Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Особенности зонального распространения и адаптации восточной плодожорки в Украине.

ВАК РФ 03.00.09, Энтомология

Автореферат диссертации по теме "Особенности зонального распространения и адаптации восточной плодожорки в Украине."

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

П Г" Г*

и и

На правах рукопису

0 Д

1 5 ДЕН ІГ*пг

ЧЕРНИШЕВ Олександр Віталійович

СОБЛИВОСТІ ЗОНАЛЬНОГО ПОШИРЕННЯ І АДАПТАЦІЇ СХІДНОЇ ПЛОДОЖЕРКИ В УКРАЇНІ

Спеціальність - 03.00.09 - ентомологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ <1996

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Інституті захисту рослин УААН

Науковий керівник: кандидат біологічних наук ОМЕШГА В.П.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор ПОКОЗІЙ Й.Т.

кандидат сільськогосподарських наук

ЛШІИЦЬКИЙ В.П.

Провідна установа: Головна деркавна інспекція з карантину рослин МСГП України

Захист дисертації відбудеться "¿9 ".лис-тон&долц&ъ року

о '40 " год. на засіданні спеціалізованої ради Д.01.05.ІЗ в Національному аграрному університеті /учбовий корцус 3 , аудиторія 65 /.

Просимо взяти участь в обговоренні дисертації при їх захисті або надіслати Ваш відгук на автореферат у двох примірниках, завірений печаткою, за адресою: 252041, м.Київ-4І, вул. Героїв Оборони, 15, сектор захисту дисертацій.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету.

Автореферат розісланий "2і. " »¿¿¡¿тх'-С 1996 року

Учений секретар спеціалізованої ради,

кандидат сільськогосподарських наук

Актуальність теми. Східна плодожерка - небезпечний каран-!инний_шкідник поширений в багатьох країнах субтропічного та іівденної частини помірного поясів. Широка"олїгофагія'на_розо-(ВІТИХ плодових культурах, перехід у сезонному розвитку з однієї городи на іншу /з кісточкових на зерняткові і навпаки/, екологіч-[а пластичність, полівольтинність, перевезення з плодами, тарою, :адивним матеріалом на далекі відстані тощо, не зважаючи на ка->антинні заходи, дозволили ЇЙ поширитися і в Україні.

Згідно Закону України "Про карантин рослин" та карантинних дравші, у зв’язку зі значного шкодочинністю східної плодожерки у герсикоБйх, абрикосових, аіївовю: та ін. плодових насадженнях іівденної зони і Закарпаття, по відношенню до неї та плодів погоджуваних культур карантинні обмеження встановлені на всій те-іиторії країни. Але, невивченість особливостей географічного ло-¡ирення та фактичної шкодочинності східної плодожерки в цен-іральних і північних регіонах України не дозволяє оцінити її ;ійсний карантинний статус і призводить до значних витрат в ор-■анізації карантинного контролю насаджень, перевезень плодів як і межах України, так і за кордон, а обмеження перевезень - до ¡К0Н0МІЧНИХ збитків. Через це виникла необхідність екологічної іцінки можливостей подальшого розселення східної плодожерки та і’ясування найбільш уразливих територій, що буде підставою для іерегляду існуючих правил карантинного районування, системи захисних заходів у різних зонах поширення, а також дозволить зняти :арантинні обмеження в перевезенні і використанні плодів.

Дисертаційна робота є частиною державної тематики завдання )6. "Розробити наукозо-обгруктовану систему захисту рослинних ¡есурсів України від проникнення і розповсюдження карантинних ікідників, хвороб і бур’янів", яка виконувалась в Інституті замету рослин УААН в 1992-1995 рр., номер державної реєстрації і 01002938р.

Мета і завдання досліджень. Головною метою досліджень було зивчення особливостей географічного поширення східної плодожерки, :ї шкодочинності, розвитку а північних вогнищах виявлення та гточнення карантинного статусу в Україні. Відповідно до постав-геної мети завданням досліджень було:

- уточнення трофічних зв’язків східної плодожерки в різних іонах поширення та типах плодових насаджень,"

- дослідження сезонної динаміки чисельності та фенології східної плодожерки в умовах пійнічних вогнищ;

- порівняльне вивчення факторів, що визначають діапаузу та репродуктивну здатність географічних популяцій східної плодожерки ;

- обгрунтування зонального поширення східної плодожерки в Україні за багаторічними даними її виявлення.

Наукова новизна досліджень. Вперше в Україні для східної плодожерки встановлені зональна мінливість сприятливості трофічних умов для розвитку виду і географічна та трофічна мінливість порогу фотоперіодичної реакції, величина якого повністю відображає основні сезонно-циклічні адаптації кожної популяції і тим визначає її існування в природі.

Запропоновано нові агрокліматичні критерії оцінки зонального поширення і шкодочинності східної плодожерки, що зумовлює більш раціональне застосування захисних заходів.

Обгрунтовано доцільність виключення шкідника із числа карантинних об’єктів.

