Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Флора Вороняков (Северо-Западное Подолье, Украина) и ее структурная дифференциация и охрана

ВАК РФ 03.00.01, Радиобиология

Автореферат диссертации по теме "Флора Вороняков (Северо-Западное Подолье, Украина) и ее структурная дифференциация и охрана"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМШ НАУК УКРАШИ 1НСТИТУТ БОТАШКИ ím. М.Г.ХОЛОДНОГО

Р Г Б оя

-1 ля? m

КАТАЛО

Олександр Олександровнч

ФЛОРА ВОРОНЯК1В (ШВН1ЧНО-ЗАХ1ДНЕ ПОД1ЛЛЯ, УКРАШЛ,, ÏÏ СТРУКТУРНА ДИФЕРЕНЦ1АЦШ ТА ОХОРОНА

03.00.01 — ботанша

АВТОРЕФЕРАТ дясертаци на здобуття наукового ступени кандидата бюлопчннх наук

Кшв — 1996

Дисертащею е рукопис.

Робота впконаиа у вщдШ охоронн природних екосистем 1нституту еколога Карпат HAH Украши /м. Льв1в/.

Науковий KepiBHHK: доктор бюлопчних наук, Doctor honoris causa Зволеньського ушверситету, професор СТОЙКО Степан Михайлович.

Офщшш опоненти: доктор бюлопчних наук

Пров1дна установа: Донецький боташчний сад HAH Украши.

на яаслданн! спещал1зовано'{ вчено! ради Д 50.06.01 в IiiCTiiTyTi ботанжи îm.M.Г.Холодного HAH Украши за адресою: 252601 m.Kiiïb, вул. Терещенклпсыса, 2.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютецд 1нстнтут> ботанжи îm.M.Г.Холодного HAH Украши за адресою 252025 ICiiïb, вул.Велика Жнтомирська 28.

Автореферат рогислано " ÎL3MÈ1996 р.

ПРОТОПОПОВА Bipa BiicropiEiia, доктор бюлопчних наук, професор С1КУРА Йосип Йосипович.

I. о

год.

Учений секретер спещал1зовано1 вчено! ради, кандидат бюлопчних наук

С&п-^-Г

А.ПЛлынська

В СТУП

Актуальщсть теми. У сучасних умовах штенсивног антропогенно! трансформаци природнцх екосистем особливо! актуальное™ набувають проблеми паукового обгрунтування стратеги охорони природи як оенови рацюиального викорнстання природинх pecypciB. Значения ix аростае в аспект! положень М1жнародно1 конвенцц про збереження бюр1зномашття, прийнятог в Рю-де-Жанейро в 1992 р., оскшьки планом1рна охорона можлнва лнше для тих форм, як1 е тпксономЬшо розп1знанимн, а поширення, еколопчш та бютнчш особливое« яких е добре досладженими (Biodiversity, 1988).

Тому, важлнвим е внвчення иидовшо складу репоналышх флор, iix структурн0-функц10нальн01 органшацп, вщображення в шй законом1рностей iix формування в певннх ландшафтно-еколопчннх умовах та ам1н у процес! безперервно! природно! та антропогенно!' дштмши. HayKoei розробки та рекомендаци щодо рацшнального викорнстання та охоронн ф!тоб1оти будуть безпл1днимн, якщо вонн не базуватимуться на поглнбленому ni3iiainii флори (Малышев, 1983).

Мета й завпапня дослшженнд. Метою роботи було швентарнзаиДГше, хоролопчне, флороструктурне та созолопчне внвчення флори Вороняк1в, п екотопокомплексннй анал!з, дослщження дннам1чних тенденц1н основннх флорокомплекшв, обгрунтування деяких засад ix мон1торннгу. Конкретними завданнями досл1дження передбачалося:

1) виявити вндовнй склад, хоролопчш та структурш особливост1 флори periony;

2) прсаналюуватн особливост! ф1зцко-географ1чннх умов формування флори periony та деяк1 i'x сучасш антропогенш змши, що мають важливе значения для динамши и структур» й складу;

8) з'ясувати CTyniHb 1сторичноГобумовленост1 сучасних особли*-востей флорн Вороняшв;

4) вид!лити в склад1 дослужено! флори основш флороекотогпчн! комплексн, проанал1зувати i'x структура! особливост1 та вивчити основн! динам1чн1 тенденца п!д впливом окремих антропогенних фактор1в;

б) на п!дстав1 отриманих результапв обгрунтувати основы засади мошторингу аа динамшою ф1тобютн;

6) дати оцшку созолоплшого стану флорн регшну, проаналь аувати ф1торепреаентативтсть ншуючих запошдних об'ект1в у роз-р!а1 основпих флороекотоп!чних комплекс1в, обгрунтувати шляхи оптим1аац11 структури прнродно-загювщного фонду.

Наукова новизна та практична шншсть роботи. Уперше отримаш максимально повш дат про таксоном1чннй склад, снстематичну, бю-морфолог!чну, ценотичну, еколоичну та географ!чну структуру спонтанно! флорн регшну; проаналкюване ц ипсце в систем! елемен-тарних флор п!вшчно-зах1дного Подшля та сум1жнпх територш; визна-чен! созолопчнпй стан 1 значения в охорош флорн Волшю-ПодЬпш; уперше встановлеш законом1рност1 флороекотонокомплексно! диферен-щаци, проанйл13опан1 взаемозв'язки м1ж основными комплексами та 1х дннамЬпп тенденци. Обгрунтоваш основн1 засади регионального фггомопигорингу та проведена 1х апробац!я. Дана загалыт созолоична оцшка флори Вороняшв, проанал!зована репрезентатиашсть прнродно-запов1дного фонду репону та обгрунтовпщ шляхи його опттнзаци.

Результата роботн викорпсташ в еколопчних екнертизах госпо-дарських проекта), а також п!д час виконання темп "Прогноз 1 фЬо-созолопчна оцшка насл1дюв вплнву експлуагаци Верхпьобуоького водозабору на б!огеоценози всрхш'я р.Захщшш Буг", еконог.пчнпн ефект яко1 становий близько (50% иартосп буд1вництпа водозабору. На шд-став1 отриманнх результата створено калька закизншип загальнодер-жапногч* значения (аагальна площа близько 1000 га). Для резерву-вання з мотою наступпого оаповщаиня занропоновано 16 об'етчв оагальною площею 4021,9 га.

Обгрунтоваш п робот1 принцшш орган1зацп та методичш п1дходн до мошторинговнх дослщжень можуть бути викорпсташ для розгортання реНонального р1вня фш>лог!чного розд!лу Нацшналь-ного монЬюрингу стану навколишнього середовшца.

. Зб1р матер!ал1в адшснювпвсн в рамках нлановпх тем 1нституту екологп Карпат НАЛ Украши "Розробка науконих основ охорони

р^шсннх 1 зникаючих фггоценозш у лксипй широколистянШ зош УРСР" (№ держреестрацп 01.85.0005058) та "Раритетний фггогенофонд захадиого регюну Украши: созолопчна оцшка, науков1 засади охорони та мошторингу" (№ держреестрпци 01.9.10.024.000).

Основш положения, що виносяться на пахнет:

1. Флора Воронлк1в за параметрами структурно!' оргашзаци п1дпов1дае р1внев1 елементарно! флори як флорн мйпмального флорохорюном1чного видшу й належить до флор маргинального типу, тобто сформувалася в зош взаемопереходу великих флорис-тичних хорш.

2. Важливим показником функщонально1 адаптацп флори до особливостей екотоп1чно1 диферешцацп регюну е структура екотошчннх комплексов та Гх взаемозв'язки, змшн яких найбьльш динамично вщображають прюрите-пп напрямки и трансформанД. й можуть служити штегральнимн параметрами ф1томошторингу на регшнальному р1вн1.

