Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Украинская диаспора Мараморощины (этногеографическое исследование)

ВАК РФ 11.00.02, Экономическая, социальная и политическая география

Автореферат диссертации по теме "Украинская диаспора Мараморощины (этногеографическое исследование)"

Львівський національний університет імені Івана Франка

О

о_

со 1™ І

І

КУРЕЛЯК ВАСІЛЕ ІВАНОВИЧ

УДК 911.3:3 ] 2+(498.41 =83)

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА МАРАМОРОЩИІІИ (ЕТНОГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Автореферат дисертації на здобуття паукового ступеня кандидата географічних наук

Львів — 2000

Дисертацією є рукопис. '

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки У країни.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Заставшій Федір Дмитрович,

завідувач кафедри географії України Львівсього національного університету імені Івана Франка

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Писаренко Світлана Марківна,

кафедра міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка;

кандидат географічних наук, доцент Пушкар Іван Миколайович, завідувач кафедри економічної та соціальної географії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володим нра Гнагіока. .

Провідна установа: Чернівецький державний університет імені Юрія Федькович кафедра географії та картографії України, Міністерство освіт науки України, м.Чернівці.

Захист відбудеться 31 березня 2000 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. вул. II.Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського иаціона; університету імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “23“ лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат географічних наук

Актуальність теми. Румунія, обравши демократичний лад, у якому пріоритет-ми є права людини, свобода слова, ринкові відносини в економічній діяльност і, вільний ізнобічний розвиток національних меншин, прагне ііггефуватися до Європейського юзу. На особливу увагу заслуговує вивчення українського населення Мараморощини, : історично сформувалося на міжетнічному румунсько-українському порубіжжі.

Мараморощіша - це історико-географічна область, розташована на нограїшччі зх держав - України та Румунії. Вона займає північно-західну частину Східних мупських Карпат. Ії площа становить 10,3 тис. км2, з яких 57,3% знаходиться на мігорії України і 42,7% на території Румунії (Румунська Марамороїцина).

У 1919 р. Мараморощіша була поділена по річці Тисі без урахування гічної цілісності. Отже, до складу Румунської Мараморощини увійшло 14 мінських поселень, які утворюють у межах сучасного повіту Марамуреш заїнську етнічну територію у вигляді прикордонної смуги, де в національній )уктурі населення , більшість (понад 88%) українці.

Чисельність української діаспори Румунії, за даними останнього перепису :елення 1992 р., становила 66833 особи. Вона посідала и'яіе місце в національному іаді населення. Одним із репрезентативних районів поширення українців є іраморощина (повіт Марамуреш), де проживає 55,3% від загальної кількості заїнців, другим районом є Південна Буковина (повіт Сучава) - 16%. У Дубруджі, патах та інших поселеннях проживає решта українського населення.

Етнічна ізоляція українців Мараморощини за останні 80 років позначилася їхніх етнокультурних особливостях. Незважаючи на природні асиміляційні зцеси, українська спільнота Мараморощини виявила патріотизм та стійкість у реженні етнічної належності, мови і культурної спадщини.

За етнографічними ознаками більшість марамороських українців належать до іулів займаючи гуцульську етнографічну територію у Румунії. Примітним для іулі» Мараморощини є традиційний спосіб господарської діяльності, дисперсний іактер розселення, прив’язаність до гірських ландшафтів.

Вагомий науковий внесок у дослідженій українців Мараморощини зробили мінські вчені С.Томашівський, С.Рудницький, В.Кубійопич, І.Панькевич. Вони зай-шся проблемами заселення цієї території, етнокультурною спадщиною та окреслили іаїиські етнічні межі. Серед румунських вчених, які досліджували територію Мара-зоїцини виділяються: І.Мігалі (І.МІЬаІІ), А.Філіпашку (АРіІіравси), Р.ГІопа (К.Рора).

За останні 60 років не проводилися комплексні етногеографічні :лідження українців повіту Марамуреш, майже не вивчалася їхня иторіальна організація та специфіка життєдіяльності.

Вивчення особливостей заселення та характер розселення, аналіз одемогеографічних аспектів, соціальної структури та етнокультурних рис іаїнціп у Марамороському краї є актуальним, оскільки отримані результати куть прислужитися розв'язанню багатьох етнокультурних і економічних проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Робота є складове частиною наукової тематики з питань досліджень української діаспори кафед географії України Львівського національного університету імені Івана Франка.

Об'єктом дослідження у дисертаційній роботі є українське населення зарубіжній Мараморощині.

Предмет дослідження - геопросторовий розвиток та соціально-економів особливості формування етнічної меншини.

Мета і завдання дослідження. Мета полягала в теоретичному обіу туванні принципів формування і територіальної організації етнічної меншій визначенні основних напрямів збереження її національної самобутності.

Виходячи з цього, були поставлені такі завдання:

- обгрунтувати концептуальні та методичні підходи вивчення етнічної меншш

- з’ясувати історико-географічні та соціально-політичні особливості заселення українців у повіті Марамуреш;

- уточнити українсько-румунську етнічну межу у Марамороському регіоі

- дослідити соціальні та етнодемогеографічні особливості розвит етнічної меншини, виявити основні тенденції та зміни у часі і просторі;

- вивчити топоніміку у межах українських населених пунктів;

- визначити екістичні особливості українського населення

- провести етногеографічне районування української етнічної території;

- з’ясувати тенденції і перспективи розвитку української спільноти тг роль у збереженні самобутності й ідентичності.

