Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Твердокрылые надсемейства Bostryci фауны Украины

ВАК РФ 03.00.09, Энтомология

Автореферат диссертации по теме "Твердокрылые надсемейства Bostryci фауны Украины"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ім. І.і.ШМАЛЬГАУЗЕНА

На правах рукопису

УДК 595. 766. 41 / 44 / 477 /

ПОДОБІВСЬКИЯ Степан Степанович ТВЕРДОКРИЛІ. НАДРОДИНИ ВОБГНУСІ ;а ФАУНИ УКРАЇНИ ' '

Спеціальність 03. 00. 09. - ентомологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня 'іачдидата біологічних наук

Робота виконана на кафедрі зоології Київського педагогічного інституту ім.. М.П.Драгомаяова

Науковий керівник - дійсний член Української екологіч-

- мої 8.каг,екії наук, доктор біологіч-

. , . них наук, професор Еровдій 5.М.

Офіційні опоненти - доктор біологічних наук, професор

• ■ '• ■ Лопатін 1.К. .

каядипдт біологічних наук, старший, наук' ий співробітник Опосум В.К.

Провідна організація - Український аграрний університет

Захист відбудеться " 2ь " К-% 1993 р.

и* 2асі”йлні сп£Ціадізовйн£>ї н&уко?ої Р&ци Д 016* 09« 01 Інституту зоології ім. 1Л.Шмальгаузека АН України.

/ 252601, м. Київ - І, вул. Б.Хмельницького, 15/

О дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту зоології ім. 1.І.Шмлльгаузена АН України.

' Автореферат розіслано" 1993 р. .

Вчений секретар спеціалізованої Рада кандидат біологічних наук

■ Актуальність дослідження. Жуки налродини бострихоїцних / Возі:гусЬоі(іеа / - це переважно ксилофаги, які відіграють важливу роль у деструкції старої деревини листяних і хвойних порід, дерев, сухих трав "янис тих рослин, екскрементів травоїдних тварин, грибів-трутовиків тогпо. Невелика кільк-ість видів пристосувалася до синантропного способу життя. Частина з них заселяють різноманітні вироби з дерева, інші види ..поселяються .в продуктах харчування рослинного походження. Крім цього, деякі еиди поикодяують суху лікарську сировину, гербарії, пгкіру, повсть, волосся, ентомологічні колекції і т.п.-'Більшість жуків-каптурників мечткае на старих виноградниках, поселяючись переважно у відмерлій або послабленій хворобами чи іншими шкідниками старій виноградній лозі.

В результаті своєї діяльності згадані види значно пошкоджують, а нерідко й цілком знигиують різноманітні вироби та матеріали, завдаючи значних збитків народному господарству. .

Спеціальні дослідження надроцини бострихоїцних в межах Ук~-раїни до останнього часу не проводилися. У І9-му та на початку 20-го століття опубліковані неповні.списки жуків, включаючи і бострихоїцних, окремих районів України / Криницкий, Ї.832’, іот-аіскі, 1884; йеііЛег, 1890; Черкунов, 1889; носІДггі, 1872; Кули-'ковский, 1897; Яцентковский, 1906; Якобсон, 1905, І9ІІ; Кизориц-кий, 1915; Плигинский, 1915 /. .

.В подальшому Фауністичні дослідження надроцини бострихоїд-них на території України майже ніхто не проводив. Основна увага дослідників твердокрилих в Україні в 20-му столітті була зосереджена на вивченні біології найпткідливіших видів / Звірозомб-'

З.убовський, 1917,- 1925; Скалов, 1931; Парфентьев, 1953; Загайке-вич, 1958; Паліоха, Петрик, 1960; Байдакова, 1970; Болотін, 1975 та ін./. Найповніші відомості щодо географічного поширення та біології окремих видів шашелів на території України містить монографія В.Д.Логвиновського / 1985 /.

На теперішній час у світовій фауні зареєстровано1 понад 2900 видів бострихоїцних, проте загалом ступінь вивченості групи ше досить низький. \ ’

' . Зацікавленість до вивчення бострихоїцних фауни України викликана недостатньою вивченістю їх видового складу,* географічного поширення', особливостей біології преімагінальних стадій та

практичного значення. Й досі описана лише незначна кількість личинок надоодики. Відсутні таблиці туй визначення'личинок не тільки на видовому, але й ка родовому, а іноді і. на підродинному рівнях. Згадані прогалини в знаннях надродкни бострихоїдних й зумовили вибір теми, визначили мету і завдання досліджень. .

Мета послтпгонь. Вивчення видового складу, екологічних особливостей , географічного 'поширення та оцінка практичного значення лйчинок і ^уків бострихоїдних/фауни України. '

Запання дослідження . ’ . • ■ • ,

1.' Вивчити'віщовий склад і скласти еколого-фауністичну характе-ристкку бострихоїдних фауни України. . ;

2. Вивчити морфологію преімагінальних стадій, особливо личгаок, виявити діагностичні ознаки різного рівня."

3. Описати досі невідомі і переописати на основі нових даних вже

відомі лйчинки бострюсоїдгікх^, , . . '•

4. Дослідити особливості екології найпоширеніших видів і поповнити відомості щодо біології менш відомих видів.

5. Провести зоогеографічний аналіз бострихоїдних фауни України.

6. Оцінити практичне значення бострихоїдних .та узагальнити на

основі критичного аналізу літературних даних рекомендації шо-до засобів боротьби з шкідливими видами. . ' ‘ ■

7. Скласти таблиці для визначення бострихоїдних за дорослою та '

личинковою стадіями. ' ’ • . ■

Нвуковя. новизна. На території; України встановлено 124 види жуків з надродини бострихоїдних. З.них 3 види вказуються вперше для європейської і частини СЦЦ, в тому числі й для України. Один гид, про знаходження якого на території України^в лише одне.повідомлення А.Ломяицького /іошпіскі ,1884 /, знайдено у иеликій кількості у Львівській області. Уточнено ареал зернового ташеля-Шіаорегйіа (іошіпіса Г., якого раїчіїпе знаходили лише на півдні України і в Криму, а сьогодні він поширений вже і в зерносховищах східної тг. центральної України. : ’ - ' ;

Досліджено морфологію личинок 40 видів. Розроблено порівняльну характеристиїсу'морфології личинок надродини е цілому. В роботі встановлено основні діапіостичні.ознаки личинок 36 родів, серед,них ”. роди описано впертае. ,: ’ ; / ^

Вперше описано личинки 17 видів і переопясані Т8 видів. . ; Стп'огеиі принципово нові таблиці;для визнач?. .ня родин, -підродин.

родів і видів, які включають 60 видів / понад 48» фауни України/ із 36 родіп, 10 підродин і^ 4 родин. За основні діагностичні ознаки для визначення личинок |на рівні підродин взято форму лацинії, наявність на ній стилету, співвідношення розмірів лацинії та га-леї, наявність на кожною тергіті шипиків чи волосків, форму головної капсули тосіо. За родові ознаки для личинок шашелів взято кількість типиків на тергітах тіла, для каптурників - форму лацинії, будову мвндибул і верхньої губи, для прикид - форму епіфа-. ринксу і будову мандибул та лапок ніг. Вперше для визначення ли' чинок на видовому рівні застосовано порівняння форми мандибул і розташування на їх дорсальній поверхні гоетинок. Зроблено поглиблений аналіз морфології імаго, яєць та лялечок бострихоїдних.

