Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Влияние постоянного облучения в Чернобыльской зоне отчуждения на иммунную системы экспериментальных животных и их потомков

ВАК РФ 03.00.08, Зоология

Автореферат диссертации по теме "Влияние постоянного облучения в Чернобыльской зоне отчуждения на иммунную системы экспериментальных животных и их потомков"

рг Б ОН

2 1 МІР №?

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ ІМ. Р.Є.КАВЕЦЬКОГО

На правах рукопису ВОЄЙКОВА ІРИНА МИХАЙЛІВНА

ВПЛИВ ПОСТІЙНОГО ОПРОМІНЕННЯ В ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ НА ІМУННУ СИСТЕМУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ТА ЇХ НАЩАДКІВ

03.00.08. - радіобіологія

Автореферат

дисертації на здобуття паукового ступеня кандидата біологічних наук

КИЇВ - 1997

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України.

Науковий керівник - доктор медичних наук З.Д.Савдова

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор М.Ф. Гамалія, кандидат біологічних наук І.О. Блюм

Провідна установа - Науковий центр радіаційної медицини АМН України

Захист відбудеться “¿4.0*/!’ 1997 р. о М годині хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.83.01 в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (252022, м.Київ-22, вул. Васильківська, 45).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Автореферат розісланий "¿1" ¡¿/арго* 1997 р.

Вчений секретар „

спеціалізованої вченої ради -—j fir)/''

кандидат біологічних наук J, ‘/' Лавренчук Г.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Алтуаль_тсть_пройлсми. Вивчення біологічних ефектів малих доз іонізуючого опромінення, визначення механізмів виникнення таких ефектів та оцінка їхнього впливу на життєздатність і опірність організму - чи не найактуальніші питання сучасної радіобіології. Це обумовлено, з одного боку, вкрай недостатньою вивченістю проблеми дії малих доз па біологічні об’єкти і відсутністю прийнятних теоретичних узагальнень результатів, що вже напрацьовані. З іншого - впливом малих доз іонізуючого випромінення на дедалі тирте коло організмів (включаючи людину) за рахунок антропогенних забруднень довкілля радіонуклідами. Особливої актуальності набула розробка проблеми для країн, значні території та контингенти населения яких зазнають радіаційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС.

На сьогодні вже доведено високу біологічну ефективність малих доз радіації (А. М.Кузин, 1978; Ю. И.Москалев, 1985; А. А. Козлов, 1992). Визначено, що дія таких доз на організм (особливо при тривалому опроміненні призводить до змін на різних рівнях, починаючи з регуляції та структури геному і до такої узагальнюючої біологічної характеристики, як тривалість життя (Е. Ф. Конопля с соавт., 1989; H.JI. Назимок, 1969; И. И. Пелевина с соавт., 1991; В. Г. Пинчук с соавт. 1991; Л. Б. Пинчук с соавт., 1991; А. В.Севанькаев соавт.,1990; Я. И. Серкиз с соавт., 1992; В. А. Шевченко, 1990; D. Gofman, 1994; L. A. Sagan, 1990). Система імунітету належить до систем організму, зміна характеристик яких при опроміненні малими дозами є досить ранньою й практично облігатною, а також відіграє патогенетичну роль у розвитку багатьох найближчих та віддалених наслідків' опромінення (А. Я. Гончарова с соавт., 1985; А. И. Нягу, 1994; В. И. Шубик,1987; А. А. Ярилин, 1988; R. Е. Anderson et al., 1983; К. Ishii et. al., 1989; С. С. Stewart et al., 1988). Після 1986 року накопичено значний обсяг інформації, яка свідчить, що тривале зовнішнє та внутрішнє опромінення радіонуклідами чорнобильського викиду призводить до зрушень, які зачіпають різні ефекторні та регуляторні імунологічні механізми, відбиваючи як безпосередній або опосередкований вплив опромінення на імунокомпетентні клітини та органи, так і їхню компенсаторну реакцію. Слід зазначити, що незважаючи на наявність останньої, зміни багатьох

показників були негативними (Л. Г. Борткевич с соавт., 1989; О.Ф. Мельников з співавт., 1994; 3. Д. Савдова с соавт., 1990; М. Ю. Самбур, 1994; Н. Н. Спивак с соавт., 1993; В. В. Талько, 1994). Одночасно ряд питань щодо змін імунного статусу при постійному опроміненні залишаються нез’ясованими. Зокрема, не визначено чітко, чи приводять такі зміни до виникнення імунодефіцитів, і за яких умов це може відбуватись. Майже не вивчена залежність спектру та глибини імунологічних змін в опроміненому організмі від вихідних особливостей останнього, від того, в якому періоді онтогенезу почалося опромінення, від впливу іонізуючого випромінювання на попередні батьківські покоління. Потребує уточнення "локалізація" критичних ланок системи, з ураження яких починається каскад імунологічних змін. Нарешті, невідомо, чи можлива повноцінна адаптація до дії малих доз протягом життя індивідууму або прн зміні поколінь постійно опромінюваної популяції. Вивчення цих питань шляхом обстеження когорт населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС, потребує тривалого проміжку часу. Крім того, з об'єктивних причин важко, а іноді й Неможливо чітко відрізнити радіогенні ефекти від змін, викликаних дією інших чинників -хімічних впливів, нерадіогенних соматичних захворювань, порушень структури й якості харчування, психо-емоційного стресу, тощо. Тому особливої уваги набувають спостереження в контрольованих натурних експериментах, де постійно підвищені радіаційні навантаження, обумовлені дією природного спектру чорнобильських радіонуклідів.

МЕТОЮ данної роботи є вивчення закономірностей реакцій імунної системи на постійний вплив радіонуклідів чорнобильського викиду протягом життя кількох поколінь експериментальних тварин.

Для досягнення вказанної мети вирішували такі ЗАВДАННЯ:

1. Дослідити морфо-функційні характеристики органів системи імунітету та основних популяцій імунокомпетентних клітин у кількох поколіннях постійно опромінюваних експериментальних тварин;

2. Зробити порівняльний аналіз змін у системі імунітету кількох поколінь тварин різних ліній; оцінити на його основі ризик порушення імунного гомеостазу та залежність такого ризику від лінійних (генетично обумовлених) особливостей і кількості попередніх опромінених поколінь;

3. Вивчити чутливість опромінених тварин до вірусних інфекцій, змодельованих з використанням патогенних та непатогенних для данного

виду тварин (мишей) вірусів;

4. Оцінити дію викликаних постійним опроміненням змін у системі імунітету на протипухлинну стійкість організму на моделі росту перещеплюваних пухлин;

5. На основі сукупності одержаних даних оцінити вірогідність розвитку імунодефіцитів у нащадків опромінених мишей різних ліній або можливість їх адаптації до постійного іонізуючого опромінення в малих дозах.