Наукова новизна. Дисертаційна робота є першим в Укра етногеографічним дослідженням української діаспори Мараморощини (Румунія), ній обірунтовуються теоретичні та методологічні основи вивчення геогра зарубіжних українців; з'ясовуються найістотніші історичні факти, що засвідчук автохтонність українців у регіоні; обгрунтовуються власні методи визначеі етнічних та етнографічних меж у регіоні; виявляються та класифіковуюті українські топоніми, які мають історичну, лінгвіністичну та культурну ціннІс досліджується територіальна організація українського населення та взаємовідносі: з іншими народами; вперше проводиться етногеографічне районування етніч території; окреслюються конкретні шляхи національно-культурного відродження.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати та вс новлені наукові факти можуть бути застосовані у визначенні перспектив соціаль: економічного розвитку етнічної меншини та її взаємовідносин з іншими народам межах Карпатського Єврорегіону. Узагальнені дані можуть бути використані в оі: ці соціально-економічного розвитку транскордонної румунсько-української тери рії на регіональному та локальному рівнях, а також у налагодженні міжрегіоналм економічних, екологічних, торгівельних та культурних зв'язків. Результ; дослідження мають практичне значення для започаткування та створеї

з

іатерального Марамороського біосферного заповідника. Методика проведення та )чнеішя етнічних меж може бути впровадженна для комплексного гогеографічного дослідження інших зарубіжних етнічних територій. Зроблені :новки і узагальнення мають наукове, прикладне і пізнавальне значення не тільки і українців Мараморощиии, а й для всієї української спільноти у Румунії.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження товідались і обговорювалися на міжнародній і науково-практичній конференції: зрпатський регіон і проблеми сталого розвитку" (Рахів, 1998), а також на наукових іференціях географічного факультету Львівського державного університету (1996-)1 рр.), на VI світовому зїзді Української світової спілки професійних вчителів країнська мова - ідентичність і душа українського народу" (Київ, 1999).

Публікації. За темою дисертації автор опублікував шість наукових праць них п'ять статей та одні тези) загальним обсягом 2,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація, викладена на 150 сторінках линопису, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної ератури (160 джерел) та додатків. Робота вюпочає 11 таблиць та 23 рисунків.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи етногеогра-іного дослідження автохтоного українського населення за межами України” іначено основні концептуальні основи формування та розвитку етнічної шпши. На сучасному етапі головним завданням етногеографічної науки є )чення розселення етносів, етнічних спільнот та їхніх взаємовідносин з іншими юдами під впливом історичних, політичних, економічних, соціальних і іігійних чинників у межах держави чи окремих територій.

Етногеографічне дослідження українців Мараморощиии охоплює низку >блем, пов’язаних з їх розселенням, динамікою чисельності, демовідтворенням, (іальним складом та взаємовідносинами з іншими народами. Ці питання є ювоіо для всебічного вивчення проблем геопросторового розвитку етнічної шшни повіту та її територіальної організації. Українська етнічна група елення розглядається як етнічна меншина повіту; складова частина іаїнського етносу; громадяни Румунії.

У дослідженні розкриваються найактуальніші аспекти та особливості аїнського населення повіту та аналізуються його взаємовідносини з румунами горцями, які проживають у регіоні.

Заселення Мараморощиии здійснювалося поступовими колонізаційними лями з боку як румунів, так і українців. Тому стосовно цієї території не можна нити питання про первинність чи автохтонність певного етносу.

У складі Марамороського повіту Румунії українці опинилися після валих військових та складних політико-дипломатичних подій.

Демократизація румунського суспільства та перехід до ринкової економі є одним із важливих сучасних чинників формування та розвитку румунське народу в цілому та української меншини зокрема. Створені в Румунії політиі правові та соціально-економічні умови позитивно впливають на самовизначеп всіх етнічних меншин, на взаєморозуміння між народами, їх мирне співіснуваг та етнокультурний розвиток. На особливу увагу заслуговує українсьі румунський договір про добросусідство та співпрацю між Україною та Румуні* Цей акт сприятиме їх входженню до Європейського Союзу, де ос новин принципами є мир, взаєморозуміння, права національних меншин, свобода слс безпека та партнерство. У цьому договорі розглядалися основні проблеми розви української меншини у Румунії і румунської в Україні.

Після укладення двостороннього договору 14 листопада 1997 р. б' підписані міжрегіональні договори між представниками різних установ неурядових організацій повіту Марамуреш в Румунії та Рахівського райї Закарпатської області України. Міжрегіональні договори стосуються питань охорс навколишнього середовища, зокрема, застосування єдиної системи моніторинг сфері гідрології (проведення гідротехнічних робіт уздовж берегів річки 'Гін створення міждержавного біосферного заповідника у Марамороських горах. В< також передбачають зміцнення взаємовідносин місцевого населення регіону у сі] культури, освіти, економіки та торгівлі (Куреляк, 1999).

Нині Мараморощина є особливою територією у Румунські державі, створені умови для розвитку та взаєморозуміння національних меншин.

При проведенні етногеографічиого дослідження застосовувались загг нонаукові та конкретні методи. Була розроблена методика виявлення та виділеї етнічної території за межами України, яка передбачає реалізацію' таких підході

1. Демографічно-статистичний підхід. Один із надійних прийомії дослідженні української етнічної території краю, що грунтується на даі румунських переписів населення (1930, 1956, 1966, 1977,1992 рр.). Щоб з'ясув належність цієї території українському етносу був проведений аналіз структ національного складу населення. Якщо представники однієї національності, проживають на певній території, становлять понад 50%, то цю терито правомірно можна вважати етнічною.

2. Історичний підхід. Містить найістотніші відомості про історію заселе території, розкриває історико-політичну та соціально-економічну спецій] краю. До української етнічної території були віднесені землі, де у минулом; продовж тривалого історичного періоду і на сьогоднішний день прожі українське населення. Цей підхід дав змогу встановити, що українці є корін населенням регіону.

3. Топонімічний підхід. Один із провідних прийомів у визначенні українс етнічної території - дослідження топоніміки, що розкриває дуже важливі істор

)графічні факти заселення українців у регіоні. 1 Іазви місцевостей - це пам'ятки мови, гіьтурн наших предків, які оселилися тут ще у ХІУ-ХУ ст.

Визначення території поширення українців у регіоні спиралося на українську тоніміку. У межах української етнічної території було зібрано З00 топонімів, із них ^більше - українських. В українських географічних назвах віддзеркалилися особливості ви та культури того періоду, коли ці назви вперше з’явилися в цьому краї.

