Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Цитогенетическое действие Ascaris suum и нематодных антигельминтиков при экспериментальном и спонтанном аскариозе

ВАК РФ 03.00.18, Гидробиология

Автореферат диссертации по теме "Цитогенетическое действие Ascaris suum и нематодных антигельминтиков при экспериментальном и спонтанном аскариозе"

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Цитогенетична дія Ascaris suura та нсматоцндних антгельмінтиків за експериментального і спонтанного аскариозу

03.00.18 - паразитологія, гельмінтологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

УДК 619:576.895.1

Біла Церква - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі паразитології та рибництва Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжіщького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: - доктор біологічних наук, професор Секретарюк Кім

Васильович, Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, завідувач кафедри паразитології та рибництва

Офіційні опоненти: - доктор ветеринарних наук, професор Галат Владис-

лав Федорович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології

- кандидат ветеринарних наук, доцент Пономаренко Володимир Якович, Харківський зооветеринарний інститут, доцент кафедри паразитології

Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної

медицини, лабораторія паразитології, УААН, м. Харків

Захист відбудеться У. р. о Ю годині на

засіданні спеціатізованої вченої ради Д.27.821.01 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: //

256400, м.Біла Церква Київської обл., Соборна площа, 8/1, '

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий ■•Л- /ек 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор сільськогосподарських наук Розпутній О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аскариоз свиней широко розповсюджене захворювання як в Україні, так і в усьому світі. Хвороба завдає великих збитків народному господарству і створює загрозу для життя людини. Проблема вивчення цитогене-тичної дії A.smim займає одне з центральних місць в сучасній біології і ветеринарній медицині. У зв’язку з цим велике зацікавлення в дослідників викликає вивчення природи механізмів взаємовідносин у системі паразит-хазяїн. До того ж інвазійні хвороби на даний час залишаються одним з основних джерел великих втрат у тваринництві. Вивченням закономірностей становлення біологічної системи паразит-хазяїн при гельмінтозах тварин займалось багато вчених (Скрябин К.И., 1923; Догель В.А., 1962; Шульц P.C., 1967; Гвоздев E.В., 1976; Сопрунов Ф.Ф., 1987; Абуладзе К.И., 1990; Гагат В.Ф., 1991; Даугалиева Э.Х., 1991; Ятусевич А.И., 1995; Маркевич А.П., 1995; Артеменко Ю.Г., 1996; Апатенко В.М., 1997; Секрета-рюкК.В., 1997; Шеховцов B.C., 1998).

Незважаючи на інтенсивний розвиток хіміотерапії, на початку 90-х років нашого століття аскариоз свиней продовжує залишатися важливою біологічною проблемою. В комплексі заходів оздоровлення свиней від аскариозу головне місце займає дегельмінтизація тварин.

На даний час для дегельмінтизації свиней за аскариозу рекомендовано для використання багато аттельмінтиків. Але не всі із них задовольняють потреби лікарів ветеринарної медицини.

Варто лише відзначити, що досі залишається мато вивченим цитогенетич-ний гомеостаз свиней за виникнення аскариозної інвазії, а також мутагенного впливу нематоцидніїх препаратів на організм тварин при їх дегельмінтизації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках програми кафедри паразитології та рибництва Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.С.З.Гжицького і є фрагментом наукових досліджень теми 014 “Дослідити цитоген етичний гомеостаз при експериментальному і спонтанному аскариозі свиней та вплив на нього антгельмі-нтиків”.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було оцінити вплив личинок A.suum у період міграції на цитогенетичний гомеостаз, імунологічну реактивність організму специфічного і не специфічного хазяїна і з'ясувати окремі ланки патогенезу вище згаданого захворювання. Вивчити мутагенну дію аттельмінтиків групи авермектинів і леваміполу та їх вплив на імунологічну реактивність дослідних тварин, а також зясувати овоцидну дію віркону та баймеку. Перед нами було поставлено завдання вивчити:

- мутагенну дію личинок A.smim за гострої фази експериментального аска-риозу в поросят;

- імунологічну реакцію інвазованих поросят;

- імунологічну реакцію у щурів заражених А.тит\

- мутагенну активність аттельмінтиків групи левамізолу і авермектинів;

- терапевтичну ефективність урзолевамізолу, аверсеісгу-2 і бровадазолу з виникнення нсматодозів;

- овоцидну дію баймеку та віркону.

Наукова новизна роботи. Вперше в межах здійснення комплексного підхс ду до вирішення надзвичайно складної проблеми запроваджено цитогенетичн: імунологічні методи дослідження. Встановлено різноманітні прояви мутагенної ді

А.іїшт на організм свиней.

Зокрема, за результатами досліджень уперше отримано дані про цитогене тичні порушення еритроцитів периферичної крові дослідних тварин в період міг рації личинок. За допомогою мікроядерного тесту встановлено вірогідне підви щення рівня еритроцитів із мікроядрами. Завдяки проведенню паралельних імуно логічних досліджень доведено, що рівень ЦІК, І"Е зростав, а рівень антитіл до ге молітичного стафілококу', гемолітичного стрептококу та пневмококу мав тенден цію до зниження.

Також вгачено вплив личинок аскарисів на мітотичну активність клітці мозку кісткового щурів.

Крім того порівнювати терапевтичну ефективність урзолевамізолу, аверсек ту-2 і бровадазолу при нематодозах свиней та їх вплив на мутагенність і імуноло гічну реактивність поросят. Вивчено овоцидну дію антигельмінтика “Баймек” препарату для дезинфекції "Віркон". Отримано ряд нових даних щодо розвитю міграційного аскариозу у специфічного і не специфічного хазяїна.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістк використання отриманих результатів цитогенетичних і імунологічних досліджені у практиці ветеринарної гельмінтологи. Порівняльний аналіз отриманих у робот даних дозволяв істотно доповнити наявні відомості про загальнобіологічні зако номірності взаємовідносин у системі паразит-хазяїн за виникнення аскариозу сви ней, що сприятиме удосконаленню етіотропної і патогенетичної терапії.

Установлено, що за експериментального зараження тварин аскариозом ви никають зміни у клітинах соматичних, а це вказує на те, що гельмінти проявляют! мутагенну дію. Крім того і при розробці патогенетичної терапії потрібно скерову вати свої пошуки на вивчення препаратів антимутагенних.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено збирання м& теріалу, його дослідження та аналіз отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались схвалені науковцями різного профілю II міжнародного симпозіуму з питань гігієні тварин (Львів, 1996) та Українсько-Австрійськогоу симпозіуму "Сільське господарство: наука і практика" (Львів, 1996); науково-виробничій конференції "Нов

методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин” (Київ, 1996); науково-виробничій конференції Львівської академії ветеринарної медицини ііМ.С.З.Гжицького (Львів, 1997); V міжз’їздівській конференції паразитоценоло-гів України (Луганськ, 1997), та установчої конференції асоціації паразитоценоло-гів СНД (Вітебськ, 1999), науково-пракпгчної конференції паразитологів України [Київ, 1999), міжнародній науковій конференції “С.З.Гжицький і сучасна аграрна наука” (Львів, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових їтраць, із них 4 у збірниках, затверджених ВАК України.

