Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Паразиты пиленгаса и местных видов рыб в Северо-Западной части Азовского моря (фауна, экология)

ВАК РФ 03.00.19, Паразитология

Автореферат диссертации по теме "Паразиты пиленгаса и местных видов рыб в Северо-Западной части Азовского моря (фауна, экология)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ІМ. 1.1. ШМАЛЬГАУЗЕНА

!'г {'

» * г" '

Сарабєєв Володимир Леонідович

УДК576. 89: 597. 593 (477)

Паразити иіленгаса та місцевих видів риб у північно-західній частині Азовського моря (фауна, екологія)

03.00.1^- паразитологія, гельмінтологія АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі мисливствознавства та іхтіології Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

кандидат біологічних наук, доцент Домніч Інна Федорівна,

Запорізький державний університет, доцент кафедри мисливствознавства та іхтіології

доктор біологічних наук, професор Гаєвська Альбіна Вітольдівна,

Інститут біології південних морів

ім. О. О. Ковалевського, в. о. зав. відділом

екологічної паразитології

кандидат біологічних наук Іскова Надія Іванівна,

Інститут зоології ім. 1.1. Шмальгаузена,

старший науковий співробітник відділу

паразитології

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, кафедра зоології, Міністерство освіти і науки України

годині

Захист дисертації відбудеться иі(сТо^ШО 2000 р. о /(? на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.15^01 при Інституті зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України (01601, МПС, Київ - ЗО, вул. Б. Хмельницького, 15, Інститут зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України

Автореферат розісланий _____2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук

В. В. Золотов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Раціональне використання водних ресурсів та підвищення їх рибопродуктивності шляхом створення аквакультурних комплексів, акліматизації й інтродукції нових видів в Азовське море не можливі без контролю паразитологічної ситуації. Немає жодної екосистеми, в якій саморегуляція життя обходилася б без участі симбіонтів, серед яких трапляються хвороботворні збудники й умовно патогенні організми. У ряді випадків викликані ними епізоотії спричиняють істотне зниження чисельності гідробіонтів. Так, у 1996 р. на Молочному лимані Азовського моря в результаті збігу деяких несприятливих факторів зовнішнього середовища спостерігалася масова загибель акліматизованого піленгаса від мікроспоридіоза [Мальцев, 1997]. Можливість захворювання та загибелі тварин особливо зростає в умовах інтенсивного ведення рибного господарства й антропогенного пресингу на навколишнє середовище. Почате наприкінці 50-х років активне гідробудівництво та зарегулювання стоків рік, що живлять Азовське море, а також антропогенне забруднення призвело до зниження рибопродуктивності моря. Виникла необхідність підвищення рибопродуктивності, у зв’язку з чим у 1978 році розпочалося розгортання робіт з інтродукції та акліматизації піленгаса в Азовському морі. З часу вселення піленгаса та до початку наших досліджень грунтовного вивчення паразитів риб північної частини Азовського моря не проводилося. У цілому фауна й екологія паразитів цієї водойми вивчені недостатньо.

Таким чином, дослідження паразитів риб в Азовському морі є актуальним, становить теоретичний інтерес і має важливе практичне значення.

Мета дослідження. Основною метою роботи було різнобічне вивчення паразитів акліматизованої в Азовському морі далекосхідної кефалі (піленгаса) та їх зв'язків із паразитофауною місцевих риб.

Завдання дослідження:

- встановити видовий склад паразитів піленгаса та місцевих видів риб;

- вивчити морфологічні особливості виявлених видів паразитів, їх локалізацію, визначити показники зараженості;

- дослідити структуру та становлення паразитофауни піленгаса в Азовському морі;

- розглянути та проаналізувати вікову та сезонну динаміку паразитофауни піленгаса та її залежність від біологічних особливостей хазяїна;

- зробити аналіз сучасної паразитофауни риб Азовського моря;

- оцінити паразитологічну ситуацію в північно-західній частині Азовського моря та визначити найбільш патогенні види паразитів небезпечні для риб у місцевих умовах;

- виходячи з даних про сезонно-вікову динаміку паразитофауни піленгаса, визначити вік риб, найбільш оптимальний в епізоотичному відношенні для інтродукції цього виду в інші водойми України.

Наукова новизна. Описано один новий вид мікроспоридій — Ьота тщіїі. Вперше в Азовському морі знайдено представників 2 родів {Ьота, Еітегіа) і 14 видів паразитів, для 49 видів підтверджено їх наявність у цій водоймі, для 36 видів розширено коло хазяїв. Уточнено деталі морфології 4 видів. Досліджено раніше недостатньо вивчені в іхтіопаразитологічному відношенні акваторії Обіточної затоки, Молочного й Утлюцького лиманів. Проведено аналіз становлення та структури паразитофауни піленгаса в Азовському морі. Вперше отримано дані про вплив низки екологічних факторів на зараженість піленгаса паразитами. На підставі детального дослідження вікової та сезонної динаміки зараженості піленгаса визначено вік риб, найбільш оптимальний для акліматизації й інтродукції цього виду в інші водойми.

Теоретичне значення роботи. Отримані дані є внеском у розробку проблеми формування й становлення паразитофауни акліматизантів та інтродуцентів, а також у вивчення систематики, поширення, специфічності й екології паразитів.

Практичне значення роботи. Дані про видовий склад, становлення фауни паразитів та екології можуть бути використані для прогнозування паразитологічної ситуації при погіршенні стану екосистем Азовського моря, а також при штучному розведенні, акліматизації й інтродукції риб. Дані з екології та структури паразитофауни можуть бути застосовані в навчальному процесі вищих закладів науки при читанні лекцій з спеціальної та загальної паразитології.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою, що виконувалася автором протягом 4 років. Матеріали з фауни паразитів риб, їх морфології, особливостей екології, а також зараженості ними риб у північно-західній частині Азовського моря були зібрані, оброблені та проаналізовані здобувачем. Видова приналежність паразитів визначалася як самостійно, так і за допомогою керівника дисертації І. Ф. Домніч, а також фахівців з окремих груп паразитів — Є.В. Дмитрієвої, Н.І. Іскової,

В.В. Корнюшина, Т.М. Мордвинової, М.О. Овчаренка, В.М. Юрахно.

Апробація та публікації результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на щорічних наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів біологічного факультету ЗДУ (1997, 1999, 2000 рр.); міжнародних конференціях “Питання біоіндикації та екології'” (м. Запоріжжя, 1998 р.); “Водні біоресурси та шляхи їх раціонального використання” (м. Київ, 2000 р.), а також на розширеному засіданні відділу паразитології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України у 1999

з

році. Основні результати досліджень опубліковані в 7 статтях і 4 тезах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації

— 170 сторінок, з них основного тексту 120 сторінок. Текст ілюстрований 14 таблицями (9 сторінок) та 28 малюнками (9 сторінок). У списку літератури — 267 використаних джерел. Додаток складається з 9 таблиць та 6 малюнків загальним обсягом 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПАРАЗИТІВ АЗОВСЬКИХ РИБ Розглянуто основні етапи та напрямки вивчення паразитів риб в Азовському морі. Проаналізовано відомості, що містяться в 69 роботах. Встановлено, що дослідження проводилися в основному в східній, південній та західній частинах Азовського моря, тоді як північна його частина дотепер залишалася практично не вивченою. Дослідження паразитів тут проводилися спорадично та неповно. Показано недостатню вивченість фауни, екології та біології паразитів азовських риб у цілому.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА Матеріалом для роботи слугували збори паразитів від риб, що мешкають у Молочному й Утлюцькому лиманах, Обіточній затоці Азовського моря, озері Сиваш. Польові роботи проводилися протягом трьох років, із 1997 по 1999 pp. у різні сезони року.