4. Екістичний підхід. Компактне розселення та проживання українців у іраморощині має вагоме значення у віднесені цієї території до етнічної. У межах іічної території утворюються внутрішньорегіональні етнокультурні зв'язки, а зиторія виступає як провідний чинник самобутності українців у регіоні.

Проведення етнічних меж у Мараморощині є одним із складних завдань ного дослідження, яке охоплює всі прийоми, що стосуються визначення нічної території, і грунтується па: попередніх етногеографічннх дослідженнях раїнських вчених; кадастрових матеріалах та існуючих адміністративних межах часних українських населеиих пунктів повіту Марамуреш.

Обгрунтована та запроваджена власна методика етногеографічного дослідження раїнського населення Мараморощини, яка базується на таких підходах:

1. Етносоціологічне опитування, яке дає змогу визначити етнографічну мосвідомість населення всіх українських сільських населених пунктів іраморощини, з’ясувати низку проблем української мови, культури та інших [іографічних елементів.

2. Географічний підхід має пряме підношення до формування типів та форм зселетія у регіоні і відіграє важливу роль у визначенні етнографічних від-ішостей серед українців Мараморощини. Визначальною ознакою для гуцулів є розміщення в гірських районах Карпат, де поширений розсіяний тип поселень, ггисяни (долинянн) на відміну від гуцулів живуть переважно у долинах річок та горбистих місцевостях. Ці ознаки мають важливе значення для проведення (югеографічного районування.

3. Не менш важливим методом у визначенні етнографічних відмінностей є аліз способу життя (господарювання, одяг, мова, звичаї, традиції-).

Всі ці підходи дають змогу визначити етнографічні відмінності серед раїнського населення повіт у Марамуреш та провести етнографічні межі.

У другому розділі “Передумови формування регіону Мараморощини” обливу увагу надається аналізу факторів, що впливають на формування та збиток етнічної спільноти у зарубіжжі.

Гсторико-географічні, соціально-політичні та природно-ресурсні фактори ли передумовою заселення українців у Мараморощині, що відбувалося майже ночасними колонізаційними хвилями як з боку українців, так і з боку румунів.

Історико-географічний фактор відтворює хронологію змін ' стосовно :елепня Мараморощини за міграційними хвилями.

Першим етапом заселення даної території був період від найдавніших часів новітньої епохи, в якому серед перших поселенців були скіфи (VII ст. до н.е.), келі (IV ст. до н.е.), гето-даки (III ст. до н.е.), а наприкінці III ст. до н.е. через цю територ проходило багато міграційних народів, представлених готами, візготами, гунами та і

Другий етап (У-Х ст. н.е.) відзначився міграціями слов'ян у У-УИ ст. угорців у IX ст. Найдавнішими слов'янськими племенами, яких вважають предків українців Мараморощини, є білі хорвати.

Найбільш насичений історичними подіями - третій етап заселен Мараморощини, що охоплює Х-ХУ ст. Історики України, Румунії, Угорщи спираються на факти саме цього періоду стосовно заселення Мараморощини.

Четвертий етап заселення характерний для XV-XX ст. Як відомо, масої переселень упродовж цього часу вже не відбувалося. Українці продовжувг емігрувати у Марамороїцину невеликими групами, перепоною чому ст; запровадження державних кордонів між державами в Українських Карпатах.

Соціально-політичний чинник здійснює вплив на етнічну структ) населення регіону та на зміну державних кордонів. Події після Першої світо війни відобразилися на перерозподілі Підкарпатської Русі. Мараморощина, угодою між урядом Чехословаччини та Румунії, була поділена на дві частини річці Тисі. Південна частина заселена переважно румунами, була приєднана Румунії, а північна - до Чехословаччини.

Українська етнічна територія Мараморощини входить до складу пои Марамуреш (Румунія). Основна її частина - 90,6% усієї етнічної території (738,8 кг міститься у північно-східному регіоні повіту, а в північно-західному - лише комі Ремеці (9,4%). Географічне положення та природні умови відіграли суттєву рол консолідації української спільноти, що послаблює асиміляційні процеси.

Упродовж історичного періоду українсько-румунська етнічна межа зазнав, змін, серед яких найгиповішими були економічні та політичні. Дослідження автор українсько-румунської етнічної межі базувалося на врахуванні таких аспектів:

- розташування українських та румунських поселень по обидва боки рі1 Тиси і становлення державного кордону по ній у 1919 р. призвело роздріблення етнічної цілісності української і румунської етнічної території;

- проведення державного кордону по етнічних межах невигідне, з економіч позиції, для обох держав, оскільки б виникла транспортна комунікаційна проблем гірських частинах Карпат, а деякі українські та румунські поселення опинилися б в ізоляи

Природно-ресурсний фактор є одним із тих, який найбільшою мір впливає на розселення населення і його розвиток. Він створює середовище ; життя людей, впливаючи на господарську діяльність. Майже 75% плс української етнічної території міститься в гірській частині Мараморосью масиву. Характерною рисою цієї території є наявність у верхів’ях хвойних ліі гірських полонин, які вміло використовуються з найдавніших часів. Решта 2

нічної території зайнята горбистою місцевістю, малими дипресіями, заплавами, північно-східній частині у формі амфітеатру розташований гірський масив аркиу. Висота гір зменшується від 1700 м до 700-800 м у бік Марамороської шювини.

Для української етнічної території Мараморощини характерна ;значна кількість мінеральних та енергетичних ресурсів. Найбільше зиродне багатство у межах цієї території - лісові та земельні ресурси. Ллє в рських українських комунах спостерігається низький рівень забезпечення іселення орними землями, що, безумовно, визначає особливості розвитку льського господарства, яке як і лісове господарство є традиційною галуззю сраїнського населення. В українських поселеннях Мараморощини була ззвинена незначна кількість промислових підприємств, які після сформувань припинили своє існування. В сучасних умовах у регіоні постала зоблема зайнятості населення. Упродовж 1997-1998 рр. безробіття серед сраїнського населення набуло значного розмаху, особливо в гірьських зселених пунктах.

