Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему

Изучение клоновых подвоев абрикоса в условиях Северной Лесостепи Украины

ВАК РФ 06.01.07, Плодоводство, виноградарство

Автореферат диссертации по теме "Изучение клоновых подвоев абрикоса в условиях Северной Лесостепи Украины"

МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬІЮГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРКАВШИ АГРАРНИЙ УНІВЕГСИТЕТ

На правах рукопису

КІЩАК Юрій Петрович

ВИВЧЕНИЙ КЛОНОВИХ ПІДІ4КП АБРИКОСА В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНІ,

Спеціальність 06.01.07 - плодівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ст;угіеня кандидата сільськогосподарських наук

Київ 1994

Роботу виконано в Інституті садівництва Української академії аграрних наук .

Наукові керівники:

. член-кореспондент РАСГН, доктор сільськогосподарських наук, професор Г.В.Єрьомін; ’

кандидат сільськогосподарських наук» старший науковий ‘ співробітник М.С.Шевчук.

Офіційні опоненти: ’

член-кореспондент АТНУ, доктор сільскогосподарських . наук В.Г.Лисанюк; . ( ,

кандидат сільськогосподарських наук, доцент В.І.Негода

Провідна організація - ' .

' Уманський сільськогосподарський інститут

• Захист відбудеться /-С7~СУ^0 1994 р. о ¿^годині

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д СІ.05.01 в Українському державному аграрному університеті за адресою: 252041. Київ-41, вул.Героїв оборони, 15, корпус..'?, аудиторія

Прохання взяти участь в обговоренні дисертації під час захисту або надіслати відгук на автореферат, завірений гербовою печаткою, на адресу: 252041, м.Київ-41, вул.Героїв оборони, 15, сектор захисту дисертацій. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного аграрного університету.

Автореферат розіслано '£&/" 199 Ут>.

Вчений секретар Спеціалізовано*- вченої ради ' ^ ' ' '

иьндадат сільськогосподарських' наук-ч^^^з?В.С.ХІЛШЧ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Абрикос с цінною плодовою культурою, пло-іи якої придатні для споживання як у свіжому, так і у вигляді проектів технологічної переробки.Площа насаджень піц цісю культурою в 'країні на кінець 1992 р. становила 23,8 тис.га, в тому числі иодоносних 18,3 тис.га. Продуктивність їх залишається низькою, [ересічна врожайність абрикоса за 1986-1950 рр. не перевищувала

9,3 ц/га. Це передусім пояснюється періодичністю плодоношення та [евисокою зимостійкістю квіткових бруньок. В той же час досліджєн-ія показують, що використання зимостійких високоврожайних сортів ; форм абрикоса селекції Інституту- садівництва Української акаде-гії аграрних наук забезпечує одержання в зоні північного Лісосте-іу України високих і стабільних рівнів його врояайності. Звідси іипливають реальні передумови для створення інтенсивної промисло-гаї культури абрикоса в даному регіоні.

Одним із основних шляхів інтенсифікації вирощування абрикоса : закладання скороплідних низькорослих високопродуктивних населень, які забезпечували б стабільну врожайність і високу якість їлодів. Досвід розвитку світового садівництва показує, що нині айєфективнішим типом промислового саду абрикоса є сад на слабо-юслих клонових підщепах, що дає можливість розміщення більшої ількості дерев на одиниці площі. Необхідність заміни традиційної ;ідщепи для абрикоса - сіянців жерделі зумовлюється тим, що вони сильнорослими, характеризуються невирівкяністп дерев і не забез-ечують стабільність врожайності. .Кращі ж форм клонових підщеп брикоса позбавлені цих недоліків, однак в Україні комплексне ви-чення їх не проводилось. Останнє й визначає актуальність теми ди-ертаційної роботи. '

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень є виділення для мов північного Лісостепу України кращих клонових підщеп абрикоса іітчизняної та зарубіжної селекції, що відзначаються високим коє-ііцієнтом розмноження, доброю вкорінвваністю зелених живців, зи-остійкіст», стійкістю до захворювань, сумісністю з районованими а перспективними сортами, а також забезпечували б високу продук-ивність дерев у саду. . • '

В завдання досліджень входило:

- вивчення особливостей росту клонових підщеп абрикоса в маточ-

но-яиЕцевому са.цу, морозостійкості їх кореневої системи та здатності до вкорінення зеленими живцями, а також приживлюваності вкорінених живців у першому полі розсадника;

- дослідження особливостей росту і будови кореневої системи однорічних саджанців, сумісності клонових підщеп з районованими та перспективними сортами абрикоса, а також визначення якості саджанців, продуктивності чергового поля розсадника, економічно ефективності вирощування їх на клонових підщепах;

- виділення серед підщеп, які вивчалися, кращих для проміжки: вставок з метою прискореного розмножування саджанців абрикоса способом зимового щеплення у закритому грунті;

- визначення ступеня впливу клонових підщеп на біометричні п раметри росту дерев абрикоса, на особливості будови та розміщен ня їх кореневої системи, їх сумісність та морозостійкість, врожайність насаджень і біохімічний склад плодів.

