Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Особенности морфофункционального развития и адаптации к физическим нагрузкам юношей 15-17 лет

ВАК РФ 03.00.13, Физиология

Автореферат диссертации по теме "Особенности морфофункционального развития и адаптации к физическим нагрузкам юношей 15-17 лет"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

^ЛАЗИРІН Іван Дмитрович

УДК 612.66

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА АДАПТАЦІЇ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ЮНАКІВ 15 -17 РОКІВ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота викопана в Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Середенко Михайло Михайлович

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України,

завідувач відділом по вивченню гіпоксичних станів

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Макаренко Микола Васильович

Інститут фізіології імені 0.0. Богомольця НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Макарчук Микола Юхимович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фізіології людини і тварин

Провідна установа:

Національний медичний університет імені 0.0. Богомольця Міністерства охорони здоров'я, м. Київ

Захист відбудеться "________"_______________________ 2000 року о___________годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ - 33, вул. Володимирська, 64, біологічний факультет, ауд. 215)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ - 33, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий "_______"____________2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 / , Давидовська Т.Л.

. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Досліджуючи особливості вікового розвитку дітей старшого шкільного віку А.Г. Хрипкова, Д.В. Колесов (1983), Т.Д. Кузнецова (1986), показують фактичну кінцеву сформованість їх організму або істотне уповільнення динаміки процесів онтогенезу, особливо дівчат. Але за Э.А. Городниченко (1972), И.А. Аршавским (1981), B.C. Лизогубом (1997), М.В. Макаренком (1997), М.М. Середенко, (1998), ще продовжується гетерохронне активне формування морфофункціонального та психофізіологічного комплексу організму старшокласників, а, зокрема, юнаків.

Нерівномірність розвитку дітей яскравіше проявляється при розподілі їх на типологічні групи за рівнем фізичного розвитку, статевого дозрівання, фізичної підготовленості, типом вищої нервової діяльності, соматотипом [Б .А. Никитюк, 1982; Л.В. Жестянников, 1987; Т.А. Протченко, 1989; М.В. Макаренко, 1997].

Для більш точної характеристики морфофункціональних процесів в організмі людини Г.Л. Апанасенко, В.Г. Мигулева (1981), Г.Н. Сердюковская (1981), Т. Laska-Mierzejewska (1999) пропонують оцінку розвитку дітей шкільного віку проводити комплексно. Тому ряд дослідників [В.Г. Арефьев, 1981; Л.К. Солоха, 1986; Г.А. Хрисанов, 1987 та ін.] особливості біологічного віку школярів вивчали, використовуючи два показники — рівні статевого дозрівання та працездатності, морфологічних показників та темпів статевого дозрівання, фізичного розвитку та рівня проявів рухових якостей. Варіантів ширшого застосування компонентів оцінки біологічного віку в науковій літературі не виявлено.

Ще точніше може розкрити динаміку онтогенезу юнаків комплексна оцінка їх морфофункціонального статусу з урахуванням фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, соматотипу, оскільки ці показники, відображаючи кожний свої етапи онтогенезу, тісно пов’язані з основними функціональними системами [А.А. Гуминский с соавт., 1972; М.М. Середенко, 1997, 1998]. Крім того, можливість такої оцінки біологічного віку старшокласників підтверджується високими кореляційними зв’язками рівня фізичного розвитку з темпами статевого дозрівання [В.Г. Сидимон-Эристави, 1975; Г.П. Сальникова, 1977; Y.M. Tanner, 1966] та соматотипом [И.И. Бахрах, В.М. Волков, 1974; Э.Г. Мартиросов, 1984].

Отже, вагомого значення набуває діагностика темпів біологічного розвитку організму дітей, яка розширює і поглиблює розуміння особливостей його становлення на різних етапах онтогенезу, механізмів при патологічних процесах та процесах адаптації. Зокрема, це важливо для вивчення юнацького організму в зв’язку з завершенням його формування, наслідком чого буде виконання значущих соціальних функцій у недалекому майбутньому. Але

H.C.G. Kemper (1999) визначає саме 15-17-річний вік, як один із критичних періодів кардинального зниження рухової активності.

Зростання та розвиток людини в процесі онтогенезу нерозривно пов’язані з активною руховою діяльністю [Н.А. Агаджанян, 1983; В.Н. Платонов, 1991, Н. C.G. Kemper, 1999]. Обмеження енерговитрат, зміна аферентної сигналізації негативно впливають на процеси зростання та розвитку — знижують імунобіологічну стійкість, погіршують адаптивні можливості дітей взагалі та до фізичних навантажень зокрема.

