Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Морфологические изменения гипоталамо-нейрогипофизарной секреторной системы при ожоговой травме и после применения антиоксидантов и энтеросорбентов

ВАК РФ 03.00.11, Эмбриология, гистология и цитология

Автореферат диссертации по теме "Морфологические изменения гипоталамо-нейрогипофизарной секреторной системы при ожоговой травме и после применения антиоксидантов и энтеросорбентов"

п В ин

1 6 ОИТ 1335 '

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ВОЛКОВ Костянтин Степанович

МОРОФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ГІПОТАЛАМО-НЕЙРОГШОФІЗАРНОЇ СЕКРЕТОРНОЇ СИСТЕМИ ПРИ ОПІКОВІЙ ТРАВМІ І ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ ТА ЕНТЕРОСОРБЕНТІВ

03.00.11 - ембріологія, гістологія і цитологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук

Київ - 1995

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі гістології і ембріології людини Тернопільського медичного інституту ім. І. Я. Горбачевського Наукові консультанти:

лауреат Державної премії України, доктор біологічних наук, професор доктор біологічних наук Стеченко Л.О.

Офіційні опоненти: член-кореспондент УЕАН,

доктор медичних наук, професор Гербільський Л.В. доктор медичних наук, професор Коломійцев А.К. доктор біологічних наук, професор Косенко А.Ф.

Сморщок С.А.

Провідна установа - НДІ ендокринології та обміну

речовин АМН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 1995 р.

о год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.01.1.5 при Київському університеті імені Тараса Шевченка. Адреса: 252022, Київ-22, пр.Глушкова, 2,

1 Інститут фізіології тварин біологічного факультету.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського Університету ім. Тараса Шевченка. Автореферат розісланий “ 1995 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат біологічних

наук, доцент Данилова О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. До цього часу актуальною і недостатньо розробленою медпко-біологічною проблемою є патогенез і лікування опіків. Науково-технічна революція, бурхливий розвиток промисловості, механізація, електрифікація пращ і побуту людей, удосконалення військової техніки, наявність термоядерної зброї призвели до того, що значно збільшилась частота опікових травм (А.А.Впшневський и соавт., 1972; Т.Я.Арьев, 1977; М.И.Кузин и соавт., 1982). Заданими ВОЗ питома вага опіків серед травм мирного часу складає від 5,6 до 10 % і займає третє місце в структурі загального травматизму (Н.И.Атясов, Н.А.Крижановская, 1981; П.С.Вихреев;

В.М.Бурмистров, 1986).

За сучасними уявленнями, глибокі і обширні опіки викликають в організмі значні зміни структури і функції всіх органів і систем, що призводить до виникнення важкого захворювання - опікової хвороби (Н.И.Кочетьпгов,1973; Д. С. Саркисов и соавт. 1986).

Важлива роль в її патогенезі належить гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі, яка представлена супраоптичними ядрами гіпоталамуса (СОЯ) і нейрогіпофізом. Центральна ланка цієї системи - популяція нейросекреторних клітин (НСК), продукує антндиуретичний гормон (вазопресин), який контролює реабсорбцію води в дистальному віддалі нефрона нирки і проявляє ряд інших властивостей - гемодинамічшіх, рилізинг-гормональних, пермеабільних (В.В.Богослов-ський,

А.А.Соболь, 1970; A.J1.Поленов, 1980; Ф.М.Эгарт, 1980; Г.В.Островская и соавт., 1982; J.Camps et al., 1983).

Встановлено, що при тяжких опіках відбувається

закономірна зміна осмотичного тиску і водно-сольового гомеостазу (Н.И.Бочков, Н.Н.Наумов, 1974; Н.А.Олюни-на,1976; 10. В. Маточин, 1978; Н.В.Повстяной, 1992). Проте морфологія гіпоталамо-гіпофізарної системи при термічних пошкодженнях залишається недостатньо вивченою, особливо з застосуванням електронно-мікроскопічних методів досліджень, які є найперспективнішими в розпізнаванні тонких механізмів патологічних і регенераторних процесів (Д.С.Саркисов, 1986).

В практичному відношенні дуже актуальною є проблема лікування опіків. Згідно з сучасними поняттями в основі порушення життєдіяльності органів при багатьох захворюваннях лежить пошкодження структури і функції мембранних систем клітин (Ю.А.Владимиров, А.И. Арчаков, 1972; Н.М.Змануаль, 1979; С.А.Сморщоки соавт., 1986,1992). Серед безпосередніх причин, що викликають значні зміни плазматичних і внутрішньоклітинних мембран, особлива роль належить активації перекисного окислення ліпідів (Е.Б.Бурлакова, 1975;

А.М.Чернух, 1980; Ю.И.Губский, 1989). Значне підвищення рівня перекисного окислення ліпідів встановлено і при тяжких опіках (М.И.Агадоканов, 1979; З.Ж.Гуде, 1980; В.Г.Мхитарян и соавт., 1980; С.А.Сморщок, 1984; Н.В.Пасечка, 1988)1

Літературні дані і раніше проведені нами дослідження свідчать про те, що антиоксиданти, пригнічуючи надмірну пероксидацію в тканинах, впливають на збереження структури мембран і сприяють нормалізації метаболізму, тому доцільність їх застосування при опіках не викликає сумніву (Н.М.Змануаль, 1980; С.А.Сморщок, 1983; А.В. Царенко, 1985).

Досить перспективним є комбіноване застосування водо- і жиророзчинних антиоксидантів і актуальним вивчення ультрамікроскопічного стану клітинних мембран, перебігу регенераторних процесів, вмісту продуктів перекисного

окислення ліпідів в динаміці розвитку опікової хвороби. Водо- і жиророзчинні антиоксиданти при сумісному їх застосуванні діють як синергісти (Г.В.Карпухіша,1980) і, як біологічно активні речовини, можуть активізувати репаративну регенерацію, яка являє собою важливіш механізм адаптації і компенсації клітин і тканин в умовах опікової патології (Т.Я.Арьев, 1977; Д.С.Саркнсов, 1977, 1981; С.А.Сморщок, 1981).

В складному і недостатньо вивченому патогенезі опікової хвороби одне з головних місць належить екзо- і ендогенній інтоксикації, яка є результатом ураження шкірного покрпву, протеліозу пошкоджених тканин і альтерації гістогематнчннх бар’єрів (Д.С.Саркнсов п соавт. 1986; В.К.Сологуб и соавт., 1986). Завдяки сучасним методам лікування помітно зіпізнлась частота смертельних випадків в період опікового шоку, проте смертність залишається досить високою в стадіях гострої токсемії і септикотоксемії. Найімовірнішою причиною смертельних випадків є значна інтоксикація (А.И.Атясов, 1972; Д.Б.Пекарский, 1981; П.С.Вихреев, В.М.Бурмистров, 1986).

Проблема ендогенної інтоксикації, яка тісно пов’язана з розвитком і протіканням раневого процесу, висуває на передній план питання удосконалення дезінтоксикаційної терапії (Н.А.Федорова, 1975; Р.И.Ливппщ, 1986; Н.Е.Повстяной, Г.П.Козинец, 1984, 1992). В зв’язку з цим актуальніш при лікуванні тяжкообпеченнх є застосування засобів, які знижують рівень токсинів у тканинах. Серед них важливе місце займають сорбщйні методи, зокрема ентеросорбщя (Г.П.Козинец, 1992).

За останні роки розроблено ряд нових, перспективних препаратів з високими сорбщйними властивостями, серед яких потрібно виділити ентеросорбент ентеросгель. В сучасній літературі появились окремі публікації, які свідчать про успішне використання при лікуванні обпечених ентеросорбції -

З

сорбційного методу детоксикації організму, який базується на виведенні токсинів із шлунково-кишкового тракту (Л.В.Неделяева, Т.Я.Левин, 1992; Н.В.Пасечка, Л.В.Якубишина, 1993; И.В.Найдаи соавт. 1993). Недостатність вивчення цієї проблеми в комбустіології вимагає проведення фундаментальних досліджень на всіх рівнях структурної організації організму: системному, органному, тканинному, клітшшому і субклітинному. Тільки комплексний підхід дозволить встановити початкову ланку в розвитку днстрофічшіх процесів внутрішніх органів і вплив ентеросорбції на їх протікання при тяжких опіках.

Новий напрямок, який ми розвиваємо по вивченню дії антиоксидантів і ентеросорбентів на ультраструктуру клітинних мембран, розвиток деструктивних і внутрішньоклітинних регенераторних процесів в нейроендокринних органах при тяжких термічних опіках має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення.

Мета роботи. Метою даного дослідження є вивчення морфофункціональних особливостей організації гіпоталамонейрогіпофізарної секреторної системи при тяжких опіках і після застосування антиоксидантів і ентеросорбентів.

Основні завдання дослідження: ,

1. Вивчити морфологічну будову супраоптичних ядер гіпоталамуса і структурних компонентів нейрогіпофіза морських свинок в умовах нормальної життєдіяльності організму.

2. Дослідити в експерименті на тваринах послідовність, характер і ступінь прояву змін гіпоталамо нейрогіпофізарної секреторної системи прн термічній травмі.

3. Вивчити вплив комбінованого застосування водо- і жиророзчинних антиоксидантів на стан плазматичних і внутрішньоклітинних мембран в структурах нейрогіпофіза і СОЯ

гіпоталамуса при тяжких опіках.

4. Дослідити вплив ентеросорбції на ступінь морфофункціональних змін гіпоталамо-нейрогіпофізарної системи осморегулящї в динаміці розвитку опікової хвороби.

5. Визначити ефективність дії препаратів, які застосовуються, на стан перекисного окислення ліпідів, токсичність і осмотичний тиск плазми крові, загальний стан, масу тіла і летальність різних груп експериментальних тварин.

Наукова новизна роботи. В даній роботі вперше на ультраструктурному рівні при дослідженні СОЯ гіпоталамуса інтактних морських свинок встановлені якісні і морфометричні дані, згідно з якими виділено чотири підтипи світлих НСК, які відповідають фазам секреторного циклу. В результаті детальних субмікроскопічних досліджень розширені і поглиблені уявлення про механізм осморецепції в системі “гемокапіляр - нейроглія -нейросекреторна клітина”.

