Популяционно-генетическая оценка пород, типов и линий овец южного региона Украины в связи с их происхождением и направлением продуктивности

Иовенко, Василий Николаевич

Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему
Популяционно-генетическая оценка пород, типов и линий овец южного региона Украины в связи с их происхождением и направлением продуктивности
ВАК РФ 06.02.01, Разведение, селекция, генетика и воспроизводство сельскохозяйственных животных

Автореферат диссертации по теме "Популяционно-генетическая оценка пород, типов и линий овец южного региона Украины в связи с их происхождением и направлением продуктивности"

11 А Ц 1 О 11 А Л Ь Ц И Й ЛП'ЛРНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

ПОПУЛЯЦ1ИНО-ГЕНЕТИЧНА ОЦ1НКА П0Р1Д, ТИПИЗ I Л1Н1Й ОВЕЦЬ П1ВДЕННОГО РЕПОНУ УКРА1НИ У ЗВ'ЯЗКУ 3 IX ПОХОДЖЕННЯМ ТА НАПРЯМКОМ ПРОДУКТИВНОСТ1

Спещальшсть - 06.02.01 - розведення 1 селекщя тварин

¡КО Васчць Миколайович

УДК 636. 32/38.082.11.2.612.118.22

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаци на здобутгя наукового ступеня доктора сшьськогосподарсьмк наук

К И I В

1999

Дисертащя е рукопис

Робота виконана в шститут'1 тваришшцтва степових райошв ím. М.ФЛванова «Аскашя-Нова».

Науковий консультант

доктор «лльськогосподарських наук, професор Глазко Валерш 1ванович., 1нститут агроекологп та бютехнологп УЛАН, зав. в'|дд1ленням агроекобютехнологп

Офщшш опоненти:

доктор альськогосподарських наук, професор Недава Володимир Юхимович, Нашсналышй аграрний утверситет, професор кафедри розведення i генетики;

доктор альськогосподарських наук, професор, заслужений дшч науки i тсхшки Украши Агапова Свгешя МнхаГшвна, Одеський сшьськогос-подарсъкий шститут, зав.кафедрою спещальноТ зоотехшТ;

доктор сшьськогосподарських наук, старший науковий ствроб'тшк Свпгличний 1ван Олексшоаич, 1нститут тваришшцтва УААН, провщний науковий сшвроб'ггник в1дд!лу втчарства.

Провщна установа: Херсонський державний аграрний ушверситет Мш.АПК, м.Херсон.

Захист вщбудеться «_ 3.0VD року о _

годнш на засщашп спец1ал1зованоТ вченоТ ради Д.26.004.05 Нацюнального аграрного уншерситету за адресою: 252041, Кит-41, вул. ГероТв Оборони, 15.

3 дисертацкю мечена ознайомитися у бШлютещ Нацюнального аграрного ушверситету за адресою: 252041, КиТв-41, вул.ГероТв Оборони, И, навчальний корпус Ю.читалький зал.

Автореферат розюланий «_» _ 1999 року.

Вчений секрстар

спешалпованоУ вчсно'Г ради " СтолюкВ.Д.

ЗЛГАЛЫ1Л ХАРАКТЕРИСТИКА РОВОТИ

Актуальтсть теми. Вщкриття у 40-х роках пол1морф1зму rpyn Kpoei, а у 50-х роках - пол1морфпму 61ЛК1П Kpoei, падало можливосп для отрнмання шформацм щодо генофонду piinnx видш, nopU та популящй тварин, прихованоТ генетично'Г мшливоеп, мгжпородно'Г та внутршньопородно! диференц1ацп. Це особливо важливо тому, що селекщя ведеться, як правило, за ознаками, фенотиповин прояв котрих залежить вщ багатьох факторш. В ocuoBi Yx лежнть складний ланцюг метаболнних та морфолопчних процеЫв, аналЬ яких часто утруднений. Очевидно, що використания генетико-молекулярних маркер1в дозволяс впроваджувати прийоми, розроблеш в генетищ менделюгачих ознак, в реальний селекцпший процес, полегшуючи його здшенення та анал1з. Це вносить елементи паукового планування, яке робить б1льш ефективним пошук зв'язюв м:ж фенотиповою мшливктга тварин та ix генотиповими особливостямн за молекулярно-геиетичннми маркерами.

У зв'язку з цим вельми актуальним е пошук спещалышх метод1в та прийом1в, як\ б дозволили отримати об'ективну характеристику генотипу тварин, пор1вняти генетичиу структуру ршшх популяцш, здшенити контроль за ix динамкою; мати шформашю про сполучеш'сть алельного стану reiiie, як1 детермшують пол'шорфпм ¡нтер'ерних ознак оргатзму, з продуктивннмн та вщтворювальними якостями особин для розробки б'тъш ефективних метод1в шлеспрямованого выбору та програмованого добору з метою конструювання високояюсних генотнгпв.

Значн1 результати з цього приводу досягнув у скотарств1 (Шадманов, 1972; Сороковой, 1977; Машуроп, 1980; Яковлев, 1988; Маршчук, 1996; Назаренко, 1997 та ¡н.) та свинарств1 (Павличенко, Сердюк, 1975; Сухова, 1984; Тихонов, 1991; Герасименко, Плахотнжов, 1994; Агапова , 1994 та ш.). У BiB4apcTßi, на превеликий жаль, методи генетнчного мошторингу не знайшли належного використания. Почастн це пояснюсться недостатньою вивчешетю прикладноТ генетики овець, вщеутшетю необхщннх ¡мунод1агностикумт, обмежешетю ¡иформацн щодо алелофонду популяцм овець, та недостатшстю оргашзацШних форм генетнчного контролю. Проте ¡снуе ряд poöiT, у яких висв1тлено генетичш особливосп окремих nopifl та популящй овець. Однак при цьому було зад!яно обмежену кшьшеть пол1морфних локус1в. До того ж одна група дослщнимв займалася вивченням пол1морф13му лише груп Kpoei, шша - лише бшмв та ферменлв кровь Комплексний шдх1д з цього приводу практично не внкористовувався. Значний внесок у розвиток прикладноТ генетики овець з використанням молекулярно-генетичних маркер1в внесли вггчизняш (Ата-Курбатов Э.А., 1979; Егоров Е.А., 1988; Казановский С.А., Остапенко В.И., Анфиногенова Т.А., Ольховская Л.В., 1979-1997; Марзанов Н.С., 1995; Глазко В.И., 1993) та заруб1жн1 вчеш (Макавеев 1Д., 1990; Rasrnusen В., 1982; Fcsus L.f 1983; Tucker

Е., 1983; Lipecka С., 1984; Nguyen Т., 1982). Проте до тепершжього часу запишився вшкритим цший ряд питаш. з ¡муногенетикн та GioxiMinnoT генетики овець, nHpiixieiniH яких може дати ninny ¡нформацпо щодо генофонду порщ i популяцш овець, енрияти суттсвому шдвищенню ефектшшост1 селекцн i продуктивное™ стад.

Зн'июк роботи з наукопимп npoi рамами, илаи.пмн, темами.

Робота виконувалась в рамках науково-дослщиих програм та тем лабораторн ¡муногенетикн ¡иституту тиаринництва степових раношв ¡м.М.ФЛваноиа "Аскашя-Ноиа", зокрема: 0.сх.42.01.02.Н. "Розробити та впроваднти 6ioxiMi4n i метод и оцшки овець, спрямоваш на пщвищення ix продуктивное™" 1986-1990 pp. (№ держресстрацм 01870098802); "Розробити бютехнолопчш метод» пщвищення продуктивное™ овець на ociioei використання нол1генних систем" 1991-1995 pp. (№ держреестрацп U01000983P); "Удосконалпги на ocuoui генетнко-молекулярних маркер1в icnyioMi та розробити HOBi бютехнолопчш методи пщвищення продуктивное^ овець" 1996-2000 pp. (№ держреестрацп 0197U013649).

Мета i запданнп дослщ'/кемь. Головною метою даних доелщжень була оцшка генофонду та генетичноТ структури порщ, типш i л1п1Й овець швденного репону УкраУни з комплексним внкористанням фуп кров1, пол1морфних бшюв та фермент1в KpoBi i визначення шлях1в i намрямкт штенеифжацц селекцшного процесу на ochob'i удосконалення ¡снуючих та розробки нових метод'т вщбору та добору овець.

Специф'|ка наукового пошуку вимагала постшноУ постановки та виршення завдань, ям виникали в ход1 доелщжень. Найголовшшими серед них булн:

створення банку ¡мунод1агностикум1в для диференцновання еригроцитарних антигешв овець;

- оц1нка генетичноУ снтуащУ в популящях овець pi3iioro походжешш та наирямку продуктивност! i спрямованосп генетичних процеЫв при чистопородному розведенш та схрещуванш;

• - аналв генетичноТ мшливосп порщ, тишв i лшш овець, hki складають основу племшних pecypciB Укра'ши та оценка породотворчого процесу з точки зору ¡мунноТ та 6ioxiMi4noT генетики при створенш нових тишв мернносових та кросбредннх овець;

- ouiHKa характеру фшогенетичних взаемовщносин м1ж свШською Biuueio та близькими дикими видами родини порожнисторогих з инкористанннм генетнко-молекулярннх маркер1в;

- ьизначення рол1 генетнко-молекулярних MapKepio у селекшйному npotieci i на uifi ocHoei розробка нових та удосконалення ¡снуючих метод1в мон1ториш7 популящй овець, вщбору та шдбору тварин для шдвищення ефеюнвносп племншоУ роботи та продуктивност! стад.

Ни> кона ношпна робщ н та и теопетнчне значения. Вперше в УкраУш сгворено банк ¡мунод1агностикум'т для диференцновання ернфоцнтарних

амтмгешн овець. За одномасниго використання 10 пол1морфиих локус!в (групп крош, полшорфт бижи та фсрменти крош) здшснено комплексну ошнку генетичноУ структура пор1д, тишв ! л!и¡й опець швденного репону УкраУпи. Дос/йджепо спецмфшу генофонду новостворенмх тишв овець, встаповлено Ух оригшалыпсть. Покачано р1веш> генетичноУ мшливосп, внутр'иппьопородноУ та м1ЖпородноУ диферстиацп основных иланових пор'щ 1 тшми опець УкраУпи.

Розроблено нов! та удоскомалено ¡снуюч1 методи використання молекулярио-гепетичних маркер! и у селекцшному процес1 на шдишдуальному та популяцшному р1впях при формуванш генетичноУ структур)! 1 консол¡дацн новостворенмх тиглв овець. При цьому.розроблено принципово новий метод оцшки та выбору овець у ранньому в1щ на основ1 встановлення р1вня впливу спадковосп кожноУ ¡з особин батьювськоУ пари на генотип натадка.

Удосконалено методи програмованого добору батьювських пар та об'ективноУ оцнжи племшних якостей барашв-плщникш за як!стю нащадюв з використанням ¡муногенетичних параметр!в.

Визначено генетичш мехашзми диференцповання популяцш овець р1зного зоотехшчного призначення.

Вперше з використанням пол1морфЬму груп кров! визначено ф!-логенетичш взаемовияносини кпж домашньою в1вцею, муфлоном, гвинторогим козлом, гривастим бараном, сиб1рським козерогом.

Практично значсння одержаних результат!!?. Розроблеш методи генетнчного контролю селекцшних процес!в, цшеспрямованого вщбору та добору овець знайшли застосування у селекщнно-племшшй робой з породами та типами овець, яких розводять у степовШ зош УкраУпи, зокрема при удосконаленн! стад овець племзавод1в ¡м.Р.Люксембург. ДонецькоУ обласп, "Славне" та "Чорноморський" автономно!' республжи Крим, "Маркеево" та "Аскашя-Нова" ХерсоиськоУ облает!. 1х використання сприяло п!двищенню ефективност! селекшУ та продуктивное™ стад на 8-15%, а метод об'ективноУ оцшки генотипу шпдниюв дае змогу прискориги темпи селекшУ в 1,5-1,9 рази.

На основ! проведених експериментальних досшджень доведено, що групи кров! у комплекс! з пол!морфними бшками та ферментами кров! овець е надшними маркерами м!жвидовоУ, М1жпородно1 та внутршньопородноУ диференц!ац!У.

Розробки дисертанта пропагувалися для практичного впровадження у публжащях: "Актуальные вопросы интенсификации селекции животных иммуногенетическими методами" (у сшвавторств!) у научно-техническом бголл. УНИИЖ "Аскания-Нова", Херсон, 1987, вып.2; "Иммуногенетика на службе племенного дела" (у сшвавторств!) у зб!рнику "Ученые Херсонщины - народному хозяйству области в условиях перестройки", Херсон, 1988; "Использование иммуногенетических показателен в селекции овец" у

зб'фннку "Современные достижения науки и практики и области селекции овец и коз, технологии производства шерсти, баранины, мохера и их применение в новых экономических условиях хозяйствования", Ставрополь, 1991, ч.1; буклет ИДНГ УкраТпи "Комплекс современных иммуногенетических методой интенсификации селекционных процессов", КиТв, Реклама, 1991; "Некоторые тоги использования иммуногенетических маркеров для повышения продуктивности сельскохозяйственных животных в условиях юга Украины" (у спшаиторстш) у збфнику "Эффективность научных исследований и промышленном и сельскохозяйственном производстве", Херсон, 1993, ч. 1; "Гепегико-молекулярные маркеры при совершенствовании пород овец юга Украины" у зб1рнику "Нош методи селекцп I в'штворення високопродуктивпих иор1д 1 тнп!в тварип", Ки'ш, Асоцшщя "Украша", 1996.

