Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Эколого-ценотическая характеристика флоры песчаных массивов Левобережья Нижнего Днепра и ее генезис

ВАК РФ 03.00.05, Ботаника

Автореферат диссертации по теме "Эколого-ценотическая характеристика флоры песчаных массивов Левобережья Нижнего Днепра и ее генезис"

_ - Г- л <1

Г: э .л

1НСТИТ34 flcfWÜfotöifiL. М.Г. ХОЛОДНОГО HAH УКРАШИ

На правах рукогшсу УДК S81.9:581.526.33:582:502.75(477.74)

УМАНЕЦЬ Ольга ЮрИвна

ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ ПИЦАНИХ МАСИВ1В Л1ВОБЕРЕЖЖЯ НИЖНЬОГО ДН1ПРА ТА И ГЕНЕЗИС

03.00.05 - ботан1ка

Автореферат дисертаци на здобуття паукового ступени кандидата бшлопчних наук

КиТв-1997

Дисертац|'ею е рукопис.

Робота виконана у в!дд1л1 систематики I флористики судинних рослин (нституту ботан1ки 1м. М.Г, Холодного HAH УкраТни.

Науковий кер1вник: доктор б!олог!чних наук, професор ЗАВЕРУХА Борис Володимирович Институт ботан1ки 1м. М.Г. Холодного HAH УкраТни, завщувач вЦиМлом).

Оф1ц1йн1 опоненти: доктор б!олог1чних наук

ДУБИНА Дмитро Васильевич (Ыститут ботан!ки iM. М.Г. Холодного HAH УкраТни, пров!дний науковий сп1вроб1тник)( кандидат б1олог1чних наук, старший науковий сл1вроб!тник ОСТАПКО Володимир Михайлович (Донецький ботан1чний сад HAH УкраТни, старший науковий сп!вроб1тник)

Пров1дна установа: Нацюнальний ун!верситет 1мен1 Тараса Шепченка, кафедра ботан(ки, м. КиТв

Захист в1дбудеться "^"<^'¿/¿11998 р. о /О год, на зас!данн1 спец1ал1зованоТ вченоТ ради Д 50.06.01. при ¡нститут! ботан!ки Im. М.Г. Холодного HAH УкраТни за адресою: 252601, м. КиТв, вул. Терещенк!вська, 2.

3 дисертац1ею можна ознайомитися у б1бл1отец! 1нституту ботак1ки 1м. М.Г. Холодного HAH УкраТни за адресою: 252052, м. КиТв, вул. Велика Житомирська, 28.

Автореферат розюлано 8сГ* 1997 р.

Учений секретар /»

cneuiafliaoBaiioi вченоТ ради ✓—1ЛЬ1НСЬКА А.П.

ЗАГАЛЪНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн'ють теми. BceöiMHe вивчення флори та рослинност! окремих perioniB е необх!дною передумовою поглибленого п1знання сучасного стану бюлопчного р1зноман!ття ф1тобюти на популяцШно-видовому, флорокомплексному та ценотичному р1внях, що дае можливють опрацювання науково обгрунтованих п1дход'щ оптимального вир!шення ф!тосозолопчних проблем i рацюнального природокористування з сучасних поэиц1й (нвайрон-менталкзму. На Нижньодж'провсысих пПданих масивах, завдяки специф1ц! Тх розташування, особливостям пдролопчних, оролопчних та едафнних умов, утворився уш'кальний псамофпний флороценотичний комплекс, який в1др!зняеться значним видовим та ценотичним р1зномажттям, еколопчною та генезисною неоднор1дм'1стю. Зпдно з флористичним районуванням УкраТни (Заверуха, 1985) район досл1Дження входить до складу Нижньо-дн!провського флористичного району i вЩноситься до Зах1днопричорноморсько-Р|вниннокримсысого округу, Зах1дно-причорноморськоТ пЩпровЫци, Причорноморсько-ДонськоТ пров1нцн, Панонсько-Причорноморсько-ПрикаспШсько? облает!. Пониззя fluinpa е центром р!зноман1ття високоендем!чного псамоф1льного флористичного комплексу (Клоков, 1981). Територ!я п1щаних масив!в Л|'вобережжя Нижнього Дн!лра (ЛНД) эдавна зазнае посиленого антропогенного ппливу, який в остами! десятир!ччя набув особливо ¡нтенсивного характеру. Все цв обумовило нсобхщн1сть проведения дослЦркень з ¡нвенгаризацП', еколого-ценотичноТ диференщацп та критичного анал!зу флори НижньоднШровських nicKio, резуяьтати яких стали основою для розробки пропозицм щодо збереження i'i ун!кальних флоро-цонотичних комплекс^,

Зэ'язок роботи з науковими прогоамами,. планами, темами. Тема дисертацП затверджена Вченою радою ¡нституту ботан!ки ¡м. М.Г. Холодного HAH УкраТни (протокол N 3 й!д 10,02.1987). Робота виконупапась у' можах тем "Критико-систематичне вивчення флори УкраТни та прилоглих терито!й I розробка наукових п!дстав TT охорони " /N. держ. раестрацП' Р006654/ I "Пор1вняльно-хоро-лог!чне I систематично вивчення флори УкраТни Та прилеглих територ!й, П генезис, шляхи оптим1зац1?, викоридтаНня та охорони" /N. держ, реестраццН 76015817/.

Мета та завдання досл1джень. Мета: виявити р1зноман1тн(сть флори судинних рослин п1щаних масив1в ЛНД на таксоном1чному, структурно-флористичному, флороценокомплексному та генеэис-ному р1внях для розробки питань йога збережання, Для И досягнання необх!дно було вир!шити Так! завдання: 1) виявити й

найбтьш повному обсяз1 видовий склад та створити конспект флори судинних ' рослин на сучасному piBHi таксономн i номенклатури; 2) визначити ochobhI систематичн1, географ1чн1, екоценотичш параметры флори; 3) дослщити комплексну диференц'1ац'1Ю флоронаселення репону; 4) вивчити видовий склад, генезиса зв'язки, розподт ендем1чних та субеидешчних елемент!в флори за основними флороценокомплексами; 5) розглянути 0CH0BHi етапи генезису флори 6) з'ясувати видовий склад раритетного флорофонду та еколого-ценотичж особливост'1 рщюсних та зникаючих вид1в рослин рег!ону, розробити науково обгрунтован! рекомендаци щодо оптим1зацн природно-заповщноТ мерож1.