Наукова нот$изна^а_теоретіпіпа- ціннішії. ..роботи. Вперше проведено порівняльне комплексне вивчення системи імунітету у різних поколінь постійно опромінюваних в зоні відчуження лінійних тварин і на основі аналізу 23 імунологічних параметрів розраховано ризик порушення імунного статусу. Показано, що коефіцієнти ризику залежать від покоління та вихідних (лінійних) особливостей імунної системи.

Одночасно визначено, що імунологічні зміни мають загальну ¿акономірше-іь - і: и 3 іііі ^Тчі К; 'і і і на Л1НІ*ІНу ПрИНоЛсЛСНІСТЬ ТБьІрїІІХ, більш чутливого до опромінення є Т-система імунітету, показники В-системи стабільніші. Виявлено значне зниження опірності постійно опромінюваних тварин до патогенного вірусу (вірус грипу А/РІЇ8/34), що є експериментальним доказом моясливості виникнення імунодефіциту як наслідку тривалого опромінепня в малих дозах. Вперше вивчено чутливість постійно опромінюваних мишей до вірусів, апатогенних для данного виду і продемонстровано, що природна видова резистентність до таких вірусних інфекцій не змінюється протягом життя, принаймні Г0.

Вперше показано, що постійне опромінення радіонуклідами чорнобильського викиду суттєво змінює ряд характеристик росту перещеплюваної пухлини (карциноми Льюїс). Цей результат доводить наявність самостійного значення змін протипухлинної резистентності в патогенезі підвищеного пухлиноутворення - стохастичного наслідку дії малих доз. '

Практичне . значення___та__впровадження. Робота має переважно

теоретичну спрямованість. Водночас, одержані результати становлять експериментальну базу для розрахунків ризиків та прогнозу вірогідності розвитку імунодефіциту у різних когортах населення, що потерпіло від аварії, на стадії доклінічних змін в імунній системі, а також у нащадків опромінених людей.

Розроблені моделі слугують для випробування ефективності фармакологічних препаратів та харчових домішок як засобів профілактики та/або корекції негативних змін в організмі під впливом тривалого опромінення в малих дозах на організм. Зокрема, результати випробування двох препаратів (“ФЛАМІКАР” та “БЛАСТОЛЕН”) включено до матеріалів доклінічного вивчення, на основі яких Фармкомітетом МОЗ України ці препарати рекомендовано до клінічного використання.

Дєкларація_копкрет«ого. особистого вцес_і;у_л:исертапіа—У—розробку иаукових..резудьхагів,.іцо виносяться ла_захиеі, Дисертант брала участь у дослідженні морфо-функційних характеристик органів системи імунітету, основних популяцій імунокомпетентних клітин опромінюваних тварин, а також впливу змін імунологічних характеристик на чутливість опромінених тварин до вірусних інфекцій та протипухлинну стійкість організму. Самостійно здійснювала облік і аналіз усього отриманого матеріалу, сформулювала основні положення та висновки роботи. Брала участь у підготовці до друку всіх наукових робіт, що відображають результати дисертації.

1. При опроміненні радіонуклідами чорнобильського викиду зміни імунологічних показників є облігатним ефектом, але ризик незбалансованих зрушень у системі імунітету та виникнення імунодефіциту залежить від вихідних (генетично детермінованих) особливостей системи.

2. При порівнянні кількох поколінь постійно опромінюваних тварин найнесприятливіші імунологічні показники незалежно від лінійної приналежності мишей спостерігаються у Г2. У подальшому (Р3-Р4) система імунітету більш збалансована, проте повна компенсація відсутня.

3. Постійне опромінення в малих дозах значно знижує опірність організму до інфекційного процесу, але не впливає на видову резистентність до певних вірусів.

4. Імуномодулюючий вплив малих доз іонізуючої радіації може призводити до таких змін протипухлинної резистентності організму, коли пухлини виникають частіше й мають скорочений латентний період, але їхня подальша прогресія уповільнена. Одним із механізмів останнього є

гальмування (зменшення) розвитку пухлиноасоційованої супресії.

Апробація_роботи. Основні положення дисертації викладені та обговорені на Всесоюзній конференції “Радіобіологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС” (Мінськ, 1991); III Всесоюзній науково-технічній нараді за підсумкам ліквідації аварії на ЧАЕС (Зелений Мис, 1992); І Науковій конференції Міжнародної фундації "Колиска" (Київ, 1992); Радіобіологічному з'їзді (Київ, 1993); II Міжнародній конференції "Радіобіологічні наслідки ядерних катастроф" (Москва, 1994); II З'їзді Радіобіологів України (Дніпропетровськ, 1995), V Міжнародній науково-технічній конференції "Підсумки 10 років робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" (Зелений Мис, 1996); Міжнародній конференції "10-річчя після Чорнобилю і підсумки наслідків аварії" (Австрія, Відень, 1996).

Публікації, За матеріалами досліджень опубліковано 14 наукових праць.

Структура__іа____обсяг__дисертації. Дисертація викладена на

(3& сторінках друкованого тексту, складається з вступу, аналітичного огляду літератури, 5-ти глав власних досліджепь з обговоренням, заключення та висновків. Текст ілюстровано 12 таблицями та 15 малюнками. Список лттератури складається з 148 вітчизняних та 68 іноземних джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та____методи досліження. Дослідження проведені на

лінійних мишах, які протягом життя перебували на експериментальній базі ІЕПОР НАН України в м. Чорнобилі в умовах постійного

опромінення природним спектром радіонуклідів чорнобильського викиду. Основою формування радіаційних навантажень слугувало внутрішнє опромінення за рахунок радіонуклідів, що надходили в організм переважно з їжею, та інкорпорували в органи та тканини. Збалансований раціон складався з продуктів із забруднених регіонів України та Білорусі (зерно, м’ясо, риба, овочі). Активність радіонуклідів (у- та (3-випромінювачів) у добовому раціоні не перевищувала 200-225 Бк.

Загальні поглинені дози за рахунок комбінованого опромінення варіювали в різних дослідах залежно від термінів утримання в м. Чорнобилі та віку тварин, але не перевищували 2 сГр на все тіло за 12

міс. без урахування трансуранових а-випромінювачів. Визначення спектрального складу радіонуклідів у кормах, їх активності, розподілу в органах і тканинах та розрахунки доз провадили за стандартними методами (Я.І. Серкіз із співавт., 1991) співробітники відділу радіобіології ІЕПОР НАН Украіни.

