Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Грунтовые водоросли Причерноморско-Приазовской сухостепной провинции степной зоны Украины

ВАК РФ 03.00.01, Радиобиология

Автореферат диссертации по теме "Грунтовые водоросли Причерноморско-Приазовской сухостепной провинции степной зоны Украины"

■ од

1 1 СЕН 1Б?5

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ БОТАНІКИ їм. М.Г. ХОЛОДНОГО

' На правах рукоплсу

СОЛОНЕНКО Анатолій Миколайович

ГРУНТОВІ ВОДОРОСТІ ПРИЧОРНОМОРСЬКО-ПРИАЗОВСЬКОЇ СУХОСТЕПОВОЇ ПРОВІНЦІЇ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

03.00.01— Ботаніка

Автореферат дисертації на одобуттА наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ —

1996

Дисертацією е рукопис

Робота виконана ет кафедрі ботаніки Київського уншсрскготу і» Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор біологічних наук, проф

Маслах Надія Прахорівка

М.Г.Хсеюднсго НАН Украйга за адршяо: 252601, Київ, МСП-1, вул. Терещенківсьжа, 2.

З дисертацією иоссна шнайошпитя в бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г.Хонодамо НАІІ України (225025, Київ, вул. Велика Житомирська, 28).

Автореферат рспісляккй" " 1995 р.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних тук, професор Кандрагьєва Надія Василівна

кандидат біологічних наук, старший наукешй співробітник Кузько Ольга Олександрівна

Провідна уотанеша;

Вягська державна сільськогосподарське академія

Вступ

Грунтсл содоросхі е невід'ємним компонентом біогсоцсншів. Воші ігр:сая;сгП) активну участь у грунтоутворенні, підгаицукль біологічну ах-'згкгість 1 родючість грунту, е піонерами аа[юстаншг новоутшрешгх субстратів, першою ланкою трскЬі'Шісх ланцюгів. Як складова частина грунтової мікрофлори, юдорості пршшагагіь участь у різноманітних процесах, ■іутшіво реагують на зміни стану грунт№ і тому е зру>апаш біаіндігк вторами негативних грунтових явищ. Водорості можуть бути використані для збагачення грунту азотом, піділицення і;ою юдоугрігну-іочсї здатності, патігшісшга структури, рекультивації порушенгая грунтів, захисту фунтів від ерозії тощо (Штина , 1991).

Оснопнсзо сільськогосподарською зонсио України є Степова зона. Вена найбільш густо заселена та відчуває найбЬшіїе антропогенне навантаження. На її території спостерігаються різні нсгатішні грутсіі гелаца; шдазплеши, засолення, забруднешш стгру^схімік аташі. Грунтові Есдоросгхі Стексязм зоїсі України кшчені недостатньо і нерікно’.гірно. Наявні 3 .’їітерг.турі ИДОІІСХПІ стосуються переважно СШІЬШСЛгіВЙ ІЗОДО-гсстеіі. Інші груїхи еодоростиі птчеігі погано, Особливо цс стосується Ссредш-остепової підзоілі, зокрема - Причорноморсько-Приазозсмссї су-гостелоіял ГірОйІНЦІЇ.

Мста та завдання pcSovn. Мета роботи - дослідігт вльгофгсору та гльгоугрупувгшт грунтів, зайняла різш&ш фітоценозами, в першу чорту 'їіаіи, які калггіать до зоналнісго тішу рослинності а меш ГІричорно-'ГСрОЬХО-ІІріПЗОЇЇСЬКОЇ сулсстепотзсї ІГрСМНЦІЇ СтЄПОВОІ зоні! України.

D загд-ипія досяіджмаїя госодняо:

1. Ліспі тлі їпгдсгзїй склад водоростей з цілинних заповідних 1 неза-повідних зональних грунтах, зашита стсноіуши фітоценозами.

2. Влнчігш ві!дав::й адад грунгоїлк водоростей в незональшк (гглсфільзпк) фітоценозах та ггртцогозах

3. Пнятагш аяігсутрупутаїшя груїпіз, зайнгггих різіїїіми фтгсцеїїтеї-ші, та з"ясувзїя основні фактори, які обукоалкяст» їх фермувдтст.

4. ГІрстрестп фторіствічний аналіз та поріяіялня снстематнчшк структур гяьгофтер грунтів лід різними фітоценозами, глшлгш ечо-гшфкні сгобязгоссті цих пльгофтор та грунтоігеї альгоф’іои району ;сал!,Т/ШПігі з цілеку.

Іїауксіга иошояа роосгяі, Вперше з достатньою пошіотсто шгачепо гзгдо.’мй (лелтщ водоростей у грунтах Прзргорнсморсько-Приазок^.хсї су-ясстепопсї протлшш Степової зенн України, Знайдено 178 пидіп водоростей, з move ібб іпідш ніершо наводяться для грунтіз дослід>гб)^сіо регіону, 119 * для груїггіа Стслоиої зони України, що складає бОрЬ від загальної. кількості гнайдешге тут видів; 46 иидів терше підмічені для гр)тгговсї ияьгофлорн України. Вперле складено конспект фіорл груїгго-ш водоростей Прторнсморсьхо-Пртпізовсьхої сухостепової преіаііції. Проведено стаціонарно nocwome дослідження грунтачої альго<}порт! біосфсрного іггспсяюго запоіг Лсканія-Нота: з 128 иштаапгг тут

нидів водоростей 119 терше нагодяться для грунтів заповідника. Вперше пройдено флористичний аналіз грунтової альтофлори Причорномор-сько-ГІриа-зопської сухостепоиої провіянії Степової зони України та встановлено її суббореальшш характер. Відмічено суттєву роль в зональних типах рослинності боренлышх видів, в незональши - більш південних та полілоясних видів. Виявлені спільні та відмінні риси альгофлоря району дослідассши порівнянно з іруїгговими альгофдорами інших регіонів Степової зоїпг Євразії. Встановлено, що грунтова альгофлора та альгоугрупу-ганля в фітоценозах, які належать до одного класу форммцй, подібні міх: собою, в фітоценозах рітшк класів формацій мають су пси відміни. Вшшлеш специфічні особливості альгоугрупувань зонального типу роо-лзпшоегі, галофільшк фітоценозів та агреценозів, яхі проявляються її ступені постійності складу домінантів, сиектряжнтгазих форм та видсгші різтюмаштності. Встановлено, що в галофілцшх фітоценозах з хлоркд-шім типом засолення існує залежність видової різноманітності та структури альгоугрупусаш. від кшшеїгградії іонів натрію, хлору та кальцію. Встановлені лімітуючі розвиток, водоростей концентрації цих іонів, коде изк альгоугрупуваня стають одновидовими і переходять в спін агрегації.

Практичне значення роСота. Дані, отримані в Асханшсьхому заповідному степу використані як коїпрольні при проведенні схологіченої експертизи техногенно забруднені шх грунтів. Результати дослідження грунтових водоростей Причгорноморсысо-ГГриазовсьхга сухосіспсвса провнпої Степової зони України впроваджені в учбовий процес при читанні курсу лекцій з грунтової альгології для студентів біатогічіня'о факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати роботи будуїь шкорнстані пря написанні регіональних флор та визначників грунтових водоростей. Відомості про видовий склад та структуру алъгоугуупуткшь будуть враховані пря проведенні иоиітсртігу ияземних екосистем, в вершу чергу - заповідних.

Пологешія, що іншосяться га захист.

1. Альгофлора зональних грунтів, зайняті гх зопалдокде типом рослинності, визначає грунтозу альгофлору району досяіджешш. Альгофлора грунтів під агроценозами та галофільшши фітоценозами вклзсиаєгься И яльгефгору зональних грунтів під степовими фітоценозами.

2. Грушова альгофлора дослід;х$^Ьго {чяіону мае суСбсрс^лыпй характер. Альгофлора агреценозів являє собою збіднений варіант зональної альтофлори, альгофлору галофільшк фітоценозів представляють види з широкою екологічного амплітудою та гзздн билли півдешек флор.

3. Специфічні особливості альгоугрупувань в зональних типах рослинності визначаються класом рослинної фзрмашї, 0 вгроценетах -чергуванням культур сівозміни, в галофільиих фітоценозах - деякими хімічними параметрами грунтів.

Апробація робота. Матеріали роботи далспітались на засіданнях кафедри ботаніки Київського уігівеі>ситету в 1938-1991 рр-, Всесоюзній науковій конференції "Згтгсвсдїшхи СССР: их нгсготисс я будущее"

(Новгород, 1990), альгологічній секції Українського ботанічного товарії-сии (1989, 1990, 1991, 1992 рр.). .

Публікації. За результатами дослідження опубліковано б робіт.

