Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Реконструкция плейстоценовых ландшафтов и климата бассейнов Днепра, Днестра и Дуная (по данным фауны моллюсков)

ВАК РФ 11.00.04, Геоморфология и эволюционная география

Автореферат диссертации по теме "Реконструкция плейстоценовых ландшафтов и климата бассейнов Днепра, Днестра и Дуная (по данным фауны моллюсков)"

РГб од

ЛКАДШШ НАУК УКРА1НЙ 1НСТИТУТ ГЕОГРАФ IÏ

На правах рукопису

Мельничук 1ван Васильович

РЕКОНСТРУКЦШ ПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ЛАНДШАФТ IP I КЛ1МАТУ БАСЕЙН1В ДН1ПРА, ДН1СТРА I ДУНАЮ (ЗА ДА1ШМИ ФАУНИ МОЛОСК1В)

11.00.04 - Геоморфолог1я 1 еволюц!йна географ!я

Автореферат дисертацП на вдобуття наукового ступеня доктора географ!чних наук

Ки1в - 1994

Дисертац1е» е рукопис.

Робота виконана на географ1чноыу факультет! Ки1вського ун!верси-тету !мен! Тараса Шевченка. * ......

0ф!ц1йн! опоненти:

1. Член-»«респондент АН Укра1ни, доктор геолого-ы!нералог!чних наук Д1ДК0ВСБКИЙ Валентин Якович

2. Доктор геолого-м!нералог!чних наук, професор

АДАМЕНКО Олег Максимович

3. Доктор географ1чних наук, професор

КОШИК Юр!й Олександрович

Пров!дна орган1вац1я: геолого-географ!чяий факультет Дн1пропетровського ун!верситету

Захист в!дСудеться " 23 " литого 1994 р. о 10°° год. на вао1-данн! спец1ал1аовано! ради Д.016.02.02 1нституту географ!! АН Укра'1ни за адресою: 252034, ы.Ки!в - 34, вул. Ваводиыирська.44,

3 дисерташ.ею ыожна оэнайоздитися у б!бл1отец! Iпетитуту географ!? АН У крайни аа адресоа: 252034, м.Ки!в~34, вул. Валоднмирсъка, 44.

Автореферат роз1сланий "Л". <Ы ъкл- 1994 р.

Вчений секретар

спьц1ал1вовано'1 вчено! ради, Передер1й В.I.

1шндидат географ1чних наук

ЗЛГАЛЪНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОШТИ

Актуадыпсть ?ем'»ь. Реконструкции природи плейстоцену иае не 'пльки ваялкве науково-тборетчне, а й практична значения. Протя-го.ч плейстоцену сфор/у^тиея освовш риск сучаоиях лавдиа1;>т1з. ЛослГдженяя лавдгаф?1в у^-улого лае гмогу роэкрити евелщ!» при-родних систем у час1 1 лгоетор1, глиОыр зрогушти ирсцеси Ххт.ога ¿орыувакнл. Тепер Штенсквно ролзивпеться нош! папрпм у палеогеограф! I - падеоландазфгогнаве^во. ¡¡ш>р--с до кяого г.оот!йко еростзе у зв'яуку з рогв'язанням г:"л'уильнпх проблем прнродс;:о--ристування, екодогП т<* глобальных тми кл1ыату. Це вкяшчде гл,;-бок;;х ьк<цкь 1 сто?И Сюркуъашш ;фиродио-?-;;«;гор1алый;;{ ком»л«кс1в /ЛК/ та зьксчшма рассей !хньою роаьмтку л т-ч ^'орш^ьпоГ да,:«-ренц1ад11, а шток вкдьлбкня фуикщоналъких взав»иозь'я&к1в ¡¿Ьл окрьмини компонентами иалеолакдаафт1в. Шгв&ивя причин 1 е-гло-но!Л1ркостей 8М»н иалеолакдЕифт1 в плейстоцену, пор1ЕКЯшш 1х 1з еучасшййи ландпафтак^ да® гмогу гробхтк ннуковий прогноз .тозБИТгу ландшафт 1 в ка майбутнэ, од 1 нити масштаб» впливу антропогенного чинника на природне довк'лля, а також розробити обгрунтован1 ре-комендацП з рац1ональнсУо корнстуЕання природными ресурсах«.

Основи палеолачдЕафтоававстьа закладено у працях М.Ф.Векли-ча, А.О.Величка, I.П.Герасимова, '"В.О.Зубакова, 3.В.Дашкевич, М.О.КуниЩ, К.К.Маркова, Н.О.С1ренко, I.Г.П1допл1чка, Л.Б.Гух1на, СЛ.Турло, В.Ложека та 1н. Разом з тим багато гоиань палеоланд-тафтознавства ще недостатньо роэроблено, зокрема питания еволвцП давн1х природних систем, пр'осторово1 диференц1ац11 палеоланд-шафт1з р1зного таксоком1чного рангу, формування 1хньо1 широтно зонально1 структури 1 м!жрег1онально1 кореляцп та 1н.

; ШЕй 1 завдання роботи. Метою Ц1е1 роботи е реконструкЩя палеоландшафт1в 1 палеокл1мат1в основних етат1в плейстоцену р1внинних територ1й басейн1в Дн1пра, ДШстра 1 Дунаю за допомогено малакофаун1стичного та 1нших метод1в, з'ясування законом1рностей 1хнього розвитку й диференц1ац!I в час1 1 простор1 та проведения м1жрег!онально1 кореляцП палеоландшафт1в. У'зв'язку а цим було поставлено й розв'язано так! завдання:

- проведено вивчення континенталыю! фауни молюск1в субае-ральних плейстоденових в!дклад1в /лес1в 1 викопних грунт1в/ басейн1в Днепра 1 Дн1стра, а також проанал1зовано малакофа-ун]стичн1 дан] 1нших досл!дник1в, з!бран1 в басейШ Дунаю;

- проведено стратиграф1чну кореляц1ю фауновмЮних пор1д опорних та 1нших розр1з1в плейстоцену;

- проведено еколого-географ1чний анал!з плейстоденових мо-

- г -

люскш 1 пор1вняння 1х !а сучасними а метою вдоеконалення палео-ландыафтних реконструкц1й;

~ уточнено ареали окре.мих вид1в молкскЛв 1 малакофаунюткч-нах компли;ко1в, 1хн1й розвиток та географ1чне поширення на про-'гяэ! холодных 1 теплих етап1и плойтоцену;

- проведано рекинигрукц!» идееоландиаф*1ь 1 Гкиеоплиошв ч-л ы.лреПоиальну кср&лицш 1х, а гакож складыго илйоландшафтн! кархн-схемн ьс1х холодних 1 тешшх буаи1ь плеЬтоцеиу.

ДоСЛ! ДльПНН . Си'сКГиМ ДОСЛ1 д.т.1>ННл й НЛсйСТОЦёи'ОБа

кшггаиейгальнн фауна милюск!» сублеральних в1дклад|» баеейшь Дн1пра, Двлстра 1 Дуная. Бивча-иаси вина и опорних, отратотипних та 1НШИХ Г|Ос-р!цал ы\ едином методикою: Для цього використовува-лися природн1 й »1тучк1 ылслоынн», л також слец!альяо пробурен!

1 евердлоглн::. Черепам: псмсск>в гжйдеко 1 впечено с ус!х Д1толого-стрнтигра'1лчних горизонтах. К?1м того, ми досл1дхуьгит голоиенсг.! й сучасн; уолкск;: бе~г,осеродньо у в1дсдонешН абэ поб-дкзу иього. Вони Бикористовувашся для поршшкя 3 ПЛеЙСТСЦйНО-*ими молоскам». Значку увагу ми придтчли вииченню М'шоскш ви-коппих групПъ, у иких ду недав.чьао часу булл в;дс:.:1 одиничнГ Е1:ах1дкн череппшек. 'Застосувания доскокаяНго! методике дата ж/огу • одергати масоькй малйко^йуиЮтичний матер!ал а £<икопних грунт 1 в 1 «авДЯКИ цьому СвоПе-ре] ¡ЪНО ПрОС'Л 1 дкуъати розыггок .]иуни молчок 1ь на есьому протяэ1 иитропогену, а такол проьс-сти реконструкций 1 кореляц!» Пси:еоландйг^т1 в.

•• Вта!дпян ц»гсг»>вл. Оскоьой Щр! робота стали результата польоых ; кам&рьзышх доо/Лд.чеПи ¿ад ми «олюолв, виконанкх про-Тп'гоы 15С.З-5Э рок!в, -¿и о^аы^кий Гсоло» ¡ча»;«, геоморфолог1 чйий ■ кальонтолсПчний ыатор1ал. Виьчення б1льлост! розр1з1в провсди-дося комплексно (загадьногеолопчнлх:, геоморшолоПчлим, палеопе-долопчпим, М1нера'101-1ЧЫ1М, ¡¡маико-х)М1Чним, иалеонтолоп чним та шлаки методами), ¿1 цч дшга амог/ ьва&милиатролк/ва'.ы одер&ап1 результата. Автор безпосередньо брав участь у допл1дженн1 понад 200 розр1в1в 1 багатьох сотонь свердлошн плейстоценових в1дклад!в.

ПалеонтолоПчна колекщя складаеться з 1280 вбор1в, що нал1чують десятки тиеяч черелашок наэемних ) прЮноводних мо-люск1Е, а1браних ] сизначених автором з ус1х в!домих плейстоценових ровр!з1в басейн1в Дшпра, Дн1стра 1 Дунаю (в межах Укра1ни, Молрови 1, частково, Чех11 1 Словаччини). Кр1м того, для науково-го анал1ау використовувалнся колекцП колмск1б, з1бран1 в басей-нах Оверського Д1ния, Дону й Кубмн!, а також у Приму,СередШй Аз11 та на 5акавка.зз 1. Прознал! аовано тнкск 160 вбор'1в молюск] ь. що передали авторов1 ^.ля визначенкя геолоПчн! еиспедии,1Г й нау-

ково-досл!дн1 орган1зац11. При виконанн1 досл1дження опрацьовано 1 використано також фондов! матер1али 1нституту зоологи 1м. I .ТЕмальгаузена АН Укра1ни, Зоолог 1чного 1нституту ЛИ Pooll /Санкт-Петербург/ та збори фауни мол;оск1в М.О.Веклича, В.М.Моту-за, М.0.Куниц!, А.Л.Путя 1 В.М.Ляшинського. Авторова колекЩя мо-люск 1 в эбер1гаеться в Ши'вському ун!верситет1 1м. Тараса Шевчсн-ка.

Основн! положения, що захищаються. 1/ Басейни р1к дшпра, ДШстра ! Дунаю в аслэдними парагенртичиими лгчндп'афтними система-мл. Нозвахаючи на неоднаков! прояви тектоШчннх 1 геоюго-геомор-фолоПчнкх умов та па вплив Скгндштвсыссго й Алынйсысого ?лс-деШиь, на доел!дкуван!й територП збереглося багато сп1льних рот з етапнсст! роззитку ландшфт1в 1 фауни молшпв плейстоцену, як' в1дбивають глсбальн1 зм1ни кл!мату.

2/ Басейни р1к можна розглядати як велик1 екосистеми, в игах формувалися певн1 комплекс« молюек1в, перевахно з азтохтонних вид1в. Ixhi поширення ! розвиток у плейстоцен! т1сно эаледали з!д широтно! зональност!, довгогно! диферен!{1ац11 га авональних особ-ливостей палеоландшафт1и,

З/Ыолюски, в:швлен1 практично в yclx л1толого-генетичних типах в1дклад!в як льо>довиково1, так4 лесово1 формац1й, належать до пойМлотермних тварин, ¡до реагують на найменш! эм1ни темпсра-тури, вологост1 й грунтово-рослинного покриву, тому 1х молпа усШшно використовувати для реконструкЩ I кл1мату й ландшафт 1 в плейстоцену.

4/ Кожний палеогеограф1чний етап плейстоцену характеризуется певним видовим складом малакофауни. У розр!з! виявлено чергування р1знотипних фаун молюск1в. Особливо значка р1зниця у склад1 фауни - м1ж лесами й викопними грунтами. Бона менше вира-жена м1ж р1знсв1ковими лесовими йгрунтовими горизонтами ранньо-, середньо- 1 Шзкьоплейстоценових в!дк.лад!в. У п1вн1чному напрям1 р'зниця у склад1 фауни молюск1в льодовикових 1 м1жльодовикових утЕорень плейстоцену зростае.

5/ При палеоландшафтних досл1дженнях вакливе значения мае вивчення 1 пор!вняння викопних 1 сучасннх молюсЮв, з1браних у в1дслоненн1 /шурф1, свердловин1/ та поблизу нього. Ч1тко спостер1гаеться залежн1сть м1ж типами ландшафт1в, колиЕаннями. кл1мату 1 функцЮнально-морфолоПчними зм1нами молюскш. Географ 1чний ландшафт, на думку Л.С.Берга /1922/, впливае на органами примусово, заставляе вс1 особини зм1нюватися у певному напрям1. Пор1вняль'но-морфолог1чне вивчення сучасних . 1 викопних М0ЛЮСК1В, а також 1хн1х ареал1в даэ додатковий матер!ал для пале-

оландшафтних реконструкц1й.

б/ Басейни Дн1лра, Дн1стра 1 Дунаю е класичкою области зв'язку п1вн!чноевропейського 1 альШйського зледеШнь а поза-льодовиковими областями. Анал1з фауни молюск!в плейстоценових в1д'лад1в та ЛшЗ дан!- св1дчать про с;шхронн1сть пзлеолакдиафтних под!Я 1 про можливЮть коредяцП палеоландкафт1 в 1 1хн!х окремих компонент)б ка досл1джуван1й територП.

Каукоге 1 'практично значения роботи. Проведено досл1джеиня й агкшз ллейс?оценово1 континектглыю! мала;;офаут; р1вншшо! територП басейШв ДШира, Дн!стра 1 Дунаю, уточнено систематику дея-ких ьид1б, роконструйоьано п^солакдкйти й проведено шзкСасейис-ву корельцШ 1х та складиы> палеоландшафты1 карти-схеык 7 тепли:: 1 0 холод.чих етап1в. Виявлено основн1 просторово-часов1 зако-ноы1рност1 розвитку фауки мол;оск1в /направлен 1сть, риты1чн1сть, необоротг!1сть, аональн1сть 1 азональн1стъ/. Ка основ 1 еколого-географ!чного анал!ву фауни молюск1в в!дтворено кл!матичн1 умови 1 типи ландшафт1 в окремих етап1в плейстоцену.

У робот! розв'язуються окрем! теоретичн! питания розвитку палеоландшафтознавства як науки про ПТК, класиф!кац11 й таксо-номП лалеоландшафт1в, 1хньо1 ст!йкост! й м!нливост1, в!ку й три-валост], законом!рноет1 просторово! диференц1ац1I, прогнозу розвитку ландшафт 1 в на оенов1 екстраполяц!I палеоландшафтних ре-конструкт й, етапност1 розвитку палеоландшафт1в, у т.ч. фауни мо-люскЮ 1 мэлакофаун1стичних комплексов та законом¡рностей 1хнього гео'граф1чного поширення й еволюЩйного роэзитку.

Ма.такофаун!стачн! досл!дження автора були складовою чаотинов комллексних палеогеограф! чних досл!д*1ень плейстоценових а1д-клад1в, як! виконувалися п1д загальним керШгицтвом М.Ф.Веклича. Результат:: 1х виг.ористано для обгрунтування схеми палеогеограф! чних етап1в 1 до!сладно1 стратиграфИ антропогену Укра1ки, а також рег!ональиих стратиграф1чних схем. Вони вшориетовуються при великомасштабному геолог!чному та 1нкенерно-геолог!чному ан!манн1 для буд1вництва, мелЮрацП та пошуК1в корисних копалин. Матер1али-досл!джень включено до 14 наукових зв1т!в, як1 передане досл!дницьким та виройничим орган!зац1ям.

Результата ц!е1 роботи використовуються в навчальному про-цес1 при викладанн1 курс)в "Палеоландшафтознавство", "Метод! полових еколого-географ! чних досл1джень" та "Географ! я Укра1ни" як! читае автор на географ!чному факультет! Ки1веького ун1верси-тету !мен1 Тараса Шевченка.

Апробац!я X впровадження результат 1 в досл!джень. Оснсшп по ложення дИсертаШ! двпоЫдалися на С!-й /]068/, 4й.'1971", 6

/1979/, 7-й /1983/ 1 8-й /Лен1нгрэд, 1987/ Всесоюзних нарадах по вивченню молюск1в; на 8-му /Париж, 1969, публ1кац1я тез долов^!/, 10-му /Б1рм1нгем, 1977, публ1кац1я тез допов1д!/ 1 11-му /Москва, 1982/ конгресах IHKBA; на 27-й cecll М1жнародного гео-лопчного конгресу /Москва, 1984/, 23-му M1«народному Географ 1чному конгрес1 /Москва, 1976/; на 6-му /Тб1л1с1, 1970/ 1 8-му /Ки1в, 1985/ з'1здах Географ!чного товаристЕа CFCP; на 3-му /Харк1в, 1975/, 4-му /Луганськ, 1980/, 5-му /С!мферополь, 1985/ i 6-му /Одеса, 1990/ з'1здах Географ!чного товариства УкраТни; на Всесоюзному симпоз1ум1 "Пер1одизац!я 1 геохронолог 1 я плейстоцену" /Лен1нград,"1971/; на зас1данн1 KomícII по вивченню четвертияного перЮду АН СРСР /Москва, 1968/, на республ!канськ1и конференц11 "Палеогеограф1чн1 та 1нженерно-геолог1чн1 основи рацЮнального використання молодих геолопчних формаЩй п1здня Укра1ни" /Одеса, Симферополь, 1974/, Есесоюзн1й конференцИ "Палеогеограф! чн1 основи рацЮнального використання природких ресурс1в" /Дн!пропет-ровськ, 1977/; на Всесоюзн!й нарад1 "Екосистеми в стратчграфИ" /Владивосток, 1978/; на 6-й Всесоюзн!й нарад1 по вивченню крайо-вих утворень материкових зледен!нь /Льв!в, 1980/; на Всесоюзн1й науково-практичн!й конференцИ "Використання принцип 1 в цикл1чност 1 для роз^енування лесових в1дклад!в з практичною метою" /Полтава, 1983/; на 7-му Всесоюзному симпоз1ум1 з ícTopil озер /Лен!нград, 1986/; на республ1канськ1й науков!й конференцИ "Географ1чн1 основи рацЮнального природокористування" /Кан!в, 1984/; Всесоюзному симпоз!ум! з викопних гастропод /Душанбе, 1982/; на 36-й ceci! Всесоюзного палеонтологiчного товариства /Сиктивкар, 1990/; на 6-й /Кишин1в, 1986/ 1 7-й /ТаллПш, 1990/ Всесоюзних нарадах по вивченню четвертинного перЮду та 1н.

Результата досл!джень впроваДжено 1 вони використовуються plзними 1нженерно-геолог!чними 1 пошуковими ооган!зац1ями. íx узагальнено в госпдогов1рних зв!тах по досл!дженню Середнього ПридШпров'я, П!вн1чного Причорномор'я, Донбасу 1 П1вн1чного При-азов'я, Надпорожистого 1 Порожистого Придн1пров'я, Вовчансьго виступу, Р!внинного Криму, KaxoBCbKoí зрошувалько! системи, Воли-но-Под1лля, Прикарпаття та 1н.

Публ!кац!I. На тему дисертац11 автор опубл1кував 5 моно-граф!й /у сп1вавторств1/ 1 85 статей 1 тез допов1дей.

Структура _1 обсяг роботи. ДисертаЩя складаеться !з вотупу, 6 розд1л1в, висновк1в, списку л1тератури э 419 назз, у тому числ1 75 1ноземних джерел на ochobI латинськоГ граф!ки, загальним обся-гом318 стор1нок машинописного тексту, 33 рисунк!в, 13 таблиць i 16 карт-схем.

- б -

Загадьн! зауваги. Еивчення антропогенових в!дклад1в 1 фауни молмск1в автор зд1йснював в 1нститут1 геолог!чних наук АН УкраГни та 1нститут1 географП АН УкраГни при виконанн1 держбюджетних 1 госпдогов1рних роб 1т.

Весь час авторов1 надавали велику допомогу 1 сприяли його прац1 М.Ф.Веклич, О.М.Маринич 1 М.О.Куница, а на завершальному еоап1 - П. Г. Шищенко.

При вивченШ фауни молюсюв викопних грунт 1 в автор пост1йно користуваЕся консультации Н.О.Оренко.

Одержат додатковий палеонтолог 1чний матер!ал з антропогенових в1дклад1в Пол1сся, Прикарпаття. Волино-Под1лля, Середнього Придн1пров'я 1 П1вн1чного Причорномор'я авторов1 допомогли Г.В.Иас1чний, I.I.Залеський, Г.Г.Грузман, В.С.Деута 1 В.К.Смоля-га, як1 орган 1зували 1 провели спеЩальне бур1ння свердловин та Шдготовку шурф1в.

Завдяки сирилнню сп1вроб1тник1в Зоолопчного 1нституту АН РосII /Санкт-Петербург/ I.М.Лихарева, А.С.Довгялло, О.О.Скарлато 1 ЯЛ. Старобогатова автор одержував консультацП й мав змогу пор1внювати сво! колекцП а фондовыми колекЩями музею 1нституту.