Методом повних паразитологічних досліджень [Догель 1933; Маркевич, 1950; Биховська-Павловська, 1985 та ін.] обстежено 605 риб, що відносяться до 18 видів 12 родів: тюлька (Clupeonela delicatula delicatula (Nordmann, 1840)) 4 екз., хамса (Engraulis ertcrasicholus ponticus Alexandrov, 1927) 25 екз., шемая (Chalcalburmis chalcoides mento (Agossiz, 1832)) 3 екз., сарган (В el one belone euxini Gunther, 1866) 3 екз., бичок кругляк {Neogobius melanostomus (Pallas, 1811)) 39 екз., бичок пісочник (Neogobius fluviatilis (Pallas, 1811)) 19 екз., бичок рябий (Mesogobius batrachocephalus (Pallas, 1811)) 13 екз., бичок зеленчак (Zosterisessor ophiocephalus (Pallas, 1811)) 29 екз., піленгас (Mugil soiuy Basilewsky, 1855) 334 екз., лобань {Mugil cephalus L., 1758) 2 екз., сингіль {Liza aurata (Risso, 1810)) 8 екз., атерина {Atherina mochon pontica Eichwald, 1831) 20 екз., судак {Lucioperca lucioperca (L., 1758)) 22 екз., колючка триголкова {Gasterosteus aculeatus aculeatus L., 1758) 10 екз., колючка дев’ятиголкова {Pungitius platigaster (Kessler, 1859)) 2 екз., морська довгорила іглиця {Syngnatus typhle argentatus Pallas, 1811) 15 екз., азовський калкан {Pseta maeoticus torosa (Rathke, 1837)) 14 екз., глоса (Platichtis flesus luscus (Pallas, 1811)) 28 екз. Для

уточнення правильності видового визначення личинкових форм паразитів і з'ясування основних шляхів їхньої циркуляції в біоценозах нами досліджено окремі види рибоїдних птахів загальною кількістю 21 екз., а саме: мартин жовтоногий (Larus cachinnans), мартин тонкодзьобий (Larus genei Breme, 1839), мартин малий (Larus minutus Pallas, 1776), річковий крячок (Sterna hirundo L., 1758), малий крячок (Sterna albifrons Pallas, 1764), чепура мала (Egretta garzetta L., 1766), чепура велика (Egretta alba L., 1758).

Паразитів збирали, фіксували та готували до визначення за загальноприйнятими методиками [Донець, Шульман, 1973; Гусєв, 1983; Воронін, Іссі, 1974; Шигін, 1986; Klein, 1927 та ін.].

Зараженість характеризували трьома значеннями: екстенсивність інвазії (ЕІ); інтенсивність інвазії (II); індекс рясності (IP).

При аналізі структури паразитофауни ми виділяли наступні 5 категорій:

A. Домінуючі паразити у складі фауни хазяїна - види паразитів, якими заражено 30% особин досліджуваної вибірки риб і більше.

Б. Субдомінанти - види, ЕІ якими складає не менше 15%.

B. Звичайні - види з ЕІ біля 10% та IP більш 1,0 екз. на рибу.

Г. Рідкісні — види, екстенсивність зараження якими складає не менше 1%, але не більше 8%.

Д. Випадкові - види з ЕІ менше 1%.

Статистична обробка даних проводилася з використанням стандартних методик [Лакін, 1990]. Вірогідність відмінностей показників чисельності паразитів у різних вікових групах піленгаса та в різні сезони року визначалася за допомогою критерію Фішера. З метою оцінки ролі хазяїна в регуляції чисельності паразитів застосовували біометод, запропонований Б. В. Солухою

із співавторами [1981]. Для розрахунку ступеня подібності паразитофаун риб використаний індекс Чекановського-С’єренсена [Песенко, 1982].

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ПАРАЗИТІВ РИБ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ АЗОВСЬКОГО МОРЯ

У систематичному порядку наведено список усіх знайдених нами видів паразитів із зазначенням їх хазяїв, локалізації та показників зараженості, а також відомості з їхнього патогенного значення (якщо таке є). У досліджуваних риб північно-західної частини Азовського моря нами знайдено 63 види паразитів (табл. 1), що належать до 43 родів, 32 родин, 11 класів і 8 типів. Серед них виявлено 1 новий вид (мікроспоридія Loma inugili). Представники 2 родів {Loma, Еітегіа) і 14 видів уперше відзначені в Азовському морі; для 47 видів підтверджено їх наявність у цій водоймі. Крім того, для 36 видів паразитів розширено коло хазяїв. Уточнено деталі морфології 4 видів. Одинадцять видів паразитів є потенційно патогенно небезпечними для риб: Glugea stephani, Loma

Таблиця 1

Видовий склад паразитів риб у північно-західній частині Азовського моря

(за власними даними)

Вид Хазяїн

Тип Mastigophora Клас Kinetoplastomonada Costia necatrix Henneguy, 1884 Тип Microspora Клас Haplophasea Glugea stephani Hagenmiiller, 1899 *G. melcmostomi Ovcharenko, 1985 Loma mugili Ovcharenko, Sarabeev et al., 2000 Тип Sporozoa Клас Coccidiomorpha *Eimeria sp. Tun Cnidosporidia Клас Myxosporidia Myxidium gadi George vitsch, 19)6 Myxobolus parvus Schulman, 1962 M. bramae Reuss, 1906 *M. musculi fCeysselitz, 1908 *M. najdenovae Donee, Schulman, 1984 Kudoa nova Najdenova, 1975 Тип Ciliophora Клас Hymenostomata Tetrahymenapyriformis s.l. Ehrenberg, 1830 Клас Peritricha Ambiphrya ameiuri (Thompson, Kirkegaard, Jahn. 1946) *Scyphidia sp. Trichodina jadranica Raabe, 1958 T. domergiiei domergiiei (Wallengren, 1897) *T. tenuidens Faure-Fremiet, 1943 *T. puytoraci Lom, 1962 Тип Plathelminthes Клас Monogenea Ancyrocephalus paradoxus Creplin, 1839 Ligophorus chabaudi Euzet, Suriano, 1977 L. kaohsianghsieni Gussev, 1962. Gyrodactylus mugili Zhukov, 1970 G. zhukovi Ling, 1962 G. arcuatus Bychovvsky, 1933 G. prolherorhini (Najdenova, 1966) Ergens, 1967 Microcotyle mugilis Vogt, 1878 Клас Trematoda Haplosplanchnus pachysomus (Eysenhardt, 1829) Looss, 1902 Bunocotyle cingulata Odhner, 1928 *Saturnius papernai Overstreet, 1977 Magnibursatus skrjabini (Vlasenko, 1931) Najdenova, 1969 *Lecithaster tauricus Pigulewsky, 1938 L. confusus Odhner, 1905 L. ealeatus Looss, 1907 Піленгас, хамса, атерина Глоса Бички: пісочник, зеленчак, рябий Піленгас Колючка триголкова Калкан Сингіль, піленгас Шемая Шемая Бички: зеленчак, кругляк Бички: кругляк, рябий, пісочник Бички: кругляк, зеленчак; сингіль піленгас Атерина; бички: кругляк, пісочник; колючка триголкова; довгорила іглиця; піленгас Бички: кругляк, пісочник Атерина; бички: кругляк, пісочник, зеленчак; довгорила іглиця; судак; піленгас; глоса; азовський калкан Бичок кругляк Колючки: триголкова, дев’ятиголкова Бичок пісочник, сингіль, піленгас Судак Лобань, піленгас Піленгас Піленгас Піленгас Колючки: триголкова, дев’ятиголкова Бички: кругляк, рябий Лобань, піленгас Сингіль, піленгас Піленгас Лобань, сингіль, піленгас Бички: рябий, пісочник, кругляк, зеленчак; глоса Судак Тюлька, атерина Лобань, сингіль, піленгас