Структура та об’єм роботи. Дисертація викладена на 128 сторінках, ілюст-зована 12 таблицями і 26 малюнками. Робота складається із вступу', огляду літера-гури, матеріалів та методів досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, висновків і практичних пропозицій та списку використаної літератури, який нараховує 284 джерел, із них іноземних - 85.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ Огляд літератури

В огляді літератури наведені дані про генетичні і імунологічні основи взає-нозв’язку в системі паразит - хазяїн за гельмінтозів, висвітлені поняття про мітоз і татологію клітин, мікроядерний тест як показника потенційної мутагенності. Та-сож вказане біологічне значення імуноглобуліна Е і циркулюючих імунних комп-хексів за гельмінтозів. Відмічено вплив аскариозкої інвазії на організм та принципі лікування аскариозу, вплив хімчних речовин на розвиток яєць А.тит. На під-:таві аналізу літературних даних обгрунтовані актуальність теми, мета та завдання іосліджень.

Матеріали та методика досліджень

Робота виконана протягом 1995-1997 років. Експериментальні та клінічні юслідження проведено у господарстві "Двірцівська" Сокальського району Львів-:ької області. Гельмінтологічні дослідження виконано на кафедрі паразитології та шбництва Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.

І.З.Гжицького. Для проведення гельмінтологічних досліджень використовувався іатеріал із Львівського м'ясокомбінату. Статевозрілих нематод Ascaris suum від-іирали з тонкого відділу кишечника свиней при їх забої.

Яйця культивували до стадії інвазійної за методикою, описаною ’.А.Котельниковим (1984). Життєздатність яєць A.suum та їх інвазійність визнача-ш морфологічно та біологічно (рухливість зародка, утворення при роздавлюванні гахлика, зараженням щурів).

Для дослідів були відібрані здорові тварини (щурі і поросята) за принципом налогів (з урахуванням походження, маси живої, віку). Сформовані групи тварин іеребували в однакових умовах утримання і годівлі.

Клініко-експеримеїггальні досліди на поросятах проводили із 3-х місячногс віку. Поросят заражали яйцями A.sinim із розрахунку 1000 яєць інвазійних на 1 кг маси тіла. Поросятам яйця інвазійні вводили всередину шлунково-кишкового тракту за допомогою зонда. Кров від поросят для імунологічного дослідження забирали стерильною голкою з вени краніальної порожнистої на 7-й, 15-й, 20-й, 27-й. 35-й дні після зараження.

Для визначення IgE нами був вибраний метод пробірковий, який розроблений Желтвай і Чекотило (1979). Вміст антитіл до антигенів мікробних, а саме: гемолітичного стафілококу і стрептококу та пневмокок}' згідно з цією методикою визначали за різницею гемолізу в контрольній і дослідній пробірках.

Циркулюючі імунні комплекси визначали за методом К.А.Максимович і

В.В.Желтвай (1985).

У зв’язку з труднощами одержання мозку кісткового від свиней ми заражали білих щурів, що служили моделлю відтворення аскариозу. Заражали щурів яйцями A.suum інвазійними з розрахунку 50000 екземплярів на одну дослідну тварину. Після зараження на 3-й, 7-й, 15-й і 30-й день проводили клінічний огляд, а потім при забиванні щурів брали кров для вивчення цитогенетичних і імунологічних показників і проводили дослідження морфологічні внутрішніх органів дослідних тварин.

Для вивчення активності мітотичної популяції клішн соматичних мозку кісткового щурів за експериментального аскариозу, а також для з’ясування впливу на зазначені клітини антгельмінтиків які широко використовуються у практиці ветеринарної медицини використовували загальновизнану методику за Ford і Hamerton (1965). Про мітотичну активність судили за кількістю клітин, що знаходились на різних стадіях мітозу на постійній площі і за показником мітотичного коефіцієнту

- відношенням суми профаз і метафаз до суми анафаз і телофаз.

Для дослідження впливу міграції личинок на геном соматичних клітин використали мікроядерний метод обліку хромосомних порушень в еритроцитах (Шмід, 1973). Вивчення мазків проводили за допомогою мікроскопа "Genamed-2" (Carl Zeiss Jena) із збільшенням xlOOO.

Визначали терапевтичну ефективність та їх можливу мутагенність на організм свиней урзолевамізолу (Німеччина), бровадазолу (Україна) і аверсекту-2 (Росія) за нематодозів свиней. Наявність яєць гельмінтів в пробах калу поросят визначали флотаційним методом з насиченим розчином аміачної селітри.

Також вивчали вплив урзолевамізолу, баймеку, бровадазолу на цитогенети-чну і імунологічну реактивність поросят і щурів.

Поряд з цим проводили дослідження, спрямовані на виявлення гельмінтоо-воцидного ефекту препаратів. Культивування яєць A.suum та визначення їх життєздатності проводили за методиками, що описані Г.А. Котельниковым (1984) та А.А.Майбородою і Л.П.Шевченком (1987).

В дослідних культурах яєць застосовували препарат баймек (Німеччина) і новий дезинфіктаит - віркон (Польща). Про овоїшдну дію препарату судили за ступенем розвитку яєць A.snum до личинок другої стадії у досліді в порівнянні з контрольними зразками.

Статистичну обробку отриманих даних провели з використанням методу неоднорідної послідовної процедури розпізнавання патологічних станів, розробленої А.Вальдом (1960) і удосконаленої Е.В.Гублером і А.А.Генкиним (1978). Вірогідність оцінювали за допомогою параметричного критерію Фішера-Стьюдента з використанням IBM-сумісного комп'ютера.

Кореляційний аналіз проводили для встановлення можливих взаємозв'язків між величинами IgE, МЯ і ЦЖ. Аналіз проводили за програмою ORIGIN 40. Розраховували коефіцієнт кореляції г, рівень достовірності кореляційного зв'язку Р та рівень вірогідності лінійного зв’язку між порівнюваними даними.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Вплив аскарнозної інвазії на цитогенетичшш гомеостаз поросят Одержані дані показали, що число індукованих личинками мікроядер в еритроцитах крові поросят протягом першого тижня експерименту достовірно не відрізнялось від числа мікроядер у тварин до зараження (таблиця 1).

