Бесплатный автореферат и диссертация по геологии на тему

Субаэральные отложения Северного Приазовья

ВАК РФ 04.00.01, Общая и региональная геология

Автореферат диссертации по теме "Субаэральные отложения Северного Приазовья"

Інститут геологічних наук НАН України

На правах рукопису

Б ОД .

З у 1- ^1 Молодиченко Валентин Вікторович

УДК 551.311.33.551.79]

Субаеральні відклади Північного Приазов’я

Спеціальність 04.00.01 - загальна та регіональна геологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Київ -1996

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у відділі геології антропогену інституту геологічних наук НАН України.

Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук В.М. Шелкопляс.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук М.Г. Демчишин,

кандидат геолого-мінералогічних наук Ю.І. Іноземцев.

Провідна установа: Державне Геологічне підприємство

"ПівденьУкргеологія".

Захист дисертації відбудеться “ 2.2." ТРсаЬИ $11996 р. о~(0 год. на засіданні спеціалізованої ради Д.01.09.04. Відділення загальної та регіональної геології ІГН НАН України за адресою: 252054, Київ, вул. Чкалова, 55-6.

З дисертаційною роботою можна ознайомитися у бібліотеці інституту геологічних наук НАН України.

Автореферат розісланий “ 2.0 •• К6>іТН Я 1996 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Актуальність теми. Субаеральні відклади широко розповсюд-кені в межах Північного Приазов’я. Товща, яка складена лесами та посованими грунтами є унікальним об’єктом для вивчення геологічної сторії субаеральних відкладів України. Геологічна інформація, що від-юситься до цих своєрідних товщ, базується на мінералогічних, літо-югічних, стратиграфічних даних, постійно необхідна різним організа-хіям геологічної служби і відповідає потребам інженерно-геологічних шшукувань. В останні роки особлива увага дослідників пов’язана з іеобхідніспо створення тривалих екологічних прогнозів розвитку да-юї території з урахуванням факторів інтенсивного поверхневого впли-іу на еволюціонуючі екосистеми.

Тривалі геологічні дослідження субаеральних утворень Північ-юго Приазов’я дозволили встановити особливості будови, стратиграфічне положення цих товщ, виявити їх просторово-часові характеристики і основні риси палеогеографічних умов їх утворення. Разом з гим, рішення виникаючих науково-практичних проблем, пов’язаних з юглибленням знань про складну природу цих утворень, ставлять метою зміщення пізнавальних акцентів на конкретні геолого-іалеонтологічні дослідження, результати яких необхідні для клімато-:тратиграфічних реконструкцій.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є комплексне вивчення субаеральних відкладів Північного Приазов’я, ;’ясування та оцінку їх значення для відтворення палеогеографічних 'мов їх формування. Для реалізації мети дослідження були поставлені такі завдання: ’

' провести опис субаеральних відкладів з подальшим вивченням їх стратиграфії, палеонтології, речового складу і умов формування;

■ уточнити на основі проведених досліджень, розповсюдження, умови залягання і характер взаємозв’язку лесів та похованих грунтів;

• установити походження відкладів лесової формації та її кореляцію з іншими генетичними типами антропогенових відкладів.

Фактичний матеріал та методика дослідження. В основу дисертаційної роботи були покладені матеріали польових досліджень, які проводились у 1992-95 роки на території Запорізької та Донецької областей. В ході цих робіт було вивчено 6 найбільш повних розрізів четвертинних відкладів біля сел Ботієво, Новопетрівка, Урзуф, Мелекіно, Широкіно, міста Приморська, проаналізовані літературні та фондові матеріали.

Було відібрано понад 150 зразків гірських порід на гранулометричний, мінералогічний, хімічний, термолюмінесцентний аналізі]. Гранулометричний, мінералогічний і хімічний аналізи зразків проводились у лабораторії Білозерської ГРЕ, визначення віку термолюмінесцентним методом у лабораторії ІГН НАН України. Стратиграфічне розчленування субаеральних відкладів регіону побудовано на основі схеми ІГН НАН Україні! 1986 року.