Шд час польових роб!т автор консультувався з О.Т.Артюшен-ко, Г.1.Горецьким, В.М.Мотузом, О.М.Адаменком, Г.О.Бачинським, М.б.Еарщевським, I.О.Запольським, В.О.Зубаковим, Д.Д.Квасовим, К.М.МатвНшиною, В.М.Напрним, В. I .ПередерШ, СЛ.Турло, Н.П.Герасименко, В.А.Дубняком, А.М.Карпенком, 1,Б.Люр1ним, В.В.Фуртесом та ¡н.

Чеськ! доел1дники А.Вайсгар, Я.Ваватко, АЛван, В.Еалатка 1 Я.Сладек оэяайомяли автора э деякими опорними розр]зами басейну Середнього Дунаю 1 сприяли одержзнню р)дк1сних палеонтолог1чних видань.

Вважаю приемним обов'язком висловити вс1м цим до6род1ям свою глибоку подяку.

Р03Д1Л 1. КОРОТКА 1СТ0Р1Я £ИБЧ53Ш,ПЛЕаСТ01521С^1С\ ШЛШии ЕАСЕТШ1В ДШПРА, ДШСТРА I ДУНАЮ /ОСНОВН1 РЕЗУЛЬТАТ» Й НЕРОЗВ"ЯЗАШ ПРОБЛШ/.

У досл1дженн1 фауни молюск1в плейстоценавих в1дклад1в басейн1в Дн1пра, Днютра 1 Дунаю можна вид1лити три етапи.

На першому етап! /середина минулого стол1ття - до початку першо! св1тово! в)йни/ э'являються поодинок.1 публЖацП прс знах1дки черепашок гастропод у дилюв1алышх в1дкладах досл1длува-ного району. Це робкий I .Ф.Леваковського, А.Слав1ка, М.Л.Бар-

бот-де-Марн1 1 О.П.Карп1нського, А.Ломницького, А.Ркегака, Т.Кор-моса, П.Я.Армашевського, 0.В.Гурова, В.К.Агафонова, М.О.Соколова, 1.Бабора, П.А.Тутковського, В.Д.Ласкарзва та 1н.

На цьому етап1 фауна молюск)в використовувалася для визна-чення в1ку 1 з'ясування умов формування Шслятретинних в1дклад1в, а також для стратиграф1чного розчленування 1 м1жрег1онального зютавлення 1х.

На другому етап! /м1ж перкою $ другою св!товими в!йнами/ з'являються спец!альн1 прнц!, присвячеШ сучасним 1 плейстоцено-вим молюскам. Серед них сл!д назвати монограф!чну працга Д.Геера.

Вначний внесок у вивчення молюск 1 в четвертинного пер)од1' вн1с ВЛ.Крокос. У межах басейну Дн1пра в!и констатуБав шють горизонта /"ярус1в"/ лес1в, як! розд1лягаться викопними грунта-мн. Кожен з них був охарактеризован'«^ фауною молюск1в.

Розширюються досл1дасення четвертинних з!дклад1в, ' у тому числ! й фауни молюск!в, у басейнах ДнШра 1 ДнЮтра. 0бширн1 в1домост1 яро фауну молюск1в е у працях Г.Ф.Шрчинка, Т.А.Ыанг1к1ана, О.П.Павлова, Б.Л.Личкова, Н.В.Пименово1, Д.Г.Ка-ман1на, Р.Г.Виржик1вського, Ю.Полянського, М.О.Мельник, В.Г.Бондарчука, Л.Ф.Лунгерсгауэена, Г.I.Молявка, 1.В.Данилобського, I .Г.Шдопл1чка та 1н.

1з заоуб1жних досл1дник1в фауни молюск1в плейстоцену 1 голоцену сл1д в1дм!тити пращ В.Главача 1 Я.Петрбока та ¡н.

На другому етап1 було з!брано й систематизовано значний фак-тичний матер 1ал про фауну. молвск1в. плейстоценових в1дклад!в басейн1в ДнШра, Дн1стра I Дунаю. Було розроблено методику вивчення 1х, зроблено спроби рекокструюватя палеогеограф!чн1. умови фауновшсних' пор1д, стратаграф1ч!Ю розчлекувати й кореливати плейстоценов! в!дклади. . Проте дуже мала к1льк!сть палеоьто-лоПчних даних у викопних грунтах 1 нер1Биом1рк1сть вивчення в територюльному в1дношенн! давало змогу т1льки в загальних рисах виявити зм1ни 1 розвитск фауни молюск1 в у час! 1 простор1.

На -третьему /п1сллвоенному/ етап! значно роввирилися . комплекс.'] 1 досл1дженча четвертинних в1дялад1£ !з заотосуванням ф1зи-ко-х1м!чних та 1шсих метедш. У цей час з'являються-заеден! прац.1 про малакофзуну палеол!тичних стоянок Чех1! 1 Словаччиии Я.Петр-' бока. Широко використовуютъ фауну молюск!в для розчленування четвертинних в1дкяад1в 1- з'ясування палеогеограф!чинк умов 1хнього формування Ф.Барта, Е.Кролоп, А.Хорват, М.Вагнер, Д.Яяош), Я.Шлаш 1 П.Шюмег! та !и.

СпеШальн! досл1джешш малакофауни плейстоценових 'в1дклад!а баварсько! частини долини Дунаю проводили К.Бруннакк'ф 1 МГЕрун-

- в -

наккер, а також Ф.Брандтнер та 1н.

Еначний внесок у внвчення четвертинних молюс^1в Чех II 1 Сло-ваччиш зробив В.Ложек. В1н докладно вивчив фауну молюск1в лес1в 1 еиколних грунт1в, 1 це дало змогу використати малакофауну для стратиграф'.чаого розчленування четвертинних в1дклад1в та палео-ландшафтних реконструкц1й.

Дан1 про фауну молюск1в ЧехИ 1 Словаччини наводять у сво1х працях В.Гудець, 1.Брабенець, ККованда, Я.Гарчар та 1н.

Наземн! гастроподи пюляльодовикових в1дклад1в . баеейну В<;рхнього Дунай досл1джуваа Р.Дем, К.МюнЩнг, М.Лешер та 1н.

"Багату наземну 1 прЮноводну фауну молюск!в у ш1стьох грун-тових 1 п'ятьох лесовик горизонтах СередньодукайськоР низовинг виявили Ы.Пое, В.Димитр1евкч та 1н.

Значяо рогширилися малакофаун1стичн1 досл1дження в басейнах Ди1пра 1 Дн1стра. 1х проводили М.Ф.Всклич, М.О.Куниця, Е.М.Мотуз, Л.Г.Каманин, О.Г.ЕберзШ, М. I .Дмитров, ■ В. I .Радз1евський, В.М.Шовконляе, Н.О.Константинова, Л.Л.Путь, Ю.О.Кошик, 1.В.Лвр1н, В.В.Пол1щук та 1н. '

Вагат1 в1домоет! про фауну четвертинних в!дклад;в е у працях П.К.Замор1я, 3.Л.Соколовського та 1н.

Спец1алькГ малакофаун1стичн1 досл!дження в 6асейн1 Дншра 1 ' Швденного Бугу проводив М.Ф.Векдич. В1н еиявив законом 1рност1 поиирелня'молюск1в у р!зних генетичних типах Е1дклад1в 1 страти-граф1чних горизонтах. М.Ф.Веклич широко використовуе фауну мо-люск1в для рекоаструкцП палеоландшафт 1 в плейстоцену.

М.О.Куниця проводив малакофаун1стичнI досл1дження.антропоге-нових в!дклад1в р1зних район1 в Укра1 ни I Молдови. Багатий фактич-ний матер1ад дав йому Змогу простежити гм!ну фауни молшск1й у час! 1 просторК Зокрема, ' Простежити зоналЬно-географ!чн1 эм!ни фауни молюск1в, провести палеоландшафтн1 реконструкцП плейстоцену УкраI ни. " '

• Доклада 1 досл1джеиня фауни ыолвсюв четвертинних в1дклад1в баеейну Верхиього Дн1пра проводив В.М.Мотуа. В1н охарактеризував р1анГ!фац11 четвертинних в1дклад!Б, виявив льодовиков! й ы'.жльо-довиков1 малакофаун1стичн1 комплекеи.

Багатор1чн1 доел!дження алкшальних в 1 дклад 1 в басейЫв Дн!стра 1 Пруту, а також пониззя Дунаю проводили 1.Я.Яцько, А.Л.Чепалига, И.Ф.Гожлк, П.Д.Букатчук, М.I.Волошина, В.Г.Чирта, О.М.Хубка та багато 1я. Р1анов!ков! алюв1нльн1 в!дклади одержали малакофаун 1етичну характеристику, встановлено _зм1ну молюсЮв у роэр1з!, виявлено чергування "теплих"/1 "холодних" Фаун. ФактичШ . дан! дали змогу реконструювати палеогеографIчиI ум"ч-и ¡Крмук-'.ння

алюв1альних товщ , провеет» зЮтавлення терас Дн1стра , Пруту 1 Дунаю.

Таким чином, з короткого огляду л1тературних даних видно, ;цо найгрунтовн1ше вивчено коктинентальку фауну в басейках Середнього Дн1пра, Середнього 1 Нижнього ДН1стра та Середнього Дунаю. 0публ1ковано ряд фундамер-альних праць, присвячених плейстоцено-вим в1дкладам 1 Фаун1 мо:.У.ск1в. Проте ц1лий ряд питань залишилося нерозв'яззними. Голо'йне з них - де недостатке вивчення фзуни мо-люск1в викопних грунт!в у басейцах ДШпра 1 Дн1стра, 1 це не давало змоги бегперерЕно простелите розеиток 1х протягом усього ан-тропогену. Необх1дно було зосередити увагу на районах, як1 наймемте малакофаун1стично досл1дкено, а також прсанал1зувати основн1 мЮиезнаходження фауни молюск1в 1нших досл!дник1в. Кр1м того, необх1дно було уточяити систематику й еколог1ю деяких плейстоценових вид1в молюск1в 1 ареал!в Гхнього поширення та еи-довий склад малакофаун1стичних комплекса льодовикових 1 м1жль-одовикових еташв, а також удосконалити методику палеоландшафтних реконструкц1й за малакофаун1стинними даними. .

Одним 1з найскладШших завдань було проведения м1жрег1ональ-но1 палеолаидшафтно! кореляцИ 1 складання палеоландшафтних карт.

Розд1л 2. ТЕ0РЕТИЧН1 ПИТАНИЯ ПАЛЕО.'МНда^ФТШХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ ПЛЕЙСТОЦЕНУ

Палеоландшафтознавство - вчення про природн1 територ1альн1 комплекси /ПТК/ мину лого, в1дносно новий напрям у палеогеографП. Воно сформувалося завдяки працям М.Ф.Веклича, А.О.Величка, М.М.ВерзилШа, I.П.Герасимова, 3.В.Дашкевич, В.О.Зубакова, ВЛ.Крокоса, 1.1.Краснова, М.0.Куниц1, Г.I.Лазукова, К.К.Маркова, I.Г.Шдопл1чка, Н.О.С1ренко, В.I.Сшицина, СЛ.Турло, М.О.Ясама-нова, В.Ложека, М.Печ1 та 1н.

1нтерес до палсоландшафтознавства зростае у зв'язку а не-обхШНстю розв'язати деяк1 актуальн1 проблеми ландшафтознавства, природокористування й екологИ, як1 потребують глибоких знань 1стор11 формування ПТК, 1хньо1 терит^р1ально1 диференц1ац1I та законом1рностей розвитку.

Загальнотеоретичною основою палеоландшафтознавства е ма-. тер1ал1стичне вчення про загальний причишшй зв'язок явищ у час1 1 простор1, про 1хню взаемод!ю й взаемозалежн1сть, положения, яке розглядае явшца 1 процеси з позицИ едност1 1 боротьби протилеж-ностей, руху по сп1рал1, переходу к1лькюних зм1н у як1сн1 та 1Н.

Головними -заеданиями палеоландшафтних досд1джень « рз-

коиструкщя давн1х ландшафт1в певних етап1в, вияв законом!рностей 1хнього формування, еволюци й територ1ально1 диференц1ац11.

Спираючись на фундаментальн1 науков! розробки про сучасн1 ландшафта В.В.Докучаева, П.А.Тутковського, Л.С.Берга, Б.Б.Полинова. А.О.Григор'ева, I .П.Герасимова, Д.Л.Арманда, . МЛ.Вудика, КЛ .Гереичука, М.А.Гвоздецького, А.ГЛсаченка, С.В.Калесника, К.К.Маркова, О.М. Маринича, Ф.М.М!лькова, В.С.Преображенського, В.В.Сочави, Ы.А.Солнцева, П.Г.Шшценка, Я.Демека, Е.Неефа та 1н., палеогеографа розв'язали Щлий ряд методолог1чних 1 методичних проблем. Зокрема, визначено. предмет досл1дження 1 методи вивчен-ня давн1х ланд!лафт1в, виявлено основн1 ландшафтоутЕоршч1 факто-ри, 1хню взаемод!ю та принципа поширення - Шдпорядкування законам зональноет! й азональное?!, складено рег!ональн1 ландшафтн1 .карти окремих палеогеограф1чних етап1 в плейстоцену. Терм1н "палеоландшафт" утвердився в палеогеограф)I як Сазове поняття 1 став ключовим таксоном в 1ерархП давн1х геосистем. Критер1ем для ви,ц1лйння палее ландшафту с його генетична 1ндив1дуальн1сть.

III д лалеоландшафтом ми роэум!емо . багатокомпонентну функционально кгаемозв'язану, в1дносно генетично однор1дну при-родну територ1альну систему, яга об'ективно 1снувапа в минулому.

Палеоландшафт як система е надзвичайно окладним об'ектом досл!дження 1 характеризуешься певниш особливоетями. По-перше, на в1дм1ну в1д сучасних ландшафт.!в, де е гмога безпосередмьо виа-чати вс1 природн1 компоненти 1 процеси, що проходять у них, 1хию взаемод1ю 1 динам1ку, у палеоландшафтах ыи вивчаемо т!льки рештки найст)йк1ших природних компонентов, що збереглися, а також ре-еультати взаемод!I м1ж ними. По-друге, необх1дно ераховувати, щс в результат! трквалого геолог1чного розвитку окрем1 компоненти палеоландшафт1в утворили стаб1льн1шу, пор!вняно з сучасною, систему взаемозв'язк1в м1ж компонентами. По-трете, у палеоландшафтах моб1лън1 компоненти давньо! природи' збереглися частковс або зове 1м загублен 1 /особливо,'елементи кл!мату, деяк1 види фау-'ни ! флори тощо/, 1 це не дас з.моги вивчати 1х так доЮшдно, яг сучасн!. По-четвврте, деяк1 палеоландшафти не масть сучасних ана-лог1в, вокрема, лесов!, що сформувалися в сухому або зм1нноволо-тому 1 холодному клШат!. Нарешт1, по-п'яте, палеоландшафти мают! неодкаковий в!к, генезу 1, залежно в1д умов формування 1 розвитку, характеризуются своер!д.чою структурою 1 морфолоПчною будо вою.

Роовиток ландшафт 1 в у плейстоцен! буь шдпорядкований зо нальним 1 азональним законом 1рностям. Зональнють у м1дльодови ков! епохи була схожа на сучасну. але з 1ншим положениям ланд

вафтиих зон. У'ИрИПа РОИ I Тхн! Мвж1 ге були поеПйники. Вони Бм1шуьа.лися залелно в!д д11 природних 'Личник!з.

Причиною гмкчепня або зближенна л-мдв^фтних зон I глобзльн1 кл!матичн! 1 ни, лк! найч1тк!гсе проявляли себе в сере,цн1х широтах. Вони були зумовлен! астроном 1чшши чи'ннкк&«и, зде6!лывого пор1однчкиш поливаниями сонячноТ активяост!, см 1 ною положения 0С1 обертання Земл1 тощо.

У дпсертацП розглядаэться вплив зонат 1 азон&льннх фактор! в на Формуваиня палеолаидпзФ"1в.

Розвиток налеал-1ндшафт!в рув т!сно пов'яганкй з роэвитксм палеогеограф!чно! оболэшш, особливо то! П частики, яка являла себе» зо!!у прямого контакту й активно! веиемол1 Т псмсол!тосфери, палеоапсосФори 1 иадвог 1 дросфери, п так-»: трансфэ;ж1ц1 I соиячно! еаерПТ. п® пор!вплнг« невеп'-ко! поту^ноег) пар пслеогсогра'Мчно! оболочки - лплеофзддзэфгча сфера /И.Ф.Зеклич, А.О.Г-9.*ичзо та !Н./.

П.-».«соландтафтш! сфера як в1дкрита геоечстема юнувала лрогя-гем ус!е1 ЮторП розвитку Земл! и пайб'лыис наблияалась у своему розвитку до сучасно1 ландшафтно! сфери у плейстоцен!. Кожний палеогеограф! чнпй етап характеризувався сво£-р1днсю ланд'дафтною сферою, яка 1нтегрувала взаемод!ю ¡'I . приповерхневих компо-нент1в. Бзаемозалекн1сть м!ж компонентами у палеоландшафтн!й сфер!, на думку Д.О.Величка /1^85/, "визначае 1хн» шведтку ::к единого ансамблю, який мае сво1, властив1 йому еаконом1рност! розвитку".-Нав1ть незначн1 ем1ни одного з природних компонент!в, наприклад, кл!мату впливае на функцюнування вс1е! палеоландвафт-¡;о! сфер». Час, протягом якого и!ж окрсмш.-;и компонентами палео-дандшафтно1 сфери встаяовлюеться в!дносна р!вновага /релаксащя/', в р1зн1 етапи плейстоцену був неоднаковий.

. Ландшафтна /палголандкафтна/ сфера е найсприятлив1шою для розвитку орган!чного св!ту. Ф.М.М!льков /1981, 1936/. справедливо вважае II бюлопчним фокусом географ1чно1 оболонки Земл1.

Важливики законом1рностями розвитку лалеоландшафт1 в 1 заодно фауни м-.-:гаск!в е направлен1сть, ритм1чн1сть, пер]одичн1сть та !н. 1х докладно розглянуто у працях К.К.Маркова, Г.I.Лазукова, В.О.Школаева, М.Ф.Веклича. В.О.Зубекова, I.I.Краснова та 1н.

Одною з важливих проблем палеоландшафтознавства е проблема с-т1йкост! ПТК минуло го 1 пов'язанз з нею амшНтуда тривалостГ. Вона торкаетьсяу на думку 3.Б.Дашкевич /1984/, ус1Х кардинальних питань теоретичного ) прикладного лакд'шафтоэкавства /структура, 1ерарх-И геосистем, . ТхньоГ генез'и, в1ку..та динЬи!ки рогвцтку/.' Ст!йк!сть вважагться фундаментальной елзстив)от» гёос»:стем, яка

аабезпечуе збережувнн1сть 1хньо1 структури, яЮсну визначен1сть та !ндив)дуальн1сть.

У результат] збалансовано! вээемодП природних пронес 1 в на певний час у ландшафт! ьстаноьлюеться динам!чна р!вновага, протя-гом яко! збер1гаеться 1ндив1дуальн1сть у його будоЫ й структур! . Ландшафт у цьому випадку як "самсрегульована система" /за Сочавою, 1968, 1972/ може довгий час и1дтримувати речовинну та енергетичну р1вновагу. Встановлюеться в1дносна ст!йк!сть у розвитку природних лроцес1в, як! здатн1 довгий час збер!гати структуру 1 властивост! ландшафту. Ця ст1йк1с.ть визначаеться часом, прютягом якого ландшафт збер!гае ' зрШноважений стан /"персистентн1сть" за Шкопекоы та 1н., 1989/, а динам1чн! зм1ни не переходять "критичного порогу" /1сачелко, 1991/. Як правило, 1нвар1антн1сть плейстоценових ландшафт!в зб!гаеться з ампл!тудою внутр1видоЕо! м!нливост! окремих молюск1в, яка не виходить за меж1 1хньо! еколоПчно! пластичност1 й утворення нових вид1в. При ст'йкому фуькцюнувакн! ландшафту проиеси, що проходять у ньому, не спричшшють незворотних зм!н. Ландшафт збер1гае здатн1сть пев-ною м1рою к1дновлюэати св1й поп^оедшй стан, проте пс&чсго в!дновлення не було, що особливо • \тко в1дбиваеться на видоьому склад1 !ауни молюск!в. Окрем! змии, природних компонент!в не ви-ходили за меж! параметр1в, як! забезпечували ландшафтов! и1л1сн!сть 1 едн1сть /'"комплементарн1сть", за Неефэм, 1974/. Таку ст!йк1сть А.Г.1саченко /1991/ називас рухомою р!вновагою, коли коливання Ыдбувалися "навколо якогось середнього стану". Критерии ст!йкост! вважаеться час, протягом якого ландшафт може ыдновити св1й попередн1й або близький до нього стан р1в.човаги. А нал! з фактичних даних сЫдчить про те, що персистентшсть плейстоценових ландшафт 1 в булз неоднаковою. У ранньому плейсто-цен1 вона була у 2,5 - 3 рази довшою, н1ж у середньому, 1 ь 5-? 1 б!лыуе раз1в, н!ж у шеньому.