Представлені результати гістологічного, ультраструктурного і морфометричного аналізу нейрогіпофіза і супраоптичних ядер гіпоталамуса в дішаміці розвитку опікової хвороби. Вперше показано, що в основі порушення ненросекреції, пригнічення репаративної регенерації в секреторних нейроцитах лежить деструкція мембранних компонентів, яка знаходиться в прямій залежності від рівня перегаїсного окислення ліпідів і ендогенної інтоксикації організму при тяжких опіках. Принципово новими є морфологічні дані, які відображають порушення фазного характеру секреторного циклу в нейросекреторних клітинах, що негативно відбивається на стані осмотичного гомеостазу в організмі тяжкообпе-чених тварин. '

Вперше встановлено, що комплексне застосування водо- і жиророзчинних антиоксидантів при опіках помітно знижує рівень

переписного окислення ліпідів, стабілізує плазматичні і внутрішньоклітинні мембрани структур СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофіза, що позитивно впливає на процеси секреції і виведення нейрогормонів нейросекреторними клітинами.

Вперше при термічних пошкодженнях проведено комплексне вивчення впливу ентеросорбції на розвиток деструктивних і внутрішньоклітинних регенераторних процесів в гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі, осмотичний тиск плазми крові, рівень інтоксикації, а також загальний стан організму, масу тіла і виживання піддослідних тварин.

Науково-практичне значення роботи. Розробка патогенетично обгрунтованих і ефективних методів лікування тяжкообпечених можлива тільки на основі глибокого і всестороннього вивчення тонких механізмів розвитку опікової хвороби. Наукова цінність роботи визначається комплексним морфофункціональним аналізом гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи інтактних морських свинок і тварин з термічною травмою.

■ В результаті проведеного дослідження одержано дані про позитивний вплив комбінованого застосування антиоксидантів і ентеросорбента на характер, динаміку і важкість перебігу опікової хвороби, що, безперечно, має велике практичне значення для клініки. Сумісне застосування флакуміну і альфа-токоферолу при тяжких опіках знижує інтенсивність перекисного окислення ліпідів, забезпечує більш високе збереження клітинних мембран, помітно активізує внутрішньоклітинні регенераційні процеси. Застосування ентеросорбента ентеросгель зменшує токсичність плазми крові, стабілізує гістогематичні бар’єри, покращує осморецепцію, позитивно впливає на ультраструктуру секреторного процесу в нейроцитах СОЯ гіпоталамуса.

Результати проведених досліджень розкривають суть

деструктивних і регенераторних процесів в гіпоталамо-неіїрогіпофізарній секреторній системі прн термічних пошкодженнях і позитивний вплив біологічно активних препаратів на мембранні системи клітин, науково обгрунтовують доцільність їх застосування в комплексному лікуванні важкообпечених.

Дуже важливіш для клінічної практики є запропонований нами метод інструментального контролю осмотичного тиску біологічних рідин. Широке впровадження в комбустіологію осмометрії може внести корективи в терапевтичні заходи, пов’язані з інфузійною терапією, діалізом, введенням гіпертонічних розчинів. Постмеднкаментозні стани повніші детально контролюватись осмометрією.

На захист виносяться такі положення:

1. У інтактних тварин в СОЯ гіпоталамуса на основі ультраструктурних дашіх встаношіено якісні і кількісні ознаки, згідно з якими виділено 4 підліпи світлих нейросекреторшк клілш, які відповідають різним фазам секреторного циклу.

2. Тяжка опікова травма викликає значні пошкодження компонентів морфофункціональної тріади “гемокапіляр -нейроглія - нейросекреторна клітина в СОЯ гіпоталамуса і структур нейрогіпофіза, характер і вираженість яких залежать від термінів експерименту.

3. Деструкція плазматичних і внутрішньоклітинних мембран пригнічення репаративної регенерації в структурних компонентах гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи обумовлені значною аклівацією перекисного окислення ліпідів і токсичністю плазми крові у обпечених тварин.

4. Комбіноване застосування антиоксидантів флакуміну і альфа-токоферолу помітно знижує рівень перешеного окислення ліпідів, активізує внутрішньоклітішну репаративну регенерацію,

особливо в нейросекреторних клітинах і помітно нормалізує процес нейросекреції та виведення нейрогормонів у кров’яне русло.

5. Ентеросорбція знижує рівень токсичності плазми крові у обпечених тварин, що позитивно відбивається перш за все на структурній організації мікроциркуляторного русла в органах гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи. Це сприяє розвитку компенсаторно-пристосувальних процесів і покращує осморецепцію і осморегуляцію.

Впровадження результатів досліджень. Положення і висновки роботи про морфологічний стан гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи при тяжких опіках і після застосування антиоксидантів і ентеросорбента впроваджені в науково-дослідну роботу і використовуються в педагогічній практиці прн читанні лекцій і на практичних заняттях кафедр гістології і ембріології, анатомії людини, оперативної хірургії і топографічної анатомії Івано-Франківської, Дніпропетровської, Полтавської, Нижнєгородської медичних академій, Луганського, Одеського, Донецького, Харківського, Вінницького,Ростовського медичних університетів, Чернівецького, Красноярського медичних інститутів, Ужгородського університету, Мелітопольського педагогічного інституту, Білоцерківського сільськогосподарського інституту, Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини, наукової лабораторії кафедри ОХТА Івано-Франківської медичної академії.

Результати досліджень використовуються в роботі Українського опікового центру, Тернопільського і Рівенського опікових відділів.

Апробація роботи і публікації. Основні положення дисертації доповідались і були обговорені на XXX - XXXVIII підсумкових наукових конференціях Тернопільського медичного

інституту (1987 -1995 p.p.), Всесоюзному науково-технічному семінарі “Применение электронной микроскопии в биологии и медицине” (Іваново, 1987); VI Республіканської наукової конференції по проблемі “Ожоги” (Харків, 1988); Республіканської конференції “Применение электронной микроскопии в медицине” (Івано-Франківськ, 1989); III Всесоюзній конференції “Бноантиоксіщант” (Москва, 1989); III з’їзді АГЕ України (Чернівці, 1990); Всесоюзному симпозіумі з антропології (Тернопіль, 1991). Республіканській науково-практшшій конференції “Применение электронной мнкроскогапі в биологии и медицине” (Київ, 1992); Всесоюзній конференції з міжнародною участю “Интенсивное лечение тяжело-обожженных” (Москва, 1992).

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в 27 наукових роботах, які опубліковані в журналах, збірниках робіт симпозіумів і наукових конференцій.

Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Пошукачем самостійно здійснена постановка досліду, проведені гістологічні, електронномікроскопічні, морфометричні дослідження, статистична обробка отриманих цифрових даних. Літературна , редакція, форлгулювання висновків, теоретичних та практичних рекомендацій, оформлення роботи виконані самим автором.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 331 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури, розділу матеріал і методи досліджень, розділу власних досліджень, висновків і списку літератури. Робота Ілюстрована 139 рисунками, 20 таблицями. Список літератури містить 605 джерел, з них 398 вітчизняних і 207 зарубіжних авторів.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

. Досліди проводились на морських свинках-самцях, які вважаються найбільш придатним видом тварин для даних досліджень.

Опікова травма відтворювалась за методикою, розробленою на кафедрах біохімії і гістології Тернопільського медінституту. Експеримент на тваринах виконувався відповідно до “Правил проведення робіт з експериментальними тваринами, затверджених Наказом МОЗ СРСР N 7551 від 12.08.77 р. Тематика дослідницької роботи по проблемі “Ожоги и раневая инфекция военного времени” була затверджена замісником міністра оборони СРСР, шифр ВН 07.00.0045, РПК N 3.

Опік наносився водяною парою при температурі 96-98° С на епільовану поверхню спини протягом 60 секунд під ефірним знечуленням. Площа пошкоджень розраховувалась за спеціальною таблицею (Н.В.Казимирко, 1962) і становила 1820 % поверхні тіла. Гістологічні дослідження шкіри з обпечеш їх ділянок свідчили про розвиток опіку IIIА - IIIБ ступеня.

В експерименті використано 185 статевозрілих морських свинок, які були розділені на такі групи: І - інтактні морські свинки (15 тварин); 2 - тварини з опіковою травмою (контрольна група, 50 тварин); 3 - тварини з опіковою травмою, які отримували антиоксиданти (60 тварин); 4 - морські свинки з опіковою травмою, які отримували ентеросорбент (60 тварин).

В третій групі обпеченим тваринам вводили водо- і жиророзчинні антиоксиданти поєднано, водорозчинний -флакумін в дозі ЗО мг/кг маси тіла внутрішньошлунково протягом перших 14 діб, жиророзчинний - альфа-токоферол вводили підшкірно в дозі ЗО мг/кг маси тіла протягом 7 діб, 20 мг/кг протягом 8-14 діб, і 10 мг/кг протягом 15-21 доби. Ентеросорбент

ентеросгель вводили морським свинкам четвертої експериментальної групп зондом внутрішньошлунково, два рази в день протягом 4 діб (добова доза - 1 г/кг маси тіла). Дозування препаратів було складене з урахуванням результатів досліджень (А.Н.Кудрина и соавт., 1978; В.В.Шманько, 1985; С.Ф.Ковальчука, 1986).

Всі морські свинки утримувались на загальному раціоні віварію. Проводився щоденний контроль за загальним станом, масою тіла, ступенем місцевих проявів опікової рани, летальністю.

З метою встановлення морфофункціональннх змін в гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторій системі в динаміці розвитку опікової хвороби, тварин декапітували на 1, 7, 14, 21 і 28 доби, що, за сучасними уявленнями (М.И.Кузнн и соавт., 1982), відповідає стадіям шоку, токсемії і септнкотоксемії. Одночасно забирали матеріал від 3-5 інтактних морських свинок.

Мозок тварин препарували за методикою, розробленою в Ленінградському інституті еволюційної фізіології і біохімії ім. І.М.Сєчєлова. Об’єктом дослідження були супраоптичні ядра гіпоталамуса і нейрогіпофіз. Для вивчення мікроскопічної картини відпрепарований матеріал фіксували в рідині Буена і заливали в парафінові блоки. Для електронномікроскопічних досліджень маленькі кусочки тканини з місця локалізації СОЯ гіпоталамуса і каудальної ділянки нейрогіпофіза фіксували в З % розчині глютаральдегіду, постфіксували в 1 % розчині чотириокису осмію на буфері Мілоніга, обезводнювали в спирті і ацетоні і заливали в епоксидні смоли (Б. Уикли, 1975).

