Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему
Научное обоснование и разработка приемов интенсификации кормопроизводства на орошаемых землях Лесостепи Украины
ВАК РФ 06.01.12, Кормопроизводство и луговодство
Автореферат диссертации по теме "Научное обоснование и разработка приемов интенсификации кормопроизводства на орошаемых землях Лесостепи Украины"
г*
о
^ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ІНСТИТУТ КОРМІВ
На правах рукопису
П ІД П А Л И Й Іван Федорович
НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І РОЗРОБКА ПРИЙОМІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ КОРМОВИРОБНИЦТВА НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.12 - кормовиробництво і луківництво
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук
Вінниця - 1995
Дисертація є рукопис.
Робота виконана в Інституті кормів УААН в 1974 - 1994 р-р
Науковий консультант: -
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, член-корес-пондент Россільгоспакадемії - БАБИЧ Анатолій Олександрович. -
' Офіційні опоненти:
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік МАНЕБ БАХМАТ Микола Іванович;
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УЕАН БОГОВІН Анатолій Власович;
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік АН ВІН України ЗІНЧЕНКО Олксандр Іванович.
Провідна установа:
Інститут зрошуваного землеробства УААН
Захист дисертації відбудеться 1995 р.
годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 10.02.01 при Інституті кормів УААН.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інстіпту кормів УААН. Відгуки на автореферат (2 примірники, завірені печаткою) просимо надсилати за адресою: 287100, м. Вінниця, проспект Юності, 16, Інститут кормів УААН, вченому секретарю Спеціалізованої вченої ради.
Автореферат розісланий ” оімн1995 р.
Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук
К. П. КОВТУН
з
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Виробництво якісних кормів і кормового білка є головною умовою збалансованої годівлі тварин і підвищення їх продуктивності. Важливо, щоб і в посушливі роки або в посушливі періоди виробництво кормів було стабільним, чого в зоні Лісостепу можна досягти при вирощуванні кормових і зернофуражних культур на зрошуваних землях.
Лісостеп є найбільш освоєною сільськогосподарською зоною України. Біля 86,9^ земельного фонду тут займають сільськогосподарські угіддя, з яких 83,6^ припадає на орні землі. Більша частина території належить до регіону недостатнього зволоження. За спеціалізацією це буряково-зернова зона з молочно-м"ясним тваринництвом та свинарством. Сучасна структура посівів обмежує площі кормових культур, тому проблема інтенсифікації кормовиробництва в Лісостепу є особливо актуальною.
В створенні міцної кормової бази важлива роль відводиться зрошенню і ефективному використанню поливних земель, площа яких в Лісостепу складає понад 420 тис.га. Проте потенціальні можливості поливних земель використовуються не повністю.
Одним з шляхів інтенсифікації кормовиробництва на зрошуваних землях є розширення та оптимізація структури посівних площ найбільш продуктивних кормових культур: багаторічних трав, кукурудзи на силос, кормових буряків, сої, післяукісних та пожнивних посівів. Значні можливості приховані в застосуванні добрив в обгрунтованих дозах, оптимальних режимах зрошення, правильному доборі кормових культур та поєднанні їх в основних та проміжних посівах.
Мета і завдання досліджень. Мета роботи - науково обгрунтувати і розробити прийоми та комплексні технології інтенсифікації кормовиробництва на зрошуваних землях Лісостепу України, запровадження яких забезпечило б одержання 150-160, а при вирощуванні двох-трьох врожаїв на рік - 180-200 ц/га збалансованих за протеїном кормових одиниць.
Основні завдання досліджень:
- розробити технології вирощування багаторічних трав в одно-видових і складних агрофітоценозах з інтенсивним використанням травостоїв в умовах зрошення;
- підвищити продуктивність кукурудзи і сої шляхом оптиміза-ції густоти посівів, розміщення на площі та рівня мінерального живлення рослин;
- виявити для умов зрошення інтенсивні сорти багатонасінних
та однонасінних кормових буряків, розробити технології їх вирощування за умови механізованого збирання та ресурсного програмування врожаїв; -
- підібрати найбільш продуктивні сумішки однорічних кормових культур для післяжнивного вирощування, встановити норми висіву окремих компонентів і оптимальні дози внесення мінеральних добрив;
- виявити найбільш продуктивні поєднання проміжних та післяукісних посівів кормових культур при вирощуванні на одній і тій же площі двох-трьох врожаїв на рік;
- встановити продуктивність ланок кормової сівозміни при різному насиченні їх проміжними та післяукісними посівами;
- провести біоенергетичний аналіз розроблених технологій, оцінити їх ефективність та обгрунтувати напрямки подальших досліджень прийомів економії антропогенної енергії при вирощуванні кормових культур в умовах зрошення.
Ц^ї215_ї}2І£зна.. Вперше експериментально розроблений комплекс прийомів інтенсифікації польового кормовиробництва на зрошуваних землях Лісостепу України. Одержані дані щодо особливостей формування врожаю люцерни синьогібридної, конюшини лучної та їх сумішок із злаковими травами залежно від рівня вологозабезпечення, мінерального живлення та режиму використання травостоїв. Встановлє ні закономірності зміни якості корму з трав під впливом факторів вирощування.
Виявлені залежності формування врожаю та зміни якості корму гібридів кукурудзи на силос, сортів сої на зерно, кормових бурякІЕ при різних густотах посіву, рівнях удобрення та ширині міжрядь.
Теоретично обгрунтована і практично доведена можливість одержання двох-трьох врожаїв на рік з однієї і тієї ж площі за різного насичення ланок кормової сівозміни проміжними посівами, високії утилізації сонячної енергії і максимальному використанні поливної води та опадів.
Доведена можливість інтродукції в зоні. Лісостепу холодостійких капустяних культур для вирощування в післяжнивних посівах як прийому інтенсифікації кормовиробництва та забезпечення тварин високопоживною зеленоо масою до пізньої осені.
Енергетично обгрунтовані прогресивні прийоми та технології вирощування кормових культур на зрошуваних землях Лісостепу України. '
Практична цінність роботи. За результатами багаторічних досліджень господарствам' рекомендовані енергетично найбільш вигідні на зрошуваних землях Лісостепу кормові культури, розроблені технологічні прийоми і комплексні технології вирощування багаторічних трав і їх сумішок при багатоукісному використанні, однорічних кор- ' мових культур в основних та проміжних посівах, одержання двох-трьох врожаїв за рік при високому енергетичному коефіцієнті використання природної енергії та низькій енергоємності виробництва корму і протеїну.
Розроблена технологія виробництва кормових буряків з елементами програмування врожаю, яка дає можливість практично відмовитись від ручної праці та знизити сумарні витрати енергії при вирощуванні культури в 4-5 разів.
Запропонована технологія вирощування холодостійких видів кормових культур в післяжнивних посівах, що забезпечує одержання в умовах зрошення 250-300 цУга високобілкової зеленої маси і подовжує період надходження її з поля на 25-30 днів та дає можливість зекономити 10-15$ заготовлених на зиму кормів.
Реалізація результатів досліджень. Результати досліджень увійшли в обласні, республіканські і союзні видання по інтенсифікації кормовиробництва, використані при розробці Республіканської цільової науково-технічної програми "Агрокомплекс", "Комплексного плану розвитку науки і прискорення НТП в регіоні на 1986-1990 рр.", "Концепції розвитку кормовиробництва в Україні на 1990-1995 та 1996-2005 рр.", демонструвались на ВДНГ СРСР і УРСР. Головний комітет ВДНГ УРСР нагородив автора Дипломом І ступеня. Результати досліджень знайшли широке застосування в господарствах Лісостепової зони, а окремі з них впроваджуються у виробництво в інших регіонах зрошуваної зони України.
б
Ап£обація_5оботи_та_публікаціїл Наукові розробки доповідались на Всесоюзних, республіканських, обласних, Міжнародних семінарах та конференціях, обговорювались на засіданнях Вченої ради Інституту кормів УААН, республіканських координаційно-методичних Радах по кормовиробництву, республіканських координаційно-методичних нарадах по проблемі "Зрошення та освоєння поливних земель", які проводились в 1975-1994 рр. в Вінниці, Львові, Херсоні, Алма-Аті, Москві, Новосибірську та інших містах.
За матеріалами досліджень опубліковано 139 робіт, в тому числі 119 по темі дисертації. Основні положення дисертації увійшли до книг, науково обгрунтованих систем землеробства, науково-виробничих журналів і збірників, опубліковані в союзних, республіканських та обласних рекомендаціях виробництву. За результатами досліджень отримано авторське свідоцтво № 1635299 від 15 листопада 1990 р. на "Спосіб підготовки коренеплодів для зберігання".
У§_за?ист_виносяться2 и Наукове обгрунтування ефективності зрошення в Лісостепу України як надійного технологічного прийому створення стійкої кормової бази; 2/ Результати вивчення закономірностей формування врожаю одно- і багатовидових багаторічних агрофітоценозів залежно від рівня мінерального живлення і вологозабезпеченості; ЗУ Добір найбільш продуктивних однорічних кормових куль тур при вирощуванні їх в одновидових: і змішаних посівах; 4У Рекомендації щодо інтенсифікації польового кормовиробництва, вирішення проблеми рослинного білка за рахунок оптимального насичення ланок кормових сівозмін проміжними і поукісними посівами; 5/ Віоенергету ний аналіз ефективності факторів антропогенного впливу на ріст, розвиток і продуктивність кормових культур.
5бсяг_і_ст£уктіл!а_роботи^ Дисертація містить загальну характеристику роботи, 6 глав, висновки, пропозиції виробництву та бібліографію. Викладена на 303 сторінках машинописного тексту, включає 89 таблиць, 8 малюнків, І додаток. В списку використаної літератури 504 роботи, в тому числі-40 іноземних авторів.
Робота підготовлена за результатами багаторічних досліджень, виконаних під керівництвом і при безпосередній участі автора роботи протягом 1974-1994 рр. В проведенні досліджень приймали
участь наукові співробітники Шелест В.К., Когут В.Ф. ,• Осецька. Г.М,, Болоховська Т.О., Польова О.М., Клекот Н.І., Козяр О.М., за що дисертант висловлює їм повагу і визнання. Щиро вдячний автор своєму науковому консультанту - академіку УААН, професору Бабичу А.О. за уважне і турботливе ставлення до творчих задумів і кваліфіковану допомогу від вибору теми до формування результатів.
кти_х_мет0дика_,20сл1ажень^ Дослідження проводилися відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту кормів УААН, входили в загальносоюзні науково-технічні програми 0Ц.04І, 051.04 та Республіканську НТП "Корми і кормовий білок".
Грунт дослідного поля сірий опідзолений крупнопилуватосуглин-ковий. Орний шар має слідуючі агрохімічні і водно-фізичні характеристики: вміст гумусу за Тюріним - І,6-1,9$, азоту, що легко
гідролізується за Корнфілдом - 7,0-7,8 мг, рухомого фосфору за Чириковим і доступного калію за Масловою відповідно - 10,4-12,3 і 4,6-5,6 мг на 100 г грунту, pH сольової витяжки - 6,0-6,2, найменша вологоємність за матодом рам в шарі 0,3, 0,5 і 0,7 м відповідно - 19,8, 20,8 і 20,7$.
Об'єктами досліджень були бобові та злакові багаторічні трави, кукурудза, соя, однонасінні і багатонасінні кормові буряки, зернові колосові, кормова капуста, суданська трава, яра і озима вика, горох кормовий, капустяні культури районованих і перспективних сортів.
Умови погоди в роки досліджень були характерними для зони Лісостепу. Сума опадів за полігг”’.чй період /травень-вересень/ становила в найбільш посушливому 1992 p. 181 мм та в надмірно вологому 1991 р. - 649 мм. Із 21 року відносились 5 /1979, 1981, 1986, 1992, 1994/ до гостропосупливих, 10 /1975-1977, 1982-1985, 1987, 1988, 1993/ - до посушливих, З /J978, 1980. 1990/ - до вологих і З /1974, 1989, 1991/ - до надмірно вологих. Таким чином, лише 6 років з 21 були вологими'і надмірно вологими; Проте, навіть в кращі за вологозабезпеченістю роки спостерігалося в середньому по
4 бездощових періоди тривалістю до 10 днів, 2,3 - до 15 днів,
0,7 до 20 днів. Тривалість максимальних періодів без опадів та з неефективними опадами протягом поливного періоду становила за
роки досліджень 19-63 дні при середньобагаторічному по зоні 29 днів.
В середньому за роки досліджень необхідність в поливах з"являлась двічі на рік, в посушливі роки посіви поливали 3-4 рази, а в гостропосушшві, коли сумарний за вегетацію дефіцит вологи в кореневмісному шарі грунту досягав 2-2,5 тис.м3/га, - 5 і навіть 6 разів.