Наукова новизна досліджень. Вперае в Україні проведено ком лексне вивчення клонових підщеп абрикоса, в результаті якого;

- виділено дві слаборослі підщепи (Дружба і ВВА-Ї), що харак

теризуються високим процентом укорінення зелених живців (більше 75 %) і виходом стандартних саджанців (на 30-35 % більше, ніж н сіянцях жерделі'), доброю сумісністю з районованими та перепекти ними сортами, морозостійкістю кореневої системи (на рівні сіянц ■лерделі); •

- з восьми підщеп, які вивчалися, найкращими для проміжних вставок вияелєні слаборослі форми Алаб-І, ВВЛ-І і Дружба;

- остановлено, що підщепа Дружба найбільш придатна для закла

дання інтенсивних насадаень абрикоса в умовах північного Лісост пу України; дерева, щеплені на цій підщепі, були нижчі на 25% (сильнорослі сорти Червонощокий і Дзтекський) і на 46-49 % (сер дньорослі Колгоспний, і Поліський великоплідний), ніж на сіянцях пердел і; вони характеризувалися компактною кроною, відзначалися доброю сумісністю, нормальней якірністю кореневої системи та би соков продуктивністю (в середньому в 2,5 раза вище, ні« на сіян цях жерделі); ■ .

- визначено кількісну залежність товщини кори підщепи з сумі нісїю сорто-підцепних комбінацій абрикоса в саду у дерев 3-4-рі ного віку, що дозволяє ефективніше проводити діагностику несумі пості прищеплювальних компонентів у насадженнях. .

І

Практи-гна цінність роботи. На підставі результатів досліджень за комплексом господарсько цінних ознак для використання у виробництві садаанців абрикоса відібрано кращі слаборослі клейові підщепи Дружба і ВВА-І, а також інтеркаляри Алаб-І, ВВЛ-І і Дружба.

Вперше виділено в саду слаборослу клонову підщепу Дружба,що дозволить рекомендувати її при закладанні інтенсивних насаджень абрикоса з щільним садінням дерев, які раніше встучапть у товарне плодоношення, ніж дерева, прищеплені на сіянці жерделі. Крім того, ця підщепа забезпечує високу продуктивність абрикоса в умовах північного Лісостепу України, де ця культура не мала промислового значення.

На захист виносяться такі основні положення:

- виділення кращій за комплексом господарсько-біологічних оз-

нак клонових підщеп, а також використання їх для проміжних вставок з метою збільшення виходу саджанців.з одиниці земельної площі і поліпшення їх якості та створення інтенсивних насаджень абрикоса; ' .

- встановлення кількісної залежності між товщиноп кори прищепи і сумісністю сорто-підщепних комбінацій цієї культури 3-4-річ-ного віку, яку можна застосовувати для діагностики несумісності прищеплюваних компонентів у саду.

Реалізація результатів досліджень. Виробниче випробування результатів досліджень проходить в дослідній господарствах Інституту садівництва УААН: "Новосілки" Києво-Святошинського району Київської області, де впроваджено спосіб вирощування садивного матеріалу абрикоса на клонових підщепах на площі 0,3 га, і "Фастівське" Фастівського району цієї ж області, де в 1988 р. закладено сад на клонових підщепах загальною площею 1,8 га. • В 19921993 рр. висадаено сад абрикоса на перспективних клонових підщепах в бурякорадгоспі ім.Лєніна Кегичісського району Харківської області на площі 4 га.

Апробація роботи і публікація результатів досліджень. Основні положення і результати досліджень доповідались і обговорювались на засіданнях Вченої ради Інституту садівництва УААН в 19911993 роках, на конференціях молодих вчених і спеціалістів в м.Києві (1991 р.) і в Закарпатському інституті агропромислового виробництва (с.Нижні Ворота, 1993 р.). За матеріалами дисертації опубліковано 3 статті.

Обсяг і структура дисертаційної -роботи. Основний зміст робс ти викладено на 200 сторінках маиннописноґо тексту і включає 48 таблиць і 24 рисунки, в додатках наводиться 8 таблиць, 5 рисунків та 3 акти про впровадження.

Структура роботи: Еступ, сім розділів, висновки, рекомендації виробництву; список використаної літератури охоплює 250 нар менувань, в. тому числі 87 - іноземними мовами.

ОБ’ЄКТИ, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ' -ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження проводилися в I990-IS92 рр. мє толами стаціонарній польових (усього шість) і ллбораторно-польо-вих дослідів на'етапі від маточно-живцевого саду до другого полг розсадника в дослідному господарстві "Новосілки" і в саду дослі; ного господарства "Фастівське" Інституту садівництва УААН. Обиді господарства знаходяться в зоні північного Лісостепу України.Об1 ктами досліджень були 14 клонояих підщеп абрикоса і 2 інтеркаляї ні сорти сливи (табл.І), а такте сорти абрикоса Червонощокий,Ко; госпннЯ, Лютежський і Поліський великоплідниЯ.

В маточно-живцевому саду (польовий дослід І) досліджували силу росту, продуктивність маточних дерев клонових підщеп абрикс са та їх стійкість до захворювань. Досліджувались підщепи АП-І, АП-2, Памірський tí 5, Бессзя, Апомікт, Бессея х алича, ВАА-2, Дружба, виїпня повстиста, ВВА— І, ВСВ-І, Весняне полум’я, Зелена колона. Як контроль використали клоаову підщепу АП-І. Дослід заі ’.ладено в I9S3 р. Сузма садіння маточних дорев Зхім (3333 дер/п Кількість їх у варіанті становить 15, повторність досліду триразова. ...

■В досліді 2 вивчали укорінюваність перелічених вище клонових півдеп зеленими жиецпми.. За контроль взято підщепу АП-І.Схеї садіння иивців у плівковій теплиці з туманоутворивальнею устаної кою - 7x5 см. (266 шт./м^). У коленому варіанті по 90 живців у трі разовому повторенні. ' .

