Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Формирование высшей водной растительности Дунайской устьевой области в современных экологических условиях

ВАК РФ 03.00.18, Гидробиология

Автореферат диссертации по теме "Формирование высшей водной растительности Дунайской устьевой области в современных экологических условиях"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГІДРОБІОЛОГИ

Р Г Б ОД

; ' г ---- На правах рукопису

’ ДЯЧЕНКО Тетяна Миколаївка

ФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ВОДЯНОЇ РОСЛИННОСТІ ДУНАЙСЬКОЇ ГИРЛОВОЇ ОБЛАСТІ ЗА СУЧАСНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ

03.00.18 - гідробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук '

КИЇВ - 1995

Дисертацією е рукопис

Робота виконана в Інституті гідробіологи НАН України Наукові керівники - доктор біологічних наук,

Провідна органіаадія - Київський національний університет їм. Т. Г. Шевченка

на ваоїданні спеціалізованої вченої ради Д 01.77.01

при- Інституті пдробіології НАН України ва адр-сою: 264655,

Київ - 2І0, проспект Героїв Сталінграду, 12. -

З дисертацією можна оанайомитизь в бібліотеці Інституту ■ гідробіології НАН України. . '■

Автореферат розіслано " /3 11 1995 р.

професор МЕРЕЖКО О. І. доктор біологічних наук, старший науковий співробітник ХАРЧЕНКО Т. А.

Офіційні опоненти -доктор біологічних наук,

професор Зімбалевська Л.М. доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Дубина Д.В.

листопада 1995 р. о

Вчений секретар

СпзціалізоЕаної Вченої ради, Ц /£) &

кандидат біологічних наук -7/ 1 1і іі СШРНОЕЛ '

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з основних факторів, ідо визначають сучасний стан біосфери, є антропогенний тиск на природне середовище. Особливо вразливі водно-болотяні екосистеми, розташовані у пониженнях рельефу і, в наслідок чого, зазнаючи його як безпосередньо, так і через вплив усього господарчого комплексу, шр розташований на водозбірній площі. Це питання актуальне і для такого унікального комплексу, яким е екосистема гирлової області Дунаю, що розвивається і функціонує під впливом природних факторів середовища і антропогенних чинни-ков, які формуються в наслідок господарської діяльності всіх придунайських країн.

Основним компонентом біоти більшості заплавних екосистем регіону в вища водяна рослинність (ВВР)*. її склад, структурні' особливості визначаються, головним чином, ландшафтаутворюючими факторами'середовища. Водночас.! самі рослинні угрупування е одним з них, оскільки мають в екосистемі значення едифікатора, певним чином організуючи середовище, впливають на- формування ЬСіеї біоти (ЗкмбалвЕСкая, 1931; Зимбалевская и др. 1987). Тому виділення просторових (ландшафтних) одиниць рослинності та дослідження змін, що відбуваються в них, дають змогу для встановлення закономірностей формування рослинного покриву, оцінки та прогнозування екологічної ситуації в регіоні.

Мета досдідаенкя: провести хоро- та хроноструктурний

аналіз вищої водяної рослинності Дунайської гирлової області (ДГО) та установити особливості її формування за сучасних еко-

♦ - разом с EBP в роботі раз г ля даються і мафосколічні водорості, автор їх враховує, але детально не досліджує. •

. ЛОГІЧНИХ умов.

Основні задачі досліджень тлталуч - Аналіз змін екологічних умов, що впливають на формування ВБР Кілійської дельти Дукаю та придунайських водойм, за останні 80 років; .

- виугришньоландшафгне. районування водних об’ ектів .за факторами середовища;

- вивчення ценотичної структури рослинності та характеру розподілу визначених синтаксонів серед аквальних комплексів;

- виділення, на підставі проведеного внутрішньоландшафт-ного районування, просторових одиниць рослинного покриву;

. - аналіз динаміки заростання та ценотичного складу про-

сторових одиниць водяної рослинності;

- визначення бюпродуційного потенціалу основних едифікаторів ВБР та оцінка запасів її фітомаси в різних надценотичних одиницях рослинного покриву в минулому та за сучасних умов.

Наукова новизна. Вперше проведено внутрішньоландшафтне районування водних об’єктів ДГО по факторам середовища та ВВР, окреслені одиниці рангів від підурочища до складної місцевості ландшафтних комплексів. Ценотичні особливості ВВР Кілійської дельти Дунаю та придунайських водойм досліджено із застосуванням методів еколого-флористичного напрямку Браун-Бланка. Виділені одиниці покладені в основу вивчення ландшафтно-цено-тичної структури рослинного покриву. Доведено, що виділені при цьому просторові одиниці рослинності, які маркірують підурочища ландшафтних комплексів. становлять комбінації рослинних угруповань, що . відносяться до різних синтаксонів, але пов'язані, однотиповими умовами існування, або однорідний рослинний гіокриз. Визначено ПЛОЩІ і вивчено структуру ВИДІ-

з . .

лених надценотичних рослинних одиниць, проаналізовано причини ЇХ 8МІН за 30-річний період. У різних просторових одиницях рослинності обчислені запаси надземної фітомаси у 60-ті та 90-ті рр. Для тих з них, що характеризуються у сучасній дельті найбільшою фітомасою, і більш вагомих при біотичному кругообігу, розраховані величини чистої продукції, вміст органічної речовини, загального N і Р.