Дослідження проведені на 630 мишах ліній CC57W (F0-F4), С57В1 (F0-F3) та СВА (F0). На час обстеження мишей CC57W та С57В1 (вік 4 міс) поглинена доза на все тіло, розрахована за 137Cs становила 0,43 сГр у всіх поколіннях. У мишей лінії СВА поглинені дози на все тіло, розраховані також за 13;Cs, становили: через 3 міс від початку досліду - 0,26 сГр, через 6 міс - 0,45 сГр, через 10 міс - 0,77 сГр.

Контролем в усіх дослідженнях слугували неопромінені тварини тих самих ліній, статі та віку, з тих самих розплідників, звідки було завезено до зони ЧАЕС мишей F0: CC51W - з розплідника НДП "Біомодель" (Московська обл, Росія); С„В1 - з розплідника ІЕПОР НАН України; СВА - з розплідника Інституту мікробіології АН Латвії (м. Рига).

Характер досліджень та кількісний розподіл матеріалу наведені в таблиці 1.

Для визначення впливу постійного опромінення на імунну систему експериментальних тварин провадили комплексне дослідження ряду морфо-функціональних показників. Визначали абсолютну та відносну масу тимусу, селезінки та лімфовузлів (2 підколінних, 2 пахвинних, 4 пахвових, всього - 8) і кількість лімфоцитів, виділених із цих органів. Визначення субпопуляційного клітинного складу лімфатичних вузлів провадили при фарбуванні цитологічних препаратів за методом Штокінгера і Кельнера (1952). Можливість ідентифікувати за допомогою такого методичного прийому Т- та В-лімфоцитів мишей продемонстровано Ю. А. Уманським (1975). Проліферативну активність нестимульованих лімфоцитів різних субпопуляцій досліджували за допомогою методу радіоавтографії (D. W. Bekkum, 1971; О. И. Епифанова с соавт., 1977). Реакцію лімфоцитів лімфовузлів на введення поліклональних Т-клітинного (Конканавалин A, "Sigma", СІЛА) і В-клітинного (Декстран-сульфат, "Lobo-Chemie", Австрія) мітогенів іп vivo оцінювали за допомогою радіометричного методу (В. М. Юдин с соавт., 1982). Реакцію

гіперчутливості уповільненого типу (індуктор - еритроцити барана) вивчали за методом К. Kitamura (1980). Для реакції "трансплантат проти хазяїна" використовували локальний варіант тесту (А. Н. Маянский, А.Н. Мейлихова, 1976). Реципієнтами для проведення РТПХ слугували гібриди Fj (CC57W/HV х С3Н /Н-2Р/ та С57ВІ/ Н-2Ь/ х С3Н /Н-27).

Активність ЦТЛ (імунний цитоліз) та ПК (природний цитоліз) визначали в реакціях in vitro (М. Hokland et al., 1983). Ефектори виділяли з селезінок за стандартними методами (A.J. Russo et al., 1979; Т. Timonen, 1982). Клітинами-мішенями для імунного цитолізу (ефектори від тварин з експериментальною грипозною інфекцією) слугувала первинна культура сингенних ембріональних фібробластів, інфікованих вірусом грипу A/PR8/34 (T.J. Braciale, 1979), для природного цитолізу -ПК-чутливі клітини ліній А5 або SH2 (М.Ю. Зарицкая, 1992). Клітини-мішені мітили І4С-гідролізатом білку (18,5 х 104 Бк/мл середовища). Сціпвідіісшеіііія єфс::тсрів до мішеней становило 100:1 - 200:1. Строк інкубації - 6 годин при імунному цитолізі, 18 годин - при природному цитолізі.

Активність макрофагів визначали за допомогою гістохімічного фарбника - нітросинього тетразолію (К.А. Войткевич, 1977).

Спонтанну антигеннеспецифічну супресорну активність оцінювали в системі адоптивного перенесу лімфоцитів селезінки обстежуваних тварин сингенним реципієнтам та ступенем зменшення реакції останніх на Кон А (З.Д. Савцова с соавт., 1991).

Титри антитіл до вірусу грипу (антигемаглютинипів) у сироватці крові, екстрактах трахей та легенів визначали за допомогою стандартної реакції РГГА.

Для порівняння тварин дослідної і контрольної груп розраховували індекси модуляції (Ш) (С.А.Ковбасюк с соавт., 1985): ІМ = [(показник досліду - показник контролю) : показник контролю] х 100%.

Чутливість тварин до вірусної інфекції (вірус грипу A/PR8/34) оцінювали за стандартними критеріями: ЛД50, визначеною за методом Ріда і Менча; титрами вірусу в гомогенатах легенів (титрування на 10-добових курячих ембріонах); кратністю збільшення відносної маси легенів у порівнянні з неінфікованим контролем (З.Д. Савцова с соавт., 1984); летальністю в гострому періоді інфекції після зараження

Таблиця 1. Структура досліджень, проведених прп виконанні роботи

Характер Методи Використано в експериментах мишей

досліджень досліджень лінія покоління кількість тварин

від завезення опромі- неопромі-

тварин в 30-кіи нених нених

зону ЧАЕС (контроль)

1. Вивчення стану імунної системи різних поколінь мишей, які утримувалися в умовах впливу радіоекологічних факторів аварії на ЧАЕС Дослідження імунокомпетентних органів, РБТЛ, РГУТ, РТПХ cc57w С57ВІ F0. F,-F4 F0. FrF3 80 65 зо 25

2. Дослідження чутливості до патогенного вірусу (вірус грипу A/PR8/34) та формування противірусного імунітету Визначення ЛД50 вірусу грипу, вивчення особливостей перебігу грипозної інфекції (титри вірусу І! легенях, відносна маса легенів, титри місцевих і сироваткових антитіл, природний та імунний цитоліз) cc57w С67В1 f,-f5 F„ 160 10 30 10

3. Дослідження чутливості до природно апатогешшх вірусів (ECHO-7, BLV) Дослідження імунокомпетентних органів, визначення спонтанної антигеннеспецифічної супресії, титрів противірусних антитіл СВА F„ 45 90

4. Вивчення протипухлинної стійкості організму та асоційованної з пухлинним процесом імунної відповіді Дослідження стійкості до росту модельних пухлин, інтенсивності спонтанного метастазування, дослідження імункомпетентних органів; РБТЛ; РТПХ; активності ПКК і макрофагів; пухлиноасоційованої супресії С5ТВ1 f2 19 71

Всього cc57w С57В1 СВА 300 200 135

сублетальною дозою вірусу; титрами антигемаглютининів.

