Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Електричнi властивостi секреторних клiтин трабних залоз i механiзми активацii екструзii iх ферментiв

ВАК РФ 03.00.13, Физиология

Автореферат диссертации по теме "Електричнi властивостi секреторних клiтин трабних залоз i механiзми активацii екструзii iх ферментiв"

РГ6 од

2 О CEU «33

МППСШРСТБО ОСВ1ТИ УКРА1НИ КШВПЬКИЙ УНШЕРСИТЕТ 1м. ÏAPACA ШНЬЧКНПЛ

На праьак рукспи^у

К Л Е В Е Д Ь КШрон Юр1йович

УДК 612.OU.42: 612.31: 612.34 + Ml.431.¡i

ЕЛЕКТРИЧНI ВЛАСТИВОСТ1 СЕКРЕТОР1ШХ КЛ1ТКН ТРЛБНИХ H АЛЮ 1 МЕХАНЮМИ АКТИВАЦП ЕКСТРУЗ11 IX ФЕРМЕНТ 111

03.00.13 - ф1й1олог1я години 1 тварнн

Автореферат дисертацП на ицобутгд вченого ступени доктора 61олог1чних наук

киТв - 1993

Робота виконана на кафедр! ф!з!олог!У людини 1 тварин Льв!в ського державного ун!вероитету тмен! Гвана Франка

Наукой! консультанти:

окадеи!к АН УкраУни, доктор медичних наук М.Ф.ИУЙ доктор медичних наук, професор 1.В.И0СТАК0ВСЪКА

Оф!ц!йн! опоненти:

чл.-кор. АН УкраУни, доктор (Иолог!чних наук 1.С.МАГУРА доктор медичних наук, ст. наук. оп!вроб1тняк Л.М.ЗАЙЦЕВ доктор б!олог!чних наук, ст. наук. сп{вроб!тник З.Д.СКРИП1Ю

. Пров!дна уотанова: УкраУнськиП медичний ун!вероитет

1м. акад. О.О.Богомольця МОЗ УкраУни

Захиот в!дбудеться " " ¿£//7^ <5/4*1993 р. о (Ч годин! на заохданн! спец!ал!зованоУ вченоУ ради Д.01.01.10 при КиУв-оькому ун!вврситет1 !м. Тараса Шевченка за адресов: 252022, м. КиУв- 22, пр. Глушкова, 2.

3 дисертац!ею можна ознайомитись у б!бл!отец! КиУвського ун!вер-оитету !м. Тараса Шевченка, м. КиУв, вул. Володимирська, 60.

Автореферат роз!сланий " 6~ " ¿'С&'Ц/^иц ¿1 1993 р.

Вчений оекретар спец 1ал!зованоУ вченоУ. ради,

доктор.б!олог1чних наук А.1.МЛСЮК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АктуальнIоть'проблем. Секреция - одна Ь фЫолоИчиих фуик-Ц1Й -широко розповоюджена у тваринному,,св1т 1Великий спект-р хт-м1чних ополук, икI продук уит ься,опацIалтдоланими оекреторними кл1-тинани: в1д наорган1чних, кислот I оолей до о-геро1д1в I полтмтги-д1в» Секреторн! продукти виконують впжлиау функц!м в орган 1зм1 тварин 1 лвдини. Дооладення секреторних кл!тин мае.значения для медицини- ветеринар И, - оскиьки порушення-оекрецП в органгзм! лвдини-! тварин лежать в.основ!.багагьсх патолог!й органов травления ■ I ендокрннно'1 оистеми,.:

Секреторн! кл!тини травних залоз регуливтьоч нервовим I х'умо-ральним махай1змами, в-реал!зацГг яких боре учаоть плазнатична мембрана. $ункц!оналы11, 1 особливо олектроф{з1олог!чн1 влаотиаоо-т1 плазматично'г мембрани оекреторнкх кл!тин травних залоз доол!д~ жен! значно г!рше, н!ж, наприклад, м"язових 1 нервових кл1тин. Хоч електричн! реакцН' залоз прп ¡¡х д1яльноот! правили до'оя1дник1и ще л к1нц1 минулогО атолРгтя, влектро|нз1олоИя залозиотих кл!тин вЦотас в1д електроф1з1олог!1 м"язових 1 нервозих кл!тин. Ильки в середин! 50-х рок1а були заотосоваи! м!кроелсктроди для а1две-дення мембранного потенцхалу / !П/ залозистих кл!тсн /г.ишШегц < 1954/. Розвиток електроф1з1ологН залозиотих кл!тин пов"язаний в основному э-працями Петерсена ! оп1ваа,гор1» /роЬогяеп , 1966 -1990/. Ц^ому оприяли I доелгдкення ГуткЬи /1972/, Толкунова /1975/, Смирновой /1978/, ЧепЬка /1986/. ,

На оьогодн1шн1й день твердо вотаноалено, що внутршня поверх-ня мембранн ао1х секреторних кл^ин мае в1д"емний потенц!ал, нроте паявн 1 эначн1 розходжання в!днооно величин« мембранного пот.енц1а-лу опокою /НПО/ секреторних клйин. Секретпрн1 кл1тини втдр!зия~ ються ви' м"язоаих } нераозих тин, що IX ап!кальна 1 базаль на мен-брани мавть р1зну поляризац!». Лапше у ваги придЬшетьоя доол1д«вн~ ню пасивних електричних властивоотвя мембрани секреторних юптин ! вкладу 1он!в К4", Па+ 1 СП в оумарну пров!дн1оть намокши. Супереч-ливими е результати доолвдення вкладу 1он1 тз Иа в генирац!» МПЗ.

Потребус прямого птдтвердження залеяиисть цатр!кво1 пров!дноо~ т1 мембранн в1д [Са2,"]3. Б1доутн1 к}льк!он1 оп1вв1дношання вкладу електроганного ефекту на-К-гюмпи ! дифузнимх процесса у форму-вання величини МПЗ. Пошпотю гпдеутн! дан! про капали витоку ием-брани секреторних кл^тин, якI забеэгичують п;;ов1дн!оть у опоках.

Найб1льш загадковою i заплутаною е проблема збудження оекреторних клхтин. Б1льш!оть оекреторних кл!тин не генеруе потенц1али Д11 /ПД/ hi у в1дпоа1дь на оинаптичне подразненнд, Hi у в!дпов{дь на пряме подразнення елоктричним отрумом. Плазматичну мембрану оекреторних кл1тин втднеоли до електрично незбудливих. Лундберг /tunc berg , 1955/ вяявив, що при подразнены! нерв!в або д11 мед1'ато-р1в оекреторн! кл1тини г1парполяризуються. Багато авторов пот1м пЦтвердили qi дан! i було зроблено висновок про те, що в основ! эбудження оекреторних кл1тин лежить г1перполяризац1я мембрани, яку Гутк1н /1972/ запропонував назиаати збуджуючою на в!дм1ну в1д нервових I м"язових кл^ин, в яких г!пзрполяризац!я забезпвчув гальмування. Деяк! автори / Sohneyer, Yoshida , 1969; Nishiyama, Ка gayama , 1973/ опоотер!гали двофазнг зм!ни МП /деполяризац1я-с1перполяризац1я/ в кл!тинах олинних залоз при ix активацП". В кл!тинах шдшлунково! залози первинний ефект збудаення також ви-ражаетьоя деполяриза^е» / HlBhiyama, Petersen , 197^; Iwatsuki, Petersen , 1978; Petersen, Philpottj 1980; Наливайко, Чепилко, 1988/. В цих кл!тинах с постер iraeTboa i г!перполяризац1я, яка но-оить вторинний характер.

В 8в"язку is оказании потребуе вняонення функцшильна роль як деполяризацН, так i НперполяризацН мембрани в ход! нейро-гуморальног активацИ оекреторних кл!тин. Добре в1домо, що екзо-цитоэ травних фермент!в викликають мед!атори вегетативно! нерво-во1 оиотеми i багато ф!з!олог!чно актианих речовин, як! необидно розглядати як первинн! пооередники. Взаемод!я первинного пооеред-ника з рецептором забезпзчуе проведения оигналу в кл1тини через вториннх пооередники, до яких належить 1он13ований Паршi до-

кази poлí Са^" в опряженн1! отимул-секрец!я отриман! ще в 60-х роках /Hokin , 1966/, проте детал!зац1я рол1 внутр{шньо- i зовн!ш~ ньокл!тинного а також 1денгиф1кац1я шлях!а траномембранного

переи!щення Са^+ потребують вияонення. Потребуить грунтовншого доол!дження механгзми транспорту оекреторних гранул до ап1кально! мембрани i функц!ональна роль'Са^+ в екотруэtif фермент!в кл!тина-ми травних залоз. В эв"язку з £|ии з"яоування рол! кальмодул!ну, м1кротрубочок i мíкpoфiлaмeнтiв в оекреторному процео! може дати нов1 дан! для його розумЫня. I

Мета i задач! доол!джень. Мета роЬш-и поллгала в дославши електричних властивозтей оекреторних кч1тин травних за,доз ! мехо-

н{зм!в активацГх екотрузГ1 травних ферментй. Для дооягнення поставлено! мети необхадо було виршити так1 задач1:

1. ДослЦити так: електричн1 влазтивост! оекреторних кл!тин травних залоз в отан1 опокою: пасивн! електричнг влаотивоот! плаз-матично I мембрани, електрогенний ефект На-Я-помпи, величину } ¡онн1 механ!зми генерацГх МП, роль 10н1а у формуванн! МП, йо~ го эалежнЬ)ть вгд рН зовн1шнього розчину I температури, властивос-т1 канял!э витоку /опокою/.

2.Доол1дити механхзми збудкення кл!тин травних залоз, а оаме: зм1ни МП пЦ впливом електричного струму 1 мед}атор{в, влаотивоо-Т1 потенц1алозалежних кал!евих, хлорних I кальц1ввих канал!в.

3. Досл!дити роль в спряженн! стпмул-секрец{я: залежн!оть екотрузи травних ферментхв в!д 3, участь депонованого в клтшах Са'"* а активацп екструзП", шляхи траномембранного пере-мЬцення функц1ональну роль Са в екструзП.

Новизна^щим^их^^^льтатЬ^ Заотосувааши впергае метод внут-ргшньоклгтинно! пзрФузН' для дослхджзння електричних влаотивостей оекреторних кл1тин, вдалося отримати тзк1 нов! факти:

1. Заресстроаан1 калгеаий, натр!евий 1 хлорний трансмембранн! струми в стан1 спокою клгтин /струми витоку/, на основ1 яких роз-рахоаанх (?к, 1 (^-¡.плазматичноУ мембрани в спокоУ.

2. Остановлено зб^ьшення натриевого I змениення калгевого отру-м!в витоку в безкальц1€вому оередовиип, зб1льшення нал1евого 1 зменшення натр{евого струмхи витоку при охолоджеши.

3. Вотаноллено збиьшення натриевого струму витоку п1д впливом протеолхтичних фермент1в, тод1 як калгевий струм не зм!нюеться.

4. Показано, цо блокатори оульфНдрильних груп /нат!они са2*'/ викликають зменшення кал1елого струму витоку, тод! як натр 1евий струм не змхняеться.

5. Показано, щолри рН 8 опостерхгавться зб1льшення кол!евого

4 зменшення натрйзого струм1в витоку, а в кислому середовищ! змен-шуються як калхезий, так I натрхевий отруми витоку.

6. На пхдстэв1 цих факт1в зроблено висновок про функц!онуван-ня в плазматичн!й мембранI оекреторних клгтин роздгльних структур б1лково'1 природи /хонних канал1в витоку або спокою/, як1 служать шляхами для ди.рузп через мембрану хон1в в стан1 опокбю. Отримано ряди селектиэноот1 кал1евих, натр!евих I хлорних канал!в витоку.

7. Тденти^хкован! потенц1алозалежн1 кал1вв! ! хлорн! канали,

отри^ан! польт-амперн! характеристики /БАХ/ 1 досл1дженг IX се-лективн! властивоот!.

8. 1дентиф1кован1 потенц!алозалежн1 иальц}ев1 капали, отрима-И1 ВАХ I встановлена IX метабол!чна залежн!сть.

Кр1м того, отриман! дан}, як! уточнюыть величину МПО кл!тин р!зних траннях залоо, механ1зми Оого генерацЛ' 1 зм!ни в ход! октивацН секреторних кл!тин.

Б результат! дослЦжень на диопергованих ацинусах п!дшлунко~ во1( залози кенкретнзовано уявлення про роль в спряжвнн! оти-мул-секрац!я, а саме:

1. Остановлено залежнЬть тривала'1 екотруз!!' нм!лази в!д [Са^]э, роль депоноваиого в кл!тинах в активацИ екструзИ.

2. Отримано докази фуикц!онування в мембран! ацинарних кл!-т^н ^а^а-обм1ну.

3. Доказано роль кальмодул1ну 1 елемент!в цнтоскелету в ек-отрузП.

Теоретична 1 практична ц!нн!оть роботи. Отриман! результат« мають пери за вое теоретичне значения, оок!льки дозволяють розу-и1ти роботу секреторних кл!тин травних залоз як ефекториих орга-Н1в. Псрэдбачаеться така посл!довн1оть хот!нерг!чно1 активацИ екструз!!' травних фермент!в: ацетилхол!н /ЛХ/ викликас деполяри-зац!ю мембрани секреторних кл!тин, активуючи хемочутлив! натр!е~ в1 канали, Ця деполяризац!я викликое потенц!алозалежний вх!д в кл!тиии екотроцелюлярного Са^1". Завдяки утворенню 1нозитолтрифоо-фату активуеться вив!льнення Са^+ з внутр1шнь.окл1тинних депо. [Идвищення концонтрацП Оа^" в цитозол! секреторних кл!тин запускав екструз!ю травних ферментов, в я«1й в!д1грають роль кальмоду-л!н, м!кротрубочки 1.м1кроф!ламенти. Са-заледна !нактивац1я каль-ц^евих конал!в обмежуе вх!д з позаклшшного середовища. Припинення екструзП пов"язане !з зниженням в цитозол! концентра-ц!х Саяке досягаеться за рахунок виведення Са^1" назови!. Одним з механ!зм!в виведення Са назови! е гга~Са-обм!н. Активова-"н! зм!щенням МП в позитивну область кал!ев! ! хлорн! канали за-безпечують реполяризац!ю мембрани, Ця схема /мал. 10/ мае значен-ач для формування у опец1ал!ст1в медико-б!олог!чного проф!лв уяв-леиь про регуляц!ю секрецН травних залоз. Тому ооновн1 положения роботл мокуть бути включен! в лекцП' з ф1э!ологП людини ! тварин, гастроентерологП', спецкурс!в "ф13 1олог!я травления" !