Практична цінність. Розроблена схема внутрішньоландшафтного районування водних об’єктів ЕГО може бути застосована для інших гирлових областей річок. Виділені просторові одиниці ВЕР в подальшому будуть використовуватись для моніторінгу ДГО як один з показників стану водних екосистем. Ревультати досліджень включено до виконаної за участю ІГБ НАН України "Схеми комплекного використання придунайських водойм", матеріали увійшли також до "Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища басейну річки Дунай", яку передано Міжнародній координаційній раді при Європейському Співтоваристві. -

Апробація роботи. Основні результат/ роботи доповідались на 29-й Міжнародній конференції по вивченню Дунаю (Київ, 1991р.}, науково-практичному семінарі з проблем охорони видів фауни та флори, занесених до Червоної Книги України (Миколаїв, 1991р.), 1-му з’їзді Гідроекологічного товариства України (Київ, 1993р.), 7-му засіданні робочої групи "Макрофіти" МАД (ЬапгЬоЬ, 1965).

Публікації. По темі дисертаці ї надруковано 7 статей та тез, а такох розділ колективної . монографії "Гидроэкология украинского участка Дуная и сопредельных водоемов " (Харченко та 1н., 1993). ^ .

. . 4 '

Обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 5 глав, висновків, списку використаної літератури (202 найменування) та додатку, е який ввійшли анотований перелік водних та прибережно-водних видів макрсфітів ДГО та попередній продромус ВВ?. Роботу викладено на 138 сторінках машинодруку,' ілюстровано 27-ма таблицями та 22-ма малюнками. Загальний обсяг рукопису складає 202 сторінки. .

ЗМІСТ РОБОТИ

Глава 1. Матеріали і методи дослідження. До дисертації ввійшли матеріали власних польових спостережень та літературні дані попереднього вивчення водяної рослинності регіону. Розглянута історія вивчення рослинності гирлової області Дунаю, починаючи з описових робіт по флорі Бесарабії на.межі XIX - XX століть (ЛипскиЯ, 1889; Пачосский, 1912, 1914), та включаючи геоботанічні та екологічні роботи останніх десятирічь (8ероз, 1961 а, б; Корелякова, 1967; Клоков, 1078; Шеляг-Сосснко, Ду-бЬіна 1984; СмирноЕа, 1986, 1987, 1993; Дубина, 1987, 1Є89;

Клоков, Дьяченко, 1988; Дубына, Шеллг-Сосонко, 1989).

Робота становить- .частину комплексних досліджень водних екосистем 7СГ0> які виконуються ІГБ НАН України. Автором протягом вегетаційних сезонів 1936, 1989, 1990 і 1992 рр. вивчалась ВВР придунайських водойм (Кагул, Картал, Яяпуг, Кугурлуй, Саф’ян, Катлабух 1 Китай), заток дельти (Перебоїна -І,Н, Солоний, Шабощ, Таранов, Потапов, йеланий. Лазоркін Верхній, Ла-зоркін Кикній, Чепиркін, Делхжов, Ананькин, Рибачий - 5, II,

III, Курильський, Лебединка, Леб’який), окремих ділянок узмор’я та деяких рукавів.

Геоботанічне вивчання БВ2 здійснено за загальноприйнятими методиками (Катанская, 1981; Белавская, 1979; Кокии, 1982;

Распопов, 1235) з залученням дистанційних методів. Використано 350 геоботанічних описів, дешиС'розано по аерофотозкімків. Для визначення запасів фітомаси відібрано 270 укосів. Виділення рослинних сіштаксонів, та їх класифікація проводилась виходячи з правил еколого-флористичного напрямку Брнун-Бланке (Ад?ксан-дрова, 1969; Миркин, 1978; Westhoff, Maarol, 1973), оскільки існує необхідність мі«народної уніфікації методів вивчення природного середовища. Просторові одиниці рослинного покриву виділені з використанням підходів, ' розроблених для наземної рослинності (Тимофеез, 1971; Грибова, Исаченко, 1972; Матвеев, 1974), які раніше були випробовані на Еодоймах пониззя Дніпра (Клоков і др., 1987). При цьому враховувалися ознаки абіотичного середовища, склад рослинних угруповань та зайняті ними площі. До вивчення динаміки ВВР, її продукційних особливостей валучеНі опубліковані дані, що були отримані у 60-ті роки

І. Л. Кореляковою (Корелякова. 1967) на придунайських водоймах та Е М. Клоковим (Клоков. 1975, 1978; Клоков, Бнмбалевская,

1974) в Кілійській дельті Дунаю,' а також картосхеми заростання озер тих часів, люб'язно наданих авторами дисертанту, та перероблених ним в-ідпобідно завданням дисертації.

Зміни в складі і розподіленні надценотичних груп рослинності проаналізовано по кодаій придунайській водоймі окреко, для заток дельти розглянуто інтегральні показники. Назви видів рослин наводяться у відповідності до "Определителя высших водных растений Украины" (1987) з деякими виправленнями (Бе-лавская, 1994).