В досліді 3 (перше поле розсадника) досліджували приживлюваність клонових підщеп, їх підхід до окуліровки в перлому пол: розсадника, а також їх вплив на ріст щеплених рослин, будову кореневої системи та вихід стандартного садивного матеріалу вивча: в досліді 4 (друге поле розсадника). В 3-му і 4-му. дослідах як

Об’єкти досліджень

Таблиця І

Підщепа

Походження

Примітка

Сіянці жерделі АП-І

АП-2

Памірський # 5

Бессея

Апомікт

Бессея х алича ВАА-2 '

Лгсепіаоа vulgaris

Prunus cerasiforax Per- Виведена на Кримській sica vulgaris ДСС ВІР Єрьоміним

ДР.csrasifera х P.Sftli- Г.В.,РябОЕОЮ І.М. , сіпа) х Pérsica vulcario Гнезділовим Ю.А.,Си-

Друяба

Вишя повстиста БВА-І

ВСВ-І

var.n^ctarina/

Pérsica kansuenais Microceracus pumila Гаплоїд під стимуллтив-ного апоміксіса Ц.pumila х P.oeraaifera.

/(U.punila х A.vulgaris) х p.cerasifera/

\

U.punila x A.vulgaris

Minrocerasus tomentosa H.tomentosa x P.cerasifera '

ií.incana x Ы.tomentosa

макіноа С.В. та in.

Виведена е ІС УААН Шевчуком М.С.

Виведена в НДЗІСНС Єнікеєвим Х.К.

Виведена на Кримській ДСС ВІР Єрьоміним Г.З. спільно з Шевчуком М.С. Виведена у ВІГСПК Нко-влевим П.Н. спільно з, Єрьоміним Г.В.

Виведена на Кримській ДСС ВІР Єрьоміним Г.З., Гнезділовим Ю.А.,Гав-ршем В.Ф. .Гасаногям А.С.-о.,Туровськоп Л.А. та ін.

Зелена колона

■я

Весняно полум’я Алича Червоний прапор х х китайсько-американська слива Тока

Китайсько-американська слива Тока х алича Іона P.ceгasifeгa II 5х А.уиїдагіз Сіянець від вільного запилення Угорки яванської Кубанський карлик* Угорка Вангенгєйка х суміш

пилку сухо$руктових сортів СЛИЕИ

* Ці форми використовувалися ли’яп як інтерхз.трні нставкк.

Алаб-І

Єлген*

контроль використовували основну районовану підщепу абрикоса -сіянці жерделі. На піддослідні підщепи окулірували сорти Червонощокий, Колгоспний, ЛїотежськиЬ, Поліський великоплідний. Висаджували підщепи за схемою 90x15 см (74,1 тис.шт/га) по 50 рослин у варіанті в триразовому повторенні.

Дослід 5 був присвячений вирощуванню саджанців абрикоса, щеплених на сіянцях жерделі з інтеркалярами слаборослих підщоп Ал-б-І- вг'ня повстиста, ВЗА-І, ВСВ-Т, Веснгле полум’я, Дрг,>:ба, а тако* слаборослих сортів сливи' Єлган і Кубанський карлик із зимових щеп у закритому грунті. Щеплюваний сорт Колгоспний.Контролем служили сіянці жерделі. Цепи висадаували за схемою 50x10 см (200 тис.шт/га). Кількість рослин у варіанті - 50 у триразовому повторенні. ■ '

В досліді 6 вивчали основні господарсько-біологічні показники дерев абрикоса 1988 року садіння. Підщепи - сіянці жерделі (контроль), АП-І, ВАА-2, Дружба. Сорти - Червонощокий,Колгоспний, Лютетеький і Поліський вєликоплідний. Схема садіння-6х4м (416 дер/га).У ідашому варіанті по 15 дерев у триразовому повторенні. ‘

Дослідження приживлюваності клокових підщеп та їх здатності

до розмноження зеленими киецями, ревізію окуліровки.а також біометричні виміри підщеп і садаанців проводили за методикою УНДІС (1990). Кількість і якість стандартних саджанців абрикоса у варіантах досліду визначали відповідно до вимог ОСТ 10126-80. Фенологічні спостереження, біометричні виміри дерев у саду, обліки цвітіння та формування плод і з проводили за методикою ВНЯІС(І9'Д).

Типи несумісності щеплюваних компонентів визначали за методикой В.О.Коровіна (1979). Гістохімічну реакцію на крохмаль на них у поздовжніх анатомічних зрізах місця "ростання в с.адаанців і дерев проводили за О.І.Барськон (1962). Товщину кори дерев абрикоса визначали за методикою' и.їасіауа, б.Воий. (1978).Зимостійкість кореневої системи юіонових підцеп і дерев абрикоса вивчали польовим методом, а токсх оа допомогою прямого проморожування (Соловкова М.0., 1982). Архітектоніку кореневої системи дослід-куваля мотодом «оксліту за изтсдикся В.0.Колесникова (1962). Облік урожайності проводили зважуванням плодів з кожного облікого-го дерега. Серозна (.асу"плода визначали шляхом зважування 200 плодів у всіх .повтореннях. Визначали тако:к вміст у плодах сухік розчинних речовин за допомогса рефрактометра; загальну кількість

Сукрів - за В.Л.Возкесенським, загальну кислотність - об'ємним іетодом (титрування 0,1 Н розчином лугу ИаОН), аскорбінової ки-:Лоти - за Мурі. ■

Для обгрунтування оптимальних параметрів і схем розміщення іасадчсень абрикоса на клоновій підщепі Дружба використовували іетодики М. В.Агафонова (1983) і 3. Крамера (1987). Економічну іцінку вирощузання однорічних саджанців абрикоса проводили нормативним методом за "Методикою економічної оціни1* типів насад-;ень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологіч-іих досліджень у садівництві" (Шестогіаль О.М. ,1992). Статистичну ібробку даних досліджень виконували за методиками В.Г;Бсяьфа (1966)

: Б.О.Цоспсхова (1985) з використанням комп’ютерної програми "Ста-’истика", розробленої у відділі розсадиицтва ІС УААН (Бублик М.О.,

:990). 1

Клімат у зоні північного Лісостану помірно континентальний.