"Електроф1з1олог{я". Вони можуть бути викориотан! для розробки опоообхв фармакологÍ4HOÍ модиф!кацП оекрецП травних залэз, в чому i- полягае практичне значения робота.

Публ i кацi i. Матер1али дисертаци вирв!тлен1 в 'Ю публ1кацых.

^еез^ЦХ^-лио^тацтйного^ате^ал^ На ochobí матершив ди-оертац!йноУ роботи були зробленх доповхд! на щор1чних наукових конференциях Львхвського уц1вероитету /1973-1992/, на Всесоюзна конференцй' "Ферментошд1льна д!яльн1оть травних залоз t у У ре -гуляц1я" /Андижан, 1974/, на .Всесоюзному симпозхум1 "[Идшлункош t слиннi залози" /Льв1в, 1975/, на XII Всесоюзхпй конференц1У "£ундаментальн1 проблеми гастроентерологи" /Льв!в, 1977/, на л з"Узд1 УкраУнського ф1з1ологгчного товариотва /Одеса, 1977/, на ХГП з"1зд! Всесоюзного ф1зхологхчного тоаариства /Алма-Ата,1979/, на XIII Воесоюзнхй конференцИ "Фундаменталый проблеми гастро-ентерологГх" /КиУв, 1981/, на XI з'Ч'зд! УкраУнського фхзхологИ--ного товариотва /Дн1пропетровськ, 1982/, на Х1У з"1зд1 Всесоюзного ф1з1олог1чного товариотва /Баку, 1983/, на 12 Всесоюзна кон-ференц1У з ф!э1ологН' i патологГУ кортико-в1оцералнних взаемов1д~ нооин /Лен!нград, 1986/, на XII з"хзд1 Укра'1'нського ф1з!ологН-ного товариотва /Льв1в, 1986/, на Х1У Всесоюзна конференц!У з ф131олог!х травления i всмоктуиання /Терноп1ль-Льв1в, 1986/, на ХУ з"1здх Всеооюзного ф1з1олог1чного товариотва /Кишинга, 1987/, на Всесоюзна конферзнцН "Секрецхя травних залоз я норм! i пато-логй'" /Андижан, 1988/, на XIII з"Узд! УкраУноького ф!з!олог1чно~ го товариотва /Харк1в, 1990/, на конференцН, присвячан!й 150-р1ччю кафедри фíз1ологíV людини í тварин Кихвського униераитету /КиУв, 1992/.

Структура та об"ем роботи. Диоертац1я викладена на НУ i оторIn— ках машинописного тексту i складаеться з вступу, оглиду л1терату~ ри, опиоу методик дослЦжень, трьох роздШв власних дослЦжекь, заключно'х чаотини i buchobkíb. Робота хлюстроваиа 07 малинками i 15 таблицями. Бхбл1ограф1чний покажчик включае 711 дазрел,

0Б"е.КТИ I МЕТОДИ ДОСЛГДЖЕНЬ

Електроф1з1олог1чнх дооладкення проведен1 на секреторних к л i-тинах слинно'1 залози личинки х1рономуса /chironomua plumoaua '!• слиннох залози виноградного слимака / Halix pomatia /» приаушиоУ олииноУ i п хдшл унк о во í залоз бхлих щур ta л tut У QtcTap. Доол1дан-

ня секрецй' проводили на диопергован.хх ацинусах t подр1бнених фрагментах п!дилунковох залози щур!в.'

Показниками секрецй служили piaenb ам1лазно'1 активности i • концентрац1я загального tíiлна в-розчин! п1сля 1нкубац11 в ньому або подр!бнених фрагмент!в тканини залози /Ueha, Catanzaro, Hauson Xiindeay , 1971/, або диспергованих ацинусхв /Williams et al., 1978/. Для отримання 1зольованих ацинусха як диспергуючий агент викориотовували колагеназу. Bmíot б!лка визначали за методом Лоу-pi / Lowry et al.» 1951/, ам!лазну актианхоть - за Cmítom i Рое / Smith, Roe , 1949/.

Для доол1дження МП оекреторних кл!тин викориотали методику внутр!шньокл!тинноУ реестрацй' за допомогою скляних мгкроелектро-д1в /Костюк, i960; Первио, 1983/ опором 10-30 мОм. При доолtдавних пасивних електричних властивоотей мембрани через neï пропускали слабк1 деполяриэувч! I Нперполяризуюч! струми í ресстрували опад напруги на опор! мембрани у вигллд1 електротон!чних потенц!а-лхв /ЕП/. Для отримання ЕП кл1тин олинно'1 залози виноградного сли-мака викориотано одноелектродний метод /Araki, otani , 1955/ s вмиканням мкроелектрода в компензаторну мостову охему, а ь кл!-тини олинноï залози личинки х!роночуса вводили другий мхкроелек-трод для пропускания через мембрану електричного струму.

Доол1дження отрумхв витоку i струм iв поте!Щ1алозалежних хон-иих канал!в !эольованих кл!тин слинно.У залози личинки х!рономуса проводили sa допомогою методу внутр1шньоклîthhhoï перфузИ t ф!к-cayiï мембранного потенц!алу /Крашталь, Пидопличко, 1975/. Кл!ти-ии 1золювали за допомогою мппатюрного р{зального 1нструмента.

В дослоденнях використан! так} зовнхшн! розчини /в ммоль/л/: розчин Pinrepa для олиннсй' залози виноградного олимака /liad 75; , КСГ - 5, CaCIg - 10/¡ Розчин Кребоа для-привушиох í п!д-шлунковох залоз щур!в / NaCl- 120, - 5,9,NallgPÓ^- í,2, fîgOl^ 1,2, NaHCOj. - 15,5, CaCIp - 2,5, глюкоза - 11,5, pH 7,2/; розчин для олинноi залози личинки ххрономуоа /наСХ - 136,9, ЮГ - 5,36, HgOl2-0fi»9, MgS04 -0,Ц6, ИарИЮ^- 0,35, KH¿P0/f - Ca3I2-1,76, глюкоза - 5,55, pH 7,2/. Для внутр1шньох nepfiysí'í кл!тин олинно!' залози личинки х!рономуоа викориотали розчин, який м!отив 146,14 ммоль/л Tpic-P0/( i 5,55 ммоль/л глюкози, рН 7,0, В ход! до-ол!джень струм1в витоку i отрум!в погенспалозалежинх канал!и викориотовували pi3ni модиф!каци цих розчин!н.

Результата во1х вим!рювань п!ддавалиоь вар!ац!йно-статистичн!й обробц! /Деркач, Гумецьний, Чабан, 1977/.

РЕЗУЛЬТАТ»! ДОСЛГДдЕНЬ ЕЛШГОЧШЗШОПЧШ ВЛАСТЛ30СТ1 КЛ1ТИН ТРАЗНИХ ЗАЛОЗ Б СТА1И СПО.СОЮ

Пасивн! електричн! влаотизоот! плазматично! мембрани кл!тин трав-

них залоз

Досл1дження ЕП кл!тин слинно!" залози виноградного олимака показали, що при оил! струму 0,57-10"^ А ампл!туда кателектротона /НЕ/ ! анелектротона /АЕ/ однакова I окладала 30 ,мЗ. Зб!льшення струму до МО"» А оупроводжувалооь появоо в!дм!нноотея и!ж ними. Амшптуда КЕ досягала 45 мЗ, а потгм зменшувалась п!д к!нець 1м-пульса до 36 мВ, що пов"»зане !з эатриманим випрямленням. При отру-м1 2-КГу А амшитуда АЕ досягала 76,5 мЗ ! зменшувалась до 65 мВ шд к'нець хмпульсу. Таке зменшення амшптуди АЕ ол!д пов"язувати, мабуть, з аномальним випрямленням. Таким чином, л!н!йна залелш1оть ЗАХ порушуеться опочатку для вихвдих, а пот!м ! для вхЦних отру-м!в. Порушення л!н1йност! ВАХ мембрзни св?дчить, що електричний струм пзвно1 оили винликае зм!ни опору мембрани.

Для розрахунку опору I емност! мембрани використали ампл!туду АЕ при сил! струму А. Бим!рювання ! розрахунки показали,

що вх!дний оп!р /я х/ цих кл!тин складов 39,1 мОм, а специф!ч-ний оп!р мембрани /йм/ - 1094,8 Ом.см^. Зх!дна емн!оть /Свх/ отаиовить 9,9*10'*-' мк£, а специфична емн!сть /(Зц/ - 3,5 мкФ/ом^.

Аналог1чн1 вим!рювання I розрахунки стосоано кл1тин слинно!' залози личинки х1рономуса показали, що и в3}я ЗбО кОм, им* 1007,9 Ом.см2, Свх- 1,08.10"^ мкФ, См= 4,5 мк5/ом'\

На пгдстовт цих величин моина ствзрджуэати, то товщина ! д!е-лектричн1 власти воет I мембрани секреторних кл!тин р!зних вид!в тварин е приблизно однаковими.

Компоненти ¡снно! проввдюот! плазматично!" мембрани оекраторних клгт'.ш в стан! спокою

В!дноону 1онну пров1дн!сть мембрани для !он!в К+, 1 С1~ оценивали за амшптудою АЕ в умозах.нормального 1 зм!йеного !он-ного озредовича.

Д Ы розчину, що позбазлений !он!э На+! С1~, викликала р!зко

1 найб!льш виракене зб1льшення ампл!туди АЕ /мал. I/: вона зб!ль-шувалась в середньому в 2,15*0,01 роз.

|ХВ 0М»Ш

I

гомВ

Мал. I. Збхльшення амшптуди АЕ кл!ти-ни олинноТ залози личинки х!рономуса П1сля видалення ¡з зовншнього роэчину" 1он1в натрш I хлсиу.

нр

Мели значне зб!льшення ампл!туди ЛЕ спостер!галооь п!д впли-вом беэхлорного /в 1,48 раз/'! безнатргсвого /в 1,21 раз/ розчи-1Пв. Розрахунки показали/ що в!дноона кал1бво провадисть отаповить 0,46, хлорпа - 0,34 I натр!сва - 0,21. Таким чином, в стан! опокоо кл1тин слинно1 залози личинки х!рономуоа на долю кал!ево"1 пров1дност1 припадав майжс половина загально! !онно'1 проввдоот! мембрани, тод! як натр1ева проввдисть складае 21%.

Застосування методу внутр1шньонл1тинно1 перфузи дозволило знайти спрашкню Каляеву, натр!еву I хлорну пров1дност! мембрани цих же кл1тин в стан! спокою. На мал. 2 зображено запис трансмем-

Мал. 2: Запис вих!дного трансмембранного кал!свого струму витоку 13оль'овано1 клть ни олинно'1 залози личинки ххрономуса: |к+-початок внутр шньо! перфузП клгтини кал!в-вим розчином I появи |ОК* - початок внутр!шньо! перфузП безкал!евим розчином

Ио'а

! зникнення -50 мБ.

ГНдтримуваций потенц!ал -

1т \к*

бромного них!дного отруму витоку, який дооягаа максимуму черми 1,5 хв в!д початку внутр1мньо? перfiya i i клгтшт кал1«ним ро'ли-ном, Середня гуотина кал1ввого отруму витоку отановить /J"9,29» •3,4Э/'10~б Л/см2.

Аналог 1чним способом вимхрьдалй 1ттр1ввий i хлорний о труни витоку, середня гуотина яких отановить в1дпон1дио А, 1910,74 /10"11 1 /г,б/*Ю-6 А/см2,

йикориотавши значения гуотнни отрумхв, iohhhx р1инонижних по-тенц1ал:в t пЦтримуваного потенц!алу /-50 мО/, розрахуиади калiо--¡¡у, натр!еву i хлорну провЦностх ¡(амбрани: G^а 5-I0"J|, u)i(1M 0,4 »10 i G0I « 1,4» 10^ См/см'2. Прийннвши GK за одиницш, uniu-вхдношення ¡¡роа¡дноотеП набувая такий ¿игляд:

GK : G„a : aQI X : 0,0В 0,?а Таким чином, мембрана сеярьторних клкин в стан) опокою пай-биьш проникна для К*". Вона помхтно проникна в опокой i для На"1 , який повинен брати п!дчутну участь у формуванн1 МП).

йла.,трогеш1ий ёфект натр1й~кал1вво¥ помпи ма^брцни оекреторних

кл1тин

Доол1джуючи залежн1сть МП клхтин олинно! залозп личинки xi~ рономуоа bU [l^lg, ми виявили, що нав1ть в 1зотон1чн1й концептра-¡lif в 1 н не викликаи понно? деполяризац1х мембрани. Ртзниця потон-ц!алiа, гка залишалась, отановила близько 30,5$ МГП, хоч оптр меч-брани практично зникав. Було виоловлено 'припущеннн, що ця ртзни~ ця потенц!ал1з пгдтримустьоя за рахунок елентрогенного ефекту на« тр1й~калп;во! помпи, робота яко? активуетьоя в г1перкал1евоиу оа~ рвдовищi, 3 метою п1дтверджання електрогенного ефекту нэтр1й-ка« лfeaoi помпи ми вивчали вплии на МПЗ специф1чного блокатора цк-к-АТ^ааи - отрофантину. В концентра:.ii i^'IO"-* моль/л ьгн викликпь швидку /протягим 2-3 хи/ деполяризац1ю мембрани в оередньому н.ч /11,7*2,1/ мВ аоо 20,9/i МПЗ. Деполяризация, яку викликав беа^аи lean я позчин, досягала максимуму за такий же час, a ii величин.! оа.«~ ногила /7,6 г Г, в/ мБ обо 13,б;ь МПЗ. 2,'(-ДН£ /Ю""3 моль/л/ гчкяикаи наПб1льшу деполяризац^ мембрани /25,7+2,7 мВ обо 59,1$ НПО/. Boi ц} чинникн виклйкали i зб1льшення ампл!туди АЕ: строфантин - в 1,37, ДНч> - в 1,36, безналieBMfl розчин - в 1,36 раз.

Отже, onocTfipiraeTbci односпрямованл suina сумарноУ Iohhoi провЦност! мемор^н.) чтро^антином, ДНЬ i безнал(сипн ройчинон.

0ск1лыш отрофантин t безкал1свйй роэчин е специфхчними ¿локаторами активного транспорту ioHia, можна думати, то вияалене нами ггрипйчення ix пайивног о транспорту • наслгдок блокування активного транспорту. На пЦстав1 цього можна висловити прйпуще,ння про ¿снування складних'зв"язк 1*в м1ж активним i пасивним транспортом toHiB. Добре В1домо, що Интенсивна дифуз1я ionie стимулюе роботу Na -К-помпи, иоб запоб!гти вир i (жеванию концентрац1йних град1ен-Т1в. Ькщо ж блокуеться 1нтенсивн!сть активного'транспорту iohib, пригнгчуеться i ix дифузхя, щоб sanoöirTH вирхвнюванню концентра-цгйних rpaflichtib.