Фронтальні серійні зрізи гіпоталамуса і сагітальні гіпофіза товщиною 5-6 мкм фарбували за Гоморі-Габа і дофарбовували азокарміном (О.В.Волкова, Ю.К.Елецкий, 1982). Поряд з загальноприйнятим гістологічним методом, на таких зрізах

проводили кількісні і морфометричні дослідження. Морфофункціональний стан гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи оцінювали шляхом співставлення процентного співвідношення різних типів нейросекреторних клітин в супраоптичних ядрах, за середнім значенням площ тіл, ядер і ядерець, за вмістом і візуальною півкількісною оцінкою нейросекрету в структурах нейрогіпофіза.

Ультратонкі зрізи контрастували ураншацетатом, щггратом свинцю за Рейнольдсом (Б.Ушли, 1975) і вивчали в електронних мікроскопах ЕМВ-100ЛМ та ЕМ-125К. Для проведення морфометричного аналізу ультраструктурних компонентів нейросекреторних клітин внкористовувшш метод точково-лічильної об’ємометрії (С.Б.Стефанов, 1974), який широко застосовується в сучасній морфології. Визначали відносні об’єми органел - гранулярної ендоплазматичної сітки (ГЕС), комплексу Гольджі (КГ) і мітохондрій, які беруть активну участь у процесі нейросекреції в НСК.

Вимірювання осмотичного тиску плазми крові тварин проводили за допомогою мембранного мікроосмометра фірми “Кпаиег”. Хемілюміїїісцеїгші дослідження плазми іфові тварин, які відображають співвідношення інтенсивності переписного окислення ліпідів і активності біоантиоксидантної системи організму (А.И.Журавлев, 1975; Я.И.Серкис и соавт. 1984), виконували на хемілюмінометрі ХЛМІЦ-01. Рівень ендогенної інтоксикації оцінювали шляхом вивчення неспецифічної токсичності плазми крові, яку визначали за вмістом молекул пептидів середньої маси, їх низько- і високомолекулярних фракцій на спектрофотометрі СФ-26 (Н.И. Габриэлян и соавт., 1981; Г.А.Рябов и соавт., 1985). Обробка цифрових даних з усіх розділів досліджень проводилась з використанням методу варіаційної статистики (Г.Г. Автандилов, 1973, 1980).

Достовірність відмінностей середніх величин і їх помилок визначалась за критерієм Стьюдента-Фішера.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Електроішомікроскопічні особливості будови супраоптичіпгх ядер гіпоталамуса і нейрогіпофіза інтактних морських свинок

Сучасна нейроморфологія розглядає супраоптико-нейрогіпофізарнпй комплекс як центральну антпднуретпчну нейросекреторну систему контролю за осмотичним гомеостазом і водно-сольовнм обміном організму. Провідну позицію в цій системі займають ненросекреторні клітини, які продукують

о

антидиуретичшш гормон (АДГ) - вазопресин. Його біосинтез, доставка в нейрогіпофіз і виведення в кров’яне русло - основний результат діяльності гіпоталамічної нейросекреторної системи.

Морфологічно в досліджувані к нами СОЯ гіпоталамуса інтактних морських свинок за тпнкторіальнпми особливостями спостерігаються світлі і темні нейроцити, а серед темних -пікноморфний тіш клітин, що узгоджується з літературними даними (А.Л.Поленов, 1971; А.А.Войткевич, И.И.Дедов, 1972;

Н.М.Юрисова, 1973; Ю.Н.Зурнаджи, 1984; А.Ф.Косенко, 1987; Ь.ГеИеп, К.СавЬпег, 1979). На препаратах, зафарбованих , паральдегід-фуксином за класичною методикою Гоморі-Габа, в СОЯ гіпоталамуса морських свинок в популяції НСК домінують світлі нейроцити, їх сумарніш процентний вміст становить 87,1 %. Серед темних клітин (12,9 %) у інтактних тварин виявляється невелика кількість пікноморфних нейроцитів (1,5 %). Можна вважати, що співвідношення світлих (активних) і темних (функціонально пасивних) нейроцитів є одним із достовірних інформативних морфометричних показників тонусу центрів осморегуляції.

Світлі НСК найбільші у популяції нейроцптп. їх середня площа тіла складає 305,6 + 9,4 мкм2, ядра - 74,5 + 2,9 мкм2, ядерця - 5,15 + 0,13 мкм2.

Одним з об’єктивних критеріїв морфофункціонального стану СОЯ гіпоталамуса є співвідношення процентного вмісту світлих НСК за кількістю і розподілом нейросекрету (Б.В.Алешин, 1971; А.Л.Поленов, 1974; А.Л.Поленов,

О .А. Данилова, 1984). Встановлено, що процентне співвідношення трьох виділених підтипів НСК в СОЯ гіпоталамуса інтактних морських свинок в весняно-літній період досить рівномірне. Існують припущення про існування перехідніIX форм секреторних нейроцптів і на субмікроскопічному рівні (А.Л.Поленов,1971; Ю.Н.Зурнаджи, 1984).

При детальному, поглибленому електронномікроскопічному дослідженні органел світлих НСК, особливо тих, які відповідають за секреторні процеси, встановлено неоднаковий ступінь їх розвинення в різних нейрощітах. Дуже важливим критерієм для характеристики активності НСК є стан ядерного апарата (величина ядерця, структура хроматину, каріолеми). Проведені численні субмікроскопічні якісні і кількісні дослідження дозволили встановити дані, за якими виділено чотири підтипи світлих нейроцитів, які відповідають загальноприйнятим в гістології фазам секреції.

Так, для першого підтипу світлих НСК, які знаходяться в фазі оновлення ультраструктур і початку синтезу, характерні помірні відносні об’єми органел - ГЕС, КГ, мітохондрій і добре розвинуті ядерні компоненто (велике ядерце, численні гранули рибосомального типу, переважання еухроматину), одиничні або відсутність гранул нейрогормона. Найвищі значення відносних об’ємів органел для другого підтипу світлих нейрощітів, які знаходяться в фазі активного синтезу. В них гранули

нейрогормона різного ступеня зрілості локалізовані в навколоядерній зоні поблизу комплексу Гольджі.

Помітно нижчі значення відносних об’ємів органел для третього підтипу світлих НСК в фазі нагромадження. Проте для нейроплазми таких клітин характерна наявність великої кількості нейросекреторннх гранул. Найменші об’ємні показіипш органел встановлені в четвертому підтипі непроцитів, які знаходяться в фазі виведення нейрогормонів. Крім зменшення параметрів ультраструктур, виявлено ознаки їх функціонального виснаження і поодинокі гранули непросекрету (табл. 1).

Встановлене дііференціювашія світлих нейросекреторннх клітин було використано для інтерпретації даних, одержаних при експериментальних дослідженнях.

Темні НСК виділяються більшим ступенем забарвлення каріо- і цитоплазми, зменшенням об’єму ядра і тіла, витонченням відростків. Гранули нейросекрету, як правило, в них відсутні, а органели помітно змінені. Існування такої різновидності клітин пов’язують зі станом глибокого, можливо, тривалого функціонального спокою (А.Л.Поленов, 1971; Г.М.Зеленская, Ю.Ю.Пелевин, 1987). Пікноморфні нейроцити чітко котировані завдяки найвищому ступеню оптичної і електронної щільності. Пікноз ядра набуває в них виразного характеру, а глибокі деструктивні ознаки торкаються всіх органел. Такий тіш НСК відноситься до нежиттєздатних, дегенеруючих (М.Н.Юрисова, 1973; Х.Иост, 1975; Ю.Н.Зурнаджи, 1986).

Можна припустити, що конкретний нейронннй склад популяції не буває строго стабільніш, оскільки постійно змінюється співвідношення кількості активних і неактивних НСК залежно від біоритмів і функціональних навантажень. Крім того, активність нейроцитів носить циклічний характер, що пов’язано з фазами секреції. Це загальнобіологічний принцип.

Таблиця 1

Відносні об’єми органел а різних підтипах світлих НСК супраоптичних ядер гіпоталамуса інтактних морських свинок

Підтипи світлих НСК Відносний об'єм (М + м %)

ГЕС КГ Мітохондрії

1 підтип 19,5 ± 0,6 5,71 ± 0,12 9,81 ± 0,23

2 підтип 27,3 ± 0,9 7,29 ± 0,24 11,59 ± 0,30

3 підтип 15,2 ± 0,5 4,80 ± 0,13 8,80 ± 0,27

4 підтип 11,7 ± 0,4 3,54 ± 0,11 8,12 ± 0,21

Значення достовірні між всіма підтипами нейроцитів.

Мікрооточення НСК представлене гліоцитами, нейропілем і гемокапілярамп. Протоплазматичні і фіброзні астроцити, олігодендроцити супраоптичних ядер мають типову будову, описану для глії головного мозку (Н.Н.Боголепов, 1978; А.А. Манина, 1978; А.Л.Микеладзе, 1987).

Незважаючи на близьке розміщення нейроцнтів і гемокапілярів, їх безпосередній контакт не виявляється. Перикаріонп НСК відокремлені від судинного русла астроцитами і їх відростками, які також охоплюють стінки капілярів. Ультраструктурна оцінка навкоюсудинних зон в СОЯ дає підставу вважати периваскулярну глію осмочутливим прошарком, який виконує функіцю своєрідного мікроосмомегра.

Електронномікроскопічно спостерігаються також вузькі інтерстиціальні простори, які тісно прилягають до плазмолеми нейроцитів і структурно пов’язані з базальним шаром гемокапілярів. Ця обставина посилює можливість обміну між гуморальним руслом і нейроцитами за рахунок метаболічних процесів, які протікають в цих просторах. Постійно спостерігаються складні полімембранні структури, утворені

відростками астроцитів, які обмежують міжклітинні простори.