Структура та обсяг робота, Диесрталдя складається з вступу, 7 глав, висновків, списку літератури (201 джерело, в тому числі 40 іноземних), двох додатків. Осноіяшіі текст ілскладено на 128 сторінках машн-ногаїсу, включаючи 25 таблиць та 17 рисунків. Додаток 1 містіть конспект флори грунтових водоростей Причсгріюморсько-Прназовської сухо-сісіюіюі ироиішш, яхли нараховує 178 міді в. Додаток 2 містить 22 таблиці з оригінальними рисунками знайдеїшх ішдів.

Глава 1. Стаи вивченості грунтових водоростей України

Розглянуто спін вивченосгі ірунтоких водоростей в Україні. Відмічено, що рівень груїггово-альгоюгічіцк досліджень в Україні відповідає ситовому, а по деяких позиціях українська грунтова альгологія займає провідне місце. Але у флористичному відношенні грунтові водо-рсилі України вивчені ще нерілиомірни (таблиця 1).

Таблиця 1, Кількість видів водоростей, знайдеїшх у грунтах окремих фізико-географічних зон Україїпі (за літературними даними)

Регіон Кількісі». вяпвлкних виді* BojtopocTfJl по кідділах

Су«о Спр Е»*І СМо Chnr Хіпі Оасі Hhod Рмом

Угрмив, в т.ч.: 200 2 7 248 1 77 64 1 600

Нотісся } 0 0 59 0 10 4 0 76

Лісостеп 81 2 7 190 1 67 58 0 406

Степ 171 0 0 56 0 27 15 1 270

Укрійпські Карпати 0 0 0 1 0 0 1 0 2

ГірскхлЯ Кпим 43 0 0 7 0 7 5 0 62

Прииптк Сумі - СуморЬуїв, Cryp - Cryplophyti, Engl - EiigJenophyte, СЫо -Cliloiuphycophyl*, Chry - Chfyeophyt», Xznt - Xmlhopiiyl*, Bed - Bacffluiophyt*, Rhod - Rhodophyta.

D сього за літературними даними для груїпів України наводиться 600 видів. Степова зона України вивчена недостатньо. D груїгах Пімгічно-стспоікл підгоїш зі ті їдено 66 видів водоростей (Липницкая, Круглов, 1967; Кр)тлоп, Літницкая, 1972; Лнгашцьхв, 1974; Липшшкая та Др.,1977; Москвич, 1969 а,б, 1971 а.б, 1972а, 1973, 1974, 1976, 1980; Кузнецова, 1971; ГІргаоді осота, 1988 а,б, 1992; Мартынова 1986, 1989). Склад ьюдоросгсй грунтів Ссредньостепової цідзоїш вивчали тільки стпробітшгхи лабораторії сзтьозсяеїшх водоростей Інституту ботаніки НАНУ (Прігхсдькопа, 1969а, 1992). Відомості про грунтові водорості Пішімпіостепсжя шдзоїш до теперішнього часу також лішдаагься иечис-ленимн (знайдено 126 гяідш) і стосуються переважно сітьоосясішх водоростей (Зауер, 1956; Кмцірагмта, 1959 а,б, 1961; Прнходькаяа, 1968,

1969 а,6, 1971, 1974, 1982, 1988, 1989, • 1992; Приходькова, Виноградова, 1988).

Глава 2. Коротка фізико-географічна характеристика району дослідження

На підставі аналізу літературних джерел подано характеристику географічного положення, клімату, рослинності та грушіи Причорномор-сько-Приязовської сухостепової провінції Стсаової зони України.

Глава 3. Матеріали та методи дослідження

Матеріал для робото склали 105 об"єднмшх грунте®їх проб, відібраних за загальноприйнятою в груїггсяай альгології методикою (Голлербах, Щтина, 1969) в 1988-1991 рр. під час стаціонарних та маршрутних досліджень на зональних грунтах під степовнмп фітоценозами, а також в галофілмпіх фітоценозах та агроценоз ах Причорном орсько-ГІри-азовськсд сухостспової провінції.

Водорості степових фітоценозів на зональних птах грунтів вивчали на стаціонарних ділянках та під час скспсдащііїно-маршрутннх обстежень на території Херсонської та ЗалорЬської областей. Стаціонарні спостереження виконані посезонно на трьох ділянках типчаково-тирсового степу заповідішка Асканія-Нова на протязі 1988-1991 рр. В січні 1990 р. та липні 1991 р. проведені також маршрутні обстеження заповідного типчаково-тирсового степу Асканія-Нова, влітку 1990 р. - цілинних степових незаповідних ділянок Запорізьскоа та Херсонської областей. Всього в зональних типах рослинності на цілинних грунтах одібрано та оброблено 68 об 'єднаних грушових проб.

Галофільні фітоценози досліджені на території Херсонської області експедиційно-маршрупшм методом влітку 1991 р. (відібрано та опрацьовано 17 об'єднаних грунтових проб). Аналіз хімічного складу грунтів досліджених салончиків проведений авторам разом з співробітниками лабораторії груїггсвнавства Мелітопольського інституту зрешуванного садівництва. .

Видаляй склад водоростей в агроценозах вивчали на прикладі подей колгоспу ім. Кірова Мелітопольського району З&порізьсксї області влітку 1991 р. Проби відбирали під культурами пальипеї сшозміни * соняшником, озимою пшеницею, кукурудзою, буряком, баштанними культурами та на полі під паром (відібрано і опрацьовано 20 об "єднаних грунтових проб).

Камеральну обробку матеріалу проводили прямим мікроскигігованням та культуральїпгми методами: за допомогою грунтових культур зі скельцями обростань, культур на огаризованих середовищах Балда (з нормальним та потрійним вмістом азоту), Брістиш» (в модифікації Голлербахя), Даетіови (осггшінс середовище гспугмли на витяжці з лослідх^/ого грунту), а також грунтово-водних культур. Всі водорості, за пк&котком діатомових, віпннчсш в живому стані. Для Іітоифіхації хрипгшиг видів (пг.рг.лажно - пргдгтвиників

Chlamydomonadrtccae, Chlorellaceae, Clilarosarcinaceae, Icptosiioideac) тгдіяшпг альгсотогі'шо чисті культури. Для визначення діатомових водоростей готутчи постійні препарати. Дослідження особливостей будови ргпродуктітшос клітіт водоростей проводили у висячих краплях та препаратах, заклеєних парафіном. Відносну чисгльиість водоростей mawa-чяли у балах па семибальною шкалою Стармахі? (Starmach, 19S5). Для узагальнення цифрових дзшіх тгкористогуїетли методи юлькітеп флористики (косфщиснт флористіг'шої спільності Жакхара, крїгтерій хі-кпац-рат, мірі включень, каргляшішмй та perpcciitimfi аналізи, річні параметричні іїоршггалгя). Всі розрахунки гшгоннні на ІГЕОМ "Гурбо-ВбМ" та OPTi-495SLC 386 WB. Аналіз розповсюцжсшга іліділ водоростей проводили на осноиі бази даних, розробленої на кафедрі ботаніки Київського Національного університету доцентом {.Ю.Костжогаш.

Глава 4. Груптові водорості зонального типу рослинності В главі наведено дані про видовій склад, систематичну структуру, комплехс характерних нидів по доросте іі зональних цілинних темно-каштанових груїггш іга запотедиих та незаповідних ділянках, зайнятих степо-еими фітоценозами. Рсотттіуто структуру альгоутрупувшгь нп рівні федерацій, проведено їх порівняння.

4.1. Грунтові водорості осповних фітоценозів тнштаково-тлрсоиого стену заповідника Асхапія-Новя У розділі подано дані про видовий скггад грушових годоростсй тин-чакоїюг-та^хчиюга степу заиощцішка Асканія-Іїова, комплекси характерних етдіи, j:hділених в основана фітоценозах типчаково-груди Л{евої та тзгрс05!сї псованій. Роіглодиегьсн сезонна динаміка та флористичний сиекір ірунтових водоростей u досліджених фітоценозах, Встанотпено, що глЬї їрунтогвош водоростями вишсщк асоціацій немае суттєвих відмін ні у флористд’шому, ні у фп-рценотичнаму відношеннях.

В грунтах тішчакоію-тіфсовото степу ^плоіДшікха Аскатші-Нсая автором знайдено 128 нидів водоростей, які відносетьед до 4 иддогіВр 5 класів, 11 порядків,24 родші та SS родЬ. Иайбільщ різипматто ігрсд-стаплсиі зляені водоїхх-іі •• 62 нити (48,5К), далі ипПїйзслсні - ЗО (23,5%), жошозйлепі - 21 (21^) та діа^чгмоїН водорості - 9 (7%). З них 119 видів є новими д ія запокіаника, 45 - ддя степової агати України, 35 -для України я цілому, 20 - для території країн СНД та Балтії, 5 урахувавшим літературігих даних загальний список водоростей груїпіл ча-поівдптгя Аскзнія-Нота іасяючае 131 гаїд.