. Детально досліджено екологію найпоширеніших видів. Для 25 і видів бострихоїдних встановлено нрві дані про їх сезонну і добову активність, тропічні зв"язкіг, період розвитку, характер пошкоджень та практичне значення. .

■ Вивчення трофічних режимів бострихоїдних дозволило виділити серед них 5 основних груп: ферментативні ксилофаги, деструктивні ксиломіцетофаги, сапрокеплофаги, фітоксилофаги та міцетофаги. На основі досліджень субстратів личинок виділено 10 екологічних угруповань. '■ '• • .

Вперше проведено- зоогеографічний аналіз бострихоїдних досліджуваного регіону.

В додатку І наводяться нові таблиці для визначення дорослих жуків бострихоїдних. В них враховані нові дані тгоцо будови едеа-гусів квлтурників і прикид, документовані оригінальними малюнками, В додатку 2 вперше'подається еколого-фаун істична харадтерие-тика 124 видів бострихоїдних фауни України.

Теоретична і практична цінність роботи. Результати порівняльно-морфологічного аналізу бострихоїдних родин .лягаелів-і кап. турників загалом підтверджують сучасну систему надродяни /сточг-еоп , 1967 /. Матеріали досліджень можуть бути використані систематиками для визначення основних напрямків еволюції в.межах над-родини. Одержані експериментальні дані годо екології найпоширеніших видів дозволяють по новому, оцінити не тільки екологічні 1 особливості видів, але й визначити.їх значення в природі і в господарській діяльності людини. Запропоновані визначальні таблиці знайдуть застосування при ідентифікації личинкових та тчв-

гінельних стадій бострихоїдних фауни України. _

Результати роботи можуть служити основою .для складання кадастру бострихоїднгс:, поширених на території України. ■

Публікації та апробації. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових робіт і І знаходиться в друці. Основні положення дисертації викладені і обговорені на звітно-наукових конференціях викладачів ВДПІ ім. М.П.Драгоманова в 1990-1992 рр., на І-Я науково-практичній конференції молодих дослідників-зоологів України та на ХУІ міжнародній конференції, молодих вчених, присв"я-' ченій 30-річчю ІСМ / Київ, 1991 /. .

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу,

6 розділів, висновків, списку літератури і двох додатків. Дисертація викладена на 292 сторінках машинописного тексту, серед яких 138 сторінаи основного тексту, ілюстрована трьома таблицями і ЗО чалюкками. Список використаної літератури включає 2лч .назв, серед яких 98 іноземними мовами.

ЗМІСТ РОБОТИ . _

Розділ І. Матеріали та метопика роботи

Матеріалом для даної роботи послужили збори і спостережень . ня, провезені автором в 1989-1993 рр. шляхом індивідуальних пошуків та в складі наукових експедицій КДПІ ім. М.П.Драгоманова. ' Стаціонарні спостереження проводилися в околицях м. Києва і на території Тернопільської / с. Жуківці Лановецького р-ну /та Львівської / с. Тернавка Сколівського р-ну / областей. Використані матеріали зборів М.Нестерова / Інститут зоології АН України /, Л.Г.Попової / Одеська карантинна станція / та особисті колекції І.Мальцева, С.БлінштеїІна та В.Логвиновеького*. Основні з^ори наукового матеріалу зроблені під час. виїздних експедицій в Крим, Омську, Запорізьку, Луганську, Харківську, Полтавську, Ч^рквську, Вінницьку, Тернопільську, Львівську та Закарпатську , області. Для повнішого врахування цаяих про фауну досліджуваного р^ггочу були опрацьовані фондові матеріали Інституту зоології ' ім. І Л ."'і.таїьтоуяена.ЛН України, Київського, Харківського, Одеського, Сім^ропольського} Львівського, Ужгородського та Воронеж-СЩПГО ^'НІТ'ГГСИТЛТІН, Львівського лісотехнічного ін-ту, Одеської карли-італіої станції, Львівського, природознав^го музею західного

наукового центру 4Н України та Зоологічного інституту АН Росії.

Збір і опрацювання матеріалів проводилися за загальноприйнятими в ентомології методиками / Фасулаті, 1971 /. Широко використовувалися ентомологічні сита для просіювання різноманітних сипучих субстратів. Денпрофільні види зібрані ручним способом через подрібнення деревини. На стаціонарах жуків відловлювали за допомогою світлових западней. Статевозрілій особин в лабораторних умовах утримували в садках, заповнених різними субстратами у відповідності до біологічних особливостей досліджуваних видів. Розвиток преімагінальних стадій бострихоїдних в природних і штучно створених умовах досліджувався в кількох варіантах і повторностях. ■ ' . .

Опис личинок і лялечок зроблено за серійним матеріалом, зафіксованим в 703 спирті. Використана також тєхкіка препарування личинок в гліцерині /ВоЕ^иеі? , Ліиі^ , 1984 /.

Зовнішню будову дорослих особин і преімагінальних стадій розглянуто під бінокулярним мікроскопом " МРС - 10 ". Окремі частини тіла личинок досліджено під мікроскопом1" Віолам ".

Для визначення імаго і личинок бострихоїдних використані загальні визначники / Ільїнський, 1962; Арнольди, 1965; Еей-Еиенко, 1965; Варшалович, 1968 / та спеціальні визначальні таблиці вітчизняних і зарубіжних вчених / Звірозомб-Зубовський, 1925; Ябло-ков-Хнзорян, 1976; Емец, 1979; Карапетян, 1965; Логвиновский, І985;Ье8пе , 1897; НедЛ^ег , 1901; Апіегеоа , 1939; МапЪоп , 1945 /.

Правильність ідентифікації дорослих жуків перевірена з колекціями Інституту зоології АН України та Зоологічного інституту АН Росії, а в ряді випадків підтверджена В.Д.Логвиновським. При визначенні сумнівних в-таксономічному відношенні видів враховані особливості будови статевих органів самців, а інколи і самок. Препарування геніталій здійснено за методикою, запропонованою О.Л.Крижановським і В.М.Рмцем / 1972 /. Для збереження препаратів статевих органів і генітальних сегментів використана стріч-ка-корекс / Негробов, Марина, 1979 /. За період досліджень виготовлено понад 200 препараіів геніталій. ’

Розділ 2. Морфологічна характеристика надродини

2.1. Доросла стадія.

Подана розгорнута порівняльна морфологічна характеристика

імаго з надродини бострихоїдних. Особлива увага приділяється ді--. агностичним ознакам представників кожної з родин. Виявлено, шо гип ротового апарату, форма голови і передньоспинки, будова крил, ніг, черевних сегментів і особливо будова едеагуса, є дуго с; з- , жими у багатьох представників фауни, шо дао змогу відносити їх до однієї надродини. . .

. 2.?.. Яйце. ' .

