Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Эколого-географические основы использования и восстановления леса в Украине.

ВАК РФ 11.00.02, Экономическая, социальная и политическая география

Автореферат диссертации по теме "Эколого-географические основы использования и восстановления леса в Украине."

„ оа

ГУ и

'.ГС^ОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 1 І.!..! ..

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

Дубін Валерій Григорович

УДК :504:581.9(477)

ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ І ВІДТВОРЕННЯ ЛІСУ В УКРАЇНІ

11.00.02 - економічна і соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Робота виконана в Інституті географії НАН України

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

, Заслужений діяч науки і техніки України

Волошин Валентин Васильович, завідувач сектора природокористування

і охорони природи Президії НАН України

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор ■

Рудекко Валерій Петрович, професор кафедри економічної географії ' та екологічного менеджменту

Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича

кандидат географічних наук

Ткачов Анатолій Олександрович,

начальник відділу аналітичної роботи, державного . ■

кадастру та проектних робіт Головного управління

національних природних парків і заповідної справи

Міністерства екології та природних ресурсів України

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем використання і охорони лісових ресурсів, м. Київ

Захист відбудеться 23 травня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої рад Д 26.163.01 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ - 34, вул. Володимирсьі 44

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (м. Київ 34, вул. Володимнрська, 44)

Автореферат розісланий 22 квітня 2000 р Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Негативні наслідки використання природних ресурсів та хногенне забруднення навколишнього природного середовища в Україні призвели > деградації біогеоценотичного покриву в ландшафтній сфері (ЛС), стійкої нденції до загострення екологічних проблем. Одним із природних об'єктів, що знали суттєвих змін, стали ліси. Скорочення площі лісів за останні століття, загментація лісових масивів, антропогенне змінення лісових екосистем призвели і зменшення біологічного різноманіття і продуктивності лісостанів порівняно з )алісами, зниження їх стійкості до несприятливих чинників та позитивного впливу і займані і суміжні території. Все це спричинило зростання повторюваності ихійних лих (засух, пилових бур, зсувів тощо), деградації антропогенно змінених мдшафтних комплексів і, як наслідок, погіршення умов життєдіяльності іселення.

Постає питання збереження, раціонального використання і розширеного дтворення лісу як важливого екологічного чинника. Актуальною проблемою ■оголення є організація лісокористування відповідно до принципів сталого ізвитку, задекларованих на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992). Принцип алого лісокористування визнано також наріжним 2-ю Міністерською конферен-єю в Гельсінки (1993) при обговоренні питань захисту лісів у Європі. На 3-й іністерській конференції в Лісабоні (1998) були затверджені критерії та індикато-г сталого управління лісами. В цьому контексті особлива увага має бути зосеред-;на на здійсненні сталого використання і відтворення лісу шляхом комплексного [рішення проблем забезпечення його екоеволюційного розвитку та розвитку алого лісокористування. Однією з важливих складових вирішення цієї проблеми є юсконалення класифікації лісів, яка має бути покладена в основу організації сового господарства в Україні.

Питанням використання та відтворення лісу присвячені наукові праці багатьох іхівців різних спеціальностей. Основні напрями цих досліджень: визначення тності лісу, його місця у природному середовищі (Г.М.Висоцький, І.С.Мелехов, Ф.Морозов, П.С.Погребняк, В.М.Сукачов і ін.); обґрунтування економічних, ціальних та екологічних основ використання і відтворення лісу (В.В.Антанайтіс, Д.Байтала, В.С.Бондар, С.А.Генсирук, М.А.Голубець, В.В.Докучаєв, Я.В.Коваль, Й.Логгінов, П.С.Пастернак, М.Ю.Попков, В.П.Руденко і ін.); дослідження просів системо- і комплексоутворення на базі лісу, їх місця у взаємодії суспільства і іироди (М.А.Голубець, Я.В.Коваль, М.М.Паламарчук, О.М.Паламарчук, А.П.Пет-в, К.Г.Пироженко, О.І.Шаблій, Г.І.Швебс, П.Г.Шищенко і ін.). Обгрунтування укових основ сталого використання і відтворення лісу потребує нових теоретико-:тодологічних засад. Виникає необхідність в інтеграції розрізнених наукових знань проблем збереження лісу і організації лісокористування, обгрунтованих в різних укових напрямах, на базі соціально-економічної географії в окремий еколого-зграфічний підхід. Вищевизначене зумовило вибір теми, мету і завдання сертаційного дослідження.

Об’єкт дослідження - ліси України, їх функції, природні та антропогенізовані іни. Предмет дослідження - еколого-географічні основи сталого використання і творення лісу в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результаті дисертаційного дослідження використані при виконанні науково-дослідних робіт що проводились в Інституті географії НАН України, за темами: “Економіко-географічні аспекти землекористування в умовах становлення системного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні”(1992-1995 рр.), “Еконо-міко-географічні та екологічні засади раціоналізації землекористування в умова? реформування економіки Україли”( 1996-1998 рр.), “Економіко-географічні засади екологічної безпеки України”(1999-2001 рр.), “Тренд взаємодії Суспільства і Природи на території України в XX столітті”(1999-2000 рр.).

Мета дослідження - розробити наукові засади дослідження і систематизації різноманітних функцій лісу, обґрунтувати напрями сталого використання і відтворення лісу з еколого-географічних позицій.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання: визначити сутність освоєних лісів як складових частин соціосфери та виявити їх роль в контексті сталого розвитку України; поглибити теоретико-методологічні положення дослідження проблеми сталого використання і відтворення лісу; розробити методичні засади еколого-географічного вивчення питань щодо використання і відтворення лісу; дослідити вплив різних чинників на сучасне господарське використання і відтворення лісу в Україні; систематизувати різноманітні функції лісу; удосконалити діючу класифікацію лісів країни та розробити напрями її впровадження в практику.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є концепція взаємодії суспільства з природою на принципах сталого розвитку. Використані також геокомплексологічна (М.М.Паламарчук, О.М.Паламарчук) і біосферна (В.І.Вернад-ський, М.А.Голубець) концепції, методологічні розробки з проблем сталого розвитку (Л.Г.Руденко, В.В .Волошин, І.О.Горленко, В.М.Пащенко, В.М.Трегобчук та ін.), концепція ноосфери (В.І.Вернадський, МАГолубець). Вона трактується як якісно новий стан освоєної частини біосфери (ЛС, географічної оболонки), зумовлений еколого-географічними закономірностями; як підсистема соціосфери, що потребує управління з метою забезпечення її екоеволюційного розвитку.

Наукова новизна дослідження. На основі еколого-географічного підходу поглиблено дослідження освоєних лісів та визначено їх роль у створенні передумов переходу України на модель сталого розвитку. Уточнено поняття: ноосферні функції лісу, лісові ресурси ноосфери, ноосферна роль лісу. Запропоновано функціональну структуру лісовиробничого комплексу з урахуванням ноосферних функцій лісу.

Розроблена методика еколого-географічного дослідження проблеми сталого використання і відтворення лісу. Здійснено еколого-географічний аналіз еволюції лісокористування в Україні, в т.ч. використання і відтворення лісу в сучасних умовах, розкрито науково-прикладні проблеми лісокористування.

Розроблено типізацію і здійснено класифікацію ноосферних функцій лісів. На цій основі розроблено класифікацію лісів України за напрямами та режимом господарського використання. Обгрунтовано напрями впровадження Гі в практику та здійснення лісомеліоративних заходів з метою створення передумов для переходу України на модель сталого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-прикладні положення і висновки дисертаційного дослідження використані в Держкомлісгоспі України при

з

обґрунтуванні тематики змісту та структури пошукових досліджень розвитку іісового господарства і його перспективи (довідка від 05.08.99 р. № 03-15/1702). Напрями удосконалення лісового кадастру з еколого-географічних позицій іастосовані в Укрліспроекті (довідка від 02.08.99 р. № 448).

