Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Эфемероидные геофиты Восточной Словакии

ВАК РФ 03.00.05, Ботаника

Автореферат диссертации по теме "Эфемероидные геофиты Восточной Словакии"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ

Нацюнальний боташчний сад ¡м. М. М. Гришка

УДК 581.9:252.5(477.54)

ЕФЕМЕР0ЩН1ГЕОФ1ТИ СХ1ДН01 СЛОВАЧЧИНИ

03.00.05 - боташка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття наукового ступени кандидата бюлопчних наук

РГ6 од

? 4 НОП Ж

Кшв - 2000

Дисерташею е рукопис.

Робота виконана на кафедр1 боташки та у МЪквщомчш науково-дослщнш лабораторй охорони природних екосистем (МНДЛ ОПЕ) Ужгородського державного ушверситету.

Науковий кер1вник:

доктор бюлопчних наук, професор, КОМЕНДАР БАСИЛ Ь Ш АНОВИЧ

Ужгородський державний ушверситет, науковий KepiBHHK МНДЛ ОПЕ

Офщшш опоненти:

доктор бюлопчних наук, професор,

С1КУРА йосип йосипович

1нститут юптинно'1 бюлогп та генетично1 шженерц HAH Украши, головний науковий ствробшлпс

Провщна установа:

кандидат бюлопчних наук, БУЛАХ ПЕТРО еВГЕНОВИЧ Нацюнальний боташчний сад im. М. М. Гришка HAH Украши, старший науковий ствробпник

Кшвський ушверситет im. Тараса Шевченка, Боташчний сад iM. акад. О. В. Фомша, м. Кшв

Захист вщбудеться -l-L 2000 р. о {Ol годин1 на засщанн1

спещатзовано1 вчено1ради К 2621501 Нащонального боташчного саду ¡м. М. М. Гришка HAH Украши за адресок»: 01014, м. Кшв -14, вул. Тимирязевська, 1

3 дисертащею можна ознайомитись у 6i6nioTerti Нащонального боташчного саду iM. М. М. Гришка HAH Украши за адресою: 01014, м. Кшв -14, вул. Тимирязевська, 1

Автореферат роз1сланий . iO 2000 р.

/

Вчений секретар

г

............// /У^ //

спешашзовано1вчено1рад1С^7/у/„у г^ Горелов О. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыпсть теми. В останш десятир1ччя, в зв'язку з помггним скороченням pi3HOMaHiTHOcri природно'1 флори, проблеми збереження та вщновлення генетичних pecypciB рослинного CBiry, а такох ix рацюнальне використання виходять на передай план. До рослин, яю виявились найбшьш чутливими до антропогенного пресу можна вщнести i ефемеро'щш геофгга (= геоефемерощи, Коровин, 1934).Рашпеширокорозповсюджетв Словацьких Карпатах вида останшм часом помшто скорочують свш ареал у результат! руйнування первинних мсцезросгань, атакожпрямошвинищення, викликаного зборомквтвтавикопуваннямцибулин, бульбоцибулин, бульб. Чотирнадцять таксошв геоефемерощв належать до рщгасних рослин флори Словаччини, три таксони занесет до Червоно!книги Словаччини. Геоефемерощи - цшш лкарсыа рослини, декоративш рослини, передуам весняш медоноси. Разом з там, геоефемерощи найменш вивчена група рослин в Словацькш Республдц, в тому чишн i в Схщнш Словаччиш. Вщомоеп про поширення геоефемеродав в Схщнш Словаччиш неповш, практично не вивчений сучасний стан i'x популяцш, не вивчеш причини, що викликають скорочення ix ареалу. В лгтератур1 е тшьки деяга загальш дат про еколопю та бюлогно окремих вид ib. Bei вищезгадаш обставини обумовлюють актуальшеть iiiei" робота.

Мета i завдання дослщжень. Метою нашо! робота була швентаризащя, анашз геоефемерощв в Схщнш Словаччиш та на пщстав1 отриманих результата розроблення наукових захода по охорош i вщтворенню к ареалу. В зв'язку з цим перед нами стояли таю завдання:

1) провести ¡нвентар1защю геоефемеровдв Схщно!' Словаччини;

2) дослщити сучасний ареал геоефемерощв i причини зменшення ix в природнихекосистемах;

3) ознайомитись з методом комплексного монографгчного вивчення видав рослин як компонента екосистем на популяцшному piBHi розробленого на кафедр1 ботагаки Ужгородського Державного Ушверситету (УжДУ) професором В. I. Комендаром з тим, щоб покласти його як одного з метод1в розробки наукових заход1в охорони ефемерощних геофтв СхщноУ Словаччини.

Для того, щоби глибше вникнути у бюеколопю i бюморфолопю геоефемерощв запланували дослщити деяю параметри бюморфологп -а caueLeucojum vemum L., яку ботанжи Словаччини вщнесли до категори зникаючих рослин.

Наукова новизна роботи. В межах Схздно1" Словаччини вперше 3i6paHi вщомост1 про поширення та еколого-фггоценотичш особливосп геоефемеро'шв в Схщнш Словаччиш. Вивчена внутр1шньо- та

мЪкпопуляцшна мшливють ознак вегетативних оргашв рослин!. уегпит. Проведений анашз вжово1сгруктури, щшьносп та насшно! продуктивное!! популяцш/* vemum. Виявлено зникакга таксони геоефемерощв в Схщнш Словаччиш, яю потребують охорони, внесет пропозицй щодо розширення мереж1 заповщних територш. Опрацьовано боташчну л1тературу опублшовану бoтaнiкaми бувшо'1 Чехословацькси Сощалютично! Республики а також СловацькоГ Pecпyблiки теля того, як вона стала суверенною.

Практичне значения отриманих результата. Проведет дослщження становлять штерес для хорологи, популяцшно'1 бюлогй та аутсозологп. Пропозици щодо охорони рщюсних \ зникаючих вида та розширення мереяа заповщних об' ектш передан! в Агентури життевого середовища областей в Схщнш Словаччиш. Матер1али дослщжень будуть використаш для створення комп' ютерно! бази даних з флори Словаччини.

Особистий внесок здобувача. Виконана робота е самостшним дослщженням автора, вона базуетъся на матер1алах, з1браних 1 опрацьованих протягом семи роюв.

Положения, що виносяться на захист:

1. Вщомосп про поширення та еколого-ф1тоценотичт особливоси геоефемерощв Сходно! Словаччини.

2. Нов1 даш про внутршньо- та м1жпопуляцшну мшливють ознак вегетативних оргашв особин Ьеисо]ит уетит Ь..

3. Анал1тичш даш про впсову структуру та насшну продуктивнють популяцш Ь. уегпит.

4. 1нвентар1защя на сучасному еташ видав життево1 форми геоефемерощв Схщно1 Словаччини, яю потребують негайноТ охорони.

5. Про нову мережу заповщних територш.

6. Даш про географ1чне поширення геоефемерощв Схадно! Словаччини з наведеним картограф!чним мащмалом.

