Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Экология и фауна пластинчатоусых жуков (Coleoptera, Scarabaeoidea) Юго-Восточной Украины.

ВАК РФ 03.00.09, Энтомология

Автореферат диссертации по теме "Экология и фауна пластинчатоусых жуков (Coleoptera, Scarabaeoidea) Юго-Восточной Украины."

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЦЦАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С. Сковороди

ЕКОЛОГІЯ І ФАУНА ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ЖУКІВ (СОЦЕОРТЕІІА, БСАЯАВАЕОГОЕА) ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ

Спеціальність - 03.00.09 - ентомологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Харків -1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному університеті Міністерства освіти України

Науковий керівник -

Офіційні опоненти -

доктор біологічних наук, доцент ЯРОШЕНКО Микола Миколайович, Донецький дфжавний університет, завідуючий кафедрою зоології член. кор. НАН України, доктор біологічних наук, професор Долін Володимир Гдаліч Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, зав. відділом ентомології

- кандидат біологічних наук, доцент Бартенев Олександр Федорович Харківський державний університет, кафедра зоології та екології тварин Провідна установа - Біолого-медичний інститут Дніпропетровського державного університету, кафедра зоології та екології, Міністерства освіти України, м. Дніпропетровськ.

Захист дисертації відбудеться "З" /76'1998 року о •/З" годині на засіданні Спеціалізованої Ради К. 64.053.02 при Харьківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди: 310168, Харків - 168, вул. Блюхера 2,-зал засідань. - • - •

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Автореферат розісланий

„і?/ .■

1998 р. ‘

Вчений секретар Спеціалізованої Ради кандидат біологічних наук, доцент

$

Н.П. Чепурна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пластинчатовусі жуки - одна з найчисельніших надродин ряду твердокрилі як в фауні України, так і в світовій фауні. Розмаїття біологічних та екологічних форм цієї групи обумовлює і різноманіття ролей, які вони відіграють у функціонуванні природних біоценозів та господарській діяльності людини.

Серед пластинчатовусих фітофагів відомі як запилювачі, так і небезпечні та карантинні шкідники сільського та лісового господарств. В той же час пластинчатовусі копрофаги відіграють значну роль в грунтоутворювальних процесах, закопуючи гній хребетних тварин в грунт, чим підвищують природну родючість та аерацію грунтів. Вони покращують умови для росту пасовищних рослин. Одночасно пластинчатовусі-копрофаги виступають природними конкурентами значної групи паразитичних двокрилих, личинки яких розвиваються в гної. Не можна недооцінювати їх значення і як "санітарів", що відіграють жуки -трокси, знищуючи залишки загиблих ссавців і птахів. Але трофічно пов'язані з екскрементами хребетних, цілий ряд видів є переносниками та проміжними хазяями гельмінтів і патогенних мікроорганізмів.

Необхідно відзначити, що серед пластинчатовусих є види, які служать прикрасою природи. Вони взяті під охорону і внесені до "Червоної книги України".

Між тим, видовий склад, розповсюдження і екологія пластинчатовусих Південно-Східної України до цього часу вивчені вкрай недостатньо. Скласти з існуючих публікацій цілісне уявлення про фауну регіону практично неможливо. Відомості, які в них містяться, вкрай фрагментарні, а екологічні дані, як правило, відносяться до небага-точисельної групи фітофагів-шкідників. Дані по видовому складу, екології, розповсюдженню та особливостях біологи більш багаточисельної групи видів-копрофагів майже відсутні. Відомості, які є в ряді випадків, неточні або помилкові. Більшість видів потребує вивчення їх біологи, розповсюдження та особливостей розвитку.

Зовсім не вивчалась структура комплексу копрофагів та її сгзокна динаміка. Відсутні роботи по фауні пластинчатовусих міських "і цілинних територій. Недостатньо вивчені преіматінальні стадії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною головного напрямку досліджень кафедри зоології Донецького державного університету “Екологія та фауна Південно-Східної України” Г 96/1. Номер державної реєстрації 0196И021121.

Мета роботи. Метою даної роботи було визначено скласти узагальнену еколого-фауністичну картину пластинчатовусих жуків Південно-Східної України (в межах

Донецької та Луганської областей) та її зоогеографічних особливостей, з'ясування змін у видовому складі і відносній чисельності під впливом антропічних факторів.

Задачі дослідження. Для досягнення мети досліджень були поставлені та розв'язані нижчеперераховані задачі:

1. Виявлення сучасного видового складу пластинчатовусих жуків Південно-Східної України.

2. З'ясування ландшафтно-екологічного розподілу пластинчатовусих по території, яка вивчається.

3. Проведення зоогеографічного аналізу пластинчатовусих досліджуваного регіону.

4. Аналіз розповсюдження пластичатовусих по території Південно-Східної України в рамках існуючих зоогеографічних підрозділів.

5. Дослідження трофічних зв'язків скарабеїд.

6. Дослідження сезонної динаміки і структури комплексу копробіонтних пластинчатовусих природних і вторинних біоценозів.

7. Виявлення змін видового складу пластинчатовусих в природних і вторинних

біоценозах. ’

Наукова новизна роботи. Вперше дано суцільну картину фауни пластинчатовусих Південно-Східної України. На досліджуваній території встановлено 153 види пластинчатовусих, які відносяться до 50 родів, 24 види вперше вказані для території Південно-Східної України.

Вивчено видовий склад пластинчатовусих заповідників “Хомутовський степ”, “Кам'яні могили”, “Станично-Луганський”, “Стрілецький степ”, “Провальський степ", а також великих промислових міст Донецька та Макіївки. Проведено аналіз фаун міських та цілинних територій.

Проведено зоогеографічний аналіз пластинчатовусих Південно-Східної України та проаналізовано їх розповсюдження на досліджуваній території в межах існуючих зоогеографічних підрозділів.

Вивчено питання харчової спеціалізації пластинчатовусих.

Вперше проведено аналіз структури та сезонної динаміки комплексу пластинчатовусих копрофагів.

Уточнено відомості по фенології, кількості поколінь і зимуючих стадіях. Вивчено питання добової динаміки пластинчатовусих і вказано на широтну зміну характеру добової активності для ряду видів.

з

На підставі вивчення преімагінальних стадій понижено родовий статус роду Ileptaulacus Muls.. Відпрацьована методика лабораторного утримання копрофагів. Вперше описані преімагінальні стадії одного роду і 12 видів. Виявлено ряд морфологічних ознак, які дозволяють уточнити діагноз личинок роду Aphodius III.