Теоретико-методологічні положення дисертаційного дослідження можуть бути 5икористані при розробці теоретичних засад переходу України на модель сталого зозвитку, в навчальному процесі при підготовці студентів географічних, лісівничих жеціальностей та інших фахівців, чия майбутня діяльність пов’язана з проблемами іісу.

Особистий внесок здобувана. На основі еколого-географічного і революційного підходів виявлена роль освоєних лісів у соціосфері; поглиблено георетико-методологічні та методичні основи еколого-географічного дослідження іроблем сталого використання і відтворення лісу; здійснено еколого-географічний іналіз господарського використання і відтворення лісу в Україні; обгрунтовані гипізація і класифікація ноосферних функцій лісів України; здійснено класифікацію іісів України за напрямами та режимом господарського використання, розроблені іапрями її впровадження в практику.

. Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження іоповідалися на 7 міжнародних і 4 республіканських конференціях, зокрема на: Зсесоюзній конференції “Ноосферогенез: постановка і вирішення проблеми”. Кишинів, 9-11 листопада 1990 р.; Семінарі ЮНЕСКО “Зміни в землекористуванні в Європі і їх екологічні наслідки” з програми МАБ “Динаміка ландшафтів у :ільськогосподарських регіонах Європи”. Київ, 3-7 червня 1991 р.; Міждержавній іауково-практичній конференції “Проблеми землекористування в умовах реформування економіки”. Київ, 27-31 листопада 1993 р.; Науковій конференції “Фундаментальні географічні дослідження (стан, проблеми, напрямки). Київ, 27-29 вересня 1994 р.; Міждержавній науковій конференції “Сучасні проблеми охорони земель”. <иїв, 10-12 вересня 1997 р.; Першій відкритій українській національній нараді ‘Основні причини обезлісення і деградації лісів”. Алушта, 21-22 жовтня 1999 р.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 20 друкованих зоботах (в т.ч. 8 особистих) загальним обсягом 5,5 д. а. З них 7 статей (4 особистих), і т.ч. 5 робіт опубліковано у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 203 стор. З них 113 стор. машинописного тексту, 10 графічних рисунків, 11 таблиць, список використаних іжерел, додатки. Список використаних джерел включає 163 найменування.

Робота складається із вступу, трьох розділів та загальних висновків. У першому юзділі викладені теоретико-методичні положення еколого-географічного дослід-кення використання і відтворення лісу; в другому - дається еколого-географічний іналіз еволюції лісокористування в Україні, використання і відтворення лісу в :учасних умовах, розкриваються науково-прикладні проблеми лісокористування. "ретій розділ присвячений розробці конструктивно-географічних основ сталого іикористання і відтворення лісу: його ноосферним функціям, класифікації лісів. Тут ке викладені напрями її впровадження в практику та здійснення лісомеліоративних аходів з метою створення передумов для переходу України на модель сталого озвитку.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. З еколого-геогтафічних позицій ліс розглядається як компонент природи. іншого боку як об’єкт господарської діяльності людини. Завдяки функціональна зв’язкам між компонентами лісу утворюються екосистеми різного типу: фітоценоз біоценози та біогеоценози. Територіальні поєднання лісових біогеоценозів утвори ють лісові біогеоценотичні комплекси. Вони є компонентами біогеоценотичної покриву (біосфери). Із вищезгаданих екосистем у біогеоценозах найбільш виразі виявляються функціональні зв’язки між біо- та геокомпонентами, що дає змогу ро кривати місце та роль лісу в різних природних територіальних комплексах: біосфер ЛС та географічній оболонці (ГО) в цілому.

У межах біосфери (екосистеми планети найвищого рангу) ліс здійснює енерп тичні, продукційні, біогеохімічні, відтворюючі середовище, організаційні та охорої ні функції. Вони найбільш характерні для біогеоценотичного покриву. Завдяки ци функціям лісу відбувається регулювання інтенсивності та напрямів важливих пре цєсів у ЛС - приземних потоків повітря, поверхневого і грунтового стоку води тощ< Таким чином, ліс впливає не лише на займану територію, але й на розвиток сумі» них з ним ландшафтних комплексів, формування різних типів ландшафтних тер і торіальних структур (біоцентрично-сітьової, позиційно-динамічної, парадинамічно басейнової та генетико-морфологічної).

З розвитком цівілізації ліс став поряд з природними виконувати суспшы функції, впливати на соціосферу та її підкомплекси. В межах ноосфери він є один і найменш антропогенно змінених елементів. В той же час ліс є найскладнішим щод компонентної структури, одним із основних осередків збереження біологічного різ номаніття. Лісові фітоценози, маючи потужну кореневу систему та складну над земну будову, здійснюють позитивний вплив на формування мікроклімату, гідро логічного режиму і в результаті підвищують продуктивність суміжних антропогенні змінених ландшафтних комплексів; захищають їх від несприятливих природних т; техногенних факторів. Таким чином, ліс сприяє збільшенню природно-ресурсноп потенціалу ноосфери та стабілізації її функціонування.

Здійснюючи позитивний вплив на населення та господарство, ліс є одним і: важливих чинників забезпечення життєдіяльності суспільства. Так, він створюі сприятливе природне середовище для проживання населення, його відпочинку відновлення фізичних сил та психо-емоційного стану. Маючи великий загально оздоровчий та культурно-естетичний потенціал, ліс сприяє організації мереж лікувально-оздоровчих, культурних, історико-архитектурних та інших закладів. Нг основі лісосировинної бази розвивається багато галузей промисловості. Велике значення для розвитку сільського і водного господарства має меліоративна ролі лісу. Він є одним із важливих чинників стабілізації радіоекологічної ситуації, ще склалася, наприклад, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Слід зазначити, що вплив лісу на компоненти соціосфери значною мірою залежить від його екологічного стану, зумовленого природними та антропогенними чинниками.

2. Стале використання і відтворення лісу - важливий чинник забезпечення еко-еволюційного розвитку ноосфери. Згідно з принципом сталого лісокористування, використання і відтворення лісу слід спрямувати на забезпечення:

- екоеволюційного розвитку лісу;

- розвитку сталого лісокористування. ,

Враховуючи стійку тенденцію зростання прямого та опосередкованого впливу

людини на ліс, збільшення обсягів його пошкодження та загибелі, постає питання про управління розвитком лісу. Воно має враховувати природні та антропогенні незворотні зміни в лісах, передбачати наслідки їх синергичного територіального поєднання та трансформації в часі.

Таке управління має здійснюватися, насамперед, на основі використання природних процесів як найбільш ефективних із еколого-економічних позицій. Зокрема, виникає необхідність шляхом лісорозведення створити єдину систему з лісів - екологічний каркас, покликаний забезпечити оптимальні умови існування лісової біоти, створити можливості для її розселення та міграції, зберегти біорізноманіття на генетичному, видовому, екосистемному та ландшафтному рівнях. Створення екологічного каркасу потребує взаємоув’язки лісокористування з іншими процесами природокористування в напрямі раціоналізації територіальної організації суспільства.

Екологічний каркас, враховуючи здатність лісу позитивно впливати на суміжні антропогенно змінені ландшафтні комплекси, має сприяти екоеволюційному розвитку ноосфери та створенню сприятливих екологічних умов життєдіяльності населення.

В процесі розвитку суспільства поряд з екологічною (несировинною) зростає сировинна роль лісу. Тривалий період вирощування лісостанів (40-100 і більше років), збільшення потреб у лісових ресурсах, з одного боку, та зменшення можливостей виділення площ під лісорозведення, з іншого, вимагає впровадження досконаліших технологій з метою забезпечення у часі розширеного відтворення зростаючих за обсягом та різноманітністю лісових ресурсів. Ці технології мають сприяти гкоеволюційному розвитку лісу.