. Отже, МЯО секреторних кл1тин включае електрогенний компонент помпи, на долю якого припадав блиэько -XI мВ, що узгодкуетьоя з даними Кохена / Cohen» 1977/.

Лембранний пот.енц!ал опокою секреторних клггин трашшх залоз

МГК секреторних кл!тин привушно'1 слинно'х залози щур!в перебу-м<е в межах в!д -25,4 до -38,4 мВ, а його середне значения стано~ вить /'-33,4+1,13/ мВ. МПС екзокринних кл1тин п1дшлунково'х залози mypiB становить в оередньому /-42,32+1,75/ мВ /коливання в1Д -35,0 до -48,7 мВ/. 0крем1 значения НТК! кл!тнн слиннох залози виноградного слимака перебувають в межах в!д -14,1 до -30,5 мВ, середне значения оклада?, /-18,99+0,18/ мВ„ МПЗ кл!тин oohobhoi до- • л! олинно'1 залози личинки х!рономуса дорхвнюв /-57,7+1,6/ мВ /коливання вгд -30 до -80 мВ/; кл1тин передньо! дол1 - /-43,1+3,87/ мВ, кл!тин б1чно! дол! - /-42,5+4,29/ мВ. МПС багатьох кл!тин олинно! залози личинки ххрономуса безпосередньо п!сля препаруван-ня мав низьк! значения t протягом 15-25 хв змШювавоя в середньо- , му на -6,0 мВ,

loimt механ!зми генерацП мембранного потенциалу опокою секреторних кл!тин травних залоз

Ошйльки МПЗ оекре-торних кл!тин найближчий До калиевого pia-новажного потенц!алу , ми доол!дкуаали пари за все його зилеж-nioTb в1д [if^Jg. На мал. 3 зображено граф1к за-8«ност1 №1] в1д lg [к]э. Як видно, екопзриментально отриман! величини /Б/ близько розм!щуютьоя б1ля прямо* /А/ тхльки при високих [к4^]3. При ниэь-ких [к+!э експэриментально отриман! величини покаэують, що МП

менщ в!д"кмний, н!ж Ед. Зумовлено це вкладом Ка* у формування МП у в1дпов1дност1 з проникн!бтю мембрани ^ля нього в споко'1. При виооких да дещо биьга в1д"смний, н!ж Е;{. Ми пов"язуемо цез

помповим електрогенезом л г1перкаллевому розчпн! у зв"чзку з ак-. тивац1еш нп-К-АТ^ази. Саме з цпи причини навить !зохон1чний I

'«Из

5.6 10 20 40 00100

-20 -40 -60 -8С

«в

Мал. 3. Залежн^оть величини мзмбранного потенц!алу кл!тич олинноI залози личинки х!роно-муса в1д [к] . А - теоретична залежн!оть; Б - експеримеи-* : таль на залежнтоть.

н1 в одному з випадк1в не викликав повну деполяризпц1ю мембрани. Аналогично залежить МП 1нших досладуваних нами кл!тин В1д Результата цих дослЦжень сатдчать про пров}дну роль К* у форму-.таниI концентрац1йного компонента МПС.

3 метою пвдверднзнип деполяризуючо! дП На+ в отан! опокой секреторних клтш ми досл1джували змтни МПС в бззнатр!езому се-редовищК Виявилося, то в цих умовах мембрана секреторних клтш гтерполяриэуеться. Найбтш виражзна г1перполяризац1я з клхтинах п1Дшл'унково1 залози ¡2%/, найяенше - в кл!тииах олинно? залози личинки -х1рономуса /б,9%/. Сл!д шдкреслити, що в цих клтшах 1 втдносна натрьроа пров{днтсть пайменша, тому ! вклад Иа+" у формування НОС незначниИ.

Ми не виявили эм1н МПС секреторних кл!тин при видаленн1 СП хз зовнхшнього розчину, проте оп!р мембрана при цьому зб1льшувався.

Враховуючи сказане, ми вважаемо, цо вклад кожного 1онмого гро-Д1ента у формування МПС пропорцтйний проникност! мембрани для кожного з 1онгз. На п1дотаз1 концентрацхйних град!«нт!в Iйдносних пролндностей мембрани для К4", тта+ I С1~ за формулою Гольдмана знаходим о, до величина концснтрацтЯного компонента МПС кл1тин слин-

»oí залози личинки xipoiiOMyca ста но вить -53 мй. Отже, ;,r¡G цих кл1-тин отановить -57 мй, електрогенний ефект помпи —11 мВ, ковцен-'|рац1гший компонент —53 мВ. Деяка нйв1дпов1дн'ють пояонюсться там, то ц1 величини взасмодхють при додаванн!.

Рол'.' ion1л 'кольца в пгдтриманиJ мембранного потенциалу спокою секреторних клхтин травних аалоз

добре вЦомо, що безкальц¡свий розчин викликае деполяризац!» мембрани баготьох типГц кл!тин, яку' пов"язують з п1двииенням в цих умовах П натрхево'х проник ноет i. В зв"язку з цим ми досл{джували зихни МГС секреторних кл1тин i струмíb витоку в беэкальц1евому се-редоиищ!. Леполяриэац1я мембрани кл1тин сдинно! залози личинки xiponoMyca в безкальц!евому середовищ! /з I ммоль/л ЕГТА/ создала в середньому 42,3'/í МПС. Значна деподяризоц1я мембрани Д3$/ спостерхгалась i в кл1тинах привушнох' олинно! залози myptu. В кл1-•гинах ГпдЕлунково'! залози mypÍB .деполяриза^я мембрани в безкаль-ц!евому розчин i силадала в середньому 28,9$, а в клтшах олиннох лплоэи нипоградного слимаио - тиьки 15% Ж.

Деполяризуя мембрани не розвизалась, якщо íohh Со^"1" видаляли и úésníiTpieuoi'o оередовища, то споотер1х,аЛ1; i íHmi автори /РеЪегвеп, l.'oulnori, Tliorn , 1967; l>oan, Mntthewñ , 1970; -Mettliews, Peto reen , 1973; li.i.nhiyamu, Pe tersen , 1975; Peteroen, Ueda, 1976/, 3 цих результата ви пли во с, що 1онк За'-1" шзначавть пршшк-нхсть мембрани секреторних клггин дли i¡u" .

Для прямого п1дтвердяеш!я цього вионовку ми дхяли безкальц!е-шм розчином /з ЕГТА/ на натрхевий. струм витоку клтш слинно'х залози личинки х!рономуса при фхиоооаному потенц1ал1 -50 мВ i виявили, то в i и зб1лывуеться в середньому на 120,5$. Таким чином, в без-|;альц1свому середовищ» Haipicsi копали витоку эмхнйыться так, що нони отають бьчыа проникними для Па+ , якцй вЬчьно дифунд.ус в oi-тини. Д це означав, що для пхдтримання незначного проникнення 1 лиооких значень МПС- в зовншньому осредовшц! повинен бути Са"+.

Imimfl характер нооить залежн1сть калового струму витоку в1д наявноот} Са в зовншньому розчинК Кал1евий струм витоку знач-но'х омпл1туди в безкальц!евому оередовиМ з ЕГТА зменшувавоя /мол. 'ч/ в середньому на 20,12%

Таким Чаном, наявн!сть у зовн!ичьому розчин1 Ca¿+ нэобххдна доя нормального функц!онування як натр1ввих,' так i кал1Спих кана-

Мал. 4, Зменшення калового струму аптеку кл1тпии олинно'1 за л с .ni личинки xipoHOMyca, яке виклииане безкальц1свин розчином. Поьнгд— чйиня так i ж, як на нал. 2.

л1в витоку: bííi эабезпечуе низы»у проввдисть ня-грí¿^ьих i ниооку кал1евих канал i в. Piana спрямошнпсть шмиву Са1"*' на »¡arpica i i кал1ев1 капали витоку мае глибокий б!ологФшиН ониол п1дтримуе МПС кл1тин на високих р1внях,

ЗалежнЬть мембранного потенц!алу i покою та íohhoí провадоси'Т мембрани в1д рН зовн!шньо.о розчину

Досл1джуичи впли'в кандидатfв у медиатор» па HÍ1C клинн олишю*' залози личинки х1рономуса, ми ¿иявили деполяризующий ефект глута-mïhoboï ам1нокиолоти. 3"ясувалось проте, що dïh збер!гаеться -мль-ни в неэабуфзреному оередовищ! i втдтворвсться шдкиолениш! розчину шляхом додэвання ICI. Стало очевидним, що мембрана них клггин деполяризуеться а кислому середовиМ, Виявилооь, що вникания рН до б викликае деполяризац1ю мембрани на б, до 5 - на 10, до 4 - на 27, до 3 - на 84$ вхд МПС при рН 7. Змiíím МПС при эм^еннлх рН с кислу область SBOpOTui /мал. 5/, якщо д!я не перевищуе 4-5 хв. Значения рН, яке в1дпоц{дае 50% деполяризацП, становить 3,6. Зстанон-лена практично однакова величина деполярияац!Ï мембрани у в1дпо-вíдь на энижешш рН до 3,6 при наявноот! /на 51$/ i вЪмутноот) /на 50,8/¿/ ion í в Na+ у зовн^шньому розчпн1. Ц1 факт и ив í дча гь про ти уча от i позакл1тиниого Na*" в Ц i ti деполяризацП. Ьилвилооь такс.;., що при píi 3,6 ампл1туда АЕ зб1льшуетьоя в оервдньому на що

ов1дчить про пригн1чення îohhoï проа1дноот1 мембрани. На основ! цих факттв молена припуокати, що в oqhobí деполяризацП' лвмить при-гн1чешш )!ал1ево1 npoBÍfluocTi мембрани. Для пЦтаерд\;ення щ.сго припулення ми .доелi.njKyвали зм!ни кдл1евого отруму витоку а кисло-

IU

Мал. 5. Деполяризация мембрани клхтиии олип ho'í залози личинки х1рономуса, яка виклика-на пЦвшденинм кислотност! зовншнього роз-чину /рН 3/, i реполяризац!я мембрани uta впливом нормального розчину /НР/ з рН 7.

и» р»■»

му оередовищх. Виявилооь, що при рН 3 кал!свий отрум витоку змен-иуотьоя а оередньому на 73,1/®. При рН 'i i б эменшення струму менш виракене. Немое сумн!в1в, що эменшення калtesoro струму витоку g наол!дком зниження провЦноотх кал!евих кннал!в витоку, що i "ле~ жить в основ! деполяризац1х.

Натрхевий отрум витоку зманшуетьоя в кислому серадовищ! приблиз-но-так само: при рН 3,5 - в оередньому на 60$. Зменшення .натриевого отруму витоку е насл!дком зниження провхдност! натрхевих кана~ л!в витоку, яке повинно би оупроводжуватись г1перполяризац1ею мви~ брани. Тика г1перполяризацхя не розвиааетьоя, оск1льки одночасно пригн!чубтьоя i дом1нуюча в onoiíoí кал!ева провэдхисть мзмбрани.

В1домо, що кенали витоку мембрани нейрон i в слабко чухлив! до smíhh рН оередовища, а потенцхалозалежн! кал!св! i натр1бв! кана--ли блокуютьол протонами, як! зв"язуються з киолотними гругшни /Хилле, 1981/. Виявлена нами чутливЬть кал i euoi" ! натрхевоУ про-вЦностей до зниження рН дозволяв припуокати наявнкть 1он!зова~ них киолотних труп в кал!евих i натр iсвих каналах витоку мембрани оекреторних кл!тин. Оок1льки 1 кал1евий, i натр!евий струми витоку зменшуютьоя при рН 3 б!лып, ni* на 50рК цих груп повинно перевищувати 3. Виходячи з цього, можна прппуглати, що i в кал fe-вих, i в натр!еьих каналах витоку функцхонують СООН-групи радикс-л1в залишк!в аопараг!ново'х або глутамхново'х ам1нокиолот.

В лужному оередовищ1 виникаоть р1зноопрямован! smíhh МП: г!-пэрполяризац1я при píi 8 на /-5,3*1,0/ мВ i деполяризацЫ при pil 9 на 35,8$, пои рН 10 - на 63,1% В1д MÍIG при рН 7. Б Цд% випддк1в п!сля д13Г розчину S рН 10 лротягом 1-1,5 Ки <>;;:«'> пйнч ,ЧЭ0 не K3J-

нЬтю реполяризувалась, аба репол!£ризац!я проходила дуже гов!льно.

Кал1СвиП струм витоку в лужпому середовшц! збхльпупп'зоя, що свхдчить про пЦоищення кал!ево1 пров!дност1 мембрани. "!1>и рН О я!н збхльиувашя а середньоиу на б,23%, при рН 9 - на 31,55$. ГИд~ вищення рН до 10 зучовило в 3 випадках зменшення кал1евого отруму витоку, в 13 - його зсИльшення /середнв збхлызення становить 66,ГО'/.

Таке п!двивдння кял!чво1 пров1дноот1 мембрани повинно би забаз-пзчувати г1перподяризац1ю мембрани, якби в лужному середовищ! од-ночасно не зм!нюлалаоь ! натр!еяа пров!дн1сть мембрани. ГНдвищення рН до 8 у во IX випадках оупроводяувалооь добре вираженчм зменшен-ичм натрового отруму витоку /мал. б/ в середньому на 17,63$. При

ПОЛ

Мал. 6. Зм!ни натр!евого струму витоку / клггини слиннох за-лоэи личинки х!рономуса, як1 викликан! лужними розчинами.| Иа*-початок эонн!шньох перфуз!? кл!тини натр!езим розчином { появи вх!д ного ; }рК8, |рН9, |рН10 - початок зовн1шньо1 перфузН клтши лужними розчинами I эм!н 1{1а ; |рН7 - початок зоантиньоУ пзрфуз!У кл1тини нейтральним розчином 1 в1дновлення амплхтуди отруму; | опа^-початок зовн1вньо'1 перфузП безнатр!бвим розчином I зникнення I . Пхдтрииуваний потенцгал--50 мВ.