Наукова новизна одержаних результате. Вперше створено монограф!чне зведення флори судинних рослин гпщаних масив1в ЛНД, котре включае 883 види з 394 pofliB та 105,родин. Вперше виявлено 138 вид1а, ноаих для даного репону. Встановлено, що характерною рисою флори п1щаних масив^в ЛНД е значна участь однодольних вид!в, що зближуе и з флорами СередньоТ бвропи. Спектр пров!дних родин близький до вщповщних спектр1в флор ГоларктичнС! области В склад'| спектру найбагатших родщ пров!дн1 м!сця займають як типово бореальн!, так i древньосередземн! роди, що свщчить про генезисну гетерогенжсть флори. Основу географ1чно/ структур« флори складають голарктичний (34 ,8%), центральноевразшський (25,5%) та европейсько-середземно-морський (18,1%) типи apeanie. З'ясоаано, що еколого-ценотична структура флори п!щаних масив1в не е характерною для степово! зони. Вперше проведений ценокомплесний анал1з дозволив видтти 8 основних флороценотип1в, як! диференцшован! на 20 флороценокомплекс1в на р'шн! клас!в рослинност! та груп формац!й, В результат! вперше проведеного флорогенезисного анап!зу ендем!чних та субендем!чних вид!в виявлений р1вень ендеЫзму флори (13,2%) та генезисна неоднор!дн!сть ендем1чних вид1в, Вперше на основ! флоролопчного анал!зу генсзисних з8'язк1в i особливостей явищ ендем!зму розглянут! втапи еволюцИ флори та зроблэно висновок про неперервЫсть автохтонно! еволюцП флори та рослинност! periony, починаючи з середнього пл!оцену. З'ясовано сучасний стан популяц!й 33 занесених до " Червоно! книги Укра?ни" та до" бвропейського Червоного списку ...", а також 150 ендем1чних, субендем)чних, диз'юнктивних та пограничноареальних вид!в рослин.

Практично значения одержани»; результат^. Результати проведених досл!джень можуть бути використан! для анал!зу явищ ендем!зму, генезису, еволюцК флори Причорномор'я та

BHpiuieHHfl питань i"i флористичного райомування i фпосозологп. За MarepianaMH дисертацй' розроблено науково обгрунтован1 рекомендаци щодо збереження ужкальних флороценотичних комплека'в репону (Уманец, 1ЭЭ5 а), запропоновано внести 2 види до " ЧервоноУ книги Укра'жи" (Уманец, 1992), оргаЫзовано 2 заказники обласного значения (ршення N441/16 Херсонсько}' обласноТ Ради народних депутатов а!д 19.08. 1983), дано наукове обгрунтування 4 нових запооцушх об'екгпв. Результат роботи використан! при проведенн! ¡нвентаризаци флори Чорноморського бюсферного заповщника та розробц! структури спосгережень за програмою щор1чного "Л1топису природи".

Особистий внесок здобувача. Робота виконувалась пщ кер!вництвом д.б.н., професора Б.В. Заверухи i е самостмним дослцркенням здобувача, яким проведен! польов1 маршрут Hi I стацюнарж дослщження б1ор1зноман1ття флори, опис популяц1й раритетних вид1в i ф1тоценоз'|в, 36ip I аналЬ гербар!ю, створення конспекту флори, анал!з л!тературних джерел, системний анал1з, вивчення явищ ендем!зму та генезису флори. Результати виконаних досл!джень вщображен1 в публ!кац!ях та дисертацп.

Апробац1я результате дисертацн. OchobhI положения та результати дослдакень доповщалися на заседаниях в!дд!лу систематики та флористики судинних рослин, а також на розширеному засщаны в1ддшу за участю сп1вроб1тник!в в1ддЫв геоботан1ки, екологИ I ботан1чного музею ¡нституту ботанки 1м. М.Г. Холодного HAH УкраТни, на зас'щаннях Херсонського в1дд1лення УБТ, науково-техтчно'( ради Чорноморського заповедника, на сем!нарах, нарадах та симпоз1умах з питань флористики, ф1тосозологГ|, популяц!йно1 öionorii та 1н. (1983, 1989, 1995, 1996, 1997).

Публ1каш'[. За матер!алами дисертац!? олублковано 19 poöiT, з них у сЫвавторств! 7.

Обсяг роботи та П структура, Дисертац!я складаеться з вступу, 7 роздШв, висновк1в, списку л(тератури та додатюв i викладена на 267 стор!нках, з яких 157 сторток займае текстова частина. Список л!тератури м(стить 320 найменувань. Додаток складаеться з огляду ендем!чних вид(в та конспекту флори рег!оиу.

3MICT РОБОТИ

Об'скт I методи досл!джень, Об'ектом досл!дження була спонтанна флора п1щаних масив!в ЛНД в межах ХерсонськоТ та Микола1вськоТ областей. Для з'ясування I вивчення видового складу флори протягом 1980 - 1997 рр використовувэлись методи маршрутного флористичного та ценотмчного обстоим яя rpcHiropi? та гласичний морфолого-рколого-грогппф|чт1й

критичного опрацювання ¡ анал1зу. Як методологЫну основу було використано системний п!дхщ (Шеляг-Сосонко, Дщух, 1987). В npoueci роботи 3¡6paHo б1льше 3000 аркушШ гербарто. Ц1 матершли стали основою флоролоп'чного анал1зу, виконуючи який ми дотримувались монотип!чного стандарту виду. Обсяг природних вид1в прийнято переважно в трактуванж "Флори УРСР", а також зведення С.К. Черепанова (1981).

Роздал 1. ПРИРОДШ УМОВИ ШЩАНИХ МАСИВШ ЛНД

Нижньоднтровсью теки розташоваж вздовж лтого берега Днтра в Херсонськш та МиколаТвсьюй "областях УкраТни, на територп Причорноморсько! низовини, у межах дельтово)" тераси Древнього Джпра (Цись, 1962), на протяз! 150 км вщ Кахойки до Норного моря i складаються з 7 арен, яю разом з м1жаренними суп!щаними землями займають 209,4 тис. га. Юшат району характеризуемся низькою волог!стю пов!тря, малою йлькютю атмосферних опад1в (346 мм) i порщняно великою добовою та рЫною амшитудою коливання температури пов!тря (Бучинский, 1960). Для даноТ тариторИ характерна значна потужн!сть давньоалюв1альних nicde та cynicKla, з прошарками суглинке та глин, що лежать на шНоценових пюках та глинах юмер1йського eiicy (Бондарчук, 1959; Баер та ¡н., 1979). Шар першого в!д noeepxHi в!льного водоносного горизонту в райож арен коливаеться в!д 0,7 до 25 м (Соболев, 1935). 3 глибиною залягання та м!нералог1чним складом грунтових вод щЫьно пов'язан! рельеф, грунти та рослинн1сть. Найпоширен1шими типами рельефу на п!сках е горбистий, хвилястий та р!внинний. Грунтотв1рний процес проходить шляхом формування дерново-степових та дерново-лучних грунт1в.