¡ередня температура повітря в роки досліджень за квітень-вересєнь :тановила 14,5-15,7 °С при середній багаторічній Т5,4 °С. Різких інижень її за цей період не відзначено. Тільки в лютому 1991 р. :інімальна середньомісячна температура дорівнювала -5,9 °С,що на :,0 °С нижче за середню багаторічну. Зими 1990 і 1992 рр. виявишся теплілими (середньомісячна температура за січень становила іідповідно -0,5 і -2,5 °С, або на 5,5 і 3,5 °С вище, ніж середньо-іагаторічна).

Кількість ог.адів становила 506-580 мм при середньорічній

¡97 мм. ' ■

Грунт дослідної ділянки в ДГ "Новосілки" ІС УААН темно-сірий

іпідзолений легкосуглинковий на карбонатному лесі, середньо забез-

іеченкй органічними речовинами. Вміст гумусу в орному шарі 1,92 %.

І дослідному господарстві "Фастівське" ІС УААН грунт - чорнозем

типовий легкосуглинковий на карбонатному лесі. Кількість гумусу в

ірному шарі - 3,0%. ’

, ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

КЛОНОВІ ПІДЩЕПИ АБРИКОСА В МАТОЧНО-ЖИВЦЕВОМУ САДУ

За силою росту в маточно-живцевому саду підщепи, цо досліджувалися, були поділені на сильнорослі з висотою маточного дєрога іеред зимовим обрізуванням в межах 2-3,2 м (АП-І, АП-2, Паміргь-

кий К 5, ВАА-2), середньорослі з висотою дерева 1,5-2 м (бессеях х алича, вишня повстиста, Дружба, Весняне полум’я, Зелена колона) і слаборослі (ВСВ-І, ВВА-І, Апом^кт, Бессея) - нижче 0,7-1,5 м.

Вихід живців з однієї маточної рослини залежав від сили росту підщепи та її здатності до утворення пагонів. Від сильнорослих підщеп АП-І, АП-2, ВАА-2 та від середньорослих Дружба, вишня повстиста, бессея х алича отримували по 123-203 пагони,або 411-677 тис чт/га при схемі садіння Зх І м. Від решти форм одержувані' по 65-85 пагонів (220-280 тис.шт/га). З одного пагона сильно- та се-редньорослих форм нарізали по 3-4 живці доажиною 15 см,а від слаборослих - по одному-два. При такій продуктивності можна отримувати з І га від 0,5 до 2,0 млн штук зелених жив"ів залежно від форми підаепи. ■

Найстійкішими до грибкових захворювань у маточно-живцевому саду виявилися клонові підщепи Дружба, ВВА-І, АП-І, АП-2, ВСВ-І. Вони ж, як ми аже бачили вище, були й найпродуктивнішими.

. ' РОЗМНОЖЕННЯ КЛОНОВИХ' ПІДЩЕП ЗЕЛЕНИШ ЖИВЦЯМИ

Укорінюваність зелених живців клонових підщеп абрикоса. Дослідженнями встановлено, що практично всі клонові підщепи, які вивчалися, розмножуються зеленими живцями в теплиці за умов штучного тумаку. Такий спосіб розмноження є основним для них. Підщепи .Дружба, ВВА-І, АП-І, Апоиікт, бессея, бессея х алича, ВАА-2, АП-2 ВСВ-І, вишня повстиста і Весняне полум’я характеризуються доброю укорінвваністю зелених живців - 70,7-88,7 %, а Зелена колона - задовільною (50 %). Нг.йгірле укорінювалася підщепа Памірський № 5 -

19,3 %.

Період укорінення підщеп, що досліджувалися, коливався від 7 до 10 днів, за винятком підщепи Памірський )<■ 5. В останньої цей період тривав 18-20 днів. Оптимальним строком зеленого живцювання клонових підщеп мбрикоса є період активного лінійного росту, який припадає на перау декаду червня.

Процент укорінення зелених живців у цей період на 17-19 % більший порівняно з іншим;! термінами. Кивці з апікальної частини пагона укорінюються на 12-19 % більше, залежно від форми підщепи, ліж живці з медіальної ч-а базальної частин. _ , '

Ріст укорінених живців. Діаметр штамба укорінених живців клонових підщеп варіював'Від 3,7 (Апомікт) до 6,2 ык (Щ-2),п їх ви-

сота - відповідно від 23,9 до 39,7 сн. Сумарна довжина коренів у сіянців жерделі становила 2,6, а в кленових підщеп коливалася від 4,5 (Бессея) до 8,3 м (Зелена колона та Весняне полум’я'/.Це свідчить про те, що підщепи, отримані в результаті зеленого живцювання, за своїми параметрами відповідають стандартам на підщепний матеріал.

Морозостійкість кореневої системи. На підставі даних про штучне проморожування кореневої системи вкорінених живців підщепи, що вивчалися, поділено на такі групи: високоморозостійкі (витримують проморожування при температурі -14 °С) - Бессея,Апо-мікт, випня повстиста; морозостійкі (-12 °С) - сіянці жерделі, Дружба, ВВА-І, ВАА-2, ВСВ-І, бессея х алича; слабоморозостійкі (-8...-10 °С) - АП-І, АП-2, Памірський № 5, Зелена колона, Весняне полум’я.

