Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Географические аспекты оптимизации функционирования заповедников (на примере природного заповедника «Росточье» и Карпатского биосферного заповедника)

ВАК РФ 11.00.11, Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов

Автореферат диссертации по теме "Географические аспекты оптимизации функционирования заповедников (на примере природного заповедника «Росточье» и Карпатского биосферного заповедника)"

Львівський державний уніерситет ім. Івана Франка

РГ Б ОД

■ |! ДЬН «97

6РУСАК Віталій Пилипович

УДК 991.9:502.4 (47.74)

ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОВІДНИКІВ (НА ПРИКЛАДІ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА "РОЗТОЧЧЯ" І КАРПАТСЬКОГО БІОСФЄРНОГО ЗАПОВІДНИКА)

11.00.11 - конструктивна географія / рацюнапьнє використання природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Львів - 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті ім. І.Франка Міністерства освіти України

Науковий керівник' кандидат географічних наук, професор .

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Стойко Степан Михайлович, головний науковий співробітник відділу охорони природних екосистем Інституту екології карпат НАН України

кандидат географічних наук Мельник Анатолій Васильович, . доцент кафедри фізичної географії Львівського державного університету ім.І.Франка

Провідна установа: Чернівецький державний університет ім.Ю.Федьковича, ' - кафедра фізичної географії і раціонального природоко-

ристування, Міністерство освіти України, м.Чернівці

• Захист відбудеться 26. грудня 1997 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради-К.35.051.05 у Львівському державному універ ситеті ім.і:Франка (290000, м.Львів, вул.Дорошенка, 41)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівськог державного університету ім.І.Франка (290000, м.Львів, вул.Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 25 листопада 1997 р. ■

Кравчук Ярослав Софронович, завідуючий кафедрою геморфології, декан географічного факультету Львівського державного університету ім.І.Франка

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Кукурудза С І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОКОТИ Актуальність теми. На сучасному етапі в умовах деградації природного середовища, особливо акгуальним стало врахування територіальних аспектів антропогенного вплину на організацію і функціонування заповідників У 70-х рр. почала формуватись' поліфункціональна концепція созології (Шеляг-Сосонко, Жижин, 1993), згідно з якою заповідники повинні виконувати, поряд з природоохоронними, комплекс інших функцій (Стойко, 1972, 1973, 1980, 1991, 1997; Голубець, 1978, 1989, 1997; Ситник, Стойко, 1984; Андрієнко, 1991, 1993\та ін.). ■

Сьогодні чільне місце у заповідній справі поряд з традиційними комплексно-біологічним і екоситемним підходами починає займати географічний підхід, зокрема гео-системний і геоекологічний. Значно трансформувалось і розуміння об'єктів охорони в заповідниках та методів і засобів їх збереження і дослідження. Так, порівняна «молодий» геосистемний підхід до функціонування заповідників передбачав охорону їх природно-територіального комплексу як єдиного цілого. При цьому повинна забезпечуватись "рівноправність" охорони всіх його біогенних і абіогенних компонентів На сьогодні скпались-сприятливі умови для географізації традиційних, у т.ч і біологічних напрямів досліджень у заповідниках - інвентаризації та організації моніторингу, а також розробки географічних підходів до проектування заповідників та мереж заповідних територій на національному і регіональному рівнях.

Проте аналіз сучасного стану заповідної справи в Україні показує, що як і раніше у заповідниках значно більша увага приділяється вивченню їх біоти. Частка географічних досліджень залишається мізерною і часто безсистемною, а при територіальній організації заповідників продовжують домінувати ботанічні, фауністичні та лісогосподарські підходи. Це значною мірою зумовлено відсутністю комплексної методології вибору територій для створення заповідників та організації в їх межах комплексних географічних досліджень. Необхідність розробки географічних підходів до територіальної організації заповідників тісно пов’язана з існуванням їх різних категорій (природні і біо-сфєрні) і територіально-планувальних типів (одномасивні і кластерні), а також їх розташуванням у різних ландшафтних ”вах (гірських, рівнинних і аквальних; лісових, лісостепових, степових і т.д.). ■ ‘

Все .сказане свідчить про актуальність розробки географічних підходів до огітимі-зації функціонування заповідників. Для означення терміну «оптимізація» ми спираємось на роботи М.А.Голубця зі співавт. (1989, 1990,1394), М Ф.Реймерса ■ (1950), Ю.Р.Шеляга-Сосонко разом зі співавт. (1903, 1994), Т.Л.Андрієнко зі співавт. (1931) Під оптимізацією функціонування заповідників розуміємо такий процес втручання в їх структурно-функціональну організацію, внаслідок якого характеристики їх наукових досліджень (комплексність, максимальне вивчення властивостей всіх природних компонентів і комплексів тощо) та параметрів територіальної структури (площа, конфігурація, характер меж) наблизяться до оптимзльних значень, які покращать виконання запої чі-1 імклжі, покладених на них природоохоронних і науково-дослідних функцій

Об'єктом дослідження вибрано два кластєрних заповідника різних категорій, розташованих у мажах рівнинної та гірської частин заходу України - природний заповід-ник(ПЗ) "Розточчя" та Карпатський біосферний заповідник (БЗ). . .

Предметом дослідження є комплексні міждисциплінарні географічні підходи до: 1) інвентаризації геокомпонентів, геокомплексів і антропогєннних порушень на території заповідників; 2) організації моніторингу 'геосистем та оцінки антропогенного впливу на територію заповідників; 3) планування територіальної організації заповідників і формування регіональних мереж природоохоронних територій і об'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з дев'ятьма науково-дослідними роботами, безпосередню участь в яких брав здобувач. Зокрема, з темами ДКНТ України: «Еколого-економічне обгрунтування регіональної системи заповідних територій Карпат і Волино-Поділля, як складової частини державного природно-заповідного фонду України» (1992-1993 рр ) і "Формування і рекреаційне використання міждержавних природоохоронних територій на заході України" (1993-1994 pp.); деожбюджетною темою «Розробити інженерно-геоморфологічні інформаційні системи і картографічні моделі для природоохоронних потреб» (1995-1996 pp.); темою "Обгрунтування оптимального розміру та контурів території Карпатського біосферного заповідника та вивчення можливості створення системи природних коридорів з урахуванням специфіки природокористування в регіоні" (за грантом Міжнародного банку реконструкції і розвитку від Глобального Екологічного фонду за проектом «Збереження біорізноманіття Карпат», 1995р.); п’ятьма госпдого-вірними темами, у т.ч. "Вивчення природних компонентів і комплексів державного заповідника "Розточчя" для розробки науково-методичних основ ведення заповідної справи" (1987-1990 pp.). . '

Мета І завдання дослідження. Основною метою роботи є розробка і використання географічних методологічних і методичних підходів до організації комплексних досліджень у заповідниках різних категорій і ландшафтних типів та оптимізації їх територіальної структури. Апробацію розроблених географічних підходів здійснено на 'прикладі височинного природного заповідника «Розточчя» і гірського Карпатського біосферного заповідника. ' ' ,

Для досягнення мети дослідження необхідно було розв'язати наступні завдання.

1) розробити методологію і мотодику комплексних географічних досліджень заповідників, визначити їх основні напрями і види та окреслити головні методи; ' .