Глава 2. Екологічна характеристика Дунайської гирлової затоки. ДГО розуміється автором в ме.тах запропонованих Я. Д. Ни-кифоровим і С. С, Стенеску (1953), але з еключєнням огера Кагул

як невід'ємної частини придунайських водойм. В розділі розглянуто різні підходи до районування ДГО (фізико-географічне, геоботанічне, ландшафтне) і підкреслюється, ідо межі районів співпадають, проте їх ранги відмінні. Згідно визнаному двочленному поділу гирлових областей у складі ДГО відрізняють дельту і узмор’я. Дельта на тері торis України об’єднує два регіони: власне дельту і придунайські водойми. Перший район

утворює система дельт Кілійського рукава - двох внутрішніх річкових, та зовнішньої морскої. .

На підставі власних спостережень та аналізу літературних джерел показано, до за 30-річний період екологічні умови існування макрофітів молодшої, морської частини Кілійської дельти суттєво змінилися. На сьогодні вона знаходиться у стадії переходу від багаторукавної до малорукавної. Спостерігається відмирання систем Січних водотоків, що викликає перерозподіл рідкого та твердого стоків по окремим, найбільш активним рукавам. Sa досліджуваний час обсяг водного стоку Дунаю практично не змінився (Слизько 200 куб. км). Стосовно твердого стоку просліджуетьса тенденція до скорочення (66,0-67,6 лн.т/pm у 60-ті та 44,2 млн. т/рік у 70-ті роки). '

Природні лроцеси спричинили зміни гідроморфологічноз структури дельти - виникнення нових ааток (Перебо.іна.-И, Желаний, Чепиркін, Курильський, Леб’яжий, Лебединка), подовження старих та намивання нових кіс, відокремлюючих затоки від моря. Суттєвий вплив на розвиток рослинності справляють також гідротехнічні роботи у заповіднику-"Дунайські плавні’’- проведення каналів до водойм (Ананькін, Лазоркін), їх поглиблення (Делюков, Ананькін, Лазоркін Верхній), розчистка річищ старих водотоків. Величини стоку органічної речовини (у створі

' 7 .

м. Рені) оцініються у 98 млн. т, . що майже у 5 разів перевищуй показники БО-х років (Журавлева, Грубрина, 1991).

Район придунайських водойм об’єднує великі прісноводні озера, розташовані вздовж лівого берега Дунаю. До кінця БО-х років через систему проток і каналів водойми безпосередньо з’єднувалися з Дунаєм і промивалися його прибутними водами. На межі БО-бО-х років почалося інтенсивне освоєння дельти. Значні площі плавневих масивів (природиіх біофільтрів) були розорані і зайняті під сільскогосподарські угіддя, рибгоспи, господарства по заготівлі очерету тощо. Тоді ж водойми були відокремлені від Дунаю дамбами і фактично перетворені у наливні водоймища. Сьогодні вони, з одного боку, використовуються як джерела технічного та сільско-господарського питного водопостачання і рибні нагульні водойми, а з другого - як приймачі дренажної та стічної води (з якою у водойми, особливо у їх вершини, потрапляє значна кількість мінеральних солей, біогенів, всіляких токсікантів). До кінця 70-х років ряд з них (Кагул, Картал, Саф’ян, Катлабух, Китай)' були зарибнені білим амуром, корм якому становила ВВР. Інтенсивний антропогенний тиск на придунайські водойми позначився на складі і якості озерних вод. Підвищився вміст органічних та мінеральних річо-вйн, клас води у більшості водойм змінився з гідрокарбонатно-кальціевого на сульфатно- і навіть хлоридно-натрієвий.

Глава 3. вітоценоткчка структура вмпої водяної рослинності ДГО. Наведена стисла характеристика еколого-флористичного напрямку Браун-Бланке у класифікації рослинних угруповань. Стверджується можливість його застосування до водяної рослинності, зокрема ДГО. У складі макрофітної рослинності ДГО автор пропонує виділити 36 асоціацій, об’єднаних у 7 класів: РГігагті-

ti Magnoc-aricetea * (10 ass.), Bolboschoenetea mar іlimi (4 ass.), Potametea (17 a^s.), Lemnetea (3 ass.), Chare tea, Rup-pietea maritime. (1 ass.), Zosteretea marinae (1 ass.), 8 порядків, 10 союзіе. Більш дрібні одиниці репрезентовані 26 суб-асоціаціями і 4 варіантами. Для асоціацій, складених за авторськими матеріалами (29) наводяться фітоценотичні таблиці. Три синтаксона рангу асоціації (Typhetimi grossfteimiі Klok. 1978 ass. nova; Potamer.um nodosi ass. nova; Riccio-Lemnetum trisulc-ae ass. nova) описані для системи Браун-Бланке вперше. Вказуються синоніми назв асоціацій, визнаних у фітоцено-лопчних школах Європи. Подані характеристики виділеним син-таксонам, окреслюються райони їх поширення у 60-ті та 90-п рокі. Для більшості асоціацій розглядається їх динамічний статус у різних екологічних рядах.

Найхарактернішими для прісних водойм Кілійської дельти у 60-ті роки були асоціації Sparganietum ' erecti-trapetosum, Phragmitetum communis, Typhetum angustir'oliae; для солонувато-водних заток - Schoenoplectetum triqueteri - myriophyllosum, Potametum pectinati,. Myriophylletum spicati. У "сучасній" дельті досить поширені ценози асоціацій Trapetum natantis і Ceratophylletum demersi, що пояснюється підтримкою проточності у водоймах, .забороною вбору плодів водяного горіха у заповіднику "Дунайські плавні”, процесами замулення в- дельті і збільшенням трофності дунайської води. На ділянках опрісненого узмор’я превалюють асоціації N'ajadetum irarinae, Myriophylle-tum spicati. Опріснення солонуватих заток призводить до поши-

* - назви синтаксонів, відповідні правилам напрямку Враун-Бланке в дисертації вказані.