рЛ 9 натр!свий струм витоку в 4 випадках эменшувався не так р!зко, як при рН 8, а в б випадках в!н незначно збЬчьшувався /з середньому на 5,78/У. При рН 10 перегамали випадки эбтльшення натрового отруму /в середньому на 54,5$/. Так1 вмши провЦност! мембрани в лужному середовищ! забезпечують ргзноспрямозан! зм!ни МП. Г<пгр-поляризацхя мембрани при рН 8 виншсае як за рахунок незначного п!двииення кад!ево1, так х за рахунок пригн!чення натр1(зво1 пров1д-ноотёй.Деполяризац!я мембрани при рН 9 ! Ю забезпечувтьоя, мабуть, пзреважшм гпдшшенням натр1сво1 пров!дност!.

Безперечно, п(о в основ! цих зм!н лежить депротонування певних шюгенних труп канальних б!лк1в або IX л!п1дного оточення. Оск!ль-ки квл1ева пров1дн1оть при п!двищенн! рН односпрямовано зб!льшу- , сачоя, ол1д думути, що в кал!бвих каналах витоку з"лвляються в цих умоетх додатков! в1д"емно заряджен1 кислотн! групп. Ними не можуть бути СООН-групи залиш^в аспараНново! або глутам!ново1 аьинокис-лот, -оск!льки иже при рН 7 вони повн!ото 1он1зован1 /Лен!нджер, 1974/. Сл.чбо шражен! кислотн! властивост! притаманн! £>н-групам цистерну, як! 1он1зован1 при рН 7 ттльки на 6%. Тому п!дви'щення кал!вво1 провадост! мембрани в лужному середовищ! лог!чно пов"я- . зувати э допротонуванням саме цих груп. Про наявн1оть в кал!евих каналах витоку сн -груп свдаить 1 виявлена нами чутлив1оть кал!е-^ого струму витоку до реагент!в БН-груп. Значно важче пояснити р1зноопрямован1 зм!ни натр!ево? пров^ноот! з п!двшценням рН зов-н!инього розчину. Можливо, що ц! зм1ни пов"яэаи1 з депротонуванням як ц!н1мум двох тип1в 1оногенних груп канального б!лка або його фосфол!шдного оточення.

Золежн1огь мембранного потенциалу спокои та 1онно1 провдаоот! мембрани В1Д температури

досл!дження залежноот! клтшних процес1в в1д температури дозволяв оудити про IX механ1зми, оскпшки ф^зичн! ! х1м1чн1 проце-си по-рЬному залетать в1д температури. Ко 1м того, досл!дження за-лежиоот! ЛИЛ в1д температури дозволяв виявляти електрогенний е'фент На -К-помпи.^ме з ц!ею метою ми визчали зм1ни- МПС при знчженн! температури на Ю°С. Вотановлено, що такс зниження температури су-проводаусться швидкою дсполяривац1ею мембрани кл1тин олинно! за-лози личинки х1рономуса в оередньому на 25,4^ в1д МПЗ при к!мнат-н!й температур!.

Якщо припуотити, що пров!дн!оть мембрани не залежить в!д температури, то зг!дно р1вняння Гольдмана охолодження зовн!шнього розчину на 10°С повинно викликати деполяризацию т!льки на 1,83 мВ. Таким чином, МПС повинен би зм1нюватись з ч1О=1,04, тод! як на практиц! сг10 "=1,34. Це означав, що охолодження викликае деполяри-эац!ю мембрани як за рахунок зменшення к1нетично'1 енергН !он!в, так ! за рахунок зменшення електрогенного компонента МПС. В зв"яз-ку з цим деполяризац!я, що викликаетьоя охолодженням, завжди пе-

ренищус деполяризации П1д впливом строфантину.

Так i м1ркуг!ання були б незаперечними, якби охолодження не пи-кликало i зм i ни íohho'í проптдностт мембрани. При охолоджеши на ЮЯз амшптуда АЕ збйьшувалась а середньому в 2,41 раз, R вх кль тин пои KÍMnaTHÍt'i температур! с та но вить 334 кОи, а при 9°С -811 кОм. Таким чином, оумарна !онна пров!дн!оть мембрани яригн!-чуоться при охолодженн! з qI0=2,4I.

йиникае питания, для яких !он!в зменшуеться провадисть мембрани при охолоджйнн!. Для виршекня цього питания ии вивчали stíi-ни кал1евого струму витоку при охолодженн! i энайили, що з!н эбгль-шуеться в середньому на 62,8$. Окладаеться враження, що .им мечте вихгдне значения к^певого струму, тим ьначншв його эб^льиан-нл при охолодженн!. Кореляцхйний анализ показав, 40 mis р.ши величинами ionyc олабка негативна кореляц^я /г - -0,41/. Т.ким чипом, nposiflnicTb кал1свих канал!о витоку при охолодженн! не при— 1-нйуеться, а збгльауетьсч .

Провщногь натр!<;вих канал 1в витоку при охолодей ни! на 10 "С пригнНуетьоя практично до нули. Т!льки на одн!й oíthhí опосте-р1гялосс зменшення натр!саоро струну штоку на 90,87%, ни peía г 1 100,о зм'знилшя струму.

II;* и тдоча в i ¡иведзних фак'пз модна ваажатн, що в основ i ftóf 1ь • шення опору мембрани при охолоджгяш i лежить пера за псе пригн!-чешш i У натр i с по У проаМиост i /эм1ни хлорнох проа!дноот! не ,:><)— олгджувйлись/. При охолоджеши 1они tía1" практични на пронпкаюгь н клп-ини. Така no mi .-инка натр!еиих кана;пв витоку мч<;, мабуи., значения а адаптацп до охолодження, при якому прлгн¡чуетыя ро-'ота lía — Ii— помпи i ¡ Па* j u ыогла би п^даицуьатись, якби пршшкп icn. натр1«мих канал íb витоку н-5 пригн^чуиалаоь. flp.i цьому виникяпл 6:¡ Деполяризация мембрани, а охолодження практично виклвчаб участь im' в i гнер iuií MltJ. ¡3 ochobí зниження натргеыл иров¡дниотi мембрани при охолод«сенн1 лежигь аоо конфориацШт перебудоаа канал!. . ного гмлкн, л fío п^ребудпйа о-туктурноУ opraHisatiii лпидного >!-• шару. Гнакше ьеде оебе, м^Луть, б!лон кал!евих каналов витоку при охолодденн!, внполЦок чого ix провЦн^ать збЦыиуетьсл. ГИдви-¡нення проаЦноот i кал^ових каналов витоку в!д!грае та нож роль в адаптацП' до охолопленпя. мкби знижузаяазь при охолодкеннi про.чЦ-н'оть i Krt/iic-аих канал in витоку, клРгини втрачали MIC. Таким чином, -j.ii (>уз iim í гг.аномимбранн! процеол /зниження натгПевоУ t п!л-

вищення калгево! пров1дноотей/опрлмован1 на збереження МПС при охолодженн!. Тому деполяризац1ю мембрани при охолоджеши необхтд-но пов"язувати 13 зниженням елактрогенного ефекту На -К-помпи I к4нетично! енергП 1он1з.

Зластивост1 1онних канал1в витоку мембрани оекреторних кл1тин

Дискутуетьоя питания, чи канали витоку е такими ж дискретними утворами, як I потенц1алоэалежн1 канала, чи вони е динам!чними порами, як1 пов"язанх з дефектами розмщення молекул л!п1Д1в або л!попроте'1кових комплекса /Лев, 1975/. В зв"язку з цим ми шукали перш 3с1 вое докази б1лково'1 природи каналгв витоку мембрани оекреторних кл1тин. На в1дм1ну в1д мембрани акоона кальмара /Тасаки, 1971/ мембрана кл^тин олинно! залози личинки х1рономуса чутлива до протеаз при '¿х дП на зозшшнв поверхнв мембрани: трипсин/0,5 мг/мл/ викликав швидку 1 незворотшв деполяризац!ю в оередньому на 12%, проназа /0,5 мг/мл/ - на 80$. Для вияонення 1онних механ!з-м!в цIеI деполяризацП ми шукали перш за все зм1ни кал!евого отру-му витоку п1д впливом трипсину. 3"ясувалось, що при д1I трипсину /0,5 мг/мл/ протягом 5 хв як на зовн!шню, так } на внутр1шнк> поверхнв мембрани кал1ешй струм витоку не зм1нювавоя. При дI¥ трипсину в т!й же концентрецН на зов-Линю повврхню мембрани натр!е-вий струм витоку збИльшувавоя в оередньому на 66$, а при дп на внутр1шни поверхнс - на 212$, Отже, в основ! деполяризацИ мембрани п1д впливом трипсину лежить шдвищення И натр!евоУ пров!днос-т! внаолЦок г1дрол!зу в б!лкових компонентах натр!евих канал1в пептидних зв"яэк1в, в утворенн! яких беруть участь аргЫн I л1-зин, I порушення 1'х отруктурно~функц1онально1 орган!зацГ1. Не ви-кликали н1яких зм1н кал1евого струму витоку ххмотрипсин I протеа-зи широкого опектру дП' - папа^'н 1 проназа - при "!х д 11 на зовн!ш-ню I внутр1шню поверхн! мембрани. Х1мотрипсин, папа1н ! проназа викликали р!зкэм1ни натрового отруму витоку, н!ж трипоин. Чим оильн!ший опектр д1 ¥ протеази, тим оильн^ие зб1льшення натриевого струму витоку. Таким чином, результат» протеол!зу ов^дчать, що в опоко! дифуэ1я N0*" в кл!тини зд1йснюетьоя не через динам!чн! пори, а через диокретн! утвори (Илково* природи /кчнали витоку/. На оонов! протеол!зу такий вионовок не можна зробитИ щодо дифузП К* з кл!тин.

Труднощ! одержання доказ!в б1лково! природи Калтевих канал!в

вит оку 1з застосуванняи протеолхз у спонукали нас доел 1джуват-и вплив блокаторi в вн-груп на кал1евий отрум витоку. Остановлено, цо îïg2f" /0,5 ммоль/л/ викликали зменшення кал!свого струму витоку в серед-нъому на 41,9$, а в нонценграцП I ммоль/л - на 58,8$. У всгх ви-падках зменшоння струму мало зворотн!й характер. Блокупчий ефект Cd2'1'виражений значно слпбгае. Таким чином, результата доол1джехшя дй' блокаторхв вл-груп свхдчать про те, що i дифузЗя 1С1" з кл!тин в с поко ï зд1йсню<зтьоя та кол не через динам!чн! пори, а через утво-ри 6m0B0Ï природи /капали витоку/, в склад яких входять залиг .и цисте хну.

Для з"яоування фармаколог!чно'1 чутливоот! канал!в витоку ми доел аду в;> ли д1и деяких блокатор1в потенц!алозалежних íohhhx канал! в на отруми витоку. Ниявилось, «о дхя тетрачтиламонг<о /ЕЛ/ m внутр!шнп поверхню мембрани супроводжуеться дозозалежним змениен-ням калхсвого струму витоку, проте нав!ть в концентрацVi 100 ммоль/л в i н зментувэв цей струм в середньому т!льхи на 54,47%. TEA зменшував кал!свий струм витоку i при дíх на зовнхшна поверхню мембрани. '1-ам1ноп1ридин А-АП, 10 ммоль/л/ ¡„меншував кал!свий струм зитоку при дíï на зовнхшню поверхню мембрани на 22,77$, а на внут-рíiohk) - на А,69;'. Новока'т /10 ммоль/л/ не викликэв н!яких 3míh натрового струму витоку, тод1 як кал1евий отрум витоку зменшував-ся в середньому на 24,64% при дП на зовн!шню поверхню мембрани ! на 21,15$ при дп на П внутршню поверхню. Таким чином, кал!пвий струм витоку мембрани секреторних клтш пригнхчубться в незначн!й Mipí речовинами, до яких добре чутливх потенц!алозалемн! кал!ев! канали збудливих кл1тин. Це св!дчить, гцо кал!ев! канали витоку f потенцхалозалежн1 кал!ев! канали 6íoxímÍ4ho близьк1.

8 таблиц! I наводимо результати досл!даення зм!н кал!ового i HiTpieaoro струм!з витоку П1д впливом деяких фхзико-хтхчних фактор íb.

Таблица I

Пор!вняння дГх деяких ф1зико-хгм1чних фактор1в на кал!евий та на-тр1евий отруми витоку мембрани секреторних клтш

Характер змш ~1Ш1ев5г5~стру(^Т-НатрТо10г0-0труму~

Дíючí фзктори

Позаклхтинний кальцхй збхльшення зменшення

Кисла серздовище: рН 3,5-3,0 зменшення зменшення

Лужне середовище: рН 8 збхлчаэння зменшення

рН ю

Охолодженпя до М°С Протеази

Блокатори SH-rpyn

Тетраетиламон!й

Непокоен

Продовження таблиц} 1 збгльшення зменшення

збтшення не зм иметься зменшення змечтения зменюення

зменшення зб ¡лывення не зм!нюеться не зм !нюйтьоя не з.чЫюетьсн

3 дано!' таблиц! видно, що пЦ впливом бгльшост! фактор!в ка-тЬ:вий i HaipiPBun струми витоку эазнають неоднакових i навхть про гилекнил зм!н. Навряд чи спостерП'алась би така картина у вшмдку 4!îJ)j3Îï îohîb If1 i Ка* через дином!чн1 пори, як! зумовлсн! дефектами упакування лнпднпх моиекул. Шдоумкова таблиця пзр^конус, що дли проникнення îohîb К4" i г<+ через мембрану служить роздКнып (.чруктури бш;ово'! природи ~ ioHHi капали виток.у або опокою.

Каналам витоку притаманнэ iotma BudipicouicTb або селективн!сть. На плотов! пор!вняння струм!в, нос1ями яких були pian! неорган!ч-н! i opraHÎ4ni i они при однакових градкнтзх i ф1ксованому гютсн-цтал! /-50 мВ/, отримано Taiù ряди селективност!: калпвих каналip-ошш]' > NH.S К+>Т1+>Со+>СН,ИН^> На'> Cn2?I,if> НИЛШ, > В.-х1'> Мр2 ' ;

l'Îv> К*> NH0IIHÎ' > Na+>Li4 > Cs^ >

'>Cl->NO~>Br"

натртевих канал1в - гш^,-

сц.,нн^> оннн.,4 ; хлооних каналхв-1" .т->С1~> гю.Г> Вг~> ¥ ">нссо"

у . ; у

На пЦстав! отриманих ряд1в можна припускати, що селективность ка-нал!в витоку забезпечустьс-я як стеричною в!дпов!дшстю дайб!льи вузько! чаотини каналтв \ д!аметр!в 1он!в, так I полем фпюованого в ьаналах заряду.