Периваскулярна глія і безпосередньо астроцитарні ніжки утворюють своєрідний перпкапілярннй простір і є структурним компонентом гематоенцефалічного бар’єру. Роль і стан цього бар’єру в життєдіяльності нервової тканини має величезне значення (Т.Н.Касспль, 1981; Я.А.Роснн 1981; К.ЗсЬиЬегІ, 1978).

Кровоносні капіляри, як компонеігпі морфофуїжціональної тріади “НСК - макроглія - капіляр”, мають деякі особливості в ультраструктурній будові. Виявлено, що для ряду гемокапілярів характерні потовщення і утворення розгалужень базального шару, що помітно збільшує площу взаємодії з відростками астроцитів.

Морффологічні дослідження неіірогіпофіза показали, що він являє собою не просто конгломерат термінальних ділянок аксонів НСК гіпоталамуса, а складно організований орган, який виконує роль тимчасової акумуляції нейросекретів, з наступною їх передачею у кров’яне русло. Півкількісна візуальна оцінка наявності альдегід-фукспнового матеріалу при гістологічному забарвленні органа за Гоморі-Габа свідчать про високий його вміст в нормі (4,50 + 0,10).

Для каудальної зони нейрогіпофіза характерні гемокаїгіляри синусоїдного типу з розгалуженими, широкими периендотеліальними просторами, ендотелію фенестрованого типу, що забезпечує при необхідності швидке виведення нейрогормонів у кров’яне русло. Інтимні взаємозв’язки аксонів НСК і капілярів проявляються в утворенні особливих аксовазальних контактів, подібних до синапсів головного мозку, де в ролі постсинаптичного компонента виступає базальний шар.

В нейрогіпофізі нами встановлено три типи пітуїцитів -великі, середні і дрібні, які диференціюються за розмірами тіл

і відростків, ступенем розвиненості органел. Ці основні клітинні структури органа здійснюють численні контакти з терміналями аксонів НСК і гемокапілярами і відіграють певну роль у звільненні нейросекрету (М.А.Беленький, А.Л.Поленов, 1983).

Проведені дослідження органів гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи інтактних морських свинок дають підставу вважати, що морфологічна організація відображає її функціональні можливості, пов’язані з рецепцією осмотичних зрушень, секрецією і виведенням нейрогормонів в гуморальне русло. Ці процеси забезпечують одну із основних умов життєдіяльності організму - осмотичний гомеостаз.

Морфофункщональні зміни гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи при тяжкій опіковій травмі В першу добу після опіку морфологічна перебудова супраоптико-нейрогіпофізарного комплексу свідчить про підвищення секреторної активності НСК і посилене виведення нейрогормонів у кров’яне русло. В популяції світлих нейрощпів різко зменшується (в 11 разів порівняно з нормою) процентний вміст секреторних нейроцитів 16 підтипу, які мають багато нейросекрету. В той же час в 1,49 рази підвищується кількість клітин Іа підтипу, які активно синтезують. В 1,66 рази зростає процент нейроцитів Ів підтипу, які не містять альдегід-фуксинових гранул (рис. 1А). ’

Критеріями підвищення секреторної активності світлих НСК є також збільшення площ перерізу клітинних тіл, ядер і ядерець, відповідно на 8,9 % , 11,1 % і 14,9 % (рис. 2).

Субмікроскопічні якісні і кількісні дослідження свідчать про те, що компенсаторно-пристосувальна перебудова НСК у відповідь на опікову травму супроводжується зміною секреторного циклу. Майже не виявляються нейроцити третього підтипу в

фазі нагромадження, а вже в фазі виведення відбуваються ультраструктурні перетворення по підготовці клітин до синтезу нейрогормонів. В першому і другому підтипах нейроцитів у стад ії опікового шоку зростають, порівняно з інтактними тваринами, відносні об’єми органел, які відповідають за біосіштетичні процеси. Так, об’ємні показники ГЕС в 1,23 рази, КГ в 1,17 рази вище в першому підтипі НСК і відповідно в 1,11 рази, і 1,22 рази в другому підтипі нейроцитів (табл. 2). Гіпертрофія органел енергозабезпечення - мітохондрій, супроводжується просвітленням матриксу і деструкцією крист. Така перебудова цих структур в залозисті гх клітинах відмічається при гіперфункції (В.М.Гордиенко, В.Г.Козьірицкий, 1978).

Отже, уже в стадії опікового шоку виявляється не тільки перерозподіл типів НСК, але і порушення фазності процесу секретоутворення. Відмічені зміни розвиваються на фоні виразної перебудови мікроциркуляції. Характерним в цей термін досліду є розширення просвіту судин, їх кровонаповнення, сплощення ендотеліощггів, перикагаляршгіі набряк, пов'язаний з набуханням астроцитів. Посіиення транспорту речовин у стінці гемокапілярів проявляється збільшенням кількості і величини мікроворсинок, пінощітозшіх міхурців і вакуолей. Судинні розлади, порушення гістогематичних бар’єрів у початковій стадії, опікової хвороби характерні для нейроендокринних органів (Л.И.Музиканг, 1971;

С.А.Сморщокисоавт., 1989).

Одночасно з морфологічними змінами, що відображають компенсаторно-пристосувальні перетворення в СОЯ гіпоталамуса, відмічаються ознаки деструкції ряду НСК і макрогліощітів. Встановлено достовірне збільшення процентного вмісту пікноморфних нейроцитів. Глибока дезорганізація і деструкція ядра і органел, яка спостерігається на субмікроскопічному рівні, свідчать про різке пригнічення в них секреторної функції. В

□ - 1а О - 16 Ш - Ів В - II ■ - III

Рис.1 Розподіл НСК за типами в СОЯ гіпоталамуса інтактних і обпечених(А), обпечених, які отримували антиоксиданті^Б) і ентеросорбент(В) тварин, в різні терміни досліду (по осі абсцис - доби, по осі ординат - % вміст НСК)

-------1 -------II---------III ---------ІУ

Рис.2. Динаміка змін площ перерізу: А - тіл, Б - ядер, В -ядерець світлих НСК в СОЯ гіпоталамуса інтактної (1), обпеченої (II), обпеченої, яка отримувала антиоксиданти (Ш) і ентеросорбент (IV) груп тварнн. По осі ординат - відносні значення параметра порівняно з інтактним показником, який прийнято за 1,0.

Таблиця 2

Відносні об’єми органел в різних підтипах світлих НСК , СОЯ гіпоталамуса обпечених тварин в різні терміни

досліду

Термін експерименту Підтипи світлих НСК Відносний об'єм (М + т %)

ГЕС КГ Мітохондрії

І доба I підтип II підтип IV підтип 23,8+0,6 30,4+0,9 14,1+0,3 6,74+0,15 8,90+0,27 4,23+0,12 10,61+0,27 12,50+0,31 9,23+0,19

7 доба I підтип II підтип 31,2+1,1 21,3+0,6 8,45+0,21 8,36+0,19 12,72+0,38 10,51+0,34

14 доба I підтип II підтип Функціонально виснажені НСК Інтенсивно світлі НСК 24,5+0,8 20,9+0,5 14,8+0,3 10,9+0,2 7,41+0,14 7,30+0,17 4,92+0,09 3,67+0,10 11,87+0,27 9,11+0,30 8,40+0,23 7,08+0,19

21 доба I підтип II підтип функціонально виснажені НСК інтенсивно свтлі НСК 23,1+0,7 17,2+0,5 13,4+0,3 9,7+0,2 7,10+0.23 6,84+0.19 4,75+0,08 3,29+0,10 11,02+0,36 8,79+0,28 7,92+0,18 6,56+0,12

28 доба I підтип II підтип функціонально виснажені НСК інтенсивно світлі НСК 21,9+0,6 17,6+0,4 13,0+0,3 9,2+0,1 6,38+0,15 6,51+0,21 4,20+0,09 3,39+0,10 10,71+0,37 8,10+0,25 7,68+0,21 6,50+0,18

р < 0,05 у всіх випадках порівняно з показниками інтактних тварин

гліоцитах відбувається набряк тіл і відростків, гіпертрофія органел, активація лізосом, що характерно для макроглії при різних впливах стресорного характеру (А.А. Манина, 1978;

В.П.Туманов, 1984).

У відповідь на опікову травму в неГірогемальному органі спостерігається посилена мобілізація нейрогормонів у кровоток. Середня інтенсивність забарвлення паренхіми на вміст альдегід-фуксішового матеріалу становить 0,47 від значення інтактних тварин (рис. 3). Субмікроскопічно різке зменшення кількості нейросекреторних гранул відмічено не тільки в ділянці аксовазальних контактів, але и поблизу розгалужень базального шару, розширених, кровонаповненнх гемокапілярів. Такі збільшені периендотеліальні простори яшіяіоть собою своєрідні “метаболічні озера”, куди стікаються нейрогормоші при посиленні їх виведення (А.А.Войткевич, И.И.Дедов, 1972). Витончена ендотеліальна впстилка, численна фенестрація допомагають швидко і без перешкод здійснювати цей процес. Високий вміст нейросекреторних гранул встановлено тільки в тільцях Херінга і в деяких аксонах НСК.

Подібна перебудова нейрогіпофіза в стадії опікового шоку помічена як на експериментальному (Є.А.Бардахчян, Н.Н. Наумов, 1976; Л.И.Музикант, 1969), так і на клінічному матеріалі (Т.С.Девятова, 1970, 1974).

Для пітуіцитів встановлені різнонаправлені зміни. їх реакція на опік проявляється або набряком, просвітленням цитоплазми, гіпертрофією і деструкцією органел (більш характерно для клітин середньої величини) , або підвищеною осміофілією, зменшенням тіл і ядер, витонченням відростків (характерно для великих клітин). Зміші по темному і світлому типу, можливо, обумовлені різним їх морфофункціональшш значенням або вихідним функціональним станом і різною перебудовою їх плазмолеми.

Таким чином, у реакщю-відповідь на дію такого потужних) фактора, як опік, залучаються всі структурні компоненти

І.о

0.8

0.6

0.4

0.2

О.ОІ__________________________________________.

І 7 14 21 2В доба

Рнс.З. Динаміка змін інтенснвності забарвлення неіірогіпофіза на неиросекрет інтактноі(І), обпеченої (II), обпеченої, якаотрнмувала антіюксиданти( III) і ентеросорбент(ІУ), груп тварнн.