ВИВЧЕННЯ КЛОНОВИХ ПІДЩЕП У ПЕРШОМУ ПОЛІ 'РОЗСАДНИКА '

Приживлюваність підщеп. За роки досліджень приживлюваність клонових підщеп абрикоса була на досить високому рівні - 90 % (66,6 тис.пт/га), що пов’язано з високою регенераційною здатністю їх кореневої системи. У контрольної підщепи (сіянці жерделі) цей показник був дещо нижчий - 73,2 % (54,2 тис.ит/га).

Стан підщеп у першому полі розсадника. Одним з головних показників технологічності підщепи с діаметр її штамба перед окулі-ровкою. До цієї операції, були придатні практично 100% підщеп, але найбільший діаметр штамба перед неп був у Дружби, Памірського № 5, сіянців жерделі, АП-І, АП-2, ВАА-2 (від 10,1 до II,І мм), а після закінче:шя вегетаційного періоду - від 12,9 до 17,2 мм.

У підщеп Памірський К 5, АП-І, АП-2, ВАА-2, Дружба в період після окуліровки відзначено потовщення штамба на 3,2-6,2 мм,що призводило до запливання вічок. Тому цю операцію на згаданих підщепах слід робити способом вприклад, а при осінній ревізії зняти обв’язки, щоб попередити запливання і загибель вічок.

Найкращим, періодом для окуліровки досліджуваних підщеп абрикоса є третя декада липня - друга декада вересня п такій послідовності: АП-І, Памірський Jf 5, АП-2, віганя повстиста,ВЗА-І. Весняне полум’я, Зелена колона, бессея х алича, ВАА-2, J’pvff';1, сіянці жерделі, Бессея, Аломікт. Найвищу пр:г-~иьтю?гіність яяоиу-

льованих вічок (за результатами весняної ревізії) відзначено в сіх сортів абрикоса, щеплених на Дружбі, ВВА-І, ВАА-2, сіянцях жерделі - 69,1-80,1 % від числа заокульованих.

Ступінь пошкодження грибковими захворюваннями підщеп, які вивчалися, за роки досліджень не перевищував І бал.

. ДОСЛШЕДОЯ ПШ1ЕП В ДРУГОЇ ПОЛІ РОЗСАДНИКА '

Особливості росту садкаицтв абрикоса на клонових підщепах 1 їх 'сумісність. Встановлено, що різний ступінь сумісності щзшшві льних компонентів істотно вплинув на висоту і діаметр штамба однорічних саджанців абрикоса. Доброю сумісністю з сортами цієї к; льтури, що вивчалися, відзначаються клонові підщепи Друиба та ВЕА-І, в яких діаметр втамба становив у середньому І4,В-І8,4 мм а висота садканців - 142,7-155,1 см, тоді як у контрольної підщі пи (сіянці .-герделі) ці показники були ка рівні 16,4-17,5 №4 і 130,6-142,1 см відповідно. Отже, садяанці на цік клонових півде-пах за параметрами надземної частини відповідають вимогам ОСТ І0І56-88. У несумісних сорто-підщспних комбінацій (Апомікт, Бес-сея, вианя повстиста, ВСВ-І, Весняне полум’я, Зелена колона) дії метр штамба варіював від 12,5 до 13,3 мм, а висота садканців -від 60,0 до 119,8 см, що значно никче за ці відповідні показник! у сіянців жерделі.

Коренева система однорічних саджанців абрикоса відзначала^ добрим ростом, особливо щеплених на Дручбі, ЕЗА-І, Зелена колонг '.Весняне полум’я. Зггалька довт.ина коренів у саджанців, щзглекнк на ці підщепи, становив 86,2-126,8 м, або на 1^,7-290,8 % білі ще, нік у сіянців кердеяі (43,6 м).

Віиід стандартних саджанців за роки досліджень був наПвігд; на клонових підщепах Друдба,- ВЗА-І, ВАА-2 (41,2-47,1 тис.шт/га), або більше ніж у контролі (31,6-35,3 тис.) на 30-35% (табл.2). Серед сортів за цим показником виділяються Колгоспник і Поліські великоплідний (42,7-47,1 ткс.ит/га).

Економічна вйактиімійть міропувания однорічних садганпів ас рпкоса. Дослідження показали, що використання клоноиог підщеп а С рякоса с економічно вигідним (табл.З). Так, вирощування однорічь саджанців цісї культури на підщепах Дру.сба ти КВА-І дозволяє отримувати 178,3-193,1 тис.крб/га додаткового прибутку (в цінах 1952

Таблиця 2

Вихід стандартних саджанців абрикоса,

тис.шт/га (1990- 1992 рр.)______________________

Підщепа Сорти

Червоно- щокий Колгосп- ник Лютенський Поліський велико ПЛІ ДНИ Я

Сіянці жерделі (к) 33,6 36,3 СО нн 35,3

АП-І 30,3 31,1 29,0 30,8

АП-2 30,3 31,0 27,1 28,6

Памірський .’Р 5 13,7 16,5 21,4 0

Бессея 33,9 32,2 30,9 33,4

Апомікт 19,2 0 18,5 0

Бессея х алича 35,8 35,6 0 0

ВАА-2 44,8 47,1 42,3 45,2

Дружба 42,8 44,4 41,2 42,7

Вишня повстиста 0 0 0 0

ЗЗА-І 43,7 43,8 41,9 ' 43,2

ВС5-І 0 0 о ■ 0

Весняне полум’я 6,1 ' 5,7 0 0

Зелена колона 8,2 8,7 0 0

НІР0,95 4,6 4,8 4,2 3,9

Варіанти з цими підщепами відзначалися таког. вищим, нія у контролі, комплексним показником ефективності - відповідно 1,36 і 1,37 проти 1,00 у сіянців яерделі (тао'л.4). Отже, доцільність вирощування садивного матеріалу абрикоса на -ланових підщепах Друтоа та ВЗА-І підтверджується високими показниками їх економічної ефективності.