Роздш 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНОЙ РОСЛИННОСТ1

Територ|'я, що дослщжуеться, входить до складу ЧорноморськоТ (Понтично!) степово! пров^нцн, бвропейсько-Аз^атськоТ степовоТ облает! , i належить до тдзони типчаково-ковилових cTenia ( Лавренко, 1956; БЫик, 1977). Залежно в(д рельефу i p¡bh¡b зволоження та засолення на п1щаних масивах формуеться пкцано-степова, лшова, лучна, степово-лучна, гапоф!тно-лучна, солончакова, л!торальна, водно-болотна та прибережно-водна рослиннють. Природна гощано-степова роспинтсть формуеться на nicKax з глибоким заляганням водного горизонту i представлена формашями з дом'шуванням Festuca laeviuscula, Koeleria sabuletorum, Agropyron lavrenkoanum, Stipa borysthenica, Artemisia marschalliana.

Лучно-л1щаж степи займають депресивн! елементи рельефу з високим р!внем грунтових вод та дерновими грунтами. Основн!

формацП' - Festuceta rupicolae, Calamagrostideta epigeioris, Cynodoneta dactyloni, Agrostideta sabulicolae, Phleeta phleoidii та 1н.

Лучн1 угрупування на nicKax пов'язан1 з депресивними елементами рельефу з дерноволучними та лучно-болотними грунтами. В цих же умовах рельефу, з р1внем грунтових вод вшде 1,5 м формуеться природна л!сова рослиннють, яка представлена окремими гайками. Ochobhí формацм - Querceta roboris, Alneta glutinosas, Betuleta borysthenicae, Populeta tremulae, Pyreta communis. 3apocTi степових та л1сових чагарник(в к!льцевими смугами оточують понижения з озерами, сильно зволожен! западини та деяю гайки. Лучна, галоф1тно-лучна, солончакова, л!торальна, водно-болотна, прибережно-водна рослиннють зустр1чаються на депресивних елементах рельефу i формують складне мереживо р!зноман1Тних за будовою угрупувань. Серед формаций засолених луюв та солонев найбШьш поширеними е Pucclnellieta gigantei та Elytrigieta elongatae. Найпоширен1шою формацию солончаково! рослинност1 е Salicornieta borysthenicae. Абсолютну перевагу серед природноТ рослинност! мае рослиннють тщаних стеЫв (приблизно 80 %).

Основною тенденц1ею зм!ни рослинного покриву арен е невпинна деградация ф1тосистеми, темпи якоТ пост1йно приско-рювались, а масштаби цих эм!н призвели до переходу через кри-тичний nopir 1снування л!сових . ф)тоценоэ1в (Ткаченко, Уманець, 1993).

Роздал 3. СТРУКТУРНИЙ АНАЛ13 ФЛОРИ ШЩАНИХ МАСИВЮ ЛНД

3.1. Короткий огляд вивчення флори репону

Першими звернули увагу на своер!дн!сть флори п!ск1в ЛНД X. Стевен (1856) i М.К. Срединский (1872). Значний внесок у вивчення флори арен та складання конспекту флори внесли Й. К. Пачоський (1904, 1922, 1923, 1927 та 1н.), O.A. Яната (1916). Починаючи э 20-х рок!в була докладно описана рослинн1сть та наведен! дан! з флори практично bcIx арен I л!торалей (Лавренко, Порецкий, 1926, 1928а,б; Лавренко, Прянишников 1926; Лавренко, 1927; Прянишников, 1928; Десятова-Шостенко, Левина, 1928; Порецкий, 1929; Десятова-Шостенко, 1936; Шалыт, 1939; Ильичевский, 1935, 1937, 1940, 1941). Критико-система-тичним вивченням ряду труп судинних рослин Нижньодн)п-ровських nlcKfB займались 6.М. Лавренко (1928,), M.S. Клоков (1947, 1948а,б, 1950, 1960, 1979), М.К Котов (1940, 1947, 1S52), Ф.О. Гринь та М.В, Клоков (1952), Г.1. Б!лик (1952) та 1н. Особливий ¡нтерес стаиовлять роботи, я питань ендем1з\*у флоре,

Ti гюходження та зв'язюв (Пачоський, 1922; Клоков, 1932, 1939, 1951, 1963; Лавренко, 1935). Нов) знахщки рЩюсних видщ в репой! опубликовав в роботах i.Г. Зоза (1937, 1978) та В.В. Протопопов^ i О.П. Мринського (1972). Ряд сучасних po6¡T присвячеж характеристик стану популящй рщкгсних та ендем1чних вид!в (Протопопова, та «и., 1971; Уманець 1988, 1992 а, б, в; Сабадош, Уманець 1988 ), опису та анал1зу динамки рослинного покриву рег!ону, в тому числ1 дтянок Чорноморського заповщника (Гордиенко, 1969; Тихомиров, Жифарская, 1977; Кузнецова та ¡н., 1969, 1970; Ткаченко, Осичнюк, Парахонська, 1980; Гелюта, Уманець, 1988; Андр|'енко та ¡н., 1992; Ткаченко, Уманець, 1993; Ткаченко та ¡н., 1997 та íhují). Проте, не зважаючи на значну к!лькють po6¡T, яю стосуються особливостей ф!тобюти ЛНД , до цього часу не було единого узагальнюючого зведення з повним анализом ycix особливостей флори та рослинност1 цього perioHy.

3.2. Флористичне рхзномшпття та систематична crpyinypa

флори

Встановлено, що спонтанна флора п!щаних масив!в ЛНД нараховуе 883 види судинних рослин, яю належать до 394 род!в, 105 родин, 4 BiM'mie. За ктькостю еидш флора п1щаних масивш ЛНД найближча до сум1жноТ флори CTeniB та вапнякових в1дслокень Правобережного злакового степу, але В1др1зняеться вЩ неТ значно нижчим р'тнем родового та видового р'1зноман1ття. Пропорц(я флори, виражаеться сл1вв(Дношенням 1:3.75:8.42. Середня юльк1сть видга в pofli - 2.24. Основу флори складають Magnoliophyta (98,87% вид!в, в тому числ! Magnoliopsida 73,98%, Liliopsida 24,87%). На судинн! cnopoei та голонаанн! припадав 1.13% видового складу. Характерною особлив!стю флори nicKis е значка присутЫсть у П склад1 однодольних видщ (сп(вв1дношення Liliopsida до Magnoliopsida в аборигенн(й флор! - 1:2.57, що ближче до показник1в флор СередньоТ бвропи /1:2.8-3.6/, н1ж до показник!в cyMixHHX степових флор /1:4.1-6.2/, або флор Древнього Середзем'я /1:3.8-4.9/ (Краснова, 1974; Толмачов, 1974; Дидух, Шеляг-Сосонко, 1982; Крицкая, 1987; Новосад 1987). Значно б!льша участь однодольних вид1в може свЩчити (Толмачов, 1994) про в!дносну молодють флори nicKis ЛНД пороняно з флорами репону Древнього Середзем'я, степовими in крейдовими флорами Правобережжя та Приазов'я.