МШНГЗМИ ЗБУДМЕННЙ СьКРКТОРНИХ Ш11ТИН ТРАЗНДХ ЗМОЗ

Зм!ни мембранного потенц!алу спокои оекреторних кл!тин траних за-лоз П1д впливом електричного струму ! мед!атор1в

Пропускания через мембрану клпин слинних залоз виноградного слимака ! личинки х1рономуса деполяризуючого струму овЦчить, що ц! кл 1тини не генерують ПД. Цей факт узгоджуеться з численними да-ними л!тератури про те, що мембрана екзокринних оекреторних кл!тин позбавлена електрично'1 збудливост!. В той же час ВАХ мечбрани к м-тин слинно'1 залози виноградного слимака нелппйна, що може бути пов"язане з наявхйста потенц^алозалежно! пров^днос-п.

Ли вилчали г дио АХ /Ю-"* г/ил/ на електг,1ф1з<олопчн1 влаоти-сост! к л 1 т и н слинноУ залози виноградного сл! ¡ака. Виявилось, що п!д впливом АХ ц! клгтини незначно гхперпол> шзунться { не генеру-вть ПД. Не спостер!гались ПД Н1 в норм!, их » ри д1У АХ г/мл/

! в кл1тинах привушног слинноУ залози щургв. В той же чао АХ ви-кликав у цих кл1тинах г1перполяризац1ю мембрани в середньому на -26 мВ г 1идсилюваз секрецш ам!лази х загального б!лка- г> лоол{д-жвннях на пхдшлунков1й залоз! щурхв ми вим!рювали МП клттин на по-чотку I но Ю хз д г У АХ /Ю-4 г/мл/. Якщо МПС цих клгтин окладав /-40,9*1,23/ мВ, то на початку дII АХ МП становив /-29,4+1,14/ мВ, а через 10 хд - /-57,34+1,70/ мй. Отже, початком деполяризац!я складае близько II мВ, а наступив г1перполяризац1я —16 мВ. АХ стимулюпав I секрец!» ам'!лази клгтинами ц!ех залози. В безнатр1е-вому розчнн1 АХ виклккав т!льки г 1перполяриэацХю мембрани, а в бе;"<яльн*евому - гхльки незначну деполяризац!ю. АцетилхолЫова Г1пэргюляризац}я залежить в1д кал1бвого град!ента: в безкал!евому розчинг во[<а складала а середньому -21 мВ, а в ггперкплгевояу /40 ммоль/л К+/ - тхльки -3,12 мВ. Наведен! результати ов1дчать про роль Иа+ в деполяризуючгй д!У АХ 1 К4 в його ггперполяризув-ч !й д! У.

1деитиф!кац1я I властивост! потенц!алозалежних кал1евих канал!в мембрани секреторних кл!тин

Хоч мембрана секреторних кл!тин травних залоэ не генеруе ПД, проте при дIУ електричного струму Уй властиве випрямлення, що по в"язнно з активацхею кал!евоУ пров!дност1. Виявлення потенц1ало-залежних калхевих канал!в в мембран1 клхтин олинноУ залози личинки х1рономуса ми проводили при наявност1 Т1льки кал!евого град!ен та. Досл1дження показали, що змщення МП втд -50' мВ навгть до ну-Л/1 не супроводжувалось виникненням вихгдного струму. Тому МП ф!к-сували на нульовому ршн ! эм!щували його в облаоть позитивних значихь. Струм не -виникав г при зм1щенн1 МП до +5 мВ /мал. 7/. Зчщення МП до +10 мВ викликало в 7 з 9 кл№ш вихУдний струм ам-шптудою ви 0,05 до ОД нА. Подальше змхщення МП в облаоть позитивних значень супроводжувалось збгльшенням струму, яке необх!дно пов"язувати з пУдвищенням потенц1алозэлежноУ кал!ево'У провиноотх ! зб1льшенням електроруш1йноУ сили, тобто рхзниц! мхж МП ! Е^. Розрахунки показали, що потенц1алозалежна кал!бва пров1дн1сть мем>

Мал. 7. Кал1ев! вих1дн1 струми в д!а-лхзованих секреторних кл¡тинах слин-Ho'i залози личинки х1рономуса. а -осцилограми струм1в для вказаних зл!вз значень МП /п!дтримуваний потенция - О,£.0-ВАХ /середн1 значения макоимум1в/ струму.

g

брани складае т!льки О.б-Ю"3 См при потенц1ал1 +10 мВ, а при по-генц{ал! -+80 мЗ воиа досягае 0,23-Ю-7 См. Отже, nopir активдцН" струму знаходиться в облаетi +10 мВ, а П1двитення кал1ево'1 пров1д~ постi мембрани при змщеннях МП в область б1льш позитивних значень необхЦно пов"язувати 1з зб1льшенням часу вгдкритого стану иал1Свих канал!в.

Анал1з осцилограм свЦчить, що струм характеризуемся пов1ль-нии зростанням ампл1туди за екопонентрю. Втлрювання показали, що при теотованому потенц!ал1 +50 мВ'отрум зростае до максимуму про-тягом /1409+75/ мс, а Тm =/657+57/ мо.

Зниження [К4"]в на 50$ супроводаувалось зменшенням ампл1туди струму в оередньому на Струм не зиншеав, коли внутр1шньокл1-тинну перфузию здПюнввали безкалгевим розшнон /тр1с-Р0;|/. Залеж-нють амплхтуди струму вЦ калового градхента переконливо св1д-чить про його кал1сву природу.

Додавання TEA /10 ммоль/л/ до зовн}шнього розчину супроводжу-вэлось змениеннлм ампл¿туди струму .в оередньому на /13,11+4,99/$, а до внутргинього - на /17,57+2,79/%. Позаклтпша д1я 4-АГ1 /10 ммоль/л/ оупроводжувалась змениеннлм струму не б мыле, як на 18$. Отже, потенц1алозалежи! кал1евг канали цих кл1тин слабко чутлив! до TEA i 4-АП.

Доол1дження показали, що при рН 5 ампл1туда струму складала /82,37+2,84/, а при рН 3 - /50,39+5,92/$ в!д амгоптуди струму при рН 7. Отже, 50$ зменшен!1я струму спостер!гаеться при рН 3, тод1 як кал1евий струм витоку цих же кл!тин зменшуеться при рН 3 на 73,1$. Н,'.1йб1льщ лог1чно пояснити зменшеннг струму потетиалозалежних ка-л!евих канал1в за рахунок протонування тон1зованих кислотнпх труп, як! знаходяться в них. ОсК1льки уявна константа днсоц1ацт'1 цих

труп перебувае близько 3, СЛ1Д думати, що в цих каналах функц1о-нують СООН-групи радикалов залишк ¡в. аспараг !нозо1 або глутамхно-во'х аминокислот.

Кат10ни%- /0,5 мюль/л/ викликали зменшения струму П01^нц1а-"лозалежних калхевих каналов в середньому тхльки на 29,'57?ь. Зз1дси випливае, що роль ОН -груп у функц1онуванп1 них каналтв ыйиш ви-ражзна , нхж у калхевпх-каналах витоку. <110 зменшення струму по-теж^алозалежних кал1евих каиал!в становить 1,59, для них властива така селективность: К ^ па*"> ОШШ^ > 1л'.

Отже, в плазнатичн1П мембран1 кл1тин олинноУ залом личинки х1рономуса функц1онуать ьнсокопорогов! потенц1алозалежн1 кал1еа1 канали. Вони зпбезпачуить, мабуть, виххд з кл1тин К+ в ход! репо-ляризацп мембрани п1сля деполяризуючо'1 д 11 х!м1чного стимулятора секрвцП. Потенцхалозалежн1 калхевх капали забезпзчую-гь менту гуо-тину струму, н1ж калхсв! канали витоку.

1дентиф!кац1я ! властнвост! потешкалозалежних хлорних каналхз мембрани секреторних кл!т1ш

При наявност1 хлорного град!ента л!кз1дацхя калхеаого град¿кита супроводжувалась тхльки змениенням аипл!туди вих!дного струму. Цей факт спонукав нас шукати докази наявностх з мембран! клтш олняно'1 залози личинки х!рономуса потенцхалозалежних хлорних кана~ л1в. Пошуки прозодились при наявност! тхльки хлорного. граДхеита,

Дозл'дження показали, що змхщення МП з1д -Ю мВ навхть до нуля не оупроводжувалось появов вих!дного струму. Тому, як ! при хдентифхкацхI калгсвого струму, Ж ф!ксували на иульовому рхан! х змщували його в область позитивных значень. Струм не виникав ! при зм!н|енн! МП до +10 мВ /мал. в/. Тхльки змщення МП до +20 мЬ оупроводжувалооь вшшкненнгщ отруму. Змхщення МП в область б!льш позитивних значень приводило до зЛльшзння отруму. Таке зб!льшзн-ня струму необххдно пов"язувати з пхдвищенняи потенц!алозалежко? хлорно'1 проахдностх х збмьшенням електрорушхйнох сили, що ог»о-рьеться рхзницею нхж МП х'Езд. Вкмгрювання показали, що при тистс* ваному потенц!ал1 ч€0 мВ струм зростае до максимулу иротяг I /1205 й б/

мо, а П^ъ." /573+34/ мо. За чаоовими характеристиками атрум потенц1алозалежнйх хлорних каналхв близький'до отруму потен-ц!алозажеш1Х калгевих канал!в цих же клгтин. Протв його ампл!ту-да приблизно в 4,4 раз менша, а пор!г активацО' дещо виций.'

/

Мал. 8. Хлорнi fflixuni отруми в д!ал1зоьаних секреторних китннах слинно i залози личинки хгропомуса. а - осцилограми струм1а для вказа-ннх зл1аа значень МЛ /п1дтримува-fe^S^-Vártiw ' ний потенциал - Ofo-PAX. /середн! 1 значения максимум i в/ струму.

Зниження на 50% [С1~]3 супроводжувалось зменшенням нмшПтуди струму в середньому на 59,5%. Струм практично був ь!дсутн1й, коли позакл^тинний розчин не mícthb 1они CI". ЗалежнЬть ампл!туди отруму н!д величини хлорного градхента переконливо пгдтверджуе Moro хлопну природу.

Зоан1шня агойкац^я тан1ново! кислоти /I мг/мл/ ьикликали змен-ювния струму в середньому на /19,ЧЗ+'i,05/%. Д^я пронази /0,5 мг/мл/ ян на внутр1шнв, так i на зовн^шню поверхн! мембрани не супровод-кувалаоь пом'.гними зм1нами струму. Kbtíohh fjg2f /I ммоль/л/ аикли-кали незначне /на 10,7%/ зб!льшення ампл1туди струму. Це означав, що в оклад б1лкових компонентов но энц1алозалежних хлорних канал1и входять залишки цисте niy,

Змщення рН зовн!шнього розчину в лужну область викликало змен-шення отруму потетиалозалежнлх хлорних каналгв. Значения рН, яке водшЫдас 50% аиеноеннл отруму, от&ношть 0,75. Найближче до знача ннн рН, при якому хлорний отрум змениуеться на 50 знаходитьоя уявна конотанта дисоц1ац{'i ви -груп циоте'1ну /рК=3,33/. Осппльки ВН -групп е олабокислотними i в нейтральному середовищ! iон iноваш т!льки на 8%, 1хвнесоку визначення пров!дноот1 хлорних каналов в нормальних умовах неэначний. При п!двищенн1 рН депротонуваннл Sil -груп веде до появи в каналах ф1коованих в1д"емяих заряд!а, що за зажав проникненню через них bhíohíb i анижуе пров!днй;ть. В такому вигшдку закислеиня оередовища повинно супрозоджунатись эб1льшвнням нров1дност1 внаол!док протонування íoHisoBaHiix зн -груп. I днчсно, при рН 5 атрум хлорних канал1в аб!льшувавая i досягав /I5,319,0/^ у пор!внянн1 з амшПтудою струму при рН 7. Тыке зб)льиення струму эумовлене, можливо, протонуванням не т1льки su -груп. Qro змен-юення отруму при охолодженн! становить 1,36. Для потенцхалозалем-иих хлорних каналов характерна така селект>1зн1сть; Вг~ >С1 ' по?| •F" > НСОО"> СН,ССЮ .

5

Отже, в пллзиатичн!й мембранi нл!тин олинноУ эалози личинки xt~ рономуса Функц(онуоть високопорогов! потенц!алозалежн! хлорн1 .. шали. Разом з потвнцгалозалежними кал!еаими каналами вони в!д!гргють, мабуть, роль в реподяризацГг мембрани п1оля деполяризуючоУ д!' х'-м1чного стимулятора секрецП. Потенц1алозалежн! хлорн! капали забей-печують меншу густину струму, Hi« потенц!алозалежн1 кал!ев1 канали.

1дентиф1кац1я i властивостг потенцхалозалежних кальц!езих канал!р мембрани секреторних кл!тин

В мембран! екзокринних секреторних клгтин потенц!алозалежн! кальц!свг канали не где нтиф1 кован! i вэажають, що в ацинарн! кл!ти-нн п1дшлунково'1 залози проникае через так зван! неоелективн! канали для моновалентних :;ат1он!в /Petersen, Gallacher , 1908; На-ливайко, Чепилко, 1988/. Правда, Магура i сн!вавтори /1987/ прий-шли до висновку, що в секреторн! кл!тини шлунко Са'"* проникае черев хемочутлив1 кальц1ев! канали.

Пошуки струму потенц!алозалежних калыдхевих канал1в мембрани кл1тин олинноУ эалози личинки xipoHOMyoa : и проводили при наяшоо-т! т!лы;и кальц!бвого градиента. Для цього внутр1шньокл !тинну пер-фуз!» здтйснювади 1эотон1чним роэчином Tpio- ooit , а эовншнъокл!-тянний розчин /трго- зо4 / мостив Са^+ в природной концентрацН". В таких умовах нам вдалооя виявити вх!дний струм, визначити nopir йо~ активацГУ /близько -50 м8/, отримати 8АХ, максимум якоУ припадав на -10 мВ. Амшптуда отруму залежала в!д кальц!бвого град1ента: г!~ перкальц1евий розчин /35 ммоль/л Са2+/ викликав його зб1лыдения в середньому в 2,25 раз, а в безкальц1евому розчинт /без хелатувчих речовин/ вin складав тьпьки 29$ вих!дного значения. Цг факти п!д~ тверджують кальц1<5ву природу виявленого отруму. Проте описан! умо-ви виявилися не найкращими для досл!дження кальциевого струму, йк з"ясувзлось пот!м, у в!дпов1дь на деполяризац!ю кальц!ввий струм виникас, якщо внутр!шньокл1тинну перфуэ!» эд1йснювзти ¡зотон!чним розчином Tpic-CI, а зовнгшнгм середовищем служить розчин нормального складу. Максимальна амшптуда струму кл!тин нижньоУ дол! залози виявилась при тестуючому потенц!ал! -10 мВ приблизно в 3 рази б!ль-шою, н!ж за попередн^х умов. ТакоУ ж ампл!туди вх!дний отрум був, якщо весь iioCi заматовали у зовн1шньому розчин! екв!валентною к!ль-к!стю хол}н-хлориду. Цчй факт вказуе, що На+ не вносить вклад в амгттуду вхщного струму.

