Бесплатный автореферат и диссертация по геологии на тему
Геология Северо-Западного хребта Тихого океана
ВАК РФ 04.00.10, Геология океанов и морей

Автореферат диссертации по теме "Геология Северо-Западного хребта Тихого океана"



НАЦЮНАЛЬНА ДКАДЕМ1Я НАУК УКРАТНИ 1НСТИТУТ ГЕОЛОГ1ЧНИХ НАУК

На правах рукопису УДК (551.35:551.462.62) (265.5)

ОМЕЛЬЧУК Олександр Васильевич

ГЕОЛОГ1Я П1ВН1ЧНО-ЗАХ1ДНОГО ХРЕБТА ТИХОГО ОКЕАНУ

Спещальнкть 04.00.10 — геолопя океажв I мор1в

Автореферат дисертацм на здобуття вченого ступеню кандидата геолого-мшералопчних наук

Кшв — 1995

Робота виконана в 1нститут1 геолоПчних наук (1ГН) НацЮнально! АкадемП наук УкраГни ■

Науковий кер1вник: - Доктор геолого-м1нералог!чних

наук, професор В.X.Геворкьян

0ф1ц1йн1 оцоненти: - доктор геолого-м!нералог1чних

наук е.П.Ларченков ( Одеський ун!верситет. м.Одеса )

- кандидат геолого-м1нералог1чних наук В.Т.Вакаркж (Досл1дне п1д-приемство 1ГН НАНУ, м.Ки!в )

Ведуча орган1зац1я: - В1дд1л геолог!! м1неральних ре-

сурс1в океану ГИвденного Центру Укра1нського в!дд1лення Всесв1-тньо! лабораторП, м.Одеса

Захист^дисертацП в1дбудеться "ZL" If/Uf'ij'if-ü 1ЭЭ5 р. оUL^l годин! на зас!данн1 спец1ал!зовано! ради Д 01.09.02 при 1нститут! геолог1чних наук HAH Укра1ни за адресою: 252054 KnlB-54. вул.- Чкалова, 55-6

3 дасертац1йною роботою можна ознайомитись у б!бл1отец1 1нституту геолог1чних наук HAH Укра!ни

Автореферат роз!сланий 1995 р.

Вчений секретар спец1ал1зовано! ради кандидат геолого-м!-нералог!чних наук / Т.М.Байсарович

В С Т У п

АКТУАЛЫЛСТЬ РОБОТИ. Одн1ею з найважлив1ших проблем сучасних морських геолоПчних досл1джень с вивчення геолог1чно1 будови, рельефу, складу кор1нних пор1д 1 умов формування осадового чохла п1дводних rip та п1днять в1дкритого океану. Це зумовлено тим, що з такими структурами пов'язан! чисельн1 рудопроявлення корисних кола-лин 1 промислов1 скопичення г1дроб1онт1в. Однак, вивчення под1бних структур до тепер1шнього часу е далеко недостатне. В б1льшост1 сво-1й наявна 1нформац1я в1дноситься або до осадового чохла, або до характеристики геоф1зичних пол1в. конкретних геолог1чних даних про склад 1 в1к пор1д, п1дстелюючих осадов! в1дклади. дуже мало.

Дана робота присвячена вивченню геолог1чно! будови П!вн1ч-но-Зах1дного хребта Тихого океану, що мае також (особливо в закор-донн1й л1тератур1) другу назву - 1мператорськ1 гори, де за участи автора був виконаний комплекс геолого-геоморфолог!чних роб1т з ви-користанням глибоководного населеного Шдводного апарату "Север-2".

Результата робота уявляються важливими для розв'язання ряду теоретичних проблем морсько! геологи, зокрема, питания icTopii розвитку багато в чому ун1калъно! п1вн1чно-зах1дно1 частини Тихого океану, що суттево в1др!зняеться як в1д сх1дно! частили, так 1 в1д 1нших океан1в за морфолог1чними 1 геоф1зичними характеристиками та геолог1чною будовою. 3 другого боку, проведен! досл1дження мають практичне значения для вивчення особливостей рудоутворення в межах п!дводних вулкан1чних хребт1в та освоения м1неральних 1 б1олог1чних ресурс1в океану.

МЕТА РОБОТИ - означення основних структурно-тектон1чних особливостей П1вн!чно-3ах1дного хребта, вивчення геолоПчно! будови 1 рельефу окремих п1дводних rip хребта, оц1нка перспектив рудоноснос-т1 району. Мета робота визначила задач1 досл!джень:

- на основ! анал1зу геолого-геоморфолоПчних досл!джень провести тектон!чне районування П1вн1чно-3ах1дного хребта;

- визначити основн! риси icTopii розвитку структур«, викорис-товуючи метод кореляцП геолог1чних розр1з!в;

- з найб1льшою ступ1нню дегальност! вивчити геоморфолог1ю окремих п!дв9дних rip хребта 1 виявити ochobhI риси ix геоло-г1чно1 будови;

- вивчити склад кор1нних пор1д П1вн1чно-3ах1дного хребта 1 характер вулкан!чних та поствулкан1чних явищ;

-2- визначити перспективи рудоносност! району досл!джень на основ! вивчення.складу вивержених 1 осадових утворень.

ФАКТИЧНИЙ МАТЕР1АЛ I МЕТОДИКА: ДОСЛШЕНЬ. Основою для вир1-шення поставлених у робот1 задач послужив матер!ал, з1браний автором п!д час 33-го рейсу НДС "Одиссей" (1984) 1 49-го рейсу НДС "Михаил Ломоносов" .(1987-1988). Вперше в цьому район! геолог1чн1 дос-л1дження проводились з використанням глибоководного населеного апа-рату "Север-2" з максимальною глибиною занурення до 2 ООО м. Про-м!рн! роботи. виконувались з використанням СНС "Симрад" ! "Шхуна", в загальному рахунку пройдено б!льше 4 ООО миль маршрутного пром!-ру. В межах п!дводних rip 1Ивн1чно-Зах1дного хребта було виконано б!ля 40 геолог!чних станц!й опробування донних в!дклад!в. Для одер-жання кам'яного матер1алу використовувались донн! т^али, велик! ци-л!ндричн1 драги, трали C!rc6i. дночерпател1 "Океан 50". ДраПровоч-н! ! тралов1 роботи виконувались, в основному, за наведениям п!д-водного апарату.

Кр1м того, на и!дводнмх горах проводився комплекс г!дролог!ч-них, г!дроб1олог!чних 1 г1дрох1м1чних досл!джень, прециз!йна бати-метрична зйомка. В межах досл!джуваного району було проведено дев'-ять занурень п!дводного апарату (Г1А) "Север-2!', п!д час яких вико-нувалась фотозйомка. в1зуальн! спостереження, а.також в!дб!р проб грубоуламкивого матер!алу з ф!ксованою глибиною в!дбору.