рення, поряд а попередніми угрупуваннями, заростей Schoenoplectetum triqueteri-potametosum perfollati.

У придунайських лиманах 60-х років домінували асоціації Potameto perfollati- Valllsnerietum spifca£iS, Potametum perfo-llatl, Elodeetum canadensis, Scirpetum lacustris, Phragmitetum communis, Typhetum ar.gust if oil ae. На даний час у більшості з них занурена рослинність знищена білим амуром, через що переважний розвиток тут мають угруповання Phragmitetum communis і Typhetum angustlfoliae. Серед збережених угруповань Гідатофітів домінують ценози Najadetum marinae, Ceratophylletum demersl, Myriophylletum spicati, властиві для евтрофова-но! та мінералізованої води.

Глава L Районування плавнем- л 1 тораль ного ландшафту. Лаедиафгио-ценотмчна структура вишрї водяної рослинності. До Теперішнього <1асу вивчення водяно і рослинності ДГО велося на фітоценотичному рівні, зосереджуючись головним чином на окремих, фітоценозах та їх структурно-функціональних утвореннях. Проте рослинність'становить складну систему фітоценозів, організовану зв’язками мі* ними та з оточуючим середовищем. Будова її, як цілісного утворення, може бути краще сприйнята на фітостроматичному (Лавренко, 1964) рівні, коли вивчаються не окремі фітоценози, а їх сукупності, існування та виділення яких обумовлене диференціацією природного середовища. Подібне вивчення рослинності грунтується на ландшафтному методі (ландшафтознавчому підході), суть якого полягає у виділенні ландшафтних одиниць в ході дешифрування ознак абіотичного середовища та їх Геоботанічної інтерпрітації (Виноградов, 1962).

Інайми словами, виділеним ландшафтним одиницям відповідають комбінації рослинних угруповань, які належать до різних син-

. 10 таксонів, але зв’язані однотиповими умовами місцеїснування, або однорідний рослинний покрив, «ормування останнього пояснюється переважанням умов, сприятливих для розвитку якогось одного виду, до викликано, як правило, антропогенним фактором. Спираючись на схему внутрішньоландшафтного районування плавнево-літорального ландшафту, що розроблена Д. В, Дубиною та КХ Р. І&лягом-Сооонко (1989), та приймаючи її до рівня сектора геокомплексів (гк), запропоновано подальше районування акваль-них комплексів ДГО. При цьому основними ландшафтоутворюючими факторами розглядаються отупінь виявлення процесу формування грунту, рівень мінералівацн води, характер проточності та водообміну, інтенсивність алювіального процесу, склад доних

у

відкладів, глибину водойми. Доведено, їда елементарний ландшафтний комплеко маркірується субасоціаціею в обсяві, прийнятому напрямком школи Браун-Еланке.

Виходячи в цього, у медах сектора гк плавнево-літорального ландшафту виділяється складна місцевість ландшафтних комплексів (д. к.), що вийшли а води, та складна місцевість акваль-них ass., які відрізняться елементами, що до нього входять; в еалелзюсті від позиції у ієрархічній системі ги плавнево-літорального ландшафту. Складну місцевість шквальних а.к. мокна поділити на місцевість ли. г шдвшценою мінералізацією . води (неопріскене вэыор’я, еолонуватоводнг затоки) і Місцевість прісноводних J5.lt, яка, у свою чергу, підрозділяється на урочища ік. в необмеженим та урочишд Д.К. в обмеженим водообміном. До складу урочиц лк. входять підурочища я. к., да визначаються на підставі інтенсивності алювіального процесу, гідродинамічних показників, глибини ділянки, водойми, стулена і і ізоляції, характеру донних

відкладів, та ' такі, що маркіруються хорічними групами рослинності та п мокодсмінантними угрупованнями. S урахуванням цього в Кшйській дельті Дунаю ВИДІЛЯЄТЬСЯ шість основних просторових або хорічних груп (*. г.) рослинності. Три перші х. г. характерні для урочищ ліс а необмеженим водообміном, а інаї - з обметеним. •

I *.г. - рослинність підурочищ відкритих мілководь 1В значною хвильовою активністю, піщанисто- та мулясто-ракушняко* вими донними відкладами. На ділянках опрісненого узмор'я переважають угруповання Potarretum pectlnatl, P. crispi, Najadetum marinae, Ceratophylletum demersl, Myriophylletum spicati. Неопрюнене угмор’ я характеризується угрупованнями Potameto-Zannichellletum palustris, Zosteretum noltei, Ruppietum maritimae, Phragmitetum communis.

II x.г. - рослиниіть конусів виносу та алювіальних обмілин в8Довж рукавів з незначними глибинами, майже прісною водою, наявністю течій та мулистими донними, відкладами. Переважають угруповання Potamatum perfollatl, P. nodosl, Typhetum ansu3tlfollae, Sparganletum erectl.