2) дослідити і встановити особливості ландшафтної структури природного заповід-

ника «Розточчя» і Карпатського біосферного заповідника та їх регіональну репрезентативність; . ■

3) обгрунтувати суть і зміст комплексної картографічної інвентаризації при дослід-

женні геокомпонентів, геокомплексів та антропогенних порушень на території заповідників; ■ •

4) апробувати географічні підходи до організації геоситемного моніторингу у заповідниках та оцінки антропогенного впливу на їх території;. .

з

5) здійснити територіальне планування природного заповідника «Розточчя» і Карпатського бюсферного заповідника та регіональних мереж природно-заповідних територій Розточчя і Українських Карпат.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблено методологічні засади і методику комплексних географічних досліджень заповідників; проведено картографічну інвентаризацію геокомпоненгів ПЗ "Розточчя" та встановлено особливості ландшафтної структури.ПЗ «Розточчя» і Карпатського БЗ; здійснено картографічну паспортизацію особливо цінних геолого-геоморфологічних і ландшафтних об'єктів ПЗ "Розточчя"; розроблено методичні підходи до картографування зоокомплексіа (зокрема ор-нітокомплексів) на основі використання ландшафтних карт; встановлено тенденцію змін мережі водотоків території прилеглої до заповідника "Розточчя" протягам XX ст.; на основі географічних підходів організовано вивчення сучасних екзогенних геоморфологічних процесів та інсоляційних і мікрокліматичних характеристик геокомплексів ПЗ «Розточчя». Вперше проведено оцінку географічної репрезентативності ПЗ "Розточчя" і Карпатського БЗ; запропоновано еколого-географічні моделі розширення ПЗ "Розточчя" і організації його буферної зони та оптимізації функціонально-територіальної структури Карпатського БЗ з урахуванням теритсріально-регламентуючих факторів пов’язаних з особливостями господарської освоєності регіонів їх розташування. На основі принципів регіональної ландшафтної репрезентативності і функціонально-територіальної зв’язаності отримали дальший розвиток пропозиції по формуванню регіональних мере>ц природно-заповідних територій Розточчя і Українських Карпат.

Практичне значення роботи. Розроблена методологічна основа проведення фізико-географічних досліджень використана при здійсненні комплексної картографічної інвентаризації ПЗ "Розточчя" та організації на її основі моніторингу геокомплексів заповідника. На основі, згаданої методичної розробки проводиться картографічна інвентаризація Карпатського БЗ і ПЗ «Медобори». У перспективі ця розробка може бути використана для оптимізації географічних досліджень у заповідниках і національних парках України. •

Проведена оцінка географічної репрезентативності Карпатського БЗ і ПЗ "Розточчя" та особливостей господарської освоєності регіонів їх розташування була використана для розробки моделей оптимізації їх територій. Пропозиції по оптимізації території і меж Карпатського БЗ враховані при підготовці Указу Президента України від 11.04.1997р. № 325/97, згідно з яким заповідник розширено на 24315 га. Розроблені пропозиції по розширенню ПЗ «Розточчя» використані при погодженні його нових меж.

Резулыати регіональних досліджень використано для' обгрунтування перспективної мережі заповідних територій Львівської області та проекту формуванн і і рекреаційного використання міждержавних природоохоронних територій на заході України Сьогодні, як було зазначено на міжнародному семінарі «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий» (Мартова, 1996), транскордонні зони «Західне Полісся», «Розточчя» і «Східні Карпати» входять у сімку пріоои-тетних для України транскордонних природоохоронних територій.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні протягом 1988-1996 рр польових (картографування, стаціонарні і напіестаціонарні) та камеральних (картомет-ричні, дешифрування аеро- і космознімків) досліджень спрямованих на вивчення особливостей природи модельних заповідників і оцінки антропогенного впливу на їх територію, організацію моніторингу абіотичних компонентів іх геосистем, а також встановлення географо-типологічноі репрезентативності ПЗ «Розточчя» і Карпатського БЗ, розробці блоково-басейнового підходу до отимізаціі їх територіальної' структури та власних пропозицій по організацій нових заповідних об'єктів на теренах височини Розточчя і Українських Карпат. . '

- Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на 17 наукових конференціях та семінарах Серед них: Школа-семінар «Проблеми інвентаризації та вивчення природних компонентів та комплексів державного заповідника «Розточчя» (Івано-Франкове, 1991), науково-практичний семінар «Соціально-екологічні і економіко-правові аспекти розвитку заповідної справи на Україні» (Рахів, 1992), Міжнародна конференція «Есіисаф екоіодісгпа ГосИ-гопа вгосіо\м$ка па родгапісітасЬ» (Тота5го\л/ 1_иЬеІзкі - Імо-м, 1992), Міжнародна науково-практична конференція «Екологічні основи олтимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду» (Рахів, 1993), наукова конференція «Проблеми географії України» (Львів, 1994), Школа по уніфікації методів обліків птахів у заповідниках України (Івано-Франкове, 1995), науково-практична конференція «Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників,' (Гримайлів, 1995), Міжнародний семінар «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых, природных территорий» (Мартова, 1996), Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат» (Рахів, 1997). ,

Публікації. За темою дисертації автором і за його -участю опубліковано 32 праці, в т.ч 3 розділи у монографії, 7 у збірниках наукових праць, 2 у журналах, 20 у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура роботи.'Дисертація викладена на 150 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури (338 найменувань), проілюстрована 40 рисунками, ЗО таблицями та 22 додатками. Загальний обсяг дисертації 292 сторінки. ■

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОВІДНИКІВ Проаналізовано еволюцію природоохоронних категорій "природний заповідник" і "біосферний резерват", встановлено їх спільні і відмінні риси, які визначають специфіку іх функціонування як природохоронних науково-дослідних установ. Найбільш суттєвою відмінністю між природними і біосферними заповідниками є різна функціонально-територіальна структура, яка визначає диференційований характер поиродоохоронного режиму та специфіку проведення у їх межах всього комплексу наукових досліджень, а також особливості підходів до огттимізації територій існуючих заповідників

На фоні загального розвитку заповідної справи а Україні проаналізовано історичні аспекти функціонування заповідників та місце географічних досліджень у загальній структурі наукових досліджень заповідників. Виділяються три основних етапи розвитку заповідної справи: перший - кін XIX ст. - 30-ті рр. XX ст., другий - 30-ті - 60-ті рр. XX ст , третій - кінець 60-их - до теперішнього часу. Ці етапи відрізняються теоретико-методо-логічними і організаційно-адміністративними підходами до функціонування зповідників На першому етапі домінував комплексно-біологічний підхід до організації наукових досліджень у заповідниках, а географічні роботи мали фрагментарний і описовий характер. Другий характеризується пануванням утилітарно-господарського підходу 'до функціонування заповідників, наукові дослідження-проводились на принципах біотех-ніки. частка географічних робіт була мізерною. У 1939, 1951 і 1961 рр. суттєво скоротилась мережа заповідних об’єктів в Україні.

На сучасному етапі розвитку заповідної справи склались сприятливі умови для гоографізації традиційних, в т.ч і біологічних напрямів досліджень у заповідниках - інвентаризації та організації моніторингу. Проте негайного вирішення потребують наступні проблеми, розв'язання яких дозволяє оптимізувати функціонування заповідників.

1) розробка методології і методики географічних досліджень; 2) визначення основних напрямів і видів та окреслення завдань географічних досліджень у заповідниках;- 3) підвищення комплексності наукових досліджень - детальне вивчення поряд з біотичними й абіотичних компонентів, геосистєм та іх властивостей; 4) розробки географічних підходів до проектування ділянок під майбутні та олтимізації території і меж існуючих заповідників; 5) формування регіональних мереж природно-заповідних об'єктів, у яких центральне місце повинні займати заповідники.

