравність і обмін речовин були проведені досліди на молодняку великої рогатої худоби та свиню

Встановлено, що доза 10 г на кормову одиницю раціону сприяла

підвищенню приростів маси бичків протягом річного циклу вирощування на 6,6 %, доза 20 г/корм.од. - на 11,3 %, а доза ЗО г/корм.од.

- на 15,3 % /різниця вірогідна, табл. 8/. Причому в періоди, коли

раціон був незбалансований за протеїном - різниця в приростах між дослідними і контрольною групами була невірогідна, що є свідчення?* доцільності використання цеоліту в раціонах, збалансованих за протеїном.

зь

8. Приріст маси і витрата кормів на І кг приросту у піддослідних тварин

1 Групи

Показник іі-контро-1 і льна і П-дослі-іШ-дослі-дна і дна ¡ІУ-дослі і дна

Літній період

Жива маса, кг:

на початок періоду . 170,8 170,7 170,7 170,7

на кінець періоду 246,6 251,0 254,3 258,3

Приріст маси: загальний,кг 75,8 80,3 83,6 87,6

середньодобовий, г 654+21 692+15 721+18 755+24

Витрата на І кг приросту,

корм.од. 8,4 7,9 7,6 7,3

Зимовий період /збалансовані раціони/

Жива маса, кг:

на початок періоду 246,6 251,0 254,3 258,3

на кінець періоду 309,9 318,8 324,3 330,6

Приріст маси: загальний,кг 63,3 67,8 70,0 72,3

середньодобовий, г 772+20 827+16 854+19 882+17

Витрата на 1 кг приросту,

корм.од. 7,0 6,6 6,4 6,2

Зимовий період /незбалансовані раціони/

Живз маса, кг:

на початок періоду 309,9 318,8 324,3 330,6

на кінець періоду 364,7 377,4 386,3 394,2

Приріст маси: загальний,кг 54,8 58,6 62,0 63,6

середньодобовий, г 353+22 378+17 400+15 410+30

Витрата на І кг приросту,

корм.од. 14,9 13,9 13,2 12,9

Весь період досліду

Жива маса, кг:

на початок періоду 170,8 170,7 170,7 170,7

на кінець періоду 364,7 377,4 386,3 394,2

Приріст маси: загальний,кг 193,9 206,7 215,6 223,5

середньодобовий, г 549+21 585+16 611+17 633+23

Витрата на І кг приросту,

корм. од. 9,8 9,2 8,8 8,5

Вплив цеоліту /доза ЗО г/корм.од./ на перетравність поживних

речовин раціону, баланс азоіу, кальцію і фосфору вивчали в балансовому досліді на бичках. Відмічена тенденція позитивного впливу цеоліту на перетравність всіх поживних речовин. Так, тварини дослідної групи перетравлювали суху речовину на 4,4, органічну ре-

човину - на 4,3, протеїн - на 3,3, жир - на 3,7, клітковину - на

8,2, БЕР - на 4,5 % краще, нія бички контрольної групи. Згодовування цеоліту підвищувало також використання піддослідними тваринами азоту, кальцію та фосфору.

Результати досліду на телятах показали, що великій рогатой худобі з метою підвищення інтенсивності росту більш доцільно згодовувати цеоліт марки А. При введенні його в раціони телят /доза ЗО г/корм.од./ середньодобові прирости підвищувалися на 17 %, а затрати корму на одиницю приросту знижувалися на 14,6 % /різниця вірогідна/. Цеоліт марки Б не сприяв істотному підвищенню середньодобових приростів.

В досліді на свинях вивчали, вплив цеоліту на перетравність поживних речовин харчових відходів. Виявилося, що додавання цеоліту призводило до зниження перетравності всіх поживних речовин, крім жиру, і не сприяло використанню азоту піддослідними тваринами.