Середне видове багатство на одну родину флори, що ривчэкться, складае 842 види, це також б(льш характерно для ШннИчих флор (Толмачов, 1974). Анал1з спектру родин показав, 1и,о а 105 родин флори лише 18 мають р|'вень видового рпчоманМтя вищо середнього. В них сконцентровано 75.15% 3cix

вид!в флори /в десяти перших родинах - 59.5%, в трьох перших -29.3%/. ПровЩними родинами аборигенно'< флори е: Asteraceaa -83 BHfliB, 11.9% флори, Роасеае - 81, 10.1%, Fabaceae - 44, 5.9%, Caryophyllaceae - 47, 6.3%, Сурегасеае - 43, 5.8%, Brassicaceae -25, 3.8%, Chenopodiaceaa - 30, 4.0%, Lamlaceae - 32, 4.3%, Scrophulariaceae - 29, 3.9% , Polygonaceae - 22, 3.0%). Спектр десяти провЩних родин аборигенно! флори мае близьк1сть з спектром ГоларктичноУ област1 (Малышев, 1972). Адвентивна фракц!я спонтанно? флори району, що вивчаеться, також, як I в ц1лому в Укра)'н1 (Протопопова, 19^1), викликае значЫ зм!ни флористичних пропорц!й, посилюючи эв'яэки з аридними областями.

У cneiapi пров(дних род1в перше м1сце займае бореальний р1д Сагех (22 вида) , трате та четверте м1сця також под1ляють бореальн1 роди Polygonum (13) i Rumex (12 ), сьомо м!сцв належить роду Juncus (11). Однак, друге та п'яте м1сця посЩають середземноморськ! роди - Trifolium (14) i Veronica (13). В "десятку" найб!льш пол1морфних род!в також входять середземноморськ) Orchis (8) i Cerastium (8). Анализ спектру пров1дних родин i род1а св1дчить, що флора арен ЛНД значно збагачена представ'никами Древнього Середзем'я та, водночас, насичена пом!рно голарктичними елементами.

3.3. Географ1чна структура флори

Для анал!зу географ1чноТ структури флоои була використана ареалог!чна система рег!онального типу M.I. Рубцова (1973), модиф1кована для даного району з врахуванням роб!т 6.М. Лавренко (1965, 1970 а, б), Ю.Д. Клеопова (1938, 1990), В.В. Новосада (1992), Л.!. Крицько? (1987), О.М. Дубовик (1965).

За основну одиницю класиф!кац|| ареал1в прийнято тип ареалу, 8 межах якого розр1зняються класи та групи apeanie. Ус1 ареапи в1днвсен1 до 7 тип1в, 13 клас)в та 35 труп.

В ц)лому флора п!щаних масив!в ЛНД е прикладом гетерогенно'У алохтонно-автохтонно! флори. Основу географ1чно! структури (68.5%) складають голарктичний, цонтрально-е0раз1атський та европейсько-сервдземноморський типи ареал1в. Флора мае зв'язки з сучасним Середземномор'ям i Древн1м Середзем'ям (5.9% вид1в), а також включав значив аЪтохтоннв понтичне ядро (32.8%). У склад! понтичного класу ареал1в нами вид1л0но 11 труп ареал1а: понтична (19 вид1в, 2.55% аборигенно? флори), панонсько-понтична (18, 2 .41%), меотична (I, 0.13%), понтично-меотична (13, 1.74%), гивдоннопричорноморська (11, 1.47%), одесько-нижньодн!провська (2, 0.26%), дн!провсько-донська (15, 2.01%), дн1провсько*бу£ька (0, 1.07%), нижньо-

дшпровська (8, 1.07%), чорноморська лГгоральна (18, 2.41%), чорноморсько-азовська л!торальна (9, 1.20%).

3.4. Екоценотичиа структура флори

Змжа спектру ценотичних поеднань виду на протяз! його эагального ареалу дае п1дставу для в!докремлення екоценогеограф!чних (Юрцев, 1987) елемент1в або екоценоморф (Новосад, 1987). В залежност! в!д еколого-ценотичноТ прина-лежност| внд!в до основних генетичних тип1в рослинност1, ус1 види аборигенно! флори п!щаних масивт ми подбили на 12 екоценоморф. Переважну бтыдЛсть, за к1льюстю вид!в у склад! аборигенноГ флори п(щаних масив1в складають лучн! види (14.2%), а також види сильно зволожених мюць зростання - болотн! та прибережно-водн! (12.5%). Значну частину становлять Л1Сов1 та галявинш (11.7%), степов1 (11%), псамоф'ггн1 (8.5%) та галофИШ (9.3%) види.

23% спонтанно! флори п'ицаних масив!в належить до Синантропно! фракци. До не! ми в!дносимо евапоф!ти (63 вида) та аднснтивн! види (140 вид!в). Значна юльк!сть синантролних вид!в у склад! флори св!дчить про П давню та глибоку антропогенну даформац!ю.

Роздал 4. КОМПЛЕКСНА ДИФЕРЕНЦ1АЦШ ФЛОРИ

При анэлЫ рег1ональних флор дослщники загострюють увагу на р!зних аспектах диферонц!аци флори. Переважним е шлях анал(зУ закономерностей диференц1ацГ( аборигенно? флори за екотиполог1чним та ценотичним принципами, яи базуються на реально ¡снуючому розпод1л! виД1в флори. за типологНним ! еколого-едафЫним п!дрозд!лами рослинного покриву (Попов, 1963; Камепим, 1973, 1979; Заверуха, 1985; Новосад, 1986 а, б, 1987, 1992: Кагало, 1986). ¡снуе також !сторико-флорогенезисний метод , який був застосований для анал!зу псамоф!тно! флори твдня УкраИни М.В. Клоковим (1981). При дослЩженн! флори л!щамих масив!в ЛНД нами застосовувались обидва методи. На основ! ¡сторико-флорогенезисного комплексного анал!зу псамоф!тоиу, встановлено, що в склад! флори п!щаних масив!в ЛНД аустр!чаються представники вс!х 4 тип!в I 13 п!дтип!в флорокомплекс!в, вид!лених М.В. Клоковим, що св!дчить про р!зноман1ття екологоценотичних умов масив!в, генезисну неоднор!дн!сть флори I тривал!сть Т? розвитку. Найбшьш повно на п!сках ЛНД представлен! види комплексу вщкритих сухих Шщаних степ!в (67% вид/п комплексу) , в тому числ! присутн1сть вид(в субкомплексу в!дкритих пол1ських п!ск!в складае 29,2%, причорноморських п!щаних степ1в - 54,5%. Другим за участю е

флорокомплекс приморсько! лИгоральноТ смуги, 62,6% видт якого мають м1сце в район!, що досл!джуетьсп. Наявн/сть у флор! nlc/cia ЛНД вид1в пребореального, панбореального та субнеморального комплекс!в, а також вид!в комплексу борових nicKiB, е п!дтвердженням П певного 1сторичного зв'яаку з л1совою флорою.