Даш дослщжень про вплив ¡мупогенетичного статусу донор!в та рецишентш використовуються в технологи трансплантаци ембрюшв овець. Розробки дисертанта впроваджуються у селекцшний процес при виведешп нового типу багатоплиних каракульських овець арого забарвлення.

Внконаш розробки в!дкривають реалып можливост! для створення стад овець ¡з заданими генетпчними параметрами за генетико-молекулярними маркерами.

Особистий внесок здобувачп. Автором були самостжно вибран! та вщпрацьоваш експериментальш шдходи щодо розв'язання поставлених задач. За особистоТучасп дисертанта створено банк ¡мунодтгностикум1в для диференцновання еритроцитарних антигешв овець, атестовано за трупами кров! га пол!морфними бшками 1 ферментами кров! бшьше 30 тис. голш овець р13ио1 породно'1 налел-посп, проведено генетико-статистичний анал!з експериментального матер1алу.

Безпосередньо диеертантом теоретично обгрунтован! питания щодо застосування генетико-молекулярних маркер1в у селекцшному процесс розроблено нов1 та удосконално ¡снуюч! методи в!дбору та гпдбору орець.

' Ус1 друковаш пращ написан! автором самостпшо, а у публ1кацшх, шдготовлених у ствавторств1, дисертантов! належать даш, як! стосуються пол1морф1зму груп кров!, бшив та фермент!в кров1 овець, а також використання генетико-молекулярних маркер1в в селекц!йно-плем!ншй робот! з вшцями.

Апробац!я роботн. Основы! положения дисертацн представлено та обговорено на засщаннях вчено!" ради шетитуту тваринництва степових район!в !м.М.Ф.1ванова "Аскашя-Нова", УААН (1985-1997 рр.) на V зЪд! генетик!в та селекцшнер!в УкраУни (1986 р.); на V та VI зЪдах Всесоюзного товариства генетиюв та селекц!онер!в у 1987 та 1992 рр.; на всесоюзнш конференцп "Современные достижения науки и практики ' в области селекции овец и коз, технологии производства шерсти, баранины, пуха, мохера и их применение в новых экономических условиях хозяйствования"

(Ставрополь, 1991); на I мгжнароднш копферснцп з прикладноУ генетики (Аскашя-I lona, 1993); на I мгжнароднш конфсрепцп з геиетико-молекулярпнх марк-epÍB тиарнн (КиТп, 1994); на мгжпаролшй конфсренцн "Ефективжсть мею;йв штснсмф'жашУ виробииитва продуюлв тваринництпа" (Харк'т, 1996); на II мгжнародшй конференцм з генетико-молекулярних маркерт тварин (Ки'ш, 1996); на мгжнароднш конферснш'У, присйячеш'й 125-pi'iMio 1нд дня народжения М.Ф.1ванова (Аскашя-Нова, 1996); на респуб:йкапс1>кш конференцн "Moni методи сслекцн ¡ вщтворення високопродуктивних nopi;i i Tiinin тварин" (КиУв, 1996); на м1жнароднш конференшУ "Агробиотехнологии растений и животных" (Киев, 1997); на репоналышх науково-виробничих коиференцЫх з питань тваринництва (Херсон, 1988, 1993; Дшпропетронськ, 1988).

ПуолмчЧипя результат in дос.'млжснь. Результат« досл!джеНь у вигляд1 статей, повщомлень та тез наукових доповдай друкувались у спещальних журналах, республканських та ипжвщомчих збфииках, у- матер1алах м'гжнародпих, всесоюзних, республ^анських та perionanbniix з'Узд1в i конферешпй. Ochobiií положения дисертацшноУ роботи оприлюднено у 48 наукових працях.

Структура днсертации. Дисерташя складасться з вступу;' 4 роздЫв, biichobkíb, додатмв. Обсяг дисертат'У 303 CTopiiiKH, в тому числи 75 таблнць, 11 ¡люстрацш, 13 додатюв. Список цнтованоУ л1тератури нал!чуе 551 джерело, з яких 330 с штчпзняннми (виданими в УкраУш) та pociiícbKOMOBHHMH (виданими в краУнах СНД), а 221 на шших свропейських мовах.

MATEPIAJI ТА МЕТОДИКА ДОСЛ1ДЖЕНЬ

Об'сктом дослщжень слугували бЬьше 30 тис.гол1в овець pi3inix cTarciioniкоппх груп аскашйськоУ тонкорунноУ породи (п=8275), цигайськоУ породи (п=17940), каракульськоУ породи (п=123), асканшського багатоплцшого каракулю (п=3555), аскашйського кросбредного (п=813) та чорноголового (n=725) тишв украУнськоУ м'ясо-вовновоУ породи, як1 розводяться у 9 племпших та товарних господарствах 4 твденннх областей УкраУни - республжа Крим (илемзаводи "Славне", "Чорноморськнй"), Херсонська область (племзаводи "Аскашя-Нова", "Червонин чабан", "Маркеево"), Одеська область (радгоспи "Березино", "Виноград!вський"), Донецька область (племзавод ¡м.Р.Люксембург).

Досл1дження базувалися на визначенш пол1морф1зму фактор1в груп Kpoßi, б!ЛК1в та фермент1в Kpoßi. Тестування овець за еритроцнтарними антигенами груп Kpoßi здшенювалн за використання сироваток-реаготв, отриманих у лаборатор1У ¡муногенетики in статуту тваринництва "Аскашя-Нова", та ¡деитифжованнх у Всеросшському шетнтуп втчарстпа та коз1вництва (м.Ставрополь, 1989 р.). При виготовленш моноспецнф1чних

сировагок користувалися методичними рскомендащямм з виготовлення 1 контролю реагатв для визначення груп кров1 овець (Казановський та ¡п., 1982, 1991). Визначення пол'|морф1зму 6'|ЛК1В та фермент1в кров1 овець зд1Йсшовали методом горизонтального елсктрофорезу на крохмальному гел1.

Оцшку генетичноУ ситуашУ в попултнях овець проводили на основ1 визначення генетичних параметр1в за алгоритмами, що викладеш у працях Л.А.Животовською (1991), Г.С.Мар'шчука (1978), М.Нея (.1972). Для визначення р1вня генетичноУ схожост! або днфсреншащУ р1зних популящй овець застосовувалн певш методи розрахунку шдекав сЧожост'| та генетичних дистанцш за вщповщнимн алгоритмами' (Майала, Лшдстрем,1966; Животовський та ¡п., 1973; Ней, 1981; Нагак'|, 1972; Дюран, Одел, 1976).

Родинно-генетичний анал'п проводився за трупами нащадюв кожного шпдника через дтди маркерних генотишв "дочки-матерГ' Визначення умовноУ кчлькосп алел1в, що "працюють" у певнш генетичнж систем!, здшсшовали за Робертсоном (1965).

•Смлогенетичний та генеалопчний анал1з популяцш '| окремих селекщонованих фуп овець зд'шсшовали з допомогою методу незваженоУ парногруповоУ кластеризацп з побудовою вщповщних дендрограм (Животовський, 1991; Машуров, Черкащенко, 1987).

Ефектившсть використання полшорфних систем для визначення достов1рносп походження тварин розраховували за формулами Г,£. Маршчука (1974), Д.Вайнсра (1930), В.Ф1шера (1951).

Вщилення "середшх" та "крайшх" за розвитком селекцюнованих ознак особин проводили одночасно за 8 скорельованими морфолопчними ознаками, яи вщображають конституцюнальш особливост1 тварин. При цьому у ягнят суму нормованих вщхилень тд середньоУ популяцшноУ величин« визначали за алгоритмом Ю.П.Алтухова (1983).

Бюметричну обробку отрималого материалу зд^йсшовали як за загалыювщомими 'снуляцшно-статистичними методами (Плохшський, 1970; Меркур'ева, 1970, 1983; Животовський, 1991; Лакш, 1980), так 1 за менш цитованими поабниками (Снедекор, 1961; Животовський, 1984) на ЕОМ за використання програм, викладених у методичних вказ'шках з обробки ¡муногенетичних даних у в1вчарств1 (Казановський, 1989).

РЕЗУЛЬТАТ!! ВЛАСНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ

Виготонлеинп ¡мунодиптостикумп» дли диферсицпоппнип еритроцчтарних питигстп опець. Виршення поставлених перед нами завдань було можливе лише за умов наявност! широкого спектру генетико-молекуляриих маркерш, у тому числ! антигенних фактор1в груп кровь На початку наших досл'|джепь у держав! був вщеутнш банк монос'пециф^ших сироьаток для визначення груп кров! овець. Тому, перш за все, були

проведет »¡дпошдш доындження з нирниення даио'Г проблем«. В результат!, в incTHTyTi тваринництва "Аскашя-Нова" па основ! донорського стада, до складу якого увпннли тварипн асканшскоУ тонкоруиноТ породи, багатоплщного каракулю та кросбредного типу аскашйськоТ селекцн, створено банк монореагеттв, загальною кшыистю 37 найменувань, з титром антитш в1д 1:4 до 1:128. При цьому було дослщжено pißeHb ¡мунолопчно! реактивност! овець в залежност'| в1д способу ¡мушзацн, в1д використання препарат! п, як\ активЬують ¡муногенез, а також в1д поеднуваносп тварин при добор1 пар "донор-рецишент". Загалом ¡мунореактившсть овець донорського стада склала 63,8%. При внутршньопородному добор! цей показник залежно вщ породи коливався вщ 48,3% (асканшська тонкорунна порода) до 70,7% (багатошидний каракуль). При м1жпородному добор1 сягав величини 89,2%, а в середньому р1внявся 72,8%. KpiM цього, дослщжено pieeub антитшоутворення в залежноси в1д ре1мушзаци рецишагпв, р1зних cnocoöiß введения антигену; дно препарате, яш актив1зують ¡муногенез. Показано, що при ре1му1нзаци титр антитш у 2-4 рази вищий, шж при ¡мун1зацй'; при введенш ад'юванта Фрейнда 58% тварин мали титр антитш 1:32 та вище проти 22% в контрольнш rpyni.

В цшому встановлено, що антигени за Yx ¡муногеншстю можна розд1лпти на 4 групи: I - сильш; II - ¡з середньою антигентстю; III - слабю; IV - антигени, виявлеш з допомогою природних антитш (табл.1).

Таблиця 1

Характеристика виготовлених ¡мунод1агностикумт,для диференцновання еритроцитарних антигешв овець

Групи Загаль- Середшй

анти- Кшь- Найменування ний титр

гешв KlCTb обсяг, антитш

мл

I 11 Аа, ВЬ, СЬ, Ма, Ап-9, Ап-12, An-15, 4150 1 :81,5

Ап-21, Ап-26, An-32,U,

II 11 Ab, Вс, Ве, Da, An-2, An-5, An-10, 8020 1 :31,0

An-13, An-23, An-33,U4

III 14 Bg, Ca, An-7, An-8, An-11, An-14, 5480 1 :7,4

An-17, An-19, An-25, An-27, An-31,

u2,u3

IV 1 R 700 1 :8,0

В короткому шдсумку слщ констатувати, що ¡мунна вщповщь за титром антитш залежить вщ ¿муногенност1 донор1в, ¡мунореактивносп рецишагпв, загалыюго числа тишв оч1куваннх антитш в парах "донор-рецишент", вщ наявносп в таких доборах вщмшних антигешв сильного, середнього та слабкого тит'в з урахуванням реактивное™ на них.

Генофонд га генегични структура норм, пппн 1 лмий опсиь швдепиого ремоиу УкпаУпн. Використовуючн горизонтанышн електрофорез на крохмальному ге;п, дооидили полшорфпм б1лк1в та ¡зоферметтв кров1 овець (гемоглобш - Нв, трансферин - Л", сироваткова арЬестераза - АЕб, лужна фосфагаза - Ар). При цьому за ТГ-локусом ¡дентиф1ковано 21 генотип, яю детермшуються 6 кодомншнтними алелямн. В ¡нших трьох б1лкових системах виявлено по два алеля та три в'шповщиих генотипи. 3 допомогою реакшй гемолпу та аглютинашУ визмачено пол1морфЬм антигенних факторш 6 систем груп кров1 (А, В, С, Э, М, Я). За виключениям анти-Оа вЫ еритроцитарш аитнгени е гемолЬинамн. Отримат даш тестування твари» булн використаш перш за все для оцшки генетичноУ ситуацн в породах та типах овець, як1 складають основу племшних ресурсш в1вчарства на УкраУш.