Прискорено вирощуваная садганців абкиксса з використанням проміжних вставок способом зимового щеплення у теплицях. В умова): закритого грунту найпзрспективнішим виявився метод прискореного розмноження садивного матеріалу абрикоса за допомогою сдко-’ часового зимового щеплення з використанням іптеркалярів. Зокрема,' застосування прсміапих вставок слаборослій підщеп Алаб-І, БВА-І і Дружба забезпечувало вихід 120-130 ткс.пт/га стандартних саджанців. Біометричні параметри зднорічі;:іх садг.акців із зимового щеплення з інтеркалярами названих підпеп відповідали вимогам стандарту.

Таблиця З

Економічна оцінка вирощування однорічних саджанців абрикоса сорту Колгоспний на різних підщепах (1990-1992 рр.)

Показники 1“ ■■■'■ " 1 Підщепи

сіянці жерделі ВВА-І Дружба

Вихід стандартних саджанців 36,3 43,8 44,4

з І га, тис.шт.

Додатковий вихід стандартних - . 7,5 8,1

саджанців, тис.шт.

Виробнича собівартість І сад- 21,3 23,0 23,ї '

жанця, крб.

Повна собівартість І саджанця, 26,3 28,0 28,1

крб.

Реалізаційна ціна І саджанця, 60,0 60,0 60,0

крб.

Прибуток з І га, тис.крб. 1223,3 1401,6 1416,4

Додатковий прибуток, тис.крб. - 178,3 193,1

Рівень рентабельності, % 128,1 114,3 ТІЗ,5

Таблиця 4

Комплексний показник ефективності вирощування

саджанців абрикоса в досліді

Вихід стандартних Рівень рєнта- Комплекс-

Варіанти саджанців з І га бельності ний показ-

тис.шт. індекс % індекс ник

Сіянці жерделі (к) 36,3 1,00 128,1 1,00 1,00

ВВА-І 43,8 1,21 114,3 0,89 1,35

Дружба ' 44,4 І ,22 113,5 0,89 1,37

ВИВЧЕННЯ КЛОНОВИХ ПІДЦЕП У САДУ •

Ріст надземної частини дерев абрикоса на клонових підщеппх та їх сумісність. Сорто-підщепні комбінації, що вивчалися в саи,\-характеризувались істотними відмінностями в силі росту й габаритах крони (рис.І і 2). Серед дерев на клонових підщепах най(і¡.ль1;; слаборослими виявилися щеплені на підщепі Дружба. Висота їх залежно від сорту була на 25-49, обсяг крони - на 35-85, плопа по

СИНЦІ ВАА-2 ЛІН ДРУЖБА ЖЕРДЕЛІ (К) .

Рис.І. Вплив підцеп на висоту дерев абрикоса

Рис.2. Вплив підщеп на обсяг крони

перечного перерізу стамба - на 26-77 % і плоаа горизонтальної проекції крони-на 14-74 % мєнпі, ніж у щеплених на сіянцкх жерделі. Найбільш стриманим ростом на підщепі Дружба відзначалися середньорослі сорти Колгоспний і Поліський пеликоплідний.

У дерев, щеплених на підщепі АП-І, виявлено несумісність за типом неміцного зростання прищеплених компонентів, а на ВАА-2 -за типом усихання дерев. Для діагностики останньої нами встановлено кількісну залежність між товщиною кори прищепи та сумісністю сорто-підщепних комбінацій 3-4-річного віку в саду. В ході досліджень виявлено, що найбільша товщина кори (2,93-3,95 мм) була у 3-4-річних дерев абрикоса на клоноьих підщепах АП-І і ВАА-2, тоді як у контролі (сіянці жерделі) і на клоновій підщепі Дружба відповідний показник становив 2,48-2,87 мм (табл.5). Доброго сумісністю з усіма досліджуваними сортами абрикоса відзначалася підщепа Дружба. „

Архітектоніка кореневої системи дерев абрикоса. Чотирьохріч-ні дерева абрикоса на клонозих підщепах, що вирощувалися, на чорноземі типовому легкосуглинковому утворювали одноярусну -сореневу систему. Найбільша кількість активних коренів (діаметром менше І мм) була зосереджена в шарі грунту 0-40 см: у сіянців жерделі -57,3, у підщепи Дружба -92,3£ від загальної довжини коренів. Серед клонових підщеп, які вивчалися в саду, найкращою якірністю кореневої системи відзначається підщепа Дружба.

Стійкість дерев абрикоса до впливу низьких температур і захворювань. За роки досліджень найбільш стійкими до низьких температур виявилися сорти Колгоспний та Поліський великоплідниГі, які були щеплені на підщепі Дружба, а найменшою - на АП-І і ВАА-<?. В результаті прямого проморожування встановлено, що в умовах північного Лісостепу України критичною для квіткових бруньок абрикоса є температура -28 °С, при якій вони майже повністю гинуть, а також сильно пошкоджуються пагони. В цілому роки досліджень були сприятливими для росту й розвитку дерев. Однак сорти Колгоспний і Поліський великоплідний виявилися мены стійкими до ураження мо-ніліозом. Ступінь розвитку цього захворювання в них становив Т9,9-21,9 %, тоді як у сортів Червонощокий і Люте-жський - 2,8-3,5 *.