, Розглянуто загальний план будови яєць бострихоїдних. Встановлено, по яйця у них перева’кно овальної або видовженої форми, з дегю загостреним переднім кінцем. їх поверхня гладенька або шорсткувата, завдяки розташуванню- на її поверхні мікроскопічних ' горбків або гачків. • ■ .

Своєрідну-будову мають яйця жуків-деревогризів. На їх поверхні мочіа вицілити кілька відділів: передній - у вигляді дкгути-копопібного відпостка. за ним йде цибулиноподібна мастика, яка відокремлена від іншої частини яйця вузькою гаийкою / Шестаков, Т933 /. Хоріон яєць дуже тонкий і мякий, при натискуванні легко вгинається. Яйця бострихоїдних завдовжки 0,2-0,7 мм,, загширшки-

0,1-0,3 мм. , / ' -

2.3. Личинка. ' ■ ' ' “ ' -

Подана розгорнута порівняльна морфологічна характеристика личинок більтості видів жуків з надродини бострихоїдних. Вста-новтеш, по існує цілий ряд спільних рис в будові ротового апарату, головної капсули, ніг, дихалець тото. Тіло личинок біле, мяке, слабо склеротизоване, С-лодібної форми. Проте у личинок різних родин, а в шашелів і в ме^ах однієї родини, спостерігаються відмінності в ступені зігнутості тіла. Так, наприклад, у ’гуків-прикид тіло рівномірно зігнуте, тоді як у каптурників, де-ревогризіп та деяких тагаелів грудні сегменти потовчені, а останні черевні сегменти підігнуті вниз і вперед. Покриви тіла у всіх представників одикаково тонкі, несклеротизовані. У більшості представників родини шрліслів тергтти грудних і черевних сегмен-ііг' озброєні зігнутими штиками. У личинок родів Сп^гаНив, Ьа-яіо!Іегтпо,Оаепосага АпоЬііДае / шипики відсутні і тергіти вкриті ролссквги. У личинок деревогризів та каптурників волоски роз-р г-і»лнт Або мяй«гя відсутні. У представників різних родин неоди-ітковч розтанув.™іня голови. У личинок прикиц ,'а деяких шашелів

голова вільна, не втягнута в передньогруди. У більшості шашелів, каптурникіг та деревогризів головна капсула видовжена і прикрита тергітом пєре.дньогрудей. М. личинок прикид та деяких шашелів капсула має виразні лобні і тім"яні шви.

Верхня губа, як правило, .сильно поперечна, з заокругленими кутами. В кетах родини шашелів спостерігається зміна формі губи ДО грушеподібної / рід Ійгоа'Ьота / або серцеподібної / рід Сае-посага /. У личинок каптурників верхня губа .двох ппів: велика, округла, з різко вираженою серединного долею і невеликими юрмами / Рэоіпае‘ і Мдсхіегіпае / та невелика, поперечна, з невиразною серединною долею і великими, склеротизованими тормами /вза-ь-

гусЬіпае /. . ■

Мандибули у шашелів і. прикид трикутної форми, з виразними зубцями на ріжучому краї. У деревогризів і каптурників мандибули долотоподібні, з заокругленими вершинами і без зубців на ріжучому краї. .

Максили у личинок кількох типів. У' більшості шашелів вони мають'мясисту галеа і лацинію. У роду нтоЬіиз лацинія озброєна .довгим стилетом. У підродини АпоЬііпае лацинія може досягати розмірів галеї, без стилету, але з групою міцних і жорстких патинок на вершині.'У личинок прикид, деревогризів та деяких кяп-тушиків / підродина ВзвїгусЬіпа? / лацинія також шє стилет, але у деревогризів та прикид вона дуже вузька, іноді склеротизо-вана, а у каптурників - тонка і мясиста.

Нижня губа у представників надроцини не має значних відмінностей. Нижньогубні щупики переважно двочленикові, а у деяких каптурників / підродина віпоаегіпае / вони одночленикові.

. Вічка відсутні у‘личинок деревогризів, прикид, багатьох шашелів та деяких каптурників. У личинок шашелів з підродин Егпо-Ьііпае , АпоЪИпае І Тгусогіпіпае є літе по одному певиразному вічкові. У каптурників личинки мають від 2 / рід йЬіеїосєгое / до 6 / рід зйерІїапорасЬіз / досить виразних вічок.

Антени у личинок двочленикові, з різним ступенем редукції.

У личинок прикид антени одночленикові, у каптурників - триплени-кові, а у деревогризів - чотиричленигсояі. .

.Тихальця у переважної більшості личинок круглі або овальні. У прикид І деяких каптурників / роди ЗЬерїішіорасМй і МсНепо-рЬапеє/ дихальця мають дорсальні відростки. Грудні дихальця в

КІЛЬКА разів більші ніж черевні. У личинок деревогризів ДИХЙЛЬЦЯ восьмого черевного сегменту в 5 разів більші ніж інші. .

Ноги у личинок розвинуті по різному. В деяких шашелів / рід Севії’-чііиз / на лапках замість кігтика розвинуті склеротизовані диски. Такі диски є на лапках у личинок каптурників з підродини Рвоілао. У личинок гпеіпєлів і прикид ноги п"ятичлеиикові, у каптурників - чотиричленикові.а у деревогризів - тричленикові. '

На прикладі особливостей будови личинок ноша простежити ступені адаптації личинок до різних субстратів. Личинкам прикид і багатьох шашелів не властива вузька спеціалізація, вони адаптовані до багатьох видів субстрату. Очевидно; шо ці види в еволюційному, плані стоять на нтчому ступені розвитку. У шашелів з родів П;і1іпиз»1'.іе8осое1ориз «Еогсаіюта «Саепосага і"8- ,

личинки високо спеціалізовані до окремих видів субстрату. Личинки роду рьіііпиа розвиваються переважно в сухій здоровій деревині дуба, граба та ясена. 7ччинки роцуМевосоеіорив віддають пєре-гагу суха»-; пагонмл плюша,’а личинки з родів йзгсаЪота, Саепосаха та АпуЬів уделяться майже виключно тканинг,*.Л грибів-трутовиків, зрідка деревиною, заратеноп міцеліпм згацаних грибів. У більпос-ті личинок шашелів є целгаозолітичнт ферменти або мікроорганізми, які дрють їм змогу перетравлювати геміцелюлозу і целюлозу.

У каптурників і деревогризів такі ферменти і мікроорганізми відсутні т тому представники цих родин можуть поселятися липе у деревині багатій на цукри / виноградна лоза, дуб', каштан тощо /.

2.4. Лялечка. ■ ■

Подана порівняльна характеристика морфології лялечок жуків

з нал,родини бострихоїдних. Встановлено, по Форма лялечок : агалом нагадує Форму дорослих жуків, за винятком окремих частин тіла. Тіло лялечок біле, мяке, несклеротйзовяне і непігментоване. Очі врликі, позбавлені пігменту. Мандибули -і антени невиразні, хоча загалом нагадують Форму мандибул і антен дорослих особин. Надк-пчля мякі, часто вкриті довгими або короткими волосками, які в порослих особин зникають. Ноги частково приховані під надкрила-. мі», у ’"тюлі* і грикиц вільними залишаються перша і друга пари -ніг, а у каптурників і деревогризів - липе третя пара ніг. Тіло ляпечок лише депо коротше ніж тіло дорослих жуків. ~ 1 ..