В результат! проведених роб1т Ьуло одержано б1льше 100 зразк1в кор!них вивержених та осадових пор!д, як! вивчались в лаборатор!ях Н'Н HAH Укра1ни, 1Г1Г СВ РАН, геолоПчного факультету Льв!вського ун!верс.итету (ЛДУ). Геох!м!чн! дан! базуються на. 70 визначення:'. повного х!м1чного анал1зу за 12 породоутворюючими компонентами Вм!ст малих елемент!в визначався спектральним, рентген-флюоресцент ним ! атомно-абсорбц1онним методами (80 визначень). Проведено де-тальне вивчення б1ля 60 прозорих шл!ф1в з визначенням кристалооп-тичних характеристик ряду породоутворюючих м!нерал!в. Виконано м!т нералог!чний анал1з протолочок з ви^'ленням м1нерал!в важко! фрак-ц11.

Одержан! матер1али прециз!иного пром!ру та маршрутно! зйомки п1дводного апарату були використан! для складання 1 уточнения бати-метричних схем п!дводних rip 1 геоморфолог!чних побудов.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ. Вперше у межах П!вн1чно-3ах!дного хребта геолог!чн! досл1дження виконувались з використанням глибоко-

водного населеного Шдводного апарату, що можливЮть кр1м в1-зуальних спостережень з в1дбором ч1тко прив'язаних зразк1в донних утворень, одержати також ун1кальн1 фотоматер1али. що характеризуют геоеколог1чну i ландшафтну специф1ку верхн!х частин схил!в та вершин окремйх п1дводних Пр (до глибини 2 ООО м) 1 всього району.

Встановлено. що П1вн1чно-Зах1дний хребет складаеться з трьох основних сегмент1в. що в1др1зняються за часом утворення 1 глибинами вершин п1дводних rip, що св1дчить про блокову будову структури.

0держан1 нов! дан1 про рельеф 1 геологШну будову п1дводних rip. На схилах 1 вершинах гайот1в вилвлен! типов1 абраз1йн! i карстов! форми рельефу, що вказують на наявн!сть субаерального етапу в розвитку структури. Встановлено. що великий вплив на формування структури робили розломн! зони п1вн1чно-зах1дного i п!вн!чно-сх1д-ного напрямк!в. Схили п!дводних rip П1вн!чно-3ах1дного хребта зако-ном1рно терасован!, в!дм!чен1 р1вн1, загальн1 для вс1х досл1джених rip, що п!дтверджуе етапне опускания як усього хребта, так 1 його окремйх структурних елемент1в.

ПРАКТИЧНА Ц1НН1СТЬ РОБОТИ. Матер1али дисертац!йно1 робота ста-новлять 1нтерес з точки зору вир1шення теоретичних проблем 1 прик-ладних задач, пов'язаних з питаниями походження, будови i icTopil геолог!чного розвитку п1вн1чно-зах!дно1 частини Тихого океану. Ви-явлення зал!зо-марганцевих конкрец1й, конкрец!йно-к1ркових утворень на п!дводних горах П1вн1чно-3ах1дного хребта дае можлив!сть розгля-дати цю структуру як перспективну у в!дношенн1 м!неральних ресур-с1в. Результата детального вивчення рельефу п!дводних rip викорис-тан1 при сп1вставленн! промислових пос!бник1в 1 батимётричних схем.

АПРОБАЦШ РОБОТИ. Матер1али дисертацИ допов1дались ыа III з'-1зд1 радянських океанолог1в (Лен1нград, 1987) 1 5-1й обласн!й кон-ференцИ по комплексному вивченню природи океану (Кал1н1нград, 1989), на засШннях НТР ДП 1ГН HAH Укра!ни (KiiiB. 1984, 1985), НТР НДС "Михаил Ломоносов" (49-й рейс. 1988).

Автором опубл!ковано 10 друкованих роб!т, з них за темою дисертацИ - 4, матер1али дисертацИ викладени також у 7 закритпх на-укових зв!тах.

ОБ'GM РОБОТИ. Дисертац1йна робота об'емом 70 стор!нок машинописного тексту складаеться 1з вступу, 5 розд!л!в i висновку. Вклю-чае J) таблиць. ЧС малюнк1в (карти, схеми, граф1ки. фотографИ), 1 список л1тератури, що м!стить 72 найменувань.

Робота виконана у в!дд!л! Шдводних' геолог1чних досл!джень 1нституту геолог!чних наук HAH Укра1ни п!д науковим кер1вництвом доктора геолого-м!нералог!чних наук,' професора В. X. Геворкьяна, яко-му автор висловлюе глибоку подяку за пост1йну увагу i допомогу на протяз1 yciel робота над дисертац1ею.

Автор висловлюе подяку кандидатам геол.-м!н. наук 1.Е.Ломак!-ну. В. еЛванову. пауковому сп1вроб1тнику Льв!вського держун1верси-тету Р. А.Лен1шко за допомогу в обробц1 матер1алу, а також вважае за необх1дне висловити подяку сп1вроб1тникам в!дд!лу Шдводних геоло-Пчних досл1джень А.Ф.Шевченко, С.Б.Ковальову, В.Р.Морозенко, О.М.Сокуру, Г.М. Протв1н1й за консультацП, поради, допомогу i п1дт-римку.

3MICT РОБОТИ

Розд!л I. 1СТ0Р1Я ВИВЧЕННЯ П1ВН1ЧНО-ЗАХ1ДНОГО ХРЕБТА.

1отор1я вивчення 1мператорського хребта нерозд!льно пов'язана з розвитком уявлень про всю П1вн1чно-Зах1дну частину Тихого океану.

Перш! досл!дження рельефу дна цього рег!ону були проведен! експедиц!ями на кораблях "Челленджер" (1872-1878 pp.) та "Альбатрос" (1888-1897 pp.). В 20-30-х роках нашого стол!ття зусиллями американських та японських г1дрограф!в були в!дкрит1 та вивчен! в загальних рисах 1мператорськ! гори. З'ясувалась морфолог1чна в!док-ремленн1сть п1вн!чно-зах1дно1 частини тихоокеанського ложа в1д !н-шо1 частини Тихого океану. Перш! зразки кор1нних пор1д, драгован1 в район1 п1вденного зак1нчення 1мператорських rip, вивчались у 1953 р. в експедицП на НДС "Спенсер Берд" (США). В 1954 р. експедиц1ею на "Витязе" одержан! додатков! дан! про рельеф п!вн!чно! частини 1мператорських rip та височини Шатського. При драгуванн! гайот!в з р1зних глибин були п1днят! уланки кислих ефузив1в та ix туф!в, а також ол1в1новий базальт. У 21 рейс1 американського судна "Вима" (1961) з п!дводно! гори Камму (п!вдень 1мператорського хребта) були п!днят! осадочн! породи неогенового в!ку. Базальта, драгован! в ць-ому ж район1, мали абсолютний в!к 37,5-43 млн. рок1в.