За гатдото*м бат атс-ігом псрстажотгь родини РІеигссЬІпгіїїассяб - 21 вид (16.4%), Oscillatoriaccac - 17 (13.3%), С hi am у dcm опао’пм а с. та ГЬкігососсасеас - по 12 ($А%) а кожній, Chlonxwcinaceae та Uotriclinrcne - по 9 (7.0%), Nnvimhotae та Chlorcllaceaf, - по Я Clmclophcraccac - б (4 7%). НпйСілшшм тшош<м ропчаїттм xappxrefm-зу?оттся роди Fhormldium (13 таїдіз), Clilnmydomcmm (11), Nnvl-.-jln (7), Clilorella (6), Tetrncystis, Ncstoc (no 5), Clilorococmm, M mod in (no 4),

в

БролбіосШогіз, СЬІогоьагсшорїЬ, » Ріеипиігшп, СЬІагЬогпжІіит, РІсигосМогії, ЕШркоісііоп (по 3).

Флористичний спсктр грунтових водоростей кало змінювався по роках (ріс.І). Зелені водорості зайшли стійке 1-е місце, діагоналі -останнє. Частки гаптьозелсішх та жлїкиелгніге водоростей були бягоюі між собою.

Відносна кількість видів, % 60 -

60

40

зо

го

10

о

Гіі1;

1ИП 1901

С Шотргу?х^#уЇ8 О О/апорїтуїи *>1п1Ьср*у*а Р ВасНіаїсрїуІа

Рисунок 1. Флористичні спектри грунтових водоростей тштчаково-тирсового стену запанідникя Асканія-Нава в різні роки та за вссь період дослідження в цілому «

Відмічено сезонні зміни видового складу водоростей на рівні родин. В зимово-весншшй сезон спостерігалось підвищене різноманіття видів з СЬаеІорІюгассае, ІЛоІгісІїассас, СЫсясЦаесае, РІеигосЬІоіііІасеас; влітку -СМогососсассае, СЬІоговаїсіпассае та Озсіііаісміассас, восени -Ріеіігосіїїогісіассас, СЫашусклпопайасеае, Оіаеіорікиасеае, Мовіосасеас, ЫаукШаесас.

Активно вегетугоча алыофлора типчаково-тирсового стену представлена 50 видами: СЬІогорЬусорЬуІа - 20 видів, ХаніЬоріїуіа - 15, СуапорЬуи - 11, Васіїїаііоріїуи - 4. Комплекси акпшно вегетуючмх нидів грунтових водоростей двоя основних асоціацій заиовідноі'о щпчахсео-тирсового стену Асканія-Нова (пшчаково-грудницеїхл та тирсової) практично ідентичні: коефіцієнт флористичне» спільності Жаккаре складає 90.3%. Це узгоджу єіься з раніш оірнманмми даними п;>о тс, що сюїади активно вегетуючих видів грунтових водоростей в різних асоціаціях одного зонального типу росушнності між собою СуїТКВО не різняться (Костиков, 1У91).

Грунтові вцдо)ххгп у типчаково-гирсовиму сіаіу заповіялмха, як П}>ага4ло, не уівфююгь помітних нешброошм оксм }хпро<лаяь і характеризуються дисперсним ПІП им росту. Димімун/ииі КОМПЛСКС видів водоростей типчакоьо-тирсовоїо степу доенгь одноманітний і представлений РЬоілшіішп аиішнпніе. Мїсіисоїсиз Уа^.іпаїиь, Гиліиіаііж Ьоісаііа,

Haiit.'iolііа ajuphioxys. До субдомінанті належать Tctracystis aggrc&ata, T.pukhra, MonoAa daclylococcoldei, M.siibtr.rninea. Останні два циди ШОД.ГП. у домінуючий комплекс переважно у -тмеший сезон.

Кількість видів іюдоростсй, ж а припадає в середньому на одну щ*&у, досіпї. пш'Піа та постійна (А=12.5 видів при Кя—0.5), CV~29.1%, п-51). ЗіІНЧСИНЯ СрС'ЛП.СГО 'ПІСЛЯ то ді в ця одну пробу дзгя ппгіаково-іруднкцевой та тіфсожч асоніаиій статксгично не відрізняються, основу альгоугрупувзнь складають сдафофільні види нодороетей; спскггр хлпешгх фор^г мочена чтшнетги у слідуїшому вигляді: Ch (2.4 ±0.3) + С (0.4 і. 0.1) f X (2.3 ± 0.2) + Н (2.5 ± 0.2) + В (2.7 ± 0.1) + Р (1.5 ±0.2) + М (0.4 ± 0.1), де ті дучкая напедсно ссрсдшо кількість видів та похибку середньої дім дшмї скобі ом орфц.

В мсай.ч хни'ітссіЕо-грудіпщевсг та тирсової асоціацій буяй виділені комплекси .характерних игдів водоростей. Критерієм виділення стало середні. rpdjbuijiiiii нидів псина скобіо?.юрфп, яке рсирахонуиаїш як суму траплшіь сіідіп даної дапт»тпї cjmpmf, ниражену у відсотках до зпіалтого •шила видів та иоділену пї 'пгсло нидів даної хаптевої (|юрмн (таблиця 2). Порішшітя складів цкх кохтлсксів в ■пгггіпкотю-груднмцеоій та тнрсоїіій асоціаціях сілд'лііь лр. гідсушість суттсгак розбіжностей лііж илм-оугру-пушішями ц фітоценозах ці їх асоціацій.

Таб/пщл 2. Комплекси хзрактсртасх нидів водоростей pbintx екобіоморф •Шігіакоьо• груді поі,еиої та тирсової исоцмцій заповідного степу Асканія-

Нота

Его- 61о- морф* Камплсхсп мрагтсрикх гої дів годоросгїЛ в «стшіалінх:

твії'Г.іі.опо-ггу.'птіїспіЛ тмреокій

Вид Tp»n., % Вид Tpaii., %

Ch WeuracMoris mcfyie 46.2 Иеш\хМош лііісп» 52.0

Chlorella vulgiuu 25.1 Clil jiU1« vulgn-.ic 32.0

Tetisoystis бдаедаїа 34.6 Tetm-yvtis *P! rr-fnta 32.0

С Mitfi'Wrtn риЬегсл 7.7 Microcvrti» pulveren 8.0

X С1Лог:11з minutissim» 23.1 СЇіІогеШ miniitiisiiima 20.0

Stichococcus minor 19.2 Slichocoreu» minor 16.0

ScolfcDopra wbesceni 1S.4 Sculidloyids nilji^utus 20.0

Monjihn dadylococcoiJu 23.1 Monodin dirty1ococ<uMe* 40.0

Monoctus fublcnanf* 42.3 Mor.nttul nibtermnea 56.0

Chamdoj^sis «nsbneme 12.0

п СМогЬлггтИпіт P.accicbim Г 846 Chlorftcmddiuni ОятЛиш 96.0

в Pinr.ulsria horenlis 80.8 Piiuvului* ЬоюШі S1.0

H*nizjc)iia wriphioxys 100.0 J№.0

р I’liormidium luluiiuuJe 26.9 Гііуппіііічш a’Jtuiana!* !6,0

Phoijnidiii/n fovroJajuTi ?0.8 rhomidriim fovfojnmtt) 24.0

154

Phonmdium fi*)rih 20.0

ПюпііііЬиііі ftjf.tdum 16.0

м Microcoleiu viRinsuiu 34.6 МісхосоІ«ш v»(umliu 40.0

Примітка: Тр«я. - гралтптия г.яду в д»?>ій «срціл-Д

4.2. Грунтові водорості цілинних незаповідпих степів В зональних цілинних грунтах, зайнятих сгспашіми фітоценозами за межами титічг.ково-тирсопоі'о стспу Асканія-Нова зпаіідсно 78 видів водоростей з 4 шдділ«"в. 5 класів, 11 порядківу18 родин та 34 родів. Найбільш різноманітно лрсдставлсігі зелені водорості - 33 види (42.3%), далі - сшіьозслені - 32 (41.0%), жсягюзоісні - 8 (10,3%) та діатомові водорості - 5 (6.4%). За видовим багатством переважали родшш

Озсіїїаіогіассас - 17 (21.8%), СМсгсІІассас та ОіасІорЬогассае - по 9 (11.5%), Шоігісіїассас - 7 (9.0%), Сіііотовагсіпасеас та РІсихосМагійассао

- по 6 (7.7%), Ко^іосассас та Ріесіопстпаївсевс - по 5 (6.4%). Найбільшою видовою різноманітністю харахтсрнзуїотся роди Ріюгтісішт (16 видів), СЬІогсІІа (6), N05100 (5), Ріссігаїста, Теїгасузіія (по 4), ІЛоОиіх, №уіси1а (по 3). р

Активно вегетуюча альгофлора неззловіднго стспу була представлена 43 видами з СуапорЬуІа (21 вид), СЬІогоркусорЬуІа (14), ХапіЬорЬуІа (5), БасіїїахіорЬуІа (3). ■

Порівншпія систематичної структури грушової альгофлорн зональних незаповідішх та запоіядшя степів показує, що склади родин, які займають провідне положенім в їх вльгофлорі, подібні. Виклточешшм е лише Ріесіопспщіассас, що змінює в незаповідігій альтофлорі характерні для Асханшського стспу СМатусЗаташиЗасеае га Койосасеае. Але порядок розташування родин за кількістю знайдених видів дещо інший. Структури на ріпні родів відмінні за рахунок виходу в число прапідтк в незалавідних степах родів Ріесіопста та Шойиіх і випадання СМогососсит, 5рап£Іос1і1огіз, СШагозагсідорзіз, СМотЬсттісКилі,

ЕШрзоісЗіш та Мапсхіиз.