На 15-у добу після зараження число мікроядер в клітинах крові підвищилось порівняно з вихідними (0,17±0,27%) показниками і становило 0,26±0,03% (Р<0,05). На 20-й день було зареєстровано різке збільшення чпсла мікроядер в еритроцитах крові поросят до величини 0,29±0,05% (Р<0,05), що майже вдвічі перевищило контрольний рівень. Число індукованих личинками мікроядер в еритроцитах крові поросят на 27-й і 35-й дні експерименту поступово зменшувалося і майже досягло величин, які спостерігатися до зараження (Р>0,05).

Таблиця 1

_________________Кількість мікроядер у зараженні аскарнозом поросят_________

Стадія зараження Кількість підрахованих еритроцитів Кількість еритроцитів з мік-роядрамп

Інтактні тварини 10000 0,17+0,027

7-й день 10000 0,22+0,027

15-й день 10000 0,26+0,03*

20-й день 10000 0,29+0,05**

27-й день 10000 0,27+0,06

35-й день 10000 0,22+0,027

У цін і наступній таблицях ступінь вірогідності: * - Р<0.05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001

Таким чином мікроядерний тест виявився достатньо чутливим до мутагенної дії личинок Ascaris suum.

Дослідження впливу гострої фази аскариозу свиней на імунологічну реактивність

Дослідження проведено на поросятах трьохтисячного віку. Інвазійні яйця Артілі в дозі 1000 екземплярів на І кг маси тварини вводили перорально за допомогою зонда. Триразовим копроскопічним обстеженням поросят до зараження яєць аскарисів свиней чи інших гельмінтів не було виявлено.

До зараження і на 7-й, 15-й, 20-й, 27-й та 35-й дні після введення інвазійних яєць визначали рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), імуноглобуліну Е (І§Е) та вміст антитіл до антигенів пневмококу, гемолітичного стрептококу і гемолітичного стафілокок)'. Отримані експериментальні дані свідчать, що встановлений нами рівень ЩК до зараження у клінічно здорових поросят складав в середньому 105,0±15,0 од.оптичної щільності. На 15-й день після зараження він зріс до 177,0±5,26 одиниць оптичної щільності (Р<0,05) і максимальної величини досяг на 20-й день і становив 182,0±17,5 од.оптичної щільності, що на 73% більше від контролю (Р<0,01). Починаючи з 20-го дня після зараження відзначалась тенденція до зниження рівня ЦІК, який на 27-й день становив 96,0±10,7 одиниць оптичної щільності. Така ж тенденція спостерігається і на 30-й та 35-й дні обстеження, коли рівень ЦІК визначився в межах норми і дорівнював 100,0±20,0 одиниць оптичної щільності (табл.2).

Вивчаючи інтпі показники імунологічної реактивності організму, а саме, беручи до уваги ключову роль імуноглобулінів класу Е в розвитку захворювань, перебіг яких відбувається за типом негайної гіперчутливості, нами в якості базового методу визначення алергічної готовності організму був вибраний метод визначення вмісту загального імуноглобуліну Е .

Таблиця 2

Зміни рівня циркулюючих імунних комплексів, імуноглобуліну Е і специфічних антитіл у

експериментально заражених аскариозом поросят (п-5, М±т)

Період дослідження ЦІК (в одиницях оптичної щільності) І^Е (в міжнародних одиницях) Рівень антитіл до

пневмо- коку стафіло- коку стрепто- коку

До зараження 105,±15,0 11,0±2,0 4,0±0,75 3,4±0,45 3,2+0,65

Дні після зараження

7 118,2+20,0 42,0112,0** 2,610,7 4,2+0,9 5,0+0,75

15 177,5126,3** 48,0±13,5** 4,411,05 3,8±1,3 4,4±0,9

20 182,5+17,5*** 30,017,51** 4,210,65 4,010,25 4,211 Л

27 96,00110,7 30,017,51** 4,4+1,02 3,810,6 3,8±0,65

35 100,0±20,0 12,0±3,0 4,210,9 3,6+0,92 2,610,45

Встановлено, що у поросят до зараження рівень ІсЕ становив в середньому

11,0+2,0 м.о. Після інвазування А.паті спостерігався ріст ІцЕ, який сягнув максимальних показників на 15-й день після зараження, що на 37% більше в порівнянні з контролем (Р<0,02). Починаючи з 15-го дня відзначалося зменшення середніх величин загаїьного І§Е, яке сягало початкових величин до 35-го дня спостереження. Це співпадає з днем нормалізації рівня циркулюючих імунних комплексів (100,0+20,0 од. опт. щільн.).

Одночасне визначення поряд з циркулюючими імунними комплексами і імуноглобуліном Е вмісту антитіл до мікробних антигенів, а саме пневмококу, гемолітичного стрептококу, гемолітичного стафілококу показало незначну динаміку їх рівня після зараження поросят яйцями аскарисів, що можна пояснити не тільки невеликою мікробною антигенемією, але і ще не зміненою імунологічною реактивністю організму здорових тварин. Можна допустити, що незважаючи на присутність мікробів в організмі здорових тварин, яке вказує на незначне мікробоносійс-тво, міграція личинок не вплинула на вміст антитіл до пневмококу, гемолітичного стрептокок}' та гемолітичного стафілококу.

Наведені матеріали дозволяють зробити висновок, що в патогенезі міграційного аскарнозу беруть участь аутоімунні і імунопатологічні механізми - які формуються в умовах порушених ланок імунологічної реактивності.

Вплив експериментального аскарнозу на шггогенетнчний гомеостаз щурів

В результаті проведених досліджень встановлено, що число індукованих личинками мікроядер в еритроцитах щурів протягом першого тижня експерименту вірогідно не відрізнялось від числа мікроядер у тварин до зараження. На 15-й день після зараження число мікроядер в еритроцитах підвищилось і становило 1,03±0,14 (Р<0,05). Число індукованих личинками мікроядер в еритроцитах крові щурів на 30-й день дещо понизилось і становило 0,93±0,15 (РХ),05).

Отже, в результаті вивчення впливу А.миті на організм щурів встановлено достовірне підвищення кількості мікроядер на 15 день після зараження.

Мітотична активність популяції соматичних клітин кісткового мозку за експериментального аскарнозу

Під час клінічних спостережень встановлено, що найбільш виражені зміни спостерігалися на 7-й і 15-й дні після зараження. При цьому у тварин відмічався пригнічений стан, прискорене дихання, щурі були дещо виснажені.

При вивченні фаз мітозу встановлено, що у контрольних тварин кількість профаз становила 56,8±4,25%, метафаз 9±0,7%, анафаз 7,4+0,9%, телофаз 26,8±0,8%. Також відмічалися патологічні мітози які проявлялися масовою фрагментацією хромосом, відставати хромосом в метакінезі, к-мітоз (таблиця 3).