3. Результатом дц найважлнвшшх у рег!он! антропогенннх чин-ник1в с експанйя елементш неморальнолкових 1, частково, бореалыю-л1сових екототчннх флорокомилекав 1 дигреая комплекс!в трав'яних типш рослинност!, зокрема. лучно-степового и лучно-болотного.

4. Охорона регионально! флорн Вороняк1в мае важливе значения для збереження бшр1зномагпття флори Волино-Под1лля в щлому й збереження уншальних популяцш видш, занесених до Червоно! книги Украши. Однак, природно-заповадний фонд рег!ону, незважаючи на вщносно високу об'ектну репрезентатившеть, потребуе суттево! структурно-функщонально'1 оптнм1зацп.

Апробащя роботи. Основш положения дисертаци доиовщалисн на больше як 30 регюнальних, загальнодержавних та м1жнародних кон-ференц!ях, з'хздах 1 конгресах, зокрема на 3-й РобочШ нарад1 з пор!в-нялыки флористики (Кунгур, 1988), 5 з'1зд1 Словацысого боташчного товариства (Татранська Ломшца, 1989), Люблшсько-Льв1всьшй науко-в1й сеси (Любл1н, 1989), конференци "Проблем» флористики та систематики рослин Кавказу" (Сухуми 1991), 4 М1жнародному Конгрес1

бвропейсько-Середземиоморського ваддшення МАБС (Тбшки, 1991), конференцц "Флора 1 рослиншсть Сиб1ру й Далекого Сходу" (Красноярск, 1991)та ш.

Публшацц. За темою дисертацц опублшовано 46 наукових робгг.

Структура й обсяг роботн. Загапьний обсяг дисертаци становить 536 стор., з них основного тексту 220 стор. машинопису, вона Ьиострована 23 рисунками й картосхемами та 34 таблицями, складаеться о1 вступу, 6 роздШв, висновк!в та списку л!тератури (739 найменувань, з них 215 шоземних), 4 додатк1в (список вшцих судннних рослин флори Вороняшв; созолопчна категоризащя раритетних вид1в; перел!к територ1й, зарезервованих для заповадашш; докладиий анал1з ф!зико-географ1чшх умов формування фггобютн Вороняк1в; шторп розвитку рослинного покриву репону, його сучасно! ф1тоценотично1 структури).

За консультацН з питаиь таксономи, допомогу гид чис обробк.и гербарних фонд1В, пошук р1дк1сних ;итературиих джерел, методичш консультацН та ¡н. автор щиро вдячний И.М.Сичак, М.М.Загульськоыу, 'Г.Г.НошщмсШ (Льв1в); Я.П.Д1духу, Б.В.Заверум, ЛЛ.Крицыай (Ки1в); 1.0.13узуновш, Д.В.Гельтману, Т.В.вгоровШ, Ю.Р.Роскову, М.М.Цвельову (С.-Петербург); Ю.Кох'ярошй, К.Марголду (Братислава); Й.Мондальському (Вроцлав); А.Яссвичу (Краьав); Б.ЧарнецькШ (Любл1н); 1.ГадШцу, Л.Гроуд1, 1.Сояку (Прага).

1. Ф1зико-географ1чн1 умови формування ф1тоб1оти Вороняк!в; 1стор1я розвитку рослинного покриву регшну, його сучасна ф!тоценотична структура

1.1. Ф1зико-географ1чн1 умови формування фтобюти репону

За геоморфолопчним ранонуванням Вороняки (илоща 1,6 тис. км2) е одним з п1драйошв Гологоро-Кременецького структурно-ерозшного кряжу (Цись, 1962; Геренчук, 1968 а, б, 1972), який, разом з височиною Розточчя, розглядаеться нами як репон швшчно-захадного Подигля. Вони розташоваш в середнш частши масиву м1ж м.Золоч1в Льв1всько1 обл. та м.Кременець Терпошльськси обл.

Як свадчать дослЦження (Лидрущенко, 1970; Проць-Кравчук, 1972; та 1н.) 1 результати власних розввдок, цей репон вщзначаеться низкою геолого-геоморфолопчних, кл1матичних та едаф1чннх

особлнвостей, яш значною лирою визначили особливост1 формування його ф1тоб1оти, що позначилося на и структур! та процесах антропогенно! трансформадп (додаток 4).

1.2. 1стор1я розвитку рослинного покриву, його сучасна ф1тоценотична структура

За лггературннми матер1алами (Пачоский, 1910; Клоков, Заверуха, 1974; Спбряй, Щекина, 1983; Заверуха, 1985; Клеопов, 1990; Удра, Хохряков, 1992 та ш.) та деякими результатами власних дослщжень (Када1о, 1990; Кагало и др. 1991) проанал1зо-ват кторичн! законом1рност1 формування фггобюти региону та !х значения для и сучасно!" днференщацН (додаток 4).

2. 1сторичний нарис боташко-географнних досл!джень п!ин1чно-захщного Подшля та прилеглих територт

Протягом майже двохсотлггньо! ктори внвчешш флорн Волино-Подьлля р1зннм регюнам придЬпялася неоднакова увага. Вщповщно цо загалышх положень методолога флористики (Шеляг-Сосонко и др., 1986; Юрцев, 1987; Юрцев, Камелпн, 1991), ми видьгшемо три пертдн в кторп дослдакення ф!тобшти Волин6-Под!лля зокрема, гнвтчно-захвдюго Подшля. Докладний анал1з лиератури за вс1 три пер!оди (понад 1500 праць) свадчнть, що окрепп регюни Волнно-Подшля досл1джен1 недостатньо. Для Вороняк1в в1дом1 лишо шлька спещалышх флористичннх праць з минулого столптя (К1бЬег, 1869; Тгизг, 1883, 1884) та деяк1ш.

3. Теоретичш засади вивчення флори. Матер1али й методи досл1джомь

3.1. Анашз деяких сучасних теорегичних \ методолопчних засад вивчення флори

Робота базуеться на системно функциональному похода до вивчення флорн на засадах пор1ш1яльно-структурного анал1зу. Методолопчною основою е концепщн елементарно! (конкретно'!) флори

«к флори елементарного флористичного району (Толмачев, 1931, 1074; Юрцев, 1976, 1982, 1987; Шоляг-Сосонко, 1980). Флора розглядаеться як сукупи!сть популяцШ вид1в рослин, що своею едшстю в!добрпжають певн! ü властнвост1 й населяють пеону територш в природных межах (Дадух, 1992).

На шдстав1 анал1эу багатьох poöi-r з проблема флорокомплексно! диференц1ацП (Овчинников, 1947, 1957 а, б; Попов, 1949, 1963; Клоков, 1978, 1981; Камелии, 1978, 1979; Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980 а; Юрцев, 1982, 1987; Заверуха, 1085; Новосад, 1992) як одпниця структурио-функц1онально1 диференц1ацй' poriomuibiio'i флори розглядаеться екотоп!чний (екотополопчннй) комплекс. Вс-гановлена iepapxia комплекыв pioHoro топ1чного pimm, а також в1дпов1дност! Miat одиницямн екотополойчно!, флороценотичног.та флороценогенетнчно1 диферениДацй.

Синантроп1аац1я флори е складним процесом, що призводнть до певно! рег1оиалыЮ1 ушф1кац11 та обеднения генофонду (Когпаз, 1978, 1981, 1982; Sukopp, 1976; Малышев, 1981; Протопопова, 1991; Бурда, 1991); його дннамЬший аспект може досл!джуватися через мон1торинг ам1н структури й ас.'нагл и екотошчних флорокомплекс!в ршюго структурного piBiia.