Неоднаковий вплив цеоліту на перетравність поживних речовин тваринами різних видів ймовірно пов"язаний з його хімічними властивостями /рН 8,5-8,9/ та фізіологічними особливостями травлення у великої рогатої худоби і свиней. Для жуйних поповнення передшлунків лужними елементами відіграє позитивну роль /в природі цю роль виконує слина/, а для свиней, навпаки, негативну, тому що вон знижують кислотність шлункового соку, чим гальмують його травну функцію.

ВИСНОВКИ

І. Технологія заготівлі та зберігання кормів істотно впливає на їх хімічні, біологічні та їстівні властивості. Шляхом розробки нових, науково обгрунтованих та удосконалення існуючих технологій консервування можна значно підвищити рівень збереження поживних речовин, перетравність і продуктивну дію корму. При цьому однією

з основних углов при впровадженні технологічних розробок е їх енергоємність і відсутність негативного впливу на здоров"я тварин та якість продукції.

2. Внесення хімічних консервантів: концентрату низькомолеку-•ляршіх кислот /10 кг/т/, бензойної кислоти /2 кг/т/, піросульфіту натрію /4 кг/т/, - в траву конюшини і люцерни при силосуванні . стримує розігрівання маси, сприяє скороченню втрат азотистих речовин, гальмує процеси протеолітичного розщеплення білка, пригнічує розвиток гнильних і маслянокислих бактерій. Найкращі консервуючі властивості при силосуванні бобових трав проявляє концентрат низькомолекулярних кислот, силос з КНМК містить більше протеїну

в сухій речовині на 2,88 %, безазотистих екстрактивних речовин -на 4,59 %, каротину - на 23 мг/кг, цукрів - на 0,13 %, ніж силос з бензойною кислотою. Силос з бобових трав, закладений без хімічних консервантів, непридатний до згодовування. Піросульфіт натрію має низькі консервуючі властивості.

3. Використання беканасу, який включає 31,25 % бензойної кислоти, 31,25 % - хлористого натрію, 31,25 - монокальційфосфату і 6,25 % елементарної сірки, при силосуванні бобових та злакових трав забезпечує високі показники якості силосу, сприяє розвитку молочнокислих бактерій, стримує гнильні процеси та збагачує силос важливими мінеральними елементами.

4. Згодовування бичкам на відгодівлі конюшинового силосу, заготовленого з додаванням КНМК, сприяє підвищенню середньодобових приростів маси на 6,6 % /Р / 0,05/, покращує перетравність поживних речовин раціонів, забезпечує захист білка від мікробіологічного розкладу в передшлунках, стимулює засвоєння азоту, не впливає на баланс мінеральних елементів та гематологічні показники. Під впливом піросульфіту натрію знижується перетравність поживних речовин та резистентність організму тварин внаслідок зменшен-

ня в крові імунних білків.

5. Вміст основних поживних речовин та їх перетравність в листостебловій масі кукурудзи і окремих її частинах повністю залежить від фази зрілості. В міру дозрівання зерна в листостеблові масі інтенсивно накопичується суха речовина і БЕР і помітно знижу еться вміст протеїну. Знижується при цьому і перетравність поживних речовин, особливо протеїну і клітковини. В фазу молочної стиг лості за вмістом поживних речовин в сухій речовині верхня і нижня частина стебла практично не відрізняються між собою, а в листі міститься більше в 1,62 рази протеїну і менше клітковини, ніж в стеблі. В фазу воскової стиглості різко знижується перетравність поживних речовин, особливо протеїну в верхній частині стебла і в листі.

6. Вологе зерно кукурудзи в натуральному вигляді не може збе рігатися в зв"язку з інтенсивним розвитком в ньому гнильних бактерій та плісеневих грибів. Силосування та хімічне консервування /КНМК/ забезпечують високий рівень збереження поживних речовин. Високотемператерне висушування сприяє кращому збереженню в зерні поживних речовин, але собівартість цього процесу в 1,9 рази вища в порівнянні з силосування. За перетравністю поживних речовин та продуктивною дією силосоване і консервоване зерно не поступається висушеному.