Таблиця З

Мітотична активність соматичних клітин кісткового мозку щурів

за експериментального зараження аскариозом (М±т, п=25)_________________

- 1 Дні після зараження

Показники 1 Контроль 3 7 15 | ЗО

Фази мітозу,%

Профаза 56,814,25 65.817,2 66,414,6 70,013.1* 65.512,1

Метафаза 9,010.7 12,410,9 11,0+1,06 10,510,8 9.810,8

Анафаза 7,410,9 7,611,4 9,010,9 9,010,8 7,310,9

Телофаза 26,810,4 14410,9* 13,610,6* 10,5+1,5** 17,411,02

Мітотичний індекс 8,26 9,74 10,7 10,5 9,52

Коефіцієнт фаз 1,92 3,8 3,4 4,0 3,0

Рівень патологічних мітозів,%

Розсіювання хромосом 0,2610,06 0,5210,06* 0,710,09** 0,8810,17 0,5410,06

Відставання хромосом 0,2810.06 0,29+0,06 0,510,06* 0,6210,1* 0310.05

Порожниста метафаза - - - 0.2710,06 -

К-мітоз 0,210,03 0,210,03 0,310,05 0,810,21* 0,4110,1

Моноцентричний мітоз - - - 0,4310,09 -

Загальна кількість патологічних мітозів 0,74 0,79 1,5 3,41 1,25

Починаючи з 3-го дня у заражених аскариозом тварин зростає кількість прометафаз, яка досягає максимальних величин на 15 день після зараження і становила 70,1 ±4,6% (Р<0,05). При цьому серед аномальних клітин спостерігались клітини з порушеннями в структурі хромосом (0,43%) і в структурі генома (2,88%). Починаючи з 15-го дня після зараження частота клітин з цитогенетичними ураженнями знижується відповідно до 1,22%, що однак, значно перевищує рівень, який спостерігається в контролі.

Дослідження мітотичного режиму клітин кісткового мозку показало, що загальний мітотичний індекс у контрольних тварин в середньому становив 8,26%. У заражених аскариозом тварин загальний мітотичний індекс клітин кісткового мозку був дещо вищий норми і дорівнював на 3-ій день 9,7%, на 7-й день 10,7%, і на 15-ий день 10,5%, що вказує на підвищення проліферативної здатності тканини. Спостерігалось підвищення коефіцієнта фаз порівняно з контролем майже в два рази.

Отже, дослідження мітотичного режиму клітин у заражених тварин показало, що в порівнянні з нормою загальна мітотична активність клітин кісткового мозку у таких тварин була дещо підвищеною. Кількість патологічних мітозів у заражених тварин порівняно з контролем (0,74%) була значно більшою і на 7-й день становила 1,5%, на 15-й - 3,41%, на 30-й день - 1,22%. У заражених тварин відмічалося збільшення патологічних форм мітозу клітин кісткового мозку порівняно з

контролем числа К-мітозів (до 2,3%), клітин з розсіюванням хромосом до 2%, клітин з відставанням хромосом і фрагменти в метафазі до 1,5%. Також появлялися форми клітин, які в нормі не зустрічалися, а саме: порожниста метафаза, моноцентричний мітоз.

У препаратах кісткового мозку у заражених щурів спостерігалося збільшення клітин, які діляться з зміною співвідношення фаз мітозу за рахунок збільшення числа про-метафаз, що супроводжувалось зростанням частоти виявлення клітин з патологічним поділом в основному за рахунок колхіциноподібних метафаз.

Порівняльна терапевтична ефективність урзолевамізолу, аверсекту-2 і бровадазалу за нематодозів свиней

Антигельмінтну ефективність препаратів перевірено на 80 спонтанно інвазо-ваних аскарисами, трихоцефалами і езофагостомами поросятах 4-5 місячного віку.

Було сформовано 4 групи по 20 поросят в кожній. Поросятам першої групи підшкірно вводили урзолевамізол в дозі 0,6 мл на 10 кг маси, тваринам другої групи - аверсект-2 в дозі 1 мл на 33 кг маси підшкірно, а поросятам третьої групи перорально з кормом задавали бровадазол в дозі 1 г на 10 кг маси. Протягом перших днів після дегельмінтизації проводили клінічний огляд тварин.

При вивченні гельмінтозної ситуації на свинофермі встановлено, що обстежувані тварини уражені нематодами до 66,25%. Екстенсінвазованість поросят окремими видами гельмінтів становила: аскарисами 12,5%, езофагостомами - 25%, трихоцефалами - 12,5%, аскарисами і езофагостомами - 7,5%, аскарисами і трихоцефалами - 8,76%.

Після введення урзолевамізолу у поросят відмічали пригнічений стан, прискорене дихання, слинотечу, блювоту. Через деякий час ці ознаки зникли. В групах поросят, яким давати аверсект-2 і бровадазол, ускладнень не було.

Після дегельмінтизації урзолевамізолом встановлено, що його екстенсефек-тивність за аскариозу становила 67%, за езофагостомозу - 50%, за трихоцефальозу -100% і при змішаній інвазії (аскариси + трихоцефали) -100%.

Екстенсефективність аверсекту-2 за аскариозу дорівнювала 100%, за трихоцефальозу -100%, за змішаних інвазій (аскариоз + езофагостомоз, аскариоз + трихоцефальоз - 80%).

Екстенсефективність бровадазолу за аскариозу становила 100%, за зараженні езофагостомами -100%, а за змішаній інвазії (аскариоз + езофагостомоз) - 72%.

На початку досліду маса піддослідних тварин в кожній групі становила в середньому 37,6±0,5 - 40,2±0,2 кг . В тому числі в контрольній групі 38,5±0,6 кг, в першій групі - 39±0,7 кг, в другій - 37,6±0,5 кг, третій - 40,2±0,9 кг при середньодобовому прирості 227±8,0 г.

Через місяць після дегельмінтизації маса поросят в контрольній групі становила 47,5+1,2 кг, в першій дослідній групі - 49,3±1,3 кг, в другій - 51,0±1,5 кг і в

третій - 50,3±1,1 кг, при середньодобовому прирості в контрольній - 300±10,0 г, і першій - 343±7,3 г, в другій - 440+15,6 г, в третій - 336+10,0 г.

Отже, найбільшу екстенсефективність дегельмінтизації та найбільш висок прирости у тварин констатовано після введення аверсекіу-2.

Імунологічна реактивність у поросят за застосування антгельмінтни: засобів

Було сформовано 3 групи поросят 4-х місячного віку по 5 голів в кожнії групі. Поросятам першої групи підшкірно вводили урзолевамізол в дозі 0,6 мл н: 10 кг маси, тваринам другої групи - баймек в дозі 1 мл на 33 кг маси підшкірно, ; поросятам третьої групи - перорально з кормом задавати бровальзен в дозі 1,3 г н; 10 кг маси.