В ходi досл1даень з"чсувалось тькож, що ампл1туда кальц1евого

отруму kvthh верхньо1 i нижньо!' долей залози р1эна. Густина струну п мембран! кл!тин верхиьо'х дол! о клада е в середньому /1,17+ 0Д<_7'10 Д/см^, тод! як в мембран! к л ¡тин нижньо'У дол! - /0,88f О,ООА 10"^ Л/см'-. Отже, ампл!туда отруму клгтин верхньоУ долi залози б!льша, то може бути зумовлсно або б1льшою густиною кальц!е-|шх канал^, або i'x вищою пров!Дн1отю, або ж большим часом в1дкрц-гого отану канал!в.

О зв"язку з виявленими в!дм!нностями ми провели досл!дження ОАХ 9труму окремо на клхтинах верхньох i нижньох' долей залози /мал. 9/. Пороги активацН калыйевого струму клхтин обох долей оалози знаходятьоя негативнее -60 мВ. Подальше змхтення МП обох

Мал. 9. Кильц!вв! вх!дн! струми в д ¡ал ¡зова них оекреторних кл{тинах слинно'х залози личинки xipoHOMyca. а - осцилограми отрумхв кл!тини верхньох дол! для иказаних зл!ва значень МП /п!дтримуваний потенц!ал -65 мб/; б - ВАХ /середн! значения максимум !в/ струмiB клтш нижньо'1 /I/ i верхньо'1 /2/ долей залози.

титан кгЛтин в 61к депздяризацП с.упроводкуеться зб!льшениям ам-пл!туди струм!в. При цьому ампл!туда отруму кл!тин верхньо!' дол! залози ебхльшусться р1зкхме, 1Пж клтш нижньох дол!. Максимум струму кл1тин верхньох' долх залози при пади с на'. -20 мВ, а клтш нижньох долх - на -10 мВ. Таке з(Илылення струму необххдно поп"язу~ кати т1льии з пхдвищенням поте'нцхалозалежно) чальц!евох пров!днос-xi, оскиьки електроруш!йнп сила /р!зниця м!ж МП i Eqq/ при цьому змениусхься. Змзншешш струму в облает! б!льш позитивных значень МП мо:ко бути-зумоилене як зменшенням електроруш1йно1 сили, так ! потенц!олозилежно1« стац!онпрною !нактивац!ею кальц!евих каналго.

Кальц1евиП струм характеризуемся досить швидким зроотанняи ампл!туди, яка пот плавно эменшуеться, що св1дчить про часоза-лежну Ьюктивацхю канал1в. Струм клтш иижньох дол1 залози дося-гас максимуму при тестуючому потенциал! -10 ив протягом /19,13* 0,94/ мс, * /793+53/ мс. кальц!евого струму кл!тин верхньох дол! залози при тестуючому потенцхал! -20 мЗ достоверно менше i окладае /490+26/ мс. Припускаючи, що ц! вхдмЬност! м-"»куть бути

зумовленх р1зницею м!я амилхтудами струм!в, ни розрахували коефх-ц1ент кореляцП иш амплитудою I Т^ отрумгв кл1тин верхньо'х дол! залози / V а "0,77/. На п!дотав1 коеф1цхонта кореллци номна отверг • жувати, що м1ж амшптудов струму I пого 'С^, ¿сну« ттсний очернений зв"язо1!: чим б1льша амплхтуда струму, тим мсяш;; Ного Ч. , що св1дчить на користь участ1 Са-залежного мвхан!зиу в 1нантизац15'. Цей вионовок п1дтверд«уетьсл I таким фактом: додаваш« до вну-рхш-ньокл ¿тинного розчнну ЕГТА /I ммоль/л/, АТФ /2 ммоль/л/ х 1 мколь/л/ супроводжуеться достовхрним збхльшеннлм амплхтуди кальциевого струму клади нижньох дол1 залози в оервдньону на 31$ * збЬн. шенням 'Г], його ¿нактииацхх на УЬ%.

Кальц1<Ы капали клади верхньо? \ шшп>ох долей залози в1дрхэ-няотьоя •} залежнхотю в!д метабол1зму. Введения в кладни нижньо*1 долх залози цАЖ> /0,1 ммоль/л/, АТ£ /2 ммоль/л/ 1 ммоль/л/

супроводжуеться збиьшенням кальцхевого струму в середньому на На п1дотаа1 цього факту можна отверджувати, що фоофориливишн з цитоплазматичного боку д1ляиок канал¡» цАМ-£-залежном протеине ¿на~ зою контролюе ¥х доступн1сть для активацП при деполяризацх х. Та-кий вионовок не можна эробити щодо кальц!евих каналхв клхтии верхньо'х дол1 залози, оск1льки 1х струн зменшустьоя при введаних зга-даних речовин.

Оц1нку фармаколог1чна'1 чутливостх потенц¿алоза цежних к.'1пьц1евих кашшв "и зд1йсиюаали тхльки на клггинах нижньох долх залози. рапам!л моль/л/ 1 хлорпромазин моль/л/ викликали ьивн-

шення ампл!туди струму в!дпов1дно на 44,9 ¿.44,^, Штрендипхн /10"^ моль/л/ викликаи змениення струму в середньому ш ЗУ/-. Оме, кальц1свг каналя цих клхтин характеризуются невиоокою чутливхота до орган 1чних блокаторхв. Лом1рно чутлия! кяльц1евх капали ни!-тин 1 до кат1он1в г,л', Мп^Со*2', Ш2+, са2+1 2п2+ . В Ор.ргДНЬ01 :у тальки на 14$ змзншувааен кальцхевии струм цих клхтин при рН 4 &оч-н1шнього розчицу. Струи цих каналхв слабо залежить в!д тьмпйрагурн: средня величина q складае 1,42,

На п!дотав1 наиедених фактхв можна отверджувати, 140 в ¡юморин I кл¿тин слинно1 залози личинки Х1рономуоа функц1онують низькопоро-гов1 потенц¿алоз'алежн х «¿1льцхез1 капали, якх повхльно ¿накти-ують-оя 1 олужать шляхами для проннкнення л клхтинн Г.а^1' а мол ^ оат-ження стимул-с^рец ¡н,

РОЛЬ КАЛЫДШ В СПРЙЖЕНН1 СТИМ/Л-СЕКРЕЦШ

Залежн!сть екструзП' травних фермен'Нв ацинарними клтшами пхд-шлунковоУ залози вхд позаклтшно! концентрацй' кальцпо

В panHix досл1дженнях, як! проведан! нами на подрхбнеиих фрагментах п1дшлунково'1 залози щур!в, встановлено, що видалення з по-живного оередовища приводило до вяпаженого притн!чешш екотру-

зП" ам1лази.

Бхлыа переконлив1 результати залежност! екструзГх панкреатич-них фермент!в bifl [Са^+]3 отриман1 пот!м в доолхдженнях на диснер-гованих ацинусах. При п!двищенн! [Са^+]3 в!д сл1дово* до 0,64 ммоль/л спостер1галось зроотання екструзп загального б хлка в 2,5, ач1лази - в 2,0, лхпази - а 1,9 раз. Подальше збиьшення [Са^+]3 ь менш!й MÍpi впливало на екотруз1ю i [Са^+]3, dio близька до м!л!-молярно'1, доотатня для повно! реал!зац11 отимулювчо! дГх карбахо-л!ну /КХ, 10"^ моль/л/. Видалення з позаклтшного оередовища Са^+ практично не эм1нювало спонтанну секрецхи ам1лази, але оуттево зни~ жувало оекреторну вхдповЦь на КХ. 1онофор Х-5Э7А моль/л/

викликав п1доилення екотруз i i загального бика в 2,2 i ам!лази -в 1,8 раз. Таким чином, результати них cepifl доол{д1в 4ítko демон-отрують участь позаклвинного Са1-* в зд1йоненн1 спряжения стимул-секретя в ацинарних клгтинах пЦшлунковоУ залози при íx хол!нер-pÍHHÍft отимуляцП.

Участь депонованого в кл!тинах кальц!ю в активацН екотрузi i

В перш! хвилини nicjw додавання КХ /Ю-^ моль/л/ а середовище ÍHKy6oni'í диопергованих ацинуо1в збиьшення eKCTpysii ам!лази i загального б!лка onooTepirajiocb не т!льки в кальц1йвм1сному, a i в безкальЦевому оередовищах. ЗвЦси випливае, що в спряжеши стимул-оекрецхя в умовах безкалыпевого оередовища бере участь депонова-ний в клтшах Са^+.

Для пхдтвердження цього припущення ми д1яли на клгтини хзольо-ваних ацинуо1в кофе!'ном /10~ моль/л/ i виявили зб!льшення екотру-эií загального бш:а в 3,4 i ам!лази ~ в 2,7 раз у пор1ьнянн1 з íx спонтанною секрец!ею. Отже, результати цих доол!даень ов!дчать, що депонований в ендоплазматичному ретинулум! Са^1" може втягуштиоь в процес спояження отимула з секрец! ;а. Механ!зм вии1льнешш Са"* з ендоплазмэтичного регикулуму вимагае додаткових,дослтджень.

' ,. 29

Шляхи траномембранного входу кальц!ю в ацинарн! кл1тинн п1дшлуниово1 залози

Для вияонення цього г'тання ни доел вдували зм1ни екструзН ацинарнимн клхтшшми п!д вплиаом деяких блокатор!в потенц!алоэп~ лежних иальцгевих каналхэ. Попзрвднв внесения верапзм!лу /10 моль/ л/ в серздовише 1нкубацй' диспзргованих ацинусхз доотов1рно зиижу-вало i'x секреторну в!дпов1дь на КХ /Ю~° моль/л/: секррц!я эагаль-ного бхлка змзншувалась в 1,3, ам1лази - в 1,2 раз з поо1внянн! з контролем. Аналог 1чно вплиаали на екструзхю i катгони tin . Дода-вання ix в сзредозище з диопергованими ацинусаии в концентрацй* Ю-4 моль/л не змхнювало базальну оекрецга ам!лази i загального бока, але знижувало р1вень отимульооано!' КХ.екструзП б$лка май-же в 1,6 i амглази - в 1,3 раз. Пригнхчення секрецП 1д'1виявле1Ю на фрагментах пхдк'лун.козо'х залози / Chandler, Williams , 1974/, Mn2'4"-на хзольозаних п1дшлункозих эалозах / Marino, Nishiyama , 1976/ i сегментах призушних слинних залоэ ^tersen, Ueda, Hall, Grey , 1977/. IIa nucTasi власних i л!тературних да них можна припуокати, а;о вх1д в кд1тини пхд час стимуляцП секрецП зд{йснюеться через потенц¡алозалежнх калыйев1 канали, як! активуються деполя-риэац{<зю.

Для птдтвердження цього припущення ми зивчали зм!ни екструзН пи впливом г1пер!(эл1свого середоиищ". При цьому використовували два види г1пзркал1евих розчин1в: з додазанням KCl до розчину Крей-са i з замхною в ньому частини NaCi екз1молярноо Н1льк1стю KCl. гПнцева концентрация KCl в рбох виг.адках онладала ICO ммоль/л. 0 гхперкал1евому розчинх з незмхненою концентрацхбю Na+ екотрузхя кл¡тинами рмтлази i загального б1лка эб!льшувалась в 1,4 раз в no-pi знянн i з базальною. В присутностх верапам1лу /Ю"^ моль/л/ сти-мулюгачий ерект г1перкол1свого розчину нэ проявлявся i р5вень екстру-з^í не перели'дувэв спонтанний. На фон! стнмулюючого ефекту rinepno-л1евого розчину КХ /КГ6 моль/л/ додатково стимулгавав екструзш ам!.чази i б1лка.

Боьи р1зке п1дсиле'ння екструзи' спостер1галось в Г1перкалхсгю~ му розчин! is знижено» [Na+]g /амиази в 2,5 I б!лка в 2,6 раз/. На фон i дп верзпш-плу /10"^ моль/л/ вплиз гхперкалхевого розчину Í3 зниженою [i¡'af]3 змениувазся, але проявлявся. Пор!вняння цих резуль-тп т i в опонукало нас до припущення, цо знчження 3 зумовлюг. до-

даткозу стпмуляцЬ екструзН. Для птдтвердження цього при-

пущекня ми провели серхю дослав, в яких викориотовували розчин Кребса з нормальною [К*^, але, ян 1 в поперздн1х доол1даеннях, Ь зниженою до 26,3 ммоль/л [ка+]д. Виявилось, що зниження [иа+] супроводжуеться эростанням екотрузП як загального бЬка /в 2,5 раз/, так I ам1лази /в 2,3 раз/.

Отриманх нами дан1 про стимулюючий секрецию вплив г*перкал1е-■•о)'о розчину необх}дно розцхнювати як доказ входу п кл1тини Са^+ через капали, по активуються деполяризац!сю. АналоИчний ефект спо-«тер |га воя 1 ьа 1ниих секреторних кл Нинах / Вегг1<1ве, 1<1рке ,1979; Киз«5к , 1979/. Хоча на перфузовднИй хидшлушов1й залозх / Ах^епЬ, Суяе, бсга^Ьегй , 1971/ I препаратах п1дшлунковоГ залози Д'оид.веп, чЛивио , 1977/ його не виявили.

0?к1льки на фон1 секреци, що опричинена Нперкал1евою деноля-рпьацшо, КХ додатково стимулював екструз1ю, можна припускати про-»■•мнення Са^ через хемочутлив1 канали або вивхльнення його з депо.

Вия плене нами п1дсилення екотруз!!' в гхпонатртевом.у середовнщх необх!дно лов"язувыти з надходженням в цих умоаах в клтши Са^*" ■'•а рахуник Лг.-Сс1-обм1ну. За иормальних ф!31олог{чних умов На-Са-'и'1ч1н ад!йонор виведения з кл1тин регулюючи його внутрхшньо-

илхтинну кшщентрацш.

Функ1д1ональнэ роль кальцш в екструзн

Гутк1н /1972/ вхдстоюьад гггютезу, зггдно яко* електри<не поле '¡¡ж базалыюю г ангкальною мембранами оприяе пзрзмщенню секреторних гранул до апикального полюса т вивхльнэиню Тх вмЬту в порож-ннпу ацинусгв. В цих процосах из передбачалось участь дгкерзл енер-141, ' коротливих б1лк1в ! Са1-*. 3 такому зипадку екотруэтя не по-'""п^и сильно эале-шата в!д температур«.