-------1 ------II----------ЦІ ----------ІУ

По осі ординат - відносні значення параметра порівняно з інтактним показником, який прийнято за 1,0.

ммоль/л

300

280

260

240

І 7 14 21 28 доба

------1 -------Ц----------ЦІ ---------ІУ

Рис.4. Зміна осмотичного тиску плазми крові інтактної( 1), обпеченої( II), обпеченої, яка отримувала антиоксиданти (III) і ентеросорбент (IV), груп тварин.

центральної системи осморегуляції. Зрушення захисно-пристосувального характеру проявляються активним виведенням антидиуретіїчного гормона в кровоток, що фізіологічно у тварин викликається спрагу - підвищену потребу в воді. Значна зміна осмотичного тиску плазми крові підтверджує цей прояв (рис.4), характерний для термічних пошкоджень, і узгоджується з клінічними показшіками (Н.И.Бочков, Н.Н.Наумов, 1974).

При хемілюмінісцентному дослідженні плазми крові в першу добу після опіку встановлено значне зростання інтенсивності спонтанного свічення, в 3,4 рази порівняно із значеннями інтактних тварин (табл. 3). Це відображає великий вміст високотоксичних продуктів перекисного окислення ліпідів

і, за даними ряду дослідників, є пусковим механізмом пошкодження мембранних структур клітин (М.И.Агаджанов, 1977; 1979; В.Г.Мхитарян н соавт., 1980).

На 7 добу після термічного пошкодження для СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофіза характерне наростання деструктивних змін. На світлооптнчному і субмікроскопічному рівнях майже не виявляються НСК в фазі нагромадження (рис.ІА). За ультраструктурними показниками не диференціюється четвертий підтип нейроцитів, який характеризує фазу виведення. Утворені гормоновмісні гранули, обминаючи фазу нагромадження навіть в незрілих формах транспортуються по аксонах в нейрогемальний орган.

За вмістом альдегід-фуксинового матеріалу в СОЯ гіпоталамуса в стадії токсемії зберігається значна кількість Іа і Ів підтипів НСК.

їх в 1,33 і 1,57 рази відповідно більше, ніж у інтактних тварин. Середні площі перерізів тіл, ядер і ядерець нейросекреторних клітин ще більше зростають, відповідно на

15 %, 14,2 %, і 16,7 % (рис. 2).

В цей термін експерименту серед популяції високоактивних світлих НСК першого підтипу виявлені клітини, не характерні для СОЯ гіпоталамуса інтактних тварин. Значна активація ядерного апарата і гіпертрофія більшості органел з ознаками деструкції свідчить про тривалу напружену їх роботу. Дня другого підтипу нейроцитів збільшення об’єму клітинних тіл викликає зменшення щільності органел і просвітлення цитоплазми. Відносні об’єми ГЕС і мітохондрій нижчі від аналогічних показників інтактних тварин (табл. 2).

Отже, компенсаторно-пристосувальна перебудова світлих НСК обумовлена великою потребою в антидиуретичному гормоні організму обпечених тварин, що викликає порушення їх циклічної роботи.

В стадії токсемії ще більше ( в 6,6 рази порівняно з інтактними тваринами) зростає кількість пікноморфних нейроцитів. їх висока електронна щільність поєднується з пікнозом ядра, глибокими інвагінаціями каріолеми, пошкодженням мембран і вакуолізащєю багатьох органел.

Помітна деструкція характерна і компонентам нейропіля. Дезорганізація мікрооточення, особливо пікноморфних НСК, супроводжується розширенням інтерстиціальних просторів, пошкодженням мембран, які їх оточують. Явище набряків в астроцитарній глії поєднуються з гіпертрофією і помітними порушеннями мембранних органел.

Зберігається високий рівень активності перекисного окислення ліпідів, інтенсивність спонтанної хемілюмінісценції в 3,05 рази вище значення інтактних тварин (табл. 3).

Встановлено помітне підвищення токсичності плазми крові за рахунок надмірного нагромадження середньомолекулярних

. Таблиця З

Інтенсивність спонтанної хемілюмінісцепцїі плазми крові морських свинок з опіковою травмою і обпечених тварин, які отримували антиоксиданти, в різні терміни досліду

Терм ін експерименту Інтенсивність хемілюмінісценції (М + м імп/ІОс)

Опік Опік + антиоксиданти

І доба 197,8 + 2,9 109,1 + 2,6

7 доба 177,8 + 1,2 85,3 + 1,3

14 доба 122,0 + 1,5 74,5 + 0,8

21 доба 94,3 + 1,1 64,7 + 1,1

28 доба 74,2 + 0,5 *59,2 + 0,8

Інтенсивність спонтанної хемілюмінісценції плазми крові інтактних тварин - 58.2 + 0,5 імп/ІОс.

* - Р1 > 0,05 порівняно з інтактними тваринами, у всіх інших випадках Р < 0,05.

Р2 < 0.05 у всіх вішадках порівняно з обпеченими тваринами.

Таблиця 4

Концентрація молекул середньої маси в плазмі крові інтактних, обпечених і обпечених тварин, які отримували ентеросорбент в різні терміни,експерименту

Термін ' експерименту Концентрація молекул (М + т ум.од.)

Середні молекули Низькомолекулярна фракція Високомолеку-лярна фракція

Інтактні 7 доба • 14 доба 21 доба 28 доба 0,450+0,011 0,808+0,015 0,759+0,013 0,718+0,017 0,703+0,023 0,445+0,009 0,689+0,014 0,645+0,013 0,593+0,016 0,539+0,012 0,0050+0,0002 0,119 +0,005 0,114 +0,004 0,125 +0,006 0,129 +0,004

7 доба 14 доба 21 доба 28 доба 0,531+0,009 0,579+0,011 0,535+0,012 0,517+0,009 0,522+0,007 0,562+0,010 0,513+0,008 0,497+0,011 0,0091+0,0007 0,0170+0,0010 0,0221+0,0009 0,0158+0,0008

Р1 і Р2 < 0,05 у всіх випадках порівняно із значеннями інтактних і обпечених тварин.

пептидів, їх низькомолекулярної і високомолекулярної фракції (табл. 4). В зв’язку з чим можна припустити, що, знаходячись у'крові, перекиси і вільні радикали, а також токсичні продукти перш за все викликають порушення структурних компонентів гемокапілярів, що і відмічається нами при ультраструктурному аналізі судинної системи.

В СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофіза, поряд з функціонально активними, завжди виявляються судини мікроциркуляторного русла з набряклим, просітленим ендотелієм і пошкодженими клітинними мембранами. В розширених периендителіальних просторах на окремих ділянках втрачають чіткість мембрани, які к оточують. Периваскулярний набряк обумовлений помітним набуханням відростків астроцитів. Все це є морфологічним проявом порушення гематоенцефалічного бар’єру, який грає важливу роль в забезпеченні метаболічних процесів в гіпоталамо-нейрогіпофізарній системі (Б.В.Алешин, 1971; Б.В.Алешнн,

В.И.Губский, 1983).

В задній частці гіпофіза на 7 добу експерименту встановлено подальше зменшення вмісту нейросекрету. Середня інтенсивність забарвлення паренхіми органа складає 0,32 порівняно з інтактними тваринами.

Поряд з ультраструктурними ознаками активного виведення нейрогормона (підвищена фенестрація ендотелію, збільшені периендотеліальні простори, подальше звільнення термінале?! і тілець Херінга від гранул нейросекрету, функціонально активні пітуіцити) появляються ознаки пригнічення процесу адаптації. Різнонаправлені зміни в стінці гемокапілярів, пітуіцитів, терміналей супроводжуються елементами деструкції і відображають розвиток патологічних процесів. В першу чергу це стосується ультраструктури органел ендотермальних клітин,

темних і світлих пітуїцнтів, базального шару.

Осмотичний тиск плазми крові у обпечених тварин в цей термін експерименту ще більше знижується, на 47,2 ммоль/л порівняно з такими показниками у інтактних тварин (рис. 4).

При вивченні гіпоталамо-нейрогіпофізарної секреторної системи в стадії септикотоксемїї (14, 21 і 28 доба експерименту), тобто в період сформованої опікової хвороби, виявлено значну деструкцію і пригнічення функціональної активності структурних компонентів СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофіза. Зберігається високій рівень надмірної пероксидації (табл. 3), що, за даними ряду авторів (3.Ж.Гуде и соавт., 1980; В.Г.Мхитарян, 1980;

Н.В.Пасечко, 1981) і результатами власних досліджень є одним із факторів, які порушують ультраструктуру мембранних компонентів клітин і пригнічують внутрішньоклітинну репаративну регенерацію.

В ці терміни ще більше посилюється роль ендогенної інтоксикації, про що свідчать дані про надлишкове нагромадження низько-, середньо і високомолекулярних сполук пептидів, які визначались в плазмі крові (табл. 4). Головним джерелом їх утворення є опікова рана (Т.Л.Заец, И.К.Корякина, 1986; И.И.Галайчук, 1990).

Токсичні речовини різного генезу всмоктуються в ділянці термічного пошкодження і розносяться з током крові і лімфи по всьому організмі, нагромаджуються в різних органах і тканинах (Н.А.Федоров, 1985). При цьому вони спричиняють дестабілізуючу і пошкоджуючу дію на плазматичні і внутрішньоклітинні мембрани, тіш самим порушують клітинний гомеостаз.

На 14 і особливо на 21-28 добу після опікової травми в популяції НСК відбувається ще більш виражений перерозподіл процентного вмісту різних типів нейрощггів. В СОЯ гіпоталамуса

переважають світлі клітини Ів підтипу, які не містять нейросекрету, їх в 1,48-1,25 рази більше, ніж у інтактних тварин. Появляються інтенсивно світлі нейроцити, розміри тіл і ядер у яких ще більше зростають, а ядерець зменшуються. Динаміка змін середніх значень цих показників приведена на рис. 2.