Апробащя результата дисертацй'. Основш результата дослщжень доповщались на м1жнароднш науковш конференци "Схщнословацыа бюлопчш дш" (Пряилв, 1997), на м1жнароднш науково-практичнш конференци "М1жнародш аспекта вивчення та охорони бюр!зноманптя Карпат" (Рах1в, 1997), м1жнародному регюнальному семшар1 "Охорона довкшля: сучасш дослщження в екологи 1 мшробюлогп" (Ужгород, 1997), шжнароднш науковш конференци "Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор в боташчних садах Сврази" (Умань, 1998), м!жнароднш конференци "Флора та рослиншсть" (ЗемплинськаШирава, 1998).

Дисертащя апробована на засщанш кафедри боташки Ужгородського державного ушверситету (2000 р.) та на розширеному засщанш вцщшу природноУ флори Нацюнального боташчного саду ¿м. М. М. Гришка НАН Украши (2000 р.).

Публжацп. За темою дисертацп опублжовано 12 наукових праць, з них 8 статей, 2 матер1али та 2 тез наукових конференцш.

Об' см i структура роботи. Дисерташйна робота складаеться з перелжу умовних скорочень, вступу, дев' яти роздашв, висновюв, списку використаних джерел та додатюв. Загальний об' ем дисертацй 179 сторшок машинопису, в тому числ1168 сторшок основного зм1сту, 7 таблиць та 22 рисунюв. Список л1тератури включае 252 джерела, з них 182 - шшомовних. Додатки (41 сторшок) м1стять рисунки геоморфолопчного розчленування СхадноГ Словаччини (додаток А, табл. А. 1 та рис. А. 1), рисунки геоефемеродав (додаток Б, табл. Б. 1-Б.4), карта загальних apeaлiв геоефемеровдв та карта ix поширення в Схщнш Словаччиш (додаток В, рис. В.1-В.54), таблиц! геоефемерощв (додаток Д, табл. Д.1-Д.2), пщсумков1 дан! вар1ацшно-статистичних обрахунюв (додаток Е, табл. Е. 1-Е.2) та дозвш до вщбирання таксону!, vernum.3 природа (додаток К).

Дисертацшна робота виконана на кафедр! боташки та у М1жвщомчш науково-дослщнш лаборатори охорони природних екосисгем УжДУ в перюд 3 1995 по 2000 рр.

3MICT РОБОТИ

У BCTyni визначен! актуальн1сть теми, мета та завдання досладжень, вказано на наукове та практичне значения роботи.

1. ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ

Викладений огляд poöiT, як1 стосуються геоефемероццв СхщноУ Словаччини зпдно з 1сторичними етапами розвипсу Словацько! Республши: 1.3 початку 19-го стол, до кшця 1 -oi CBiTOBOi вшни; 2.3 юнця 1 -o'i CBiTOBOi вшни до ынця 2-o'i CBiTOBOi вшни; 3.1945 piK та сучасшсть. Значний внесок у вивчення геоефемерощв Схадно! Словаччини, ix зростання та поширення зробили F. А. Novak(1925),J. Bucek(1931), К. Domin (1932), J. Suza(1933), V. Krajina (1938), A. Jurko (1951), J. Michalko (1957), J. Smarda (1961,1970), J. Sojäk (1968), J. Mesicek, L. Hrouda (1974), J. Sofron (1976), E. Dostäl, A. Kollär (1977), P. Pitoniak et al. (1979), J. Bogoly (1981), L. Somsäk, D. Slivka, L. Zlatohlävek (1981), I. §midt (1982), E. Dostäl (1971, 1978, 1979, 1980a, 1980b, 1981, 1982a, 1982b, 1986a, 1986b, 1987, 1988, 1989, 1990a), J. Majovsky, A. Murin, A. Uhrikovä (1984), J. Michalko et al. (1986), D. Randuska, M. Krizo (1986), J. Majovsky, A. Murin et al. (1987), J. Holub (1987), J. Hajdük, E. Urvichiarovä (1988), L. Hrouda (1988), I. Voloscuk et al. (1988), E. Hadac, J. Terray et al. (1991), J. Majovsky, A. Murin, M. Hindäkovä (1991), J. Dostäl, M.

бегуепка (1991-1992), Р. МаПопй е! а1. (1992), Е. БкаЗоуа (1997, 1998), Е. БНаБОУа, Я. Ип^ко (1997), I. КНтег^ (1998), I. СегоУБку (1999), V. УЁщепклесЬг, §. Ма§1оску (1999). У пращ про веснят рослини га!в та лгав I. §и1а (1976) показав загальну побудову цибулин та бульб ефемероццв.

2. Ф13ИКО-ГЕОГРАФ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

На ocнoвi л^ературних джерел наведене геогра<|ичне положения, геоморфологтя, геол опя, юпмат, гщрографш, грунти та рослиншсть району дослщжень.

Схщна Словаччина розташована м!ж 48°20' - 49°25' швшчно! широта та 19°50' - 22°34' схщно! довготи. Займае площу 16179 км2, що становить приблизно 33% ¡з загально! плонц Словаччини. На територн Схщно1 Словаччини прилягають до себе три основш морфолопчш та геолопчш частини европейсько! частини альпшсько-пмалайсько1 системи, а це Схщш Карпати, Захщш Карпати та Панонський басейн (Бивал, 1972). Рвномаштна геолопчна будова та вщмшний розвиток окремих частин територн Схадно! Словаччини обумовлюють п велике розчленування та р!зномаштшсть поверхових форм (Ьикпгё, 1972). Свош географ1чним розташуванням Схщна Словаччина належить до пасма пом1рного кшмату, на ц територн переважають захщш та швшчно-захщш вири (Рейго\аб, 1972). Найвищу р1чну температуру повиря було вщзначено на Схщнословацькш низовиш (Мала Трня + 9,6° С та Кральовський Хлмець + 9,3° Q. Найнижча р1чна температура повггря спостерггаеться на Ломницькому щи"п - 3,7° С. Найхолодншшм мюяцем в рощ являеться ачень, найтешпшим - липень. Найбшьша р!чна кшыисть опад1в спостер1гаеться у Високих Татрах (максимум 2 ООО мм), найменша - в околищ Левоч1, Сабинова та Требишова (до 600 мм), яш на територн Схщно1 Словаччини вважаються найсухшими районами. Територш Сходно! Словаччини належить до двох европейських басейшв. 3 бшьшо! частини територн збирае сво! води Тиса, притока Дуная, який спкае у Чорне море. 3 меншо! пло1щ збирае сво1 води Дунаець, притока Вюли, яка спкае у Балтшське море (§цпо, 1972). Piзнi морфолопчш та геолопчш умови СХ1ДН01 Словаччини разом з юпматом обумовляють рпномаштну структуру грунта (М1с1ап, 1972).

3. МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛЩЖЕНЬ

Основою для написания робота послужили власш дослщження, що проводилися в перюд з 1994 по 2000 рж в Схщнш Словаччиш, результата спостережень, проведених в польових умовах, а також л^ературш вщомосгп. Об'ектом дослщжень були цибулинш, бульбоцибулинш i

бульбста геоефемеро'щи Схщно'1 Словаччини в ïï ф1зико-географ1чних межах та 2 природы! популяцп Leucojum vernum L. CxiuHoï Словаччини y двох типових для виду мюцях зростання.

Для встановлення ареал1в геоефемероццв в Схщнш Словаччыш проводилися маршруты! дослщження, використано гербарш матер1али наукових гербарив Словацько'1 РеспублЬси. Карта поширення геоефемерощв у Схвднш Словаччиш виконаш згщно принцишв середньоевропейського мережного картування M. Jasicovâ, К. Zâhradnfkovâ (1976). Видшення одиниць рослинносп виконаш згщно принцишв фл ористично!" класифнсаци J. Braun-Blanquet (1964). При вивченш природных популяцш L. vernum проводилися стащонарш дослщження.

Внутрпнньо- та м1жпопуляцшну вар1абельшсть морфолопчних ознак вивчали шляхом дослщження рендом1зовано1" виб1рки з 30 генеративных особин за 13 морфометричними ознаками.

Вшову структуру визначали шляхом викопування, облшу i визначення вшового стану Bcix особин на трьох пробных дшянках розм1ром 1 м2укожнш популяцп за методикою В. I. Комендарата! I. Неймета(1980) одноразовым збором. BiKOBi станы особин видшяли за схемою Т. О. Работнова (1950а) з доповненням О. В. СмирновоУта ш. (1976). Вкова диференщац^я особин проводилась згщно Н. В. Шумсько!' (1992).

Визначення насшноТпродуктивносп проводили за методиками Т. О. Работнова (19506,1960)таИ. В. Вайнагия(1973,1974).

Отриманий цифровий матер1ал обробляли вар1ацшно-статистичними методами (Лакин, 1980; Gauss, Ebner, 1988).Сгатисшчнаобробкацифрового матер1алу проведена на персональному KOMn'iOTepi IBM PC/Net.

Визначення з1браних рослин проводили за визначником вищих рослин J. Dostâl, M. Cervenka (1991-1992); назви видав рослин приведет по M. Cervenka et al. (1986). Номенклатура таксошв BHBipeHa за зведенням К. Marhold, F. Hindâk (1998).

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ

4.1. Загальна характеристика рослинного покриву

Tepитopiя Схщно'1 Словаччини подшена на 3 фгтогеограф1чга пщпровшцп, а саме:

1. пщпровшщя панонсько!' флори (Pannonicum),

2. пщпровшщя захщнокарпатсько'1' флори (Carpaticum occidentale) та

3. пщпровпида схщнокарпатсько'1 флори (Carpaticum orientale) (Futak, 1972,

1984).

Рослиншсть Cximroi Словаччини е складовою частиною рослинносп прського пасма Карпат. Типовим для не! е перехад n-шк рослишпело Захвдних i Схщних Карпат (Michalko, 1978). Типовими е cocHOBi люи з кола союза Erico - Pinion et al. та союзаSeslerio - Festucion duriusculae. Бшыи виразно тут проявляеться вплив панонсько-понтичний.

Наведена характеристика рослинносп Схадно1 Словаччини окремих perioHiB по геолопчнш основ! з наведениям самих важливих одинидь та в ид iß згщно J. Michalko (1978).

Геоефемерощи в Схаднш Словаччиш зусщчаються головно в низовиш i nepeflrip'i. Для низовини, яка знаходиться тшьки в швденнш часгиш дослщжувано1територи, характерними етеплолюбив1 даброви (Quercetalia pubescentis), а для передпр'я дубово-грабов1 тси (Carpinion). Деяю з геоефемерощв зросгають i в прському пояа, тобто в обласп де поширеш буков1 люи (Fagenion). Аж в субальпшський пояс, тобто в угруповання кривол1сся соснового {Pinion mugi) заходить Crocus discolor. Lloydia serotina зустр1чаеться тшьки в альпшському пояс1 у Високих Татрах, для якого на ешкатових породах характерна трав'яниста кшмаксова рослиншсть класу Juncetea trifidi.

4.2. Характеристика ефемеро'щних геофтв

Характеристика ефемеро'щних геофтв складена нами на nwcrraBi л1тературних даних (Grunert, 1974; Majovsky, Murin et al., 1987; Jurko, 1990; Dostäl, Cervenka, 1991-1992; Maglocky, Feräkovä, 1998; Marhold, Hindäk, 1998 та iHHii). В результат! наших дослщжень геоефемеро'ццв встановлено списки мюцезнаходжень та карта поширення таксошв у Схаднш Словаччиш.

Характеристика таксошв (Allium senescens subsp. montanum (Fr.) Holub, A. ursinum subsp. ucrainicum Kleopow ex Oxner, A. victorialis L.,Arum alpinum Schott et Kotschy, Colchicum autumnale L. subsp. autumnale, Corydalis cava (L.) Schweigg. et Körte, С. intermedia (L.) Merat, C. pumila (Host) Rchb., C. solida (L.) Clairv., Crocus discolor G. Reuss, C. heuffelianus Herb,,Erythronium dens-canis L., Fritillaria meleagris L., Gagea lutea (L.) Ker Gawl., G. minima (L.) Ker Gawl., G.pratensis (Pers.) Dumort., G. spathacea subsp. transcarpatica (Domin) Domin, G. transversalis (Pall.) Stev., G. villosa (M. Bieb.) Duby, Galanthus nivalis L. subsp. nivalis, Gladiolus imbricatus L., Leopoldia comosa (L.) Pari., Leucojum aestivum L., L. vernum subsp. carpaticum (Spring) O. Schwarz,Lilium bulbiferumL. subsp. bulbiferum, L martagon L. subsp. martagon, Lloydia serotina (L.) Rchb., Muscari atlanticum Boiss. et Reut., M. botryoides (L.) Mill.,M. transsylvanicumSchur, Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch., O. comosum L., O. kochii Pari., O. umbellatum L., Scilla kladnii Schur) подана

за единою схемою, яка включае: латинську назву таксону, синошм, родину, статус, елемент флори, тип ареалу, екологно та бюлогпо, значения, загрозу, охорону, список м1сцезнаходжень, карту загального ареалу таксону та карту поширення таксону у Схщнш Словаччиш.

