Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Динамика водно-физических свойств осушаемых земель

ВАК РФ 11.00.01, Физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов

Автореферат диссертации по теме "Динамика водно-физических свойств осушаемых земель"

р Г 5 ОД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НЙУК УКРАЇНИ

інстаттгєогрдей

о

На правах рукопису

ВУДЗ МАРКШН ДМИТРОВИЧ

ДИНАМІКА ВОДНО-ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСУШУВАНИХ ЗЕМЕЛЬ

11.00.01 - Фізична географія, геофізика і геохімія, ландшафтів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

КхГв-ШЗ

Дисертаціє» с рукопис.

робота виконана в Українському Інституті інженерів водного господарства.

Офіційні опоненти:

1. Доктор географічних наук, професор

НШОС Володимир Юхимович;

2. Чяен-кореспондент НАН України, доктор геолого-мінералогічних наук,

. ГСИИК Петро Федосійович;

3. Доктор географічних каук, стараий науко. вий співробітник,

ЗАКРЕВСЬКИЙ Дмитро Васильович.

Провідна організація: Львівський Деркавний Інститут проектування

■ водного господарства.

Захист відбудеться ” ^ _ листопада __________ 1995 р.

годині на засіданні спеціалізованої вчаної ради Д 0169.02 Інституту географії НАН України за адресою: 252003, и.Київ, вул.Володимирська, 44. .

З дисертацісп можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН України /м.Київ, вул.Володимирська, 44/.

Автореферат розісланий " " £>к'Г‘я'&А. 1995р.

Вчений секретар . .

спеціалізованої вченої ради* кандидат географічних наук, старлий науковий співробітник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ .

Актуальність роботи. Загальна площа осушуваних земель в світі перевищує 164 илн.га, в тому числі в СІЗА - 42, Китаю -

17, Росії - 10, Канаді - 6, Україні - 3,1 илн.га. Тенденція до збільшення їх площі зберігається і далі. Осушувані землі представляють собою дуже складні і динамічні природно-антропогенні утворення в межах яких зароджуються і ік-.енсивно розвиваються геодинамічні процеси, які істотно впливають на навколишнє середовище. За останні десятиріччя відбулось значне відставання у вивченні динаміки природного середовища осушуваних земель від об’ємів проведених осушувальних меліорація. До цього часу не вивчені процеси трансформації ландшафтів боліт і заболочених земель в ландшафти осушуваних земель, не зроблена якісна і кількісна оцінка, зародження та розвитку геодинамічних ітроцесів викликаних осушуванням, не визначений їх вплив на самі осушувані землі і довкілля. В свою чергу це не дозволило вчасно виявити негативні наслідки осушувальних меліорація, розробити та впровадити заходи для їх ліквідації або ослабленню негативної дії. З зв’язку з цггм осушувані.землі не дають запланованого економічного ефекту і нерідко негатиено впливають на навколишнє середовище, в перщу чергу на одну я ' дуже динамічних його складових - гідросферу.

Названі проблеми виникли тому, що для вивчення осушуваних земель до цього часу використовують малоефективні і практично неоперативні наземні методи досліджень. Ці методи не дозволяють охопити спостереженнями всієї' площі осушуваних земель в межах всього регіону а сконцентровані на окремих' ’осушувальних системах або окремих їх частинах,, .репрезентатиьність. • яких нерідко сумнівна. Результати таких досліджень дуже важко, інтерпретувати на великі площі осушуваних земель а тим

більше використати для оперативного регулювання гідрогеолого-меліоративного режиму. • ,

В зв’язку з названими проблемами виникла необхідність в розробці сучасних, в основному аеродистанційних, методів досліджень осушуваних земель, в якісній і кількісній оцінці ін-- • тенсивності розвитку основних компонентів їх природного середовища, у визначенні їх впливу на довкілля.

Об’єкт і предмет дослідження. В основу роботи покладені матеріали досліджень, проведених пошукачем протягом 1976-1990 років на осушуваних землях Західної України, де починаючи з

1966 року проведені масові осушувальні меліорації і загальна їх площа тут досягає 1,7 илн.га. За цей час на всій площі осушуваних земель були зроблені три аерозйомки в видимому діапазоні а також пасивна і активна радіолокації їх поверхні в НВЧ-діапазоні. На тестових ділянках найбільш репрезентативних систем загальною площею більше 50 тис.'га, які знаходяться в різних фізико-географічних областях, було проведено 43 синхронних зйомок, дистанційних і наземних-підвищеної детальності з метою встановлення якісних і кількісних взаємозв’язків мі* компонентами ландшафтів осушуваних земзль і відповідними параметрами їх геофізичних полів. При цьому було відібрано більше 12 тис. монолітів з непорушенов структурою грунтів і четвертинних відкладів і визначені всі їх водно-фізичні властивості. На тестових осушувальних системах були створені водобалансові майданчики, на яких волксь спостереження за дгнаміков основних елементів водного балансу.

ь «ота і завдання'дослідження.Основна мета прове' \ ' дені:х досліджень, які узагальнені у представленій роботі, полягає у визначенні характеру та спрямоваккості розвитку природ-

- З - '

ного середовища осусуваних земель, в якісній і кількісній оцінці процесів трансформації водно-фізичних властивостей боліт і заболочених земель, в персу чергу їх літологічної основи, при осузу-ваннт та формуванні осушуваних земель, у визначенні впливу цих трансформацій на навколиинє середовище.

Основні пололення роботу»' до захищаються:

1. 15 і я основними компонентами будови,' характеру розвитку та водного режиму осушуваних земель і відповідними параметрами їх гео-фізячних полів існують тісні взаємозв’язки, що є основою для розробки дистанційних методів їх досліджень.

2. Осушування боліт і заболочених земель в умовах всебічного та інтенсивного антропогенного навантаження супроводкусться неззо-рстниуи трансформаціями їх літологічної основи, які найбільш

.повно простежуються через динаміку густини скелета грунтів та їх материнських порід. ’

3. Між густинси скелета грунтів і четвертинних відаяадів та їх пористістю, гідрсєккістю і кількістю в них всіх видів води існують тісні взаємозв'язки,. які дозволить при одинаков их погод-ких умовах визначати всі види вологості грунтів» а відтак і поливні норми для них,тільки за густиною їх скелета та врахуванням поправок на погсдні умови.

4. Трансформація літологічної основи боліт і заболочених земель при осупуванні е одним із основних факторів формування специфічних ландшафтів осушуваних земель, ккг відрізняються тільки для них характерними рисаки будови поверхні» рисунку річкової мережі, літологічного розрізу, водного режиму ї& .фітоценозу.

5. Не врахування особливостей будови лзидсафтів ка стадії проектування Т5. псрусення технології гідротехнічного будівництва і експлуатації осушуваних земель призводить до зародження та акти-

візації геодинамічних процоеів / карсту, суфозії, водної ерозії, дефляції, тощо,/, -таї погіршують стан осузуваних і прилягаючих земель та негативно впливають на навколишнє середовице.

6. Кезвсротк: трансформації літологічної основи осушуваних ге.-'

иезь стають переакодоа на сляху відновлення природних ландшафтів на територіях я нездало проведеними меліораційну. '

7. Для покращання водного ретиму в межах осушуваних земель необхідно будувати басейни-регулятори стоку та: впроваджувати штучне живлення підземних зод на прилягаючих територіях.

Тасзет*.»чне значення і наукоз-і но?изна Роботу полягав:

- в теоретичному обгрунтуванні інформаційних можливостей геофізичних полів осупуааних земель; '

- в розробці теоретично-методологічних положень аналізу транс-

формацій водно-фізичних властивостей літологічної основи боліт . 'та заболочених земель, встановленні якісних та кількісних характеристик цих трансформацій при ссувуванні та експлуатації осушу, ваних земель; ■ - ■ ■

- у встановленні кількісних оцінок' взаємозв'язків між густино®

скелета грунтів : четвертинних відкладів та їх пористістю, гід-ро5;.:хісга і кількістю з них різних видів води; • '

- У визначенні основних закономірностей формування ландззфтів осушуваних земель та їх ознак і класифікації;

- у визначенні впливу широкомасштабних осушувальних мсліорецій

на навколишнє середовище в умовах всебічного інтенсивного антре псгенного навантаження. -

Пвагтучна і тшгтональне значення роботи полягяе:

- в створенні комплексного моніторингу осушуваних земель, осно зу якого складають оперативні дистанційні методи досліджень;

- в розробці метсдикк визначення кількості всіх егдів води "а

всіх S’/дів Еологості грунтів і четвертинних зідкладів при одинаковых псгодних о sax за густиною їх скелета,-яка дозволяє

на одкн-два порядки скоротити кількість'наземних замірів;

- з створенні методики визначення полкгких нсра для меліорованих земель за густгнсв скелета грунтів та їх вологістю, яка дозволяє економно г и :с о ри с т о зу в ати ресурси води та запобігти пс— язі і розвитку засоленню грунтів, ерозії, суфозії та карсту;

- в розрсбці заходів та рекомендацій з охорони і раціонального

використання осушуваних земель-зокрема і іазксліжнього середовища з цілсг.'у з районах тарскокасатабких сортувальних меліорація і Есебі’-гного антропогенного навантаження. - '

Апаобаїїія та реалізація роботи. Основні результати досліджень, які узагальнені в дисертації, були подані і доповідалися наі Президії АН УгС? / Київ, 27.05.1957 /; з’їздах Географічного TOBapHCTFa CPC? / сьомому з Фрунзе, IS30; восьмому в Києві, 1935; дез8ятску з Кагані, 1990/; а такс* на з’їздах Географічного товариства України / четвертому б Харкові, IS30; п’ятому в Луганську, І9В5 /; есєссвзнях конференціях з меліоративної географії в Рівному / 1936 /, Талліні / Г383 /; всесоюзній конференції "Автоматизовані системи обробки зображень ACGK3-86" в Львові / 1936 /^республіканських конференціях України: "Мані-торинг і прогноз змін навколишнього середовяца на території ' України" в Харкові / 1979 /. "Актуальні проблеми водогосподарського будівництва' з Рівному / 1980 /, "Соціально-економічні функції лаядпафтїз і стану екосистем" в Чергігові / 1987 /, "Регіональне використання водних ресурсів і проблему меліорації" в Рівному / 1969 /; на науковому семінарі аерокосмічної лабораторії Державного гідрологічного інституту в Ленінграді / 1939 /.