Вирішення даних проблем можливе за умови, коли в основу лісокористування зудуть покладені еколого-географічні засади.

3. Низовим об’єктом еколого-географічного дослідження проблем сталого використання і відтворення лісу є антропогенно змінений лісовий біогеоценоз як триродна підсистема локальної лісогосподарської територіальної системи ГЛГТС). Гакою ЛГТС має бути ділянка лісу, межі якої повинні співпадати з межами лісового зіогеоценозу, що є її складовою. При значній площі лісового біогеоценозу згідно з псівничими та екологічними нормами в його межах може бути створено декілька ТГТС. Дані вимоги є необхідною умовою для організації екосистемного ведення іісового господарства, спрямованого на забезпечення екоеволюційного розвитку іісу та розвитку сталого лісокористування.

Як окремі лісові біогеоценози, так і ліси країни в цілому у складі ЛГТС, ідійсшоючи різноманітні природні і суспільні функції, беруть участь у накопиченні, іеретворенні та збереженні трьох форм матерії: речовини, енергії та впорядкованос-"і. При цьому вони мають функціональні зв’язки з територіальними комплексами ізних типів:

- природними: ЛС, біосферою та ГО в цілому;

- суспільними: соціосферою (суспільно-територіальними комплексами різн

рангів), в тл.:

• природно-антропогенними: ноосферою;

• природно-соціальними: лісовиробничим комплексом (ЛВК) та його підко плексами.

Лісові біогеоценози у складі ЛГТС (як і незаймані лісові біогеоценози) такс здійснюють природні функції, що притаманні лісу як складовій біосфери і ЛС (ГО цілому). Це обумовлено тим фактом, що ноосфера як етап розвитку біосфери (Л ГО) включає всі природні процеси і об’єкти.

В результаті природокористування, в т.ч. лісокористування, порушують природні процеси в лісових біогеоценозах. Вони зазнають зворотних та незворотні змін. При зворотних змінах лісові біогеоценози з часом відновлюються завдяї внутрішній мобілізації їх природних функцій. Незворотні зміни спричиняють тран формацію лісових біогеоценозів.

Еколого-географічне дослідження проблем використання і відтворення лісу д; змогу виявити закономірності взаємозв’язку та взаємовпливу його природних т суспільних функцій.

4. Ноосферні функції лісу - це природні та суспільні функції даного комік некта у складі соціосфери. З другого боку, розглядаючи результати дії цих функці лісу ми трактуємо їх як лісові ресурси ноосфери. Вони можуть бути сировинними несировинними.

Сировинні Функції лісу - це біологічні властивості лісу як екосистеми, щ виявляються у продукуванні та накопиченні певної біомаси (сировинних лісови ресурсів). Ці ресурси використовуються безпосередньо населенням, а також я сировина у сфері виробництва. Вони можуть бути відірвані від лісових масивії нагромаджуватися в значних кількостях та використовуватись за призначенням.

Несировинні Функції лісу - це його властивості (біологічні, фізичні та ін.) я екосистеми. Вони пов’язані з природними, соціальними та соціоприроднимі явищами, створюють сприятливі умови для функціонування лісових, суміжних ними антропогенних ландшафтних комплексів інших типів, окремих типі] господарств та населення. Несировинні лісові ресурси є невід'ємною частиною лісу Тому для безперервного відтворення функцій лісу і сталого використання ЛІСОВИ) ресурсів цього типу виникає необхідність у безперервному збереженні лісу.

Ліс як природна підсистема ЛГТС одночасно здійснює комплекс функції сировинного і несировинного типів (відтворює комплекс лісових ресурсів сировинного і несировинного типів). Це є основою для формування підкомплексІЕ ЛВК: лісопромислового комплексу (ЛПК), лісопродовольчого комплексу (ЛПрК), лісоекологічного комплексу (ЛЕК) та лісогосподарського комплексу (ЛГК).

Розвиток ЛПК і ЛПрК базується, відповідно, на використанні сировинних технічних і продовольчих лісових ресурсів, ЛЕК - несировинних лісових ресурсів, що спрямовані на забезпечення екоеволюційного розвитку ноосфери та створення екологічно сприятливих умов життєдіяльності населення. Відтворення лісу як інтегрального ресурсу та контроль за його використанням має здійснюватися в процесі функціонування ЛГК.

Будь-яка поосферна функція лісу (природна чи суспільна) є поняттям ітологічним, що відображає об’єктивно існуючі процеси, які відбуваються у лісі як мпоненті ноосфери та, одночасно, природній складовій ЛВК у рамках суспільно-риторіального комплексу (СТК). Натомість ноосферна роль лісу - поняття осіологічне. Воно застосовується при аналізі ролі (позитивної, нейтральної чи гативної) функцій лісу щодо забезпечення екоеволюційного розвитку ноосфери та ворення і функціонування природно-антропогенних, природно-соціальних і інших пів територіальних комплексів в межах СТК, створенні сприятливих умов жит-ціяльності населення.

5. Вихідним положенням при розробці методичних основ еколого-геогоаФіч-го дослідження проблем сталого використання і відтворення лісу с розуміння його антропогенно зміненої екосистеми, важливої складової ноосфери і СТК.

Беручи до уваги одночасні функціональні взаємозв’язки лісу з ноосферою, селенням та господарством, дослідження доцільно здійснювати на рівні СТК, що аховують тенденції їх розвитку. Ними є природно-господарські регіони (ПГР), що ворилися в результаті взаємодії ландшафтних комплексів і СТК локального рангу.

Дослідження передбачає вивчення територіальних аспектів використання і ггоорення лісу шляхом аналізу динаміки лісистості. Для цього необхідно визнати основні чинники, що впливають на динаміку лісистості, проаналізувати оцеси лісокористування та інших видів землекористування. Важливе значення тут є застосування історичного підходу. Так, використовуючи його, нами на території граїни виділено 4 основні етапи розвитку лісокористування:

I етап (до середини XIX ст.) - стихійне лісокористування;

II етап (середина XIX ст. - 1888і р.) - однопланове монофункціональне;

III етап (1888 - 19432 рр.) - різнопланове монофункціональне;

IV етап (1943 р. - дотепер) - комплексне лісокористування.

Дана періодизація показує ступінь інтенсивності лісокористування та напрями го екологізації. Зростаюча інтенсивність лісокористування, його багатопрофіль-:ть, комплексність характеру, збільшення антропогенного навантаження, загост-шя екологічних наслідків діяльності людини зумовлюють необхідність розробки штики сталого використання і відтворення лісу.

Еколого-географічне дослідження лісу має охоплювати лісоексплуатацію, коливання лісами, відтворення і охорону лісів, перетворення шляхом лісомеліорації

' Рік введення в Російській Імперії "Положення про збереження лісів", яким регламен-алося виділення захисних, водоохоронних і інших лісів з відповідними режимами ведення в : лісового господарства.

2 Рік здійснення в Радянському Союзі розподілу лісового фонду на три групи лісів за одногосподарським значенням (ліси в межах України були відповідно віднесені до 1-ї та 2-ї п) До 1-ї групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції; в них зронено проведення рубок головного користування. До 2-ї групи відносяться ліси, які поряд з логічним, мають експлуатаційне значення. Для збереження захисних функцій та безперервності «користання встановлено режим лісоексплуатації в межах щорічного приросту деревини. За чою класифікацією в межах груп (в основному 1-ї), у зв’язку з спеціалізацією користування, ліси розділені на категорії використання. У випадку незначної виділеної плоші, ежах категорій використання (1-го порядку) виділяються категорії 2-го порядку - особливо існі ділянки лісу з відповідним режимом ведення лісового господарства та лісокористування.

порушених і змінених ландшафтних комплексів інших типів на їхні культурні фо] ми. Функціональний аспект дослідження проблем сталого використання і відтвс рення лісу передбачає вивчення складу та співвідношення основних процесів взаі мовпливу лісу і господарської діяльності людини.

