Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Мембранотропная активность ангиотензинов и брадикинина как фактор их биологической активности

ВАК РФ 03.00.11, Эмбриология, гистология и цитология

Автореферат диссертации по теме "Мембранотропная активность ангиотензинов и брадикинина как фактор их биологической активности"

к о_К111ВСЬККЯ УНГОЕРОТТЕТ 1мви1 ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Сг

^ на правах рукопису

ПАШИНА ГЛИНА ^С(АЛЛШ1Л

КаЕРАПОТРОПНА ШШПСТЬ МГЮТИЙШПП I ЕРЛДШН1НУ

ЯК ОАКТОР Кх ШЮХОПЩЮ'/ АКП1Ш0СТ1.

03.00.11 - еибр1олог1я, г1отолог1я 1 цитолог1я. 03.00.04 - 01ох1м1я.

, Дв-тореферат ДпсертацП на здобуття нзукового отупеия кандидата б!олог1чшк наук Ки1а - 1995

Дисертац1ею в рукопис

Робота вмконана в лабораторп мембранологп НД1 г 1.б1ологП 1 на кафедр1 цитологи, г1стологП га С1ологП рогвитку 61олог1чного факультету Кихвського ун1верситегу 1мен1 Тараса Шевченка Науков! кер1вники:

Пров1дна установа - Науково-досл1дний 1нститут ендокринологП та обм1ну речовин АМН Украши

о 14 годин1 на аас1данк1 спец1ал1аованно! вчено'1 ради Д.01.01.13 при Кшвському унхверситет1 1мегп Тараса Шевченка аа адресов: пр.Глушгсова »2, НД1 .ф1зЛолог:и, к1м.504 (актовий зал). ■ В1дгуки на автореферат надсилати за адресою: -252033, Ктв-ЗЗ, вул.Володимирська,64.

3 дисертащею можна ознайомитися у б1бл1отецх Кшвського ун1вер-ситету Чыен1 Тараса Шевченка за адресою: м.Кшв, вул. Володимирська, 60.

Автореферат роэЮлано £ £ ¿¿ре-^мж 1895 р. Вчений секретар спец1ал1зовано! вчено! ради,

доктор 61олог1чних наук, професор доктор медичних наук, професор

В.К.Рибальченко

В.М.Горд1енко

0ф1ц1йн1 опоненти:

доктор б1олог1чних наук, професор

доктор б1олог!чних наук, професор

0.1.Кононський В.М.Войцицькии

Захист вщбудеться £ 5 ¡С&с МР-

кандидат б!олог1чних наук,доцент

вагальнА характеристика роботи

ЛКТУАЛЬНЮТЬ ПРОБЛЕМ!. Досл1джеиня залежност! регуляторних фунгайй нейропептид!в вхд 'ix структури - одна з комплексних проблем, пр виникла на иеж! ц!лого ряду наукових дисцжийн. Неэважзочи на велику к1лък1стъ робхт,- присвячених' вивченкю piaanx характеристик пепгидних регулдтор1в, питания про Ix загаль Hi функхцо-нальн1 вдастивост! до цього часу лишаються . невизченниыи.Насампе-ред це стосувться ф1гтсо-ххм1чних приицшпв взаеюди пептвд!в г плазматичндми мембранами клхтин i основаниях на них механ1эм1в системно! органхзацп фхзюлогхчних функцхй, бо координация гоме-остатичних реакхЦй орган ist,(у $хдбуваЕться за участи нерзово!, ен-докриннох та iMMyHHo'i систем. ЕАшмарин А.П. .Каменская М.А., 1983; Замятнин A.A. ,1991; Чипенс Г.И., i «йвавт. ,1990].

В иСтаккБ десятщпччя було показано СРибальченко В.К.i cniB-авт.,1989-1993;Schwy^er R.,1985-1989;Alsina М.А.,1987], шр в прочее i взавмодп кейропептидх.в э плазматичнимм мембранами кл1тин активну роль Biflirpss лШдний мзтрикс,активуючи мембрэщп рецеп-тори та регуляторн1 б!лки. В зв"язку з цим дослхдження взаемодп регуляторних кеГфопептидхв з плазматпчними мембранами клз.тин 6 одним з актуальних завдань &1ологх1 та медицини.Серед нейропепти-д1в особливе мхсце посхдають анМотенэини i брадикШн, оск!яьки ix д!я пов"ягана з такою розповседженноо патолог!ею як rinepTOHi-чка хвороба CCleland J.G.F.,1991; Постнов Ю.И..Орлов С.Н.,19873. Розвитоксерцево-судинних патологiü супроводжуеться гтнжл кхлъ-Kicuoro сп1вв1дношення ангхотензгсн-1: анг1отенгин-2: брадшшан i вплизае на процеси взаемодП цих нейропептадхв з плазматичкими мембранами кл1?ин. Щоб досддати механгэми взавмодп неГфопепти-дхэ з плазматпчними мембранами клхтин за рхгних умов, буди вкб-•ранх плазматичн1 мембрани еритроцит1в та саркоплазматичного■рэти-кулуму.так як на цей час HeaiflOMi спецкф1чн1 рецептори до досипд-'»уваних пептидних регулятор!в.

МЕТА I ' Г0Л0ВН1 ЗАВДАННЯ Д0СЛ1ДЖЕНБ.Метою i основним напрям-ком роботи б досл1дж?ння взаемодх! пептид1в ангхотензшав i бради-кхнхну та аъакокислот, що входять до 'ix складу з штучними i б!о-логхчними мембранами та назначения рол! л!п!диого матриксу мембран в механ1змзх 'ix взавмодп .Для досягнения поставлено! мети ви-pinr/Бази сл1дукш эаздааня:

1. Дослхдпти взаемоди знг!отензинхв,брадикхн:1ну та ix■складоних амхноккслот а jzinifiними ¡.юпотзрами та плзгматкчкимл мембранами

- й -

еритроцитхв . •

2.Досл1дити взаемодБО анг1отензину-1 та ангйот; .зину-2 з бХмоле-кулярними штучними Л1п1дними мембранами.

3.Встановити валив брадик1н1яу на транспорт калыЦю в везикулах саркоплааматичного ретикулуму.