Як загальний лндонюї склад, так і склад кщів ипишо вегстуизчаго комплексу •поічаково-тирсовото степу Асхаїгія-іїога та цілинних неза-попідних степів мають іопьіфУстутш» подібності (косфіцент флористичної спільності складає 28.7% та 38.8%, відповідно). Аналіз гетерогенності альгоугрупувань за критерієм хі-квадрат показав, що опрацьовані проби нез аполіді па стспів представляють два шагоугрупування; 1) альгоугрупувашія типчаково-тирсових фітоценозів, подібно до альгоугру-пування заповідного степу та 2) альгоугрупуваї п ія вшчаковс>-пояішашя фітоценозів, яке відрізішєгься нд першого підвищеним розмплгкаї (в середньому - у 2 рази) видів Р-екобіаморфи та зниженим рсоиагггам (в З рази) видів Х-екобіоморфн.

Таким чином, альгсугрупуваннн тютхово-'Пфссшого степу заповідника Асканія-Нова адекватно відображфегп, структуру шгьгосинузій зональних типчаково-тирсові а фітоценозів Причорноморсько-Нриазс®-ської сухостсповаі провінції. Альгосннузії тшгчаково-полиношсх фітоценозів явлпктп. свмостіЛно вльгоугрупування.

Глава 5. Грунтові водорості галофільпих фітоценозів ПріРіориоморсьха-Прихювсьісоі сухостеновоі провінції Глава присвячена аналізу аііьгофдорн та структури угрупую і іь іюдо-росігй солончаків. Внділено комплекси видів з різною СКОЛОГІ'ПІСІО вмнгатудею по підношенню до стуиеню злешмпш ірунту, лжтлепо дс«кі закономірності твойого багатства угрупушнь водоростей в залежності мд хші'шого складу т.і концентрації солей у груші.

В салсн'гахах Пріргормоиорсько-ІТріизовськсв сухостснової пропійнії знайдено 38 іяідіп водоростей з трьох відаіліз: СуапорЬуіа - 20 вцдіп (52.7%), ВаеШагіорЬуІа - 10 (26.3%), СЛії ег орі і у с орії у І а - 8 (21.0%), З класіл^9 порядків 15 родіш та 22 родів. За шідог.іш багатством переважали родини Оісіїїаіогізссас - 9 иідів (23.7%), №мсіііасеае - 5 (13.2%), Сіікеїаріїагасгзс та ЯсЬиоІгісІїасеае - по 4 (10.5%), АлпЬаспассзс - З (7,9%). Найбільша підом різноманітність була характерна дші родів Игоггаііііит (8 ічгдііі) та КНхїсІїіа (4).

Порівнянно з зсаіальшапі цілшптаї ззіюиднтої грунтами району достііхїешш альгофчора солончаків збіднена на ги іди майже втричі. Середнє число иідія у пробі :пп:.кс (4.8), структура злм'осіїнузій має кнгь ігцалго гзїсскб (за класифікацією Г.ІГ.Зайцева (1984)) варігакішш різноманітності за всіма ГіЛі-тофсдераціям (для всіх екобіоиорА СУ>105%). *

Для ■з“исугзтт пр;геюг іадеутносгі постійності в структурі ялиосіг-нуаій сагончакііі було проаналізовано шліоі хімі'пшх характеристик дсстджуешк грунтів на склад водоростей.

Методами керреляцшного та рсгресішіого аналізів проведено дослідження залежності складу та структури альгоугрупузань солончаків кід 9 хімічішх параметрі» (концентрації рЬних канюків та аніонів, за-гальлеї суми салсй, рІІ грушової пггжиш, пслу засолення). Кількість евдія в пробі кя у.'лтщ ста'піепіч'но, достонірпої кореляції з рН (и межа» 7.0-9.1)! видом засолення по хатІош/Л концентраціями іоноз ІІСО3", Е042-, МЄ2+, К+ (діапазони 0.40-0.88; 2.1-35.8; 5.0-65.0; 0.1-4.0 ьгг-ехз/ІОО г груііту, відповідно), заігьтилс1*ІсуиО,2й:ісй в мехах від 1230.0 до 12079.3 ьа'-ехз/ЮО г ірушу. Іони натрію та хлору и концентраціях до 130 та 150 мг-екв/100 г грунту підткжідно по впливали на кількість ігндін водоростей у гг]х-,«і. Проте білмн іяїсока концентрація хочя б одного з дія існсз була лімітугупім іх«к.тором, під дією якого аліхоугруїтувашія ставали однанидоиши та за класифікзцігло Л.Н.Нокічхоаюї-Іктавгії (1980) явллли собою агрегації.

В тях итадках, кати коїшеїгграції іоні а натрію та хлору булн шахтами під лімітуючій, кількість кидій водоростей у пробах була ііід"емно скорельованою з концентрацією іоніз кальцію (яссфіцішт хоришції дсрікніоїкв -0.84). Рівняння регресії для цієї залежноші мало вигляд: у - 10.84-0.415 х, де х - концентрація іонні кальцію (нг-екл/ЮО г груїпу), у - кілилсіь видів у ггробі, х а [5.0; 30.0). Нпіімсши чуглііиюш до засолення іонз>.пі

кальцію нияшцдасъ ^осЫат рчсиїїоаіусоїагш, Місгосоїсш сЬ(опор1а5Ісв, Рііоіпіісііит Сзусоїаппп та Напизсіїіа атрЫоху*. Багато нидів водоростей виявлялися лише у певному діапазоні концентрації іонів кальцію (таблиця 3). ■

Альгофлору солончаків складають як види, відмічені нами тільки на солончаках, так і види, представлені також у незасолмшх грунтах. На підставі аналізу літературних даних про трапляння знайдених нами видів у різніте грунтах Євразії встановлено, що виявлені нами на солончаках види можна поділити на чотири групи у відповідності з траллянням у засолених та незасолених грунтах: 1) облігапгі аггігогалоби, які раніш х знайдені лише у незасолених грунтах та представлені у солончаках району дослідження поодинокими екземплярами, які перебувають у пригніченому стані; 2) факультативні олігогалобн - види, що мешкають переважно у незасолених грунтах, проте нерідко зусгічаються і на засо-лешк терггоріях; 3) факультативні галофіли, що тяжіють до засолених місцезростань, і лише зрідка трапляються у незасолених грунтах; 4) облігатні галофіли, які мешкають виключно на засолених грунтах і е індикаторами засолення (таблиця 3).

Основу альгоугрупувань досліджених солончаків визначають факультативні олігогалейи та облігатні галофіли. Вони складають 86.8% від загальної кількості знайдених видів.

Для перевірки гіпотези про те, що склад водоростей на сотончахях внаслідок їх азональності не відображає географічні особливості альгоф-лори регіону ми розрахували коефіцієнти флористичної спільності аль-гофлрр солончаків різних регіонів пі побудували дендроггаму ЇХ спільності. Виявилось, що при порогошй спільності 15% порівшаМ&аль-гофлори розділяються на три групи: 1) альгофлору солончаків субборо-ального поясу; 2) субтропічні салончахи Ірано-Туранської пустельної під області; 3) субтропічні солончаки Судано-Сшідськото регіону. Ці результати вказують на наявність певних географічних закономірностей в поширсіпгі водоростей навіть на азональних грунтах, якими є солончаки.