Наукова новизна. Вперше для території Північного Приазов’я був виконаний комплексний аналіз товщі субаеральних відкладів. Це дозволило узагальнити і уточнити дані про еоловий шлях формування відкладів, визначити швидкість накопичення початкового дрібнозему, виділити три стратиграфічних грунтових комплекси, показати залежність потужності відкладів від знаку та інтенсивності неотектонічних рухів.

Основні положення, що виносяться на захист.

1. Породи лесової формації формувалися в холодні і сухі льодовикові епохи з дрібнозему, накопичення якого проходило переважно еоловим шляхом, остаточний лесовий вигляд породи придбали в результаті процесів діагенезу і епігенезу (облесування).

2. Поховані грунти формувались в епохи потепління і зволоження, в період активного розвитку грунтоутворюючих процесів.

3. Поховані грунти є найбільш чіткими реперами, які використовуються для стратиграфічних побудувань.

4. Субаеральні відклади є основою розвитку різноманітних напрямків господарської діяльності, в тому числі рекреаційного і гідротехнічного будівництва.

Теоретична і практична цінність. Результати дослідження субае-ральних відкладів дали можливість уточнити дані про стратиграфічне розчленування, умови осадконакопнчення і формування відкладів ле-сової формації у четвертинному періоді, проведення палеогеографічних реконструкцій для території Північного Приазов’я.

Отримані дані можуть бути застосовані для прогнозування впливу природних дннамічних і техногенних процесів, які пов’язані з рекреаційним будівництвом третій черги Приазовської зрошувальної системи.

Апробація роботи та публікації. Основні результати дослідження доповідалися на наукових конференціях викладачів Мелітопольського педінституту (1992, 1993, 1994), на міжрегіональній науково-практичній конференції (Мелітополь, 1995). З до с л і д ж у вальної проблеми опубліковано чотири друкованих праці.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти глав, висновків,загальним обсягом 125 сторінок машинописного тексту, проілюстрована 21 малюнком, список літератури складається із 110 найменувань.

Дисертаційну роботу виконано у відділі геології антропогену інституту геологічних наук НАН України під керівництвом доктора гео-лого-мінералогічних наук В.М. Шелкопляса, якому автор висловлює щиру подяку. Автор вдячний за наукові консультації та цінні поради

науковим співробітникам відділу геології антропогену 1ГН НАН України к.г.-м.н. Т.Ф. Христофоровій, В.М. Мацую, а також доценту кафедри гідрогеології КДУ І.Б. Люрину.

Зміст робити.

Глава 1. Історія дослідження субаеральних відкладів Північного Приазов’я.

Перші загальні відомості про субаеральні відклади Прназов’я представлені в роботах М.О. Соколова (1888, 1899) і В.В. Богачева (1916). В цих роботах відзначався загальний характер залягання і розповсюдження лесових порід, леси характеризувались як субаеральні відклади. П.А. Тутковськнй (1899) висунув уявлення про еоловий спосіб утворення лесу, став засновником солово-льодовикового напрямку формування лесу. Значним внеском в дослідження лесів стали роботи В.І. Крокоса (1925, 1931, 1934), який вважає лес в основній масі льодовиковим еоловим утворенням, показує, шо формування лесових горизонтів пов’язано з льодовиковії'! часом, а викопних п^унтів -міжльодовиковим, їм розроблені основи стратиграфії лесових порід. В.Г. Бондарчук (1931, 1939) відзначає, що лесові породи півдня України мають два самостійних яруси: дніпровський і поліський. П.К. Заморій (1954, 1961) також відзначає, що основна маса лесових порід є еолово-льодовиковими утвореннями і надає стратиграфічного значення трьом викопним грунтам. М.Ф. Веклич (1969, 1972, 1984) відзначає, що лес є продуктом перигляціальних умов. Еоловий фактор транспортування лесового матеріалу він відносить до основного. Стратиграфія лесових порід основана на врахуванні викопних грунтів.

Докладні літолого-фаціальні і стратиграфічні дослідження суба-еральної товщі проведені О.В. Григор’євнм (1969), В.М. Мацуєм. О.Б.

Моськіною (1977), A.I. Шевченко (1965, 1972, 1976). В.Ф. Красв (1971) відзначає закономірність в чергуванні лесів і похованих грунтів у розрізах лесових порід та їх ритмічність.