Для г.алеоландшафт 1 в, як 1 ДЛп будь-якого природного утворення, характерн1 дв! д!алектично взаемозъ'нзан! мкост1: Ыдносна ет!йк!сть у поеднанш а бесшерервною м!нлив1стю. Зандкки гетеро-генност! ландшафтов збер1гйеться 1хня структура, певний р^жим 1 зв'язки мш б1огешшми 1 абЮгенними компонентами. Незважаючи на неоднакову реакцИо окремих природних компонент'в, на рцно-ман1тн)сть процес1в, що проходять у них на р1зних стнд!ях розвйт-ку палеоландшафт!в, вони збер!гали м1ж собою Мдноону р!вновагу -1 виступали як ц!л!она система. У розвитку палеоландшафт 1В ми роз-глядаемо, три стадП розвитку: становления, або почг»ткову; ст1Й1шст1, або стаб1льно! р1Бновагй, I ¡-аклтчну. У робот! даетьой

характеристика кожно! стадП.

31 с-Пйкютю палеоландшафт 1 в т1сно пов'яганий 1хн)й в1к. Питания в1ку палеоландшафт1 в э дискус1йним. Ми сл1дом за В.Б.Сеча-вою /1978/ 1 М.Ф.Векличем /1990/ вважаемо, що виникнення ландшафту починаеться з моменту надбання ним 1нвар1антно1 будови 1 структури, а час його зникнення - з моменту, коли ландшафт при-линие свое 1снування як такий. Проте дуже важко встановити в1дправн1 точки початку 1 кшця 1нвар1антност1 палеоландшафту. Нова структура палеоландшафту зм1нюе стару поступово. Найст1йк!ш1 палеоландшафти 1 компоненти /земна кора, рельеф, грунти та 1 гг./ протягом довгого часу можуть збер1гати елементи попередньо1 структури, тобто 1м властива певка 1нерц1йн1сть. 1нерц!йн1сть ви-явлено 1 в розселенШ та зм1н1 видового складу молвск1в залежно Ид зм1ни природних умов. Бона трохи "заШзнюЕалася" за змПценням ландшафтних зон, розвитком окремих компонента ландшафту. Це при-зводило до 1нтерферування р1зних комплексов молюск!в 1 пояеи так званоI "м1шано1" фауни. Проблему "м1шаноГ' фауни розглянуто в розд1лах 3 14.

В1к палеоландшафт1в плейстоцену 1 1хня тривал1сть /"дов-гов1чн1сть", за Векличем, 1990/ були неодааковь Довгов1чк1сть па^ леоландшафПв визначаеться часом 1хньо1 персистентност1. Основним критер1ем при визначенн! в1ку ландшафту 1 його довгов1чност1

A.ГЛсаченко /1991/ визнае його структуру. Шд структурою ландшафт^ розумшть 1хню просторово-часову орган 1зован1сть.

Незважаючи на труднощ1 установления довгов1чност1 палеоландшафт^, протягом яко1 вони функщонували 1 збер1гали 1ндив1дуаль-ну структуру, сучасн1 методи досл1джень дагсть змог> визначити 1хн1й в1дносний 1 абсолютний в1к.

Довгов1чн1сть плейстоценових ландшафт!в була неоднаковов /див. розд1л 6/.

3 в1ком палеоландшафт1в т1сно пов'язана етапн1сть 1хнього розвитку. П1д етапнютю розум1ють в1др1зок часу, протягом якого збер1галась 1нвар1антн1сть палеоландшафт1в. Питания етапност! докладно розглянуто в численн1й л1тератур1. Спец!ально питаниями палеогеограф1чно1 етапност1 займалися М.Ф.Беклич, В.О.Зубаков, Г.В.Пас1чний та 1н. У сво!й робот1 ми використали схему палесгеогрьф1чно1 етапност1 плейстоцену Укра1ни та п1вн1чно! перигляШалЬно! ' зога. ' Пх1дноГ бЕропи М.Ф.Еёклича /1968-90/ 1 глобальну схему палеокл!матично! етапност! плейстоцену

B.О.Зубакова /19аЗ/.

Одною з ваяливих проблем палеоландшафтозн^вства е класиф!кац1я давн1х лакдшафпв - вияе законом 1рностей '(хньо! те-

ритор1ально1 диференщацП й систематизац1I. Основнимн класиф жац1йними ознаками ПТК е' 1хне походження, властность 1 структура /Маринич, Пащенко, )!!иш,енко, 1935/. Под 1л палеоландшафт! в за 1нвао1антн:1Ш! озимками е результатом синтезу виявлецих законом1рностей Гхнього розвитку у час1 1 простор!. Класпф1кац1я палеоландшафт1 в, визьачення основних 1хн1х одиииць ускладнюеться тим, що кожний етап характеризуеться т1льки йому властивими при-родними умовами. Особливо ч1тка р1зниця була м1к ландшафтами льодочикових 1 м1хпьодовикових етап1 в плейстоцену. У зв'язку з цим М.Ф.Веклич /19Й0/ пропокуе для кожного етапу розробляти свою класиф1кац!.ю 1 таксоном 1ю ландшафт1в. Такий п1дх!д до класиф) кац11 палеоландшафт 1в, на нашу дуг-у, е найправом!рн1шим. Гю-перше, направлений 1 необооотний розеток природи зумовлюе 1ндив1дуальну неповторнЮть плейстоценових ландшафИв. По-друге, р1знэв1ков1 палеоландшафти характеризуются неоднаковим ступеней збереженост1 пркродких компонент!в, а це вимагае р'зногс Шдходу до вироблення критерПв клаеиф1каи! I IX.

Ми використали класиф1кац1ю сучасних ландшафт 1 в з урахуван-ням специф1ки палеоландшафт!в, в основ) яко! лакать 1сторико-ево-лгапйний 1 структурно-генетичний принципи 1хньо1 орган1зац11 та зонально-аэоналыП законом!рност1 1хнього формування /Геренчук, Маринич, Шищенко, М1ллер, Малишева, Пащенко та 1н./.

Одною в на*важлив!ших проблем ландшафтознавства е прогноз 1хнього розвитку. Суть 1 зм)ст ландшафтного прогнозу викладено у працях М.I.Будика, М.Ф.Веклича, . А.О.Величка, ¡.П.Герасимова, 'В.О.Зубакова, А.Г.1саченка, I.I.Краснова, К.К.Маркова, Ю.П.Михайлова, Ю.Г.Саушк'ша, В.Б.Оочави та 1н.

Суть ландшафтного прогнозування полягае в розробц! просторо-во-часових моделей геосистем 1 моделювання I хн 1 х майбутШх функЩй /1саченко, 1979/ . Предметом ландшафтного прогнозу а !хн1 структури, модел1, як! оч!куються в найближч1 етапи розвитку Земл1. Прогноз розвитку ландшафт 1 в на шддалс-ну перспективу ба-зуеться на екстраг;оляц11 'палеоландшафтних реконс; :>укц1й. В основу прогнозуБання покладено генетичний п1дх1д, який ь^редбачае враху-вання динам1чного й евплюшйного розвитку ландшафту. Для прогнозу розвитку ландшафт 1 в широко застосовують метод палеогеограф1чних аналоПй, що включае в себе одночаено прссторове зютавлення I часову екстраполяЩю /Марков, Капл1н, Св1точ, 1074/. При такому прогнозуванн1 враховувалася ст1йк!сть палеоландшафт1 в та швидкють реакцП окремих природних компонента.

Таким чином, п1знания законом1рностей 1 причин зм1н палеоландшафт) в плейстоцену п 1 д д!ею п'риродаг: чшшик1в у час! !

простор1 да-з змогу з високим ступеней достов!рност! ке Т1льки ре-конструввати, але й прогнозуьати 1хн1й розвиток на найближчу 1 в1ддалену перспектива, розробити сценарН розвитку природних умов. Комплексний анал1з взаемозв'ягк1в палеоландшафтотвориих чинник1в 1 компонент!в дав змогу глибше п1знати законом!рност1 розвитку еучасних ландшафта, - оц1нити масштаби впливу д1ильност! людства на навколишне природне середовище, а також розробити нау-ково обгрунтован1 рекомендацП по рац1ональному використанню при-родних ресурс 1 в та охорон! природи.

Р03Д1Л 3. МЕТОДИ РЕКОНСТРУКЦ11 ПАЛЕОЛАНДШАФх IВ ПЛЕЙСТОЦЕНУ

Для реконструкц!I плейстоценових ландшафт1 в ми використову-вали головним чином малакофаун!стичний метод. В! н. базуеться на еколого-географ1чному анал1з1, пор1внянн1 викопних 1 сучасних комплекс!в та окремих вид!в мслюск1в, з урахуванням 1хн1х функц!онально-морфолог1чних зм!н, як1 ч1тко в1дбилися на величин1 й пропорц!ях черепашек. Кр!м того, для розь'язаиня окремих питань реконструкц1I палеоландшафт!в ми використовували актуал1стичкий, пор1вняльний, загалькогеолоПчний, палеопедолог1чний, палеонто-лопчний, ф1зико-х1м1чний та. 1н. методи. За своГми можливостями вищеназван1 методи неоднаков!. Вони добре доповнюють один одного 1 дають змогу розв'язати головне завдання - реконструювати плейстоценов! ландшафта.

Фауна'молюск1в як компонент плейстоценових б1оценоз!в характеризуемся обмеженою територ1ею життед1яльност1 /в межах урочища/, невеликою можлив1стю м1грацИ. Черепашки молюск1в трапляються практично в ус1х фац1ях лесово1 й воднольодоеиково! формаа!й. Кр!м того, проведено пор1вняння викопних молюск!в з сучасними, а це дуже важливо при реконструкц1I палеоландшафт1в. Цьому сприяе й те, що за пор1вняно невеликий пром1жок часу /близько 1 млн. рок!в/ не сталося значних еволющйних зм1н у малакофаун1.

Важливою передумовою використання фауни молюск1в для палео-ландтафтних реконструкщй е спос1б в1дбору проб 1 вилучання чере-пашок з породи. Ще Л.С.Берг /1946/ писав: "На жаль, дос1 не проведено збору молюск! в 13 лес1в з т1ею старанШстю, яка тут наст1йно необх1дна". У зв'язку з цим ми надали внключно вэжлиеого значения методам в1дбору зразк1в 1 вилученню з них палеонтолог 1 чних решток. НаРефектквиНпим, хоч 1 дуже трудом1стким. вия-зився спос1б промияання породи на густах ситах. Суть його полагав ь тому, щоб з1брати вс1 палеонтолог 1 чн 1 рештки, як! мютятьел

в пород1, 1 при цьому не порушити ступень 1хньо! эбереженост1 п1сля фосшцзацП /Веклич, 1958; Мельничук, 1972/. Обробка палеонтолог 1чного матер!аду проводилася в камеральних умовах.

Анал1з видового складу 1 географ1чного поширення молюск1в дае Щнну 1нформац1ю про умови 1хнього 1снування 1 характер ландшафт! в. lie стосуеться насамперед .стенотопних вид1в. Додатков1 в 1 домоет 1 про природн1 умови часу проживания молюск!в може дати анап 1з м1нливост1 черепашок.Вважаеться, що м!нлив1сть мае еко-лоПчний характер. Бона зумовлювалась, головно, впливом абютич-них чинник^в 1 частково спадковими причинами. ЕволюЩйний розви-ток молюск1 в у плейстоцен 1 проходив в основному на п1двидовому р1вн1. На цю обставину необх1дно зважати при пор1внялькому алал1з! видового складу молюск]в р!знов]кових горизонт1в, особливо раннього 1 ш&нього плейстоц&ну. Не виключен)' в плейстоценов 1й фаун1 молюск 1 в явища паралел1 эму, конвергенцИ, 1д1оадаптац11 й араморфозу.

Важливе значения для реконструкщI ландшафт1в мае тафо-ном1чний анал1з, основним завданням якого е вивчення умов захоронения всього комплексу викопних тварин у конкретному мюцезнаход-женнК Видовий склад молюсклв, його ареалоПчкий ана»из дае змогу визначити температуру часу 1хнього проживания, а такс« 1мов1рну к1льк1сть оиад1в.

Основою палеоландшафтних досл!джень е достов1рна кореляЩя мЮцезнаходжень молюск1в. При иошуках палеонтолог 1чних решток ми дотримувалися стратиграф1чного принципу, без якого неможлива реконструкщ я давн1х ландшафт1в. Геолог) чшш метод дае змогу вста-новити характер фауновм1сних пор1д, як1 також е шдикаторами палеоландшафтних умов /наприклад, леей, морени, бикопщ грунти то-що/, умови 1 темпи нагромадження антропогеноьих в1дклад1в та хро-нолопчну посл!довн1сть под1й.

В останш роки ми провели докладн1 доелдаення фауни мо-люск1в викопних грунт1в плейстоцену басейн!в Днтра 1 ДШстра. У повнопроф1льних викопних, грунтах палеонтолог1чн! рештки в1дбира-лись окремо з гумусового, елюв1ального та 1люв1ального горизонт^, 1 це дало змогу уточнити палеогеограф!чн1 умови 1хнього формування. Кр1м того, окремо вивчалися молюски ембрюнальних /слаборозвинених/ грунт1в, груйтових cbit /педокомплекс1в/ та грунтових в1дклад1в /педоседимент1в/.

Анал1з малакофауни св1дчить про те, що осадочн1 породи пе-ретворювалися на грунти в процес! осадконагромадження /синседи-ментн! грунти/, а деяк1, особливо нижш грунти грунтових св1т, утворилися як постседиментн!.

Поширення молкск1в у викопних грунтах залежить в1д 1хн1х тцпу 1 в1ку, збереженост! проф!л1в, географ1чного /зонального/ 1 Геоморфолог1чного положения. Найбагатшими на малакофаун1стичн1 рештки в карбонатн1 грунти. До них належать насамперед груити чорпоземного ряду, як1 утворилися на лесах 1 лесовидних суглинках та на !нших карбонатних породах.

3 Погляду реконструктI плейстоценових ландшафтiв викопн! грунти 1 фауна молюск1в е кайîнформативн1шими. Докладн! палеопе-долог!чн1 досл1дження М.Ф.Веклкча, Н.О.С!ренко, В.А.Дубняка, 1.М.Матв11шино1Т.Д.Морозово1, Н.П.Герасименко, О.П.Добродеева та 1н. у басейн1 Дн1пра дали змогу реконструювати грунтов1 покриви минулого 1 встаиовити 1хню зональнють.

Реконструкц1ям природних умов 1 кл1мат1в плейстоцену присвячено численну л1тературу. Методи 1 п1дходи палеокл1матичних реконструктй розробили МЛ.Будико, К.Брукс, 1 .Бюдель, М.Ф.Век-дич, А.О.Величко, М.М.Верзил1н, I.П.Герасимов, В.П.Гричук, В.3агв1йн, В.О.Зубаков I I.I.Бораенкова, К.К.Марков, В.М.Синицин, Ф.Цейнер, М.О.Ясаманов та 1н. Ц1 методи й шдходи базуються на яринцип1 актуал1зму /"палеоактуал!&му" - терм1н 1.11.Герасимова, 1979/, який допускае 1снуЕання у плейстоцен 1 аналоПчних або близьких до сучасних зв'ягк1в м1к кл!матом та шшими компонентами ландшафту.

Фактичн1 дан! св1дчать про неодноразов1 коливання кл1мату протягом антропогену. Виязлено "чергування в!дносно довгих Интервал 1 в сталого кл!мату з короткими 1нтервалами глибоких 1 р!зких клШатичних зм1н" /Зубаков, 1°80,с.6/. Кл1матичн1 коливання в1добразилнся в чергуванн! в розр1з1 лесових 1 грунтових' горизонта, у зм!щенн1 &бо зближенн! ландяафтних зон, у стр1чков1й Судов! озерних в1дклад1в, рекурентност! фауни молюск!в та 1н.

У дпсертацП розгдянуто осковн! причини глобальних smih |и1мату в плейстоцен! /кссм1чн1, астроном!чн!, геоф1зичн1, геолог:чн1, геограФ1чн1, атмосферн1/. У розвитку ¡ел 1мату з плейстоцен! спостер!гаеться ч1тко ■ виражена тенденШя до похолодания, посилення частота ритМ1чних коливань юимату 1 зб1льЕення 1хньо1 ампл1туди.

РеконструкЩю кл1мату проводить 1 на ochobI анал1зу морфо-лоПчних особливостей мерзлотних деформаЩй, як1 чудово зберег-лися в плейстоценових в!дкладах. У грунтово-лесов1й товщ1 виявле-но в!с1м р!знов1кових текстур мерзлотного походження.

Для реконотрукц!I палеоландшафт1в ми використовували м1нера-лопчний метод. В умовах аридного, noMipuoro 1 .теплого клшату утворшться мьчерали ментморилок 1 товоî групи, а в умовах холодно-

го - пдрослюди, натр1ево-кальц1ев1 псльов1 шпати 1 рогов1 обманки /Дядченко, Веклич, Дорофеев, Зхус, Мельник. Передер1й, Халче-ва, Чугуниий та 1н./'.

Добрими 1ндикаторами природних умов минулого е палеонтолог 1чн1 рештки, як1 знайдено на м1сц1 проживания первЮних людей. Телер у басейнах ДЮлра, Днютра 1 Дунаю в)домо понад дев'яносто великих палеонтолог 1чних пам'яток /стоянки, мюцезна-ходження культурних решток/. У б1льшсет1. э них виявлено к1стки хребетиих. знарялдя прац! тощо. Найб1льшу ЩнШсть являють собою Т1 пам'ятки, як1 мають докладну стратиграф!чну прив'язку, ШдтБорджену датуваннями абсолютного в1ку.

У сво!х доел!джсннях ми широко використовували дан1 ф15и-ко-х1м1чних метод1в /радЮвуглецевий. термолюм!несцентний, палео-. магн1тний та 1н./. Кожний метод мае межу сво1х можливостей 1 характеризуемся певним ступенем похибки. Взаемоконтроль названими методами дае змогу 1дентиф1кувати р1знофац!альн! ландшафти окремих природних зон.

Ун1версалышми .вьажаються актуалЮтичний 1 пориняльний ме-

тоди.

Пор1вняння як елементарний лог1чний метод, на думку I.В.Назарова /1982/, орган1чно входить 1 пронизуе вс| метсди досл1джень наук про Землю. В1н дае змогу вияеити лод!бн1сть 1 р:зниию м1ж р1знов1ковими палеоландшафтами й сучасними ландшафтами, встанови-ти етапи й законом1рност1 розвитку та просторову диференШаЩю, а також проводили м1жреноиальну кореляцко !х.

Актуадютичний метод биьшють досл1дник1в в1дносить до тео-ретичних метод1в. У його основ! закладено метод аналоги. Иорзвнювалися р1знов)ков1 яалеоландшафти й ыалакофаунЮтичн) комплекс« з сучасними ландшафтами 1 фауною молюеюв.

Не переб1льшу»чи можливостей актуал!стачного методу, сл»д в1дм1тити, що його з усгИхом використовують для реконструкщI не т1льки давШх ландшафт1в, а й 1хн1х окремих компонента /кл1мату, грунт1в, рослинност!, тваринного св!ту тощо/. При цьому ми враху-вали необеротний 1 направлений розвиток ландшафта, у тому числг й фауни молюск1в, неповноту палеонтолог!чного л1топису та еко-лог1ю окремих вид1в молюск1в, яка у плейстоцен1 могла зм1нюва-тися.

Результатом палеоландшафтних досл1джень е складання палео-ландшафтних карт. Вони е синтетичними картами 1 узагальнюють ус1 в1дом1 дан1 про давн1 ландшафти. За основу методики складання палеоландшафтних карт плейстоцену ми взяли методику, яку розробили М.Ф.Веклич, А.О.Величко, а для сучасних карт - методику К.1.Ге-

г-кчука, Л.Г. ¡е^ченкч. О.М.Маринича, К.0.Сзлнз*ва, та

1 и.

Роьд!Л -1. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАЯЧНИЙ АНАЛ13 ПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ НОЛЮСК1В ДЛЯ Г1АЛЕОЛДНДШАФТШСС РЕКОНСТРУКЦ IИ

Еколого-ге:>граф!чний анал1э лае змогу простежити гесграф1чне поширення й еЕолющйний розвиток молюск1э, вплив на них бЮтйчних 1 аб1отичних фактор1в, виявити та досл1дити 4 хне виникнення,. розселення 1 зникнення.

Молюски належать до пойкиотермних тварин, Вони реагують на найменш! зм!ни температуря, вологост! чи ландшафтних зм1н, тому являють собою над1йний еколог1чний 1ндикатор. Зм1ни природних умов в!дбиваються не т1льки на загальному видовому склад! мо-люск1в, а й на величин! та форм! черепашок.