Теоретична і практична цінність роботи та реалізація результатів досліджень. Теоретична цінність роботи полягає в обгрунтуванні і експериментальному підтвердженні географічної мінливості кола пошкоджуваних східною плодожеркою культур та зміни порогу фотоперіодичної реакції, що відтворює її адаптивні можливості в конкретних природно-кліматичних умовах. Разом з цим проведене обгрунтування і виділення зон шкідливості і мешкання східної плодожерки як компоненту агроценозів плодового саду вказує на можливість відмови від карантинних обмежень щодо перевезень плодової продукції із зон поширення шкідника в межах України та доцільність скасування її карантинного статусу. Це дозволить зменшити витрати на проведення карантинних заходів, широко реалізувати свіжі плоди персика, абрикоса, черешні, груші, айви та ін. культур та задовольняти попит на них у всього.населення України.

Результати досліджень реалізовані в щорічних прогнозах розвитку і розповсюдження основних шкідників, хвороб і бур’янів сільськогосподарських рослин та рекомендаціях щодо боротьби з ними в господарствах України в 1994-1996 рр. опублікованих МСГЛУ, УААН та УДО "Украгрохім" окремими брошурами /К., 1994, 1995,

1996/.

Апробація роботи. Оснонні результати досліджень заслуховувг лись на ХІУ робочій нараді керівників служб захисту рослин ботанічних садів СРСР /Київ, 1991/, засіданнях Вченої ради“ЗЗР'УААН" в 1994-1936 рр., Конференції молодих вчених /Київ, 1995/.

За темою дисертації опубліковано 5 робіт.

Декларація особистого внеску. Дисертант особисто планував : організовував проведення вегетаційно-польових і лабораторних дослідів, виконував всі технологічні операції, обліки, спостереже! ня в експериментах, цровадив математичну обробку та аналіз отриманих дослідних даних.

На захист виносяться такі положення:

- наявність географічної та трофічної мінливості фотоперіодичної реакції поцуляціК східної плодожерки як адаптивність до локальних природно-кліматичних умов;

- залежність поширення східної плодожерки від трофічних та ;адалтивності лї до кліматичних умов;

- розподіл зон шкодочинності виду і, як наслідок, необхідність перегляду карантинного статусу східної плодожерки в Україні .

Структура і об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, п’ята розділів, висновків, рекомендацій виробництву і списку літератури. Викладена на 134 сторінках машинописного тексту, містить 16 таблиць і 15 малюнків. Список використаної літератури включає 183 назви робіт вітчизняних та іноземних авторів.

Методика досліджень

Дисертація виконувалась у відділі карантину рослин Інститут захисту рослин УААН в 1993-1995 рр.

Польові дослідження провадились у плодових насадженнях Центрального ботанічного саду НАНУ, Інституту садівництва УААН та промислових садах господарств Болградського району Одеської області.

Ступінь пошкодженостї плодових культур визначали згідно "Инструкции по выявлению, локализации и ликвидации очагоЕ восточной плодожорки" /М., 1990/ тричі за вегетацію: в періоди весняно-літнього росту пагонів та в період збору плодів. В залежності від площі ділянки по двох діагоналях оглядали від ЗО до

50 облікових дерев. На кожному з них облікували 100 пагонів /по 25 з чотирьох сторін/. Пошкодженість плодів визначали шляхом огляду всієї падалиці з-під облікових дерев і не мент як 50 плодів на дереві при збиранні врожаю або всіх плодів при меншій кількості їх на дереві.

Вивчення сезонної динаміки льоту провадили згідно "Рекомендаций по испытанию и применению половых феромонов в защите плодовых насаждений от яблонной, восточной и сливовой плодожорок" /М., 1980/. Використовували стандартні трапецієподібні клеєві пастки типу Атракон А з синтетичним статевим феромоном східної плодожерки виробництва фірми "Інтербав" /Молдова/.

Видовий склад відновлених метеликів-самців визначали за геніталіями під мікроскопом МВС-І згідно з прийнятою методикою. Автор висловлює глибоку вдячність старшому науковому співробітнику Центральної карантинної лабораторії Головної державної ін-‘ спекціх з карантину рослин України, кандидату біологічних наук Е.Д. Кудіній за допомогу у визначенні видового складу метеликів у виловах на феромонні пастки.

Дослідження з біології та фенології східної плодожерки провадили в природних умовах, польових садках і в лабораторії за методиками, що вживались іншими дослідниками для вивчення цього ваду /Варданян Л.0., 1972; Омелюта В.П., 1972; Соколова Д.В., 1984; Соколова Д.В., Грее Н.Я., 1991/.

Фотоперіодичні реакції східної плодожерки вивчали в лабораторних умовах за методиками викладеними в роботах І)іскаоп Е. /1949/, ЕоеЬгісЬ Й. /1959/, Омелюти В.ІЇ. /1972, 1974/, Везео К., Загії^ег ву. /І9Г75/. Вихідним матеріалом для дослідів були лялечки зібрані в плодових насадженнях ЦБС НАНУ, Інституту садівництва УААН /Китаєве/ та в Белградському районі Одеської області.