2.5. Статевий дпморФізн. . . і ,

' Статевий. дтъ'орФтзм найбільш випалений у жуків-прякид і ч«&-.

телів. Це проявляється насамперед у різних розмірах самців тса- . мок / самці,як правило, дето менті ніж самки /. У ггрикид тіло самців видовжене, надкрила паралелькосторонні або видовжено-ова-льні, а у самок - овальні або яйцеподібні. У шашелів самці і самки відрізняються-за розмірами тіла, Формою вусиків і анальних склеритів. У самців і самок каптурників горбки на схилах надкрил та на передньоспинці різної форми і розмірів. Самці і самки роду Khizoperthaвідрізняються за забарвленням етерніту п"ятого членика черевця. У деревогризів статеві відмінності ма^е непомітні. Самці депо відрізняються від самок формою лередньоспинки і довжиною вусиків. .

Розділ 3. Табліші тля визначення, систематичний опис та. пегеопис личинок надродини бостпихоїдних гвауни України.

Розроблені визначальні таблиці дозволяють ідентифікувати личинок 60 видів бострихоїцних із 36 родів, 10 підродин та 4 родин. Встановлено, ідо основними діагностичними ознаками родин е: наявність або відсутність на тергітах тіла шипиків або довгих волосків, форма і розташування головної капсули, форма мандибул, будова антен, ніг тошо. За діагностичні ознаки, підродин взято: у шашелів-наявність або відсутність лобних швів, розташування шипиків на тергітах тіла, наявність світлочутливих вічок, величина лацинії і стилету, ступінь зігнутості тіла і т.п.; у каптурників представники підродин відрізняються за будовою верхньої губи, антен, ніг. Родовими ознаками личинок з різних підродин є форма і будова епіфаринксу, мандибул, максил та ніг. Вперше запропоновано використовувати, як основну діагностичну ознаку видів, форму мандибул,, розташування на їх дорсальній поверхні волосків

а.бо ілетинок. У личинок шашелів, в багатьох випадках, варто враховувати кількість типиків на тергітах тіла.

Вперше пропонуються діагнози двох родів бострихоїдних /ме-socoelopus Jacquelin du Val - родина шашелів і Xylonites Lesne -родина каптурників /.

На основі результатів порівняльно-морфологічглгх досліджень личинок шашелів встановлено, то личинки роду Kesocoelopus схожі на'личинок роду даої>іш , проте мають деякі діагностичні відмінності. їх верхня губа маїїже кругла, з випуклим переднім краєм. Мандибули масивні, з одним виразним вершинним зубием.

Максили мають' иясисту ла^инію з довгим заокругленим стилетом на вертаїні. Тергіти гру;,них і черевних сегментів вкриті короткими зігнутими шипиками, число яких, на кожному тергіті не перевищує ЗО. Шипики відсутні на сьомому і восьмому черевних сегментах. Довжина тіла личинок складає 3,3-3,5 мм. .

Личинки роду Xylonites за загальним планом будови схожі на ІНШИХ ЛИЧИНОК з підродини BOstrychinee , проте відрізняються окремими деталями в будові. Вічка в них відсутні. Мандибули долотоподібні, з заокругленими вершинами і без зубців на внутргшьому ріжучому краї. Лацинія редукована. Аларні 'толі передньогрудей мають, косі борозенки, склер'отизовані лите на задній половині. Дихальця невеликі, овальні, без дорсальних відростків. Грудні дихальця приблизно вдвічі більші ніж. черезні. Лапки ніг з довгими зігнутими кігтиками.

Вперчте описано морфологію личинок 16 видів бострихоїдних: Xestobium plumbeua 111., Anobium fulvicorne Sturm, A.costatum Gene, Anobium sp., Oligomerus brunneus 01., Nicobiuai echeideri Kfcfc., Itilinus fuscus Geoff., Lasiodema kiesenwetteri Sohilslci, L.obs-curm Solski, L.minutum Iogv., Mesocoeloptts niger Muller, torca-toma obtrita Iogv., Khizopertha dominica F., Psoa vianeasis Hbst., Xylonites retusus 01., Lyctus pubescens Pz.

Личинки 18 видів регіональної фауни перєогіисано з врахуванням норих ігіагностичних ознак: Brnobius mollis L., fi.abietis F., Xes-tobium rufovilloeum DeGeer, tiadrobresmus pertinax L. Priobium dendxobiforme Rfct., Hemicoelus rufipas F., Anobium funcfcatum Deg., A.nitidum Herbst, Itilinus pectinicornis L., Pseudoptilinu- fes-БІсоІІІЕ Ktt., IWrcatoma dresdensis Herbst, Shistdceros bimacu-letuc 01., Doetrychus capucinus L., Ccobicia_chevrieri Villa, lyctus linoaris Goese, Itinus fur L., P.rufiperj 01. ''

Розділ 4. Загальна характеристика екології надводиш ’ ^аІ-гУсЬігіае

Гострихої.дні ведуть скритний спосіб хиття, їх личинки розвищиться у твердому субстраті. Вивчення їх біології пив"язане з пешкмк труднощама, тому екологія иадродичи загалом залилтилася міло дослідженою. В даному-розділі наведені результати власних чрлих та критичного опгіащівгліія літературних д*ерел.'

4.1. Зимуючі стадії,

У більяості бострихоїдних зимують перевалено личинки молодто-го і середнього віку, зрідка зустрічаються личинки старшого віку і дорослі жуки. Наш також виявлені факти зимівлі шашелів з.роду Xestotium в дорослій стадії. Зимування всіх стадій проходить в тому ж субстраті, шо і живлення та розвиток личинок у весняно-осінній період .

. 4.2. Весняне оживлення. '

Личинки бострихоїдних оживають навесні при температурі субстрату 16-ІВ‘С. В умовах Криму і Карпат виявлено закономірність в розвитку і весняног*у пробудженні личинок: з підняттям в гори на висоту до £>00 м. весняне пробудження в них наступав пізніше на 2-3 тижні. Найважливішим фактором, що впливай на весняне оживлення личинок є температура навколишнього середовища. Так само проходить і весняне оживлення жуків, які зимують в субстраті.

4.3. Парування жуків.

Парування жуків надродини бострихоїдних відбувається переважно у вечірній і нічний час. Відшукування самц^ти самок здійснюється внаслідок виділення самками статевих пахучих речовин-фе-ромонів /coffelt ,• Burkholder , 1972 /. Парування жуків у значні** мірі залежить від углов навколишнього середовища. При температурі вищій 30"С, відносній вологості повітря нижчій 60^ або при сильному освітлені парування жуків не відбувається.

■4.4^ Відкладання яєць.