Для переихрки цього принуждения ми пропели еиртю дослдаень на ходрхбнених фрагментах шдилункоао'х залози. Виявилось, що при энн-жепн1 температуря на Ю°С екструз1я ам!лази прягн!чувалась з 2,97, а екструзхя загального бхлка - з <з1о=3,0. Зйсока темпера-тур'на залежи хоть екструзхт овЦчить, що перемщення секреторних м1-хурцгв до апхкальнох мембрани 1 вивМьнення ix вм1сту в пор оленину пцинусхв не можна псяонити виключно поняттями ф1зичних явит. Тому б .'лып гпхнздоподхбнич е при пуще ння про участь в цих процеоах скорот-п'лвих структур, як це передбачпе мохано-хтмхчна концяпцхя екзоцито-/ Ро1впсг , 1973; Глебов, Кражановский, 1976; Глебов, 1987/. В

панкреатичиих клхтинах виявлено мioiniH, тубул1новх мхкротрубочки i актинов! мхкрофгламентп /Поглззов, 1962; Hermod:;aon , 1965/. Тону для вияснення рол1 м1кротр"б6чок i мгкроф)ламент!н в екструзГх ■ ментiа кл1тина,/ш пхдшлунковох залози необх!дно було доойхдитн на цей процео колхшину, в1нблаотину i цигохалазину Б.

Попчредня пгкубацхя ¡зольованих ацинуо1в в приоутност! вшолас-тину /10""' моль/л/ зменшузала рхи'внь стимульоваиох еклтрузГх сПлка i ам1лази в 1,5 раз.' 3 концентрацГУ 5'Ю"4 моль/л ахнблаотнн .оа-нхстю блокував оекреторну в!дпов1дь на ICX. Колххцин в такiti же'кон-цзнтрац11 д!яв менш ефективно, знижуючи екотруз1и имхлази i бхлка н1дпов1дно в 1,Ц f 1,3 раз. 3 концентрац!У I0"-5 ноль/л Bin зкенш/-вав екструз1ю биьи, н!ж наполовину. Цитохялазин Б проявляв !нг!бу-ючиП ефект в концентрацГУ 10"^ моль/л, а при Пого концентратiУ

моль/л отимулоючий ефект Ш. був в1доутн!й. На п!дотаэ1 них даних можна отверджувати, що мкротрубочки i м1кроф(ланенти а!дt— грають роль в процеоf eKoxpyaii травних фермент!в, забезпечуючн, надуть, иапрям i транспорт секреторних м1хурц!в до ап!кальноУ нем-брапи,''

В регуляцГх' t функцхонуванн! як м!кротрубочок, так i м!кроф!ла-иент!в бере участь /йултон, 1987/. Зг!дно сучасних уявлень,

регулювчи багато внутрГ-ньоклй-итшх процеоiB, зв"язустьоя зпециф1чнпми Са-чутливимн боками. КальмодулЫ е одним з напотльш BiflOHHx таких б1лк!в. Для вияснення рол! кальмодулшу в екструзп' б1лкових компо»ент1з оекрету ми викорисгали специф1чнии 1нг!о!тор кальмодул1ну - трифторперазин. Додавання в середовище ¡нкуо'ацхУ грифторперазину ДО ! 20 мкмоль/л/ повхисгю пригн!чувало оекреторну а!дпов1дь на КХ t энижувало виведення клхтинами фермент!в до р!внл, 40 неншй за базальний. Рхзниця в дtх обидвох доз шхчбхтора буна (езначною. На фон! д!У трифторпаразину /20 мкмоль/л/ стимулюючиП ¡фект !онофор.ч Х-537А не проявляйся.

Найб!льш ймов1рно, що кальмодулЫ i Са^+ беруть участь а регу-iHiji i о та ну окоротливих елементтв цитоокалету. Кальмг.дул гн актив/« !пецнф!чнх к1нази, як! виклнкають складання-роакладэннл лiкротру— S040K i пол!меризац1ю актину в м!кроф1ламенти /Howell, Tyhurat , .982; Bendnyan, .Магсевц, Bimdnin, Trifaro t 1982/.

Внутр!иньокл!тинна роль Ca^ в екструз!У травних фермент!» its 1бмежуеться, ма'5уть, участи в транспорт! секреторних м!хурц!в до 1п!каяьно1 !teMd;jaiia. Лочяизо, цо як 1 з хкаих овкреторних к л {типах, tin o'er3 уччсть и з ¡стнкушишi о^критормих nixypnio л ко шлементар-

ними д!лянками внутрхшньо!' повврхн!'плаэматичноУ мембрани.

0БГ0В0РЗННЯ РЕЗУЛЬТАТА

Результата наших доолгдкень св1дчать, цо МПС кл!тин травних ьа~ лоз включае концзнтрац1йний i електрогенний компоненти. ПроаЦну роль у формуваннх кснцентрац1йного компонента МПЗ вхд!грае IC*', дли якого мембрана найбхлыл проникна в спокох. МПЗ оекреторних клхтин залежить вхд [Са^д, Р^ эовнгшнього розницу i температуря.

0триман1 результати переконують нас в тому, то проникнення через мембрану ioh!b в cnoKoi здхйскиетьоя через поот!йно вверит! структури б1лково! природи -ханали витоку .Оскхльки ряди оелективнао-т! кал1евих i натр1евих канал!в витоку в!др!зняються в!д ряд!и ру-xomooti katiohib у вод!, сл!д думати, цо канали витоку орган!зова-нт "э принципом мембранно! пори з вузьким ф!льтром, Селектииний фхльтрне пропускав занадто велик! !онл i зд!йснюс в!дбтр оеред малих 1он1в за рахунок взоемодГУ ix эаряд!в з ф!ксоданнми зарядами фхльтра. Нос!ями .цих зарядгв е, мабуть, СООН-грули залиикхв аогира-гшовоК або глутам1ново'1 ам!нокиолот. Пров!днхоть кал1евих канал!в витоку визначаеться i станом ЕН-груп залитк!в цисте Уну. В от!нках натрхевих i кал!евих канал!а витоку наявн!, мабуть, ! атоми кисню, з ккими проникаюч1 opraHi4Hi кат!они утворюють воднев} зв"язки. В хлорних каналах витоку наявн! ф1коован! поэитпвн! заряди. Склада-етьоя враження, що кал!ев! i HaTpiesi канали витоку менш отрого в!д-Оирають проникаюч! кат!они, н!ж потенц1алозалежн! калхев! i натр!fiel канали. Кр!м того, канали витоку позбавлен1 вор!тних механ!зм!в.

Наш! доолхджання св!дчать, щс в мембран! кл!тин-олинноУ залози личинки xipoHQMyca наявн i потенц!алозалежн! !они! канали вхшюго кальцхевого струму ! вих^дного кал1бвого i хлорного отрум!в, хоч ПД цх кл1тини не генерують. Потенц!алозалежн1 калыиев! канали ол!д розцЬновати як низькопороговх з пов1льною iffflKTHBanicB. Вони забаз-Пйчусть вх!д в кл!тини що бере учаоть в оекрецП". Потенц!ало-

залежн! кал!ев! 1 хлорн! капали с виоокоиороговини, вони Хцрактери-ауютьоя селективнхотю ! вхд!грають роль в реиоляризац!У мембран" п!сля деполяризуючоУ д11 х1м!чного стимулятора скрои!У. Потенц!ало'-зилежн! 1онн! канали мембрани оекреторних клЬин маить оелективп! ф!льтри 1 потенц!алозалежн1 свнсори, що реагують на змхщення МП. В зв"язку з цим мембрану цих к л Утин не можно лиажатя електрично не-ЗбуДЛИВОгП

Блектроф!з!ологi4H 1 доел 1давння ов1д1>пь, що п нкгивацИ секре-

ц!1 фермент1в кл1тинами травних эалоз можуть в!д!гравати роль по-заклиинн! 1они Са2+, проникнення яких в кл!тини регулюеться МП. Отримати фхз1олог1чн1 п!дтвердження участ1 Са2+ в активаци' оекре-на слинних эалозах личинки х!рономуса важко, точу так! п!дтвер-дження ми отримали на кл1тинах диспергованих ацинус1в п!дилунково? залоги щур!в. При цьому використовуеться як внутршньо-, так I по-заклтшний Са2+. Стимуляц!я секрецГ! г1перкал!евои деполяризац!бю мембрани, а також II пригн1чення верапамиом { нагонами Нп2+слу-жать ф!з1олог1чним п!дтвердженням входу Са2* через потенцгалозалеж-Н1 кальц1ев1 канали. Зниження [№»+]3 оупроводжуеться пхдвищенням оекрецй", що зумовлене надходженням в цих умовах в кл!тини за рахунок На -Са-обмпху, який за нормальних умов здхйснгас виведчн-ня його з кл!тин.

Приппчення секрецП цитостатил^ми /колХ1цин, в!нбластин, ци~ трхалазин Б/ сввдить, що м!кротрубочки 1 м1кро|)1ламенти забезпечу-ють напрям 1 транспорт секреторних м!хурц!в до ап1кально1 мембрани. Приппчення секрецП трифторпзризином св!дчить про роль кальмоду-Л1ну в цьому процес1. Найбхлыл ймоэ1рно, що кальмодулш \ Са2+ ре-гулюють стан скоротливих елемент^в цитоокелету.

йк п!доумок, на мпл. 10 наводимо охему ета^в участ! Са2* в спряжешн стимул-секрец!я в ацинарних клгтинах п!дгалунковоУ залози. Необх1дно нрголосити, що т!льки частина цих уявлень базуеться на наших експариментальних даних. Нади експерименти св!дчать про участь депоноааного в клтшах Са2* в секрецП. На основ! даних л!-тератури ми припускаемо, що 1нозитолтрифосфат може викликати ш-в1льнення Са2+ з ендоплазматичного ретикулуму. Наш! експерименти свгдчать, що в оекрецп бере участь позаклЦинний який вхо-

дить в кл):тини через потенц!алозалежн1 канали. Надходження Са~* через хемочутллвх канали вимагас додаткозих п!дтверджень. Наш1 еко-порименти свгдчать про роль кальмодулшу, мкротрубочок 1 м1кроф!-ламентгв в екструзи. Участь Са-кальмодулгнозалежних протеУнк!наз в агрегаци м!кроф1ламент!в, фосфорилюваши м1озику I складанн!-розкладанн! м!кротрубочок ми припускаемо на основ! л!тератури. Ме-хан!зми вивхльнення Са2"1" з депо, транспорту м1хурц1в до ап!кальноУ мембрани I механ1зми екзоцитозу е актуальними проблемами оучасно'1 фхзгологП кл1тини.

. |М1Ети1холт /ущно,ч1|'«;тики/| |/Л1Ш1АЦ1н1<-ХОЛ1Ц1'реце11т0р13|

[СШ1ВД1И • шопу »оногпозшиди

ВЩРИВАНШ ХЕМО итдивих кдндлп для момовшнтшх КАТЮШИ

/тни'еши ш1йнкч1-i и'иипжа

] [

Т"

В1ДКРШННЯ ХЕМО-ЧШИВИХ Са-КАНА-Л1В

гшшыеиш чз*' 1 ещиназ матичного

гетишш

аешшчшцш нлазиатиш

к щ рани •

Щнриванми погшшгалш-

НИХ са-наналIВ_

вх1д са2> в ацинари! кл1п1ни

—ЦПТЛВИШЕННП КОНЕШРА|Ц1 С.'а~ I В Ц.П030Д1 _

I

пвореннь комплект _са%-кальчрдулш

АКШШ1Я Со^-ШЬИОД/ЛШОЗАЛМНМХ

_|1р0'1е1'1ижаз

-----

АГГЕГАЦМ АКШШЙХ

мтроилльсптгв

фоцюги.лпзлинь нюзанЛ

Гг^.З АТ1]

СКЛАДАННН-РОТШ-ДАННЯ МГИРОТГГБОЧОН

п

X

'грашпш'т сккгеюрш гранул до ашналыщ чкмы'ани! ---_—^--

э1с1шваннн сш'еторних гранул

3 антклшто м'.м ьганоп_

• ГЕ!«М|иШЗ)

Мол. 10. Схема учагН кальц1ю в с приже ни) отимул-оекрец1л в ацйпариях клиинах гидтлунково'т залози.

В И С Н 'О В К. и

I. На основ! Бимцтних кал!свих, натртевих 1 хлорних струм!» питону мембрини оекреторних клЬин олинноУ залози личинки х^оному-оа встановлено, що йк : аИа : <1С1 = 1 :0,08 : 0,28.

г. При низьких [Ц*} МП менш в}д"емний, нхж Е^, що зумовлено вкладом На4" в поляризацию мембрани. При високих [К*] 3 МП б!льш в 1д"емкий. н!ж Е^, що зумовлено електрогенним ефектом На -К-помпи, на долю якого припадас близько -И мВ або 21% МПС.

3. В безкальцтевому середовши .мембрана оекреторних кл!тин де-поляризуетьон. Наявнтсть ОасЛ в зовнтиньому розчин! необх1дна для ¡мдтриманнн високо'х протПдиоот! калгевих канал 1в витоку ! низькоУ про'-^дност! натргеоих тналгв витоку.

>i. Mil кл1тин слинноí залози личинки xipüHOiiyfla t провшисть кал!евих та натр1евих каналов витоку за лежать в!д рН аовн:шнього роэчину. Закиолення зовншнього розчину suкликяе деполяризацЬ) •мембрани i зменшзння кал1евого та натр ioiwro отрумхв витоку. (Пд~ вищення рН до 8 оупроводжуеться'rinepm^iiipii3auteu мембрани за рп-хунок пхдвшцення KaJíisBOÜ i пригн1чення 1ытр1вво? нров1дност1. Шд-вищення рН до 9 i Ю супроводжуетьсн деполяризацию мембрани, в ос« новг hkoí лежить пЦвищення натр1ово'1 провгдноет!.

5. МП клхтин олинно i залози личинки ххрономуса залежить вЦ температури: охолодження на I0°C¡ оупроводжувтьоя деполяризация мембрани в середньому на БххдниП onfр кл!тин при цьому зо1ль-шуеться, натр1евий отрум витоку ргзко змйншуйться, а кал1вшй назначив зб1льшусться. Знижапня натри:воí i п1даищення кал!ево1 про-bíahootí при охолоджешп спрямогшп на збвреження МПС!, тому депо-ляризац1о олхд пов"язуаати тиьки з пр!1гн1ченням електрогенного ефекту ira -К-пом пи í зниженням к1нетично! eneprti íohíb.