Чутливість мишей СВА до непатогенних вірусів (ЕСНО-7 та BLV) оцінювали за титрами сироваткових вірус-нейтралізуючих антитіл до ентеровірусу ЕСНО-7 у тесті інгібіції цигопатогенної дії цього вірусу в культурі диплоїдних клітин людини М-22 (JI.A. Витолинь с соавт., 1990) та за рівнем сироваткових антитіл до внутрішнього білку (р24) BLV (радіоімунологічний аналіз з використанням 125І-р-24 за методикою А. Д. Альштейна з співавт., 1977).

Стійкість до росту перещеплюваних пухлин та динаміку пухлиноасоційованого імунітету вивчали на мишах С57В1, використовуючи модель карциноми Льюїс. Реєстрували частоту пухлин, латентний період, динаміку росту первинних пухлин, частоту та об’єм метастазів, тривалість життя. Протипухлинні

Т! ТІ Ттгттт?* ▼чо'їт.-’-’-ІЇ ті *то*"отт'пттп**'\Г ТТЛПІ Оniqouu

iVWHilllllll --------J --- C----

пухлиноасоційованої супресії оцінювали за методикою A. J. Treves et а]., 1974) за здатністю виділених у відповідний час лімфоцитів селезінки тварин з пухлиною гальмувати або стимулювати ріст гомологічних пухлин у сингенних реципієнтів.

Коефіцієнти ризику порушення іонного гомеостазу визначали за методикою 3. И. Калмикової з співавт. (1995) у власній модифікації, яка полягала в тому, що враховували не тільки статистично значуще зменшені, але й достовірно збільшені імунологічні показники. Коефіцієнти ризику визначали на основі частоти та глибини зміни показників (в % від контролю), в розрахунку на 1 сГр (за I37Cs) поглиненої дози на все тіло.

Математичну обробку результатів проводили з використанням t-крітерію Ст'юдента, крітерію Пірсона та, в окремих випадках, коефіцієнтів кореляції (г) або кореляційного відношення (ft).

Основні_резульіати досліджеп.ьла_їхнс_обговорення.

Обстеження лінійних мишей, які народжувались і протягом життя утримувались у контрольованій зоні ЧАЕС, показало, що різноманітні зміни в імунній системі є невід'ємною складовою реакції організму на постійне опромінення малими дозами

радіації.

Зокрема, на відносно ранніх етапах тривалого опромінення (3-4 міс) у тимусі тварин різних ліній і поколінь виявлено переважно зменшення маси і клітинності, що співпадає з результатами інших дослідників (Л.Г.Борткевич с соавт., 1993; В.Н. Чабаїшьш с соавт., 1994; В.Н. Ярьігин с соавт., 1990). Але, як показало обстеження протягом життя мишей СВА, віддаленим наслідком постійного опромінення за певних умов може стати гіперплазія тимусу та виникнення тимом. Ці дані співпадають з відомостями про особливості пострадіаційних процесів у мишей згаданої лінії (Л.А. Витолинь с соавт., 1У90) та про спектр спонтанних пухлин, що реєструються у постійно утримуваних в зоні ЧАЕС тварин (Я.И.Серкиз с соавт.,1992).

Периферійні органи системи імунітету - селезінка та лімфовузли - реагували на постійне опромінення по-різному. Показники, що характеризують селезінку, були більш стабільними. їх суттєву зміну реєстрували переважно при тривалішому впливі умов зони відчуження на окремий організм або популяцію тварин (у поколіннях Г2 - Г4). Напрямок змін маси і клітинності цього органу чітко залежав від лінії мишей: у всіх поколіннях мишей СС57'\\Г обидва показники зменшувались, у ^ ■ Гі лінії С57В1 - збільшувались. Периферійні лімфовузли виявились більш чутливими (їх суттєву зміну спостерігали вже в поколінні обох ліній) та реагували на постійне опромінення досить однотипно (збільшенням відносної маси, двофазовою зміною клітинності, зниженням проліферативної активності в нестимульованих лімфовузлах, зміною субпопуляційного складу). Вірогідно, такі розбіжності між реакцією на опромінення селезінки та лімфовузлів пов'язані з неоднаковим клітинним складом цих органів.

Спостерігали також сталу зміну активності окремих субпопуляцій лімфоцитів та імунологічних реакцій різних типів: як більш простих - відповідь на мітогени, так і кооперативних -ефекторних (РТПХ, РГУТ, продукція антитіл до вірусів грипу, ЕСНО-7, р24 ВЬУ, специфічна клітинна цитотоксичність для пухлини ЗЬЬ) та імунорегуляторних (неспецифічна Т-супресія, пухлиноасоційована супресія).

Водночас, співставлення імунного статусу постійно опромінюваних мишей ліній СС57\У (табл. 2) і С57В1 (табл. 3) дозволяє визначити ряд розбіжностей в їхній реакції на вплив факторів аварії.

Зокрема, Т-сисгема імунітету мишей СС5Т\У характеризувалась:

• порушенням визрівання лімфоцитів (Р1 - Р4);

» посиленням (Г) - Е,), а в подальшому зменшенням (Г3 - Е\) міграції лімфоцитів з тимусу в периферійні лімфовузли зі зміною субпопуляційного складу останніх: зменшенням відносної кількості зрілих Т-лімфоцитів та різким підвищенням кількості бластів - Г4);

• посиленням проліферативного потенціалу субпопуляції зрілих Т-лімфоцитів (р! - Р4) і двофазовою зміною такого у субпопуляції бластів > Г2 > норма > Г3 > Г4);

• зниженням реакції на леслоцифічніїи Т-мітогсп у "'-і

підвищення цієї реакції у Г4;

• зниженням кооперативних Т-клітинних реакцій: гіперчутливості уповільненого типу у всіх поколіннях та трансплантаційного імунітету в поколіннях Г! - Г3;

• зниженням у Р4 спонтанної антигеннеспецифічної Т-супресії.

В-система імунітету у постійно опромінюваних мишей СС57\¥ виявлялась стабільнішою: суттєві зміни відносної маси та

клітинності селезінки (антитілопродукуючий орган) спостерігали, починаючи з Р3; відносний вміст В-лімфоцитів у періферійних лімфовузлах протягом опромінення чотирьох поколінь практично не змінювався, стабільним був і їхній проліферативний потенціал. Реакція на неспецифічний В-мітоген значно відхилялась від норми лише в поколіннях Р2 - Р3. Насамкінець, в усіх поколіннях мишей СС57\У спостерігали значне зменшення активності природних кілерних клітин.