III #.r. - притаманна для урочище інтенсивною седиментацією і перевідкладенням наносів. Домінують ценози Nympholdetum peltatae-typicum, N. p.-trapetosum, Elodeetum canadensis, Najadetum marinae,. Ceratophylletum demersi-najado-sum. Йри інтенсифікації процесів седиментації переважаючий розвиток отримують Sparganletum erectl-typioum, S. е.-trapeto-sum, Trapetum natant і s. У місцевості л. к. в підвищеною мінерал іваціею води переважають Potametum pectlnatl, Myriophylletum spicati, серед яких трапляються Schoenoplectetum trlqueteri - typlcum, S. t. - myriophyllosum, S. t. -potametosum

' ■ 12 perfoliati.

IV x.г. - являє собою рослинність підурочищ із слабким во-

дообміном, інтенсивним мулонакопичениям, які властиві дав-коїснуючим водоймам. Внаслідок значної ізоляції роль основного утворюючого середу фактору тут відіграє сама рослинність.

Найбільїз пошрені угруповання Nuphareto lutei^Nymphaeetum albae; разом з ними зустрічаються Ceratophylletum demersi, Typh&tum angustifoliae, Phragmitetum communis, Sparganietum erecti var. von Butomus, Sagittaria. У солонуватоводних затоках відмінності між рослинністю III та IV х.г. мають, здебільше, кількісний характер, бо основний вплив на розвиток рослинності справляє саме солоність.

V х. г. - рослинність повністю ізольованих внутрі дельтових

водойм з пперакумуляціе.о органічної речовини і притоком свіжої води лише під час повені. Тут поширені угруповання Ceratophylletum demersi-typlcum, С. d. var. von Hydrochar 13 mrsus-ranae, Stratiotetum aloidis. У місцевості л. к. а підвищеною мініралізаціею переважають угруповання Myriophylletum spicatl. ■ ‘

VI х. г. - маркірує підурочища л. к. найвищих ділянок водойм; сюди ж входить і повітряно-водна РОСЛИННІСТЬ, та їх оточує. Максимальні площі зайняті ценозами Typhetum angusttfoliaa, Phragmitetum communis та болотяними угрупуваннями очерету. В затоках з Підвищеною мініралізаціею води трапляються угрупу-вання Phragmitetum communis var. von Lemna trisulca, Schoeno-plectetum triqueteri, Bolboschoenetum maritlml.

В роботі назвдени дані у вигляді таблиц розподілу площ та біомао рослинності рійних водних об’єктів Кілійської дельти у 60-ті та 90-ті роки, а також відповідні картосхеми заростання

водойм. їх аналіз дозволяє встановити, шо інтегральні величини площ,' зайнятих /групуваннями макрофітїв збільшилися майте у два рааи [табл. 13. Якщо у 60-ті роки максимальні площ охоплювалися рослинність» III х. г., характерною для ранніх стадій розвитку заток, 1 VI ж.т., то на сьогодні найбільші площі займає рослинність І, III та IV х.г. (площі останньої збільшились понад 4БО га), а також монодомінантні зарості водяного горіху. Це пов’язано головним чином а сукцесіями рослинності в наслідок амін гідрологічного режиму в ході природнього розвитку дельти та гідротехнічних робіт в заповіднику "Дунайські плавні" та у г.орхній, крдо дельти, течії Дунаю.

Аналогічно в главі досліджується роолинність придунайських содойм. Наводяться картосхеми заростання та таблиці розподілу площ не тільки різних хсрічних, але й екологічних груп рослинності. У 60-ті роки за характером заростання водойми можна було розділити на дві групи. У першій занурена рослинніість аай-кзла або більсу частину зарослої площі (Кагул, Кугурлуй, Кат-лаЗух), або майже однакову з повітряно-водною (Ялпуг, Картал).

Ло другої групи налегали лі мани з переважанням заростей гелофітів (Саф’ян, Кітай), а гідатофіти, якщо і розвивалися, то лиш у першій половині літа [табл. 2]. Набуть це пов’язано з гідрохімічними особливостями водойм, дао різнилися за складом води.

Комплексний тиск численних факторів Яа екосистеми приду- V,

камських аодойм призвів до суттєвої аміни структури їх водяної рослинності. Пара за все де стосується складу і розподілення /групувань гідатофітів, які* .чайщільніше зв’язані з-водним сгрэдовипрм. У водоймах, зарибнених білим амуром (прім оз. Кзр?ал), їх зарості практично знищені. Лише у взрхіа’ях водойм,

и ■

Таблиця 1. Плові мростанкя та вашим віяаб&см у рівню про-сторсйкх одхихця* ведої бодяизі рослинності КілІЛської дзяьтм Дуиаа. .

Цюсторові одиниці рослинності 60-Т1 3, га роки В. * 00-: і Б, ге роки В. т

1 хорі ода група 69.8 Є7з% чм ' 635,0 8Ш 659.1 . ),Н

II хорічна група щ 558.2 4,6* 58.8 1 гттх 91.5 гт&

III хорічна група 517.6 46,1* ЇМ Б69.4 £6,{% 984.4 шМ

IV хорічна група 48* 61Є.5 т$х 2063,7 ж&*

V хорічна група 13,2 Ї72Х ч» 34,0 Ї76Х 141.9 2.&Х

VI • хорічна група 245,3 2Т70? 5306,2 4в;^яе 2620.7 S6.lt ‘

Зарості верхнього плеоу Лвзоркіна лиману 31,0 575Ї £05,6 іМ - - -

Зарості Тгареиш паїапЬіз - ■ - 217,6 шм

ВСЬОГО 1121,Б 11857,3- 2181,8 7260,8

Таблиця 2. Площі взростакнй га гешсм фітешси видах еодяіюї рослинності придунайсьюга еоаоЗм у 60-сі ва Сй-ті рскм.