За в1дношенням до вологи наземн! молюски Д1ляться на псих-роф!льн1» мезоф!льн1 ! ксероф1льн1, а пр1сноводн1 за водними б1отопами - на л1тореоф1л!в /мешканц!в, як1 надають перевагу кам'янистому дну в р1чках/, псамореоф1л1в /мешканц1в шшаного дна в р1чках/, пелореоф1л1в /тих, що : жибуть на слабо мулистому дн1 р(чок/, ф!тоф!л1в /молг)ск1в, Щ9 живуть на водних рослинах/ 1 пе-лоф1л1в /мешканц1в мулистого дна стоячих водойм/,

Еколопю 1 зоогеограф)^ сучасних 1 плейстоценових континен-тальних молюск1в вивченодосить грунточно. Найповн1ш1 в1домоет1 про це е в працях М.М.Акрамовського, В.В.Бсгачова, В.Г.Бондарчука, М.Ф.Ееклича, П.<Х Гожика, С.Г.Дам'яНова 1 I .М.Лихарева, 1.В.Да-ншгзського, В. 1.Жад1ка, Б.Г.Иоганзена, М.О.КуниШ, 1.М.Лихарева 1 е. ;.Раммельмеер, В.М.Мотуза, А.Л.Путя, Я.I.Старобогатова, А.Л.Чепалиги, А.О.Шилейка, 1.Я.ЯЦька, Я.Петрбока, Д.Геера, А'.Гросу, В.Ложека, Х.Цейслер та 1н.

Анал1э еколоПчних 1 зоогёограф1чних особливостей молюск1в показуе, що 1хне поширення т1сно пов'язане э певними ландшафтами. Кожний вид займае певну еколоГ!чну н1шу 1 ареал у б1оценоз1 конкретного палеоландшафту. Все це дае змогу з уешхом використовува-ти !х для реконструкц1I ландвафт1в минулого.

На наземних молюск!в найб!льший вплив мають грунтовий пок-рив, рослиннють, кл1мат 1 ре.-,ьеф. Б1льш1сть наземних молюск1в в едафотопнимй тваринами. 1хне поширення т1сно. залежить в1д тип1в грунт1в 1 грунтотворних пор!д. Важливу роль у житт1 молюск1 в в|д!грае рослинн1сть 1 рослинн1 рештки. Б1льш!сть молюск1в живиться грибною флорою, гниючими рештками рослин, листям та лишайниками. У трав!, листян1й п!дстилц! та сушняку вони ховаються ыд

р1зких коливань температури 1 вологсст!. Теплолюбн1 види надають переьагу швденним схилам балок 1 яр1в, а також захищениы од в1тру мЮцям. Р1ЧК0В1 долини, пор1вняно з водод1лышми д1лянками, характериэук/гься значним багатстьом 1 р1зноман1тн1стю видового складу молюск 1 в. Вони представлен 1 здебиьшого алавтохтонними комплексами. Тут переважае гетером1арний тип захоронения черепа-шок молюск!в. На плато трапляються переважно автохтонн1 малакофа-ун1стичн1 рештки. Вони достов1рн1ше репрезентують природн1 умови минулого. Ширск1 водод1льн1 д1лянки не сприяють розселенню мо-лпск1в, в результат! чого виникае локальна диференШатя попу-ЛЯЦ1Й.

Важльве значения при екалого-географ1чному анал1з1 мае "пов-нота палеонтолог 1чного л1топису" 1 вияв д!йсних сп!ЕВ1дношень м1ж виявленими видами i реально» картиною 1хнього поширення в минуло-ыу. При оц1ши малаксфаун i стичних решток для палеоландшафтних ре-конструкц1й необхшю враховувати процеси, як) пов'яг,ан1 з переносом черелашок, ixhjm лохованням, перев1дкладанням 1 эбережен-ням. Для плейстоценових молюск.1в часовий розрив м1ж тафо- 1 орик-тоценозом, що припадае на процес фосшйзацП. пор1вняно невеликий 1 практично не спотворюе перьинного стану решток у похованн!.

У плейстоценових субаеральних в!дкладах Сасейн1в ДнШра, ДнЮтра 1 Дунаю виявлсно близько 200 видш молюск!в. що належать до двох клас1в - Gastropoda i Blvalvla. У робот1 наводиться таб-лиця видового складу 1 поширення вид1в в антропогенових в 1Д)-ладах району досл1дження. За основу ми прийняли систематику, розроблену I.М.Лихареьим 1 С.С.Раммельмеер. ЯЛ .Старобогатовлм. А.Л.Чепали-гою 1 В.Ложеком, э уточнениями А.О.Шилейко.

На територП дэел!дження епостернаеться под1бн1сть не т1ль-ки в будов! плейстоценових ыд.клад1в, а й у видовому склад 1 мала-кофаунютичних комплекс! в льодовикових 1 м1жльодовикових етап I в.

Фауна молюскtв . льодовикових етаШв представлена Со1шпе11а-фауною. Бона Ыдома ь'Л1тератур1 як "аркто- 1 бореалъ-но-алыийський комплекс'' /Крокос, 1034; Куниця, 1974; LoSek, 1964/. До II складу, кр1м уб1кв1ст1Е, входить так1 види молюск1в: Columella columella Mart., Vertigo paroedentata Sandb., V. arctica/Wall./, V. pseudosubstriata Lik., а також Vallorua tenuilabris /Al.Br./, Arnsus acronicus /F<?r./ etc. Видовий спектр Colu/пвПа-фаунм зм1н.ювався зглежно в1д його в1ку та эональних 1 репональних ландшафтких умов. Спостер1гаеться поступове аб!ль-шення холодолюбних молюек1ь тАд раннього до Шзнього плейстоцену. Найб1льшого свого розьитку Cotumella-фауиа досягала в тундрових, люотундроьих J тундро-степових типах ландшафт!в • тил1гульського

(окського), днтровського i буэького (валдайського) етаШв.

Поступово на niвдень видовий склад Columella-фауни суттево зй1нюеться. Частково зникають тундров! елементи. Зам1сть них з'являються л1состепов1 1 степов1 молюски, як1 утворшть як1сно нову сукупн1сть вид1в - Loessíca-фауну. Бона характерна для се-редньо- 1 Шзньоплейстоп-нових лесових тундростепових 1 холодних степових ландшафт 1 в ['".рожистого Придн1проЕ'я, Серзднього ПридМстров'я та Причорномор'я. В басейн1 Дунаю Loesstca-фауна мала мезоф1льний характер.

М1ж типовою холодолюбною 1 теплолюбною фаунами молюск1в у басейнах ДнШра 1 Днютра виявлено пром1жн! фауни, як1 трапля-ються в перех1дних mik лесовими 1 груитовими горизонтами, а також в ембр)ональних грунтах. За видовнм складом вони близьк1 до Arianta- 1 Striata-фаун лесових товщ басейну Середнього Дунаю (Lozek, 1964). Вони св1дчать про те, що в перех1дн1 фаэи кл1ма-тичн1 умови наближалнся до пом1рно холодних 1 вологих.

Докладний анал1з фауни молюск1в Середнього Придн1пров'я вия-вив певну р18ницю м1ж видовим складом лесово-грунтових 1 грунто-во-лесових перех!дних фаз.

Для м1жльодовиковнх етап1в плейстоцену характерна теплолюбна фауна молюск1в, схожа на сучасну. Бона представлена Banatlca-, Fruticum-, Vindobonensís- 1 Tridens-фауи'ами. До складу банатсько! фауни входить б1ля 60 вид1в молюск1в (Helicigona bañatica (Rossm. ), Gastrocopta theel i (West.), Pseudalinda stabilis (Prf.), Zebrina hohenackeri (L.Prf.),-Сераеа vindobonensís (Fér.) etc). Оптимального свого рсзвитку вона досягла в прилуцький (ки-кулинський) етап. Банатсыса фауна характерна для середнъоевро-пейських мШаних 1 широколистяких лЮових 1 лЮостепових ланд-шафт1в рис-вюрму, як1 формувалися у тешйшмх 1 волоПшнх, пор1вняно з сучасними, кл1матичних умовах.

У басейн1 Середнього Дн1пра в прилуцький етап дом1нував Л континентальнший вар1ант, до складу якого входили Сераеа vindobonensís (Fér.), Helix pomatia L., Bradybaena fruticum (Müll.), Euomphalia strigella (Drap.), Helicopsis striata (Müll.) Truncatellina cylindrica (Nils.), Gastrocopta theeli (Vest.) etc. У цьому комплекс l переважае Швденноевропейська Сераеа vindobonensís, i Це . дало нам Шдставу вид1лити його окрему. Vindobonensis-фауну. Вона аначно пгширена в прилуцькому 1 кай-дацькому, частково в завад1вському горизонтах Середнього Придн1пров'я 1 характерна для люостепоБих ландшафт1в.

Helicigona banatlca (Rossm.) виявлено т1льки в подтських трачертинах (Полянський, 1929), як! утворилися, на думку И.О.Ку-

iiKul (1659), в дн1гоовсько-валдайську епоху. Очевидно, цей вид se поиирювався сх!днше басейну Днютра.

П1вн1чн1ше, в баоейн1 Верхмього Дн1пра, на с..або розчлено-ван1й plEHiiiü переьажаяи ландшафти м1шаних 1 широколистяних д1с1в, як» формувалисч в умовах пом1рно континентального кл1мату. В оптимальн! фази раннього /мартоноський, лубенський, завад1веь-кий/ 1 середнього плейстоцену /кайдацький 1 прилуцький етапи/ кл!матичн1 умови були тепл1ш! й волог1ш1 пор1вняно э сучасними. Тут дом1нуючою була Fruticum-фауна. До И складу входила велика група молюск1в, представлених родами Pupilla, Vertigo, Vallonia, Cochlicopa, Vitrea, Perforatella, Bradybaem. Carichium, Succinea, Retinella, Euconulus, Trichia etc.

У П1вн1чному 1 Зах1дному Причорномор'l в ы!жльодовиков1 епо-хи перееажали степов| ксероф1тн1 ландшафти, як) сФормувалися в iioMlpHo континентальному зм1нновологому кл1мат1. У викопних грунтах були поширен! степов1, зр!дка лЮостепов! ксероф1льн1 1 ксе-ро-мезоф!льн1 мслюски Tridens-фауни, як1 представлен! такими видами: Chondrula tridens (Müll), Helicella obvia /Hart./. Helicopsis striât, i /Miiil./. H. instabil is (Rssm.), Qastrocopta serótina Lák, Truncatellina cvlindrica /Fér./, Pupilla triplicate /Stud./. P. stem /Voith/ etc.

В алюв1альних фащях пониззя Дн1пра, Дн1стра 1 Дунаю виярте-но оубтроп!чн1 Corbioula fluminalis Mull., Fagot ia esperoides .'abba та 1н. Вони утворкють Flummal is-фауну /Кушшя, 1983/. Бона характерна для субтроп1чних ландшафт1в середземноморського типу м1лльодовикових етап1в раннього 1 середнього антропогену.

Для граф1чного представления результата еколого-гео-граф1чного анал1зу малакофаушстичних даних ми використали методику В.Ложека /Loáek, 196-1/. Молюски ■ под1ляються на 10 еко-лопчниу. груп: 1/ типов 1 л1сов! пс,;<ооф1 льнi й меэоф!льн1 види, як1 поширен 1 у зон! европейських мшаних i широколк-'тяних л Им в; .2/. л1состепов! мезоф1льн1 й ксероф]льн! види, характер«! для д1сос:епово1 зони /розр1джених л1с1'р, д)бров, в1дкритих npocToplB/; 3/ степов! ксеро-мезоф1льн1. види, як!, населяють в1дкрит! посушлив1 б (отопи, узл1сся сстр1вних л1с1в, чагарник!в та сух! схили долин р1чок 1 балок; 4/ молюски ландшафта тундро-во1, лЮотундровоI й тайгово1 зон, як! живуть в умовах надм!рно1 вволоженост1 ; Б/ молюски альШйських 1 субальШйських ландшафт1в, як1 виявлено в лесах ! лесовидних суглинках; б/ мезоф1льн1 й ксе ро-мезоф1льн1 молюски, як1 були помирен1 в лесових 1 тундрових степах, в умовах нкзьких л!тн1х температур; биьшють вид1в uiel еколоПчно! групи молюск!в у рецентн!й фаун! не трапляються; 7/

дуже поширен1 /евритермн1/ молюски, я!'.1 хивуть тепер в областях в1д субарктичного до пом!рно теплого клшату, в дуже вологих 1 сирих б1отопах; 8/ голарктичШ и лалеарктичч1 молюски, як1 живуть в умовах середньоГ зволоженост1 /л1с, сух1 луки, чагарники, в1дкрит1 безл1с1 м!сця, схиЛи долин р1чок, балок 1 яр1в/; 9/ пр1сноводн1 стагноф1льн! рчди, цо живуть у болотах, озерах, во-доймах, ставках тошо; 10/ пр1снободн1 реоф1льн1 види, як1 живуть у проточних водоймах 1 ьиявлен1 в алювП, шаруватих суглинках, суп!сках 1 п1сках.

У робот! наводяться д!аграми, як1 характеризуют зм!ни видового 1 к1льк1сного складу молюсМв та сп1вв|дношення м!ж еко-лог 1 чними трупами або окремими видами в р1эних ландшафтних зонах певяих палеогеографНних етап1в плейстоцену.

Розд!л 5. 0СН0ВН1 М1СЦЕЗНАХ0РЕКНЯ ЮЛЮСК1В У СУБАЕРАЛЬНИХ 1ШМСТ0ИЕН0БИХ В1ДКЛАДАХ БАСЕЙН1В ДН1ПРА, ДН1СТРА I ДУНАЮ

У район) наших досл1джень в1домо понад 200 найповн1ших роэр131в плейстоценових в1дклад1в на р1зних елементах рельефу, в яких виявлено малзкофаун1стичн1 рештки у двох - трьох ! ' б1льше стратиграф!чних горизонтах. М! сцезнаходження молюск1в розм!щен1 нер1вном!рно. Основна к1льк1сть IX восэреджена на Середньому Придн1пров'1, Середньому 1 Нижньому Придн1стров'1, на Середньо-дунайськШ низовин1. У них виявлено велику к 1льк1сть пам'яток /решток/ I -сл!д1в /1ндикатор!в/ давньо1 природи* що дае змогу ре-конструювати основн1 типи ландшафт1в окремих етап1в плейстоцену, як) вид!ляються за зональними ознаками.

В басейнах Верхнього Дн!пра 1 Дн)стра, Верхнього ! Нижнього Дунаю м)ецезнаходжень молюск!в значно менше. Малакофаун)стичн1 рештки трапляються зр1дка. У цьому випадку для реконструкц!I ландшафт!в ми використовували результата 1нших метод1в.

Вежливою передумовою використання палеонтолог1чних решток для палеоландшафтних реконструкЩй е дотримання стратиграф1чного принципу при пошуках 1х. "Не може бути палеогеограф!чного уза-гальнення без стратиграф1чно1 осно:и",- писав К.К.Марков /1975,с.24/. У зв'язку з дам ми надавали великого значения стра-тиграф1чн1й .прив'язЩ зразк!в 1 вилученню з них малакофаун1стич-них решток.

Другою взжливою передумовою е палеонтолоПчна о'рсбка а браного мзтер1алу, систематична класиф1кацы його, без якоГ немохли-Еа палеоландиафтна 1нтерпретаШя одерханих результат1в. В основу систематики покладено ко.чцелшю едност! зоолог!чних 1 палеонто-

лопчних вид1е . Збори молюск!в пор1вшовалися з еталонними^.гузей-ними колекц1ями. ■ '

Важливим покаакиком при палеоландшафтних реконструкц1ях е не т1льки видоый склад молюск1в, а й к1льк1сн1 сп1вв1дношення окре-мих вид1в у збор!. 1х використано при складанн1 еколог1чних спектр1в молюск1 в.

У сво1й робот1 ми користувалися ун1ф!кованою 1 рег1ональними стратиграф!чними схемами антропогенових /четвертинних/ вIдкмадIв. Розробка 1х належить багатьом авторам ! наукоЕим колективам.

У дисертацИ наводиться ун!ф1кована стратиграф!чна схема антропогенових /четвертинних/ . в!дклад1в Сх1дно-бвропейсько1 плат-форми 1 регЮнальШ стратиграф!чн1 схеми Укра1ни, Б1лорус1, Мол-дови, ЧехИ, Словаччини, АьстрИ, Угорщини I Болгар!I. Проведено кореляц1ю 1х.

У эв'язку з тим. що б1льш!сть опорних \ додаткових розр1э!в басейШв Дн1пра, Дн!стра 1 Пруту, в яких виявлено палеонтолог1чн1 рештки, ми опубл1куьали в колективних працях з М.Ф.Векличем, Н.О.С!ренко, Ж.М.Матв! Шиною, В. I .Передер!й, С.КТурло /1967, 1969, 1973, 1977, 1964/, а також з О.Т.Артюшенко /1979/, 1.1.3а-леським /1980/ та в 1ндив1дуальних працях /Мельничук, 1968, 1969, 1971,' 1972, 1974, 1976, 1977, 1983, 1986/, у дисертацИ наводимо т!льки найтипов!ш! з них.

Проанал1зовано й результати малакофаун1стичних досл1джень у басейнах ДнШра, Дн1стра 1 Дунаю в1тчизняних 1 заруб1жних автор^. 1к викладено у в игл яд! зьедених таблиць, екологЩних д1аг-рам та спектрограм.

У робот» даються масштабн1 зарисовки окремих опорних 1 додаткових розр1з1в антропогенових в1дклад1в району досл!дження.

Р03Д1Л 6. РЕК0КСТРУКЦ1Я Р1ВНИННИХ ПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ЛАНДШАФТ IВ 1 КЛ1МАТУ ЕАСЕИН1В ДН1ПРА, ДН1СТРА 1 ДУНАЮ

Реконструкц!я ландшафт1в минулого вимагае всеб1чио1 1нфор~ мац11 про давню природу !, на думку М.Ф.Веклича /1990,с.57/, е "вершиною репональних 1 глобальних палеогеограф 1чних побудов". -

За останн1 роки назбиралася значна к1льк!сть 1нформацИ а окремих компонент1в давньо! природи, 1 це дало змогу перейти . в1д палеогеограф1чних до палеоландшафтних реконструкции. Так1 роботи на УкраГн! проводять Ы.Ф.Веклич, М.О.Куница, Н.0.01ренко, К.М.Матв11шина, СЛ.Турло, Н.П.Герасименко та 1н. Ц1кав1 матер 1али по в1дтворенню плейстоценових ландшафт1 в е у працях Ы1.Герасимова, К.К.Маркова, А.О.Беличка, В.О.ЗубакоЕа, Ё.П.Гри-

чука, Б.М.Гурського, В.М.Мотуза, В.Ложека, Ю.Бюделя, Б.Френцеля 1 К.Троля, М.Печ1 та 1н.

Для р1внинно1 територП басейн1в Дн!прз, Дн1стра 1 Дунаю ре-конструкшя 1 кореляц1я плейстоценових ландшафта за малакофа-унЮтичними та 1ншими даними проводиться вперше.

о

Р а и н 1 й плейстоцен Приазовський етап /1 млн, - 920 тис. рокiв тому. Тут 1 дал1 в1к даеться за Векличем, 1982; Зубаковим, 1988; Шовкоплясом, 1974; Лолеком, 1973; Печ1, 1986/ вважаэться важливим природ-но-1сторичним рубежем м1ж пл1оценом 1 плейстоценом. У цей час на Земл1 ензсл!док рЮкого похолодания кл1мату суттево зм1нилися природн1 умови. Теплий, близький до субтроп1чного, зм1нновологий кл1мат плЮцену зм1нився на початку плейстоцену холодшш конти-нентальним. На досЛ1джуван1й територП' переважали перигляЩальш умови. Це був час лесоутворення. На м!жр1ччях 1 висоглх пл1оцено-вих терасах сфэрмуЕзлися малопотужн! леей. лесовидн1 суглинки та суШски з розр1дженим рослинним покривом.

Багата теплолюбна плюценова малакофауна на початку плейстоцену зм1нюеться зб1дн1лою бореальною. Вперше на р1внкнн! територП басейну Дн1пра проникають П1вн1чц1 м1граяти, в тому числ1 Vallonia tenuilabris, а басейну Дунаю - предсташшки холодолюбио1 Columella-фауни. Заселения р1внинних перигляЩальних областей басейн1в Дунаю 1 Дн1стра хододолюбними молюсками проходило в основному з прилеглих Аль" 1 Карпат. "

Формування ландшафт 1ь г:1д час приазовського етапу в1дбува-лося п!д впливом бореального кл1мату та ельбинського льодовикоео-го 1цита на П1ВН0Ч1 Овропи, морену якого сиявлено на узбереяд1 Балтй'гського моря /R-.ruszczak, 1930/. ТундрогН степов1 бЮценози, на думку .В.О.Зубакови 1 I. I .Борзепково! /1983/, поаирнлись 1з Бер1нгП на зах1д до Центрально! Бвропи.

На р!вншш1й територП району досл!дкетт в цей час домывали сзоер1д!'Л лапдшафти холодпих лссових р1вшш з розр!Дгсш:м р1знотрав'п!,1, на п1вноч! пом1рно вологих, на п1вдн1 - ксерофНчтх. /"холодний степ", за терм1нолог1ею Крикоса, 1931/. Вони не мали ч1тко виражено1 зонально1 диференЩацП.