ПолшорфЬм б'имв та фермеитш кроси При порншянш середньозважених частот алел1в бижових локусш, розрахованих для 6 генетичних груп овець, ¡з середшми частотами серед дослщжених пор'|д та тшнв виявлено ряд суттевнх вщмшностей у формувашн Ух генетичних структур в залежност! вщ походження (табл.2).

Так, за системою трансферину аскашйська тонкорунна та цигайська породи вщр1зняються В1д ¡нших генетичних груп наявшстю у своему генофонд! алельного вар1анту За алелем Т^, при його

середньозваженому р1вш 0,250, нижч1 оцшки частота виявлено у багагошпдного та чистопородного каракулю (0,057 та 0,110 вщповщно -Р<0,001), а вииц - у аскашйськнх мериноав (0,417 - Р<0,001). За алелем ТГ в ус1 три типи та каракульська порода достов1рно вщр1зняються В1Д аскашйськоУ та цигайськоУ порщ. Серед перших його частота в середньому складае 0,307, а серед других - 0,084 (Р<0,001). В1докремлено знахЪдиться аскашйська тонкорунна порода, у якоУ частота цього алеломорфу ршняеться всього 0,032. За вар1антом

як багатоплщш, так 1 чистопород1Й каракульсьм в1вш в1др1зняються вщ ¡нших генетичних груп (0,258 та 0,427 проти 0,125-0,135 - Р<0,001). Особливо високою концентращею даного алеля характеризуеться каракульська порода. Алель Т^, пор1вняно ¡з середньозваженим значениям, бшьш часто зустр!чаеться серед овець цигайськоУ породи (0,457) 1 рщко - серед обох кросбредних тишв (0,235; 0,243) та чистопородного каракулю (0,179).

У НЬ-локус1 пом1Тне вщхилення вщ середшх оцшок спостер1гасться у кросбредних тишв та каракульськш порода для яких характерною рисою е дуже висока частота основного алеля НЬВ (0,944-0,955). Кр1м цього, серед багатопл)дних каракульських овець виявлено р]дюсний тип НЬС.

Таблиця 2

Частота алелш бшкових локуав порщ та тиш'ь овець швденного репону Укра'ит

Порода Тип

аска- цигай- кара- багато- чорио- крос- Все-

Локус Ал ель ншсь- ська кул1.- гипдио- голо- бред- ред-

ка ська го ка- вий ний ньому

ракулю

I 0,062 0,004 - - - - 0,032

А 0,417 0,231 0,110 0,057 0,238 0,301 0,250

ТГ В 0,032 0,134 0,256 0,303 0,314 0,323 0,157

С 0,128 0,135 0,427 0,258 0,142 0,125 0,158

э 0,300" 0,457 0,179 0,329 0,235 0,243 0,358

Е 0,061 0,039 0,028 0,053 0,028 0,008 0,045

НЬ А 0,176 0,200 0,045 0,159 0,056 0,046 0,166

В 0,824 0,800 0,955 0,839 0,944 0,954 0,834

Аев Н 0,302 0,374 0,158 0,161 0,436 0,438 0,314

В 0,698 0,628 0,842 0,839 0,564 0,562 0,686

Ар в 0,388 0,379 0,419 0,514 0,404 0,374 0,411

С 0,612 0,621 0,581 0,486 0,596 0,626 0,589

и 2995 4302 123 2395 725 742 11282

У локуа АЕб також виявлено неоднозначш вщхнлення в1д середш'х оцшок частот алел1в. Так, при середньозважеиому значенш АЕз"= 0,314, зсув у б1к збшьшення частоти цього алеля спостер1гаеться для кросбредннх тишв (0,436; 0,438 - Р<0,001), а у бж зменшення - для багатогоидного та чистопородного каракулю (0,161; 0,158 - Р<0,001).

За Ар-локусом, який мае найменший д1апазон варадвання, середня оцжка частоти одного ¡з альтернатнвних алел1в Ар°=0,589. При цьому саме низьке значения його концентрацп виявлено в аскашйському тит багатопл1дного каракулю (0,486).

Необхщно в1дмтгги, що кожна ¡з дослщжених порщ мае св1Й специф!чний профшь за частотою алел1в системи трансферину. Вщмпшою рисою асканшськоТ тонкорунноТ породи е висока концентращя алеля Т!*, цигайськоУ -Т^, • каракульсько'1 - Т^. Тобто щ алельн! формн е породноспецифиними. Серед 3 титв овець розподн] окремих маркер1в цього локусу бшьш ртном1рний.

Для оцшкн гетерогенносп популяц!й овець була обрана ¡ерарх1чна схема стратнф^аци за напрямком продуктивности, зпдно якоГ вс! 6 вибфок розбили на три групп. До першоТ групп ув1йшлн тонкорунш в1вш, до другоУ -натвтонкорунш, до третьоУ - грубововнови Першу фупу представила

асканшська порода, другу - цигайська порода, кросбредний га чорноголовий типи, третю - тин багатоплщного каракулю та каракульська порода.

Анал13 розподшу частот алелш в залежное™ вщ напрямку продуктивное™ овець виявив певш законом1рнос™ (табл. 3).

Таблнця 3

Частота алел ¡в 4 б'шкових локус1в кров1 у трупах овецьр1зного напрямку продуктивное™

Ло- Але- Групи Ло- Але- Групи

кус ль кус ль

I II III I 1Г III

НЬ А 0,176 0,162 0,153 А 0,417 0,246 0,060

В 0,824 0,838 0,847 В 0,032 0,181 , 0,301

Аеэ Н 0,302 0,390 0,161 С 0,128 0,135 0,286

В 0,698 0,610 0,839 О 0,345 0,404 0,321

Ар В 0,388 0,381 0,509 Е 0,061 0,034 0,052

С 0,612 0,619 0,491

Так, за ТГ-локусом у напрямку вщ тонкорунних до грубововнових овець спостер1гаеться рЬкий спад частоти алеля Т^ ¡з'0,417 до 0,060 (Р<0,001). Нашвтонкорунна група зам пяла пром1жне положения (0,246). За алелем ТГ 11 виявлено строгу протилежну залежшеть - зростання його частоти у визначеному напрямку вщ 0,032 до 0,301 (Р<0,001). Тонкорунш та грубововнов! в!вц1 достов1рно вщр1зняються м1ж собою 1 за алельним варшнтом Грубововнов1 генетичш групи овець знаходяться поодаль вщ тонкорунних та нагпвтонкорунних 1 за частотою алел1в АЕб та Ар-локуЫв.

При оцшщ середньоУ гетерозиготное™ за 4 локусами виявлено (табл. 4), що в межах трьох груп найвищим р1внем генетичноТ мшливост! характеризуются к :::втонкорунш В1ВЦ1 (Н(=0,525). Це обумовлено тим, що до щеУ групи вщнослться кросбредш типи, яю створювалися шляхом складного вщтворювального схрещування. Нижчим значениям цих показникш як по вщношеншо до середньозваженого, так 1 до шшнх двох груп, вщрЬняються каракульсью В1ВЦ1.

При пор'шнянш фактичноТ гетерозиготное™ ¡з теоретично розрахованою у вах трьох групах вщм!чено порушення Ух сшввщиошення з правостороншм ексцесом. Тобто, незважаючн на р1зний напрямок продуктивное™, у досл'|джених стадах овець спостер1гаеться мльюсна перевага гетерозигот над гомозиготами.

Б1льш внеоке розмаУття за середньою юльюстю генотишв властное мериносоним в1вцям (//=3,11), а краще сшввщиошення рщюсних та частих генотишв - каракульським ( = 0,22).

Таблица 4

Г'енетичие рпномаигпя труп онець рпного иапрямку продуктивное™ в циюму ча 4 бшконимп локусами крон!

1'рун II п Генетичн! параметр!)

II г II, О К

I 2995 0.485 0,468 +0.036 5,11 0,20

II 5769 0,525 0,479 +0,096 5,02 0,19

III 2518 0,448 0.439 +0,020 4,83 0,22

В середньому 0,497 0,467 +0,064 5,00 0,20

Система груп кров!. Дослшжсиня проведен! за 6-ти системами груп кров! (А, В, С, 13, М, Я), серед яких найбшьш складною е В-система. За пормнялыюго анаш'зу частот еритроцитарних антигешв серед ршшх генетичних фуп овець виявлено, то кожиа з них мае своер'|дннй ¡муногенетичний профЬь. Так, за А-системою при середньозваженому р!он! 67,8% нижча оцшка частоти анти-Аа виявлена у тит бататопл!дного каракулю (Р<0,001). За аити-АЬ обидва типи достов1рно (Р<0,001) в'шрпняються в'щ асканжськоУ та цигайськоУ пор!д. Суттевою шдмшнога рисою кросбредного та багатоплиного каракульського тишв е дуже низька концентрашя цього антигенного фактора (6,7%, 8,0% вшповшно). За В-систсмою теж виявлено ряд характерних вщмншостей м1ж окремими генетичними трупами овець. При середньому значена! частоти анти-ВЬ 87,9% в популяцн кросбредних овець його концентрашя складае лише 38,6% (Р<0,001). Частота антигена Вс вища середньозваженоУ величлни лише у цигайськш пород! (49,0%). В ¡нших популящях його поширення суттево нижче (кросбредний тип - 7,9%; багатоплщний каракуль -11,5%;-аскан!йська порода - 25,8%). Дещо шша залежшеть спостер1гасться за анти-Ве, наивища оцшка якого вщммена у аскан!йськ!й пород! (54,8%), а найнижча - у кросбредному тип! (6,9%). Aнти-Bg достов!рно бшьше поширення ртримав серед кросбредних овець (41,5% проти 12,7-26,7%). За О-системою лише тип бататошндното каракулю достовфно в1др!знясться вщ ¡нших поршшовальних груп овець. В щлому ж за проф!лем частот аятигешв для цигайськоУ породи в!дм!нною рисою е шдвищена концентрац!я анти-Вс, для аскашйськоУ породи та багатопл!дного каракулю - анти-Ве, для кросбредного типу - анти-Вд.

Вперше досл!джено генотиповий та алельннй склад систем груп кров1 овець. При цьому встановлено, що найбшьш ¡нформативною е В-система, за якою серед цигаУв виявлено 51 генотип (табл.5), серед аскашйських мериноав - 41 (табл.6), серед багатоплщного каракулю - 26 (табл.7).

Таблиця 5

Частота 3ycTpinocT¡ p¡3iiiix генотипш та ал ел ¡в 6 систем груп Kpooi оиець цигайсько'Г породи

Система

Генотнп

Алель

Система

Генотип

Алель

а/а =,378 а/Ь =,153 а/- =,062 b/b =, 100 Ы- =,046 ab/a =,137 ab/ab=,024 ab/b =,028 ab/- =,007 -/• =,065

. а/а =549 М а/- =,268 -/-=,183

а/а =,226 а/-=,178 -/- =,596

R/R =,628 R R/- =,229 -/-=,143

А"=,472 Аь=, 186 А"ь=,050 А" =,292

а/а =,024 а/Ь =,100 а/- =,009 b/b =,658 Ь/- =,094 ab/a =,028 ab/ab=,012 ab/b =,048 ab/- =,009 -/-=,018

С"=,078 Сь=,736 С'ь=,043 С =143

М-,741 М-=259

D*=,228 D' =,772

RK=,622 R'=,378

b/b =,105 b/e =,071 b/g =,029 b/- =,022 c/c =,004 c/e =,019 e/g =,018 e/e =,042 e/- =,012 g/g =,006 b/be =,038 b/bc =,021 b/bg =,010 b/bce =,039 b/bcg =,028 b/beg =,031 b/cg =,010 b/eg =,013 be/e =,028 be/be =,037 be/bg =,019 be/c =,024 be/bce=,013 be/bcg=,010 be/beg=,015 be/ce =,022

be/- =,013. bc/bce =,013 bc/beg =,018 bc/bc =,010 bc/bg =,004 be/- =,003 bg/bg =,010 bg/bce =,019 bg/beg =,015 bg/ce =,007 bce/e =,021 bce/g =,006 bce/bce =,019 bce/beg =,019 beg/e =,015 beg/beg =,010 beg/beg =,019 beg/e =,028 beg/ce =,022' beg/beg =,013 ce/ce =,007 ce/cg =,004 cg/cg =,003 eg/eg =,006 -/- =,010

B' =,101

Bh=,256

BC=,0I8

Bc=,124

Be =,027

B^ =,118

Bbc=,046

Bbs=,042

Bkc=,071

«bcf=,042

Bbcí=,052

Bcc=,031

IVе =,014

Bíg =,027

Bct=,031

За частотою алельних BapiaHT¡D мж популящями овець рЬного напрямку продуктивное^ вцявлено також ряд характерних вщмшностей. Наприклад, у цигайськш nopofli ¡дентифжовано 15 алелт В-системи з частотою зустршосп вщ 0,030 до 0,256. Основу (67,0%) породи складають вартнти Вь, Ве, В", В1*, В*'. В аскашйсьюй пород! -12 aaenie (0,013 - 0,310), з

яких ОСИОВ1П (70,1%) - Вь, Вс, В", В1*"'. У тиш багатошйдного каракулю - У алел ¡и (0,056 - 0,252), основш (55,8%) - В*\ ВЬс, Вь*, В1*8.