Одним із шляхів олтимізації заповідників є обов'язкова наявність у складі їх наукових відділів географів (геоморфологів, грунтознавців, ландшафтознавців) МЕТОДОЛОГІЯ , НАГІРЯ МИ І МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ . :' ДОСЛІДЖЕНЬ ЗАПОВІДНИКІВ '

. - Окреслено об'єкти і предмет географічних досліджень у заповідниках, обгрунтовано методологію та розроблено структуру фізико-географічних досліджень заповідників (рис. І), виходячи із завдань і мети їх організації. Пріоритетними сферами застосування географічних підходів у функціонуванні заповідників є картографічна інвентаризація геокомпонентів і геокомплексів, організація географічного моніторингу, оптиміза-ція територіальної структури заповідників та територіального планування регіональних мереж природно-заповідних об'єктів. Суть географічних досліджень у заповідниках, які базуються на геосиотемному і геоекологічному підходах, полягає в- 1) аналізі просторової структури природних компонентів і комплексів у їх межах; 2) оцінці розташування заповідних територій на фоні природно-господарських особливостей конкретних регіонів; 3) просторово-часовому аналізі взаємозв'язку протікання.природних і природно-антропогенних процесів у заповідниках. .

У структурі фізико-географічних досліджень у заповідниках виділяються 6 основ •

Напрями досліджень

Основні види досліджень

Риі. 1 Структура фізико-географічних досліджень у заповідниках

них напрямів (рис. 1): які утворюють два тісно взаємопов'язані блоки - позиційно-статичних та процесійно-динамічних досліджень. Загальною особливістю першого е вивчення просторових, а другого - часових властивостей природи заповідників. Для кожного з напрямів характерний власний набір основних і допоміжних методів досліджень, які були , використані нами для реалізації прикладних завдань дослідження.

При комплексній географічній інвєнтаризгиіі-Заповідників основними виступають експедиційні і картографічні методи. Серед перших виділяються маршрутні та площинні (з польовою зйомкою і картографуванням). Серед картографічних методів виділяються тематично покомпонентне і ландшафтне картографування, при проведенні яких необхідно використовувати найбільш загальноприйняті методики. При ландшафтному картографуванні території ПЗ ''Розточчя" та Карпатського БЗ використано методичні розробки Ґ.П.Міллера (1972, 1973), К.І.Гербнчука, Є.М Раковськсї, О.Г.Топчієва (1974), А.Г.Ісачєнка (1980, 1982). -

При оиіниі регіональної та типологічної репрезентативності заповідника основними методами е репрезентативний аналіз .та порівняльно описовий, які базуються на використанні Загальногеографічних і тематичних карт для отримання необхідної інформації, а допоміжними - картометричні, картографо-статистичний та інші методи. Оцінка геокомпонентної і геокомплексної репрезентативності ПЗ "Розточчя1’ і Карпатського БЗ проводилась порівняльно-географічним методом за різними характеристиками, загальна сукупність яких утворює репрезентативний аналіз. Аналізувались типологічні ознаки природи заповідників на рівні таксонів певного рангу за схемами геоморфологічної, геоботанічної, ландшафтної та ін. регіоналізації.

Згіднз викладеного підходу проведено оцінку місця і ролі заповідників у мережі природно-заповідних територій Розточчя і Українських Карпат. Враховуючи ключову роль заповідників у структурі природно-заповідного фонду, розроблено пропозиції по формуванню регіональних мереж природоохоронних територій Розточчя і Українських Карпат. їх базовими елементами обрано поліфункціональні заповідні об’єкти - біосфер-ні заповідники, національні природні (НПП) і регіональні ландшафтні (РЛП) парки.

. Аналіз територіальної структури заповідників провопить на двох рівнях: «внут рішньому» і локально-регіональному. Перший проводять у межах території 'заповідника для його катетеризації (Мілкіна, 1982; Андрієнко, 1983; Стойко, 1930, 1983; Голубець, Жижин, Кагало, 1989, 1990).. ' ■

На локально-регіональному рівні цей напрям дослідження заповідників передбачає обгрунтування їх розмірів та-меж, конфігурації і ширини охоронної зони (для ПЗ), взаєморозташування та співвідношення площ функціональних зон (для БЗ). З географічних факторів, що обумовлюють компановку території заповідника, визна мпьними Еиступають: а) структура геолого-геоморфолотічної основи ПТК; б) ландшафтно-геохімічна цілісність;' в) співвідношення площ природних та в різній мірі антропогенно трансформованих ПТК. Власне ці фактори забезпечують ефективне функціонування заповідника, як території з особливим видом природокористування - природоохоронним.

Одночасно, консерваЦійна і біогенетична функції заповідників, обумовлюють особлиа) увагу до забезпечення надійного збереження цінних у науково-пізнавальному плані об'єктів неживої і живої природи, а також відновлення й спонтанного протікання ево люції біогенних компонентів ПТК. Часто саме розташування природних цінностей ви значає просторовий каркас заповідника та вектори його територіального розвитку. Дл> аналізу територіальної структури заповідника можуть бути використані інформаційно картографічні, картографо-статистичні, описово-географічні та інші методи. .

Для обгрунтування заходів по оптимізації території і меж ПЗ «Розточчя» і Кар патського БЗ проводився аналіз тематичних карт різних масштабів і літературних дже pen, проводились рекогоносцировочні маршрути, використовувались аеро-.і багато зональні космознімки масштабу 1:100000. Враховувались також геометричні взаємовідношення територій заповідників, які базуються на біогеографічних принципах (Diamond 1975; Wilson, Willis, 1975) та територіапьно-регламентуючі фактори їх розширення, пов'язані з особливостями господарського освоєння регіонів. .

Для ооганізаиії моніторингу природних і природно-антропогенних пооиесів те вивчення сЬункиіонування. динаміки і розвитку геосистем заповідника-основними виступають методи стаціонарних і експериментальних досліджень, а також напівстаціо-нарні і експедиційні, балансові математичні (зокрема математичне моделювання), геофізичні, геохімічні, історичні (палеогеографічні) та інші методи.

При організації мережі пунктів геосистемного моніторингу у ПЗ «Розточчя», зокрема для вивчення просторово-часових характеристик абіотичних компонентів використано ландшафтно-геоситуаційний підхід (Боков, 1990). Цей підхід передбачає: а) вивчення просторово-часової організації геосистем та виявлення їх властивостей, які визначають геоситуацію в районі досліджень; б) визначення оптимальних просторово-часових масштабів спостереженнь; в) обгрунтування ієрархії операційних територіальний одиниць геосистемного моніторингу. Значне місце в геоситуаційному підході належить каргометричним методам аналізу ландшафтної диференціації заповідника як попі-структурної єдності. • . ■

Для вивчення інтенсивності спектру морфодинамічних процесів у ПЗ "Розточчя' використано низку загальноприйнятих методик у залежності від виду процесу. Зокрема, для дослідження домінуючого за площею прояву морфодинамічного'процесу -.дефлюк-ції (кріпу) обрано довготермінову методику, розроблену А.Янґом (Young, 1963). Дпи врахування мікрокліматичних особливостей протікання кріпу ключові ділянки по його вивченню були розташовані. в межах Трансектів, де вивчались інсоляційні й мікрокліматичні характеристики геокомпяексів заповідника. Останні проводились із використанням методик напівстаціонарних досліджень розроблених на Розтоцькому ландшафтно-геофізичному стаціонарі (Муха, 1980). Переваги географічних підходів при організації моніторингу геосистем проілюстровано на прикладі складання ландшафтно-мікрокліматичних та ландшафтно-інсоляційних карт ПЗ «Розточчя».