' Самки починають відкладати яйця переважно не 5-Ю день після парування. Субстратом для цього служать ті ж самі матеріали і сировина, де розвивалися попередні покоління. Самки відкладають я!»ця в затемнених і спритних місцях, в трігоини деревини, відслонення кори, старі ходи тото. Період відкладання яе*дь триває, від

7 до 20 днів. В окремих видів шашелів та прикид пей процес продовжується більш- тривалий період. '

Плодючість у бострихоїдних різна. У видів, які розвиваються у деревині, кількість відкладених яєць становить від 25 до 70, а у видів, то розвиваються у харчових продуктах та різноманітних продовольчих і фуражних запасах / більшість грикид, поодинокі пагаелі та каптурники / - від 100 до 500 і більше ястпь. Кількість відкладених яєць залежить від температури і відносної вологості

повітря. Оптимальними умовами', при яких відкладається максимальна кількість яєць, є температура 23-26*С і відносна вологість повітря близько 75-ЄБ$,- . .

4.5. Розвиток ембріонів , -

-Ембріогенез у бостриісої дних триває; від І до 3 тижнів. Цей процес цілком залежить від температури і відносної вологості повітря. Оптимальна температура для розвитку яєць становить 23-28‘С, а відносна вологість повітря пише Ш£. При пониженні вологості . до 45^ личинки гинуть в яЧцнх, поскільки хоріон надто підсихає ■і личинки не в змозі його прогризти. Яйця бострихоїдних досить стійкі до несприятливих умов середовита. За даними Г.Л.Закладного і В.Ф.Ратачової / 1973 / яйця хлібного шатгеля витримують температуру до -3,9‘С протягом 7 днів,-а яЧця зернового таагселя жи-

при температурі -5’С протягом 4 днів.

Л.Су. Розвиток личинок , . ’

Після аачер'пвння ембріогенезу личинки прогризать отвір в яйці і виходять назовні, В деяких видів та'іелів личинки цілком а"їдмггь оболонку я'іця, а в інпих - лине частково. Деякий час вони лазять по поверхні субстрату, а потім вгризаються в нього. Личинки дерепогризів та деяких мітелів зразу к проникають в тов-Р'і субстрату. Личинки поселяються переважно в тих матеріалах і сировині, де проходив, розвиток попередніх поколінь. Для личинок, п'о розвиваються в деревині, оптимальна вогкість субстрату становить від 8 до 20$, а для личинок, розвиток яких проходить в продовольчих ЯАП.1СЯХ - Ю-Т'1^. . , .

У більшості видів розвиток личинок триває в сенедньг-іу один РІК. Личинки ^апелів а годівнетісоеіиз ,РгіоМит (ЯайгоЪгевтиБ *' а таког личинки каптурників а роду гьвЬгусЬиз і личинки деревог-ризтв розвиваються протягом двох, а при неспт-иятлигих умовах -трьох иактв. Личинки бострихоїдних, ЯКІ роЗВИВІ5ДТЬСЯ в продовольчих записах закінчують свім розвиток за 2-5 місяців і протягом "оку утвошпть від двох до чотирьох генерацт4.

. Дорлід»тго, по підвищення температури з 18 до 38’С прискори? ппя*("-ок личинок ■«уків-прикид на Т5-20 днів / Гурвич, Т040/. Оп'п'ч.'-пьчог температурою для розвитку личинок в "28-32*0. При 70І.;Г,>Т)ВТГПТ £0*С розвиток -личинок сповільчпоться, а при темпе-ГР.Ч'УРІ ЧЯ»ЧІ* 7Г-„Т6*С ЦІЛКОМ ІТПИПИНЯДТЬСЯ.' .

• ІЗ

-Личинки жуків-каптурникіт» линяють 4-5 разі?, а личинки прикид - 2-3 рази. З несгтрият. двих умов кількість линьок збільшується до 4-6 разів. Після останього линяння личинки багатьох видів прикид, деяких видів іігямелів та каптурників роблять лялечко-ві кокони, використовуючи для цього кусочки субстрату, екскременти, і буровий пил. Личинки : чдів, які розвиваються в твердому субстраті / деревина, зерно / вигризають лялечко*і комірки, вис-тиляючи пнутргпнт стінки паром бурового пилу. Іноді за несприятливих уМОВ ЛИЧИНКИ В ЛЯЛОЧКРВИХ комірках чи коконах, до перетворення в лялечку, лчняють двічі. •

4.*7. Розвиток лялечок '

Розвиток лялечок більшості видів тривай 8-20 дчтг,. Гллечки туктв-прикид рояу^іір-Ьиа розвиваються протягом 10-30 днів. Знаходячись в середині субстрату, в комірках або коконах, лялечки мало піддаються впливу навколишнього серечовигга. 'Так, наприклад, лялечки зернового панеля витримують пониження температури до -ТО* протягом 18 годин, а при температурі +-55*С залишаються тивими протягом 1,5 години / Закладной, Ратанова, 1573'/. Наянвидне лялечки гинуть від пересихання, коли відкрити лялечкову комірку , . або кокон. .

' 4.8. Вихід молодих *уків • .

Вихід молодих жуків у більшості видів розпочинається у квітні-травні, а масовий вихід припадає на травень-червень. Масовий літ триває близько 2 тижнів. Дорослі особини з родів дпоМилі > НайгоЪгеетиз .ЕгіоМит ,Хеа^оЪ1ш ,Іазіо<іегта '.ЕтоМиа /Лю-" Міпае /,Иіійорегйіа /йБігусІїіпаеЛркІпиз »Еір-Ьие /рьіпісіае /• зустрічаються протягом всього літа,- а поодинокі жуки-та"!елг"літають в серпні-вересні. ЗЕивйх жуків-прикид і халтурників, які розвиваються в закритих.приміщеннях, мотна знайти практично в ' будь-яку пору року. Каптурники з родів schiзtoceгus і Білохвіст ■появляються на виноградниках двічі на рік: в квітні-травні і в. серпні. Куси осінньої генерації так і не покидають лялечкових комірок, а залишаються в них зим/яати і на поверхню виходять лише весною. Після виходу з лялечки, яуки те дяякий час / 5-Ю днів / знаходяться в ляличкових комірках або коксг.ах. За 'це?* час в них хі'пин ізутгься покриви тіл&, ■ догфіяетть статеві- е'алози • і жуки набувають природного забарвлення. ; ' , ■ .

Після парування і відкладання яєць самці, а потім.і самки

гинуть. Тривалість життя дорослих жуків-таїпелів становить 2-3 тижні, у дерйвогрийів - 10-12 днів, у каптурників - до 3 тижнів, а у прикид - від кількох тижнів до 5-7, а іноді і до 9 місяців. Основну роль у тривалості гпття, поряд з їжею, відіграють* температура

і відносна вологість повітря. Дорослі жуки шовковистого прикиди-Нір'Ьиз Ноіоіеисиа були знайдені в соляній тахті на глибші 120240 м., де практично була відсутня характерна їха, крім дерев"я-них стоваів-пгдлірок і невеликого вмісту органічних речовин в грунтових насипах, сто слуяяли їжею жукам. В шахті зберігалася порівняно стабільна температура близько І8-20•С і відносна воло-і'іс^ь повітря 66-90#. ■ -

4.Р. Кількість генерацій . .