Зміни імунологічних показників у мишей С57В1 як якісно, так і кількісно не співпадали з такими у мишей лінії СС57\У. Визначали такі основні розбіжності з боку Т-системи:

• • більш пізній розвиток (у К2 - Р3) посилення міграції лімфоцитів на

периферію; значно менше, ніж у СС57\¥, падіння відносного вмісту

зрілих Т-лімфоцитів, відсутність різкого збільшення вмісту в лімфовузлах бластів;

• зменшення (а не збільшення) проліферативного потенціалу зрілих Т-лімфоцитів та бластів;

• значно менше, ніж у мишей СС57\\Г (Р < 0,05 при порівнянні ГГГ3 знижувалась реакція на Т-клітинний мітоген та підвищувалась (а не пригнічувалась) РТПХ.

Більшою мірою, ніж у мишей СС57\У змінювалась В-система:

• в поколіннях К2-Г3 зростають маса і, особливо, клітинність селезінки;

• підвищувався відносний вміст В-лімфоцитів у периферійних лімфовузлах, а в поколіннях Г2-Г3 зростала і їх абсолютна кількість;

• спостерігали суттєві коливання їх проліферативної активності;

• значно підвищеною була реакція на В-мітогеп.

Активність ПКК, як і у мишей СС57\У, знижена.

Узагальнюючи наведене, можна зазначити, що реакція мишей С57В1 на постійне опромінення характеризується менш вираженими ознаками альтерації та компенсаторно-адаптаційних змін з боку Т-системи і більш вираженими змінами з боку В-системи, які вказують на зростаючу можливість розвитку алергічних чи аутологічних процесів. Імунний гомеостаз у тварин цієї лінії більш стійкий до постійного опромінення, ніж у мишей СС57\У (менші відхилення від нормального "імунологічного профілю" та коливання окремих показників при порівнянні різних поколінь). З цим положенням співпадають і теоретичні розрахунки коефіцієнтів ризику (КР), за якими ризик розвитку незбалансованих порушень в імунній системі мишей С57В1 у 2-3 рази менший, ніж у аналогічних поколінь тварин лінії СС57\У (табл. 4).

Показник Індекс модуляції, % 1

р, Р, Р, Р<

Відносна маса

тимусу + 25,0 - 8,3 -30,0* -21,4

селезінки - 6,8 - 16,9 -28,8* -20,8*-

лімфовузлів + 26,6* + 75,0* +25,8* +13,0

Клітинність

тимусу + 16,5 + 39,5* -27,6 -15,1

селезінки - 1,8 -9,7 - 51,7* -8,5

лімфовузлів +128,2* +177,3* -20,1 -22,9

Відноспа кількість в періферійних лімфовузлах

Т-лімфоцитів - 27,5* - 20,2* - 18,9* - 10,0*

В-лімфоцитів + 1,7 + 3,0 +7,0 +14,0

Бластів та вел. л/ц +427.5* +302,0* +262,0* +65,0*

Загальний індекс мічення

Т-лімфоцитів - 11,8 + 36,8* + 1,5 -5,9

В-лімфоцитів + 17,6 + 8,8 + 8,8 +17,6

Бластів та вел. л/ц +102,2* + 51,6* - 10,9 -43,8*

Питомий індекс мічення

Т-лімфоцитів +20,9 +71,4* +20,9 +4,8

В-лімфоцитів +15,6 +4,4 0,0 +2,6

бластів та вел. л/ц - 61.3* - 62,4* - 75,6* - 65,6*

Індекс реакції

РБТЛ на Кон А - 57,8* - 99,2* - 68,5* +49,9*

РБТЛ на ДС +11,3 - 39,2* +32,2* +26,0

РТПХ - 55,3* - 71,9* - 45,6* +2,3

РГУТ - 72,4* - 83,4* - 65,4* - 57,3*

Активність ПКК - 72,2* - 75,1* - 34,5* - 28,7

1 - збільшення показника; - зменшення показника

* - Р< 0,05 у порівнянні абсолютних показників з неопроміненим

контролем

Показник Індекс модуляції, %*

р. Р, Р,

Відносна маса

тимусу - 6,8 - 13,4 - 23,9*

селезінки -18,9** +45,9 +47,3*

лімфовузлів - 16,0 +21,6 +24,0

Клітманість

тимусу - 46,8 - 14,8 - 5,9

селезінки - 15,9 +106,2* +46,9

лімфовузлів - 58,8 +113,1* +47,5

Відносна кількість в періферійшіх лімфовузлах

Т-лімфоцитів - 6,2* - 6,5* - 3,5

В-лімфоцитів +10,5* +16,9* +11,3

Бластів та великих лімфоцитів +9,0 - 3,0 -10,5

Загальний індекс мічення

Т-лімфоцитів +21,8* - 37,5* - 21,9*

В-лімфоцитів +4,2 +27,1 +14,6

Бластів та великих лімфоцитів - 31,4* - 21,4** - 28,6*

Питомий індекс мічення

Т-лімфоцитів - 16,9 - 33,3* - 18,7*

В-лімфоцитів +4,8 - 36,5* +4,7*

бластів та великих лімфоцитів - 40,3* - 20,9 - 20,4

Індекс реакції

РБТЛ на Кон А - 38,7* - 25,4 - 33,6**

РБТЛ на ДС +47,9* +73,9* - 56,3*

РТПХ +48,7* не визн. +2,9

Активність ПКК - 38,7* - 25,4 - 33,6**

1 - збільшення показника; - зменшення показника

* - Р< 0,05 у порівнянні абсолютних показників з неопроміненим

контролем.

Лінія тварин Поко- ління Суттєво змінені показники Модуляція імунологічних Коефіцієнти ризику (ІСР) на 1 сГр по 137Ся, обчислені відносно:

зі збільшенням зі зменшенням всього' показників в % від коптроліо, М+т 1\ Р3 аналогічного покоління тварин лінії сс„\у

тієї самої лінії

СС„\У Рі 8 5 13 (56,5) 110,9+29,0 * 0,85 1,49 4,10** •

Р2 11 6 17 (73,9) 99,2±17,9 1,17 • 1,75 4,80* •

Гз 4 10 14 (60,9) 68,9+18,6 0,67 0,57 • 2,80 •

2 0 8 (34,8) 43,9+7,1 0,24** 0,21* 0,36 • •

С57В1 Рі 4 8 12 (52,2) 36,3+5,3 » 0,52* 0,97 и.д. 0,30*

7 5 12 (52,2) 70,0+12,8 1,93* • 1,87* н.д. 0,50

6 7 13 (56,5) 34,6+4,4 1,03 0,53* • н.д. 0,46**

ПРИМІТКА: * - Р < 0,05; ** - 0,05<Р<0,1. • - КР = 1,0.