Матеріали', і основні положення дисертації сули використані при розробці програми "Екологічний кит Полісся", а також Інститутом прикладних проблем механіки і математики НАН України для визначення впливу осушувальних меліорація ка навколишнє середо-вице,в Західній Україні. Дослідження, які узагальнені в роботі, використовувались при розробці медодики декларування аерокосмічної інформації в Державному науково-дослідному центрі "Природа" б йоскві / 1384-1583 /. Волинський і Рівненський.філіали Укр.ДІПРОВОДГОСЗ-у використовували основні рекомендації ігри розробці проектів реконструкцій осушувальних систем.

Публікації. Основні наукові положення та розробки дисертації викладені-з двох монографіях / у співавторстві /, двох брокерах / у співавторстві /, 22 статтях і 4 тезах доповідей, загальним об’ємом 10,3 друкованого аркушу:

Структур* і об’е^ роботи. Робота складається з вступної загальної характеристики, чотирьох глаз і висновків.'Вона викладена на 254 сторінках машинописного тексту, включає ЗІ рисунок,

14 таблиць, список літератури з 222 найменувань, в тому числі 39 праць на мовах з латинським.срифтом. . ' .

- ■ ОСНОЕНИй ЗМІСТ РОБОТИ '

- - -Глава І. Основні положення теорії і практики дистанційних . ;. методів вивчення ссугуванях земель

Наземні медсди досліджень осушуваних земель, які сироко Бккоркстовур-ься до теперішнього часу, мають істотні недоліки. ■Гіловнимй з них с низька оперативність, невисока репрезентативність, висока коштовність, В той час осусуванх землі, гаг г і гаг природні та пркрсдне-ентропогенні утворення, фор-^увть свої гєо-•фіаичні поля, параиатря'- яких, ‘ з одного боку відзеркалиать будо-

ву та розвиток цих утворень, з другого' - піддаються дистанційним вимірюванням та регістрацїї. Ці їх сеоблмвоеті даать можливість розробляти та впроваджувати з практику дистанційні катоди досліджень поверхні Землі. ’

При розробці дистанційних узто.дів досліджень виникла нео-обхідність в виділенні нової таксономічної единицу, районування поверхні Землі, яка базувалася би на тільки на особливостях їх будови, але і на будові та режимі її геофізичних йолів.

В.В.Некое / 1984, 1986 / вводить і обгрунтовує поняття "радіо-геосистема", під яким розуміє географічний об’єкт, який в коя-ниЯ окремий відрізок часу з усієї своєї площі має одним?ову або дуже близьку величину випромінювального або відбитого радіосигналу. А.В.Садоз / 1988 / для діє? мети виділяє і обгрунтовує поняття "геологічне середовище", яке представляє собсэ верхні горизонти земної кори, де кінцево формуються геофізичні поля.

Наш дослідження показують, що при розробці та впровадженні дистаційних методів досліджень доцільніше базуватися на ландшафтному районуванні поверхні. Це-зв’язано, з тим, що-кількісні характеристики осноених параметрів геофізичних прлів окремих ландшафтів значно менше відрізняються міа еобса нія аналогічні параметри в геофізичних полях різких ландшафтів. Приведена особливість взаємозв’язку яандсафтів і їх геофізичних ‘ . полів дозволяє ввести поняття "ландЕафтно-геофізичніїй койплекс" природних або прнродно-антрояогенких утворень, який представляє собой азональний НТК з одинаковов або близькою будоЕСЗ своєї поверхні, близькім геолого-літояогічким розрізом поверхневих, .відкладів, одинаковою структурой грунтового покриву, рисунком, річкової мереаі, з одинаховим. або близьким рестмогл зволоження. Ландаафтно-геофі зичний комплекс формує геофізичні поля з одя-наковимз або близькими кількісними характеристиками осногяях. ■

параметрів та їх дииамікоа в посторі і часі. Основними його складовими в вертикальному розрізі є; поверхня, зона аерації, зона розповсюдження підземних вод. Поверхня лакдиафтно-геофі-зкчного комплексу представляє,собою його фізіономічну частину і відзеркалвс особливості будови 'більш глибоких горизонтів. Вона формує з основному" його оптичне поле. Бона аерації кінцево формує радіомагнітні поля під впливом притікаючих тут процесів водо- і теплообміну. В зоні розповсюдження підземних вод протікають процеси /гео- та гідродинамічні, гідрохімічні /, які ВИЕКаЧВЕТЬ структури геофізичних ПСЛІ в. -

ОеуазуЕані землі представляють собою окремий ландшафтно-геофізичний комплекс, який відрізняється нерівною увігнуто-за-падиннсю поверхнеп, строкатим літологічним розрізом грунтів і четвертинних відкладів зони аерації, мінливістю тх потужності, високою густотою річкової мережі та прямолінійним характером її елементів, наявніств меліоративних гідротехнічних споруд. Геофізичні поля ландшафтно-геофізичного комплексу осушуваних земель відрізняться різким коливанням основних параметрів в просторі і часі. . . ' \

В останні роки при розробці дистанційних методів дослідяень поверхні землі широко використовують радіомагнітні поля / К.Р. Карвал, 1565; В.В.Виноградов, 1972, 1973, 1976; А.Е.Башаринов,

A.М.Шутко, 1972, В.И.Лялько, 1978; Д.И.Арианд, А.М.Шутко, 1983,

B.Ю.Некое, 1984, 1986;. А.В:Садов, 1988 /. . .

Відомо, що через земну поверхно проходить радіотешіове вип-

' ' . / .

рокінювання, в току числі і в надвисоко-частотному діапазоні,

Для його позначення використовують термін "яркісна температура" і позначають через "Тя". Якщо би випромінюючі об’єкти були ідеальними випромінювачами і поглиначами електромагнітної енергії,

тобто абсолютно чорними тілами, то яркісна температура "Тя" була би рівна термодинамічній "Т", Постільки природні об’єкти не є абсолютно чорниш тілами, то їх яркіска температура завжди менша термодинамічної. Таким чином випромінввча здатність об'єкту це безрозмірна величина, яка характеризує ступінь його чорноти. Зона визначається через коефіцієнт радіовипромінювання 90 , який'дері внес Тя

* ге ^ — / і /

В свою чергу . = І — (Я)2 / 2 /

К - фрекелівський коефіцієнт відбиття електромагнітних хвиль на границі грунт-повітря. Він визначається за формуноп

- * в‘^< ■ • /3/-хуг - комплексна діелектрична проникливість, яка дорівняє

ІІ ={£с /4/

деі|5 і ^86 - електропрсникливість відповідно сухого грунту і

води,\у - вологість грунту, Такім ч.шом коефіцієнт радіовипромінювання в НЗЧ-діапазоні, який може бути виміряний і зарегіс-

і

трований дистанційно, залежить від вологості грунтів поверхне- . вого сару і міняється від 0,36, радіовипромінювання з відкритої водної поверхні, до 0,98, випромінязакня з поверхні абсолютно сухого грунту. Потужність поверхневого шару грунтів, в якому трансформується радіовїгярсмінввання ц. НЗи-діапазоні, залежно від їх вологості дорівнЕЄ довжині радіохвилі, на якій проводиться радіозондування поверхні. Вітчизняні авіаційні і космічні радіометр? фіксують коефіцієнти радіовипромінювання в сантиметровому діапазоні /Л = 2,25 см / і дециметровому /Л * 18 і ЗО ем/. діапазонах, що дозволяє Еимірявати вологість грунтів го-верхнеЕих парів потукніста відповідно’2...3, ІЗ...20 і ЗО см.

Не дивлячись на досить глибокі теоретичні розробки, до цього часу не вдалось розробити надійної методики•вимірювання

\

вологості грунтіг> осушуваних земель ЕБЧ-радіометром. Це було зв’язано з тим, що згідно існуючих методик наземних замірів густина скелета грунтів, яка використовується для перерахування відносної вагової вологості в абсолютну об’ємну, вимірювалась в окремих точках одкк-два рази за вегетаційний період і осередкювалась для всього'розрізу на весь період. Висока строкатість .грунтового покриву та висока строкатість водко-фізич- ' них властивостей, обумовлена широким діапазоном вмісту в них органіки, приводила до того, ідо точкові наземні заміри вологості Сильно відрізнялась від середніх значень з площі, з якої, вимірювався і реєструвався коефіцієнт радіовипромінювання.

ІДоб усунути ці протиріччя в кожній точці казенних замірів во-, логість, а так су. всі інші водно-фізичні, властивості грунтів визначались на монолітах з непоруиенею структурою. Разом з великою кількістю та високою густото» точок.замірів на всій смузі, пиряно» 0,7 від висоти зйомки, з якої’ вимірввався і регі-струваЕСЯ коефіцієнт радіовипромінювання, дало нам можливість одержати середньоарифметичні значення вологості грунтів, які були духе близькі до реальних середніх по ПЛОЩІ. В СРОЮ чергу це дозволило встановити стійкі кількісні вз&сыозв^язки міх об’ємна» вологіств грунтів поверхневих шарів різної потужності і коефіцієнтом радіовипромінювання відповідних діапазонів / ряс.

І /. При цьому більм стійкі залежності одержані для гравітаційної вологості, яка практично відповгдас продуктивній. -Коефіцієнта кореляції для неї знаходяться в межах - 0,Єб...- 0.97 проте - 0,77...-0.69 для загальної..Гравітаційна вологість визна-Ч'-лась кк різниця тя загально» і максимально» молекулярною.