Продовження таблиці 1

Вид Хазяїн

*Saccocoelium obesum Looss, 1902 S. tensum Looss, 1902 Haploporus lateralis Looss, 1902 Dicrugaster contracta Looss, 1902 Acanthostomum imbutiformis (Molin,1859) Acanthostomum imbutiformis (Molin,1859) mtc. Bacciger grandispinatus Najdenova, 1970 *Mesorchis sp. 1 mtc. *Mesorchis sp. 2 mtc. *Stephanostomum cesticicullum (Molin,1859) Looss, 1899 mtc. Galactosomum lacteum (Jagerskiold, 1896) mtc. *Phagicola sinoecum (Ciurea, 1933) mtc Pygidiopsis genata Looss, 1907 mtc. Cryptocotyle concavum (Creplin, 1825) mtc. C. lingua (Creplin, 1825) mtc. Heterophyidae gen. sp. Najdenova, 1974 larvae Diplostomum spathaceum Rudolphi, 1819 mtc. D. rutili Razmashkin, 1969 mtc. D. chromatophorum Browm, 1931 mtc. Diplostomum sp. mtc. Tylodelphys clavata Nordmann, 1832 mtc. Posthodiplostomum brevicaudatum Nordmann, 1832 mtc. Клас Cestoda Bothrioccphalus gregarius Renaud, Cabrion, Romestand, 1984 Scolexpleuronectis Muller, 1788 Тип Nemathelminthes Клас Nematoda Cucullanellus minutus (Rudolphi, 1819) Hysterothylacium adunca (Rudolphi, 1802) Contracaecum microcephalum (Rudolphi, 1819) Baylis, 1920 larvae *Cosmocephalus obvelatus (Creplin, 1825) larvae Тип Acanthocephales Клас Acanthocephala Neoechinorynchus agilis Rudolphi, 1819 Acanthocephaloidespropinguus (Dujardin, 1845) Meyer, 1933 A. incrassatus (Molin, 1858) Meyer, 1933 Telosentis exisuus Linstov. 1901 Сингіль, піленгас Сингіль, лобань, піленгас Сингіль, піленгас Сингіль, піленгас Довгорила іглиця, глоса Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; тюлька; судак; атерина; колючка триголкова; довгорила іглиця; піленгас; глоса Бичок пісочник, атерина, колючка триголкова Бички: рябий, кругляк; атерина; колючка триголкова; піленгас Колючка триголкова, атерина Хамса Бичок кругляк Сингіль, лобань, піленгас Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; тюлька; судак; атерина; колючки: триголкова, дев’ятиголкова; довгорила іглиця; сарган; піленгас; глоса Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; тюлька; атерина; довгорила іглиця; піленгас; глоса Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; довгорила іглиця Бичок кругляк, атерина, піленгас Судак, піленгас Піленгас Атерина; судак; колючки: триголкова, дев’ятиголкова; піленгас Піленгас Судак, піленгас Шсмая, колючка дев’ятиголкова, піленгас Калкан Бичок рябий Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; глоса; калкан Тюлька, бичок зеленчак, калкан Піленгас Шемая; хамса; бички: кругляк, пісочник, зеленчак; судак; сарган; атерина; піленгас; глоса Піленгас Бички: кругляк, пісочник, зслспчак Бички: пісочник, кругляк, рябий, зеленчак; довгорила іглиця; глоса Атерина

Примітка: * — види, зареєстровані в Азовському морі вперше.

mugili, Kudoa nova, Trichodina jadranica, T. puytoraci, Gyrodactylus zhukovi, Acanthostomum imbutiforme mtc., Phagicola sinoecum mtc., Pygidiopsis genata mtc., Cryptocotyle concavum mtc., C. lingua mtc. і чотири види — для людини: Phagicola sinoecum mtc. Pygidiopsis genata C. concavum mtc., C. lingua mtc.

ПАРАЗИТОФАУНА ГПЛЕНГАСА ТА ШЛЯХИ її СТАНОВЛЕННЯ В АЗОВСЬКОМУ МОРІ

До початку наших досліджень у піленгаса Азовського моря було відомо

14 видів паразитів, що відносяться до 10 родів із 9 родин. Ми виявили 35 видів паразитів, що належать до 25 родів і 19 родин. Загальна зараженість піленгаса досить висока і складає 93,7%.

Таксономічна структура паразитофауни характеризується досить вираженою асиметричністю, що полягає в домінуванні трематод як за числом видів (57%), родів (55%) і родин (40%), так і екстенсивністю зараження.

Гостальна структура паразитофауни піленгаса характеризується перевагою неспецифічних видів 54% (С. necatrix, Т. pyriformis s.l., A. ameiuri, Т. puytoraci, T. jadranica, В. cingidata, Mesorchis sp. 1 mtc., A. imbutiforme mtc., P. genata mtc., C. concavum mtc., Heterophyidae gen. sp. larvae, D. spathaceum mtc., D. rutili mtc., D. chromathophoram mtc., Diplostomum sp. mtc., T. clavata mtc., P. brevicaudatum mtc., C. microcephalum larvae, C. obvelatus larvae). Ці паразити зустрічалися також у 18 видів інших досліджених нами риб. Відзначено, що у піленгаса найбільше видів паразитів спільних із представниками родини бичкових (10 видів, коефіцієнт спільності (КС) фаун складає 33%), а також атериною (11 видів, КС — 45%). Менше видів паразитів, спільних із колючковими, морською іглицею (по 6 видів, КС — 26% і 28%) та глосою (5 видів, КС — 23%), і тільки одиничні види трапляються також у тюльки (КС — 5%), хамси (КС — 10%), шемаї (КС — 10%), судака (КС — 9%) та азовського калкана (КС — 10%).

Більшість специфічних видів, 12 із 16 (М parvus, L. chabaudi, М. mugili

H. pachysomus, S. obesum, S. tensum, H. lateralis, D. contracta, L. galeatus, S. papemai, Ph. sinoecum mtc. N. agilis) є також паразитами азово-чорноморських кефалей, а 4 (L. mugili, L. kaohsianghsieni, G. zhukovi, G. mugili) завезені в Азовське море разом з піленгасом із Далекого Сходу. З них два (L. kaohsianghsieni та G. mugili) у новій водоймі перейшли на місцевих кефалей

— сингіля та лобаня [Мірошниченко, Мальцев, 1998], а інші два (L. mugili та G. zhukovi) залишилися моноксенними. Основу ядра паразитофауни піленгаса складають специфічні паразити, в умовах Азовського моря їх 7 (58%).

В цілому ядро паразитофауни піленгаса, що включає домінантних, субдомінантних і звичайних для цього хазяїна паразитів, нараховує 12 видів (1 вид міксоспоридій, 2 види інфузорій, 3 види моногеней, 6 видів трематод).

Піленгас є остаточним хазяїном для 9, паратенічним для 2 і проміжним для 12 видів гельмінтів. Статевозрілі стадії останніх паразитують в основному у рибоїдних птахів, а деякі з них зустрічаються також й у ссавців. Тільки для 1 виду трематоди — A. imbutiforme остаточними хазяїнами служать риби (камбалоподібні та морські голки).

