Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Экономико-географические исследования структурной перестройки хозяйства Севастопольского приморского региона .

ВАК РФ 11.00.02, Экономическая, социальная и политическая география

Автореферат диссертации по теме "Экономико-географические исследования структурной перестройки хозяйства Севастопольского приморского региона ."

- п А Д НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

1\ МАР 1997

На правах рукопису

АЛЕКСАНДРОВА Тетяна Євгєньєвна

ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ГОСПОДАРСТВА СЕВАСТОПОЛЬСЬКОГО ПРИМОРСЬКОГО РЕГІОНУ

11.00.02 — економічна і соціальна географія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Сімферопольського державного університету.

годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.69.01 при Інституті географії НАН України за адресою: 252003, м.Киів-3, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту географії НАН України.

Науковий керівник — кандидат географічних наук, доцент

[ Амельченко Майя Романівна )

Офіційні опоненти

доктор географічних наук ГОРЛЕНКО Інга Олександрівна

кандидат географічних наук ЛЕБІДЬ Наталія Петрівна

Провідна організація — Київський університет

ім. Тараса Шевченка

Захист дисертації відбудеться "Ьї-" 1997 р. о/с —

/ Чу ’

Автореферат розісланий “___” 1997 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук

Загальна характеристика і структура роботи

Криза, що охопила господарства республік СНД, депресійні явища в усіх їх галузях, зміни суспільної орієнтації держав змушують владні структури на всіх рівнях організації суспільства активізувати діяльність регіонів різного рівня і виробляти тактику дій на найближчу перспективу й стратегію розвитку на подальшу. В Україні ведуться пошуки вдосконалення механізмів управління розвитком економіки держави, видозмінюються самі принципи управління, створюється його правова база. Серед багатосторонніх можливих напрямків пошуків виходу з кризи правочинним є розгляд напрямків трансформації господарства невеликих специфічних регіонів, що розвиваються в своєрідніх географічних умовах і мають певні лімітуючі фактори.

Розгляд можливих напрямків трансформації господарства Севастопольського приморського регіону передбачає аналіз існуючих факторів його розвитку й коротке економіко-географічне обгрунтування можливих шляхів їх реалізації.

На сучасному етапі розвитку різних держав господарське освоєння приморських територій, а також акваторій, морів та океанів стало одним із провідних і перспективних напрямків в діяльності людства. Базуючись на досягненнях науково-технічного прогресу, поряд з традиційними галузями (судноплавством, ри-баль-ством) отримали розвиток морська нафто-газодобувна й хімічна промисловість, добування мінеральної сировини та будівельних матеріалів, рекреаційна діяльність населення.

В соціально-економічній літературі виникло навіть нове поняття — “національне морське господарство”1.

1 Мировой океан: экономика и политика. - Международные проблемы освоения. - М.: Мысль, 1986. -С.З.

В окремих публікаціях приморські території представляються як своєрідний “феномен”2, роль якого в житті суспільства в достатній мірі не оцінена, незважаючи на тривалу історію їх освоєння.

Загальна теорія розвитку й функціонування господарського комплексу регіонів вимагає поглиблення й розвитку, особливо враховуючи перехідний характер економіки України. В умовах, що склалися, глибшого дослідження потребує й розробка напрямків структурної перебудови господарства приморських регіонів, їх територіальної і функціональної структур, організації управління, що сприяє підвищенню економічної та соціальної ефективності їх розвитку. Викладене значною мірою визначило вибір теми, мету та головні напрямки дослідження.

Об’єкт дослідження. Як об’єкт дослідження був вибраний Севастопольський приморський регіон, який з одного боку, має типові риси приморських територій, а з другого — відрізняється специфічними природно-географічними та соціально-економічними факторами, що історично обумовили специфіку його господарського комплексу. Інформація про стан його розвитку й функціонування до останнього часу, з відомих причин, пов’язаних з розташуванням військово-морського флоту Радянського Союзу, була практично недоступна.

Предмет дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є інтегральна структура господарства Севастопольського приморського регіону.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи — визначення можливих напрямків структурної перебудови господарства Севастопольського приморського регіону та соціально-економічного потенціалу в умовах перехідної економіки.

2 Топчиєв О.Г., Полоса О.І., Пузирний ПА, Хомич Л.В. Приморські зони України (ресурсний потенціал, пріорп-етні функції, територіальна організація) //Український географ'ннийжурнал. -1994, №1-2 - С.18-25.