На б1льшост1 територ!й басейй1в Дн1пра 1 ДнЮтра переважав холодний кл1мат. Очевидно, середнъор1чна температура опускалася до -1...-2°С. Р1чна сума спад 1 в не перевишувала 250-300 ш.

У басейШ Дунаю кл!мат був пом1рно холодний, середньор!чна температура досягала +1...-1 °С /Lozek, 1964/.

Мартоноський /брестський/ етап /920-780 тис. рок!в тому/ -

це тилове м1жльодовик1в'я. Для нього характерней лом1рн1/теллий гум!дний кл1мат.

У басейн) Верхнього ДнШра на водод1льних д1лянках дом1нува-ли широколисгяно-хвойн1 ландшафти. Кл!мат був пом1рно теплий^ 1 вологий. Наявнють велико1 к1лькост1 пр1сноводних стагнофиьних молюск1в у Енижемих елементах рельефу вказуе на зкачну еаболо-чен1сть 1х. Очевидно, озера 1 численн1 болота були нев1д'емною частиною мартоноських ландшафт1в басейну Верхнього Дн1пра.

На п1вдень л!сов1 ландшафти поширювалися приблизно до широти Надпсрожистого Придн1пров'я, а в Придн!стров'1 - до гпвденних В1ДР0Г1Е П0Д1ЛЬСЬК01 височини.

Анал1з палеонтологМних решток та 1нших компонент1 в палео-ландшафт1в дае змогу зробити припущення, що середньор!чнз температура в басейн! Верхнього 1 Середнього ДШлра 1 Дн!стра колива-лася в1д 9 до 11 "С. а р1чна сума опад1в досягала 800-1000 мм.

Л1сов1 ландшафти поступово зм1нювалися л1состеповими, як1 були зм1щен1 на п1вдень 1 займали значну. територИо сучасного степу. Кл1мат тут був теплий, субтроп!чний, середземноморського типу з досить триь.алим сухим пер!одом. Про це св1дчать ТпйепБ- 1 Пипипа11з-(,ауни.

У басейн1 Дунаю в цей час переважали м!шан! л!сов1 ландшафти. За ощнкою В.Ложека /1904/, А.Рона! /1972/ 1 М.Леч! /1986/, кл1мат був теплим I вологим, под1бним до сучасного клшату IталIГ та ГрецП. Середньор!чн1 температур» були на 4-5°С еии:1 за су-част, а . р1чна сума опад1в досягала 750-850 мм. М!шан1 л)сов1 ландшафти займали майже всю територ1ю Середньодунайсько! низовини.

На Нижньодунайськ!й низовиШ дсм!нували л1состепов1 ландшафти. 1хне формування, на думку М.Минкова 1 е.Фотак1ево1 /1969/, проходило ь теплому, зм!нноБологому кл!маг1, що Шдтверджуеться палеонтолог1чнкми данный.

В сульський /наревський/ етап /780-650 тис. рошв тому/ в басейнах ДнЬчра, Дн!етра 1 Дунаю'сформувалися потужн 1 /1,5-3,5 м/ леей, лесовидн! суглинки 1 сушски, а в долинах рж - алюв1альн! В1дклади /галечники, п!ски та 1и./.

Палеонтолог1чн1 дан» св1дчать про переважання холодних пе-риглящальних кл1матичних умов, на початку вологих. а в к1нц! -ксероф1тних. Похолодания в сульський етан було загальнопланетар-ним.

У басейн! Верхнього Дн!пра в цей час поширилось нс'.ревське /б!лоруське/ аледен1ннн, сл1ди «кого у вигляд1 моренних. оаерно-1 воднольодовикових утворень -збереглися в зниженнях рельефу. Скандинавський льодоьиковий щит покривав територио на

Сх1дно-европейськ1й р1внин! до 63 пн. ш. Льодовик насувався пульсашйно. Таких насувань, на думку В.О.Зубакова /1986/, було три. Очевидно, в1дступам льодовика в1дпов1дають два гумусован1 прошарки в сульеьких лесах Середнього ПридШпров'я, в яких виявлено Ariänta- i Striata-фауни.

Анал1э палеонтолог1чних решток 1з наревських в1дклад1в св1дчить про холоди1 кл1матичн1 умови часу 1хнього утворення. Тут виявлено Coluîriella-фауну /Мотуз, 1970/. Пал1нолог1чн1 дан» гакож Шдтвердаують такий висновок. Зокремз, Е.А.Крутоус /1990/ вважае, що кл1матичн1 умови в той час на територП Buopycl були блиэьк1 до арктичних.

Характер в1дклад1в 1 палеонтолог 1чш даш сщдчать про поши-рення в басейн! Верхнього Дшпра своер!дних перигляц1альних в1дкритих тундро-лучно-степоьих 1 озерних ландшафт1в.

Швденшше, в Середньому Придтстров*I 1 ПриднШровЧ пере-важали холодна лесов1 степи з Со1шпо11а-фауною. Т1льки в долинах р1чок збереглися кевелиш остр1вц1 деревно! рослинност! /Тур-ло, 1989/. Кл1матичн1 умови, за оц!нкамн багатьох автор1в, були холодними 1 noMlpuo вологими. Середньор.1чн! температури не пере-вищували -2...О с'С, а р1чна киьк1сть опад1в - 300-350 мм.

Поступово на швдень зб1льшуьався етупШь ксероф1тизац11 сульеьких ландшафтов. У Причорномор'I кл1мат був пом1рно конти-ненталышм i аридним. Це шдтвсрджусться наявн1стю п бурува-то-пальових середньосуглинкових ' карбонатних лесах ксероф1льних МОлюскIв Helicella obvia /Hart./, Chondrula tridens /Müll./, a також холодолюбних Vertigo pseudosuhstnata L±k, Vallonia tenuilabris /Al.Br./.

У басейн! Дунаю в той час формувалися потужн1 гоьщ1 лес!в /у ЧехИ й Слоначчин! - леей кл!матоседиментац1йного циклу Н, в Угорщин! - "лес 5", у Болгар!I - "лес б"/, у яких переважаз Со1ите11а-фауна. Леси формувалися в пом1рно холодному 1 сухому юимат1 /Рона!, 1972/. Середньор1чн! температури коливалися в!д -1 до +1ЬС. На СередньодунайсьЮй низовин.1 в цей час дом1нували прохолоди1 степов1 ! л!сост«пов1 ландшафти /Lozek. 1964/.

Наявшсть незначно1 к1лькост! палеонтолог¡чних даних )з "лесу 5" Нижньодунайсько! ниэовини дозволяв говорити про поширекня пом1рно холодних степових ландшафт î ъ.

Лубенський ет'^р /650-520 тис. рок1в тому/ характеризуемся пом1рно теплим, ш О :вдн 1 - перех!диим до субтроп 1чного кл1матом. У цей час у район1 досл1дження сформувалися потужн1 грунти 1 грунтов! в1дклади.

Водод1льн! д!лннки Пра-Дн!пра на територП BUopyct мали

платопод1бний характер, а на Mlcul глибоких льодовикових улоговин 1снували озера, як1 з'еднувалися м1ж собою невеликими протоками /Горецький, 1970/. Кл1мат був тепл1шим за сучасний, з р1вном1рним розпод1лом опад1в протягом усього року, загальна к1льк1сть яких досягала 600-700 мм /Мотуз та 1н., 1973; Крутоус, 1990/. У бурих л1соьих оШдзолених, лучних 1 червонаво-бурих грунтах виявлено молгаски Fruticum-фауни.

Л1сов1 ландшафти займали значку територ!ю басейШв Лн1пра 1 Дн!стра, п1вденна межа яких проходила приблизно по л1н11 м1ст Мо-гил1в-Под1льський - Умань - Дшпродзердинськ - Лозова - Харк1в.

. За малакофаун1стичними та 1ншими данями, в межах л1сово1 ландшафтно1 вони ч1тко вид1ляються дв1 пров1нц11 - Л1вобереж-но-Дн1провська 1 Под1льсько-Придн1провська.

Анал1з фауни молюск1в та !нших компонент!в палеоландшафту св1дчить, що середня температура найхолодн!шого мЮяця була не менте як на 1-2°С, а найтеплитаго - на 2-2,5°С biü^ за сучасну. Р1чна к1льк1сть опад!в досягала 750-850 мм.

Перех1д в1д л!сових до л!состепових ландшафт 1в у. лубенський час не був р1зким. Про це св1дчить поетупога зм1на Fruticum-фауни на Vindobonensis-фауну. .

Фауна алюв1альних в!дклад1в Днютра, Пруту, ДнШра 1 пониззя Дунаю характеризуе кл1мат п1вн1чних ' субтроп1к1в 1 район!в, пе-рех1дйих в1д субтроп!к1в до пом1рно1 зони /Чепзлига, 1965/.

В басейн! Дунаю в цей час проходило !нтенсявпе формувакня грунт!в 1 тч'7нтових комплекс1в, а також потужних а.тов!алы:их тоещ. Тут 6y.yt псшпрек! /з п1вноч! па п!вдснь/ темно-бур!, буро-ёемн1, чорноземн!, червоно-бур1 та червонаво-коричнев! грунти /РК 6/ п!д м!шаними л 1 сами э. поодинокими теплолюбними пл'оцсновими Celtic, Bucsus Та Ilex /СмоликоЕа, Ложек, 1955/. На Середньоду-найськ1й низовин! 1,'!сцпми були псжирен! грунт terra rossa. Чеськ1 й угорськ1 досл!;днкки,розглядають Ix як доказ середземно-морського кл1мату. Середньор!чна температура досягала +11..+14сС. Фауна молюск1в представлена теплолюбно» Ва,пчис?.-фзуно^. До И складу входять вкмерл! форми Hclicigona iapeki /Pbk./ i Zonitoides sepultus izk /Lozek, 1954/. Л1сов! ландшафти бул:: дом1нуючими на Середньодунайськ1й низовин1.

Нижньодунайс .ка низовина характеризувалась у цей час густим ероэ1йним розчленуванням 1 формуванням потужних ал:ов1альних товщ. Фауна:молн..;к1в, особливо наэемна, трапляеться р1дко. На водод!ль-них д1лянках.у червонаво-бурих грунтах виявлено велик1 черепашки гастролод, як! входять до складу Tridens-фауни. Вони вказують на ксеротермн! кл!матичн! умови й на поширення на Нижньодунайськ!й

- 29 -

низовин 1 степових ксероф1тних ландшафт1в.

Тил1гульський етап /520-410 тис. рок1 в тому/ - найхолоди1шнй серед етап1в раннього плейстоцену. Лого з1ставляють з окським, береэинським, крак1вським 1 ельстерським етапами.

Окський льодовик був меншим за дшпровський. В|н перекривав эначну частину територП Б)лорус1, а на УкраШ - Т1льки эах1дн! райони Сянсько-Дн1стровського м1жр1ччл, Волинського Пол1сся та долину Дн1пра до м1ста Канева. Рухаючись, льодовик виорював гли-бок1 /до 30-70 м/ улоговини. 1хн1й напрям зб|гаеться з напрямом руху льодовика.Шсля в1дступу льодовика Ш улоговини були запов-нен1 водно-льодовикор.им:! в!дкладами, у яких виявлено багаП мала-кофаун1стичн1 рештки.

У позадьодовиковпч облает 1 еформувалися потужн! товиц лес!в, лесовидних суглинюв, сугнск1в 1 шск1в. м!сцями э граыем кри-стал1чних пор)д, потужнюти в середньому 213 м, эр1дка до 6-8 м.

Тил1гульський лес басейн!в Дн1пра 1 Днютра добре э!став-ляеться з лесом АвстрП, шо залягав п!д кремським грунтовим комплексом /Ппк, 1956/, з лесом ЧехП. що ¡идстелюеться педокомп-лексом /РК/ VI 1 перекриваеться РК V /Ьойек, 1964/, а "лесом 4" Угорщини /Ресз\, 1969, 1979/,"лесом 5" Болгар!I /Минков, Фо-так1ева, 1969/.

' Характерною рясою цього лесу е наявШсть у його товщ! одно-го-двох /р1дко трьох/ прошарк.1в слабо роэнинутих /ембрЮнальних/ грунт)в. Вони витриман1 на значн1й територП в басейнах Дн\пра, Дн1стра 1 Дунаю. Лсд1бн1сть спостер1гаеться не Т1льки в будов! лесових горизонт)в, >\ й у видовому склад 1 фауни молюск1в. У тил1гульському горизонт1 виявлено понад 50 вид1в молюск!в.

У басейш В^рхнього Дн1пра поряд а наземними трапляеться велика к1льк1сть прюноводних молюск 1 в. Анализ видового складу ма-лакофауни св1дчить про поширення у прнльодовиков1й зон! озер-но-болотних, лучно-степових 1 тундро-лучно-степових ландшафта. Для них характерна типова аркто-бореально-альп1йська Со1ите11а-фауна. За пыНнолопчними даними, середня температура найхолодншого м1сяця досягала -15...-10 'С, а - найтепл!шого -+8...+10сС. Р1чна сума опад!в не перевищувала 300 мм /Махнач. 1971; Велнчкевич, 1973/.

П1вденн1ше, на Середньому Придн!пров'I 1 Г!ридн!стров'I, переваляли тундро-степов1 1 тундро-л:со-степов1 /за Куницею, 1983/, а на Причопномор'Т о- ксероф1тн1 палеоландыафти. Фауна молюск1в трапляеться р1дш<э. Ту г була поширена зб1дн1ла ¡.оеззюа-фауна.

Численш рештки фау ни хребетннх алюв!альних ! субаерадъних в1дклад!в розр!з!в Тирасполь та в берегових обривах Хаджибейсько-

- so -

го 1 Куяльницькоге лиманIb представлен 1 степовими перигляц1аль-но-бореальними зооценозами /Алексеева, 1977/.

Васейн Дунаю п1д час тил1гульського етапу являв собою пери-гляЩальну область. На територП СередньодунайськоГ низовини фор-мувалися ландшафти лесових тундр 1 степ!в з холодолюбною Columella- 1 Loessica-фаунами. Кл1мат був холодний 1 вологий, в!н эм!нився в к1нц! холодним 1 ПОМ1РНО ксероф1тним /Lozek, 1964; Kukla, 1977; Pécsi Та 1Н., 1979/.

Фауну молюск1 в "лесу Б" Нижньодунайсько1 низовини вивчено недостатньо. Тут виявлено окрем1 елементи Loessica-фауни. Вони св!дчать про поширення ксероф1тних ландшафт1в, як1 формувалися в холодному кл1мат1.

Завад1вський /л1хвинський, гольштейнський/ етап /410-270 тис. рок1в тому/ - типове м1жльодовик1в'я. Субаеральн1 в1дклади представлен1 грунтами 1 грунтовими в1дкладами, потужи1стю 1,5-2,5 м, зр1дка до Юм.

П1Д час завад1вського етапу ка територП басейн1в Дн1пра 1 ДнЮтра вперше встановилися ландшафтн1 зони, близьк1 до сучасних /л1сова, л1состепова 1 степова/. Проте 1хн1 меж1 були 1ншими.

Басейн Верхнього Дн1пра являв собою знижену р1внину з великою к1льк!стю озер, бол1т, лук 1 л1сових масив1в. Тут переважали л!сов1 ландшафта на бурих, жовтаво-бурих .Псових 1 глейових грунтах. У них виявлено Fruticiwi-фауну. Особливо багат1 на малакофа-ун1стичн1 рештки озерно-болотн! в1дклади. У них зустр1нуто понад 20 вид1в пр!сновадних молюск1в, представлених родами Planorbis, Blthynla,. Lyi'.naea, Segment i па, Valvata, Borysthenia, Viviparus, L\thogliphus i Písidium /Мотуз та 1н., 1973/.

Про дом1нування л1сових ландшафт1в св!дчать пал1нолог1чн1 дан1. У цей час спостер1галося максимальне залЮнення територП басейну Верхнього Дн1пра /Москеит1н, 1961; Махнач, 1971; Крутоус, 1990/. Палеонтолог1чн1Чцан1 вказують на поширення в цьому район1 пом1рно теплого 1 досить Бологого клшату. Очевидно, середня температура найхолодн1шого мЮяця досягала -1...+1°С, найтешИшого -+20...+22°С,' а р1чна сума опад1в - 650-750 мм.

Под1бна ландшафтна обстановка Íснувала 1 в басейн1 Верхнього Дн1стра. Це - Шдтверджуеться результатами досл1дження опорного розр1зу б1ля села Крукенич1 /долина р1чки Сечн1/. П1д час л1хвинського /завзд!вського/ м1жльодовик1в'я тут були поширен] хвойно-пир. .*олистян1 л1си на бурих л!сових, а на зниженнях - на бурих глейових i торфових грунтах /Артюшенко та 1н., 1957; Герен-чук, Д^медкк, Здекюк, 1966; Величкевич, 1982; М.Демедюк, Ю.Деме-дш, lr£v'3/.

- u -

Фауна молюск1 в представлена переважно психроф)льними i ме-зоф1льними молюсками, як! поширен1 тепер у зон1 европейських м1шаних 1 широколистяних л 1 с i в.

Швденну межу тод!шиьо1 л1сово1 ландшафтно! зони можна провести по Л1Н11 м1ст Чершвц! - В1нниця - Кан!в - Лубни - Гадяч -Суми.

Л1состепова зона займала Середне Придн!пров'я I ПриднЮтров'я. Тут переважали бур! люов! коричнюват1 грунти, на заход! - жовтаво-бур1, а в долинах piK - лучн!, чорноэемоподЮн!. на сход! - коричгев) й темно-коричнев! лучн) п!д сосновими 1 бе-резово-сосновими л 1 сами за участю широколистяних пор!д, мюцями трав'яно! рослинност1 /С1ренко, Турло, 1986/ v грунтах виявлено багату Vmdobonensis-фауну.

Палеонтолог1чн1 дан1 завад1вського горизонту еказують на тепл1 й зм1нноволог! кл!матичн1 умови. Очевидно. середньор1чна температура досягала +11...+13°С, а р1чна сума опад1в - 450 -550 мм.

Вузьку емугу ПричОрномор'я в uef час займали степов1 ландшафта. На думку 0.1 .МосквитШа /1976/, вони розвчвались у досить жаркому кл1мат1 з сезонном змшою посух 1.дт1в. Н.О.С1ренко 1 С. 1.Турло /1986,с. 150/ вважають, 'цо тут юимат був близьким до субтроп!чного. Фауна молюск!в представлена типовой Tridens-фау-ною. Серед пр1сноводних молюск!в велике поширення мала Corbicula fluinmalis Müll. Багату фауну мо.пюскii алюв!алышх в1дклад1в ыдно1.'ять до Сабелъського термокомплексу, який Mir формуватися в кл1мнтичних умовах блиаьких до еередземноморських /Чепалига, 19Г7. isafi; Хубка. 1977/.

У СасейШ Дунаю в цей час також переважав кл1мат, близький до середземноморського. Про це св!дчить характер грунтового покрику I ноширеиня Eariat юа-фауни. В алюв1альних в 1 дкладах Пан-нонського басейну гнайдено кер1вн1 4орми м1ндель-риського 1нтер-гляталу Corbicula fluiiunalis /Маркович-Мар'янович, 1972/. 1х виявлено 1 ь алюв1альних в1дкладах Нижньодунайсько1 низовини /Н1ко-лаеску-Плопшор, 1965/.

Анащз палеонтолог 1чних, палеопедолоПчних та 1нших даних вказуе на поширення в басеин! Верхнього Дунаю в м1ндель-риський час люових ландшафт!в /Kjnk, 1956/. Вони збереглися 1 на Мал!й Середньодунайськ1й низовин!. Поступово на niвдень /на Альфехьд!/ л1сов1 ландшафги зм1нилися л1состеповими /Смоликова, Ложек, 1965; Печ1. 1986/. 0станн1 були близькими до субтроп1чних /Рока!, 1972/. На Нижнюдунайськ!й низовин) вони, очевидно, мали аридн!ш1 риси.

- 32 -

Серед и 1 й плейстоцен

Дн1провський етаи /270-180 тис. рок1в тому/. П1д час цього етапу на територИ досл1дження сформувалися потужн1 товщ1 лес1в, лесовидних суглинюв, морени 1 водно-льодовикових в1дклад1в /в1д 1,5 до 5-6 м, зр1дка до 8-15 м/. Алюв1альн1 в1дклади становлять верхню товиу V надзаплавно1 тераси.

На формувакня ландшафт 1 в з.начний вплив мав льодовиковий пок-рив. У центральна частит льодовикового щита середня температура найтепл1шого мЮяия опускалася до -25...-30 °С, а загальна к1льк!сть опад!в не перевищувала 100-150 мм на р1к /Косм1нсь-кий, 1977/. Над Свропою переважав холодний в!дносно сухий кл1мат, континентальн)сть якого зростала ка сх!д. СередШ р1чн1 температуря знижувалися на 10-15°С /Ясаманов, 1985/. АрктичШ континен-тальн! пов1трян1 маси значно впливали на плилеглу територ1ю. Сн1говий покрив був невеликий. Це сприяло розвитков1 в пери-гляц1альн1й облает1 мерзлотних процес1в.