У третьому розділі “Соціальна структура українського населення [араморощини” розкриваються етнодемогеографічній особливості етнічних сраїнців, національний, мовний, релігійний та соціальний склад населення, а ікож з’ясовуються тенденції та перспективи розвитку українців у регіоні.

Загальна кількість населення в українських поселеннях Мараморощини за атистичними даними у 1930-1995 рр. зросла на 15222 особи. Повільне юстання чисельності населення у межах української етнічної території зяснгоється подіями Другої світової війни, політичними, соціальними та :ономічними негараздами (рис. 1).

Природний приріст населення українських сіл краю у 1991-1994 рр. зв тенденцію до зменшення. У' 1994 р. він становив 10%о, в той час як зиродний приріст усього населення повіту Марамуреш був значно нижчий -

2%о.

В українських населених пунктах краю чітко простежуються територіальні дмінності динаміки відтворення населення. У гірських комунах (Поєніле де суб унте, Репедя, Рускова та Бістра) спостерігаються високі коефіцієнти іроджуваності і низькі показники смертності. У горбистих приміських селах іаю - Бочікою Маре, Ропа де Сус та Ремеці - показники природного приросту :високі.

За мотивацією на цій території найпоширенішими є економічні та соціальні грації. Українці населяють ізольовану, віддалену від промислового центру гірську стану Марамороських Карпат. Вони перебувають у постійній економічній скруті езначні доходи на душу населення), яка, безумовно, впливає на міграційні процеси, зйбільшого поширення маятникові міграції набули в приміських зонах міст

осіб 40000 35000 30000 25000 20000

1930 1940 1950 1960 1970 1980 1990 2000

рік

Рис. І. Динаміка чисельності населення українських поселень повіту Марамуреш у 1930-1995 рр.

Сігету Мармацієй та Вішеу де Сус. Серед українців поширені також сезонні мігра пов’язані з сільським господарством, лісівництвом та будівництвом.

Згідно статистичних даних 1991-1995 рр. для українців краю був від’ємі міграційний приріст, особливо у 1991-1992 рр., зумовлений економічними чинникаї За цей період з усіх українських сіл виїхало 3300, а прибуло 845 осіб. У поселені басейну річки Рускова спостерігається найбільша міграційна рухливість.

Українська етнічна територія заселена нерівномірно. Середня густі населення в українських селах за даними останнього перепису населення у 1992 становила 51 особу на 1 км2 і є меншою, ніж у повіті в цілому (86,6 осіб на 1 км2) співвідношенні чоловіків та жінок помітні відмінності в цих .селах. Спільн особливістю всіх українців Мараморощини є чисельне переважання осіб чолові статі над жіночою. В середньому у 1992 р. на 1000 чоловіків припадало 938 жін Вікова структура українського населення характеризується високими показника допрацездатного віку (42,3%). Найчисельнішою є група працездатного населеї (46,4% від усього населення). Група населення у віці, старшому ніж працездатн найменша і становила у 1992 р. 11,3%. Демографічне навантаження населеї українських сіл працездатного віку має важливе значення для економічного соціального добробуту населення. У середньому на 1000 осіб працездатного в припадає 1156 осіб непрацездатного. Етнічні українці повіту Марамур характеризуються прогресивним типом статево-вікової структури.

Українці Мараморощини є автохтонними і становлять більшість на св етнічних землях. За останні 62 роки національна структура населення зазн значних змін (рис.2). Заданими останього перепису населення 1992 р. в українсьі селах проживало 38403 особи, з яких 34142 особи (88,9%) - українці, 2913 (7,6 -румуни, 1209 (3,1%)-угорці, 101 (0,3%) - цигани та 38 осіб (0,1%) інших наці<

38403

39043

осіб

40000 35000 30000 2500020000'

150001000050000-

0-уК]

Рис. 2 Динаміка національної структури населення українських комун повіту Марамуреш у 1930-1992 рр.

іьностей. За 62 роки чисельність етнічних українців Мараморощини гіьшилася вдвічі, угорців зменшилася в 1,7 раза, повністю відсутні євреї. :»ого у повіті Марамуреш у 1992 р. проживало 36685 українців, з яких 93,1% - в >аїнських поселеннях, 6,4% - у містах повіту (Сігету Мармацієй, Вішеу де Сус, і Маре та Борша) і 0,5% у румунських селах.

Населені пункти долини річки Рускови та села комуни Бістра характеризуються івиїцою часткою українців, яка перевищує 90%. У комунах Бочікою Маре, Рона де : та Ремеці частка українського населення коливається у межах 63-87%.

Після демократичних реформ у Румунії за новими критеріями вивчається (іальна стратифікація населення. Нині у Румунії формується середній (іальний клас, це висококваліфіковані кадри - інженери, лікарі, директори, іеджери та ін. До вищого прошарку суспільства належать державні чиновники, 'ковці, діячі культури та ін. Українці представлені у цьому класі нечисленною >аїнською інтелігенцією.

Серед населення українських сіл Мараморощини виділяємо невелику частку іцездатного населеній (46,4%) від загальної чисельності (38403 особи). З усього іцездатного населення економічно активне становить 14696 осіб, або 82,5%.

На економічно активних 100 осіб 161 особа економічно неактивна. В 1992 р. груктурі зайнятості селяни становили найчисельніший прошарок, який налічував •7 осіб, тобто 46,9% від економічно активного населення. Робітники зайняті в (овному на державних підприємствах - 3724 особи (25,3%). Із них 71,7% зайнято в іеробній промисловості, 13,7%-у будівництві, 13,0% - у добувній промисловості, Уо - в інших галузях. У сфері послуг зайнято 27,8% (4075 осіб) від усього

економічно активного населення. Найбільше зайнятих у транспорті, освіті, торгів, державній службі, охороні здоров'я. Отже, це свідчить про низький рівень зайнятос в галузях сфери послуг та низький рівень соціальної інфраструктури ус українських сіл. Група осіб, які перебувають у пошуку першого робочого місця 1992 р. становила 48,2% від усіх зайнятих у сфері послуг.