Оцінка антропогенного впливу на nouoodv заповідників полягає у вивченні їх різ-

номанітних територіальних і часових аспектів, Виділяють зовнішні і внутрішні джерела антропогенного вплив у (Кревер, 1985). З огляд/ на етапонність території заповідника важливим с: 1) встановлення особливостей антропогенного впливу на його природу до заповідання; 2) вивчення характеру і ступеня сучасного антропогенного впливу на його територію.

Для дослідження оцінки динамічних змін у природних комплексах заповідників унаслідок активного антропогенного впливу обрано ПЗ "Розточчя". Тут об'єктом вивчення є зміна мережі водотоків протягом XX ст. унаслідок осушувальних меліорацій та пов'язаних з ними змін рослинного покриву в долині р.Верещиці. Оцінка змін гідромере-жі проводилась картометричними методами з використанням методики І.П.Ковальчука і П.І.Штойка (1989). Отримані результати співставлені з результатами вивчення сукцесій рослинності в ур.Заливки (Жижин, Кагало, 1989).

Підкреслимо, іцо необхідною умовою повноцінної організації всього комплексу наукових досліджень у заповідниках є проведення комплексних інвентаризаційних робіт, зокрема картографічної інвентаризації. Її кінцевим результатом є набір великомасштабних покомпонантних і комплексних карт 'загальнонаукооого змісту, на основі яких організовуються різні види моніторингу геосистем та проводиться оцінка репрезентативності заповідників. У майбутньому набір інвентаризаційних карт повинен стати основою для розробки спеціалізованих геоінформаційних систем (ГІС) заповідників. КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДИ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА «РОЗТОЧЧЯ» І КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА ТА ПРИРОДНО, ГОСПОДАРСЬКИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ

Найважливішою особливістю природи залісненого орографічно відособленого пасма Розточчя є його розташування у межах «контактної зони» високого рангу - між фізико-географічними країнами. Тут проходить Головний Європейський вододіл. У ландшафтному відношенні Українсько Розточчя представляє собою поєднання 11 видів місцевостей, які фоомуюють шість географічних ландшафтів: Равський, Верхньо-верещицький, Дубровицький, Янівський, Домажирський і Давидівський. Між собою ландшафти відрізняються співвідношенням площ, зайнятих тими чи іншими місцевостями та їх внутрішньою морфологічною структурою, яка змінює загальний вигляд території. Найбільш контрасними є Дубровицький, Янівський і Домажирський ландшафти, Верхньоверещицький і Равський у найбільш загальних рисах нагадуютьЯнівський, а Давидівський - Дубровицький.

. .Найхарактернішою рисою ландшафтів Розточчя є їх блокооо-прусна будова, пов’язана з тектонічно га роздробленістю території височини, існуванням різновікових поверхонь вирівнювання, літологічними особливостями поширення корінних і-четвертинних відкладів, які зумовлюють надзвичайно високу мозаїчність грунтово-рослинного покриву та зоокомплексів. . .

ПЗ «Розточчя» (2085 та), який складається з двох територіально роз’єднаних масивів, знаходиться на теренах Янізського ландшафту поблизу його межі з Дуброви-цьким. Мозаїка ПТК заповідника зумовлена поєднанням типово розтоцьких блоково-

' УО

ярусних рис ландшафтної структури з ландшафтними рисами крайової зони нижньо-плейстоценового зледеніння, У сучасній ландшафтній структурі його території на рівні місцевостей зафіксовані три основні етапи формування літогенної основи ПТК височини починаючи з раннього сармату. "Найстарша" місцевість горбисто-пластових лісистих височин фіксує дочатвертинний етап розвитку території, мічцевісгь льодовиково-акумулятивних лісисто-заболочених днищ прохідних долин - плейстоценовий, а "наймолодша" місцевість заболочених днищ річкових долин - голоценовий етап. Туг виділяється 4 ландшафтні рівні, складені 45 видами урочищ та 3 видами ланок. '

У господарському відношенні в Українському Розточчі домінує лісове, а в межах Домажирського ландшафту - сільське господарство. Значнуплощу (37 тис.га) Верхньо-верещицького Розточчя займає навчальний полігон ПрикВО. На базі ставків (всього 63 загальною площею 560 га) у долині р.Верощиці розвивається рибне господарство. Особливостями регіону є значна площа природоохоронних об'єктів (12 %) та специфічний дворищевий (хутірський) тип розселення, який зберігся тільки на Равському Розточчі. Найбільшими деструктивними господарськими об'єктами в регіоні є кар’єри в Лозині, Ясниськах, Пстеличі і Бірках, а особливо видобуток і переробка сірки на територіях прилеглих із заходу до Розточчя. Внаслідок використання застарілих технологій концерном «Сірка» (Новояворівськ) забруднюються гюаітря, води і грунти, спровокована активізація карстових процесів. ■ . .

Карпатський БЗ (38930 га) складається з Чорногірського, Угольсько-Широко-лужанського, Мармароського, Кузійського і Хустського масивів, які розташовані на південно-західному макросхилі Українських Карпат. Сьогодні КБЗ завдяки кластерной територіальній структурі за ступенем геолого-геоморфологічної, ландшафтної і біогеографічної репрезентативності займає провідна положення у мережі лриродно-заповід-ного об'єктів регіону. У КБЗ достатньо представлені корінні та слабопорушені ПТК середнього і верхнього лісових поясів та криволісся високогірно-полонинського флішового і кристалічного та.середньогірна-полонинського видів ландшафтів. Дещо гірша представлені ПТК поясів субальпійських і альпійських лук ландшафтів високогірного ярусу. Фрагментарно у КБЗ представлені ПТК низькогірно-стрімчакового і горбогірно-улого-винного виду ландшафтів регіону. ■ .

У Карпатському БЗ зовсім не представлені ПТК середньогірно-вулканічних, низь-когірно-верховинських і низовинних видів ландшафтів регіону. Вільш'детальний аналіз ландшафтно-морфологічної структури К63 показує, що не дивлячись на його досить високу ландшафтну різноманітність, заповідник у сучасних межах не репрезентує всієї мозаїки видіз ландшафтів південно-східного частини Українських Карпат, навіть на рівні таких крупних частин ландшафту як висотні місцевості, . • ' ,.

У господарському плані на територіях прилеглих до КБЗ домінує лісове господарство та деревообробка, а на полонинах - вівчарство. Інші галузі промисловості розвинені порівняно слабо. Активно розвивається рекреація і туризм. Значну площу (7 %) регіону займають заповідні об’єкти. Найбільшу екологічну напругу в лісовому поясі створює технологічно відстале яісоветосподарство, а у високогір’ї Чорногори, Марма-рошу і Красної - безсистемне випасання овець та «дикий» туризм.

КАРТОГРАФІЧНА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ І ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ . ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ У ЗАПОВІДНИКАХ .

Розроблений методологічний підхід до організації комплексної географічної інвентаризації заповідників апробовано на прикладі ПЗ «Розточчя» і Карпатського БЗ. Розглянуто загально методичні питання комплексної картографічної інвентаризації заповідників та наступного використання серії загальнонаукових і спеціальних велико масштабних карт. Наведено приклади і вимоги щодо змісту геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, грунтових, ландшафтних та інших карт, які проілюстровано відповідними каргами для територій ПЗ «Розточчя» і Карпатського БЗ.