Метеликів, що вилетіли з лялечок, поміщали попарно /самець, самка/ у скляні садки місткістю 0,25 л устелені зсередини восковою калькою і накривали бязевою серветкою. Живлення імаго до і в період відкладання яєць забезпечувалось за допомогою щоденно зволожуваних 5^-ним розчином сахарози ватних тампонів. Відкладені метеликами яйця використовували в дослідах. Яйця, що почорніли /перед відродженням гусениць/ переносили по 50 шт. в стерильні садки місткістю 3,0 л з плодами персика, абрикоса,

яблуні, груші.

Після'вгризання гусениць в плоди для кожної популяції встановлювався слідуючий режим освітлення /варіант - свгтло:темнота, год./: И - 12:12, №2 - 13:11, №3 - 14:10, *4 - 15:9, №5 - 16:8. Кожний варіант виконувався у трьох повтореннях. В кожному повторенні було 40-50 особин.

Фотоперіодичний режим у кожному варіанті за природнього освітлення лабораторії створювався штучним затемненням садків з гусінню світлонепроникаючим матеріалом.

Щоденним оглядом плодів встановлювали строки закінчення живлення гусениць, заляльковування та вилітання метеликів. Після закінчення вильоту метеликів усі кокони розкривали і підраховували в них кількість діапаузуючих та мертвих гусениць, наявних лялечок та екзувіїв.

Плодючість метеликів отриманих від гусениць, які утримувались в різних режимах освітлення, встановлювали як середню у повтореннях на одну самку.

Усі маніпуляції з шкідником здійснювали згідно "Правилам проведения научно-исследовательских работ на территории СССР с карантинными и потенциально-опасными вредителями, возбудителями болезней и сорными растениями, а также интродуцированнкми полезными организмами" /М., 1983/.

Дослідження особливостей географічного поширення східної плодожерки в Україні провадилося за розробленою О.Ф. Козичевою /1980/ методичною схемою визначення небезпечності міграції комах за сукупною еколого-фізіологічно» характеристикою виду.

Для аналізу ареалу східної плодожерки в Україні були використані дані "Обзоров распространения карантинных вредителей, болезней растений и сорняков в Украине" за І980-І994 рр.

Інтенсивність розселення східної плодожерки в Україні визначали за методико» Б.Є. Іванова /1977/.

Статистичну обробку експериментальних даних провадили за методами дисперсійного, кореляційного та регресхйного аналізів /Доспехов Б.О., 1985/ на персональному комп’ютері типу ІВМ РС.

Результати досліджень

1. Шкодочинність. У київському вогнищі гусениці східної плодожерки розвиваються в пагонах та плодах персика, плодах айви та груші. Пошкодженосгі східною плодожеркою інших плодових культур не встановлено.

Пошкодження пагонів відмічалося з кінця травня - початку червня гусеницями першого покоління та в липні гусеницями другого, причому, останніми - сильніше /3,0-5,3 і б,9-9,4% /.

Плоди пошкоджуються пізніше, що зумовлено розвитком гусениць першого покоління виключно в пагонах персика і тільки з середини літа частина особин другого покоління починає живитися зеленими плодами персика і груші. В серпні у зв’язку з одереве-нінням пагонів, які стаять непридатними для розвитку гусениць, всі особини поцуляції вже живляться дозріваючими плодами персика, груші та айви.

Пошкодженість плодів айви /8,3-16,3%/ була вищою, ніж у персика /3,2-6,4%/ та груші /1,9-10,0%/, що пов’язано з більш пізніми строками достигання та збирання цієї культури.

Строки достигання в значній мірі визначають і вразливість плодів персика. У ранньостиглих сортів - Київський ранній, Жовто-плідний ранній, Лісостеповий, які достигають у третій декаді червня, пошкодженості плодів східною плодожеркою не виявлено; у середньостиглих /достигають в серпні/ - Пам’ять Шевченка, Дружба, Дніпровський, Рум’яний, Славутич - пошкодженість плодів була

2,2-4,а у пізньостиглих /достигають в першій-другій декаді вересня/ - Осінній сюрприз, Київський жовтодлідний, Інжирний бот-саду - 6,3-9,0$.

2. Динаміка льоту та особливості сезонного розвитку. Чисельність метеликів-самців східної плодожерки /за виловами у феро-монні пастки/ у київському вогнищі на протязі вегетації не була сталою і змінювалась з чітким виділенням чотирьох піків, які в 1993-1995 рр. припадали на травень, червень, липень та серпень-вересень. Таким чином, враховуючи, що піки льоту припадають на період масового вильоту метеликів чергового покоління, можна стверджувати, що в зоні північних меж виявлення східна плодожерка за сезон дає три покоління /весняний пік - виліт метеликів зимувалого покоління/. Це підтверджують також результати візуаль-

.нах._опосгереж&нк за розвитком східної плодожерки в природі те

гїольо?«х садо&\. --------------------------

Чііс: нсл' глодояйрки у лопс-сгкн:.;?:

еід беркого до третього. Це .■»умовлено вищою плодючіс-гв насту п-

Ч9Г0 покоління порівняне ? ПОГ;ЄрЄ£Л:К, яку (ІТЯМУГЖ У червні

зроггядагя тривалість .пня, а потім перехід на «ивлеишз з пагонів у плоди. Бсте^озлєчо. 50 при ^явленні е пледах гуоении? і-схть більшу масу, ніж при живленні в пагонах, навіть особини одного ЯОКОДІИШІ. КсрслїтцхЗнв залежність плодючості метеликів БІД маси гусениць /косфіціз::т 5рр?м«»Н О.о-іО/ Загато з -гот'' пояснив повідомлення різних авторів про зростання плодючості та чисельності східної плодожерки у другій половині, літа - вересні.