3.2. Методи й матер'1али дос/нджень

Основу роботи становлнть флоролопчш матер1али, aiópani в 19821985 та 1989-1993 pp. Усього а!брано близько 6000 аркуийи гербарцо та 676 флористичних опис!в, виконаних аа аагально-прийнятими методиками. Були критично опрацьован! гербпрн! матер!али LW, LWS, KV/, LE, KRA, KRAM, SAV, BLO, BRA, PR та PRC. Методичною основою выявления флори служив ландшафтний метод польових флорис-гичних досл!джень (Симачева, 1684). Гербарн1 материал» опрацьову-вали аа оагалыю прийнятими методиками. Обробка матер1ал!в прово-дллася 1з аастосуванням програмннх пакЫв Stntgraphics та BIO-SYS на ПК IBM PC/AT 286-87. Створена регюнальна флористична база да-них 1а аастосуванням орнпнально» програмно! оболонки на основ!

СУБД FoxPro 2.1 (Галай, Кагало, Куновский, 1093).

У робот1 внкористовуетьел поият1йнпй апарат, розробленин у спец!альних роботах (Юрцеп, Камелии, 1987, 1991) з деякнми доповиеннями (Дидух, 1987, 1992; Новосад, 1992). D основу роботн покладено вндову таксоном1чну концепцпо центральноевропенсько! флоро-таксоном1чно1 школ» (Chrtek et al., 1988). Номенклатура таксошв в1дпов1дае "Флоре европейской части СССР" (1974-1994) та роботам С.К.Черепанова (1981, 1995). Як систематнчну оснопу для Magnoliopliyta прийнято систему Л.Л.'Гахтаджяна (1966), а для Polypodiopliyta — А.С.Боброва (1972).

Бюморфолопчнии анал13 флори виконували за л!ншного системою життевих форм (Голубев, 1972). Для еколопчного анал1зу враховували топоморфи, пдроморфи та гелюморфи шщш, а для ценолопчного — широту еколого-ценотично! амплггуди й ценотипи Л.Г.Раменського (1938). Екотошчш флорокомплекси видЬтяли за орипнальною концепцию з урахуванням деяких розробок (Дидух, 1D92; Новосад, 1992).

Географ1чний анализ здшснювалн за принципами, запропо-нованими I.Голубом (Holub, 1987 а, Ь). Застосовано еколого-флоро-хорюном1чний шдхвд (Meusel, 1962; Stojanov, 1965; Holub, 1987 a, b та in.) i, в1дпов1дно, в1!д1ляли кл1матичи1, bucotiu, зональш й регкжалыи типи ареал1в, а як cnoci6 географ1чно! характеристики BHflin BHKopiiCTani ареалог1чш формули (Meusel et al., 1965).

Основою оцижи динам1чних тенденщй флори- репону послужив анал1з зм!н к1лыасно! та яккно! структур!! флоротоМчних комплекс!в р!зного рангу пщ впливом антропогенних фатстор1в (Вурда, 1991; Дидух, 1992). Запропонована оригшальнй 1нтерпретащя результате апал1зу под1бносп мшрофлорототчиих комплекс^ у простарово-часовнх сукцесшних рядах.

4. Структурный анал1з флори Вороняюв

4.1. Таксоном!чне багатство, рЬноманписть i систематична структура

Флора ВорОШиав иараховуе 1086 вшив з 466 родов та 113 родин. 3 них 16 (1,1%) 1ш;ц» е ендемами pi а но го рангу, а блнзмсо 240

(22,1%) вростають на межах сво!х ареал1в, ■ або в ¡зольоианих локал!тетах. Уперше для гивн1чно-зах1дного Под1лля наводиться 106 вид1в; в!дновлено наведения деякнх оабутих вид!в флори рег!ону.

К1льк1сна характеристика головних таксоном!чних одшшць та ос-нови! пропорци флори (табл. 1) оагалом вадповздають таким показни-кам у флорах Голарктики (Толмачев, 1974). Загальна флористична пропорц!я наближаеться до пропорци флор аридних регшшв (Тихомиров, Демченко, 1975). Сп1вв1дношення Liliopsida : М^поНорз1с1а стано-вить 1 : 4,0, що майже в1дповадае такш пропорци для флор, пов'яза-них 1з Давн1м Середзем'ям (Камелии, 1973; Шеляг-Сосонко и др., 1985) та оиачно в1др!зняеться в1д показник1в л1сових середньоевро-пейськнх флор (Толмачев, .1974; Шмидт, 1980). Таш показникн досль джено! флори пояснюються и маргшолышм характером, тобто розта-шуванням у зон! взаемопереходу Центрально- й Схщно-ввропенсыда! флори'стичних провшцШ.

Таблнця 1. Шльк1сна характеристика головних таксоном1чних одшшць та основш пропорци флори Вороняк1в (над рискою — абсолютш значения, шд рискою — %).

В1дд1ли, класи Родини Роди Види Пропорщя флори

ЫсоросПорЬуи 2 2 3 1 : 1 : 1,5

1,8 .0,4 0,3

Equisetophyta 1 1 7 1:1:7

0,9 0,2 0,6

Ро1урос1шрЬу1а 7 12 17 1 : 1,7 : 2,4

6,2 2,6 1,6

Р1порЬуЫ 2 5 7 1 : 2,5 : 3,5

1.8 1.1 0,6

МабпоПорЬ^Да 101 89,3 446 95,7 1052 96,9 1 : 4,4 : 10,4

МаяпоНорэШа 84 302 844 1 : 4,3 : 10

74,3 77,6 77,7

ЫНор81ёа 17 84 208 1 : 4,9 : 12,2

16,0 18,1 19,2

Всього: 113 100 466 100 1086 100 1 : 4,1 : 9,6

Родинний 'спектр флори Вороняк1в: 1. Аэ1егасеае (51 рад, 125 видав), 2-3. Роасеае (34, 71), 3-2. Новасеае (22, 71), 4. РаЬасеае (19, 57),

б. Cyperaceae (7, 61), 6. Lamiaceae (22, 60), 7. Braesicnceae (31, 49), 8. Scrophulariaceae (12, 47), 9. Ranunculaceae (18, 46), 10. Caryophyllaceae (20, 39) характеризуеться високим положениям родни, як! дом1нують у давньосередаемних флорах, хоча переважають бореалыи родшш.

Родовий флористнчний спектр: 1. Сагех (40 внд1в, 3,7%), 2. Veronica (20, 1,8), 3-4-6. Galium (16, 1,6), 4-5-3. Rosa (16, 1,6), 5-4-3. Rauunculua (16, 1,6), 6-7. Festuca (14, 1,3), 7-6. Viola (14, 1,8), 8-9-10. Euphorbia (13, 1,2), 9-10-8. Potentilla (18, 1,2), 10-9-8. Salix (13, 1,2) у ц!лому вбер1гае тенденц!ю воображения марг1нальност! флори й св!дчнть про в1дносно б!льше тяж!ння до флор Бореальио1 зонн (Юрцев, 1968; Ребристая, 1977) э певними рисами впливу термоф1лышх лкостеповнх елемен'пв. На шдмшу в1д спекгр1в флори Волнно-Под1лля (Заверуха, 1985), спектри флори Вороняк1н мають 01льш гетерогенний та контрастннн характер.

4.2. Географ1чна структура

4.2.1. Загальнi принципи географЫного анал/'зу флори

Проанпл1аован1 pioni п!дходи до географ1чного анализу флор (Грсс-сгейм, 1936; Клеопов, 1938 в; Лазаренко, 1956; Макаревнн, 1963; Юр-цеа, 1968; Малиновский, 1980; Meusol et al., 1965; Pawlowska, 1977; Jäger, 1979 та iu.). Пропонуеться оастосування еколого-флорохорюно-м1чного п!дходу до тип!зацй' ареал!в за i'x под1бн1стю до певного ареатииу 1з оастосуваиням ареалог!чннх формул (Meusel, 1943; Meusel et al., 1966).