В українських селах краю простежуються територіальні відмінності за і» тості населення. У приміській комуні Бочікою Маре фіксуємо найбільшу част зайнятих у переробній промисловості. У приміських комунах Рона де Сус та Реме спостерігається висока зайнятість також у переробній промисловості, хоча у комун переважає населення, зайняте у сільському господарстві.

Економічно неактивне населення у 1992 р. становило 23707 осіб (61,7% і загальної чисельності населення). Соціальна група учнів і студентів найбільш чи сель

- 7554 особи (31,8%). Друга за чисельністю є соціальна група утриманців іниші особами (26,5%), третя -домогосподарі (24,9%), пенсіонери (13,6%), інваліди (0,5і та інші (2,6%). У соціальній групі домогосподарів переважають жінки - 96,5%.

За рівнем освіти серед українців спостерігаються територіалі відмінності. В середньому в усіх українських населених пунктах краю на 10 осіб припадає 864 особи з освітою, решта - 136 осіб не мають освіти. Покази рівня вищої освіти серед населення в приміських селах у 1,5 раза вищий, ній гірських поселеннях.

Сімейна структура жителів в українських поселень Мараморощини - о;і із диференціюючих ознак соціальної стратифікації населення. Основою сімейній структурі в Румунії є сімейне господарство. Основні відомо наводяться за кількістю сімейних ядер. В усіх українських селах налічується 9С господарств, з яких 7930 (87,2%) - сімейні та 1167 (12,8%) - несімейні. Всього даними останнього перепису населення 1992 р. тут проживало 38016 осіб, з як 36658 (96,4%) були сімейними, 1358 (3,6%) - несімейними. Найбільшу часі (82,8%, відповідно 30328 осіб) становлять господарства, сформопапі з однієї сі (одного сімейного ядра), а решта - з двох і трьох. В українських сільськ населених пунктах помітна схожість у сімейно-господарській структурі.

Національна культура, мова безпосередньо стосуються проц< відродження національної свідомості українців Мараморощини. Серед етнічі українців краю збережені традиційні народні знання, звичаї, обряди, фолмап та інші види народної творчості. Загалом святкові обрядові цикли та сімеі обрядовість добре збережені в цьому краї і відрізняються від румунських угорських. Матеріальна культурна спадщина має давні традиції і найпоширенішим видом народного мистецтва. Національний одяг, який нос: жителі сіл долини річки Рускови, містить гуцульські та румунські мотиви і н дещо осучаснений. В інших поселеннях у свята українці одягають с національний одяг.

Рідна мова безпосередньо пов'язана з національною приналежністю і діграє важлипу роль у етнічній консолідації. Українці Марамороїцини вмовляють між собою закарпатськими діалектами. І.Панькевич відносив їх до шдавніших говірок краю. Кількість та питома вага осіб, які розмовляють сраїнського мовою, у різних українських поселеннях повіту різна. Так, у долині чки Рускови налічується найбільше осіб, які розмовляють українською мовою юнад 95,0%). Комуни Еістра та Рона де Сус посідають друге місце (87,0%) за їм показником; комуна Ремеці на третьому місці (78,7%); останнє місце посідає імуна Бочікою Маре (61,2%). Румунська мова найбільш поширена в комуні пчікою Маре (31,1 % від усієї кількості населення).

Українські топоніми в межах етнічної території створювалися українцями належать до давньоукраїнського періоду. Кожний топонім несе в собі :ографічну, історичну, мовну інформацію. Ми класифікували топоніми зібрані в лх українських селах Марамороїцини. Одноімениі топоніми Аршиця, Полонина, линка в селах долини річки Рускови свідчать про те, що вони були запроваджені фаїнцями, які оселилися тут ще в XIV ст. (В.Куреляк, 1999 ).

Зберегти етнокультурну та мовну спадщину українцям Мараморощинн іалося завдяки тому, що вони з повагою, шаною та гордістю ставилися до своїх ('льтурних надбань і виявили високу національну свідомість та надзвичайну гійкість, незважаючи на інтенсивні мовні впливи сусідних народів.

Основного вірою серед українців краю є православна. В окремих населених унктах, наприклад, у селі Бістра, частка православних христян перевищує 90,0%. На ;риторії українських сіл простежуються незначні відмінності щодо релігійного сладу порівняно з повітом Марамуреш. Серед українців в останні роки тостері гаються значні зміни у релігійні структурі. Так, провослані переходять до іеко-католицької церкви, п'ятидесятників та інших конфесій. Найбільшим гарантом фаїнського кульгурпого відродження є збереження української православної та зеко-католицької церков, а також створення української Єпархії для об'єднання всіх фаїнських церков Румунії (В.Куреляк, 1998).

У четвертому розділі “Основні напрямки удосконалення територіальної зганізації українського населення” з’ясовуються територіальні системи розселення звіту Марамуреш, характеризуються українські поселення за формою, кількістю зселення та функціями. Вперше здійснено етногеографічне районування фаїнської етнічної території Марамороїцини.

У процесі дослідження була з'ясована локальна (кущова) і регіональна істеми розселення у повіті Марамуреш. Українські комуни Рона де Сус, очікою Маре, Ремеці входять до кущової системи розселення міста Сігету Іармацієй, а решта комун - до кущової системи розселення міста Вішеу де Сус.

Українське населення проживає в основному у сільських поселеннях. Всього повіті налічується 15 населених пунктів, які утворюють сім комун. Питома вага

сільського населення повіту серед усіх українців становить 94,6%. У минулому вс українські села характеризувалися дисперсною забудовою. Велике значення дл розвитку українських поселень мали природно-географічний фактор та комунік; цінний зв'язок. Наприкінці XIX - початку XX ст. гуцульські поселення характері зувалися безсистемною розсіяною формою розселення. Такі поселення, як Русков; Лунка ла Тіса, Бочікою Маре та Тіса розміщені вздовж річкових долин. До поселен комбінованих форм розселень належать Рона де Сус, Кричунешті та Ремеці.