ЬБ4-ьнпромінвЕекня в сантиметровому діапазоні формується в самому ворхньсау Еарі грунтів потуяністо І...З см , На регіс-рограхг.хх цього діапазону фіксуються найбільз радіококтрастні

об’єкти осушуваних земель, які мають контрастні’ значення вологості:.ріки, магістральні канали, відкриті дрени, затоплені або перезволожені ділянки, переосушені-площі, грунтові дороги, тощо. Враховуючи те, що регістрація коефіцієнтів радіовипрсміню-

гістрограуу сантиметрового діапазону доцільно використовувати

льсе 12 тис. наземних замірів вологості грунтів названих парів до відповідних числових значень коефіцієнтів радіозипромінаван-ня відповідних діапазонів одержані три прямолінійні залежності між названиии параметрами: І - для мінеральних грунтів з густя-

Де пояснюється тим, що діелектрична лроникливість грунтів крім їх вологості залежить від густини скелета та його мінерального складу. При цьому коефіцієнти кореляції між волог і сто грунтів . поверхневого 20-санткметрового стару і коефіцієнтом радіовипромінювання з І8-сантккетровому діапазоні склали: для загально? вологості - 0,77...- 0,89, для гравітаційної - 0,81...-0,92 а за-

вання всіх діапазонів ведеться одночасно на одну стрічку, ре-

0,8 -

для прив’язки дециметрових.

0,2-

0,4-

0,6-

I

стю відповідно 20 -Хс і ЗО см. В резуль-

. таті прив’язки бі-

грунтах поверхневих парів потужні-

Радіозипрсмінрван-ня в діапазонах 18 і ЗО см формується відповідно в

0,6

Рис. І

' - - 12 - , ' ■ лежності від їх літологічного складу. Для 30-сантиметрового діапазону і 30-сантиметрових шарів вони дорівнюють відповідно - 0,31...- 0,90 і - 0,66...- 0,93. При обробці названих залежностей одержані формули для розрахунку загальної об’ємної вологості грунтів ^ і гравітаційної №г за величиною ■ . * коефіцієнтів радіовипромінювання відповідних діапазонів.

Для мінеральних грунтів поверхневих 20-сантиметрових парів:

1-0.9?* /5/ У/г = 1,04-0,98а /&/ ,

•і 30-сантяметрових шарів: . .

. \У3=1,22Н,23зе. / У / Мг = І,М —1,19 £ /8/

Для оторфованих грунтів 20-сантиметрових поверхневих парів:

V/? = 1,24-1,05* / 9/ \ІУг=и7-ІДЗЯ / Ю / і 30-сантиметрових поверхневих парів:

= І£5-1,082. / II / Мг =1,17-1,0521 / і? / Для тотфів і торфяників 20-сантиметрових поверхневих парів:

\У3 = \,88-і,72х. / ІЗ /• \уг = і,89 - І,8з£/ 14 / і 30-сантаметровкх поверхневих шарів:

\У3 = 1,82-1,79 £■ / 15 / • Мг = 1,83-1,98 X. / ’16 /

Приведені формули описусть прямолінійні залежності мі;.: коефіцієнтами радіовипромінювання відповідних діапазонів і вологістю грунтів поверхневих шарів в мгдах від максимальної молекулярної до 0,55 від повної. За приведеними келама вологості ці ьаг.сиїйсті гтрачають прямолінійність. Для практики це не мас значення, постільки за Еказаними ме.т.амі' відпадао неоохі,--ність в кількісних визначеннях вологості грунтів. При цьому дзсить фіксувати, що вони переосусені або перезволожені.

' Вологість грунтів поверхневих 50-санткиетрових корене-Емістких парів, яка служить для оцінки гідрогєолого-исліора-тивногс стану осупуваких земель мохно розрахувати за вологіс-тк 20- і сО-сантиметрових використовуючи рівняння парної рег-

... . 4

ресіт, постільки коефіцієнти кореляції мід вологістю грунтів

• 20-сантиметрових поверхневих шарів і 50-сантиметроЕих У/$о для торфів і оторфованих грунтів складають 0,37...0,89, мінеральних - 0,90...0,92, а мі з 30-сантиметрових\У30 і 50-еанти-метрових У/50 відповідно 0,91...0,93 і 0,92...0,95. Для торфів і оторфозаних грунті з одержані рівняння:

' V/® = 032^+0,084 / 17 / %о=0\83-%0Щ№/ 18 /

для мінеральних грунтів:

' ■ =0,94-У/зо+0,063 / 19 / 7/^=0,84^^067/20/.''

' При відсутності атмосферних опадів протягом 5 діб і більше методом пасивної радіолокації в 30-санткметровсму діапазоні за коефіцієнтом радіошшромінаЕання ££ можно визначити глибину залягання рівнів грунтових вод. При його значеннях менше 0,62 за формулою 21, при більсих за формулою 22.

Ь = 4,6?х -2,3, м / 21 / Ь =3,23,5’ -4,48, м / 22 /.

Визначення вологості грунтів осушуваних земель методом пасивної радіолокації слід віднести до основних в комплексно- . му моніторингу, його перевагами можливість охоплювати одночасною зйомкоа осушувані землі в ;.:ежах цілих регіонів; низька енерго-змкість, що дозволяє використовувати для зйомки легкі літальні апарати; висока оперативність; невисока коштовність робіт; більи реальні дані порівняно з наземними замірами, постільки визначається середня вологість з смуги пиринею 0,7 від висоти зйомки. До істотних недоліків пасивної, ях і активної, радіолокації слід віднести неможливість Її використання ка • площах занятих густою рослинністю висото» більше довжини ра-діохеилі, на якій ведеться радіолокація, тобто більзз ЗО ом.

Активна радіолокація поверхні Землі основана на тих ае принципах, що і пасивна. Різниця полягав в тому, цо джерелом радіовипромінювання с радіолокатор бокового обзеру / РАС БО /,

який встановляється на літальних апаратах. Радіохвилі в НВЧ-ді-діапазоні, післані на поверхне Землі під кутом частково поглинаються грунтами,-частково відбиваяться і фіксуються приймальною частиноа радіолокатора на фотоносіях, фотоплівці або фотопапері . Інтенсивність відбитого радіовипромінювання залежить від вологості грунтів поверхневих 10.. .20-сантиметрових шарів.

Результатом активної радіолокації є планові чорно-білі радіознішпі. Лря їх візуальній обробці легко виділяються 9 тонів. Методом накладення на них наземних замірів вологості грунтів при синхронних зйошсаг. тестових осушувальних систем встановлені межі об’ємної вологості різних грунтів для кожного виділеного тону: чисто білий - мінеральних грунтів вологістю менше 5^, світлий - мінеральних грунтів вологістю світло-

сірий - мінеральних грунтів вологістю 16,..ЗОЙ, сірий - мінеральних грунт і б вологістю ЗІ«..35% і оторфованих вологістю ЗІ. ..45%, темно-сірий - оторфованих грунтів вологістю 46...65/5, темний - торфів вологістю 66...85%, майже чорний - торфів вологістю більше 85^ і глибиною.залягання рівнів грунтових'вод менше 0,2 М, ЧИСТО чорний - відкритої поверхні ВОДИ. В КІЄдїОХ . кожного тону, крій ЧИСТО О'ІЛОГО І ЧИСТО чорного,' при візуальній обробці радіознімків можно виділити ще по дві-три тональності, що дозволяє підвищити точність визначення вологості до При використанні комп'ютерних систем для обробки радіо-вкімків в межах названих тонів можно виділити ще десятки тональностей, що підвищує точність визначення до 1% і навіть його часток. Перевагою активної радіолокації над пасивною є одержання знімку за яким мокно визначити планове розташування різних грунтів з різною вологістю, недоліком — висока енергоємність робіт, що вимагає встановлення раді сап аратурн на важких

літальних апаратах. Загальною перевагою радіолокаційних методів над іншими дистанційними с можливість одержання достовірних результатів незалежно від погодних умов та часу їх Проведення;

Серед дистанційних методів вивчення осушуваних земель велику увагу ми приділили аерозйомці в видимому діапазоні. Вона дозволяє вчасно фіксувати місця зародження та види геодинамічних прсцесів:суфозії, карсту, водної ерозії, дефляції. Для всіх названих процесів були встановлені дешифровочні ознаки. Суфозні та карстові лійки на аерознімках мають вид більш темних плям з чіткими краями. Місця розвитку водної ерозії від-зеркалюються на знімках в виді вигнуто-смугастих або ^еревопо-дібних рисунків більш світлих тонів ніж загальний фон: Ділянки з дефляцією на знімках відрізняються плямистим або плямисто-муаровим характером рисунку більш світлих тонів. Повторні зйомки дають можливість визначати динаміку Цих процесів в просторі і часі, са повторними зйомками вдалося встановити характер та інтенсивність трансформації грунтового покриву осушуваних земель. Для цього був розроблений коефіцієнт тональності аерознімку, який-представляє собою відношення площі вибраного тону в ме.’сах аерознімку до площі всього аерознімку. Так . істотне зменшення коефіцієнтів тональності темно-сірого та темного тсніз, які відзеркалюють розповсюдження торфів і оторфо- ' ваних грунтів, дозволило встановити місця та швидкість їх деградації.

Перераховані вице дистанційні методи досліджень складають основу створеного комплексного моніторінгу осупуваких земель. Разом з невеликим об'ємом наземних робіт, методика проведення яких розглянута в третій главі, він дає можливість вирішувати майже всі проблеми вивчення і експлуатації осушуваних земель.

Глава 2. Природні умови регіону та вплив осулу.чальних . - мєліорацій на структуру ландшафтів.

Складні та різноманітні природні умоЕИ в Західній Украт- , ні лередумовкли формування тут різних за розміром, будовою та режимом боліт і заболочених земель. В Волинському і Малому Поліссі розповсюджені потужні торф’яні болота, ка Волино-Поділь-ській височині змісані болота вузьких заболочених заплав, в Прикарпатті заболочені та перезволожені мінеральні грунти. Масові осушувальні меліорації, які проводились тут всіма гідротехнічними засобами, привели до формування нових складних при-рсдно-антропогснних утворень - осушуваних земель.