Переважна більшість жуків а надродиии бострихоїдних протя-. гом року утворюють одне покоління. У ттеліп з родіврГіоЬіиш і

• НайгоЬгеєшіз РОЗВИТОК триває 2-4 роки. Види 3 родів Ьавіойегша і ^ероЬічгапри температурі 28-32‘С і вогкості субстрату 11-14# утворюють 3-4 генерації протягом року. Жуки-прикиди при кімнатній температурі утворюють лише 2 генерації на рік. У багатьох каптур-нкків і деревогризів розвиток одного покоління завершується за .два, роки, а за несприятливих умов цей процес затягується до трьох, років. Каптурник' з родів зсЬібі;осєгоз і віпохуіоп утворюють дві "операції: весняну і літню. Жуки, то відроджуються в кінці літа, часто тая і не покидають лялечкових комірок і залишаються зимувати з деревині. .

Основні відомості про екологію найпоширеніших видів бостри-х їдних зведені в таблицю І.

Таблиця І. Екологія найпоширеніших видів '

бострихоїдних фауни України

N х Екологічна ха-Ч^ч--Х рпктерисчика Нязри ч видів ч ,а г4 ^ £-* СЗ о в; •м • И Р? Й ^ Ч £г ♦м .м їг! іс N я О »н К о ї и; Р О £ Гч а, Іі >С & £м Ьл о ^ § ^ ё & п і-о ^Іг Р: ОО в- § Ь^' гз у о гйСс; Р о *г * її ь-с: ґі к " 6" V ’ С-. • * о о д . *м X' Ь £« Р- К ^ * >, £ § ^ & Кількість генерацій

І 2 3 4 5 6 7

АпоМи.1! рипсЬїЛит . 50 14 І0-ЇІ 14 12 І

І 2 3 4 5 6 7

Оіієотегив р'ЬіІігюісІез ЗО 10-12 22-23 14 24 І на 2р

Хез-ЬоМит гиї'оуіНивит 40-60 17 24 14-20 24 І на 2р

Stego'bium рапіср’т ІОР 8 1,5 15 . 2 4

Ьазіогіегта веггісогпе 120 7 1,6 8 2 4

Вбз'Ь'і'усІїісІае

№ігоре:гЬ1іа дотіяіса 500 7 0,7 5 І 4

БЛіб^осєгоб Ьітасиї. ЗО 11-14 11 І? 12 І

І^іпісіае '

РЬіпиз ґиг 65 16 2 15 3 2-3

йіЬМггаї рзуїіоісіез 260 6 2,5 14 3,3 2

Ніріив Ііоіоіеисиз 220 16 2 25 3,3 2

T/yotidae

"ІусіиБ ри'ЬеБсеаз .70 П 23 21 24 т ■ X

Аналіз екології окремих родин бострихоїдних показує,'!!» плодючість сток, розвиток преімагінальних стадій та кількість генерацій залежать від способу життя виців.та умов середовииа.

Розділ. 5. Зоогеографічний аналіз бостоихої днотг Фауни України 4

В складі бострихоїдних фауни України виділено 12 основних зоогеографічних комплексів,- ареали яких, крім ефіопського та . індо-малайсьяого,на виходіть за мехі Палеарктгоси.. , ,

У Формуванні- зоогеографічних комплексів спостерігається така закономірність,; то основу космополітного, голарктичного - і .т^аиспалеярктачного комплексів-складають синантропні види, широко, розповсюджені людиною. У -всіх' інших комплексах переваг» складають види, які'вільно живуть в природі і но макть мокли-ВС'СТеЙ до тШрокого розселення.' : . . .

Узагальнені кількісні дані гро зоогеографічна -'лошЕретт _

. 16

бостркхоїдних регіональної фауни зведені в таблицю 2.

Таблиця 2. Зоогеографічне поширення бострихоїц-них фауни України ,

Кількість видів Всього

Гп/п тип , ' АРЕАЛУ 9 р н Н СР 1 3 п м д « & 8 ■ 1 И Й к 3 о н ЕН £ Ь? Кількість видів Процентне співвіцнош.

,1 і Космополітний 3 І 3 _ 7 5,6

2 Голарктичний 3 2 6 І 12 9,6>

3 Трзнспадеарктичний 9 І -■ І II 8,8

4 Європейський . 5 І 4 - 10 8,0

5 Європейсько-сибірський 19 І І - 21 16,8

Є Європейсько-кавказький 12 І 2 - 15 12 .

7 ^вропойськс середньоазіатський 7 - - 7 5,6

0 Європейсько-середземно- морський 9 2 2 ■ І 14 11,2

9 Серй.цземноморський 9 5 3 - 17 13,2

10 Кримсько-кавказький 4 - 3 І 8 6,4

и ефіопський - І - - І ' 0,8

12 Ікдо-калайський - І - - І 0,8

ВСЬОГО 80 16 і 24 4 124 100

Виходячи з результатів зоогеографічного аналізу бостряхоїп;-них фауни України, иотаа зробити висновок, то основу фауни регіону становлять європейсько-сибірські, європейсько-кавказькі, середземноморські, європейсько-середземноморські види / 53,2% /.

Дето метою кількістю видів представлені голарктичний, транспале-арктичний і європейський ко’Тілекси / 26,49? /..Важливе значення у формуванні регіональної фауни маять кримсько-кавказькі види / 6,45? /. Космополітні і європейсько-середньоазіатські види я Україні нечисленні і становлять лігле 13,6

Розділ 6. ГТг. ..ктичне значення бострихоїцннх і заходи боротьби з такі.члквима ті дами . ЗУуки надродтш бострихоїдних - це специфічна група.комах, більша частіша життя яких проходить в сухій деревині, трав'янистих рослинах, продовольчих запасах, грибах-трутовнках Т0РП.

Переважна більшість видів вільно кинуть в природі і займають певну екологічну нішу. Всі вони є деструкторами орг?нічнііх речовин. Липо близько 3° пидїв пристосувалися до синантропного -способу чиття і завдають певної шкоди господарству лпдини.

С.Т. Трофічні зв"язки бострихоїдних'-

У відповідності із загальноприйнятими критеріями тропічної спеціалізації всіх бострихоїдних, крім видів, які розвиваються в продовольчих і Фуражних запасах, мочна розділити на моногоагтв А •попелі з підродини иогсаЬотіаае»' каптурники з підродини рх>і-пае і деревогриги/, олігофагів / більшість гааяеліз і калтурик-.КІВ / та ПОЛІфагІВ / И8ГІЄЛІ З ПІДРОДИН АпоЬііпае і Хуі^іпіпав та майже всі види хуків-прикид /.' ,

На основі морфологічних особливостей личинок та їх здатності руйнувати субстрати, всіх бострихоїдних за способом живлення можна розділити на^Фер^ентативних ксилофагів, деструктивнії* хси-ломіцетоФаг'ів, сапрофагів, фітоксилофлгів, міцетоФягів. Сере і них наПчисленнішу групу склад^ють^ферментативні ксилофаги, інструктивні ксиломіцетофаги і салрсфагн?. ' . • '• .. . . .