Чисельність метеликів змінювалась не тільки у поколіннях, айв залежності від породного складу окремих садів, їх різних трофічних уїдав /табл. І/.

Т&блиц? І Чисельність саадів східної плодожерки у різних

плодових насадженнях ЦБС НАНУ /и. Киї з/

Г ~ - : Сад ! Відновлено самців. і-.кз ./пастку/елзон

; 1993 р. ] 1394 р. . 1995 р.

ПерСИКОЕКЙ 93,8 О О С. і. /— 83,6

Змішаний /персик, група. ьбрикес/ айва, 48,0 102,5 35,3

іормссий /я.блуня, груаа/ 84,Ь 75.4 о4,2

В середньому 75,4 70,4 81,0

З даних таблиці І виходить, що трофічні умовк змішаній посаде;;-: кістс-чнишх і зприяткевж? більш спсшштві для існування східної плодожерки, ніж монокультурз лереак?-, яка ь зоні його ризикованого вирощування забезпечте розвигск окремих іюколг-їь і аж ніяк не всієї популяції протягом вегетаційного сезону - відсутність плодів у 1994 році через вимерзання квіткових бруньок повністю виключила можливість розвитку гусениць третього покоління на персику і спричинила зростання чисельності метеликів у

змішаному саду /102,5 екз./пастку/сезон/. При цьому, стабільність середньої чисельності відлошгованих самців у різні роки /70,4-81,0 екз./пастку/сезон/ при значному варіюванні цього показника по садах, яке викликано міграцією метеликів у пошуках оптимально! трофічної ніші свідчить про завершення процесів адаптації популяції шкідника.

3. Видовий склад листокруток, відловлпваних у пастки з синтетичним статевим феромоном східної плодожерки. Підтверджена недостатня видоспецифічність синтетичного статевого феромону східної плодожерки. У київському вогнищі в 1993-1995 рр. найбільш чисельними в пастках були самці сливової плодожерки Grapholitha íunebrana Ir-, які становили 37,4-51,6% загальної вибірки супутніх видів, частка східної плодожерки Gr. molesta Busck була 25,0-38,5%. Крім цих видів часто принаджувалися, але в менших кількостях такі види як Раштепе argyrana Hb., í. suapectana 2.,

P. clanculana Tgstr., Ї. insulana Gn., Hedya pruniana Hb., H. salicella Z., Cnephasia alternella stph. Всього принаджувалося 19 видів листокруток.

Частка східної плодожерки у вибірках зростала від травня /Ь,1%/ до жовтня /100%/, що пов’язано із зміною співвідношення чисельності східної плодожерки та інших видів листоіфуток в біоценозі на протязі сезону внаслідок особливостей їх біології /кількості поколінь/.

4. Роль ботоперіоду в індукції діапаузи. На індукцію діапаузи у гусениць східної плодожерки істотно впливає тривалість фотоперіоду і значно менше географічна приуроченість популяції. Значущість вивчаемих факторів за даними дисперсійного аналізу у третьому поколінні була більш суттєва, ніж у другому, що, насамперед, пояснюється зміною характеру корму /табл. 2/. Гусінь, що розвивалася в зелених плодах персика, незалежно від географічної полуляції, відзначалась меншою чутливістю до короткоденного фотоперіоду порівняно з гусінню, що розвивалася в дозріваючих плодах груші. Підвищена схильність останніх до діапаузи виявлялася у повному обсязі лише при фотоперіоді, близькому до порогу.

Фотоперіодичний поріг у гусені другого покоління не установлювали у зв’язку з виявленим у них градуальним типом фотоперіодичної реакції. У вивчаємому діапазоні фоторежимів живлення зелениш плодами сприяло бездіапаузному розвитку. Навіть фото-

Таблиця 2 Вплив фотоперіоду на індукцію діапаузи у географічних популяцій східної плодожерки /т-ра +21... +24°С/ ------------------

Популяція, А Кількість діапаузуючих гусениць, при фотоперіоді /світло.-темнота, год./, В Середні по фактору А