7. Підвищити поживність кукурудзяного силосу можна шляхом закладання його в фазу молочно-воскової та воскової стиглості зер на. В цих фазах в силосі проходять бажані мікробіологічні процеси в 1,3-І,5 рази менше втрачається сухої' речовини, зменшується накопичення аміаку, оцтової кислоти, спиртів порівняно з силосом із кукурудзи ранніх фаз стиглості. З розвитком рослин перетравність основних поживних речовин та енергетична поживність силосу зросте Вихід кормових одиниць з І га посіву кукурудзи при збиранні її в

фазу воскової стиглості збільшується дорівняно з фазою молочної стиглості залежно від сорту на 32-57,6 %.

8. Згодовування відгодівельним бичкам раціонів з силосом кукурудзи молочно-воскової та воскової стиглості сприяє підвищенню середньодобових приростів маси відповідно на 8-16 та 10-17 %.

/Р / 0,05/ порівняно з бичками, яким згодовували раціони, що містили кукурудзяний силос, заготовлений в фазу формування та молочної стиглості зерна. Фаза стиглості кукурудзи суттєво не впливає на забійних вихід, масу внутрішніх органів та показники якості м"яса тварин.

9. Використання хімічних консервантів при заготівлі кукурудзяного силосу: мурашиної, пропіонової та оцтової кислот сприяє зниженню кислотності корму, забезпечує переважаюче молочнокисле бродіння та часткове збереження цукрів, але дещо знижує коефіцієнти перетравності поживних речовин, особливо це відноситься до оцтової кислоти.

Застосування оцтової кислоти при заготівлі кукурудзяного си-косу позитивно впливає на його продуктивну дію.

10. Внесення біопрепарату літосилу в кукурудзяний силос при закладанні в сховища /2 г/т/ стимулює накопичення в силосі молочної кислоти, гальмує маслянокисле бродіння, забезпечує краще його зоїдання, сприяє підвищенню середньодобових приростів молодняка зеликої рогатої худоби на 7,3 % та покращує забійні якості.

11. Обробка силосної маси кукурудзи зневодненим аміаком !2,2 кг/т/ при закладанні в сховища знижує кислотність силосу, іризводить до накопичення в ньому великої кількості аміачного азо-гу, проте підвищує аміст протеїну в 1,53 рази, покращує перетрав-їість поживних речовин силосних раціонів та забезпечує підвищення іабійного виходу та середньодобових приростів на 7,5 %, не викли-:ає змін маси внутрішніх органів, хоч призводить до зниження кис-ютності, мармуровості і кольоровості м"яса.

12. Додавання вуглеаміакату до кукурудзяного силосу /9 кг/т/, як при заготівлі, так і перед згодовуванням, погіршує якість корму, не забезпечуе збереження цукрів, але підвищує вміст в ньому і перетравність протеїну та інших поживних речовин, сприяє збільшенню середньодобових приростів бичків на 7-8 % /Р ¿ 0,05/. Внесення вуглеаміакату в силос перед згодовуванням забезпечує краще засвоєння азоту раціону, ніж внесення цієї речовини в силос при його закладанні в ємності. Вуглеаміакат не впливає негативно на забійні якості тварин, але спричиняє деструктивні процеси в рубці.

13. Подрібнення бурякової гички при силосуванні створює сприятливі умови для молочнокислого бродіння, забезпечує високу якість, збереження та перетравність поживних речовин силосу. Внесення азотовмісних речовин в гичку знецінює корм. Гичка добре силосується і поїдається тваринами в подрібненому вигляді з додаванням солом"яної різки /8 %/.