Флороцвнотичний анал1з зроблено на ochobI сучасного юльюсно-яюсного розпод1лу вид!в за основними типами'1 класами рослинност1, як! характерн1 для п1щаних масив!в. ,'У склад! аборигенноТ флори було вид!лено 8 флороценоТЙп1в, що под1ляються на 20 ценокомплекЫв. Проанал!зован! ix географ1чн! особливост!, характер та ртень ендем1зму, екотиполог1чна, б!оморфолог!чна та еколог!чна структури. Для вс1х флороценотип!в характерна специф!чна б(оморфолопчна структура, схожа в загальних рисах у ценофлор одного флороценотипу, однак, географ1чна структура та генезисн! зв'язки ценофлор в!др!зняються.

Вид!лен1 на п!щаних масивах флороценотипи под!ляються на 3 вар1анти - азональн! (Drymothamnophyton), зональн! (Steppo-phyton) та 1нтерзональн1, що представлен! низкою едаф!чно обумовлених рег!ональних вар!ант1в 1нтерзональних угрупувань (Pratophyton, Halophyton, Paludosophyton, Hydrophyton). К1льк!сна участь вид!в у склад! основних ценофлор вЩображено в таблиц! 1.

Роздш 5. АНАЛ13 ЕНДЕМГШИХ ВИДЕВ

В результат! р1знопланового критичного анал!зу ендем1зму п!щаних маг,ив!в у склад! дослЩжувано! флори виявлено 8 локальних нижньодн!провських ендем!к!в - Agrostis sabullcola, Centaurea brevlcaps, Crataegus helenolae, Festuca laevluscula, Jurinea !axa, Koeleria borysthenlca, Sallcornla borysthenlcä, Thymus borysthen!cus( 1,1% вщ загально! ктькост! аборигенних вид!в), а також 8 (1,1%) нижньодн(провсько-нижньобузьких ендем!чних вид!в - Alyssum savranicum, Agropyron dasyanthum, Betula borysthenlca, Cerastium schrraihausenii, Crataegus al'Jtacea, Goniolimon gramlnifollum, Onobrychls borysthenlca, Jurinea paczoskiana. 82 види (11%) e конфМтними субендем!ками. Загалом у флор/ п!щаних масив!в ЛНД нами знайдено 108 вид!в ендем!к!в та субвндем!к!в (13.2% видового складу флори). Найб1лыив р!зноман1ття ендем1чних вид1а слостер1гаеться в родах'Cerastium (5), Papaver (4), Polygonum, Alllum, Corispermum, Galium (no 3).

В1дм!чено високий р1ввнь ендем1зму (табл. 1) серед флороценокомплекс!в аренних стэп!в (Arenosoeusteppophytum -27) та зони л!торап! (в ц!лому для субл1тор£>льних лук, cienie та само'! л!торал! визначено 35 внд«м1чких та субендем(чних вид1в). З'ясовано, що абсолютна б!льш1сть усЫ ендем(к(в - обп(гптн1

псамоф1ти (55%), 12,2% е лучними, 7,3% - л!совими видами. Стенотопними е 68,5% ендем!чних вид!в. У спектр! життевих форм серед ендемМв переважають пол1карп1чн! трави (50%), монокарп!чи1 трави становлять 35% , нап!вчагарники - 7%, чагарники - 3%, нап!вчагарнички - 2%, дерева - 2%, чагарнички -1%. Анал!з флорогенезисних зв'язюв еуендемМв та конфЫтних субендемМв показав, що у формуванн! ендем1чного та суб-ендем1чного ядра флори п!щаних масив!в ЛНД пров!дну роль в1д1грали флора Древнього Середзем'я та Понтичний центр видоутворення.

Таблиця 1

Ценотична диференц!ацт спонтанно! флори пщаних масивт ЛНД.

К1льк1сть вид!е

Флороценокомплекси генез. ядра

абс.(% флори)

Flora nativa

I. Drimothamnophyton 133 (14.94)

1. Quercetophytum arenicola 61 ( 6.90)

2. Alrietophytum arenicola 45 ( 5.09)

3. Betuletophytum arenicola 18 ( 2.03)

4. Marglothamnophytum arenicola 52 ( 5.88)

II. Pratophyton 121 (13.59)

1. Inundatopratophytum 48 ( 5.43)

2. Eupratophytum arenicola 50 ( 5.66}

3. Salsopratophytum arenicola 50 ( 5.66)

4. nublitoralopratophytum 16 ( 1.80)

III. Steppophyton 230 (26.95) III A. Steppophyton arenlcolc 194 (21.97)

1. Arenosoeusteppophytum

dneprovica 72 ( 8.15)

2.'Sublitoralosteppophytum

arenicola 25 ( 2.87)

3. Pratosteppophytum arenicola 97 (10.98) III S. Steppophyton eonicola 44 ( 4.98)

IV. Halophyton 47 ( 5.32)

1. Eusalsophytum 19 ( 2.09)

2. Subsalsophytum . 29 (3.28)

V.Litoralophyton 18(2.03) 1. Arenosoconchlllolltoralophytum 18 ( 2.03)

VI. Paludosophyton 47 ( 5.32)

1. Gllcopaludosophytum arenicola 34 ( 3.84)

2. Salsopaluclosophytum arenicola 13 ( 1.47)

VII. Hygrophyton 24 ( 2.71)

эндемМв абс,(% компл.)

13 ( 9.77)

1 ( 1.63) 0 ( 0.00) 2(11.11)

10 (19.23) 6 (4.95) 0 ( 0.00) 0 ( 0.00) 0 ( 0.00)

6 (37.50) 69 (28.99) 61 (31.44)

27 (37.50)

21 (84.00) 13 (13.40)

7 (15.90) 7 (14.83)

5 (26.31)

2 ( 6.89)

8 (44.44) 8 (44.44)

20 ( 0.00) 0 ( 0.00) 0( 0.00) 1 (4.16)

1. Arenosohumlphytum VIII. Hydrophyton

1. Glicohydrophylum

2. Halohydrophytum

24(2.71) 25 ( 2.83)

19 ( 2.15) 6 ( 0.67)

1 ( 4.16) 0 ( 0.00)

0 ( 0.00) 0 ( 0.00)

Flora synantropa

Euapohytum arenicola Adventophytum arenicola

63 ( 8.47) 140 (15.85)

2 ( 3.17) 0 ( 0.00)

Роздал б. ГЕНЕЗИС ФЛОРИ ШЩАНИХ МАСИВ1В ЛНД

Погляди на питания щодо геолопчного Bitcy тщаних масивщ ЛНД у hrepaîypi досить суперечлив1. На вщмму вщ широко bíaomoi думки ослщникш (Крокос, 1927; Двойченко, 1928; Маков, 1938 та ¡н.) про ¡дносно молодий (голоценовий) bík Нижньоднтровських арен ми отримуемось bmchobkíb ГЛ. Горецкого (1970) про те, що тектожчно бумовлений поворот русла Палео-Джпра вдабувся в куяльницький ас плюцену. 3 цього часу Лтобережне Нижньоджпров'я включно до ¡нбурнського niBocTpoea розвивалось як частина cyiui. n¡3h¡uii 3míhh апрямку русла стосувалися лише територм нижче Старо! ЗбурЧвки шжньокривичеський час). Таким чином можне припусгити, що роцес безперервного розвитку флори репону почався ще в плюцеж.