За нашими оцінками, сільське українське населення переживає важ» соціально-економічні негаразди, які з'явилися після проведення реформ у держг ві. Більшість населення орієнтується на створення традиційної індивідуальне господарки і раціонально використовує місцеві природні ресурси.

Вперше було проведено етногеографічне районування української етнічік території Мараморощини за національним складом та етнографічними групам (рис.З).

Етнографічна територія Гуцульщини простягається за межі державної кордону України на територію Румунії. Румунська Гуцульщина займає північн частину країни вздовж українсько-румунського кордону в повітах Марамуреш і Сучава. Етнографія українців маловідома. За останні 80 років відсутпісі контактів з Україною негативно позначилося на їхній самобутності та культурі.

Населені пункти долини річки Рускови та комуни Бістра ми відносимо і етнографічної групи гуцулів. Українці комун Бочікою Маре та Ремеці належать /: потисян (долинян), а жителі комуни Рона де Сус - до змішаних гуцульські потисянських українців. Територіально Гуцульщина у Марамороській частині Румун майже збігається з українськими етнічними землями, не охоплюючи Потисся.

Основною зоною розміщення гуцулів у Мараморощині є Вишівщш (територія між річками Васер, Вішеу і Тиса). У цьому субрайоні виділяються ді підзони: долина річки Рускова та нижня течія басейну річки Вішеу. Площа ці території становить 576,7 км2 (78,1%) від загальної площі української етнічні території. Тут проживає 25499 осіб (66,4% від загальної чисельності населені українських сіл). Територія Потисся становить 162,2 км2 (21,9%). Тут розміщеі дев'ять українських поселень, в яких у 1992 р. проживали 12904 особи (33,6% Внаслідок тривалої ізоляції та трансформації життєдіяльності гуцули і потисян поступово осучаснювалися в етнографічному аспекті. Нині перед ними стоп завдання відновити національно-культурну спадщину (В.Куреляк, 1998).

У 60-х роках, як відомо, диктаторським комуністичним режимом бул зачинені всі українські школи, що спричинилося до поступового гальмуваш розвитку українства. Однак нині робляться спроби надолужити втрачене. Перс українцями краю постало завдання відновити українські школи.

Збереження української культурної спадщини, зокрема гуцульської, -створення етнографічного українського музею є важливою необхідною умової

-потисян

-ГУЩ73В

- ГОІІУШВ ТА ПОТИСЯН

о

•УКРАІШЛ

-РУМУНИ . УГОРШ •ІНШІ

-ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН -МЕЖА ПОВІТУ

- МЕЖА ПОСЕЛЕНЬ

-УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКА ЕТНІЧНА МЕЖА

ШЛЯХИСПОЛУЧЕННЯ

------ - АВТОМОБІЛЬНІ

::::::: -ЗАЛІЗНИЧНІ

І. -БОЧІКОЮ МАРЕ РОНА ДЕ ЖОС

- САРАС.ГУ

-КИМСШУКГЛАТІСА

- ВАДУ ІЗЕЙ

- ОКНА іпугатаг

7. -РУСКОЗА

Р.іс 3. Етногеографічне районування української етнічної території Мараморошини

розвитку українства в регіоні. Постає проблема вивезення з краю давніх музейні експонатів, які потрапили за кордон або до приватних колекціонерів. Розв’язані цієї проблеми можливе лише за умови тісної співпраці свідомої українськ інтелігенції, спрямовуючи акгивні дії у створенні краєзнавчих музеїв у школах.

Стрижнем національно-культурного відродження українців є рівень їхньо національного самоусвідомлення. У час панування Австро-Угорщини національ культура зазнавала негативного впливу та утисків з боку влади. Це позначилося подальшому культурному розвиткові українців, національна культура яких у 20-5С роках занепала. Перше повоєнне десятиріччя - це початковий етап націонапьи культурного відродження. Наприкінці 50-х років цьому процесові було завда найбільшого удару, комуністична влада поступово знищувала корені українсм культури через закриття шкіл, зменшення українських видань та ін. Денаціоналізаі у час правління комуністичного режиму призвела до застою у сфері українсьі духовності. Лише свідомі українські письменники та священики у 1965-1990 | відстоювали рідну мову й культуру. Другий етап національно-культурне відродження пов'язаний із крахом комуністичної системи. Вже 1990 р. у Бухаро розпочав діяльність Союз Українців у Румунії, який спрямував зусилля реукраїнізацію. У 1996 р. був заснований Демократичний Союз Українців у Румуі Ці організації представляють інтереси та права українців у державі.

Зберігаючи українську ідентичність та самобутність, необхід безперервно формувати і розвивати національну культуру, шкільиицті організовувати культурні центри, товариства. Для втілення поставлених завда українська інтелігенція та існуючі громадські організації мали б активізува свою роботу у цій царині, використовуючи надані державою умови.

Висновки і рекомендації. Комплексне етногеографічне досліджен українського населення Мараморощини у Румунії дає змогу зробити т: висновки:

1. Українська етнічна меншина у зарубіжній Марамороїцині після Пери світової війни проживала у замкненому просторі, не маючи зме самовизначитися. Продовж останніх 80 років спостерігаються асиміляції процеси. Збереження українства на Мараморощині можливе лише демократичному суспільстві, де поважаються рівні права національн меншинств, а також існують реальні можливості проведення реукраїнізації кр через надання духовної та матерільної підтримки з боку України та Румунії.

2. Встановлення державного кордону в 1919 р. призвело до роздріблеї етнічної цілісності та ізоляції українського населення Мараморощини. Нині у сі гострою є проблема державних та етнічних кордонів, оскільки їх порушеї призводить до небажаного загострення міжнаціональних взаємин. Пріоритетним і бути недоторканість державних кордонів, налагодження добросусідських віднос національно-культурний розвиток та взаєморозуміння.

3. Повільне збільшення чисельності українського населення за останні 60 жів визначається соціальними, економічними та політичними факторами, учасний природний приріст в українських комунах позитивний і більш високий зрівняно з природним приростом населення у повіті Марамуреш в цілому. В той е час в українських селах спостерігається від'ємний міграційний приріст іселення. Серед українців поширеними є внутрішні та зовнішні міграції. Загальні приріст українського населення у 1991-1995 рр. набув як підємних, так і до-ітніх значень. Зменшення інтенсивності міграції населення потребує повітової і загальнодержавної уваги для розв’язання соціально-економічних проблем.