Таблиця 6

Частота зустр'шоеп рпних генотип'ш та алел'ш 6 систем фуп кров1 овець асканшськоУ тонкорунноУ породи (п=295)

Система

Генотип

Алель

Система

Генотип

Алель

а/а = а/Ь = а/- = Ь/Ь = аЬ/а: аЬ/- = аЬ/аЬ Ы- -

=,366

=,136

=,064

=,081

=,163

=,051

=,007

=,030

=,102

А" =,461 Аь=,133 АаЬ=,013 А" = 393

а/а = а/Ь = Ь/Ь = аЬ/Ь: аЬ/аЬ Ы- = -/- --

=,027

=,152

=,556

=,041

=,050

=,063

=,011

С" =,095 Сь=,654 СаЬ =,150 С" =,101

а/а а/-/-

=,403 =,108 =,489

О" =,303 О'=,697

а/а : а/-/- =

=,498 =,281 =,221

М" =,5? 1 М" =,469

К/К 11/- = -/- =

=,444 =,227 =,329

Я* =,666 IV =,334

Ь/Ь =,075 Ь/е =,068 Ь/ц =,041 Ь/- =,034 с/с =,003 е/е =,047 е/е =,007 Ь/Ье =,044 Ь/Ьс =,027 =,007 Ь/Ьсе =,041 Ь/Ьсв =,024 Ь/Ьев =,020 Ь/се =,007 ' Ье/Ё = 014 Ье/е =,057 Ье/Ье =,044 Ье/ё =,024 Ье/Ьсе=,041 Ъг/Ъс%г,027 Ье/Ье£=,024 Ье/се =,010 Ьс/Ьсе=,014 Ьс/Ье£=,017 Ьс/Ьс =,014

Ь^ =,010 Ь§/Ьсе =,027 Ь^Ьед =,017 Ь^се =,014 Ьсе/е =,027 Ьсе/Ьсв =,007 Ьсе/Ьев =,017 Ьсе/Ьсе =,031 Ьс^е =,020 Ьсц/Ьсв =,010 Ьсв/Ьед =,007 =,020 Ье^се =,017 Ье^Ьей =,024 се/се =,014 -/- =,007

В" =,122 Вь =,310 Вс =,013 Вс =,146 В' =,027 В1* =,123 В1* =,053 В4 =,038 В1** =,062

в^чог?

В1*8 =,052 В" =,027

Середшй р1вень фактичноУ гетерозиготносп за 6 системами груп кроп! в р1зиих гсиетичимх групах овець дещо вищий, шж за бшковими локусамн (табл.8). Серед тонкорунних овець цей показник становить 0,569, серед нашвтонкорушшх - 0,515, серед фубововнових - 0,524.

Таблица 7

Частота зустрпюсп.рпних геногиши та алелш 6 систем груп крои! овсць аскашйського типу баглтошилиого каракулю (п=196)

Система

Генотип

Ллель

Сис-

Генотип Алел:»

Ь/Ь = 087 Ьс£/Ьец=,021 П' =,076

Ь/е =128 Ь с/- =,016 Вь=,252

Ь/ц =,051 е/- =,015 В° =,076

Ь/с =,036 -/- =,005 В* =,056

Ы- = 010 В14'=,212

Ь/Ье =,102 Вь< =,056

Ь/Ьс =,010 ВЬ(:=,114

Ь/Ьу =,034 В^Д^б

Ь/Ьсу =,015 В^*=,095

Ь/Ьеё =,051

Ь/се =,016

Ь/ец =,061

Ье/е =,087

Ье/Ье =,066

Ьс/ц =,041

Ье/Ьсс =,021

Ье^ =,021

Ьс/Ьс = 010

Ьц/Ьц =,025

Ь^Ьец =,036

Ьц/с =,025

Ьс£/Ьсц=,010

а/а =,454 а/Ь =,051 а/- =,128 аЬ/- =,041 Ь/Ь =,01 о -/- = 316

А" =,364 Аь =,010 А" =,626

а/а =,011 а/Ь =,025 а/- =,016 аЬ/аЬ =,036 ' аЬ/- =,097 Ь/Ь =,689 Ь/- =,126

Са =,033 Сь =,723 СаЬ =,098 С'=,146

а/а =,321 =,293

О а/- = 179 Б' =,707

-/- =,500

а/а =,529 Ма =,665

М а/- =,358 М' =,335

-/- =,113

1Ш =,470 Я IV- =,209 -/- =,321

ГГЧ567 К =,433

Таблнця 8

Гспетичнс р13номашття груп овецьр'пного напрямку продуктивное™ в т'лому за 6 системами груп кров!

Групп п Генетичш парамстри

Нг н, О М, К

I 295 0,569 0,517 +0,101 9,60 0,12

II 678 0,515 0,504 +0,022 9,43 0,17

III 196 0,524 0,495 +0,059 6,52 0,17

В середньому 0,530 0,506 +0,047 8,98 0,15

При поршнянш фактичноУ гсгсрочигогпос"]| з теоретично розрахованою внявлепо порушеиня Ух сгншндношення також з правостороншм ек'сцесом в уах трьох трупах овець.

Б!лып виеоке розма'птя за покачником середиьоУ юлькост! генотишв властнве мершюеоиим в'шцям (//=9,60), а краше сшввщношення рщюсних та чаетих гаютншп - иашвтонкорушшм та грубововпопим (Ь//=0,17).

Таким чипом, популяцп овець рпного нанрямку продуктивное^ мають сиогриишй ирофичь та генетичну структуру за гепетико-молекулярними маркерами. Схожою рисою для них с падлншок гетерозпготних генотишв, то можпа пояснити презиготичнпм выбором, який обумовлспии р1зним стуненем иосдпуваносп гамет батькт. За таких обставин при злптп в зиготу перевагу мають п з них, котр1 нссуть максимальне ргзномашття за генетико-молекулярпими маркерами. Цей в'шб'ф .спрямований на гпдтримку на оптимальному р1вш гснстнчноУ мшливоеп популяцш 1 запоб1гас зросташно Ух гомозиготносп.

На основ! даних по;пморф1зму груп кров!, бшк!в та ферментт кров°| було розраховано ¡ндекси генетнчноУ вщсташ м'гж досшджснимп породами та типами овець (табл.9).

1з представлених в таблиш 9 даних видно, що максимальними показни-ками генетичноУ В1дсташ у трьох випадках характеризуються популящУ каракульських овець. У першому випадку шдекс генетичноУ дистанщУ м1ж каракульською породою та асканшеькою становить 0,512; у другому - м1ж багатоплщним каракулем та асканшеькою породою - 0,379; у третьому - ьпж цпгайською та каракульською породами - 0,331. Це й зрозум!ло, оскшьки генотигш названих порщ як у простор!, так I у чаа н!коли не перетиналпся м1ж собою. Генетична дистаншя м'|ж ¡ншими трупами коливасться у межах 0,011-0,216, що за своУм значениям вщпозщае дивергенц!У на рЬш локальних популяц!й та вид1в на стадн становления.

Таблиця 9

Оцшка генетичних дистанцш м!ж окремими генетичними трупами овець, яю мають р!зне походження

Породи, типи Цигай-ська Каракуль ська Багато-плшшй каракуль Чорноголовий Кросбредн ий

Асканшська 0,187 0,512 0,379 0,197 0,195

Цитайська 0,331 0,161 0,150 0,153

Каракульська 0,101 0,214 0,216

Багатоплщнин каракуль 0,146 0,162

Чорноголовий 0,011

II.

На рисунку 1 представлено дендрограму нзасмошдноснн м'гж 6 генетинними трупами опсць, яка побудонаиа з урахуванням шдексш генетичноУ вшсташ методом незважепоУ иарно-груповоУ кластсризацп за внкористання алгоритму Л.А.Жипотопеького.

В результат! кластсризацп 6 ви61рок об'сдналися у три групи (кластер»). Дв1 популяц!У кластеризувались окремо - кросбредпий та чорноголопнй тнпм, що пов'язано з Ух походженням. До другоУ групи ув1йшли поиуляци иершого кластеру та аскашйська тоикоруниа i цигайська породи. Цс поясним ться тим, що обидв! породи використовувалнся при створешп названих вище rnuiii. В окремий трет1й кластер об'сдмалися i популяцп багатопл!дного каракулю та каракульськоУ породи. Такий взасмозв'язок зрозумшнй, осюльки у Ух назвах присупмй один i той же Kopiiib слова - каракуль.

Каракульська багатоплшшй каракуль цигайська аскашйська чорноголовий тип кросбредпий тип

I i i i i i i

0 0.05 0.10 0.15 0.20 0.25 0.30 Рисунок 1. Дендрограма взаемовщносин м1ж окремими породами та типами овець швдня УкраУни в запежносп вщ Ух походження

Дослщження, виконаш нами на р1зннх породах, - типах та внутршородних структурних елементах, евщчать про своерщшсть кожноУ генетнчноУ групи овець. Проте нав1ть у фуп овець, як1 мають criijibiie походження, спостер!гаються яскраво виражеш шдишдуалып особливост1 за генетнчною структурою. Виявлеш особливое™ в черговий раз евщчать про те, що порода с феномен ушкальноУ штефованост! ршшх. генетичннх систем, в тому числ1 локуив фуп кров1, бшкш та фермехтв кров1, мпшшеть котрих дозволяс легко вщрпняти М1Ж собою тварин pi3imx порш.

За анал1зу фиогенетнчних взаемовщносин м1ж фупами овець рЬного напряму продуктивности виявлено, що ¡з шдвищеиням тон'косп вовни шдекси генетичноУ вщеташ М1Ж в1дповщними популящями теж зростають. Так, генетнчна дистаншя М1Ж тонкорунними (I фупа) та натвтонкорунними в1вцями (П'фупа) складас 0,093; мЬк натвтонкорунними та фубововновими (III фупа) - 0,135; кмж I та III фупами - 0,474.

Иаочмим шлтверцженпям имявлсноУ залежное ri с зображена на рисунку 2 дендрограма, характер побуди»» якоУ сшвпадас ч напрямом продуктивное™ окремнх труп овець.

Таким чином, можиа зробити нисковок про складшсть процессе формування генетичноУ структурн порцт ¡ tiiiiíb овець, нов'язаних в взаемодию piiinix форм вшбору i piinoro ступеню залучення досл1лжуваиих гепетико-молекулярних маркерш до селекншного пронесу, а також у зв'язку ¡3 еннтетичним походженням окремих тиши. Штучка селекшя порушуе гомеосгаз понуляцн, веде до складних форм нкк \io:üi' векторт выбору. Тому на кожному новому p¡BH¡ нлемншоУ робот и, i особливо шеля схретування, популяшя прагне до збалансованос™ та коадантацп грун гешв.

III гр.

II гр. __—

1 гр. ~]-

I I--1-1-1 I I-

О 0,05 0,10 0,15 0,20 0,25 0,30

Рисунок 2 Характер генетичних взаемин м1ж трупами овець pÍ3iioro напрямку продуктивное™

Внкористаш при аналЫ генетичних взаемовшносин míjk породами та тинами овець генетико-молекулярш маркери досить добре вщображають Ух icTopiio створення та еволюцио. Кожна з досл1джених nopU та тншв овець сумарно мае cbíh специф1чний рочподш генннх частот. Це вшображае спсци(|)1ку селекщйного пронесу, icTopiio походжения пор1д та Ух геиетнчну днференшацно.

В incTHTyT¡ тваринпицтва "Аскашя-Нова" пиведено новий. тавршськнй тип мериносових овець. При його створенш як материнська використовувапася аскашйська тонкорунна порода, як батьювська -апстралшська (Даннленко, Козлов, Болотова, 1996; Штомпель, 1994). Аналп генофонду та генетичноУ структур» новоствореного типу показав, що ця генетична фупа овець суггево в1дрЬняеться вщ в!шдних пор1д. В npoueci м1кроеволюцй' даний тип овець за розподщом тенетнко-молекулярннх маркер1в ухнлився в 6ík австралшськоУ породи (рис.3).

Це стало шдтвердженням того, що при MixnopUmix схрещуваннях у noMÍciioro потомства за шшморфнимн системами бшьшою Mipoio повинна вщтворюватися структура Tief породи, до якоУ належать огндники. Шдставою для цього с та обстзвнна, що у bcíx Ыльськогосподарськнх вндш тварин к'|льк1сть самшв, ям використовуються для вщтворення, значно менша, шж

самок, i, отже, рппомашпя алслмшх частот понуляцп сперматоюТдш

ПОВИННО буТИ Су ГТСВО MCIII1IIIM, lli/K яйцеклпип.