Розглянуто питання вікових змін морфології личинок родів Aphodius 111., Onthophagus Latre., Caccobiiis Thom., Euoniticellus (Serv.). Подано оригінальні відомості по особливостях яйцекладки та заляльковування.

Вперше наводиться опис оригінального способу пересування личинок Scarabaeinae, які розвиваються в товиці харчового субстрату, що приготували батьки. Аналізуються причини змін видового складу та чисельності пластинчатовусих жуків.

Теоретичне значення. Результати еколого-фауністичних досліджень, які проведені в історичному аспекті, дозволяють оцінити зміни видового складу і чисельності пластинчатовусих на фоні антропогенної трансформації природних біотопів.

Практичне значення. Отримані дані використовуються при викладанні курсів “Зоологія безхребетних", “Місцева фауна”, “Загальна ентомологія” на кафедрі зоології Донецького державного університету. .

Отримані дані можуть бути використані при зоогеографічних дослідженнях, при розпрацюванні заходів по охороні природи, зокрема, для визначення цінності ділянки, що використовується як ентомологічний мікрозаповідник, а також при прогнозуванні змін видового складу та чисельності пластинчатовусих під впливом антропічних дій. .

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок автора дисертації полягає у самостійному обгрунтуванні теми і методик досліджень та збору, у визначенні матеріалу, та виконанні експериментальних робіт і теоретичних розробок.

Апробація роботи. Основні результати досліджень були представлені і обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та наукових семінарах кафедри зоології. На міжнародній конференції "Біологічні проблеми стійкого розвитку природних екосистем” (Воронеж, 1996 p.). У 1997 році робота автора була представлена на конкурс наукових робіт молодих дослідників і відмічена стипендією Кабінету міністрів України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, десяти розділів, висновків, списку літератури та додатків (А, Б). Загальний обсяг роботи 173 сторінки, включаючи 14 таблиць та 50 малюнків. Список літератури містить 235 джерел, з яких

54 іноземні. Додатки А, Б викладено на 174 сторінках і містять 136 рисунків. Додаток А містить анотований список пластинчатовусих жуків регіону досліджень та їх еколо-го-фауністичну характеристику, викладену по уніфікованій схемі: ареал виду, відомості про знаходження виду, дані по екології, сезонна динаміка, трофічна спеціалізація, господарське значення, розповсюдження по території, частота зустрічаємості та місця знахідок. Для 26 видів подано графіки сезонної динаміки.

Додаток Б містить першоописання преімагінальних стадій 12 видів пластинчатовусих (Aphodius brevis Er., A. sticticus (Panz.), A. hydrockoeris (F.), A. immundus Creut., A. lugens Creut., A. pusillus (Herb.), A. sturmi Har., A. haemorrhoidalis (L.), A. putridus (Fourc.), Heptaulacus sus (Herb.), Euoniticellus fuhus (Goeze), Caccobius schreberi (L.).

ЗМІСТРОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ В даному дослідженні як межі для фауністичної обробки обрані дві адміністративні області України - Донецька та Луганська. Такі межі достатньо зручні в зв'язку зі своєю незаперечністю та незалежністю від зоогеографічних і фітогеографічних кордонів, які найчастіше розмиті і конкретно не визначені.

Площа Луганської та Донецької адміністративних областей - 53,2 тис. км2, що складає 8,8% всієї території України. Географічні координати 46° 50' - 50° 5' півн. ш. та 36° 40' - 40° 30' схід. д..

В розділі вказано на своєрідність грунтових, кліматичних та рослинних умов, до-сліджуванноїтериторії в порівнянні з оточуючими територіями, пов'язаних в першу чергу з наявністю Донецького кряжу. Коротко освітлено питання антропогенної трансфбрмацп рослинності. В першу чергу - це скорочення площ степу, який в недоторканому стані зберігся до цього часу лише на територіях заповідників. А також скорочення площ лісів Донецького кряжу від 46% у XVIII сгг. до 4-6% в наш час. Загалом природна рослинність займає близько 13% площі Південно-Східної України.

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ В розділі розглянуто історію вивчення пластинчатовусих жуків Південно-Східної України за період з 1880 по 1997 pp. Критично розглянуто всі доступні літературні

джерела, в яких містяться дані про пластинчатовусих. На основі аналізу літератури зроблено такі висновки. За більш ніж сторічну історію досліджень накопичено значний інформаційний масив даних, головним чином, фауністичного та фенологічного характеру. Вивченість в межах групи вкрай нерівномірна - від достатньо повних досліджень хрущів та бронзовок, до недостатньо вивчених афодіїв та онтофагусів. Недостатньо вивчена біологія та преімагінальні стадії пластинчатовусих копрофагів, відомості по цій групі мають лише фрагментарний характер. Структура та сезонна динаміка комплексу копрофагів на території України до цього часу зовсім не вивчалась. По жодному з 5 заповідників, розташованих на досліджуваній території, не складено навіть фауністичних списків.

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА

і

Основою для даної роботи були особисті збори автора, які проводились в період з 1987 по 1997 рр.. Матеріал збирався як стаціонарно, так і експедиційним методом. Стаціонарні дослідження проводились в 1987-1994 рр. на території заповідників “Хомутовський степ” та “Кам'яні могили", в 1995-1997 рр. на території міст Донецька та Макіївки. Експедиційним методом матеріал збирався на протязі всього періоду знаходження пластинчатовусих в природі в 48 точках регіону.

Крім особистих зборів були частково або повністю вивчені колекції, які відносяться до даного регіону і зберігаються в Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, зоологічному музеї Київського державного університету, Зоологічному інституті РАН (С.-Петербург), Харківському ентомологічному товаристві, Донецькому державному університеті. Всього автором зібрано і переглянуто близько 60 000 екземплярів імаго, 250 екземплярів личинок різного віку (36 видів) та 100 лялечок (17 видів).

Збір матеріалу проводився за традиційними ентомологічними методиками: косіння сачком, струшування з рослин, маршрутний збір, лови на світло, вибирання з деревини, яка гниє, і водоростей, а також з екскрементів свійських та диких тварин, з трупів хребетних, огляд нір гризунів та хижаків. Проводились, також, грунтові розкопки та розкопки мурашників. В ряді випадків спостереження проводились без відлову і дані фіксувалися в польовому щоденнику. .