І.Л. Соколовський (1956) при характеристиці лесових порід району долини р. Молочної відзначає відсутність викопнії'х* грунтів в товщі лесових порід правого берегу, а також відсутність будь-яких закономірностей у розподілі тут різниць просідання.

В.М. Мацуй, Т.Ф. Христофорова, В.М. Шелкопляс (1981) дають докладну характеристику лесових порід району дослідження, розглядають літологічні особливості відкладів, вплив дннамічних процесів на лесові породи. В інженерно-геологічному відношенні найбільш докладно лесові породи вивчали В.Ф. Краєв (1971 та ін.), B.C. Викова (1962), O.K. Ларіонов (1957), В.А. Прнклонський (1957) та інші.

Глава 2. Загальні уявлення про район дослідження.

■Територія Північного Приазов’я охоплює північне узбережжя Азовського моря і південну окраїну Приазовської височини, яка геоструктурно відповідає східній окраїні Причорноморської западини і південному схилу Прпазовського кристалічного масиву. Західна межа району дослідження проходить по Утлюкському лиману та р. Утлюк, східна - пор. Грузький Єланчик.

В геологічній будові території можна виділити 2 структурних поверхи: нижній - докембрійський і верхній - мезокайнозойськнй. Породи нижнього структурного поверху характеризуються великим розвитком комплексу складчастих і розривних дислокацій. Серед найбільш великих розривних порушень району можна відмітити Бердянсько-Маріупольський крайовий глибинний розлом і Орехово-Павлоградський глибинний розлом.

В геоморфологічному відношенні на території Північного При-

азов’я виділяються такі морфологічні типи:

• Приазовська структурно-денудаційна хвиляста лесова рівнина на кристалічній докембрійській осноці;

• Приазовська денудаційно-акумулятивна лесова рівнина на неогеновій основі;

• різновікові рівнини річкових, морських та лиманно-морських терас.

Для рішення питання про розчленування субаеральної товщі, її кореляції з алювіальними і морськими відкладами використовується палеомагнітний метод (А. Кокс, 1968; Т.Д. Морозова, М.О. Певзнер, 1973; О.П. Добродєєв, 1970; В.М. Семененко, М.О. Певзнер, 1979 та іи.). В розрізі неоген-четвертпннпх відкладів виявлено чергування прямого та зворотнього намагнічення. В межах зони Брюнес установлюється п’ять меж змінення полярності, які майже співпадають з межами горизонтів субаеральних порід. В межах зони Матуяма встановлений епізод Олдвей.

Глава 3. Стратиграфія субаеральних порід Північного Прпаїов’я.

3.1. Стратиграфічна схема району дослідження.

В основу стратиграфічного підрозділу субаеральних відкладів району дослідження була покладена стратиграфічна схема антропогену України, розроблена ІГН НАН України 1986 р.

3.2. Описання розрізів.

Вибір розрізів для вивчення субаеральної товщі зв’язано з такими умовами: добра відслонеиість порід, велика потужність відкладів і кількість горизонтів. Всі ці умови характерні для порід, які розташовані на узбережжі Азовського моря. На території району дослідження

було описано 6 найбільш повних розрізів субаеральних відкладів антропогенового періоду, розташованих біля сел Ботієво, Новопетрівка, Урзуф, Мелекіно, Широкіно, міста Приморська.

3.3. Характеристика субаеральних порід.

Відклади е о плейстоцену складені породами червонокольорової формації, що широко розповсюджені на території району дослідження. Потужність відкладів змінюється від 2-3 м до 10-15 м. Відклади еоплей-стоцену складаються з глин, суглинків, різнозернистих пісків. Колір відкладів змінюється від червоно-бурого до бурувато-сірого. Серед мінералів алеврит - піщаної фракції переважають кварц (більш 95%), зустрічаються мінерали групи польових шпатів (мікроклін, ортоклаз), альбіт, епідот, рутіл, циркон, дистен, апатит, ставроліт, гранат, турмалін, анатаз. Група аутигенних мінералів складається з карбонатів кальцію, гіпсу, бариту, залізисто-марганцевих сполучень.