5. Ф1ТОГЕОГРАФ1ЧНИЙIЕКОЛОПЧНИЙ АНАЛ13 ФЛОРИ

В основу класифжацц тигнв ареалгв ггоефемерощв покладено флорисгичне районування Земш (Меше! йак, 1965) з деякими доповненями, зробленими на основ! робп-шших автор!в (81ау!к, 1988; БобШ, Сег/епка, 1991-1992). Серед тигав ареалш геоефемеровдв видшено наступи 3 групи: европейський (72,72%), евраз1атський (24,24%), евраз1атсько-американський (3,03%). На основ! загального ареалу, який вщноситься до ф1тогеограф!чного розчленування пoвepxнi земл1 на флорисгичш обласп, субобласп i так дал!, визначають елементи флори (81ау!к, 1988). Серед геоефемероЗддв видшено 15 елементтв флори: субмедитерально-субатлантичний (24,24%), субмедитерально-континентальний (понтично-карпатський) (3,03%), субмедитерально-субконтинентальний (6,06%), бореально-субконтинентальний (3,03%), балкансько-карпатський (9,09%), субконтинентальний (12,12%), континентальний (3,03%), субатлантичний (9,09%), субмедитеральний (3,03%), субатлантично-субмедитеральний (12,12%), медитерально-субатлантичний (3,03%), субмеридаонально-субатлантичний (3,03%), схщнокарпатський (3,03%), аркто-альпшсько-континентально-щркумполярний (3,03%), бореально-субатлантичний (3,03%). Найбшыиа кшьисть геоефемероццв (24,24%) належить до субмедитерально-субатлантичного елементу флори.

На територп СхщноУ Словаччини геоефемерощи поширеш в уах флорисгичних районах. Таксони знайдено у 14-ти флористичних районах (6,06%), у дванадцяти (6,06%), у одинадцяти (3,03%), у дев'яти (3,03%), увосми (6,06%), у семи (12,12%), у шести (6,06%), у п'яти (6,06%), у чотирьох(6,06%), утрьох(3,03%), удвох (18,18%), в одному райош (24,24%).

За фенофазами цвтння геоефемерощи подшяються на плеть груп: передвесняш (6,06%), ранньовесняш (42,42%), середньовесняш (21,21%), пiзньoвecнянi - ранньолггш (15,15%), л!тш (12,12%), осшш (3,03%). Бшышсть видав геоефемеро1Д1В за фенофазами цвтння належить до ранньовесняно!" групи (42,42%). У фенофаз! тзнього лп-а - ранньо!' осеш не гдоте жоден геоефемерощ. Щодо довготривалосп функцповання листав 24 (72,72%) таксошв належать до групи весняних видав, у яких зелен! листки навесш (вщ початку весни до початку л ¡та, пойм вщмирають) а 9 (27,27%) належать до групи лигах вид!в, у яких листки зелен! вл!тку (цше л1то або принаймш до його половини).

За характером вертикального поширення геоефемерощи зусгр1чаються у шести висотних поясах (3,03%), у п яти (6,06%), у чотирьох (18,18%), у трьох (18,18%), у двох (27,27%), в одному пояа (27,27%). Найбшьше геоефемероццв {21,21%) трапляютъся в одному або у двох поясах, найменше (3,03%о) у шести висотних поясах.

Еколопчний анатз дае можлив1сть виявити взаемозв'язок рослин та середовища ix юнування, ступшь пристосування окремих геоефемероццв до режиму вологост1 грунту, кислотност1 грунту, багатства грунту. Еколопчний aнaлiз геоефемероццв проведено за шкалою A. Jurko (1990). За ступенем пристосування до режиму вологосп грунту геоефемерощи оселяються на засушливих грунтах (12,12%), на засушливих та cbíkhx (24,24%о), на cвiжиx (36,36%), на св!жих та вологих (18,18%), на св1жо-вологих (6,06%о), на вологих грунтах (3,03%). За ступенем пристосування до кислотносп грунту геоефемерощи зросгають на кислих та слабокислих грунтах (3,03%), на слабокислих (6,06%>), на слабокислих та нейтральних (36,36%о), на нейтральних (36,36%), на нейтральних толерантш види, як i переношують слабке засолення грунту (3,03%), на нейтральних та лужних (3,03%>), на нейтрально-лужних (3,03%>), на лужних (6,06%>) грунтах, 1 вид (3,03%о) шдиферентний. Завщношенням до багатства грунту геоефемерощи приурочеш до бщних (на азот) грунта (15,15%), до дуже бщних (3,03%), до грунта Ь середшми запасами (21,21%), до будних та Í3 середшми запасами (21,21%), до середньозапасно-багатих (6,06%), до багатих та Í3 середн1ми запасами (9,09%), до багатих (15,15%), до багатих та дуже багатих (3,03%), до дуже багатих (3,03%), до бщних, дуже бщних та Í3 середшми запасами грунта (3,03%).

Своерщна трупа геоефемероццв пов' язана з широколистяними люами, в яких сприятливим для них е режим осв^лення. У визначених нами м1сцезростаннях деяю геоефемерощи знайдено i в смерековому nici (Crocus discolor, Lilium bulbiferum, L. martagón) та в сосновому кривол1са (Allium victorialis). Bei геоефемерощи належать до групи свшюлюбих рослин i оселяються переважно на вщкритих дшянках. Види, що зростають у замкнутих ценозах, тимчасове затшення витримують лише теля цвтння, у фаз1 fl03pÍBaHM raiofliß. Винятком е т'тъкиАШшп ursinum, який здатний витримувати поегшне затшення пщ наметом ласу.

6. Ф1ТОЦЕНОЛОПЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

В основу флористично"1 класифжацп угруповань, в яких зростають геоефемерощи, використано матер1али щодо вивчення фгеоценолопчних одиниць чехословацько1 флори (Holub, Hejny, Moravec et Neuhäusl, 1967; Berta, 1970; Hejny Berta, 1972; Jurko, 1972; Michalko, Berta et Hejny, 1972;

Michalko et al, 1986; Dostál,Cervenka, 1991-1992) та покладено матер1али власних польових дослщжень. Продромус видшених рослинних угруповань включае 15 клаав i 34 cok)3Íb.

Найбшьше геоефемероццв трапляеться в класах Querco-Fagetea (51,51 %) i Molinio-Arrhenatheretea (36,36%), середня пдльшсть таксошв характерна для класу Festuca -Brometea (21,21%), нижча для клаав Chenopodietea (15,15%), Quercetea robori-petraeae та Secalietea (по 12,12%). В шших 10 класах насичешсть геоефемерощами не перевищуе два таксони. Найширшою фшэденотичною амшптудою вщзначаеться Leopoldia comosa (L.) Pari.. TaKi таксони, як Allium senescens subsp. montanum (Fr.) Holub, Fritillaria meleagris L., Gagea lutea (L.) Ker Gawl., G. pratensis (Pers.) Dumort., Leucojum aestivum L., Lilium bulbiferum L. subsp. bulbiferum, Muscari botryoides (L.) Mili, i Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch, займають центральне положения. Решта таксошв трапляютъся в одному - двох класах. Бшышсть геоефемеродав у склада рослинних угруповань е темпоральними домшантами сезонних синузш.

7. ДО ВИВЧЕННЯ БЮМОРФОЛОГП LEí/CO/t/M VERNUM L.