1). Аналіз антропогенних процесів жгіттєдіяльності суспільства, щ змінюють ліси, лісові і суміжні з ними ландшафтні комплекси інших типів включг встановлення рівня розвитку окремих видів лісокористування, їх вплив па зміну ч: стки лісів у загальній структурі землекористування. При цьому визначаються прі< ритетні напрями ведення лісового господарства, вплив окремих видів лісокорисг вання на зміну породної і вікової структури лісового фонду, стан лісів тощ Вивчаються чинники, що антропогенно впливають на суміжні ландшафтні комгои кси. 2). При вивченні деструктивних процесів у лісах, лісових і суміжних з ним ландшафтних комплексах інших типів, що виникають внаслідок антропогенног впливу суспільства, особлива увага має бути звернена на визначення чинників ї впливу. Також визначається рівень та ступінь деградації суміжних з лісами лан; шафтних комплексів інших типів. 3). Важливим є дослідження процесів впливу а: тропогенно змінених: лісів, лісових і суміжних з ними ландшафтних комплексі інших типів на життєдіяльність суспільства, визначення факторів їх вплив; 4). Суттєва роль у дослідженні має бути відведена вивченню деструктивних пре цесіву суспільстві, що виникають внаслідок знелісення, надмірного антропогенног забруднення і деградації лісів, лісових і суміжних з ними ландшафтних комплексі інших типів та впливають на зміну умов проживання населення, забезпечення йог лісовими і іншими ресурсами. 5). Завершальним етапом еколого-географічного де слідження лісу повинна бути розробка конструктивних заходів, спрямованих я раціоналізацію використання і відтворення лісу, лісових і суміжних ландшафтна комплексів інших типів. В їх основу мають бути покладені типізація і класифікаці ноосферних функцій лісу.

Найважливіші індикатори сталого використання і відтворення лісу: відсото ділянок лісу до загальної площі лісу, границі яких узгоджено з границями лісови; біогеоценозів; частка площі лісів, де впроваджено технології екосистемного веден ня лісового господарства; відсоток території країни, де створений екологічний кар кас; рівень індексу локального ризику штучного лісорозведення1 тощо.

6. Еколого-географічний аналіз використання і відтворення лісу на сучасном; етапі розвитку лісокористування (з 1946 року- дотепер) показав, що в практиці лісо експлуатації допускалися порушення основних принципів лісівництва. Одночасні проводилися інтенсивні заходи щодо лісорозведення. Тому сучасний стан лісів т: лісокористування є неоднозначний. Внаслідок виконаних значних обсягів лісокуль турних робіт (особливо в 50-60-х рр.) на 38 % зросла загальна площа всіх лісів, н; 4,2 % збільшилася лісистість території країни. Загальний запас деревостанів збіль шився за 1961-1996 рр. на 236,8 % і становить 1736 млн. м3 (за 1946-1960 рр

' Індекс локального ризику штучного лісорозведення визначається як частка пошкоджень деревостанів до вкритої лісом площі окремих регіонів відносно аналогічного значення по Україні.

дані відсутні). Основу планового відтворення і забезпечення народного господарства та потреб населення місцевими сировинними лісовими ресурсами склали ліси державного значення, що на сьогодні перебувають у веденні Держкомлісгоспу України. На 1 січня 1996 р. їх площа становила 7,1 млн. та або 66 % від загальної площі лісів країни. В них загальний запас деревини досягнув 1284 млн. м3. Одночасно, в результаті здійснення в 1946-1970 рр. надмірних рубок головного користування, у лісах державного значення спостерігався постійний дефіцит стиглих дере-востанів. їх частка знизилась з 12 до 7 % (оптимальна - 19 %). Внаслідок змін, що відбулися у структурі лісового фонду, суттєво змінився характер лісоексплуатації. При незначних змінах обсягів заготівель деревини за період 1960-1985 рр. (1961р. -14,3 млн. м3, 1985 р. - 14,6 млн. м3), рубки головного користування за цей час зменшилися з 10,0 до 5,9 млн. м3 або на 41 %. Рубки догляду збільшилися з 3,6 млн. м3 до 8,7 млн. м 3 ( на 141 %), що призвело до виснаження лісів, які експлуатуються. Про це свідчить неприпустиме з лісівничої точки зору переважання запасів деревини у пристигаючих лісостанах над стиглими у Західному Поліссі, Київському Придніпров’ї, Поділлі та Лівобережному Придніпров'ї, де ліси формуються основними лісоутворюючими породами. Натомість у лісах, що виключені з експлуатації, відбувається нераціональне накопичення запасів стиглого лісу. На 1 січня 1996 р. воно склало 35,4 млн. м3 або 73 % від запасу всіх перестиглих лісостанів. Дана тенденція характерна для всіх ПГР. Слід зазначити, що за 1961-1996 рр. у 1,5 рази збільшилася площа лісів 1-ї групи як важливий екологічний фактор, в т.ч. за рахунок перерозподілу лісів 2-ї групи. Це призвело до зменшення площі лісосировинної бази.

На сьогодні Україна залишається малолісною і лісодефіцитною країною. За іашши останнього обліку лісового фонду (на 1 січня 1996 р.) загальна площа лісів т її території становить 10,78 млн. га (лісистість - 15,6 %), які нерівномірно розміщені в окремих ПГР: від 4,2 % у Промисловому Придніпров’ї до 39,4 % в Українських Карпатах (рис. 1).

З 80-х років основним напрямом використання лісів України став еколого-іуспільний, що охоплює 64,5 % лісів від їх загальної площі (6,96 млн. га). За таким іапрямом використовуються ліси 1-ї групи, що переважно виконують санітарно-ігієнічні та оздоровчі (18,7 %), захисні (30,4 ) і водоохоронні функції (3,6), а також [іси спеціального цільового призначення (3,1). Сюди відносяться і особливо захисні [ілянки лісів 2-ї групи (8,7 %). Решта лісів - це лісостани 2-ї групи, які належать до ксплуатаційних. їх розподіл має регіональну специфіку. В індустріальних і іалолісисгих ПГР - Донбасі, Промисловому Придніпров’ї, Причорномор’ї та Криму сі ліси виконують переважно еколого-суспільні функції.

В кінці 80-х рр. - в період планового господарства - споживання лісоматеріалів Україні досягло 36-38 млн. м3 на рік (в перерахунку на круглий ліс), з яких місцеві есурси складали лише біля 40 % від потреби. Близько 60 % деревини та виробів з еї завозилося з інших країн (в основному з Росії, планові поставки з якої в 1991 оці припинились). .

У зв’язку з економічною кризою в Україні в 90-х рр. спостерігалося істотне іиження обсягів заготівлі деревини (з 15,3 млн. м3 у 1990 р. до 11,3 млн. м3 у

Україна (загальна площа лісового фонду • 10.78 млн. га)

експлуатаційні (промисловії неексплуатач&ш (особливо захисиі земельні ділянки лісового фонду)

30.1 -500

?97 р.). Нині в результаті спаду виробництва реальні потреби в деревині прак-гчно задовольняються за рахунок місцевих ресурсів.

7. В останні десятиліття значно збільшився опосередкований вплив суспільства д ліси. Площа загиблих лісостанів в Україні зросла і становила у 1996 р. понад З тис. га. Індекс локального ризику штучного лісорозведення досяг найбільшого іачення у Причорномор’ї (3,0), Українських Карпатах (1,5) та Криму (1,5).

1997 р. спостереженнями за станом лісів було охоплено близько 260 тис. км2 або 3,1 % території країни. Вони показали, що дефоліацією 2-4 класів пошкоджено 1 % площі лісів. Основними причинами їх пошкодження та всихання є послаблення жеостазу лісостанів внаслідок техногенного забруднення, допущення помилок у ісовирощуванні і лісоексплуатації та надмірна посушливість клімату наприкінці 3-х і на початку 90-х рр.