6. Трипсин;! х!мотрипсин викликають ргзку I незворотню деполя-ризацха мембрани кл!тин слинно! залози личинки х1рономуса. Трипсин, xÍMO'rpHncuH, папаш i пронаэа не викликають и!лких omíh кал1евого струму витоку. Патр1евий отрум при цьому зиачно эросгав. Результа-ти протеолгзу свхдчать про б!лкову природу кал!сх)их нанал1в витоку.

7. 1{дт1они нц2'! CdSt викликають зменшения кыгпйвого струму витоку, Зм1н натр{евого струму витоку при цьому не опостерхгаетьсл. Отже, в оклад (Нлка кал!евих канал1в витоку входять залишки циг,-теУну, а пи-групи а1д1грзють роль в íx пров!дноот1.

8. 1Сал tee i капали витоку б1льш чутлив! ззовн! як до 'IE А, так i до 4-AI1. Вони характеризуются б!лыл низькою чутлив1стю до цих блокаторхв, нгж потанцхалозалежнi icMÍeai капали збудлишх клм-ин. Новока Ун не викликав н!яких зи1н натр tesoro струму витоку.

9. Кал1евг, натргсв1 i хлорн* копали литоку хириктеризуютьо)! хонною оелектинн{ств, яка зэоезпйчустгоя як отеричноо Btanout^nic-ти найб!льш вузькоУ части :»и к.'ийл1в i дЬметрга íohíb, wii t по&ом ф1коованих в каналах зарядia.

10. Секреторн1 mntvum слинних залоз виноградного онимаш» i личинки xtpoHoiiyoa не генерувть ПД у вЦповЦь на деполлриз,, ычí {мпульои отруну. В екзокринних клтнах пиилунковоУ залози АХ викликае початков/ деполяризацш мембрани, яки переходить пот tu и ИперполприэицЬз.

11. В мембран! клНнн олппноУ залози личинки xipoiiowyca Фут-

ц1онують виоокопорогоа! потенц1алозалежн1 кал^ев: I хлорю канали, як! в1д!грають роль в реполяризацП мембрани п1сля деполяризуючо!' д 1У х!м1чного отимулятора оекрец!!'.

12. В мембран! кл!тин олинно! залози личинки х!рономуса функ-ц1онують низькопорогов! з пов!льною 1кнктивац!ею потеиц!алозалежн!

кальц1ев! канали, як! забезпечують вх1д в кл!тини для актива^ I секрец!!'.

13. ПозаклЫшн! !они Са2+ беруть учаоть в зд!йсненн! спряжения стимул-секрец1я в ацинарних кл^инах пЦшлунково!' залози щур!в при IX хол!нерг!чн!й отимуляц!!'. Депонований в ендоплазматичному ретикулум! Са^+ може втягуватись в процес спряжения стимула :> оек-рецтею.

14. Стимулкшчий оакрец!ю ефект г!перкал!евого р.озчину сьгдчить про потешкалозалекний вх!д Са в ацинарн1 кл1тини педилунково!' . залози, а приги!чення секрецн верапам!лом ! Мп2+- про вххд через потенц1алозалекн! кальц!ев! канали.

15. Стимулювчий оекрец!ю ефект г!понатр1евого розчину овхдчить про фуккц^онування в мембран! оекреторних нл!тин иа-Са-обм!ну, який за нормальних умов зд^йснюе виведення з кл!тин регулю-ючи його внутр1шньокл!тинну концектрац!и.

16. Екструз1Я амиази кл!тинами пхдшлунково* залози сильно за-лежить в!д температури. Секрецию ам!лази припичують колх!цин, в!н-блаотин ! цитохалазин Б, що ов!дчить про учаоть м!кротрубочок ! м!кроф!ламснт!в в екотруз!1. Ц1 факти ов!дчать на кориоть механо-х!м!чно1 концепцП екзоцитозу травних фермент!в.

17. ГнгШтор кальмодул1ну трифторперазин пригн!чуе оекрец!» ам!лази кл!тинами пшшунково!' залози щур1в, що може бути повязано з порушенням участ! Са^+ ! кальмодулшу в регуляц!!' стану око-ротливих елвмент!в цитоскелету.

Ооновн! положения дисертацП опубл!кован! в таких роботах:

' I. Клевець М.Ю., Рогатюк С.6. Вплив ацетилхол!ну на мембраннии потенц!ал кл!тин олинно!' залози виноградного олимака // §!з!ол. курн. - 1974. - 20, » 2. - С. 244-245.

2, Клевець М.Ю., Шуба М.Ф. Елвктричн1 характеристики плазматич-но!" мембрани кл!тин слинно!' завози виноградного йлимака // $1з!ол. журн. - 1974. - 20, (¿4. - С. 540-542.

3. Шоотаковокая И.В., Клевец М.Ю., Рогатюк С,Е. Влияние ацехил-холина на мембранный потенциал и оекрецив околоушной слюнной желе-

зы крисн // $ерментовзделительная деятельность желез и ее регуляция. - Ташкент, 1974. - С. 321-322.

4. Клевец М.Ю. Некоторые олектрофизиологичеокие особенности клеток слюнных желез виноградной улитки и крыс // Поджелудочная и олвнные железы. .- Львов, 1975. - С. 63.

5. Клевець М.Ю., Випшевий В.П. Вплив деяких 1нг1б!тор}в метабо-л!зму на мембранний потенц!ал кл!тин привушног слинно'У залози щу-

рtu // Нвйрогуморальна регуляц!я кл1тинних механ1зм1в секреторного процеоу. - Льв1в, 1975. - С. 28-30.

6. Клевець М.Ю, Аитуальн! питания електроф1з1олог1У травних эа~ лоз // Нвйрогуморальна регуляц!я кл!тинних механ!зм1в секреторного процеоу. - Льв1в, 1975. - С. 20-28.

7. Клевец М.Ю. Роль электролитов в экструзии амилазы клетками поджелудочной железы // фундаментальные проблема гастроэнтерологии, - Львов, 1977. - С. 84-85.

8. Шостаковська Г.В,, Александров М.А., Гаврилишин Х.Э., Гор-д!й С.К./Клевець fi.it)., Старооток Г.И. Субкл1тинн{ механ(зми хол1н~ eprtHHoi i адренерНчноУ регуляцй' д{яльноот1 травних залоз // Матер. X з"Узду Укр. ф1з!ол. т-ва. -Ки'Ув, 19/7. - С. 364.

9. Шоотаковская И.В., Александров H.A., Гаврилишин Х.В., Г'аль-киэ H.A., Гордип С.К., Клевец М.Ю., Старости А.К., Тимочко М.Ф., Хоанг Као Тай. Адренергические и холинергические оообенности оуб-клеточной регуляции деятельности пищеварительных желез // Матер. ХШ Всесоюзн. сьеэда физиол. о-ра. - Алма-Ата, 1979. - С. 195-196.

10. Шоотаковская И.В., Клевец М.Ю., Рыбак U.M. Температурная зависимость экструзии амилазы // Физиол. журн. - 1979. - 25, № 3. ~ С. 313-314.

11. Клевець М.Ю. Деяк! елентроф1з1олог1чн! влаотивоот! кл!тин олинноУ 'залози личинки х!рономуса // Матер. XI з"Узду Укр. ф!з!ол. т-ва. - Khib, 1982. - С. I90-I9I.

12. Клевец М.Ю., Липокий Е.Ю. Влияние глутаминовой кислоты на потенциал покоя клеток слюнной железы личинки хирономуса // Физиол. журн. - 1982. - 28, № 2. - С. 245-246.

13. Шоотаковская И.В., Бабский A.M., Гаврилишин Х.В., Галькив М.А., Гордий O.K., Дубицкий Л.А., Клевец М.Ю., Старостюк А.К., Хоанг Као Тай. О взаимоотношении холинергических и адренергических

механизмов регулиции в обеспечении оекреторной функции пищеварительных желез // XIУ сьезд Воеооюзн. физиол. о-ва. - Ленинград, 1983. -С. 214.

14. Клевец M.K). Влияние кислой среда на потенциал покоя и входное сопротивление секреторных клеток // Нейрогуморальная регуляция клеточных механизмов секреторного процесса. - Львов, 1985. - С. 73-78. ■ '

15. Гринькив М.Я.', Клевец М.Ю. Влияние колхицина на экструзию амилазы // Нейрогуморальная регуляция клеточных механизмов секреторного проце^а. - Львов, 1985. - С. 79-82.

16. Клевец li.fO. Исследование относительной ионной проводимости мембраны секреторных клеток // Докл.-МОИП, Общая биология. - М.: Наукаi 1985. - С. 164-165.

17. Клевец М.Ю. Доказательства олектрогенного эффекта натрий-калиевого насоса секреторных клеток // Деп. в УкрНИИНТИ, № 553-Ук, -Лчвов, 1985. - II с.

18. Iiiocтаковская И.В., Галькив М.А., Долиба Н.М., Дубицкий Л.А., Клевзц М.Ю., Старостин А.К. К вопросу о субклеточных механизмах реализации холинергических влияний в пищеварительных железах // 12-ая Всрсоюзн, конф. по физиол. и патологии кортико-висцеральных взаимоотношений, посвящ. ЮО-летив оо дня рож.д. акад. И.М.Быкова. - Ленинград, 1986. - С. 200.

19. Клсвець М.Ю. Характеристика струм!в витоку меибрани секре-торних клгтин // Матер. ХП з"1зду Укр. фгзтол. т-ва. - Льв1в, 1986. -С. 176-177.

<S), Июотпковська I.B., Киевоць М.Ю., Гриньк1в М.Е. Диспергован! ацинусн як об'Чкт доелгдженпл сокроторно'1 дияльноетт пЦалунковоТ залози // Матер. ХП з"1зду Укр. ф!з1ол. т-ва. - Льв!в, IS86. -С. 454.

21. Клевец М.Ю. Изучение проводимости ионов плазматической мем-..:чшой секреторных клеток в состоянии покоя методом внутриклеточного диализа // '¿-изиол. жури. - 1966. - 32, № 2. -> С. 224-227.

22. Клевец М.Ю. Ионная селективность каналов утечки мембрл-ш секреторных клеток // .Матер. Х1У Всесоюзн. конф. по физиол. пищеварения и всасывания. - Львов-Тернополь, 1966. - С. 144.

23. Клевец М.Ю., Долиба Н.М. Влияние некоторых ферментов на потенциал покоя клеток слюнной железы личинки хирономуса // Акт. пробл. физиологии. - Киев, 1986. - С. 8-9.

24. Шостаковская И.В., Клевец М.Ю., Гринькив М.Я. Влияние три-фторперазина на экструзию амилазы изолированными ацинусами поджелудочной железы // Деп. в УкрНЛИНТИ 29.09.1986 г. № 2359-УкБб.' львов, 1906. - П -

25. Шоотаковская И.В., Бабский A.M., Гринькив M.fi., Долиба Н.М., Клевец М.Ю. О роли кальция в функционировании секреторных клеток пищеварительных желез // Матер. ХУ оьезда Всесоюзн. физиол. о-ва. -

■Кишинев, 1987. - 0. 489.

26. Клевец М.Ю. Роль кальция д формировании величины натриевого и калиевого токов утечки мембраны секреторных клеток // Деп. в УкрННШШ 22.12.87 г. № 3260-Ук 87. - Львов, 1967. - 12 о.

27. Гринькив M.fi., Клевец М.Ю., Шоотаковская И.О. Роль ка..ьция в экструзии пищеварительных ферментов ацинарными клетками поджелудочной железы // Физиол. журн. - 1988. - 33, № 4. - С. 13-18.

28. Гринькив М.й., Шоотаковская И.В., Клевец М.Ю. О роли нитий цитоскелета в экструзии пищеварительных ферментов ацинарными -панкреатическими клетками //'Секреция пище вар. желез в норме и пато~ логии. - Андижан, 1988. - С. 63.

29. Клевец М.Ю. Влияние факторов, действующих на белки, на натриевый и калиевый токи утечки мембраны секреторных клеток // Физиол. журн. - 1989. - 35, № 2. - С. Ъ б.

30; Шоотаковская 11.3., Клевец М.Ю., Гринькив M.fi. Влияние ци-тостатиков на экструзию белковых компонентов секрета поджелудочной железы // Нзйрогуморальная регуляция клеточных механизмов секреторного процеоса. - Львов, х989. - С. 60-65.

31. Клевец М.Ю. Блокирующие влияния на трансмембрашый калиевый ток в состоянии покоя секреторных клеток // Нейрогуморальная регуляция клеточных механизмов секреторного процесса. - Львов, 1989. - С. 31-35.

32. Клевец М.Ю. Изменение потенциала покоя и трансмембранных ионных токов секреторных клеток в условиях щелочной среды // Деп. в УкрНЩШТИ 27.03.1989 г. № 866-Ук 89. - Львов, 1989. - 8 о.

33. Клевец М.Ю. Зависимость от температуры алектрофизиологи-чеоких процессов секреторных клеток // Докл. МОПП, Общая биология,-М.: Наука, 1909. - G. 122-124.

34. Клевец М.й. Значение электрофизнологичвоких характеристик окзокринных железистых клеток для исследования кла-гочнлх механизмов секреторного процеоса // Научно-методические аспекты физиологии - Львов, 1989. -С. 5-7.

35. Клевец М.Ю., Гураль З.В. Идентификация активируемого деполяризацией кальциевого тока мембраны секреторных клетак // Физиол. журн. - 1990. - 36, № 2. - 0. 102-104.

36. Клевец М.й, Выявление но•еицндлочавиоянчх калиезлх кмняяэ»

в плазматичеокой мембране секреторных клеток Ц Фиэиол. журн. »

1990, - 36, К 4. - С. 102-104.

37. Клевець М.Ю. Характеристика отрум!в потешиалозалежних {он-них канал!тз мембрани оекреторних кл!тин // Матер. ХЩ з" Узду Укр. ф!з1ол. т-ва. - КиУв, 1990. - С. 145.

38. Клеввц М.Ю. Идентификация и овойства хлорных потенциалоэа-виоимих каналов мембраны оекреторних клеток П £изиол. журн. -

1991. - 37, № 2. - 0. 72-76.

39. Клевець М.Ю., Манько Б.В.Характеристика отрум4в кальц!евих потенц!алозалежних канал!а мембрани оекреторних кл1тин // $иэиол. журн. - 1992. - 38, № 3. - С. 70-75,....

40. Клевець М.Ю., Маньк о В.В. Характеристика отрум!» потенц!а-лозалежних кал!ввих канал1в мембрани оекреторних клЬин // Акт. пробл. ф^{ологИ. - 1(иУв,-1992.С;10/.