Відомо, що адаптація людини до різних умов середовища є фундаментальною науковою проблемою, яку вивчали А.А. Виру (1981),

H.А.Агаджанян (1983), Д.А. Полищук (1992), Y.M. Tanner (1966), G. Goldspink (1992), та ін. Предметом досліджень багатьох авторів були різні аспекти адаптації людини, але зовсім мало робіт, у котрих би досліджувалась індивідуальна адаптація юнаків до фізичних навантажень.

Отже, вивчення особливостей морфофункціонального розвитку та процесів адаптації юнаків 15-17 років до фізичних навантажень на основі комплексної оцінки темпів їх морфофункціонального розвитку за показниками фізичного розвитку, рівня статевого дозрівання та соматотипу є актуальним.

Мета роботи. На основі комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку, з урахуванням фізичного розвитку, статевого дозрівання, соматотипу дослідити індивідуальні особливості становлення організму юнаків 15-17 років та їх адаптацію до фізичних навантажень.

Головні задачі:

I. Дослідити можливість комплексної оцінки біологічного розвитку юнаків 1517 років з використанням рівня їх фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання та соматотипу і розподілити юнаків на типологічні групи.

2. Виявити особливості фізичного, соматичного розвитку, статевого дозрівання, діяльності серцево-судинної і дихальної систем кожної з виділених віково-типологічних груп та охарактеризувати індивідуальні відмінності розвитку основних фізичних якостей хлопців-старшокласників.

3. Визначити індивідуально-типологічні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, силових, швидкісних, швидкісно-силових якостей та вивчити динаміку адаптації юнаків 15-17 років кожної типологічної групи до них.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведена можливість та проведена комплексна оцінка біологічного розвитку юнаків 15-17 років з використанням трьох основних морфофункціональних показників — рівня фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання та соматотипу. На основі такої комплексної оцінки виділено три віково-типологічних групи, що значно відрізнялися між собою за: показниками фізичного, соматичного розвитку, темпами статевого дозрівання, фізичною підготовленістю, діяльністю серцево-

з

судинної та дихальної систем — юнаки з прискореними, нормальними та уповільненими темпами розвитку. Для кожної з виділених віково-типологічних груп юнаків, розроблені індивідуальні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток основних рухових здібностей і встановлена динаміка орієнтовної та стійкої адаптації до них.

Теоретичне та практичне значення роботи. Результати досліджень є певним внеском у вивчення особливостей індивідуального біологічного розвитку юнаків 15-17 років. Визначена ефективність комплексної оцінки морфофункціонального статусу хлопців-старшокласників на основі рівня їх фізичного, соматичного розвитку, темпів статевого дозрівання. Розподіл юнаків на типологічні групи за такою схемою розкрив нові можливості у вивченні індивідуально-типологічних особливостей їх фізичного, соматичного розвитку, статевого дозрівання, рухової підготовленості, діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Встановлена у роботі динаміка орієнтовної та стійкої адаптації різних віково-типологічних груп досліджуваних розширила інформацію про пристосування організму дітей до фізичних навантажень. Розроблені критерії адаптивних навантажень, які можуть допомогти фахівцям з фізичної культури більш ефективно вирішувати проблеми низької фізичної підготовленості юнаків-старшокласників.

Опублікований методичний посібник для студентів факультетів фізичного виховання та вчителів фізичної культури: “Фізичне виховання та спортивна підготовка дітей з різними темпами вікового розвитку”. Переяслав-Хмельницький, 1993. — 28 с.

Особистий внесок автора полягає у вивченні та теоретичному аналізі наукової літератури, проведенні експериментальних досліджень, отриманні фактичного матеріалу, математичній обробці та теоретичному аналізі експериментальних даних і написанні самої роботи.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались на: Всесоюзній науково-практичній конференції “Физическое воспитание и спортивная подготовка учащейся молодежи” (Архангельск, 1988); міжвузівській науковій конференції “Проблеми самореалізації особистості в педвузі та загальноосвітній школі” (Київ, 1990); науковій конференції “Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність” (Київ — Черкаси, 1997); XV з’їзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк,

1998); міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне вихованя, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999); Всеукраїнському науковому симпозіумі “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі (Київ-Черкаси, 1999); ПІ міжнародному науковому конгресі “Modem Olympic Sport” (Warsaw, Poland,

1999).

Публікації* За темою дисертації опубліковано 17 робіт, з яких 1 методичний посібник, 9 статей та 7 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, огляд літератури, опис методів і результатів досліджень, узагальнень і висновків. Список використаних джерел налічує 293 найменування. Роботу викладено на 161 сторінці та ілюстровано 44 таблицями і 4 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Об’єкт та методи досліджень. Комплексно обстежені 417 юнаків, з яких 100 становили контрольну групу (учні СПТУ № 22), а 317 — основну групу (учні СПТУ № 20 м. Черкаси та шкіл м. Київа). Всі досліджувані віднесені до основної медичної групи.