Глава б. Водорості окультурених грунтів Причорпомор-сько-Приазовської сухостеповоі провінції

В главі розглянуто видовий склад водоростей деяких окультурених темно-каштанових грунтів, заняіих поширеними у районі дослідження культурами - соняшником, сауьрю пшеницею, кукурудзою, бурякам, баштанними культурами та поля під парок. Проведено порівняння з видовим складом водоростей заповідних ділянок Асканійсьхого степу, виділено активно вегепгукяу частину альгофлори, здійснено спробу з"ясувати зональні та регіональні счх^бливосгі видового складу водоростей в агроценоз ах. ,

В грунтах Причортоморсько-Приазавсьхся сухосгеиової провінції, які знаходяться під культурами польової сівозміни знайдено 46 видів во доростей з 4-х відділів: Суапоріїуіа - 25 видів (54.3%), СЬІогорЬусорІїуІа -.16 (34.8%), ВасШаїіорЬуи - 3 (6.6%), та ХапіЬорІїуІя - 2 (4.3%), 5 класів,

Таблиця 3. Розподіл видів водоростей в галофільних фітоценозах по екологічним групам* та в залежності від концентрації іонів кальцію

псіпсрстлвй вг Концентрація Сі2+ (иг/егв) 2 4 в 8 10 12 14 їв 18 20 22 24 25 2* 30

ИіаптМ'шп Гогкіапіш №осК1сгІз рісийоїіккіаіі <1*3

От

ІІтГгсШ лщ&іоти Фо

РЛотгісїїгзш мрвйиітшп Фз

ИіЛсЬпіні Фз —І

Иі.ЬитІЯїаіі Фо «мм

РЬ.ІапІпсаиі Фг **

Лп.-.Ьзег-а Ц’.спшШ Ог

МЬхііі роїеа Фз *—

ИЛІгаргІа Фо • «МИ*

М!сгак£всі еЛбзаоїіяіЕ* . Ог

РІюпнІіПит раціїшЦлшп Фг мм

Рівсіапстл ЬлНвяІІ Ог 1 П|-11

Тймсгйл риісіїга Фз •“*—

РІютіІїЛ'ит рвдтасиип 4т «— -

РЬ.Ьгтю Фо ««—

АлаЬзсса УіЛаЬШі Фо

Нхісс тіахвсо&сшя Фо

Иссіоасии поШит Фо ттштт

Мсгіпівії Ьаглулш Ог —

Іліобігі т&Зсіли Оо — .

АсЬожіЙт оапаріси» Фо

Р¥і£Ііігіл Ьтівгіїи Фо —•

ІЧлтісиІі ЬасШига Фо *“■

О»погіа4и *р. Ог

5сШіо&гіх ІапЬсм Фг

РЬогтійші тсЛ» Фо

8сМк£и1х Івпсгпішкілаї Фо —

Мзйос Лиски Фо

ОііотіЦ піезгії Фо «нм

Місгассіма тлгіплгш Фо ■- ■■

ПіпаЦвНа сагуйса Ог її і і

1>вяиаі!а еігрп» Ог ■— її ■

Нйкіи (пяйіилі Фо --- -

НтвіЯяи Фо —

Ріїшіілгі* тотДснІл!» Ог —

•Примі їха. ЕГ - екологічні групи водоростей: Оо - обяігатігі олігоі ллоби, Фо - факультативні сяігогалоби. От - облігппгі гялофіли, Фг -факультативні галофіли.

В норяцкіїиН родин та 21 роду. За віідоьнм баїаіггвом переважиш ро-дянн Огісшаїагіасеас - 1-і і-ігдів (30.5%), Chac.tophoxac.eae та Шоиіскассас

- по 5 (10.8%). Найбільшу шдову різиомаштшель мали роди Ріюгпіісітт (14 іящів), Ріссіопехші, Рісшшігши, Бі-ісіюсосеш (по 3). Активно їісгсгу-іочн чаліша альгофюрл агроценозіи була предстшілша 25 видами з СуаіюрЬуіа (13 нидів), СШогорЬусорІїуиі (9), Ииічіізтіоріїуіа (2), ХапШоріїуІа (1).

Алиофдора аїроцсноиіз району дослідження сушах» шдрізняєтьса від шшофіорн зоншішаго шп'пкопо-'гиреавого стену, характеризується ііанже її сілою відеушісчю лмптезгллешк водоростей та підвищеною різіюмашшісгио синьозелених. Флористична спільність грунтової аль-гофлари агроценозіи та зоїииисзс запогадшіх сісггів дуже шицеа і скла* дає для загманнк шїдоь.іх сішск.ш 22.591, дай аігпшко ілгстуючнх комплексів - 36.3%. Фсдераасша ладат-туталтл'оешіучШ окультурила грунтів іДнрізіінеш:и иід сіру^ур^гаияиактпшіщіих сіеиів меншою кількістю иідіи, що припадає ца одну пробу, в першу чергу, за рахунок більш низької иицсімі рішоманішо^ті X- та В-фсдоразий. Спектр здобіоморф мав слідуїтіш ііпгляд; Р (2.4 і 0.5) + Н (1.4 ± 0.5) + Сії (1.2 ± 0.2) + Н (0.8 ± 0.2) + С (0,4 ± 0.1) -і М (0.4 ± 0.1) •) Сі'(0.4 ±0.2) + X (0.2 ±0.1). о

Види, виявлені в агроцснозих, мсоша ікнділіпи на три іруші: 1) характерні д.ія зонального тішу груш їв під стспоійши фііоцгнсгтш, 2) види, що зустрічціошш в даній зоні, але пціам^по у иезоішмшіх типах рослинності, 3) еіідіі з исз“нсоьаііою ирпчеиіісш. Ашліз иидового складу водоростей обробліосАіік і рушій Причоїйіомоїчгько-Іірішошікої су>дх'Г(‘люіюі' приьішШ покази), що з 46 ь;иій;шшх пидіг. 22 г протпль юи:а:,ш зонаяитх тшйи рооліишссгі раіюпу дослідішим; Міптч'оіеиз \aginutas, Ріесіоиеши Ьигуипши, Г’.п&аіосопігії, Ноиіос ІіпсОД, Р.1 ігг< -.и риК'еіса, Рііопиісііши аиіітішк, Ph.lbvcol.inim, РІі.Са^к, Р]і.1іІ2І-.іши, Р1і.1іеппиі25Іі, Ріі.рйііїйспіашііл, РІіДтиг, Суіітіїмрепіпші Іісіїсіїііі.тше, Вгасіеигоссив іиііюг, Сіііоіс-Ш уиі^иііь, Теїгасуиіз :іа£і«:ип, С1і!оі1іохтц1іит йассіїішп, Йіісікіооссіїа іиіпог. Ріешосії'сгіз тгичш, №уіси1а пішіса, М.ририіа, Пацілсіїіа отріііоху$. Трл види с щкя^ишиї-

КОШІ НсЗОІШІШОЇ ЧііСШНН аіШОфЛОрі! - Мсйіос еіЬріїісіші,

Суїш&озреглиїлі'Віа^паїс, ЕІІІраоісІіон віісіюсосссміез, 6 видів біліли характерні для зоналишх гішіи рнкляиноегі іншії* зон (Рііогпіііііши апгишійігаша, РЬ.сопиш, Гіі.ілі;гиШит, РЬ.іиоІІс, Ріі.риругасеит, СІосоШа р/0іс»£ешіа). До іруїш з нйз"яооБ.ншіо географічною причетністю піднесені Ріе^іолсіл-і псіаіаи, Яріїп^іїх'іііогів інсгикваїа, Сіііог&шсінории р^йиЛолііпох, {Нісііососсш сЬоііЛіі, Б.шетЬіапоГасіепз, РасиЛорІсигососсиа ЬоІхуиЛЛса, СУсасІїа йвса. .

Таким чи і іо-і, алі.юфаора окульг>і>ешіх ірушів іядображде ішену специфіку ІіЛІЛ'Оі’Іі/ТС.рИ иотишшх грунгііі під дондлишм пшо.м рослинності ]«1ІОІ1іІ ДіХІЧІДАСШШ, нрои; ВІДрічШгіЛСЯ чбіднелим видовим окладом.

В літературі внел оплювалась думка іт]х> тс, що в окультурених грунтах зональні осо6.тіпххгп ігігслотіотг.ся < Гсггісрсах, ИРпша, 1969; Мішн-(їаев тз лр-Л07^'- ПГтгпи, Г^тпсрбат, Тг>76). Длч перевірки ггідіннідносгі наших далпіх ній гіпотезі та тпплегагч особливостей хльгофлори окультурення грунтів суббореллшого птс/у був ітрогсдгтгй ттпіч видового ба-гатсіта різних ро/пш в окультурених грунтах річних регіонів. Результати свідчать тгро тс, що п аят.гофт'орі .скультурсіпгс грунгіп простежується шяш ?опа.тп.ного фактору, хоча пор/гаетно з пілілпшли зональшіми грунтами у зігччно меншому ступгні.