Основними вимогами до комплексної інвентаризації є: 1) левна послідовність картографування (від геологічних до ландшафтних карт); 2) одномасштабність різних карт (для всіх карт' покомпонентних і комплексних карт загальнонаукового типу повинен витримуватись один масштаб): 3) кондиційність карт (в!до5рэження на коченій конкретний карті як регіональних, так локальних особливостей об'єктів та ячпщ, які картографуються). Враховуючи склрдн'сть природних умов гірських і р:вниі'них територій та площі заповідників і їх масивів, запропоновано оптимальні масштаби картографування іх гео-компонентів і ПТК. для рівнинних заповідників -1:10000, для гірських -1:25000.

Для ПЗ «Розточчя» на сьогодні складено певний набір геокомпонентних та ландшафтна карта у м.ісштабі 1:10000 У КБЗ картографічна інвентаризація тільки розпочалась: складено частину геоморфологічних, грунтових і ландшафтних карт у масштабі 1:25000 (для гірських масивів) та 1:5000 (для «Долини нарцисів») та геоботанічні карти по кожному з його масиві . ‘ ' '

На загальній геоморфологічній карті, яка відображає морфологію, генезис і вік рельефу заповідника, обов’язково повинні бути зображені неї основні елементи великих форм рельєфу (вододільні поверхні, схили різної крутизни, днища долин і улоговин тощо), а також дрібні форми рельефу. Для’гірських і висо^инних заповідників обов’язковою е карта сучасних екзогенних геоморфологічних процесів (СЕГП). Мсрфодинамічні карти, відображаючи спектр СЕГП, є надійною основою при виборі ключових ділянок для вивчення,максимальної кількості рельєфотверчих процесів з числа виявлених у межах заповідників. Одночасно на загальній геоморфологічній та морфодинамічних картах фіксуються техногенні форми рельєфу та антропогенно спровоковані геоморфологічні процеси. Такий підхід до картографування рельєфу заповідників реалізовано у ПЗ «Розточчя».

Вивчення гєнетико-морфологічних властивостей грунтів і складання карт грунтового покриву є однією з небагатьох різновидностей географічних робіт, якій у заповідниках традиційно відводилась належна увага, як азжлизій складовій у структурі біогео-ценотичних досліджень. При. цьому грунти досліджувались переважно у межах пробних ділянок і розглядались як компонент трофічної піраміди біогеоценозів. Географічний підхід до вивчення грунтів дозволяє виявити поряд з їх якісно-кількісною різноманітністю їх просторові взаємозв’язки з літолого-геоморфологічними і лісо-рослинними компонентами ПТК, а також виділити типові і рідкісні відміни грунтів для заповідників. '

Картографічна інвентаризація флори і рослинності є традиційним методом досліджень у заповідниках, за допомогою якого встановлюють просторові закономірності поширення окремих видів флори і фітоценозів. Картографують переважно місцезнаходження раритетних видів рослин та фітоценози різних рангів. Традиційно найнижчою одиницею на геоботанічних е асоціації (Грибова, Ісаченко, 1972).

Особливе місце у наборі інвентаризаційних карт займає ладшафтна карта, яка, відображаючи різноманітність просторових взаємозв'язків природних компонентів, підкреслює їх найбільш загальні і характерні поєднання. Дослідження ландшафтної будови територій ПЗ "Розточчя" і Карпатського БЗ дозволили встановити .особливості їх мор-ологічної структура та їх регіональну репрезентативність. Так, у структурі ландшафтів Розточчя виявлено морфологічну одиницю характерну для пластово-ярусних височин, яка за своєю суттю відповідає літогенетичним стріям (Мігілер, 1974) у ландшафтах Карпат. Ця одиниця, яка представляє собою групу літологічно однорідних урочищ, умовно названа «ландшафтним рівнем». '

На рівні цих ландшафтно-морфологічних одиниць встановлено зумовленість грунтово-рослинного покриву та.розроблено підхід до використання ландшафтних карт для картографування орнітокомппексів на прикладі Українських Карпат і Розточчя. Його суть полягає у використанні меж ландшафтних стрій і «рівнів» для картографування орнітокомплексів відмінних за складом домінуючих і характерних видів авіафауни. Правомірність такого підходу базується на ландшафтно-структурній обумовленості таксономічних одиниць рослинності і типів лісу, до яких приурочені пеоні орнітокомплекси завдяки трофічним зв'язкам. Найвища ступінь кореляції спостерігається між геоботанічними лісовими субформаціями (Голубець, Малиновський, 1937), підгрупами типів лісу лісівничо-екологічної класифікації (Герушинський, 1985) та ландшафтними стріями (у горах) і «рівнями» (на височинах). '

Проведено картографічну паспортизацію особпиао цінних геологічних, геоморфологічних і ландшафтних об'єктів ПЗ «Розточчя», її суть полягає у відображенні за допомогою контурів і значків на спеціальній карті особливо цінних об'єктів. Останні виділялись за ознаками унікальності і типовості на локальному і регіональному рівнях, за найкращою експонооаністю і атрактивністю. Закартографовано і складено паспорти на 10 геологічних, 24 геоморфологічних та 19 ландшафтних об'єкти. .

На прикладі ПЗ "Розточчя" апробовано географічні підходи до організації моніторингу абіотичних компонентів геосистем. У результаті спостережень за домінуючим у регіоні за площею прояву морфодинамічним процесом - дефлюкцією, встановлено особливості зміни швидкості масового зміщення пухких піщаних відкладів по глибині грунтового профілю у верхніх і нижніх частинах схилів у залежності від їх крутизни і експозиції. Так, у верхніх частинах надзвичайно крутих (28-32°) схилів на глибині 0,1 м швидкість зміщення грунтів зростає від 3,03 до5,27 мм/рік від «холодних» (пн-сх) до «теплих» (пд-зх) схилів,'з глибиною швидкість зміщення закономірно зменшується і становить на глибині 0,5 м відповідно 1,4 та 2,98 мм/рік. У нижніх частинах надзвичайно крутих пд-зх схилів швидкість зміщень є вищою і становить на глибинах 0,1 і 0,6 м від-

повідно 10,03 і 2,63 мм/рік. При вивченні дефлюкції в умовах піщаних грунтів регулярні промірювання доцільно проводити через значні інтервали часу (3-5 років).

. Застосування напівстаціонарних синхронних спостережень у ПТК ПЗ «Розточчя» (Янівський ландшафт) та в околицях Розтоцького ЛГС (Дубровицький ландшафт) виявилось надійним засобом для екстраполяції осереднених значень, отриманих на РЛГС. У межах двох трансектів на території заповідника вибрано пункт спостережень розташований у близьких умовах до метеомайданчика РЛГС та 14 точок спостережень, які знаходяться у межах домінуючих за площею і зустрічністго ПТК заповідника Спостереженнями охоплено вододільні, улоговинні та схилові ПТК (пн, пн-сх, сх, пд, пд-зх, пд-сх експозицій) з різними лісо-рослинними умовами. Вибір точок спостережень здійснений з урахуванням типологічної струїаури ланшафтів, дозволив перейти до просторової розгортки точкових спостережень і створення ландшафтно-інсоляційних і ландшафтно-мікрокліматичних карт. Одержані карти підтверджують, природну ТПК нижчих рангів у структурі Янівського і Дубрсвицького ландшафтів.