4.Методами математичного моделювання прогнозувати можливу конфор-мацно анг1отензин1в 1 брадикШну на меж! роэподхлу фаз водний роэчин електрод1ту-фосфол1п1д.Виэначити основнх механ1гми взавмо-дП дослхджуваних нейропептидхвз лШдниы матриксом бхологгчних мембран.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ. Виявлен1 механ18ми взавмодП ангхо-тензин1в 1 брадикШну з лШдним матриксом штучних та плазматич-них мембран еритроцитхв та везикул саркоплазматичного ретикулу-мУ.Показано, птр п1д впливом дослхджених пептидхв эм1нюбться'стан мембранно'1 поверки 1 ррган1зацП лШдного матриксу.Про це св1д-чать так1 параметри як граничний сгрибок потенхцалу, поверхневий тиск, емнхсть 1 пров1днхсть лхпхдного бшару. Встановлена роль ам1нокислот в реализацП мембранотропних ефект1в ангх.отензинхв 1 брадикШну. Виявлений взаемозв"язок тж частотою виявлення ам1но-кислот в мембраноактивних пептидах та ¿.нгенсизнютю 1х взаемодп з модельними лхп!дними мембранами.На Саэ1 отриманих даних побудо-вана модель, щр воображав мехаяхэми виникнення мембранних ефек-■ т1в ангхотецзин1в х брадикШзу. Показано, щр альбум1н пхдсйлюе дхю брадикхнх.ну 1 ам1нокислот на моношари лШд1в.

ТЕОРЕТИЧНА I ПРАКТИЧНА ЗНАЧИШСТЬ РОБОТИ.Мембранна активиста нейропептид1в пояснюб деяк1 ф!з1ологхчн1 та патолог1чн1 реакцП 1 може бути застосована в науков!й та юин1чн1й практищ.Встанов-ленх механ1зми взаемодП анМотензинхв х брадикхнхну.так як 1 ам-:1нок1слот, щр входять до складу 1х молекул, з штучними 1 плазма-тичними мембранами розширюють уявлення про первишп процеси звя-зування з кл1тиною регуляторних нейропептид1в,щр даб можлив1сть розробити п1дходи спрямовано'1 регуляцП функцхональнох активност1 кл!тин. Зиясування ролх амх.нокислот в реалхза''П мембранотропних . ефект1в анг1отензинхв: 1 брадикШну в одаривав перспективи науко-вого обгрунтування спрямованого пошуку 1 синтезу нових регуляторних пептщцв. 4 '

Регулътати дослХдхень впровадхен! в уч5овнй процэо при чкта-

нн1 курсив лекщ.й для студент1в бходог!чного факультету Ки! всько-го ун1верситету 1мен1 Тараса Шевченка та.'медичного ¿нституту Ук

\ '

- 3 - '

palHCbKoï асоицацП народно1 медицина.

АПГОБАЦЩ РОБОТИ. Результата роботи були представлен! на 3-му Всесоюзному з'Чзд! гастроэнтеролоПв(Дншропетровськ,1989), Всесоюз-Hift гсонфарекц!I "Нейрогуморальная регуляция" (Томск,1989), Всесо-озному симпозиум! ' "Организм и среда" (Бухарз,1992),конферен-ц1Л,присвячен!й 150-л1ттю кафедры ф1з1ологП людини 1 тварини Кн-ïBCbKoro ун1верситету iu.Тараса Шевченка (Ктв,1992), М1жнародн1й конференц1'1"Нейрофармакология на рубеже двух тысячилетий "(Санкт-- Петербург, 1992), I з"1'ад1 Укра'1нського б1оф1зичного товариотва (Khïb,1994),14 з"1зд! Украшського ф1з1олог1чного товариотва (Кн-ïb,1994),6-й симпоз1ум по 6ioxlMiï л1п!д1в(Санкт-Петербург,1995). ПУБШКАЦП".Результата робота викладен! в 14 наукових публ!кац!ях. СТРУКТУРА РОБОТИ. Робота складавться а вступу.огляду л1тератури, глави, присвячен!й матер1алам i методам досл!дкенъ, глави резуль-тат1в експерименталъних дослгддень та хх обговорення, заключения, BHCHOBKiB. Роботу викладено на 140 стор1нках машинописного тексту та 1лпстровано 15 малшкаш i 7 таблицяшг. Список цитовано! л!те-.ратури вклячае 240 пергоддерел в1тчизняних i эаруб1днюс автор!в.

матер iали I ¡штодн дошпджень .

Взасмод1п пептид1в з б1олог1чншот мембранами "досл1диуваш на пдааматичних мембранах (ГОЛ) еритрощти та мембрани саркоплазма-пяного ретикулуыу (СР) скелегних и"яз1в бэзпор1дних крол!в в ио-дельних системах - фосфатидилхол1нов1 л!посоми, шари мембран,сформован! з фосфол1п1д1в та плазматичних мембран.еритроцит!в, 6iM0-лекулярн1 л!п1дн1 мембрани, сформован! з фосфатидилхол1ну та холестерину. В досл1дах використовували роачшга:0,1 M KCl (1-0,1 г-екн\л), 0,01 M KCl (1-0,01г-вкв\л), 4*10~zCaClz (1-0,01г-екв\л) ■ та б1дистильороваиу воду. Пепткди були надан! Рнжським 1нститутом 6iooprasi4Hoï xlMl!.

Понерхневу активн1сть пептид!в та ïx взавмод1ю а моношараш! досл1ддували за допомогоо установки,цо складаЕтъоя а 2-х фунгаДо-нальннх öJüOKiB ревстрацП: поверхиевого ткску та граничного отрн-бка потенц1алу. Пбверхневий тиск вин!рзовали за В!льгельм1 [George L.Gaines G. 1966] за дспомогоа нап1вэаяурегаю1 платиносо! гиао-тинга!(чутлив1оть методу 0,1 ыН/ы). Граничний отрибок потенц!а-лу.пр вшшкав при появ! моноиару на поверхн! субфаэн, тш1рявали за методом динам1чного конденсатора (чутлив1сть - 1 мВ),

В експеримент! залис загначених параметр!в пройодигься одно-часно. :3а нульове значения приймали параметри noaepxHi розпсуцлу фаз до наяесення поверхнево активних речоЕик.Розчшг пептид!в вносили в об"ем субфази (0.01М KCL та хнш.,рН 6,2)за допомогою насоса Берну ллп, що запобхгае безпосередньому ix попаданию на поверх-ню. JliniflHi моношари формували шляхом нанесення розчину лШд!в у хлороформ! на поверхню розчину■електрол1ту до досягання необх1д-Ho'i ведичини двом1рного тиску. Аналогично наносили суспенз1в ПМ еритроцгтв.

Бхиолекулярн1 д1п1дн1 мембрани(ЕШ) отримували по методуСМи-ller.Rudin 1964] на OTBopi д1аметром 0.8 мм у тефлоновхй юшрц!. Як мембраноутворюючий розчин використовували азолбктин (сумхш фо-сфолхп1д1в 6o6iB col), загальну фракЦ1ю лШд1в мозку бика в су-Minii з холестерином в н-деканкКонцентращя лШд1в у Bcix розчи-нах буда 20 мг/мл.

Електрични характеристики БЛМ визначади за допомогою отан-дартних хлорсрхбних електродхв з агаровими м!стками. Поляризац1й-ний потенцхал м1ж електродами не перевищував 1-1,5 мВ.