14. Віджимання бурякового жому підвищує концентрацію в ньому поживних речовин, проте збереження його за загальноприйнятою технологією призводить до інтенсивного розвитку гнильних процесів, в результаті корм стає непридатним до згодовування. Ретельне ущільнення покращує процес заквашування віджатого жому. Консервування бурякового жому концентратом низькомолекулярних кислот /5 кг/т/ сприяє збільшенню рівня збереження поживних речовин в порівнянні з жомом звичайного закладання. Консервований жом на 23 % переважає жом звичайного закладання за вмістом протеїну і в чотири рази -за вмістом цукру. Згодовування такого корму відгодівельному молодняку великої рогатої худоби в літній період /42 % поживності раціону/ забезпечує підвищення середньодобових приростів на 6 %, негативно не впливає на забійних вихід, якість м"яса, масу внутрішніх органів, гематологічні показники та макроструктуру наднирників і слизової оболонки рубця.

15. Збагачення бурякового жому вуглеаміакатом /9 кг/т/ і сечовиною /4 кг/т/ не впливає на його якість,але підвищує вміст в ньому протеїну, сприяє кращій перетравності і використанню азоту корму. Обробка консервованого КНМК жому аміачною водою /10 л/т/ за 8-Ю годин до згодовування нейтралізує кислоти, збільліує вміст протеїну /до 15,38 % в сухій речовині/, не знижує поїдання і підви-цує продуктивну дію корму. Згодовування бичкам на відгодівлі кон-зервованого і амонізованого жому підвищує середньодобові прирости за 12,7 % /Р / О,СІ/, перетравність поживних речовин, не викликає змін в морфоструктурі Рну.тртшіх,.лпРйнтв, забійних якостях та гематологічних показниках.

16. Амінобактерин може бути використаний в годівлі великої рогатої худоби як цінна кормова добавка. Часткова заміна ним зер-їових концентратів в раціонах молодняка великої рогатої худоби на зідгодівлі не впливає негативно на прирости їх живої маси. Введен-ія амінобактерину і його суміші з мелясою в дефіцитні за протеїном раціони бичків сприяє підвищенню середньодобових приростів на 7-12 %. Заміна 10 та 15 % протеїну раціону протеїном амінобактерину не призводить до зниження інтенсивності росту тварин, а-при 20-процентній заміні середньодобові прирости знижуються на 9,8 %.

17. Введення в дефіцитні за протеїном раціони молодняка вели-сої рогатої худоби на відгодівлі амінобактерину в суміші з мелясою гприяє підвищенню перетравності сухої, органічної та безазотистос-гих екстрактивних речовин і істотно не впливає на перетравність слітковини і протеїну. Заміна частини концентрованих кормів аміно-5актерином та його сумішшю з мелясою підвищує перетравність жиру відповідно на 8,91 і 13,67 % /Р / 0,05/, суттєво не впливає на батане азоту і дещо знижує перетравність клітковини. При використанії амінобактерину як часткового замінника протеїну раціону /15 та 20 %/ покращується перетравність сухої і органічної речовини, про-

теїну та жиру.

18. Включення в раціони молодняка великої рогатої худоби амі-нобактерину не викликав істотних змін в морфологічних і біохімічних показниках крові, не призводить до зниження основних показників забою, не впливає на якість м''яса, морфоструктуру печінки та підшлункової залози, сприяв збільшенню всмоктувальної поверхні рубця за рахунок розмірів сосочків, при цьому дещо зтонщується слизова та серозно-м”язова оболонка.

19. Цеоліт марки А в складі як літніх, так і зимових раціонів у дозі ЗО г на І кормову одиницю раціону є ефективною мінеральною підкормкою для молодняка великої рогатої худоби. Згодовування цеоліту підвищує поживність раціону, зміщує в позитивну сторону перетравність поживних речовин, баланс азоту, кальцію і фосфору. Проте цеоліт марки Б застосовувати в годівлі великої рогатої худоби недоцільно, тому що він не сприяє покращенню відгодівельних властивостей тварин. Введення цеоліту в раціони свиней знижує перетравність поживних речовин.