4.2.2. Структура флори за зональними типами apeanie

Для флорн Воронямв характерно переважання вщносно широких флорозоналышх ареатигйи. Панують видн з мерндюнально-бореальним (219 В11д1в, 20,2%), субмерндюнально-температннм (212 вид1в, 19,6%), меридкжплъно-температннм (246 вид!в, 22,6%) та субмерндкшально- ' бореальним (161 вид, 14,8%) типами ареал1в. Ядро флори формують види, як! мають субмерид1ональио-температний та мерид!онал ыю-

температний типи apeaniB (42,1%), що свадчить про генетичш зв'яаки з давньосередземнимн флорогенетичнимн центрами.

Частка плюризональних видав становнть лише 7,0% видового складу, що свадчить про високу регшнальну специф1чтсть флори. Ви-ди а вузьким поширенням у межах одн1е!-двох зон у флор1 Вороняшв малочиселый: бореальш (20 вид1в, 1,8%), меридшналыю-субмеридш-нальн! (16 вид1в, 1,4%), субмерид!онально-субтемператн1 (24 внди, 2,2%) та температн! (21 вид, 1,9%). До них належать ендем1чш (16 вид!в), а також характерн! види специф^чних екотоп!чних флорокомп-лекс1в: петрофиного, ксеротермно-чагарникового, степового тощо.

4.2.3. Кл1матчш гили арвалш

Частка видов, ареали яких тяж!ють до perioHia а падвищеним ступеней океан!чност1 кл1мату складае 64,8% флори, або 704 види. Це е св!дченням переваги в н!й европейських флорогенетичних елемен'пв, зокрема Центральноевропейського неморально-мшгганного, Субсеред-земноморського та Свредземноморського монтанного центр1в. Серед них переважають таксони а субокеан!чним (198 вид1в, 18,2%) та океа-и1чно-субокеан1чним (248 види, 22,4%) кл!матипами ареал!в, тобто види а широкими европейськими та в1дносно вузькими сх!дно-европей-ськимн ареалами. Вид1в а океан!чним кл1матипом ареалу 261 (24,2%).

Вид1в, ареали яких пов'яаан! в кл1матом континентального типу, у флор! Вороняк1в 24,6% видового складу, або 267 вид1в. Переважають види субконтинентального кл!матипу ареолу — 102 види (9,4%), а 79 вид!в (7,8%) мають широкий субконтинентально-континентальний ареатип! 27 внд!в (2,6%) мають субконтинен-тально-слабоконтинентальний кл1матичний тип ареалу. Обл1гатно пов'язан! з континентальним кл1матом 59 вид!в (5,4%).

1ндиферентними до показника океан1чност1-континен-гальност1 кл1мату с 116 вид1в (10,6%). Види, ареали яких тяж1ють до океан!чного юймату мають абсолютну перевагу в склад1 флори

(сп!вв1дношення океан!чш : континентальн! : шдиферентн! ареали становить 6,1 : 2,3 : 1).

4.2.4. ВисотнI типи ареал'ш флори регюну

У робот! прнйнято под1л внсотних ступешв, роароблений для rip Центрально? бвропи (Firbas, 1952) з уточнениями (Meusel et al., 1965). В1дповадно, вндшеш альп1йський, субальшйський, монташшй, субмон-танний, колЬший, субкол!нний та планарний типи ape&niß, а також перех1дн! Bapiaimi.

У дослшжешй флор! переважае, з одного боку, група внд1в, ареали яких мають шнроку протяжшсть в!д монтанного до пленарного ступеня (462 види, 42,5% флори), а також поширення яких охоплюе pianl висотн1 ступеш в1д альпШського до планарно-кол!нного (541 вид, 49,8%). 3 другого боку, значну за чисельнктю групу складаготь види, ареали яких пов'язаш виключно э планарно-кол!нним комплексом: 504 види (46,4% флори), з яких 388 вид!в (35,7%) мають виключно планарний висотний тип ареалу.

Особлнвий 1нтерес представляють види, ареали яглх належать до альп1йсько-субмонтанного типу (41 вид, 3,8% флори). В1лышсть з них е релЬстами р1зннх перкуЦв плейстоцену. 1ндекс монтанност! (Zemanek, 1988) становить 0,12, що в1дпов!дае субмонтанно-кол1нним флорам.

4.2.5. Структура флори за репональними типами ареал'ш

У досл1дженш флор1 переважають види а европейським (399 видов, 36,7%) та европейсько-аз1атським (339 видов, 31,2%) типами ареалу. Серед перших переважають види з еуевропейським ареалом (373 внди, або 34,3% флори), тод! як серед других — широкоареальн! види з евраз1атським та европейсько-захадноаз1атським паширенним — неповадно, 125 вид!в (11,4%) та 191 вид (17,6%). .

Третьою за чисельшстю е група европейсько-оиб!рського репонального ареатнпу (129 вид1в, 11,9%), у склад1 яко1 переважають види з европейсько-сиб!рським (35 вид1в, 3,2%) та европейсько-зах1дносиб1рським поширенням (86 вид!в, 7,9%).

Вид1в о плюрирег!ональним поширениям у досл!дженШ флор! 28 (2,6%), о циркумполярным типом ареалу — 10,6% оагального видового складу (116 вид1в), участь космопол!т1в теж незиачна: 26 вид1в (2,4%). У склад1 досл!джено1' флори оростае 16 ендем1чних таксон!в (1,5% видового складу). Переважно це Волино-Под!льськ! та Под1льськ! ендемл, а також деяк1 конфш1ти! та дупл1катн! субендеми. Трупу адпентивннх вид!в складають 34 таксони (3,1% флорн), як1 мають велйй! вторинн! ареали, у межах яких природннй ареал б1льшосТ1 вид1в уже втратив свою первшшу конф!гурац!ю.

4.3. Б1оморфолог1чна структура

За оагальним габ!тусом у досл!джен!й флор1 переважають трав'ян! рослшш 966 вид!в (88,0%), частка 1ншнх тишв складас лише 128 вид!в, або 12,0% оагального видового складу. Деревних пор!д 88 вид!в (8,6%), чагарник1в 23 видн (2,1%).

За тривал!стю життевого циклу переважають пол!карн!ки 827 вид!в (76,1%), але частка монокарп1чннх таксон!в е також значною (269 вид1в, 23,9%). Останнш показник е злачно нижчим, н!ж у флорах середземноморського типу (Шеляг-Сосонко и др., 1985; Новосвд, 1992), але дещо вищий, пор!вняно з бореалышми флорами (Вальтер, 1982).

ГемшриптофМв у дослзджен!й флор! 535 вид!в (49,3%); характерна досить висока участь тероф1т1в (255 вид!в, 23,4%) та фанерофМв 1 хамефМв (143 види, 13,2%). Наявн1сть оначно! к!лькост1 криптофМв, оокрема геоф!т!в (112 вид!в, 10,3%), облиясуе И з флорами Давньосередземно! облает!.

У флор! Вороняк!в нереважшоть безрозетков! види (599 вид1в, 66,1%)), однак участь нап!врозетковнх с тел« досить зиачною (431 вид, 39,7%), що е в!добраясенням и в1дносно1 термоф!лыюст!. Участь розетковнх вид!п незначна (56 внд!в, 5,2%).

Переважають коротко-кореневшцш (499 вид1и, 46,0%) та рослшш без кореневшца (392 види, 36,1%). Участь вид1в з кпудексом, я1и

переважають у флорах середземноморського типу, е пор!вняио неэначною (64 видп, 6,0%). Сп1вп1дношония цих тип!в становить, п1диов1дио, 7,8 та 6,1, що перешнцуе цей показинк у флорах середземноморського' типу (Шеляг-Сосонко и др., 1085). Однак, пор1вняно 1з бореальнпми флорами (Малышев, 1966; Ребристая, 1077) значения цих коефщ}ент!в е падвшценим. Видш !з мичкуватою кореневою системою 657 (51,3%), а а! стрижневою та стрижнево-мичкуватою, як1 перепажно пов'язаш з ксеротермними екотопокомп-лексами, вадновадно 23,1% (251 вид) та 14,2% (154 види).