1 - В дужках наведено частоту суттєво змінених показників у % до загальної кількості вивчених параметрів.

Слід зазначити, що характерною лі нійною особливістю імунної системи мишей CCS7W є відносна недостатність активності тимусу, зокрема, його ендокринної функції, а також відносно низький рівень реакцій Т-клітинного імунітету (З.Д. Савцова с соавт., 1982). Таким чином, одержані нами результати непрямо підтверджують припущення про визначальну роль тимусу в патогенезі розвитку імуномодулюючого ефекту тривалого опромінення в малих дозах (М.Б. Самбур, 1994; A.A. Ярилин с соавт., 1996).

Порівняння імунологічних характеристик тварин різних поколінь однієї й тієї самої лінії показує, що і у мишей CC57W, і у мишей С57В1 найбільші зрушення в імунній системі мають місце в поколінні F2 (таблиці 2, 3, 4). Це співпадає з результатами обстеження різних поколінь постійно опромінюваних в зоні відчуженая ЧАЕС неінбредних щурів (О.Ф.Мельников з співавт., 1994).

Оцінка впливу постійного опромінення на функціювання імунної системи як цілого здійснена шляхом дослідження стійкості опромінених тварин до дії вірусної інфекції, підтвердила викладене вище. У всіх поколіннях опромінюваних мишей CC57W спостерігали чітке зменшення стійкості до вірусу грипа A/PR3/34. Проявами розвитку імунодефіцитного стану були: значуще зменшення ЛД^,,, більш важкий та тривалий перебіг грипозних пневмоній, персистенція вірусу в тканині легенів, зниження рівнів клітинних реакцій протигрипозного імунітету та зростання післягрипозної супресії імунної відповіді на невірусні антигени. Найменш стійкими виявились миші покоління F2. Зокрема, якщо ЛД50 вірусу грипу для неопроміненого контролю CC57W становить 104'°-105-° ЕІД50, то для тварин Fj - 103,0 (тобто в 10-100 разів менша), для F2 - ІО20 (зменшення в порівнянні з нормою в 100-1000 разів). У подальших поколіннях ЛД50 починала повільно зростати й становила для F3-F4 - 102-7, для Fs - 103,5 ЕІДи (рис. 1).

Про певний дефіцит функцій імунної системи як цілого свідчило й підвищення чутливості постійно опромінюваних мишей С67В1 (Fj) до перещеплення клітин карциноми Льюїс.

еід5„

Рис. 1. Зміни ЛД50 вірусу А/РИ8/34 у різних поколіннях мишей ССз^, постійно утримуваних в 30-км зоні ЧАЕС.

Було показано, що у таких тварин спостерігається негативна модуляція більшості характеристик ефекторів протипухлинного імунітету. Іпдекси модуляції становили: для відносного вмісту Т-лімфоцитів - -6,3%, для показників проліферативної активності

нестимульованих Т-лімфоцитів - -35% та -37% для реакції Т-лімфоцитів на Коп А - -50,7%, для цитотоксичності ПК - -73%, для активності макрофагів - -37,5%. Позитивну модуляцію мав лише один показник -РТПХ. На цьому тлі слостерігали чітку тенденцію до збільшення частоти виникнення пухлин після введення клітин карциноми Льюїс. У контрольній групі частота пухлин - 69,2+9,0%, у опромінених тварин -85,7+9,0%; відносний ризик складав 0,92 і 1,14, відповідно; міра співвідношення відносних ризиків - 1,23. Латентний період у

опромінених тварин у порівнянні з контролем значно скорочувався: 23,6+2,7; 39,3+3,0 діб, відповідно (Р < 0,05). Лімфоцити, виділені в латентному періоді від опромінених донорів-носіїв клітин карциноми Льюїс мали значно меншу ефективність проти росту гомологічних пухлин у сингенних реципієнтів, ніж лімфоцити, виділені в латентному періоді від неопромінених донорів (рис. 2, А).

А

кількість пухлин

Б

кількість ггухлии

Рис. 2. Вплив лімфоцитів контрольних /1/ і опромінених /2/ донорів з пухлинами, індукованими клітинами ЬЬ, на ріст гомологічних пухлин у сингенних реципієнтів /З/.

А - використання лімфоцитів, вилучених із селезінки донорів - (5 тварин) на 8-у добу після перещеплення їм гомологічних пухлинних клітин. Б - використання лімфоцитів, вилучених із селезінок донорів-пухлиноносіїв (5 тварин) 1 і 2 груп на 40 добу після перещеплення.

Проте в подальшому розвиток пухлинного процесу в опромінених тварин дещо загальмовувався. На 40-у добу від початку досліду розміри первинних пухлин і загальний об'єм метастазів у легенях контрольних та опромінених тварин практично не відрізнялись. Кількість метастазів на мишу була меншою у опромінених пухлиноноеіїв. Тривалість життя з моменту реєстрації первинної пухлини становила в контрольній групі -34,5+2,0 діб, у дослідній групі (Г2) - 47,8±5,3 діб (Р < 0,1). Нами показано, що однією з причин гальмування прогресії пухлинного процесу в опромінених мишей є зменшення пухлиноасоційованої супресії.

Лімфоцити, виділені на 40-у добу пухлинного процесу від неопромінених пухлиноносіїв значно посилювали ріст гомологічних пухлинних клітин у сингенних реципієнтів. Стимулюючий ефект лімфоцитів, виділених у такий же час від опромінених тварин з пухлиною, суттєво менший (рис. 2, Б). Одержані результати узгоджуються з даними про порушення Т-супресорної ланки імунної системи при тривалій дії на організм радіоекологічних факторів аварії на ЧАЕС (З.Д.Савцова с соавт., 1991;

Н.Л. Бережная с соавт., 1993). Можливо також, що уповільнення росту й, особливо, метастазування пухлин у опромінених мишей пов'язані з гальмуванням селекції найбільш злоякісних клітин унаслідок пригнічення активності природних кілерів та макрофагів (Г.И. Дейчман, 1984). На сьогодні це припущення має суто гіпотетичний характер, але непрямо підтверджується результатами кореляційного аналізу. Між активністю ефекторів природної резистентності та тривалістю латентного періоду в обох групах визначено високу позитивну кореляцію: гкоптр —

0,71; гд(хлід = 0,87. При співставленні тих же імунологічних показників з тривалістю життя від моменту появи пухлини в контрольній групі кореляція практично відсутня (г = 0,1), а у дослідній групі стає від'ємною (г = -0,45).