Електричну провхднхсть мембран та 1х емн1сть вим!рювали за стандартними методиками [Tien,1975; Омельченко та 1нш.1990]. Pis-нидю потенцхалхв подавали на мембрану за допомогою даерела, яке давало змогу одержувати пост1йну напругу або напругу, яка л!н1нно гм1набться,i, контролювалл an допомогою цифрового вольтметра Щ-4313.Потенщал на електрод1, сполученому'з. зовшшпм розчином електрол1ту (цис-сторона мембрани),задавали в1дносно внутрхшнього об"ему тефлонозох ком1рки (транс-сторона),який приймали за в1рту-альну вемлнз.Струм кр1зь мембрану вим1рювали в умовах ф1ксацП по-тенщалу за допомогою швидкод1ючого операц!йного пхдсшшвача, який дае змогу реесгрувати струм до 0,1 пА. Струм рееотрували двокоор-динатним самозаписувачем Н-307/1.

Вмхст кальц!ю визначали за 1нтенсивн1стю флуореоценцх! хлор-гетрацикл1ну (ХТЦ) 10 мкМ при довдин! хвилг збудяення ЗЭОнм i ви-пром1нення 540 нм [Nagasaki,Kasai,1980] на спектрофдуориыетрi Hitachi SP850. Середовище iHKy6a4i'i м!стило 100мМ KCL; 1,5 {iM MgCL2; 1,5 Ш АТФ;5 мМ креатинфосфат, 2-3 од.активностх креатинк!нази;10 мМ HEPES; рН 6,8 при 20°С. Концентрата iOHiB Са2+у середовищ! для реестрацП флуоресценцих ХТЦ не перевицувала 7мкМ.0б"ем оередови-ца 1нкубацН 2мл.Аная1э проводили у термоогатовакХй кивёт1 з 1нте-нсивним перешшуаанням.

■ Везикули саркоплазматичного ретикулуму з скелетних м"яз1в кроля, що MicrHTb фрагменти лонгiтудальних цистерн видiляли дифе-' ренщйним центрифугуванням за СРитов та iHin.,19823.

JlinocoMH готували з розчину яечного фосфатидилхол1ну у холе-aTi натр1ю (100 мМ KCL, 10* глщерин, 0,1 М ЕДТА, 10 мг/мл холеа-та HaTpiD, 10 мМ трис-HCL, pH 7,5 при 20°С, кшцева концентрагця - Л1п1ду 10 мг/мл) за допомогою д1ал!зу п'роти трьох nopuiü середо-вища для розчинення фосфатидилхолiку без холеату натрхю. Сп1вв1д-ношення"o6"6MiB скпадало 1:30,час д1ал1зу для кожно! порцН -4-16 годин при пост!йному перемхшуважй та t-4Q°C.

Плазматичн1 мембрани еритрощтв отримували за [Лапшина Е.А. Заводнкк 1.Б.,1993].Л1п1ди вид1ляли за tFolch J.et al,19513.Б1лок визначали за [Lowry O.H.et а1,19В1].

Розрахунки MDjfuniBoi структури пептидних молекул розраховува-ли за ыоделлю [Narita М. .Koj'ima J. ,1989,Gorbitz C.K. ,1989, (BiHKe-лызтейн Ф.Б.,1975].Результата дослгдженъ оброблялись загальнопри-йнятими методами вар1ац1Йно1 статистики. На рисунках та таблицях представлен! узагальнен1 дан1. РЕЗУЛЬТАТИ Д0СЛ1ДЖЕНБ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ. .

ИЕМБРАНОТРОПНА АКГИЕШСТЬ Л1ГГ10ТЕЦ31Ш1В. •

Встаноялеко, що анг1отензин-2 та його подовкений анзлог-ан-Потензин-1 маать поверхнево активн1 властивост1 i при введетп в розчин електрол1ту формують на його поверхн1 адсорбцхюй моношари про цр. св1дчип> зростання значень граничного стрибка потенциалу (ГСП) i поверхневого тиску (ПТ) на поверхн1 роэпод1лу фаз водний розчин ,електрол1ту-пов1тря.Концентрац1йна залехаасть зм1ни значень ПТ i ГСП для цих пептидхв представлена на рис. 1. 1нтенсив-.HicTb адсорбцП охарактеризовано за величинами, гранично? адсорб-цп Г16са 1 питсш! mostf, цр припадаз на одну молекулу пептиду у läOHOüjapi.

Для аягхотеизину-г ыШыалйна концентращя адсорбц1 i, яка не-обх1дна для початку утворення шношару, становить перес!чно 5*10~7М,при ягаш стац!онарне значения ГСП зстановлювться за 48 хвплин i RopiBsxss 74 i/B. Ллг1отонзии-1 починае створавати моношари на ueni розпод1лу фаз, починззэчи э концентрадИ 10"*%, значения ГСП встаяовлюеться за 30 хвилин i дор1внэз SCvsS. Такш чккоы, ан-г1отензин-1 мае б1льп внражен1 поверхнево активя1 властивост! Шж агапотензин-2. Рхвень адсорбцП Пбса для анг1отензин]л-2 стано-"сгзноеЙтк перес1чно 3,7*10-бШм2при плопц ка молекулу 0,45км?Ст1йк1'

- б -

анг1отензин-1

V

<

^^^ (

0

иаКЯм -осты ко. -<-нео -*-аа

анг!отен'зин-2

ШРм —твюмшм

анг!отензин-2

Рио.1.3и1ни граничного стрибка потенц!алу </>та поверхнввого.ти-ску % а процее! адоорбцП анг1отенвину-1 1 г?эт1отенэину-2 на меи! роопод1лу фае водний ровчин електрол1ту - пов!тря.

Табл.1.3м1ни граничного стрибка потенц1алу,поверхнезого тиску 1 тощ! моношар1в в процесс розширення-стиснення.