Аналіз мікрокліматичних показників свідчить про невеликі осереднені відмінності між ПТК Янівського і Дубровицького ландшафтів. Загальні відмінності спостерігаються для конкретних сезонних і погодних умов. Найбільші різниці мікроклімату виявлені для літніх, весняного і осіннього сезонів при ясній погоді, а найменші - при хмарних. Найбільші різниці мікроклімату досліджених ПТК заповідника проявляються за рахунок експозиції та лісо-рослинного покриву.

' Інсоляційні характеристики досліджуваних ландшафтів залежать від специфіки їх рельєфу і залісненості. Закритість горизонту і ширина днищ балок і ярів є визначальним для приходу сонячної радіації, а залісненість ПТК зменшує інтенсизність сонячної радіації у 20:30 разів, залежно від зімкнутості крон деревостану та їх складу.

На основі аналізу різночасових карт прослідковано динаміку змін мережі водото-ків прилеглих до ПЗ «Розточчя» протягом XX сг та їх вплив на зміну рослинності долини р.Верещиці. За цей час густота мережі водотоків зросла від 1,5 -2 км/км2 (1914 р.) до 5,6-7,5 км/км2, окремі водотоки зникли, збільшилась кількість ставків з 5 до 63. Унаслідок осушення долини р.Верещиці практично зникли низинні болота, які трансформувались у луки, окремі ділянки яких (ур.Заливки) активно заростають березою І сосною.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ І МЕЖ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА «РОЗТОЧЧЯ » І КАРПАТСЬКОГО БЮСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА На основі аналізу особливостей господарського освоєння Розточчя і Українських Карпат та за результатами дешифрування космознімків оцінено можливості розширення існуючих заповідників за рахунок прилеглих територій та організації нового масиву Карпатського БЗ на теренах Свидовця. Розроблено еколого-гоографічні моделі оптимі-зації території ПЗ «Розточчя» та організації його охоронної зони та оптимізації функціонально-територіальної струїаури КБЗ.

Функціонально-територіальна структура височинного ПЗ «Розточчя» повинна відповідати наступній плановій моделі (рис.2): 1) заповідна зона, займаючи центральне положення, охоплює по-можпивості всі функціональні типи геокомплексів (автономні,

Рис.2 Суема розширення території природного‘заповідника «Розточчя»

. (ландшафтна основа за Мухою Б.П., Федірком О М., Брусаком В.П., 1993)' - .

У///1 територія заповідника .

територія пропонована для першочергового розширення заповідної зони територія пропонована для другої черги розширення заповідної зони рлТгуі| територія пропонована для включення в охоронну зону заповідника

Ландшафти: І • Раасьшй; II - Верхньоаерещицький; Ш -Янівський; IV- Дубровицький; V- Домажирський • Місцевості: 1..Вузькі днища річкових долин із близьким заляганням грунтових і вихлинюванням пластових вод з лучно-болотними, лучними І дерновими грунтами на алювіально-делювіальних відкладах під осоково-різнотравними. луками; 2. Днища річкових долин з улоговинними розширеннями, з лучнс-болотними середньо- і легкосуглинковими грунтами на алювіально-делювіальних відкладах і торфовищах під осоково-різнотрьвними луками, частково під ставами; 3. Слабохвилясті поверхні межиріч з дерново-слабопідзолистими глгюваїими і дерновими супіщаними грунтами на малопотужних перевідкладених флювіогляціальних пісках підстелених глинами, розорані, 4. Розчленовані пасма з • свігпосірими і сірими лісовими поверхневооглееними легкосуглинковими фунтами, сформованими на лесах, розорані, частково під букоеими-лісами; 5. Полою- і покатосхилові розчленовані пасма з темно-сірими лісовими і чорноземами спідзоленими поаэрхневооглеёними, слабозмитими середньосуглинко-ьиш грунтами на лесовидних суглинках, розорані; 6. Широкі, броньовані йапнлхами вододільні частини межиріч Із сірими лісовими в комплексі з дернозо-карбонатними середньосуглинковими грунта?лм на малопотужних лесовидних суглинках переважно під буковими лісами; 7. Спадистосхилі, розчленовані пасма з сірими і світлосірими ловорхневоо*лееними середньосуглинковими сєредньозмитими грунтами на пєсобидних суглинках під буковими лісами, перепажно розорані; 8. Крутосхилі, розчленовані глибокими ярами горбогірні межиріччя з сірими лісовими поеерхневооглееними легкосуглинковими еродованими грунтами на лесовидних суглинках під грабово-букоаими лісами; 9. Пйпоюсхипі пасма з дерново-слабопідзолистими супіщаними груитами на корінних і гіереаідкладеии): флювіогляціальних пісках під сосновими .лісами; 10. Понижені, лологосхилові слаборозчлено’вані ділянки горбогір'я з дерново-слабопідзолистими супіщаними грунтами на перевідкладених флювіогляціальних супісках ♦ корінних пісках, переважно під сосновими і дубово-сосновими іьсамл, частково розсрані; 11. Лідвищен», броньо-о;іні вапняками і пісковиками спадистосхилові ділянки, розчленованого горбогір’и з дерново-слабопідзолистими супіщаними в комплексі з дерново-карбонатними середньосуглинкооими грунтами на пере-тдкиадсних флюшошчціальних і корінних пісках під дубоио-сосновими і частково буковими лісами.

— - ландшафтів; — • місцевостей

транзитні, підпорядковані і субаквальні) мінімально порушені господарською діяльністю; 2) буферна зона, концентрично оточуючи заповідну і одночасно відіграючи роль екологічних коридорів, охоплює території, різною мірою трансформовані господарською діяльністю '

Основними структуроутворюючими вісями території заповідника є пінія Головного Європейського вододілу та лінія поперечна до простягання височини. Ці лінії відобра-' жають наростання контрастності різноякісних характеристик природи височини та розташування заповідника у межах ПТК із різною активністю СЄГП. Розширення заповідника і організацію його буферної зони пропонується провести в два етапи (рис.2).

Функціонально-територіальна структура гірського Карпатського БЗ, повинна відповідати наступній плановій моделі. Кожен заповідний масив, складаючись з трьох основг них функціональних зон, повинен бути оганізований на основі блоково-басейнового підходу а) заповідне ядро, займаючи центральне положення, охоплює вододільні гребені з відрогами та прилеглі до них верхів'я річок І-Ш-го порядків з мінімально порушеними господарською діяльністю геокомппексами; б) буферна зона, концентрично оточуючи заповідне ядро, займає переважно нижні придолинні частини гірських масивів, гео-комплекси яких більш змінені господарською діяльністю Ця зона охоплює переважно басейни річок І-ІІІ-го порядків, які є допливами річок ІУ-УІ-га порядків; в) зона антропогенних ландшафтів, охоплюючи селитебні та найбільш інтенсивно освоєні території, займає переважно периферійне положення відносно попередніх, а іноді може вклинюватись у їх території. Функціональна цілісність заповідника досягається шляхом організації між територіально роз’єднаними масивами екологічних коридорів різних типів (во додільних, долинних та вододільно-долинних). ' .

Розроблено підходи до формування на базі існуючих заповідників регіональних систем прородно-заповідних територій (РСПТ) Розточчя і Українських Карпат. В основу концепції формування РСПТ покладено наступні принципи: 1) першочергова організація заповідних поліфункціональних об’єктів великої площі; 2) узгодженості їх набору з існуючою складністю морфологічної структури гірських і височинних ландшафтів та їх мозаїчністю; 3) просторової і функціональної зв'язаності заповідних об'єктів; 4) можливості їх використання для рекреації і туризму.