Протягом перших днів після введення препаратів проводили клінічний огля; тварин.

До застосування препаратів і на 7-й і 15-й дні після їх введення визначалі показники, які характеризують імунологічну реактивність організму і рівень цир кулюючих імунних комплексів, імуноглобуліну Е та вміст антитіл до мікробнш антигенів - гемолітичного стрептококу, гемолітичного стафілококу та пневмококу.

Установлений нами рівень ЦІК у клінічно здорових поросят складав в сере дньому 105,5±9,2 од.оп.щільності. На третій день після введення препаратів рівеш ЦІК становив: для урзолевамізолу 101,0+10,0 од.оп.щільності, що майже не зміни вся (Р>0,05); для баймеку -141,0±19,0 од.оп.щільності, що на 36% більше від кон тролю (Р<0,05); бровальзену - 126,0±18,0 од.оп.щідьності, шо на 21% більше порі вняно з контролем (Р>0,05).

На 15-й день після введення препаратів спостерігалась тенденція до знижен ня рівня ЩК. Так, для урзолевамізолу рівень ЦЕК становив 79,0±7,і од.оп.щільності, що на 26% менше від контролю, для бровальзену - 64,0±10,( од.оп. щільності, що на 41% нижче від контролю, а для баймеку - 101,0±8,і одопт.щільності.

Вивчення рівня імуноглобулшів класу Е проведено протягом всього періоде спостереження за поросятами. Встановлено, що у поросят до введення препараті] рівень І§Е становив в середньому 12,0±2,0 м.о. Після введення препаратів рівені IgE істотно не змінився в порівнянні з контролем.

Дослідження вмісту антитіл до мікробних антигенів - пневмококу, гемоліти чного стрептококу та гемолітичного стафілококу показало незначну' динаміку ко ливання рівня мікробних антитіл після введення препаратів.

Таким чином, в результаті вивчення впливу антигельмінтних препаратів ні імунологічну реактивність поросят встановлено, що урзолевамізол, баймек, брова льзен в терапевтичних дозах не впливають на показники імунологічної реактивно

п

сті поросят. При введенні баймеку відмічали тенденцію до підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

Вплив антгельмінтних препаратів на цнтогенетнчшій гомеостаз щурів

Оскільки лікарські препарати являють собою груггу речовин, для яких перевірка потенціальної генетичної небезпеки є досить актуальною, то ми вирішили дослідити вплив баймека, урзалевамізолу і бровадазолу на віддалені генетичні наслідки у шурів. Препарати вводили тваринам в терапевтичних дозах. Прн випробовуванні препаратів у короткотривалому експериментально-біологічному тесті було встановлено, що кількість мікроядер у тварин, яким вводили препарати в порівнянні з контролем не змінилося.

Отже, баймек, урзолевамізол і бровадазол які застосовуються у терапевтичних дозах, що рекомендуються настановою за мікроядерного тесту не виявили мутагенної дії.

Вплив антгельмінтних препаратів на мітотичну активність клітин кісткового мозку щурів

Випробування проводили з урзолевамізолом, бровадазолом і баймеком. Піддослідним тваринам вводили баймек в дозі 0,001 см ’ на 1 г маси тіла, підшкірно на одну' тварину, урзолевамізол в дозі 0,01 см’ підшкірно, бровадазол завдавали внутрішньо в дозі 20 мг на тварину. Кількість профаз в клітинах кісткового мозку становила 56,2+3,3%, метафаз - 10,2±0,7%, анафаз - 12,9+1,24%, телофаз 20,7+1,5%. (таблиця 4).

Через 24 год. після введення баймеку відмічалось зменшення кількості профаз на 14,3% (Р<0,05), збільшення метафаз на 11,6% (Р<0,01). Кількість телофаз і анафаз майже не змінилися. Через 48 год. рівень профаз становив 43,3±2,6% (Р<0,001)

Після введення урзолєвамізолу на 48 і 72 годину спостерігалось зменшенім числа профаз на 3,5% і 7,2% відповідно (Р<0,01), а кількість анафаз, метафаз, телофаз залишилась майже без змін в порівнянні з контролем.

Бровадазол не викликав істотних змін в кількості профаз і метафаз (Р>0,05), але кількість анафаз зменшилась на 3,5% через 48 год. після введення препарату (Р<0,05) і на 4,3% через 72 год. після введення препарату (Р<0,01). Число телофаз також зменшилось (Р<0,05).

Дослідження мітотичного режиму клітин кісткового мозку показало, що після введення баймеку через 24 і 48 год. спостерігається зменшення коефіцієнта фаз, а після введення урзолевамізола коефіцієнт фаз через 24 год. підвищується, а через 48 і 72 год. зменшується. Введення бровадазолу викликало підвищення коефіцієнта фаз. Мітотичний індекс у контрольних тварин становив 10,9%. Через 72 години після введення баймеку відмічалося зменшення мітотичного індексу до 10,0%. Після введення урзолєвамізолу мітотичний індекс становив 8,8%. Бровада-

зол через 24 години викликав зменшення мітотичного індексу до 9,8%, через 48 годин - підвищення до 10,4%, а через 72 години - до 10,2%.

Таблиця 4

Зміна мітотичної активності соматичних клітин кісткового мозку у щурів після введення баймеку, урзолевамізолу і бровадазолу

Час після введення (год) Фази мітозу (%) Міто- тичний індекс Коефі- цієнт фаз

Профаза Метафаза Анафаза | Телофаза

Контроль

56,2+3,3 10,2±0,7 12,9+1,24 20,7+13 10,9 1,9

Баймек

24 41,912,3** 21,8+1,59*** 13.511,22 22,8+2,04 11,0 1,7

48 43,312,6** 21,9±1,2*** 16,±2,06 18,2±1,24 10.6 1,8

72 54.2+1,4 14,610,92* 11,4±1,36 19,8±0,26 10,0 2,2

Урзолевамізол

24 62.0±1,6 11,7+0,9 10^3+0,9** 16,0±1,7** 8,8 2,8

48 52,7+2,05** п,зіі,об 13,911,5 22,111,64 9,0 1,7

72 49,0±1,7** 12,0+0,7 133+1,06 25,711,5 8,8 1,5

Бровадазол

24 62,5± 1,06 Ю,0±0,6 10,311,46 17,211,7* 9,8 2,6

48 65,512,08 9,8±1,06 9,411,15* 153+1,59 10,4 3,0

72 63,2±1,6 11,3±1,2 8,6+0,75** 16,811,49 10,2 2,9.