Водойми Гелофіти Гідато- та ялейстофіти Загальні площі заростання і запаси Фітомаси

ЄО-Ті 90-Ті 60-ті 90-Ті 60-Ті бО-ті

роки роки роки

Ііагул 21*0 3452^*0 5*3 24Ш, 2 є§17 120^70 0.02 ттг 86.7 5561370 5.3 21ІЖ,в

Нзртал 8,6 2047570 6.1 225^.6 413ї$ 2.3 13І7Т76 16.8 24Ш70 10.4 30505,9

Яялуг 0,0 і?зшго 24^1,1 ііе&ти зі, а ?8ВІГо 13,0 ттго 42,3 82?бГ, 1

Иугурлуа 62І0Й^О 46.0 6І2І70 ■ ¥ 65.1 бйзт.о »

Саф* я.ч 0.6 ізб&7о 4ГЙ,6 9 о7о 0.5 135^70 1.2 42Г&76

іг.о Катлабух ЗЗГ3270 10,2 іїфз.о 43.° 4822^ 0.3 2ЇГ6 ' 45,0 373Е&70 10,6 37ФЛ,в

ШтаЛ іОіО £079770 ЗОЙ?, 2 . М 3670 0,5 Й7о 10,6 307І770 1£> доШ.і .

Примітка! над рйокою - площа, юр; Під рискою * фітомаса, ?;

» - тири к> проводились у ав'язгс/ о відсутністю картографічного матеріалу.

на прибережних мілинах та в озерах-розривах очеретяної плавні вбереглися розрідженні угруповання видів, характерних для евтрофної мінералізованої води. Відновленню рослинності аагакають рухливість, при вітряному перемішуванні води, верхнього шару дрібнодісперсного мулу, вр накопичується у водоймах ва відсутності промивання повіневою водою Дунаю. Ва-ажають і

постійні тралові лови риби. У водоймах, в яких биіий амур

відсутній, в основному вберіглася ВВР, притаманна їм в 60-ті

/

роки. Проте на аначних площах тут також роввиваються угрупу-вання, характерні для води в високим вмістом мінеральніх та органічних речовин. Вони або утворюють вмішані варості в Роїапщеіоп регГоІіаіиз (Кугурлуй), або виділяються у самостійну надценотичну одиницю а переважанням Ренетове Ьоп

реоЬіпаЬиз (Ялпуг). Про вначне евтрофування водойм цієї групи свідчить розвиток на їх акваторіях нитчатих водоростей.

Провідне місце у варостанні більшості придунайських водойм належить гелофітам. Площі, які ними яайняті, порівняно в 60-ми роками суттєво не вмінилися. Це обумовлено поширенням варостей на нові ділянки в наслідок вамулення і обміленнк овер та вни-врнням рослинності під час гідротехнічних та меліоративних робіт в басейнах водойм. Виключення становлять овера Кагул і Кугурлуй, ввдовж узбережжя яких на значній площі розташовані рибницькі стави. Серед гелофітів домінують угрупування очерету та рогозу вузьколистого, поряд в ними поширені угрупування, характерні для мінералізованих субстратів (ВоІЬозсІюйпеІит пагіЬітІ, БсЬоепорІесіеІит . іаЬвгпаетогЛаМ, ТурЬвІит Іахтаппіі).

Глава Б. Запаси фітокас* у рівних просторових одгчнвдяк рослинності та їх можлива роль в екосистемі. В ДГО ВВР стано-

вить основний компонент більшості екосистем МІЛКОВОДЬ, відіграючи значну роль як у продукційному, так 1 в загально екологічному відношеннях. В главі висвітлене значення макрофшв у формуванні кисневого режиму, їх участь у самоочищенні та самозабрудаенні водойм. Показано, ир процеси ці обумовлені багатьма факторами, головним чином характером заростання водойми та фізіологічними особливостями рослин. Зункціональна активність заростей макрофітів вивначаеться на підставі фітомаси домінуючих в угрупованнях видів та вид і в-едифі каторі в.

Проведені розрахунки свідчать, вр на 90-ті роки, не вважаючи на майже дворазове збільшення зарослих площ порівняно з 60-ми, запаси фітомаси у заростях накрофітів Кілійськоі дельти скоротилися на 4100 т Стабл. 1]. Це пояснюється сукцесіею рослинності та зміною структури заростей, які характеризуються більш розрідженим травостоєм. Значне скорочення запасів фіто-каси призводять до зменшення участі макрафітів у функцію-ванм екосистеми дельти.