Помітно знижується і стає нижчою, ніж у інтактних тварин, кількість активних НСК Іа підтипу. На 21 і 28 добу не визначаються світлі нейроцити Іб підтипу, які мають багато нейросекрету (рис. 1А). Про поступове зниження функціональної активності органа свідчить також значне зростання иікноморфних нейроцитів (в 18,5 раз на 28 добу порівняно з нормою). В той же час темні НСК за своєю ультраструктурною характеристикою наближаються до пікноморфних клітин. Глибокі деструктивні зміни органел в цих нейроцитах можна пов’язати з функціональним перенапруженням ультраструктурних компонентів нейроплазми. Очевидно, інтенсивно світлі і пікноморфні НСК в зв’язку з припиненням синтезу нейрогормонів, значною деструкцією ядра і цитоплазми гинуть.

Наростання і глибоку асинхронію функціонування секреторних нейроцитів переконливо доводять об’ємні показники органел. Для першого і другого підтипів світлих НСК при кількісних дослідженнях встановлено закономірне зниження відносних об’ємів досліджуваних ультраструктур - ГЕС, КГ, мітохондрій. Крім того, їх значення для другого підтипу світлих НСК стають достовірно нижчі, ніж у інтактних тваріш (табл.2). В інтенсивно світлих і функціонально виснажених НСК набряк, фрагментація і дегрануляція ГЕС і КГ взаємопов’язана з порушенням інших ультраструктур, які відповідають за процес нейросекреції - ядром, ядерцем, полісомами і рибосомами. Відносні об’єми досліджуваних органел в таких клітинах мають

низькі значення (табл. 2).

Для багатьох нейроцнтів характерне пошкодження мітохондріальних мембран, що приводить до зменшення енергетичного забезпечення клітин.

Приведені дані відображають значне пригнічення внутрішньоклітинної репаратшшої регенерації, яка має важливе значення в життєдіяльності НСК. Первинна компенсаторно-пристосувальна реакція нейроцитів, що проявляються адаптивною дезінтеграцією, поступово змінюється інадаптивною дезінтеграцією, тобто приводить до розвитку патологічного процесу (А.И.Волошин,10.К.Суббопш, 1987; Л.В.Гербильскіш, М.ІІ.Стронцова, 1995).

В умовах розвинутої опікової хвороби різко виражені дистрофічні зміни реєструються також в нейропілі, глії і мі кроці іркуляторпому руслі. Порушення структури плазматичних і вііугрішньоклітішніїх мембран часто супроводжуються набряком і вакуолізацією цитоплазми багатьох астроцитів. Це визначається як деструкцією деяких органел, так і змінами внутрішньоклгпшних колоїдні їх станів. Пошкодження астроцитів і їх відростків і мембран, які обмежують міжклітинні інтерстиціальнї простори, негативно впливає на процес осморецепції.

Просвітлення цитоплазми ендотеліощтв поєднується з деструкцією органел, зменшенням піноцитозу і кількості цитоплазматичних виростів. Пошкодження гемокапілярів погіршує трофіку мозку, тим самим сприяє посиленню змін в нейросекреторних клітинах.

Таким чином, опікова травма приводить до значної деструкції всі компоненти морфофункціональної тріади “гемокапіляр-нейроглія-нейросекреторна клітина”, що викликає

порушення осморецепції і осморегуляції. Тому значення досліджуваного осмотичного тиску плазми крові в усі терміни експерименту значно нижче показника інтактних тварин (рис. 4).

Асинхронія секреторної активності НСК проявляється і в дистальному відділі нейросекреторної системи. Помітне просвітлення паренхіми нейрогіпофіза, низький вміст нейросекреторного матеріалу обумовлені високим ступенем мобілізації гормонів в кровообіг, а також зменшенням його секреції нейроцитами в СОЯ гіпоталамуса.

На 14 добу експерименту середня інтенсивність забарвлення нейрогіпофіза досягає найнижчого значення і становить 0,27 від інтактного показника. В наступні терміни незначно зростає вміст нейрогормона (0,34 - 21 доба і 0,39 - 28 доба), що обумовлено зміною будови стінкн гемокапілярів і порушенням процесу виведення нейросекрету. Глибока деструкція ендотеліального і базального шарів супроводжується виходом на окремих ділянках формених елементів крові в перикапілярні простори. Відмічається осміофілія або набряк ендотеліальних клішн, утворення міеліноподібних фігур в їх цитоплазмі- Подібні полімембрашгі нашаровані структури відмічається в термінальних закінченнях аксонів НСК, особливо на 21-28 добу після опіку, що пов’язане з мембранною патологією (С.А. Сморщок, 1984;

Н.В.Пасечка, 1986).

Значно погіршується морфофункщональний стан пітуіцитів. Порушення структури і проникності їх плазмолеми приводить до виникнення світлих і темних клітин, в яких відбувається руйнування багатьох органел. Це погіршує основну функцію нейрогіпофіза, пов’язану з модуляцією виведення нейрогормонів в судинне русло.

Отже, глибокі деструктивні зміни органів

гіпоі’аламонейрогіпофізарної секреторної системи, безумовно відбиваються на стані водно-сольового обміну в організмі тяжкообпечених тварин і значно впливають на ганець опікової хвороби.

Вплив антиоксидантів і ентеросорбента на ступінь морфологічних змін в супраоптірших ядрах гіпоталамуса і нейрогіпофізі при термічних опіках

Враховуючи важливу роль активації перекисного окислення ліпідів, значну інтоксикацію організму тяжкообпечених тварин, слід чекати, що пригнічення цих процесів позитивно впливає на структурні компоненти гіпоталамо- нейрогіпофізарної секреторної системи.

В умовах комбінованого застосування флакуміну і альфатокоферолу хемілюмінісцентнпми дослідженнями встановлено достовірне зниження рівня продуктів перекнсного окислення ліпідів, порівняно з контрольною групою, уже на початку експерименту. Так, інтенсивність спонтанної хемілюмінісценції плазми крові в 1,81 разів (1 доба) і в 2,03 рази (7 доба) нижча, ніж у обпечених тварин, які не отримували антиоксиданти (табл.З).

І якщо зміни в першу добу в СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофізі подібні до контрольної групи, то на 7 добу чітко відмічається позитивний вплив мембранопротекторів. В популяції НСК вже в стадії токсемії в 1,2 рази більше визначається активно секретуючих Іа підтипу світлих нейроцитів (рис.ІБ) з помітно збільшеними площами перерізу ядер і ядерець (рис. 2).

Субмікроскопічно в світлих НСК першого і другого підтипів активація ядерних структур поєднується з гіпертрофією органел. їх відносні об’єми органел, особливо для другого підтипу світлих

Відносні об’єми органел в різних підтипах світлих НСК в СОЯ гіпоталамуса обпечених тварин, які отримували антиоксиданти, в різні терміни досліду. •

Т ермін експерименту Підтипи світлих НСК Відносний об'єм (М + ш %)

ГЕС кг Мітохондрії

І доба I підтип II підтип IV підтип **24,5+0,7 **31,0+1,1 *12,4+0,4 **6,51+0,17 **8,62+0,21 **4,49+0,11 ** *10,30+0,29 **11,89+0,32 **9,51+0,24

7 доба I підтип II підтип 27,1+0,9 35,9+1,3 7,71+0,24 9,20+0,27 11,42+0,37 13,10+0,43

14 доба I підтип II підтип III підтип 29,8+0,9 39,7+1,4 17,1+0,5 **8,09+0,15 9,62+0,19 5,38+0,12 11,68+0,29 12,62+0,31 9,59+0,27

21 доба I підтип II підтип III підтип IV підтип 25,9+0,7 33,1+0,9 16,8+0,4 13,4+0,2 **7,40+0,17 8,71+0,26 5,34+0,14 4,28+0,11 **11,20+0,35 12,32+0,28 9,48+0,24 8,72+0,31

28 доба I підтип II підтип III підтип IV підтип 24,8+0,6 30,1+1,0 16,0+0,4 12,9+0,2 7,03+0,20 *8,12+0,17 *4,89+0,12 *3,71+0,10 11,03+0,40 11,79+0,54 *9,11+0,27 *8,52+0,25

* - Р1 > 0,05 порівняно з показниками інтактної групи

тварин, 1

** - Р2 > 0,05 порівняно із значеннями контрольної групи тварин.

У всіх інших випадках Р1 і Р2 < 0,05.

НСК, які знаходяться в фазі активного синтезу, перевищують значення аналогічних показників контрольної групи тварин (табл.5). Краща збереженість мембран ГЕС і КГ більший вміст рибосом і полісом, помірне розширення цистерн відображає

високий рівень секреції в таких клітинах. Підвищення пластичного забезпечення функцій характерно для нейроцитів при активації синтезу білка і нуклеїнових кислот, тому що, здійснюється в тісному контакті з біомембранами (Н.Н.Боголепов, 1979; Т.М.Чайченко, 1993).

В СОЯ гіпоталамуса обпечених тварин при застосуванні антиоксидантів менше пошкоджується енергетичний апарат нервових і гліальних клітин. В гіпертрофованих мітохондріях помірно виражена деструкція крист і просвітлення матріжса.

Стабілізація клітинних мембран проявляється і менш вираженою вакуолізацією в гліоцитах і нейроцитах, що відображає кращу збереженість проникності мембран і стан внутрішньоклітинного гомеостазу.

В нейрогіпофізі посилена мобілізація нейрогормонів в добре виражені периендотеліальні простори супроводжується значним зменшенням альдегід-фуксинового матеріалу в терміналях аксонів. Антиоксиданти вже в ранні терміни покращують гістоструктуру пітуїцитів і ендотеліоцитів. В них менше виражений набряк і просвітлення цитоплазми, деструктивну зміни в гіпертрофованих органелах.

Згідно даних літератури (Н.Е.Повстяной, 1980;. Д.Б.Пекарский и соавт. 1981; Д.С.Саркисов и соавт. 1986;

А.В.Неделяева, 1992), головним патогенетичним механізмом в опіковій хворобі вважають токсемію, яка помітно проявляється на 7 добу після термічного пошкодження. Одержані нами дані свідчать про позитивний вплив ентеросорбції на зниження неспецифічної токсичності плазми крові у обпечених тварин. Так, концентрація середньомолекулярних пептидів в 1,52 рази, низькомолекулярної фракції в 1,32 рази, високомолекулярної фракції в 7,0 разів нижча, ніж в контрольній групі тварин (табл.4).