Моношари Пара» Д Б летр ¿П монс ьЧ> зшарЬ Э/Бо П/По Мо

Аголектин Аэолектин+БрадиганхнСЮ °1М Азолектин+Анг1отензинЦ0~°)М Азолектин+Альбум1н(10 4)М Азолектин+Фен1лалан1нХ10 Аэолектин+Арг1н!н(10"'31М Аэолектин+Пстидин(10 3)М 0,133 0,214 0,187 0,18 0,186 0,156 0,163 35 26 21 17 35 42 22 101 20 49 111 361 199 38 0,42 0,32 0,41 0,43 0,41 0,51 0,47 3,55 1,9 4.2 2,1 5.3 13.3 2,6 1,51 1,07 0,55 1,33 5,01 2,27 1,12

Альбум1н 1М Альбум!н+Г!стидин(10~3)М 0,114 0,08 7.5 1.6 229 319 0,64 0,76 1.4 1,1 0,28 0,28

Фен1далан1н10~4М 0,12 9,7 111 0,62 3,55 2,22

Азслекткн+Анг1отенз1ш(10~7М) Н20 0,01 М КС1 4*10"% СаС1г 0,181 0,173 0,158 22 25 32 138 16 30 0,43 0,45 0,5 2,48 3,4 3,9 1,51 0,95 1.1

Анг1отенаин-2 „ 9,43*ю:'М, 51-13,9 Ш* 1,9*10~°М, Б!-7,2 нм? 2,3*10_бМ, '51-6,2 нм2 0,005 0,02 0,058 28 33 19 143 30 217 0,98 0,96 0,82 6,6 5,1 2,1 0,53 0,86 0,55

Табл.2.Значения з1дкошення питомо! плогц1 молекул анг1отензину-1 та анг!отензику-2 до питомо! плоиц молекул фосфол!п!д1в(31ат-2/5*.л та 51ат-1/51л; в лШдних моношарах,сформованих в продес! адсорбцП пептщцв.

Склад

водно!

фази

аяг1отензин-1

азолектин: фосфатлдилсерин: фосфатидиланозит: фоофз"дд;и;хол1н

Н20 0.01М КС1 А

СаС1а

2,5 0 1,3 3

1,2 3,4 1.5 2,4

2,1 2,4 1,3 . 4,1

алг1отенэин-2

Н20 5,4 4',3 3,6 13

0,01М

ка 4,3 4,0 3,3 42,9

4*10 4М

СаС1г 16,3 9,3 6,5 26

- а -

моношари досл1джуван1 пептиди формують при концентращях эначно бхлыпих за' 10_5М.

При вивченн! впливу 1он1е калш та кальвдю на адсорбц1ю ан-г1отенгину-1 (рис.1) встановлено, щр налвнють ютв шдсилюб чи знижув активнЮть адсорбцП пептиду в ряду:0,01 М КСЬ>Н20>4*10~4М СаС12 > 0,1 И КС1( рис.1.:).

Моношари можутъ энаходитися в декглъкох станах [рубикА.П., 1987]. Перех1д' э одного стану до !нзого можна виразити у вигляд! функцП: $С^пЛ МО - ¿яШЬ^е, Ш)Ь (1), де Зо(ЫП - стан р1дко1 пл1вки;Бп(Ы)1 -стан твердоконденсовано! шавки; 5п+1(ЫИ -стан колапса.Тод1 параметри розширення-стиснення мононошар1в:Б,5о - площа моношару в стан1 р1дког шавки та моношару в твердоконде-нсованому стан!;П,По -поверхневий гиск 1 У, ^ о -граничний стркбок потенциалу в тих же станах. Перех1д оистеми з стану р1дко! пл!вки до твердоконденсованого 1 входження в колапс буде супроводжувати-ся гм1нами параметргв системи, пр може бути вирахуване.Результат« розрахунк1В цих парэметр1в представлен! в табл.1. Прир1ст эначень ГСП, ПТ 1 площ1 моношаргв анг1отензину-2 може св1дчити про внесок електростатичних взаемод1й м1ж молекулами пептида в процесх фор-мувзння адсорбц1йних моношар1в.

В 1нш1й серп дослхдхв встановлено,- щр пептиди мають спор1д-нен1сть до моношар!в фосфол1п1д1в,як1 в моделлю поверхн1 л1п1дно-го матриксу , плааматичних мембран. Наянхсть лШдного . моношару сприяв адсорбцП пептид!в 1з розчину електрол1ту у нижчих почат-кових концентращях в пор1внянн1 з системрю розчин електрол1ту -пов1тря.В перса 3 хвилини в1дбуваоться згЛни ГСП у моношарах фос-фол1п1д1в, потхм зм1нюються ПТ, щр може св1дчити про вбудовування пептидхв М1Ж л!п1дними молекулами. Визначення впливу !он1в водно! фази на 1нтенсивн1сть взаемодп пептид!в з фосфол1п!дними моношарами представлена в рядах: ащчотенаин-2: без додаткового введения сол!: азолектин > фрсфатидшанозит > фосфатидилсерин > фосфатидилхол1н;

. при введенн! 0,01М КО-: фосфатидил!нозит > фосфатидилсерин > азолектин > фосфатидилхол1н;

при введенн! 4*10~2 М СаС1£: фосфатидшпновит > фосфатидилсерин > азолектин > фосфатидилхсипн; анг1отенанн-1:[ без додаткового ведения оол!:

фосфатидиакогит > азолектин > фсюфатидЕяхолш > фосфатидилсерин;

при введенн! 0,01 М КЬ:

л

азолектин > фосфатидшпнозит > фосфатидилхсшн > фосфатидилсерие;

при веденнг 4*10~2 М СаСЬг: фосфатидшинозит > азолектин > фосфатидилсерин > фосфатидилхолхн.

Стввадношення величин питомо! площ молекул пептид!в до питомо'! площг молекул фосфол1п1д1в представлен! в табл.2. 1х анал1з св!дчитъ про взаемодш анг1отензин!в з - л1П1Дними моношарага 1 вплиа на ц! процеси ¿онгв кал1ю 1 калыцю. Остановлено, що акг!о-тензин-2 б!льш активно вбудовубться в моношари фосфол1п!д1в нгж його подовжекий аналог ангштензин-1.Характеристики модиф1козаних пептида:«! л1п1дних моношар!в (табл.1),як прщяст плод! моношару дП га БЧЭо, П\По - св1дчать про наявн1сть спор1дненост! анг1-отензику-2 до юнгв калыцю. '

При визчешп взаемодП анг!отензину-2 та анг!отензину-1 з дШдними бгшарамй (рис.2) встановлеко.шр при гх введен! з цис-сторони мембрани зм!ннзеться в 1,4 ! 1,2 рази емнють та в 30 1 1,8 рази в!дпов1дно провадн!сть БЛМ.Змхни електрично! емност1 та пров1дност! б!шар1в виникэють за рахунок дкскретних флуктуа-цш, ср може вказувати на.формування в даних мембранах !онних ка-нал1в.А1шл!тудно-частотнкй внаиз !онних канал!в, сформованих пептидами показу б, до анг!отензин-2 утворюз какали з пров1дн!стю В1Д 320 до 560 пС!/1,з тком 400-440 пСм;анг!отекзин-1 -юшй кана-ди з пров!дн!стю В1Д 50 до 700 пСм з п!ками 50-80 пСм та 480-610пСм.Введения !он!в капыЦю з цис-сторони мембрани (рис.2) блокуБ !онн1 канали, сформован! анг10тензшюм-2, I активуе !онн! канали,утворен! знг!отензином-1,про що св!дчать гбШшення про-в!дност!,частота в!дкриття ! часу життя каналгв в цьому випадку.