ВИСНОВКИ

1. Постійне утримання в зоні відчуження ЧАЕС мишей різних ліній супроводжується численими змінами імунологічних показників у різних поколіннях тварин (Г0-Г4) опромінюваної популяції. Таким чином, імуномодуляція - типовий ефект іонізуючого опромінення довгоживучими радіонуклідами чорнобильського викиду.

2. Дія постійного опромінення відбивається на паренхімі й стромі

органів системи імунітету, на міграції, рециркуляції та проліферативній активності лімфоцитів, на ефекторних імунологічних реакціях та на імунорегуляторних механізмах. Спектр, напрямок та глибина змін імунологічних характеристик значною мірою залежать від лінії та покоління тварин. ‘

3. Ризик розвитку імунодефіциту в мишей СС57\У, лінійною особливістю яких є відносно низька активність тимусу та периферійної Т-

системи, в 2-3 рази більший, ніж в аналогічних поколіннях мишей лінії С57В1. Це є додатковим доказом значної ролі тимусу в реалізації імуномодулюючого ефекту малих доз радіації.

4. Порівняння поколінь опромінених мишей показує, що в обох лініях найбільш несприятливий стан імунної системи мають тварини Г2. У подальшому (Г3 - Г4) імунологічні показники поліпшуються, але повна адаптація до дії іонізуючого опромінення відсутня.

5. У всіх обстежених поколіннях постійно опромінюваних мишей ліній СС57\У та С57В1 зменшується стійкість до патогенного збудника -вірусу грипу. Водночас, опромінення протягом життя мишей лінії СВА (Р0) не змінювало стійкості до природно апатогенних для мишей вірусів -ентеровірусу ЕСНО-7 та вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЬУ).

6. Постійне опромінення мишей С57В1 призвело до порушення основних ланок протипухлинного імунітету, підвищення частоти та скорочення латентного періоду росту модельної пухлини - карциноми Льюїс. У той же час, формування пухлиноасоційованоі супресіі та подальший розвиток пухлинного процесу в опромінених тварин загальмовані. Це вказує на можливість двоїстої дії постійного опромінення в малих дозах на ріст в організмі злоякісно трансформованих клітин.

7. Встановлена наявність сильного оберненого кореляційного

зв'язку /А *= 0,77+0,10/ між узагальнюючим експериментальним

показником повноцінності імунної системи - ЛДи, патогенного вірусу в кожній групі опромінених тварин та розрахунковими коефіцієнтами ризику некомпенсованого порушення імунологічної реактивності. Це дозволяє припустити, що використана нами методика розрахунку ризиків може бути адекватно застосована для уточненого прогнозу розвитку імунодефіцитпих станів при тривалому опроміненні в малих дозах.

Матеріали дисертації викладеш в таких публікаціях:

1. Савцова З.Д., Ковбасюк С.А., Юдина О.Ю., Зарицкая М.Ю., Воейкова И.М., Индык В.М., Серкиз Я.И. Биологические эффекты у животных в связи с аварией на Чернобильской АЭС. Сообщение 9. Морфофункциональное изучение некоторых иммунокомпетентных органов // Радиобиогия.- 1991.- №5.- С. 679-686.

2. Савцова З.Д., Юдина О.Ю., Зарицкая М.Ю., Воейкова И.М. Орловский

А.А., Ковбасюк С.А., Индык В.М., Серкиз Я.И. Биологические эффекты у животных в связи с аварией на Чернобильской АЭС. Сообщение 10. Влияние постоянного воздействия малых доз радиации низкой интенсивности на кооперативные иммунные реакции мышей // Радиобиология.- 1991. - №5. - С. 687-693.

3. Бердинських Н.К., Савцова З.Д., Індик В.М., Зарицька М.Ю., Юдіна О.Ю., Воейкова І.М. Вплив церулоплазміну на деякі показники гуморального та клітинного імунітету у опромінених тварин // Доп. АН України,- 1993.- № 7. - С.150-153.

4. Savtsova Z.D., Yalkut S.I., Baraboy V.A., Zhukova V.M., Zir.chenko V.A., Yudina O.Yu., Sauer N.Y., Kovbasyuk S.A.,Voyejkova I.M. Influence of low molecular thymic factors on postradiation and chemically induced cytosupression in experiment // Experimental Oncology. -1995. -17, N2.- P.145-150.

5. Са£Цона З.Д., Сахаров Д.Ю., Ледницкиіі Г., Індик B.Ivî. Ковбасюк C.A., Воейкова I.M., Зарицька М.Ю., Орловський О.А., Серкіз Я.І. Експеринентальне вивчення ефективності використання біорезонансної ЕМП-терапії для корекції імунологічних зрушень, спричинених дією умов зони аварії на ЧАЕС // Укр. Радіологічний Журнал.- 1995.- т. З, вип. 2. - С. 143-146.

6. Savtsova Z.D., Voyejkova. І.М., Sauer N.V., Zaritskaya M.Yu., Kovbasyuk S.A., Yudina O.Yu., Indyk V.M., Serkiz Ya.I. Immunologically mediated effect of long-living’ radionuclides from a break-down ejection of the Ch.A.P.S. on experimantal tumor process // Experimental Oncology. - 1996. - v. 18, N 2. - P. 132-138.

7. Савцова З.Д., Индык B.M., Ковбасюк C.A., Юдина О.Ю., Зарицкая М.Ю., Воейкова И.М., Серкиз Я.И. Иммунная реактивность лабораторных животных и их потомков, постоянно находящихся под воздействием низких уровней радиации / Радиобиологические последствия аварии на Чернобильской АЭС. Всесоюзная конф., Минск, 30 октября - 1 ноября 1991 г., Минск, 1991.- С. 122.

8. Савцова З.Д., Индык В.М., Юдина О.Ю., Зарицкая М.Ю., Воейкова

И.М., Серкиз Я.И., Ковбасюк С.А. Характеристики

иммунокомпетентных органов разных поколений мышей при постоянном воздействии низких уровней радиации / Чернобыль 92. т.