Для з'ясування частоти зустрічаємості та сезонної структури пластинчатовусих копрофагів застосовувався метод пробних ділянок. Для цього на території м. Донецька і в заповіднику “Кам'яні могили” були виділені типові ділянки, які зайня-

ті під пасовища, площею близько 2 га, щомісячно на цих ділянках збирались всі коп-рофаги трьома збиральниками на протязі 2-х годин. При цьому обов'язково обстежувався гній на всіх стадіях висихання (свіжий, середньопідсохлий та сухий). Об'єм виборок, отриманих таким методом, складав від 200 екз. в пізньо-осінній час до 2 500 екземплярів в весняні місяці. Такий метод дозволив визначити абсолютну частоту зустрічаємості пластинчатовусих копрофагів, структуру копробіонтних комплексів, а також прослідкувати сезонну динаміку окремих видів.

Для отримання преімагінальних стадій і з'ясування особливостей розвитку практикувалось лабораторне утримання копрофагів. Отриманий матеріал фіксувався в 70 % спирті, за методикою запропонованою С.І. Мєдвєдевим (1952).

Камеральна обробка матеріалу проводилась на кафедрі зоології Донецького державного університету.

Визначення матеріалу проводилось по таким основним джерелам: Медведев, 1949, 1951,1952, 1960,1964, 1965; Яблоков-Хнзорян, 1967; Проценко, 1968; Николаев, 1987; Тева?, 1957; ВаИЬазаг, 1963, 1964; БіеЬпібка, 1976, 1983; Ііасоуій, 1981; Веііасаяа, 1983. В необхідних випадках виготовлялись препарати геніталій по методиці запропонованій О.Л. Крижановським та В.М. Емец (1972).

РОЗДІЛ 4. ТАКСОНОМІЧНА СТРУКТУРА ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ЖУКІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ

Пластинчатовусі жуки відносяться до підряду Ро1урЬа§а, серії ЗсагаЬаеіГогшіа, надродини 8сагаЬаеоі<іеа, до складу якого входять родини Ьисапісіае, РазэаНёае та ЗсагаЬаеісІае. До цього часу немає єдиної точки зору про ранг таксонів, що складають групу пластинчатовусих жуків. Ми розглядаємо пластинчатовусих жуків як надроди-ну що представлена в фауні України та на досліджуваний території двома родинами -Ьисапісіае та БсагаЬаеісІае.

4.1. Таксономічний склад фауни пластинчатовусих жуків регіону

В результаті проведених нами досліджень, на території Південно-Східної України зареєстровано 153 види пластинчатовусих жуків, що відносяться до 2-х родин, 15 підродин та 50 родів. Вперше для регіону відзначено 24 види.

Відомості з таксономічної структури фауни регіону зведені в табл. 1.

Як видно з таблиці родина Ілісапі(1ае складає незначний процент в фауні регіону і представлена трьома широкорозловсюдженими в Європі видами, що відносяться до

3-х родів. Це пояснюється особливостями біології родини, що тісно пов' язана в своєму розповсюдженні з широколистими лісами, і тому бідно представлена на території степової зони.

Родина БсагаЬаеі<іае представлена 14 підродинами. З яких п'ять підродин (Во1Ьосега{іпае, Сіагевіпае, Ті^іпае, СІарЬугіпае, Норііпае) представлені одним родом кожна, п'ять підродин представлені двома (ОсЬосІаеіпае, . ОігдоЦпае) або трьома (ОеоШіріпае, Бегісіпае, МеіоІопіЬіпае) родами. Найчисельніші підродини Яиіеііпае (9), ЭсагаЬаетае (8), Сегопііпае (7) та АрЬосіііпае (5).

У видовому відношенні найбільш чисельні підродини АрЬосіііпае (60 видів), ЗсагаЬаеіпае (27) та ІШеІіпае (20).

Таблиця 1.

Таксономічний склад фауни пластинчатовусих жуків ПівдЬнно-Східної України

Родини, підродини Число родів в підродині ( в родині) . Число видів %

Ьисапігіае: 3 3 1,96

Іаісапіпае 3 3 1,96

БсагаЬаеісіае: 47 150 98,04

ВоіЬосегаипае 1 1 0,66

Ochodaeinae 2 2 1,31

ОІаге$іпае 1 1 0,66

Оеотіріпае 3 5 3,26

Troginae 1 5 3,26

АрЬосПіпае . 5 60 . . 39,22

ЗсагаЬаеіпае 8 27 17,65

СІарЬугіпае і І 0,66

Зегісіпае 3 4 2,61

Норіііпае 1 2 1,31

МеІоІоШЬіпае 3 7 4,57

ЯіНеИпае 9 20 13,07

Оупаїїіпае 2 3 1,96

Сеіопііпае 7 12 7,84

Всього 50 153 100

4.2. Систематичний список пластинчатовусих жуків регіону

Наведено систематичний список пластинчатовусих Південно-Східної України з зазначенням типових видів родів.

4.3. Систематичне положення рода Heptaulacus Muls. на основі вивчення личинок

Самостійність роду Heptaulacus Muls. визнається не всіма дослідниками. При цьому більшість авторів аналізує особливості морфології імагінальних стадій. Для вирішення цього питання нами в лабораторних умовах були отримані яйця та личинки 1го, 2-го та 3-го віку Heptaulacus sus (Herbst.).

Загальна форма тіла личинок, та такі ознаки, як лоб з симетрично розташованими ямками, трьохлопасна верхня губа, кільцевидний перехват першого членика вусиків, голий анальний тергіт, анальний етерніт з двома повздовжніми симетричними рядами шипиків, що стоять на поперечно витягнутих склеротизованих основах, кігтики лапок, що несуть знизу по два шипики, повністю відповідають діагнозу личинок рода Aphodius 111. Як основна морфологічна ознака яка дає можливість відрізнити личинок Heptaulacus від Aphodius наводиться відсутність поперечно витягнутих склеротизованих основ у симетричних рядів шипиків терки. У оглянутих автором личинок Heptaulacus sus склеротизовані основи шипикіз були виражені достатньо чітко. Все вищезгадане дозволяє нам понизити родовий статус Heptaulacus Muls. до підроду в складі роду Aphodius 111..

РОЗДІЛ 5. БІОЛОГІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ ПРЕІМАГІНАЛЬНИХ СТАДІЙ

Подано огляд ступені вивченості преімагінальних стадій пластинчатовусих. Акцентовано увагу на недостатню вивченість преімагінальних стадій пластинчатовусих копрофагів.