Для відкладів характерний нестійкий гранулометричний склад, який пов’язаний з різними генетичними типами відкидів, геоструктур-ним та геоморфологічним положенням; монолітний і грудкуватий типи текстури, раковистий, іноді рваний злом, дзеркала ковзання. Еоплей-стоценові глини, суглинки, супіски, грубозернисті піски елювіально-делювіального, делювіального, делювіально-пролювіального, алювіально-делювіального генезису відповідають алювіальним відкладам V тераси з рештками таманського фауністичного комплексу і утворюють так званий скіфський надгоризонт червонокольорової формації.

До відкладів нижнього плейстоцену відносяться породи червонокольорової формації - платовський ((^і1) і волинський (С^2) горизонти, а також породи лесової формації - лубенський (С>і3) і круке-ннцький ((Зі4) горизонти. Відклади червонокольорової формації складені глинами і важкими суглинками. Вони за мінералогічною,

хімічною, літологічною характеристикою є схожими відкладам еоплей-стоцену. У відкладах сульського горизонту присутні рештки дрібних ссавців мікротусно-лагурусної групи.

Відклади лубенського горизонту складені суглинками похованого грунту темно-коричневого кольору. Потужність відкладів до З метрів. Суглинки важкі, шільні. іноді піскуваті, мають грудкувату грунтову структуру. Група аутигениих мінералів складається з карбонатів кальцію, залізисто-марганиевими сполуками у формі пухких плям, нальотів і пунктацій. У гранулометричному складі переважають фракції розміром 0.05-0.01 мм - до 44%. Коефіцієнт Кі змінюється від 4.6 до 6.6 умовних одиниць, коефіцієнт ва - від 0.8-1.4 умовних одиниць. Абсолютний вік за даними ТЛ-аналізу складає 780+160 тис. років, відносний вік більш 1.0 умовних одиниць.

Відклади крукеницького горизонту (СУ) складені найбільш давньою генерацісю лесу. Потужність відкладів 5-10 м. Лесп жовтого, сірувато-жовтого, коричневого кольору. Суглинки середнього та важкого' складу з переважанням фракції розміром 0.05-0.01 мм - 42.5%. Коефіцієнт Кі змінюється від 3.7 до 4.5 ум. вннч одиниць, коефіцієнт ва

- 0.9-1.0. Рештки фауни характеризуются сполученням пізніх представників рода Мігаопт, які різко підпорядковуються у біоценозах домінуючій лагурусніп групі (роди Ео1а§иги5, І^игиБ), які характерні для часу існування тираспольської фауни. Відноснії» час за даними ТЛ-аналізу складає 1.0; абсолютний час змінюється у межах 520-780+40 тис. років.

Середньоплейстоценові відіслали району дослідження складені двома стратиграфічними горизонтами - чигиринським (рц1) і дніпровським (Сїіг).

Відклади чигиринського горизонту складені суглинками похованого грунту потужністю 1.5-4.5 м. Суглинки коричневого, бурувато-

коричневого кольору з червонуватим відтінком, шільні, переважає крупногрудкувата структура. Відклади розбиті тріщинами усихання, які виповнені віицележачнми породами. Гранулометричний склад (%): фракції розміром 0.5-0.05 мм - 14.4; 0.05-0.01 мм - 43.6; 0.01-0.005 мм -15.8; менше 0.005 мм - 26.6. Група аутигенних мінералів складається з гіпсу (дрібнокристалічних агрегатів), карбонатів кальцію (різноманітні конкреції), залізисто-марганцеві їх сполук (у формі пунктацій і натіків). Коефіцієнт Кі змінюється в межах 4.4-5.1 умовних одиниць, коефіцієнт ва змінюється в межах 0.6-1.0 умовних одиниць. Рештки дрібних ссавців належать до родів СиеІІш і Ь;щшті5. Відносний вік відкладів - 0.9 умовних одиниць, абсолютний вік змінюється в межах 370-380+80 тис. років.

Відклади дніпровського горизонту розповсюджені д\же обмежено, максимальна потужність досяі ає 1.5 м. Суглинки середні, ущільнені, пористі. Гранулометричний склад (%): фракції розміром 0.5-0.05 мм - 16.1; 0.05-0 0і мм -42.1: 0.01-0.('05 мм - 16.0; менте0.005 мм -25.8. Форми знаходження аутигенних мінералів гакі, як і у відкладах чигиринського горизонту, іноді гіпс формує проверсткн. які складаються з нецементованих уламків кристалів і дрібних друз, потужністю 0-5 м. Палеонтологічні рештки належать до родів Ске11іі5 і !_азигиз. Коефіціснт Кі дорівнює 4.4 умовних одиниць, абсолютний вік 240+50 тис. років. Субаеральні відклади дніпровського горизонту корелюють-ся з алювіальними відкладами третьої надзаплавної тераси.