8. Основними Факторами, що стримували нарощування темпів лісорозведення в країні (в 60-90-х рр.). стали екстенсивний та технократичний підходи до розвитку ільського господарства. В результаті прискорилась деградація агроландшафтних змплексів. Зокрема, збільшення площі ріллі за рахунок розорювання малопродук-ївшіх і схилових земель, впровадження паропросапної системи землеробства ризвели до активізації ерозійних процесів - площа змитих орних земель зросла на 5 % і досягла 10,6 млн. га. При цьому в Українських Карпатах площа еродованих )унтів збільшилася на 100 %, Західному Поліссі - на 65, Київському Придніпров’ї, онбасі, Промисловому Придніпров’ї та на Поділлі - на 20-35 %. За рахунок ерозії і пезбалансованого внесення добрив вміст гумусу в грунтах орних земель знизився 3,5 (1961 р.) до 3,2 % (1981 р.) або на 9 %, За останнє сторіччя вмісту гумусу .іеншився на 25-30 %. Ця тенденція характерна для всіх ПГР.

Протягом даного періоду було фактично проігноровано стратегічне значення ~ролісомеліорації як одного із ефективних еколого-економічних заходів підви-[ення врожайності сільськогосподарських культур та стабілізації функціонування 'ролаїгдшафтних комплексів. Так, за 1960-1996 рр. площа полезахисних смуг деншилася з 491 до 440 тис. га, Особливо різкий спад відбувся в Українських арпатах - на 95,1 %, на Поділлі - на 51,4 , у Київському Придніпров’ї - на 31,8 та івобережному Придніпров’ї - на 30,8 %. Зараз полезахисна лісистість складає в країнських Карпатах і Західному Поліссі - 0,1 %, Київському Придніпров’ї, івобережному Придніпров’ї і на Поділлі - 0,7-1,3 , Причорномор’ї, Промисловому ридніпров’ї, Донбасі і Криму - 2,0-2,6 % (норма 3,5-5,0 %). Середньорічні втрати родукції рослинництва від ерозії перевищують 8-9 млн. т. зерна.

Проведення протиерозійних робіт на сільськогосподарських угіддях повинно цночасно бути спрямоване на захист водойм і малих річок. Проте при створенні эдоохоронних лісових насаджень головна увага була звернена на запобігання руй-У'ваишо берегів, створено захисних лісосмуг (шириною 20-100 м) площею понад ?5 тис. га, але питання захисту водних об’єктів не вирішено. Водоохоронні ліси поїнні бути розосереджено створені на всій площі водозбору. Негативний вплив на ззвиток лісівництва спричинив розвиток водного господарства. Так, було затопле-э 210 тис. га земель лісового фонду, підтоплено значні лісові площі.

9. В лісах України має бути створена єдина мережа природно-заповідного онду. а її поки що немає.

Значний вплив на розвиток лісового господарства спричинила аварія на Чорні бильській АЕС. У зоні радіоактивного забруднення опинилося понад 3,5 млн. га т. сів. Втрати лісового господарства від наслідків аварії складають 1,8 - 2,0 млрд. кр в цінах 1984 р. Найбільших збитків зазнало лісове господарство у Київська Придніпров’ї та Західному Поліссі.

На сьогодні має місце недостатнє освоєння рекреаційного потенціалу ліс Україні, особливо Українських Карпат (тут тільки 13 % лісів мають рекреаційі призначення при середньому в Україні - 19 %). Актуальною проблемою для вс ПГР є створення навколо міст та населених пунктів лісопаркових зон.

В Україні мало уваги приділяється використанню лісу як важливого чиннщ стабілізації балансу вуглешо. Це є особливо важливим у зв’язку з надмірни техногенним забрудненням ноосфери та пов’язаним з ним потеплінням клімату, її може мати непередбачені наслідки в недалекому майбутньому. Нині лісові наса; ження України спроможні утилізувати близько 42 % викидів СО2 (180 млн. т). Д] 2015 р. очікується збільшення площі лісового фонду лише на 7 %, а за умов освоєння земель, що не використовуються в сільському господарстві - на 12 %.

10. Еколого-геограФічний аналіз використання і відтворення лісу свідчить пр необхідність вдосконалення системи лісокористування, в т. ч. діючої класжЬікац лісів. В її основу мають бути покладені екологічно безпечні режими лісокорис тування. Заходи щодо лісоексплуатації, користування лісами, відновлення та охорс ни лісів повинні відповідати принципу сталого лісокористування. Недостатн врахування цих вимог призводить до зменшення природного потенціалу лісостанії зниження їх стійкості в екстремальних умовах. При цьому порушуєтьс екоеволюційний розвиток лісу, нераціонально використовуються лісові ресурси Комплексне врахування особливостей використання і відтворення ноосферни: функцій лісу має бути основою його раціонального використання і відтворення.

11. Завдяки розробленій типізації та здійсненій класифікації сисгематизоват ноосферні функції лісу (рис. 2). В основу типізації покладено:

- сфери використання (природна, суспільна);

- напрями використання (сировинна, несировинна). "

Завдяки використання біомаси лісу як сировини формуються певні типи вироб ництв ЛПК і ЛПрК. Несировинні функції лісу виявляються у формуванні компо центів ЛЕК.

Природні функції лісу через біосферу і ЛС забезпечують сталий розвиток ГО.

Стабілізація процесів у біосфері відбувається завдяки таким функціям лісу я! енергетична, органікопродуційна, біогеохімічна, відтворювальна, організаційна т охоронна, що відповідають найважливішим функціям біогеоценотичного покриву Важлива роль функцій лісу - їх вплив на розвиток лісових та суміжних ландшафт них комплексів інших типів. Вони можуть бути згруповані у 2 класи: функції, щі стабілізують лісові ландшафтні комплекси і функції, що впливають на суміжн ландшафтні комплекси.

Суспільні функції лісу, що виділені у суспільний тип функцій, спрямовані Ні стабілізацію соціосфери. Роль цих функцій проявляється в безпосередньому вплив на населення і його господарську діяльність. Функції лісу, що здійснюють безпо середній вплив на населення, об’єднуються в еколого-соціальний, культурно-есте-

Предмет Ранги "\^цінки типізації

Тип за сферою використання

Підклас

Ноосферні функції лісу

Природні Суспільні

(стабілізуючі (стабілізуючі

географічну оболонку) соціосферу)

Стабілізуючі ландшафтну сферу

• о ге «

-а и га- 5 Т т К к я я я к

сі о с о >=; о <х о ю о о.

о и •х и о о

(кііькість) 4 2 4 3 1 9 . 11 11 3 1 5 3 1 1

Група (кількість) 6 7 6 5 5 14 32 18 12 1 12 5 1 2

Вид (кількість) 23 14 18 35 16 34 103 68 51 2 28 17 3 4

Тип за напрямом використання

Несировшші Сиро- Несировинні

винні

Р и с. 2. У загальнена типізація ноосферних функцій лісу

тичний та науковий класи. Вплив на господарську діяльність населення включа< господарсько-екологічний, оборонний та сировинний класи.

Слід зазначити, що стабілізуючий вплив лісу на ноосферу здійснюється завдяю як природним, так і суспільним функціям (функції підтипів стабілізуючого біосфер; і стабілізуючого ЛС та господарсько-екологічного класу господарського підтипу) Цей вплив відбувається в результаті окультурення лісових та суміжних ландшафтних комплексів інших типів шляхом лісовідновлення чи лісорозведення. Такил чином забезпечується екоеволюційний розвиток ноосфери.