До 1965 р. сейсмопроф1люванням (НСП-МОВ) Ламонтською геолог!ч-ною обсерватор1ею було вивчено осадочний розр!з вздовж дек1лькох галс1в. як! перетинають Ьшераторськпй хребет. Були встановлен! за-

гальн! законом1рност1 розпод!лу осадочно! товщ1. 3 1964 по 1966 рр. в п1вденн!й частин! хребта проводилось глибинне сейсм1чне зоидуван-ня в рамках сп1льного американсько-японського проекту "Верхняя мантия" на суднах "Вима", "Конрад" та "Кику-Мару".

В 1968 р. Ток1йським ун1верситетом на НДС "Хакухо-Мару" в центральн1й частин! 1мператорського хребта (район п1дводно! гори Суйко) були драгован! р1зн1 типи базал'ьт!в, трах1андезити, пемзи, а також комплекс осадочних пор1д - вапняк1в, туф1в 1 велика к1льк1сть зал1зо-марганцевих конкрец1й та корок. К-Аг в1к метаморф1зованого базальту з плоско! вершини гори Суйко визначений в 41.8 млн. рок1в. В 1970 р. експедиц1ею "Лузиад" (США) в пасм1 1мператорських rlp бу-ло в1дкрито 1 вивчено чотири велик1 п1дводн1 гори.

Швденна частина П1вн1чно-3ах1дного хребта вивчалась у 1971 р. експедиц1ями "Ариес-7" (Скр1ппсовський океанограф!чний 1нститут, США) на НДС "Томас Ваш1нгтон". Проводилось безперервне сейсм1чне проф1лкзвання, драгування та детальна батиметрична зйомка. Досл1д-ження показали, що у вершинн1й частин! гайоту Коко на слаборозчле-нован1й поверхн1 акустично! основи залягае товща потужШстю б1ля 600 н. 3 гайот!в було п1днято матер!ал коралових риф!в ранньотре-тинного в!ку. Серед кор!нних пор1д переважали лужн1 ол1в!нов1 базальта, мудж!ер1ти, трах1андезити. Ix К-Аг в1к знаходиться в межах 40.3-46,4 млн. рок1в для гайот!в Камму, Коко, Юр1аку.

Вперше глибоководне бур!ння було зд1йснене на гайот! Коко у 32 рейс! "Гломар Челленджер" (1973, св. 308, 309). Вулкан1чного фундаменту не було досягнуто, але палеонтолог!чн1 данн1 -свердловини 308 дозволили визначити ранньоеоценовий в!к осадк1в шапки гайоту.

В 1976 р. Геолог1чна служба США на НДС "С. П. Ли'' виконала НСП в центральна та п1вденн1й частинах 1мператорських г!р. Б!дзначена шапка осадочних пор!д, потужн1стю до 300 м, яка перекривае нер1вну поверхню акустичного фундаменту. В 1976-1977 рр. Японською досл!д-ницькою групою було проведено сер!ю експеримент1в з надглибинного зондування в район! гайоту Коко. За результатами досл!джень потуж-н!сть земно! кори складае 9 км. Кора под!ляеться на три верстьи по-туяШстю 1,0, 1,5 та 6,5 км. швидк1сть поздовжн1х хвиль яких зрос-тае з глибиною в1д 2, 0 до 6. 8 км/сек.

В 55 рейс! "Гломар,Челленджер" у 1977 р. на П1вн1чно-Зах1дному хребт! було пробурено 4 свердловини, три з яких ув1йшли в базальто-вий фундамент - св. 430 (г. Оджин), св. 432 (г. Нинто'ку), св. 433

(г. СуПко). Лавов! потоки верхн1х.частин фундаменту подан1 лужнима базальтами або гавайгтами, а нижн1х частин - толе!тами. На ropl Суйко м1ж базальтовими потоками виявлен! прошарки латеритних Kip вив!трювання, як! утворилися на стадП п!дводного островного вулка-н1зму. В!к осадк1в, як! покривають фундамент. св!дчить про зм!щення активного вулкан!зму уздовж 1мператорських rip в напрямку з п1вноч! на п1вдень.

Геолог1чн1 досл!дження 1з застосув'анням п!дводно! техн!ки проводились на П!вн!чно-Зах1дному хребт1 у 33 рейс! НПС "Од!сей" (1984 р. ) за участи автора у склад1 загону 1нституту геолоПчних наук АН УССР (m.KhIb). Робота виконувались на п!дводних горах Суйко. Оджин, Джингу, Нинтоку, Камму та 1н. Було виконано 9 занурень ПА "Север-2" до максимально! глибини 2 ООО м. Результата цих дос."!джень викладе-н! в наступних розд1лах ц1е! робота.

Незважаючи на проведен! на 1мператорському хребт! досл1дження, об'ем одержаного матер!алу все ж таки не достатн!й для однозначного визначення походження та будови ц1е! протяжно! структури. На думку Г.Б.Удинцева (1972) П1вн!чно-Зах1дний хребет е вулкан!чним, побудо-ваним на склеп!нному п1днятт!, nice на цей час занурилось п!д вагою хребта 1 вже неч!тко виявляеться у рельеф! дна. Б.I.Васильев (1988) припускае схож!сть фундамент!в Гмператорського та -Гавайського хреб-т!в, враховуючи прибли.зно однаковий склад пор!д. як! складають вул-кан!чн1 будови цих структур, хоча морфолог!чно вони розр!зняються. Гавайськ! вулкани насаджен! на цоколь, який в 1мператорському хреб-т! в1дсутн!й. Прихильники тектон1ки плит пояснюють утворення П!в-н1чно-Зах!дного хребта проходженням Тихоокеансько! плити над "гаря-чою точкою" в мантИ з проплавленням 1 утворенням вулкан!в (Green, 1978; Jackson, 1979). Основною вих1дною точкою в ц!й г!потез1 е встановлене. бур1нням законом!рне зменшення в!ку вулкан!в в Явленному напрямку. Однак, таке посл1довне згасання вулкан!чно! д1яль-ност!, на думку Г.Б. Уд!нцева (1987), можна пояснити зм!щенням у ча-cl 1 простор1 д!лянки найб!льшо! проникливост! по Mlpi прогину кори та заглубления океан1чно! западини в п!вн1чно-зах!дн!й частин1 Тихого океану. ■

Враховуючи вищевикладене,необх!дно в1дзначити, що питания походження, геолог1чного розвитку ! будови П1вн!чно-Зах!дного хребта до тепер1шнього часу уявляеться диокус1йни% Дана робота е спробою ■ внести певний вклад у вивчення ц!е! структупи.