Піленгас в умовах Азовського моря відіграє істотну роль у підтримці чисельності домінантних, субдомінантних і звичайних для нього паразитів — 6 видів, спільних з азово-чорноморськими кефалями і 4 види, відомі також у риб інших рядів. Поряд із цим для домінуючого виду трематод A. imbutiforme mtc. піленгас виступає, швидше за все, хазяїном-пасткою, тому що не є об'єктом харчування остаточних хазяїв акантостоми - довгорилої іглиці та глоси, і метацеркарії в ньому приречені на загибель.

Зібраний нами матеріал, як власний, так і літературний, дозволяє досить повно висвітлити формування фауни паразитів піленгаса, акліматизованого в Азовському морі.

На сьогодні, за достовірними даними, паразитофауна піленгаса в Азовському морі включає 39 видів (табл. 2). У морях і ріках Далекого Сходу паразитофауна цього хазяїна, за відомими нам публікаціями, нараховує 19 видів. Тільки 6 із них знайдено у цього хазяїна в Азовському морі. Описана нами специфічна для піленгаса мікроспоридія Loma mugili також розглядається нами як завезений вид. Отже, спільність видового складу паразитів азовської та далекосхідної популяції піленгаса складає 20,7%. Однак тільки 4 види — мікроспоридію L. mugili та моногенеї L. kaohsianghsieni, G. mugili, G. zhukovi можна з усією певністю віднести до занесених у район акліматизації піленгасом. Інші три види — міксоспоридія М. parvus та моногенеї L. chabaudi, М. mugili (звичайні паразити кефалевих риб) реєструвалися в Азово-Чорноморському басейні й раніше, до появи піленгаса.

Ще 31 вид має явно місцеве походження та запозичені піленгасом в інших риб, що споконвіку живуть в Азово-Чорноморському регіоні. Серед них 9 видів характеризуються філогенетичною специфічністю щодо кефалевих і 22 види відомі від риб різних рядів. Усі ці паразити в нативному ареалі у піленгаса не реєструвалися.

Окрім того, за матеріалами А. І. Мірошниченка та В. М. Мальцева [1998], у піленгаса відзначений новий як для самого хазяїна, так і для регіональної фауни вид - Gyrodactylus anguillae, походження якого встановити важко.

Таким чином, у паразитофауні піленгаса Азовською моря можна виділити 4 групи видів:

I. Специфічні для піленгаса види, завезені ним із нативного ареалу (4 види): L. mugili, L. kaohsianghsieni, G. zhukovi, G. mugili.

II. Паразити місцевих кефалевих риб, відомі для піленгаса як на

Таблиця 2

Паразнтофауна пілепгаса з різних місць мешкання (за власними та літературними даними)

Назва паразитів Види, відомі в морях і Види, відомі в

ріках Далекого Сходу Азовському морі

*Costia necatrix Henneguy, 1884 - +

Loma mugili Ovcharenko, Sarabeev et al., 2000 + +

Myxosoma acuta Fuijita, 1912 + -

Myxobolus parvus Schulman,1962 + +

Myxobolus cheni Schulman, 1962 + -

Myxobolus achmerovi Schulman, 1966 + —

*Tetrahymenapyriformis s.l. Ehrenberg, 1830 - +

*Ambiphrya ameiuri (Thompson, Kirkegaard, Jahn, 1946) - +

**Trichodina ovonucleata Raabe, 1958 — +

**Trichodina pediculus Ehrenberg, 1838 - +

*Trichodinapuytoraci Lorn, 1962 - +

*Trichodina jadranica Raabe, 1958 - +

Ligophorus chabaudi Euzet, Suriano, 1977 + +

Ligophonis kaohsianghsieni Gusev, 1962 + +

Gyrodactylus zhukovi Ling, 1962 + +

Gyrodactylus mugili Zhukov, 1970 + +

**GyrodactyIus anguillae Ergens, 1960 - +

Microcotyle mugilis Vogt, 1878 + +

*Haplosplanchnuspachysomus Eysenhardt, 1829 - +

Haplosplanchnus bivitellosus Zhukov, 1971 + -

*Saccocoelium obesum I.ooss, 1902 - +

Saccocoelium tcnsum Looss, 1902 _ +

* Haploporus lateralis Looss, 1902 - +

*Dicrogaster contracta Looss, 1902 - +

Parasaccocoelium mugili Zhukov, 1971 + -

Hapalotrema flecterotestis Zhukov, 1971 + -

Sbjabinolecithum spasskii Belous, 1954 + -

*Lecithaster galeatus Looss, 1907 - +

*Bunocotyle cingulata Odhner, 1928 - +

*Saturnius papernai Overstreet, 1977 - +

Hymenocotta mugilis Wang, Wang, 1993 + -

*Mesorchis sp. 1 mtc. — +

*Acanthostomum imbutiforme Molin, 1859 mtc. - +

*Phagicola sinoecum Ciurea, 1933 mtc. - +

*Pygidiopsis genata Looss, 1907 mtc. - +

*Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 mtc. - +

*Heterophyidae gen. sp. Najdenova, 1974 larv. - f

* Diplostomum chromathophorum Brown, 1931 mtc. - +

* Diplostomum spathaceum Rudolphi, 1819 mtc. - +

* Diplostomum rutili Razmashkin, 1969 mtc. - +

Diplostomum sp. mtc. - +

*Tylodelphys clavata Nordmann, 1832 mtc. - +

*Posthodiplostomum brevicaudatum Nordmann, 1832 mtc. +

*Neoechinorhynchus agilis Rudolphi, 1819 - +

Neoechinorhynchus tylosuri Yamaguti, 1939 + -

Cuculanus mugili Belous, 1965 + -

Philometra biglobacerca Belous, 1965 + -

*Contracaecum microcephalum (Rudolphi, 1819) larvae - +

*Cosmocephalus obvelatus (Creplin, 1825) larvae - +

Caligus orientalis Gussev, 1951 + -

Lernanthropsis mugilii (Shishido, 1898) 4- _

**Ergasilus sp. - +

Примітка: * - види паразитів, вказані нами для піленгаса вперше; ** - види, відсутні в наших зборах.

Далекому Сході, так і в Азово-Чорноморському басейні (3 види): М. parvus, L. chabaudi, М. mugili.

III. Специфічні паразити азово-чорноморських кефалей, що перейшли на піленгаса в районі акліматизації (9 видів): Н. pachysomus, S. obesum, S. tensum, H. lateralis, D. contracta, L. galeatiis, S. papernai. Ph. sinoecum mtc., N. agilis.

IV. Широко розповсюджені паразити риб різних рядів, відомі для Азово-Чорноморського регіону (21 вид): С. necatrix, Т. pyriformis s.l., A. ameiuri, Т. ovonucleata, Т. pediculus, Т. puytoraci, Т. jadranica, В. cingulata, Mesorchis sp. 1 mtc., A. imbutiforme mtc., P. genata mtc., C. concavum mtc., Heterophyidae gen. sp. larvae, D. spathaceum mtc., D. rutili mtc., D. chromatophorum mtc., Diplostomum sp. mtc., T. clavata mtc., P. brevicaudatum mtc., C. microcephalum larvae, C. obvelatus larvae, Ergasilus sp.