Розроблена нами класифікація функцій лісів України включає 2 типи, 4 підтипи, 14 класів, 38 підкласів, 72 групи та 211 видів. Вона залишається гнучкою відкри тою системою, функції лісу і виділені таксономічні ранги можуть змінюватись за лежно від природних і соціально-економічних умов, зміни політики ведення лісового господарства та з інших причин. У процесі класифікації було розкрито суть кожної із ноосферних функції лісу.

15. Розроблена класифікаггія лісів України за напрямами та режимом господарського використання відповідає принципу сталого лісокористування. Вона здійснена на базі ноосферних функцій лісів країни. В ній за напрямами використання ліси поділяються на три типи: ліси, що сприяють стабілізації природи, соціального та виробничого призначення (рис. 3).

В межах типів лісів виділяються відповідно до мети категорії використання. їх чисельність в майбутньому може зростати. Зокрема, нині до лісів, що сприяють стабілізації природи, доцільно ввести додаткову категорію - “Ліси рекультиваційні”. Де її складу мають увійти ліси, що будуть створені на деградованих сільсько-господарських угіддях з метою відновлення природного потенціалу агролаидшафтни> комплексів.

З метою забезпечення сталого використання і відтворення лісових ресурсів всіх типів ми виділили такі типи лісів за режимом господарського використання: заповідні, еколого-соціальні та еколого-виробничі.

Враховуючи зростання прямого та опосередкованого впливу суспільства на ліс, необхідно зберегти його ареал та біорізноманіття. Для цього доцільно до діючої мережі лісів із заповідним режимом господарського використання перевести лісові екосистеми, що функціонують в екстремальних природних умовах. Це ділянки лісу вздовж межі ареалу його поширення (ліси приполонинні). До природостабілізуючо-го типу треба також залучити унікальні за породним складом, продуктивністю та генетичними властивостями ліси, лісостани з наявністю реліктових та ендемічних дерев (особливо цінні лісові масиви). Сюди необхідно приєднати і ділянки лісу, що захищають найбільш вразливі до антропогенних навантажень ландшафтні комплекси (ліси протиерозійні). Заповідний режим використання потрібно також встановити у лісах, що охороняють джерела водопостачання. Це обумовлено загостренням проблеми забезпечення населення країни якісною питною водою.

До мережі лісів із заповідним режимом використання мають входити лісостани, в яких заборонені всі види діяльності, а також ті лісостани, які з годом стануть регіональними осередками екологічно безпечних технологій лісокористування. Ліси із заповідним режимом використання мають забезпечити відтворення природних

Предмет

оцінки

Ранги

типізації

Тип лісів за напрямами господарського використання

Категорії господарського використанім

Тип лісів за режимом господарського використання

Природостабілізуючого Соціального Виробничого

призначення призначення призначення

1,2,3 б. 7. ,4, 5, 8.9

Заповідні

10, 11, 12, 13, 14. 15.16. 17. 18

19, 20, 21

22

Еколого-

соціальні

Заповідні

23,24

Еколого-

виробничі

Рис. 3. Класифікація лісів України за напрямами та режимом господарського використання.

А. Ліси прнродостабілізуючого призначення: / - заповідний тип режиму господарського використання: 1 - заповідники;

2 -національні природні парки; З - регіональні ландшафтні парки; 4 - пам'ятники природи, заповідні лісові урочища; 5 - ліси, що мають наукове або історичне значення, включаючи генетичні резервати; 6 - субальпійські деревні та чагарникові угрупування; 7 -ліси протиерозійні; 8 - ліси приполонинні; 9 - особливо цінні лісові масиви; 11 - еколого-соціальпий тип режиму господарського використання: 10 - смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'бісгів; 11 - смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб; 12 - захисні лісові насадження на схилах відводу каналів; 13 - захисні смуги лісів вздовж залізниць та автомобільних доріг державного значення; 14 - державні захисні лісові смуги; 15 - байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища; 16 - полезахисні лісові смуги; 17 - захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць та автомобільних доріг; 18 - ліси рекультиваційні.

Б. Ліси соціального призначення: II - еколого-соціальпий тип режиму господарського використання: 19 - ліси населених пунктів; 20 - ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств; 21 - ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій; І - заповідний тип режпіму господарського використання: 22 - ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання.

В. Ліси виробничого призначення: НІ - еколого-єиробничий тип режиму господарського використання: 23 - лісові культури, що виконують виробничі функції; 24 - лісоплодові, технічні та інші види плантацій.

функцій лісу, збереження його біологічного різноманіття на генетичному, ВИДОВО! та екосистемному рівнях. ’

В лісах еколого-соціального типу господарського використання всі типи (пі типи) яоосферних функцій (лісових ресурсів) є основними. Сталість лісокорисі вання повинна забезпечуватися за рахунок впровадження екологічно безпечних те нологій використання і відтворення лісу. Останні мають бути спрямовані на те, щ лісостани відповідно до умов місцезростання та антропогенних чинників складали із різноманітних деревних порід різної ярус-ності та віку, мали по можливості пр родне походження.

Ліси із заповідним і еколого-содіальним режимами господарського викори тання мають сформувати єдину систему - “екологічний каркас”(еколого-суспіль ліси). Мінімальні за площею та найбільш раціонально розміщені такі ліси мають з безпечувати екоеволюційний розвиток самих лісів, сприяти екоеволюційному рс витку ноосфери, створити сприятливі екологічні умови життєдіяльності населенш

Ліси еколого-виробничого типу за режимом господарського використан: спрямовані, передусім, на забезпечення потреб країни у сировинних лісових ресу сах. Лісостани даного типу можуть бути створені як однакові за віком монокулм ри, технології їх вирощування і експлуатації мають обов’язково враховувати екол гічні вимоги. Обсяги лісорозведення даного типу слід визначати додатково із вр хуванням нагальності потреб виробництва в окремих видах лісових ресурсів, екон мічної доцільності їх відтворення, екологічних аспектів, доцільності збільшення І систості.

16. Класифікація лісів за напрямами та режимом господарського використані спрямована на вдосконалення структури землекористування. При впровадженні її практику на 2,2 % зросте частка лісової складової природно-заповідного фонду, и набагато підсилить ландшафтостабілізуючі функції лісу (табл. 1). Ця тенденція бу, характерна для всіх ПГР і особливо в регіонах із складною еколого-геоірафічно ситуацією - Українські Карпати, Донбас, Промислове Придніпров’я та Причо; номор’я, де частка лісів із заповідним режимом зросте відповідно на 5,9 , 2,7 , 2,3 3,8 %.

Одночасно із збільшенням частки природно-заповідного фонду зростатиму площі експлуатаційних лісів. їх відсоток збільшиться з 9,4 і до 14,4 % . Застосувані екологічно безпечних технологій, спрямованих на стале комплексне використані лісових ресурсів всіх типів, дасть змогу у ПГР з високим і середнім рівнем лісисто ті використати додаткові можливості для забезпечення потреб господарства і нас лення в сировинних лісових ресурсах. Водночас у малолісистих ПГР (Причорні мор’я, Промислове Придніпров’я, Донбас та Крим) також з’явиться можливість ча тково задовольняти потреби у деревині за рахунок місцевих резервів. Цим сами буде вирішене питання раціонального використання перестиглих лісостанів, викли чених нині із експлуатації.