Таким чином, встановлено, що при дії баймеку відмічається зменшення профаз, одночасно спостерігається затримка поділу на стадії метафази. Введення урзолевамізолу викликало зменшення числа профаз через 48 і 72 години (Р<0,01), а також через 24 години зменшення кількості анафаз і телофаз. Бровадазол через 48 годин після введення викликав зменшення кількості анафаз і телофаз.

Вплив аіптельмінтннх препаратів па імунологічну реактивність щурів

Дослідження проводили на 20-ти щурах місячного віку, масою біля 150 г. Тваринам вводили баймек, урзолевамізол і бровадазол в терапевтичних дозах.

Кров у дослідних тварин для дослідження на циркулюючі імунні комплекси, імуноглобулін Е і антитіла брали через 24, 48, 72 години після введення препаратів. В досліді через 24 години після введення баймеку рівень циркулюючих імунних комплексів становив 167,0+8,8 од.опт.щільн. (Р<0,01), через 48 годин їх рівень також був високий і дорівнював 162,0±5,1 од.опт.щільн. (Р<0,01), але на 72 годину відмічалось зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів до 150,0±3,5 од.опт.щільн. (Р<0,05) (таблиця 5).

Таблиця 5

Зміни рівня циркулюючих імунних комплексів, імуноглобуліна Е і специфічних антитіл за введення антигельмінтних препаратів (п-20,М±ш)

Препарат Час (год) ЦІК, од.оп.щільності IgE, ч.о. Рівень антитіл до (од.оп.щільності)

иневмо- кокків стафілококи! в стрспто- кокків

Контроль

120+8,2 7516.7 1 3,510,5 1 3,210.6 4,010.7

Баймек

24 16718.8** 7315,6 3,010,7 3,010,5 3,810,8

48 16215,1** 7016,2 2,610,5 2,810,8 3,610,5

72 150±3,5* 7416.5 3,110,6 2,610,6 3,810,3

^рзалеваміюл

24 11215.1 6013.5 3,110,6 3,610,6 4,210,5

48 10713,7 6414,3 3,210,2 3,410,5 4,010,7

72 10515 60183 1 3.810,8 3,410,9 4,210,8

5ровадазол

24 143116 84,0111 3,210,6 2,210,8 3,910,7

48 144112.8 92,019,6 2,810,5 3,010,7 3,910,7

72 12218,6 90,019,4 3,410,5 3.210,5 3,810,8

Після введення урзолевамізолу рівень циркулюючих імунних комплексів іещо зменшився і через 72 години після його введення він становив 105,0+5,0 )д.опт.щілш. (Р>0,05).

Через 48 годин після введення бровадазолу спостерігалась тенденція до під-іищєння рівня циркулюючих імунних комплексів до 144,0+2,8 од. опт. щільн. Р>0,05). Але через 72 години після введення рівець ЦІК становив 122,0+8,6 хц.опт.ідільн. Чітких змін рівня кількості імуноглобуліну Е після введення препаратів не відмічали (Р>0,05). Динаміка вмісту специфічних антитіл до пневмококу, гтафілококу, стрептококу залишилася без змін.

Отже, в результаті проведеного дослідження встановлено достовірне підви-цення рівня циркулюючих імунних комплексів після введення баймеку. Під впли-юм урзолевамізолу відмічалася тенденція до зниження рівня циркулюючих імун-шх комплексів, що очевидно, пов'язане з більш швидкою їх елімінацією в резуль-агі підвищення функціональної активності фагоцитів. Застосування препаратів не іплинуло на вміст імуноглобуліну Е і специфічних антитіл.

Дослідження овоцпдної дії баймеку

Ми вирішили перевірити дію найбільш ефективних при аскариозі препаратів авермектинів. З цієї групи вивчали in vitro препарат "Баймек" на розвиток яєць

i.suum при різній експозиції, враховуючи, що ефективними є антгельмінтики, які чіливають не тільки на статевозрілі гельмінти, але і на їх яйця. Як показують

одержані дані, що при культивуванні яєць A.suum в баймеку ("тест розвитку яєць" розвиток яєць до личинки II стадії не завершувався, тоді як у контролі 97,0% яєці досягали інвазійної стадії. При дії баймеку на яйця A.suum встановлено, що чере: 30 хвилин після дії препарату кількість інвазійних яєць становила 85%, через 1 годину - 78%, через 2 години - 65% і через 24 години - 38%.

Таким чином, можна зробити висновок, що баймек володіє овоцидною дієїс на яйця аскарисів.

Дослідження овоцидної дії віркону

Вірконом діяли in vitro на свіжовидідені яйця A.suum, а також на яйцеві елементи, що знаходились на стадії дробіння зародка. Препарат застосовували в 1,2 : 4%-ій концентрації, що складало 10,20 і 40 мг препарату на 1 мл води відповідно Досліди ставили в п’яти повторностях.

При кожній концентрації дезинфектанта витримували експозицію 30 хв, 2 і 24 години. Після відповідної експозиції' препарат відмітали від культури яєці шляхом центрифугування у відстояній водопровідній воді. Відмиті дослідні культури яєць культивували паралельно з контрольними зразками матеріалу, в якому віркон не застосовували. Дослідний і контрольний матеріали систематично піддавали мікроскопічному дослідженню.

При експозиції 30 хв. препарат виявив недостатню овоцидну дію. Личинки другої стадії розвивались у 53,6% культивованих яєць.У контролі до личинок другої стадії розвивались 87,2% яйцевих елементів A.suum. При експозиції 2 год. віркон у концентрації 40 мг на 1 мл води обумовлював 100% загибель яєць A.suum, однак при концентрації 10 і 20 мг на 1 мл води до личинок другої стадії розвивалось 33,6-43,6% яєць відповідно. .

При експозиції 24 години віркону в концентрації 40 і 20 мг на 1 мл препарат призводив до загибелі усіх яєць A.suum, а у концентрації 10 мг на 1 мл личинки другої стадії розвивались в середньому у 2% кількості досліджуваних яєць.

Отже, попередні результати дають підстави для висновку, що новий дезинфектант "Віркон”, основною активнодіючою речовиною якого є активний оксидант-персульфат калію, виявив овоцидну дію, ступінь якої залежав від концентрації і експозиції його дії на яйця A.suum.

ВИСНОВКИ

1. Патогенез аскариозу свиней залежить від стану імунної системи, від вмілого підбирання антгельмінтних препаратів за механізмом дії та хімічною будовою для дегельмінтизації, про що свідчать наші експериментальні дані.

2. Продукти життєдіяльності личинок аскарисів на тлі зміненої імунологічної системи нагляду за цитогенетичним гомеостазом здатні викликати хромосомні порушення в організмі інвазованих тварин.