За напиши даними, ентеросгель у стадії токсемії позитивно проявляється перш за все на стані мікроциркуляції, попереджуючи значні пошкодження структурних компонентів гістогематичних бар’єрів токсичними продуктами, які циркулюють у крові. Субмікроскопічно в СОЯ гіпоталамуса встановлено багато функціонально активних капілярів з великими ядрами в ендотеліоцитах, підвищеним вмістом полісом, піноцитозних міхурців і вакуолей в цитоплазмі і видовженими мікроворсинками на люмінальній поверхні. Більше збережені гіпертрофовані органели і в периваскулярній глії, менше виражений набряк перикапілярних просторів.

Такий стан гематоенцефалічннх бар’єрів сприяє покращенню трофіки основних структурних елементів СОЯ гіпоталамуса секреторних нейрощггів. На світлооптичному рівні в популяції НСК в 1,4 рази вище, ніж у “нелікованих” тварин, вміст Іа підтипу світлих клітин, в 2,1 рази менша кількість пікноморфних нейрощггів (рис. 1В). Для ультраструктури першого і другого підтипу НСК, поряд з гіпертрофічними характерні гіперпластичні процеси органел, які відповідають за нейросекрецію, що підтверджується якісними і кількісними даними (табл. 6).

На відміну від контрольної групи морських свинок на 14 добу досліду в СОЯ гіпоталамуса лікованих тварин покращується фазний характер секреції в нейроцитах. В популяції світлих НСК, крім підвищеної кількості активно секретуючих Іа підтипу світлих клітин зростає кількість Іб підтипу7 нейрощггів, які відповідають фазі нагромадження. Помітно нижчий процентний вміст темних, а також пікноморфних НСК (рис.1). Збереження структурно-функціональної гетерогенності секреторних клітин в нейроендокринних органах має велике значення.

Відносні об’єми органел в різних підтипах світлих НСК в СОЯ гіпоталамуса обпечених тварин, які отримували ентеросорбент, в різні терміни досліду

Термін експерименту Підтипи світлих НСК Відносний об'єм (М + ш %)

ГЕС КГ Мітохондрії

7 доба 1 підтип 2 підтип 29,2+0,8 34,8+1,1 **8,01+0,14 9,38+0,21 11,23+0,31 12,40+0,37

14 доба 1 підтип 2 підтип 3 підтип *31,6+0,9 37,1+1,2 18,5+0,5 8,60+0,17 9,89+0,25 5,73+0,12 * 12,01+0,28 12,69+0,40 9,32+0,24

21 доба 1 підтип 2 підтип 3 підтип 4 підтип 26,4+0,8 34,9+1,1 17,0+0,4 14,5+0,4 8,11+0,17 9,33+0,19 5,90+0,13 4,04+0,10 11,58+0.35 12,50+0.31 9,21+0.28 * 8,49+0,20

. 28 доба 1 підтип 2 підтип 3 підтип 4 підтип 25,5+0,7 31,1+0,9 *15,8+0,4 13,4+0,3 7,81+0,14 8,59+0,20 * 5,22+0,11 3,92+0,09 **11,12+0.34 * 12,03+0.41 * 8,91+0,30 * 8,17+0,25

* - Р1 > 0,05 порівняно з показниками інтактної групи тварин; .

** - Р2 > 0,05 порівняно із значеннями контрольної групи тварин; '

Застосовувані препарати створюють необхідні умови для репаративної регенерації і компенсації функцій НСК в умовах термічної патології. Значна гіпертрофія і гіперплазія ГЕС, КГ і мітохондрін, добра збереженість мембран, які їх утворюють, підвіпцена кількість гормонвмісних гранул, які спостерігаються на різних стадіях дозрівання, відображають високу функціональну активність нейроцитів. Це дає можливість

гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі успішніше виконувати осморегуляцію, а НСК виробляти необхідну кількість антидиуретичного гормона. Підтвердженням цьому служить підвищення осмотичного тиску плазми крові, порівняно з контрольною групою обпечених тварин (рис.4).

В неіїрогемальному органі тварин третьої і четвертої груп на 14 добу експерименту, поряд з активним виведенням нейрогормонів, при візуальних напівкількісних дослідженнях визначається зростання вмісту альдегід-фуксинового матеріалу (рис. З). Субмікроскопічно в терміналях спостерігається більша

• • о о • • « ♦

кількість гранул неиросекрету, кращий стан мітохондрш і везикул. Майже не виявляється темних і світлих пітуїцитів. Багато клітин функціонально активні, містять збільшені ядерця і ядра, гіпертрофовані мітохондрії, добре виражені ГЕС і КГ.

В цей термін досліду встановлена висока функціональна активність гемокапілярів, особливо, в умовах застосування ентеросгеля. Помірні перикапілярні простори, порівняно рівномірний, розгалужений базальний шар, чітко виражені інтерсгаціальні простори свідчать про покращання транспортного шляху від мікроциркуляторного русла до нейронів і збережену осморецепщю.

Позитивний вплив досліджуваних біологічно активних антиоксидантів і ентеросорбента найсуттєвіше проявляється в кінці експерименту. Поєднане застосування флакуміну і альфа-токоферолу помітно знижує рівень перекисного окислення ліпідів в плазмі крові обпечених тварин, що підтверджують хемілюмінісцентні дослідження. Інтенсивність спонтанного свічення плазми крові всього в 1,11 рази (21 доба) і 1,01 рази (28 доба) перевищує значення цього показника у інтактних тварин (табл. 3).

Застосування ентеросгеля зменшує вміст токсичних продуктів у плазмі крові. Так на 28 добу середньомолекулярних пептидів в 1,36 рази менше, порівняно з контрольною групою тварин, в тому числі впсокомолекулярної фракції в 7,5 рази, а низькомолекулярної в 1,1 рази (табл. 4).

Це знаходить своє відображення на морфофункціональному стані гіпоталамо-нейрогіпофізарної системи третьої і четвертої груп тварин. Дуже важливим є відновлення фазного характеру нейросекреції, що підтверджується якісними і кількісними дослідженнями. В СОЯ гіпоталамуса морських свинок вирівнюється співвідношення процентного вмісту різних підтипів світлих НСК. Проте і на 28 добу кількість активно секретуючих нейрощггів Іа підтипу на 16-20% вища, ніж в СОЯ гіпоталамуса інтактних тварин.

Майже в 2 рази нижче норми процентний вміст Іб підтипу клітин, які містять багато нейросекрету (рис. 1). Приведені дані відображають підвищену потребу організму обпечених тваріш в антидиуретичному гормон^ і до кінця експерименту. Середні розміри площ тіл, ядер і ядерець світлих НСК в супраоптичних

__ • (І • чч •

ядрах гіпоталамуса лікованих морських свинок помітно наближаються до інтактних показників (рис.2).

Позитивним є і те, що в супраоптичній зоні тваріш, які отримували препарати, помітно нижчий , порівняно з контрольною групою, вміст пікноморфшіх, інтенсивно темних нейрощггів - в 2,7 рази у тих, що отримували антиоксиданти, і в 3,9 рази у тих, що отримували ентеросорбент.

Кращий стан плазматичних і внутрішньоклітинних мембран секреторних нейрощггів, ендотеліоцитів гемокапілярів і нейрогліальних клітин, добре виражені гіпертрофічні і гіперпластнчні процеси в них після застосування антиоксидантів

і ентеросорбента позитивно відбивається на осморегуляції. Це підтверджують ультраструктурні дані, які вказують на нормалізацію секреторного циклу в популяції світлих НСК. На 21-28 добу для СОЯ гіпоталамуса характерна наявність всіх чотирьох підтипів світлих секреторних нейроцитів, відносні об’єми органел в яких дещо вищі, ніж в таких же клітинах інтактних морських свинок (табл.5,6) і помітно відрізняються від контрольної групи.

В складі морфофункціональної тріади “гемокапіляр -нейроглія - нейросекреторна клітина, особливо після застосування ентеросгеля, краще збережені і більш активні структури мікроцпркуляторного русла та астроцнтарна глія. Міжклітинні простори і мембрани, які їх оточують, виглядають малозмінешіми. Все це відображає хороший стан осморецепції на території СОЯ.

На 21-28 добу досліду в задній частці гіпофіза зростає вміст нейрогормонів, що відображають якісні і кількісні дані. Динаміка змін відносної інтенсивності забарвлення паренхіми органа приведена на рис. 3. Аксони НСК, тільця Херінга і аксовазальні синапси поступово заповнюються нейросекреторними гранулами, містять добре структуровані, часто гіпертрофовані мітохондрії.

Ультраструктурні дані показують менший ступінь пошкодження і кращий стан ядер і органел в цитоплазмі великих і середніх піту'іцитів.

До кінця експерименту помітно нормалізується осмотичний тиск плазми крові (рис. 4), що відображає покращання водно-сольового обміну у тварин третьої і четвертої груп. Відмічена нами чітка кореляція морфологічних змін в гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі і даного функціонального

показника дає підставу рекомендувати осмометрію як один із методів контролю за станом тяжкообпечених у клініці.

* * *

Таким чином, на великому експериментальному матеріалі за допомогою якісних і кількісних світло- і електронно-мікроскопічних досліджень встановлено, що різні за характером морфофункціональні зміни СОЯ гіпоталамуса і нейрогіпофіза при тяжких опіках значною мірою є наслідком порушень плазматичних і внутрішньоклітинних мембран, обумовлених активацією перекисного окнслення ліпідів і підвищенням токсичності плазми крові.

Нами показана патогенетично обгрунтована доцільність комбінованого застосування водо- і жиророзчинних антиоксидантів (мембранопротекторних препаратів) і ентеросорбентів при термічних пошкодженнях. Інгібуючи надлишкове перекисне окислення ліпідів, зменшуючи рівень токсичності в організмі обпечених тварин, досліджувані препарати позитивно впливають на загальний стан і їх виживання. На' 3-4 дні раніше, ніж у контрольної групи, відбувається відшарування струпа і покращується епітелізація опікової рани.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено якісні і кількісні ультраструктурні ознаки, згідно яких серед світлих нейросекреторних клітин в супраоптичних ядрах гіпоталамуса виділено 4 підтипи, які відповідають різним фазам секреторного циклу.