Перші дві групи складають моногенеї, мікроспоридії та міксоспоридії. Слід зазначити, що всі види моногеней, відомі у піленгаса на Далекому Сході, виявлені й в Азовському морі, а з трьох видів міксоспоридій знайдено тільки один. Специфічні або характерні для далекосхідної популяції піленгаса види трематод, нематод, акантоцефал і паразитичних ракоподібних, навпаки, в новій водоймі в акліматизованого хазяїна відсутні зовсім. Інший склад третьої групи. Міксоспоридій, мікроспоридій та моногеней в ній немає. В основному це трематоди, характерні для місцевих кефалевих риб. Четверту групу складають види, масові в Азовському морі. Це головним чином інфузорії та метацеркарії трематод.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ ПАРАЗИТІВ ПІЛЕНГАСА В АЗОВСЬКОМУ МОРІ

Вікові зміни зараженості піленгаса паразитами вивчалися в умовах Молочного лиману Азовського моря, де відбувається нерест, ріст та розвиток його молоді.

Усі досліджувані риби було розподілено за такими п'ятьма віковими категоріями: 1) мальки — 15-30 діб (довжина тіла 11-50 мм); 2) молодь І — 1-7 місяців (довжина тіла 52-92 мм); 3) молодь II — 1-2 роки; 4) дорослі І — 3-4 роки; 5) дорослі II — 5-6 років.

Перша група. У мальків піленгаса, що розвиваються (14-20 діб), зустрічаються одиничні екземпляри неспецифічних широкорозповсюджених найпростіших: Т. pyriformis s.l., Т. jadranica, Т. puytoraci, A. ameiuri, а також такі паразити зі складним циклом розвитку, що активно проникають в хазяїна, як A. imbutiforme та D. chromathophorum. У процесі росту мальків збільшується зараженість зазначеними видами, з'являються менш поширені в Молочному лимані гельмінти [Домніч, Сарабєєв, 2000] - В. cingulata, Т. clavata mtc.,

и

C. microcephalum і, нарешті, специфічні паразити дорослих кефалей -L. galeatus, Ph. sinoecum mtc. Мальки, що перейшли на харчування перифітоном і детритом (21-30 діб), досить швидко заражаються трематодою S. tensum.

Друга група. Відзначено появу багатьох специфічних паразитів: трематод (Н. pachysomus, D. contracta, S. papernai); моногеней (L. chabaudi, L. kaohsianghsieni, G. mugili, G. zhukovi, M. mugilis) та мікроспоридій (L. mugili). Зареєстровано також неспецифічні широкорозповсюдженї види, серед яких метацеркарії трематод (Mesorchis sp. 1, P. genata, C. concavum, Heterophyidae gen. sp., P. brevicaudatum, D. spathaceum, D. rutili) та джгутиконосці (C. necatrix). Спостерігається підвищення показників інвазії паразитами, що заражають мальків, але деякі види (В. cingulata, Т. clavata mtc., С. microcephalum larvae) не знайдено.

Третя група. Виявлено найбагатший видовий склад паразитів (мал. 1). Починаючи з семимісячного віку, для піленгаса характерне зростання показників інвазії моногенеями: L. chabaudi, L. kaohsianghsieni, G. mugili,

G. zhukovi та личинками трематод: Diplostomum spp. mtc., P. brevicaudatum mtc. На противагу цьому знижується зараженість риб метацеркаріями трематод: A. imbutiforme, Ph. sinoecum, P. genata, Heterophyidae gen. sp.

У паразитофауні піленгаса цієї вікової групи найбільш повно представлені трематоди кефалевих риб: Н. pachysomus, S. obesum,

S. tensum, H. lateralis, D. contracta, L. galeatus, S. papernai. Екстенсивність інвазії зазначеними видами досягає максимальних значень (89%). Окрім трематод, паразитофауна молоді II збагачується ще одним характерним для кефалевих видом — міксоспоридією М. parvus і поширеними серед риб різних рядів метацеркаріями С. concavum, Т. clavata. Видовий склад збіднюється в основному за рахунок зникнення неспецифічних паразитів: С. necatrix, A. ameiuri, Mesorchis sp. 1 mtc., D. spathaceum mtc. У наших зборах від 1-2-річок був відсутнім також L. mugili.

Четверта група. Спостерігається подальше збільшення зараженості моногенеями L. chabaudi, G. mugili, G. zhukovi та міксоспоридією М parvus. Відсутність у дорослих піленгасів М. mugilis і слабка зараженість їх L. kaohsianghsieni свідчать про прихильність цих паразитів до молоді риб. Збіднюється видовий склад специфічних кефалевих трематод. При цьому

Число ВИДІВ

15-30 діб 1*7 місяців 1-2 роки 3-4 роки 5-6 років

Мал. 1. Залежність видового складу паразитів від віку піленгаса.

15

зараженість піленгаса окремими видами трематод (S. tensum, S. раретаі) дещо підвищується.

У паразитофауні піленгаса у віці 3-4 роки з'являється акантоцефал N. agilis, поширений серед азово-чорноморських кефалей, а також неспецифічні метацеркарії трематод Diplostomum sp. і личинки нематоди С. microcephalum. У списку видів паразитів від дорослих риб відсутні деякі гельмінти, зареєстровані у молоді піленгаса: Н. pachysomus, Н. lateralis, P. genata mtc., С. concavum mtc., Heterophyidae gen. sp. larvae, P. brevicaudatum mtc., T. clavata mtc., і один вид інфузорій Т. pyriformis s.l.

П'ята група. Досліджувані дорослі 5-6-літки піленгаса за якісним та кількісним складом паразитів істотно не відрізнялися від попередньої групи. Відзначено подальше збіднення фауни паразитів. З видового складу зникають: М. parvus, G. zhukovi, S. obesum, D. contracta, Diplostomum sp. mtc., C. microcephalum larvae. У той же час в цій групі риб виявлено Т. pyriformis s.l., Т. clavata mtc., що зустрічаються у мальків і молоді піленгаса.

Отже, вікова динаміка паразитофауни піленгаса підпадає в основному під закономірності, сформульовані В. А. Догелем [1948], та Ю. І. Полянським, С. С. Шульманом [1956]. Водночас спостерігається ряд істотних відмінностей, що пов'язано з особливостями екології хазяїна та конкретними умовами водойми.

Уперше на Азовському морі досліджено залежність фауни та чисельності паразитів морських риб від сезонів року. Об'єктом дослідження був обраний піленгас. З’ясовано, що в різні сезони 1997 - 1999 р. число видів паразитів на рибах не залишалося однаковим і коливалося від 15 (зима) до 31 (літо) (мал. 2). Протягом усього року в піленгаса зустрічаються тільки 10 видів: міксоспоридія

- М. parvus; круговійчасті інфузорії — Т. puytoraci та Т. jadranica', моногенеї -L. chabaudi, L. kaohsianghsieni, G. zhukovi', метацеркарії трематод -A. imbutiforme; Ph. sinoecum і D. chromathophorum\ личинка нематоди -

С. microcephalum. Виявлено повну відсутність у зимовий період гельмінтів, що потрапляють в організм хазяїна разом із їжею (марити трематод —

Н. pachysomus, S. obesum, S. tensum, H. lateralis, L. galeatus, D. contracta, S. papernai та акантоцефал - N. agilis), обумовлену біологічними особливостями піленгаса, що не харчується з кінця жовтня до середини квітня [Сабодаш, Семененко, 1998].