4. За національним складом у межах української етнічної території краю сраїнці становлять більшість (88,9%). У роки комуністичного правління штучно інижувалася кількість українського населення. У майбутньому їх чисельність юстатиме за рахунок природного приросту та етнічної самоідентифікації.

5. В умовах демократизації суспільного житгя та розвитку ринкових дносин важливу роль відіграють процеси реформування економіки па макро- та ікрорівнях, які вплинули на соціальні та фінансові проблеми. У гірських фаїнських комунах дуже загострюється проблема безробіття. Розв'язання цієї іжлнвої для суспільства проблеми полягає в зниженні кількості безробітних за іхунок формування приватного сектора в існуючих галузях господарства, а ікож стимулювання державою створення нових робочих місць. Частково юблему безробіття можна розв'язати, розвиваючи традиційні промисли та зиватизуючи господарські об'єкти і лісові площі.

6. Упродовж ХІУ-ХХ ст. територія, де проживають українці, зазнавала зноманітних культурних та мовних впливів, що своєрідно позначилося на шоніміці. Зібрані та досліджені географічні назви дають підставу верджувати, іцо більшість із них мають українське походження та тлумачення,

і останнє століття з різних причин поодинокі українські топоніми були іадярнзовані та зрумунізовані. Українське населення Марамороського краю іявило патріотизм, стійкість у справі збереження національної топоніміки як тюкультурної цінності.

7. У сфері релігійного життя важливою проблемою є пошук іаєморозуміння між різними конфесіями в українських поселеннях. Ворожнеча іж ними може призвести до національного розколу в українському середовищі, е завдало б великої шкоди справі згуртування української діаспори.

8. У межах української етнічної території компактно розселені дві нографічні групи українців - гуцули та долиняии (потисяни). Найбільш іавдоподібним чинником, який вплинув на формування етнографічних дміиностей у межах цієї території, був історичний фактор її заселення. Українці :реселялися сюди з різних місцевостей України та в різні періоди. Вони жносили з собою українські народні звичаї, побут, одяг, мову, спосіб життя та

господарювання. Па сьогоднішній день характерним є процес нівелюпаїп традиційно-побутової культури. Для збереження самобутності етнографічні груп необхідно відновити втрачену національно-культурну спадщину, приділи увагу культурно-просвітницькій роботі серед молодого покоління, а такс відродити в сучасних економічних умовах традиційні форми господарювання.

9. Упродовж останього століття українська національна культура, мов освіта зазнавали з різних причин негативні впливи, що суггсво відобразилося і подальшому їх розвитку. Збереження української ідентичності у регіо залежатимн, насамперед, від рівня національної свідомості населення, освіти, іакож від політико-гіравових норм та соціально-економічних умов у державі.

ІІа підставі комплексного етногеографічного дослідження українсі.к діаспори Марамороїцини розроблені такі рекомендації:

1. З метою інтеграції до Карпатського Єврорегіону поліпшити локалі.і румунсько-українську співпрацю у галузі виробництва, освіти, культури.

2. Започаткувати білатеральний Марамороський біосферний заповідник.

3. Прискорити процеси розвитку агро- та екотурпзму серед українсі.к етнічної меншини повіту за рахунок реформування економіки та диверспфікаї трудової діяльності.

4. З виховною та просвітницькою метою створити українські культурний центр, а також етнографічний музей у місті Сігету Мармацієй.

5. Активізувати громадську роботу серед українського населсн Марамороїцини з метою якомога повнішого і швидшого розв'язання назріл національно-культурних, соціальних, релігійних проблем українців у повіті.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Куреляк В. Територіальні відмінності у релігійнііі структурі населення укра' ськнх сіл Марамороїцини // Вісн. Львів, у-ту. Сер. географ. - 1998. - Вин.22. - С. 77-83.

2. Куреляк В. Роль українсько-румунських міждержавних відносин економічному та національно-культурному розвитку українців Мараморощшп Вісн. Льпів. у-ту. Сер. географ. - 1999. - Вип.24. - С. 29-32.

3. Куреляк В. Історико-географічні передумови заселення українців повіті Марамуреш (Румунія) // Вісн. Волин. у-ту. - 1999. - Вип.9. - С. 135-140.

4. Куреляк В. Гуцули Марамороїцини етногеографічні проблеми // Ві< Львів, у-ту. Сер.географ. - 1998. - Вип.22. - С. 41-48.

5. Куреляк В. Топоніми українських поселень повіту Марамуреш у Руму // Географія і сучасність. Збірник наук, праць Національного педагогічні університету імені М.П.Драгоманова - Київ. - 1999. - Вигі.2 - С. 174-179.

6. Куреляк В. Сталий розвиток національних мешшш Румупсь Марамороїцини // Матеріали міжн. наук.-практ. конф., присвяченої 30-річ Карпатського біосферного заповідника. - Рахів. - Т.1. - 1998. - С. 174-177.

Куреляк В. Українська діаспора Мараморощипи (етногеографічне ^слідження). - Рукопис.

Дисертація па здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за іеціальніспо 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Львівський пціональпий університет імені Іпана Франка, Львів, 1999.

У дисертації досліджується етнічне українське населення Мараморощипи ’умунія), обгрунтовуються теоретико-методичні основи вивчення зарубіжних фаїнців. Розглядаються історнко-географічні аспекти заселення краю, роводиться етнічна та етнографічна межі. Детально аналізується стпо-гмогеографічна та соціальна ситуація українців, здійснюється етногеографічне ійонувапня української етнічної території, характеризується иаціопально-ультурна та мовна спадщина. Висвітлюється міжрегіональне транскордонне умунсько-українське співробітництво. Акцентується увага на проблемах 5среження самобутності і національно-культурної ідентичності українців краю, жомендується розвязувати їх у контексті сталого розвитку корінних народів умупсько-українського порубіжжя.