12:12 13:11 14:10 15:9 16:8

живлення зеленими плодами персика

Київська /ЦБС НАНУ/ 47,5 21,2 5,2 0 — 16,5

Київська /Китаєве/ 54,3 19,0 3,8 0 - 19,3

Болградеька 30,4 7,5 0 0 - 9,5

Середні по фактору В 44,1 15,9 3,0 0 -

Для фактора А: Рф= 21,57 Рд^=3,44 НІРд^=3,43

Для фактора Б: Рф=220,85 Рд-=3,05 НІРд^=3,96

Для порівняння середніх по А і Б НІРд^^Зб

живлення дозрі ваючими плодам?. груші

Київська /ЦБС НАНУ/ 100 100 15,6 2,4 0 43,6

Київська /Китаєве/ 100 100 13,4 0 0 42,7

Болградеька 100 76, ,3 4,1 0 0 36,1

Середні по фактору В О о 92,1 11,0 0,8 0

Для фактора А: Рх= 39,94 Р0^=3,34 НІРо^=І,88

Для фактора В: Рф=5786,45 р0^=2,7І НІРф5=2,43

Для порівняння середніх до А і В НІР0^=4,2І

період 12:12 /світло:темнота, год./ як у київських, так і у белградської популяцій не спричинив 100%-ного діапаузуваяня особин другого покоління- у перших двох діапаузувало близько половини гусениць, а у останньої - лише третина.

У третьому поколінні східної плодожерки внаслідок трофічної та географічної мінливості величина порогу фотоперіодичної реакції при розвитку гусениць київської /ЦБС НАНУ/ поцуляції в дозріваючих плодах персика і груші становила ІЗ год. ЗІ хв. та

Рисунок І Трофічна мінливість фотоперіодичної реакції та їх поріг у белградської /І/ і київської /2/. популяцій східної плодожерки

ІЗ год. 36 хв. відповідно, а у болградської - ІЗ год. 05 хб. та ІЗ год. 22 хв. При цьому, максимальне збільшення частки діапау-зугачих гусениць відзначалось при переході від 14-ти годинного режиму освітлення до 13-ти годинного /рис. І/. Але, якщо у київської популяції при 13-ти годинному фотоперіоді діапаузувало в

залежності від кормової культури 94,2- 100% гусениць, то у белградської - 54,3-82,6%.

Така різниця реакцій вивчаємих поп^'ляцій^при^рівно^стГ інших“ зовнішніх умов - фото- і термоперіод, відносна вологість повітря та характер живлення - є виявленням їх географічної мінливості сезонно-циклічних адаптацій, що склалися під впливом локальних природно-кліматичних умов.

У київських популяцій кормова культура істотно впливає на індукцію діапаузи у гусені другого покоління, що розвивалася в зелених плодах /Р^-7,68, ,92/. Де відбивається збільшенням

частки діапаузуючйх гусениць серед тих, що живилися зернятковими /яблуня, груша/ у порівнянні з кісточковими /персик, абрикос/, чого не спостерігалось у гусені другого покоління болградської популяції - живлення зеленими плодами ян зерняткових, так і кісточкових викликає практично ідентичну фотоперіодичну реакцію, мінливість якої неістотна і лежить в медах помилки досліду /Рф=2,30, Рд^=3,05/.

Б третьому поколінні на тлі загального підвищення схильності гусені до діапаузування, що пов’язане з її розвитком у дозріваючих плодах, у болградської популяції гостро виявляється вшіив кормової рослини /Рф=22,54, Рд^=2,92/ в той час як у київських популяцій значущість цього фактора хоч і знаходиться на істотному рівні /Рф=5,34, р05=2,84/, все ж таки, трохи никче, ніж у другому поколінні.

Таким чином, вплив кормової культури на фотоперіодичну реакцію східної плодожерки київських популяцій починає виявлятися раніше, ніж у болградської - вже в другому поколінні, що, без сумніву, відноситься до особливостей адаптивного характеру. Це можна пояснити тим, що в умовах півдня України шкідник розвивається у чотирьох /іноді п’яти/ поколіннях, причому, гусінь першого покоління живиться у пагонах, а другого - у пагонах і плодах кісточкових культур і тільки б результаті достигання і збирання плодів вимушена змінити кормову направленість і перейти на живлення плодами зерняткових, що звично відмічається у серпні, починаючи з третього покоління. В київському вогнищі такий перехід певної частини особин в живленні з пагонів персика на плоди зерняткових /груша/ спостерігається вже на початку липня у другому поколінні і викликан ке стільки строками достигання плодів, скільки можливим настанням несприятливих для розвитку третього

покоління погодних умов у кінці літа - початку осені. В цьому випадку основний зимуючий запас шкідника формується з гусені другого покоління, трофічна адаптація якої і виявилась у вигляді фотоперіодичної мінливості, що зумовлена різним впливом живлення зеленими плодами кісточкових /персик, абрикос/ і зерняткових/яблуня, груша/ в досліді.

5. Вплив фотоперіоду на плодючість. Встановлено, що географічні популяції східної плодожерки практично не відрізняються за плодючістю, яку стимулюють константні фотоперіоди довгого дня /табл. З/.