п

Розд1л 2. ГЕОМОРФОЛОГИ I ТЕКТОН1ЧН1 ОСО^шсЮСП П1ВН1Ч-НО-ЗАХШОГО ХРЕБТА I СПОЛУЧЕНИХ СТРУКТУР

. 1мператорськ1 гори уявляють собою п1дводний хребет, що витяг-нувся на 1 500 км у мерид1ональному напрямку в1д п1вн!чно-зах1дного краю Гавайського хребта на п1вдн1 до височини Обручева на п1вноч1. Хребет е межевою структурою м!ж двома крупними тектон1чними елемен-тами дна Тихого океану - П1вн1чно-Сх1дною 1 П1вн1чно-Зах1дною аб1-сальними плитами. В1н складаеться в основному з плосковершинних г1р (гайот1в), висотою 4 000-5 ООО м. ширина хребта в середньому 80-90 км, але в деяких м!сцях досягае 150 кн. Обриси хребта в ц1лому дуже-близьк! до прямолШйних, але контури схил1в мають складну конф1гу-рац1ю, оск1льки хребет складаеться з ряду Шдводних г1р, б1льш або менщ округлих чи овальних обрис1в, то в1докремлених, то таких, що змикаються свогми основами в масиви. Гори П1вн1чно-Зах1дного хребта лежать на сп1льному цокол!, дуже слабо виявленому у рельеф1, ос-к!льки майже на всьому протяз! хребта вздовж його п1дн!жжя розвину-т1 рови прогинання з глибинами 5 500-6 500 м (Уд1нцев. 1972). Максимальна глибина в прогшЦ з1 сх!дно! сторони хребта 6 830 м пов'-язана з зах1дним продовженням зони розлому Чинук. Над дном прогин1в хребет п1дн1маеться на 5 000-6 ООО м, хоч у с1дловинах м1ж окремими горами висота цоколю падае до 500-1 ООО м. При цьому глибини в с1д-ловинах коливаються в1д 4 ООО до 5 ООО м, а вершини хребта п1дн1ма-ються до глибини в1д 3 500 м на п1вноч1 структури до перших сотень метр1в на п!вдн1.

3 заходу до центрально! частини 1мператорського хребта ' прими-кас височина Шатського, що е склеп!нним п!дняттям верхньоюрсько-го-нижньокрейдового походження. Виходячи з валопод!бного • п!дняття дна приблизно на висоту 0,5 км, п!дняття Шатського, мабуть, структурно пов'язане з Хмператорським хребтом. Цей структурний зв'язок досить ч!тко п!дкреслюеться глибинною будовою земно! кори. За гео-Ф1зичними даними (Гн!б1денко, 1983), глибина залягання п!дошви земно! кори п1д височиною Шатського та 1мператорським хребтом, дисягае 21-23 км (в!д р1вня моря) на фон! 9-12 км потужност! П!вн!чно'-За-х1дног плита - основного структурного елементу п1вн!чного заходу Тихого океану.

На сх1д в1д ¡мператорського хребта, в район! 35°п.ш., розташо-

вана височина Хеса. що являе собою брилове п1дняття, схоже за гео-лог!чною будовою з височиною Шатського. Потужн1сть земно! кори в середн1й частин! п1дняття зб!льшуеться за рахунок потовщення другого шару 1 досягае 19 км. Ближче до зах1дного флангу потужнЮть кори зменшуеться до 16 км (Непрочное, 1984). П1вн1чно-зах1дний край ви-сочини Хеса змикаеться з 1мператорським хребтом в район! п!дводних rip Оджин ! Коко. Сюди ж, з заходу. п!дходить п!вденно-сх!дний край височини Шатського. Таким чином, в район! 35°п. ш. утворився вузол сполучення трьох позитивних структур, в якому Гмператорський хребет с накладеним на б!льш давн! структурн! утворення.

Глибинне сейсм!чне зондування виявило п1д 1мператорськими горами типовий океан1чний розр1з земно! кори. Однак, потужнЮть другого шару в основ! г!р дуже зб!льшена, тод1 як поту::н!сть "базальтового шару" !з швидкостями хвнль 6,8-6,9 км/сек дещо окорочена (Удпщев, 1972).

1мператорський хребет мае ор!ентац!ю довго! в!с! 355°, однак, контури схил!в п!дводних rip, ор!ентац!я в!сей окремих п1днять вка-зуе на те. що великий вплив на формування структури виявляли роз-ломн! зони п!вн1чно-зах!дного (320-340°) ! п!вн1чно-сх!дного (2040") простягання. Л!неаменти цих напрямк!в абсолютно переважають в д!аграмах, побудованих за данный анал!зу опубл1кованих карт та за данями безпосередн!х спостережень з населених апарат!в.

Сл!д в!дзначити, що розломна тектон!ка вищезгаданих простягань взагал1 характерна для п!вн!чно-зах!дно! частини Тихого океану. По цим напрямкам закладена б!льш!сть позитивних структур цього perio-ну. Мабуть вилив еруптивного матер1алу в межах 1мператорського хребта в1дбувався в зонах "тектон!чних вузл!в" - перетину лШамен-т1в п1вн!чно-зах1дного - п1вн!чно-сх!дного напрямк!в з меридЮналь-ним розломом, що визначае межу двох абЮальних плит.

BiK кор!них пор1д фундаменту Гмператорсыдах rip визначаеться з ранньопалеоценового (п!вн1чна частина хребта) до ол!гоценового (п1вденна частина). Таким чином, з п!вноч! на п!вдень вздовж простягання хребта виявляеться омоложения вулкан!чних утворень другого шару. Цей висновок п!дтверджуе 1 стратиграф!чний д1апазон в!дклад1в осадочного чохла - палеоцен-ол!гоцен.

В насл!дку виконаних досл1джень було встановлено, що 1мпера-торський хребет складасться з трьох основних блок1в, що заноном1рно в!др1зняються за такими параметрами: 1) в!коч кор!нних пор!д фунда-

менту 1 осадового чохла; 2) глибиною вершин шдводних г1р; 3) по-тужн!стю шапки осадочних пор!д на гайотах; 4) аномал1ям1 магн1тного поля Земл1; 5) 1зостатичним станом земно! кори в межах вид!лених блок1в.