Польові і лабораторні дослідження та виробнича перевірка результатів проводилась за методиками Всеросійського науково-дослідного інституту кормів ім. Вільямса УІ97І, 1983/, Інституту зрошуваного землеробства УААН /1970, 1985/, Б.А.Доспєхова /1968, 1975/, Інституту кормів УААН /1994/.
Спосіб зрошення - дощування двоконсольним агрегатом ДДА-ІОО Вологість грунту визначали термостатно-ваговим методом, поливні норми - за А.Н.Костяковим.
Дози мінеральних добрив під запланований врожай розраховували балансовим методом. Врожаї обліковували суцільним поділянковим методом, результати обробляли методом дисперсійного аналізу.
Загальний азот і сирий білок в кормах визначали за К"єльда-лем, сиру клітковину - за Генненбергом і Штоманом, сирий жир -методом знежиреного залишку.
Біоенергетичний аналіз технологій вирощування кормових культур проводили за методиками Інституту кукурудзи УААН /1984, 1988/ ВАСГНІЛ /1980, 1989/. '
Поживність сухої маси в кормових одиницях визначали на оснон хімічних аналізів Інституту кормів УААН та фактичної перетравносі поживних речовин /Томме 11.(6., 1954; Дмитроченко А.П., 1966; Дмит-роченко А.П., Пшеничний П.Ф., 1975/.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЮ 1 ПРОДУКТИВНІСТЬ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ
2.1. Продуктивність і якість багаторічної злакової травосумішки багатоукісного використання залежно від зрошення і удобрення
Одним з найбільш дійових факторів спрямованого формування врожаю злакових трав при зрошенні та поліпшення його якості є застосування азотних добрив на фоні фосфорних і калійних. Дослідження проводили з злаковою травосумішкою в складі: грястиці збірної - 4 кг/га, стоколосу безостого - 10, костриці лучної - 8, пажитниці багатоукісної - 4, тимофіївки лучної - 4 кг/га.
Продуктивність злакової травосумішки зростала в міру збільшення доз мінеральних добрив і покращення вологозабезпеченості посіву /табл. І/.
І. Продуктивність та біоенергетична оцінка технологій вирощування злакової травосумішки багатоукісного використання залежно від удобрення та забезпечення вологою /середнє за 1975-1978 рр./
Вихід з І га, ц .Енергоємність І ц, :Енерге-------^------- __________________________т™й.
суха :кормо-'сирий :суха :кормо-:сирий речови-:ві 9ди:проте~:речо- :ві одиніроте-:
Добрива
.на .НИЦІ .ІН . • • вина .ниці .ІН :
Р90КІ20 26,2 21,5 Без зрошення 3,6 492 600 3581 3,66
НІ80Р90КІ20 66,8 58,8 10,2 466 530 3053 3,88
Н360Р90КІ20 101,4 87,2 20,6 488 573 2427 3,76
М540Р90КІ20 122,9 108,2 30,3 557 632 2258 3,35
Р90КІ20 31,2 25,6 Зрошення 4,0 694 845 5410 2,56
НІ80Р90КІ20 81,4 71,6 12,4 494 562 3243 3,70
М360Р90КІ20 124,8 108,6 24,5 492 565 2506 3,74
Н540Р90КІ20 144,8 126,0 34,8 551 634 2294 3,39
НІР05, ц/га сухої речовини зрошення - 1975 р. - 9,5, 1976 -
13.6, 1977 - 5,3, 1978 - 3,7;
удобрення - 1975 р. - 8,5, 1976 - 8,2, 1977
5.6, 1978 - 1,2.
Найбільш суттєво підвищувалась продуктивність трав при внесенні азоту. При дозі приріст сухої речовини порівняно з
ділянками, де вносили лише фосфор і калій, становив залежно від
рівня вологозабезпеченості 40,6-50,2, а при внесенні Идвд -75,2-93,6 ц/га. Збільшення дози до супроводжувалось подаль-
шим, хоч і менш вираженим, ростом врожайності.
При внесенні Н|до ^N^45 весною і після першого укосу, N3; після другого, третього і четвертого укосів/ та зрошенні основна частка врожаю формувалась в першому і другому укосах - 54,6$. Разом з тим, третій-п"ятий укоси за врожаєм були більш рівномірними, різниця між ними становила лише 5,3$,- тоді як на ділянках без внесення азоту і зрошення розбіжності в зборі сухої маси булі в 2-4 рази більшими. Внесення N<^0 /Гідд весною і після першого укосу, N50 після другого-четвертого укосів/ сприяло досить рівномірному розподілу врожаї) в першому-четвертому укосах і забезпечило . , :вишу продуктивність травосумішки.
На першому роді використання травостою в скошеній масі переважали костриця лучна і пажитниця багатоукісна - відповідно 30,5-
38,8 і 2$,4-34,6% залежно від рівня удобрення. В подальшому на ділянках з внесенням фосфорних і калійних добрив самовисівом з'явилися конюшина біла та люцерна хмелевидна. На четвертому році використання травостою серед злакових трав провідне місце при вні сенні азотного добрива займала грястиця збірна, питома вага якої становила в загальній масі 86,2-94$. Разом з іншими злаковими трі вами практично випало з травостою різнотрав”я.
При внесенні азотних добрив підвищився вміст протеїну в сухій масі-, жиру і нітратів та зменшився клітковини і золи. На ділянках З К540 ПРИ зрошенні та без зрошення вміст нітратно-
го азоту в кормі перевищував допустиму норму.
При' внесенні повного мінерального добрива коефіцієнт водоспоживання травосумішки порівняно з ділянками, де вносили лише фосфорні і калійні добрива, зменшився в 3,3-7,І раза.
Приріст валової енергії від зрошення на фоні Рдо%20 стано_ вив 8050 ЙДж, при внесенні ще й - 28240-41470 МДж/
Пов"язані з зрошенням витрати становили відповідно - 8745 та 9071 І1428 МДж7га, а енергетичний коефіцієнт - 0,92, 3,09, 3,63, 3,1 Звідси, поливати злакову травосумішку на малогумусному сірому лі совому грунті без внесення азоту енергетично не вигідно.
Енергетичний коефіцієнт вирощування багаторічної злакової
травосумішки без зрошення при застосуванні повного мінерального добрива становив 3,83-3,35, на поливі - 3,70-3,39. Таким чином, зрошення дає можливість підвищити продуктивність багаторічної злакової сумішки при тій же практично окупності мегаджоуля витраченої енергії енергією урожаю.
2.2. Продуктивність і якість багаторічної бобово-
злакової травосумішки багатоукісного використання залежно від зрошення і удобрення
Дія мінеральних добрив на продуктивність бобово-злакової травосумішки в складі конюшини лучної - 4 кг/га, люцерни синьогібрид-ної -6, стоколосу безостого 8, костриці лучної - 8, грястиці збірної - 4 проявилась дещо по-іншому, нід злакової /табл. 2/. Внесення Рдо%20 забєзпечило значно більший приріст врожаю, що пояснюється здатністю бобових фіксувати атмосферний азот. В результаті цього зростала потреба посіву в зольних елементах. За рахунок біологічної фіксації азоту рослинами одержано 29,6 ц/га сухої
2. Вплив зрошення та мінеральних добрив на продуктивність бобово-злакової травосумішки багатоукісного використання та біоенергетичну ефективність технологій її вирощування /середнє за 1975-1978 рр./
Показники
Р90КІ20
Зез^зрошен-Гзроиення'
ПІ80Р90КІ20
'без^зрошен-зрошення"
Витрати сукупної енергії, МДж/га 14070
Вихід з І га: сухої речовини, ц кормових одиниць, ц сирого протеїну, ц валової енергії, МДж
Енергоємність І ц,МДж: сухої речовини кормових одиниць сирого протеїну Енергетичний коефіцієнт
н1р0,5.
23020 32635 41486
65,4 85,2 97,1
49,7 63,9 73,8
11,4 18,5 20,5
ІІ8900 156600 177800
352 382 427
463 511 562
2019 1764 2024
5,16 4,80 4,29
1977 р. 1970 р. 5.86 2,84
3,80 1,84
55.8
41.9 10,0
100600
252 336 1407 7,15
ц/га сухої речовини: 1975 р. 1976 р. зрошення 7,16 7,42
' добрива 6,46 5,44
маси на ділянках без зрошення та 34,2 цУга на поливі. На першому
і, особливо, другому році використання багаторічна бобово-злакова травосумішка за продуктивністю значно переважала злакову. Застосування під бобово-злаковий травостій К^ддРддК^д та зрошення збільшили вихід кормових одиниць порівняно з ділянками, де вносили Рдо^хгО’ 3 Д° ^3,8 цУга, протеїну - з 10,0 до 20,5 цУга. Найбільші прирости від зрошення одержано в третьому і четвертому укосах, під який проводили, в основному, поливи.
Хімічний склад сухої маси змінювався головним чином під впливом азоту. При внесенні в повному добриві К^дд без зрошення в ній збільшився вміст сирого протеїну, сирого жиру, знизився -клітковини і БЕР. При зрошенні на обох фонах живлення знизився вміст протеїну, клітковини і золи та збільшився - жиру і БЕР.
Приріст валової енергії від азотних добрив складав без зрошення 56000 ЫДж/га, на поливі - 58900 МДж, від зрошення при внесенні ?90^і20 “ 18300 і И^доРэдК^ - 21200 МДжУга. Зрошення збільшило енергоємність І ц сухої речовини на фонах Рдо%20 * ^180^90^120 В*ДПОВ*ДНО - на 45 і 100 ІІДж, кормових одиниць - на 127 і 51 та протеїну - на 612-260 ЦЦж. Енергетичний коефіцієнт від застосування азотних добрив знизився на 2,0-0,51 і становив 4,80-4,29.
За виходом валової енергії з урожаєм перевагу мала бобово-злакова травосумішка, яка при внесенні Рд0%20 забезпечила ІІ8900 МДж, ^180^90^120 “ 177800 ИДжУга. Таким чином, заміна третини норми висіву злакової травосумішки бобовим компонентом дала можливість без внесення азотних добрив додатково одержати 63620 МДк енергії, тобто приріст її за рахунок симбіотично фіксованого азоту становив 68$ приросту, одержаного від азотних добрив. При цьому економія азоту становила 122 кг/га.
2.3, Удосконалення технології вирощування люцерни і ' ■ сумішок її із злаковими травами при зрошенні
2.3.1. Особливості формування врожаю і продуктивність люцерни і люцерно-стоколосової сумішки залежно від покривних культур
Проведені в 1984-1988 рр. дослідження показали, ідо до часу
ІЗ
звільнення люцерни з-під покриву густота її рослин зменшилась приблизно вдвічі, лише на ділянках, де покривною культурою була горохо-вівсяна сумішка, залишалась досить високою - 68% від сходів. Найбільше випало рослин під редькою олійною - 50,1$. Приблизно така ж залежність, лише при більшому випаданні рослин, спостерігалась і на люцерно-стоколосовій сумішці.
Як люцерна, так і люцерно-стоколосова сумішка при виході з-під покриву культур раннього збирання на зелену масу Усумішка гороху з вівсом, редька олійна/ забезпечували осінній укіс величиною 81-99 ц/га /табл. З/. В рік посіву найбільший вихід кормових одиниць з гектара з врахуванням покривної культури одержано на ділянках з підсівом багаторічних трав під ячмінь - 81,2-89,0 ц, найменший - при безпокривному їх посіві - 64,4-72,2 ц. В середньому по ланці сівозміни за чотири роки кращі результати по виходу кормових одиниць одержано при підсіві трав під сумішку гороху з вівсом та ячмінь. .
Інша залежність спостерігалася за виходом перетравного протеїну. В рік посіву найменше його одержано на ділянках з підсівом багаторічних трав під ячмінь на зерно та кукурудзу на зелений корм відповідно - 5,1-5,5 та 7,6 ц. Такий результат є функцією низького вмісту білка в урожаї покривних культур. Варіанти з цими культурами займали останні місця за виходом перетравного протеїну в ланці сівозміни. Найбільше його одержано при підсіві трав під горох з вівсом та в чистому безпокривному посіві люцерни відповідно - 20,6 і 19,3 ц/га, та люцерно-стоколосової сумішки - 17,6-
15,6 ц/га.