Анал1з палеонтолог1чних реыток прильодовиково! зони басейну Дн1пра св1дчить про 1снування на водод1лах степових, а в долинах р1чок - лучних 1 болотно-тундрових ландшафт1в з б!дною трав'янисто-чагарниковою рослинн!стю й нечисленними рештками хо-, лодоспйкил тварин /лем1нг, полярла куртка/ 1 аркто-бореаль-но-альп1йськими молюсками /Артюшенко, 1976; С1ренко, Турло, 1986; П1допл1чко, 1946; Коаик, 1975; Мельничук, 1977/. Середн1 темпера-, тури Найтепл1шого м!сяця досягали 8-12°С. Очевидно, л!то було коротким, з г!/..носно теплим вегетаЩйним перЮдом. Край льодовика танув, МЪго води заливали обширШ простор«. Про це св1дчить зйачне поаирення водно-льодовикових в1дклад1в, у яких виявлено масу пр!сноводних молюск!в.

П1вденн1ше псиирювалися холоди1 лесов1 ксероф1тн1 ландшафт«. Сухий континентальной кл1маг призв!в до майже повного зникнення деревно1 рослинност1. Пльки долинах р1чок вбереглися сосна 1 береза /Артюшенко, 1973; Турло, 1989/. Великого поширення в цей час набула холодолюбна Со1шле11а-фауна.

П1Д час стац1онарно1 Фази материкового зледен1ння природна обстановка в басейн! Дн1пра I Дн)стра суттево не зм1нилася. Прильодовикова область поеднувала в соб1 риси ландшафт1в сучасиих тундр 1 високоПркчх стеШв. Поступово на Швдень в<эни вм1нюва-лися одноман1тними холодними лесовимн степами. М1сцями траплялиЬ'я неглкбок1 с зера та болота, в «сих жила ст1йка до низьких температур фауна молюск1в АтэиБ асготсиБ /?ё>т./, ШрреиЫБ г1раг1иэ I... Еир1еза ИПэеЬогвП /С1езз./.

Шияя в!дступу льодовика ' за меж! басейну Дн1пра, на

Середньому ПридШпровЧ й Придн1стров'1 та на Причорномор'1 збереглися степов1 й л1состепов1 ландшафта на лесах I слаборозвинених глейових грунтах. Вони формувалися в пом1рно холодних 1 в1дносно сухих кл1матичних умовах.

У цей час. у басейн1 Верхнього Дунаю становления ландшафт 1в проходило л1д впливом альшйського 1 шварцвальдського льодовик1в. Середньодунайська 1 Нижиьодунайська низовини були перигляц1альни-ми областями. У басейн1 Еерхнього Дунаю перевалив мореньий ландшафт 13 численними озерами 1 заболоченими ршнинами /"холодний вологий ландшафт", за Ф1нком, 1956/. М1сцами збереглися шаруваП лесовидн1 суглинки 1 леей, в яких виявлено Oohimella-фауну.

У В1денському басейн1, на Моравськ1й 1 МчлШ Середньоду-найськ1й низовинах перевалили холодн1 й помцчю cyxi лесов1 ландшафта. Вони формувалися в умовах континентального кл1мату. Дом1нуючсю була типова лесова Loessioa-dayHa. На печатка переваляли дуле хо.:одн1 й волоп кл1матичн1 умови, як1 наближалися до сучасних тундрових /Kukla, 1601-'.

На територП Середньодунайсько! 1 Нижньодунайсько! ниэовин у риський /дн1провський/ час 1снували периглшиалып л1СОСтепов1 1 степов 1 ландшафта на лесах 1 слаборозвинутих глейових грунта;:. Фауна молюск 1 в Сагата, особливо у так званому "болотному лесГ'. Пере.' ажае Loes.;ica-'tayHa /Lozek, 1964; Pécsi, 1973/.

Фауна хреСетних представлена понорським хслодолюбнмм комплексом, до складу якого входили мамонт, шерстистий Hocopir, П1вн1чний олень та 1н. /Школаеску-Плолшор, 1965/.

У кайдацький /одинцовський. иклопський/ етал /180-130 тис. рок 1 в тому/ в Центральна I Сх 1 дн 1 й Сирот встановився пом1рно континентальной кл1мат. у район1 досл1дхения сформуваиася ланд-шафтнозональна структура, близька до сучасноГ.

. У басойн1 Дн!пра вид1ляються э гпвноч1 на п1вде.чь: л1сова, люоетепова 1 стег.с ва зони.

Л1сов1 ландшафта домтували в басейн! Верхнього Дн1пра. У дерновс-тдзолистих, лучно-болотних, с1рих та бурих л1сових грунтах поряд з голарктичними 1 палеарктичними молюсками трапляються ьиди, як1 тепер поширет в европейських м1ианих I широколистяних люах /Veri, кто substriata /Jeff./, Vallonia enniensis Gredl., Rutemca filog.-.na /Rssm./, Vitrea crystallina /Müll./ i Nesovitr. t hamnicnis St.ro..,/ /Мотуз, 1970, .1971, 1976/. Видовий склад рос. & мост 1 був схожий на рослиннЮть тепер!шньо! Середньодунайсько1 ниэовияк 1 п1вденних передг1р'1в Карпат /Яловичова, 1979/.

Л1С0Ы ландшафти, пор1вняно з сучнсними, були эм1щен! на

гирдень í'C-иблиаяо на 1Н0 км. Bjihí ¡.«¿имели т<чютсму '"'-•геяяього Придншр'чв'н и Прпдню'гроь'и. Гут бул-» nouBptHa Fi ut jdüti-фаун?». IIa водод!льних д1лянках дом!нували а;чоколистяно-сосновi л!си. а ъ зниженнях - сосна, вьчьха I береза /Д\ '..няк,.Пашкевич, 1974/.

Перех1д в!д л!сови>: до люостепових налеоландшафт1в був псступовим. Швденна межа ;х проходила приблизно по Л1н1! м!ст Тирасполь - Кривий PI г - Запорtгая - Чноь Яр - Староб1льськ.

Надпорожисте ) Порожисте ПридШпров'я може вважатися районом найважлив!ших мЮцезнаходжень фаун и молюск .в у кайдацькк-. .«нкоп-них грунтах /роэр1зи Спаське, Таромське i Стар! Кодаки/. Тут ви-явлено тиггову Vindobonen.'-is-'JayHy. Лп П складу входить понад 30 вид!р. Перева>на бии.ш1сть 1з них поширена тепер у л1состепу Сх!дно-8вропейсько! р!внини. Кл1матичн1 умови були теплими 1 лом!рно вологими. Очевидно, середньор!чн1 температуря досягали 11-12ЬС. а р)чна сума опад1в не перевищувала 500 мм.

Степов1 ландшафти в кайдацький час займааи територ1ю П1вн!чного Причорномор'я. У с1роземних. коричнювато-бурих 1 чор-ноземних грунтах знайдено типову Tridtns-фауну.

В алюв)альних, алюв1ально-озерних i лиманних ыдкладах поряд з уб1кв!стами ьиявлено теплолюбн! Corbicula fluitunalis /Müll./, Marparitifera robusta Tshep. i Melanopsis praerosa L. /Чепалига. 1965, 1986/. '

В басейнГ Дунаю кайдацькому горизонтов) в!дповIдае педо-комплекс (PK) IV ЧехП. л!совий грунт (трене) Аьстр1I, ледокомп-лекс Mtp Угор'!1ини, 1нтергляц!альний грунт (П 3 б) Болгар 11. Фауна молюск!в цих грунт!в схожа на видовий склад молюск 1 в Ореднього Придн1пров'я. У басейн1 Верхнього ) Середнъого Дунаю переважали л1сов1 ландшафти. КЛ!матичн! умови в цей час були теплими 1 Досить вологими. Середньор1чн1 температура дергали 10-11сС, а р1чна к!льк1сть опад1В Перевищувала 800 мм (Lozel:, 196'!; Рона1, 1972).

На Нижньодунайоьк1й низовйн! в 1нтергляШальному грунт! (П 3 б) выявлено представник1в л!соетепово! Vindobonensis- i степово! Tridens-фаун (Минков, 1968).

У район"! 'досл1 дження кайдацький горизонт сильно деформований мерзлотними процесами. Кр1огенн1 струк; ури ьитриман! на . значнiй територП Дн1пра. Дн!стра 1 Дунаг. Вони можуть служит не т)льки паяеокл1матичним 1ндикатором, а й над1йним стратиграф!чним репером для кореЛяцII палеоландшафт!в.

У тясьминський /московський. сиж11кий/ eran /130-110 тис. рюк1В тому/ в басейнах Дн!пра, Днестра 1 Дунаю е^ирмувалися' мало-потужн! /0.5 - 0.6 м. зр!дка до 2,5 - 3.5 м/ пальов!. счрувато- t

- 35 - ,

бурувато-пальов! леей, лесоЕидн1 суглинки 1 суШски. Алюв1альн1 в)дклади тясьминського В1ку утверюють верхно' субаквапьну тов!цу ¡V тераси.

У нижн1й частин1 тясьминського горизонту 1 niдстелюючому ви~ копному грунт1 спостер!гаються текетури мерзлотного походхеиня. Вони зумовлен1 московеьким зледен1нннм. За 1нтенеиБН1етю й масштабно™ кр!огенн1 структури не поступаються аналог Мшим структурам часу максимального зледенЬчня. Вони е добрими палеоклШатич-ннми показниками. М£ф?лотн1 деформацП могли утворитися при ниэь-ких зкмових температурах, ям.энижувалися пор1вняно з сучасними. на 15-i8ЬС.

■Гауна молюск1 в тясьминського горизонту вказуе на холодний 1 noMlpiio ьологий кл 1 мат часу його формування. В басейн) Верхнього ДШпра переважае холодолюбна Columella-фауна. Палеонтолог1ЧН1 дан\ св1дчать про розловсюдження в!дкритих тундро-степових 1 тундро-люоетепових ландшафтiв /Мотуз, Махнач,. Крутоус та 1H■, 1973/. .

На Середньому Придн1пров'1 1 на ПридШстров"!.е цей час на Еодод1лах були поширен) степовi э1 кс<?роф)льним р!знотрав'ям, а в долинах р1чок - лучн1 1 болотно-тундров1 ландшафти з б!дною трав'янисто-чагарниковою рослиншстю /С1ренко, Мельничук, Турло, 1930/,

У Причорномор' I в тясьминський час перекради степов! ксе-роф1тк! ландшафта, як1 формувалися у пом!рно холодному континентальному кл1мат1 /Артюшенко, 1970/.

Тясьминський горизонт басейн)в ДШпра 1 ДШстра добре зютавляеться з малопстужним лесом /Rj/ АвстрП, молодим лесом I Чех11 1 Словаччини. що залягае Ml* Ш IV l PK Ш, "лесом 1-2" Угорщини, "лесом 1 " Болгар!I /Fink, 1956; Lozek, 1964; Pecsi, 1979; Минков, 1968/. У цих лесах вилвлено Loessica-фауну. 1хне формуваннл проходило в холодних i вологих /у к1нш етапу -B1дносно сухих/ кл)матичних умовах. Середньор(чна температура не. перевшцувала -3...-2сС /Loiek, 1973; Kukla, 1977/.

Поступово на п1вдень Loessica-фауна зм1ик>валася Arianta-фау-ною /Wagner. 1979/; Вона св1дчить про поширення на Середньоду-найськ1й низовин1 перигляШальних л1состепових ландшафПв на лесових грунтах.

У "лесах 1" НижньодунайськоГ низозини виявлено ксероф1льну фауну мо.нюск 1 в, яка ькаэуе на ^юрмування лесових пом1рно холодних 1 сухих ландшафт1з /Минков, 1968/.

Прилуцький /микулинський, муравинський, еемський/ етап /110-80 тис. рок1в тому/ вважаеться типовий м!жльодовик1в'ям. Па-

леотемлератури, визначен! за допомогою р!зних метод!в, • св1дчать про те, то на цей час припадав максимум потепл1ння в середньому плейстоцен 1. В район i досл1дження встановилася близька до су-часно1 ландшафтна зональнють.

■ У басейш Верхнього Дн1пра були поширен1 лучно-л1сов1 й л1соВ! ландшафта з сосново-широк'олистяними л!сами на бурих л!со-вих, лучних та 1нших грунтах. Тут дом1нуючою була Fruticum-фауна. Середньолипнева температура досягала £0-21°С, а середньос1чнева -7"С. Безморозний перЮд тривав приблизно 170 дн1в. Р1чна сума олад)в коливалася в1д 530 мм на сход] до 570 мм на эаход1 /Воэня-чук, 1985/. В оптимум прилуцького /микулинськогО/ м1жльодовик!в'я температура липня в басейн1 Десни досягала 22с1чня - 2сС, а р1чна сума опад1в становила 680 мм /Величко, 1985/.

На Середньому Придн1пров'1 i на Придн1стров'1 в Прилуцький час були поширен1 л!состепов1 ландшафте з сосново-широколистяними 1 дубовими л!сами та р1знотравними степами на мШелярио-карбонат-них 1 буроземопод1бних чорноземах /С1ренко, . Турло,' 1986/. Фауна молюск1в /виявлено понад 60 вид!в/ у цих грунтах трапляеться часто. Вона представлена FruticUm-фауною. Очевидно, ц1 ландшафта фсрмувалнся в теплому, ам1нновологому кл1мат!. Середня температура найтепл1шого м1сяця досягала 23°С, а Найхолодн1шого - l..t2°C, Р1чна сума опад1в не перевшцувала 550-600 мм.

• Багату теплолюбну фауну молюск1в знайдено в под!льських тра-вертинах. Вона представлена Banatica-фауною /Куниця, 1974/.

На Причорномор'I дом1нували степов1 ксеро-мезоф!тн1 1 ксе-pcjílTHl ландшафти на с1рувато-коричневих, каштанових 1 чорнозем-mix грунтах. Фауна молюск1в представлена Candicans-фауною.

В алюв!альнпх в1дкладах прилуцького /карагаського, за Ада-менком та 1н., 1986/ в Иг/, пк1 складають нижню пачку IIÎ тераси Дн1стра, Пруту i Дунаю, виявлено теплолюбну Fluminalís-фауну.

Середньор1чна температура'прилуцького часу на Причорномор'I була, очевидно, на 2-3°С вида, а р!чна к!льк1сть опад!в на 100 мм б1льша за сучасну.

В басейн! Дунаю прилуцькому горизонтов! в1дпов!дае грунтовий комплекс /РК/ III Чех II 1 Словаччини, MB /МеНде-Базис/ Угорщини та 1нтергляц!альний грунт /П / БолгарП. У Нижн!й АвстрИ прилуцький грунт з1ставляеться а чорноэемним. грунтом "Е!тш»фр1д А" /Веклиу, 1968/. Фауна молюск!в цього грунту даже близька за видо-вим складом до малакофауни прилуцького горизонту басейну Верхнього Дя!лра. Вона св!дчить про теплий i вологий кл!мат часу П 1енування /Brandtner, 1956/'.. На територП Нижньобаварсько! долин/. Дунам дом!нувади л!сов! ландшафта. Вони були поширен! й на

значн1й територп Середньодунайсько1 низовини. Тут выявлено типову Banatica-фауну., Кл1матичн1 умови в цей час були на 2-3°С тепл1шими 1 на 50% волопшими пор1вняно з сучасними /Loäek, 1964/. На Нихньодунайськ!й низовик i переважали степов1 ландшафти. Фауна молюск1 в представлена типовими степовими ксеротермними гастроподами род1в Helicella, Chondrula, Zebrina i Striatella /Apostol, 1985; Минкоз, 1968/.

П13Н1Й плейстоцен 'i

В удайський етап /80-60 тис. рок1в тому/ сформувалися мало-потужн! /0,4-1,0 м, зр!дка до 1,5-1,8 м/ пальов!, бурувато-пальов1 карбонатн! леей, суглинки 1 еуп1ски.

Субаквальн1 в!дклади удайського часу утворюють верхню пачку алюв1ю III надзаплавноГ тераси.

Удайський горизонт з!ставляеться э ранньовалдайським /севсь-ким/ лесом /Величко та 1н., 1987/,орканськими шарами Б1лорус1 /Махнач та 1 н., 1973/', з ранньовюрмськими лесами АвстрП /Fink, 1956/ 1 ЧехП /Lofck,' 1964; Kukla, 1977/,"лесом 6" Угорщини /Pecsi,.1982/, "лесом 3" БолгарП /Минков, ФотаШева, 1969/.

Фауна молюск1 в в удайському горизонт1 басейну Верхнього Дн1пра представлена холодолюбними нагемними 1 прюноводними видами. Дом1нуючою була Ananta-фаунз. До П складу входила велика трупа прюноводних молюск!в, серед яких трапляються холодолюбн1 Anisus acronicus. /Fer,/, Hippeutis riparius L. \ Neopisidium conventus /С1./. В удайський /ранньопоозерський/ час тут пс-рева-жали тундрс-лучно-степов1 ландшафти. Вони формувалися в холодних 1 вологих юиматичних умовах. Рослинн!сть була близькою до перигляц!ально1 /Крутоус, 1990/.

На Середньому Придн1пров'I й Придн!стров'I ь цей час пом1тно зменшуеться эагальна к!льк1сть молюск!в, особливо прюноводних. Тут виявлено зб!дн!лий комплекс Columella-фауни, схожий на тясь-минський. Серед решток хребетних трапляються Метки' мамонта, шерстистого носорога, ШвнНного оленя, ведмедя тоцо /П1допл1чко, 1954, 1956/. У споро-пилкових спектрах удайського горизонту пере-важае пилок' трав'яних рослин, зр1дка трапляеться пилок сосни 1 берези /Мельничук, Ннришкург., 1972/.

Анал!з палеонтолог1чних решток, характер в1дклад!в св1дчать про переважання на Середньому Придн!пров'I 1 Придн1стров'I тунд-ро-лучно-л1состегювих ландшафт1в на лесах 1 лесовидних суглинках. Кл1мат у цей час був холоднич, на'печатку вологий, у клнщ етапу набув аридних рис. Середн1 температури найтешйшого м!сяця досяг-

ли +9.. ,+il °С. а найхолодиiшого -14...-16"С. Р!чна сума опад1в, очевидно, не перевищувала 400 мм /Гричук, 1981; С1ренко, Тур-ло, 1986/.

На Причорномор'I були поширен1 пом1рно холодн1 ксероф1тн1 ландшафта. Майже половину вид!в становлять ксероф1льн! й ксе-ро-мезоф1льн1 молюски. Серед холодолюбних молюск1В виявлено т1ль-ки Vallonia tenuilabris. Пал1нолог1чн1 дан1 також указують на поширення стегПв ксеротичкого типу /Артюшенко, 1970/.

В басейн1 Верхнього Дунаю в ранньовюрмський /удайський/ час формувалисн ландшафти, схож1 на сучасн1 альп1йськ1 луки. Фауна Молюск1в була представлена Со1ите11а-фауною /B/unnacker, 1967/. Кл1мат у той час був холодним /коротке л1то, довг1 зими з екстремалыю низькими температурами 1 невеликою к!льк!стю опад1в/ /Brandtner, 1956/.

На територП Середньодунайсько1 низовини в ранньовюрмський етап юнували • два типи ландшафПв - на м1жр1ччях п'ереважали "су-барктичн1 степов!" /Ku'kla, 1961/, а на зниженнях - лучно-лЮоете-пов1 на слаборозвинутих, оглеених лесових грунтах. Молюски представлен1 невибагливими степовими видами без типових арк-то-альп1йських форм /Stnata-фауна/. Вони характерн! для холодних 1 сухих кл1матичних умов. Середньор1чна температура в той час не перевищувала -1.. .0 °С.

Поступово на п1вдень Striata-фауна зм!нювалася на Tridens-фауну, поширену переважно на лесових плато Швденно! частини Середньодунайсько! 1 Нижньодунайсько! низовин (Pécsi, 1932; Минков, 1968). Тут дом1нували степов1 пом!рно холодн! ксе-роф1тн! лесов! ландшафти.

Витач1вський /брянський, гетвейзький/ етап /50-50 тис. рок1в тому/. В цей час у басейнах Дн!пра, ДШстра 1 Дунаю сформувалися СБоер1дн1 за генезою й характером зональност1 грунти i грунтов1 в1дклади. Вони добре зЮтавляються з брянським 1 круглидьким 1нтерстад1альним надгоризонтом Е1лорус1 /Вознячук, 1973/, верхн1м чорноземним грунтом /РК II/ ЧехII й Словаччини, з грунтами стенового типу /ВА/ Угорщини, гетвейзькими чорноземними грунтами АвстрП, брерупськими гумусованими суглинками та буроземними 1 бурими грунтами басейну Верхнього Дунаю. М1жрег1ональн1й коре-ляцП сприяе прекрасна збережен!сть у цих грунтах мерзлотнкх де-форма^Ы, як1 утворилися п!д час головного кл1матичного м!н!муму гП.знього плейстоцену /буэький етап/.

Фауна молюс-KlB у витач!вському горизонт1 басейн 1 в Верхнього Дкшра ! ДнЮТра траплнстьея часто. Бона представлена переваяно голпрктччьичи _й нолеарктичними•ьидачи. Холодолюбних молпс&в не

вплвлено. Загалышй видовил вал малакофауня схожий на сучасиий. Анал1э палеонтолог i чних ноказуе, що в олтимаяьну фазу ви-

тач1ьського етапу тут булк ¡ (¡r.ipeHl лЮиг! 1 лучко-л1сов1, а в долинах р1чок - лучш 1 бсчюТи! ландшафт» /Мотуз, 1373, 1475/. Заключи-; фаза витач!вського етапу характеризуьалася значним похолодания." /'Маркова, 1935; Везусь- - та 1н., 1985/.