Запропоновано структуру і межі Розтоцької транскордонної природоохоронної зони (ТПЗ) та Карпатського трансрегіонального природоохоронного поясу (ТПП) У складі української' частини Розтоцької ТПЗ поряд з розширенням ПЗ «Розточчя» пропонується організувати Жовківський і Потелицький РЛП. Одним із перспективних шляхів розвитку заповідної справи на теренах Розточчя є організація на базі ПЗ "Розточчя" (після його розширення) та Розточанського національного парку (Польща) біосферного резервату кластерного типу. У межах Карпатського ТПП пропонується поряд з існуючими заповідними об'єктами та запроектованим НПП «Українські Бескиди» створити низку регіональних ландшафтних парків (Боржапський, «Полонина Руна», Верхньосянський, Арши-цький, Сивульський), які будуть зв'язані системою екологічних коридорів.

• висновки

1. В умовах широкого входження у заповідну справу системних підходів (еко- І гео-

системного та геоекологічного) склались сприятливі умови для географізації .заповідної справи. Пріоритетними сферами застосування комплексних міждисциплінарних географічних підходів до функціонування заповідників як науково-дослідних природоохоронних установ є інвентаризація, організація різних видів моніторингу, оптимізація територіальної струїаури та територіального планування регіональних мереж природно-заповідних територій. .

2. У структурі географічних досліджень у заповідниках виділяються наступні ос-

новні напрями: 1) картографічна Інвентаризація природних компонентів та комплексів;

2) аналіз територіальної струїаури заповідника; 3) оцінка регіональної і типологічної репрезентативності території заповідника; 4) моніторинг природно-географічних'процесів; 5) вивчення станів функціонування, динаміки та розвитку- геосистем заповідника;

6) вивчення антропогенного впливу на заповідну територію. ...

3. Основною формою географічних інвентаризаційних досліджень у заповідниках є картографічна інвентаризація. При картографічній інвентаризації важливим євраху-

■ вання наступних умов: а) інвентаризуватись повинні всі основні природні компоненти і ’ комплекси; б) карти повинні складатись у певній послідовності (від геоморфологічної до ландшафтної); в) всі карти повинні складатись в одному масштабі (1:10000-1:25000); г) при картографуванні повинні використовуватись найбільш загальноприйняті методики.

Серія отриманих у результаті інвентаризації загальнонаукових карт є основою ор, ганізації мережі моніторингових спостережень та розробки в перспективі спеціалізованих географічних Інформаційних систем. Картографічна інвентаризація е основою для вивчення те оцінки багаторічних змін компонентів геосистем заповідників, у т.ч. антропогенно зумовлених. .

4. Дослідження ландшафтної будови територій ПЗ "Розточчя" і Карпатського БЗ, як елементів картографічної інвентаризації, дозволили встановити особливості їх морфологічної структури та їх регіональну репрезентативнг-ть. У структурі ПЗ «Розточчя», який репрезентує тільки Янівський ландшафт височини виявлено три місцевості, у складі яких виділено 45 видів урочищ та 3 види ланок, які за літогенетичними ознаками об’єднані у 4 ландшафтних рівні. У структурі Карпатського БЗ, який репрезентує 5 видів ландшафтів Українських Карпат виявлено 18 висотних місцевостей, які складаються з 37 літогенетичних стрій. Виявлена у структурі ландшафтів Розточчя нова морфологічну одиниця - «рівень», яка відповідає літогенетичним стріям ландшафтів Карпат, дозволила розроби ги ландшафтні підходи до картографування орнітокомплексів.

5. У заповіднику "Розточчя" на основі карти морфодинамічних процесів організовано мережу спостережень за СЕГГ1. Вивчення дефлюкції, як домінуючого за площею прояву, дозволило виявити швидкості зміщення піщаних відкладів по вертикалі грунтового профілю в залежності від крутизни і експозиції схилів, які, зокрема на глибині 0,1 м

коливаються у межах 1,27-10,03 мм/рік.

На основі ландшафтної карти організовано вивчення мікрокліматичних й інсоля-

іійних характеристик геосистсм заповідника, які дозволили перейти до просторовоі юзгортки точкових спостережень і створення ландшафтно-інсоляційних і ландшафтно-іікрокліматичних карт. Встановлено, що найбільша мозаїчність інсоляційних і мікроклі-іатичних показників при сонячних погодних станах у літній, весняний і осінній сезони.

На основі різночасових карт оцінено характер змін мережі водотокіа у долині і Верещиці протягом XX ст. та зумовлених цим змін рослинного покриву. .Основною ричиною деградації боліт та загальної' мезофітизації рослинності долини р. Верещиці а унікального ур.Заливки, яке знаходиться сьогодні у межах заповідника є осушувальні іеліорації.

6. Оцінка географічної репрезентагивності заповідників полягає у визначенні їх іісця у системі регіонально-типологічних одиниць на рівні таксонів певного рангу. На снові вдтановленої регіональної ландшафтної репрезентативності ПЗ "Розточчя" і Іарлатського БЗ розроблено пропозиції по оптимізації їх територіальної структури.

7. Функціонально-територіальна структура заповідників різних категорій визначає-

ься фізико- і економіко-географічними факторами. Перші з них - визначають в основ-ому загальну конфігурацію і частково площу заповідних масивів, а другі - площу та ха-актер меж. Основними географічними принципами територіального планування запо-ідників є комплексна географічна репрезентативність та функціональна цілісність і ав-ономність. .

8. Функціонально-територіальна структура височинного ПЗ «Розточчя» кластер-ого типу, повинна відповідати двочленній плановій моделі (заповідна і охоронна зони) розбудовуватись Відповідно до основних структуроформуючих осей височини, які ідображають найважливіші особливості природи Розточчя.

9. Функціонально-територіальна структура гірського Карпатського БЗ кластерної о ипу, повинна відповідати тричленній плановій моделі {заповідне ядро, буферна і зона нтропогенних ландшафтів) і будуватись на основі блоково-басейнового підходу. Запо-ідні ядра кожного з масивів, охоплюючи вододільні гребені-хребтів та прилеглі до них ерхів'я річок' І-ІІІ-го порядків, повинні бути оточені концентричними буфеними зонами а зонами антропогенних ландшафтів з периферійним місцеположенням. Функціональ-а цілісність заповідника досягається шляхом організації між територіально роз'єднаним масивами екологічних коридорів.

, 10. Основними принципами побудови регіональних мереж природоохоронних те-иторій є їх комплексно-географічна репрезентативність та територіальна зв’язаність ііж їх базовими елементами (ПЗ, БЗ, НПП, РЛП). У структурі РСПТ Розточчя і Украі'н-ьких Карпат ПЗ «Розточчя» і Карпатський БЗ повинні відігравати роль ядер, навколо ких повинні нарощуватись заповідні території.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

. Клімат. Фізико-географічна характеристика Карпатського біосферного заповідника II Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. - К.: ІнтерЕкоЦентр, 1997. -С. 70-79.

? Ландшафтна диференціація території КБЗ // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. - К.: ІнтерЕкоЦентр, 1997. - С. 96-113 (Співавтори Мілпер Г.П , Фе-дірко Q.M.). ’

3. Оптимізація та розширення території КБЗ II Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. - К.: ІнтерЄкоЦентр, 1997, - С. 373-427 (Співавтори Зінько Ю.В, Кравчук Я .С., Антосяк В.М., Доаганич Я .0., Чумак В.О., Годованець 6.Й.).