3. -

2. _ _

I. _

I_I_:_I_I_

О 0,1 0,2 0,3 0,4

Рисунок 3. Депдрограма, яка характеризус гепетичш взасмини М1Ж трьома трупами опець. 1- тавршський тип, 2 - австралш-ська порола, 3 - асканша.км чистопородш мериноси

При CTBopciiiii нового типу опень для виянлення найбшьш оптималышх Bapiairriii схретувампя були отримаш групп no.Miciinx тпарин з piiiioio часткою Kpoiii за австралши.кою породою. Анал1з них генетичних труп дозволив виявити, яким чипом вщбулася зм'та гепешчпого просалю аскашйськоТ тонкорупноТ породи. Встапонлепо, що h зростанням частки кров1 австралшських овсш. частота одних алелш пол'шорфннх локуан шдвищупалася, ¡нших - змспшуиалася. Так, наприклал, и ¡¡порвал! ni;i 1/8 до 3/4 - кровпих помкей частота алел я Tf " шдвищилаея ¡ч 0,284 до 0,416 (Р<0,001), НЬЛ ¡з 0,162 до 0,333 (Р<0,001). Виявлсио також, що темни змши концентрацп окремнх маркерн! и рппих геперацшх псодпаксни. ПайГнлмна рпниця вщм!чена м'|ж чистопородними аскапшськими мериносами i пом!сямн iiepinoro поколшия. Паприклад, перше прилитти Kponi аваралшськнх овсш» приз вело до знижепня частоти алеля 'ГГ А на 20,6% (Р<0,001), lib" на 17,5% (Р<0,001) i паралельпо до [пднищепня копцептраци альтерпативпих a;icj Попм, ii зростанням частки кров-! австралшських мериносш град1снт rem их частот змсншувався i, паприклад, в ппервал! м1ж 5/8 та 3/4 пошеямн за алслсм ПЬЛ гклав лише 4,1%. В цшому ж у мёжах 12 проаналпованих поколшь спостер^алася стшка дииамжа змши гепстичноТ шфир.мацп в популяцн повостворепого типу мсриносових овець, про то наочно 'ииострус наведений мнжче рисунок 4.

Необхщно в!дм!тити, що на Bcix промЬкпих стапах сслекци noMici з рЫюю часткою Kponi вихщних nopU за гепетичною структурою виявляли бишшу близы<1сть до австралшськоТ породи. Це дозноляе стверджувати, що иезважаючи па те, що селекшя не проводилася па будь яку iMyiio-6ioxiMi4iiy ознаку i спрямовапе схрсщуваппн не використовувалося для отримапня тих чи ¡нших генотшп» за генами, Korpi контролюють пол1морф1зм локусщ груп Kpoui, бшкш та ферменпв Kpoiii, на прохпжних стапах селекцм в°1д0иралися Taxi Tiinpiimi, якч за розиодЬюм молекулярно-генстичних маркср!В були

ближ'м ло 6aTbKinct>KoV породи. Отрнмшп даш слугують аргументом того, то в мопулжмях опець, як! псребупають п!д жорсткнм тнском штучного побору, не ¡снус пипадкових комб1иац1й гешв i в породоутворювалышй процес в залежност! в1д вектора вщбору автоматично залучасться багато.генетичних систем, в гому чисти систем груп кров!, б!лк1в та фермент!в кровИ.

0,5 0,4 0,3 0,2 0,1

0 -1-1-1-(-1-1-1-1

0 I 2 3 4 5 6 7 8

Рисунок 4. Динамка концентрацмапел!в I - чистопор!дш acKaniiïcbKi мериноси; 2-7 - noMici 1/8, 1/4, 1/2, 3/8, 5/8, 3/4 кровност!; 8 - австралшська порода

В ¡иститут! тварннництва "Аскашя-Нова" виведено також два типи опець з кросбредною вовною - кросбредний та чорноголовий. Обндва тнпн створювалися на основ! складного вщтворювального схреЩування (Польська, Турннський, 1996). Кросбредний тип виведено .шляхом схрещуваиня маток аскашйськоУ тонкорунно1' та цигайськоУ nopifl з баранами породп лшкольн, а чорноголовий тип - вшцематок цигайськоУ породи з баранами пори суффольк та оксфорд даун. Проведений анал!з шдексш генетичпоУ схожосл м!ж штучно створеними типами овець та вихдошми породами показав, що чорноголовий тип, який розводиться в племзавод! "Аскан!я-Нова", на paimix стад!ях породотворення був дуже близький до цигайсысоУ породи i досить владений в!д оксфорд даушв (1=0,995 та 0,606 в!дпов1дно). Однак у npoueci подальшоУ селекц!йно-плем!нноУ роботи ситуацш змшилася. В результат! схрещування чорноголових овець з

2tt

кросбредами вщбувся перерозпод'ш фиюгеиегичнич mat мин.' Ilo-перше, зросла величина шдекса генетичноУ схожоет! м1ж понуляшями кросбредних та чорноголових овець ! 0,957 до 0,996. По-друге, генофонд чорношлоного типу зблизився з лшкольнами. Я кто шдекс схожосг! М1Ж ними и Гц складам 0,636, то u F8 уже 0,794 (l'<0,001). I lo-rpert, рпко зросла i епетнчиа шдс iачь ч основною вих'ишою (цигайською) породою (1=0,995-0,770). fCpiM цього, популяцЫ чорноголових овеш. шддалилася в1д суффолькт i набЛизилася до оксфорд даун iu.

Поиулящя кросбредних овеш. в 17| була ближча до мернносш та цигаУв, «¡ж до лшкольшв. Аншнз сучасного стану кросбредпого типу показан, то в nponeci його удосконалепня також шдоуиея переро знодш мгжпородних генетичних взасмовщносин. 13 щлому величини ¡ндекеш генетичноУ схожосп мпк новим типом та вихшними породами зпизилися.

При апал¡31 мгжпородноУ диферентацн ба п.ктських nopi/i аскантських кросбрстив виянилося, що паибшли близок! м'гж собою с аскаишськ"! мериноси та цигаУ (1=0,813). Порода jiiiiKojii.ii ^находиться на досигь великШ В1ДСТ31П в1д них (1=0,5 19 та 0,620 шдпошдпо). Вихщш породи черноголового типу за генетичною структурою теж котрастш. Так, ¡ндекс схожост1 мгж цнгайською та суффольк породами становий, 0,495, мгж оксфорд даунами та суффольками - 0,697. Таким чипом, серел досльчжених nopi/i овець найбшыи свосрщну структуру за гепетико-молекулярними маркерами маюгь лшкольни i оксфорд даун и. При досить високому piani схожосп мЬк собою (1=0,928) вони знаходяться на значит «¡дстат вщ ¡нших порщ (1=0,399-0,967). Це добре узгоджуеться з ¡сторичними дашши про винедепня nopin та деякими характеристиками Ух продуктивность Значения генетичних дистанцт та Ух кластеризашя дозволяс згрунувати за шдноспокгблизьк!спо пром1жш BapiaiiTH ехпещувания до бажаного тину i вщповиию скоротити час селекшйного процесу.

Для визначення стану популяцн щодо ршпя и консолпдацм чи диференщашУ запроп "пвано методичний прином, оснований на показнику середнього р'шня гсисти'люУ схожосп (?) ряду сумгжних поколшь. В1домо, що максимальпий pi нет, 1=1. Якщо мгж Imax та / конкретного сГгада рпниця педостов1рна, можна вважати це стадо висококонсолщованим з генетичноУ точки зору. Якщо ж рпннця достов1рна, то в дашй популяци шдбуваються певн! мкроеволюцШш процеси, пов'язаш ¡з перебудовою Ti генетичноУ структури. Так, у цигайсыай пород! при /=0,936 найвищим рЬнем консолщаци в1др1зняеться стадо племзаводу ¡м. Р. Люксембург" (/=0,951), пот1м племзаводу "Чорноморський" (7=0,936) та "Славне" (/=0,921). •Пзниця м1ж цнми величинами та Imax недостов'фна, що св1дчить про високий piucnb генетичноУ консол1дац1У цигайськоУ породи овець.

Високим piBiieM консолщащТ в!др!зняеться i аскашйський тип багатошидного каракулю (/=0,958).

В каиiiiсi>кiм топкорушпй nopojii серсднс значения I, визцачене м1ж 5 сумглпими г емершиями, склада«: 0,869. Рпшщя м1ж / та Imax доепшрна (1'<0,()1). Тобт, структура nici' породи динамшна. Не жнице иояснюсться тнм, то на npoi яч1 останшх ninropa десятюв роюв дана порода удосконадккться шляхом иршнптя кро!И австралшських Mepnnociß, в результат! чого н шй вщбуиасться перебудова генофонду та генетичноУ структур!! за генетнко-молекулирнпми маркерами. I хоча спрямовану еелекцно не проводят!, на будь-яку ¡мупо-бюхЫчну ознаку i не никористовують схрещуиаппя для отримання rciioTiiniB за генами, яю детермшують типморфпм груп кров! та б'мшш кров!, все ж такн селекщйНий процес Ho6i4iio впливаг на ni гени, зумовлюючи мишшеть окремих Локуав.

В аскапшському кросбредному та чорноголовому типах / в межах 5 сум'гжпих noKOJiiiib коливасться hui 0,813 до 0,881, що евщчить про наявшеть ннутршшьопопуляцшних мшроеволюцшних процест. Пщтвердженням цьому с, наприклад, характер м!нлпвост| системи трансферину. Так, якщо на перший p'iK наших дослщжень даний локус контролювався 6 алельнимн партитами, то через 9 поколшь - лише п'ятьма. Ел1мшувався найбшьш "швидкий" за електрофоретичною рухлшпетю алель Tf1, котрин на рашп'х ста;цях породотворення успадкувався в>д аскашйських Mepiniociß. Серед кросбредного типу в останньому поколппп не виявлено також найменш "швидкого" алеля Tf1*. Kpi.M цього, в популяшУ чорноголових овець спостеркаеться значний перерозпод1л частота lycrpinocTi inmiix алел ¡в Tf-локусу. Так, частота алеломорфа Tf л зросла з 0,206 до 0,320 (Р<0,001), Tf в -з 0,147 до 0,321 (Р< 0,001), а алеля Tf u навпаки, знизилася з 0,360 до 0,219 (Р<0,001). В популяцП" кросбредного типу достовфно зменшилася концентращя алеля TfC3 0,144 до 0,069 (Р<0,01).

Таким чипом, запропонований методичний шдхщ досить об'сктивно вщображае стан генетичноУ структури популящУ з точки зору р1вня УУ консолщацп чи диференцтцП' за молекулярно-генетичними маркерами.

Дослщжет породи i типи овець удосконалюються на ocHosi Яннйного розведення. Виходячи з цього, на основ! шдекав генетичноУ в!дсташ (d) проанал1зовано ршень мшлппйноУ генетичноУ диференщаци. Встановлено, що в племзавод'1 "Славне" (цигаУ) величина d коливасться в межах 0,0110,229 (п=9), в племзавод1 "Аскашя-Нова" (мериносн) - 0,196-0,479 (п =7), в племзавод1 "Маркесво" (багатоплшшй каракуль) - 0,068-0,386 (п=5). На приклад1 асканшськоУ тонкорунноУ породи племзаводу "Аскашя-Нова" виявлено фактори, яю негативно впливають на ступшь м1жлшшних вщмншостей. Це, по-перше,' велика питома вага неконтрольованнх м!жлнпйних Kpocin (61,6-97,8%); по-друге, велика кшьюсть шндшшв, яю одночасно використовуються в окремнх линях (в'щ 8 до 33 гол1в); по-трете, велика юльюсть помилок в родоводах (до 40%). Показано, що pineiib генетичноУ дистанцн м!ж окремими линями до виключення згаданих негативних факторт коливався вщ 0,020 до 0,099, теля виключення (крое

л'пнй - бшя 40%; середня кЬькчсть шпдник'ш на одну лшпо - 1,4; урахуваиия тшьки ¡стинних за походженням тварин) - 0,196-0,479. Голонннм ¡ч встановленнх фактор1в е помнлкн в роди иолах, осмльки через нслику Ух юльмсть в'щбуваються майже ис! теоретично можлив'| некоп грольоваш м'пклпшнп кроен. Вважасмо, то рознедепня л'пнй овець без генетичиого контролю селекцнпшх нроцссш в племзаводах с неефективпим.

Для визначення р1вня генетичних зи'изкш м1ж окремнми линями вперше внкористано клаетерннй аналЬ. При цьому показано, що класгеризашя досить об'сктнвно вщображае мЬклшшш генеалопчш взасмовщноеппп1 цен методичний шдхщ може буги уешшно иикориетаннй селекцюнерами при складан:ч плаш'в селекцшно-племпшоУ роботи з окремнми породами овець. Показники генетичноУ листании та Ух штегровапе граф'пне зображення у вигляд1 дендрограми можуть слугувати також оркптиром при ношуку перепектишшх вартнтш мЬклш'нших крос'ш. У зв'язку з Осташмм па приклад! аскашйського типу багатошпдного каракулю показано, що при добор! тварин, як! вщносяться до найбшын генетично в!ддалених лннй (434 х 144) плодючють в1вцемагок в середньому склала 200%, що достошрно (Р<0,05-0,001) вище, шж при добор! генетично бшьш схожих лппй. Рвниця М1Ж фактичною та теоретично розрахованою величиною даноУ ознаки при добор! лшш з р!зннм ршнем генетичноУ диетанцп колнвасгься в'1Д 9,8 до 20,0%. Виявлену перевагу фактичноУ пл од юч осп Овцематок над теоретичною можна пояснити ефектом надцомшування, що узгоджусться з б!ох!м1чною теоркю Холдейна.