П!вн1чний блок знаходиться в межах 44-50°п.ш. 1 включае у себе крупн1 п1дводн1 гори (з п!вноч1 на Швдень): Тенч1, В1ннебаго. Н1н-нетонка. Папан1на, Джимму. Суйко, а такой ряд б1льш м1лких г1р. Глибини вершин б1лыие 1 800 м. в1к кор!нних пор1д (за даними бур1н-ня) на г.Суйко 64,7 млн.рок1в (нижн1й палеоцен). Потужн1сть осадового чохла б1ля 160 м. 3 п1вдня блок обмежений розломом п1вн1ч-но-зах!дного простягання. Рифогенна товща залягае на абрадован1й, в1дносно вир1вняно! поверхн1 вулканогенного фундаменту, який у виг-ляд! останц1в, що збереглися в1д абразИ, виступають з п!д,рифоген-но! шапки. Головне рельефоутворююче значения тут мають л!неаменти простягання 340-345°. В район! г1р П1вн!чного блоку, за геоф1зични-ми даними, встановлено деф!цит потужност! земно! кори до 4 км. Сл!д в!дзначити, що з заходу 1 сходу в цьому район1 до хребта примикають ' зони з надлишком потужност! 3-4 км, що в1дпов!дають ровам прогинан-ня або "перезаглибленим" западинам, що н1би компенсують деф!цит потужност! п!д горами. Це дозволяе за характером 1зостатичного стану кори сп!вставити 1мператорськ1 гори та облямовуюч! 1х прогини з системами дуга-жолоб п1вн1чно-зах1дно! окрагни Тихоокеанського та-ласократону (Гниб1денко, 1983).

Центральний блок поширюеться в!д 37 до 44°п.ш. Сюди входять' в1с!м крупних п!дводних г!р, що являють собою гайоти з глибинами вершин в!д 1 ООО до 1 400 м. Блок обмежений з п!вдня'розломною зоною п!вн!чно-зах1дного простягання, до яко! приурочений вузол спо-лучення височин Шатського 1 Хеса з 1мператорським хребтом. В1к пори вулканогенного фундаменту на п1дводних горах Центрального блоку визначений за даними бур!ння як верхньопалеоценовий. Породи представлен! у верхн1х частинах розр1зу гаваКтами 1 лужними базальтами, в нижн!х - толе!тами. Це масивн1 потоки, м1ж якими виявлен1 залишки окислених грунт!в та латеритн! кори вив!трювання, що п1дт-верджуе наявн!сть субаерально! стад!! розвитку п1дводних г!р. По-тужн1сть осадового чохла на гайотах Центрального блоку не досягае 100 м, а част!ше визначаеться у 40-50 м (гг.Н!нтоку, Оджин). Так! мал! потужност1 осадк!в пояснюються випад!нням з розр!зу верств в1д еоценових до шпоценових. Тривала перерва в седиментацй, скор1ш за

все, була пов'язана з впливом 1нтенсивних теч1й на вершини п1двод-них rip.

1зостатичний стан земно! кори характеризуешься' надлишком по-тужност1 до 4-5 км. що в корен1 в1др!зняеться .в1д П1вн1чного блоку.

Швденний блок простягаеться в1д 37°п. ш. на п1вдень до Га-вайського хребта, в!д якого в!докремлюеться зоною глибинного розло-му Мендосино. Включае в себе крупний гайот Коко 1 групу п1дводних rip п1д загальною назвою М1луоки (гг.Кинмей, Юриаку, Камму та 1н.). Глибина вершин гайот1в в!д 200 до 700 м. Породи фундаменту представлен! базальтами, мудж!еритами, трах!тами, брекч1ями 1 рифогенни-ми вапняками, що мають потужн1сть до 600 м. Blic вулкан1чного фундаменту за К-Аг , визначенням базальт!в (Clague, 1973) в1д'37 до 43 млн. рок1в (еоцен-ранн1й ол1гоцен). За сейсм1чними та грав!метрич-ними даними п1д горами П1вденного блоку ф1ксуеться деф!цит потуж-HocTi земно! кори до 5 км.

Таким чином, з п1вноч! на п!вдень, вздовж П1вн1чно-Зах1дного хребта в!к фундаменту зм1нюеться в!д ранньопалеоценового (П1вн1чний блок) до п!зньопалеоценового (Центральний блок) i до еоцену-раннь-ого ол1гоцену (П1вденний блок). Спираючись на ц1 дан! можна вивес-ти, що в1к фундаменту Гмператорських rip в ц!лому вказуе на блокову м!грац1ю вулкан!зму вздовж хребта з раннього палеоцену до ол1гоцену.

Розд!л 3. ГЕОЛОПЧНА БУДОВА П1ДВ0ДНИХ ПР ХРЕБТА

В тепер1шн!й час в межах 1мператорського хребта в!домо б!ля 25 крупних п1дводних г1р. Для Еизначення основних в!дм!нностей !х бу-дови були виконан1 детальн! пол1гонн1 досл!дження, в тому числ! ! з використанням п1дводних населених апарат!в. Безпосередне спостере-ження геолог!чних об'ект!в дало змогу одержати об'ективн! дан! про особливост! г1рських пор1д, про форму та елементи залягання геоло-Пчних т1л, про рельеф вершин 1 схшпв п!дводних г!р, про просторо-ву приурочен!сть рудних утворень. За наведениям п1дводного апарату зд!йснювались ц1леспрямован1 драгування з метою виявлення петрогра-ф1чних характеристик Прських пор1д, що в1дм1чалися у зануреннях, в1дбирались зразки донних в1дклад1в безпосередньо з борту п1дводно-го апарату.

В основу вивчення геолого-структурних особливостей хребта був

покладений метод детальних досл1джень окремих, найб1льш характерних п1дводних rip з наступною екстраполяЩею одержаних даних з районами, вивченими менш докладно. Такими опорними точками стали п!дводн1 гори Суйко (П1вн1чний блок), Нинтоку, Оджин, Джингу (Центральний блок) 1 Камму (Швденний блок). Використовувались також дан1, одержан! в результат! глибоководного бур!ння на чотирьох п!дводних горах хребта.

Як було показано вище, П!вн1чно-Зах!дний хребет в ц!лому е единою тектоно-вулкан!чною структурою. Його розвиток йшов диферен-ц!йовано, що знайшло свое в!дображення в морфологИ окремих д!ля-„нок. П!вн!чний блок опущений б!дносно центрального на глибину б1ля 500 м. Приблизно такаж р!зниця у глибинах спостер!гаеться м!ж цент-ральним 1 п!вденним блоками. Це св1дчить про р!зн1 ампл!туди зану-рення окремих д!лянок 1мператорського хребта.