Максимальною фітомасою. на сьогодні характеризується рослинність III, IV та VI к.г. Біля 11 % 11 складають також зарості водяного горіху. Отт, цим просторовим одиницям ■рос.чинності належить провідна роль у кругообігу речовин та потоках енергії, самоочищенні води. Користуючись відомими з літератури формулами (Распопов, 1973, 1985; ІЛеН-і, 1965) для

• V '

даної рсслинності обчислено вэличини чистої річної продукції, які виражені у вагових та енергетичних одиницях, та визначено вміст, в них найважливіших бюгених елементів (М і Р) Гтабл. 3]. При цьсму були використані дані хімічного складу водяних рослин в Киийської дельти, отримані раніше (Лукина. Смирнова,

Таблиця 3. Чиста річна продукція та вміст основних біогенш елементів в деяких просторових одиницях (я. г.) ьмдаї водяної рослинності кілійської дальш Дунаю, '

Просторові ОДИНИЦІ АБС.Т С орг. ,т 10- КДж N общ.. Р /

VI X. г. ' 3355 1342 66,2 • 61 9

IV х.г. 2809 1124 47,1 87 13

111 «.г. 1810 724 00,3 : 60 7

Тгареіит 1070 428 17,9 34 Б

паіапиз

Примітка: АВС - продукція фітомаси в абсолютно сухій вазі..

1В88). '

Дослідження придунайських водойм васвідчили; ідо ва минулі роки величини фітомаси ВВР у більшості в них (Карт&л, Катла-бух, Кітай) вначних смін ке вавнали ітабл. 2]. !і накопичення зараз відбувається, головним чином, ва рахунок угрупувань гелофітів. Запаси рослинної маси озера Кагул вменшились майже на 15000 т внаслідок рівкого скорочення площ як повітряно-водио! (на 1600 га), так і зануреної (на 6500 га) рослинності. У водоймах Ялпуг та Саф’ян відмічається вбільшення вапасів фітомаси, що пояснюється переважанням у заростях гелофітів у 90-ті роки більш продуктивних очеретяних цвновів при деякому скорочені (Ялпуг) або ебільшені (Саф’ян) площ гелофітів та

19 . масовому розвитку угрупуваяь гідатофітів в оз. Ялпуг.

Таким чином, на сьогодні у більшості придунайських водойм, за виключенням Ялпугу і, очевидно, заплавної водойми Кугурлуя,. занурена рослинність втратила свою роль у продуктйно-функці-ональній органіаад.л їх екосистем.

Висновки

1. Флористичне різноманіття рослинності Дунайської гирло-

вої області та и динаміка свідчать про глибокі екологічні перетворення в ній лід впливом як природних, так і антропогенних факторів. В складі водних та прибережноводних фітоценозів зареєстровано 164 види. Тут зустрічаються рідкісні, реліктові та зникаючі види рослин і їх угрупування. .

2. Ценоаи макрофітів ДГО об’єднані в 7 класів, 8 порядків, 10 союзів, 36 асоціацій, 26 субасоціацій та 4 варіанти за системою класифікації Браун-Бланке. З синтаксони рангу асоціації виділені для даної системи вперше.

3. З урахуванням основних гідрологічних та гідрохімічних параметрів середовища розроблено схему районування аквальних комплексів плавнево-літорального ландшафту - від складної місцевості до підурочищ ландшафтних комплексів.

4. Підурочищам ландшафтних комплексів відповідають просторові одиниці рослинності (хорічні групи). Вони являють собою комбінації ріпних рослинних синтаксонів, об’єднаних однотипо-вими умовами мешкання, або я однорідний рослинний покрив, що сформовано, як правило, під впливом антропогенного тиску. У водоймах Київської дельти виділено 6 основних хорічних груп рослинності та монодомінантні зарості водяного горіху.

. 5. Провідними Факторами, рослинних сукцессій в затоках Кілійської дельти, е, перед усім, природні процеси дельтоут-

. ' 20 ворення (зникнення систем бічних водотокїв і перерозподіл рідкого та твердого стоків, намивання нових кіс), а такон гідротехнічне будівництво на Дунаї вище дельти та у заповіднику "Дунайські плавні". 4 '

6. Внаслідок інтегральної дм природних 1 ї ” *:ОПОГЄННИХ чинників площ варостання у аатокак та на вамор’ і іалійької дельти збільшилися, проти 60-х років, у 2 рааи та склали 2200 га. Проте, запаси фітомаси вменьшились на 4100 т 1 становлять вараа 7300 т. Це пояснюється амінами структури заростей та складу просторових одиниць рослинності.

7. Найбільш суттєва роль у кругообігу речовини та Потоках енергії у затоках Кілійськоі дельти належить рослинності VI,

IV, III хорічких груп та ценозам водяного горіху. їх продукція складає 0040 т абс. оух. ваги (2618 т органічного вуглецю) або і БО 10- кДж.

В. Зміни.у рослинному покриві придунайських водойм пояснюються рівкйм вростанням в останні роки прямого та опосердкова-ного антропогенного впливу на їх екосистему. Антропогенний прес стає теперішнім часом провідним ландвафтоутворкэдим чинником. З ким пов’нвано формування нових геокошілексів в системі плавнево-літорального ландшафту. •

9, Основні вміни відбулися у складі та розподілені ва-нуреної рослинності. У водоймах, ер загнали варибнення білим амуром, внаслідок внищення ним вароотей гідато- та плейстофітів, не виділяються хорічні групи, які вв’язані 8 дійсно водяною ровслинністю. У незаркбнеких амуром водоймах

, вбереглася рослинність, властива для них у 60-ті рони.