3. Період міграційного аскариозу у поросят супроводжується збільшенням -іисла мікроядер в еритроцитах периферичної крові на 20-й день після зараження найже в два рази, що слід розцінювати як важливий тест глибини ураження геному соматичних клітин хазяїна.

4. Зараження поросят інвазійними яйцями A.suum проявляється збільшенням кількості циркулюючих імунних комплексів і імуноглобуліна Е на 15-й і 20-й дні після зараження, що призвело до аутоімунного стану і викликало шггогенетичну нестабільність в організмі тварин.

5. У інвазованих аскариозом щурів відмічено збільшення числа мікроядер в еритроцитах крові на 15-й день після зараження.

6. Період міграційного аскариозу у щурів характеризувався збільшенням клітин, які діляться з зміною співвідношення фаз мітозу за рахунок збільшення тасла про-метафаз і зростанням частоти виявлення клітин з патологічним поділом.

7. Порівняльними клініко-експериментальними дослідженнями ефективності їверсекту-2, урзолевамізолу і бровадазолу встановлено, що найкраща екстенсефе-ктивність дегельмінтизації була за застосування аверсекту-2, і це супроводжувалося найбільш високими приростами живої маси поросят.

8. В результаті вивчення впливу антгельмінтних препаратів на імунологічну реактивність поросят відмічалось, що урзолевамізол, бровальзен, баймек в терапевтичних дозах не впливають на показники імунологічної реактивності поросят. За введення баймеку спостерігали тенденцію до підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

9. Баймек, урзолевамізол, бровадазол у дослідах з використанням мікрояде-рного тесту не виявили мутагенної дії.

10. При дослідженні мітотичного режиму клітин кісткового мозку після введення щурам баймеку, урзолевамізолу і бровадазолу встановлено, що за дії баймеку відмічається зменшення профаз, одночасно спостерігалася затримка поділу на стадії метафази. За введення препаратів не відмічалося збільшення кількості пато-погічних мітозів.

11. Антгельмінтик баймек у рекомендованих терапевтичних дозах викликає достовірне підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів, що свідчить про формування Імунної відповіді організму на дію цього препарату, а застосування урзолевамізолу має тенденцію до зниження циркулюючих імунних комплексів в крові щурів. Баймек, бровадазол і урзолевамізол не впливали на вміст у сироватці крові імуноглобуліну Е і специфічних антитіл.

12. При культивуванні яєць A.suum в баймеку ("тест розвитку яєць") розвиток яєць до личинок другої стадії не завершувався. Дезинфікант "віркон" виявив овоцидну дію, ступінь якої залежав від концентрації і експозиції його дії на яйця A.suum. У концентрації 40 мг на 1 мл води при експозиції 2 год. віркон забезпечував 100% загибель яєць аскарисів.

Пропозиції виробництву

1. Під час дегельмінтизації свиней необхідно враховувати побічну дію аш гельмінтиків. Препарати групи авермектинів підвищують рівень циркулюючи: імунних комплексів, а препарати груші левамізолу можуть викликати ускладненн у вигляді нервових явищ, блювоти, гіперсалівації.

2. У господарствах з високим ризиком захворювання свиней на аскариоз прі постановці діагнозу на бронхопневмонію у поросят необхідно враховувати факто міграції личинок аскарис.

3. У схеми лікувально-профілактичних заходів потрібно включати ферменті препарати, що сприяють прискоренню елімінації циркулюючих імунних комплеь сів з організму.

4. Зміни цигогенетичного гомеостазу та рівня циркулюючих імунних коми лексів і імуноглобуліну Е при зараженні поросят аскариозом необхідно враховува ти при оцінці патогенезу захворювання.

5. Результати дослідження використовувати у навчальному процесі на кафе драч паразитології, ветеринарної патогенетики, клінічної діагностики і фармаколс гії та при проведенні науково-дослідних робіт вузами та науковими установам України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Секретарюк К.В., Сварчевський О А., Костик О.П. Вплив аскаридозу сви ней на геном соматичних клітин та імунологічну реактивність // Вет. мед. Україш 1997, №8, С.24-25. Дисертант приймав участь у проведені експериментів і досліджень, анал зу результатів та написанні роботи.

2. Сварчевський O.A., Секретарюк К.В. Імунологічна реактивність у порося при застосуванні антигельмінтних препаратів // Вісн. Білоцерківського держ. агрг рного у-ту. 1998. Вил. 4 (ч.І). С.115-117. Дисертант приймав участь у проведені ексш римеїггів і досліджень, аналізу результатів та написанні роботи.

3. Сварчевський O.A. Вплив анттельмінтних препаратів на цитогенетични гомеостаз щурів // Вет.мед. України, 2000, №4, С.44-45.

4. Сварчевський O.A. Цитогенетичний вплив A.suum на клітини кістковог мозку при експериментальному аскариозі // Наук.вісн. Львівської деря акад.вет.мед. ім.С.З.Гжицького, Львів, 2000, т.2 (№2), част.1, С. 157-159.

5. Сварчевський O.A. Порівняльна терапевтична ефективність урзолівомізс лу, аверсекту-2 і бровадозолу при нематодозах свиней // Зо. наук, пр.конф. Львії держ. академії вет. мед. ім.С.З.Гжицького “Сучасні проблеми ветеринарної меди цини, зоошженерії та технології продуктів тваринництва”. Львів, 1997, С.237-238.

6. Секретарюк К.В., Угрин І.М., Стибель В.В., Сварчевський O.A. До питай ня захисту тварин від генотоксичних впливів при гельмінтозах (аскаридоз) // Мг теріали II міжнародного міжкафедрального симпозіуму з питань гігієни твариї Львів, 1996, С.154-157.

7. Секретарюк К.В., Стибель В.В., Сварчевський О.Л Цитогенетичний та імунологічний статус поросят великої білої породи у свинокомплексі//Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин.Київ, Асоціація '‘Україна", 1996, С.241.

8. Сварчевський О. А Імунологічні показники при аскаридозі свиней на фоні мікробної антигенемії // Проблемы и перспективы паразитоценологии. Харьков. Луганск, 1997, С.156-157.

9. Секретарюк К.В., Сварчевський O.A., Стибель В.В. Мікроядерний тест та його цитогенетична інформативність при гельмінтозах тварин // Проблемы и перспективы паразитоценологии. Харьков. Луганск, 1997, С. 157-158

10. Sekretariuk K.V., UgrynG.M., Stvbel V.V., Svarchevsky O.A. Characteristics

Df the chromosomal Apparatus and inducators of the Cellular immunity in Critical phase 3f Ascariasis of Joung Pigs // Ukrainian-Austrian Syrnposiunf’Agriculture: Science and Practice” Lviv, 1996, P.112-113. .