7.1. Морфолопчна мшливкть та цшкшсть особин

Результата дослщжень внутршшьопопуляцшно1 мшливосп вказують на стабшьшсть й середнш потенц1ал внутршньовидово1 мшливость Для 6úibmocTÍ морфопараметр1в L. vernum характерний середтпй р1вень мшливоот (11,02-19,70 %). Обидв! популяци проявляють високий р1вень м1нливост1 за трьома морфопараметрами: довжина nixBOBHToi луски, довжина кореня та довжина 2-o'i тткошжки. Морфопараметром з низьким ршнем мшливосп, що вдаячений в популяци' передпр 'я е ширина цибулини. У цшому менша míimhbíctb морфопараметр1в вщм1чена у популяцп передпр'я (рис.7.1). 1ндекс стабшьносп для обох популяцш склав 75,00 %.

Низовинна та передпрна популяци вщр1зняються вщ себе за такими морфопараметрами: надземна висота рослини (2), довжина кореня (3), довжина цибулини (5), довжина тхвовито! луски (6), довжна 1 -di (9) та 2-o'i квгткошжок (10). Ступшь вщмши м1ж серед1пми арифметичними морфопараметр1в у частках одиниш м!ж популяшями становить 0,4615, значить 46,15 %.

Найбшьше кореляцшних зв'язгав м1ж морфопараметрами (в популяци Ботяни - 23, а в популяци Йовси - 22) виявлено на середньому pißni значимост! (0,69 - г - 0,40). На високому pÍBHi значимосп (0,89 - г - 0,70) в популяци Ботяни юнуе взаемозв'язок mík 7-ми морфопараметрами (2-9,7-

О ВоГапу

Рис. 7. 1. Внутрццш>опопуляцщна шшшвкггъ морфометричних ознак Ьеиссуит уегпит Ь.

Популяцй: Вокалу - околищ с. Ботяни Кральовськохлмецького р-ну, 1оува -околиц] с. Йовса Млхашивецького р-ну; V - коефщ5ент вар1ацп (%); 1 -13 - ознаки: 1 - кшыасть листов, 2 - надземна висота рослини, 3 - довжина кореня,

4 - ширина цибулини, 5 - довжина цибулини, 6 - довжина тхвовитоУлуски, 7 - довжина асимшюючого листка, 8 - ширина асимшюючого листка, 9-довжина 1-о'1квтсошжки, 10- довжина 2-01Квтсошжки, 11 - довжина крила, 12 - довжина квтсоноса, 13 - кшыасть квш>к.

2, 7-12, 7-9, 7-10, 8-10, 9-11), а в Йовсл - 4-ма (7-2, 7-12, 8-10, 10-11). На найвищому р!вш значимое^ (0,99 - г - 0,90) юнуе в обох популяцшх взаемозв'язокм1ж2-маморфопараметрами (2-12,9-10).

1ндекс морфолопчноТ штеграцй особин (Злобин, 1989) Ь. \emum в популяцй Ботяни дор1внюе48,48 %, а Йовси - 42,42%. Трохи вшций показник шдексу виявлений в популяцй низовини, в якш встановлена вшца мшливкть век морфопараметр1В. Падшня морфолопчно! цшсносп особин популяцй Йовси евщчить про несприятлив1 умови середовшца, та не виключено, що такий характер корелятивних зв'язюв зумовлений бюеколопчними особливостями дослщжуваного виду. Нища щшьшсгь та крупнпш рослини евщчать про сприятааш еколопчш умови популяцй' передпр' я. Низший ршень зкорельованосп морфопараметрш особин щеУ популяцй в еколопчно сприятливих умовах дае проспр для дивергенцн популяцй" та подалыш процеси мжроеволюцй.

7.2. Морфолопчна мшливкть особин в ход! онтоморфогенезу

Вар1абелыпсть морфолопчних ознак особин р1зних вкових труп неоднакова. Коефшкнт вар1ацй вшций в прегенеративному перюда. Максимум досягае вар1абельшсть довжини кореня (63,55 %, Ботяни) та довжини П1хвовито1 луски (67,18 %, Ботяни) в ювеншьному вжовому сташ. Мшмум досягае вар1абельшстъ ширини цибулини у зршому генеративному сташ (7,27 %, Йовса). При переход зювеншыюга вжового ста! 1у до зршого генфативного

вкового стану коефвдент вар1ацц ознак, за винятком ознаки - ширина цибулини у ювеншьних особин в популяцп передпр'я (Йовса), поступово знижуегься. Мишшсть розмру надземно'1Висоти рослини знижувалась вщ ювеншьного стану до зршого генеративного стану, наприклад 3,57раз1в (вщ 49,5 до 13,86 % - Ботяни; 3,63 раз1в, вщ 39,98 до 11,02 % - Йовса). У зрших генеративних особин вар1абельшсть ознак, як довжина цибулини та довжина кореня (в обох популящях), довжина листка (в популяцп Йовса), ширина цибулини (в популяцй Ботяни), дещо вшца, шж у молода« генеративних особин, та нижча, як в прегенеративному перюда. Вар1абельшсть кшькосп листав на окремш особиш при перехода з в1ргшшьного стану до молодого генеративного стану в популяцй' Ботяни зростала, а при перехода до зршого генеративного стану падала, в популяцп Йовса навпаки. Розм1р довжини 1-01 квтсошжки у генеративних рослин (з до g2) в популящУ Ботяни знижував вар!абельшсть, в популяцй Йовса навпаки. В цшому вища мшливклъ ознак вщшчена у особин популяцй Ботяни, в заплавному та низовини, що не свщчить про оптимальш умови м1сцезростання.

7. 3. Вжова структура

Результата дослщжень показали, що характер вЬсових спектр1в лгсових популяцш низовини (Ботяни) 1 передпр 'я (Йовса) виявився рЬним (рис. 7.2).

Рис. 7. 2. BiKOBi спектри Leucojum метит L. Bof any, Jovsa - популяцп; j-s - шдекси вшових сташв: j - ювешльш, im - ¡матурт, v - В1ргтшьш, g - генеративш, s - сенильш особини.

Популящя з околищ села Ботяни повночленна, найчисленшшими в нш е ювеншьш особини (35,07%), що свщчить про хороше насшневе поновлення виду. Ювеншьш та iMaTypm особини творять 60,52% популяцй, генеративна вжова група (16,88%) переважае над в1рпшльною (13,25%) а найменшою за чисельшспо е постгенеративна впсова група (9,35%). Оскшьки

вшовий спектр змпцений в лший бис, цю популяцио можна вщнести до молодих, нормальних. В популяци з околищ села Йовса частка ювеншьних рослин менша (18,80%) а максимум припадае на генеративну групу (40,98%о), генеративна вжова група переважае над в1ргшшьною (19,55%о) а найменшою за чисельшсгю, не враховуючи посттенеративно1 (3,00%о), е 1мматурна вкова група (17,67%>), очевидно, у зв'язку з недовгочасшспо цього етапу онтогенезу. Осюльки кшыасть генеративних рослин значно видшяеться на фoнi молодих (¡+йп) та в1рпншьних, цю популяцио можна вщнести до зрших, нормальних. Незначна участь сеншьних особин у вжових спектрах (3,00 - 9,35%) спричинена тим, що до постгенеративного перюду доживае зовам незначна часгка особин.