20. Згодовування цеоліту в оптимальній кількості підвищує середньодобові прирости живої маси молодняка великої рогатої худоби на літніх раціонах на 15,4 % /Р / 0,05/, на зимових збалансованих за протеїном - на 14,2 % /Р / 0,05/, а в середньому за річний цикл вирощування молодняка - на 15,3 %/? і 0,05/. При цьому затрати кормових одиниць і перетравного протеїну на одиницю приросту знижуються на 13-14 %.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для забезпечення одержання високопоживного силосованого корму з бобових трав вносити при їх закладанні в сховища хімічні консерванти, літрів на І тонну маси: мурашину кислоту - 5, проліо-нову - 5, бензойну - 2, концентрат низькомолекулярних кислот - 10.

2. З метою зменшення втрат поживних речовин при силосуванні

кукурудзи додавати до силосної маси консервуючі речовини /мурашину кислоту - 3 л/т, лропіонову кислоту - 3 л/т, оцтову кислоту -5 л/т/.

3. При силосуванні бобових, злакових трав та злаково-бобових мішанок використовувати беканас як консервуючу і збагачуючу суміш бензойної кислоти, хлористого натрію, монокальційфосфату та елементарної сірки в дозах 5-9 кг/т залежно від виду та вологості сировини.

4. Для підвищення поживної цінності та збільшення виходу поживних речовин з І га площі посіву силосувати кукурудзу в фазу молочно-воскової та воскової стиглості зерна.

5. Зберігати вологе зерно кукурудзи, застосовуючи дешеву, просту і доступну технологію: силосування з герметизацією та ущільненням і хімічне консервування з використанням органічних кислот та їх сумішей /доза 5 кг/т/.

6. Силосувати гичку цукрових буряків тільки в подрібненому вигляді, що забезпечить високу якість одержаного корму. При силосуванні до гички можна додавати до 8 % за масою солом"яної різки з обов'язковим змішуванням з основним кормом.

7. Закладати на зберігання віджатий буряковий жом тільки при ретельному ущільненні з додаванням хімічних консервантів /концент-трат низькомолекулярних кислот, 5 л/т/.

8. Для збагачення консервованого органічними кислотами жому протеїном, підвищення перетравності та поживності обробляти його за 8-Ю годин до згодовування аміачною водою /10 л/т/.

9. З метою зниження кислотності, підвищення протеїнової поживності та продуктивної дії вносити в кукурудзяний силос зневоднений аміак, вуглеаміакат та сечовину з розрахунку 1,8 кг азоту на І тон-іу маси. Вуглеаміакат краще вносити в силос перед згодовуванням тваринам.

10. Вводити в раціони молодняка великої рогатої худоби аміно-

бактерии в кількості 15 % від протеїну раціону, або ж замінювати ним зернові концентрати з розрахунку І кг амінобактерину ■ замість І кг злакових зернових, що дасть можливість зекономити цінні рослинні корми і підвищити рентабельність виробництва.

11. Для підвищення поживності раціонів та стимуляції росту молодняка великої рогатої худоби згодовувати йому цеоліт в дозі ЗО г на І кормову одиницю.

12. При силосуванні кукурудзи використовувати біопрепарат лі-тосил в дозі 2 г/т, це покращить процеси силосування та якість силосу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТИЛІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рекомендації колгоспам і радгоспам Вінницької області з питань виробництва та використання кормів /І.П. Проскура, М.В.Ба-бійчук... В.К. Юрченко та ін./. - УНДІ кормів; Вінницьке обл.упр.

С.г. - Вінниця, 1974. - 52 с.

2. Рекомендації по поліпшенню кормовиробництва в колгоспах і радгоспах Вінниччини /І.П.Проскура, М.В.Бабійчук... В.К.Юрченко та ін./. - УНДІ кормів; Вінницьке обл. правління НТТ с.г. - Вінниця, 1976. - 36 с.