_ФЬЮГСИСТИЧШ ПЗаСМОВЩИОСИПИ »¡Ж СВШС1.К010 в1в1кю тп

близькимн дикими видами роднин Сарппас. За використання виготовлених 33 ¡мунодиагностику\нв для визначення еритроцитарннх антигешв овець зд1йснено типування свшськоУ кози (п=11), муфлона (п=3), гвинторогого козла (п=36), гривастого барана (п=9), сиб1рського козерога (п=3). В результат встановлено, що бшытпеть ¡зо1мунних антитш домашшх овець перехресно реагували з антигенами еритроцит'ш кр,ов1 ' особин домашньоУ кози та диких вид1в родини Сарппае. Лише 3 сироватки не вщреагували ¡з еритроцитами жодноУ тваринн. У б'шьшост! випадмв реакци носили шдивщуальний характер у межах кожного виду. Серед домашшх кп ¡дешифровано 21 сироватку, муфлошв - 31, гвинторогнх козлГв - 19, гривастих барашв - 8, козеропв - 1. Встановлено, що у свшськоУ кози, муфлона та гвинторогого козла ¡снують А, В, С та М-системи труп кров!, близью до овечих. Кр1м цього, домашня коза та муфлон вщрппяються наявшетю Я-системи. Антигени Б-системи ¡дентифшоваш лише серед муфлошв.

За використання отриманих даних розраховаш ¡ндекси генетичноУ схожоеи М1Ж св!йською с1вцею та спорщненими видами. Як I очжувалося, домашня В1Вця виявилася найбшьш схожою з муфлоном (1=0,903), який вважаеться и прямим родоначальником. Пот1м у незхщшй поопдовност!

2.1

¡Mini пили розташувалися таким чином: сншсг.ка кота (1=0,848), гвинторогий котел (1-0,757), гривастий баран (1=0,242), сиб1рський козерог (1=0,030) -рис.5.

козерог

гривастий баран

гн и 11 гороги й козел

свшська коза -

муфлон вшця

I-и-1-1-1-1-1-1-1-1-1

0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0

Рисунок 5. Дендрограма фшогенетнчних взасмовшносин м1ж окремими видами родини Caprinae

Гфскчн модального iti.ifiopy у онсць та метод добору батьктськпх пар дли огрпмаиии иотомстпа ч писокою hkíctio смушка. Для виршення носгаиленого запдання були ннкорпста1п даш тнпування багатоплщних каракульських опець (п=644) за 33 моноспецифншимн енроватками та 11 тинами Гчлкових локуеш. Кожне ягня (п=434) в1дразу ж шеля народження атеступали та кож за 8 констнтушоналышми ознаками: жива маса при народженш, коса довжипа тулуба, висота в холш, ширина грудей, глибина грудей, обхват фудей, ширина в маклоках, писота в крижах. При цьому у ягнят шдшмдуально визначали суму нормовапнх в'|дхнлень, як'| дозволили оцпшти ступни. B¡flMÍmiocTÍ кожноТ особинн в1д середньоУ популяцпЧноТ. В залежное™ 1нд суми нормованих 1идхнлень молодняк розбили на три групп: модалышй клас (М11), клас мшус-BapiaiiT (М"), клас плюс-вар1ант'(М+). Шсдя такого розподй|у група М° - "адаптивна норма" - виявилася представленою 229 тваринами, а в фупи М' та М+ вщповщно ув'шшли 97 та 108 особин. При аналт частота 3ycTpinocT¡ ягнят з p¡3iniM типом смушка d межах кожноТ ¡з трьох груп виявлено, що в rpyni М° юльмсть тварнн найбшьш цпшого жакетного типу з паралельно-концентричним малюнком каракулю досягла 57,1% протн 17,0% та 20,1% в фупах М" та М+ в!дпов1дно (Р<0,001). За ознаками якост! ' смушка середш тваринн внявилися близькими до оптималышх як по вщношешно величшш ознак, так i розмаху i'x варновання. Тобто, отриман! дан1 евщчать про наявшеть зв'язку м!ж типом смушка багатопл1Дпнх каракульських овець та i'x екстер'срнимн особлнвостямн на paniiix стад1ях онтогенезу.

За аналпу генетичннх особливостей за генетико-молекулярними маркерами трьох nopicnionaiinx фуп овець встановлеио знати м1жфупов!

в!дмж110сп. В шлому мнпмальний та максимальний р1вш гетерозиготное™ властии'| вар1антам М' та М* (0,415 та 0,472 «¡дпов'щио). В модальному класл значения цього показнпка мае сере-джо величину (0,456) з в1дхиленням у б1к М\ Тобто ¡з шдвищенням р!вня розвитку морфолопчних ознак, р1всиь гетерозиготносп зростае. Для вар1ант1в М' та М" характерним с правостороншй нахил коеф'щ'|епту сксцесу, а для М" - л!восторопнж.

При дослшжешн питания тодо можливос™ використання генетико-молекулярних маркер1в та виявленоУ залежное™ для програмованого добору батьювських пар з метою одержання "ссрсдшх"геиотишв було здженеио анаЛ1з розвитку продуктивних та вщтворювальннх ознак овець, виходячи з р1вня генетичноУ поеднуванос™ Ух батькш. В результат! встановлспо, що так! ознаки, як жива маса при иародженш, багатошндшеть та яккть смушка проявляються не однозначно в залежное™ в1д генетичноУ схожой™ Ух батькчв (табл.10).

"Таблиця 10

Продуктившсть овець багатогшдпого каракулю в залежное™ вщ р1вня генетичноУ схожос™ (г,,) Ух батькш

Гц Кшыасть ното.чтп Продуктившсть погомкш

жива маса при иародженш, кг багаю- ||,ИД|ПС1!., % тип смушку,%

Ж. 1\ К.

0,0-0,32 65 4,42 157,1 44,8 27,6 ■ 2-7,6

0,33-0,64 178 4,27 162,4 48,0 36,4 15,6

0,65-1,0 78 4,03 179,8 71,2 13,2 15,6

Найвищу живу часу при иародженш мають ягнята, отримаш вщ батькш з ¡ндексом схожос™ 0,32 та нижче. Достовфно (Р<0,01) менший показник ЫсУ ознаки винчено у молодняка, иародженого вщ батьюв з високим ртнем схожос™ (г,=0,61-1,0, - 4,03 кг. Проте остання група характеризуемся суттево бшьшою плодмчютю (179,8% проти 157,1%) та кращою якктю смушка (71,2% жакетного типу). До цга фупи уошшли також дещо кранн за клас1нстю тварини. Ягнята, народжеш вщ батькт ¡з середнш ршпем генетичноУ схожос™ (г„=0,33-0,64), характеризуються промЬкним м|'ж кранжми вар'тнтамн розвитком ознак. Таким чином, можна отримуватн молодняк багатоплщного каракулю з пайбшыи цжним малюнком смушку, добираючи батьк1в з ршнем генетичноУ схожос™ вище 65,0%. Спщ в1дм1тити, що оптим1зуюча селекщя в поеднаш з пом1рним спрямованим выбором за господарчо-корисними ознаками може мати принципове значения для збереження цшних властнвостей популяшй, стабЫзац'н Ух генетнчних структур та шдвищення стшкос™ до р1зномаштних флуктуаши як зовшшнього, так I внутр!шнього ссредовшца.

У теорешчпому план! пикористання морфо-геиетичиого шдходу може iirpaui шачму роль у подоланш розриву, якиП ¡снус мгж генетикою нопуляцш, вираженоУ, ч одного боку, и термшах дннам!кн генотипових та алелышх частот i в термшах míhjiiiuoctí iiojiireiniiix морфолопчних ознак - з ¡итого. Не лисп» можлишсп» бшып глибоко зрозум!тн як особливосп функшоналыюУ оргаипаци еукарнотнпопого геному; так i мехашзми генетичноУ ctíhkoctí популяцш, як-i визпачаються сукупними ефсктами баппьох renin.

Внходячи з наведених вище даних, ягнята багатогшдного каракулю, народжеш п!л батькчв з низьким р1внем генетичноУ схожост!, на вщмшу bía hkíchhx показш1К1в, п)др'|зняються гндвнщеним ршнем розвитку такоТ юлькчсноУ ознакн, як жива маса при народженш. Для вщпрацювання методу програмованого добору батькчвських пар виявлену залежшсть було nepeBÍpeiio на асканшських топкорунннх та цнгайських в1вцях. В результат встановлено, що рвнояк!сний пщб1р (га=0,0-0,32) батьюв позитивно впливас на генотип hotomkíb. Осташн при цьому характеризуются достов'фно (Р<0,05-0,01) кращим р!внем розвитку живоУ маси та настригу вовни у пор°шнянн°1 ¡з тваринами, отриманими вщ гомогенного добору (табл.11). Висока продуктишпсть тварин, народжених В1Д генетично р1зних батькш, пов'язана з тнм, що при такому добор! в результат! взаемодП' бшкових продукт!в з p¡3Hoio актишlicTio кл!тини оргатзму потомка 6¡oxím¡4ho збагачуються бшьше, «¡ж при гомогенному добор!.

Таблиця 11

Продуктнвшсть овець в залежност! вщ величинн ¡ндекс!в генетичноУ схожост! Ух батьюв

Порода

асканшська тонкорунна цигайська

Г. жива настриг жива настриг

П маса, кг M11TOI вовни, кг п маса, кг МИТ01 ■ вовни,кг

0,0-0,32 159 58,7±0,45 4,28±0,06 274 61,3±0,38 2,68±0,07

0,33-0,64 241 57,6±0,37 4,04±0,05 358 58,7±0,26 2,50±0,06

0,65-1,0 93 52,5±0,59 3,75±0,08 217 54,4±0,84 2,28±0,09

У практичному аспект! отриман! дат та розроблен! методи розкривають можливосп для об'ективноУ оц!нки генетичних особлнвостей особнн; генетичноУ ситуац!У, яка складаеться в стадах п!д впливом специф!ки племшноУ роботн; конструювання жаданих генотнп!в тварин;' формування стад з генетичними параметрами та иродуктивними ! вщтворювальними ознаками, як! задовольняють потреби людини.

Метод прогнозуваним р!ин» пррдуктщпюсм та шдбору шичн. у раиньому ими. Досл1ди пронодилися па нищих аскашйськоУ тоикорунноУ 1а цигайськоУ пор!д. Тестування молодняка за грумами кров! та гюл!морфинми бшковими локусами зд°|йснювали у 5-6 мкмчному вин. Всього лошнлжено 1038 тр!ад у чотирьох сум!жних генерашях. На основ! отриманих тсспн розраховували шдекси гснстичноУ схожост! в парах потомок-матп, погомок-батько. Пот!м, пор'шнюючи величину га в доаиджених парах, вс!х погомк'ш розбили па дв1 групп: 1- гепетично б!лыи схож! з мат1р'ю, н!ж з батьком: II -мавпаки, б!льш схож! з батьком, 1Йж з мат1р'ю. Таким чином вн ншчався вплив спадкоиост! кожпоТ ¡ч батьювських особин на генотип погомкш. Па насту!шому етап'| проводили оцшку р!вня розвитку основних продуктивних ознак овець у двох пор1внюваних трупах (табл. 12). В результат! ветанонлено, що потомки, генетично биц.ш схожт з митф'ю, шж з батьком, иереважали своУх ровесниць в залежноси в!д породи за живою масою при народженн') на 0,42-0,51 кг (Р<0,01-0,001), за живою масою у дорослому вМ на 5,3-7,1 кг (Р<0,001), за настригом митоТ вовпи на 0,34-0,35 кг (Р<0,01-0,001). У пор1внянш 13 середшми показниками по стаду р'пниця склада: за першою ознакою - 0,18-0,25 кг (Р<0,01-0,001), за другою - 2,2-3,4 кг (Р<0,05-0,01), за третьою - 0,18-0,25 кг (Р<0,01 -0,001).