За виходом енергії з гектара посіву в ланці сівозміни провідне місце займають технології з підсівом трав під горох з вівсом -223000 МДж валовоі і 110000 МДк обмінної по люцерні та відповідно 245000 і 129000 МДж по люцерно-стоколосовій сумішці. Найменше енергії накопичували безпокривні посіви трав: люцерни - 211000 і 105000, люцерно-стоколосова сумішки - 228000 і 124000 ВДж/га. Проте, при безпокривному посіві сукупні витрати енергії були значно нижчими, що пов"язане з вирощуванням люцерни без внесення високоенергетичного азотного добрива /за виключенням стартового7 та з застосуванням помірної його дози під люцерно-стоколосову сумішку, а також з підвищеною енергоємністю покривних культур. В результаті
3. Продуктивність ланки сівозміни з безпокривними і підпокривними посівами люцерни і люцерно-стоколо-сової сумішки, ц/га /середнє за І9В4-І9І38 рр./
Урожайність
травостої та способи їх посіву
по„_ трави.трави :в рік'першого посі-.-тре-ву ’тього .років ’використання
Кормові оди-: Перетравни:
______ниу і___2_____2Р2ї§Ї£.
в .ланка . в .ланка рік 'сівозмі- рік "СІВО-ПОСІ7НИ в СЄт П0СІтЗМІНИ ву :редньо-‘ ву 'Серед-
• за : : ньому
_____
Люцерна синьо-гібридна
Весняний безпокривний посів _ 358 607* 64,4 96,2 12,9 19,3
Підсів під ячмінь _ .і?** 79~ 22 597 81,2 100,4 5,1 16,8
Підсів під горох 3 вівсом на зелений корм 426 90 655 75,6 108,2 13,4 20,6
Підсів під редьку олійну на зелений корм *558 82 569 77,6 96,4 13,0 18,3
Підсів під кукурудзу на зелений корм 542 15 574 77,9 100,1 7,6 16,9
Люцерно-стоколо-сова сумішка
Весняний безпокривний посів _ 380 577х 72,2 99,0 И ,4 15,6
Підсів під ячмінь ■Підсів під горох 3 вівсом на зелений корм -4І-* 38 86 475 81 630 619 89,0 82,6 112,0 110,4 5,5 13,8 15,0 17,6
Підсів під редьісу олій./ на зелений корм '539 99 611 78,6 106,7 12,6 16,7
Підсів під кукурудзу на зелений корм 528 28 573 77 ,8 97,0 7,6 14,4
НІРу ^ ц/га зеленої маси трав: травостої - 39,4, способи посіву -’ 33,7.
* 2-4-го років використання;
чисельник - зерно; знаменник - солома.
енергетичний коефіцієнт безпокривних посівів виявився найвищим -8,87, покривних посівів люцерни - 7,32-7,86, люцерно-стоколосової сумішки - 8,25 і 6,90-7,62. ■
Енергетичні витрати на виробництво І ц кормових одиниць при підсіві люцерни під однорічні кормові культури більші, порівняно з весняним безпокривним її посівом, на 5,0-16,4$, перетравного протеїну - на 10,4-38,2%, по люцерно-стоколосовій сумішці відповідно - на 4,7-21,3 і 3,5-29,9$.
2.3.2. Вплив режиму скопування на продуктивність люцерни
Проведені в 1985-1987 рр. дослідження показали, що часті скошування травостою в фазі стеблування ведуть до зрідження і забур"яненості посівів. Середньозважена по укосах і роках маса бур''янів у зеленій масі при скошуванні її в фазі стеблування складала 17,2$, бутонізації - 11,4$, цвітіння - 3,6$. Густота рослин і стеблестою в останньому укосі травостою третього року використання виявилась також найменшою при проведенні укосів у фазу стеблування і становила відповідно 14 і 58 шт/м . На ділянках з скошуванням травостою в фазі бутонізації вона складала 22 і 76, цвітіння - 32 і 142 шт/м та при. двох укосах в фазу стеблування і двох у фазу цвітіння - ЗО і- 122 шт/м .. ’ ‘
В умовах Лісостепу України при зрошенні переривати період максимальної добової продуктивності травостою скошуванням його в фазу стеблування і навіть початку бутонізації не вигідно, оскільки сприятливий для синтезу біомаси пері.од використовується при цьому рослинами для відновлення листового апарату.
Кращі умови для накопичення посівом люцерни сухої речовини при зрошенні створювались при трьох укосах травостою в фазі цвітіння, коли збір її становив 126,2 ц/га - 114,7 ц кормових одиниць /табл. 4/. Порівняно добрі результати-забезпечувало скошування травостою в фазі бутонізації та проведення перших двох укосів в фазі стеблування та двох' інших - в фазі цвітіння. Найменший збір сухої маси /77,1 ц/ і кормових одиниць /82,5 ц/ з гектара одержано при 4-5 укосах в фазі стеблування.
Суха маса в фазі стеблування містила 17,3$ перетравного протеїну, у фазі бутонізації - 14,4, цвітіння - 12,7$.
4. Продуктивність та біоенергетична ефективність вирощування люцерни синьогіб-ридноі залежно від режиму скошування травостою /середнє за 1965-1987 рр./
Режим скошування Число уко- сів _Вихіа_з _І_га х_ц_ суха :кормотпере-речо-:ві :трав-вина оди- .ний ¡ниці 'проте . .їн Втра- Фихід енер-: ти су^гії,ГДд/га ; :вало-:обмін: енер-;ва ,на . гії, * : * ГДж/га : : Енергоємність |Енер-:Коефіці-І_ц, .ОДж _:гетич єнт єнер^ гл/уя * копмо* Прпе—• • ГЄТИЧНОІ с„»_.кор»о.;ере_ вша ■ 'ЇН ■ '
І.Стеблування - стеблування - стеблування - стеблування 4-5 77,1 82,5 13,3 26,19 140,5 68,6 340 318 1969 5,36 2,62
2.Бутонізація -бутонізація - бутонізація - бутонізація 4 99,1 108,6 14,3 29,03 181,4 88,5 293 267 2030 6,25 3,05 5
3.Цвітіння - цвітіння - цвітіння 3 126,2 114,7 16,0 27,10 236,1 112,6 215 236 1694 8,71 4,15
4.Цвітіння - цвітіння - стеблування -стеблування 3-4 109,9 101,9 14,9 27,72 202,8 97,8 252 272 1860 7,32 3,53
5.Цвітіння - стеблу' вання - стеблування - стеблування 4-3 99,2 94,4 14,4 26,84 183,4 87,6 271 284 1864 6,83 3,26
6.Стеблування - бутонізація - стеблування - стеблування 4 79,8 82,0 13,2 25,75 148,6 70,8 323 314 1950 5,77 2,75
7.Стеблування - стеблування - цвітіння -цвітіння 4 110,8 110,5 15,5 30,58 203,3 97,5 276 277 1973 6,65 3,19
НІР, ц/га сухої речовини: 1985 р. - 6,2, І986р- 11,3, 1987р.- 5,9
Найбільше валової і обмінної енергії з гектара посіву одержано при триразовому скошуванні люцерни в фазі цвітіння - відповідно 236100 і ІІ2600 МДж. При цьому найвищим був енергетичний коефіцієнт 8,71 і найнижчою енергоємність І ц кормових одиниць
- 226 МДж і перетравного протеїну - 1694 МДж. При чотирьох-п"яти-разовому скошуванні в фазі стеблування вихід валової і обмінної енергії зменшувавсь, енергоємність І ц кормових одиниць і перетравного протеїну зростала на 34,7 і 16,2%.
2.4. Продуктивність конюшино-злакових травосумішок залежно від рівня удобрення
Потенціальні можливості конюшини лучної в сумішіті з багаторічними злаковими травдми- в найбільшій мірі реалізуються на поли-ві_та при внесенні розрахункових доз'мінеральних добрив на запланований врожай.
• В наших дослідженнях найбільш високопродуктивними виявились сумішки конюшини з верховими кореневищними злаками при внесенні ^■120^160^220' ^ак* 3(^Р сухої маси конюшини лучної з тимофіївкою лучною і стоколосом безостим, конюшини з стоколосом безостим і конюшини з очеретянкою звичайною становив відповідно 147,9,
151,8 і 162,5 цУга. Найбільше сирого протеїну містив корм з ділянок, де вносили ^120^160^220* ^им’ аеРш 39 все» характеризувались сумішки з очеретянкою звичайною і стоколосом безостим. Фосфорно-калійні добрива в дозі ^160^220 підвиВДвали виіст жиру і золи в кормі, в сухій масі трави їх містилося відповідно - 2,9-
3,8% і 9,66-9,85$, що відповідає зоотехнічним нормам. Вміст нітратів в кормі при внесенні добрив за допустиму межу /0,07%/ не виходив.
Сумішка конюшини лучної з очеретянкою звичайною краще від інших утилізувала природну енергію. Порівняно з розповсюдженими у виробництві посівами конюшини лучної з тимофіївкою лучною вихід валової енергії при внесенні повного мінерального добрива збільшився на 404ІІ МДж, а енергетичний коефіцієнт по технології зріс з 5,6 до 6,2. Ця сумішка вигідно виділялась по енергоємності І ц кормових одиниць і сирого протеїну, яка складала відповідно 351 і 1631 МДж, або була на 6-16 та 4—15% нижчою, ніж по інших. Таким чином, при правильному підборі компонентів без прямих додаткових
витрат ефективність мегаджоуля техногенної енергії можна підняти на 10-17%.
При близьких показниках сумарних енерговитрат енергетичний коефіцієнт застосування фосфорно-калійного добрива становив 2,7-
4,8 і був найвищим для травосумішки конюшини лучної з стоколосом безостим. Внесення азотного добрива сприяло дальшому росту продуктивності посівів, проте висока його енергоємність знизила енергетичний коефіцієнт до 2,7-3,8.
3. ОСОБЛИВХТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ 1 СОІ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ
3.1. Розробка основних елементів технології вирощування кукурудзи на силос при зрошенні
Дослідження були направлені на встановлення оптимальної густоти рослин, ширини міжрядь та рівня удобрення при вирощуванні різних за скоростиглістю гібридів.
Спостереження показали, що середньоранні гібриди Дніпровський 247 МВ /Дніпровський 273 МВ/ порівняно з ранньостиглим Колек тивним 210 ТВ відзначалися більш розтягнутим проходженням фаз розвитку в період сходи - формування зерна. На початку цвітіння ця різниця становила 5-7, а в період формування зерна - 12-14 днів. Після цвітіння гібрид Дніпровський 273 МВ, на відміну від Колективного 210 ТВ,мав вищі темпи лінійного росту та накопичення маси, причому різниця формувалась, головним чином, за рахунок стебел, тоді як маса листків і качанів у обох гібридів була приблизно однаковою.
При збільшенні густоти рослин з 60 до 120 тис/га в обох гібридів спостерігалося зниження приростів у висоту та темпів дозрівання качанів. Зміна ширини міжрядь при тій же густоті посіву не мала помітного впливу на проходження фаз росту і розвитку рослин.
Вміст сухої речовини в рослинах гібриду Дніпровський 273 МВ, як правило, був меншим, ніж у Колективного 210 ТВ. Загущення рослин помітно збільшувало оводненність качанів і практично не впливало на співвідношення води і сухої речовини в листках і стеблах.
Більш продуктивним, при зрошенні виявився гібрид Дніпровсь-
кий 247 МВ /Дніпровський 273 МВ/, який при ширині міжрядь 45 см і густоті рослин 100 тис/га забезпечив 621 ц/га силосної маси /173,9 ц корм.од./. Продуктивність гібрида Колективний 210 ТВ при тій же ширині міжрядь і густоті рослин становила 529 ц/га силосної маси /153,4 ц корм.од./. Загущення посіву до 120 тис/га рослин призводило до зниження урожайності обох гібридів, виходу сухої речовини і кормових одиниць з гектара /табл. 5/.
5. Продуктивність різних за скоростиглістю гібридів кукурудзи на силос в залежності від ширини міжрядь і густоти рослин /середнє за 1986-1989 рр.У
:Шири-Гібриди :на .між-•рядь, : см їГустота :Урожай-• рослин, :ність і««'« :^Г0Ї : : ц/га :Вихід з гектара, ц ’суха речо: кормові :вина : одиниці
Колективний 210 ТВ 45 60 449 134,9 137,7
80 497 148,4 149,1
100 529 157,4 153,4
120 487 155,8 141,2
70 60 464 137,9 128,9
80 508 149,7 142,2
100 531 158,8 143,4.
120 467 148,2 121,4
Дніпровський 247 МВК// 45 60 555 160,1 155,4
80 582 169,3 163,0
100 621 175,0 173,9
120 584 171,0 157,7
70 60 541 153,2 140,7
80 583 162,2 145,8
100 591 165,6 153,7
120 531 151,5 139,8
НІРд^, ц/га силосної маси:
гібриди - 81, ширина міжрядь -густота рослин - 28.
х// В 1988-1989 рр. - Дніпровський 273 МВ.
При внесенні добрив приріст сухої маси кукурудзи до фази 79 листків порівняно з накопиченою на контролі становив 4,2-
12,9 ц/га, до фази викидання вологі - 5,3-19,2 і молочно-воскової стиглості зерна - 28-70 ц/га. Найбільше силосної та сухої маси /630 та 177 ц/га/ одержано при внесенні ^200^X20^180’ на К0НТР0" лі ці показники становили відповідно.-.373 і 108 ц/га.