11. Рекомендації щодо застосування паразитоцидного препарату “Аверсекг” три спонтанних нематодозах (аскаридоз, трихоцефальоз, езофагостомоз свиней / ¡С.В.Секретарюк, В .В.Стибель, О.А.Сварчевський, І.М.Угрин / Інформаційний бю-іетень завершених науково-технічних розробок, Львів, 1998, С.25.

12. Сварчевський O.A., Секретарюк К.В. Вплив баймеку на мітотичну акти-зність клітин кісткового мозку та імунологічну реактивність щурів // Мат. наук, тракт, конф. паразитол. України. K., 1999. С.159-163.

13. Секретарюк К.В., Стибель В.В., Сварчевський O.A., Угрин І.М. Генетич-гі аспекти сприйнятливості і стійкості свиней до аскариозної інвазії // Мат. наук, тракт, конф. паразитол. України. K., 1999. С. 172-179.

Сварчевський O.A. Цитогенетична дія Ascaris simm та антгельмінтиків за ¡кспериментального та спонтанного аскариозу.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за :пеціальністю 03.00.18-паразнтологія, гельмінтологія,- Білоцерківський державний іграрний університет. Біла Церква, 2000.

У період міграції личинок A.smim у специфічних (поросят) і не специфічних щурів) хазяїнів виявлено збільшення числа мікроядер в еритроцитах крові. У по-)Осят, заражених A.suum, збільшувався рівень циркулюючих імунних комплексів і муноглобуліну Е. У щурів, інвазованих аскариозом, збільшується кількість пато-іогічних мітозів. Установлено, що застосування аверсекту-2, )рзолевомізолу і іаймеку в терапевтичних дозах не викликало мутагенної дії. Розроблені пропози-гії відносно подальшого вивчення аскариозу і застосування антгельмінтних пре-иратів.

Ключові слова: аскариоз, поросята, щурі, аверсекг-2, урзолевомізол, баймек цитогенетика, Ascaris suum, еритроцити крові, мікроядра, мітоз, циркулюючі іму нні комплекси, імуноглобулін Е.

Сварчевский O.A. Цитогенетическое действие Ascaris suum и антгельминти ков при экспериментальном и спонтанном аскариозе.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук ш специальности 03.00.18-паразитология, гельминтология.- Белоцерковский госу дарственный аграрный университет, Белая Церковь, 2000.

В результате проведенных исследований установлено, что период миграци онного аскариоза у поросят сопровождается увеличением количества микроядер і эритроцитах периферической крови на 20-й день после заражения почти в два раза, что следут оценивать как важный тест глубины поражения генома соматических клеток. Заражение поросят проявляется увеличением количества циркулирующих иммунных комплексов и иммуноглобулина Е на 15-й и 20-й день после заражения.

Паралельно с этим мы заражали белых крыс инвазионными яйцами Ascaris suum, что служили моделью воспроизводства аскариоза. Период миграционной: аскариоза у крыс характеризовался увеличением количества делящихся клеток костного мозга с сменой соотнешения фаз митоза за счет увеличения числа прометафаз и увеличении частоты клеток с патологическим митозом.

Определяли терапевтическую эффективность и мутагенность урзолевамизо-ла, бровадазола и аверсекга-2 при нематодозах свиней. При этом отмечено, что наибольшая экстенсэффекгивность дегельминтезации выявлена при использовании аверсекта-2. Наиболее высокие привесы в поросят также были после введения препарата аверсект-2.

В результате изучения влияния антгельминтных препаратов (урзолевамизо-ла, бровальзена, баймека) на иммунологическую реактивность поросят в терапевтических дозах отмечена тенденция к повышению циркулирующих иммунных комплексов после введения баймека. Кроме этого баймек, урзолевамизол, брова-льзен в исследованиях с использованием микроядерного теста не вызвали мутагенного действия.

При исследовании митотического режима клеток костного мозга после введения крысам баймека, урзолевамизола и бровадазола выявлено, что после введения баймека отмечалось уменьшение количества профаз одновременно с задержкой деления на стадии метафазы. После введения препаратов увеличения количества патологических митозов не выявлено. Ангельминтик баймек также вызвал достоверное увеличение уровня циркулирующих иммунных комплексов, что свидетельствует о формировании иммунного ответа организма на действие препарата, а

использование урзолевамизола вызв&то некоторое уменьшение иммунных комплексов в крови крыс.

Проводили исследования, направление на выявление гельмиктоовоцидного эффекта препаратов. При культивировании яиц Ascaris smtrn в баймеке развитие лиц к личинкам второй стадии не совершался. Дезинфектант виркон выявил ово-цидное действие, степень которой зависела от концентрации и экспозиции его действия на яйца Ascaris snum. В концентрации 40 мг на 1 мл воды при экспозиции два часа виркон обеспечивал 100% гибель яиц аскарисов.

Таким образом, во время дегельминтизации свиней необходимо учитывать побочное действие антгельминтиков. Так. как препараты группы авермектинов увеличивают уровень циркулирующих иммунных комплексов, а препараты группы левамизола могут вызывать осложнения. В схеме лечебно-профилактических мероприятий необходимо использовать препараты, которые способствуют ускорению елиминации циркулирующих иммунных комплексов из организма. При постановке диагноза на бронхопневмонию в поросят необходимо учитывать фактор миграции личинок аскарисов.

Ключевые слова: аскариоз, поросята, крысы, аверсект 2, урзолевамизол, баймек, цитогенетика, Ascaris suum, эритроциты крови, микроядра, митоз, циркулирующие иммунные комплексы, иммуноглобулин Е.

Svarchevsky О.А. Cytogenetic influence Ascaris suum and anthelmintic drugs at experimental and spontaneous askariosis.-Manuscript.

Thesis for a science degree of candidate of veterinary science on spesiality

03.00.18-parasitology, helmintology.

Bila Tserkva State Agrarian University, Bila Tserkva, 2000.

The increase in number of micronuclear erythrocytes during migration of A. suum to specific (pig) and non- specific (rat) hosts has been shown.

The invasion of pigs by A.suum causes the increase of the level of blood circulating immune complexes and immunoglobuline E. It has been established that the level of pathologic mitosises of infected by ascariosis rats also increases.

It has been determined that anthelmintic drugs aversect-2, urzolevamisol and baymec do not cause the mutagenic action.It proves the suggestion that these investigated anthelmintics are safe for application.

The perspectives of fiither study of migrating ascariosis and application of investigated anthelmintliics have been worked out.

Key words: ascariosis, pig, rat, aversect-2, urzolevamizol, baymec, cytogenetic, Ascaris.suum, erytrocytes of blood, micronuclear, mitosis, circulating immune complex, Immunoglobulin E.