Табл. 1. Зміна структури землекористування на території України в результаті впровадження в практику класифікації

лісів за напрямами та режимом господарського використання (%*)

Природно- господарські регіони (Маринич О.М., 1982) Режим господарського використання

заповідний експлуатаційний

за діючою класифікацією лісів за запропонованою класифікацією лісів +,- за діючою класифікацією лісів за запропонованою класифікацією лісів 4-?-

експлуата- ційні всього еколого- соціальні еколого- вироб- ничі всього

1 група 11 група

Західне Полісся 3,0 3,3 + 0,3 4,2 19,2 23,4 9,1 19,2 28,3 + 4,9

Київське Придніпров'я 1,8 3,2 + 1,4 5,1 11,2 16,3 11,9 11,2 23,1 ' + 6,8

Лівобережне Придніпров'я 0,4 2,1 + 1,7 4,8 1,8 6,6 9,6 1,8 11,4 + 4,8

Українські Карпати 6,1 12,0 + 5,9 6,5 25,5 32,0 15,9 25,5 41,4 + 9,4

Поділля 0,8 2,0 + 1,2 3,6 5,7 9,3 6,2 5,7 11,9 + 2,6

Причорномор'я 0,6 4.4 + 3,8 0,6 - 0,6 3,0 - 3,0 + 2,4

Промислове Придніпров'я 0,1 2.4 + 2,3 0,2 - 0,2 3,1 - 3,1 + 2,9

Донбас 0,1 2,8 + 2,7 1,9 - 1,9 7,5 - 7,5 + 5,6

Крим 1,9 2,6 + 0,7 - - - 11,1 - 11,1 + П,1

Україна 1,3 3,5 + 2,2 3,0 6,4 9,4 8,0 6,4 14,4 + 5,0

* частка від загальної площі регіону

ВИСНОВКИ

1. Забезпечення сталого розвитку цивілізації на Землі неразривно пов’язане з розширеним відтворенням лісів та впровадженням екосистемного лісового господарства, реалізацією на практиці концепції розгляду лісів окремих країн як єдиного світового лісу шляхом виконання міжнародних угод з питань управління лісами та забезпечення їх сталого використання і відтворення.

2. Необхідність створення передумов для переходу України на модель сталого розвитку потребує організації якісно нового етапу використання і відтворення лісу. Головним завданням сталого лісокористування в країні має бути відновлеіь-ня антропогенно зміненого біогеоценогичного покриву шляхом лісорозведення з метою окультурення ЛС для підтримання екоеволюційного розвитку ноосфери та створення сприятливих екологічних умов життєдіяльності населення. Задоволення поточних потреб країни у сировинних ресурсах повинно здійснюватись шляхом розширеного відтворення лісів, підвищення продуктивності лісових екосистем та впровадження прогресивних технологій їх використання.

3. Згідно з еколого-географічним підходом освоєні ліси країни - компонент ноосфери - мають розглядатися не як окрема частина біосфери (ЛС, ГО), що відтворює сприятливі природні умови і лісосировинну базу для життєдіяльності суспільства, а як природна складова ЛВК, зорієнтована на стале відтворення лісових ресурсів загальнодержавного СТК. З іншого боку, на засадах екоеволюційного підходу, ліс доцільно розглядати не тільки як територію для розміщення окремих видів виробництв і сфер життєдіяльності, але й як антропогенно змінений природний об'єкт, що поряд з еволюційними зазнає незворотних деструктивних антропогенних змін, а тому потребує забезпечення з боку суспільства його екоеволюційного розвитку.

4. Результати аналізу використання і відтворення лісу на сучасному етапі лісокористування в Україні (з 1946 року - дотепер) вказують на необхідність раціоналізації системи лісокористування на еколого-географічних засадах.

5. Еколого-географічні основи сталого використання і відтворення лісу мають базуватися на врахуванні всіх функціональних зв’язків лісу, тобто ролі його ноосфер-них функцій (лісових ресурсів) у створенні передумов для переходу України на модель сталого розвитку.

6. Розроблені в дисертації типізація і класифікація розкривають і систематизують ноосферні функції лісів. Опрацьована на їх базі класифікація лісів України за напрямами та режимом господарського використання спрямована на забезпечення екоеволюційного розвитку лісу та сталого лісокористування. Впровадження її в практику сприятиме узгодженню структури лісового фонду, технологій використання та відтворення лісу з принципом сталого лісокористування. При цьому більш раціонально використовуватимуться лісові ресурси, відбудуться позитивні зміни у структурі землекористування.

7. З метою відновлення біогеоценотичного покриву та окультурення ЛС в межах країни до 2010 р. треба залісити 2,88 млн. га сильно- і середньозмитих орних земель, пасовищ і малопродуктивних угідь для відновлення природного потенціалу деградованих агроландшафтних комплексів, посадити 0,63 млн. га лісів для створення завершених агролісомеліоративних систем у сільськогосподарських

підприємствах. Враховуючи екологічні умови і суспільні потреби потрібно подвоїти площу лісів в Україні, насамперед, шляхом створення екологічного каркасу- . . • • *

?. Як поточні завдання перехідного періоду (питання збереження лісів, забезпечення їх екоеволюційного розвитку, оптимізації структури лісового фонду, приватизації, впровадження нових форм господарства, створення нормативно-законодавчої та матеріально-технічної баз, підвищення рівня загальної екологічної культури населення тощо), так і стратегічні (розробку національної програми сталого розвитку ЛВК в Україні та формування відповідної державної лісової політики) доцільно вирішувати на теоретичних засадах сталого використання і відтворення лісу.

ОСНОВШ ПУБЛІКАЦІЇ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Байтапа В.Д., Дубін В.Г. Екологічні проблеми лісу в Україні // Укр. геогр. журнал. - 1995. -№3.-С. 30-34.

2. Байтала В.Д., Дубін В.Г. Ліс - ключовий фактор ренатуралізації антропогенних ландшафтних комплексів // Проблеми сталого розвитку України. - К.:"БМТ", 1998.-С. 281-290.

3. Байтала В.Д., Дубін В.Г. Ліс як фактор ренатуралізації антропогенної ландшафтної сфери (в контексті сталого розвитку) II Укр. геогр. журнал. - 1998. - №2. - С. 13-18.

і. Дубін В.Г. Забезпечення сталого та ефективного лісокористування в Україні // Економіка України. - 1999. - № 5. - С. 89-92.

5. Дубін В.Г. Методика еколого-географічного дослідження використання і відтворення лісу в Україні // Географія і сучасність / Збірник наук, праць Національного пед. університету ім. М.П.Драгоманова. - 1999. - Вип. 2. - С. 29-33.

5. Дубін В.Г. Типізація ноосферних функцій лісу як теоретична складова сталого лісокористування // Укр. геогр. журнал. - 1999.- №1. - С. 52-58.

ї. Дубін В.Г. Еколого-географічний підхід щодо забезпечення використання і відтворення лісу в контексті сталого розвитку України // Екологічні проблеми розвитку ресурсного потенціалу АПК України. - К.: Ін-т економіки України НАН України, 1999. - С. 63-73.

>. Дубин В.Г. Роль повышения гомеостазиса природных систем на начальном этапе становления ноосферы // Труды Всесоюз. конф. молодых ученых и специалистов “Ноосферогенез: постановка и решение проблемы”.- Кишинев: Молд. НИИНТИ, 1990.-С.б.

>. Дубін В.Г. Еколого-географічні основи використання і відтворення лісу в контексті сталого розвитку України 11 Тез. докл. Перв. открытого украин. национального совещания “Основные причины обезлесения и деградации лесов”. - Алушта: Крымский благотв. фонд “Спасение редких растений и животных”, 1999. - С. 1314.

0 Дубін В.Г. Типізація ноосферних функцій лісу як першооснова теоретичного обгрунтування його використання і відтворення в контексті сталого розвитку // Тез. докл. Перв. открытого украин. национального совещания “Основные причины

обезлесения и деградации лесов”. - Алушта: Крымский благотв. фонд “Спасег редких растений и животных”, 1999. - С. 14-15.

11 .Дубін В.Г. Класифікація лісів України за напрямами та режимом використанні Тез. докл. Перв. открытого украин. национального совещания “Основные при’ ны обезлесения и деградации лесов”. - Алушта: Крымский благотв. фс “Спасение редких растений и животных”, 1999. - С. 15.