з

Виходячи з мети дослідження, в роботі були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити наявні науково-методичні підходи до оцінки процесу структурної організації господарства приморських регіонів і розробити на цій основі методичний апарат дослідження стосовно до Севастопольського приморського регіону;

2. Проаналізувати умови й фактори формування господарства регіону;

3. Розкрити особливості господарського розвитку Севастопольського приморського регіону;

4.0 б грунтувати можливі напрямки структурної перебудови господарства регіону, який досліджується.

Теоретично-методологічна основа й методи дослідження. Методичну основу дослідження склали наукові результати провідних географів України та країн СНД в області дослідження складних територіальних утворень, сучасні уявлення з проблем взаємодії суспільства й природи приморсько-акваторіапьних просторів.

При розробці проблеми ми опиралися на роботи: Е.Б. Алаєва, П.М. Алампієва, О.П. Алхіменко, П.Я. Бакланова, М.В. Багрова, М.М. Баранського, і.О. Горленко, В.О. Дергачова, К. Іваничка, М.М. Колосовського, Ґ.М. Лаппо, С.Б, Лаврова, І.М. Маєргойза,

В.П. Максаковського, Н.С. Мироненка, І.В. Нікольського, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, Л.Г. Руденка, В.В. Покшишевського, Ю.Г. Саушкіна, С.С. Сальникова, О.П. Топчиєва, Б.С. Хорева та ін.

При виконанні дослідження використовувались літературні, картографічні й статистичні матеріали, що відображають стан господарського розвитку України, Крима, Севастополя, а також фондові матеріали комітетів, управлінь та відділів Міської державної адміністрації, Міського статистичного управління, матеріали центрального республіканського друку.

В роботі використовувались загальноприйняті в географічній науці методи дослідження (порівняльно-історичний, картографічний, статистичний, балансовий, а також елементи типологічного методу).

Новизна дослідження. Новизна дослідження заключається у:

- поглибленні теоретико-методичних положень дослідження складних територіальних утворень;

- розробці основних концептуальних положень, понять, термінів, які стосуються “приморського регіону” й заклю-чаються в підходах до визначення меж регіону, вивчення його інтегральної структури і т.п.;

- узагальненні й уточненні основних положень концепції “приморського регіону” (загальне визначення кордонів, загальна інтегральна структура);

- оцінці сучасного стану господарського комплексу Севастопольського приморського регіону, виявленні особливостей природних та соціально-економічних факторів, що визначають його функціонування, визначення основних тенденцій і закономірностей розвитку регіону;

- вивченні інтегральної структури Севастопольського приморського регіону;

- розробці й обгрунтуванні можливих напрямків перебудови господарського комплексу Севастопольського приморського регіону.

Практична значущість. В дисертації узагальнений великий обсяг фактичної інформації (раніше не доступної), яка знайшла використання в регіоні й сама по собі може служити основою подальших економіко-географічних досліджень. Основні положення роботи (теоретичні положення, висновки, пропозиції, розрахунки й картографічні матеріали) можуть бути використані як науково-методичні та прикладні інструментарії для інших приморських регіонів.

Обгрунтовані можливі напрямки перебудови господарського комплексу можуть бути використані при розробці аналогічних питань в інших регіонах України.

Структура й обсяг диссертаиії. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, статистичного додатка, 127 сторінок машинописного тексту, 19 малюнків, 8 таблиць, а також списку використаної літератури, що включає 162 найменування.

В першому розділі приморський регіон розглядається в загальному контексті економіко-географічного дослідження. Розкривається сутність і зміст цього поняття. Запропонована нова інтегральна територіально-галузева структура господарства приморського регіону.

В другому розділі розкриваються особливості розвитку й сучасного стану приморського регіону, що досліджується, умови і фактори їх формування. Наведена характеристика прибережно-морської, екваторіальної й періферійної зон регіону в плані їх господарського використання.

В третьому розділі розглянуті можливі напрямки структурної перебудови господарства Севастопольського приморського регіону.

Основний зміст роботи.

В нинішніх умовах зросла необхідність в удосконаленні науково-теоретичного обгрунтування експлуатації приморських територій. В соціально-економічній географії виділяють п’ять основних груп природно-географічних і соціально-економічних факторів.

До головних відносяться фактори, які визначають:

- транспортну функцію і розвиток обслуговуючих її галузей;

- участь території в загальний системі розподілу праці;

- фактори, що пов’язані з розробкою і освоєнням природних ресурсів приморських територій і ресурсів моря;

- рекреаційні;

- 6

- обслуговуючі інфраструктуру і життєдіяльність приморських поселень.