Анал1з л!тературних джерел результат^ пал1нолог1чних осл1джень району ЛНД (Артюшенко, 1970; Гричук 1966; звекова, 1973; Ломаева, 1957, 1966; Паришкура, 1976; Сиренко, /рло, 1986 та íh.) також дае можлив1сть зробити висновок про энвалий час автохтонного розвитку флори рег!ону, починаючи з (знього пл!оцену. Так само, як i в íhuihx perioHax Причорномор'я Слоков, 1963; Крицька, 1987) тут вщбуеалась трансформац(я poBHix л1сових та трав'янистих пШоценових комплекав у сучасн! напрямку ксероф1тизацП та кр1офпизацП п'щ впливом загальних !эико-географ!чних умов, головною з яких на думку О.Т. ртюшенко (1970), е кл!мат. Починаючи з з нижньоплейсто-анових в(дклад!в в perioHi поряд з пилком трав'янистих рослин эстШно знаходили пилок хвойних та широколистяних пор!д. исленн! палеоботан'|Чн1 досл'щження св!дчать про присутн1сть та зтохтонний розвиток на територИ рег!ону л!состепового аддшафту. Отжо, можна вважати, що пщан1 масиви ЛНД е эфуг!умом л!совог флори, яка розвивалась I збереглася саме тут, не була привнесена в голоцен! з п!вноч1, по течи р!ки, як эипускали X. Стевен (1856) та Й.К. Пачоський (1904). Св!дченням >ого можна вважати присутн1сть на аренах вид1в неморального сового комплексу з балкансько-п1вдвнноевропвйсько-кримсько-тказьким поширенням (Scilla bifolia, Anthriscus nemorosa, arydalls paczoskil, Viola suavis, Vitis sylvestris, Gaîiurri dasypodum, jbus nessensis, Glyceria nemoralis, Ouercus robur. Ulnuis carpinifo-

lia, Euonymus europeus та Ih). Причиною сучасного скорочення ппощ! л1сових масив1а та повного зникнення деяких пор!д е негативний антропогенний вплив (Нейштадт, 1957; Артюшенко, 1970; Гордиенко, 1969).

Формування ендем|'чного ядра флори п!щаних MacHBis ЛНД вЩбувалось гетерохронно i гетерогенно, в р1знних ценогенетичних комплексах. Невелика частина ендем1чних вид!в флори е представниками л1сових - неморального (в широкому розум!нн!) I бетуляльного ценогенетичних комплекс!в. Наявн1сть у склад! цих комплекЫв субендем!чних I нав1ть локальних ендемЫних нижньоджлровсысих деревних I чагарникових вид!в (Betula borys-thenica, Crataegus helenolae, С. alutacea, Rosa lapîdosa, Prunus moldavica, Genista borysthenica) св1дчить про давню icTopiio деривате цих комплекс1в на територГ! арен.

Абсолютна б!льш1сть ендем'мних i субендем!чних вид!в сформу-валась поза межами л1сових флорогенетичних комплекЫв в умовах вщкритих м!сцезростань на ochobî стародавн1х (палео-понтичних) псамоф!тних (Jurlnea laxa, Centaurea brevlceps, Goniolimon graminlfolium) та петрофГгних (Elytrigia stipifolia, Cerastium pseudobulgaricum, Melica chrysolepls) , а також древньо-середземних л!торальних (Medicago tenderiensis, Asperula stevenl, Asparagus levinae, Elytrigia bessarabica, Alyssum tenderiense) , галоф!тних (Salicornla borysthenica, Puccineilia syvaschica) комплекс1в, про що св1дчить розглянутий в робот! анал!з генезисних з'вязюв ендем!чних I субендем!чних вид1в.

Специф1чною рисою флори п!щаних масив!в ЛНД е в!дсутн1сть ендем!чних та субендем1чних вид!а, характерних для слравжнЬ степ!в Причорномор'я, що пЩкреслювалось також попередн!м^ досл!дженнями (Краснова, 1974; Крицкая , 1987), i водночас глибокий зв'язок з п!щаними флорами Добрудж!, Нижньогс Дунаю, а також Дону i Кубан!, що п1дтвержуе думку М.В. Клоков! (1981) про те, що флора п1щаного степу в понизз! Дн!пра та Дону пов'язана у своему походженн! з пар!одами формування Сармат ського та Понтичного басейн!в. У npoueci б1льш п!зньо1 1аоляц1 в1дбулося формування вкарних, характерних для цих р1чкови; басейн1в, зональних. псамоф!тних рас, що характеризуюсь спаци ф!ку' флори кожного з цих марид1онально-зональних субкомп лекс!в, Таким чином, б!льш!сть псамоф!тних ендем!чних вид!в 6 в1рог!дно, б!льш п!зн!ми нащадками дровн!х сарматських i понтич них псамоф!тних видт.

Проведений анал!з явищ ендем!зму ЛНД св!дчить про активни процес формоутворення, обумовпений специфкою вдаф!чно орограф!чних умов та просгоровою 1зопяц1ею,

РоздЬ 7. СОЗОЛОПЧШ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ

Антропогенний вплив на п!щан! масиви ЛНД мае значн! негативн! наслщки, завдае значно! руйн!вноТ' шкоди природним комплексам, тому проблеми охорони природи цього реПону набувають особливо)" актуальное^ та гостроти. Штучне залюнення окремих арен досягае 80%. Д!лянки, що не зазнали докорЫноТ" трансформацП' на niCKax ЛНД збереглися в дуже незначжй к1лькост1. Саме вони неодмтно повинн1 стати надмними . осередками охорони i збережеиня бюлопчно!' р!зноман1тност! аборигенного флорофонду. Виходячи з ситуацн, що склалася, е вкрай необхщною змжа стратеги ведения л!сового господарства на державному piaHi. Для поповнення територ!й, що потребують охорони, ми пропонуемо чотири д1лянки, як1 на цей час зберегли свое флористичне р1зноман1ття i комплексну структуру; 1) Раденський пол!гон (Козачо-Лагерна арена); 2) Урочища "Буркути" та "Буркутськ! плавнГ(Чалбаська арена); 3) Híbhnho-зах1дна частина Тендр1вськоТ коси, де збер!гся ункальний високо-ендем1чний л1торальний флороценотичний комплекс; 4) П!щан1 степи з гайками Alnus glutinosa (ЗбурЧвська арена).