Основна частп'я терторії району дослітлгг.іпія, зайнята в іпшулому тзшчаково-тігрсотаппі сгягамвв теперішній час розорана та ззішлгга переважно сільст/ксгостюггзрсмпгин культурами, які ппрощуісгсьсл за ше-спгрічисоо схемою польової сівсоміїш. В ігій схемі послідовно черїуклься сонтшппгк, очима ітшеїпіця, кухурудза, буряк: пстаїпгій рік патя витримуються під чор’тим тгаром. Мьгоугруїгугаїшп під рідіпіми культурами сігтеїміші іНлріліігаотт>ся за ичдоіпгм багатствои та складом водоростей, за ДОМІїїуЮЧІГМ комплексом, структурою «./ГЬГОСТГТртІЇ (таблиця 4). Найбільш різно’.таліппош с альгоугрулугзгаш під культурі ми першия двох років сівозміїш. Склали водоростей піц культурний насчугагчл роїсів збіднені. Збіднення відбувається переважно через випадіння сіптсоеле-шгх та зелетпк годоросч-сіг. Цк дозгситяя припустити, щп ннддаїш склад рояоростгй тя структура ада>гоугрупутат> в окультурешгх грунтах суттю залсїпгп- піл сівозміни.

Глава 7. Загалі»ний паряс альгофлорс/тя альгоутрупу-вап£> - грунтів Преторпоморс-ько-Приазопсі.кої сухосте-попої пропшци

Глава присвячена уззгазгьзгеїїю отриманих даних про грунтову аль-гсфлору та ашігоутрупусаіши району дослідження. Наведено результати фдоріигпгишх та фгкжснапг'птх исрішчнь, роЗглядаклься питання особливостей гссгрнЬі'піого ношярс-ния зинйдстгх виліт) полоі«:хтгей.

За період 1988-1991 рр. па території району дослідження знайдено 173 видів содоростій, які належать до чотирьом віддиш): Суапоріїуіа - 49 видів (27,5%), Сисгор!:уссрН>Ча - 81 (45,5!%), ХапШсрІїуІа - ЗО (16,9%), ВасШагіорІїуіа - ІЯ (10,1%), 5 класіз^П порчгкіі^23 родин та 64 родів.

Вперше дал грунте иої алмофлорн Причорноморсько-Прішовськсї сухосте попої прогіннії наводиться 165 видів водоростей, для іітунгія Сте-ясооІ'зспіг України - 119, грунтів України в цілому - 46. З 178 підів го-доростей, знайдешк в грунтах ПріРіорнсиорсиссьПриазезсьхся сухосте-псалй іі{іиіііішії Степової ~оші Укрзчш, 156 і-н/уті иіїпгтсш у тзтчвкояо-тіц>совому сгсиу, 46 видів - її агроценозах, 38 видів - у гзло^їлькгс:

4!5ТОЦС1і031Х.

(Чііоіт) шяь'лгігсі’о ітамн слиі'ку плдін склядзктть ікгчорі.х"іі чепгалт,-НОІО ПТТГу {УХІЧИІПТОСТІ та ІОІПЧТНЧХ \ рут РІП. ЛчЬІО<|і!пр!Т аГ}ЮЦЄІИГ<ІВ п ггчгх| ільіін\ і|>;'гчігігопі'’ тені»гп>ппч’іг в ;ги,г^«Ь'іі'|у іічпиглно' п ппгу {кч’ліпшсиггі. З ііЛ!>г<^фчо)-спі Ч(Чм;п>ііогу піну рс« і"ті'к-гі Оііпчч

споріднена альгофлори агроценетів, проте склад останньої значно бідшішш.

Таблкцл 4. Склад ксьашсхсів шсишпа всіегухшк видів иодоросісй під кул-Ь'гурці.щ в&ЦР&їгiic/iMULH та Ух рясність (у балах)*

Вад Рясність водоростей під гут,гурамп аьои'.лнл

сошли- ник ояниа тптапв-11 я ^ГРУ- ДО» бурш бии- танні чорний пар

ГЬотшІітпі ttitumrxle 1-7 5 2

Pliormiilrum bohneri 2-5 4 2

Wiormicijum соіішіі 4

Июгтйіит iuv..oliium С 7 3 5 3 1

Миіпьі'.гііііп Пj -i’c 2 3 5

PhoiTiiirlium hctmiir-'sii 4-5 5-5 1

РЬятигіпіч ронЬ'е.пжгшт М

МІСГОСОІСЧЧ Vwil'iidlli 4

Нссіолета boivammi » J 4-7 S 4

Cylindrospumum Ь..),.'.Л'МГ. ]:.~ 3

Cylhidroso-'Ttrmm (tiikRale Ї 3

ОіІоггЯа vu)rrfru о J 1 5

Оі'отпявгсілпрв» рчешіотіпаї б

Tcifocysljs ІМВІЄйМ» г-4 3 2 3

Ciiloilioimuliiuu lUccitfaia 3 3-4 3 1

Cilou)lila iiotm-r.ifa 4

8ііс1ш(ччсцз cbnditii 4

Pkim;.1nvm v.Vrtinica 5 з 2 1

PleurnRtmm sn.) 2 4

Weurastrum tt.2 3 4

Pscudopkuiococcuj bolryoiiies 3 3

Г ". 1' 1l p 1 -д* Д ):i J CC\J ■ sp.l Ка-лЪтЬ nvrtics ][ 4 — 1 4

NaviailajHipub nWzschia amphioxys 5

“2-Т ~ 4-5 3 4-5 4-7 4-5

НиДОШ BOHUftOCTCjl Кіш-іисть МІ.Ш1І ПІД рЬшшя К’ оплутай*

Cyanoph/ta 1-І V 3 5 ) 3

Cl Jo n> p h> со Ь ji k 7 7 3 б 7 3

Xr'fif b.'c hy f! 2 J

Barffltnvjphvla 1 2 —1 1 1 1 3

ffn-oro 24 27 7 ” 12 9 9

* Рясність паю літа ся за семибальною никлою.

Снеттфічними ознаками сисгечапі'Шиї (ггруктуря груіггонга адьгоф-лорл зоїкиїьнкч ттгіи рослшшосгі Лричорноморсі>к'о-І1риазоіжькаі сухо-сгепопої провінції Степове» зони України є висока рілнсмянітнісіь OsctHet«iaceae, Flcuiochloridaccae 7н ClitetnydoraonnAiccae, шо характерно Л’ш rjtjirropHX щшгофлор суМпрсллі пот поясу (Ктошкот, 1991). За

Структурою НЯ pfVUin 11Іі'іГГх|''!ОГП ! ІІТІТ'ІИ'НП'І'ЛІКМ’П.ЛПІЯЮІЧГТ.Г.'ІІ'

сухостепоіюї провінції має ряд ознак, які наближають її до альгофлорон згаггаіпшх та піщсішлх чорноземі}» степової зони Євразії (Попова, 1957; Шушусш, 1977,1985; Андрсева ~Ь. др., 1983); у дещо меншому сіупслі простежуються риск спільності з альїофлорога тсмно-калгганоїшх та каштанових грунтів сухостепавої зоїш (ГГопова, 1957; СдоОішкоіи, 1969; ПІушуева, 1985). Подібність проявляється у відсутності в складі а;п,гоф-лор порітпоссТДО/^' регіонів предсгапшпсів дхжші Сіососарчасеае, 8с>Чопсша(ассас, Ш\чі1а:іассас, СЬагас^ассас, ОосуБІасеае, СІоєоЬои-уїЗпсеае та приблизно в однаковому спіпвідношеїші хпорококо-ш, хлорелопих та улотрихсових водоростей. Особливостями ктасие ГІрті-чорноморсько-Приазовської провіїшії порівняно з степами іішшх територій Євразії е висока відносна різноманітність прсдсташшків СїіасІорЬотассае та СЬІоіочагсіласеае.

Частиною флористичного аналізу е з"ясувяіпга особливостей иопш-рення представників дайся флори за її межами та шіділсшш на шй підставі екалого-гсографі’пшх груп шідів. Враховуючи тс, що доайдхуефіі нами об"сюи меикагагь у грунтах, виділення ексілого-гсографічшіх груп було проведено виходячи з прігчетпосгі виділ до тих >пі ііпшех грунтово-біоклімапташх поясів з характеріпім для них типом росліашості. Еко-лого-географгпгі групи ми шіділіши за слідуючіши пріпппшами:

1.Причетність піду до певного груїгтово-біокліматнчного поясу. Го-логашм кріггерігм причетності виду до того та ііпхіого поясу вважали не просто (])акт знахідки виду, а частоту ного транляїгня.

2.Види, які мали високе трашшзпш в одному грунтово-біоклиматич-ному поясі, були піднесені нами до екотого-географічнсл групи, назва якої відповідала назві даного поясу; види з високим траллянням у двох грунтово-біокліматігших поясах відносили до сколого-гсографічної групи з комбінованою назвою. Види, що малі: високе трапляння більш ніж у двох ірунтово-біоклімаїичних поясах, приймали як поліпоясні.