У вітчизняну економіко-географічну літературу поняття “приморський виробничий комплекс" ввів Ю.Г. Саушкін3. Подальша уява про специфічний характер економіки приморських територій розвивалась в роботах таких вчених як В.А. Дергачова, А.П. Ал-хіменка, П.Я. Бакланова, А.Г. Топчієва та інших, які сформулювали принципові відміни приморських господарств у порівнянні з континентальними регіонами. Вони констатують, що приморські території відрізняються своїм специфічним виробничим комплексом, який являє собою результат морської і континентальної діяльності і формує особливий “фасадний” тип організації території і її виробничих сил.

Положення про самостійність економіко-географічного комплексу приморських територій не викликає на сьогодні принципових заперечень, хоча і відсутній єдиний підхід до розуміння цього “феномену”. До найбільш суперечливих питань відноситься саме визначення поняття і його просторово-економічні кордони.

Аналізуючи літературу з даного питання, ми пропонуємо погодитись з думкою тих авторів, які вважають, що кордони приморських регіонів-це історично сформовані територіально-господарчі структури.

Питання про кордони приморських зон мають принципове значення при визначенні самого основного поняття. В залежності від масштабів використовуються різні назви даного явища.

При широких географічних кордонах ми маємо справу з “приморським комплексом виробничих сил” (ПКВС) чи “приморським територіально-виробничим комплексом” (ПТВК), при більш вузьких масштабах локалізації — “портово-промисловим комплекс

3 Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки. — М.: МГУ, 1976.

- 423 с.

ом(район)”4. Всі ці терміни є синонімами, так як в них вкладається однаковий зміст, але при певних умовах ці виділені комплекси можуть трансформуватися один в одний.

На наш погляд, справедливіше говорити про територіально-акваторіальні комплекси, включаючи сюди не тільки використання ресурсів суші, а й моря (акваторії).

Краще вживати термін "приморський”, ніж “узбережний” чи “береговий”. Він підкреслює з одного боку кордони розташування "суші і моря”, а з другого — дозволяє враховувати і більш віддалені від узбережжя території, економічна діяльність яких орієнтована на обслуговування морського господарства. Цей термін дозволяє вказувати на взаємозв’язок територіальних і акваторіальних складових.

Що стосується другої частини поняття “регіон”, то його вживання разом з терміном “приморський” фіксує ієрархічне ("таксономічне”) підпорядкування в територіальній організації (“вище локального, але нижче національного чи загальнодержавного рівня”)5.

Під “приморським регіоном” слід розуміти територію, де на основі ресурсної бази суші і моря (океану) виникає специфічний засіб господарсько-культурного освоєння географічного простору.

Основні сфери виробництва приморського регіону розвиваються і функціонують в специфічних умовах континентальної зони суша-море і визначаються різнорівневим сполученням природно-географічних і соціально-економічних факторів. Тому можливо говорити про комбіновану територіальну (просторову) і виробничу (галузеву) проекцію інтегральної структури господарського комплексу приморського регіону. Саме поняття "структура” припускає,

4 Морське господарство. Соціально-економічні аспекти формування і розвитку. (Панюков B.C., Дергачьов В.А., Крисилов А.Д. та інші). — К.: Наукова думка. —1986. — 112 стор.

5 Осипов Б.А. Региональная экономика (экономический потенциал и проблемы розвития регионов). — Владивосток., 1994. — С. 35.

що система складається з компонентів (структур), пов’язаних між собою прямими і підпорядковими зв’язками. Як мінімум, структура приморського регіону складається з двох основних компонентів (структур), які пов’язані з умовами розміщення і функціонування виробничих сил як в просторі, так і між собою і зумовлюються ними як “територіальний” чи “галузевий” (Мал. 1).

Територіальна і галузева структура приморського регіону не зважаючи на тісний взаємозв’язок між ними, часто розглядаються автономно і нерідко розвиваються несинхронно. їх відносна самостійність і незалежніть розвитку в таких випадках зумовлює присутність деякої організаційної структури, яка існує поза межами названих структур, і може бути визначена як структура "управління” чи “взаємодії”.

Аналізуючи фактори, які формують господарство Севастопольського приморського регіону, слід зазначити два основних моменти:

1. Основою формування господарства Севастопольського приморського регіону була і залишається своєрідність його географічного положення в межах такого побережжя Чорного моря, де вигідно сполучаються зручності розташування берегової інфраструктури (глибокі, врізаючі в глибину материка бухти) і можливість розвитку різногалузевих виробництв, розміщених на невеликих площах (Мал. 1).