Добрива помітно-впливали на якість врожаю, при цьому збільшився вміст протеїну в сухій речовині, жиру, золи, клітковини та зменшився безазотистих екстрактивних речовин.
Енергетичний коефіцієнт вирощування кукурудзи виявився найвищим при внесенні 50 т/га гною - 7,72, близьким до цього був по фону NggPgQKgg - 7,40 /табл. 6/.
6. Продуктивність та біоенергетична оцінка технології вирощування кукурудзи на силос в залежності від удобрення /середнє за 1986-1988 рр./
Показники Без добрив ;n90 ;р5о%) • 150 •Р80 1ÍSI20 :ТІ2І0 :1120 1ÍSIQQ : Гній :50 т/га
Витрати сукупної енергії на 1 га, ВДж 22352 33564 40693 47354 38603
в т.ч. на добрива і збір додаткового врожаю _ ІІ2І2 І834І 25002 І625І
Вихід з І га:
суха речовина, ц 108 135 160 177 163
кормові одиниці, ц 95 116 136 149 140
сирий протеїн, ц 9,4 12,7 15,8 19,1 15,5
валова енергія, ВДж 198829 248525 295360 323025 298127
в т.ч. за рахунок добрив - 49706 96531 І24І96 99298
Одержано валової енергії на І МДж витраченої енер гії на удобрення, МДж 4,43 5,25 4,97 6,1
Енергоємність І ц, ЦЦж:
суха речовина 207 249 254 268 237
кормові одиниці 235 289 299 318 276
сирий протеїн 2378 2643 2576 2479 2491
Енергетичний коефіцієнт 8,90 7,40 7,25 6,82 7,72
НІР05, ц/га: суха речовина 1986 р. - 19,9, І987рт І5,І,І988рт 9,2
Збільшення доз добрив до ^150^80^120 та •^■200РІ20КІ80 зни_ зило окупність кожного мегаджоуля витраченої енергії енергією урожаю до 7,25 і 6,82. При застосуванні мінеральних добрив витрати енергії на виробництво І ц сирого протеїну були відповідно більшими, нік при внесенні гною - 2643 і 2491 МДж. Таким чином, застосовувати гній під зрошувану кукурудзу з розрахунку 50 тУ^а вигідніше, ніж повне мінеральне добриво. Збільшення витрат сукупної енергії при внесенні ^^оРддК^о проти варіанта з 50 "тУга гною не супроводжувалось приростом валової енергії, а при застосуванні м200рі20кі80
кожний мегаджоуль додатково витраченої на удобрення енергії зв"язував в урожаї лише 2,85 МДж природної.
3.2. Продуктивність сої при різних способах посіву, густоті рослин і внесенні мінеральних добрив в умовах зрошення
Вивчення ефективності застосування фосфорно-калійного УРбо^бо^ та повного мінерального добрива /К^РбдК^дУ під сою проводили на ранньостиглому сорті Нива на посіві з міжряддями 60 см.
Мінеральні добрива та загущення посіву збільшували висоту рослин. Максимальні показники лінійного приросту і висоти рослин відмічені на ділянках з густотою 800 тисУга. Аналогічна залежність спостерігалась і по площі листової поверхні.
Найвищу урожайність насіння сої одержано при внесенні повного мінерального добрива і густоті рослин 600 і 700 тисУга - 24,4-
24,7 ц/га /табл. 7У. Приріст урожаю від застосування фосфорних і калійних добрив становив 0,8-2,7 цУга, від азотних був значно меншим, що слід пов"язувати з ефектом біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями.
Евапотранспірація посівів сої при зрошенні становила в середньому 4926 м3Уга при коефіцієнті водоспоживання 1994-2368 м3Ут зерна. Найекономніше використовували вологу посіви при внесенні ^45Р60.%0 * густоті рослин 600 і 700 тисУга.
Мінеральні добрива, перш за все азотні, підвищували вміст протеїну в зерні на 0,7-1„7%, під дією фосфорно-калійних добрив -на 0,4-1,4% зріс в;- ньому вміст жиру.
7. Продуктивність та біоенергетична оцінка вирощування сої залежно від густоти рослин і мінеральних добрив /середнє за 1988-1990 рр./
Густо-
та
рос-
лин,
тис/га
Урожай-Збір :Витра-;Вихід .?неРгоємнТсть_£ рє ність ’сиро- ти су-:вало- ____"тичний
насін- го .купної воі ня, :проге^енер- :енер
ц/га :ЬР' '-Г.І1',
насін
ня
■ц/га ВДж/га'МДж/га*
сирий . к'оефі-проте-’цієнт їн :
500 Без добрив 20,8 5,6 21630 39854 1040 4160 1,84
Р60К60 21,6 6,0 23416 42334 1084 3903 1,81
Ы45Р60К60 22,5 6,4 27515 43869 1223 4299 1,59
600 Без добрив 21,1 5,8 22363 40924 1055 3856 1,83
Р60К60 23,7 6,5 24570 45880 1037 3780 1,87
М45Р60К60 24,4 7,0 28624 48069 1173 4089 1,68
700 Без добрив 21,2 6,0 23139 41850 1091 3856 1,81
Р60%) 23,9 6,9 25036 46330 1048 3628 1,85
ГІ45Р60К60 24,7 7Д 29313 48670 1187 4129 1,66
800 Без добрив 22,0 6,3 23872 42657 1085 3789 1,79
Р 60%0 23,0 6,5 25636 45322 ' ІІІ5 3994 1,77
Н45Р60%0 23,7 7,0 29780 46430 1256 4254 1,56
1988 р. 1989 р. 1990 р.
НІР05 , ц/га насіння: густота рослин 0,66 0,41 0,71
удобрення 0,59 0,48 0,83
Витрати сукупної енергії на гектар посіву сої при внесенні ?60%0 та Р*зн*й густоті рослин становили 23416-25636, М^Р^дК^ - 27515-29780 ВДж. Кожен мегаджоуль антропогенної енергії зв'язував в зерні відповідно 1,77-1,85 та 1,56-1,68 МДж природної енергії. Вносити фосфорно-калійне добриво в дозах Рбо%о енєРге-тично вигідно, тоді як енергетичний коефіцієнт застосування азотних добрив становив лише 0,27-0,55.
Урожайність зерна сої сорту Київська 27 на посівах з міжряддями 15 і ЗО см зросла при збільшенні густоти рослин з 500 до 700-800 тис/га на І,6-2,4 ц/га. На посівах з міжряддями 45 і 60 с приріст спостерігався лише при густоті 600 і 700 тис/га, а при
густоті 800 тис/га помітна тенденція до зниження продуктивності. Найвищу урожайність насіння /ЗІ,1-31,9 ц/га/ забезпечували посіви з міжряддями ЗО і 15 см і густотою рослин 800 тис/га. Розширення міжрядь до 45-60 см супроводжувалось зниженням урожайності сої на 1,6-4 ц/га. Найбільше протеїну одержано при рядовому посіві і густоті рослин 700-800 тис/га.
4. РОЗРОБКА ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ ЗАПЛАНОВАНИХ ВРОЖАЇВ КОРМОВИХ БУРЯКІВ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ
4.1. Продуктивність багатонасінних сортів і гібридів
Дози добрив розраховували на одержання 1000 ц/га коренеплодів. Взяті для вивчення сорти і гібриди забезпечили при зрошенні близьку до запланованої урожайність: Центаур - 1084 ц/га, Тіміря-зєвський 56 - 1065, Рота Вальце - 1052, Львівський жовтий -1045 ц/га в середньому за 4 роки. Найбільше сухої речовини містили сорти Октябрський - 14,2%, Полтавський білий - 14,0, Переможець - ІЗ ,3/6.
Максимальна висота винесення голівки коренеплоде над поверхнею грунту характерна для сортів Львівський жовтий і Роте Вальце, найбільш заглиблений коренеплід і найменша висота надземної частини у сортів Полтавський білий, Переможець і Октябрський. Ці сорти відзначались також мінімальним відхиленням коренеплодів від осьової лінії рядка та відносно стабільним їх діаметром, тому найбільш придатні для механізованого збирання.
4.2. Продуктивність однонасінних сортів
Для вивчення були взяті сорти Первенець, Панфільський однонасінний і Тімірязевський однонасінний. Дози добрив розраховували на одержання 600, 800 і 1000 ц/га коренеплодів.
Від сходів до змикання листків в рядках середньодобові прирости коренеплодів в усіх сортів були надто низькими - 0,2-2,0 г. Після цього вони зросли і становили на ділянках без добрив 3,9-
6,2 та при їх внесенні - 5,1-10 г. З кінця серпня і до збирання врожаю прирости зменшились, але залишались ще досить високими -2,9-4,4 г на контролі і 3,8-6,2 г по фону добрив.
Однонасінні сорти мали відносно низький потенціал урожайності, особливо Панфільський однонасінний і Первенець, продуктивність яких не тільки не досягла запланованої 800 чи 1000, а навіть і 600 ц/га. При вирощуванні сорту Тімірязєвський однонасінний практично було одержано заплановані 600 і 800 ц/га коренеплодів. Подальше підвищення доз добрив зумовило незначне підвищення урожайності.
Однонасінні сорти кормових буряків, перш за все Первенець і Панфільський, мали підвищений вміст сухої речовини в коренеплодах, завдяки чому за виходом її з гектара наближалися до сорту Тімірязєвського однонасінного.
Співвідношення виграчена-акумульована енергія при вирощуванні однонасінних кормових буряків більше визначається рівнем удобрення, ніж сортовими особливостями. За сукупною енергією технологічного циклу взяті для вивчення сорти практично не відрізнялися якщо не приймати до уваги, що витрати її при вирощуванні сорту Тімірязєвський однонасінний /59726-80954 МДж/га/ переважали такі по інших сортах на 4,1-5,5%. Вихід валової енергії з гектара посіву цього сорту при внесенні 60 т/га гною та N32 становив 217960 МДж, 60 т/га гною та NjQgKgg " 251720 і 60 т/га гною та ■^188^25^118 " МДж/га. Подібна залежність спостерігалась
і по сортах Панфільський однонасінний та Первенець. Проте сорт Тімірязєвський однонасінний порівняно з двома іншими краще оплачував енергією урожаю витрати на удобрення, що характеризує його як сорт більш інтенсивного типу. Енергетичний еквівалент мегаджО' уля витраченої на удобрення грунту'енергії становив відповідно до розрахункових фонів 2,74, 2,95 і 2,40 мегаджоуля в урожаї, тоді як по інших сортах - 1,79-2,39. За енергетичним коефіцієнтої в цілому по технології, найголовнішим енергетичним критерієм, . більш вигідно вирощувати сорти типу Тімірязєвський однонасінний Панфільський однонасінний.
4.3. Продуктивність та якість кормових буряків залежно від розрахункових доз добрив, густоти рослин і ширини міжрядь
В дослідах висівали гібрид Тімірязєвський 56. Добрива розра ховували на одержання 1000, 1250 і 1500 ц/га коренеплодів. При
' 25 ' '
внесенні розрахункових норм добрив фактично одержаний врожай відповідав запланованому, причому рівень в 1000 ц/га був досягнутий як при внесенні мінеральних добрив, гак і при поєднанні їх з органічними /табл. 8/.
8. Продуктивність багатонасінних кормових буряків в залежності від удобрення і густоти рослин, цУга /середнє за 1982-1985 рр./
: Густота :___Уе°5§йність_____2_§^Ій_з_І_га_в_с^уі
Добрива рослин, •тис/га . коренеплоди ■ листки : суха . маса : кормові . одиниці
Без добрив 65-70 485 127 78 76
85-90 508 147 84 81
105—110 514 156 . 91 86
Ъ1330Р270К360 65-70 992 221 . 147 139
/Рт - 1000 ц/га/ 85-90 1025 261 158 149
і 105—ПО ЮЗІ 274 164 154
80 т/га гною 65-70 819 165 125 121
85-90 834 180 133 126
105—І10 876 203 141 133
80 т/га гною + 65-70 ■ 1018 205 140 135
НІ50К40 85-90 1054 226 151 145
/Р: - 1000 ц/га/ І05-ІІ0 1055 245 157 151
80 т/га гною + 65-70 ' 1209 227 160 153
Ы260Р60К150 85-90 1260 255 171 Іб4
/Р2 - 1250 ц/га/ І05-ІІ0 1262 ' 275 182 175
80 т/г-а ГНОЮ+- 65-70 1429 252 181 174
^360^160^60 85-90 1456 285 190 180
/?2 * І5СЮ ц/га/ 105-110 1476 296 206 195
НІР05, ц/га коренеплодів: добрива - 42,5-69,0;
густота рослин - 28,1-45,1.