Таблиця 3 Вплив фотоперіоду на плодючість східної плодожерки /живлення зеленими плодами персика, т-ра +21... +24°С/

Популяція, А Плодючість метеликів, яєць/самку, при фотоперіоді в стадії гусениці /світло:темнота, год./, В Середні по фактору А

12:12 13:11 14:10 15:9 16:8

Київська /ЦБС НАНУ/ Київська /Китаєве/ Болградська 14,9 10,2 12,6 18,0 20,3 26,5 30,9 25,8 34,7 29,5 36,1 31,9 38,7 31,2 42,6 26,4 24.7 29.7

Середні по фактору В 12,6 21,6 30,5 32,5 37,5

Для фактора А: Рф= 5,10 Р05 Для фактора В: Рф=47,30 Рде> Для порівняння середніх по А =3,34 НІР05=3,22 =2,71 НІР05=4,І6 І В НІР05=7,2І

Виходячи з отриманих результатів, зниження плодючості шкідника восени, особливо, в тих регіонах де. він розвивається в чотирьох-п’яти поколіннях можна пояснити фотоперіодичною реакцією східної плодожерки на скорочення тривалості світлового дня.

Дослідні дані плодючості метеликів свідчать про вплив фотоперіодичних умов, що викликають у гусениць східної плодожерки діапаузу, також на кількісні ефекти у наступних стадій. Так, при розвитку в режимі короткого дня 12:12 /світло:темнота, год./

діапауза у певної частини особин може не наступати - при живлен-

нг зеленими плодами персика діапаузувало залежно від географіч-____________

них форм популяцій 30,4-54,3% гусениць /табл. 2/, але плодючість імаго виявлялась значно нижчою - 10,2-14,9 яєць/самку, ніж

при довгоденному фотоперіоді - 31,2-42,6 яєць/с&мку /табл. З/.

6. Особливості зонального поширення та значущість східної плодожерки в Україні. Північний кордон України лежить в межах 51-52° північної широти, де середньомісячна температура січня становить -5____-7°С, липня +18______+ІЗ°С, а СЕТ 24С0-2500оС. Ви-

ходячи з цього, а також з даних про широтне розміщення та кліматичні умови тих регіонів, де ареал східної плодожерки вже повністю сформувався, можна припустити, що поширення виду в Україні не лімітовано практично на всій території. Але, за даними Укр-держкарантину, найвища щільність заселених східною плодожеркою територій припадає на Одеську, Херсонську, Миколаївську, Запорізьку, Закарпатську області та Крим - 95,7% від усіх площ під карантином, де зосереджено 98,7^ виробничих площ персика. Разом з тим, тут виявляється найвища шкодочиннісгь східної плодожерки і діапазон пошкоджуваних культур /персик, абрикос, слива, вишня, черешня, мигдаль, айва, яблуня, г-руша та ін./ значно ширший, ніж у київському вогнищі, де вид, навіть при достатній різноманітності плодових, розвивається лише на персику, груші та айві.

Така схильність в умовах північних меж виявлення до найбільш переважних культур значною мірою обмежує подальше поширення виду і є результатом скорочення або відсутності тут тих природних факторів, що сприяють розвитку східної плодожерки на півдні та в Закарпатті. Поширення шкідника в центральних та північних областях лімітує також низька щільність персикових насаджень, між якою та площами, що заселені східною плодожеркою, дисперсійним аналізом встановлено прямолінійну кореляційну залежність -коефіцієнт кореляції 0,540 /рис. 2/.

Аналіз динаміки площ, що заселені східною плодожеркою в Україні за 1980-1294 рр. свідчить про значне зниження інтенсивності її розселення у 1990-1994 рр. порівняно з 1980-1990 рр. в АР Крим, Запорізькій та Миколаївській областях. У Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Луганській, Хмельницькій та Черкаській областях відмічено стабілізацію підкарантинних площ, а у Кіровоградській, Одеській і Херсон-

частка персикових насаджень, %

Рисунок 2 Кореляційний зв’язок площі заселення садів східною плодожеркою з площею персикових насаджень в Україні

ській вони зменшилися, що пов’язано з лікйідацією тут окремих вогнищ карантинного шкідника /корчування персикових садів/. Виходячи з цього, можна стверджувати, що в Україні ареал східної плодожерки практично сформувався, а подальше збільшення площ заселення, зважаючи ка поєднання ареалу виду з зоною вирощування персика, можливе лише при умові розшрення посадок цісї культури.

Встановлено, що середньомісячні температури січня -5°С /Омелюта В.П., 1972/ та липня +20°С /Данілевський O.G., 1958/