Проаналізовано сезонну динаміку чисельності деяких видів паразитів. Так, у мікроспоридії L. mugili та міксоспоридії М. parvus спороутворення відбувається протягом усього року, а масове зараження нових хазяїв пов'язане з періодами концентрації риби (нерест і зимівля). Основним фактором, що регулює чисельність інфузорій — Т. puytoraci, Т. jadranica та моногеней -L. chabaudi, L. kaohsianghsieni, G. mugili, G. zhukovi, є температура. Для цих

паразитів властиві два піки максимального зараження — чітко виражений весняний та значно менший осінній. Трематодами S. obesum, S. tensum, L. galeatus, S. papemai, A. imbutiforme mtc. і Diplostomum spp. mtc. піленгас найбільш інтенсивно заражений влітку та восени, що тісно пов'язано з масовою появою у цей період інвазійних личинок перелічених видів. На відміну від зазначених вище трематод, у метацеркарії Ph. sinoecum спостерігається зміщення максимуму чисельності на осінь та зиму. Динаміка зараження цією метацеркарією залежить від захисних сил хазяїна, які, регулюючи чисельність паразитів, зменшують інвазію в літній період.

ФАУНІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПАРАЗИТІВ РИБ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ АЗОВСЬКОГО МОРЯ Серед 14 видів, уперше відзначених в азовських риб, два (Eimeria sp. і Scyphidia sp.) визначені до роду. Вони не відомі для фауни Азово-Чорноморського басейна та водойм країн СНД, але чітко відрізняються від усіх видів відповідних родів, відомих із доступної нам літератури, однак для їхнього опису в якості нових видів необхідні додаткові матеріали. Опис 3 видів паразитів (G. melanostomi, S. papemai, С. obvelatus larvae) від риб з'явився в літературі порівняно недавно, після 1977 року, тобто в період, коли дослідження паразитів риб українських акваторій Азовського моря практично не проводилися. Трематода S. obesum раніше не згадувалася в роботах по Азовському морю, так як було прийнято вважати, що в азово-чорноморських кефалей паразитує один представник роду — S. tensum. А. В. Гаєвська та Є. В. Дмитрієва, [1993] встановили, що у кефалей в Чорному морі зустрічаються обидва види. Цей факт ми підтверджуємо і для Азовського моря. Два види міксоспоридія М. musculi (специфічний паразит коропових) та інфузорія Т. tenuidens (специфічний паразит колючкових) заносяться їхніми головними хазяями з прісних водойм. Інші 7 видів паразитів (А/ najdenovae, Т. puytoraci, L. tauricus, Mesorchis sp. 1 mtc., Mesorchis sp. 2 mtc., S. cesticicullum mtc., Ph. sinoecum mtc.) раніше реєструвалися в басейні Чорного моря.

Порівняння отриманих нами за останні роки даних з паразитофауни риб окремих родин і видів із наявними в літературі відомостями 20 літньої давності дозволяє встановити низку відмінностей.

Так, паразитофауна риб родини кефалевих виявилася значно багатшою як

Число видів

Г"

t :

і* . »

s - ':

rt '

V 31

*• ■і 24 і- -

; 15 : f - Н7

{-■ •

?' • •Г ■ •

Зима Весна Літо Осінь

Мал. 2. Залежність видового складу паразитів піленгаса від сезону року.

за рахунок уперше зареєстрованих в Азовському морі (7 видів), так і тих видів, що були й раніше відомі в цій водоймі від риб інших рядів (14 видів). Значна частина цих паразитів зареєстрована тільки у піленгаса. Ми не знайшли 4 види паразитів, відзначених у кефалей у цій водоймі раніше. До того ж, за даними А. І. Мірошниченка та В. М. Мальцева [1998], у кефалей з Азовському морі виявлено ще 4 нових види моногеней. Таким чином, паразитофауна кефалевих риб нараховує не менше 43 видів, а її розширення пов'язане насамперед із вселенням піленгаса і, мабуть, його високою чисельністю в Азово-Чорноморському басейні.

Видова різноманітність фауни паразитів бичкових риб (пісочника, кругляка, рябого, зеленчака) досить велика (25 видів). Фауна цих видів бичків в Азовському морі, за Н. Н. Найдьоновою [1974], нараховувала 26 видів. У бичків нами знайдено 8 нових для них видів, в основному найпростіших (G. melanostomi, М. najdenovae, Т. pyriformis s.l., A. ameiuri, Scyphidia sp., T. jadranica, A. propinguiis, C. obvelatus larvae.). У той же час ми не знайшли 10 видів паразитів, зокрема: у пісочника — 5; у кругляка — 6; у рябого — 1 вид . Усього в досліджених бичків Азовського моря, таким чином, зареєстровано 35 видів паразитів.

Виявлений нами видовий склад фауни паразитів колючкових риб істотно відрізняється від відомого в літературі. Новими для колючок Азовського моря опинилися 10 із 11 видів (Eimeria sp., A. ameiuri, Т. tenuidens, В. grandispinatus, Mesorchis sp. 1 mtc., Mesorchis sp. 2 mtc., A. imbutiforme mtc., P. genata mtc.,

D. chromatophorum mtc.; P. brevicaudatum mtc.). У той же час із відомих раніше

7 видів нами підтверджено тільки один (G. arcuatus). Усього у колючок Азовського моря відзначено 17 видів паразитів. Однак проаналізовані дані дозволяють припускати, що паразитофауни цих риб в Азовському морі все ще не достатньо досліджені.

Те ж саме можна сказати і про паразитофауну морської довгорилої іглиці, більш того, зовсім не було відомостей про паразитичних найпростіших. Для морських іглиць в Азовському морі був відомий усього один вид трематод A. imbutiforme. Ми виявили 8 видів паразитів, серед яких 7 раніше не реєструвалися (A. ameiuri, Т. jadranica, A. imbutiforme mtc., P. genata mtc.,

С. concavum mtc., C. lingua mtc., A. incrassatus).

В Азовському морі фауна найпростіших атерини дотепер також залишалася не вивченою. У неї вперше знайдені в Азовському морі: 1 вид джгутиконосців, 2 види інфузорій, 8 видів трематод, 1 вид нематод. З відомих раніше у атерини 6 видів гельмінтів у наших паразитологічних зборах були відсутні 5. Усього в атерини зареєстровано тепер 18 видів паразитів.

З 9 видів, відомих для хамси в Азовському морі, виявлений тільки 1 —•

S. cesticicullum mtc. Зареєстровано і 2 нових для цього хазяїна види —

C. necatrix і C. obvelatus larvae.

Паразитофауна судака в Азовському морі, за літературними даними, нараховувала 33 види. Ми виявили тільки 8, серед них 4 види (71 jadranica, L. tauricus, D. chromatophorum mtc., C. obvelatus larvae) в Азовському морі у судака раніше не зустрічалися.

Фауна паразитів глоси та калкана в Азовському морі, за літературними відомостями, нараховує 8 та 11 видів, ми зареєстрували 9 і 5 відповідно. У тому числі 6 нових видів для цих хазяїв, для глоси — інфузорія Т. jadranica, трематоди М. skrjabini, A. imbutiforme mtc., P. genata mtc., C. concavum mtc. та акантоцефал A. incrassatus; для калкана — інфузорія T. jadranica. Не знайдено 9 видів паразитів: у глоси — 5, у калкана — 7.

Для більш глибокого вивчення динаміки багаторічних змін паразитофауни риб Азовського моря, причин, що визначають її характер і напрямок, прогнозування паразитологічної ситуації на найближчі роки необхідні цілеспрямовані спеціальні дослідження, засновані на великому матеріалі, що не входило в завдання цієї роботи. Але, як нам здається, ця проблема є дуже актуальною і перспективною, важливою для правильного ведення рибного господарства та промислу в регіоні. Ці дослідження необхідно розвивати в найближчі роки.