При внесенні органічних і мінеральних добрив в коренеплодах зменшувався вміст сухої речовини. Так, на ділянках без добрив вміст її складав 12,97-13,6455, ари внесенні 80 т/га гною - 12,7713,21%, 80 т/га гною і мінеральних добрив - 10,61-11,88%. Де може бути пов"язане з властивістю добрив підвищувати вологоутри-муючу здатність протоплазми клітин. При збільшенні густоти рослин значного підвищення врожаю не спостерігалось, проте підвищувався вміст сухої речовини в коренеплодах. У вирощених по фонах добрив коренеплодах ілгаках кормових буряків більше містилося протеїну, жиру, золи і менше безазотистих екстрактивних речовин. Збільшення густоти рослин не мало суттєвого впливу на хімічний склад рослин.
Найбільші сумарні витрати вологи на формування одиниці сухої маси спостерігалися на ділянках без внесення добрив - 614-716 м3/т, при внесенні їх коефіцієнт водоспоживання знижувався в 1,55-
2,3 рази.
Накопичення сухої речовини і валової енергії в урожаях відбувалося практичнд паралельно збільшенню доз добрив. Кожен мегаджоуль витраченої на удобрення грунту енергії був еквівалентний 2,49-2,51 мегаджоуля додатково одержаного від добрив урожаю і лише при внесенні 80 т/га гною цей показник був дещо вищим - 2,72. Окупність мегаджоуля сумарних по технології витрат енергії також виявилася найвищою при внесенні гною без мінеральних добрив - 3,36,
5. ПІСЛЯЖНИВНІ ПОСІВИ ЯК ШТОР ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА КОРМІВ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ
Найвищою продуктивністю відзначалися сумішки вівса з редькою олійною та вівса з гірчицею білою, які забезпечили відповідно 336 і 240 ц/га зеленої маси, або 46,7 і 36,0 ц/га сухої речовини. Врожайність розповсюдженої в зоні вико-вівсяної сумішки була нижчою на 195 і 26,5ців.Трьохкомпоненгна сумішка вівса, гороху кормового та ярої вики не забезпечили подальшого росту урожайності зеленої маси, проте мала підвищений вміст в ній сухої речовини /табл. 9/. Для післяжнивних посівів характерний досить високий вміст в кормі поживних речовин, особливо протеїну, що е функцією дії тривалості світлового дня та спектра сонячного світла у цей період. Найбільший вміст протеїну відмічено у трьохкомпонент-
9. Продуктивність сумішок однорічних кормових культур в післяжнивних посівах та біоенергетична оцінка їх вирощування /середнє за І98І-І983 рр./
: У рожай: _Вихі;
НІСТЬ
: суха
Сумішки та норми висіву : —
насіння, млн/га схожих но¥ речо-насінин ^вина
ноі 'маси,
.ц/га *
,_з_І_гаА__ц____
кормо-¡сирий ві .проте-
одини-'їн ЦІ :
:Витра-:ти су-:купної ’енер-: гії, МДж/га
;Вихід :Енергоємність*Енергетич-;вало- :І_цл МДж______:ний коефі-
рнЕп- .кормо-:сирий ;Ч*ЄНТ
* в і оди* проте—
:ВД*/га:ниці :їн :
І.Овес, 3 + яра вика,І,6 141
2.Овес, 3 + озимий ріпак, 1,6
20,2
148 20,3
З.Овес.З + горох, 0,8 154 24,0
4.Овес,3 + редька олійна, 1,6 336 46,7
5.Овес,3 + яра вика,1,6
+ горох, 0,8 ' 139 20,2
6.Овес, 3 + озимий ріпак, І,6 + яра вика,І,6 133 19,4
7.Овес, 3 + гірчиця біла, 1,6 + горох, 0,8 164 25,7
8.Овес. З + гірчиця біла, І,6 240 36,0
9.Овес, 3 + перко РУН, 1,6 182 25,7
16.3
17.7
18.8
44.9
18.4 16,0
19.9 28,8 22,1
3.1
3.1
3.6
7.8
3.8 3,4
5.1
5.7
3.8
НІРд^, ц/га зеленої маси: 1981 р. - 4,8, 1992 р. -
24166
21439
29100
24400
31547
24248
29359
23757
22481
16,2,
40198 1483 7795 1,66
40397 І2ІІ 6916 1,83
48000 1543 8083 1,65
92933 543 3128 3,81
40602 1714 8302 1,28
38800 1515 7132 1,60
51400 1475 5757 1,75
72000 825 4168 3,00
50629 1017 5910 2,25
1993 р. - 15,3.
них сумішках, до складу яких входили овес, озимі і ярі капустяні, яра вика та кормовий горох - 14,7-18,7$. Високий вміст його був в двохкомпонентних сумішках вівса з редькою олійною - 16,7%, вівса з гірчицею білою - 15,8, вівса з ярою викою - 15,3$.
Відносно низька продуктивність післяжнивних посівів при повному комплексі сукупних .-витрат і по технології 2-8-разова різниця між сумішками в масі посівного матеріалу та 2-3-разова в продуктивності робить енергетичний аналіз технологій незамінним прийомом рангової оцінки культур. В структурі витрат за технологічними процесами головну частку займають добрива /22,1-32,5$/ і полив /17,8-26,2^/, а в посівах з крупнонасінними компонентами /горох, вика/ - насіннєвий матеріал і посів /37,6-43,8$/. Енергозберігаючими післяжнивними культурами є сумішки вівса з редькою олійною та вівса з гірчицею білою. Енергетичні коефіцієнти при їх вирощуванні становлять відповідно 3,81 та 3,0. Всі інші сумішки виявилися енергетично неконкуренгноздатними.
Подальші дослідження показали, що на 25 день після сходів сумішка вівса з гірчицею білою залежно від співвідношення компонентів сформувала 65-88 ц/га зеленої маси, овес з редькою олійною - 67-145 ц. Значні прирости зеленої маси обох культур спостерігалися до кінця вересня, після чого вони були незначними. В жовтні врожай певно» мірою знижується за рахунок відмирання нижнього яруса листків, хоч травостій зберігазться зеленим до кінця листопада. Приморозки 3-4°С рослин не пошкоджували. Особливо стійкою до зниження температури була сумішка вівса з редькою олійною. ■
Кращі результати забезпечують посіви з помірною нормою висі вівса /3 млн/га/ та підвищеною капустяних /2,2 млн/га/, за яких збір зеленої маси вівса з редькою олійною становив 266 ц/га та з гірчицею білою - 222 ц/га. Подібна залежність спостерігалася і по виходу сухої маси кормових одиниць та протеїну з гектара. Збільшення нории висіву капустяних супроводжувалось підвищенням вмісту протеїну, золи і жиру в сухій масі та зменшенням кліткови ни.
В дослідах по вивченню особливостей формування врожаю суміш ки вівса з редькою олійною залежно від видів та співвідношень мінеральних добрив при регульованому водному режимі найбільше
зеленої маси наростала при внесенні повного мінерального добрива та дещо менше при внесенні лише азотного /табл. 10/. Прирости врожаю при роздільному внесенні фосфорних і калійних незначні. Ефективність калійного і фосфорного добрив різко зростала при сумісному їх внесенні, коли приріст зеленої маси порівняно до контролю становив 55 ц/га, або 6,2 ц/га кормових одиниць. Ще більший приріст забезпечило поєднання азотних та калійних добрив
- 85 ц/га. Ефективність калійних добрив була вищою при поєднанні з фосфорними добривами, ніж при парному внесенні їх з азотними. Внесені як окремо, так і сумісно з азотними фосфорні добрива врожаю сумішки вівса з редькою олійною суттєво не збільшували.
10. Вплив мінеральних добрив на продуктивність сумішки вівса з редькою олійною в післяжнивному посіві /середнє за 1987-1989 рр./
Добрива
:Урожай:Вихід з І га,*Витрати:Вихід |Енерго: Енерге-ність " у _ :сукуп- : вало- :ємнісг£ тичний : зеле- 7 “".ноі енер вох _ .1 ц . коефі-
001 ‘речо- ’ві оди*гп» 'енергії,кормо-' ЦІЄНТ ’вина :ниці [Щк/га ;ВДж/га °ДЙ
Без добрив 69 8,4 9,0 13258 І6І28 1473 1,22
М60 136 16,3 17,7 19903 31266 1124 1,57
Р60 74 9,5 9,7 І43І6 І8І45 1476 1,27
%0 83 10,7 10,8 І394І 20223 1291 1,45
**60*60 142 10,3 18,5 2І0І0 31622 1136 1,51
М60%0 154 18,8 20,1 21062 36472 1048 1,73
**60%) 124 15,7 15,2 І6І62 29830 1063 1,84
%0Р60%0 191 23,1 24,8 22808 44814 918 1,97
ІЇ90Р60К60 223 28,3 29,0 26178 54708 903 2,09
^іго^о^о 240 30,7 31,2 29322 59558 940 2,03
НІРд^, ц/га зеленої маси: 1987 р. - 22,6, 1988 р. - 18,6,
1989 р. - 16,1.
Найбільш ефективним було застосування повного мінерального добрива, коли приріст врожаю зеленої маси становив 122-171 ц/га, або 15,8-22,2 ц корм.од., при цьому 54,5-67,6/2 його забезпечили азотні добрива.
зо
Вихід валової енергії з гектара посіву при застосуванні лише азотних добрив становив 31266, фосфорних і калійних відповідно - І8І45 та 20223 МДж* При внесенні добрив в парних співвідношеннях акумуляція природної енергії в урожаї зросла до 2983036472 МДх/га. Найбільше її накопичено при застосуванні повного мінерального добрива - 44814-59558 ВДж/га.
Енерговитрати на повне мінеральне добриво, його застосування, збирання і перевезення додаткового врожай становили 955016044 МДж/га, або 41,9-54,8/5 від сумарних по технології, при цьому 73-84% оречевленої в добривах енергії припадало на азотні добрива. Енергетичний коефіцієнт застосування мінеральних добрив при перших двох градаціях азоту N50 і Пдд становив відповідно 3,00 і 2,99 і знижувався до 2,7 при внесенні
Окупність витраченої енергії в цілому по технології була нижчою і практично близькою в усіх трьох варіантах удобрення -1,97, 2,09 і 2,03. Суттєво мало змінювалась при цьому і енерго-
ємність І ц кормових одиниць - 903-940 МДк.
6. ВИРОЩУВАННЯ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ ДВОХ-ТРЬОХ
ВРОЖАЇВ КОРМОВИХ КУЛЬТУР НА РІК • .
6.1. Продуктивність озимих проміжних культур
Досліджувалась продуктивність перко РУН, озимого жита в сумішці з озимою викою, тритікале в сумішці з озимою викою, озимого ріпака чистого посіву і в сумішці з озимим житом. Укісна стиг лість найраніше наступала у перко РУ^і - в кінці першої - середин другої декади травня, сумішки озимого жита з озимою викою - в кінці другої - на початку третьої декади травня. Сумішка тритіка ле з озимою викою, на відміну від попередніх культур, повільніше нарощувала зелену масу після відновлення вегетації, однак в міру підвищення температури прирости її поступово збільшувались і на час укісної стиглості Укінець травня - початок червня/ врожайність її була вищою, ніж озимого жита з озимою викою. Високими були темпи накопичення зеленої маси в озимого ріпака і сумішки його з озимим житом.
Урожайність зеленої маси перко РУН, не дивлячись на вимерзЕ ня посіву в зимовий період І98І/І982 рр., була досить високою -
434 ц/га. Найбільший врожай його одержано у 1984 р. - 618 ц/га. Продуктивність озимого жита з озимою викою становила 434 ц/га, а найбільшою вона була в тритікале з озимою викою - 550 ц/га.
Вміст сухої речовини в зеленій масі цієї сумішки більш як у 2 рази переважав вміст її у перко, а збір сухої речовини та вихід кормових одиниць з гектара були також найвищими. Продуктивність тритікале з озимою викою стабільна по роках. Врожайність озимого ріпака становила 424 ц/га, або 56 ц/га кормових одиниць, озимого жита з озимим ріпаком відповідно - 451 і 77 ц/га. За виходом протеїну з гектара посіву перевагу мали сумішки тритікале з озимою викою /13,5 ц/ та озимого жита з озимим ріпаком /11,6 ц/га/.
Найбільше протеїну містилося в сухій масі перко РУН - 21,8^, найвищою тут виявилась і забезпеченість ним кормової одиниці -218 г.
6.2. Продуктивність зрошуваної ріллі при вирощуванні двох-трьох врожаїв на рік з використанням озимих проміжних культур
На зрошуваних землях Лісостепу України за рік на одній і тій же площі з врахуванням проміжних - перко РУН та озимого жита в сумішці з озимою викою, - можна одержувати два і навіть три врожаї, а при вирощуванні тритікале з озимою викою - два врожаї.