Шари, сформован! з фрагмент1в ПМ еритроцит!в в системою, що моделюе поверхню гаптини. Характеристики пщнв плазматичних мембран еритрощтв представлен! в табл.3. Анал!з результат1в, предс-тавлених на рис.3,св1дчить про те,що дослгджуван! пептиди взаемо-д!ють з ЮЛ еритроцит1в на мели розпод!лу фаз розчин електроли-ту-ПМ, Стад1онарного. стану система ПМ - анг!.отенз!н-2 перес!чно досягаз за 30 хвилин.а ПМ-анг!отензин-1 - за 43 хвшшни.Наявн!сть !он!в калгю уводн!й фазг'п1дсшше взземод!ю пептид!в з ПМ еритро-цит1в можливо за рахунок хнкорпорацП молекул пептид!в в лШдний матрикс цих мембран.Про качвн1сть даного процесу св1дч«ть акал!г регультат1з, представления в табл.4, таких як л 5 ,лП,д <Д 5\2о, П\По, о.Така вгаемод!я починаетъся вже при щглькост! ПМ 5-8 мН/и.

Табл.3.3м1ни граничного стрибка потешЦала (ГСП) 1 поверхне-вого- тиску (Пт) в процес1 адсорбвд! плазматичних мембран ер-итроцитхв (ШЕ)ез межу розподхду фаз водний розчил електроед-ту-пов1тря.

кондентрац1я вода час 20ДНИЙ розчин час

мембран адсорбщ 1 0,01 М КС1 адсорбц11

мгЧбигка - ГСП.мВ ПТ,ыН/м хв ГСП.мВ ПТ.МН/М хв

0,125 • 258 0 97 0 0 90

0,150 298 1 64 308 1 . 61

0,175 369 4 49 333 3 45

0,200 519 8 48 . 464 6 40

Табл.4.Параметри 1зотерм расширення-стиснення моношар!в плазматичних мембран еритроцит1в,модиф1кованих ангхотензином-1 1 анг!оте-нзином-2.

Пзраметри плазматичн1 анг1отензин-2 анг1отензин-1

моношархв мембрани еритрошт1в

Н20 0,01МКС1 Н20 0,01МКС1 к2о 0,01МКС1

0,42 0,42 0,42 0,42 0,4 0,42

0,41 0,40 0,32 0,37 0,3 0,79

дЗ.М^ 0,01 0,02 0,1 0,05 0,1 0,37

Э/Зо „ 0.98 0,95 0,8 0,9 0,8 1,8 16,4

По,мН/м£ 1-5- 6 г& 3 8,8

П ,мН/м£ 67 35 46 28 21 16,5 0,1

дД,мНЛг 50 30 21 ■ 25 12

пль 5000 1800 210 500 120 3,7 .

5о,мВ 414 559 280 208 533 733

Ф ,иВ 447 699 341 210 475 125

&Ф.МВ 33 140 . 61 58 608

Ф/Фо 1,1 1,25 1,22 1 0,9 0,17

П/Йо/Б/Бо 4 6,3 ' 2,42 10,5 3,2 0,6

Табл.Б.Зьини флуоресценцП хдортетрациюину в ход1 транспорту кальцш везикулами саркоплазматичного ретикулуыу (СР)

умови дослхду

в1дносн1 0ДИНИЦ1 флуоресцэнцП в %

к1льк1сть аламетадику ыкл,яка повн1стю знижув флуоресценцш до 0

СР 10 100

СР+декан 10 123-

СР+л1посоми 5 80

СР+лхпосоми 10 91

СР+брадик1нхн 1,5 146

СР+брадикШн 2 . 126

СР+ерадик1нан 4 191

СР+брадик1н1н+декан 4+10 123

СР+декан 10 114

СГ 10+2 275

СР+декан+брадикШн 10+22 343

СР+брадикхнхн 0,4 123,3-125

СР+брадик1нхн ; 0,8 147-145 .

СР+брадик1н1в , 1,2 163,3-160

СР+6радик1зпв 1,6 170-185

10 30 "25 20-15 10 10 10 30

20

20-25

5пА

анг10тензин-1 т - II -U.=50MB 1

анг1отензин-2 ¿¿=5Q-iB

I хв :-1

U,=5 0 мВ

Рис.2. ФлуктуацП струму кр1зь Gitnapoai лШдн! мембрани з фос-фатидилхол1ну та холестерину (5:1) i бiшаровi ainiflHi мембрани, модиф!кован1 ангютенаинами (2-7,9-14).

- is -

Такми чином, ангхотензини за рахунок поверхнево активных вла-стквостей здатнх вгаемод1яти не т1льки з модельними л!глдккми ме-м5ран&\ш,але i з бюлогхчкимн мембранами.

ЕЗА£ЖД1Я ЕРАДЙШШНУ 3 ГЗДЕГьКШЛ. ТД БЮЖЗПЧЖЖ SiESffi?AKAS!.

КрадпкШн починае Еза5мод1яти з лШдкими моноаараш ejkg при концектрзци 10_8М,а при концентрацН пептиду 10~°М зм!кк ГСП становить в середньому 148 мВ,ПГ-14,2 мН\м (рис.4).Р1вень адсорб-Uii Пбсз пересхчно складаБ 3,89х10~7М)смг,площз на молекулу в мо-нозар1-4,3 нм2. Значения ГСП та ПТ коллапса перес!чно стакоЕлять 273 мЗ та 53 мН\м2при Еб1льиекнг площ модкфхковаких моношаргв на 13,4.'.При значеннях S/So- 0,25-0,75 cnooTepirasTbCK плато ПТ-32,2 +2,9 мН/ы.Ед дан! сзхдчать про iнкорпоращю молекул пептиду.в л!-п!дн1 моногари, -в насл!док чого може зьинюнатися структура остан-кхх.

Ам1ноккслоги,що складаоть брадикхнхн, взаемодхыть з моношара-ш азолэктину у тзк!й послхдовност^аргтпн > пролхн >фен1лалан1н >глхщж >cepiH (рис.5).Саме ц1 ашлюкислоти зустрхчаютъся найчао-тхпе в структур! мембраноактквних пептид1в[Рибальченко В. К. ,1990] apriHiH-9S , прол1н-13%, фен!ладан!н-11%, гл!цин-11% , серии- 3%.

В1домо,-л везикули саркоплазматичного ретикулуму (CP) не м!с-тять рецептор1в брадик1н1ну [Brown J.F. .Whittle В. J.R. ,1992]. Сама ця модель була вибрана для дослхдкення взаемод!! цього пептиду з б1олог1чними мембранами. Результати досшдження дп брадшшйну на iHTeHci'iEHicTb флуоресценщх хлортетрацккл!ну (спещального зонду для Са2+) представлен! в табл.5.Ix анал1з св1дчить про те, щр-пептид в flianaaoHl концентрацхй Ю-4 - 10-3М на 23 - 46Z тдЕИщуе флуоресценщю цього зонду.Дан1 табл.5 вказувть на те, щр брадии-HiH сприяб накопиченню Са2+ всередшй везикул СР.Одна ia можлиео-стей ТЗК01 Д11 - блокування шлях!в витоку цих ioHiB.