7.4. Насшна продуктившсть

Спостереження за сезонним ритмом плодоношения показали, що дисемшацш в Ь. уегпит здшснюегься наприкшщ травня - на початку червня. За способом поширення насшня Ь. \ernum вщноситься до пол]хорних видав, у яких наоння розповсюджуеться м1рмекохорним, ендохорним, автохорним та омброхорним шляхами (1игко, 1990). Проростання насшня пщземне осшне.

Дослщження елеменпв насшноГ продуктивное^ (табл.7.1) популяцш показало, що число насшних зачаттав (ПНП) вардое значно менше шж зрших насшин (ФНП) як на плщ так 1 на особину.

Таблиця 7.]

Параметри насшноУ продуктивное^ популяцш Ьеисо]ит метит БиЬБр. саграИсит (Брш^) О. Schwarz у Схщнш Cлoвaччинi у 1998 рощ

Попу-лящя Потеншальна насшна продуктившсть Фактична насшна продуктивность Вщсо-ток об-насше-ння, %

X ± в X V, % Нт X V, % Нт

на плщ

И овса 28,47 1,24 23,81 19-43 7,77 0,57 40,11 2-14 27,28

Ботяни 23,58 1,72 31,46 8-38 12,68 0,85 42,59 3-24 53,76

на особину

И овса 34,12 2,82 41,26 19-72 9,32 0,93 50,11 2-21 27,32

Ботяни 37,72 3,56 47,20 8-76 20,28 2,39 58,84 3-45 53,76

Дещо вища вapiaбeльнicть числа насшних зачатюв та числа зрших насшин на особину, особливо у низовиш, обумовлена тим, що в дослщженш популяци генеративш особини утворюють, здебшыиого 2 плоди, поки генеративш особини в передпр'! утворюють здебшьшого 1 плщ. Середш значения ПНП для низовинноУ та передпрно!' популяцш

ктотно не вццлзняються. Середш показники ФНП зменшуються з пщняттям мюцевосп над р1внем моря. Взаемозв'язок м!ж кшьюстю насшних зачатив 1 насшня в популяцп' низовини не досягае значения 0,3, тобто не простежуеться достов1рний зв'язок, а в популяцп передпр'я вш досягае вщ'емне значения - 0,33. Показник вщсотку обнасшення (ВО) в популящ'1 передпр'я на половину менший, шж в популящУ низовини.

Фактичний врожай насшня популяцп в низовиш дещо бшыиий, шж популяцп в передир'!', хоча в останнш величина ФНП (на особину) на половину менша за величину ФНП (на особину) в популяцц низовини. Отже, у межах одного \ того ж року врожайшсть залежить не стшьки вщ величини ФНП, як вщ характеру вжово! структури популяцш, тобто кшькосп генеративних особин.

1ндекс вадновлення для популяцп низовини з переважаючим насшним способом самопщтримання становить 207,69 %, а популяцп передпр'я з вегетативним - 45,87 %. Отже, самопщтримання популяцш залежить не тшьки вщ р1вня IX насшно! продуктивносп та кшькосп генеративних особин, але й схожост1 насшня та проживания проростюв.

Результата вивчення насшно! продуктивносп показали, що ¡стотна вщмшшсть умов зростання спричиняе неоднакову здатшсть виду до насшного розмноження. Низька насшна продуктившсть Ь. уегпит в передпр'1 компенсуеться штенсивним вегетативним поновленням.

8. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕНИЯ

Ефемерощш геоф^ти - цшш лжарсью рослини, декоративш рослини, передует весняш медоноси. Медоносний потенциал, лжувальний потенвдал, шкщливгсть та oтpyйнicтьтaкcoнiв наведен! згщно А. 1игко (1990).

Серед геоефемерощв-медонойв та пилконоов Схщно1 Словаччини, що торкаеться нектару, тшьки 3,03% належить до добрих ресурав, 39,39% до середшх а реигга - 6,06% до слабших ресурав, що торкаеться пилку, 30,30%) належить до середшх ресурав а 18,18% до слабших ресурав. Серед геоефемеродав - лшарських рослин Схщно! Словаччини тшьки 3,03% належить до лжувальних рослин-наркотишв за чехословацьким (в сучасному словацьким) лжописом, 15,15%> належать до л1кувальних рослин, як! вживаються в гомеопатшд та домашньому лжуванш 1 ж наркотики та в шших крашах середньо! Свропи в офццальнш медицин!. Серед геоефемеровдв -отруйних рослин Схщно! Словаччини належить 30,30% до частково шкщливих, 15,15% до шкщливих аж трохи отруйних, 6,06% до шкщливих аж трохи отруйних та алергенних, 3,03% до токсичних вщцв. На територи Схщно! Словаччини не знайдеш даш про отруення людей геоефемерощами.

9. ЗАХОДИ ПО РАЦЮНАЛЬНОМУВИКОРИСТАННЮ ТА OXOPOHI

Згщно Оголошення Мiiистерства життсвого середовшда CP № 93 "Про охорону рослин та тварин та про суспшьне оцшування роспин та тварин шд охороною" вщ 12 травня 1999 р. з 33 14 таксошв (42,42%) геоефемерощв Схщно'1 Словаччини взял пщ охорону ж рщюсш та зникакта предсгавники природно! флори. У Червону книгу рщгасних i зникаючих рослин Словаччини (1999) вщнесено три геоефемерощи (9,09%) Схадно! Словаччини.

Згщно наших спостережень на територй Схщно! Словаччини зросгають геоефемерощи, як! поки що не належать до категорН зникаючих, однак, потребують охорони, оскшьки вони зрщка трапляються (не бшыие 1-3 ÄOCTOBipHO вщомих м!сцезростань таксошв) тшьки на Схщнословацькш низовиш, однак i тут швидко зникають а деяга локальш популяцп геоефемерощв знаходяться пщ штенсивним антропогенним впливом i реальною загрозою зникнення (м1сцезростання Crocus heuffelianus в околицях с. Хмешв, с. Радааывщта с. Шаришська Поруба Пряпивського р-ну).

Завдяки CBoiÍM декоративним властивостям деяк1 вида геоефемеродав (Colchicum autumnale, Galanthus nivalis, Muscari atlanticum, M. botryoides, Leopoldia comosa, Ornithogalum umbellatum, Lilium bulbiferum, L. martagón) широко впроваджуються y kbítkobí клумби, городи. Важливе лжарське значения мае Galanthus nivalis, Leucojum aestivum, L. Vernum, Colchicum autumnale.

Ареали геоефемерощв скорочуються внаслщок руйнування м1сцезросгань (випасання худоби, зведення рослинного покриву), а також iíx прямого виншцення (зривання kbítíb, викопування цибулин, бульб д ля пересадки). Наголошено на тому, що для збереження загрожуваних локал1тепв необхщне сгворення природно-заповщних об'екпв та проведения роз'яснювально1 робота серед населения, а для викорисгання рослин ж сировини ix необхщно впроваджувата в культуру i добувата Í3 культурних плантацш.