При вирощуванні двох врожаїв на рік кращим виявилося поєднання озимих проміжних та кукурудзи з кормовими бобами на силос. При цьому на ділянках з перко з гектара ріллі одержано 173 ц корм, од. та 27,2 ц протеїну, з сумішкою озимого жита і озимої вики відповідно - 197 та 26,5 ц, з сумішкою тритікале з озимою викою -170 та 24,8 ц. '
При трьох врожаях з урахуванням як проміжної культури перко /перший врожай/ найбільший збір кормових одиниць і протеїну забезпечили трьохкомпонентна сумішка кукурудзи з кормовими бобами і ярою викою /другий врожай/ та овес з редькою олійною /третій врожай/ - 183 і 27,9 ц/га. Високоефективним е поєднання тих же повторних культур з сумішкою озимого кита з озимою викою - 189 ц корм.од. та 24,9 ц протеїну з гектара в сумі за три врожаї. Практично такий же результат забезпечило вирощування поукісно кукуруд-
зи з кормовими бобами, яроо викоо, суданкою і озимим ріпаком та післяукісно вівса з перко.
Найвищий енергетичний коефіцієнт технологічного циклу виявився при вирощуванні двох урожаїв на рік з використанням як проміжної культури озимого кита в сумішці з озимою викою Уперший врожай/ та послідуючим висівом кукурудзи з кормовими бобами чи кукурудзи з сосю на силос /другий врожай/ - відповідно 5,35 і
5,02. У варіантах, де проміжними культурами були перко, тритікале в сумішці з озимою викою та висівались поукісно ті ж культури, також високі показники утилізації природної енергії відповідно -4,62 і 4,89 та 4,31 і 4,59 ЫДк на кожен мегаджоуль витраченої. Енергетично найбільш витратним є вирощування трьох врожаїв на рік при використанні як проміжної культури перко, першою післяукіс но - сорго з кормовими бобами і ярою викою, другою - вівса з гірчицею білою. Енергетичний коефіцієнт при цьому становив лише 2,76, а при заміні перко та тритікале з озимою викою на озиме жито з озимою викою і тих же післяукісно культурах - 3,06 і 3,40.
6.3. Продуктивність ланок кормової сівозміни при різному насиченні їх проміжними культурами
При відведеній 33-процентній площі ланки сівозміни під проміжні посіви збір кормових одиниць становив 145,7 ц/га, протеїну
- 20 ц/га. Найбільш продуктивними з кормових культур виявились кормові буряки - 148,6 ц/га кормових одиниць. Найвища забезпеченість корму протеїном була в сумішках озимого жита з озимим ріпаком та кукурудзи з озимою викою.
В ланці сівозміни з 66-процентним насиченням проміжними куль турами найбільше корму одержано при висіві озимого жита з озимим ріпаком та пішуюсно кукурудзи з озимою викою - 948 ц/га зеленої маси, або 156,2 ц корм.од., 23,4 ц протеїну з вмістом 150 г протеїну в кормовій одиниці. За виходом кормових одиниць дещо менш продуктивним було поєднання озимого ріпака на зелений корм, післ укісно кукурудзи з соєю та післяукісно редьки олійної з вівсом -151,4 корм.од., 25,5 протеїну. Таким чином, середньорічна продуктивність поля при трьох врожаях не перевершувала такої ж при двох врожаях.
При ІОО-процентному насиченні ланки сівозміни проміжними посівами найбільший збір зеленої маси з гектара одержано при послідовному вирощуванні трьох культур - озимого ріпака, кукурудзи з соєю та вівса з редькою олійною - 1152 ц, або 160,1 ц корм.од. Вирощений за цього корм відзначався кращою забезпеченістю протеїном - в середньому 170 г на корм.од. При вирощуванні двох врожаїв продуктивність поливного гектара знижується до 155,4-
116,7 ц корм.од. В середньому з гектара сівозмінної площі при ІОО-процентному насиченні ланки проміжними посівами /сім врожаїв/ отримано 144,1 ц корм.од. з вмістом 157 г протеїну.
В ланці сівозміни без проміжних посівів вихід протеїну з гектара посіву виявився найнижчим - 18,6 ц. Сумішки кукурудзи з соєю та кукурудзи з кормовими бобами за виходом кормових одиниць і протеїну були практично рівноцінними. Найпродуктивнішими виявилися кормові буряки - 171 ц корм.од.
Крім збільшення виробництва протеїну насичення сівозміни повторними посівами дає можливість забезпечити тварин зеленими кормами з весни до осені.
Витрати сукупної енергії при 100, 66 та 33-процентному■наси-
ченні ланок сівозміни проміжними культурами досить близькі і становлять 61257-66765 МДж/га, без проміжних культур - 62621 МДж/га. Найбільше валової енергії містилось в урожаях при заміні кукурудзи з кормовими бобами як основної культури озимим житом з озимим ріпаком та післяукісно кукурудзою з озимою викою /33-процентне насичення/ - 316467 МДж/га. Таким же практично був вихід її і без вирощування культур на зелений корм - 310433 МДж/га. Енергетичний коефіцієнт становив при цьому відповідно - 4,93 та 4,96. При відведенні двох полів під проміжні іпісля/кіаіі /66-процентне насичення/ він знизився до 4,61 і трьох /ІОО-процентне насичення/ -4,11.
ВИСНОВКИ.
І. Агрокліматичні умови Лісостепу України сприятливі для формування високих врожаїв кормових культур, однак обмежуючим фактором дальшого росту їх продуктивності е дефіцит поживних речовин і вологи, що зумовлює нестабільність виробництва кормів і
білка. Для інтенсифікації і стабілізації виробництва повноцінних кормів виникає необхідність, перш за все, використовувати зрошувані землі, висівати на них за уточненими технологіями багаторічні трави, кукурудзу, зернофуражні і зернобобові культури, коренеплоди, сумішки однорічних трав, вирощувати два-три врожаї кормових культур на рік.
2. На зрошуваних землях в ланці сівозміни покривна культура
- люцерна першого, другого, третього років використання кращі результати за виходом кормових одиниць, протеїну, валової і обмін ної енергії з гектара забезпечує технологія з підсівом люцерни під сумішку гороху з вівсом на зелену масу, а за окупністю антропогенної енергії енергією урожаю весняний безпокривний її посів.
3. При вирощуванні люцерно-стоколосової сумішки найвищу і практично однакову продуктивність по виходу кормових одиниць і протеїну забезпечують технології з підсівом її під ячмінь та сумішку гороху з вівсом на зелену масу. Найнижчу енергоємність корму, як і в випадку вирощування люцерни в чистому посіві, забез печує весняний безпокривний посів. За умов зрошення вирощувати люцерну енергетично вигідніше, ніж її сумішки з стоколосом безостим. Дещо більший при вирощуванні сумішки вихід валової енергії
з І га супроводжується незрівняно вищою енергоємністю І ц кормови одиниць і; особливо, протеїну.
4. В умовах зрошення на сірому лісовому грунті найбільший вихід з гектара кормових одиниць - 114,7 ц і найнижчу їх енергоємність - 236 МДж забезпечує триразове скошування травостою люцер ни в фазу цвітіння, проте якість корму при цьому знижується. Проведення останнього укосу в ранні фази розвитку рослин знижує продуктивність посіву, причому тим більше, чим в ранішу фазу його проводили. Чотирьох-п"ятиразове скошування травостою в фазу стеблування дає можливість одержувати високобілкову зелену масу, але довговічність і продуктивність люцерни при цьому найнижчі.
5. В умовах зрошення при застосуванні добрив високу і сталу по роках урожайність забезпечують злакові трави. Енергетично найбільш доцільною дозою азоту в складі повного мінерального добрива при вирощуванні злакової травосумішки із грястиці збірної, стоко-лосу безостого, костриці лучної, пажитниці багатоукісної, тимофіївки лучної є 180 кі'/га. Внесення 360 кг/га азоту теж енергетично
виправдане, проте окупність витраченої енергії енергією .урожаю при цьому нижча.
6. Поливати злакову травосумішку на малогумусному сірому лісовому грунті без внесення азоту не вигідно. Енергетичний коефіцієнт зрошення становить при цьому лише 0,92.
7. Продуктивність зрошуваного бобово-злакового травостою з
конюшини лучної, люцерни синьогібридної, стоколосу безостого, костриці лучної і грястиці збірної при внесенні повного мінерального добрива в дозах становить 73,8 ц/га кормових
одиниць при зборі 20,5 ц/га протеїну, тоді як при застосуванні Рд0^і20 одержано 41,9 кормових одиниць і 10,0 ц протеїну. Введення в злакову травосумішку конюшини лучної і люцерни синьогібридної щорічно економить на гектарі 122 кг азоту і забезпечує приріст 63610 МДж енергії.
8. При зрошенні і внесенні повного, мінерального добрива в дозах ^^о^ібО^О найвищу продуктивність забезпечують сумішки конюшини лучної з верховими кореневищними злаками. Збір сухої маси при вирощуванні конюшини з тимофіївкою лучною та стоколосом безостим становив 147,4 ц/га, з стоколосом безостим - 151,8 і очеретянкою звичайною - 162 ц/га. Добрива підвищують вміст в кормі протеїну, жиру, нітратів і зменшують фосфору, калію, БЕР і клітковини. При близьких показниках енерговитрат найвищим енергетичним коефіцієнтом відзначається технологія-вирощування конюшини лучної з очеретянкою звичайною - 6,2, в' інших сумішках він становив 5,3-5,9. Конюшино-очеретянкова сумішка вигідно відрізняється серед інших по енергоємності І ц кормових одиниць і протеїну, яка складає відповідно 351 і 1631 МДж, або була нижчою, ніж в інших, на 6-16 та 4-15$.
9. Резервом підвищення продуктивності кукурудзи на силос при зрошенні є використання ранньостиглих і середньоранніх гібридів, оптимізація площі живлення і густоти рослин, водного і поживного режимів грунту. Ранньостиглий гібрид Колективний 210 ТВ та середньоранній Дніпровський 247 МВ забезпечують кращі результати при ширині міжрядь 45 см та густоті рослин відповідно 80-100 та
100 тис/га. Найвищу урожайність силосної та сухої маси формує середньоранній гібрид Дніпровський 247 МВ при внесенні
^200РІ20%80* Застосування гною під кукурудзу на силос з розрахунку 50 т/га енергетично вигідніше, ніж повного мінерального добрива в дозах Кдд^оо^О-ігО^О-ІвО-
10. Важливим джерелом висококонценгрованого, добре збаланоо-ваного за амінокислотами білка на зрошуваних землях є соя. Високу урожайність її насіння - 23,7-24,7 ц/га, забезпечує фосфорно-калійне і повне мінеральне добрива в дозах ?б0%0 * **45*60%0
та норма висіву 600-700 тис/га. Застосовувати під сою фосфорно-калійне добриво енергетично вигідно. Найбільшу продуктивність забезпечують рядові посіви сої сорту Київська 27 з міжряддями 15 см /31,9 ц/га/ і ЗО см /31,1 ц/га/ при нормі висіву 800 тис/га схожих насінин.
11. На зрошуваних землях урожайність однонасінних та багато-
насінних кормових буряків становить відповідно 600-800 і 10001500 ц/га коренеплодів. Одержання таких врожаїв піддається програмуванню за поживним режимом і вологістю грунту при використанні високопродуктивних сортів і гібридів, механізованому збиранні врожаю. Для одержання 1000 ц/га коренеплодів на малозабезпечених азотом, середньо фосфором і калієм сірих лісових грунтах потрібно внести 1^330^270^360 3 м^неРальними добривами, або 80 т/га гною сумісно з в розрахунку на 1500 ц/га - 80 т/га гною та
^збоРко^бо-
ОЬт/мальною густотою рослин кормових буряків при зрошенні є 105—110 тис/га. Розширення міжрядь з 45 до 60 см урожайності і якості корм.'? не знижує. Кормові буряки найбільш енерговитратна кормова культура. Енергетичний коефіцієнт їх вирощування становить 2,99-3,74 при 5,3-8,3 в багаторічних трав та 6,8-7,7 в кукурудзи на силос.
12. Значним резервом збільшення виробництва кормів на зрошуваних землях Лісостепу є післяжнивні посіви однорічних кормових культур. Продуктивність їх визначають, головним чином, видовий склад сумішок, рівень азотного живлення рослин та вологість грунт.\ Найбільший вихід валової енергії з урожаєм та низьку енергоємність І ц кормових одиниць і протеїну забезпечує сумішка вівса з редькою олійною та вівса з гірчицею білою. Сумішки вівса з горохої вівса з ярою викою та гороху із ярою викою енергетично неконкурен-но здатні. Оптимальними нормами висіву насіння вівса в сумішках є
З млн.редьки олійної і гірчиці білої - 2 млн/га.