При вивчешй змхн ГСП i ПГ в заяелшост! в!д концентрац!'! ан-г1отенэину-2 i браднк1н1ну в шдельних системах а моношарами азо-лектина в станов лено.ир анг!отёнзин-2 викликае характерн1 хнтенси-вн! гм!ни ГСП,а брадик!н!н-ПТ (рио.4). Це може св!дчити про б!льш вагомий внесок електростатичник взаемод!й в процеси адсорбцП ан-г!отензину-2 на л!п1дн! мокошари i значний вклад гхдрофобнкх вза-еиод!п в аналогхчних процесах адсорбцп брадикШну.

М&тодаш иатоиачного моделжвання були розрахован! uoauami геоц, -рпчкх структури анг1отенгшйв та брадик!н1ну в неполярному оозчинг (зод1) i на меж! posnosiay фаз водагфасфол1п1д. Пепткди в

шсдм

—их» ->-оо1м1а -»-яо —1СТМЮ — нк> — ища, —м> -*-м|Ыка

анг1отензин-2 анг1отензин-1 анг1отензин-2 анг1отензин-1 " Рис.З.Зкани граничного стрибка потенциалу V та поверхневого тиску 31 в процес1 взавмодП анг1отёнзину-2 (1,2) 1 анг1отензину-1 (3,4) з плазмагичними мэмбранаим еритроцит1в на мэл1 роеподхлу фаз еодний розчин 0,01 М КСЬ (2,4) та без додаткового введения соли_!___________ _____ _ __ ----------1

М-

1.0 Ю) м

Рис.4.3м1ни граничного стрибка потенщаду I/ та поверхневого тиску X в процес! взаемоди брадикшХну з азолектиновими мокошарааи.

\

--

Рпс.Б.Вм1ип гракпчкого отрпбгьз.потеицхалу т то. поверхнепого

ткску ЗГ в процесс вгзомодзл аминокислот, що входятъ до складу брадккШну г азолектиновими шношарами. _

Рис.б.Зьйни граничного стрибка потешцалу ^ в процес1 взавмодП ашкокислот'з моЕопарамк аголектину (2,4) 1 альбушку (1,3) -А; Б - при комб1нован1й ваазмодП брадтактну 1 амшоккслот в альбумином в процес! 1х адсорбц!! на азолекткнов! моношари.

неполярному середовивд не мазать стабильно! структура, але при переход! мели роз под i лу фаз вода-фосфолШд анг!отензшш маять вит-ягнуту-структуру, а молекула брадикхнхну створше дек!лька поворо-TÍB пептидного ланцгага.ЛШйк! posuipii молекул ангхотензтпэ скла дапть 2-2,5 ни в залежност1 в1д довжини пептидного ланцюга,брадн-KÍHÍHy - 2-2,2 нм.

РОЛЬ АЛЬЕУМШУ В ПРОДЕСГ ВЗАШОДП АШНЗКИОЛОГ S ЛШ1ДНШ1 Î.GKO-ШЛРАШ.

Одним э надрямив роботи було дослхдження поверхнево! актив-. hoctí та ЕзаемодП з л!п!дними монозарами альбум1ну з метою вив-чення можливост1 ам1нокислот та пептид!в модифхкувати б1лков! моношари (рис.б) .Р1вень адсорбцп Пбса для MOHomapia альбухану до-р1внюб'всереднъому.1,3*10~3 М/м2 при rniomi на молекулу в монозарх ■ 0,79 нм2. PiBeab адсорбцП Пбса на моношари азолектину дорхвюое 2,1*10~4 М/м2 при плопЦ на молекулу в модиф1кованих л1попротехно-вих моношарах 0,35 км2. Спхввхдкоггення молекул альбушну до лiiri-дхв становить 1:2,25. Встановлено, щр bmíkokhcjzotii глЩпк та rie-.. ТИД1Ш здатнх взаемод1яти з моношарами альбумхну, aie процес про-т1кз5 значно слабше в порхвняннх з аналогí4hhm явкщем при Еккори-станн! азолектинових моношар1в. Kpiw того, змхнокисдоти практично не модиф!кують адьбум1нов1 моношари,а лише адсррбуються на позэр-xhí останнхх (табл.1), що св1дчить про перевагу дШд - пептидно! взаемоды перед пептид - рецепторнш зв"язуванням в процесс! ад-сорбцП пептид1в на поверхню шйтш. Однак альбум1н ni дошлое вза-бмодхю брдцикШну.як i , aMiHOKHCiOT(acnapariHOBOï та гдутаьано-во!) э л!п!дними моношарами (рис.6) , що. очевидно Mas ф1з!олог!чне значения. ■

ПЕРВИНН1 МЕХАШЗЫИ ВЗАЙЮДН' ПЕПТИДIВ 3 ПЛАЗНАТИЧНИШ ИЕКБРАНАШ КЛ1ТНН.

Процесс взаемодП пептид!в з плазматичними мембранами кл!-тин можно розд!лити на етапи.Спершу пептид адсорбузться на повер-хн1 ПМ за рахунок поверхнево активних властивостеи. Межа переходу з гхдроф!льного середовкща у г1дрофобне s единим фактором,щр íhí-ц1юб nepexifl молекули пептиду з неактивного стану в активний для зв"яэування з рецептором;Цей процес можна описати сл!дуичим р!в-нянням СРубин À.E.,1987]: !

W- We +Wdd + Wdi + Wds + W£ + Wvd + Wda ; (2),

де У-внутр1шня енерг1я молекул, №е-енерг1я електростатично!_ез£з-, мод!Ï,эваембдГГ.Уа!-енерг 1я ' д!--

!

поль-1кдуковано'1 взаемодП, Wds - енерг1я дисперсхкно! взавмодн, Wg - г1дрофобна.енерг1я, Wvà - енергхя водневих зв"язкхв (донор), Wva- енерг1я водневих зв"я&к1в (акцептор).

Для порушення ц!б1' досить ла51лькш система необх!дн! незна-4Hi зрушення, цоб молекула перегрупувалась i П внутр1шня енерПя эыенашася.Таким зрушенняы буде,зг1дно законам термодинамики, пе-рех1д системи в меньш енергетично емяий стан, црб реад1зу_вались поверхкево актива властивостх молекули. Адсорбуючисъ на поверхн! розпод1лу фаз водний роэчин електрол1ту - ИМ,молекула пептиду ви-конуе роботу адсорбцП, котра описуегься виразом [George L..Gaines G.,19661:

W s RT * In С (1/RT * dH/dlnC) 3/ k (3), де W- робота адсорбцП.С- концентрадая пептиду,к- коеф!ц1ент переходу ыолекули на меж! розпод1лу фаз водний роачин електролхту -пов!тря (9*10~8).