3. Кулик М.Ф., Олиишнский С.И., Юрченко В.К. и др. Использование мочевины с органическими кислотами при силосовании кукурузы // Тезисы докл.науч.-техн. конф.: Резервы кормового протеина и пути рационального использования его в.животноводстве. - Киев, 1976. -с. 92.

4. Кулик М.Ф., Олішинський С.Й., Юрченко В.К. та ін. Використання тонкоподрібнених грубих кормів в літніх раціонах корів і при силосуванні зелених кормів //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1977. - Вип. 4.-е. 68-74.

5. Кулик М.Ф., Олішинський С.й., Юрченко В.К. та ін. Кукурудзяний силос із сечовиною і органічними кислотами // Тваринництво України. - 1977. - & 8. - с. 48-49.

6. Кулик М.Ф., Олішинський С.Й., Юрченко В.К. та ін. Вплив технологій заготівлі кормів на їх поживну цінність і продуктивну дію при згодовуванні. - Тези респ.кокр.: Прогресивні способи заготівлі приготування і раціонального використання кормів. - Вінниця, 1977. с. 12-14.

7. Воробйов Б.С., Судай В.Д., Прокопенко Л.С., Юрченко В.К. та ін. Заготівля та консервування зеленях кормів. - Київ: Урожай, 1978. - 168 о.

8. Кулик М.Ф., Бабийчук Н.В., Юрченко В.К. и др. Грубые корма и их использование. - Киев: Урожай, 1978. - 120 с.

9. Олишинский С.И., Юрченко В.К., Бехацкая Т.Я. и др. Влияние химических консервантов на качество клеверного силоса // Тезисы докл.респ.науч.-произв.конф. : Повышение качества и эфективности использования кормов. - Киев, 1979. - с. 53-54.

10. ЗабродскиЙ А.Е., Табенский И.И., Юрченко В.К. и др. Увеличение производства говядины в зависимости от организации кормовой базы // Тезисы докл.респ.науч.-произв.конф. : Повышение качества и эффективности использования кормов. - Киев, 1979. - с. 71-72.

11. Рекомендации ло заготовке кормов из трав /Кулик М.Ф., Оли-линский С.И., Юрченко В.К. и др./. - МСХ УССР. - Киев, 1980. - 40 с.

12. Юрченко В.К. Химическое консервирование кормов //Мат.обл. іауч.-практ.конф. : Кормопроизводству - отраслевую, индустриальную эснову. - Сумы, 1980. - с. ІІ4-ІІ8.

13. Кулик М.Ф., Олішинський С.Й., Юрченко В.К. та ін. Поживні-їть і продуктивна дія кормів залежно від способу заготівлі //Корми

і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1980. - Вил. 10. - с. 76-81.

14. Олішинский С.И., Юрченко В.К., Нетяжук В.Я. Виробництво

:илосу. - Київ: Урожай, 1980. - 64 с.

15. Юрченко В.К., Олишинский С.И., Бехацкая Т.Я. и др. Химичес-

:ое консервирование кормов //Тезисы докл.респ.науч.-техн.конф. : Ірогрессивнне способы заготовки, консервирования и использования :ормов в хозяйствах республики. - Винница, 1981. - с. 19-20.

16. Олишинский С.И., Юрченко В.К., Олишинская И.А. и др. Влия-

¡ие углеаммиаката на качество и питательность кормов //Тезисы докл. іесп.науч.-техн.конф. : Прогресивные способы заготовки, консервирова-іия и использования кормов в хозяйствах республики. - Винница, 1981.

• с. 30-31.

17. Кулик М.Ф., Олішинський С.Й., Юрченко В.К. та ін. Зміна :імічного складу конюшини при силосуванні з хімічними консгрр-інта-и // Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1981. - Вил. 12. -. 59-62.

18. Олішинський С.Й., Якубовський С.В., Юрченко В.К. та ін. «користання консерванта АІТК при силосуванні кукурудзи //Корми і

кормовиробництво. - Київ: Урожай, І98Х. - Вип. 12. - с. 62-64.