В формуванні боліт і заболочених, а після осушування і осушуваних, земель важлива роль належить особливостям геологічної будови. Найбільз загальною характерною рисою тектонічної будови території е роздробленість .тт кристалічного фундаменту і осадового чохла густою мережею різяонаправлених глибинних розломів ка складну систему блоків різної величини. Така роздробленість характерна і для прогинів / 'Волино-Подіяьського рифей-ського, Дністровського пізньорифейського, Львівського палеозойського, СтриЯського, юрського / і для Подільської плити. Ця роздробленість визначила сильну диференціацію новітніх та су- ■ часних тектонічних рухів. Нерівномірне підняття окремих, часто сусідніх, блоків відіграло основну роль в формуванні сучасного рельефу, зокрема в утворенні боліт. Нерівномірний рух сусідніх блоків значно ускладнює умови експлуатації осушуваних земель, тстільги приводить до руйнування лінійних гідротехнічних спо-ГУД» ЯКІ г.престкагть їх границі, а також до формування переселених г;бо перезволожених ділянок при одному і тому ж режимі рг-г'ети ссу:.-увйльних систем. ,

. а.'сгочукання території зумовлено п;е і тим, с" безпссе-

рєдньо під четвертинними відкладами на всій площі регіону залягають водорозчинні корінні породи. В північній і центральній частинах це карбонатні породи верхньої крейди, з північній

- сульфатні нижнього неогену. Висока їх розчинність і слаба протиерозійна стійкість визначила нерівність дочетвєртинної поверхні з численними, різними за розміром і конфігурацією, западинами карстового і ерозійного походження. Ці форми успадковані сучасним рельєфом і є одною з основних причин заболочування. Після осушування процес:» формування карстових форм рельєфу активізувались, цо приводить до дальшого збільшення нерівності поверхні і виникненню вторинного заболочування.

Четвертинні відклади в межах досліджуванії території представлені строкатим комплексом континентальних утворень алювіального, гляціального, флпвіогляціального, елювіального, делювіального та еолового походження. Генетична різноманітність, визначила літологічну строкатість четвертинних відкладів ке тільки на різних, але і в межах одних і тих же структуриях елементах території. Літологічна строкатість передумовила Еисоку мінливість водно-фізичних властивостей четвертинного покриву, що в свою чергу визначило складну конфігурацію поверні грунтових вод, утворення приповерхневих вод типу "верховодка", концентрації води в депресіях різного генезису і формування тут боліт і заболочених земель.

Геоморфологічні передумови заболочування різні в рімгах геоморфологічних областях і підобласткх досліджуваної території, В Волинському Поліссі це незначний похил поверхні ..

/ 0,00006 / та наявність на ній густої мережі безстічних деп- -ресій різного генезису, форми і розміру. В Малоуу Поліссі заболочені сирокіс безстічні мікяасмеві пониження та днища окремих ділянок річкових долин з незначним повздовжнім похилом.

На Золкнській височині заболочування вузьких заплав зумовлено “ їх невеликим / 0,0001 / повздовжнім похилом на окремих ділянках. На Подільській височині, зокрема на Тернопільському плато,- заболоченість зв’язана з наявністю обширних безстічних по- • нижень карстового походження. В Передкарпатті заболочені та перезволожені землі притаманні слабодренованкм улоговинам та окремим ділянкам сироких рІЧКОЕИХ долин.

МасоЕЗ осушування боліт, заболочених та перезволожених земель, інтенсивне їх використання під сільськогосподарське виробництво привело до появи та розвитку геодинамічних процесів, які істотно збільшують нерівність поверхні осушуваних земель. Це пов’язано з тим, що захищена раніше водою поверхня . відрізняється слабим опором дії сучасних екзогенних процесів,

' • в результаті на ній формується густа мережа нових безстічних

западин різного розміру, глибини і планової конфігурації. Більшість з них утворюється в результаті нерівномірної усадки торфу та оторфованих суглинків і намулу. Значна частина утворюється за рахунок процесів карсту, суфозії, рідзе - дефляції. Приведені міхроформи рельєфу сильно ускладнюють умови експлуатації осупуваних земель, приводять до нерівномірного розвитку по плоці агрофітоценозу, та створюють сприятливі передумови для вторинного заболочування. Слід відмітити, що сумарна і площа таких западин за 15-20 років експлуатації окремих осушувальних систем збільшилась з 15...20% до 45...50% від їх загальної площі. • •

Метеорологічні умовк, які відіграли одну з основних ролей . в заболочуванні території а тепер ускладнюють експлуатацію осушуваних земель, відрізняються високою річною нормою птмос-форіих сгядів та надзвичайно нерівномірним їх розподілом в ба-і іінутрісиьорічнсму розрізі. При цьому слід відмі-

тити наявність періодів, коли протягом 7-9 років гума атмосферних огтзд і в за весняні місяці значно нижча за норму, :цо негативно впливає на живлення підземних вод та на зволоження грунтів зони аерації осушуваних земель на початку вегетації. Більша частина атмосферних опадів випадає протягом червня -липня, в деякі роки цей період охоплює і другу по."^вину трав-, ня та першу серпня. В цей час нерідкі затяжкі доці зід 5 до 20 діб, коли випадає до 100 «м : більше атмосферних опадів. В таких умовах повсюдно, навіть на хорошо функціонуючих осушу- ' вальних системах, утворюються переззсложені та затоплені ділянки з значною тривалістю свого існування.

Велика різноманітність форм рельєфу, висока літологічна строкатість грунтоутворввчих четвертинних відкладів, різні умови зволоження та режиму - все це разом передумовою високий ступінь мозаїчності та дрібнококтурності грунтів в межах всього регіону, в перау чергу в межах боліт і заболочених, а тепер осупуваних,’ земель та велику мінливість їх воднс~ф і зичних властивостей.' Характерно» ознакою грунтового покриву осушуваних земель с висока його динамічність з просторі і часі. Вена виражається з швидкій зміні контурності та зменшенні площі і потужності окремих видів грунтів а також трансформації їх водио-фізичних властивостей. Ці зміни найбільше виражені в торфових, торфо-бслотних, лучно-болотних грунтах. Зменшення плоц їх розповегдження та потужності зв’язано з процесами усадки, руйнуванням та виносом органічної складової, особливо ■ на площах, де їх початкова потужність не перевищувала 0,5 и. Коефіцієнт тональності аерознімків темно-сірих і'тоштх тонів, якх відзеркалЕазть наявність і площу розповсюдження вказаних ' грунтів, за 15-20 років експлуатації більшості осушувальних систем зменшився з 0,65...0,70 до 0,40...0,45. В чисто «іке—

- 20 - - . . ральнпх грунтах відмічаються тільки тр5лерир.1-'аі;:я їх водно—

фІЗ/ГчНИХ ВЛаСТИЕОСТеЙ. ■ . ■

Поверхневі і підзолі: б оди, як одні з найбільш динамічних складових природного середовища, перетерпіли істотні змі-і;к та відіграли суттєву роль з формуванні осушуваних земель.

З пергу чергу осушування привело до переформування річкової мережі, яке заклвчається з її деградації на пере$ер:йних час- • тинах і збільшення її густоти на центральних частинах зодо-збсрів. З цілому густина річкової мере:;:: збільшилась в ме.т.ах Волико-Подільської височини в її центральних частинах з 0,20 ...0,25 до 0,20...0,35 ки/км , на переферійних - з 0,25...

О ‘ . .

0,30 до 0,7...0,8 км/км ; в неяах Волинського і Малого Полісся о 0,40...0,45 до 1,5...2,2 км/км^. З Передкарпатті, де ват.кі мінеральні грунти осушені гончарним дренаном, густота річкової мережі не змінилась. Змінився і плановий рисунок річкової мережі .за рахунок, спрямлення природних водотоків та появи густої мережі прямолінійних відкритих ДрЄН. КІ“. сусідніми річковими басейнами нерідко має місце перерозподіл площ ' їх водозборів. В результаті перефоркування" річкової мережі та трансформації водно-фізичних властивостей грунтів і четвертинних відкладів істотно .змінилися умови живлення'підземних вод та формування поверхневого стоку. Ці зміни та їх вплив на водний с-іланс осушуваних земель зокрема і регіону з цілому детально розглянуті в главі 4.

Ьа характером будови поверхні, геолого-літологічним роз-різс:.і осушуваних поверхневих шарів, за гідрологічним та гідрогеологічні. .< режимом, видами та інтенсивні ста розвитку сучасних геодинамічних процес іа ссукувані зєулі ножно розділи?/, на заплавні, низьких річкових терас та сандрових і иоренно-закдрових рівнин. саплаЕні ссувувані землі користуються най- ~

більшим розповсюдженням в межах всіх фізико-географічних областей регіону, в першу чергу в межах Волинського Полісся. Вони відрізняються трохи увігнутою поверхнею з густою мережею на ній безстічних западин ерозійного і усадочного походження, надзвичайно строкатим геолого-літологічним розрізом осушуваних поверхневих горизонтів та широким розповсюдженням в них "°рфУі сапропелю та оторфоваких суглинків. В нижніх горизонтах часто зустрічаються лінзи і прошарки оглеєкних суглинків і глин. Осушувані землі заплав схильні до перезволоження. Пере- -осушені ділянки майже не'зустрічаються. Осушувані землі низьких / першої і другої / річкових терас відрізняються від заплавних більш рівною поверхнею, значно меншою густотою сззстіч-них понижень та меншою їх глибиною. Геолого—літологічний розріз характеризується перевагою в. ньому .мінеральних грунтів та четвертинних відкладів, в основному суглинків і супісків з рідкими лінзами оторфованих їх різновидностей. В залежності від • погоднихумов та режиму роботи-дренажних споруд з їх межах в одинаковій кількості можуть формуватися і пєреосушені і перо-зволожені ділянки. Осушувані землі запдрових і моренно-зандро- . вих рівнин зустрічаються тільки в Волинському і Малому Поліссі та в північній частині Передкарпаття. їх поверхня відрізняється виключно малим, менше 0,0002, похилом та наявністз на ній -численних слабозамітних піднять та замкнутих понижень. Осушувані поверхневі горизонти складені' переважно мінеральними груп-тами: супісками, різнозернистими необкатаними пісками. В їх : тоещі зустрічаються невеликі і малопотужні'лінзи оторфованих різновидностей вказаних грунтів а також важких суглинків, пи- • луватих пісків, глин. В понижених частинах нерідкі і лінзи f -торфу. Не зважаючи на низьке їх гіпсометричне положення ці зеи-лі схильні до переосуиування завдяки висот!. фільтрацій^;- ';/

можливостям грунтів.