Верхньоплейстоценові відклади є наймолодшою генерацією субаеральної товщі і широко розповсюджені на території Північного Приазов’я. Вони поділяються на 4 горизонти: прилуцький ((Зпі')>

уланський (Оіп:), вітачевськші (Г)ш ’) і бузький (<3ш4).

Відклади прилуцького горизонту складені суглинками похованого грунту потужністю 1.5-5.0 м. Суглинки сірого, сірувато-бурого,

темно-бурого кольору, середні, пористі, мають грудкувато-зернисту і зернисту структуру, велику кількість гумусу. З групи аутнгенннх мінералів найбільш широко представлені карбонати кальцію у формі білозірки, дутиків, журавчиків. а також гіпс у (¡юрмі кристалічнії ч конкреції!. Коефіцієнт Кі змінюється у межах 4.5-5.1 умовних одиниць. Відносний вік відкладів - 0.6 умовних одиниць, абсолютний вік змінюється в межах 120-140+30 тис. років.

Відклади уланського горизоіпу складені десамп, іноді подовими суглинками і озерними відкладами. Суглинки палево-жовтого, сірувато-жовтого кольорів, середні, макропористі, потужністю від 1.5 до 4.0 м. Гранулометричний склад (%): фракції розміром 0.5-0.05 ми - 16.5; 0.05-0.01 мм - 43.9; 0.01-0.005 мм - 14.9: менше 0.005 мм - 24.6. Коефіцієнт Кі змінюється від 4.3 до 5.8 умовних одиниць, коефіцієнт ва

- 1.6. Рештки фауни дрібних ссавців належать до родів Lagurus, Ellobius. Citellus. Відносний вік відкладів 0.5 умовних одиниць, абсолютний вік змінюється в межах 75-85+15 тис. років. Субаеральні відклади корелюються з алювіальними відкладами другої надзаплавної тераси.

Відклади вітачевського горизонту складені суглинками викопного грунту бурого, сірого, коричневого кольору. Суглинки середні і легкі, пористі і гу,мусовані. Гранулометричний склад (%): фракції розміром 0.5-0.05 мм - 17.3; 0.05-0.01 мм - 45.3; 0.01-0.005 мм - 13.4; менше

0.005 мм - 21.9. Коефіцієнт Кі змінюється від 4.0 до 5.3: коефіцієнт па -від 0.8 до 2.1. Відклади характеризуются присутністю рештків фауни дрібних гризунів лагурусної групи. Відносний вік відкладів 0.4 умовних одиниць, абсолютний вік змінюється в межах ¿5-55+15 тис. років. Зони корєлюються з відкладами першої надзаплавної тераси.

Відклали бузького горизонту складені лесами. Суглинки середні і легкі, пористі, потужністю до 20 м. Гранулометричний склад ('/о):

фракції розміром 0.5-0.05 мм - 11.9; 0.05-0.01 мм - 44.1; 0.01-0.005 мм -12.6; менше 0.005 мм - 26.9. Коефіцієнт Кі змінюється від 4.0 до 5.1; коефіцієнт ва змінюється в межах 0.8-1.8 умовних одиниць. Відносини вік - 0.3 умовних одиниць, абсолютний вік змінюється у межах 25-35±6 тис. років. Відклади містять рештки дрібних гризунів лагурусної групи. Вони корелюються з відкладами першоі' надзаплавної тераси.

Гланд 4. Палеогеографічні умови формування субаеральних відкладі» Північного Приазов’я.

4.1. Формування порід червонокольорової формації.