Впливу підщепи на стійкість сорту до захворпвань не виявлено.

Урожайність насадження, середня гаса та біохімічний склад

плодів. В ході досліджень встановлено, що раннім вступом у пледо-

Таблиця 5

Вплив підцепи на товщину кори дерев абрикоса (1991-1592 рр.)

■ Сорт Підщепа Товщина кори, ММ йод-крохмальна проба,бал

Червонощокий Сіянці жерделі (к) 2,68 0

АП-І 3,76 . 0

ВАА-2 3,95 1,5

Дружба 2,87 0

Колгоспний Сіянці жерделі (к) 2,64 0

АП-І 2,93 0

ЗАА-2 3,41 ' 1,3

Дружба 2,48 0

Латиський Сіянці жерделі (к) . 2,77 ' 0

АП-І 3,47 0

Дружба 2,55 0

Поліський вели- Сіянці жерделі (к) 2,55 0

коплідний АП-І 2,99 0

ВАА-2 . 3,41 ■ 1,3

Дружба 2,48 0 '

НІр0,95 0,26

іопення (на другий-трзтій ріп після.садіння в сад) і швидкими темпами наростання врожайності відзначалися сорти Колгоспний і По— іісмшй великоплідниіі. При цьому дерева на клоновкх піддонах бу-іи менш урожайні, ніж на сіянцях жерделі (табл.6). Однак на під-¡епі Дружба врожайність на одчниц» проекції крони в сорту Черво-_ ісідокий (1,55 кгл£) була приблизно такс» ж, як і в контрольному ¡аріанті (1,46 кг/.'.г), в сорту Ляїєжськіїй (2,54 кг/:/") - у 2,2, і в Колгоспного та Поліського рел.ікоплідного (4,23-4,45 кгАг) -г 2,4-2,5 раза вкца, ніж на сіянцях жерделі.

Ця ж закономірність спостерігається і за показниками продуктивності в розрахунку на І ьР сбсягу крони та І см^ поперечного перерізу штамба. Отже, названі вище сорти на клонових підщепах могла висаджувати значно цільніше і одержувати виїді урожаї з одиниці площі, кіт; з дерев на сіянцях жерделі.

Середня юса плоду на підщепах сіянці жерделі, ЛП-І і Дружба

була приблизно однаковою, а на ВАА-2 - на 14,7-23,9 % менша, ніж

у контролі в середньому за 3 роки. .

Впливу підщеп на якісний склад плодів абрикоса не виявлено. Відмінності б біохімічному складі зумовлені в основному біологічними особливостями сортів і умовами вегетаційного періоду.

• Моделювання конструкції інтенсивного саду абрикоса на клоно-вій підщепі Дружба. Теоретичне обгрунтування оптимальних параметрів і схем розміщення високопродуктивних- інтенсивних насаджень абрикоса на слаборослій підщепі Дружба в умовах північного Лісостепу України дає підставу запропонувати використання сортів, аналогічних середнЬорослим зимостійким Колгоспний і Поліський велико-плідний. Останні характеризуються високою продуктивністю дерев, раннім вступом у товарне плодоношення, регулярною урожайністю та доброю сумісністю з названою підщепою.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

1. За комплексом господарсько цінних ознак у розсаднику виділено кращі слаборослі клонові підщепи абрикоса Дружба і ВЗА-І, а також для проміжних вставок Алаб-І, ВВА-І і Дружба.

2. Дерева абрикоса на клоновій підщепі Дружба забезпечують в розрахунку на одиницю горизонтальної проекції та обсягу крони,

а також площі поперечного перерізу штамба в 2,2-2,5 раза вищу про-жайність, ніж на сіянцях жерделі. В той же час висота дорев, топлених на вищеназваній клоковій підщепі, була залаяно від сорту на 25-49 %, обсяг кррни - на 36-85 %, площа поперечного перерізу штамба - на 26-77 % і площа горизонтальної проекції крони - на 14-74 % меншими, ніж на сіянцях жерделі. Підщепа Дружба відзначаються доброю якірністю кореневої системи. Середньорослі сорти Колгоспний і Поліський великоплідний на цій підщепі характеризуються найстриманіпим ростом. Малогабаритні дереБа цих сортів на підщепі Дружба виявилися найбільш придатними для створення інтенсивних насаджень абрикоса в північному Лісостепу .України.

Урожайність дерез абрикоса (сад 1988 р. садіння, схєул садіння 6x4 м)

Підщепа ' Уротайність з І дерева, кг Питош продуктивність , 1992 р.

1990 р. 1991 р. 1992 р. Сума % на І горизонтальної проекції крони, кгЛ^ на І м3 обсягу крони, кг/іР ' на І см^по-перечного перерізу 2 штамба, кг/стг

Червонощокий

Сіянці жерделі (к) 0 3,92 8,34 12,26 100 1,46 ■ 0,50 0,10

АП-2 0 3,87 4,69 8,56 69,8 0,77 0,29 0,06

ВАА-2 0,53 3,24 7,50 11,27 91,9 1.14 0,41 0,08

Дружба • 0 3,51 7,60 II,II . 90,6 1,55 . 0,71 0,12

Колгоспний

Сіянці жерделі (к) 4,62 9,13 13,61 27,36 100 1,70 0,65 0,18 '