ВИСНОВКИ

1. У північно-західній частині Азовського моря у досліджених нами риб знайдено 63 види паразитів, що належать до 43 родів, 32 родин, 11 класів та 8 типів . З них 1 вид — мікроспоридія L. mugili виявився новим. Представники цього роду, а також роду Eimeria і 14 видів уперше відзначені в Азовському морі; для 47 видів підтверджена їх наявність у цій водоймі. Крім того, для 36 видів паразитів розширено коло хазяїв. Уточнено деталі морфології 4 видів.

2. Одинадцять видів паразитів є потенційно патогенно небезпечними для риб: G. stephani, L. mugili, К. nova, Т. jadranica, Т. puytoraci, G. zhukovi, A. imbutiforme mtc., Ph. sinoecum mtc., P. genata mtc., C. concavum mtc., C. lingua mtc., а чотири види — для людини: Ph. sinoecum mtc. P. genata C. concavum mtc., C. lingua mtc.

3. Серед уперше знайдених у азовських риб паразитів 3 є звичайними мешканцями прісних водойм, а 9 — відомі в Чорному морі.

4. В акліматизованого в Азовському морі піленгаса виявлено багату фауну паразитів, що нараховує 35 видів. У таксономічній структурі паразитофауни цього хазяїна переважають трематоди, у гостальній — неспецифічні види паразитів, поширені у багатьох місцевих видів риб. Ядро його паразитофауни включає 12 видів. Піленгас в умовах Азовського моря відіграє істотну роль у підтримці чисельності таких домінантних,

субдомінантних і звичайних для нього паразитів, як М. parvus, Т. puytoraci, Т. jadranica, L, chabaudi, G. mugili, S. tensum, S. papernai, Ph. sinoecum mtc.,

D. chromathophorum mtc., D. spathaceum mtc.

5. Виходячи з показників чисельності та ступеня розвитку паразитів піленгаса в умовах Азовського моря, до основних для цього хазяїна видів ми відносимо 7: Т. puytoraci, Т. jadranica, М. parvus, L. chabaudi, G. mugili, Ph. sinoecum, D. spathaceum mtc.

6. Формування паразитофауни піленгаса в Азовському морі відбувається шляхом збереження частини завезених паразитів, з одного боку, і запозичення місцевих видів, що паразитують у азовських риб, з іншого. При цьому піленгас заніс в Азовське море тільки 4 нові види, а набув від місцевих риб не менше 31 вид паразитів. Спільність видового складу паразитів у азовської та далекосхідної популяції піленгаса складає 20,7%.

7. З віком відбувається поступове становлення паразитофауни піленгаса: першими заражають мальків широкоспецифічні види паразитів із прямим розвитком (інфузорії) і церкарії трематод, що активно проникають в організм риб. У 21-24-добових мальків з'являються специфічні для кефалей паразити кишечника (марити трематод), що складають надалі основу паразитофауни досліджуваного хазяїна. І тільки на 6 місяці розвитку молодь заражається вузькоспецифічними зябровими паразитами (моногенеї, мікроспоридії, міксоспоридії). Якісний та кількісний склад паразитів із віком поступово збагачується та досягає максимуму у 1-2-річок. У дорослих риб відбувається поступове збіднення паразитофауни насамперед за рахунок зникнення широкоспецифичньїх паразитів, але ріст інтенсивності інвазії продовжується завдяки збільшенню чисельності моногеней.

8. У різні сезони року число видів паразитів у піленгаса змінюється: мінімум припадає на зиму (15 видів), максимум — на літо (31 вид). Протягом усього року у піленгаса зустрічається тільки 10 видів. Виявлено повну відсутність у зимовий період гельмінтів, що потрапляють в організм хазяїна разом із їжею (марити трематод та акантоцефал).

9. Встановлено, що в мікроспоридії L. mugili та міксоспоридії М. parvus спороутворення проходить протягом усього року, а масове зараження нових хазяїв пов'язане з періодами концентрації риби (нерест і зимівля). Основним фактором, що регулює чисельність інфузорій - Т. puytoraci, Т. jadranica та моногеней - L. chabaudi, L. kaohsianghsieni, G. zhukovi, G. mugili, є температура. Цим паразитам властиві два піки максимального зараження риб — сильно виражений весняний та значно менший осінній. Тремашдами - S. obesum, S. tensum, L. galeatus, S. papernai, A. imbutiforme mtc. і Diplostomum spp. mtc. піленгас найбільш інтенсивно заражений влітку та восени, тоді як для метацеркарії Ph. sinoecum відзначене зміщення максимуму чисельності на осінь

і зиму.

10. Для більшості азовських риб розширено список паразитів: так, для морської довгорилої іглиці — в 7 разів, для атершш в —2 рази, для колючкових

— в 1,5 рази, для кефалевих -— на 95%, для глоси — на 75%, для бичкових — на 30%, для хамси — на 22%, для судака — на 12 %, для калкана — на 9%. В той же час, нами не знайдено принаймні 50 видів паразитів, відомих раніше для цих риб в Азовському морі. Особливо помітне збіднення серед трематод, що паразитують у риб на стадії марити, а також міксоспоридій та круговійчастих інфузорій. Менш помітне збіднення фауни мікроспоридій, моногеней та нематод. Слід зазначити повну відсутність паразитичних ракоподібних і збережений колишній, відомий з літератури, склад акантоцефал.

11. Розроблено практичні рекомендації, які необхідно враховувати при організації пересадки піленгаса з Молочного лиману для акліматизації його в інші водойми України, а саме: 1) для інтродукції краще використовувати молоді особини риб у віці 1-2 місяців, оскільки в процесі подальшого росту підвищується їхня зараженість; 2) молодь піленгаса старша, 6 місяців, без протипаразитарної обробки не рекомендується для пересадки й акліматизації в інші водойми через наявність у неї специфічних паразитів із прямим розвитком і високу інтенсивність зараження багатьма видами; 3) у зимово-весняний період при плануванні рибоводних робіт, пов'язаних із перевезенням риби, з метою запобігання захворювань та епізоотій рекомендується обробляти риб антипаразитарними засобами; 4) при використанні для цих цілей дорослих 3-6-літок обов'язковим має бути проведення заходів по боротьбі з ектопаразитами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В РОБОТАХ:

1. Сарабеев В. Л., Домнич И. Ф. Возрастная динамика зараженности дальневосточной кефали пиленгаса (Mugil soiuy) в Молочном лимане Азовского моря // Вестник зоологии, отдельный выпуск «Экологические исследования в Украине». - 2000. - №14, Ч. 2. - С. 6-12.

2. Домнич И. Ф., Сарабеев В. Л. Трематоды рода Bunocotyle (Trematoda: Halipegidae) от акклиматизированного пиленгаса (Mugil so-iuy) Азовского моря // Паразитология. - 1999. - Т. 33, № 1. - С. 67-70.

3. Домнич И. Ф., Сарабеев В. Л. Трематоды дальневосточной кефали-пиленгаса (Mugil soiuy) в Азовском море // Вестник зоологии. - 2000. - Т. 34, №3,-С. 7-15.

4. Овчаренко Н. А., Сарабеев В. Л., Вита И., Чаплинска У. Loma mugili sp. n. — новая микроспоридия из жабер пиленгаса (Mugil soiuy) // Вестник зоологии. -2000.-Т. 34, №4-5.-С. 9-15. -

5. Юрахно В. М., Домнич И. Ф., Сарабеев В. Л. Первые сведения о находке Myxobolus najdenova (Protozoa: Cnidospora: Myxosporea) в Азовском море //

Паразитология. - 1999. - Т. 33, № 1. - С. 81-82.