5.1. Фаза яйця '

Наведено основні морфометричні показники яєць 29 видів. На основі особистих спостережень та аналізу літератури запропоновано виділити 5 основних стратегій відкладай яєць для представників роду Aphodius 111. Компактними групами в грунт під гноєм (Aphodius rufipes (L.), A. depressus (Kug.), A. luridus (F.), A. putridus (Fourc.), A. sus (Herb.)). Поодинці в грунт під гноєм (Aphodius immundus Creut., A. sordidus (F.), A. prodromus (Brahm.)). В зоні контакту між гноєм та грунтом (Aphodius granarius (L.), А. ictericus (Laich.), A. distinctus (Mull.), A. melanostictus W. Sch., A. pusillus (Herbs.), A.

sturmi Наг.). Поодинці в товщу гною (Aphodius subterraneus (L.), Л. haemorrhoidalis (L.), A. brevis Eric., A. lugens Creut., A. serotinus (Panz.), A. sticticus (Panz.), A. Jimetarius (L.), A. foetens (F.)). В неглибокі нірки під гноєм з раніш заготовленим кормом (Aphodius fossor (L.), A. erraticus (L.)). В гой же час треба відзначити і можливість використання одним і тим же видом різних стратегій відкладання яєць. Подано оригінальний опис способу формування личинкової камери представниками роду Onthophagus Latr..

5.2. Екологічні особливості розвитку личинок

5.2.1. Особливості способу життя та способу живлення личинок

За класифікацією С.І. Медведева (1952) виділено 8 груп видів в залежності від особливостей способу життя та живлення личинок. Запропоновано розподіл групи личинок, що розвиваються в природних купах гною, на дві підгрупи в залежності від ступеня рухливості личинок: а) ті, що виходять в личинковій етадії за межі харчового субстрату в грунт на зимівлю або заляльковування, б) види, всі преімагінальні стадії яких проходять в товщі гною.

5.2.2. Личинкові линьки

На основі лабораторних спостережень наводиться детальний опис механізму та особливостей линьки.

5.2.3. Вікові зміни личинок

На підставі порівняння морфології личинок усіх трьох вікових категорій представників родів Aphodius 111., Onthophagus Latr., Caccobius Thom., Euoniticellus (Serv.) виділено основні змінні (форма вершини епістома, форма і співвідношення довжин окремих члеників вусиків, ступінь хітинізації головної капсули) та незмінні вікові ознаки (пропорції головної капсули, хетом, будова терки анального етерніту), що дозволяє визначити вік личинок. Вказано на відсутність яскраво виражених вікових морфологічних змін в будові різновікових личинок у родів Onthophagus, Caccobius, Euoniticellus, що, найвірогідніше, пов'язано з відносною стабільністю умов, в яких відбувається розвиток личинки. •

5.2.4. Особливості пересування личинок Scarabaeinae

Вперше наведено опис оригінального способу пересування личинок Scarabaeinae, пов' язаного з активним використанням анальної площадки та горбовидного виросту як системи захзату та роспору. Розглянуто питання зв* язку будови та функції окремих морфологічних ознак.

5.2.5. Заляльковування

Розглянуто особливості заляльковування та проілюстровано статевий диморфізм лялечок. Відмічається відсутність лялечкової колисочки у Aphodius pusillus (Herb.), що не характерно для пластинчатовусих.

РОЗДІЛ 6. БІОЛОГІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ ІМАГО

В розділі розглядаються питання сезонної та добової динаміки льоту пластинчатовусих та їх трофічна спеціалізація. Детальна екологічна характеристика всіх видів пластинчатовусих регіону винесена в додаток А.

6.1. Сезонна динаміка

Завдяки систематичним багаторічним облікам і збору пластинчатовусих на протязі всього періоду їх знаходження в природі, стало можливим проведення фенологічного аналізу та виділення 10 основних фенологічних груп. При визначенні належності виду до тієї чи іншої фенологічної групи враховувались не стільки крайні строки знаходження виду, скільки його чисельність в певні сезони. Пластинчатовусі регіону розподіляються на такі фенологічні групи: весняні, пізньовесняні-ранньолітні, весняно-літні, літні, весняно-літньо-осінні, літньо-осінні, пізньолітні, осінні, полісезонні. Перші пластинчатовусі з'являються в кінці лютого. В період з березня по квітень відбувається активне збільшення числа видів. Максимум видового розмаїття спостерігається з першої декади травня до другої декади липня, з абсолютним максимумом (124 види) в 3-й декаді червня. Останні зустрічі пластинчатовусих зафіксовані 28 листопада. Таким чином, загальна тривалість періоду сезонної активності складає 9 місяців.

6.2. Добова динаміка

Добова активність комах - одна з найважливіших екологічних характеристик. Аналіз добової динаміки пластинчатовусих досліджуваного регіону та огляд літературних даних з цього питання дозволяють встановити деякі закономірності в зміні характеру добової активності. Так, види південного походження (Chioneosonm pulverum, Anomala errans) з присмерковим та нічним типом льоту в південних частинах ареалу з просуванням на північ переходять до денного типу активності, що відбувається в період максимуму денних температур.

Запропоновано класифікацію ритмів добової активності в залежності від періоду добового максимуму льоту. За періодом активності імаго, на протязі доби можливо виділити 7 основних груп: активні на протязі всієї доби, змінний спосіб життя, денні,

полуденні, присмеркові, присмерково-нічні, нічні. Основу фауни регіону складають види з присмерковим та присмерково-нічним типом льотної активності (87 видів, 57,3%), види з денним типом льотної активності складають 42,7% (65 видів), ідо характерно для відкритих степових біоценозів з жарким кліматом.

6.3. Трофічна спеціалізація

Більшість імаго пластинчатовусих жуків для відкладай яєць потребує додаткового харчування. Разом с тим, визначення належності до певної трофічної групи досить умовне по відношенню до видів, що виявляють широку трофічну спеціалізацію та використовують для харчування декілька субстратів. Так, більшість сапрофагів у весняно-літній період переходять до живлення гноєм, що, на нашу думку, пов' язано з періодами дозрівання яєць і викликано високим вмістом азоту в гної.