АП-Т 2,57 4,66 7,24 14,47 52,9 1,27 0,65 0,18

ВАА-2 1,63 5.33 8,7г> 15,76 57,6 1,03 0,39 0,12

Дружба 2,40 5,84 ' 9,00 . 17,24 63,1 4,28 2,90 . 0,52

Лютечськи":

Сіянці яерделі (к) 0 3, /7 12,07 15,84 100 1,18 0,45 0,16

-1П-І 0 2,81 7,12 9,93 62,7. 1,16 0,46 0,09

Другба 0 2,67 7,88 10,55 66,6 2,54 1,25 0,18

Поліський ВЗЛИКОПЛІДНІІЯ

Сіянці жерделі (к) 1,73 5,70 13,08 20,51 100 1,84 0,90 0,25

А.Т-І 3,03 3,58 9,57 16,18 78,9 1,68 0,93 0,22

ВАА-2 1,39 2,74 6,85 10,93 53,5 1,04 0,52 0,09

Дружба 1,80 3,29 8,46 ' 13,55 66,1 4,45 3,02 ' 0,59

“НІР0,95 0,26 0,60 1,29. 1,04 0,26 0,16 0,05

3. Високою продуктивністю в маточно-живцевому саду характеризуються підщепи Дружба, АП-І, АП-2, вишня повстиста, бессея х алича, ВАА-2, які при схемі садіння Зх І м забезпечують високий вихід пагонів, придатних для зеленого живцпвання в межах 411,6677,2 тис.шт/га.

4. За укорінюваністю зелених живців виділилися клонові підщепи Дружба, ВВА-І, Апомікт, Бессея, бессея х алича, ВАА-2,ВСВ-І АЛ-І, АП-2, в яких цей показник становив 70,7-88,7 % від числа, висаджених. Оптимальним терміном зеленого живцювання іиіонових під щеп абрикоса є період активного лінійного росту пагонів.який припадає на перау декаду червня, коли процент укорінення живців на .17-19 % був більшим порівняно з іншими строками. З апікальної частини пагона укоріняється на 12-19 % більше живців, залежно від форми підщепи, ніж з медіальної та базальної частини.

5. Добру придатність до окуліровки та найбільший вихід стандартного садивного матеріалу абрикоса з одиниці площі забезпечують підщепи Дружба, ВВА-І, ВАА-2 - 41,2-47,1 тис.шт/га, що на ЗО-35 % більше, ніж на сіянцях жерделі. Вирощування однорічних саджанців цієї культури на підщепах Дружба та ВВА-І дозволяє отримувати 178,3-193,1 тис.крб./га додаткового прибутку (в цінах 1992 р

6. Використання проміжних вставок з слаборослих клонових під щеп Алаб-І, ВВА-І і Дружба забезпечує в умовах закритого грунту вихід 120-130 тис.ат/га стандартних саджанців абрикоса.

7. Підчепи, що вивчалися, мали різні ступені прояву несумісності з прищеплювальними компонентами:

- за типом неміцного зростання - Апомікт,. АП-2, бессея х аличз Весняне полум’я, бшпія повстиста, ВСВ-І, Зелена колона, Памірський )і 5 - в другому полі розсадника і АП-І - в саду;

- за типом усихання дерев - ВАА-2.

Для діагностики несумісності в насадае.тнях абрикоса нам/, встановлено кількісну залежність між товщино® кори прищепи та сумісністю сорто-піадепних комбінацій 3-4-річного віку в саду. Доброю сумісністю з усіма сортами абрикоса, які вивчалися, відзнача-. лися клонові підщепи Дружба та ВЗА-І.

8. Морозостійкого кореневою системою (на рівні сіянців жерделі) характеризуються підщепи Дружба, ВВА-І і ВАА-2, які при прямому проморожуванні витримують зниження температури до -12 °С.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

І. Для закладання інтенсивних насаджень абрикоса пропонується використовувати комбінації слаборослої клонової підщепи Дружба із середиьорослими зимостійкими сортами Колгоспний і Поліський великоплідний при більш цільному садінні, порівняно до рекомэндо-ваних схем, що забезпечують ранній єступ дерев у товарне плодоношення та їх високу продуктивність.

' 2. З метоп пирокого виробничого випробування у розсадниках

пропонуються перспективні слаборослі клонові підчепи абрикоса Дружба і ВВА-І, які збільшують вихід саджанців та поліпшують їх якість.

3. Для стримування росту дерев та прискореного розмноження садивного матеріалу абрикоса способом одночасного зимового щеплення у за*?итому грунті пропонується широко застосовувати проміжні вставки слаборослих кленових підщеп Ллаб-І, ВВА-І, Дружба.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шовчук М.С., Кіщак Ю.П. Вивчення колекції кленових підщеп абрикоса в умовах північного Лісостепу України /У Перспективи вітчизняного садівництва : Тез. доп. П Респ. конф. молодих вчених і спеціалістів. - Київ, 1991. - С.6-7 (рос. мова).

2. Кіщак Ю.П. Вплив підщепи на товщину кори прищепи абрикоса //

Наукові розробки агропромисловому комплексу : Тез. доп. конф. молодих вчених-і спеціалістів / Яакарпат,ІАПВ УААН. - Нетлі Ворота, 1993. - С.69. ■

3. Шевчук М.С., Кіщак Ю.П. Сила росту і продуктивність кленових підщеп абрикоса в маточно-живцевому саду // Наукові розробки агропромисловому комплексу : Тез. доп. конф. молодих вчених

і спеціалістів / Закарпат. ІАПВ УААН. - Нижні Ворота, I9S3. -С.72. ' ■

■/PP^ ¿'"л?/! 7 і ’