6. Домніч І. Ф., Сарабєєв В. J1. Паразитофауна піленгаса (Mugil soiuy) Азовського моря та шляхи її формування // Вісник Запорізького державного університету. — 1999. - № 2. — С. 218-223.

7. Домніч І. Ф., Сарабєєв В. JI. Сучасна фауна паразитів риб у північній частині Азовського моря // Вісник Запорізького державного університету. - 2000. -№ 1.-С. 224-230.

8. Сарабєєв В. Л. Сезонная динамика зараженности пиленгаса паразитами в северной части Азовского моря // Материалы международной научной конференции молодых ученых “Водные биоресурсы и пути их рационального использования”. - Киев. - 2000. - С. 97-99.

9. Домнич И. Ф., Сарабєєв В. Л. Трематодофауна пиленгаса Азовского моря // Тези міжнародної конференції “Питання біоіндикації і екології”. -Запоріжжя. - 1998. -С. 51.

10. Domnich I. F., Sarabeev V. L. Forming of the parasitic fauna of the pilengas in the Azov Sea // Acta parasitol., abstracts EMOP VIII. - Poznan (Poland). - 2000. -Vol. 45.-P. 265.

11. Domnich I. F., Sarabeev V. L. Parasitic fauna structure of the pilengas in the Azov Sea // Acta parasitol., abstracts EMOP VIII. - Poznan (Poland). - 2000. -Vol. 45.-P. 268.

Анотації

Сарабєєв В. JI. Паразити акліматизованого піленгаса та місцевих видів риб у північно-західній частині Азовського моря (фауна, екологія). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.18 - паразитологія, гельмінтологія. - Інститут зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню фауни й екології паразитів піленгасу та місцевих видів риб в умовах північно-західної частини Азовського моря. У результаті проведених досліджень знайдено 63 види паразитів, що належать до

8 типів і 11 класів. З них 1 вид — мікроспоридія Loma mugili є новим. Представники 2 родів {Loma, Еітегіа) і 14 видів уперше відзначені в Азовському морі; для 47 видів підтверджена їх наявність у цій водоймі. Крім того, для 36 видів розширене коло хазяїв. Уточнено деталі морфології 4 видів. Виявлено багатий видовий склад фауни паразитів піленгаса, що нараховує 35 видів. Розглянуто структуру та шляхи формування паразитофауни піленгаса в Азовському морі. Вивчено особливості вікових та сезонних змін зараженості піленгаса паразитами. Проаналізовано сучасний стан фауни паразитів риб деяких родин і видів, для більшості азовських риб розширений список видів паразитів. Розроблено практичні рекомендації, які необхідно враховувати при

організації пересадки піленгаса з Молочного лиману Азовського моря для акліматизації в інші водойми України.

Ключові слова: паразити, фауна, Mugil soiuy, риби, Азовське море, екологія.

Сарабеев В. JI. Паразиты акклиматизированного пиленгаса и местных видов рыб в северо-западной части Азовского моря (фауна, экология). -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.18 - паразитология, гельминтология. - Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению фауны и экологии паразитов пиленгаса и местных видов рыб в условиях северо-западной части Азовского моря. В результате проведенных исследований найдено 63 вида паразитов, принадлежащих к 8 типам и 11 классам. Из них 1 вид — микроспоридия Loma mugili является новым. Представители 2 родов (Loma, Eimeria) и 14 видов впервые отмечены в Азовском море; для 47 видов подтверждена их встречаемость в этом водоёме. Кроме того, для 36 видов расширен круг хозяев. Уточнены детали морфологии 4 видов. Одиннадцать видов паразитов являются потенциально патогенно опасными для рыб: Glugea stephani, Loma mugili, Kudoa nova, Trichodina jadranica, T. puytoraci, Gyrodactylus zhukovi, Acanthostomum imbutiforme mtc., Phagicola sinoecum mtc., Pygidiopsis genata mtc., Cryptocotyle concavum mtc., C. lingua mtc. и четыре вида — для человека: Phagicola sinoecum mtc. Pygidiopsis genata C. concavum mtc. и С. lingua mtc. Выявлен богатый видовой состав фауны паразитов пиленгаса, насчитывающий 35 видов. В таксономической структуре паразитофауны этого хозяина преобладают трематоды, в гостальной — неспецифичные виды паразитов, распространенные у многих местных видов рыб. Ядро его паразитофауны включает 12 видов. Формирование паразитофауны пиленгаса в Азовском море происходит путем сохранения части завезенных паразитов, с одной стороны, и заимствования местных видов, паразитирующих у азовских рыб, с другой стороны. При этом пиленгас занес в Азовское море только 4 новых вида, а приобрел от местных рыб не менее 31 вид паразитов. С возрастом происходит постепенное становление паразитофауны пиленгаса: первыми заражают мальков широкоспецифичные виды паразитов (инфузории и церкарии трематод). Характерно, что уже в возрасте 21—24 суток появляются специфичные для кефалей, паразитирующие в кишечнике трематоды, составляющие в дальнейшем основу паразитофауны. И только на 6 месяце развития молодь заражается узкоспецифичными жаберными паразитами (моногенеи, микроспоридии, миксоспоридии). Качественный и количественный

состав паразитов с возрастом постепенно обогащается и достигает максимума у 1-2-годовиков. У взрослых рыб происходит постепенное обеднение паразитофауны, но рост интенсивности инвазии продолжается благодаря увеличению численности моногеней. В разные сезоны года число видов паразитов у пиленгаса меняется, минимум приходится на зиму (15 видов), максимум на лето (31 вид). В течение всего года у пиленгаса встречается только 10 видов. Выявлено полное отсутствие в зимний период гельминтов, попадающих в организм хозяина вместе с пищей. Для большинства азовских рыб расширен список паразитов: так, для морской длиннорылой иглы — в 7 раз, для атерины — в 2 раза, для колюшковых — в 1,5 раза, для кефалевых — на 95%, для глоссы — на 75%, для бычковых — на 30%, для хамсы — на 22%, для судака — на 12 %, для калкана на — 9%. Разработаны практические рекомендации, которые необходимо учитывать при организации пересадки пиленгаса из Молочного лимана Азовского моря для акклиматизации в другие водоемы Украины.

Ключевые слова: паразиты, фауна, Mugil soiuy, рыбы, Азовское море, экология.

Sarabeev V. L. Parasites of the pilengas and of local fish species in the northwestern part of the Azov Sea (fauna, ecology). — Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the Candidate of Biological Sciences by speciality 03.00.18. — parasitology, helminthology. Schmalhausen Institute of Zoology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

A thesis is devoted to the study of the pilengas and of local fish species parasites in the conditions of the north-western part of the Azov Sea. As a result of investigations 63 species of parasites belonging to the 8 types and 11 classes have been found. Out of this number the one species of microsporidia Lorna mugili appeared to be a new one. The representatives of two families (Loma, Eimeria) and of 14 species are marked in the azov fish for the first time; their occurrence in the Azov Sea is confirmed for the 47 species. Besides, the circle of hosts is extended for the 36 species. The details of morphology of the 4 species have been specified. A rich species fauna composition of the pilengas’ parasites, including 35 species was exposed; the structure and the ways of forming the parasite fauna of pilengas in the Azov Sea were considered. The peculiarities of age and seasonal changes in infecting pilengas by parasites are studied. A contemporary state of fauna of fish parasites of some families and species are analyzed, the changes happened in it for the last 20 years are noted. Proceeding from the data obtained on ecology of parasites was found the most favorable age of the pilengas for its introduction and acclimatization to another reservoirs of Ukraine.

Key words: parasites, fauna, Mugil soiuy, fishes, Azov Sea, ecology.