IV, ч. III. Радиобиологические аспекты последствий аварии. Доклады 3-го Всес. научно-технического совещания по итогам ликвидации аварии на ЧАЭС. -1992. - т. IV, ч. III. - С. 357-364.

9. Савцова З.Д., Индык В.М., Ковбасюк С.А,, Воейкова И.М., Юдина О.Ю., Зарицкая М.Ю. Изменения в иммунном статусе линейных мышей, постоянно находящихся в условиях внешнего и внутреннего воздействия радиации низких интенсивностей / Радиобиологический съезд, Киев, 20-25 сентября 1993 г. Пушино, 1993. ч.ІІІ. - С. 879.

10. Savtsova Z.D., Kovbasyuk S.A., Yudina O.Yu., Zaritskaya M.Yu., Voyejkova I.М., Serkiz Ya.I. Some immunological and physiological parameters in generations of experimental animals which were constantly kept in the 30 kilometers zone of Chernobyl accident / Medical consequences of Chernobyl Accident. Proceedings of the Koliska foundation. Budapest, Hungary.- 1993.-Nl.-P. 17-18.

11. Savtsova Z.D., Voyejkova I.M., Sauer N.V., Zaritskaya M.Yu., Indyk

v .ivi. xiic Ciltiui ui uuuatauu шьсиїаі u.iiu сльсіаш luw-iin/cnoiu}'

irradiation on antitumor resistance of experimental animals / 2nd International Conference "Radiobiological consequences of nuclear accidients" Moskow, 1994. - Part 2. -P. 232.

12. Савцова З.Д., Купраш Л.П., Пантелеймонова Т.Н., Воейкова И.М., Максюк Т.В., Шарабура Л.Б., Щербина Е.В., Лабунец И.Ф., Индык

В.М., Серкиз Я.И., Бутенко Г.М. Радиопротекторное действие препарата "Фламикар"/ "Пострадіаційні засоби та їх застосування у зв'язку з аварією на ЧАЕС". Матеріали симпозіуму. Київ, 28-29 вересня 1995 р. Київ, 19956. - С. 55-56.

13. Савцова З.Д., Воейкова І.М., Щербіна О.В, Індик В.М., Серкіз Я. І. Дискретні зміни імунного гомеостазу в популяції експериментальних тварин, що утримувались в 1989-1995 р.р, в 30-км зоні ЧАЕС / Чернобиль 1996 / V Международная н/т конференция "Итоги 10 лет работ по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС". Зеленый Мыс, 1996,- С. 143.

14. Savtsova Z.D., Serkiz Ya.I., Indyk V.M., Danko I.М., Zaritskaya M.Yu., Moiseyenko K.I., Nikitina I.Yu., Shcherbina O.V., Lipskaya A.I., Voyejkova I.M. Effect of radioecological conditions of the Chernobyl A. P. S. zone on an organizm assessed in generations of permanently irradiated animals / International Conference "One Decade after

Chernobyl: Summing up the conséquences of the accident. Austria, 8-12 April 1996. European Commission International Atomic Energy Agency World Health Organization. Vienna. Austria Center. - 1996. - P. 563-564.

АННОТАЦИЯ

Воейкова И.М. Влияние постоянного облучения в Чернобыльской зоне отчуждения на иммунную систему экспериментальных животных и их потомков (рукопись).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.08 - радиобиология, Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины, Киев, 1997.

Защищается диссертационная работа, основные положения которой изложены в 14 научных публикациях, посвященных изучению влияния постоянного облучения в Чернобыльськой зоне отчуждения на иммунную систему экспериментальных животных и их потомков.

Проведено комплексное изучение системы иммунитета линейных мышей разных поколений (F0 - F4), постоянно содержащихся в зоне отчуждения ЧАЭС и на основе анализа 23 параметров рассчитаны риски нарушения имунного статуса. Установлено, что спектр, направленность и выраженность иммунологических изменений в значительной мере зависят от исходных (линейных) особенностей иммунной системы. В то же время, независимо от линейной принадлежности, наибольшие изменения выявлены у животных поколения F2. В дальнейшем (F3 - F4) иммунологические показатели более сбалансированы, однако полная компенсация отсутствует. Установлено, что во всех обследованных поколениях облученных животных существенно повышена чувтсвительность к патогенному вирусу (вирус гриппа A/PR8/34), но не нарушена резистентность к вирусам, апатогенным для мышей (ЕСНО-7, BLV).

Выявлено неоднозначное изменение противоопухолевой резистентности постоянно облучаемых животных, которое проявилось в увеличении частоты перевиваемости опухолевых клеток (карцинома Льюис) и сокращении латентного периода, с одной стороны, и замедлении метастазирова-ния, с другой. Одним из механизмов последного феномена является снижение развития у облученных мышей опухоле-ассоциированной супресии.

SUMMARY

Voyejkova, I.M. Influence of permanent irradiation in the Chernobyl zone of alienation on the immune system of experimental animals and their progeny.

The Doctor in Biology thesis, specialization 03.00.08 - Radiobiology, R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology, National Academy of Sceince of Ukraine, Kyiv, 1997.

A dissertation thesis is defended, which is based on 14 scintific publications devoted to investigation of the effect of permanent irradiation in the Chernobyl A.P.P. alienation zone on the immune system of experimental animals and their progeny.

A complex investigation was carried out to study the system of immunity in different generations of inbred mice (Fn-F,) that have been constantly kept in the Ch.A.P.P. alienation zone. Based on the analysis of twenty three parameters, the risks of deteriorations in the immune status were computated. It is shown that the range, dirtection, and degree of manifestation of immunologocal alterations depend upon the initial (strain-related) peculiarities of the immune system. At the same time, regardless of the strain, the most significant shifts were revealed in the F2 of irradiated animals. Later on (in F3 and F4 generations) the immunological indices were in better balance; however, the complete compensation was lacking. It was established that all the generations of irradatied animals studied show an increase in the susceptibility to a pathogenic virus (influenza virus A/PRg/34), but remain resistant to the viruses that are apathogenic in mice (ECHO-7, BLV).

Ambigous changes were revealed in the anti-tumor resistence of permanently irradiated animals. This ambigousity manifested itself in the increase in the rate of tumors developing following introduction of tumor cells (Lewis carcinoma) and the decrease in the latent period, on the one hand, and the retardation of metastases development, on the other hand. One mechanism of the latter phenomenon is a decrease in the development of tumor-associated supression that is characteristic of irradiated animals.

Клюлйві слоаа; зона відчуження ЧАЕС, постійне низькоінтенсивне опромінення, експериментальні тварини, різні покоління, імунна система.