Внутр1шня енерг!я молекул пептиду в процесп адсорбщх на по-верхна плазматичних мембран переходить, в роботу адсорбци i являв собою функщю: JfWdW-^liri^Wn ' (4)

де W -робота адсорбцП, яка пропорщйна стал1й внутр1шн1й енергП молекули пептиду. На другому erani молекула пептиду заглиблшеться в г!дрофа6ке оточення мамбранк.хоча внутр1вня енерг1я пептиду знаходится на досить стабильному енергетичному piBHi. На третьому eTani взаемодП з Ш молекула пептиду iHKopnopys в г1дрофобне оточення. Внутрианя енергхя молекули пептиду знаходиться на досить сталому енергетичному piEHi. К'леливо, вх.е - на цьому етаШ взазшд!я' пептиду з призводить до того, щр кого молекула мае стаб1льну кон-формац1ю. Причиною взаемодП пептиду з Ш можуть бути: 1). пептид утворюв CTiœti.моношари на поверхн! плазматично! usuö-рани;2). на поверх^ плазматичнох мембрани яке icnyotb ctîhkï моношари ainifiiB мембранного матриксу.кмр! за рахунок г!дрофобнос-Ti при досить Еисокому piBHi BijrbHOl eHepriï будуть такой адатнх до зниження рхвня внутрхшньо! eHepriï.

Отпд зауважитн, щр ефектами тако!' взаамодП на першому етапх буде зб1лыпенЕЯ ентропП система за рахунок гтн в струкг/pi л1-пхдного матриксу DM, а на другому eTani ентройя систеии буде зменшуватись за рахунок мембранних перебудов i йшв1рного утЕоре-ння iOHHKX каналхв. , •■•

. '-жниво, що вжэ на першому eTani молекули пептиду будут елек-тростатачно Еэаеыод1яти з лШдними шношарзыи - негативно заряд-

жен! групи л!гпд1в будут притягуватйсь позитивно заряженный фрагментами пептиду. Коли в 1 деталь мхж молекула!,® л!п!д!в ! пептиду зменшться до Ван-дер-Ваальсово'!, вэаемодП м!ж молекулами, прцз-зедута до зм!н в структур! самого лхп!днсго матрюссу пхд впливом

Мдрофобних взаемодхй.

Дек!лька фактор!в можуть гальмувати взаемод!» пептиду з рецептором, в !дводячи б!лок-б1лков! реакцП на другий план:1).Пепти-дний рецептор або фунгаЦональний б1лок знаходиться в мембранг.але не форыув монолари,а пронизуё И наскр!зь. 2). Пептидн! редептори або мембранн! ферменти пост!йно энаходятся в неактивному станх ! активуються Ильки в процес! за"язувакня з пептидом.

Таким чином, в робот! встановлен! мембранн! механ!эш азаемо-4X1 анг!отензин!в I брэдикШну з плазматичними мембранами кд1-гин. 0триман1 в ход1 досл!джень докази мембранно! активное^ пеп-гид1в дозволягать по-новому розглянути проблему молекулярних меха-пзмхв эв"язування регуляторних пептид1в з мембранами.

Представлена в робот! занежнгсть мембранотропко! активност! 1ептид!в в1д 1х концентрац!й б доказом 6з.олог1чно1 активност! ма-шх иль костей нейротрансм!тер1в.Потрапивши в кровяне русло,моле-сули пептид1в не можуть з достов!рн!сгтю потрарлятя на плазматич-гх мембрани кйтин без додаткових енергетичних затратному тар бу-[уть атакован! значноп к!льк!стти фермекНв. Необххднои умовою по-•рапляння пептид!в на плазматичн! мембрани кд!тин е поверхнева жтивнЮТь останн!х, що поясшобться швидким виходом поверхнево 1Ктгано1 речовини на межу розпод1лу фаз.

' ■"Здатн!сть ам!нокислот ! лШд!в формувати смектичн! шари за гагам "хазя1н-г!сть" створюе предумови до 1х взаемодП, як! мож-иво мали мЮце ще до виникнення кл!ипш в коацерватн!й крапл! ! абуть е б!льш давн!,н1ж л!ганд-рецепторн! взавмодх! .Зъйна стру-тури иембранних л!п!д!в при взаемодП пептид1в з плазматичними ембранами кл1тин 6 причиноп формування л!ганд-рецепторного ком-лексу в мембран!.Взаемод!я окремих ам!нокиолот э модельними 1 !олог!чйими мембранами сп1вв!дносна в частотою виявлення цих м1нокислот в мембранотропних пептидах.

- 16 -висновюг

1.Лнг1отензинам'пригаманна поверхнева активн1сть,вони ввабмодхютъ s фосфол!тдктш монопарами,структурами шзрхв, сформованими з фракцП плззматичних мембран ернтроцитхв та л1п1дкими б1молеку-лкрними мембранами. Гака воавмод1я ewiraae упаковку Д1п1дких молекул та супроводжуеться утворенням 1онких кзнал1в в БЛМ. й.БрадикШн BaasMOflis э л!п1дними моношараыи та s нс-м&ракаж езркоплазматичного ретикулуму скелетккх м"яз1в,1цр супроводжуенься ыодк$1кац1еа ф1зико-х1м1чнил влзстивостей мембран - . пхдвиценням поверхнеЕого ткску i граничного стрибка потенщалу моношар1в та ебьишкнням "кзлыде201 " EMHOCTi везикул ретккулуму.

3.Альбуьан.якому тага».притамзнна поверхнева активн1сть,не Ильки сам BsaswofliE а 'лШдш-аги моношар&чи.а й п!дсилюв ефект взаемодП брадик1к!ку з цими структуруми..

4. Ззпропоновано модель взавмодН дослхджених нейропептщцв э мо-ношарозими л1глдн}рш моделями мембран та з мембрана,ш ерктродат!в i езркоплазматичного ретукулуму. На першому erani вгавмодП anri-отензкни та брэдшингн адсорбуиться на поверхн! мембран за раху-нок електростатичних зе"язк1в з полярними головками л1п!д1в, на другому erani молекули пептвд1в 1.нкорпорують в лШдний матрико за рахукок г1дсофобних взземодш.