10. Для сучасних придунайських водойм характерний розвиток макрофітів, притаманних воді в високим вмістом органічних та

мінеральних рочоші (Рсіатогеїоп ресИпаЬиз, СегаЬорЬуІІиш Й9п»гзит, Иаіез ігагіпа, Муг і орИу Пит зрісаіиіп). У водоймах, не верибнеиах Сілим амуром, еони поширені по всій акваторії, утворюючи змішані зарості а рдестникон проннзанолистим і Еаліскерігю спіра^ьнои (Нутурлуй), або виділяються у самостійну нащенотичну одиниця) (йлпуг). у вврибнених ним водоймах розріджені угруповання цих видів вберігаються лише на приберзтаих мілководдях та в сверах-роэривах очеретяної плавні.

11. У ваплавних водоймах Кугурлуй і Картал серед заростей галофітів внаслідок ендо-єхогенатичних сукцеоій розвивається рослинність лататтево-горіхо-рівнотравної хорічної групи, яка характерна для біотопів э обмеженим водообміном.

12. Заростання більшості придунайських водойм виеначае росллнність очеретяно-рогозової хорічної групи, ПЛОЩІ ЯКОЇ проти 60-х років суттєво не змінилися. Виключення отаноізайТв-водойми Кагул та Кугурлуй, по йзрэгах який енчні плода ёвй&а-оть рибницькі стави.

13. а очорэтяно-рогоаоз 1 й хорічній групі росх'лняосТІ ДОМІНУЮТЬ ценози асоціацій РЬга^пИЬеЬип) соиіип'і'З1 Iі їурЬеЬигп алди-г.ііГоІіаз, поряд о ними у п складі роггйя&6?ів»і угруповання,

властиві для більш мінераліеовайй’Ж буботратізі ВоІЬозсЬоа-поіип рагііігаї, ЕсЬоепорІесІеЬб’йУ ІеЬ-згГіайпипіапі, ТурЬЛит1 Іаяітаппі і.

14. Діаліз ешіі плод і с'йхаду еаросте-Й иакрофіїіВ ГФІЙУ-пайських водойм,_ величні/ йрояуковаяоІ нини фітомаси довболяе стяерд^азти, цр аайурзна рослинність втратила свой ролй у продутийко-фушщіой'ійьйій оргеиіагаиі цих водойм. Лназ в Ял-пузі та, очмиДпо, у наплавній Водоймі Кугурлуй ценсзи пса-

тофітів приймають активну участь у функціюванні їх екосистем. Робота, № опубліковані по темі дисертації:

1. Высшая водная растительность // Гидроэкология украинского участка Дуная и сопредельных водоемов. - К.: Наук, думка, 1093.- С. 41-77 (у співавторстві 8 В. М.Илоковым). .

2. Повторна знахідка Marsilea quadnfolla L. в понізаі річкі Дунаю// Укр. ботан. жури. - 1988.- 4Б, » 2. - С.7Б-76 (у співавторстві в В. М. Клоковым).

3. Изменения высшей водной растительности придунайских лиманов при усилении антропогенного воздействия // Гидробиол. КУрН. - 1993. -29, № 6. - С. 12-28.

. 4. Новая ассоциация в классе Potametea Kllka in Klika et Novek 1941 // Гидробиол. кура. - 1995.- 31, №3.- С. 109-112.

В. Занурені макрофіти придунайських водоймищ в умовах антропогенного пресу // 1-й в*івд Гідроекояогічного товариства України: Теви доп. Київ, 16-19 лист. 1993 р. - Київ, 1994.-С. 87.

6. Охорона водної рослинності // Проблеми охорони видів

фаунй і флори занесених до Червоної книги України: Теви доп. науково-практичн семінару, Миколаїв, 1992 - Київ: Ойкумена,

1992 - С. 74-76 (у співавторстві в В. М. Клоковим,

С. ЕКозіною, І. Ю. Івановою) .

7. Der antropogene Vegetat1onswechse1 von Donaulimanen //

Limnologosche berrlchte: Kursreferate Der 29 Tagung der IAD,

UdSSR, Kiev, 16-22 September 1991,- Kiev: Molod, 1991.- 5. 4651.

8. Rauml1che Vertellung hohsrer Wasserwegetation im Kl-liedelta der Donau // Kursreferate Der 29 Tatung der IAD, UdSSR, Kiev, 16-22 September 1991.- Kiev: Molod. 1091.- S. 63-

8Б (в соавторства с Е М. Юшковым).

Аишгздия

Дьяченко Т. М. Формирование высшей водной растительности, Дунайской устьевой области в современных экологических условиях. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.18 - гидробиология. Институт гидробиологии НАН Украины, Киев, 1996.

Впервые изучена ландшафтно-ценотическая структура высшей водной растительности Дунайской устьевой области. Определены площади, состав и продукционные особенности выделенных пространственных единиц. Проанализированы причины их изменений аа 30-летний период.

Djachenko Т. N. The forming of higher aquatlo vegetation of Danube Mouth Zone under modern ecological conditions. Manuscript. Thesis for candidate's degree in biological scinces ort a speciality 03.00.18 - Hydrobiology. Institute of Hydrob’iblo-gy of NAS of Ukraine, Kiev, 19ЄБ. The landscapS-fcenotIc structure of the Danube Mauth Zone higher plant vegetation is first studied. The area, composition and productivity of distinguished vegetation's spatial units ar§ obiaіnfed. The reasons of its licdi float ions are analysed.

Straw on і слова: плавнево- литоральний ландйа^',- ІІуйаЯська гирлова область, ^иш водяна рослинність, просторі (хорічіїй) одй-ниці рослинності.