6.2. Екологічні угруповання бострихоїдних та їх практичне значення . , ’ ■

. У відповідності до субстратів, в яких розвиваються личинки, всіх бострихоїдних фауни України молна розділити на 10 екологічних груп. За основу такого розподілу взята система розподілу

■ ияіелів на біологічні групи з&пропоноьаи.» Я.Домініко» /ійпіаік , 1955 /.Внесені доповнення стосовно жучів-каптурників, прикид і деревогркзів. Дякіпро екологічні групи бострихоїдних. зведені в та' .г/лп; 3. : ‘ •

Тяйлиця 3. Екологічні угруповання бострихоїдних фауни України 1

V ^ Родини , бострихої цних Типи ' субстратів ‘ Кількість вплів

!'Ч'п и « н ІН (Ч о 5 м д 1 н 1 « « 8 3 1. 6 а ІЇСТІИЛЕ ■ ! ■ 1 Всього "

І Стара суха деревина ■ 10 т А - - II

2 Свіжа волога деревина ' , 12 2 - 4 17

3 Кйнбт?* старих н*гіоя*і?но відмерлих дерев . 4 2 — — й

4 Кора старих дерев 4 - ' - - 4

5 Шишки хворих дерев 6 - - - 6

б Гнила деревина, лісова підстилка, дупла, гнізда'птахів і гризуні» 3 6 • 9

7 ГрябИ-ТруТОЇИКИ і доповняй 8. - . - - 8

8 В:-?нограцма лоза - 9 - -■ 9

Сухі травилішсті рослини і екскременти травоїдних тварин 8 “ “* 8 ,

10 Продовольчі і промислові запаси 4 2 10 - 16

всього 59 те 16 4 95

.Із таблиці 3. пито, то переважна більшість гаагоелів розвп- „■ гаються у старій сухій деревині. П&гето виців з цієї групи заселяють старі і відмерлі дерева листяних і хвоЧних порід, деякі з них поселяються в еухобочинах живих грабіп, ду^ів, лип. До цієї

групи вілрєсено також багато синантропних видів, які пожодяу-ють оброблену ^ер івииу: конструкції будівель, дотаеч, віконні рами, двері, меблі, предмети домачтнього вжитку того. Значна кількість сташзлів зустрічаються в еухі.3 трав"янистій рослинності. Каптурники надають перевагу виноградній лозі. Основним субстратом для розвитку деревогризів є свіжа, волога деревина дуба і бука. Порівняно невелика група вгагаелів, каптурників і прикид _ опанувала продовольчі запаси. В результаті своєї життєдіяльності завдають значних збитків народному господарству. Експеримгнталь-ні дані показали, ио популяція зеогівого нагеля на протязі року збільшується в 10-12 разів. Втрати в зерні від цього шкідника . Покуть досягати 401?. Популяція паяелів роду іавкхіегта , розвиваючись в сухій лікарській сировині знишує близько 60# даного , субстрату. . ' - '

6.2. Методи боротьби з шкідливими видами боетрихої цних

На основі вивчення біології та критичного аналізу літера,-турних даних нами рекомендовано' найдоступніші і найефективніші засоби боротьби з шкідливими видами. В регулюванні чисельності ■ бострихоїдігах можка використ:яувати пониження або піцвигтення ■ температури до критичних меч, опромінення’заражених матеріалів електромагнітним полем, регулярне провіювання сипучих і фураяких запасів. При хімічній боротьбі доцільно використовувати порошкові -інсектициди: перитрхн, дреоч, гардону та даронок ліидяку /ЬЬоГіїй ,Сгіза£и11і , 1960; ІЬтіпіспіпі, ЕегЬопа, 1974; Тань Сянь-чам, 1065 /. Крім того мо*я& проводити вологу дезінсекцію розчинами Флориду цинку,'пентахлорфеьолу, борної кислоги /&ес'с -1970; Карасев, 1983 /. Д.Шккреяов і А.Стоянова / 1573 Аре-. комендують застосовувати такі препарати: агарій 1050,-савін £5, мезурол 50 та гардону 75, які в концентрації 0,2-1% даоть 100? смертність шкідників і зберігають’токсичність-протягом 10 діб. Найефективніші результати 'в боротьбі з шкідниками запасів і деревини дає фумігація цих об"єктгл газоподібними інсектицидами: дихлоретан, хлорпікрин / Болотин, 1975 /, гексахлоранові димові ілі тни / їїикренов, Стоянова, 1973 / та ін.’ : '

В обмеженні чисельності твідових видів важливе значення мають їх природні вороги. В паркіу чергу це стосується їздців з . родин Вгасопісіао , Веїу1ій.р.е ,. ІсЬпеииопісіае і РЬегооаІійае . Ллчи-

нок, лялечок, а іноді і дорослих жуків знищують різноманітні клі-о'і, жуки-пестряки та карапузики. .

Важливу роль в обмеженні чисельності бострихоїдних відіграють пройтлактичні засоби: просушування матеріалів, покриття деревьями* виробів фарбою або лаком, просочування оліфою, вапнування, утримування зерносховищ та складських приміщень в відповідному санітарному стані і т.д. .

Додаток І. Таблиці для визначення дорослих жуків

0 наяродичи^я^гтсЬоігійя. .

■ В додатку наведені таблиці для визначення дорослих жуків надродини бострихоїдних фауни України та суміжних територій. В таблицях для визначення імаго каптурників і прикид пропонуються оригінальні малюнки геніталій самців близько ЗО видів і малюнки окремих частіш тіла, то має важливе значення в діагностичному плані. Для жуків-ташелі малюнки геніталій не наводяться, поскіль-кн нони досить детально подані в монографії В.Логвиновського / ІС'85 /. .

Додаток 2, Еколого-фауністичний огляд надродини

Бо в'ЬгусЬоісіеа Фауни України .

В додатку наведено еколого-фауністичну характеристику 124 -видів бострихоїидих фауни України, шо відносяться до 36 родів, •

10 підродин і 4 родин. В роботі прийнята система класифікації, твердокрилих Р.Кровсона /Сгоювоп , 1967 /. .

. При складанні еколого-фауністичної характеристики встановлено такий порядок викладу: сучасна латинська назва, поширення,

/ с?ітоі'г?, Східна Європа, Україна /, особливості екології, практичне значення, матеріали особистих зборів. Наведено відомості про місця проживання, частоту зустрічаємості, добову і сезонну активність, цикл розвитку, плодючість, розвиток гтреімагінальних стадій, тройічні зв"язки, практичне значення виду того.

Висновки ' ■ . ,

І. У фауні України нами встановлено 124 види жуків з надро-цини бострихоїдних, які відносяться до 36 родів, 10 ПІДРОДИН І.;

4 родин. -Серед лачгелів найчксленнігами є підродини Хуіеїіпілае-22 види, АпоЪИпае - 19, Іюгса1;ошіпае - ІЗ і ВтоЪИпае - 12. Родина каптурників представлена 16 вида™. З родини прикид поре-

важають представники роду ptlaus - 20 видів. Деровогризіг у фауні України представлені лисе 4 видами. Три види жуків-гшпелів /ід-sioderma luminosuai Iogv., L.minutuni Iogv. і Ebrcatcma otrfcrita logv./ виявлено вперше в європейські*! частіші СЦД і в тому числі

і в Україні. Підтверджено зквхочлеичя на території України виду Xestobium pluabeun 111. ліспе одноразово виявленого A.M.£o*-rmjt>-ким /іошпіскі , ІЬ84 /. Уточнено ареал карантинного виду тіч»-pertha docinica F., який на сьогодні опанував зерносховища не . тільки в південних, але й в східних і центральних областях Укрл-їни.