Найб!льше опускания в!дчули п1дводн! гори п!вн!чно! частини структури (б!ля 2 ООО м). Тут б!льш докладно була вивчена г.Суйко. що розташована на 45°п.ш. ! 170°с.д. Гора являе собою гайот, що мае широку плоску вершину площиною 5 ООО кв.км. Це щитовий вулкан, що складений базальтами толегтов'ого ! лужного складу. За даними бур1н-ня, лавова товща на вершин! гайоту перекрита рифогенними осадовиги породами. При зануренн! п!дводного апарату на "вершин! гори нами були виявлен1 видовкен1 гряди кор!нних пор!д, висотою до 30 м, що е. мабуть, останцями вулкан!чного фундаменту. Простягання цих гряд сп!впадае з генеральним напрямком схилу усього гайоту - 340-345° . Рифовий комплекс представлено мшанко-водоросльовою асоц1ац!ею ! да-туеть'ся середн'!м палеоценом-ол!гоценом. Припинення рифоутворення у неоген!, можливо, пов'язане з р!зким опусканиям п!дводно! гори по-чинаючи з м1оцену.

В центральн!й частин! хребта детально вивчались п!дводн1 гори Нинтоку, Оджин 1 Джингу. Ц! гайоти дуже схож! за своею будовою. Вершини лежать практично на одних глибинах - 1 000-1 100 м. Вулка-ногенний фундамент складаеться з базальт!в лужного ряду у верхн1х частинах розр!зу ! толе!т!в на б!льш низьких горизонтах. В драгова-' них нами кор1нних породах г.Нинтоку (глибина 1 300-1 400 м) виявле-но окисления базальт1в 1 ix зм1на аж до латерит1в, що св1дчить про' типово наземний вилив цього вулкану. А1!алог1чн! вненовкн зроблено 1 для н1дводних rip 0дж1н 1 Лжингу. Базальти перекрпт1 малопотужним шаром ]сонгломератового п!ску, що вм!щус гальку кор1нних пор1д, nlo

ковик1в, коралових •вапняк1в, що скр1плен1 карбонатним цементом. ,Вз1рц1 цих в1дклад1в були одержан1 при зануренн1 п1дводного апарату на г. Оджин (глибина 1 095 м) б!ля верхнього краю схилу гайота на контакт! з базальтами. В!к осадових. в1дклад1в визначаеться як верхньопалеоценовий.

Сл!д в1дзначити, що плоск1 вершини Шдводних rip центрально! частини хребта добре абрадован!: в зануреннях в!дм!чалась згладжен-н!сть рельефу, в!дсутн!сть р!зких коливань Ппсометричного р1вня. Переваясаюче генеральне простягання схил1в rip цього району п!вн!ч-но-сх!дне, 22-38°.

В п!вденн!й частин! 1мператорського хребта детальн1 досл1джен-ня виконувались на п1дводн!й ropl Камму. Ця гора складно! конф1гу-рацП, що витягнута б!льш як на 40 миль в п1вн1чно-зах1дному нап-рямку, мае подв!йну Еерш1ну. Камму е самим п1вдекним гайотом в систем! 1мператорських г!р. За даними в1зуальних спостережень ! результатами досл1джень драгованих пор!д, основа гайота складена луж-ними базальтами, в верхн1х частинах схилу у вигляд1. добре виражених в рельеф1 лавових поток1в з характерною бульбашковою текстурою або ж монол!тних масивних пор1д, !нколи з ч!ткою стовбчастою окремн1стю.

'Вулканогенний фундамент перекриваеться потужною шапкою (б!ля 600 м) рифогенних вапняк1в. Контакт р!зноман!тних пор1д субгоризон-тальний, проходить на глибин! 1 000-1 100 м. Тут розвинут! широк!, до 500 м, тераси, що утворен1 процесами абразП п!д час субаераль-ного етапу розвитку структури. Наявн1сть потужно! товщ1 плотних ри-фогенно-осадових карбонатних пор!д в п!вденн!й частин1 хребта ! в!дсутн!сть под1бних утворень в центральн1й 1 п1вн!чн!й, можливо пов'язано з р1зним тектон1чним режимом розвитку окремих блок!в структури. В райор! п!вн1чних rip рифова надбудова не встигла утво-ритися внасл!док р!зкого занурення блоку земно! кори. Пов!льне опускания п1вденних rip було сприятливим для розвитку потужно! ри-фово! товщ!.

В результат! проведених досл!джень було встановлено, що б1ль-ш!сть rip П1вн1чно-3ах!дного хребта зазнала в процес1 еволюц!! ста-д!ю субаерального розвитку. Вершини rip, очевидно, досить довго знаходились вище р1вня океану, що зафгксовано у присутност! рел1к-тових латеритних к!р вив!трю_вання, що фрагментарно збереглися на окремих терасах слабо сцементованих п1счано-галькових в1дклад!в (типу пляжних). високого ступ!ня окатаност! м1лко-галькового мате-

р1алу, наявност1 на вершинах 1 в верхн1х частиках схил1в типово су-баеральних форм рельефу: хвильоприбШних н1ш. карстових воронок та 1н. Сл1д в1дзначиги згладжен1сть обрис1в'скельних виступ1в на плоских вершинах rip, що також можна пояснити впливом процес1в абраз11. За данимя ехолотних пром1р1в 1 спостережень з п1дводного апарату були вид1лен1 загальн1 для б1лыюст! Шдводних rip plBHi абраз!Пно-го вир!внювання, як1 знаходяться на глибинах 300, 500-600, 800-900 (п1вденн1 гори), 1 000-1 100. 1 700-1 800. 2 200-2 300 м. Найб1льш розповсюдженим е р1вень 1 000-1 100 м. На ц1й глибин! знаходяться плоек! вершини гайот1в центрально! частини хребта, а також широк! jepacn Швденних rip. до яких приурочении контакт пор!д вулканогенного фундаменту i товщ1 рифогенних вапняк1в, що залягають вшце. Цей р1вепь абраз!йного вир!внювання ц!кавий також тим, що зустр1чаеться 1 на числених 1нших позитивних структурах Св1тового океану. Заф1к-coeaHi тераси на глибин1 1 000-1 100 м на хребт! Наска в п!вден-но-сх!дн1й частин! Тихого океану, Зах1дно-1нд!йському хребт!, на п!дводн!й гор! Еррор 1 хребт1 Екватор в 1нд1йському океан!, хребтах Рейкьянес, Китовий та 1н. в Атлантиц!. Найб1льш 1мов1рно, в!дм!че-ний р1вень терасування мае планетарний розвиток. Враховуючи вищез-гадане. можна в1дм!тити етапне опускания як вс!е! структури Швн!<--но-3ах!дного хребта, так 1 окремих його блок1в'. Найб!льше занурення в!дчули п1вн1чн1 гори - б!льше 2 км, центральна частина хребта спустилася на 1,5-1,7 км, а п1вденний блок - на 1.2-1.4 км.