2. Інші (рекреаційні, водні, агрокліматичні) природно-ресурсні фактори не стали до останнього часу визначальними для економічного регіону, незважаючи на те, що здійснюють лімітуючий вплив на розвиток окремих галузей.

Господарський комплекс Севастопольського приморського регіону являє собою складну взаємопов’язану систему виробничих і невиробничих структур та органів управління (Мал. 1). Серед його структурних одиниць найбільше значення має промислове і

сільськогосподарське виробництво, обслуговуючі інфраструктури і органи управління, які і розглядаються в дослідницькій роботі.

Згідно наших теоретичних обгрунтувань в межах Севастопольського приморського регіону в територіальнім аспекті ми виділяємо три зони господарювання (периферійну, прибережно-морську, екваторіальну). Відносно управління, то його структура і функції визначаються згідно діючого законодавства України.

Галузі і підприємства відносяться до різних господарських зон регіону. На основі аналізу особливостей господарства прибережно-морської і екваторіальної зон, нами зазначено, що тут сконцентровані великі промислові підприємства і більша частина населення (92,9%) Севастопольського приморського регіону. Відзначається висока щільність населення даної зони і рівень її (на 01.01.1995 р.) — 1483 чол/км2, при середній щільності всього регіону — 534 чол/км2. Чисельність працюючих на виробництві і в установах різних галузей прибережно-морської зони становить 94,3% від загальної чисельності працюючих регіону.

Протягом довгого історичного періоду основу економіки цієї зони становили саме ті галузі, які в більшій мірі експлуатуються сприятливими природно-географічними умовами і високим потенціалом трудових ресурсів. Це рибна промисловість, суднобудування, судоремонт, на машинобудування, на долю яких припадає 73,3% від загального промислового виробництва. Перше місце за обсягом виробництва (72%) займають підприємства харчової промисловості (в основному рибної), а по чисельності працюючих (59,6%) і вартісті основних фондів (50%) машино-будування і металообробка (Табл. 1.).

Таблиця 1. Характеристика основних галузей промисловості Севастопольського приморського регіону (в %, 01.01.1995 р.)

Галузь промисловості Кількіст працю- ючих Об’єм виробництва пром. продукції Вартість основних фондів

Промисловість у тому чіслі: 100 100 100

Машинобудування і металообробка 59,6 15,7 50,0

Металургія 3,2 2,0 5,6

Хімічна 0,4 0,02 0,3

Легка 2,4 0,5 0,4

Харчова 24,8 72,0 38,4

Лісова і деревообробна 0,6 0,3 0,1

Будівельних матеріалів конструкцій 3,4 1,5 3,3

Енергетика 2,8 2,7 0,9

Інші 2,8 5,3 1,9 ->

Особливостями цих проввідних галузей промисловості Севастопольського приморського регіону є:

1. Висока мілітарізація віробництва і, як наслідок цього, до-таційність;

2. Висока ступінь повноти виробничого технічного циклу;

3. Добре розвинута інфраструктура, особливо портовопричального фронту;

4. Сприятливе географічне розміщення;

5. Висока наукоємність виробництва.

У межах берегово-морської та екваторіальної зон функціонує основна транспортна полімагістраль, яка входить у “Причорноморський автомобільно-залізничний-авіаційно-морський транспортно-економічний район".

У структурі вантажообігу регіону переважає продукція машинобудування (електрообладнання), харчової (риба та рибні консер-

ви, вино, виноматеріали) та будівної (щебінь, будівельний камінь) промисловості. У транспортному комплексі регіону зайнято 15,6% чоловік від загальної кількості зайнятого населення регіону. Вартість основних віробничих фондів складає 16,8% від регіональної. Ми вважаємо, що транспортний комплекс Севастопольського приморського регіону, будучи найважливішою ланкою всього господарського комплексу, поки що в достатній мірі задовольняють його сучасні вимоги.

У випадку різкого збільшення вантажопотоку за межі регіону можливий вплив транспорту на розвиток всього економічного комплексу із-за обмеженої здатності інфраструктури його основних видів (залізничного і морського).

Периферійна зона, будучи складовою частиною Севастопольського приморського регіону, займає суміжне положення по відношенню до берегово-морської та екваторіальної зон. Її площа складає 71.2% теріторії регіону. В межах зони знаходяться селищні ради Нахімівського та Балаклавського адміністративних районів (Мал. 2).