Про генезис та час червонокольорової формації немає єдиної думки. Це пояснюється своєрідною і складною будовою товщі відкладів, повнею відсутністю палеонтологічних рештків. На основі літературних даних серед цих порід виділені такі типи - елювіальний, елювіально-делювіальний, делювіальний, алюьіальнпіі. алювіально-делювіальним

Елювіальний тип відкладів розвинутий на слабо розчленованих формах рельефу, має потужність 8-10 м. Відклади червонокольорової формації еоплейстоценового і нижньоплейстоцєнового часу у Північному Приазоь’ї збереглися локально і складені верхніми горизонтами товщі.

Механізм накопичення порід проходив в умовах спокійного тектонічного режиму, що приводило до формування на субаквальних породах своєрідної кори вивітрювання червоноземного (сіалітно-фернтного) типу в умовах субтропічного типу клімату з періодично виникаючими вологими і сухими епохами. Такий режим зволоження приводив до формування гідрографічної сітки консеквентного типу з добре розвинутою боковою ерозією. Ііг Викликало ллапаиію рельєфу і

переміщення уламкового матеріалу у зниження. Таким чином, в цих умовах формувалось 2 типи відкладів: елювіальні і алювіально-делювіальні.

Наступний етап формування відкладів червонокольорової формації співпав 3 активізацією тектонічних рухів, які мали диференційний характер. В цих умовах формувалась денудаційно-розчленована поверхня. Площа порід єлювіізльного іипу зменшилась і набула локального характеру. В цей час у забарвленні починають переважати бурі та темно-бурі тони, у складі новоутворень з’являються оксиди заліза та марганцю, що св.дчить прозмінення в кліматичних умовах в бік похолодання і аридизаиії.

Подальша інтенсифікація тектонічних рухів у ранньому плейстоцені і зниження базису ерозії сприяла значній перебудові загального плану будови гідрологічної'сітки. Ерозія набуває лінійного характеру, зменшується інтенсивність планації рельєфу, У зв’язку із зміною клімату в бік його подальшої аридизаиії і похолодання, змінюється генетичний профіль і важливі особливості продуктів вивітрювання. Таким чином, у процесі формування червонокольорової формації Північного Приазовя можна виділити три етапи, що характеризують сліди еволюції тектонічних і хімічних процесів в історії Землі.

4.2. Формування порід .псової формації.

Формування порід лесової формації проходило на протязі майже всього плейстоцену і визначалось процесами, що пов'язані з розвитком материкового зледеніння. В питанні про засоби утворення лесових порід немає єдиного погляду. Після робіт П.О. Тутковського (1899, та ін.) більшість вчених підтримують ідею про те, що лес формується еоловим шляхом з пилу, яким перенесений вітром з півночі з льодовикової області на південь, де відбувалось його накопичення у так званих

"поясах навівання". Джерелом вихідного дрібнозему при лесонакопи-ченні у Північному Приазов’ї були місцеві неогенові й більш давні відклади осадочного комплексу території, кристалічні породи українського кристалічного масиву, а також найбільш дрібні фракції моренних відкладів льодовикової зони.

Найбільш активно процеси дефляції та переносу матеріалу проходять в таких умовах: середньорічна швидкість вітру повинна перевищувати 4-4.5 м/сек; наявність дрібнозернистих фракцій вихідної осадочної породи; велика парусність мінеральних зерен; слабка вологість і пухка упаковка часток гірської породи. Процес осідання дрібнозему проходить при зменшенні швидкості вітру, яка обумовлена різними циркуляційними процесами, при віддалені від центрів виникнення антициклонів, при зустрічі з іншими повітряними масами^ а також при заміщенні горизонтальних потоків вертикальними при зустрічі з орографічними або гідрологічними об'єктами, над якими частіше розміщаються більш холодні і важкі ніж над сушею повітряні подушки.

Для судження про швидкість накопичення дрібнозему даних дуже мало і особливо тих, які б були одержані а результаті безпосередніх спостережень. На основі вивчення грунтів було відомо^ що в межах степів Причорномор'я швидкість накопичення солового дрібнозему каштанових грунтів досягала 0.18-0.20 см/рік (ГТ.Ф. Барков, 19 ІЗ). При застосуванні сучасних геохронологічних методів вивчення абсолютного віку були получені нові дані швидкостей накопичення для різних районів. Так, в зоні лісостепу під Курськом вона змінюється в межах

0.13-0.22 см/рік (І.П. Герасимов, 1968), у сухих степах Середньої Азії -до 5 мм/рік (В.М. Шелкопляс, 1973). Для території Північного При-азов’я середня швидкість пилонакопичення складала 0.1-0.3 мм на рік.