В залежності від субстрату, що використовується для живлення, серед пластинчатовусих регіону можна виділити такі групи. Копрофаги - найбільш численна група -83 види (54,24% фауни), сапрофаги - 10 видів (6,54%), некрофагія - на території України носить виключно факультативний характер і відмічена в 10 видів, фунгіфаги - 2 види (1,3%), кератофаги - 5 видів (3,27%), афаги - 11 видів (7,19%), фітофаги - друга за чисельністью група - 42 види (27,46%). В питанні про живлення імаго Юіігоиовиз зокИііаІіх (Ь.) існують протилежні точки зору. У північних частинах ареалу відмічено живлення хвоєю сосни та листям плодових дерев, а в степовій зоні, за нашими спостереженнями, вид відноситься до афагів.

РОЗДІЛ 7. ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ФАУНИ ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ЖУКІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ Досліджувана територія відноситься до Палеарктичної області, європейсько-сибірської підобласті та степової провінції. Прикордонне положення регіону на межі степової та лісостепової областей, складна геологічна історія регіону, різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню на досліджуваній території багатого та складного фауністичного комплексу. Аналіз ареалів 153 видів пластинчатовусих, вказаних для регіону, дозволяє виділити в їх складі 8 зоогеографічних груп видів. Основу фауни регіону складають Европейські -24,9%, Середземноморські - 23,5% та Европейсько-сибірські - 19% види. Степові види складають - 13% фауни, Транспале-арктичні - 13,7% Середньоазіатські - 3,9%, Космополіти - 1,3%, Палеаркто-палеотропічні - 0,7%.

7.1. Зоогеографічний підрозділ Південно-Східно! України на основі розповсюдження пластинчатовусих жуків

В зв'язку з тим, що жодна загальна схема зоогеографічного районування не відображає всі особливості розповсюдження конкретної групи, багатьма сучасними біоге-ографами визнається правомірність існування роздільного районування для різних систематичних іруп. В завдання дослідження не входило складання системи підпорядкованих назв зоогеографічних виділів різного рангу, і головною метою було складання, по можливості, найбільш повної картини сучасного розповсюдження Scarabaeoidea на досліджуваній території, в рамках вже існуючих схем районування ентомофауни. Для аналізу фауни Scarabaeoidea регіону була використана схема зоогеографічного підрозділу України розроблена С.І. Мєдвєдєвим (1957). На досліджуваній території виділяється 4 зоогеографічні ділянки: Донецько-Донська, Східно-Задніпровська, Донецька, Приазовська.

7.1.1. Східно-Задніпровська ділянка. Займає проміжне положення між іншими зоогеографічними виділами як в географічному, так і в фауністичному відношеннях. В межах досліджуваного регіону ділянка не має оригінальної фауни, що яскраво демонструє аналіз подібності видового складу, всього на ділянці зареєстровано 94 види.

7.1.2. Донецько-Донська ділянка. В фауністичному відношенні має найбільш багатий (137 видів) і оригінальний видовий склад, що пояснюється “прикордонним” ефектом, який пов' язаний з її положенням на межі лісостепу і степу. При цьому ксерофі-льна фауна ділянки виражена краще, ніж в більш південних ділянках Донецького степу, завдяки піщаній заплаві р. Сіверський Донець.

7.1.3. Донецька ділянка. Характеризується наявністю ряду реліктових видів, що мають тут ізольовані від основного ареалу ділянки: Onthophagus suturellus Brulie, О. andalusicus Waltl., Diastictus vulneratus (Sturm.), Aphodius gregarius Harold., що пов'язано зі складною геологічною історією ділянки, різноманітністю кліматичних, грунтових та рослинних умов. Всього зареєстровано 10 і вид.

7.1.4. Приазовська ділянка. В зв' язку з своїм південним положенням та найбільш високим в регіоні тепловим балансом, є перехідною до підзони типчаково-ковилового степу, що демонструє ряд південно-степових видів, які знаходяться тут на крайній північній межі розповсюдження в Лівобережній Україні: Pentodon bidens (Pall.), Euoniticellus pallipes (F.), Onthophagus lucidus (Sturm.), Aphodius transvolgensis Sem., A. suarius Fald., Polyphylla alba (Pall.), Anisoplia lata Eric.. Всього зареєстровано 93 види.

Аналізуючи видове розмаїття та подібність фаун окремих ділянок треба відзначити такі закономірності в розповсюдженні пластинчатовусих по регіону. Кількість видів в фауні неухильно зростає в напрямку з півдня на північ, від 93 на Приазовській ділянці до 137 на Донецько-Донській. Цей факт, можливо, пояснюється залежністю видового розмаїття пластинчатовусих від біотопічного різноманіття конкретної ділянки.

7.2. Зоогеографічна структура міської фауни пластинчатовусих В фауні міста (Донецьк, Макієвка), в порівнянні з зоогеографічною ділянкою, на території якої воно знаходиться, підвищується доля широкорозповсюджених Евро-пейсько-сибірських та Европейських видів, зменшується доля Середньоземноморсь-ких. Відсутні види з Середньазіатським та Палеаркто-палеотропічним типами ареалів.

і

РОЗДІЛ 8. ФАУНА ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ЖУКІВ МІСЬКИХ ТА ЦІЛИННИХ ТЕРИТОРІЙ ПІВДЕННОГО-СХОДУ УКРАЇНИ Отримані в результаті проведеного дослідження дані дозволяють провести порівняльний аналіз фаун міських та цілинних територій Південно-Східної України з метою визначення основних змін, які відбуваються в фауні пластинчатовусих при антропогенній трансформації біотопів.

Слід зазначити достатньо високе значення коефіцієнта подібності між фауною міста та заповідних територій, що, можливо, пояснюється яскраво вираженою у комах тенденцією до міграцій та розсіювання на значні площі, здатністю швидко формувати резистентні популяції в умовах високого хімічного забруднення середовища. А також тим, що основу фауни пластинчатовусих регіону складають широкорозповсюджені види, що мають високу екологічну пластичність. - -

В той же час фауни заповідних територій мають найбільше видове різноманіття та найбільш високе середнє значення коефіцієнта Жаккара: “Стрілецький степ” К^=0,73 (73 види), “Хомутовський степ" К]=0,72 (70 видів), “Кам'яні могили” Кд=0,71 (80 видів), “Провальский степ” К^=0,68 (80 видів).

Міська фауна, в порівнянні зі степовими цілинними територіями, має найменший видовий склад (61 вид), найменший показник середнього значення коефіцієнта Жак-карз 04=0,61) та значно менший коефіцієнт подібності зі всіма цілинними територіями (Рис.1).