Проведена ф1тосозолог)чна оц!нка стану популяц1й вид|'в, що занесен! до ЧервоноТ книги УкраТни I бвропейського Червоного списку (33 види). З'ясовано, що 50% складають види, як1 трапляються в perioHi часто, та значна к!лыасть зустр!чаеться рясно . Головним заходом щодо íx охорони в збереження характерних куточк!в ландшафп'в, hk¡ е природними локал1тетами Тх зростання. Водночас ряд в ид i в е р1дк1сними для досл'щжуваного рег(ону - 5 вид1в мають одна м!сцезнаходжения , 5 - мають в!д 2 до 7 м!сцезнаходжень. Три види знаходяться на критичн1й меж! свого ¡снування. Для цих вид!в е необх1дним проведения популяц!йного мон1торингу.

висновки

1. Встановлено, що на п!щаних масивах ЛНД розвинений зумовлений специф1чними генезисними та природними умовами територК складний комплекс рослинност!, представлений степовим (80%), лучним, солончаковим, л(торальним, водно-болотним, прибережно-водним, л!совим та чагарниковим типами.

2. Складений конспект флори пкданих масив!в ЛНД, що включае 883 види, як1 належать до 394 род1в, 105 родин 138 вид1в е новими для флори досл!джуваного репону. 3!бран1 та узагальнен1 флористичн! дан1 щодо 150 очдпмгших, субендем!чних, р1дк1сних, пограничноарпчпьиих 1 диз'юнкгиг.мих вид!в.

3. Характерною рисою флори п!щаних масивю ЛНД е значж участь однодольних вид!в , що зближуе fi з флорами Середньо бвропи. Спектр пров!дних родин близький до в1дповщних cneicrpii флор Голарктично! облает!. В склад! спектру найбагатших родн флори пров!дн! м!сця займають як типово бореальн!, так древньосередземн! роди, що евщчить про генезисну гетеро геннють досл!джуваноТ флори.

' 4. Основу географ!чноТ структури флори складают голарктичний (34 ,8%), центральноевраз1атський (25,5%) т; европейсько-середземноморський (18,1%) типи ареал!в. Для не характерн! зв'язки з пом1рними резонами бвропи (4.3%) т; ДревЫм Середзем'ям (5.9%), а також наявн1сть значноп автохтонного понтичного ядра (16,4%).

5. Еколого-ценотична структура флори п!щаних масив1в не ■ характерною для степово! зони . Поряд з зональними степовим видами (14,5%), в П склад! мають перевагу лучн! види (14%] болотн! та прибережно-водн! види (12,5%), а також значн к!льк!сть nicoBMX (11%), псамоф!гних (10,8%) та галоф1ТНИХ (9,3% вид!в.

6. На основ! !сторико-флорогенезисного анал!зу флор (Клоков, 1981) встановлено П гонезисна неоднор1дн1сть та зв'язо з л!совими флорами бвропи.

7. В результат! ценокомплесного анал1зу eel олементи флор розпод!лено на 8 основних флороценотип!в, у склад! яких вид1лен 20 флороценокомплекс1в на р!вн! клас18 рослинност! та гру формац!й. Флороценокомплекси в!др!зняються за р!вне1 ендем1зму та характером генезисних зв'язк18, ало у межа флороценртипу мають под!бн1 характеристики б1оморфолог!чн( структури.

8. Встановлено, що абсолютна б!льш1сть ендем!чних вид| входить до складу зонального степового флороценотипу (6 вид!в). PieeHb ендем!зму окремих ценокомплекс!в копиваеться широких межах в!д 0 до 84%. Найбтьша е)дносна участ ендом1чних вид!в характерна для Sublltoralosteppophytum (84% Arenosoconchlliolitoralophytum (47%), Arenosoeur.teppophytum dnt provica (37.5%).

9'. Наявжсть значного ендем!чного ядра (ендемки т субендем!ки складають 13.2% аборигенно? флори) вказуе к тривалий автохтонний шлях формування флори. 16 вид!» флори еуендвм!чними I не виходять за меж! флористичного Нижны дн!провського району. З'ясовано, що у Формуаанн! ендем!чного i субендем!чного йдра флори п!щаних масив(в ЛНД провЦ',ну рог в!д!грали флори р0г!он1в Доевнього Оередзем'я та Понтичну

центр видоутворення. Переважна бтьилсть ендем!чних вид!в е обл1гатними псамофгами та псамопетроф1тами.

10. Виходячи з абсолютного геолоНчного в!ку територП (середина плюцену), пал!нолопчних даних та флоролопчного аналюу генезисних зв'язк!в \ особливостей явищ ендем!зму, розглянуто етапи еволюцм флори та рослинност!, зроблено висно-вок про неперервнють автохтонноТ еволюцм флори та рослинност! репону, починаючи з середнього плюцену, встановлено, що п1щан! масиви ЛНД е рефупумом л!совоТ флори, яка в значно зб!дненому вигляд! збереглася на аренах до нашого часу. .

11. Формування ендемЫного ядра флори пщаних масив1в ЛНД вщбувалося гетерогенно 'I гетерохронно в р1зних ценогенетичних комплексах. Бтыи!сть еупсамоф!тних ендем1чних вид1в с пор!вняно П1зн1ми плейстоценовими та голоценовими расами, утвороними на основ! древах сарматських I понтичних елемент!в.

12. З'ясовано, що сучасними тенденц1ями розвитку флори I флороценокомплексш е !х антропогенна трансформацш, яка проявлясться у зб!дненн! видового складу аборигенноТ природноТ флори, П апофтазацм та адвентизацм. Масштаби ! швидкють антропогенноТ деградацм призвели до переходу через критичний пор1г ¡снування люових флороценокомплекс!в.

13. 3 метою оптимизацм природоохоронно! мереж! рег!ону запропоновано для охорони 4 об'екти з високим р!внем видовоТ та флороценокомлексноТ насиченост!.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБГГ, ОПУБЛПСОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦЙ

1. Ардамацкая Т.Б., Зелинская Л.М., Уманец О.Ю., Федоренко А.П. Черноморский государственный биосферный заповедник // Заповедники Украины и Молдавии. - М.: Мысль , 1987.- С. 154177.

2. Уманець О.Ю. Р!дк!сн! види судинних рослин флори Чорноморського б!осферного запов!дника АН УРСР // Укр. ботан. журн. - 1988. - 45, N5. - С. 87-91.

3. Гелюта В.П.,'Уманець О.Ю. Причини I можлив! насл1дки засихання дуба в Чорноморському державному б!осферному заповЩнику АН УРСР // Укр. ботан. журн. - 1988. - 45, N4. - С. 6466.

4. Сабадош В.1., Уманець О.Ю. Еколого-б!олог1чна характеристика двох популяц!й 1_еисо)ит аевНуит I. // Укр. ботан. журн - 1988. 45, N1. - С. 78-81.