При вирощуванні сумішки вівса з редькою олійною найбільш ефективними є повне мінеральне добриво. Залежно від дози в ньому азоту ПРИР*СТ зеленої маси становить 122-714 ц/га,
або 15,8-22,2 ц/га кормових одиниць, енергетичний коефіцієнт становить при цьому 1,97-2,09. Фосфорні і калійні добрива, особливо при роздільному внесенні, суттєвого приросту не дають, а окупність витраченої енергії енергією урожаю була низько® - 1,27-1,84 МДж, що свідчить про першочергову потребу післяжнивних посівів в азотних добривах.
13. На зрошуваних землях при правильному підборі культур, оптимізації водного та поживного режимів грунту можна одержувати два і навіть три врожаї кормових культур на рік. При вирощуванні двох врожаїв найбільший збір кормових одиниць і сирого протеїну забезпечує поєднання озимих проміжних культур - перко РУН, озимого жита з озимою викою, тритікале з озимою викою /перший урожай/ з сумішкою кукурудзи і кормових бобів /другий врожай/, кукурудзи і сої, кормовими буряками /другий врожай/. Найвищу продуктивність
за три врожаї з одиниці площі забезпечують озимі проміжні перко РУН і озиме жито /перший врожай/, трьохкомпонентна сумішка кукурудзи, кормових бобів і ярої вики на зелений корм /другий врожай/ і сумішка вівса з редькою олійною /третій врожай/. При цьому вихід кормових одиниць становить 183-189 ц/га, сирого протеїну - 27,9-
24,9 ц/га. Енергетичний коефіцієнт при вирощуванні двох врожаїв становить 2,93-5,35, трьох врожаїв - 2,76-3,55.
14. За виходом кормових одиниць з гектара ланки сівозміни без
насичення їх проміжними посівами не поступаються ланкам сівозміни з 33, 66 та ІОО-процентним насиченням ними. Проте середньорічний
вихід сирого протеїну зменшується відповідно - з 20,0, 21,0 і
22,6 ц/га до 18,6 ц/га при вищій його енергоємності.
Основна перевага сівозмін з насиченням їх проміжними посівами у тому, що тут вирішується проблема безперервного забезпечення тварин зеленими кормами з весни до осені з високим вмістом протеїну в одній кормовій одиниці.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
І. Кормові культури краше від інших оплачують врожаєм кубометр поливної води, тому використання зрошуваних земель в Лісостепу
України повинно бути підпорядковане, головним чином, кормовиробництві’. Це дасть змогу створити стійку кормову базу - основу інтенсивного розвитку тваринництва. На поливних землях необхідно вирощувати багаторічні трави, кукурудзу на силос і зерно, кормові буряки, сою, однорічні трави в повторних посівах.
2. Першочергову увагу на зрошуваних землях приділяти багаторічним травам: люцерні, конюшині та сумішкам їх з багаторічними злаковими травами. Під злакову травосумішку багатоукісного використання в складі грястиці збірної, стоколосу безостого, костриці лучної, пажитниці багатоукісної і тимофіївки лучної енергетично найбільш ДОЦІЛЬНО ВНОСИТИ мінеральні добрива в дозах К^ддРддКдд
ВЄСН0Ю + N45^50 ПІСЛЯ ПврШОГО Та ГІдд ПІСЛЯ КОЖНОГО
наступного укосів/. Збільшення дози азоту до 360 кг/га також енергетично виправдане, але супроводжується збільшенням енергоємності корму і тому повинно узгоджуватись з економічними можливостями господарства.
Підвищити врожайність багаторічних трав, покращити якість корму та зекономити азотні добрива дають можливість бобово-злакові сумішки. Заміна третини норми висіву злакової сумішки конюшиною або люцерною зменшує втрати азоту на 122 кг/га та підвищує вміст в зеленій масі протеїну.
Енергетично вигідними є весняні безпокривні посіви люцерни і люцерно-стоколосової с.умішки. Добрі результати забезпечує також підсів їх під сумішку гороху з вівсом на зелену масу, або під ячмінь на зерно. Скошувати люцерну при зрошенні в фазу бутонізації -на початку цвітіння. Це забезпечує довговічність посіву, найвищу його продуктивність, найнижчу енергоємність І ц кормових одиниць та протеїну.
При створенні зрошуваних сінокосів з високим коефіцієнтом уті лізації сонячної енергії висівати двох- і трьохкомпонентні сумішкі конюшини лучної /70% від норми висіву в чистому вигляді/ і нещільї кущових злакових трав /50%/, вносити повне мінеральне добриво ^120^160^220’ проводити поливи при зниженні вологості грунту до 75-80% НВ.
3. Кукурудзу на силос висівати з шириною міжрядь 45 см при густоті рослин на період збирання для середньораннього гібриду Дніпровський 247 МВ /Дніпровський 273 МВ / 100 тис., ранньостигло
Колективний 210 ТВ - 80-100 тис/га. Для одержання 540-630 цУга
зеленої та 160-180 ц сухої маси вносити ^150-200^80-120^120-180 При відсутності мінеральних добрив - еквівалентною нормою є 50 тУга гною.
4. Сою на сірок® лісовому середньосуглинковому грунті при зрошенні вирощувати рядовим способом з міжряддями 15 і ЗО см при нормі висіву 800 тисУга. Під сою сорту Нива фосфорні і калійні * добрива необхідно вносити в дозах ?60%0’ ноРма висіву повинна становити 700 тис/га схожих насінин.
5. Кормові буряки розміщувати,•головним чином, в прифермських зрошуваних сівозмінах, використовувати районовані і розповсюджені
в Лісостепу багатонасінні і однонасінні сорти інтенсивного типу, чутливі до удобрення і зрошення - Екендорфський жовтий, Львівський жовтий, Тімірязєвський 56, Центаур, Роте Вальце, Тімірязєвський однонасінний, Панфільський однонасінний. Висівати їх з міжряддями 45 см при густоті рослин І05-ІІ0 тис/га. Для одержання 1000 цУга коренеплодів на низькозабезпечених азотом, середньо фосфором і калієм сірих лісових еередньосуглинкових грунтах вносити
■^■330^270^360’ а^° Т//га гною С-УМ*СН0 3 **150^40* ^ля ня 1250 ц/га - 80 т/га гною та К^бо^бО^ІбО ’ 1500 цУга - 80 тУга
гною та НдбдРібо^260' ^°РТ Панфільський однонасінний можна збирати механізовано за технологією, розробленою для цукрових буряків.
Те ж саме стосується багатонасінних сортів та однонасінного сорту Тімірязєвський однонасінний, але при цьому слід застосовувати приставку типу РКС-65000.
Для зменшення втрат механізовано зібраних коренеплодів зразу ж після зрізу гички перед збиранням їх слід обробити кремнієвміс-ними мінералами - цеолітом або сапонітом з розрахунку 0,8-1,2 т/га. Добрі результати забезпечує обробка коренеплодів перед закладкою на зберігання водним розчином бактеріальної закваски "літосил" з розрахунку Ю г сухого препарату на тонну коренеплодів та повторно цеолітом або сапонітом. . -
6. В післяжнивних посівах вирощувати овес в суміщці з редькою олійною або овес з гірчицею білою з нормою висіву насіння вівса
З млн. і капустяних культур - 2,2 млн/га. Під посів вносити мінеральні добрива в дозах Гі60-90^60%0’ ПРОВОДИ™ ПРИ необхідності післяпосівний полив нормою 150-200 та один-два вегетаційні нормою 3^0-400 м3/га.
7. Для одержання двох врожаїв зеленої маси на рік на одній і тій же площі після озимих проміжних висівати сумішки кукурудзи з кормовими бобами, кукурудзи з соєю на силос, кормові буряки, або кормову капусту. Для одержання трьох врожаїв першою культурою використовувати озимі капустяні, сумішку озимого жита з озимою викою чи озимого жита з озимим ріпаком, другою - кукурудзу в суміші з ярою викою і кормовими бобами, третьою - овес в сумішці з редькою олійною, або овес з гірчицею білою.
СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ БО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ Із 119 опублікованих робіт по темі дисертації основними є:
І. Книги, монографії
1. Проскура І.П., Макаренко П.C., Підпалий 1.35. та ін. Лучне кормовиробництво //Організація кормової бази і виробництво кормів.
- Київ: Урожай, 1982. - С. 186-229.
2. Бабич A.A., Квитко Г.П. , Подпалый И.Ф. и др. //Научно обоснованная система земледелия Винницкой области. - Винница, 1983. -236 с.
3. Бабич А.0., Квітко Г.П., Макаренко II.С., Підпалий 1.55. та ін. Науково-технічний прогрес і формування галузі кормовиробництва //Науково-технічний прогрес у сільському господарстві. - Київ: Урожай, 1985. - С. 249-266.
4. Бабич А.О., Підпалий 1.Ф., Когут В.Ф. Шляхи інтенсифікації кормовиробництва на меліорованих землях. - Київ: Знання, 1986.
- 20 с.
5. Бабич А.О., Беліченко Д.И., Підпалий 1.35. Ефективність проміжних посівів кормових культур //Кормовиробництво - спеціалізована галузь. - Київ: Урожай, 1986. - С. 76-81.
6. Бабич А.О., Беліченко Д.П. , Підпалий 1.®. Роль сівозмін в збільшенні виробництва та зниження собівартості кормів на бога[ них та зрошуваних землях //Кормовиробництво - спеціалізована галузь. - Київ: Урожай, 1986. - С. 68-75.
7. Бабич A.A., Подпалый И.Ф. и др.//Рабочая тетрадь агронома по кормопроизводству. - Киев: Урожай, 1987. - 232 с.
8. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Когут В.Ф. Особенности выращивания кормовых культур в кормовом севообороте при орошении //Теоретические основы построения и освоения кормовых севооборотов.
- М.: Агропромиздат, 1987. - С. 83-92.
9. Бабич A.A., Подпалый И.Ф. и др. Мероприятия по увеличению производства и повышению качества кормов //Научно обоснованная система земледелия Винницкой области. - Винница, 1988. - С. 175-206. . .
10. Остапов В.И., Писаренко В.А., Голобородько С.П., Подпалый И.Ф.
и др. //Интенсивное кормопроизводство. -.Киев: Урожай, 1989, -220 с. ’
2. Статті у наукових і науково-виробничих виданнях
11. Підпалий І.Ф. На зрошуваних і осушених землях //Тваринництво України. - Київ: Урожай, 1981. - № 2. - С. 44-45.
12. Підпалий Î.Q., Лозова Н.Т., Ковтун П.Я. Урожайність кукурудзи, вирощуваної на силос, залежно від удобрення та зрошення в умовах центрального Лісостепу Української PCP //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1982. - Вип. 14. - С. 28-30.
13. Ковтун П.А. , Подпалый И.Ф., Попик Б.О. Комплексное развитие
кормовой базы //Кормопроизводство. - И.: Колос, 1982. - № 9. -С. 1-4. .
14. Подпалый И.Ф., Ковтун П.А., Лозовая Н.Т. и др. Удобрения кукурузы на поливных землях //Науч.тр.: Эффективность удобрений полевых культур в Лесостепи и Полесье УССР. - Киев, 1982.
15. Проскура Ї.П., Підпалий 1.Ф., Лєхман П.В. Продуктивність люцерни в умовах центрального Лісостепу УРСР залежно від добрив
і зрошення //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1983. -Вип. 15. - С. 3-5.
16. Підпалий І.(В., Лозова Н.Т., Ковтун П.Я. Продуктивність кормових буряків в умовах зрошення залежно від удобрення //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1983. - Вип. 15. - С.23-25.
17. Проскура И.П., Подпалый И.Ф., Лєхман Г1.В, Повышение продуктивности люцерны в условиях центральной Лесостепи Украины ’/ Доклады ВАСХНИЛ. - М.: Колос, 1983. - № I. - С. 18-20.
18. Підпалий 1.Ф., Л,мова Н.Т., Ковтун П.Я. Урожайність райграсу однорічного залежно від .удобрення та зрошення //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1983. - Вип. 16. - С. 24-26.
19. Проскура І.П., Підпалий І.Ф., Пінько А.М. Продуктивність злакового травостою залежно від рівня удобрення і вологозабезпеченості //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1983. -Вип. 16. - С. 33-35.
20. Мойсеєнко В.І., Підпалий 1.Ф., Осецька Г.М., Польова О.М. Вплив зрошення на продуктивність люцерни і люцерно-злакових сумішок у центральному Лісостепу УРСР //Вісник сільськогосподарської науки. - Київ: Урожай, 1983. - № 12. - С. 35-37.
21. Бабич A.A., Лодпалый И.Ф., Когут В.Ф., Пинько А.М. Продуктивность однолетних кормовых культур и их смесей при выращивании двух-трех урожаев в условиях орошения //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1984. - Вып. 17. - С. 8-12.
22. Подпалый И.Ф., Лозовая Н.Т., Ковтун П.А. Влияние удобрений и орошения на урожай и качество райграса однолетнего //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1984. - Вып. 17. - С. 18-2
23. Подпалый И.Ф., Лозовая Н.Т., Ковтун П.A., Слотюк Т.А. Урожайность и качество кормовой свеклы в зависимости от удобрений и орошения //Кориа и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1984. -Вып. 18. - С. 28-30.