Розд1л 4.' K0PIHHI ПОРОДИ I РУДОНОСШСТЬ ШДВОДНИХ Г1Р П1ВНТЧНО-ЗАХ1ДНОГО ХРЕБТА'

В розд1л1 наводяться результата досл1джень речового складу по-р!д вулканогенного фундаменту п!дводних г!р хребта. Б1льш!сть вив-чених зразк1в в!др!зняеться пост1йн1стю складу 1 являють собою базальта. част!ше так!, що п!длягали вторинним зм1нам; серед котрих найб1лыи характерним s хлоритизац!я п1роксен1в. У скловатих базаль-'тах в основн!й мас1 _зустр1чаеться палагон!тизован! д1льниц1. де скло зам!щено глинистими м1нералами. Широко розвинений у базальтах' процес пел!т1зацШ, якому п!длягалн як окрем1 вкраплеишш, так 1 (j основна маса породи.

Найб1льш характерами для вивченнх зразк!в с ол!гоф1рова та

скловата структури. ■ зустр!чаються порист1 в1дм!нност1. де в1дбува-еться заповнення мигдалин г1дрослюдами 1 цеол1том. Структура основно! маси пор!д часто мае флю!дальн1 риси, спостер1гаеться субпара-лельне ор!ентування довгих лейст плаг!оклазу друго! генерацП. чим Шдкреслюеться характер текучост1 розплаву. Рудн1 м1нерали представлен! магнетитом (в1д 10 до 40%), р1дше 1льмен!том. в б1льш!й частин! зам1щеним гематитом 1 лимон1том.

В1дм1чен1 вторинн1 зм1нення базальт1в, що, найб1льш 1мов1рно, в!дбувались п1д впливом поствулкан1чних явищ, приурочених до зон тектон1чних порушень, а також процес1в вив1трювання г!рських пор1д в субаеральну стад1ю розвитку п1дводних rip Лмператорського хребта.

За х!м1чним складом базальта представлен! двома генерац1ями: толе!тами i комплексом лужних базальт1в, що складають безперервний ряд. який характеризуемся зб!льшенням зал1зистост1 1 ' лужност! вверх за розр1зом. Склад вулкан1чних пор!д П1вн1чно-Зах1дного хребта добре сп!вставлений з сучасними Гавайськими вулканами: толе!тами представлен1 лави вулкану Килауеа, лужними базальтами - вулкану Ма-уна-кеа. ■

Сл1д в1дзначити, що на п1дводних горах Суйко 1 Нинтоку нами було драговано породи 1ншого складу - долерити, трах!андезити, гра-нодЮрити i гран1ти. Вважаеться, що ц1 породи е продуктом льодового розносу. однак. ц!лком 1мов1рно, що хоча б частина з них е м1сцевою i характеризуе фундамент, п1дстилаючий вулканогенну товвд. Це сто-суеться, перш за все, долериг!в, як! були в!дм1чен! в зон1 1мпера-торського розлому, що проходить на сх1д в!д одно1менного хребта, 1 складають. можливо, комплекс паралельних даек (Меланхол1на, 1988).

Великий 1нтерес становлять виявлен! на п1дводних горах зал1-зо-марганцев! i фосфоритов1 конкрец1йно-к1рков! утворення. Х1м1чний i атомно-абсорбц1йний анал!з показали значения МпО до 37%, двоокису зал1за - до 68%. значне збагачення кобальтом. н!келем, свинцем 1 мол!бденом - для Fe-Mn к!рок, склад фосфорного анг!дриту до 28% у фосфатизованих вапняках. За даними п!дводних спостережень найб1льш потужн! рудн! к!рки (до 10 см) приурочен! до подовжних зон текто-н1чних уступ!в 1 понижень у верхн!х частинах схил!в п1дводних rip. Зовн! к1рков1 утворення мають вигляд ниркопод!бних наплив!в, що згладжують нер!вност! м1крорельефу. Б!льш тонк1 налети заповнюють трщини в породах. Характерно, що описуван! к1рки поширен! як на базальтах п!вн1чних ! центральних rip хребта, так i на рифогенних

вапняках п1вденно! його частини. маючи тут неншу потужнЮть.

На наш погляд, утворення зал1зо~марганцевих к1рок 1 фосфатиза-ц1я вапняк!в визначаються впливом накладених процес1в, зокрема, п!дтоком глибншшх флюШв. що поставляють додаткову к1льк1сть ре-човини- (марганцю, фосфору) 1 енергП. 3 цим фактором пов'язан! 1 зони п1двищено1 б1олог1чно! продуктивност1 в1дкритого океану. Зокрема, на п1дводних горах 1мператорського хребта 1снують велик1 скупчення рибних об'ект1в, тому плоск1 вершини гайот1в е традиЩй-ними мЮцями лову.

Сл1д в1дзначити, що рудопрояви у вигляд1 зал1зо-марганцевих конкрец1йно-к1ркових утворень, фосфатизованих пор1д, сульф!дно! м1-нерал!зац11 (знах1дки н1кельвм1щуючих п!ритових конкрец1й були на г.Суйко) знаходяться не т1льки в рифтових зонах океану, де вони за-лягають на великих глибинах, але можуть бути пов'язан1 1 з текто-н1чно активними д1лянками морського дна поза межами рифт1в, зокрема, з п1дводними горами 1 п!дняттями. Це дозволить в майбутньому ор1ентувати пошуки корисних копалин у Св1товому океан! на менш! глибини !, таким чином, значно розширити к.1льк1сть об'ект!в для де-тальних пошукових роб!т.

Розд1л 5. 1СТ0Р1Я ГЕОЛОГ1ЧНОГО РОЗВИТКУ ГПВН1ЧН0-ЗАХ1ДН0Г0 ХРЕБТА"

Як згадувалось вище, питания про формування 1 розвиток 1мпера-торсысих rlp до тепер1шнього часу остаточно не вир1шено. не установлено в1к 1. склад пор!д акустичного фундаменту,' що п!дстелюе вул-каногенну товщу. За одн1ею з !снуючих Ппотез, 1мператорський хребет утворився при проходжен! Тихоокеансько! л!тосферно! плити через гарячу точку у верхн1й мант!!, що розташована в район1 Гаввйських остров1в 1 иаступним проплавленням кори з утворенням вулкан1в. Ана-л1з фактичного матер1алу 1 проведен! • нами досл!дження дозволяють в1ддати перевагу наступн1й схем1 розвитку хребта, запропонованШ D.M.Пущаровським.