не обмежують поширення східної плодожерки, яка при наявності достатньо сприятливих трофічних умов може існувати в Україні значно північніше. Тому, за подібними пороговими термічними реакціями у східної плодожерки та персика, особливо стосовно нижніх меж, запропоновано інший лімітуючий предикт - річний середній з абсолютних мінімумів температури повітря -25°С. За картосхемою /рис. З/ його ізотерма практично є північною межею існування східної плодожерки та вирощування персика в Україні. Періодичне виявлення за допомогою феромонних пасток поодиноких особин самців східної плодожерки північніше цієї ізотермії з Харківській, Полтавській, Житомирській областях є результатом спонтанного завезення шкідника /гусениці, лялечки/ з підкаран-тинною продукцією та послідуючого вильоту метеликів, потомство яких, якщо воно можливе, за відсутності придатної кормової бази, нестачі тепла та ін., нездатне успішно завершити розвиток і стати основою для майбутньої поцуляції. Територію з незначною щільністю персикових насаджень /до 0,1% від загальної площі під плодовими культурами/ обмежену з піеночі ізотермою річного середнього з абсолютних мінімумів -25°С і з півдня ізотермою січня -5°С, де СЕТ 2505-27І0°С може забезпечити розвиток двох-трьох поколінь східної плодожерки з низьким рівнем чисельності та шкодочинності можна вважати зоною мешкання виду, а територію на південь від ізотерми -5°С /СЕТ 3235-34І0°С/, де розвивається чотири-п’ять поколінь - зоною шкідливості.

Разом з тим, на півдні і заході під карантином знаходиться достатньо велика доля площ плодових культур /наприклад, в Одеській області - 55,8%, Закарпатській - 38,&%/, де вже не застосовуються спеціальні заходи боротьби з карантинним шкідником, а виконується звичайна система захисних заходів. На остальній території поширення східної плодожерки її шкідливість не має господарчого та економічного значення і не потребує введення додаткових заходів боротьби в існуючі системи захисту плодових культур. Все це вказує на недоцільність підтримування карантинного режиму в Україні відносно східної плодожерки, а значить і збереження за нею карантинного статусу.

Умовні

722

гз

ПТТТП1

-5 --25 -

-25

-5

-25

позначки

Доля персика в структурі плодових садів, %

1,0 - 10,0 0,1 - 1,0

°*01 " 0,1 М

поширення східної плодожерки V \\

- ізотерма січня

- ізотерма середнього абсолютного мінімуму

Висновки

1. В умовах північних меж поширення в Україні східна плодожерка від широкого спектра пошкоджуваних плодових розоцвітих на півдні - біля ЗО видів - переходить до вузької олігофагії - на трьох культурах.

2. У київському вогнищі гусінь східної плодожерки пошкоджує пагони та плоди персика, плоди груші та айви, але шкодочинність її невисока. Пошкодженість пагонів персика неістотно варіює у сортів різних строків достигання - 2,2-5,А% /перший приріст/ та

6,3-8,9% /другий приріст/. Плоди ранньостиглих сортів персика східна плодожерка не пошкоджувала, а у пізньостиглих сортів було пошкоджено б,3-9,0% плодів. Пошкодженість плодів груші та айви становила відповідно 1,9-10,0 та 8,3-16,3$.

3. У північній частині центрального Лісостепу України східна плодожерка розвивається в трьох поколіннях і, при цьому, чисельність її стало зростає від першого до третього покоління.

4. В пастки з синтетичним статевим феромонои східної плодожерки відловлювались самці 19 видів листокруток. Найбільш чисельними були самці сливової плодожерки, які становили 37,4-51,6%

від загальної кількості відловлених метеликів, що пов’язано з високою щільністю популяції цього аборигенного виду. Самці східної плодожерки становили у виборках 25,0-38,5%.

5. Розвиток першого покоління східної плодожерки у київському вогнищі проходить виключно в пагонах персика, другого - в гагонах і плодах персика, плодах груші, а третього - в плодах іерсика пізньостиглих сортів, груші та айви, що сприяє формуванню зимуючого запасу шкідника.

6. Тривалість розвитку гусениць на різних культурах неодна-сова: при живленні в плодах персика вони розвиваються швидше,

[іж в плодах груші.

7. Гусениці, що живляться плодами, мають більшу масу, ніж 'і, що живляться пагонами. У подальшому це впливає на плодючість хідної плодожерки - з гусениць з більшою масою розвиваються ільш плодючі самки /коефіцієнт кореляції 0,840/. Плодючість ище також у особин від гусениць, які розвивалися цри довгоден-ому фотоперіоді.

8. Фотоперіодична індукція діапаузи у гусениць більш повно

виявляється при їх розвитку в плодах зерняткових, що достигають, ніж при розвитку в зелених та плодах кісточкових культур.

9. Змішані посадки плодових культур /кісточкові і зерняткові/ забезпечують безперервність багаторічного існування та накопичення чисельності популяції східної плодожерки на відміну від монокультури персика, на якій в зоні його ризикованого вирощування розвиваються перше та, почасти, друге покоління з дуже низькою кількістю діапаузуючих особин або взагалі без діапаузи /у пагонах персика/.

10. Трофічна та географічна мінливість величини порогу фотоперіодичної реакції свідчить про наявність у східної плодожерки внутрівидових сезонно-циклічних адаптацій до локальних природно-кліматичних умов конкретних вогнищ.

11. Площа заселення території України східною плодожеркою знаходиться в кореляційній залежності від щільності персикових насаджень у структурі садів /коефіцієнт кореляції 0,540/.

12. Ареал східної плодожерки в Україні практично сформувався і подальше збільшення площ заселення можливе при умові розширення посадок персика.