Формування горизонтів лесів проходило в умовах похолодання, перше з яких розпочалось за даними ТЛ-аналізу приблизно 850 тис.

років тому. Про кліматичні умови часу формування цих відкладів свідчать такі дані: переважання ксерофільннх видів молюсків - Pupilla stem, Helicopsis striata, Chondrula tridens; трав’янистої рослинності, формування ксеротичних степових ландшафтів. Найбільш потужньою є плейстоценова генерація лесу. Це пов’язано з глобальним похолоданням і збільшенням континентальності клімату Північного Приазов’я. Найменш потужня генерація лесу належить до середнього плейстоцену, максимальна потужність до 1.5 м. Це зумовлено тим, що у другій половині середнього плейстоцену відбулись активні неотектонічні рухи позитивного днаку, що викликало розвиток денудаційних процесів.

Формування похованих грунтів проходило в більш вологих і теплих кліматичних умовах. В цей час були добре розвинені процеси грунтоутворення (в ранньому і середньому плейстоцені йшли процеси озалізнення, а у пізньому плейстоцені - гумусонакопичення), про що свідчать велика кількість гумусових речовин, морфологічні ознаки відкладів, палеонтологічні рештки молюсків і рослинності, які відносяться до ксеромезофільної групи.

Глава 5. Вплив геодинамічних процесів на розпиток рельєфу.

Породи лесової формації підлягають активній дії як природних динамічних процесів, так і техногенному навантаженню. Найбільш активно з екзогенних процесів розвинуті ерозійно-денудаційні, делювіальні, абразійно-гравітаційні, еолові, суфозіонні та ін. Ерозійні процеси викликають розвиток яружно-балочної сітки різних розмірів і форм. Абразійно-гравітаційні процеси найбільш розвинуті у південній частині Північного Прназов’я - в зоні контакту субаеральної товщі з водами Азовського моря. Тут формується кліф двох морфологічних типів. Будівництво зрошувальних систем викликає надмірне зволожен-

ня субаеральної товщі, підняття води, активізацію денудаційних процесів, просідання грунту, заболочування та засолення. У главі пропонується низка заходів щодо запобігання розвитку цих процесів.

Висновки.

1. До субаеральних відкладів Північного Прназов’я належать породи лесової формації (леси і поховані грунти), а також породи червонокольорової формації (червоно-бурі суглинки і глини).

2. Утворення лесових порід відбувалось в умовах материкового зле-

деніння в холодні і сухі кліматичні фази, за рахунок дрібнозему, який формувався шляхом еолового переносу і плащоподібного накопичення зі швидкістю О.І-О.З мм/рік. Про еоловий спосіб накопичення свідчать такі властивості, як залягання на вищих точках вододільних просторів, однорідний склад і високий ступень сортування, відсутність у горизонтах будь-якої шаруватості, рештки наземних видів тварин, для зерен кварцу характерна відсутність обкатаності, а їх поверхня має ямчатин тип мікрорельєфу. Про кліматичні умови часу формування лесів свідчить наявність переважно ксерофільннх видів молюсків і пилку рослинності, накопичення в лесах окислів заліза і Марганця, карбонатів кальцію, а також гіпсу. Джерелом матеріалу для процесу лесонакопичення були місцеві осадочні породи різноманітного віку і генезису, породи Українського кристалічного щита, льодовикові утворення. Подальше набування товщею порід лесових властивостей відбувалось в результаті процесів діагенезу і епігенезу (процесів облесування). .

3. У періоди міжльодовиков’я або інтерстадіалів з вологими і відносно теплими кліматичними умовами процеси лесоутворення зупинялися і відбувалось формування так званих "грунтових покровів", які є свідками стратиграфічних переривів в умовах лесоутворення. На протязі

плейстоцену відбувались якісні зміни в характері проходження грун-тоутворюючого процесу - для раннього і середнього плейстоцену характерно формування червонокольорових грунтів, що пов’язано з переважанням процесу озалізнення; для пізнього плейстоцену - формування чорноземних грунтів і розвиток процесу гумусонакопичен-ня, що свідчить про зміну кліматичних умов міжльодовиков’я у бік аридності. Поховані грунти є найбільш чіткими реперами, які можна використовувати для стратиграфічних і палеогеографічних реконструкцій. В межах Північного Приазов’я виділяється три стратиграфічних комплекси (лубенський, чигиринський, прилуцький). На їх основі товща лесових порід поділяється на три різновікові генерації -ранньо-, середньо- і пізньоплейстоценову. Деякі грунтові комплекси мають стратифікаційне значення.