4 Географічні дослідження в аапоаіднка* II Природничі дослідження на Розточчі: 36. наук.-техн. праць. - Львів: Вид-so УкрДЛТУ, 1995. - С. 5-14 (Співавтор Зінько Ю В ).

5. Динаміка гідрографічної сітки у межах заповідника "Розточчя" та иа прилеглій території протягом XX ст. II Природничі дослідження на Розточчі: 36. наук.-техн. праць, -Львів: Вид-во УкрДЛТУ, 1995. -С. 40-51 (Співавтор Ковальчук І.П.).

6. Особливості ландшафтної структури заповідника "Розточчя" II Природничі дослід-

ження на Розточчі: 36. наук.-техн. праць. - Львів: Вид-во УкрДЛТУ, 1995. - С. 60-70 (Співавтори Міллер Г.П., Фадірко О М ). .

7. Формування і туристична використання міждержавних природоохоронних територій на заході України II Економіко-, соціально- і еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння. -Львів- Вид-во Львів, ун-ту. - 1997. - С. і73-191(Співавтори Кравчук Я.С., Ронковський Г., Зінько Ю.В.)

8. Використання ландшафтних підходів у зоологічних дослідженнях II Обліки птахів: підходи, методики, результати. - Львїв-Київ. -1607. •• С.3-17.

.9. Геоморфологічні та ландшафтні аспекти формування Розтоцького національного парку // Вісн. Львів, ун-ту. Сер. географ. - 1934. - Вип. 1В. "Географічні природоохоронні проблеми західного регіону України". - С. 3-12 (Співавтори Кравчук Я.С., Зінько Ю.В., Гнатюк P.M.).

10.Географічні основи розширення мережі заповідних територій Поділля II Мат. наук, конф. "Проблеми географії України". - Львів. - 1994. - С. 105.

И.Географічні'аспеїсти оптимізації території заповідників II Мат.наук.-практ.конф. "Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників". - Гримайлів. -1995.-С. 113-114. : ,

12. Концепція формування транскордонних природоохоронних зон II Мет. межнар. сем. «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий». - Киев,-1996. - С. 23-29 (Співатори Зінько Ю.В., Кравчук Я С., Ронковськи Г.).

13.Сучасний стан та перспективи розвитку природнозаповідної мережі в Українських

Карпатах II Мат. міжнар. наук.-практ. конф. "Міжнародні аспек+м пивчення та охорони біорізноманіття Карпат". - Рахів. - 1997. - С 261-266. '

14.Геоморфо логічні дослідження у заповідниках II Мат. міжнар. Інаук.-прает. конф. «Українська геоморфологія: стан і перспекгиви». - Львів: Меркатор - 1997. - С. 242-245.

15.Przejawy tektoniki oraz slruktur litologicznych w krajobrazach Rjdztocza Uk-rainskiego II Materialy Polsko-Ukrainskiej konferencji "Tektonika Roztocza".:- Dublin. - 1993. S. 85-89 (Співавтори Mucha B., Fedicko O ).

1бРгоЫету ksztaltowania Ro2toczansko-Gologorsko-Ktzemienieckicgo pasma chroruonoj przyrady II Materialy konferencji "Edukaqa ekologiczna і ochrona srodowiska па poasa-

пісгасґі". -1.иЬІІп. - 1993. - 3 14-18 (Співавтори «гаплик J , ВпЬисКі А,, 2іпко J., Спа-!ик Я). ■

АНОТАЦІЯ ■ '

Брусак В.П. Географічні аспекти оптимізаціі функціонування запогідників (на прикладі природного заповідника "Розточчя" і Карпатського біосферного заповідника). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. -Львівський державний університет ім.Ів Франка. Львів, 1997.

Розробпені принципи і методика організації комплексних географічних досліджень у заповідниках, які використані для оптимізаціі' функціонування природного заповідника «Розточчя» і Карпатського біосферного заповідника. Основним напрямом географічних досліджень заповідників виступає картографічна інвентаризація у вигляді серії великомасштабних (1:10000 -1.25000) загальнонаукових геокомпонентних і ландшафтних карт. Результати інвентаризації е базою дпя організації моніторингу геосистем заповідника Запропоновано еколого-географічні моделі розширення території природного заповідника «Розточчя» і організації його охоронної зони та оптимізаціі функціонально-територіальної структури Карпатського біосферного заповідника. ■

Ключові слова: природний заповідник, біосферний заповідник, картографічна інвентаризація, карта, моніторинг, геосистема, функціонально-територіальна структура, регіональна система природоохоронних територій.

АННОТАЦИЯ

Брусак В.Ф. Географические аспекты оптимизации функционирования заповедников (на пример© природного заповедника «Росточье» и Карпатского биосферного за-поведника). -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по спецмэ-льнрсти 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Львовский государственный университет им. Ив.Франко, 1997.

Разработаны принципы и методика организации комплексных географических исследований в заповедниках, которые использованы для оптимизации функционирования природного заповедника «Росточье» и Карпатского биосферного заповедника Основополагающим напраелением географических исследований заповедников является картографическая инветэриззция, сущность которой состоит в составлении серии крупномасштабных (1:10000 -1:25000) общенаучных геокомпонентых и ландшафтных карт. На инвентаризационных картах базируется организация мониторинга геосистем заповедника. Предложено зколого-географи-ческие модели увеличения территории природного заповедника «Росточье» и организации ею охранной зоны, а также оптимизации функционально-территориальной структуры Карпатского биосферного заповедника. •

Ключевые слова: природный заповедник, биосферный заповедник, картографическая инвентаризация, карта, мониторинг, геосистема, функционально-территориальная структура, Региональная система природоохранных территорий

ABSTRACT .

Brusak V.P. Geographical aspects of optimizing the functioning of zapovidniks (Based on th «Roztochia» nature zapovidnik and on the Carpathian Biospheric reserve).- Manuscript.-

Dissertation for getting a scientific degree of kandidat of geographic science with th speciality code 11.00.11 - constructive geography and rational utilization of natural resourses. - Ivai Franko University in Lviv, 1397. '

A principles and techniques of organizing complex geographical research in zapovidnik (reserves) has been elaborated. It has already been used for optimizing the functioning of thi Carpathian Biospheric reserve. The main direction of geographical, reseach in the reserves is i cartographic inventanzation in the shape of a number of large-scale (1:10000 - 1:25000) geners scientific geo-component and landscape maps. The inventanzation results are the basis fo organizing the monitoring of the reserve geo-system. Ecological and,geographical models havi been elaborated for expanding the temtory of the «Roztochia» zapovidnik and for organging it protection zone as well as for optimizing the functional and territorial structure of the Carpatniai Biospheric reserve. .

Key words: nature zapovidnik, biosphenc reserve, cartographic inventanzation, maps, moni taring, geo-system, functional and territorial structure, regional system of nature-protectioi territories.

Підписано до друку 25.11.97. Форма, 60х&;/1е>. напір друн.ійі. Друк.офсет. Умон.друк.арк. 1,6. Умоан.фарбо-відб. 1,5 .

Обл.-вид.арк. 1,7. Тираж 100. Зам. 281 '

Машинно-офсетна лабораторія Львівського університету ім Ів Франка. 290602, Львів, вул.Університетська, 1. •