висновки

1. В Схщнш Словаччиш зросгае 33 таксошв геоефемеродав, що вщносяться до 5 родин. За юльысним складом найчисленшшми серед них е цибулинш б1оморфи, яких нараховуеться 25 таксошв, що належать до 12 рода та 2 родин: Amaryllidaceae (2 роди, 1 вид, 2 пщвиди), Liliaceae (10 рода, 16 вщцв, 6 шдвщцв). Меншою кшькютю таксошв - 4 таксонами представлеш бульбов1 бioмopфи, що належать до 2 рода та 2 родцн:Агасеае (1 рщ, 1 вид), Fumariaceae (1 рщ, 3 вида) та бульбоцибулинш б1оморфи, що належать до 3 род1в та 2 popym.Iridaceae (2 роди, 3 види), Liliaceae (1

pin, 1 гидвнд). Найбьтьшою кшьюспо таксошв представлений pixiGagea Salisb. (6). По три таксони нал1чують чотири роди, по два таксони - три роди, по одному - дев'ять. 3 ендем!чних таксонов геоефемероццв на територи Схщно!' Словаччини зростае - захщнокарпатський ендем1чний таксон Crocus discolor, схщнокарпатський субендем1чний таксон Leucojum Vernum subsp. carpaticum та карпатський субендем1чний таксон Scilla kladnii.

2. В результат географ1чного анашзу флори виявлено 15 елементтв флори. Найбшьша юльюсть геоефемерощдв (8 таксошв - 24,24%) належить до субмедитерально-субатлантичного елементу флори, поскшьки бшышсгь з них е компонентами букових, дубово-грабових та дубових лю!в.

3. В Схщнш Словаччиш геоефемерощи поширеш в ycix флористичних районах. Найбшьша ïx кшьюсть трапляеться на Схщнословацькш низовин1 (25 таксошв -15,15%), у Схщних Бескидах (19 таксошв -51,51%) та Вигорлатських верхах (17 таксошв - 51,51%). Найменше геоефемерощв зростае у Кошицькш улоговиш (4 таксони -12,12%), Пеншах (3 таксони - 9,09%) та Низьких Татрах (4 таксони -12,12%). Геоефемерощи зусщлчаються головно в низовиш i передпр'!'.

4. Найбшьше геоефемеровдв трапляеться в класах Querco-Fagetea (17 таксошв - 51,51%>) i Molinio-Arrhenatheretea (12 таксошв - 36,36%). Середня щшьшсть таксошв характерна для класу Festuco -Brometea (7 таксошв - 21,21%). Нижча щшьшсть таксошв характерна для клаав Chenopodietea (5 таксошв - 15,15%i), Quercetea robori-petraeae та Secalietea (по 4 таксони - 12,12%). В шших 10 класах насичешсть геоефемерощами не перевищуе два таксони.

5. Для збереження Mus cari atlanticum, Muscari transsylvanicum, а також Ornithogalum boucheanum, Ornithogalum umbellatum яю зрщка трапляються тшьки на Схщнословацькш низовиш, однак i тут швидко зникають, пропонуеться Пряпивському ушверситету звернутися з пропозищями до Мпистерства охорони природа для того, щоби охороняти щ види. Для збереження загрожуваних локалп"ета Crocus heuffelianus в Пряпивському райош пропонуеться створити флористичш заказники в околицях с. Хмел1в, с. Радвашвщ та с. Шаришська Поруба.

6. Результата наших дослщжень морфолопчно'1 мшливост1 Leucojum vernum L. показують, що вид включае дв1 вщособлеш популяцп' в Схщнш Словаччиш, популящю низовини та популящго передпр'я. Внутр1шньовидова диференщащя може бути результатом мжроеволюцшно1 трансформацп та дивергенци популяш'й виду, яю зумовлеш ïx адаптащею до pÍ3inix умов зростання в Схщнш Словаччиш.

7. Популяций уегш/ггСхщно! Словаччини, пристосоваш до рвнихеколого-ф1тоценотичних умов росту, вщр!зняються м1ж собою змшами вар!абелыюсп морфолопчних ознак в ход} онтогенезу 1 становлять штерес для поглибленого систематичного та популяцшно-бюлопчного дослщження.

8. Популяци Ь. уетит е нормальними, вони повночленш i складаються з особин вЫх вжових груп. ЕПргшшьш рослини присутш приблизно в однаковш кшькосп (вщ 13,25 до 19,55%) та у сшввадношеш м1ж чисельшстю дальших в1кових груп спостеркаються вщмшность За будовою вшового спектру популяци л1восторонш, в них переважае прегенеративна група (56,02 -73,77%) над трупами генеративних та постгенеративних рослин.

/Двое р!зних вар!анта вшових спектр1в популяцш Ь. уегпит, яю виявлеш в природних мюцях 1х зростання, е проявом реакцп насшневого та вегетативного поновлення популяцш на р1зш -конкретш еколопчш умови зростання на територ1'1 Схщно! Словаччини.

9. Р1вень насшноТ продуктивности \ernum змшюеться вщ задовшьного (ВО=53,76 %) у популяци низовини (внсовий спектр популяци змицений в пшпй бис) до низького (ВО=27,32 %) у популяци передпр'я (внсовий спектр популяци змщений в правий бпс, переважае вегетативне розмноження). Популяци поновлюютъся шляхом насшного розмноження, що пщтримуе стабшьнють IX вжовоТ структури. Врожай насшня популяцш бшьше зал ежить вщ Ух вшово! структури, н1ж вщ р1вня ФНП. Взаемозв'язок м1ж кшьюстю насшних зачатюв} насшня в популяци низовини вщсутнш, та високе значения ВО вказуе на високий р1вень адаптаци популяци' до умов и зростання.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛ1КОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦП

1. Туленко МЛ. Стан вивчення флори ефемерощних геофтв Схщно1 Словаччини II Наук, вюник УжДУ (Ужгород). Серж бюлопя. -1996. - № 3. - С. 31-33.

2. Туленко М. I. Флора ефемерощних геофтв Схвдно'1 Словаччини//Укр. ботан. журн. -1998. - Т. 55, № 1. - С. 51-56.

3. Туленко М. I. До вивчення морфолопчно! мшливосп популяцш1емсо/'мт \ernum Ь. у Схщнш Словаччиш // Наук, вюник УжДУ (Ужгород). Сер1я бюлопя. -1998. - № 5. - С. 67-68.

4. Туленко М. I. Вжова структура популяцшЬеищит уегпит Ь. у Схщнш Словаччиш // Наук, вюник УжДУ (Ужгород). Серш бюлопя. -1999. - № 6. - С. 52-54.

5. Туленко М. I. Збереження р1зномашття ефемерощних геофтв Схщно!

Словаччини // МЬкнародш аспекта вивчення та охорони бюр!зноманптя Карпат: Мат. М1жнар. наук.-практ. конф. - PaxiB, 1997. - С. 228-232.