Населення зони (на 01.01.95 р.) становить 7,1% всього населення регіону. Тут спостерігається відносно низька густота населення — біля 50 чол/км2. Загальна кількість працюючих в галузях господарства (сільське, лісове) складають 4,9% від кількості зайнятих у всіх галузях господарства регіону. В межах зони зосереджено біля 80% водних ресурсів, основні мінерально-сировинні, лісові ресурси. Ця зона також має рекреаційні та агрокліматичні умови. Звідси основними галузями розвитку в периферійній зоні є — видобувна промисловість, сільське господарство і туристично-рекреаційне господарство. Провідною галуззю периферійної зони регіону є сільське господарство, яке входить в систему загально-регіонального агропромислового комплексу. На його долю припа

1

Галузі, які вихористову-куп» ресурси моря і океану

Виз-

нача-

ючі

функ-

цію

місця

Допов

нюю-

чі

функ-

цію

місця

1. Добування и переробка рнбя і морепродуктів

2. Рекреаційна

1. Харчова

Галузі Портово-''“'''^ транспортна

Соціальна '

Галузі, яга не використовують ресурси моря і океану

1Г

Підготовка

кадрів

Торгівля

Наука

Жнтдотс-коиунальке господарство

Инфраструюури

1. Суднобудування і судноремонтування

2. Енергегам (нетрадиційні види енергії)

3. Сільсже господарство

4. Лісозаготівля

1. Машинобудування і сршгадобудулішпя

2. Металургія

3. Злекіротсшітаа

4. Деревообробна

5. Будівельні матеріали

6. Легка

7. Харчова

Виз-

нача-

ючі

функ-

цію

місця

Допов

нюю-

чі

функ-

цію

місця

П СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ

V Апарат управління Севастопольського приморського регіону

депутатів:

Гагарінська

Ленінська

Нахімовська

Балаклдвська

кпмін-

керман

ськоГ

місько!

Роли

альсгихрад'. Качинська, Андре* євська, Верхнє-Саловсыся, Орля* нівська, Тернівська

адмішсірапи.

Гагарінська

Непівська

Нахімовська

Балахлавська

Ш ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА

1^.,. )Пере<1>нрІ№ ¡а

П Сільскогосполпрська ф Селітсбна В Військового базування Д. Рекреаційна X Природоохоронна

ГТГ~1ТТрп6^ги^!;п(>мот)ськп ф Промислова ф Селітебна В Військового (базування

А Рсжреаційпа

ШШАкваторіальяа і \ \\ІТптрнс, впк-шія в господарстві ЕЗЗПсрсп. заручсн. в господарство

Територі-

алыто-

фіксуючі

компо-

нента

Акваторі-

ально

мігруючі

компо-

нент

Мал. 1. Інтегральна структура Севастопольського приморського регіону

дає у середньому біля 0,3% прибутку по відношенню до інших галузей господарства регіону, а з 1995 року ця галузь зазнає збитків.

Розподілення сільськогосподарського виробництва в межах зони між галузями носить не однаковий характер і визначається як об’єктивними так і суб’єктивним факторами. До 80% від загального виробництва припадає на рослинництво. Відповідно розподілені і земельні ресурси. Багаторічні насадження займають 36% загальної площі, рілля — 36,9%, пасовиська — 12,7% та інші землі — 14,4% (Мал. 2.).

□ Багаторічні насадження В Рілля

В Пасовиська □ Інші землі

Мал. 2. Земельні ресурси периферійної зони Севастопольського приморського регіону.

Традиційно розвинутою галуззю є виноградарство. Звідси 5 із 8 агропромислових об’єднань спеціалізуються на вирощуванні винограду та частково на його переробці. Зернове господарство, як галузь сільського господарства, розвинута недостатньо. Тваринництво Севастопольського приморського регіону за обсягом виробництва значно поступається рослинництву і представлено стійлове м’ясо-молочним тваринництвом. Агропромисловий комплекс регіону забезпечує потреби регіону в продуктах рослинництва (крім винограду) — на 42%, а тваринництва — тільки від 3 до

5%, що тягне за собою значну залежність від поставок з іншіх регіонів, яка досягає 50-125 т. на тиждень.