В результаті масових осушувальних меліорацій в регіоні змінилися і структури ландшафтів. Найбільш істотні ці зміни в Волинському Поліссі. До проведення тут осушувальних меліорацій на 70% його площі були розповсюджені болотні, лучно-болотні та лучні ландшафти, які в процесі осушування трансформувалися в-осушувані'землі заплав, низьких терас та зандрових

і морешіо-гакдрових рівнин. В Малому Поліссі лучно-болотні ландшафти алювіально-зандровкх і морокио-завдрових рівнин майже повністю перетворилися в осушувані землі зандрових рівнин та заплав. В Волинській височинні області болотні та лучно-т болотні Ландшафти зустрічались тільки в межах широких заплав рік Іква,'. Стубла, Липа, Устя і Горинь. Після суцільного їх осушування залишилися тільки їх фрагменти в місцях розвантаження перших від поверхні напірних вод верхньої крейди. На більшій частині, вони перетворилися з осушувані.землі заплав.

В Середньоподільській височинні області осушені тільки окремі невеликі ділянки вузьких заплав, які складають 9% загальної площі. Процес формування осушуваних земель ще не закінчився. Замінився тільки лучно-болотний фітоценоз агрофітоценозом. В зв’язку з’ цим, вплив осушування на структуру ландшафтів -тут незначний. В межах північно-західної частини Рос-тоцько-Опільської горбогірної області обширні осоково-сфагнові болота майже повністю осушені і трансформовані в осушувані землі заплав. Природні болотні і лучно-болотні ландшафти збереглися тільки в вигляді окремих фрагментів. В Західно-Подільській височикній області лучно-болотні ландшафти займали пло-гу до 220 тке.га ка заплавах глибоких річкових долин. Більше і»0 тиг.га тх осузечо і перетворено в осушувані; землі заплав. Для г;.іх долин тут характерно чергування природних і при-

родно-антропогенних ландшафтів. На території Прут-Дністровсь- -кої височинної області та на більшій частині Передкарпатської височинної області осушуються тільки перезволожені мінеральні грунти-, що не визиває істотних змін структури ландшафтів. Структурні зміни ландшафтів маять місце в північній частині Передкарпатської височинної області, де осушені потужні болота Верхньо-Дністровської зандрово-алювіальної та Сан-Дністров-ської моренно-зандрової рівнин. Болотні та болотно-лучні ландшафти майже повністю трансформувалися в осушувані землі заплав і зандрових та моренно-зандрових рівнин. -

Глава 3. Водно-фізичні властивості грунтів та четвертинних відкладів осушуваних земель

Основна мета осушувальних меліорацій полягає в створенні оптимальної за потужністю,зони аерації з оптимальною вологіс-' тю її грунтів, що забезпечує нормальний розвиток агрофітоценозу. Крім метеорологічних уїлов та режиму роботи дренажних споруд створення і тривале існування приведених оптимальних углов грунтового покриву визначається і водно-фізичними властивостями самих грунтів зони аерації і підстелаючих її горизонтів. В процесі осушування та експлуатації осушуваних земель відбувається загальне ущільнення грунтів по всьому літологічному розрізі осушуваних земель за виключенням орного шару. Найбільш повну інформацію про ущільнення та зміну всіх інших властивостей грунтів можно одержати з аналізу динаміки густини / об'ємної вага / їх скелет;а/Ус/. Густина скелета ' / їїс/ представляє собою вагу абсолютно сухого грунту одиниці того об’єму,який він займав в природних умовах залягання. Висока інформаційна можливість густини скелет,а передумовлєна тим» ц;о пористість грунтів*. від якої в сбой чергу

фільтраційні властивості і гідроємкість, розраховується як різниця МІЖ одинице» І відношенням густини скелета / / до,

трудоємкої за визначенням, густини твердої частики скелета / Ну /• Аналіз численних лабораторних визначень названих властивостей. грунтів дозволив встановити, що в однорідних грун-п •

1,0

0,5-

1,0 Рис. 2.

2,0

тах і четвертинних відкладах, -які не вміщують уламків більше

2,0,мм в діаметрі, пористість / Ті / залежить

■ виключно від густини скелета / рис. 2 /. Високий коефіцієнт^кореляції залежності ~ 0,96 вказує на висо-. ку стабільність, що дозволяє широко використовувати їх в практиці- визначення водних властивостей грунтів. Таким чином гідроемкість грунтів через пористість залежить від густини їх ° скелет.а. Пористість визначається за формуло» 23, яка описує її залежність від густини скелет,а грунтів / рис. 2 /.

• . а = 0,96 “0,35 Хс /23/ '

За весь період осушування' та експлуатації осушуваних земель густина скелет,а майже для всіх грунтів істотно збільши-

. ’ «з

лась: для торфів з 0,17...0,25 до 0,59...0,64 г/см , сильно оторфованих суглинків / вміст торфу 03...45% / з 0,50...0,55 до 0,70. ..0,75 г/сіР, а в підорних шарах до 0,9...1,1 г/сц§, слабо оторфованих суглинків з 1,1...І,15 до 1,25...1,30 г/см^. В поверхневих шарах деяких мінеральних грунтів зафіксовано незначне зменшення густини скелет.а, в дерново-підзолистих суг-

линистих грунтах 2 1,35...1,40 до 1,20...1,20 г/см0, в супіо-чаних з 1,25...1,20 до 1,15..Л,25 г/см3. На важких мінеральних грунтах відмічається деяке збільшення густини скелет.а з межах 0,02...0,С5 г/см3.

о густиною скелет.а тісно зв’язана водопрониклизість грун-тіз, яка виражається через коефіцієнт фільтрації Кф. Але до цього часу ке вдалося одержати стійкої кількісної залежності між ними. Це пояснюється тим, с,о коефіцієнт фільтрації крім загальної пористості залежить і від розміру пор. Зараз можно тільки впезнено констатувати, цо з збільшенням густини скелета Кф зменшується. При осушуванні фільтраційні властивості грунтів перетерпіли найбільш істотні зміну,.' Серії паралельних замірів на осушуваних і неосушуваних масивах, складених одинаковыми літологічними видами грунтів, показали, до тільки за рахунок природної усадки їх Кф зменшився для еСіх виді з крім пісків. Так в торфах він зменшився з 0,55...І,5 до 0,2...0,6 м/дсбу, з отсрфоваких суглинках з 0,4...1,4 до 0,3...0,5 н/д.

Б важких мінеральних грунтах в деякій місцях відмічається незначне збільшення Кф, але воно нз виходить за і;аг.і точності вимірів. -

На осушуваних масивах, які інтенсивно використовуються під сільськогосподарське виробництво, виразнісе ніж на богарних -землях вира.т.ені два різних, за г. -опрониклизістз сари: вер-ній орниЛ і нижній підорний. Для БЄ^лНЬОГО поту?:ністз до 0,3.. .0,4 и характерно різке збільшення Кф: на торфах в 3...5 раз, оторфованих суглинках в 5...10 раз, на езу.ких мінеральних поверхнево оглеснкх грунтам з 10...15 раз. Цз збільшення зв’язано з появсв ?гіжагре?аткої пористості, створеної механічнім розпупуЕанням при оранці. Для підорного шару притаманне різко зменшення Кф, який тут в десятки і сотні раз менаий ні.і в ор-

кому. Так в підорному шарі Кф зменшився в слаборозкладених торфах о 1,5...4,0 до 0,025...0,06 м/добу, в середньорозкла-дених торфах з 0,55...1,5 до 0,02...0,03 м/добу,сильнорозкла-денкх з 0,3...0,9 до 0,005..,0,003 м/добу. На важких мінеральних поверхнево оглеєних грунтах нерідко зустрічаються значні за площею ділянки практично .водотривкого підорного шару. ■ Більш інтенсивне формування підорного шару на осушуваних землях ніж на богарі зв’язано з ущільненням тут механічно більш слабих грунтів важкою сільськогосподарською техніко*) та переносом сюда тонкодисперсних складових з орного шару. Підорний переущільнений шар в межах осушуваних земель не має суцільного розповсюдження. Судячи по площі затоплюваних та перезво-лояеиих ділянок при інтенсивних дощах та за даними пасивної радіолокації поверхні практично водотривкий підорний кар займає до 20...25$-площі заплавних осушуваних земель, і до 5...10% •на низьких терасах, .слабо водопроникливий - відповідно до

40...50& і 25...30%. Наявність переущільненого слабо і водсне-проникдивого підорнук шарів вкрай негативно впливає на гідро-геолого-меліораткзний режим. Він приводить до перезволожен-ня та затоплення кореневмістких шарів за рахунок формування тимчасових вод типу "верховодка", які зливаючись утворюють верхній приповерхневий горизонт грунтових вод. Для руйнування підорного переущільненого пару використовується енергоємне Глибоке розпушування. Але протягом 3-5 років він відновлюється.

Для усунена або сповільнення процесу його відновлення ми пропонуємо одночасно з механічним розпушуванням ререуцільненого шару вносити в нього фільтраційні елементи: коротко нарізані стебла очерету, солому, костру льону, тощо. Наші спостереження показали, що в місцях, де були внесені такі елементи, Кф , підорного пару .протягом тривалого часу в 2- 3 рази був біль-

ший ніж в місцях, де вони ье вносились.