4. Характер залягання та речовий склад субаеральних відкладів знаходиться у залежності від геоструктурної будови території і неотек-тонічних рухів. Невелика потужність, а іноді відсутність у розрізах відкладів дніпровського горизонту свідчить про активні денудаційні процеси, які виявилися після формування цих відкдадів і були пов’язані з неотектонічними рухами.

5. Комплексний аналіз порід лесової формації дозволяє зробити висновок про те, що дані гірські породи у Північному Приазов’ї є визначним субстратом при розв’язанні ряду господарських завдань: рекреаційного будівництва, будівництва зрошувальних систем, цивільного і промислового будівництва, освоєння сировинної бази для виробництва будівельних матеріалів. Активне впровадження у сільському господарстві зрошування викликає розвиток негативних явищ, пов’язаних зі зміненням рівня підземних вод, за рахунок надмірного зволоження, що викликає активізацію денудаційно-абразійних процесів, а також заболочування і повторне засолення.

Контроль за кількістю води, а також технологічно вірна експлуатація систем зрошування дозволять запобігти розвитку цих процесів.

Публікації за темою дослідження.

1. Молодиченко В.В., Комар М.С. До питання про стратиграфічне розчленування опорного розрізу Північного Приазов’я Мелекіно-ІІ // Природа та господарство Північного Приазов’я. - Мелітополь,

1993.-' С. 36-41 (у т-.ч. 0.3 д.а. - авторські).

2. Молодыченко В.В. Динамика вязкопластичных грунтов на склонах // Природа та господарство Північного Приазов’я. - Мелітополь,

1994. -С. 135-140.

3. Молодыченко В.В., Даценко Л.Н. Pisidioidea (Mollusca, Bivalvia) как показатель формирования аллювиальных толщ. - К., 1994. -6с,-Деп. ТНТБ Украины (у т.ч. 0.2 д.а. - авторські).

4. Молодыченко В.В. Минеральный состав лессовых пород Северного Приазовья II Проблеми раціонального використання природноресурсного потенціалу Українського Приазов’я і суміжних територій. - Мелітополь, 1995. - С. 58-60.

Ключові слова.

Субаеральні відклади, леси, поховані фунти, стратиграфічне розчленування, кореляція, палеогеографічні реконструкції.

Молодыченко В.В. Субаэральные отложения Северного Прназо-

5ЬЯ.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологиче-іких наук по специальности 04.00.01 - общая и региональная геология. Этдел геологии антропогена ИГН НАН Украины, Киев, 1996.

Работа посвящена комплексному изучению субаэральной толщи »тложений Северного Приазовья, стратиграфическому расчленению, установлению пути седиментации и палеогеографической рекон-

струкипи природных условий эоплейстоцена и плейстоцена. Выделено три генерации лессовых пород, расчлененных погребенными почвами, связанных с изменением климатических условий времени формирования отложений (от субтропических в раннем антропогене до умеренного в позднем антропогене), мощность отложений связана с неотекто-ническими движениями территории.

_ Molodichenko Y.V. The subaeral deposits of the North_Priazovye.

Thesis for a Candidate Degree of Geological Sciences on the speciality 04.00.01 - General and Regional Geology. Antropogen Geology Depart., Geological Institute, UkraineNat. Acad, of Sc., Kiev, 1996.

The work is devoted to the complex study of subaeral thicknes deposits of the North Priasovye, stratigraphical dismemberment, restoration way of sedimentation and paleogeographical reconstruction of aopleistocene and pleistocene natural conditions. Three loess rock generations were worked out. They were dismembered by soils and were connected with climatic conditions of deposit formation time (from subtropical in early pleistocene to moderatein late pleistocene), the capacity of deposits connected with territory neotectonical movements.