АНОТАЦІЯ

Дубін В.Г. Еколого-географічні основи сталого використання і відтворення лі в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із сі ціальності 11.00.02 - економічна і соціальна географія, Інститут географії Ш України, Київ, 1999.

В роботі на основі еколого-географічного і екоеволюційного підходів розп нуто ліси країни як компонент ноосфери та природна складова лісовиробничс комплексу в рамках загальнодержавного суспільно-територіального комплексу (( ціосфери). Поглиблено теоретико-методологічні та розроблено методичні осно еколого-географічного дослідження проблем сталого використання і відтворення . су. Здійснено еколого-географічний аналіз еволюції лісокористування в Україні, ю користання і відтворення лісу в сучасних умовах та розкрито науково-приклах проблеми лісокористування. Розроблено типізацію і класифікацію ноосферних фу кцій лісів, класифікацію лісів країни за напрямами та режимом господарського в користання. Обґрунтовано напрями її впровадження у практику в контексті стало розвитку України.

Ключові слова: ліс; еколого-географічний і екоеволюційний підходи; лісогс подарська територіальна система; лісовиробничий комплекс; типізація і класифік ція ноосферних функцій лісу; класифікація лісів за напрямами та режимом госп дарського використання; стале використання і відтворення лісу: екоеволю-ційю розвиток лісу, розвиток сталого лісокористування.

ABSTRACT

Dubin V.G. Ecology-geographical bases of sustainable use and reproduction of tl forest in Ukraine - Manuscript.

The thesis is submitted to get candidate degree in Geography in speciality 11.00.02 Economical and Social Geography, Institute of geography of National Academy of Scienc of Ukraine, Kyiv, 1999.

In the work on the bases of ecology-geographical and ecoevolutional approaches tl forests of the country are considered within the framework of the nation-wide socii territorial complex (sociosphere) as component of noosphere and natural component i forestry industrial complex. The theoretic-methodological and methodical bases of ecolog; geographical investigation of problems of sustainable use and reproduction of the forest a-substantiated. The ecology-geographical analysis of evolution of the forest use in Ukrain use and reproduction of forest in modem conditions carried out. Scientific problen connected to it were shown. Typification and classification of noospherical forest functioi are developed. They became theoretical base for development of the forest classification t

irections and mode of economic use on the bases of principle of sustainable forest use. The ^commendations for introduction in practice this forest classification and realization land-;clamation measures with the purpose of establishment of favorable conditions for transition f Ukraine to model of sustainable development are offered.

Keywords: forest, ecology-geographical and ecoevolutional approaches, forestry-conomic territorial system, forestry industrial complex, typification and classification of .oospherical forest functions, classification of forests by directions and mode of economic se, sustainable vise and reproduction of the forest: ecoevolutional development of forest, ustainable development of forest use.

АННОТАЦИЯ

Дубин В.Г. Эколого-географические основы использования и восстановления teca в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по пециальности 11.00.02 - экономическая и социальная география, Институт георафии НАН Украины, Киев, 1999.

В работе проанализированы подходы и конкретные действия мирового сооб-цества, направленные на сохранение лесов и организацию лесопользования в кон-ексте устойчивого развития. Рассмотрен принцип устойчивого лесопользования и :ритерии устойчивого управления лесами. Установлено, что важной составляющей >ешения этой проблемы есть достижение устойчивого использования и восстанов-;ения леса, направленного на комплексное решение проблемы обеспечения его эко-волюционного развития и устойчивого развития лесопользования (экоэволю-(ионный подход). Рассмотрены основные научные направления в исследовании гроблем использования и воспроизводства леса: лесоведческое, экологическое, !андшафтоведческое, экономическое и экономико-географическое. Обосновано ве-(ущую роль социально-экономической географии в организации междисципли-[арных исследований и интеграции научных знаний (эколого-географический под-:од). .

Рассмотрены освоенные леса страны как природная составная часть, прежде ;сего, лесохозяйственных территориальных систем (ЛХТС), что принимают участие накоплении, превращении и сохранении трех форм материи - вещества, энергии и «формации - и есть одновременно составляющими территориальных комплексов азных типов. Так, леса есть одной из основных составляющих биосферы, ландшафтной сферы (ЛС), географической оболочки (ГО) в целом и направлены на сга-млизацшо функционирования последних. Одновременно, с другой стороны, леса -оставляющая ноосферы и лесопроизводственного комплекса (ЛПК) - важный фак-ор обеспечения стабилизации функционирования общественно-территориальных омплексов (ОТК) разных рангов (социосферы).

Рассмотрены как ноосферные функции леса его функциональные связи в со-таве социосферы. Уточнены понятия терминов: ноосферные функции леса, лесные есурсы ноосферы, ноосферная роль леса. Предложена функциональная структура 1ПК с учетом ноосферных функций леса.

Разработана методика зколого-географического исследования проблем устой-ивого использования и воспроизводства леса. Принимая во внимание функцио-

нальные взаимосвязи леса с ноосферой, населением и хозяйством, исследован проводились на уровне ОТК регионального ранга - природно-хозяйственных реп: нов (ПХР), которые образовались в результате взаимодействия ландшафтных ко плексов и ОТК локального уровня. Анализ территориальных аспектов заключало? изучении динамики лесистости отдельных ПХР. Функциональные аспекты рассмг ривались как состав и соотношение пяти групп взаимосвязанных, процессов, кот рые возникают между обществом и природой (в т.ч. лесом) в процессе лесопольэ вания и иных видов землепользования. Данная методика направлена на выявлен: соответствия использования и воспроизводства леса принципу устойчивого лес пользования и принятия конструктивных мер в процессе управления лесами.

Осуществлен эколого-географический анализ эволюции лесопользования в У раине (выделены 4 этапа). Исследовано использование и восстановление леса в с временных условиях (выявлены основные факторы, особенности и тенденции р£ вития). Сделан вывод о несоответствии использования и воспроизводства ле< принципу устойчивого лесопользования, нецелесообразности распределения лес на группы, необходимости усовершенствования действующей классификации лесо

Разработаны типизация и классификация ноосферных функций леса, которв стали теоретической базой для разработки классификации лесов. За направление хозяйственного использования выделено 3 типа лесов: природостабилизационног социального и производственного назначения, направленные на обезпечение у тойчивого развития основных составляющих ОТК. С целью осуществления усто] чивого управления использованием и воспроизводством ноосферных функций все типов в соответствии с режимом хозяйственного использования выделены СЛ1 дующие типы лесов: заповедные, эколого-социальные и эколого-производственны Заповедный и эколого-социальный типы лесов должны образовать на территори страны единую систему - «экологический каркас», призванный обеспечить экоэвс люционное развитие леса, содействовать экоэволюционному развитию ноосферы образованию благоприятных экологических условий для жизнедеятельности насе ления. Объемы воспроизводства эколого-производственных лесов будут опреде ляться дополнительно за остротой потребности производства в отдельных вида лесных ресурсов, экономической целесообразностью их воспроизводства и экологи ческими аспектами целесообразности увеличения лесистости территорий ОТК.

Разработанная классификация отвечает принципу устойчивого лесопользовани и направлена на рационализацию структуры лесного фонда. Ее внедрение в практи ку приведет к увеличению на 2,2 % и достижению 3,5 % части заповедных лесов общей структуре землепользования страны. Одновременно увеличится на 5,0 % j достигнет 14,4 % часть эксплуатационных лесов. Предложены направления вне дрения разработанной классификации в производство с целью создания предпосы лок для перехода Украины на модель устойчивого развития.

Ключевые слова: лес; эколого-географический и экоэволюционный подходы лесохозяйственная территориальная система; лесопроизводственный комплекс; ти пизация и классификация ноосферных функций леса; классификация лесов за на правлениями и режимом хозяйственного использования; устойчивое использование и воспроизводство леса: экоэволюционное развитие леса, развитие устойчивого лесопользования.