Постільки густина ске.іет;а грунтів / / тісно зв'язана я

їх пористістю, яка. в свою чергу Еизначає площу активної поверхні та гідроємкість, то з*нею повинні бути зв’язані і кількості різних видів води в них. Аналіз численних лабораторних визначень на зразках грунтів і четвертинних відкладів з непоруле-ною структурою підтвердив ця думку. Одержані стійкі графо-ана-літичні залежності між густиною скелета грунтів / %&/ і різною

їх вологістю / рис. З / : І— максимальною гігроскопічною / коефіцієнт,ко-_ реляції - 0,78 /,

2 - вологістп эав’янення, 3 -максимальное молекулярной / коефіцієнт кореляції - 0,88 /, 4 -ус наЯыенЕсю / ксе-

0,5 1,0 1,5 фіцієнт кореляції

' Рис. 3. . . /і 5 • в'а-

. - ГОЕОО середньоп

за багаторічний період / коефіцієнт кореляції - 0,92 /, 6 - максимально допустимої), 7 - максимальною. Для залежностей 2, б і 7 коефіцієнти кореляції не вираховувались постільки вони одержані не за даними визначень а за розрахунками. Максимальна гігроскопічна вологість /\Умг/ і максимальна молекулярна /У/**/ були визначені майте для всього діапазону густини скелета від

0,15 г/сы^ для торфів до 1,6 г/см^ для важких мінеральних грунтів. Одержані залежності описуються формулами:

У/мг ^0,0394Кс~0'95 / 24 / у/м« =0,206^'''^ / 25 /

При вологості зав’янення припиняється розвиток рослин а потім наступає їх загибель. Вона визначається множенням максимальної гігроскопічної вологості на коефіцієнт зав’янення, який для різних видів рослин міняється в межах І,2...2,3. Середне його значення 1,34 / А.А.Роде, 1969 /.

Найменпа вологість /\УИЗ/ це максимальна кількість води, яка утримується в_грунтах в рівноваго-підвішеному стані при їх зволожені зверху і вільному відтокові вниз. За даними численнях визначень для грунтів з різною густиною скелета одержана залежність 4 / рис. З /, яка описується рівнянням 26. '

Залежність 5 на рис. З між густиною скелета грунтів і середньоарифметичною за багаторічний період відносною або ваговою вологістю /Щ / описується рівнянням 27.

\7МВ = ^ “0,^2 / 26 / Щ = ^ -0,403 / 27 /

При різних погодних умовах одержані серії залежностей, які для всього діапазону густини скелет,а грунтів паралельні залежності 5. Таким чином при зміні погодних умов та режиму зволоження вологість грунтів міняється пропорційно густині їх скелет,а. Це дозволяє заміряти вологість тільки в двох-трьох точках на грунтах з різною густиною скелета і визначати поправки для всього діапазону густини скелет,а, з допомогою яких можно вирахувати вологість всіх грунтів в межах великих площ, над якими спостерігаються одинакові погодні умови.

За даними грунтознавців для нормального розвитку рослин не менше 10% об’єму пор грунтів повинно бути заповнено повітрям / Н.А.Качикський, 1970 /. Таким чином максимально допус-

тима вологість / залежність 6-, рис. З / вираховувалась як 'максимальна об’ємна мінус ІС^ об’єму пор.

За надими багаторічними спостереженнями і ламіраки на осушуваних і прилягаючих землях оптимальна вологість найчастіше спостерігається і найдовсе зберігається в грунтах з гус-

о ■

тиною скелета 0,8...І,2 г/см . Грунти з меншою густино» скелета схильні до перезЕОпоя.ення, з більшою до переосупення.

Виходячи з вищеприведених графс-аналітичних залежностей, за густиною ске-іета грунтів та їх вологістю можно розрахувати поливні норми на меліоративних системах двухсторонньо-го регулювання. Враховуючи, що вологозапаси И мы будь-якого кару грунтів потукністю Н. см і вологістю \\^$ % визначається .Н мм = 0./Ь. - \Ув ■ З'с / 28/, де добуток -^с

представляє собою об’ємну вологість У/0 . В свою чергу мак-

симальна об’ємна вологість практично дорівнює пористості п. . і вводячи коефіцієнт оптимального зволоження <?С / в частках від максимальної об’ємної вологості, який для різних культур знаходиться в межах 0,7...0,9 / та використовуючи формулу 23 одержуємо .

< -' Л м* = 0,1 ( 0,96 - 0,35 ус ))• (00% / 29 /

Якщо ърахувати, що один мм води на одному га дорівнює 10 м\ то для поливу одного га необхідний об’єм води V , який визначається за формулою - .

У= КІЛ- (0,96-0,35 їсИООІ-Н^о /ЗО/,

\Vjj- об’ємна вологість перед поливом, в %.

Розроблена і запропонована схека розрахунку різних видів вологості грунтів аа густиною їх скелета, яка. є відносно стабільна протягом вегетаційного періоду, є складовою частиною комплексного моніторингу. Вона дозволяє оперативко

і з малими затратами визначати вологість грунтів на великих

- зо -

площах в періоди, коли неможливо використовувати дистанційні-аерометоди із-за густої і високої рослинності. Крім того, вона дозволяє раціонально використовувати водні ресурси на системах двухстороннього регулювання, дефіцит яких нерідко від- , мічається як в окремі періоди року, так і в окремі роки.

Глава 4. Вплив осушувальних меліорацій на режим підземних і поверхневих вод .

Після проведення осушувальних меліорацій найбільш істотні зміни спостерігаються в режимі грунтових вод. В його формуванні виділяються два етапи. В перший, протягом 2-3 роки проходить загальне пониження рівнів води. В другий їх спад стабілізується і встановлюється режим, характерний для осушуваних земель. При цьому-в річному ході коливання рівнів грунтових вод спостерігаються ті ж фази, що і до осушування: весняний підйом, літньо-осінній спад, осінньо-зимовий підйом та зимовий спад. Істотно збільшилась тільки амплітуда цих коливань. Весняний підйом починається в кінці січня на початку лютого і триває на різних геоморфологічних структурах від 18.. .60 до 40.. 140 діб і має амплітуду / висоту над зимовим мінімумом / в Передкарпатті 0,1...І,9 м, в Волинському Поліссі

0,25...3,04 м. Літньо-осінній спад дуже тривалий і закінчуєть-в кінці варесня-ховтні. Він має амплітуду в Передкарпатті 0,25 ...1,5 і в Волинському Поліссі 0,59...2,75м. Осінньо-зимовий підйом спостерігається тільки в багатоводні роки. Він починається в кінці жовтня і триває ЗО...80 діб і має амплітуду 0,1 ...1,25 м. В ці ж роки проходить і зимовий спад з амплітудою

0,1...І,2 м і тривалістю 50...115 діб. Загальною характерною рисою режиму грунтових вод осушуваних земель порівняно з нео-сушуваними є загальне пониження рівнів на 0,75...1,5 м та збільшення їх амплітуди до 0,4...3,0 м і часте утворення в

- ЗІ - ■ •

в приповерхневих иарах тимчасових сод типу "верховодка".

Суттєві зміни відмічаються і в хімічному складі грунтових вод, особливо на землях, які інтенсивно використовуються під сільськогосподарське виробництво. Тут спостерігається збільшення загальної мінералізації з 0,2...0,3 до 0,9...І,5 г/л і більше та перехід вод з фонових гідрокарбонатно-кяльці-євих в сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієві і сул ьфатн о-иатр і -єао-калісзі. Цей процес протікає весною і зв’язаний з нераціональною технологією та термінами внесення мінеральних добрив. Якщо мінеральні добрива внесені до встановлення максимальних рівнів грунтових вод, які знаходяться в цей час близько від поверхні або на поверхні землі, то більша частина їх виноситься грунтовим і дренажний стоком. В літньо-осінню иежень мінералізація води зменшується і вони знову стаоть гідрокарбо-натно-кальцієвими. ' -

На більній частині плоці осушуваних земель Західної України розповсюджений перший від поверхні горизонт напірних вод верхньої-крейди, який гідравлічно зв’язаний з грунтовими

• водами, його розвантаження в грунтові води проходить на пере-углублених ділянках річкових долин. Сумарна площа всіх ділянок розвантаження в межах осушуваних земель за даними пасивної і активної радіолокації 'складає 81- 1,6 км2. Коефіцієнт фільтрації роздільного шару в місцях роззантаяення за результатами численних відкачок знаходиться в маках. 0,0015.. .0,005 м/добу. Пониження рівнів грунтових вод при осушуванні ділянок розвантаження напірний градієнт виріс з 0,03...0,15 до 0,2.. .0,25, що приведо до збільшення перетоку води з напірного горизонту в грунтові води з 60...65 до 95...100 тис. м3/добу. Слід відмітити, що одночасно для водопостачання з напіоного горизонту відберяється більше 200 м^/добу. Разом з неспркятли**

вими для живлення підземних вод погодними умовами ССТОННіх років - вое це разом привело до обсзнодження верхніх шарів горизонту, що в свои чергу передумовило інтенсифікацію розвитку в них. карсту а четвертинних відкладах суфозії. Для усунення цих явищ та відновлення запасів підземних вод необхідно почати роботи по.штучному живленню напірного горизонту верхньої крейди. _ . .

Змінились і основні елементи водного балансу на осушува-

І

них землях порівняно з неосушуваними. Значно виросла сумарна інфільтрація, яка міняється від 120 км на важких грунтах до 330 ыы на торфах. При цьому її складова, яка йде на живл'ення грунтових вод.зменшилась і знаходиться в межах 56...278 мм , в залежності від водності року, режиму випадання атмосферних опадів та літологічного складу грунтів і наявності в ньому переущільнених шарів. -

Сумарне випаровування з осушуваних масивів в маловодні роки з важких мінеральних грунтів складає 23...65 мы прбти 41.

. .100 иіі з неосупенях та перезволожених. В багатоводні роки з осушуваних оброблаваких земель випаровування таке або на 10..'