Таблиця 12

Р1вень розвитку продуктивних ознак овець аскашйськоУ тонкорунноУ породи в залежност! и'/д стуненя впливу на Ух генотип спадковост1 кожноУ особини з батьювськоУ пари

Групп потомюв Продуктившсть потомк!в

Жива маса при народженш, кг Жива маса в 1 рак, кг Настриг'митоУ вовнн, кг

I (п=460) II (п=578) середня продук-тивн!сть по стаду 4,28±0,02 3,77±0,04 4,02±0,01 65,4±0,24 58,8±0,30 62,0±0,18 4,32±0,03 3,81±0,05 4,07±0,02

Генетичний апарат ядра клптши с ноекм видових ознак в усьому Ух р1зномаштп. Р!вень же функцновання генотипу особини на р1вш енергетичних, бюхш1чних, ф!зюлолчних, ¡мунних та шших реакцш зумовлюеться генетичним апаратом цитоплазми. Звщси, якщо ядерний хромосомний апарат е еволюцШно-комбшаторним поеднанням спадкових особливостей батька I матер!, то генннй апарат цитоплазми нащадок одержуе лише вщ матер¡, бо сперматозоУд несе лише гаплоУдний наб1р батька. А це значить, що будь-який новий оргашзм надае можлив!сть об'еднаному хромосомному ядерному мехашзму функцновати у цитоплазм! матер; ,. Цим ! пояснюються виявлеш вщмшност! м!ж окремими групами потомив.

Кр1м цього, доомраиьовапо метод об'гктивпоТ оцшки геногишв барашв-шшшикт за яккпо нащадмв з викорпстаиням молекулярно-генетичних маркер!в. В цшому, комплексне використання доопрацьованих та розроблених метод!в контролю селекшйних процес!в в племшних стадах овець, выбору та добору тварин дозволяе на 8-15% шдвищити ефектившсгь селекшУ при удосконалешн ¡снугочих та створенш нових порщ, тшпв \ л1пм1 овець.

В И С н о в к и

1. Високий р1вень пол1морф1зму фактор1в груп кров!, 61лк1в та ферментт кров!, як! використовувалнся у дослщженнях, обумовнв реальн! можливост'1 використання цього бюлопчного феномену при опращованш загалыюб1олог!чних проблем генетики та селекщУ овець, вирнпетп широкого кола теорегичних та ирактичних питань розведення 1 селекци на видовому, популяцшному та ¡ндив!дуальному р!внях; дас вичерпну шформацно июдо генетичннх особлипостей пор!д, тишв та лпп'й овець. специфш! Ух структури за генетико-молекулярними маркерами. Основою ефективного використання пол!морф!зму фактор1в груп кров! га б!лкових локуав кров! у в!вчарств1 е концепщя органичного поедиання зоотехн!чних та популяцпшо-генетичних метод!в досл!джепь, в якнх генетнко-молекулярн! маркери виступають об'ективпими крнтер^ми стану генетичннх детерм!нант, а також дозволяють марк!рувати частку сПадковоУ шформацп тварин.

2. Методом .¡зо!мушзашУ створено банк ¡мунод!агност1!кум!в для диференциовання ерптроцнтарннх антигешв овець, який включае 37 моноспец!|ф!Ч11их сироваток загальним обсягом 18350 мл при середньому титр! антит!л 1:39. 1мунолопчна реактивн!сть овець аскшпйськоУ тонкорунноУ породи, кросбредного та багатопл!дного каракульсьтсого тип!в в середньому р!внясться 63,8%. При внутр!шньопор!дному добор! пар "донор-рецишент" цей показник коливаеться вщ 48,3% до 70,7%; при м!жгюр!дному - сягае величини 89,2%, а в середньому складае 72,8%.

3. Породи та типи овець п!вденного рег!ону УкраУни в залежност! в!д походження характеризуються спгциф!чними особлнвостямн за розподшом генетико-молекулярних маркер|'в, як! визначають ориппалыпсть Ух генофонд!в. Специйнчшсть аскашйськоУ тонкорунноУ породи визначаеться наявн!стю алеля Тг, внсокою частотою алеля Т^ (0,417) та п!лпищено1о концентрац!сю антигешв ЛЬ (32,6%), Ве (54,8%); цнгайськоУ - високою частотою алеля Г(° (0,457), антигена Вс (49,0%); каракульськоУ - тпькою частотою алеля НЬ (0,045), високою Т^ (0,427); аскашйського типу багатопл!дного каракулю - шдвлщеною частотою алеля Т^ (0,303), антигена Ве (44,8%)! значною юльюстю тварин, у яких не яияплемо жодного анпненя А-системи (52,8%); кросбредннх титв аскан!йськоУ селекпп - нерева!ою

алел iß Tt41 (0,323; 0,314); Mb" (0,944; 0,954); A Es" (0,436; 0,438) та антигена Bg (41,5%). В залежност! шд напря.мку продуктивное™ характернимн рисами генетичних груп опець е: для мернносових опець - переважаюче розповсюджспня алеля Т1лта антигена Ве; для нашвтонкорунних - алеля Tf° та антигена Вс; для грубововнових - алеля Tt" та антигена Bg.

4. Внутрцгшьо- та «¡жпоро/ша мпиишсть генетичиоУ структури овець, описана на ocnoßi анал1зу частот гепетико-молекулярних маркер'ш, добре узгоджусться з данимн про Ух походження та напрямок продуктивность Так, в наших дослшженнях доведено, то и иапрямку вш тонкорунних до грубововнових популяцш характер генетичних взасмин змшюеться. Генетична дистаиц'ш м1ж тоикоруннпми та нан'штонкорунппмн популящями складас 0,093; мгж нашвтопкорунними та грубововновими - 0,135; м1ж тонкорунними та грубововновими - 0,474.

5. Експериментально доведено i теоретично обгрунтовано високий ршень генетичиоУ диференшацп популящй овець цигайськоУ породи та асканшського тину багатогЫдного каракулю i динам1чшсть структури стад аскашйськоУ породи та кросбредних тпп'т аскашйськоУ селекцЯ В осташнх вщбуваються м1кросиолюшйш пронеси, спрямоваш на Ух удосконалення та коисолщацио. Основний вплив на динам'|ку генетичиоУ структури популящй справляе специфжа селекщйно-племшноУ роботи i особливо штенсившсть використання окремих барашв-пл1дник'т.

6. Встановлено, що заводськ1 JiiniT, з допомогою котрих удосконалюються ¡снуюч1 породи i типи овець, при урахувашн ¡стинносп походження тварин характеризуются певними генетичними вщмншостями. Показано, що на pißciib мгжлиийиоУ диференщащУ суттсво впливае ряд фактор'ш, серсд яких основними е помилки в родоводах та неконтрольоваш мЬклппйш кроси. Величина остаиньоУ м1ж деякими л1н'|ями змппоеться в межах 31,2-100,0%. Створення та ефективне використання лпшгможливе за умови систематичного генетичного контролю селекшйного процесу.

7. Кластеризац: лiiмн задовшыю вщображае Ух геиетичш та генеалопчш взасмов'|д;:осини. На ц!й ocnoBi розроблено мстодичний прийом инзначення оптимальних uapiairriB .м1жлнпйних поеднань з отриманням високого ефекту гетерозису. При цьому показано, що кросування niiiiM з високим pißiieM генетичних вщмшностей тдвшцуе плодючють швцематок у пор'шпянш ¡з середтм показником по стаду на 16,5-21,0% (Р<0,001). Запропонований метод може слугувати селекцюнерам чудовим шетрумептом при розробщ плашв плем1нноУ роботи та програм схретувапня.

8. Встановлено, що в популящях домашшх овець вщбуваються складш нроцеси формування Ух генетичиоУ структури, яю пов'язаш 13 взаемодкю рпипх форм шдбору i pi3iniM ступеней залученпя генетико-молекулярних маркерт до селекцпшого процесу, а також у зв'язку ¡з синтетнчинм походженпмм окремих типш. Штучна селекшя порушуе гомеостаз популяцн,

веде до складннх форм взасмодп некторш »¡дбору. Тому, на кожному новому рмим племпто"! робот, а особливо шеля схрещування, популяшя прагне до збаланеовапосп та коадаптацп груп гешв.

9. Результат»! ¡муиогенетимного тинуиання 5 видш тварин роднни Сарп-пае (свшська коза, му(]шон, гшшторогпн козел, грнвастий баран, сиб!рський козерог) та анашз фиюгенетичних взасмин м1ж даними видами та домашньою впщею сшдчап, про те, то овеч1 аптисироватки ц!лком придатш для шпначення антигенного спектру груп кров'| особин, близьких до свшськоУ 1ив1н вн/нв. Повшстю шдтверджено еволюцшну споринешсть домашньоУ шиш та муфлона. Гвинторопш козел та грнвастий баран генетнчно бьтып схож1 з домашш.ою козою, шж з вшцею. Ц1 вид» можна вважати одними з предав домашньоУ кози.

10. Експериментально доведено та теоретично обгрунтовано наявшеть взасмозп'язку .\пж морфолопчними та генетичними параметрами багатоплщних каракульських овець. При розгляд! ¡нтегральноУ структури генотипу з1 стабшьшстю онтогенезу в шлому виявляеться, що морфолопчно середшй тип овець характеризуеться не тьчьки п!двищеною життездатшетю, але й широкою стшюстю, "забуферешетю" раншх онтогенетичних стадш. Виявлена залежшеть розкривас можлнвост'1 програмованого добору особин для отримання потомства з високою яюстю смушку.

11. Допрацьовано метод програмованого добору батьмвських пар з урахуванням р1вня Ух генетичноУ схожост! за генетико-молекулярними маркерами. При цьому остановлено, що мериносов! та натвтонкорунш в!вц!, народжеж вщ гетерогенного добору (га=0,0-0,32), переважають своУх ровесниць, одержаних вЫ батыав з га = 0,6-1,0, за живою масою на 11,311,8%, за настригом митоУ вовни на 14,1-17,5% (Р<0,001).

12. На основ! визначення р!вня впливу спадковост! кожноУ особини ¡з батьк!вськоУ пари на генотип потомка розроблено метод прогнозування р1вня продуктн вност! ! в!дбору овець в ранньому При цьому експериментально доведено та теоретично обгрунтовано, що ягнята, генетично б!льш схож! з мат!р'ю, шж з батьком при народженш характеризуються шдвшценою масою тша, а у дорослому в!щ кращою м'ясною та вовновою продуктивн!стю у пор!внянш ¡з ровесницями та середшми показниками по стаду.

13. Ефективною формою забезпечення достов!рност! походження племшного молодняку е проведения селекщйноУ роботи шд пост!йним генетичним контролем з перев!ркою запис!в про походження тварин у ранньому вод ! Ух свосчасним коректуванням. Зпдно наших данпх, к!льк!сть помилок в родоводах овець в окремих плем!нних стадах сягае 40% та вище. Пропонусться формування генеалопчноУ структури новостворених пор!д, тип!в та л'шш здшснювати на основ'1 шдтвердження генетичною експертизою даних про походження племшних тварин, об'ективноУ оцшки генотиша родоначальник!в та анап!зу результат вщбору та добору. При збереженш

-ÎO

генофонду локальных ia малочисельних nopU i tiiiiíb дошлыю замровадити

посмйшгй Moiriropun за внкористання генетнко-молекулярннх маркерш,

спрямовуючи Bw6ip ra шдбф на максимально иовне збереження i'x

I eue гично'1 рЬноманп nocí i.

СПИСОК ОСНОШШХ НУБЛЖАЦШ НО TEMI ДИСЕРТАЦН

Cmaiitmi в ióipnuKux, журналах та книгах I. Даниленко Г.К., Болотова Т.1., Кущенко П.Т., 1овенко В.М.. Агканшська порода // В кн. Племнпп ресурс» Украши. -.К.: Аграрии наука. - 1998.-С. 189-191.

2. Жарук П.Г., 1овенко В.М. Цигайська порода // В кн. Племнпп ресурсн Украши. - К.: Аграрна наука. - 1998. - С.205-206.

3. Туринський М.М., Говенко В.М., Кудрик Н.А. Багатоплгдш каракульсью вшщ acKaniiícbKoro породного типу И В кн.Племшш ресурси Украши. -К.: Аграрна наука. - 1998. - С.210-212.

4 1овенко В.М. Генетична характеристика овець аскашйськоУ тонкорунно1 породи за деякими 1юл1морфними системами Kpoei // Bíchiik сшьськогосподарськоУ науки. - 1984. - № 9. - С.74-76.

5 1овенко В.М. Пол'шорфш бшки як маркери при вивченш генетично'г диференщацн лпий овець // Bíchhk сшьськогосподарськоУ науки. - 1984. - № 2. - С.85-86.

6. Иовеико В.Н. Полиморфные белки и продуктивность овец цигайской породы // Науч-техн. бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1985. -Вып. 2. - С.71-72.

7. Иовенко В.Н. Влияние отдельных аллеломорфов транеферрина на , продуктивные качества овец асканийской тонкорунной породы // Науч,-

техн. Бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1986. - Вып.1. - С.46-48.

8. Иовенко В.Н. Полиморфные белки и качество жиропота овец асканийской тонкорунной породы // Науч.-техн. бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1986. - Вып.2. - С.50-52.

9 1овенко В.M., Жарук П.Г. Пол1морфш бюструктури Kpoei цигайських овець // Bíchhk стьськогосподарсько'1 науки. - 1987. - № 3. - С.78-80.

10 Иовенко В.Н. Полиморфизм белков крови цигайских овец и возможность его использования в селекции // Овцеводство. - К.; Урожай, 1987. - Вын.24. - С.60-65.