За цима принципами у грунтовій альгофлорі Причорноморсько-Приазовської сухосгспової провінції було виділено 8 еколого-гсог-рафі'ппгх груп нидів (таблиця 5).

Більшість видів грунтовеї альгофпори Причорнсморсько-Пргазов-ської сухостспової провінції належить до суббореальної групи. Види з біліли північних регіонів включаються в альгофлору ІІрігчорноморсько-Приазовської сухосгспової провіїщії через зональні типи рослинності, З піядня, хота в метгьшому ступені, відбувається пролшкнешт субтрот-чнігх видів. "к<гридором” для яких е галофальні фітоценози та агропено-ти.

Розвіггок грунтових водоростей тісно пов"язаний З ТИМИ рОСЛИШШМИ угрувувяннями, до складу яких вони входять. Само фітоценози визначають структуру та характер альгоугрупувань (Новичхова-Ивалоіи, 1980). Досліл*птиями встаношено, що альгоугрупування різних фітоценозів досить повно нідіжраяс^ють ознаки підповідзпех парціальних алиофтор. Ф<грм\ктп<и а-інлгруїгугатиг під впливом (|іакгорів, сиенні{пчтпс для дя-

«ил фітоценозі». Ці факторі жщикиоіь на видоие багатство, домінуючий кошшекс, ступінь варіювання спектра жштешіх форм.

Альгоуїрупушння цілинних груїиіи під степовою зональною рос-лшшісію характеризуються найбільшим шідошш багатством та постіитстю домінантів. Дослідження показало, що альгоугрунування степових фітоценозів гетерогенні. Нами шіяотено два типи альгоугрупу-вань: перший розвивається у типчаково-тирсових стенах, другий - у тип-чахож>хіатпиюшіх степах.

Таблиця 5. Екалого-геог{шфі‘ші і-руїш грунтоносі альгофдорн зональних та незонат-шіх типів роелшшості ГІріїчорноморсько-Приазовсьхої сухостс-погюї проаііпаї Степової зоїш України.

Екшогр-ісоггафічна група і>иуС4 ЩіОрзеґССІ Кількість видів (абсолютна та % до загальної кількості)

Степові фітоценози Агродснозн Галофільні фітоценози

Атжпгпга 2(1.3)

Аркто-борсальна 1 (0.7) 1 (2.2)

Боїх'.аііьпа 9(5.8) 1 (2.6)

Боре алы іо-субборсальна 25 (16.0) 4 (8.7)

Суббсчкагіьна 53 (34.0) 13 (28.3) 8 (21.1)

Суббсрсатыю- субтропічна 9(5.8) 7(15.2) 5(13.2)

Субтропічна 1 (0.7) 1 (2.2) 1 (2.6)

Псшіиоясна 18(11.5) 11 (23.8) 8 (21.0)

Види з 11 сіхллноішєного скалюго-гсографічзіозо причсшістзо 38 (24.3) 9(19.6) 15 (39.5) 1

Загальна кількість шдів 156 (100.0) 46 (100.0) 38(100.0) !

Більш багатим у видовому відношенні е угрупувалня водоростей Тішчаково-аирсовях фітоценозів. Для нього характерніш відносно рівномірний розподіл видів за аагпевими форміат. Угрупування водоростей типчаково-полинових фітоценозів, навпаки, відрізняє істсгшє пере-кіжишя шдів Р-екобіоморфн над нвдаьві ілшлх жігггсвих форм.

Агроцешхш району дослідження розташовуються на території, зайнятої в минулому зональним типом рослштості. Вірогідно, само це пояснює споріднсзгіїль складу грутдаш водоростей вгроценехзів з альгфло-рсао загальних рослинних угрулувань. Можна припустити, що розорювати в цілому іКїагшпно вшшвае іга зональну складову альгофлори, і соме тому угрупувшши водоростей під агроцсиозами менш різноманітні у вндогему шднощєшіі, макиь більш високий ступінь ш}і»юіалня сисктїД яигшяп; ферм та досить иаіосгііЬипг дтшіуючнії ктоошехс. Мілчивіїль рсношшх ікясазників аш>гоугрупуізань вгрданопіе пст'"я іч.ча також з чер-гутпитм кулпур сіжямЬрк та могли ікло груіг!<">п'Л'ог.і.

Найбільш низькими показниками віщового багатства, постійності складу домінанті» та спектрД житгавих форм характеризуються угрупу-ішпія водоростей галсфільних фітоценозів. Видове багатство, система-тірвіа структура та спектр життєвих форм визначаються хімі'ппши параметрами грушу. Методами кореляційного та рсгресійного аналізів пега-новлено, що коїпц!{рація іоиов натрію та хлору ипца гід 130 та 150 мг. jkb\ 100г.грунту, відтіовідіїо, пріпводзггь до того, що альгоугрупувагаи стають одноізидовпми. Коли концентрації іоиов натрію та хлору іпіжчі від критичних, кількість видів водоростей п пробах гід"ємно корелює з кон-цеігграі&ло іонои кальцію.

Висновки

1. В грунтах Причорноморсько-Приазовсккої сухостепової провінції Степової зони України знайдено 178 шідіп водоростей з чотирьох відділів: Chlorophycophyta (81 вид - 45.5%), Cyanophyta {49 - 27.5%), Xanthophyta (30 - 16.9%), DacilL-mophyta (18 - 10.1%). Вперше для грунтової альгоф-лорги Пртггорноморсько-Приазовської сухостепової проиіш;ії наводапься 166 видів водоростей, для грунтів Степової зоїпі Україїпі - 119, грунтів Украйш в цілому - 46.

2. Грунтовій аяьгофлорі Пріиорнсморсько-Приазовської сухостспо-вої провінції властива висока різноманітність Oscillatoriaccae, Plcurochloridaccae та Chlamydomonadaceae, що характерцю для грушових альгофтар суббореального поясу. Відсутність в дослідженій альгофлорі представників ‘ Gloeocapsaceac, Scytonemataccac, Rivulaiiaccae, Charncjaceae, Oocystaceae - риси, спільні з альгофлорого типових та південних чорноземів Степової зони Євразії. Висока відносна різноманітність Chaetophoraceae та Chlorosardnaccae відрізняють досліджену альгофлору від альгофтор інших регіонів Степової зони Євразії.

3. Зональна грунтова альгофлора Прігіорисморсько-Приазовської сухостепової пропігацї має чітко виражений субборсалышй характер. Значну частішу еколого-географічних груп видів, видалених на поясній основі, складають також борсально-суббореальні види (16.0%). В незо-нальних типах росшопіості ctrocrepiraггься збільикяпЕЯ долі поліпоясшог видів та видів з більш піппенних флор.

4. Грунтова альгофлора біосфери ото степового заповіді поса Аскаиія-Нова включає 128 видів (з mix 119 вперше наводяться для грунтів цього запотгідіпосн) та мпе стабільну (на протязі 4-х річних стаціонарних ітосс-зоїппи досліджень) систсмзтігпгу структуру На рігні гадщлів. Сезонні змііш спостерігаються на рівні родин. Альгофлора заповідного ас-каншсьхого стг.пу адекватно ^щобрагкце особливості зональної труїпової альгофпори дослідженого району.

5. Найбільшою видовою різноманітністю характеризується альгоф-лора чепгалытх степових утрупувакь (156 нидів). Друге місце займає аль~ юфк'ря ягр<шгнозіл (46 тіл in), тіуггг - гапофілчіих фітоценозів (З Я

видів). Адьгсхішорі/шроцсншіи їй галофілишх фігоценазів іжлючаюгася в альг «фтору стеиаши фітоценозів.

6. Засолення та окультурюїшаш грунтів призводить до зігіни систематичного спектру грунтової алігофлорн, в якій провідну роль починають хгідцраіити ешіьозелеш водоросіі, ішістцочи зелені на друге (окультурені грунш) або трете (сачончаки) місце, жовтозслеш водорості майже (окультурені грунти) або поьігістю (солончаки) зникають.

7. Ллш оуїруїгуїшшя зоїкишіїи цілшпбіх грунтів під степовою рос-лилніспо характеризуються нийишьииїм шдошш багатстаам, постійністю складу доАштіггів та оіекзру зшгтсшх форм, на .солончаках - найменшого видовою різноманітніелю, нестабілигісгво складу дохшіантіг» та спектру -.ісіггссттгі фор.ч. Угрупугаши водоростей і» окулт.турсіпгх грунтах івд игроцеїкхіалні за даніш езнакалш займають лііж ішлш проміжне положені ш.

8. Специфіка моолішоса альгоугрунувань зсишишх сі слота фітспеншш визначаються ісламом росліипіої форшції» агроценозів - чергуванням культур сіиозміїш, іалсфільшиг фітоденшів - деякими хімічшіки впраїгетрами грунтів.