2. Близько 80 видів боетржсої^.лх є ксялоФагаки, характерними для лісової і лісостепової зон України. Невелика група видів розвиваються в трав"янисїіЧ рослинності Лісостепу і Степу. Близько

ЗО видів пристосувалися до синантропного способу жиггя і розвивається в запасах зерна, круп, боропка, сухої лікарської сировини, у виробах з дерева тошо. НаЧбіль’яа видова різноманітність , спостерігається в лісостеповій зоні України, в Криму і. в Закар-. патті, то обновлено сприятливими умова»га для їх розвятту*

3. Дослідження способів живлення личинок бострихоїдігах доз-

волило тділити серед них кілька груп: берментатявні ксилофага, деструктивні ксиломіцетофаги, сапроксилофаги, фітокс'илс“аги і .міцетофаги. Враховуючи специфіку субстратів, в яких розвиваються личинки, доцільно виділити кілька екологічних угруповань: меикзк-ці старої деревини, свіжої деревини, камбіального шару старих дерев, кори, пишок хвойних порід, гнилої деревини г лісової підстилки, грибівгтрутовиків, сухої трап"яної рослинності та ггродо-вольчих і промислових запасів. *

■ 4. На основі результатів порівняльно-морфологічного, ангугізу

личинок встановлено, .то форма тіла, їх розміри, а також наявність чи відсутність тапикіп на тергітах, розміри і форма дихалець можуть бути основними діагностичними ознаками родин і підродин. Будова нижньої щелепи, форма верхньої губк'тд кількість типиків на тергітах тіла є ознако.» родів личинок. Надійними ознаками видів є Форма верхніх телеп, кількість і розташування не їх поверхні ретинок, будова' епі^аринксу, а також кількість "шпиків на косому. -3 чиргітів тіла., , ■ •.

. 5. Період аШркладзния у бострихоїцних тпгвак від Я тсттгтів,

до 2 місяців. Загальна нлоізпчісгь у бтль~ос*гі виді* складач .

30-70 яєць, хоча лона є значній мірі зметать від умов навколишнього середовища, наявності їжі та густоти популяції.

• 6. Преімагінальні стадії розриваються в стислі строки „а

. оптимальних умов: температура 28-32‘С, відносна вологість повітря 00-€5^ і вологість субстрату 10-14??. ГТри середньодобовій температурі до І8'С розвиток багатьох видів затримується в 2-3 рази, а при температурі до І4'С - цілком припиняється.

7. Дня більшості представників надродини бострихоїдних ре-

гіональної фауни характерний моновольтинний цикл розвитку. У невеликої групи таиелів, каптурників та всіх деревогризів цикл . розвитку тривав 2-3 роки. Деякі шашелі, каптурники та прикици за оптимальних умов утворюють 2-3, а окремі види - 4 генерації на рік. . ,

8. Найвкша чисельність і видова різноманітність бострихоїд-

них приходиться на травень-червень, з поступовим зменпіенням протягом літа. Деякі предстявники халтурників мають другий пік в першій половині серпня, а жуки-прикиди - в середині ковтня. Невелика група шателів такок відроджуються восени, проте на поверхню вони не виходять, а залишаються зимувати в деревині. Переважна більшість випів ведуть сутінковий спосіб життя і на поверхні субстрату з"являються лише надвечір, з 18 по 21 годину. '

9. У складі бострихоїдофауни України виділено такі зоогеог-;

рафічні комплекси: космополітний - 7 видів, голарктичний - 12, трансп?леярктичниіі - II-, європейський - 10, європейсько-сибірський - 21, європейсько-кавказький - 15, європойсько-серргтньоязі-г^ський - 7, європейсько-середземноморський - 14, Середземно- .. морський - 17, кримсько-кавказький - 8, ефіопський - І та ічдо- . малайський - І вид. . .

10. В природі бострихоїдні відіграють ватливу роль деструкторів старої деревини, грибів-трутовиків, с^гої трав"янистої рослинності, екскрементів травоїдних тварин тоїяо. Цим самим вони беруть Активну участь у руйнуванні органічних решток та включення їх в кругообіг речовин.

Лше невелика група з цієї нрдродши мають негативне зна-ченчя в господарстві людини. Сюди в перлу чергу відносяться вили, які поикодугуять вироби з дерева, продовольчі і деякі промислові запаси, ентомологічні колекції, шкіру, волосся, повсть, суху лікарську сировину, а. іноді деякі синтетичні матеріали та ви-

робл 'з мяких кеталіз. Для боротьби з »лсідливими гида?.® доцільно використовувати леї доступні і ефективні методи: фізичні/ ятя критичними температурами, опромінення електромагнітними хвилями, висушування сировини і матеріалів топк> /, хімічні / знезпрггу»ач-ня сировини і матеріалів поро-топогібішга, гідними і газоподібними інсектицидами /, біологічні / використання природних ворогів бострихої.дних, перл за все їздців, кліпів та хижих.туків /.

. Матеріали дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Подобивский С.С. Ч истории изучения т?уков падсемейстое. a>st-

ryqhoideaftayHK Украины // Материалы науч. конф. молодых ученых.: Тез. докл. - Киев. — 1991. - С. 48-50. .

2. -Подобивский С.С. К изучению' биологии зернового тоистыгака Eniz-opertha doniaica ?. /Coleoptera , bos^rychidae / на Украине // Запита растений. - М. - I9SI. --!3 12. - С. 39-40.

3. Подобивский С.С. К изучены; жуков надсекейства Eostrychoidea йаукы Украины // Материалы I научно-практической конф. молодых исследователей-зоологов Украины // Кн-т зоологии. - Киев.

. ■ . - 1992. - С. 36—35. ' ",

<£ Подобквский С.С. Описание личинки и куколки вдавленного хаяю-гаонника Xylonites retusus" 01 . /colecptera ilfes’cryciii^ae /

// Вестник зоологии. - 1092.' - !Гз 5. - С. 74-76.

5. Подобивский'С.С. К-изучения биологии к особенностей «роения

ЛИЧИНКИ куна—ТОЧИЛЬШИЯЬ Dorcatona cbtri-fca log'»../coleopfcsra > An.o'biid&r / в Украине // Вестник зоологии. - 1992. - ,Vi 6.

■ - с. 79-оії. : ;.. . . ;...

6 Подобівський С.С. Особливості геоіуафічного поширення та ехо-•-- --логії- шашелів фауни України //Матеріали звітно-наукової- ,конф’. викладачів- КЩЗІ ім. М.П.Драгоканова за І99Гр. - Київ. -1993. .

- - С. Ш-об. . . '.'Д;

-Підоксано до друку 2I.C9..I953p.06.I,2.5opwat 60х£'і I/IS. : Друк офсетнЕіі.'і'ир. 100.ЬааЗОІ.Безплатно. .

ДОД 7ДЕУ ІиіДрагоианояа, КлЇБ,Шгрогога;91-, '