6. Туленко М. I. Юлька приметок до вивчення морфолопчно1 м1нливосп особин Leucojum vernum L. в xofli онтогенезу // Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор в боташчних закладах Сврази: Мат. 10 Мгжнар. наук. конф. - Умань, 1998. - С. 177-179.

7. Dostal Е , Ferakova V., Tulenkova М. Bledul'a jarna karpatska (Leucojum vernum subsp. carpaticum (Spring) O. Schwarz // Cervena kniha ohrozenych a vzacnych druhov rastlin a zivocichov SR a ¿R. Vol. 5. Vyssie rastliny. -Bratislava: Priroda, 1999. - S. 217.

8. Tulenkova M. The age structure and density of the population of Leucojum vernum L. in different natural conditions in the Eastern Slovakia region // Environment Protection: modern studies in ecology and microbiology: Proc. International Region. Seminar. - Uzhgorod, 1997a. - V. 1. - P. 99-102.

9. Tulenkova M. Populacny pristup k studiu vnutrodruhovej tzaonomie Leucojum vernum L. // Vychodoslovenske biologicke dni: Zbornik z vedeckej konferencie. - Presov, 1997b. - S. 122-124.

10. Tulenkova M. Ontogeneticke stadia a vekova struktura populacii Leucojum vernum L. (Amaryllidaceae) v oblasti vychodneho Slovenska // Acta Fac. Stud. Humanit et Natur. Univ. Presoviensis, Presov. Prfr. Vedy. - 1997c. - N 28. - P. 89-94.

11. Tulenkova M. The morphometric analysis of Leucojum vernum L. in the Eastern Slovakia region // III. Antropization and Environment of Rural Settlements. Flora and Vegetation: Proc. International Conf. Zemplinska Sirava, 23. - 26. jun 1998. - Kosice, 1998. - P. 147-152.

12. Tulenkova M. Analyza variability morfologickych parametrov jedincov Leucojum vernum L. v priebehu ontogenetickeho vy vinu // Natura Carpatica -Zborn. Vychodoslov. Muz. Kosice. Prfr. Vedy. - 1999. - N 40. - S. 37-41.

АНОТАЦП

Туленко M. I. Ефемеро'щш геофш! СхщноТ Словаччини.- Рукопис. Дисертащя на здобуггя наукового слупеня кандидата бюлопчних наук за спещальшстю 03.00.05 - боташка. - Нащональний боташчний сад iM. М. М. Гришка НАН Украши, Кихв, 2000 р.

В робоп представлеш результата хоролопчнош i еколого-фтоценотичного дослщження рщк1сних та зникаючих 33 таксошв ефемерощних геофтв CxiflHoi Словаччини. Встановлено розподшення вщцв, проанал!зований розподш ефемерощних гeoфiтiв по елементах флори, типах ареал1в, флористичних районах, вертикальних поясях та класах раслинносп, виявлено i'x ставлення до основних еколопчних фактор1в. Приведен!

результата дослщжень рщюсного ранньовесняного геоефемероща -Leucojum vemum L. Схадно! Словаччини. Проанал1зована вшова структура двох р1зних популяцш, вивчена внутршньо- та м1жпопуляцшна мшливють виду на ochobI 13 морфопараметр1в рослин, об'яснена насшна продуктившсть.

Ключов1 слова: ефемерощш геофгпи, Схщна Словаччина, ареал, еколопя, ф1тоценолопя, Leucojum vemum L., внутрииньо- i м1жпопуляцшна мшливють, BiKOBa структура популяцш, насшна продуктившсть, охорона.

Туленко М. И. Эфемероидные геофиты Восточной Словакии.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника. -Национальный ботанический сад им. М. М. Гришко HAH Украины, Киев, 2000 г.

В работе представлены результаты хорологического и эколого-фитоценотического исследования редких и изчезающих 33 таксонов эфемероидных геофитов Восточной Словакии.

Установлено разпространения видов, проанализировано распределение эфемероидных геофитов по элементам флоры, типам ареалов, флористическим районам, вертикальным поясям и классам растательносш, выявлено их отношение к основным экологическим факторам.

Проведено уточнение состава эфемероидных геофитов Восточной Словакии. Для сохранения исследованых эфемероидных геофитов предложено создание двох природно-заповедных объектов.

Приведены результаты исследования двох различных популяций редкого ранневесеннего геоефемероида -Leucojum vernum L. Восточной Словакии, равнинной и предгорной.

Проанализирована возрастная структура. Установлены общие черты и различия в возрастной структуре обоих популяций. Для популяций характерно наличие различных возрастных спектров с пиками на ювенильных или генеративных группах растений, но обои спектры полночленные, а популяции относятся к нормальному типу.

Изучена внутри- и межпопуляционная изменчивость вида на основании 13 морфопараметров растений. По результатам изучения внутривидовой вариабельности морфологических признаков установлены индексы гомоморфии, степень расхождения средних значений признаков, а также уровни вариабельности признаков. Кроме того, исследована корреляционная структура популяций, с уточнением достоверных связей между признаками и расчетом индексов морфологической интеграции. Межпопуляционная изменчивость вида обусловлена экологическими факторами.

Освешена семенная продуктивность. По результатам изучения семенной продуктивности установлены потенциальная семенная продуктивность,

фактическая семенная продуктивность, процент обсеменения, а также урожай семян. Популяции возобновляются за счет семенного размножения, благодаря чему поддерживается стабильность их возрастной структуры. Интенсивность семенного размножения в обох популяциях неодинакова. Равнинна популяция имеет хорошую способность к генеративному размножению, предгорная - удовлетворительную, что, очевидно, связано с разными условиями существования.

Ключевые слова: эфемероидные геофиты, Восточная Словакия, ареал, экология, фитоценология, Leucojum vemum L., внутри- и межпопуляционная изменчивость, возрастная структура популяций, семенная продуктивность, сохранение.

Tulenko М. I. Ephemeroid geophytes of Eastern Slovakia.- Manuscript.

Thesis for conferring on a Ph.D degree, biological sciences, specification 03.00.05 - botany.- M. M. Grischko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The results of chorologic and ecology-phytocenotic investigations of rare and disappearing 33 taxa of ephemeroid geophytes of the Eastern Slovakia are presented. The distribution of the ephemeroids by elements of flora, type of area, floristic districts, vertical belts and classes of vegetation are analyzed, the relationship of the ephemeroids to main ecologic factors are inclutated also. The results of investigation of rare early spring plant - Leucojum vernum L. of the Eastern Slovakia. The age structure of this species of two different populations are analysed. The intra- and interpopulation variability of the species is investigated by using 13 morphological parameters. The seed productivity is elucidate.

Key words: ephemeroid geophytes, Eastern Slovakia, range, ecology, phytocenology, Leucojum vernum L., intra- and interpopulation variability, age structure, seed productivity, protection.

Подписано до друку 20.09.2000 р. Формат 60x84/16. Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 1,2. Тираж 100. Зам. №77.

м. Пряппв, вул. 17 листопада, 1. "Edicné stredisko CVT FHPV PU".