На території міста відсутня ціла група видів звичайних та масових на цілинних ділянках Південно-Східної України: Aphodius sus (Herbst), A. hydrochoeris (F.), A. sordidus (F.), A. ictericus (Laich.), A. sturmi Наг., Gymnopleurus mopsus (Pall.), Onthophagus semicornis (Panz.), Caccobius schreberi (L.), Blitopertha lineata (F.), Anisoplia segetum (Herbst), A. agricola (Poda.), Potosia metaUica (Herbst), P. hmgarica (Herbst).

........56-6#

--------61-65

--------66-78

KM

-------- 71-75

........76-16

■- n .v-.i-. >1-85

Рис. 1 Подібність фаун пластинчатовусих жуків міських та цілинних територій південного-сходу України (по коефіцієнту Жаккара)

Д - Донецьк, ПС - “Провальский степ”, СТ - “Стрілецький степ”, КМ - “Кам'яні могили”, ХС - “Хомутовський степ”.

Ступінь збереженості фауни пластинчатовусих залежить не лише від збереженості степового біоценозу загалом, але і від цілісності всіх деталей його структури, зокрема від комплексу степових гризунів та мурашок, з якими тісно пов' язані в своєму розвитку цілий комплекс видів.

■ РОЗДІЛ 9. СЕЗОННА ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ КОПРОФАГІВ Аналізуючи структуру угруповань пластинчатовусих копрофагів на протязі всього періоду їх знаходження в природі, треба відзначити, що групу еудомінаитів (>40%, по Engeimann, 1978) складало не більш одного виду. Домінуючу групу (<39,9%) складали один-два види (табл. 2). Це цілком узгоджується з даними інших авторів про наявність в комплексах пластинчатовусих копрофагів 2-4-х масових видів при невисокій чисельності інших. Відсутність еудомінаитів відмічено в період найбільшого видового різноманіття копробіонтного комплексу (червень), що, вірогідно, пов' язано з

високим рівнем міжвидової конкуренції в цей період. Це неминуче виникає у видів, які живуть в одних біотопах та використовують для живлення подібні субстрати.

Таблиця 2

Сезонна структура домінування в угрупованнях пластинчатовусих копрофагів на території м. Донецька в 1996 р.

IV V VI VII VIII IX X XI

Еудомінанти 1 1 - 1 - - І 1

Домінанти 1 . - 2 - 2 2 2 2

Субдомінанти - 6 4 6 2 4 1 1

Рецеденти 9 4 6 4 7 4 - 1

Субрецеденти 12 14 14 12 7 12 10 -

Всього видів 23 25 26 23 18 22, 14 5

Відсутні еудомінанти і в пізньо-літній період (серпень-вересень). Цей період співпадає з падінням рівня видового різноманіття, та пов' язаний з періодом літньої спеки, в степовій зоні (липень-серпень), під час якого спостерігається різке зниження не тільки видового складу, але і чисельності копрофагів. В вересні видове розмаїття знову збільшується, що пов' язано з виходом імаго нової генерації у видів, що зимують в імагінальній фазі, та початком другого, осіннього піка активності для багатьох видів неактивних в період літньої спеки, а також початхом активності осінніх видів копрофагів. Відсутність яскраво виражених еудомінантів в цей період фіксується не щорічно, і вірогідно, пов'язано з кліматичними особливостями року. В той же час у більшості весняно-літніх та літніх видів в цей період відбувається природне зниження чисельності, пов' язане з завершенням періоду активності імаго.

9.1. Динаміка угруповань пластинчатовусих копрофагів в 1996-1997 рр.

Аналізуючи сезонну динаміку комплексу копрофагів за 1996-1997 роки, треба відзначити наявність у них не лише сезонних, але і багаторічних змін домінантів, неспівпадання сезонних піків чисельності окремих видів в різні роки, зміну ступеня їх домінування, а також неспівпадання періоду максимального видового різноманіття гнойовиків в різні роки. Так, в 1996 р. пік різноманіття копрофагів зафіксовано в червні (26 видів), в 1997 р. - в липні (25 видів). ‘

Таким чином, при відносній стабільності видового складу гнойовиків, сезонна структура угруповань оригінальна і відображає як стан популяцій окремих видів, так і особливості природних умов конкретного року.

9.2. Структура угруповань пластинчатовусих копрофагів в біоценозах з різним ступенем антропогенної трансформації рослинності

Аналіз структури угруповань пластинчатовусих на ділянках з різним ступенем антропогенного навантаження (м. Донецьк, м. Новоазовськ, околиці с. Провалля, з-к “Кам'яні могили”) дозволяє зробити висновки, що структура комплексу копрофагів не залежить від ступеня антропогенної трансформації біоценозу. Для кожного біоценозу та типу харчового субстрату притаманний свій комплекс домінантів, але при цьому кількість домінуючих видів не перевищує 4, незалежно від кількості видів, що відмічені в цей період.

РОЗДІЛ 10 ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗМІН ВИДОВОГО СКЛАДУ ТА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПЛАСТИНЧАТОВУСИХ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ Основні причини зміни видового складу та чисельності пластинчатовусих, згідно зі схемою запропонованою Г.М. Горностаєвим (1986), можна згрупувати в 2 основні типи: синекологічні та демекологічні.

Синекологічні впливи підрозділяються на дві групи: знищення та забруднення біоценозів. Одна з крайніх форм такого впливу - повне знищення природних біоценозів, на території Донбасу досягає критичного рівня. Розораність території тут сягає 70-80%, а природні ландшафти збереглися на 12-13% території. Автором окремо проаналізовано основні типи синекологічного впливу на фауну пластинчатовусих.

Демекологічний вплив (тобто цільове або випадкове вилучення окремих особин) в умовах досліджуваного регіону, на думку автора, вкрай незначний та істотного впливу на стан та чисельність популяцій не виявляють.

Аналізуючи вплив господарської діяльності на фауну пластинчатовусих, важливо відзначити, що головною причиною зниження чисельності та видового різноманіття пластинчатовусих регіону треба вважати антропогенну трансформацію степових біоценозів, зникнення комплексу степових гризунів (ховрах, бабак), значне пасовищне навантаження на цілинні ділянки степу.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

1. На території' Південно-Східної України зареєстровано 153 види пластинчатовусих жуків, які відносяться до 2-х родин, 15 підродин та 50 родів. Вперше для регіону відзначено 24 види.

2. За часом добової льотної активності в фауні пластинчатовусих регіону можливо виділити 7 основних типів: активні на протязі всієї доби, перемінно активні, денні, полуденні, сутінкові, сутінково-нічні, нічні.