Сучасний стан господарчого комплексу Севастопольського приморського регіону характеризується зниженням основних еко-но-мічних показників в усіх основних сферах виробництва. Для дослід-жуваного регіону це посилюється високою мілітарізацією виробниц-тва інфраструктури, також відсутністю сучасних важелів управління економікою, передових наукових технологій, навченого персоналу. Яскраво виявлена загальна деградація господарського комплексу, яка створює певні передумови для структурної перебудови і перерозподілу акцентів між сферами діяльності. Виникає необхідність теоретичного обгрунтування напрямків в розвитку господарського комплексу регіону, які зважали б з одного боку на досвід існуючих форм функціонування господарських комплексів приморських регіонів, з другого — унікальну специфіку Севастопольського приморського регіону в перехідний період економіки України. Ці напрямки повинні стати основою для теоретичної про-робки структурної перебудови господарства регіону. Як можливі напрямки такої перебудови господарчого комплексу регіону слід вважати:

1. Створення вільної портово-промислової зони.

2. Створення техничного парку (технополісу) високих нау-коємних технологій та науково-пізнавального туризму.

Запропоновані варіанти не являються взаємовиключними, а також не заперечують існування іншіх засобів розвитку економіки регіону.

Вибір конкретного механізму реалізації і типу вільної зони залежить від природничо-географічних передумов, існуючих в регіоні. В специфічних умовах Севастопольського приморського регіону це:

-унікальне сполучення зручного географічного положення на перехресті основних транспортних доріг з сприятливим географічним положенням;

- традиційно розвинені галузі промисловості і сільського господарства, які спираються на високий потенціал трудових ресурсів, при відносній їх дешевизні;

- розвинута інфраструктура, особливо портово-причальна;

- благоприємні природні умови для розвитку рекреації.

Законодавча основа для створення і функціонування вільної зони

закладена законом України №676 від 13.10.1992 р. “Про загальний початок створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”. Пропонується концепція вільної економічної зони, як одного з можливих напрямків розв'лтку економіки регіону. При розробці необхідних обгрунтувань слід враховувати не тільки позитивні предумови, а й негативні моменти у функціонуванні господарчого комплексу регіону.

Для Севастопольського приморського регіону це:

- політична нестабільність, викликана періодичними політичними та популістськими виступами різних осіб сусідських держав по відношенню до Чорноморського флоту та до м. Севастополя;

- загальний спад практично в усіх сферах;

- крайня мілітаризація виробництва та інфраструктури, яка значно посилює дію інших факторів;

- неблагоприємне зрушення в бік непрацездатних трудових категорій у загальній структурі трудових ресурсів;

- проблема транспортної інфраструктури (єдинопутний участок залізниці, реконструкція якого в найближчий час неможлива);

- значна залежність регіону від ввозу сировини (включаючи прісну воду), енергоносіїв та продуктів харчування;

- нерозвинутість і дезінтеграція потенціально економічно перспективних галузей господарства;

- громіздкий та неуправляємий адміністративний апарат, кадри якого не мають досвіду управління економікою в умовах вільних економічних зон;

- відсутність науково-обгрунтованої програми розвитку регіону на ближню і дальню перспективу, яка б орієнтувалась на концепцію стійкого розвитку держави.

Суперечним моментом в існуючих доробках відносно ВЕЗ, є вибір її форм та визначення кордонів. Думка про те, що весь регіон (або хоч весь Севастополь) може бути такою ж зоною, помилкова, тому що вона не враховує усталених реалій та перспектив їх розвитку. В умовах Севастополю, як військової бази такий розвиток подій мало можливий. Світова практика функціонування ВЕЗ свідчить, що скрізь ці утворення ізолюються від місць військового базування за причиною національної безпеки. Отже в умовах Севастопольського приморського регіону може йти мова тільки про частину території, достатньо ізольованої від військових об’єктів і відповідаючої іншим потребам, які ставляться перед ВЕЗ. Таким місцем може стати бухта Камишова з розміщеним тут рибним портом, який повинен стати ядром зони розташування останнього благо-приємно для ізоляції зони, так як дозволяє направити транспортні потоки в обхід центру міста, який займає в ряді напрямків монопольне положення. Основними напрямками дослідницької діяльності є:

1. Точне машинобудування, судобудування та судоремонтне.

2. Гуманітарні дослідження (історія, археологія).

Кількість наукових організацій — 25, в яких налічується 3756 чоловік.

Традиційно висока наукоємність промисловості регіону (особливо для військових цілей) потребувала з одного боку осна-

щення виробництва сучасним, (часто одиничним) обладнанням (наприклад система доків СМЗ), з другого — освітнього потенціалу трудових ресурсів. Поєднання цих факторів, за умовою вирішення питань пільгового оподаткування, аренда землі та обладнання на державному рівні, дозволить серйозно розглядати створення тех-нополісу (технопарку високих технологій), як одного з можливих варіантів розвитку економіки регіону.