24. Олішинський С.Й., Бехацька Т.Я., Юрченко В.К., Підпалий 1.Ф. Строки збирання і кормова цінність ранньостиглих гібридів
' кукурудзи //Вісник сільськогосподарської науки. - Київ: Урожай, 1984. - № 12. - С. 36-38.
25. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Когут В.Ф. и др. Эффективность орошаемых кормовых культур в условиях центральне,Л Лесостепи// Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1985. - Вып. 19.-С. 7-12.
26. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Мойсеенко В.И., Ковбасюк П.У. Особенности формирования урожайности клеверо-злаковых травосмесей на орошаемых землях //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1985. - Вып. 20. - С. 3-5.
27. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Козяр А.М., Ковбасюк П.У. Питательная ценность орошаемых клеверо-злаковых травосмесей, выращиваемых в условиях центральной Лесостепи Украины /Приемы повышения продуктивности зерновых культур в Лесостепи УССР.
- Киев, 1985. - С. 171-175/
28. Подпалый И.5., Когут В.Ф. Получение двух-трех урожаев кормовых культур в год на орошаемых землях центральной Лесостепи УССР. - Киев: Реклама, 1985. - 4 с.
29. ОлишинскиЙ С.И., Бехацкая Т.Я., Подпалый И.Ф. и др. Качество и переваримость питательных веществ силоса и сроки уборки разноспелых гибридов кукурузы //Корма и кормопроизводство. -Киев: Урожай, 1986. - Вып. 21. - С. 25-27.
30. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Осецкая Г.М., Слотюк Т.А. Продуктивность кормовой свеклы при орошении в условиях центральной Лесостепи Украины //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай,
1986. - Вып. 22. - С. 3-5. '
31. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Когут В.Ф., Полевая А.М. Пути интенсификации кормопроизводства //Кормопроизводство. -М.: Агропромиздат, 1936. - № 2. - С. 27т29.
32. Бабич A.A., Бехацкий Ю.С., Подпалый И.Ф. и др. Пути повышения
эффективности травостоя на Украине //Кормопроизводство. - М.: Агропромиздат, 1986; -■№ 8. - С. 22-24. ‘ "
33. Проскура И.П., Киреев В.Н., Подпалый И.Ф. и др. Пути интенси-' фикации кормопроизводства на мелиорируемых землях //Научные
труды ВАСХНИЛ. - М.: Агропромиздат, 1986.
34. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Осецкая Г.М., Слотюк Т.А. Программирование урожаев //Кормопроизводство. - М.: Агропромиздат,
1987. - С. 20-23. . ,
35. Подпалый И.Ф., Когут В.Ф., Полевая А.М.,. Пинько А.М. Влияние удобрений, густоты растений » ширины междурядий на запланированный урожай кукурузы при орошении //Корма и кормопроизвод--ство. - Киев: Урожай, 1987. - Вып. 23. - С. 6-9.
36. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Осецкая Г.М., Слотюк Т.А..Влияние удобрений и густоты посева на продуктивность'кормовой свеклы в условиях орошения при выращивании ее по интенсивной техно-
логии //Корма и кормопроизводство. - Киев: Урожай, 1988. -С.3-6. . . . '
37. Бабич A.A., Подпалый И.Ф. и др. Интенсивная технология выращивания программированных урожаев кормовой свеклы //Вестник сельскохозяйственной науки. - М., 1988. - № II. - С. 130-136.
38. Бабич A.A., Подпалый И.Ф., Остапчук Н.О. Технология возделывания кормовой свеклы на орошаемых землях в центральной Лесостепи Украины //Селекция, семеноводство и технология возделывания кормовой свеклы. - М., 1990. - Вып. 44. - С. 104-107.
39. Підпалий І.Ф., Когут В.Ф., Клекот Н.І. Післяжнивні посіви на зрошуваних землях центрального Лісостепу УРСР //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1991. - Вип. 31. - С. 38-41.
40. Підпалий 1.Ф., Болоховська Т.0., Когут В.Ф. Вплив густоти рослин, ширини міжрядь на продуктивність деяких гібридів кукурудзи на силос в умовах зрошення центрального Лісостепу України //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1993. - Вип.
35. - С. 7-Ю.
41. Бабич А.О., Підпалий І.ї?., Остапчук М.О. Енергетична оцінка
технологій вирощування кормових буряків в умовах Лісостепу України //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1993. -Вип. 35. - C. 17-21. •
42. Підпалий 1.Ш., Шелест В.К., Бернацький 1.В. Строки скошування люцерни при зрошенні у центральному Лісостепу України //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1993. - Вип. 36. - С. 48-
53.
43. Підпалий І.Ф., Когуг В.Ф., Шелест В.К., Клекот Н.І., Амонс С.Е.
• Продуктивність ланок сівозміни за різного насичення її проміж-
ними посівами при зрошенні //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1994. - Вип. 38. - С. 3-7.
44. Підпалий І.Ф., Когуг В.Ф., Болоховська Т.О., Клекот Н.І. Вплив
добрив і способів розміщення рослин на врожайність різних гібридів кукурудзи на силос в умовах зрошення //Корми і кормовиробництво. - Київ: Урожай, 1994. - Вип. 37. - С. 30-35.
45. Бабич А.О., Підпалий І.Ф., Шелест В.К., Бернацький І.В. Госпо-
дарська та біоенергетична оцінка технологій вирощування люцер-
ни в умовах: зрошення //Вісник аграрної науки. Київ: Аграрна думка, 1994. - № 5. - С. 95-102.
3. Авторські свідоцтва на винаходи та патенти
46. Кулик М.Ф., Величко И.Н., Подпалый И.Ф. и др. Способ подготовки корнеплодов к хранению. - A.C. № 1635299, 1990 г.
4. Рекомендації, тези доповідей, бюлетені
47. Бабич А.О., Підпалий І.Ф., Шелест В.К. та ін. Рекомендації по вирощуванню кормових культур на зрошуваних землях Вінницької області. - Вінниця, 1983. - 39 с.
48. Бабич A.A., Подпалый И.Ф и др. Методические рекомендации по выращиванию запрограммированных урожаев кормовой свеклы. -Винница, 1903. - 36 с.
49. Бабич А.0., Панченко В.Р., Фомічев А.М., Підпалий І.Ф. та ін. Рекомендації по прогресивній технології вирощування кормових буряків в колгоспах і радгоспах УРСР. - Київ, 1983. - 20 с.
50. Проскура И.П., Бабич A.A., Подпалый И.Ф. и др. Рекомендации по интенсификации кормопроизводства, повышению качества кормов и рациональному их использованию в животноводстве Украинской и Молдавской ССР. - Киев: Урожай, 1984. - 64 с.
51. Бабич A.A., Барвинченко В.И., Подпалый И.Ф. и др. Рекоменда-
ции по увеличению производства кормов, кормового белка и их рационального использования в колхозах и совхозах. - Винница, 1987. - 43 с. •
52. Бабич A.A., Квитко Г.П., Подпалый И.Ф. и др. Технологии воз-
делывания кормовых культур в променуточных посевах в Украинской ССР и Молдавской ССР. - Рекомендации. - М.: Агропромиэат,
1987. - 94 с. ' .
53. Фомічов А.М., Архипенко Ф.М., Підпалий І.Ф. та ін. Методичні розробки по освоєнню інтенсивної технології вирощування кормових буряків в умовах України. - Київ, 1987. - ЗІ с.
54. Подпалый И.Ф., Когут В.Ф., Клекот Н.И. Влияние уровня минерального питания и густоты растений сои на ее урожайность в
условиях орошения. - Тезисы докладов Всесоюзного симпозиума: Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка. -Винница, 1992. - С. 79.
55. Подпалый И.Ф., Шелест В.К., Бернацкий И.В. Продуктивность подпокровных и безпокровных посевов люцерны при орошении в зоне центральнйй Лесостепи Украины. - Там же. - С. 85-86.
56. Бабич А.А., Подпалый И.Ф., Когут В.Ф., Клекот Н.И., Амонс С.Э. Урожайность и качество сои в зависимости от способов посева, густоты растений и уровня минерального питания на орошаемых землях Лесостепи Украины. - Гезисы докладов международной конференции по переработке и использованию сои на пищевые и кормовые цели для увеличения продовольственных ресурсов. - Винница, 1992. - С. 13-14.
57. Бернацький 1.В., Підпалий 1.5., Шелест В.К. Продуктивність ' підпокривних і безпокривних посівів люцерно-стоколосової сумішки на зрошенні.в зоні центрального Лісостепу України. - Тези доповідей науково-виробничої конференції: Наукове забезпечення агропромислового комплексу західного регіону України в умовах переходу до ринкових відносин. - Львів, 1992. - С. 29-30.
58. Бабич А.О., Кулик М.Ф., Підпалий І.®, та ін. Методика проведення дослідів по кормовиробництву. - Вінниця, 1994. - 87 с.
59. Підпалий 1.5., Шелест В.К., Бернацький 1.В. Порівняльна біоенергетична оцінка технологій вирощування люцерни і люцерно-злакової суміші при зрошенні. - Матеріали Першої Всеукраїнської /міжнародної/ конференції. - Вінниця, 1994. - С. 54-55.
60. Шелест В.К., Підпалий 1.Ф. Біоенергетична ефективність застосування азотних добрив під злакову травосуміш при зрошенні. -Матеріали Першої Всеукраїнської /міжнародної/ конференції по проблемі "Корми і кормовий білок". - Вінниця, 1994. - С. 59.
61. Бабич А.О., Підпалий 1.35., Шелест В.К. Енергетичне обгрунтування вибору сорту однонасінних кормових буряків для вирощування на зрощуваних землях центрального Лісостепу, - Там же. -С. 12-13.
И.Ф. Подпалый. Научное обоснование и разработка приемов интенсификации кормопроизводства на орошаемых землях Лесостепи Украины.
Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.12 - Кормопроизводство и луговодство. Институт кормов УАЛН, Винница,
1995.
Научные положения диссертации освещены в 61 научных работах и защищены одним авторским свидетельством. Они содержат теоретические исследования по разработке комплекса приемов интенсификации кормопроизводства на орошаемых землях Лесостепи Украины.
Получены новые данные относительно - особенностей формирования урожая и изменения качества корма многолетних трав, гибридов кукурузы на силос, сортов сои на зерно, кормовой свеклы в зависимости от уровня вл-агообеспеяения, удобрений, режима использования травостоев, разных густотах посева и ширины междурядий.
Теоретически обоснована и практически 'довеАена возможность получения двух-трех урожаев в год при разном насыщении звеньев кормового севооборота промежуточными посевами. Проведен биоэнергетический анализ разработанных технологий.
Ключові сдова: кормовиробництво, зрошення, добрива, багаторічні трави, кукурудза, соя, буряки, післяжнивні і післяукісні посіви, якість корму, валова енергія, енергетичний коефіцієнт.
I.F. Podpaly. Scientific Basis and Development of Methods for Fodder Production Intensification on Irrigated Areas of Forest-Step Zone of Ukraine.
Agricultural Sciences Doctorate Degree Thesis in the Speciality 06.01.12 - Fodder Production and Grassland Management. Feed Research Institute of UAAS, Vinnitsa 1995.
Scientific statements of the Thesis have been presented in 61 scientific papers and protected by an authorized certificate. They contain theoretical study of systems for fodder production intensification on irrigated areas in the forest-steppe zone of Ukraine.
New data were obtained concerning yield formation peculiarities and quality changes in perennial grass fodder, silage rnaize hybryds, varieties of soya for grain, fodder beet irrigation response, fertilizers, grassland utilization regimes, different density of sowing and row-spacing.
Theoretical basis has been developed and practical possibility has been proved to obtain 2-3 crops per year under intensive fodder crops rotation with intermediate plantings. Bioenergy analysis of the techniques developed has been made.
Key words: fodder production, irrigation, fertilizer, perenial grasses, maize, soya, fodder boot, post harvest and sward improvement planting, fodder quality, total energy, energy coefficient.
-
Подпалый, Иван Федорович
-
доктора сельскохозяйственных наук
-
Винница, 1995
-
ВАК 06.01.12
- Повышение продуктивности однолетних кормовых культур в смешанных посевах в орошении на светло-каштановых почвах Волго-Донского междуречья
- Формирование совместных травостоев силосных культур с высокобелковыми растениями в Предуральской лесостепи Республики Башкортостан
- Формирование укосных бобово-злаковых травостоев с клевером луговым и козлятником восточным в условиях Ленинградской области
- Приемы возделывания многолетних бобовых трав на семена и кормовые цели в условиях лесостепи Среднего Поволжья
- Возделывание амаранта в звене орошаемого севооборота на обыкновенных черноземах Ростовской области