15 % мснзз кіл: з заболочених. Випаровування з осушуваних легких мінеральних та торфових грунтів в багатоводні роки на 10.. .25% більше ніл з неосупуваних і може досягти 375.-..400 мм. Максимальне випаровування 400...450 мм зафіксовано на неосушен-них торф’яниках з глибинов рівнів грунтових вод 0,І...0,3 м, що зв’язано з випаровування:-.: безпосередньо з поверхні води. З покидання:.; рівнів грунтових вод^до 0,7...1,2 м випаровування

з поверхні води зменшується на 70...60% а сумарне збільшується на 10...15$.

Значні зміни спостерігається і в поверхневому стоці. Максимальний стік весняних і літніх дощових повеней проявився як

в сторону його збільшення, так,і в сторону його.зменшення в залежності від морфометрії водозборів та літологічного складу грунтів. В Передкарпатті, де осушувані землі складені переважно важкими мінеральними грунтами і мають значний похил поверхні він.збільшився на 10...15$, місцями на 20$. На осушуваних землях Волинського Полісся з незначним похилом їх поверхні та наявністю на ній густої мережі безстічних западин зафіксовано деяке зменшення максимального стоку. В максимальні за водністю роки.при сильному попередньому зволоженні площ водозборів' відмічається повсюдне збільшення максимального стоку з осушуваних водозборів на 30$ і більше. В маловодні роки, коли перед випаданням повенеформуючих дощів попереднє зволоження незначне, максимальний стік з осушуваних площ зменшується.

Мінімальний стік з осушуваних земель повсюдно збільшився в 2...2,5 раз. При цьому збільшення мінімального с-г по- . чинасться, коли осушено більше 15$ плоці водозбору. •

Зміна річного'стску залежить від співвідношення-змін максимального і мінімального. Постільки з більшості випадків во-

• ни мають протилежні знаки, річний стік змінився слабо. В Передкарпатті він переважно збільшився на 10...15$, а на окремих басейнах на 20...25$. В Волинському Поліссі є спостереження до і після осушування ка 33 водомірних постах. На 25 з них зміни річного стоку знаходяться з меках 10$, тобто з медах близьких до точності вимірювання. При'цьому на , 18 постах' зафіксовано його збільшення, на 7 - зменшення. З останніх ІЗ постів на 7 збільшення річного стоку дссягло 10...20$, на 3 -. 20...30$ і на 3 - 20...20$. Таким чином, в Волинському Поліссі річний стік переважно збільшився при замітному його змзн-пенні з окремих річкових басейнах, де похил поверхні иінічаль-| ний і на ній розвита густа мережа безстічних западин а грунти

представлені легкими мінеральними різновидностями.

. ■ ВИСНОВКИ ■

Складний тектонічний розвиток території Західної України протягом геологічної історії передумовив складну геологічну будову та складний рельєф з різноманітними його формами,

• ‘

що в свою чергу створило умови для утворення різних за походженням, розмірами, будовою та режимом боліт, заболочених і перезволожений, а після всіх їх осушування і осушуваних, земель. В зв’язку з цим основні теоретичні розробки і практичні рекомендації в представленій роботі, можуть бути використані в. усіх регіонах, де мають місце масові осушувальні меліорації.

Осушувані землі знаходяться ще на стадії свого формування і представляють собою дуже складні і високодинамічні природно-антропогенні утворення. Вони вимагають постійного контролю за своїм розвитком і повсякчасного гідротехнічного і аг-ромєлісративного втручання з метою покращання їх гідрогеолого-меліоративного режиму та зменшення негативного впливу на довкілля. • . " _

Детальне вивчення та оперативний контроль за розвитком осувуваних земель потребують розробки та впровадження сучасних дистанційних аерокосмічних методів досліджень". Осушувані землі, як і всі інші природні та природно-антропогенні утворення, формують свої геофізичні поля, параметри яких з одного боку відзеркалюють їх будову та режим, з другого - піддаються дистанційним вимірам та регістрації. Ці їх властивості є основною базою для створення дистанційних методів дослід- -жень поверхні Землі.

Залежність коефіцієнту радіовипромінювання радіомагніт-ного поля Землі в НВЧ-діапазоні від вологості грунтів поверх-

невих шарів та зідзеркалення геодинамічних процесів на аерознім-ках дали- можливість створити комплексний моніторинг осушуваних земель, який дозволяє: • .

1. Охоплювати одночасними спостереженнями і замірами основних параметрів при одинакових поподних умовах великі площі.

2. Визначати середню вологість грунтів поверхневих шаріз з

смуги шириною 0,7 від висоти радіозйо.чки. .

3. Оперативно контролювати гідрогеолого-меліоративну обстановку з метою своєчасного її регулювання.

4. Вчасно фіксувати місця зародження та інтенсивність розвитку шкідливих геодинамічних процесів з метоп розробки заходів для їх ліквідації або ослабленню негативної дії.

Детальний аналіз водно-фізичних властивостей грунтів ка монолітах з непорушеною структурою на базі масових визначень дозволив встановити наступні закономірності:

' І. Між пористістю і густиною скелета грунтів і четвертинних відкладів існує тісний зв’язок з коефіцієнтом кореляції - 0,96. Це дає можливість визначати пористість за густиною скелета.

2. Якщо пористість тісно зв’язана з-густино» скелета то і гід-роємкість грунтів через пористість,повинна залежати від густини їх скелета. Приведений висновок підтверджуєгься одержаними гра-фо-аналітичними залежностями, з коефіцієнтами кореляції - 0,8!..

0,50; між різними видами вологості / максимальною гігроскопічною, ^максимально» молекулярно», найменшо?, гравітаційною, загально» / і густиною скелета. При одинакових погодних умовах вони дозволяють визначати вологість грунтів 'за густиною скелета.

3. На основі аналізу вищезгаданих залежностей одержана форму-

ла для визначення поливних нори за густішою скелета грунтів та їх зологіста перед ПОЛИВОМ. -

Осушування та експлуатація осуаувгних земель привели до заміни одних геодинамічних процесів інзими, як правило протилежної дії. В свою чергу це визвало формування нових лакдаяфтів осусуваних земель та замітні зміни в навколишньому середовищі:

1. В межах осушуваних земель істотно ущільнились грунти і чет-

вертинні відклади. Густина скелети збільшилась в торф’яних грунтах з 0,19...0,25 до 0,50...0,55 г/см^, в сторгованих з 0,50...

0,55 до 0,70...0,80 г/см*-, в мінеральних грунтах вона залишилась без змін або дещо зменшилась. Нерівномірне ущільнення привело до утворення різних за розміром і конфігурацією замкнутих безстічних понижень. _

2. Використання на осушуваних землях важко? колесної сільсько-

\ ' , господарської техніки передумозило утвореная переущільненого підорного пару.

' 3. Збільшення інтенсивності циркуляції- води на осушуваних і прилеглих землях привело до активізації процесів'ерозії та суфозії в четвертинних відкладах і карсту в корінних породах. .

4. Нерівномірне ущільнення грунтів та розвиток ерозії, еуфозі¥ і карсту перетворили випукло-горбкувату поверхню боліт в увігьу-то-западинну осушуваних земель.

5. Змінився і плановий рясукок річкової нерекі за рахунок спрямлення її водотоків та збільпмлась її' густота, в середньому в

5...6 раз, та звільнився її нерівномірний розподіл по площі. .

6. Густа мерена безстічних понижень, висока літологічна стро-

катість грунтів, наявність переущільненого підорного пару - все це разом передуїіовило складну конфігурацію поверхні грунтових вод та нерівнопірний розподіл вологи в зоні аерації осушуваних земель. ' •

7. Болотні, лучне-болотні та лучні фітоценози замінились агрофітоценозами, які відрізняються нерівномірним розвитком по пло-

ці із-за нерівномірного розподілу вологості в зоні аерації та наявності безстічних понижень.

8. В Волинському і Малому Поліссі та ка півночі Прикарпаття з

результаті осушувальних иеліорацій на великих площах болотні,

лучно-болотні та лучні ландшафти замінились ландшафтами осушу ва. • .

них земель заплг.в, низьких терас та моренно-зандровжс рівнин. '

9. На осушуваних землях змінився водообмін мія атмосферними

і підземними водами. Сумарна інфільтрація збільшилась на ЗО ..

. 70$ при зменшенні її складової, яка йде на живлення грунтових вод,сумарне випарування збільшилось на 10...30^.

10. В річному ході режиму грунтових вод збереглися ті ж фази, що і до осушування, звільнились тільки амплітуди." Йа оброблюваних землях змінився хімічний склад грунтових вод, збільшилась мінералізація, в окремих випадках до 3,5 г> а, і води з фенових гідрокарбонатно-кальцієвих перейшли в сульфатно-натрієві.

11. Змінквсі і поверхневий стік, мінімальний повсюдно збільшився в 2,5...З рази,, максимальний в Прикарпатті збільшився, в Волинському і Малому Поліссі зменшився. Середній за багаторічний період змінився мало, переважно в сторону деякого його збільшення.

12. Зменшились запаси води перших від поверхні напірних горизонтів за рахунок інтенсифікації їх розвантаження в грунтові на

* і-З ■

ЗО...35 тис.м /добу. На водопостачання з вказаних горизонтів

• . Я

відбераять більше 230 тис.м /добу. Разом з несприятливими для

кивлення підземних вод змінами метеорологічних умов за останні роки це привело обезводнення верхніх шарів водоносної зс«и, пониженню п'єзометричних рівніз, зникненню численних в минулому висхідних джерел та зв*язанних з ними водотоків, активізації іроцесів карсту. . .

Для раціонального використання і охорони осушуваних земель

та навколишнього середовища в районах широкомасштабних осушувальних меліорацій необхідно впровадити наступні заходи:

1. Вилучити о користування на осушуваних землях важку колес-ну сільськогосподарську техніку. .

2. Розширити агромеліоративні роботи для покращання та опти-мізації водно-фізичних властивостей грунтів.