Основу фауни складають види з сутінковою і сутінково-нічною активністю - 57,3% (87 видів), види з денним типом активності складають - 42,7% (65 видів), що характерно для відкритих степових біоценозів з жарким кліматом.

3. Добова льотна активність пластинчатовусих жуків змінюється в широтному напрямі. Середньоазіатські види активні на основній частині ареалу в присмерковий і нічний час, на досліджуванній території активні в денний час, що співпадає з періодом максимуму денних температур.

4. За характером живлення імаго можливо виділити 7 трофічних груп: копрофаги -83 види (54,24%), фітофаги - 42 види (27,46%), афаги - 11 видів (7,19%), сапрофаги - 10 видів (6,54%), кератофаги - 5 видів (3,24%), фунгіфаги - 2 види (1,3%). Некрофагія зареєстрована у 10 видів, але має виключно факультативний характер.

5. Основу угруповань пластинчатовусих копрофагів складають 1-4 масових види незалежно від ступеня трансформації біоценозу та типу харчового субстрата, при відносно низькій чисельності інших.

6. Для угруповань пластинчатовусих копрофагів характерні як сезонні, так і багаторічні зміни домінантів, неспівпадання сезонних піків чисельності окремих видів в різні роки, зміну ступеня їх домінування, а також неспівпадання періоду максимального видового різноманіття гнойовиків в різні роки.

7. Перехід сапрофагів в весняно-літній період до копрофагії, можливо, пов'язаний з періодом дозрівання яєць і викликаний високим вмістом азоту в гної.

8. Аналіз ареалів пластинчатовусих жуків регіону дозволяє виділити в їх складі 8 зоогеографічних груп видів. В фауні регіону відсутні ендемічні види, і основу фауни складають широкорозповсюджені європейські - 24,9%, середземноморські - 23,5% та європейсько-сибірські види - 19%. Степові види складають 13 %, транспалеарктичні -13,7 %, середньоазіатські - 3,9 %, космополіти - 1,3 %, палеаркто-палеотропічні - 0,7 %.

Активна лісоупорядкувальна діяльність в степовій зоні дозволила заглибитись в степову зону цілому ряду європейських лісових видів. Середньоазіатські види в своє-

му розповсюдженні по досліджуванній території пов' язані з пісками річкових долин і морських узб.ережь..

9. Аналізуючи розповсюдження пластинчатовусих жуків по досліджуванній території в рамках існуючих зоогеографічних підрозділів (Медведев, 1957), можна виділити 3 зоогеографічні ділянки, що мають оригінальні фауни, а саме - Приазовська, Донецька, Донецько-Донська.

10. Видове різноманіття фауни пластинчатовусих регіону неухильно збільшується в напрямку з півдня на північ, від 93 видів на території Приазовської ділянки до 137 видів на Донецько-Донській, що пояснюється “прикордонним” ефектом, який пов'язаний з її положенням на межі лісостепу і степу.

Реліктові елементи найбільш багаточисельні на території Донецької ділянки, що пов'язано зі складною геологічною історією ділянки, різноманітністю кліматичних, грунтових та рослинних умов. Приазовська ділянка, в зв'язку з своїм південним положенням та найбільш високим в регіоні тепловим балансом, є перехідною до підзони типчаково-ковилового степу, що демонструє ряд видів, які знаходяться тут на крайньому північному кордоні розповсюдження в Лівобережній Україні.

11. На території міст відсутній цілий ряд видів звичайних і масових на цілинних ділянках. Міська фауна пластинчатовусих має найменший видовий склад (61 вид) і значно більш низький коефіцієнт подібності з усіма цілинними територіями, ніж розташовані в межах різких зоогеографічних ділянок заповідники між собою.

12. На основі вивчення преімагінапьних стадій роду Heptauiacus. Muls. запропоновано знизити його родовий статус до підроду у складі роду Aphodius Пі.

13. У представників роду Aphodius III. можна виділити 5 основних стратегій відкладай яєць: компактними групами в грунт під гній, поодинці в грунт під гній, в зоні контакту між гноєм і грунтом, в товщу гною, в нірки з заготовленим батьками кормом. Глибина відкладай яєць істотно змінюється і залежить від механічного складу грунту.

14. В ході онтогенезу у личинок ряду видів роду Aphodius 111., які ідуть на зимівлю та заляльковування в грунт, за нашими спостереженнями, розвивається комплекс морфологічних ознак характерних для типово грунтомешкаючих личинок.

15. Найбільш надійне визначення віку личинок Aphodiinae та Scarabaeinae можливо по розмірам головної капсули. Як додаткову ознаку можна використовувати фор-

му вершини епістома, форму і співвідношення довжин окремих члеників вусиків, інтенсивність забарвлення і хітинізації головної капсули.

16. Для личинок підродини йсагаЬаеіпае вперше відмічено оригінальний спосіб пересування, пов' язаний з активним використанням анальної площадки і горбовидного виросту, як системи захвату та роспору, що викликано розвитком в окреслених межах підготовленого батьками субстрату.

17. Основною причиною зниження чисельності і видового різноманіття пластинчатовусих жуків Південно-Східної України треба вважати антропогенну трансформацію степових біоценозів, зникнення комплексу степових гризунів (сурків, сусликів), високе пасовищне навантаження на степові ділянки, які збереглися. Підвищення пасовищного навантаження веде, перш за все, до зниження чисельності копрофагів з теле-фагічною стратегією заготівлі кормів. Вплив демекологічних факторів на фауну пластинчатовусих регіону вкрай незначний і не має істотного впливу на чисельність.

Список основних праць, опублікованих за темою дисертації

1. Мартынов В.В. Эколого-фаунистический обзор пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, БсагаЬаеоісіеа) Юго-Восточной Украины // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. -1997.-Т. 5, вып. 1.-С. 22-73.

2. Мартынов В.В. Фауна пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, 8сагаЬаеоі<іеа) городских и целинных территорий юго-востока Украины // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. -

1997.- Т.5, вып. 2.-С. 44-50.

3. Мартынов В.В. Преимагинальные стадии СассоЬт зсИтвЬеп (Ь.) (Соїеоріега, 5сагаЬаеоісІеа) // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. - 1997. - Т.5, вып. 2. - С. 51-53.

4. Мартынов В.В.' Материалы к изучению пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, ЬатеШсогша) Донецкой области // Вопросы экологии и фауны Донбасса: Сб.. - Донецк, 1995 .-Вып. 1,- С. 11-19.-Деп. в ВИНИТИ 29.11.95, N 2504-Ук95.