11. Иовенко В.Н. Сравнительный анализ генетической, структуры популяции овец по полиморфным системам крови // Сельскохозяйственная биология. - М., 1987. - №12. - С.35-39.

12. Назаренко В.Г., Нлахогников А.Г., Герасименко В.В., Вороненко В.И., Иовенко В.Н. Актуальные вопросы интенсификации животных иммуногепепгческими методами// Науч.-техн. бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1987. - Вып.2. - С.37-41.

13.

19.

20,

21.

22.

23.

24.

25.

26.

Польская П.И., Иопенко D.H., Гарвард К.К. Генетическая структура популяции кроссбредных овец асканийской селекции // Зоотехния. -1988. - № 4. - С.38-40.

Иовенко D.H. Генетическая характеристика асканийских мериносов и их помесей с австралийскими баранами по полиморфным системам крови // Науч.-техн. Бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1988. -Dbiri.l. - С.30-31.

Иовенко В.Н., Сухарьков С.И., Туринский U.M. Сравнительный анализ генофонда популяций овец асканийского многоплодного и чистопородного каракуля // Цитология и генетика. - 1989. - Т.23, № 1. -С.39-44.

Иовенко В.Н. Иммуногенетические маркеры при разведении опец по линиям // Науч.-техн. бюл. УНИИЖ «Аскания-Нова». Херсон, 1990. -Вып.2. - С.17-19.

Иовенко В.Н. Приготовление изоиммунных моносиецифических сывороток для определения ipymi крови овец // Швчарство. - 1991. -Оып.26.-С.31-34.

1овенко В.М. Гмуногенетичш досл1дження овець // Тваринництво УкраУни. - 1992. - № 6. - С. 14-1 5.

Иовенко В.Н., Яшин Ф.Д. Иммуногепетическая

характеристикапопуляцин цигайских овец Крыма // BicmiK аграрноУ науки. - 1993.-№ 1. -С.71-79.

Карножицкий D.B., 1овенко В.М., Алиазэал Е.М., Тетеико С.П. Особливост1 пол1морфпму бЬюв Kpoßi овець цигайськоУ породи // В1вчарство. - 1993. - Вип.27. - С.44-46.

Яшин Ф.Д., 1овенко В.М. Особливост1 створення i шляхи удосконалення нового заводського стада овець цигайськоУ пороли. -Вшчарство. - 1993. - Bin.27. - С.27-29.

1овенко В.М., Туринськнй М.М. Молекулярно-генетичш маркери у каракульському в1вчарств1 // Наук. Виробн. Бюл. «Селекшя». - К., 1997. - № 4. - С.182-183.

1овенко В.М., Туринський М.М., Глазко B.I. Ге1|етична структура цигайськоУ породи овець та УУ просторова диференщашя // Науковий ßicHHK Нац1онального аграрного ушверситету. - 1998. - № 3: - С.50-55. 1овенко В.М. Селекщйно-генетичш аспекти [пдВшцення продуктаbhocti цигайських овець Н В1вчарство. - 1998. - Вип.30. -С. 104-106.

1овенко В.М., Глазко B.I. Внутршньопородна диферешцащ'я гепетичиоУ структури аскан1йських мериноав // Агроеколопя i б'ютехнолог!я. -1998. - Вип.2. - С.330-335.

Иовенко В.Н. Генетические механизмы дифференциации стад опец цигайской породы II Цитология и генетика. - 1998. - №2. - 4.19 (деп. в ВИНИТИ, №116-В98).

Mamep'uLiu i тсзи зЪдм та копференцш

27. Иовснко В.Н. Биохимический полиморфизм некоторых белкой кропи и селекции овец // V съезд УОГ'ИС: Тез. докл. - К., 1986., Т.5. - С.41.

28. Иовеико В.Н. Генетическая структура популяций овец по некоторым полиморфным системам крови // VI съсзд ВОГМС им. II.И. Вавилова: Тез. докл. - М., 1987. - Т.З. - С.85-86.

29. 1овенко В.М. Процсс формувапня генетично1 структурн нового таврп1Ського типу асканшських мерннос'ш // Використання сучасних молекулярно-гснетичиих i бютехнолопчних розробок у генетико-селекцшних дослщженнях. - К.: Аграрпа наука, 1998. - С.104.

30. Иовеико В.Н. Прикладные аспекты использования имуногенеТ-ических маркеров // I Междун. конф. по молекулярно-генетическим маркерам животных: Тез. докл. - К.: Аграрпа паука, 1994. - С.86-87.

31. Иовеико В.Н. Особенности получения иммунодпагностнкумов для дифференциации эритроцитарных антигенов овец // II Междун. Конф. «Генетико-молекулярные маркеры животных» : Тез. докл. - К.: Аграрна

. наука, 1996. -С.57.

32. Иовеико В.Н. Генетико-молекулярные маркеры при совершенствовании пород овец юга Украины // Наукопо-виробиича конф. «Moni метод и селекци в в'|Дтворення високопродуктивних пор1д i титв тварин»: Тез. докл. - К.: Асошашя «Украша», 1996. - С.255.

33. Карножицкий В.В., Заборовская A.B., Еззо Алназал., Тетенко С.П., Богдан Н.К., Иовеико В.Н. Влияние уровня гомозиготности по полиморфным системам крови на хозяйственно-полезные Признаки цигайских овец // Науково-практична конф. «Ефектившсть метод! в ¡нтенсифжацп виробиицтва продукт1в тваринництва» : Тез. докл. -Харк'ш, 1996. - С.93.

34. IoueiiKO В.М. Деяк1 результата ¡муногенстичних досл1джень овець на швдш Украпш // Мат.М1жнар. копф., присвячено1' 125-р1ччю в1д дня народжешш M Ф.1ваиова. - К.: Асошаш'я «Украша». 1996. - С.130.

35. Иовенко В.Н. Группы крови цигайских овец Крыма // Материалы Мсждупар. Конф. по овцеводству и козоводству, посвященной 65-летшо ВНИИОК. - Ставрополь, 1997. - Ч.З. - С.46-51.

36. Иовенко В.Н., Туринский Н.М. Об «адаптивной норме» многоплодных каракульских овец // Междун. конф. «Агробиотехнологии растений и животных» : Тез. докл. - К., 1997. - С.62-63.

37. Iovenko V.N., Glazko V.l., Turinskii N.N., Sholudtchenko S.P. The Genetic structure of some commercial and local sheep breeds // Czech Journal of Animal Science. Prague. - 1998. - V.43. - P.443.

38. Иовенко В.Н. Популяционно-генетическая оценка овец различного происхождения и направления продуктивности // Використання сучасних молекулярно-генетичних i бютехшчних розробок у генетнко-

сслекцшних дослмжеппях. - К.: Аграрна наука, 1998. - С. 102-103. 39. Иоиепко Ii.П. Мммупогенетические особенности асканийской тонкорунном породы овец // III Между», конф. «Молекулярно-генетнческие маркеры животных». - К., 1999. - С.55-57.

(овснко U.M. Понуляцншо-гепетична оцшка nopifl, тишв i л¡iiiil овець у чн'ичку ч ix ноходжснням та нанрямком продуктивности - Рукопнс.

Днсертацш на здобупя паукового ступеня доктора альськогосподарських наук за спещальшстю 06.02.01. - розведення i селскшя тварпн. 1нстнтут тмариниицтва стенових райошв ¡м.М.ФЛванова «Аскажя-!1ова» УЛЛН, смт.Аскапш Нова, 1999.

Дисертац1я присвячена питаниям використання пол1морфпму фактор1в труп Kpoßi, Gi;iKi» та ферменпв Kpoai у племшному в1вчарствь Створено банк peareiiTiß для визначення труп Kpoßi овець. 3 викорисганням молекулярно-генетичних марк-epiß зд1йснено комплексну оцшку генетичноУ мшливост1 та спецнфжи генофонду пор1д, тишв i лiniii овець. як1 складають основу племшних pecypciß краУни. Встановлеш законолпрносл генетичних Процеав при piiiiих методах розведення овець. Розроблеш noni методичш шдходи щодо застосування молекулярно-генетичних маркер1в для штенсиф1кац1У селекцшного процесу i пщвищення продуктивное™ стад. Запропоноваш метод и знаншли практичне застосування при формуванш i кож;ол1дацй° генетичноУ структур« порщ i типio овець, для шдвищення ефекти вноси селекци племшних стад.

1Слio4oni слова: Bieui, селекшя, генофонд, генотип, групп Kpoßi, б1лки та ферменти Kpoei, генетичш методи.

Иовенко В.Н. Популяционно-генетическая оценка пород, типов и линий овец южного региона Украины в связи с их происхождением и направлением продуктивности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.01. - разведение и селекция животных. Институт животноводства степнцх районов им.М.Ф.Иванова «Аскания-Нова», пгт.Аскания Нова УААН, 1999. .

Методом изоиммунизаций создан банк иммунодиагностикумов для дифференциации эритроцитарных антигенов овец. При этом изучен уровень иммунореактивности отдельных пород и типов овец в зависимости от использования различных вариантов подбора пар «донор-реципиент» и различных способов воздействия на иммуногенез реципиентов.

На поголовье более 30 тыс. голов овец исследованы генофонд и генетическая структура асканийской тонкорунной, цигайской, каракульской пород, асканийских типов многоплодного каракуля, кроссбредных и черноголовых овец. Определены генетическая изменчивость и

специфические особенности пород и типов овец по уровню полиморфизма иммуно-биохимнческих систем. Изучена динамика полиморфизма факторов групп крови, белков фермепюн крови под влиянием селекционно-племенной работы, межпородная и внутринородная дифференциация. Установлено, что в среде одной породы имеет место гене)ическая дифференциация между различными типами и консолидация в пределах отдельного тина; внутри и межпородная изменчивость генетической структуры популяции хороню согласуется с данными о их происхождении и направлении продукшвпости. Отображен широкий размах изменчивости популяций овец и связи с пространственной дифференциацией. Показано, как в. процессе микроэиолюции популяции овец распадаются на ряд генетических групп, что свидетельствует об их дивергенции но молекулярно-генетическим маркерам. Процесс формирования генетической структуры пород и типов овец связан со взаимодействием различных форм отбора и различной степенью вовлечения генетико-молекулярных маркеров в селекционный процесс, а также в связи с синтетическим происхождением отдельных типов. Искусственная селекция нарушает гомеостаз популяций, ведет к сложным формам взаимодействия векторов отбора, поэтому, на каждом новом уровне племенной работы, и особенно после скрещивания, популяция стремится к сбалансированности и коадаитации генов.

Выявлены факторы, которые результативно влияют на градиент генных частот в ряду смежных поколений и разработаны приема мониторинга и направленного формирования генетической структуры стад. Определены наиболее оптимальные варианты межлинейных кроссов и на этой основе разработан метод повышения воспроизводственной способности овцематок. Экспериментально доведено и теоретически обосновано наличие взаимосвязей между морфологическими и генетическими параметрами многоплодных каракульских овец. Изучена возможность использования овечьих монореагентов для типирования животных диких видов семейства полорогих и определены филогенетические взаимоотношения между домашней овцой, домашней козой, муфлоном, винторогим козлом, 1ривистым бараном, сибирским козерогом.

Разработаны и усовершенствованы методы определения уровня генетической консолидации стад овец, объективной оценки генотипов производителей по качеству потомства, отбора и подбора пар с использованием молекулярно-генетическим маркеров. Предлагаемые методы нашли практическое использование при формировании генетической структуры и консолидации пород и типов овец, интенсификации селекционного процесса.

Ключевые слова: овцы, селекция, генофонд, генотип, группы крови, белки и ферменты крови, генетические методы.

Iovenko V.M. Population-Genetic Estimation of Breeds, Types, and Lines of Sheep in Connection with Their Origin and Direction of Productivity. -Manuscript.

A dissertation for the degree of doctor of agricultural sciences in speciality 06.02.01 - animal breeding and selection. The M.F.Ivanov Institute of Animal Breeding in Steppe Regions «Ascania Nova» of UAAS. Ascania Nova, 1999.

The dissertation is dedicated to questions of using polymorphism of blood group factors, blood proteins and enzymes in the pedigree sheep breeding. A bank of reagents for determining blood groups in sheep has been created. A complex estimation of genetic variation and specificity of gene-pool of the sheep breeds, types, and lines forming on the basis of pedigree resources in Ukraine has been made using the molecular-genetic markers. Regularities of genetic processes in various methods of sheep breeding have been determined. To intensify selection process and to increase productivity of flocks new procedures of molecular-genetic markers using have been elaborated. The proposed methods are in use at forming genetic structure and consolidating of sheep breeds and types.

Key words: sheep, selection, gene-pool, genotype, blood groups, blood proteins and enzymes, genetic methods.

Информация о работе

Иовенко, Василий Николаевич
доктора сельскохозяйственных наук
Киев, 1999
ВАК 06.02.01

Автореферат

Популяционно-генетическая оценка пород, типов и линий овец южного региона Украины в связи с их происхождением и направлением продуктивности - тема автореферата по сельскому хозяйству, скачайте бесплатно автореферат диссертации

Похожие работы