2. Тяжка опікова травма викликає значні структурні зміни в гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі. Характер

і ступінь пошкодження морфофункціональної тріади

и • о . о . ))

гемокапіляр - неироглія - неиросекреторна клітина в супраоптичних ядрах гіпоталамуса і структур нейрогіпофіза неоднакові в різні терміни експерименту.

3. В початкові періоди після опіку в СОЯ гіпоталамуса підвищується процентний вміст функціонально активних нейросекреторних клітин, в нейрогіпофізі відбувається масове виведення нейрогормонів у кров’яне русло, що свідчить про компенсаторно-пристосувальну перебудову цих органів. В пізні терміни досліду встановлено суттєві кількісні перерозподіли типів нейросекреторних клітин в популяції (зменшення процентного вмісту' активних і зникнення нейроцитів у фазі нагромадження, поява інтенсивно світлих і функціонально виснажених, значне збільшення кількості пікноморфних клітин), що відображає порушення фазного характеру нейросекреції.

4. Термічна травма призводить до глибокої деструкції гемокапілярів, нейроглії і багатьох нейросекреторних клітин СОЯ гіпоталамуса, терміналей аксонів, пітуїцитів і мікроцирку-ляторного русла нейрогіпофіза, що обумовлює значні зміші процесів осморецепції і осморегуляції.

5. В основі порушень нейросекреції і внутрішньоклітинної регенерації в секреторних нейрощітах лежить деструкція плазматичних і органоїдннх мембран, викликана різкою активацією перекисного окислення ліпідів і підвищенням токсичночті плазми крові у обпечених тварин.

6. Поєднане застосування водо- і жиророзчинних антиоксидантів (флакуміну і альфа-токоферолу) на фоні виникнення і розвитку морфофункціональних змін в

супраоптпчних ядрах гіпоталамуса і нейрогіпофізі уже в ранні терміни після опису помітно знижує рівень переписного окислення ліпідів у плазмі крові, стабілізує і зменшує ступінь пошкодження мембранних систем клітин.

7. Застосування мембранопротекторів при тяжкій опіковій травмі суттєво зшіжуе вираженість деструктивних змін, активізує внутрішньоклітинну репаратнвну регенерацію в нейросекреторних клітинах СОЯ гіпоталамуса, структурах нейрогіпофіза, порівняно з групою “нелікованих” тварин.

8. Ентеросорбція з використанням ентеросгеля помітно зменшує вміст токсичних продуктів у плазмі крові обпечених тварин (пептидів середніх молекул, їх високо- і низькомолекулярних фракцій, що вже в стадії токсемії позитивно позначається на структурній організації мікроциркуляторного русла вивчених органів. Покращання трофіки в гіпоталамо-нейрогіпофізарній секреторній системі сприяє гіперплазії і гіпертрофії структурних компонентів нейросекреторних клітин, що створює стійку основу для біосинтетичних процесів, які спрямовані на підтримку і відновлення порушених функцій.

9. Антиоксиданти і ентеросорбент чинять виражений

позитивний ефект на морфологічний стан тріади “гемокаїгіляр

- нейроглія - нейросекрегорна клітина”, сприяють відновленню кількісного співвідношення типів нейроцитів у супраоптичній зоні і фазного характеру процесу нейросекреції при опіках, що в цілому приводить до нормалізації осморецепції і осморегуляції до кінця експерименту. Вивчені препарати сприятливо впливають на загоювання опікової рани, на виживання, масу тіла і загальний стан обпечених тварин. .

10. Одержані результати дозволяють рекомендувати флакумін у поєднанні з альфа-токоферолом і ентеросгель для

застосування в комплексній терапії тяжкообпеченнх, а вимірювання осмотичного тиску плазми крові - як метод інструментального контролю за станом осмотичного гомеостазу.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Гистологическая и морфометрическая характеристика нарушений секреторного цикла в нейроцитах супраоптических ядер гипоталамуса при тяжелых ожогах //Вісник наукових досліджень. Міжнародний науковий журнал.-1995.- N 4.- С.9.

2. Морфофункциональное состояние триады “гемокапиляр

- неіїрогліш - нейросекреторная клетка” в супраоптических ядрах гипоталамуса в условиях применения антиоксидантов при тяжелых ожогах //Вестник проблем современной медицины. -1995.- N 6.- С. 12-17.

3. Морфофункциональное состояние нейрошпофиза при тяжелой ожоговой травме //Вісннк наукових досліджень. Міжнародний науковий журнал.-1995.- N 5.- С. 7.

4. Ультраструктурная характеристика процесса осморецепции в супраоптических ядрах гипоталамуса и его изменения при тяжелых ожогах //Вестник проблем современной медицины,- 1995.- N 11.- С. 17-22.

5. Морфологические изменения нейрогнпофиза при ожоговой травме в условиях сочетанного применения водо- и жирорастворимых антиоксидантов //Вісник наукових досліджень. Міжнародний науковий журнал.-1995.- N 6.- С.231.

6. Значение гипероксидации в развитии деструктивных процессов в некоторых органах при ожоговой травме //Сб.: Морфюлогия.- 1988.- Вып. 11.- С. 111-114. (Співавт. А.В. Царенко, Н.В. Пасечка, Ю.С.Сморщок).

7. Изменения ультраструктуры мнкроциркулярного русла нейрогипофиза при ожоговой травме //Сб.: Ожоговая болезнь. -Тез. докл. IVPecn. конф.- Харьков, 1988.- С.142- 143. (Ствавт.

B.Н. Ннкифорук).

8. Морфометрический анализ нейросекреторных клеток гипоталамуса при тяжелых термических ожогах //Науч. практич. конф.: Новые приложения морфометрин и математическое моделирование в медико-биологических исследованиях.: Тез. докл.- Харьков, 1990.- С. 49. (Ствавт.

C.А. Сморщок, О.П.Андршнин, Н.В. Пасечка).

9. Ультраструктура нейросекреторных клеток супраоптических ядер гипоталамуса при термической травме и сочетанном применении антиоксидантов //Материалы Всесоюзн. симпозиума: Новости спортивной и медицинской антрополопш.-Тернополь, 1991.- С. 125.

10. Влияние энтеросорбцни на ультраструктуру супраоптических ядер гипоталамуса при экспериментальных ожогах в стадии токсемии //Материалы Междун. конф.: Интенсивное лечение тяжелообожженных.- М., 1992.- С. 60. (Ствавт. JI.B. Якубишина, О.П. Андршиина).

И. Влияние энтеросорбента энтеросгель на репаративные процессы в нейрогипофизе при тяжелой ожоговой травме //

I з’Тзд xipyprie Украши.: Тез. допов. - Льв1в, 1994.- С. 204. (Ствавт. С.А. Сморщок).

12. The influence of Enterosorption on the Wound Process in Patients with Severe Burns //9th Congress of International Society for Bums Injuries. 27 June, 1994.- Paris, France.- Abstract book.- P. 417. (Ствавт. C.A. Сморщок, O.E. Ky3iB, H.B. Пасечка).

Волков К.С. Морфологические изменения гипоталамо-

нейрогипофизарной секреторной системы при ожоговой травме и после применения антиоксидантов и энтеросорбентов.

Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.11 -эмбриология, гистология и цитология, Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1995.

Защищается диссертация и 27 опубликованных научных работ, которые содержат результаты исследований морфологических изменений гипоталамонейрогипофизарной секреторной системы при ожогах и влияния сочетанного применения водо- и жирорастворимых антиоксидантов и энтеросорбента на степень-их проявлений. Установлено, что в основе нарушений фазного характера нейросекреции, осморецепцшш и осморегуляцпн, угнетения внутриклеточной репаративной регенерации лежит повреждение плазматических и органоидных мембран в компонентах морфофункциональной триады “гемокапилляр - нейроглия - нейросекреторная клетка”. Супраоптических ядер гипоталамуса и структурах нейрогипафиза, что в значительной степени обусловлено резкой активацией перекисного окисления липидов и высоким содержанием токсических продуктов в плазме крови. Совместное применение флакумина и альфа-токоферола при тяжелых ожогах заметно понижает избыточный уровень пероксидации, а энтеросгель уменьшает токсичность плазмы крови, что обеспечивает высокую сохранность клеточных мембран, активизирует регенераторные процессы. Изучаемые препараты снижают степень повреждения органов гипоталамонейрогипофизарной секреторной системы при термической травме, нормализуют нейросекрещпо и выведение нейрошрмонов в кровоток, что выравнивает осмотическое давление плазмы

крови. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование этих препаратов в комбусшологии, а осмометрию как метод инструментального контроля за состоянием тяжел ообожженных.

Volkov K.S. Morphologic Changes of Hypothalamo-neurohypophysial Secretory System in Burn Traumas and after Applying Antioxidants and Enterosorbents.

Manuscript. Thesis for a Doctor’s degree in the field of biological sciences in Speciality 03.00.11 - embryology, histology and cytology. The Taras Shevchenko Kiev University. Kiev, 1995.

The dissertation and 27 published works presents the results of investigating morphologic changes of hypothalamo-neurohvpophysial secretory system in burns and the influence of combined applyng water- and liposoluble antioxidants and enterosorbents on their expressiveness as well. The work revealed the phase impairments of neurosecretion, osmoreception, osmoregulation and the inhibition of intracellular reparative regeneration to result from the damage of plasmatic and organoid membranes in the components of morphofunctional triad “hemocapillary neuroglia - neurosecretory cell in supraoptical nuclei of hypothalamus and neurohypophysis structures. This is to considerable extent due to a well sharp activation of lipid peroxide oxidation and high level of toxic products in the blood plasma. A combined applying flacumin and alfa-tocoferol in severe burns results in a considerable excessive peroxidation, while enterosgel contributes to cellular cells remaining intact, activizes regenerative processes. The preparations investigated decrease the severity of impairment in hypothalamo-neurohypophysial secretory system in thermal traumas, normalize neurosecretion and excretion of neu-

rohormones into the blood flow. This promotes normalizing osmotic pressure in the blood plasma. The results obtained enable to recommend using these drugs in combustiology and applying osmometry as a method of instrumental control over the condition of patients with severe bums.

Ключові слова: морфологія, супраоптичні ядра гіпоталамуса, нейрогіпофіз, опіки, регенеращя, антиоксиданти, ентеросорбенти.

'/