Зважаючи на специфіку розвитку науково-дослідницького комплексу регіону, найбільш перспективним нам уявляється наступні напрямки запровадження високих технологій.

1. Центр розробки та впровадження високих технологій у машинобудівництві, точному приладобудівництві в рамках конверсії виробництв.

2. Морський центр експлуатації та використання ресурсів моря (в тому чіслі нетрадиційних).

3. Науково-пізнавальний туристичний центр, який базується на унікальних пам’ятниках природи, архітектури, археології регіону.

Центр високих технологій в галузі машинобудування та точного приладобудування базується на конверсійних підприємствах ВМФ, які змушені змінювати профілі продукції. Поруч з традиційним високоточним (на рівні світових стандартів) навігаційним обладнанням і обладнанням зв’язку може вироблятися і нетрадиційне

— для реабілітації інвалідів зору та слуху. Реалізація останніх проектів дозволяє створити унікальні акустико-інформаційні технології для инвалідів зору (узгодження ехолокаційних сигналів зі слуховою системою людини) та слуху (створення моделі равликового механізму та узгодження його відгуків з тактильними началами людини). Приведені технології реалізовані в приладах з притягненням методів цифрової обробки сигналів.

Морський центр високих технологій може бути створений на базі існуючих вітчизняних і зарубіжних технологій в галузі:

I. Збільшення біологічної продуктивності традиційних ресурсів

— використання біологічних ресурсів нетрадиційними методами (біологічно активних речовин, антиоконданту):

A. морекультура та розведення (мідія, водорослі, деякі види риб);

B. екологічний моніторінг якості середовища біоти, створення екологічно безпечних технологій.

II. Створення морського центру (парку) високих технологій спирається на науковий потенціал ІНБЮМа, МГУ, які в Україні займають монопольне місце в системі морських досліджень:

A. різноманітність історичних та архітектурних пам’ятників монументального мистецтва та природи (всього 1202);

B. високий рівень їх збереження та наукового супроводження;

C. велика мозаїчність національного та релігіозного складу населення.

При цьому слід відзначити, що на розвиток рекреаційного господарства довгий час негативно впливала закритість регіону за міркуваннями секретності. І як наслідок цього — не розвинута в достатній мірі транспортно-соціальна інфраструктура регіону. Не дивлячись на політичні (визначення статусу Севастопольського приморського регіону) та економічні (загальні тенденції зниження доходів населення, потенціальних туристів), створення туристичного центру (в рамках технополісу або зовні) може розглядатися як перспективний варіант перебудови економіки регіону.

Аналізуючи сучасний стан і основні тенденції господарчого комплексу Севастопольського приморського регіону, можна з великою часткою впевненості рекомендувати створення вільної портово-промислової зони (ВППЗ) та технополісу (технопарку) як найбільш перспективних напрямків його перебудови. При цьому слід враховувати не тільки те, що ці напрямки виключають одне од-

ного, а й можуть бути взаємодоповнюючими. Це пов’язано з двома принципіальними моментами:

1. Територіальна ізольованість і роз’єднаність ВППЗ і техно-полісу. Як вже зазначалось, найбільш ймовірним місцем розміщення ВППЗ є рибний порт у Гагаринському районі, а інші об’єкти тех-нополісу тяжіють до центру міста (Ленінський адміністративний район).

2. Створення як ВППЗ, так і технополісу (технопарку) повинно передувати рішенню на державному рівні, яке визначить систему пільг.

Але в будь-якому разі реалізація обох моментів потребує серйозного наукового обгрунтування, в тому числі і методами соціально-економічної географії.

Висновки.

1. Основою формування господарства Севастопольського приморського регіону була і лишається своєрідність його географічного положення в межах узбережжя Чорного моря. Інші при-родно-ресурсові фактори (наявність корисних копалин, прісної води і т.д.) не були до останнього визначаючими для економіки регіону.

2. Основу промисловості регіону складають традиційні для приморських територій галузі виробництва, які експлуатують розташування прибережно-морської і акваторіальних зон на межі "моресуша” (рибна промисловість, судобудування, судоремонт), на долю яких випадає 73,3% від загального промислового виробництва.

3. Сільське господарство, основна форма виробництва, яка пов’язана з периферійною зоною, являється монокультурною і збитковою галуззю, забезпечуючи регіон лише на 15% його потреб.