4.4. Еколопчна й ценотмчна структура

Пануючою екоморфого е аеропедоф!ти: 1х чпстка у флор! становить 95,1%. Внд1в, пов'язаних !з водним середовищем 12,5%, що е дуже близьким до флор Степово! зони (Вурда, 1991) 1 зиачно нижче, и1ж у бореалышх флорах (ГОрцев, 1968; Ребристая, 1977). Л1тоф1т1в 1 псаммофтв лише 4,3% в!д вагального складу флори.

У доел ¡д жен ш флор! переважають еумезоф!ти (60,4%) та ксеромезоф1ти (19,1%), !иш1 г!громорфи представлен! незначиою к1лы'Лстю внд!в. Пропорщя г!громорф мае такнй вигляд: (ксероф!ти : ксеромезоф1ти : мезоф!ти : г!гроф!ти) 1,0 : 2,6 : 17,6 : 1,0 ! характерпзуе флору як загалом сем!гум!дну, або субокеашчно-субмернд!оналыю-температну (Меиее1 е1 аЬ, 1965). Сп!вв!дношения умброфгги : гел!оф!ти становить 1 : 11,2, що е характерним для лкостепових флор.

У ценотичн!н структур! флори переважають гем!стенотопн! види — 464 види (42,7%), що обумовлено внсокою гетероген!игю сннтаксоном!чно1 структур!! незначного набору тпп!а росл!Шност!. Наяпн1сть значно! к1лькост! гем1евритопних вид!в (807, 28,3%) е нпсл!дком мпргЬмльного характеру ф1тоб!оти. Види ^тенотопно! ценотичио! ампл!туди складають 16,9%. Це переважно ендеми, рел1кти, пиди на меж1 поширення, в !зольованнх ексклавах тощо, Епритопи! гшдн п1д1грають другорядну роль (12,1%).

Переважають паиенти (43,7%), друге м!сце посщають вюленти (31,7%), експлеренти складають 24,6% флори. Така особливкть обусловлена переважанням пол1дом1нантних арндно-термофшышх трав'я-них, ксерочагарникових, лучно-болотннх 1 болотно-чагарникових комплекс!в.

4.5. ЕкотополоНчна структура

У ф!тоб1от! регкшу вид!леш 11 флороекотоп!чних комплекс!в макротоп!чного р!вня, що в!дзначаються нер1вном!рною видовою иасичен!стю. Найб1льшим видовим багатством в1др1зняються комплекск, як! в!дпов1дають зональним, або характерним для рег!ону, типам рослиНност! (табл. 2). У робо-п проведений пор1в-няльний анал1з систематично! структуры флороекотоп1чних комп-лекс!в, проанал1зован! еколого-ландшафтш умови !х формування, флорогенетичн1 зв'язки та флороценогенетичне значения.

На пщстав! анал!зу слад вщзначити високий р!вень екотопокомп-лексно! диференц1йованост1 флори репону, що воображав функщона-льну одаптован!сть фотосистем до максимального використання р!зноман1ття еколопчних н!ш. Комплекси вадзначаються високим р!внем гетерогенност1, для них характера флорогенетичн! зв'язки з р1зними регшиальними та 1сторичними флорами. Уже на ршш аналгзу систематично! структур!! ч1тко постають ознаки зв'язк1в одних комплекыв з флорами Давнього Середзем'я та сучасними центральной твденно-евронейськими термофшышми флорами, а шших, — з флорами Неморально-Бореально! зони Голарктики.

5. Сучасн! динам!чн1 тенденцК спонтанних флорокомплексш роНону, Тх созолопчне значении

5.1. Основж пщходи до оц!нки антропогенних тенденций флори

Синантроп1зац1я може розглядатися як зростання в склад! флори рол1 флороекототчних комплекыв з високим р1внем участ!

Таблиця 2. Таксономхчна характеристика екотошчних комплекс!в

флори Вороняк1в.

Флороекотопокомплекси* ШлЬЮСТЬ

Вид1в 1 % | Р»д1в % |Родин %

А. РНуйгупИорЬу^п

1. Еириу(1гупнор!1у1ит ' 13(1 12,5 102 21,9 10 40,7

2. 8иЬ5(ерро8орИус1гут1орЬу1ит 213 19,0 139 29,8 40 40,7

В. ТЬего11гут1орЬу1оп

1) (Зцещ^орЬу^оп

3. Pinoquercetalophytшn 118 10,9 90 14,8 50 44,2

4. ЕициегсеЫорЬуЦип 173 15,9 114 24,5 57 50,4

5. Ме1аЬуегояиегсе1а1орЬу1ига 154 14,2 111 23,8 55 48,7

б. ХегоГац°Ы0р11У1шп 195 18,0 140 30,0 57 50,4

7. РтоГайе1а1орЬу1ит 172 15,0 122 20,2 58 51,3

8. Eufngeta]ophytum 101 14,8 118 25,3 50 49,0

31 1,оисо(1гушор1|у(оп

9. Мезо1еисо()гутор11у1ит 112 10,3 87 18,7 43 38,1

10. Ну8го1еисойгушор1»уи1ш 98 9,0 09 14,8 39 34,5

А1пе1орЬу1оп

11. Еиа1пе1п1ор11уиш1 114 10,5 70 16,9 42 37,2

С. РгаЬрЬу^п

И Бшеоога^пЬуЬп

12. БиЬз^рроаорпиорЬуЦцт! 238 21,9 141 30,3 40 35,4

13. Мсйорга1орЬу1чт 293 27,0 163 35,0 40

14. РвусЬготеворга1орЬу1ит 140 12,9 98 21,0 32 35,4 28 3

15. 1пипсЫорга1орЬу1ит 140 13,5 03 19,9 33 29,'2

10. ТогГоборга^рЪуит) 174 10,0 104 22,3 31 30,1

17. Ра1и(1оБорга1;ор11у1ит 109 10,0 05 13,9 30 20,5

Б. вирорЬу^оп

18. РпЦс^ерорЬуЫт 253 23,3 140 30,0 39 34,5

10. 81ерорЬу1ит 165 15,2 101 21,7 37 32,7

Е. Са1с1ре1горЪу1оп

20. ишЬгоса1с!ре4горЬу1ига 8 0,7 в 1.3 5 4,4

21. НеИоса1с1ре1горЬуЫт 27 2,5 23 4,9 13 11,5

Г.22. 1'8атторЬу1оп 88 8,1 65 13,9 27 23,9

0.23. Хсго1Ьашп1орЬу(оп 253 23,3 101 34,5 47 41,0

Н.24. Ра1и<1о1ЬатшорЬу1оп 99 9,1 04 13,7 37 32,7

I. Ра1ийорЬу1оп

25. Са1с1ра)1ШорЬу1иш 59 5,4 38 8,2 27. 23,0

28. ЕирпЫ'ЛорЬуЦип 79. 7,3 50 10,7 30 20,5

J. Нус1гор11у1оп

27. Шраг1ора1ш1орЬуи1т 47 4,3 32 0.9 19 10,8

28. Еч11у()гор1|у1иш 27 2,5 13 2,8 12 10,в

К. Яупап(горор|1у1оп

29. Segetnlophytum 230 21,8 139 29,8 41 30,3

30. Нис)ега1орЬу1ит 238 21,9 148 31.8 за 31,0

* Прим1тка: Леерами позначен! комплекс» макротоп1чного", п1дкрсслен! —

мезотоп1чного, арабськими цифрами без дужки — мЫротогпчного" р1вня.