9. Видом іязяоманішігіь та структура адьгоуурунувань гшгофільгая фітоценозів залежить від вмісту т/ грунгі іонів назрію, хлору та кальцію. Визначено тмпуючі ктщпщкщи іонів натрію та хлору (130 та 150 мг,/с.кв,*10і1 г. грунту), вище вад яких альї'оуїруііуванпя стаюль одновн-дошши та персходять у стан агрехацп.

Зи матеріалами дисертації опубліковано слідуючі роботи

1.Сотоненко АН., Чсрсвсо С.П., Костиков И.Ю. К. изучению почвенных водорослей заповедника Асхашш-Нова. - Заповедники СССР *г их наетошцее и будущее. 4,2. Ботаника, лесоведении, почвенные исспо-дования. Тез. докл. Всесоюон, конференции.: Новгород, 1990. - С.174-176.

2.Костиков И.Ю., Солоікі£ко АН. О ковок разновидности СЫагодсшпт еисЫошт ЕЬг. из почв Украины // Биол. науки. - 1991. -333, №9.-С. 153-159.

3.Костиков И.К>., Салонснко А.II. Зимнее "цветение" спада тиича-кооо-ковылытой стели заповедника "Аскалия-Нова ” (Украина) // Альгология. - 1992. - 2, №3. - С.57-60.

^.Ссстонснко А.М., Костиков І.Ю. Зимове аерофіте "цвітіння" оюаду у згпозід!посу Асканія-Нсща. -Тез. дспов. 9 з'їзду УБТ - К., Наукова думка, 1992. - С. 380-381. _

5.Дсмчснко Е.М., Сололснко А.М., Костіков .1.Ю., Ром'анонко П.О. До шігаипя про еталонні угрупувати груїггоик водоростей Українського Полісся. - Підсуши 70-рі>'ноі діяльності Канівського за-пошдника та пс{>сііек:пгш розштку заповідної справи в Україні (Матеріали кчнффсітціі, вгрегень 1993 р., м.Каь'і), - Кипів, 1993. -С. 107-108.

б.Солшгсико А.Н., Костиков И.ГО. Почпешшс водоросли ппга-ково-копылыюй степи зяпорсшпгха "Дскпнлл-Пова" // Лльгслогия, І995, т.5, №1. - С.59-64.

С огон сих о А.Н. Псчткапшс шдорослл Пртпсрнсморско-Пргазовсксгй сухоегегпгой протяпплот Стсшіой поїш Укрэшш.

Диссертация на соисхгпие учсігоч степени кандидата бнспопггссмя науіtno спетшлальносш 03. 00. 01. - ботаника. Институт ботаники rotcmt Н.Г.Холодного. ІІаіпіштатошя академия наук Украины. Киев, 1995.

Изучены соегав, закономерности распростритатя, структура группировок, ссзошіая и многолетняя динамика почвенных полорослсй Прігісрноморско-ГГргазсссхой сухостгттой ттрсїтпгаппі Сгг.ітпоґі jojiu Украины.

П результате 4-х лгппгт стзіпіонарзшх и экспедлциошшх ИССЛСДОШЦПШ П ПОЧВ1Х Пр5ГГСріТО!.'Ср<ЛСО-ПітИаЗОПСКО!І сухостеїшой провшщгаї Orennofr зоны Укрщпш обнаружено 17S видов исдорсслей нз 4-х отделов: Cyanophyta - 49 потов (27.5%), Cliloruphycophyta - 81 <45,5Й>), Xanthcphytn - ЗО (16.9%), narillaricphyta - 13 (10.1%), нз которых 166 ілідогі пттертж. отмечены в потише исслсдоваштого региона, 119 - для пего Стенной зони Украппы, 46 видов в пегаах Украли ранее sic отмсіеїт. На ослопа сраіпіяпсі псрщтзлышх альгоф.тср зональных п пезональнкх titttoti рзстнгелыгсста устаноплеп суббареальный характер неженной альтофлорн района яссттедоппттга прп зігі’штсльном участии бсрсалышх пядси. Показано, что слъгсфлора зеналыпах пшоп расиггельноспт сятределятт вжгефтору ранеят нсслсдсвшпга в целом. Алы-сфлора ?.грстттятп?ов п галофікипст фнтоденозов включаются п ЕУптоф-тору зонального тшп р?хтаггслыюсгпt. Лдьгофлера агроценозоп представляет собсй сбеднетшй вариант альгофлоры зонального типа рзспггельносст, «шьтофторз галофгоплшх фигоценозев представлена гидамл с иптрскей зхолсггтгтесхсй амгоплудой и видами, характерними для їоішшшх типов растительности бо;:ге кшш флор.

Спештфэтспске сссбешгосот иссяедогагашх х-шгегруппировох проявляются в сгсвсшт постоянства домшшггов, спектра и шідоеоі о разнообразрл жгттетпшх фор?.!. Установлено, что я галофилышх фітоценозах с хлоргщішм тгатегл засолении существует зависимость надетого разнообразия err хс.шіеіпрлірпі яоноя натрия, хл-'jn и кхтьщп:.

Проведены слепзгадыше їгсследакппи почвенной альтофлорм биосферного степного зппоггдттшсі Лсаашн-Навз. Из 123 оьнлружипшх здесь гзедоз водорослей, 119 гащоз пттерпыо привадятся дата -rcppirropnt "япозсдіпЕка. ЇТспатапо, тго по"п?глшая ольгофлера запевгдней їсхтяпіскоїі степи нмеегт сгабттп,путэ системі шческую структуру нз уросте отійлоз. Смяпшв roueireintn истсяюго со-.-nra піхулєжиняются па уроше ссіїеЛстп. Устотоптсио, 'ГГО ПСТВЇ1Ш?Я злі.і«}стог^ зчптштой тгпічаков'> KotnvtMtcft стспп Логатга-Ночі здскків:о от^г^рєт особснио.ти ^іат'миЛ ’^п^-ггі’ой «.-twим-.: ,;У'М'то рсмг»»<»>»а в

Т'РЛОМ.

Ключові слова: грунтові вадоросгі, аяьгофнора, альгоугрупуг-шші, степсві фітоценози, Егроцснсаи, солончаки, Степова зона, заповідники

Solonenko A.N, SoQ algae of P^chcmomcrBko-Pryasovskaya arid-steppe province of Ukraine Steppe zona.

Ph.D. thesis. Speciality 03.00.01-Botany. Institute of Botany by M.G.Cholodny, National Academy of Science ol'the Ukraine. Kiev. 1995,

Composition, regularities of geography spreading, structure of algal communities, seasonal mid long-term dynamics of soil ulgae of Prychcmorncrsko-Pjytisovskayu imd-bteppe province of Ukraino Steppe zone arc studied.

As a result of four-years stationary end expedition investigations 178 algae species fiora 4 divisions - Cyanophyta - 49 specics (27.5%), Chkaophycophyta - 81 (45.5%), Xanthophyta - 33 (16.9%), Bacillariophyta -18 (10.Ш) - were found in soils of PrychemojDorsio-Pryasovskaya erid-stcppa province of Ukraine Steppe zone, 166 species axe given for tits first time for the soils of region studied, If 9 - for the bails of Ukraine Steppe zone (it is the 60% from total number of species founded), 46 spscies are noted fcr the first time for the soil algal flora of Ukraine. On the Ьазіз of comparison of partial algal floral of zonal and azonal vegetation types the srubboriai disposition of algal flora of region studied has been established with considerable participitatian of boreal species. It is shown tin і ti.i algal flora of zonal vegetation types determines the algal flora of region studied at whdSs. Algal Дога of agrocenc3cs and galophylous р]гу!осепсзсз is ji'cssiUcd by spscies with wide ecoloslcal amplitude end by spcedes wich шс оссшв adventure ві the more southern regions.

It із shown that specific peculiarities of algae communities sludicd sro manifested as cn extend of constansy of dominante composition, life-formr'’ cpcctnun and their spades diversity. It b establshcd that in £iJophyloa.*. phytccenosss with chloiidc type salineration Ерсеім diversity and соїшпшііііез structure sde depended Cron sodium, ch*crins and caicium Leones concentration.

Spccial investigations of soil algal flora of biosphauical eteppe reservation Л&ккпуг-Мота arcs made, і 19 specics from 12S founded arc given far 1ііія reservation at first, It is shown tliat the algal flora cf Asbmya-Nova ficppe coramurfticB 2ілз stabile systematic structure on the division level. Seasonal changes of upccies composition are marked cn the fajiuly level. It is cstab&Acd tJiat toil algal flam of preserve steppe of ArJcanya-Nova reflects rxbq’u.ito Gib pjccIiaritiM of zonal roi! ulgsl flora of region studied at whole.