5. Мартынов В.В. Новая цветовая форма Сеіопіа аигаш аигаїа Ь. (Соїеоріега, БсагаЬаеісІае) // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. - 1995. - Т. 3, вып. 1-2.- С. 74.

6. Мартынов В.В. О распространении белого хруща в Приазовье // Тезисы докл. вуз. конф. профес.-препод. состава по итогам науч.-исслед. и метод, работы. - Донецк, 1995.-С. 69.

7. Мартынов В.В. Зоогеографический анализ фауны пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, ЗсагаЬаеісІае) заповедника “Каменные могилы”// Тезисы докл. межд.

науч. конф. “Биологические проблемы устойчивого развития природных экосистем”. -Воронеж, 1996.-Ч. 1.-С. 74-76.

8. Мартынов В.В., Рязанцева А.Е. Фауна жесткокрылых (Соїеоріега) заповедника “Хомутовская степь"// Членистоногие естественных и техногенных ландшафтов Донбасса. - Донецк, Донецк, ун-т, 1994. - С. 16 - 21. - Деп. в ГНТБ Украины 25.11.94, N 2231-УК-94.

9. Мартынов В.В., Рязанцева А.Е., Маслодудова Е.Н. Основные причины изменения видового состава и численности насекомых Донбасса // Матдзіали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дос-лідницькоїроботи: біологія (Донецьк, квітень 1997). - Донецьк ДонДУ, 1997. - С. З- 6.

10. Мартынов В.В., Ярошенко Н.Н. Пищевая специализация пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, БсагаЬаеоігіеа) Юго-Восточной Украины // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: біологія (Донецьк, квітень 1997). - Донецьк ДонДУ, 1997. -С. 7- 10.

11. Мартынов В.В. Фауна пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, БсагаЬаеоісіеа) ЮгоВосточной Украины и ее зоогеографические особенности // Тези доповідей V з'їзду Українського ентомол. т-ва (Харків, 7-11 вересня 1998 р.). - Київ, 1998. - С.89-90.

Мартинов В.В. Екологія та фауна пластинчатовусих жуків (Соїеоріега, 8сагаЬаеоі<іеа) Південно-Східної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.09 - ентомологія. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти України, Харків, 1998.

Вперше подано цілісну картину фауни пластинчатовусих жуків Південно-Східної України. З'ясовано сучасний видовий склад (153 види), вперше для регіону зареєстровано 24 види. Проведено зоогеографічний аналіз та проаналізовано розподіл ска-рабеїд по території в межах існуючих зоогеографічних підрозділів.

Шляхом порівняння фаун міських та заповідних територій, а також аналізу літератури, розглянуто питання зміни фаун під впливом господарської діяльності людини. Досліджено трофічні зв'язки скарабеїд, особливості сезонної та добової динаміки, структуру та сезонну динаміку комплексу копрофагів. Вказано на широтні зміни

характеру добової активності. Уточнені дані по фенології, кількості поколінь та зимуючих стадіях.

Вперше описані преімагінальні стадії одного роду і 12 видів. Уточнено діагноз личинок роду Аркосіііи III. Знижено родовий статус роду Неріаиіаси? МиЬ.. Наведено опис оригінального способу пересування личинок підрод. ЗсагаЬаеіпае.

Аналізуються причини зміни видового складу та чисельності пластинчатовусих.

Ключові слова: пластинчатовусі, преімагінальні стадії, пересування личинок, відкладання яєць, зоогеографія, структура комплексів, заповідники, міська фауна.

Мартынов В.В. Экология и фауна пластинчатоусых жуков (Соїеоріега, ЗсагаЬаеоісіеа) Юго-Восточной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.09 - энтомология. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды Министерства образования Украины, Харьков, 1998.

Впервые дана цельная картина фауны пластинчатоусых жуков Юго-Восточной Украины. Выявлен современный видовой состав (153 вида), впервые для региона отмечено 24 вида. Проведен зоогеографический анализ и проанализировано распределение скарабеид по территории в рамках существующих зоогеографических подразделений.

Путем сравнения фаун городских и заповедных территорий, а также анализа литературы рассмотрен вопрос изменения фаун под влиянием хозяйственной деятельности человека. Исследованы трофические связи скарабеид, особенности сезонной и суточной динамики, структура и сезонная динамика комплекса копрофагов. Показано широтное изменение характера суточной активности. Уточнены данные по фенологии, количеству поколений и зимующим стадиям.

Впервые описаны преимагинальные стадии одного рода и 12 видов. Уточнен диагноз личинок рода Аркосііш II!.. Понижен родовой статус рода Неріаиіасиз Мик.. Приведено описание оригинального способа передвижения личинок подсем. ЗсагаЬаеіпае.

Анализируются причины изменения видового состава и численности пластинчатоусых. '

Ключевые слова: пластинчатоусые, преимагинальные стадии, передвижение личинок, яйцекладка, зоогеография, структура комплексов, заповедники, городская фауна.

Martynov V.V. Ecology and fauna of scarabaeid beetles (Coleoptera, Scarabaeoidea) of South-Western Ukraine. - Manuscript.

Thesis manuscript to acquire a scientific degree of Candidate of Biological Scienses. Specialization 03.00.09 - entomology.- Kharkov Pedagogical State University, Kharkov,

1998.

For the first time the complete scene of scarabaeid beetles fauna of South-Western Ukraine was given. Present species composition (153 species) was determined, 24 species were registered in the region for the first time. Zoogeographical analysis was carried out and distribution of scarabaeid beetles on the territory within the framework of existing zoogeographical subdivisions was analyzed.

The problem of changing faunas under the influence of the man's production activity was considered by comparison of urban and reserve faunas as well as by analysis of literature. Trofic associations of scarabaeids, some aspects of season and day dynamics, structure and season dynamics of coprophagoes complex were investigated. Latitude alteration of day activity character was shown. Data on phenology, number of generations and hibernating stages were verified.

For the first time preimaginal stages of one genus and 12 species were described. Diagnosis of larvae of genus Aphodius 111. was made more precise. Generic statute of the genus Heptaulacus Muls. was reduced. Description of original way of movement of larvae of subfamily Scarabaeinae was given.

Reasons for changing species composition and size of scarabaeid beetles were analyzed.

Key words: scarabaeid beetles, preimaginal stages, movement of larvae, egg-laying, zoogeography, structure of complexes, reserves, urban fauna.