антропотолерантних 1 антропоф1льних вид!в, разом 1з загалыюю адвентнв!зац1ею та пауперизац!ею. Як окремий випадок сннантроп1зац1! мае м1сце ам!на флороценогенетично! рол1 тих чи 1нш|(х екотоп!чних комплекс1в флори та !х компоненте п!д впливом антропогенно! трансформацп екотоп1в. У ход! цього процесу в!дбуваеться ом1на пршритетних напрямшв ценогенезу, зокрема в дигресивних та демутац!йних рядах. Як одна о форм прояву цього процесу проанал1оован! ам!ни структури та як!сного складу окромих флороокотогйчних комплекс!в р1оного р!вня орган!оац1!.

5.2. Динамка флороекотопИних комплекс!в заплавно-долинних I водод1льно-грядових тип1в ландшафту

Протягом 1080-1603 рр. проводшшся роботи, метою яких було адШсиення рег1онального ф1томошторннгу иа п1вн1чно-зах1дному По-д!лл1, об'ектами якого були ек&гополопчна структура флори на р1зних р1внях, а також параметра лопулящй деяких 1нднкаторних ча р!дк!с-ннх впд1в. У днсертац!! проанал1зована дннам!ка окремнх екотопо-комплекшв флори п!д впливом им!ни пд рорежиму теригорГ!, лрипи-иения розорювання окремнх дЬишок, створення л1соиих культур.

Практично об'ектп досл!джень оформлялися оа ориг1нальною методикою у вигляд! мон1торингових пол1гон!в площею 2-6 га оалежно в!д типу рослшшост!, особливостей екотопу та типу сукцесй'. Динам1ка флороекотопЫних комплекса оаплавно-долннних елемент1в ландшафту вивчалася на пол1гон1 у верх1в'пх р. Эах1дний Вуг (Золоч1вськиЙ р-н Льв!ьсько! обл.). Загалом в!н охоплюе 4 типи екотопокомплекс!в мшрор1вня, як! в межах единого лостмел1оративного сукцесШиого ряду розбит! нами на в п!дряд!в або вар!ант!в сукцесЦ'.

Ступ1нь под!бност1 видового складу вид1лених комплекс1в та вв'язки м1ж ними в!дображають тенденцЦ й напрямок ам!н, ят в!дбуваються в досл!джуван1й ф1тосистем! (рис. 1). Параметри видового складу флорокомплекав на р1вн1 елементарних вид!л!в виявшшся досить чутливимн до зм!ни умов екотопу. Так, на рис. 1. А. изображена под!бн1сть видового складу комплекс!в станом на 1988

Рисунок 1. Дендрит зв'язшв видового складу груп

no.'llroliy у В(фХ1В'яХ р.ЗахцщШ Буг.

наноекотошчних флорокомплекс1В

МОНП'ОрИНГОВОГО

А

= 1

- 2 - 3

В

А - станом на 1988 р.; В - на 109<t р.; Коеф. ЗКаккяра: 1 - > 0,76; 2 -= 0,5; 3 - < 0,25

Групп екотоп!чних комилекс!в: I - пох1дних jiiconiix угруповань; II - березово-вербового ряду с1льватизацп; III - болотно-лучного ряду Ыльватизацщ IV - моч-травово-березового ряду е(льватизацп (1); V • ме"-травово-березового ряду с1льватнзаци (2); Via, б, в -р1зних BapianTlB деградац!йного болотно-лучного ряду; ? - комплексн з прпиражсннми ов'язками.

piit; на рис. 1. Б. — станом на 1994 р!к. Простежуеться ч!тка зм!на косф1ц1ент1п noflioiiocTi, яка свщчнть про прогресуючу трансформац1ю болотннх угруповань у лучи! та л!совь Отримаш для пол!гону дан! можуть бути екстрапольоваш на фиоснстеми такого типу в межах усього швшчно-захадюго Подшля (Жижнн, Кагало, 1989 а, б).

Аналог1ч1И досл1дження зм1ни структурно! орган1заци фггосистем вододьпьно-грядових елемент!в ландшафту проведен! на полной! на г.Свята бъчл с.Жул1гч! Золоч!вського р-ну Льв!всько! обл. та ще 3-х пол!гонах у цьому район! протягом семи рок)в.

Змши г!дрорежиму в заплавно-долинних елементах ландшафту призводять до поступово! дигресп г!гроф!льннх комплекс ч. У npoueci поступово! мезофтгзаца екотопу вщбуваеться розвиток елемент1в чагарникових комплекс!в, як1 е передумовою експансй BiifliB-cijibBaiiTiB. У цЬшму сукцес1я тривае в напрямку формування угруповань неморально-лкових комплекс!в. Для вододзльно-грядових елемент!в ландшафту припинення розорювання та пасовищного викорнстання стр!мких схил!в сприяе штенсившй

демутацП' угруповань пратостепоф1тона, степофггона та т., а створсння л!сових культур та наступив оаповщання сприяе експансп неморальнол1сових 1 деградацИ популяц!й термоф!льних вид1в.

6. СозолоНчна оц1нка та деяк! шляхи оптим1зац!Т охорони й рац!онального використання флори роНону

6.1. Рщкюн1 та зникаюч1 види у флор1 Воронямв

У флор! Вороняк1в винвлено 65 видхв (близько 6,0% флори), занесеннх до другого видання Червоно! книги Украши (Заверуха, 1992) та 215 вид!в (19,8% флори), ши потребують охорони на регюна-льному р!вн1. Для созолоично! характеристики ввдв застосовано аут-ф1тосозолог1чний 1ндекс (Стойко, 1982). Вула викорнстана ком-п'ютерна програма "АЛ1СА" (автори О.З.Галай, О.О.Кагало), призна-чена для обрахунку 1ндексу та формувания в1дпов!дних баз даних.

Як св!дчить анал!з аутф!тосозолопчних шдекав, статус популяцш раритетних вид!в у репон1 е нер1внозначним. Вагато а репонально рхдккних видав потребують значно штенснвшшнх заход1в щодо 1х збереження, пор1вняно з деякими, занесеними до Червоно! книги.

6.2. Мюце Вороняк1в в охорон1 раритетного ф1тогенофонду Волино-Подшля

31 126 вид1в флори Волино-Под1лля, занесених до Червонох книги Украши, у Вороняках зростае 65 (51,6%). Наиповшше представлена родина Огс1йс1асеае (30 внд1в з 42), з 23 енделичних таксошв Волино-Под1лля, занесеннх до Червонох книги, у регюш представлено 9, тобто 39,0%, погранично-ареальних ви/цв 33, що становить 64,7%. Таким чином, перес1чно 51,8% вид1в флори Волино-Подхлля, представлених у Червон1й книз1 УкраУни, зростають у Вороняках. Враховуючи стввхд-ношешш IX площ (30 : 1), молена констатувати дуже ви'соку наси-чешеть флори репону раритетними видами. Це пов'язане з ц марп-нальним характером та високою ландшафтною гетерогеншетю регкшу. Все це обумовлюе необх!дшсть розвинено! мереж! прнроднб-заповхдних об'ект1в. Зараз у Вороняках е 9 эаповдашх об'ехтв р1зного рангу. Один з них мае виключно лкогосподарсысо .-значения, решта (загальна илоща 1078,9 га,. 0,72% плонц регшну) охоплюють иереважну

б1лышсть екотошчних флорокомплекшв. Однак, комплекс» бореаль-иого генетичного ряду майже не охороняються, також недостатньо репрезентативно представлен! пгроф!льн1 флорокомплексн та комплекс мезофкних лук. Територ1алышю охороною не охоплен! cîm вид1в (10,8%) Червоно! книги, та 61 рег!онально рщкнпшй вид (28,4%).