19. Кулик М.Ф., Юрченко В.К., Бехацька Т.Я. та ін. Хімічне консервування конюшини //Тваринництво України, 1981. - № 6. - с.

20. Юрченко В.К., Олішнський С.й., Бехацька Т.Я. та ін. К он сервування бурякового жому. - Київ: Уражай, 1982. - 4 с.

21. Ільченко М.В., Юрченко В.К., Олішинська 1.0. Приготували, силосу з гички цукрових буряків. - Київ: Урожай, 1982. -5с.

22. Юрченко В.К., Пальчук Л.М., Демчук А.Т. Хімічне консервування зелених кормів. - Київ: Урожай, 1982. - ІЗ с.

23. Юрченко В.К., Коляда Т.1., Савчук А.1. та ін. Заготівля силосу з дров"ялених трав. - Київ: Урожай, 1982. - ІЗ с.

24. Олішинський С.Й., Юрченко В.К., Коляда Т.1. та ін. Якіси

і перетравність кукурудзяного силосу, обробленого вуглеаміакатом //Корми і кормовиробництво. - Київ: Уражай, 1983. - Вип. 15. - с. 55-57.

25. Гримак М.1., Олішинський С.й., Юрченко В.К. та ін. Можливості середньоранніх гібридів //Хлібороб України, 1983. - № 3. -с. 15.

26. Олішинський С.Й., Юрченко В.К., Мазуренко М.О. та ін. Вплив вуглеаміакату на якість, перетравність та продуктивну дію сі лосу з кукурудзи //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1983.

- Вип. 16. - с. 53-55.

27. Олишинский С.И., Юрченко В.К., Іуренко В.К. Способы консервирования и питательная ценность влажного зерна кукурузы //Животноводство, 1983. - И 10. - с. 40-41.

28. Олішинський С.Й., Юрченко В.К., Маткевич В.Т. та ін. Вида хімічних консервантів на якість люцернового силосу і прироста живс маси тварин //Вісник сільськогосподарської науки, 1984. - J£-3. -с. 54-55. .

29. Методические рекомендации по консервированию трав и кукурузы /Панченко В.Р., Богданов Г.А... Юрченко В.К. и др. /Министерство с.х. УССР, Южн.отд. ВАСХНИЛ. - Киев, 1984. - 44 с.

30. Олішинський С.Й., Юрченко В.Х. Силос //В кн.: Довідник з кормовиробництва. - Київ: Урожай, 1984. - с. 212-218.

31. Олішинський С.й., Юрченко В.К. Зберігання бурякового жому // В кн.: Довідник з кормовиробництва. - Київ: Урожай, 1984. -

с. 219.

32. Оліишнський С.Й., Юрченко В.К. Силосування стебел зернової кукурудзи, соняшникових котиків, гички цукрових буряків // В кн.: Довідник з кормовиробництва. - Київ: Урожай, 1984. - с. 220221.

33. Бабич A.A., Мостяцысий В.В... Юрченко В.К. и др. Справочник бригадира кормодобывающей бригады. - Одесса: Маяк, 1984. -175 с.

34. Олишинский С.И., Юрченко В.К., Мазуренко H.A. и др. Качество кукурузного силоса, обработанного безводным аммиаком и результаты скармливания его животным //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожаіі, 1984. - Выл. 17. - с. 51-54.

35. Олишинский С.И., Юрченко В.К., Бехацкая Т.Я. и др. Влияние химических консервантов на качество и продуктивное действие свекловичного жома //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1984. -Вып. 17. - с. 55-59.

36. Олішинський С.Й., Бехацька Т.Н., Юрченко В.К. та ін. Строки збирання і кормова цінність ранньостиглих гібридів кукурудзи // Вісник сільськогосподарської науки, 1984. - № 12. - с. 36-38.

37. Мазуренко М.О., Юрченко В.К. Морфологічні зміни наднирни-ків бичків при згодовуванні амонізованих кормів //Вісник сільськогосподарської науки, 1984. -№ 12. - с. 44-45.