Формування 1мператорських г!р проходило в два етапи. На першо-му етап1 (нижня-верхня крейда) формувався основний вулкан!чний цоколь з наступним 1зостатичним прогинанням земно! кори 1 зб1льшенням потужност! другого шару у п1дн1жж! хребта. На другому етаШ (п>ишо-

цен-ол1гоцен) в результат! процес1в вулкан!зму завершуеться форму-вання вулкан!чно1 товщ! п1дводних г!р. Утворюеться ланцюг остров!в,• под!бний до тепер!шн1х Гавайських.

Сл!д в!дзначити, що м1лководно-морський характер лавових ви-лив!в встановлюеться ще в крейдовий час 1 на п1дняттях Шатського, Хеса 1 Обручева. За в1дношенням до цих структур 1иператорський хребет е накладеним, оск1льки на протяз1 всього хребта в1к пор1д другого шару виявляеться молодшим, н1ж в прилеглих структурах.

На початку мЮцену в1дбуваеться посл1довне блокове опускания Хмператорського хребта вздовж простягання з п!вноч1 на п1вдень. Зб1льшення глибин до 2 км простежуеться на г.Суйко. На п1вденних горах - 1 200-1 400 м.

На основн1й частин! вулкан1чних споруд формуеться рифовий комплекс (за вийнятком П1вн1чних г1р) 1 Щ споруди продовжують опускатися, перетворюючись на гайоти в к1нц1 палеогену-на початку неогену.

Таким чином, формування 1мператорського хребта проходило до-сить складно 1 виникнення вулкан1чного ланцюга в1дбувалось на фон1 нер1вном1рного опускания основних позитивних структур п1вн1чного заходу океану.

0CH0BHI ВИСНОВКИ ТА ПОЛОЖЕНИЯ, ЩО ЗАХИЩАЮТЬСЯ

1. 1мператорський хребет е накладеною тектоно-вулкан1чною структурою, виявляе блокову будову 1 п1дрозд1ляеться на три д1лян-ки, кордонами яких е спадкован1 розломн! зони п1вн!чно-зах1дного 1 п!вн1чно-сх1дного напрямк1в. Морфолог1я п1дводних rip контролюеться цими зонами, знаходження ix на стику двох аб1сальних плит визначило в ц1лому мерид1ональне простягання хребта.

2. Результати досл!джень п!дтверджують наявн!сть субаерального етапу в розвитку 1мператорського хребта.' З'ясовано сп!льн1 piBHl абраз1йного вир!внювання, як1 розташован1 на глибинах 600, 800, 1 100, 1 700 м, що св1дчить про етапне опускания структури.

3. Вперше встановлено,_ що в межах всього хребта в!дбуваються активн1 поствулкан1чн! процеси, з якими пов'язан1 п!дтоки глибинно! речовини. що формують потужн! зал1зо-марганцев1 к1рки, суттево зба-

гачен1 кобальтом, н1келем, свинцем, сульф!дн1 прояви, фосфатизован! вапняки, - 1 визначають п1двищену б1олог1чну продуктивн1сть на п1д-водних горах усього хребта.

OchobhI положения дисертацШно! роботи викладен! в таких роботах:

1. Геология Северо-Западного хребта (Тихий океан) // III съезд советских океанологов. Тезисы докладов. Секция геология, геофизика и геохимия океана. Л., Гидрометеоиздат, 1987, стр. 241-243. / в соавторстве с И. 3. Ломакиным, Ю.В. Третьяченко, А. И. Серебряниковым /.

2. Геолого-геоморфологические особенности подводных гор в районе разлома Зеленого мыса / Комплексное изучение природы Атлантического океана // Тезисы докладов 5-й областной конференции. Калининград, 1989, стр. 98-99. / в соавторстве с В. Р.Иорозенко, С. Л. Кузнецовым, В. В. Литинским /.

3. Морфология подводной горн Эррор (Индийский океан) // III съезд советских океанологов. Тезисы докладов. Секция биологии океа на. Часть TI. Л., Гидрометеоиздат, 1987, стр. 180-181. / в соавторстве с Ю. В. Третьяченко, И.З.Ломакиным. А. И. Цукуровым /.

4. Карбонатные осадки Атлантического океана // II научно-теоретическая конференция по изучению открытой части Атлантического океана. Тезисы докладов. Калининград, 1982, стр. 37-39. / в соав-торстве с В.Х.Геворкьяном, И.Э.Ломакиным / та 1н., всього 10.

Матер! али дисертацП викладени також у 7 закритих наукови:: зв1тах. ' .

АННОТАЦИЯ

В диссертационной работе приводятся результаты геолого-геоморфологических исследований, проведенных на подводных горах Северо-западного (Императорского) хребта Тихого океана. Впервые в этом регионе работы проводились с применением глубоководного обитаемого аппарата, что позволило получить объективные данные об особенностях горных пород, о форме и рельефе вершин и склонов подводных гор, о пространственной приуроченности рудных образований. Проведенные исследования позволили установить блоковое строение Императорского хребта, наличие субаэрального этапа в развитии структуры. Определена приуроченность вулканических построек к пересечениям линеаментов древней разломной с^-ти северо-западного и северо-восточного простирания с зоной стыка абиссальных плит. На основе данных подводных наблюдений выделены общие для большинства подводных гор уровни. абразионного выравнивания, что свидетельствует об этапном опускании хребта. В верхних частях склонов и на вершинах подводных гор обнаружены железо-марганцевые конкреционно-корковые образования, обогащенные кобальтом и никелем, что дает возможность рассматривать Северо-западный хребет как структуру, перспективную в отношении минеральных ресурсов. Результаты работы представляются важными для решения вопроса истории развития во многом уникальной северозападной части Тихого океана, а так же имеет значение для выявления особенностей рудообразоваиия в пределах подводных вулканических хребтов вне рифтовых зон.

SUMMARY

The results of the geologic-geoinorlological investigations are presented. These investigations took plate on the underwater mountains of the North-Western (Emperor) Range in the Pacific Occan. The woiks with the usage of the manned underwater facilities had took place here at the first time, that allowed to receive unique data on the specifying of the rocks, form and relief of (he underwater mountains' and slopes' lops, the position of the row and sediment materials. The investigations also allow to observe the block structure of the Impcratour Range and subaerinl Stage in the structure's development. The connection of volcanic ""constructions with crosses of the ancient lineament range net of the North-Western and North-F.astern strike with a commissure zone of the abyssal platforms has been identified. Common levels of the wave pinnation for underwater mountains which lestities stage sinking of the range. Manganese nodule and cruslate constructions enriched with cobalt and nickel have been investigated on the tops of the slopes' parts and underwater mountains that gives the possibility to regard the NorthWestern range as a perspective structure for the mineral resources. The results might be important for the development history of the unique North-Western part of the Pacific Ocean and for the identifying of ore formating specialities at underwater volcanic range outside of till zones.

f m , /'e'tuipcmci' C.K u a Jan fO}0 -to