6.3. Деяю питания органшци флористичного монЬорннгу як основи вивчення динам1чних 1енденцм, оптим1заци охорони й рацюнального використання флори

Вивчення дннам!чних тенденцш фпобюти будь-якого periony можлипе лише в рамках здшсненнл комплексного фп'омошторингу, (Willard, Marr, 1970; Герасимов, 1975; Израэль, 1976, 1984; Виноградов, 1982; Ковда, Корженцев, 1983; Maxwell, 1083; Горчакопскни, 1984 та in.). У робот! обгрунтован! питания структурно-функцю-нально'1 оргашзацп, п!дход!в до вибору об'ект1в, а також программ й метода ведения репонального фггомошторингу. IvpiiTepiï вибору його об'ект1в баауються на загальноб!олог!чн1н схем1 оргашзацп живого (Завадский, 1966; Камшилов, 1979), що добре узгоджуеться з сучас-ними концепц!ями флористики (Юрцев, 1982, 1987) та ф1тоценологп (Миркин, 1995). Основними об'ектами ф!томошторингу визначеш по-пулица як форма й cnoci6 кнування opraniaMia, а також флоро-екотошчш комплексн як форма оргашзацп популицш у процес1 ïx взаемоди. 'Гакий аспект фггомошторингу в1дкрнвас можлившгь отрн-мати дан! для оцшки дпналпчних тендешцй конкретних флороекото-п!чних комплекс!в, визначити ïx напрнмок та созолопчт наслвдкн (роздал 5.2.); визначити созолопчний стан, характер динамшн та необ-xifliii заходи щодо збереження популящн рарнтетних вид1в (Жижин, Кагало, 1989 б; Kagalo, 1990; Кагало и др., 1991); дае падставн для обгрунтування функцкшалыю й об'ектно репрезентативно! мереж1 природоохоронних об'екпв (Шеляг-Сосонко, Жижин, Кагало, 1994).

Результати репонального ф!томоп!тор!шгу мають важл!!ве значения для оптим1зяцц рацкшального використання рослинних ресурс!в флори. У робот! сбгрунтований спещальниа ресурсо-созолопчнин розд1л репонального ф1томошторннгу-, спрямований на оптим!защю використання pecypcie лжарських росл ни. Визначеш його об'екти, програма и методи (Кагало, 1986; Стойко, Кагало, 1988)..

ОСНОВН1 РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ

1. Спонтанна флора Вороняк1в нараховуе 1086 вщцв, яш належать до 466 род!в та 118 родин. Як результат докладно!" швента-ризацп вперше для репону оказано 106 вид!в та в!дновлено наведения ииаки аабутих таксотв.

2. У фггоб1от1 репону вид!лен1 11 флороекототчних комплекс!в макротоп1чного р1вня, як1 в1др1зняються нер1вном1рною видовою насичешстю. Найбьтьш розвинен! а них представлеи! иистьма екотоп1чними комплексами мезор1вня, а аагальна структура ф1тонаселення охоплюе 80 комплекс!в мжротогпчного р1вня.

3. Флороекототчн1 комплекса досл1джено! флори в!дзначаються високою гетерогеншстю й гетерохроншстю, в 1х систематична! структур! простежуються ч!тк! зв'язки з р1ошши репональними та 1сторичними флорами як бвропейського, так 1 Азштсько-Сиб1рського центр!, и.

4. Дослужена флора належить до флор маргшалыюго типу, тоОто вена сформувалася в зон1 взаемопереходу великих флорис-тичних хорш: Центрально-бвропейсько! та Схдаю-бвропейсько! флористичних провнщШ, що анойшло в!дображення в ус!х п структурних параметрах.

6. За систематичною структурою досладжена флора в!дзна-чаеться високою р1зном{цитн1стк> й тй-ксономхчною наснченштю. Хх. шлыасщ показники в!дпов1дають р1внев1 елементарно! флори твдня широколистянол1сово1 зони. Для родинного спектра характерш бишш ксеротично-давньосередэемн! риси, для родового — тяжшня до флор бореалышго тину.

6. Гсограф1чиа структура св1дчить про прнналежшсть флори Вороняк1в до центраЛьно-европейського типу а перевагою елеменг1в монтанних, океашчних та субокеашчних температно-субмеридш-нальних флор. Однак в и склад1 оначною е участь вшив, пов'яэаннх в Давньосередземними генетичнимн центрами й характерними для европейсько-аз1атських бореальних субконтинентальних флор.

7. ВшморфологЬша структура свщчить про типово центрально-европейський характер флори з низкою спецш1пчних рис, оумовлених маргЬшльннм положениям. Вони полягають у тяж1нн! оа ниокою оанак до термофшьних флор Давньосередземного типу, а аа деякими 1ншимн — до флор пом1рно1 яково? зони Голарктики.

8. Еколог1чна структура флори в!др1зняеться високою гетероген-н!стю, що е наследном значно! екототчно! диференц1йованост1 репону.

За сп!ввщношення топоморф 1, частково, гелюморф вона н1дпов1дас зональннм л ¡со ним та лшостеповим флорам Голарктики, у сшвв1дношенш пгроморф добре вадображаетьея а мяргшальшсть.

9. За ценотичною структурою флора Воронякш мдзначасться значною региональною спец,1к[ич1астю, про що сшдчить переважання гем1степотопннх 1 писокпй р1вень учасм гешеврнтопннх види;.

10. У робот1 визначен1 об'екти, методн й структура регшналь-ного фггомошторингу як засобу для внвчення динам1чних тенденцш фпобшти, IX прогнояування и, гндгтоп1дгго, оптим!зац1! а охорони та ращонального вшсористання, зд1йснена !х апробащя.

11. Встановлено, що основга тенденц!! динам1кн екототчинх флорокомплекив полягають у зм!н1 !х познцш у формуванш фггоснстем. Подальша д1я проанал1зованих чинник1в буде призводити до поступово! деградаца пгрофьтышх та термофьльних комплекс1в, експанса л!Сових вид1в неморальнол!сового флоро-ценотипу та в1дпов1дно! змши видового складу регюнально! флори.

12. Параметрн екотополопчно! структура регионально? флори,'а також IX динамжа, е зручннмн штегралышми показникамн антропогенних тенденцш фггосистем на регшнальному р1внь

13. У флор! Вороняшв виявлено 65 внд1в, занесених до другого видання Червоно! книги Украпш та 215 внд1в, як1 потребують регь онально! охорони; зд1йснена !х категоризац!я за аутф!тосозоло-пчнимн шдексами. Бшышсть рег1онально р1дк!сних таксон!в потребують штенсившших заход1в охорони, пор!вняно э деякнми, занесеними до Червоно! книги.

14. 31 126 вид1в флори Волино-Под1лля, занесених до Червоно! книги Украши, у Вороняках зростае 65, або 51,6%, що св!дчить про велике значения репоналышх природобхоронних заход1н для збереження природного р1зноман1ття фггобшти Волино-Подшля.

15. Природно-запопадний фонд регюну характеризуемся мдо-вшыюю об'ектною реирезентатнвнктю, однак, р1вень функционально! репрезентативное™ об'егтв недостатнш. Тернтор1алъною о короною не охоплеш 7 внд!в Червоно! книги та 61 репонально рарнтет-нин вид. Обгрунтован1 и частково реал!зоваш заходи оптим1заци структура прчродно-зеповщного фонду.

16. За результатами анал1зу окремих аспект1в ращонального викорнстання флори (лжарських рослин) запропонована програма ресурсо-созолопчиого розд1лу реионального ф1томон1торингу.

Ocuouiii роботи. OHyfaiiiconaiii за матсшаламн днсертаци

1. Лекарственные растения во флоре Гологоро-Кременедкого массива на Волыно-Подолье и их охрана // Проблемы совр. бнол.: Тр. 17 научн. конф. мол. ученых биол. ф-та МГУ. -Ч 1. — М., 1986. — С. 41-45. Деп. ВИНИТИ 12.09.86 № 6642-В.

2. Поширення та охорона рвдысних видав у Вороняках (Волино-Подолля УРСР) // Укр. ботан. лсурн. — 1987. — 44, № 6. — С. 73-77. (Жижин М.П., Загульський М.М.).

3. Критерии ресурсно-созологической категоризации лекарственных растений // Вторая республ. конф. по мед. ботанике. — Киев, 1988. — С. 86. (Стойко С.М.).