5. Андр!енко Т.Л., Кофман ¡111, Уманець О.Ю., Якушина Л.А. Розпод!л рослинност! та П антропогенн! зм!ни на 1пяно-Рибпмь-

чанскш дтянц! Чорноморського буферного заповщника // Укр. ботан. журн. - 1992. - 49, N2. - С. 22-25.

6. Ткаченко B.C., Уманець О.Ю. Фкоценотична характеристика Солоноозерно)' дтянки Чорноморського бюсферного заповщника (Херсонська область, Украта) // Укр. ботан. жури. - 1993. - 50, N2.

- С. 14-23.

7. Ткаченко B.C., Лисенко Г.М., Маяцький Г.Б., Уманець О.Ю. Структуры змЫи фггоценокомплекав Солоноозерно! дшянки Чорноморського бюсферного заповщника за даними nepio-дичного картографування // Укр.ботан.журн. - 1997. - 54, N3. - С. 232-239.

8. Уманец О.Ю. Обзор эндемичных, и субэндемичных элементов флоры Черноморского государственного биосферного заповедника // Природные комплексы Черноморского государственного биосферного заповедника. - К.: Наук, думка, 1992. - С. 30-39.

9. Маяцкий Г.Б., Черняков Д.А., Уманец О.Ю., Яремченко O.A., Селюнина З.В. О необходимости расширения территории Черноморского государственного биосферного заповедника // Оптимизация природно-заповедного фонда Украины. - К.: Институт зоологии HAH Украины - 1994,- вып. 1. - С. 40-43.

10. Комарова О.Ю. (Уманец О.Ю.) Виды орхидных на территории Черноморского заповедника // Опыт работы Черноморского государственного заповедника: Тез. и рекомендации семинара. - Голая Пристань, 1980.- С. 8-9.

11. Комарова-Уманец О.Ю. Об охране естественной древесной растительности Херсойской области // Растительный мир Херсонщины, его охрана и эксплуатация: Тез. докл. областной научно-практической конференции. - Херсон, 1981. - С, 35-38.

12. Уманец О.Ю. О возможном влиянии проектируемого Днепровско-Бугекого водохранилища на состояние популяции Leu-cojum aestivum L в Нижнем Приднепровье // Влияние гидрологического режима на структуру и функционирование биоценозов Тез. докл. Всесоюэ. совет. - Сыктывкар, 1987. - С. 23-24.

13. Уманец О.Ю. Значение исследований И.К. Пачоского дг.и создания охраняемых территорий в Нижнем Приднепровье // Перёые научные чтения памяти ученого-натуралиста И.К, Пачоского: Тез. докл. - Херсон, 1989. - С. 10- ¡9.

14. Уманец О.Ю. О состоянии популяций редки* йидов Corydalls paczoskil N. Busch и Cladium marlscufe Egor. в Нихним Приднепровье // Проблемы охраны ьидов фауны и флоры, занесенных в Красную книгу Украины: Матер республ. совещания

- Николаев, 1902.* С. 146-147,

15. Уманец О.Ю. О необходимости организации охраны популяций Leucojum aostivum L . в Херсонской области // Проблемы охраны видов фауны и флоры, занесенных в Красную книгу Украины: Матер, республ. совещания - Николаев, 1992. - С. 148-149.

16. Уманец О.Ю. К вопросу о расширении территории и мерам по охране уникального флороценотического комплекса Нижнеднепровских песков Ц Проблемы сохранения разнообразия природы степных и лесостепных регионов: Матер. Росийско-Украинской научн. конф. (Центрально-Черноземный заповедник) -М. - 1995. - С. 28-29.

17. Уманец О.Ю. Современное состояние и основные тенденции изменения флоры Черноморского биосферного заповедника // Проблемы сохранения разнообразия природы степных и лесостепных регионов: Матер. Российско- Украинской научн. конф. (Центрально -Черноземный заповедник) - М. - 1995. - С. 169-171.

18. Уманец О.Ю. Эколого-флороценотические и географические особенности песчаных степей Левобережья Нижнего Днепра // Степи Евразии. Биологическое разнообразие степей: флора.: Матер, мвждународн. симпозиума. - Оренбург. - 1997. -С. 92-93.

19. Уманец О.Ю. Раритетные виды Левобережья Нижнего Днепра // Степи Евразии. Биологическое разнообразие степей: флора.: Матер, международн. симпозиума. - Оренбург. - 1997. -С. 93-94.

Уманець О.Ю. Еколого-ценотична характеристика флори тщаних масив1в Л1вобережжя Нижнього Джпра та П генезис. -Рукопис.

Дисертац!я на здобуття наукового ступеня кандидата б!олог!чних наук за спец1альн1стью 03.00.05 - ботанка. - 1нститут ботан1ки ¡м Н.Г. Холодного HAH УкраТни, КиТв, 1997.

Внасл1док всеб1чного I поглибленого вивчення флори п1щаних масив!в Л1'вобережжя Нижнього Днепра створено монограф1чне зведення флори судинних рослин Нижньоджпровських п1ск1в, визначено загальн! параметри флори: систематичн!, гвограф!чн1, екоценотичнк Проанал1зовано ендем1чне ядро флори. Розглянут! комплексна дифервнц1ац1я компонента флори, а також головн1 етапи формування та генезису флори I проблеми ф1тосозологП".

Ключов! слова: флора, Нижньодн1провськ1 nicKH, комплексна диференц1ац1я, ендем1зм, генезис.

Уманец О.Ю. Эколого-ценотическая характеристика флоры песчаных массивов Левобережья Нижнего Днепра и ее генезис. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00. 05 - ботаника. Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, Киев, 1997,

В результате всестороннего углубленного изучения флоры песчаных массивов ЛНД, создана монографическая сводка по флоре сосудистых растений Нижнеднепровских песков, определены основные систематические, географические, эко-ценотические параметры флоры. Изучена комплексная дифференциация компонентов флоры. Проведен анализ эндемичного ядра флоры. Рассмотрены основные этапы формирования и генезиса флоры , а также проблемы фитосозологии.

Ключевые слова: флора, Нижнеднепровские пески, комплексная дифференциация, эндемизм, генезис.

Umanets О. Yu. Ecological and coenotic peculiarities of the Lower Dnieper (Dnipro) sand territories flora, and its genesis. -Manuscript.

Thesis for a candidates degree by speciality 03.00.05 - botany. -M. G. Kholodny Institute of Botany of National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 1997.

As a result of a wide-scope and detailed study of the flora of Lower Dnieper arenae, the monographic treatment of the regional flora of vascular plants is created. Major taxonomlc, phytogeographlcal, ecological and coenotic features of the flora are revealed and analyzed. The fiorocomplex differentiation of the flora components is discussed. Endemic and sub-endemic taxa of the flora are analyzed. The main trends and stages of the florogenesls processes in the region are discussed.

Keywords: flora, Lower Dnieper arenae, fiorocomplex differentiation, endemism, genesis of flora.