На Середньому Придшпрои'Г . Придшстров'1 в цел час перева-жали л.оостепов! ландшафт з сосново-широколиотяними л 1 сами 1 злаково-р)з;ютравними степами на Оурувато-коричневих грунтах /С1ренко, Мвльничук, Турло, 1900/. Швденна меда цих ландшафтШ проходила приолизко на широт! mi ста Запор1жжя. Тут дом1нуючою óy-ла Vmdobonensis-фауна. Бона формуеалася в пом1рно теплому й зм1нновологому кл1мат1. Очевидно, середньор!чна температура не перевшцувала 10-11"О, а р1чна к1льк1сть опад!в - 400-480 мм.

Mi ж люоетеповими ) етеповими ландшафтами у витачпюышй етап спостер1 гався поступовий перех1д. На територП Причорноморсько1 низовипи були поширен 1 степов! ксерофит ландшафта з Tncleiis-фауною. II виявлено в корич.иовато-Оурих 1 червонаво-бурих грунтах. Рослинний локрив був представлений plзнотравно-злаковими угрупованнями з незначном дом 1 «¡кою берези, дуба, чечена i липи /Ар'иш'-нко, 1970; Турло, 1939 та i п./.

У басейн) Bepxni го Дунаю в цей час формувалися ландшафти, як1 мали оэнаки люотундропих i тайгових. За. оШнкою М.Бруннаккер 1 К.Бруннакера /1956/,кл1 мат був прохолодний ! пологий. Типових холодолюбних мо.:юок!в к; знайдено. Майже 1/3 черепашок представлена молодими формами, а гу ьказуе на ноПршання умов Гхнього проживания.

На Середньодунаиеьк)й низор.иш переьажали чорноземний степ або л 1 состой, а в доликах р1чок - парков! ландшафти. Кл1мат зимою був noMlpiió холодний i воловий, а влИку - теплий t псм1рно сухнй /Смоликоьа, Ложек, 1065; Kukla, 1961/. Фауна молюск1в представлена люоетеповими 1 етеповими формами.

На Нижньодунайськ!й низовин! в цей час переважали степов1 ландш;',;,'и, форму вання чких проходило в уиовах поступово! ариди-зацП кл1мату /Мо:. ;ап. 1938; Филипов, Микова, 1986/.

в 5Z3MÍ1Ü /"оизерський/ етап /50-32 тис. рок1в тому/ сформу-ьалася потужна /в середньому 3-5 м, 1нод1 до 12-15 м/ товща лёсу та лесовидного суглинку. А.тав1альн1 в1дклади /Шски, суп1ски, аловрити/ складавть верхню товщу 11 надзаплавно! терасч.

Еуэький етап у район! дос.л1джеиня характеризувався ¡нтенсив-иим лееонпгромадженням I формуваннлм пернглятаяышх ландшафтШ. Палеогеограф!чш умови цього етапу були схож! на умови дШпровсь-

• - 40 -

кого етапу. Незсахлоии на те, що валдайський льодовикоций г.окркв був у два рази менший за дн1провськнй, на заключну фазу бузького етапу припадае максимум наростання континентальносп кл1мату 1 вначний розвиток крюгенних ябищ. Суворий, pleno континентальний кл!мат снряяв розвитков! крюгенних процес1в, як) виявлено прак тично на вс1й територ!? досл1дження /Веклич, 1968; Bi ичко, 1973, 1991; Москвит1н, 1972; Минков, 1968; Г чек, 1984 та 1н./.

В басейн1 Верхнюго Дн1пра ландшафта прильодовнково! зони були схож! на еучасн1 су0арктичн1 пустел 1. Поступово на п1вдень вони з.ч1нювалися тундро-лучно-.Иссстепоьими. Роэр1джен) березово-cochobI люи чергувалиея з лучно-степовти трав'янистими рослин-ними асоц1аШями на еолових п1сках 1 лесовидних суглинках. Важли-вйм елементом палеоландшафт!в бузького часу басейну Верхнього Дк1пра булс численн1 невелик! озера, Фауна ьолюск1в представлена типовою Columella-фауною, до складу яко! входили й :олодолюбн1 пр1сноводн1 молюски /Мотуз. 1986; Вознячук, 1S73; Крутоус, 1990/.

На Середньому Лридн1пров'I 1 на Придн!строе'I, приблиэно до Л1н1I м1ст Могил1н-Под!льський - Кгровоград - Красноград -Харк!в. у бузький етап перебежали периглящальн1 тундро-л 1состе-пов! ландшафти, з березово-сосновими угрупованнями 1 р!знотрав-но-злаковими степами на оглеених лесов^дних суглинках, слабороз-винутих глейових грунтах /С1ренко, Мельничук, Турло, 1990/. Фауна молюск1 в тут трапляеться майже у кожному poapisi. Виявлено понад 4.0 вид 1 в, у тому числ! аркто-бореально-альл!йськ1 молюски. За геолоПчними 1 палеонтолог 1чними данкми В.П.Нечаев /1981/ реконструював иалеоreoграф1чн1 умови Еалдайських лес1в Вблино-Под!л.пя. Кл1матич!П умови часу 1хнього утворення в!н в1стаЕЛяе з сучасними кл!матичними умовами Тунгусько! пров1нц!1. Температура головно1 фази вадайського часу в найхолоднший м!сяць на Волино-Под1лл1 могла опускатися 'до -20 0С 1 нижче. За мапакофаун)стичними дакими, середин температура найтепл1шого м1сяцй могла п1дн1матися' до +7...+8 еС, а р!чна сума опал¡в досягата 25О мм.

Ландшафти бузького етапу на Причорномор'I розЕивалися в умо-вах континентального 1 сухого кл1мату- Фауна молюск!в представлена холодолюбними Columella columella Klart. . Vallonie tenu)lafcris /Al.Br./ 1 i -еповими ксероф!льними Ohondrula tetrodor /Morl./, Helicopsis striata /Müll./. Рослинний покрик мав степов.1 риси. Деревн! угруповання майже поен) о зникли Ллренко, Нелыш-чук, Турло, 1990/.

Екстремадьн! - холодн1 умови )■ ■■ /вали в цей час 1 в Цент ральн1й ввроп!. Про це св1дчить эначне понирення ь .асейн

Верхнього ! Оереднього Дунаю Columella-фауни /Brandtпег, 1956/; ,0'iek, 1964/. За сц1нкою В.Ложека, ця (fay. а характерна для ;убарктичних степових тундрових лапдиафтт. Ней писновок т1дтверд».уеться досл1дженнями М.Печ! /1970, 198.?/. У "лесl 5" /Wt ',який зН'тавляетьея з бузьким лесом УкраПш, виявлено фкто-боренлыю-алыийську фауну молюок!в Pupilln lotssica Lzk, toiemella columella tort.., Vallonia temnlabris . /Al.Br./. IocTynoBo на ni вдень до них долучамться степов! Helicella striata •Müll./, Truncate'"ma cvlu»1rica .'Fér./. Chondrula tri dens 'Müll./ etc.

На Нижньолунайоьк1й низорши мадачофауна середнъоЕюрмс! кого 'лесу 2" /за схемою Минкова, 1968/ схожа на фауну мол»ек1в Сузь-;ого лесу Зах!дногс Причорномор'я. Тут норяд г холодолюбними wo-гоеками Arianfa arbustcruin aîpicola /L./ виявлено й Helicella .t г lata /Mull./, H.ohvia /Hart /, H«1 i cop? is instal.nl is /R&an./ 1 îiondrula trideiiü /Mill!./.- Вказана фауна евдаить про поширенкя •тепових покорно уолодяих ксерофтшх ландшафт1в.

Дофппвський <=-тан ■ /32-20 тмс. роки» тому/. У басейнах Hinpa, Днютра ! Дунаю s ней чае сформупалися öypl глейоя1, дер-ов1, чорноземт та лучно-чорнооем.'М карбонаты 1 грукти /СМренко, •••лло, 1986; LсАкк.. 1964; Pées>, 1979 та 1н./. Вони не мали утльного поширення, особи'во в басейн! Ьерхьього Дншра. У ро-от1 даеться оогрунтування зютавлення доф!н!всько1-о горизонту з аймолодшим нлейстоц«новим грунтом Сх1дно! 1 ЦентральноI ь'вропи.

Початок формування доф1н1 вськсго /с)верського/ горизонту в аскйн! Еерхнього IlHlf.pa проходив у досигь холодних чл1матичнмх «овах. 'Гвуиа представлена гIпоарктичним комплексом, схожим .:а учасну фауну швденно! Шдзони тигювих тундр /Санько, 1987/. лора мала глящальний характер /Е°зуеько та Jh., 1989/.

Ь оптимальну фазу •доф!н!нського егапу в Сасейн! Верхнього пчра перевалили м!шанол!сор чндшзфти /Величкевич, 1973; Дуб-ж, Пашк.чнич, 1974; Ео^нячуь .973/. Тут дошнувала Fruticum-фа-

На Середньо)«;/ Нрадшпров'1 1 Приди!стров'1 в ией час переЕа-1ли л1оост»гюв! л'шдлмфти. !Îiвдениа можа fx проходила приблизно ' л ! н 1Î м!ет Рибниия- Умань.-КременчуК - Харк1н. фауна мо-К'к ! в представлена vhîioboio vimiGbonehs js-фауноо. Анал1з иалеон-»лопчних та налеонёдологiчийх данйх указуе на uoMiptio контйнен-йьний кл!ма".\ - Сере дня температура найхолодн1шого м!сяЦя могла ¡ладати -7.'. .-Ö"C- ч найтс-плШого - 18. . . 19 °С. Р!чна сума [ал 1 в. очевидно, не lie режиму нала 4Г>0-550 мм.

На ШвнИному Нричоркомор'i Шд чао доф(н!вського етапу булй

riowiipciil степов 1 ландшафти. Про це св1дчить значке г-ниирення Tridens-daym!. За палПюдогШними данями тут перекг:.' л р!вно-траько-злаков! лучи! стсш:. Т1лькн б знгжсппя): зЗерэглиоя соонов! л1сп з дом1шкою липи, в'яза 1 берези /СМрепко, Турло, 1986; Ада-менко тп 1 н.. 1985/. Кл1мат у ofi чао був сухим континентальнпм.

У басейн! Г-зрхнього Дунаю до.Мн1есы;оыу горизонтов 1 в1дпов1дае наймолодлнй плейстоценовий комплекс тундпових ьологих грунт 1 в /M.Brunnacker, K.Brunnacker, WPS/. У 4«xll вони представлен 1 слаборозвиненн.ми бурши грунтами /УК 1/. На думку Л.Омоликово! 1 В.Лож^ка /1965/, вони формувалися в умовах хо»одного л1ссстепу або л!оотундри. $эуиа моляск 1 в чнч-о грунту схокч на ф.* у ну молюсЮв дофПМвгч-кого ropimcit гу Роли но -Пол'л.пя /Мйльни-чук, 1970/. У склад 1 Щс1 фауни помас представишьв типово! хсло-до.сюбно! ifeymt. 5а оц1нкою П.Ложока /19СА/. середньор1чиа температура оптимальноI $авк груитотвороти /РК I/ досягала 0сС.

На Середньодунайоьк1й низоьин1 в цеп чае була поширена Arianta-фауна. Bona вгаяуе на холодн1 й волог) кл1мтг1»ш! у моей /Waener, 1979/.

На п1вд«1 Середн&одунайськоI 1 ни Нижньсдунайеьк i ft низовин1 наймолодаий плейптоценориЯ грунт представл?-¡¡о? матапотуэчиш черноземом. видовий склад молюск!в схожий на Тг i'i-.'ns-фауиу. Перева-Й'лють ксерофыьн! види /минкоб, I960/.

У причорноморськпй етап /20-10 тис. pos; i в тому/ сформувався наймолодшйй плейегоценовий лес, лвсовидннй суглинок 1 суп 1 сок потужнЮтю 1,2-2,5 ы, "эр1дка до 4,5 м. В1н утворився в умовах за-гальноплзнетарного похолодания кл1мату, вростанкя його континен-тальност1, розвитку льодовик!в ! широких периглящалышх зон /Брукс, 1952; Веклич, 1987-, .Величко, 1973 та iн./.

У басейн! Верхнього Л«!нра в цей чао великого ьоширення Кабула аркто-бореалыю-альп1йська фауча мол:оск1в. Бона св!дчить про дом1нування холодних в1дкритих тундро-лучно-степових ландшафт!в. Це Шдтверджуеться знах1дками у найшлодшому плейстоценовому суглинку Шзинсько1 стоянки к i сток мамонта, песця, п!вн1чного оленя, копитного лем1нга, в!вцебика та 1н. /Шовкопляо, 1965/.

Палеокл1матичн1 реконструкцП п1зньопэлеол!тичноТ стоянки Тимон!'вка.П /в!к - б!ля 15 тис. рок!в тому/ провели В.П.Гричук 1 3.П.Губон!на /Величко,- 1985/. Л1тн! темлератури в той час досягали 20-223С /точнють вианачення, на думку автор1в,- до 2е/, зи-мов! - -30.:.-34 ° С /точн!сть вианачення - до 4е/-, а р1чна к1льк!сть опад1в не пере^шцувала 200 мм.

Природн! умови причорноморського етапу не були пост!йш!мя. У белшэК нанрикдад, у басейн! Верхнього Дн!йр?. - великого1 поширення '

набули сосново-ялинов! ñ сосново-березов1 л1си /Матвеев, Крутоус, Зериицька, 1987/. Проходило заростаннЯ'м1лких водойм, 1 на 1х-ньому м1сц1 виникали торфов! масиви. Похолодания в середньому др1ас1 призвело до зникнення широколистяних пор1д 1 появи п!вн1чних MlrpaHTlB, у т.ч. молюск1в Valloniá tenuilabris /А1. Br./ i Am sus acronicüs /Ftfr. /.

Значна эм1на природно1 обстановки стайся в алеред!. В ней час встановився теплий i вологий кл!мат. Зяачного повирення набу-ла Fruticum-фауна. М1иано-л!сов1 ландшафта простнгдися до широти м!ста ДнГпропетровеька /Артюшенко, 1970/.

У Шзньому др:ас1 пони зм1нилися на холоди! ксероф1тн1 ланд-шафти. В басейн! Середнього Придн1пров'я 1 Придн)строи'я булн по-ширена Columella- i Loessica-фаунй. У епоро-пилкових спектрам ви-явлено холодолюбн1 й ксероф1тн1 еломеити флори.

. На Причорномор'I пересажали холодиl стелов! ландшафта, як! зм1нювалися в коротк1 фази лотегшийя люостеповими..

В басейн1 Дунаю формування ландшафт 1 в шгньовюрмеького холодного етапу проходило у. складних умовах. У наймолодшому " лес1 Нижньобаварсько1 долини Дунаю присутШ аркто-бореапьно'альп1йськ1 молюски Oolumella-фауни. На думку Ф.Брандтиера /1956/', вони вка-зують на екстремально холодн1 коитинентольн! кл!матичн1 умови /л!то прохолодне, сухе 1 коротко, зима тривала, з низькими температурами/. Тут були ноширен1 тундрой 1 ландмафти з багатор1чною мерзлотою.

На територИ Середкьодунайсько! низовини ь цей час перовагл-ли субарктичю холодн1 степи. С»федньор1чн1 температури не пере-вишували -2...*3°С. Домшуючом була волога тундрова Columr-11а-фа-уна /Lozek, 1969; Pécsi. 1972; Wagner, 1979/.

На НижньодунайеьЮй ниэоьиШ Фауна молюок1в у наймолодших плейстоце-нових лесах тран.пяеться р)дко. Тут сиявлено одиннчн! ксероф1льн1 види. На п1дстан! анал!яу палеонтолог!чних даиих, б!льш1сть ДОСЛ1ДНИК1В вважае, що леей цього реПону формуоалися в крюксуротичних юиматичних умоиах. Домтуючими тут були ХОЛОДН1 ксероф1тн) степов 1 ландшафта /Минков, 1968; Д/лмбазов, 1965; Pop, 1971/.

Ü M ñ i' ü í 9 5 íí J У i il " £ i! 2 S S И

Сучасний стан киъченнн катшентально1 фауни молюск1в плейстоцену дае змогу yciilwno ироводити реконструкций палеоландиифтт 1 кл1мат1и минулого. В плейстоценових 81дкладах виявлено близько 200 вид)в молюск1в, як1 належать дном клаеам, 24 родинам ! 59 родам. Уточнено систематично положения ! географ1чне поширеннн деяких ьид!в.

Молюски - по!"'К1лотермн1 тварпни. Н'нн [».•.агуюгь нашены) •амши температур», вологост! й грунчоъо-рослинного покрику I тому е одним а найкращих 1ндикатор1в кл!мат1В минулого. Б!льш1сть мо-люск 1 в, особливо стекотопн! види,,- як компонент - плейстоиенових 01оценоз1в мамть обмежену територИо проживания /в межах урочищ або фац1й/. Бони приурочен 1 до певних тише ландшафт 1 в, 4 це ро-бить 1х перспективними для палеоландшафтних реконструктй. Висо-кий стуШнь В1рог1дност1 палеоландшафтних реконетрукц!й . визна-чаеться ще й тим, що переважна 01льш!сть плейстоиенових молюек1в /80 %/ помирена тепер у тих самих районах, у яких 1х виявлено у викопному стань До того ж за короткий геолог1чний першд /1 млн. рок!в/ плейстоценов! молюски не зазнали значних еволюшйних зм!н.

У басейнах Дн1пра ! ДШстра фауна молюск1в ран1ше була в!до-• ма в основному в лесах,' де вона трапляеться майже в кожному розр1з1. У викопних грунтах, як! розд1ляють леей, малакофауну практично не було дослужено. Застосування автором досконал1шо1 методики збирання палеонтолог 1чних рештек дало змогу виявити у викопних грунтах понад 50 вид;в молюски. Завдяки цьому стало можливим беэперервно проел1дкувати' 1хн1й розвиток 1 поширення в антропоген!, зЮтавити малакофаушетичн! дан1 басейн!в Дшпра,. Дн1стра 1 Дунаю. У басейн! Дунаю фауну молвск1в докладно вивчали чеськ1, словацьк!, австр!йськ!, н1мецьк1, угорськ! та 1нш! доел1дники як у лесах, так ] у викопних грунтах.

Розроблено окрем! теоретичн1 . питания палеоландшафтних досл!джень плейстоцену. Виявлено особливост! ьивчення палеоланд-шафт!в, як! пов'язан1 з неповнотою палеогеограф!чного л1топису, вЧдсутнютю тепер аналог1в ландшафт1в 1 малакофауШстичних комплекс! в окремих палеогеограф1чних етагПв.

Вдосконалено методику реконструкц!I палеоландшафт1в плейстоцену на основ! самого т!льки малакофаун1стачного методу та цього методу з залученням акту*ал1 стачного, пор1вняльного, загальногео-лоПчного, стратиграф1 чного, пааеопедолог 1 чного, палеонтолог!чного, ф!зико-х1м1чного та 1нших метод1в. Рскснструйовано кл!мат 1 ландшафти семи теплих 1 восьми хододних етап1в плейстоцену р!внинних територ!й 0асейн1в Дн1пра, Дн1стра 1 Дунаю: Виявлено екол'5го-географ!чн1 комплекси молюск!в палеоландшафт!в холодних 1 теплих етап!в илегстоцену басейн!в Дн!пра 1 Дн!стра. Проведено з!стаБлення 1х з иод!бними комплексами басейну Дунаю.

Встан влено етапи _ ровзитку та законом1рност! поширення основких тип!в плейстоиенових ландшафт!в. Кожний ет-ап характеризуемся неповторним поеднаипям бютичних ! гб1отичиих фактор1в, як! вплньают* на формування лчндвпф?!к 1 малаксфаутстичних комп-

Ликоь. У своему розвитку вони л1длорядконан! таким аако-HuMipHücTíiM, як направлен ють, р'лтмНнИсть, перЮдичШсть та. 1н.

Направлен iеть розвитку плейстоценових ландшафт¡в, у тому чиел1 фауни мол юс к. 1 в, ьиражалась у посиленн! диференц1ацП 1 контрастност1 ландшафтних - зон, постугювому зкиканн1 п!вден-нонвропейських, понто-балкамських, п! вдеиноаяьпГйеы'.их 1 кар-патських вид1в молюск!в та поширенн! холодолюбних аркто-бореаль-но-альп1йських вид!в. Bona проходила п1д впливом прогресуючого похолодания i кеероФ1тизат I юимату.