5.0тримзн1 експериментальнх дак1 про взаемодгю ангхотензшпв та брадикШну з щтучкими та б1олог!чниыи меыбранаыи, як1 не мають рецептор1в до кагваних пептидхв, а урахуванням даних сучасно! л1-_ терзтури,Е1д1грае валливу роль ладного' матрикоу мембран у спри-йнятт!, класифхкацП та трансформацп енерг11 aoBHicKix стимул^ в енерНю бюлогхчяого збудження. • • ' '

СПИСОК P0EIT, ОПУШПСОВ/ННХ ПО ТЕШ ДИСЕРГАЦН: 7

1.Рыбальченко В.К..Гевод B.C. .Шамонина A.M.,Могапевнч Б. Р. Взаимодействие брадикиника и составляющих его аминокислот о липиднши. монослояш! // . Еюлл.зкспер.биол. и мед.-1991.-Т.112,Н7.-С.64-55.

2.Рыбаяьченко В.К.,Гевод B.C..Решётняк И.Л..Шашника A.M. Взаимодействие ангиотекзинз с липядными монослоями //Балл, зкепер.би-ол.и мед.-1993.-Т.115,N7.-C.92-94.

3.Ркбальченко В.К..Гевод B.C..Шамонина A.M..Решетняк И.Л. Поверхностная активность ангиотекзинз //Еюлл.экспер.биол.и мед.-1993. -T.llb,N7.-C.52-54.- ' . .■ I

4.Могилевич Б.Р. ,Шамон1на A.M. , Рибатьченко B.K. Взаемод1я aMiHO-кислот,що еходять до складу нейропептщцв з лШдними моношзрами //Молек.генетика i б1оф1зикз.-1992.-Вип.17.-С.51-54. б.Шамонхни A.M.,Могклевич В.Р.,Рибадэченко В.К.,Горд1екко В.М.По-верхнева активн1сть ам!нокислот, щр входять до складу брадккггйну i субстанцп Р//В1СКИК Ки1"в.ун-т,б10Л.-1993.-Вип.25.-С.55-58.

6.Рибальченко В.К. ,Шзмон1на A.M..Омельченко О.М. .Еовитн Б.Л..Ситник Т. В. Взаемод1я ам1нок1слот з б1молекулярнкш лш1дними мембранами //В1сник Kn'iB.ун-т,610л.-1993.-Вип.25.-С. 70-72.

7.Рыбальченко В.К..Островская Г.В..Сафтенку Е.Э, ШамонинаА.М.,Мо-гилевич Б,Р..Пастух A.B.,Чуб И.Л.О первичных механизмах'взаимодействия вазопресскна, окситоцина и брадикинина с биологическими и искусственными мембранами//Тез.докл."Нейрональние механизмы регуляции висцеральных органов и систем.-Томск.-1989.-С.215-216.

8.КаплуненкоН.А.,Рыбалъченко В. К. Шамонина A.M.Взаимодействие брадикинина с липиднкми монослоями//Тез.докл."Проблемы гастроэнтеро-логии"Днепропетровск.-1988.-С.102-103.

9.Рыбальченко В.К.,Гевод B.C..Омельченко A.M..Шамонина A.M.,Моги-левич Б.Р.Мембранотропная активность ангиотензина //Тез.докл."Организм и среда" Бухара.-1992.-С.77.

Ю.Ркбальченко В.К..Корлак А.Л..Могилевич Б.Р.„Шевчук П.Н., Пелнх П.Ф..Шамонина А.М.Мембранотропная активность ангиотензина, бради-кинина.пентагастрина,субстанции Р и составляющих их аминокислот и их регулирующее воздействие на эффекторные клетки//Тез.докл."Ней-рофармакология на рубеже 21 века"-Санкт-Петербург.-1992.-С.188.

11.Рибачьченко В.К. .Островская Г.В.,Могилевич Б.Р. ,Рибальченко Р.

B.',Шевченко С. 1.,Шзмон1на А.М."Липидный" путь взаимодействия пептидов с мембранами клеток // Тез.доп. "Актуакьн! проблеми ф1з1о-ЛОг1Г'-Ки1В.-1992 С. 15. '

12.Шамон1на А.М.Взаемод1я анг1отензину-1 о б1молекулярними л1п1д-ними мембранами//Тез.доп. 1 з'Чзд Украхнського б!оф1зичного това-РИСТВЗ.-КИ1В-1994.-С.255-256.

13.Шзмон1на A.M. Взабмод1я анг1отенздау-1 з лШдними моношарами //Тез.доп.14 з"1зд Укра!нського ф1з1ологхчного товариства-.Kn'iв.-

C. 98.

14.Рыбальченко В.К..Островская Г.В.,Могилевич Б.Р..Шамонина A.M., Лукошко O.A. Эффекты регуляторных пептидов, при взаимодействии с липиднымы мембранами // Тез.докл.6 симпозиум по биохимии липидов Санкт-Петербург.-1994.-С ГЗбТ

- so -

Шамонина А.М.Мембранотропная активность ангиотензинов и бра-дикишша как фактор их биологической активности.

Диссертация на соискание ученой -степени кандидата биологических наук по специальностям:03.00.11-эмбриолагия,гистология,цитология; 03.00.04-биохимия. Киевский университет имени Tapaca Шевченко. Киев.19.35.

Защищается 14 научных работ, содержащих теоретические и экспериментальные исследования. Впервые установлена мембранотропная активность регуляторных пептидов ангиотензияа-1, ангиотензина-2, брадикинина и некоторых аминокислот, входящей в состав пептидов. Исследуемые вещества взаимодействуют как с модельными ¿шггидны-ми мембранами, так и с.плазматическими мембранами эритроцитов за счет поверхностно активных свойств.Пептиды'и аминокислоты модифицируют поверхность липидного матрикса плазматических мембран.Имплантация ангиотензинов в бислойные липидные мембраны сопровождается изменениями электрической емкости и проводимости мембран и приводит к формированию ионных каналов. Показано, что альбумин за счет собственной мембранотропной активности усиливает взаимодействие брадикинина и аминокислот с липидными моносдоЯмИ.Разработана модель, которая позволяет прогнозировать взаимодействие регуляторных нейропептидоа с плазматической мембраной клеток. ShaTOnina A.M. The membrane tropic activity' angiotensins and bradykinin • 1 ; ■

Thesis for Ph.D. degree in biological sciences on specialities: 03.00.11-embriology,histology,cytology and 03.00.04-biochemics. Taras Shevchenko University, Kiev 1995. : '

There are defence of 14 scientific-works containing: theoretical and experimental researches.The peculiarities of amin'oacid sequence of membrane tropic regulatory peptides; were determined for the first time.The methodical approach to prognosticate the membrene tropio activity of regulatory peptides was devised. It vss shorn that angiotensins and bradykinin modificated lipid monolayers by incorporating between lipid molecules; as a result of angiotensins insertien into ВШ it was changes af electrical conductivity of the membrane,can form potential dependent ion channels. ■ .

KMHOai слова: регулятора пептиди,мембранотропна активн1сть, 6i-

ологхчяа мембрпнл, шгу-чн i исмбргшк.