4. Функцюювання господарського комплексу в житєдіяль-ності регіону знаходиться в великій залежності від транспорту, який може стати основним лімітуючим фактором їх розвитку.

5. Нинішній стан господарського комплексу Севастопольського приморського регіону характеризується зниженням основних економічних показників в основних сферах виробництва.

6. В демографічній ситуації регіону відмічається загальне зменшення кількості населення і числа працездатних груп як наслідок загальної деградації господарського комплексу.

7. При нинішньому стані і основній тенденції господарського комплексу Севастопольського промислового регіону, можна з великою долею впевненості рекомендувати створення вільної порто-во-промислово'і зони (СППЗ): технополісу (технопарку) як найбільш перспективних варіантів його перебудови.

АННОТАЦИЯ. Диссертация Александровой Т.Е. посвящена экономико-географическим исследованиям структурной'^ перестройки хозяйства Севастопольского приморского региона в современных условиях перехода на рыночную экономику. На правах рукописи. Специальность 11.00.02 — экономическая и социальная география.

На современном этапе хозяйственное освоение приморских территорий, а также акваторий морей и океанов стало одним из ведущих и перспективных направлений деятельности человечества. Базируясь на достижениях научно-технического прогресса, на ряду с традиционными отраслями (морским судоходством, рыболовством), получили развитие — морская нефтегазодобывающая и химическая промышленность, добыча минерального сырья и строительных материалов.

Общая теория развития и функционирования хозяйственного комплекса разработана явно недостаточно, особенно учитывая

переходный характер отечественной экономики. В качестве объекта исследования был выбран Севастопольский приморский регион, который с одной стороны, обладает типичными чертами приморских территорий, а с другой — отличается специфическими природно-географическими и социально-экономическими факторами, которые исторически обусловили специфику его хозяйственного комплекса.

Предметом исследования является интегральная структура хозяйства приморского региона.

Цель работы состоит в определении вариантов структурной перестройки хозяйства Севастопольского приморского региона для оптимизации использования его социально-экономического потенциала в условиях переходной экономики в Украине.

THE SUMMARY. Т.Е. Alexandrova’s dissertation is devoted to economic-geographical researches of structural reorganization of Sevastopol seaside region facilities under modern conditions of transition to market economy. The rights of the manuscript. A specially

11.00.02 — economic and social geography.

At the present stage the economic development of seaside territories and also aquatorium of seas and oceans has become one of conducting and perspective directions of mankind activity. Being based on achievement of technological progress and parallel with traditional branches (sea navigation, fishery), a marine oil-gas and chemical industry, mineral raw material extraction and building materials output have received development.

The general theory of development and functioning of an economic complex is developed obviously unsufficiently, especially taking into account transitive character of home economy. The Sevastopol seaside region was chosen as an object of research, which on the one hand has typical features of seaside territories and on the

other hand differs with specific natural-geographical and socioeconomic factors, which have historically caused specifity of its economic complex.

The subject of research is an integrated structure of economy of a seaside region.

The purpose of this work is to define the variants of structural reorganization of Sevastopol seaside region economy for optimisation of use its socio-economic potential under conditions of transitive economy in Ukraine.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Основные направления структурной перестройки экономики Севастопольского приморского региона в связи с экологически неблагоприятной обстановкой // Сб. статей. Севастополь. 1966,/ 5 п.с. (авторство).

2. Преподавание географии в школах г. Севастополя. Проблемы, опыт, поиск //Методический сборник, часть 1, Севастополь,1966, С.27 ( соавторство).

3. Роль Севастополя и Черноморского флота в обеспечении безопасности Черноморского бассейна. //Международный научный симпозиум.,. Ялта, 1995, С.89-94 (соавторство).

4. Сучасна географічна наука та шляхи реалізації географічної освіти у м. Севастополі //Географічеа освіта в Україні -тези доповідей на науково-практичній конференції, Київ, 1995, С.97 (авторство)

5. Новые направления в развитии морехозяйственных комплексов Азово-Черноморского бассейна //Научно-практическая конференция, Мелитополь, 1995, С. 152-153 (соавторство).

6. Про головні напрями перебудови структури господарства Севастопольского регіону // УІІ з’їзд Українського географічного товариства, Київ, 1995, С.41-43 (соавторство).

7. Концептуальная схема программы "Экономическое мировоззрение молодежи”. //Проблемы содержания и методического обеспечения педагогического процесса в общеобразовательных учреждениях - сборник статей, Севастополь, 1966, С. 113-115 (соавторство).