Ритм1чн1сть Лыкл1чн1сть/ чiтко виражена в розвитку . ландшафт! в плейстоцену /nux-.TopetiHl поД]бних, але не адекватких лакд-шафтних обстановок/, у судов! антропогеноиих Е1д)слад!в Ан-ргу-ванш в розр1з1 морен 1 м!жморенних горизонпв.Еикопних грун'пв t лес1в/ та у видовому склад i тег.лолюбних ! холодолюбних (*аун. Ритм1чн1еть розвитку палеоландшафтзв супроводиласа рекуренц1ею малакофауни /чг-ргуьанням у розр1з! II термофиьних 1 кр1оф1льних комплекса/ та 1хньою-пер1'»дично» м1грац1ею. 1мм1грац1н'мслюск1в на попередн! м1сця населяння в1дбувалася'в обновленому видовому склад i. • . ; -

. Пер!одичн!сть у розвитку природних умов плейстоцену' виража-лась у формуванн! протягом кожного палеогеограФ1чного: етапу якюно в 1дм1нних один в!д одного палеоландшафт1в, у тому числ] малакофаун1стичних комплекс!в.

Палеоландшафт як система е надзвичайно складним об'ектсм досл!дження. Реконструкциям плейстоценових ландшафт!^ передував тривалий перЮд вивчення окремих сторш 1 компонент^ давньо! природи, ix.Hix пам'яток та 1ндикатор1в. Для реконетрукц!I палеоландшафт! в ми ьпкористали дан1 малакофау (Неточного методу. Чает-ково залучали дан! 1нши>: метод1в.

Розглянуго питания ст!йкост1 палеоландшафт1в, яка вважачться фундаментально» властигЛстю геосистени. Вид1лено три. стад!I розвитку палеоландшафту.

Встановлено, що видоьий склад ма,пакоФаун1стичних комплекс 1ь та iHiül компонента дашпх ландшафт 1 в одноя1кових палеоге-ограф!чних етап!в у них под)бн! й витриман! на значн!й територП,' особливо в межах одно! ландшафтно! зони. Це дае зм- з високим-ступеней достов! рност! проводите •.••>реляц1ю палеоланд ..афт i в.

Р1энов1к.ои! .Л'-'cobI i г рун то! : горизонти мають неоднаковий ьидовий v'лад мо5»<Х- ib;. Bin но'-'иовторюетьея и poaplal на протяз! антропогену. .toy на мо.люск1в льодовикових етап1в представлена хо-лодолюбними комплексам;!. Columella- i Loe&siоа-Фаунами. Для м!ж-людоникоеих принц характер«! теплоляСн! Bamtica-..

• - 46 -

У'1пс!оЬопеп£;!з-, РгиЬюит- ! Тг^аепзгфауни. М1ж типовою хрлодолгаб-ною 1 теплолюбною фаунами вилвлено пром!жн1 кпапЬа- 1 51па1а-фауни. Максимум кр1сф1льних елемент1в припадав на тил1гульський, дн1провський 1 бузький палеогеограф1чн1 етапи. Тепло- 1 вологолюбну фауну сучасного типу знайдено в лубенському, прилуцькому /микулинському/ 1 кайдацькому /одинцовському/ горит зонтах.

Додаткову 1нформац1ю для палеоландшафтних реконструкц1й може дати анал1з м1нливост1 черепашок молюск!в. Адаптац1я молюек1в до левних природних умов викликала у них морфолоПчн! зм1ни, як1 ч1тко ф1ксуються на форм1, величин!, пропорискульптур1 й тов-щин! ст1!юк черепашок. Адаптивн! ознаки мають еколоПчний характер, 1 1х южна виявити у молюок!в одного палеогеограф!чного ета-пу, а еволюц1йн! - Ильки на нротяз! плейстоцену.

Басейни р1к можна ВЕажати великими еколоПчними системами, в. яких протягом довгого часу формувалось ядро автохтовних молюск1в, а також ареали ендем!чних вид!в. Р!чков! долини,пор!ьняно з во-дод1льними д!лянками, характеризуются значним багатством 1 р1зноман!тн1стю видового складу молюск!в.

Васейни р1к Дн1пра, Дн!стра ! Дунаю е класичною областю. зв'язку п1вн1чноевропейського ! альп1йського зледен1нь з позальсдовиковими територ1ями. Анал!з фактичних даних св1дчить про синхронн1сть палеогеограф!чних иод!й у район1 досл1джень.

Незважаючи на те, то ландшафти басейн1в цих р!к формувалися • в неоднакових тектон!чних 1 геолого-геоморфолопчних умовах, у них збереглося багато сШльних рис у 6удоз1 антропогенових в 1'дкладIв, у видовому склад 1 фауни мсушск 1 в та в характер! роз-ьитку пагеоландщафт!в.

У к1нц! пл!оцену теплий, близький до субтроп!чного, ьм!нловологий кл1мат зм!нився на початку плейстоцену холодним континентальнпм. На тернторП досл!дження влерше формуються перигляЩааьн! умови. Дом 1 ну вали овоео!дн! ландшафти лесових р!внин, на п.иьоч! пом!рно вологих, а на гл.вдн! - ксероф1тних. . Бонн п.човлялися 1 з наступи 1 холоди! етапи ракнього плейстоцену в еульськаи .1 тшШульськийг. Зокрема, сульський етап характеризуьався ч!тк!шою,пор1вняно • в приазовським, диференЩац!ею. ландшафт!в. Район досл1дження тод1 був . зайнятий холодными лучно-суеповими ландшафтами, як1 поступово на и1вдень гмПновалиск холодними пем1рно сухими I оухоотеловими. ' • ...

. . 7пл!гульський етап був ■иайхолодн1шнм у ранньому" плейстоцен!. На и'.вкоч! /в долчт ЯШпра'/ 1 на п!.чн1чному заход! /верх1.-Е'я'до-лини Г<уп№' були поим^ен! льодоснки. У прильодоьиков!й зон!

-47 - -

дом1нували озерно-болотщ й тундро-лу'1но-степов1 ландшафти, як! зм1нювалися поступово на пшдень холодними й пом1рно холодними леоовими.

В тепл1 етапи раннього плейстоцену /мартоноський, лубенський 1 завад1вськнй/ спостер!галася досить ч!тка ландшафтнозональна диференц1ац1я. 1сиувало дв1 ландшафт I аони - л ¡со ва 1 лЮостепо-ва /в эавад1вський етап, оче:идно, 1 степова/.

Значна перебудова ландшафтноГ структур» в1Дбулася в середньому плейстоцен 1 -/дн1провський етап/. Р!зке похолодания кл1мату й поява льодовика в басейн! Середнього Дн1прз призвели до поширення на його периферП тундровик, водно- 1 озерно-льодовикових ландшафт1в. Под1бн1 ландшафти 1снували 1 в басейн 1 Верхнього Дунаю. Поступово на Швдень вони змПшвалися периглнц!альними л)состеповими J стеловими на слаборозвинених глейових грунтах, лесовидних суглинках 1 лесах.

Ландшафти холодних лесоьих степ1в збереглися п1д час тнсь-минського егапу. Вони були дом1нуючими тод! в басейнах ДнШра, Дн1стра 1 Дунаю. В напрям1 на п!вн1ч ландшафти поступово зм1нюва-лися на холодн 1 лучн!, а на п!вдень - на пом1рно холодн! степов 1.

• Подобна до сучасно! ландшафтнозональна структура вперше встановилася в район] досл1дження в кайдацький I прилуцький етапи. На в1дм!ну в!д раннього, в середньому плейстоцен 1 ч1тко вид1ляютьсн три ландшафти! оони: л1сова, лЮсстепова 1 степова. Л1 сова зона бу.па трохи змИдена на nlвдень.

. Холодн] етапи п!знього плейстоцену /удайський, бузький i причорноморський/ мали спрощену ландшафтну структуру. Пересажали перигляц1альн1 л!состепов1 1 степов! /на п1вдн1 - посушлив1 степов 1/ ландшафти.

На бузький етап припадав головний кл1матг,чний к.1н1мум плейстоцену, а на його заключну фазу - максимум наростапня конти-нентальност1 кл!мату 1 значний розвиток крюгенних явищ.

Ландшафти теплих етап]в п!знього плейстоцену /витач1вського 1 доф1н!вського/ формувалися у значно аридн)ших 1 холодшших кл1матичних умовах пор1вняно з ранньо- 1 середньоплейстоценовими. В район 1 дослдження тод! дом1нували л1сов1, л1состепов1 1 степов! ландшафти. Вони не мали р1зких меж. •

Складено карти тип1в ландшафт1 в льодовикових i м1жльодовико-вих палеогеограф!чних етап1 в плейстоцену.

Реконструкц!я палеоландшафт!в мае велпке значения для н1 знания 1стор11 становления 1 розвитку сучасних природно-,;;еритор1альних комплекс1в, для оЩнки масштаб1в антропогенного впливу на них, пошук!в корисних копалин, розробки

детальних стратиграф!чних схем антропогенових /четаертинних/ в1дклад1в для 1нженерно-геолог1чних розв1дувань, розробки рекомендации по рац!ональному використанню природних pecypclB, для охорони природи та прогнозу розвитку ландшафт1в.

OCHOBHI ПУВЛ1КАЦ11 ПО TEMI ДИСЕРТАЦП Монограф!I

I.Опорные геологические разрезы антропогена Украины.-Киев: Наук, думка, 1067.-4.1,- 107 с. /соавторы М.Ф.Веклич, А.Т.Артюшен-ко, Н.А.Сиренко и др./.

2.Опорные геологические разрезы антропогена Украины.-Киев: Наук думка, 1969.-Ч.II.- 172 с. /соавторы М.Ф.Веклич, Н.А.Сиренко, В.А.Дубняк и др./.

3.РозвиТок грунт1в Укра1ни в п1зньому кайнозо1.-Ки1в: Наук, думка, 1973.-224 с. /сШвавтори М.Ф.Веклич, Н.0.С1ренко, В.А.Дубняк та 1н./.

4. Палеогеография Киевского Приднепровья.-Киев: Наук, думка, 1984.-176 с./сШвавтори М.Ф.Веклич, Н.А.Сиренко, Ж.Н.Матвииши-на и др./.

5.реконструкция палеоландшафтов Украины в связи с мелиорацией.-М.:Деп. ВИНИТИ, 1987. -Т.I.-5085-В-87. -168 с. /соавторы М.Ф.Веклич, Н.А.Сиренко, Ж.Н.Матвиишина и др./.

Броыури, статт!, тези допов!дей

6. Основные особенности изменения состава моллюсков лессов //Моллюски и . их роль в экосистемах.-Л.: Наука, 1968.-С. 66-67 /соавтор М.Ф.Веклич/.

7. Pupilla loessica Lzk в лесах Укра1ни //Допов1д1 АН УРСР,-1968.- II.-С. 966 - 968.

8. Фауна молюск1в з антропогенових в1дклад1в Полтавсько1 р1внини //Геол. журн.,-1968. -Т.28. -Вип. 6. -С.71-74.

9. Fossile Bodensuiten ír der Lössen der Ukraine //VIII Congress INQUA. Resumes des Communications. -Paris, 1969.-S. 12 /сШвавтори М.Ф.Веклич, Н.О.С1ренко, В.А.Дубняк та 1н./.

10. Новые данные об антропогеновых моллюсках СССР //Вопросы малакологии Сибири. -Томск: Томский госуниверситет, 1969. -С. 8384 /соавтор М.Ф.Веклич/.

II. Стратиграфия верхнекайнозойских отложений .платформенной части Украины //Проблемы периодизации и геохронологии плейстоцена. -Л'. : Географическое, об-во СССР, 1971. -С. 233-249 /г-авторы М.Ф.Веклич, Н.А.Сиренко/.

12. К истории континентальной малакофауны перигляциальных зон //Моллюски, пути, методы и итоги их изучения. -Л.:Наука, 1971.

-С.138 /соавтор М.Ф.Веклич/.

13. Новые данные о фауне моллюсков опорного геологического разреза антропогеиа шестой надпойменной террасы среднего Днепра //Геол. журн., 1971. -Т. 31.- 5. -С. 135-139.

14. Фауна наземных моллюсков как индикатор палеогеографические условий //Вопросы геологии осадочных отложений Украины. -Киев: Наук, думка, 1972. -С. 71-76.

15. С палеогеографических условиях формирования антропогего-шх отделений района о. Старые Кодаки //Там же, 197". -С. 72-37 /соавтор С.И.Паришкура/.

1о. До методики досл!длешш фаунп пазамних молюск!г. антропо-гену //Фкшчна геогрьф1а та геоморфолог 1я. Ки1ь: КДУ, 1972. -Вип. 7. -С. 108-110.

17. Малако'фаунистическал характеристика лессов бугсксго горизонта антропогена Украины //Геол. кури. -1973.-Т.33.- 4. -С.149-153.

18. О палеогеографических условиях формирования лессовых отложений Причерноморья и.Равнинного Крыма по данным изучения фауны моллюсков //Палеогеография и инженерная геология юга Украины /поздний кайнозой/: -Киев: Мингео УССР,1974. -С. 72-75.

19. Фауна моллюсков антропогена Порожистого и Надпорожистого Приднепровья, ее палеогеографическое и стратиграфическое значение //Там же, 1974. -С. 160-162.

20. Фауна моллюсков антропогенових почв Украины //Палеопедо-логия. - Киев: Наук, думка, 1974. - С.128-138.

21. Сб изменчивости раковин Chondrula tridens Müll, из верх-неантропогеновых почв и лессов Украины //Там же, 1974. -С. 138-141.

22. Про палеогеографии 1 умови формування антропогенових в1дклс"1д1в Прип'ять-Т/р!йського м!кр1ччя //Ф1знч;.а географ1я та геоморфолог! л. -У.и!в: Еища школа, 1975. -С. 80-87 /сШвавтор 1.I.Залеський/.

23. Про палеогеограф!чн1 етапи формування та детал!не стра-тиграф1чне розчленування антропогенових в^дклад!в Волино-Под1лля t Передкарпаття //Матер!али до III з'Тзду Географ!чного т-ва УРСР.- Ки1в: Наук, думка, 1975. -С.42-43.

24. Палеоландшафты областей позднекайнозойского лессообразо-вания //Материалы VI сьезда Географ, об-ва СССР. Геоморфология и палеогеография. -Л.:1975. -С. 22-28 /соавторы М.Ф.Ееклич, Ж.Н.Матеиишина/.

25. Про палеогеограф!чну кореЛяц!ю лесових товщ Укра1ни 1 Чехословаччини //Географ!чн1 ландшафти 1 охорона природи. -Ки1в: Наук, думка, 1976. -С. 120-128.

26. Палеогеографическое и стратиграфическое значение наземных моллюсков лессовых формаций Юго-Запада Русской равнины //Региональная палеогеография. Тез. докл. Всесоюзной конференции Палеогеографические основы рационального использ. естественных ресурсов. -Киев: Наук, думка, 1977. -С. 198-200.

27. The stadies of development of continental molluscs fauna of periglacialzones // Abstract X 1NQUA Congress, Birmingham, 1977, p.152.

28. О палеогеографических условиях формирования лессовых тощ Волынской возвышенности по данным фауны моллюсков //Палеогеографические основы рационально го испольсогашш естественных ресурсов. -Киев: Наук, думка, 1977.-Ч.2. -С. 119-122.

29. Плейстоценовые палеоландшафты Порожистого и Надпорожис-того Приднепровья //Палеогеография. Палеоландшафты. -Киев: Наук, думка, 1977.-С. 67-112 /соавторы М.Ф.Векдич, Н.А.Сиренко.Ж.Н.кат-виишина и др./.

30. Палеогеографические этапJ и рабочая стратиграфическая схема плейстоцена равнинной территории УССР //Теоретические и прикладные проблемы палеогеографии УССР.-Киев: Наук, думка, 197-7. -С. 89-110 /соавторы М.Ф.Веклич, Н.А.Сиренко и др./.

32. Некоторые проблемы палеомалакогеографии /на примере лессовой формации Украины //Там же, 1977. -С. 61-69/.

. 33. О палеогеографических условиях формирования антропогено-вых отложений Прикарпатья /по данным фауны моллюсков/ //Природные ресурсы Карпат и Приднестровья, вопросы рационального использования и охраны. Тезисы докладов республиканской научной конференции. - Черновцы: ЧГУ, 1978. -С. 36-37.

34. Основные результаты изучения моллюсков Украинской ССР //Моллюски. Основные результаты их изучения.-Л. -.Наука, 1979. -С. 179-181.

- 35. Палеоботан1чна 1 мадакофаун1стична характеристика чет-вертинних в1дклад1в опорного рогр1зу б1ля м. Снятии /Передкарпат-тя/ //Укр. ботан. журнал. Т.36.1979.- 6. -С. 528-532 /сп1вавтор А.Т.Артюшенко/.

36.. О некоторых вопросах палеогеоморфолопм Волы некого Полесья в связи с его мелиоративным освоением //Физическая география и геоморфология., -Киев: Вища школа, 1980.-Вып.25.-С.109-116 /соавтор И.И.Залесский/.

37. Климатические изменения в антропогене Украины на _>снова-ни1. палинологических и малакофаунистических данных //Физическая география и геоморфология.- -Киев: Вища школа, 1981.-Вып. 26.-С. 119-126 /соавторы А.Т.Артюшенко,' С.И.Турло/.

38. Методика реконструкции природы Среднего Приднепровья в позднем кайнозое /к XI конгрессу ИНКВА/.-Ки^в: Наук. думка, 1982.-60 с. /соавторы М.Ф.В<--клич, Н.А.Сиренко, В.А.Дубняк и др./.

39. Ископаемые гастрополн лессовой формации Украины и их палеогеографическое значение //Ископаемые гастроподы - методы изучения, стратиграфическое и ^оогеографичеекое значение.-Душанбе: Дониш, 1982. -С. 69-70.

ДО. Ятконгмериости распространение моллюсков в ископаемых почва/ плейстоцена Украины //Моллюски, систематика, окология и ракочсмррнссти гпг-прог!Т1>а"«*ния. -Л.: Наука, 1983. -П. 153-155.

■11. Палеогеографические егапн и детальное стр'-.тигра¡'ичес-кое иечл*?»:ение пдтйстоц'иг« Украины. -Кие»:Наук, дамка. 1984.-30 е., 22 Табл.. ..'оавгоры Б>:к., К.А.Сир^НпО, Я.п.Мопьишзйна п Др./.

42. Новые данные о моллмсг.ов лмгсого-почвеннеД толцп Нижнего ПрзднгчП'Свк! и г.гсгог^опйьЬ'.ч^ское 1ч<йч>.ние //СОщи региональная палеогеографии. -Киев: Наук, дамка, ¡984.-0. 131-139.

43. Палеогесп рафич^ские условия развития приледниковмх опер Украины в среднем плейстоцене /но данным фауны моллюсков/ //История древних о&ор. Тезисы докладов симпозиума по истории озер, -Л.: Географическое общество СССР, 1986.' -С. 132-13-1.

44. Использоваыч-' наземной Фауны моллюсков в стратиграфии лессовой формации Украины и Молдавии. /''Корреляция отложений, событий и процессов антропогена. Тезисы докладов VI Всесоюзного совещания по изучении четвертичного периода. -Кишинев, 1986.-0.244.

45. Стратиграфические схемы плиоценовых и четвертичных отложений Украинского цчта дтд геологических карт масштаба 1:50000 /1:Г5ПЛП/ -''И"Р: Ми и г УППР( -Р5 с. /соавторы Ч.Ф.Веклии Н.А.Сиренко и др./.

46. Эволг-ция ландшафтов н моллюски антрспогена Украины '/Моллюски. Результаты и перспектнтч' их изучения. Всесоюзно-? совещание по изучению молл***кор.. -Л.: Наука, 1987.-С. 92-95.

47. Палеогеографические условия тясминсксго перигляциалького этапа //Фиьическая география и геоморфология. -Киев: Бшца школа, 1988. -Вып. 35. -С. 74-82 /соавторы М.Ф.Веклич,Н.А.Сиренко и др./

48. О продолжительности существования некоторых моллюсков плейстоцена Украины //Пределы точности биостратиграфической корреляции. Тезисы докладов XXXVI сессии Всесоюзного палеонтологического общества. -Сыктывкар, 1990. -С. 47-48.

49. Наземные моллюски плейстоцена и их стратиграфическое значение //Четвертичный период: методы исследований, стратиграфия и экология. Тезисы VII Всесоюзного совещания по изучению четвертичного периода. -Таллинн, 1990. -С. 179-180.

50. Палеоэкология моллюсков лессовой формации Украины //Там же, 1990. -С. 181-182.

51. Принцип« 1 методи ншюоб 1 огеогрвф!чного райопування Ук-ре.Гни //Сучас.ч) географ!чн1 ироблеми Укра1нсько1 PCP. Тези доп. VI з'1зду Географ1чного т-ва УСОР. -Ки1в, 1990. -С.-115-117.

52. 1стор!я формування та н1к ландшафт 1 в-- УкраПюького Полюся //Там же, 1990. -С. 93-94.

53. Развитие исследований и реконструкция антропогеноы-г' па-леоландцафтов на Украине //Развит.îe географической науки в Украинской СОР. -Кие>в: Наук, думка. 1990. -С. 50-63 /соавторы Н.А.Сире нко, С.И.Турло/.

54. Стратиграфия, ландшафты и моллюски лёесов Украины и Чехословакии /вопросы корреляции/. -Киев, 1992. -27 с. -Деп. в Укп-НИИНТИ 24.01.92, 101 -Ук 92.

Зам. №774. ткр. 100. ВИЦ * Кн1вський ун1верситет " Ки1в - 17, Бульвар Т. Шевченка, 14,