Ключові слова: етногеографічне дослідження, українська діаспора, етнічні фаїнці, етнічна межа, етногеографічне районування, українська етнічна ;риторія, міжетнічне порубіжжя, транскордонне румунсько-українське іівробітпицгво.

Kurelyak V. Ukrainian Diaspora of Maramuresli District. (The llinogeograpliical Study). - Manuscript.

Dissertation for acquisition of scientific degree of Candidate of Geographical :iences in the Speciality 11. 00. 02 - Economic and Social Geography. - Ivan Franko ational University of Lviv. Lviv, 1999.

The dissertation deals with the ethnic Ukrainian population of Maramuresli istrict (Romania). Theoretical and methodological basis for the study of foreign krainians is presented. The historical and georaphical aspects of the area settlement e considered, the ethnic and ethnographic borders are defined. The hnodemogeographic and social situation of the Ukrainians is analysed in detail, the hogeographic regionalisation of the Ukrainian ethnic territory is made, its national-iltural and language heritage is characterised. Interregional transborder Rumanian-krainian cooperation is cleared up. Attention is paid to the problems of preserving the ithcntity as well as national and cultural identity of the Ukrainians in the area. It is comended to solve these problems in the context of the sustainable development of digneous population at the Rumanian-Ukrainian frontier.

Key words: ethnogeographic study, Ukrainian diaspora, ethnic Ukrainians, linic border, ethnogeographic regionalisation, Ukrainian ethnic territory, interethnic ontier, transborder Rumanian-Ukrainian cooperation.

Куреляк В. Украинская диаспора Мараморощины (этногеографическс исследование).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических на} по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. Львовски национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.

В диссертации исследуется этническое украинское население уез/ Марамуреш (Румыния), его территориальная организация и проблемы сохр; нения украинской самобытности и национально-культурного возрождения.

Анализируются историко-географические и политические фактор заселения украинцев в регионе. Согласно миграционным потокам очерчен главные этапы заселения Мараморощины. Анализируются социалык политические события после первой мировой войны, которые отразились I перераспределении Подкарпатской Руси.

Разработана методика определения этнических и этнографических грани для трансграничных территорий. Главные подходы определения этнически границ и территорий такие: статистико-демографические, исторически

экистические, топонимические; а также предыдущий анализ этногеографическг данных и кадастровых материалов. Предлагается методика определен! этнографической границы, базирующаяся на: этносоциологическом опрос который выявляет этнографическую самосознательность населени Анализируется географический фактор, его значение в этнографическо районировании. Осуществлен комплексный анализ жизнедеятельное! (хозяйствования, одежды, языка, обычаев).

Характеризуются природно-ресурсные передпосылки, которые влияли 1 расселение населения и хозяйственную деятельность. Традиционные отрасл сельского и лесного хозяйства сегодня не утратили своего значения, украинских поселениях наблюдается недостаток орных земель, что отражается I уровне жизни населения.

Детально проанализирована этнодемогеографическая ситуация в регионе освещены главные тенденции и изменения. В 1930-1992 гг. чисельность населения украинских поселениях Мараморощины медленно увеличивалась в зависимости < природного и миграционного прироста. Природный прирост в украинских сел£ высший по сравнению с природным приростом уезда Марамуреш в целом. Дг этнических украинцев характерный отрицательный миграционный прирос обусловленый экономическими факторами. Наибольшая миграционная подвижное! наблюдается в пригородных поселениях региона. Украинское населен! характеризируется прогрессивным типом половой возрастной структур! Национальный состав населения современных украинских поселений отличаете тем, что украинцы составляли здесь в 1992 г. 88,9% от всего населения (38403 чел.).

Особое значение уделяется новым критериям изучения социальной руктурм румынского общества. Выявлены наиболее актуальные проблеммы циалмюн стратификации населения, его занятости, семейно-хозяйственной руктуры, уровня образования и др.

Проанализированы региональная и локальная системы расселения уезда арамуреш и констатируеться тяготение украинских поселений к локальным стемам городов Сигету Мармацией и Вишеу де Сус. Всего в уезде насчитывается украинских населенных пунктов, которые образовывают семь коммун.

В работе охарактеризированы национальная культура и язык как главные 1Кторы самоопределения украинцев в регионе. В результате длительной изоляции раинцы сумели сберечь традиции, народные знания, обычаи, одежду, фолькльор и угле виды народного творчества. В украинских поселениях региона автором брана и классифицирована топонимика. Большинство топонимов имеют раипское происхождение и толкование. Украинцы Мараморощнны проявили эйкость и высокую национальную сознательность, сохранив национальную понимику и етпокультурное наследие.

На основании предложенной методики автором произведено этногео-афическое районирование украинской этнической территории Мараморощипы, [делены два этнографические субрайоны - гуцулы и потисяне (долпняне). авный район размещения гуцулов в регионе - Вишивщипа (территория между ками Васер, Вишеу и Тиса). В результате длительной изоляции и ансформацип жизнедеятельности гуцулы и потисяне постепенно дерпизировались в этнографическом аспекте.

В работе освещена роль украинско-румынского договора о добрососедстве сотрудничестве между Украиной и Румынией. Особое место отводится лнсграпичному румынско-украинскому сотрудничеству в отраслях экономики, элогни, науки, национально-культурного возрождения коренного населения гиопа. Такое сотрудничество дает возможность в будущем образовать лбодную экономическую зону и интегрироваться в Еврокаргттский регион.

Для сбережения украинской идентичности и самобытности Марамо-щины рекомендуется непрерывно формировать и развивать национальную пьтуру, возобновить украинское школьничество, организовывать культурные итры, общественные организации, которые направляли бы свои силы на ре-раинизацию украинского населения, полное и быстрое разрешение возникших циальных, экономических, национально-культурных, религиозных проблем.

Ключевые слова: этногеографнческое исследование, украинская диаспора, шческие украинцы, этническая граница, этногеографнческое районирование, записная этническая территория, межэтническое порубежье, трансграничное «ынско-украинское сотрудничество.