13. Найбільш успішно поширення та акліматизація виду пройшли в найсприятливішій для його розвитку зоні, яка включає АР Крим, Закарпатську, Одеську, Миколаївську, Херсонську та Запорізьку області - тут відмічається значна шкодочинність східної плодожерки. Більш північніші регіони, відокремлені з півдня ізотермою січня -5°С, а з півночі ізотермою річного середнього з абсолютних мінімумів -25°С, утворюють зону мешкання виду, де він виступає компонентом агроценозі б.

14. Значне поширення східної плодожерки в садах південних областей та Закарпаття, поєднання її ареалу з персиковими насадженнями, стабілізація підкарантинних площ у 90-х роках, низька чисельність та шкодочинність в садах поза зоною вирощування персика дають підставу для перегляду карантинного статусу виду в Україні.

Рекомендації виробництву

І. При організації візуальних обстежень на виявлення східної плодожерки в північній зоні її поширення необхідно враховувати, що в першому і другому поколіннях /травень-липень/ її гу-

сінь розвивається перев&’нно в пагонах персика, а в третьому по--колїнні /серпень-вересень/ - е плодах персика, групі та айви.

2. Виявлення нових вогнищ шкідника у північній зоні необхідно провадити б поєднанні використання феромонних пасток і візуального встановлення пошкодженості пагонів та плодів.

3. В організації карантинних та захисних заходів плодових насаджень від східної плодожерки враховувати запропонований поділ території України на зони шкідливості і мешкання виду.

4. Враховуючи широке поширення східної плодожерки в Україні

і визначені зони її шкідливості, непотрібність додаткових заходів боротьби з нею в існуючих системах захисту плодових культур, а таков відсутність господарчо відчутної шкоди в насадженнях зони мешкання, доцільно скасувати її карантинний статус.

Список опублікованих робіт по темі дисертації

1. Омелюта В.П., Черншззв О.В. Динаміка льоту східної плодожерки Grapholitha molesta Buscic (Lepidoptera, Tortricidae)

на клеєві феромонні пастки // Захист рослин. - Київ: Урожай,

1995. - Вип. 42. - С. 52-56.

2. Прогноз розвитку і розповсюдження основних шкідників, хвороб і бур’янів сільськогосподарських рослин та рекомендації щодо боротьби з ними в господарствах України в 1994 році /Бабич С.М., Білецький Є.М., ...Чернишев О.В. та ін./. - Київ: МСГПУ, УМН, УДО "Украгрохім", 1994. - 129 с.

3. Прогноз фітосанітарного стану агроценозі в та рекомендації щодо захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб та бур’янів в господарствах України в 1995 році /Білецький Є.М., Бистрова ВЛ., ...Чернишев О.В. та ін./- - Київ: МСГПУ, УААН,

УДО "Украгрохім", 1995. - 137 с.

4. Прогноз фітосанітарного стану агроцєнозів та рекомендації щодо захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб та бур’янів в господарствах України в 1996 році /Бабич С.М., Бакланова О.В., ...Чернишев О.В. та ін./. - Київ: МСГПУ, УААН, УДО "Украгрохім", 1996. - 130 с.

5. Чернышев A.B., Кудина Ж.Д. К фауне чешуекрылых, обнаруженных в ЦРБС АН УССР с помощью феромонных ловушек // Тез. докл. ХУІ раб. совещ. руководителей служб защиты растений бот. садов СССР. - Киев, 1991. - С. 65-66.

Чернышев А.В. Особенности зонального распространения и адаптации восточной плодожорки в У крайне.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 06.00.22 - энтомология.

Национальный аграрный университет, Киев, 1996.

Проанализированы особенности распространения восточной плодожорки в Украине с 1980 по 1994 год. Выделены зоны вредоносности и обитания вида.

Установлены зональная изменчивость благоприятности трофических условий для развития вида, географическая и трофическая изменчивость порога фотопериодической реакции, указывающая на наличие у восточной плодожорки внутривидовых сезонно—циклических адаптаций к локальным природно-климатическим условиям конкретных очагов.

Обоснована целесообразность исключения восточной плодожорки из списка карантинных обьектов.

Chernyshev A.V. Details of area spreading and adaptation of oriental fruit moth, in Ukraine.

The thesis for competition on the scientific degree of the candidate of biology on the speciality 06.00.22 — entomology.

national Agrarian University, Kyiv, 1996. '

Special features of spreading of oriental fruit moth in Ukraine during 1980-1994 hare been analysed. The main areas harmfulnesB and residing of species were defined.

Area variability of suitable trofical conditions for species development and geografical and trofical variability threshold of photophase reaction, indicate that oriental fruit moth has within iir's species seasonal-cyclecal adaptation concerning natural-climatical conditions specific source were determine.

Necessary exception of oriental fruit moth from the list of quarantine pests was proofed.

Ключові слова: східна плодожерка, пошкодженість, динаміка льоту, популяція, поріг фотоперіодичної реакції, зональне поширення, карантинний статус.