38. Мазуренко H.A., Юрченко В.К. Адаптивные изменения внутренних органов у бычков //Животноводство, 1985. - Js 6. - с. 50-51.

39. Олишинский С.И., Бехацкая Т.Н., Юрченко В.К. и др. Совершенствование технологий консервирования кормов //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1985. - Вып. 19. - с. 41-46.

40. Мазуренко H.A., Юрченко В.К. Влияние аммонизированных кормов на морфологическую структуру рубца откормочных бичков //Корма и кормопроизводство. - Киев:Урояай, 1985. - Выл.20. - с. 63-65.

41. Клиценко Г.Т., Карлусь Н.М., Юрченко В.К. и др. Заготовка, хранение и использование кормов. - Киев .-Урожай, 1987. - 336 с.

42. Прокопенко Л.С., Юрченко Х.Ф., Юрченко В.К. и др. Питательность вегетативных частей кукурузы в зависимости от сроков уборки

// Зоотехния, 1988. - № 7. - с. 27-30.

43. Юрченко В.К., Печуляк B.C., Прокопенко Л.С. и др. Питательность силоса из кукурузы в зависимости от фазы ее созревания // Зоотехния, 1989. - й 8. - с. 41-44.

44. Юрченко В.К., Сіренко А.І. За третьою фазою стиглості //

АПК: Наука, техніка, практика, 1989. - № 10. - с. 30-31.

45. Юрченко В.К., Лебединсышй Б.Р. Силосування вологого зерна кукурудзи //АШ: Наука, техніка, практика. - 1990. -17,- с.2

46. Юрченко В.К., Печуляк B.C. Силос, заготовленный в разные фазы рделости кукурузы //Зоотехния, 1991. - № 6. - с. 34-35.

47. Кулик М.Ф., Калетник P.M.... Юрченко В.К. та ін. Консерва ти і поживність кормів. - Київ: Урожай, 1992. - 208 с.

48. Юрченко В.К., Печуляк B.C., Чудак P.A., Сироватко И.А. Це лит и пектофоетидин - кормовые добавки при откорме бычков //Корма и кормопроизводство, 1992. - Вып. 34. - с. 53-56.

49. Кулик М.Ф., Юрченко В.К., Чудак P.A., Скоромна 0.1., Сиро ватко I.A. Вплив амінобактерину на ріст і гематологічні показники відгодівельного молодняка великої рогатої худоби //Вісник аграрної науки, 1993. - № 4. - с. 64-67.

50. Мазуренко М.О., Юрченко В.К., їїуренко В.К., Скоромна 0.1.

Чудак P.A., Сироватко I.A. Амінобактерин і якість яловичини // Тва ринництво України, 1993. - 2. - с. 26.

51. Юрченко В.К., Чудак P.A., Скоромна 0.1. Амінобактерин замість концентратів //Тваринництво України, 1993. - № 3. - с. 27.

52. Юрченко В.К. Використання протеїну вегетативних частин ку курудзи жуйними тваринами //Тези доп.першої міжвуз.конф.: Наука -ринковій економіці. - Вінницький с.-г. інститут. - Вінниця, 1993. с. 88.

53. Мазуренко М.О., Юрченко В.К., Скоромна 0.1., Сироватко 1. Ендокринна обумовленість продуктивності бичків при згодовуванні амінобактерину //Тези доп.першої міжвуз.конф.: Наука - ринковій економіці. - Вінницький с.-г. інститут. - Вінниця, 1993. - с. 76.

54. Юрченко В.К., Чудак P.A., Скоромна 0.1., Сироватко I.A. Використання амінобактерину при відгодівлі молодняка великої рогатої худоби // Тез.доп. першої міжвуз. конф.: Наука - ринковій економіці. - Вінницький с.-г. інститут. - Вінниця, 1993. - с. 89.