3. Уточнити, а для більшості осушувальних систем розробити, сівозміни, які включали би природоохоронні заходи. Зокрема не вирощувати на торф’яних і оторфованих грунтах просапних культур і коренеплодів з метою запобігання деградації вказаних

грунтів га рахунок ерозії та дефляції.

4. При глибокому розпушуванні підорного переущільненого шару вносити в нього фільтраційні елементи з метою підвищення та збереження його фільтраційних можливостей.

5. Не вносити мінеральні добрива ранньою весною при викокому стоянні рівнів грунтових вод на осушуваних землях.

6. Не осуауватк9 в перлу чергу вертикальний дренажи, заплав в місцях розванїааення перокх від поверхні напірних горизонтів.

7„ Перепроектувати та перебудувати чисто осуиувадькі системи на системи двохстороннього регулювання.

8. Для регулювання та очищення поверхневого і дренажного стоку в меяах круганх меліоративних систем будувати басейки-регуля-торй багаторічного регулювання, на малих - сезонного. '

9. Провести таксацію оеушувагаа земель з метою вилучення о сільськогосподарського виробництва малопродуктивних земель з наступний їх.використанням під вирощуЕагкя лісу.,

10..Розробити регіональну програму і технологію штучного Живлення порази:' від поверхні напірних горязотів. Крім відновлення запасі в/води цз дасть ііояхивість запобігти розвідку карсту в

мегах Воєнно-Подільської еисочини.

Відновлення боліт з метою покращання поячого регичу території недоцільне і практично неможливе а зв’язку з незворотнийи трансформаціями водно-фізичних властивостей літологічної основи лакдпафтів осушуваних земель, а також з істотними змінами ВСЬОГО комплексу природних УМОВ а регіоні. ^

Список наукових праць по темі дисертації.

• - • . ■

Монографії.

1. Гидрология вга восточной Сибири. - М.:.Изд-во "Наука", 1966,

- 172 с. / соазтор В. И. Астраханцеа /

2. Оценка и контроль изменений в природних комплексах под вли-

янием осушений. Киеь: Укр.КИИГи’і. 1992, - 189 / соавторы В.Е.АлексиезскиЯ, В.З.ЛєляескяЯ /. ’

Брокери. . '

1. Атлас РоеєкскоЯ облает:;. -У:: ГУГК, І9£5,- 32 с. / счзторц И.Н.Коротун я др. /

2. Изучение пвдрогеолого-хелиоратлзного рєхпма осугаємих земель западного региона УССР СБЧ-радиоиетром. // львов: ЇШГЕНа /Л УССР, 1989,- 69 с. / соазторы А.А.Кокксарчух и З.А.Забедь-никоза /.

, Статті і тези доповідей. -

1. Инзенерно-геологическиз условия ігезгорних впадин Бурятии.

В та.: ЙЕкенерная геология ПрибзДнальл.- Н.: "Наука” І9Є8, с. 166 - 172.. _ . ’

2. Проблеет мелиоративной гоогр-фил Западного Лолесья УССР.

// ІУ сьезд Географического общества УССІ* - Київ: Наукова думка. 1580. с 58-60 / соавтор И.Н.Коротун /.

3. Об изаеиеняи фильтрационных свойств по-гз в результате ссу-

сения. // Актуальные проблемы водохозяйственного строительства. - Ровно. 1980. с. 121-123.

4., Сравнение некоторых особенностей геолог ум и гидрогеологии Сахарской и Волъщо-Подольской плит в связи с их нефтеносно— ностыэ. //Геологический журнал. 1981. т. 41, £ 1. .

с. 48-56 / соавтор А.А.Орлов /.

5. Особенности распределения влаги в зоне аеряции осусеных

земель. // Мелиорация к Еодное хозяйство. 1981, вкп. 51 1-72, с. 40-42. .

6. Влияние фильтратуснных свойств грунтоз на распределение

- влаги в зоне аерацик ссупеных зеуель Западной части Украинского Полесья. // Гидромелиорация и гидротехническое стро-итр'^ьстбо. 1983, £■ 9. ,с. 23-31> •

7. Блсшме осупенмк ка гидрогеологические условия Западного

• Полесья Украины. // Проблему мелиоративной географии. -Ленинград: Изд-во АН СССР. 1933. с. 95-97. ■

3. Особенности водкс-фюическкс свойств минеральных грунтов осупекьсс земель Западной части Украинского Полесья.

// Гкдроиелиорация к гидротехническое строительство. 1934.

Р 12.. с. 35-39. .

9. Природные и екокоикческие аспектн гидротехнических мелиораций в Западном Полесье УССР. // Природно-мелиоративный мониторинг в СССР. -П.: йзд-во АН СССР. 1584. с. 55-64. .

/ савторы С.Т.Возник, И.Н.Коротун /.

10. Особенности выноса химических элементов с осушенных земель

Западной части Украинского Пoiecья. // Гидромелиорация и гидротехк'/ческоа строительство. 1985. В5 13, с. 31-35. ;

11. Выявление факторов гидромелиоративного состояния осушительных систем с помощью кногозональныг и тепловых изображений. // Автоматизированные системы / АСОйЗ-86 / И.: Наука, 1986,

- • - 41 - ' ■

с. 233-235 / соавтор З-А-Шабельнинсв?1, /. -

12. Гео гр.гфо-ме лиоративчнч оеобскисетя ссужаемых 'земель йзпад-ного региона УССР и дистанционные метод» их изучения.

// Медуорапия Нечерноземья, -Ленинград : Наука. 1526. с. 156-157. / соазтср А.А.Ксмясарчук /.

13. Особенности химического состава грунтовых а од ссузаеммх земель Западней части Украинского Полесья. // Мёлиорагил л водное хозяйство. - К-.*сз: 1986. вып. 65. с. 13-16

14. Ссобенкссти формирования стока на ссунеккьп: землях Западной частя Украинского Полесья. // Проблем мелиоративной географии Припятсхого Полесья. - Ленинград: йзд-во АН ССС?.‘ 1987. с. 22-26.

15. Геогрв-фическ’/е проблема осузитзльннх мелиораций на Украине.

// йизэтеская географ-ля и геоморфология. Вып. 34. - Киев: Вис;а икола. 1937. с. 68-77. / соавтор М.В.Ксрбутяк /.

16. Некоторые вопросы влияния есуглтельных мелиор'гглй ка окру-лавщуг/ среду Украинского Полесья. // Ссшал*ко-экологические функции ландшафтов и состояние экосистем.- Чернигов:

, 1987. с, 74-75. ’

17. Эколого-эхономяческие.. проблемы осупительккх мелиораций в Западном Полесье УСС?. .// Экологические и экономические

. аспекты мелиораций. - Таллин. 1983. с.115-118. / соавтор' И.Н.Коротун /.

18. Особенности распределения влаги з верхних горизонтах зоны аерации осуяаешх земель для целей дистанционного зондирования . // Региональное использование водных ресурсов и проблемы мелиорации. - Ровно. 1389. с. 43-49.

19; Выявление факторов гядрогеолого-мелиоративного состояния осушаемых земель аеросьемкой з видимом диапазоне. //.Гид-

ромедкорация к ггдротехническое строительство. 1989, .¥ 17 с. 42-46. / соавторы И.Н.Коротун, А.А.Комисарчук /.

20. Оценка гидрогеолсго-мелиоративного состояния осушаемых зе-

мель- СВЧ-радиокетрсм с самолета АН-2. - Ровно. 1991. ЦБНТИ, с. 1-4. '•

21. Дослідаєння якісних змін дренажних вод* у водоймищах-регу-

ляторах. // Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво. 1992. 14. с. 9-13. / співавтор М.В.Корбутяк /

22. ііетод мелиорации блсдцеобразных понижений. // Мелиорация у водное хозяйство. 1993. с. 37-39. Соавторы А.С-.Кожушко,

В.Н.Потоцкий /. .

23. Географо-гідрологічні аспекты формування стоку иалкх річок в умовах інтенсивного освоєння водозборів. // Проблеми географії України. - Львів, 1994, с. 190—191. / співавтори М.В.Корбутяк, І.М.Коротун /.

24. Исследование стока о осушаемых земель. // Тезисы докладов

на республиканской конференции.по гидрометеорологии. - Вильнюс. 1983. с. 65. , ■

25. Влияние осушения на запасы подземных вод в Западном регио-

не Украины. // Экологические аспекты осушительных -мелиораций в Украине. - Киев, 1992, с. 49-50. -

26. Деякі геоекслогічні аспекти кєліорацій в Україні. // Еколо-. гічні аспекти осушувальних меліорацій в Україні.- Київ, 1992. с. 79-80 / співавтор І.М.Коротун /.

- -ІЗ - . -

'3udz М.Э. Dynaaic ox drainage lands water-physical properties. She manuscript to defend. A. dissertation for doctor of geographical sciences degree in speciality 11.00*01•— physical geography, geophysics and geochenistry of landscapes. Institute of Geography .National Academy of Sciences,Ukraine. Kiev,T99-i7 The character and intensiveness of aarshes aad aarshy lands water-physical properties transforaation during their drainage,and drainage lands landscapes foraing was established as well as these transforaations influence on the environaent. The nonitoring of drainage lands was formed tased on reaote controlaethods. • '

Будз М.Д. Динамика водно-физических свойстз осушаемых земель. Защищается рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук. Специальность II.Q0.0I -' Физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов. ..нстп-тут географии НАН Украины. Киев, 1995? • ■

Определены характер и интенсивность трансформации воднофизических свойств болот и заболоченых земель в процессе их осушения и формирования ландшафтов осушаемых земель, а также влияние отих трансформаций ка окружасщуп среду. Создан менч-горинг осушаемых земель на базе дистанционных методов их кзу-гения.

Ключові слова: вологість, вологоємкість, грунттг, четвер— іи'нні відклади, ландшафти, геофізичні поля, пасивна і активна радіолокація, коефіцієнт фільтрації, гідрогеолого-мєліоратив-ний per.’,їй, довкілля. .