4. Особенности охраны пойменных экосистем заповедных объектов северо-западного Подолья УССР // Проблемы изучении и охраны заповедных экосистем: Тез. докл. конф. — Рахов, 1988. — С. 20-22. (Жижин Н.П.).

5. Особлнвоеп охорони заплавно!' рослшшост! заповедника "Розточчя" // Укр. ботан. журн. — 1989. — 46, № 2. — С. 81-85. (Жижин М.П.).

6. Структура ценопопуляций и особенности охраны березы низкой (Betula humilis Schrank) в заповеднике "Росточье" // Популяционные исследования растений в заповедниках. — М., 1989. — С. 88-104. (Жижин Н.П.).

7. Актуальш проблеми функщонування заповвдникхв // Укр. ботан. журн. — 1989. — 46, N° 4. — С. 5-15. (Голубець М.А., Жижин М.П.).

8. Особенности процесса синантропизацни флоры заповедных территорий // Проблемы изученид синантропной флоры СССР. Мат. Всесоюзн. совещ. — М., 1989. — Ч. 2. — С. 60-62. (Жижин Н.П.).

9. Ф1тосоаолог1чна характеристика болотного масиву у верх1в'ях р.Захццшй Буг // Укр. ботан. журн. — 1990. — 47, Ks 1. — С. 80-84.

10. Distribution and state of the populations of some species of alpine element in plain part of UkSSR in connection with the problems of florogenesis // Bull. Slov. botan, spol., Bratislava. — 1990. — 12. — S. 4043.

11. Флороценотична структура та охорона раритетннх лМв Pineto-Fageta sylvaticae на швн1чно-сх1дтй мела поширення // Укр. ботан. журн. — 1990. — 47, № 3. — С. 68-73. (Стойко С.М., Жижин М.П.).

12. Стан i перспективи охорони ценопопуляцШ Crambe tataria Sebeok на Onúwi (УРСР) // Там же. — 1990. — 47, № 6. — С. 77-83. (Жижин М.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р.).

13. Популяционный аспект мониторинга . реликтовых флороце-нотических комплексов (на примере Piiicto-Cancctuin humilis Восточной Европы) // Популяции растений: принципы организации и проблемы охраны природы: Мат. конф. — Йошкар-Ола, 1991. — С. 35-36. (Жижин Н.П.).

14. Alchemilla L. на северо-западном Подолье (УССР): некоторые ботаиико-географические. предположении // Проблемы флористики и

систематики растений Кавказа. Тез. докл. Всесоюзн. конф. — Сухуми, 1991. — С. 23. (Сычак H.H.).

15. Види, що охороняються у флор! Вороняшв (Волпно-ПодЬшя, УРСР) // Актуалыи проблеади вивчення фггобюти захщних ixsiioiiiB Украши. Мат. конф. — Лыив, 1991. — С. 48-51.

10. Ландшафтно-еколопчт aaiconoMipnocTi npoeroiKmo'i структура рослинного покрнву Коливсысо! улоговшш (швшчно-захлдне Подалля, УРСР) // Там же. — С. 62-66. (Кузярш О.Т.).

17. Cypripedium calceolus L. в разных частях ареала — взгляд с позиций флороценогенеза // Флора и растительность Сибири и Дальнего Востока: Дом. конф. — Красноярск, 1991. — С. 2(3-28. (Загульский M.IL, Быченко Т.М.)

18. Род Trollius L. в Восточной Европе: некоторые таксономические проблемы // Актуальные проблемы ботаники. Мат. конф. —■ Апатиты, 1993. — С. 43-45.

19. До пнтання про екофлорокомплексну диферешцацпо репональних флор (на приклада твтчно-захадгого Подалля) // Актуальт питания боташки i екологш Мат. конф. — Кшв, 1993. — С. 51.

20. Информационно-аналитическая флористическая система "ФЛОРА" // Пршсладные проблемы моделирования и оптимизации: III Мсждунар. семнн. — Киев, 1993. — С. 51-56. (Галай О.З., Куновскии Ю.В.).

21. Система парциальных флор местностей как основа создания репрезентативной сети заповедных объектов ,// Актуальные проблемы сравнительного изучения флор. — СПб.: Наука, 1994. — С. 180-192. (Шеляг-Сосонко Ю.Р., Жнжин Н.П.).

22. Прннципи оргашзацц та структура репоиалышго фпоеколо-ri4iioro мониторингу в умоаах антропогенно!' трансформпци rijiiKi-геолопчного середовища // Геоеколопчш доашдження: стан i перспектива. Мат. мЬкиар. наук.-практ. конф. 4.1. — Knie, 1995. — С. 96-99.

23. Деяк1 аспекти оцшки фпчюютично!' репрезентатнвност! заповадннх об'ект1в // Проблеми становления i функндонування новостворених запоп^днншв. Мат. наук.-практ. конф. — Гримашпв, 1995. — С. 159-160.

24. Методолопчш аспекти фюомошториигу i значения запов1дних об'сгсив для ион) оргашпацп // Там же. — С. 161-162.

25. Особенности изменения видового состава сообществ в процессе демутацнн прнбрежно-водной [мстительности в искусственных водоемах северо-западного Подолья (Украина) // 4-я Всероссийская конф. по водным растениям. — Борок, 1995. — С. 39-41. (Жижнн Н.П.).

26. Видовой состав и охрана гндрофнтона Центрального Подолья (Украина)// Там же. — С. 41-43. (Сычак H.H.).

27. Флорогенетичш оп'язкн букових Л1с1в Волино-Подалля // VI Симпозиум IUFRO з проблем бука. Тез. дои. — JIlbib, 1995. — С. 17-18.

Кагало А.А. Флора Вороняков (северо-занадное Подолье, Украина), ее структурная дифференциация и охрани.

, Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.01 — ботаника.

Институт ботаники им.Н.Г.Холодного НАН Украины, Киев, 1996.

Флора Вороняков (1600 км2 — северо-западное Подолье, Украина) насчитывает 1086 видов, 466 родов, 113 семейств. Сделан систематический, биоморфологическнй, географический, эколого-ценотический и экотопологический анализ флоры. На основании мониторинговых исследовании проанализированы основные антропогенные тенденции ведущих екотопологнческих флорокомплексов, которые выражаются в експансии неморальнолесных и дигрессии лугово-степных и лугово-болотных елементов. Во флоре региона произрастает 65 внесенных в Красную книгу Украины и 216 регионально редких видов. Проведена оценка репрезентативности природио-заповедного фонда и намечены пути оптимизации его структуры. Обоснованы методические подходы организации регионального фитомониториига как структурного звена Национального мониторинга состояния окружающей среды.

Kagalo А.А. The flora of Voronyaki (north-western Podolia, Ukraine): structural differentiation end protection.

Thesis for conferring on a Ph.D. degree, biological sciences, specification 03.00.01 — botany.

N.G.Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyev, 1996.

The flora of Voronyaki (1500 km2 — north-western Podolia, Ukraine) ia represented by 1086 species, belonging to 466 genera and 113 families. The taxonomic, biomorphological, geographical, ecological-coenotic and ecotopological analysis of. this flora are presented. The principal antropogenous trends in main ecotopological florocomplexes is analysed at the basis of monitoring investigations. These trends consist of expansion of nemoralforest and degradation of steppe-meadow and meadow-swamp elements. In the regional flora, 65 species of the Ukrainian Red Data Book and 215 species of regional rare plants ore present. The representativity of the natural-reserve fund is estimated, and ways of its structural optimisation are proposed. The methodical approaches for organisation of the regional phytomonitorlng as a structure section of the National environmental monitoring system are proposed.

Ключов1 слова: захши periotm Украши, Волино-Подшля, флора, елементарна флора, структура, мошторинг, сштитрошзпцш, piflKicni види, охорона.