Фізичний розвиток вивчався за соматометричними показниками — довжина та маса тіла, окіл грудної клітки [Э.Г. Мартиросов, 1984; Б.А. Никитюк, А.А. Гладышева, 1989]. Індивідуальна оцінка фізичного розвитку досліджуваних здійснювалася за шкалами регресії А.Б. Ставицкой, Д.И. Арон (1959) та за схемами П.Н.Башкирова (1962); І.Я. Мінського (1998), уніфікованих нами для юнаків 15, 16, 17 років. Рівень статевого дозрівання встановлювався за вторинними статевими ознаками згідно методик Э.Г. Мартиросова (1982); І.Я. Мінського (1998), а соматотип за індексом гармонійного морфологічного розвитку (ІГМР) С.А. Пушкарева (1983) та схемою С.С. Дарской (1975). Фізична підготовленість юнаків визначалася результатами тестування рівнів розвитку фізичних якостей за В.М. Зациорским (1979).

Реєстрація показників зовнішнього дихання проводилась на пневмотахографі ПТГ 3-01 (СРСР). Визначення показників газового складу альвеолярного та видихуваного повітря виконувалася на масспекгрографі MX 6202 (Україна). Показники центральної гемодинаміки визначали тетраполярним реографом РПГ 2-02 (СРСР), і реєстрували на електрокардіографі ЕК 6Т-01 (СРСР). Стан бронхіальної провідності визначався на поліаналізаторі ПА 5-02 (СРСР). Зональну реографію легенів здійснювали на поліаналізаторі “Bioset 6202” (НДР) за Л.И. Жуковским, Є.А.Фринерманом (1976). Морфофункціональні показники серця досліджувалсь за допомогою поліфункціонального ехокардіографа типу А ПКГ 4-01 (СРСР), синхронно з електрокардіографом ЕК6Т-01 (СРСР).

Статистична обробка отриманого фактичного матеріалу проводилася за допомогою стандартного пакету Stat Graph корпорації “Statistical Graphics” (США).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

З метою вияснення взаємозв’язків форми та функцій організму, що дозріває, ми, на відміну від Г.П. Сальниковой, (1977); В.Г. Арефьева, (1978);

Б.П. Никитюка (1982); С.А. Пушкарева, (1983); Л.К. Солохи, (1986) та ін., які досліджували кореляцію даних, що визначали фізичний розвиток, тип конституції та статеве дозрівання, значно розширили аспект корельовагаїх показників. Оскільки вищезгадані автори, а також С.В. Хрущев, (1980), вважають рівень фізичного розвитку інтегральним показником до статевого дозрівання і соматотипу, а довжина тіла найбільш генетично детермінована, то всі отримані морфофункціональні дані досліджуваних, ми корелювали з їх зростом.

Отже у 15-17-річних юнаків відмічалися суттєві кореляційні зв’язки довжини тіла з масою, окілом грудної клітки та балом статевого дозрівання (г=0.57-0.77). З ознак, що визначали тип конституції в 15 років корелювали показники жирового і м’язового компонентів (г=0.63-0.85) та ширина епіфізу передпліччя — кістковий компонент (г=0.51). В 16-17 років щільно пов’язані всі дані кісткового та м’язового компонентів (г=0.52-0.81). Показники жирового компоненту у них не корелювали (г=0.01-0.36).

З даних фізичної підготовленості юнаків 15-16 років істотні зв’язки довжини тіла відмічалися з проявами швидкості, сили, швидкісно-силових якостей та загальної працездатності (г=0.55-0.94). У 17 років спостерігалася подібна картина, за виключенням швидісно-силових якостей, які у них не корелювали із зростом (г=0.14).

Кореляція показників зовнішнього дихання та серцевої діяльності з довжиною тіла юнаків висвітлила однорідність результатів у 15-17-річних досліджуваних. З даних зовнішнього дихання корелювали із зростом юнаків — частота та хвилинний об’єм дихання, парціальний тиск Ог в альвеолярному повітрі, виділення СОг, дихальний та альвеолярний об’єм, альвеолярна вентиляція (г=0.51-0.85). З показників серцевої діяльності ввідповідно корелювали товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка, хвилинний об’єм серця, маса міокарду та частота серцевих скорочень (г=0.54-0.99).

Визначили рівень фізичного розвитку, темпи статевого дозрівання та соматотип юнаків 15-17 років. Аналіз отриманих даних висвітлив чітку тенденцію активного формування морфофункціональних ознак у віковому аспекті. На 7% зменшилася кількість юнаків з фізичним розвитком нижче середнього в період з 15 до 17 років. У досліджуваних з більш високими показниками фізичного розвитку ці процеси проходили менш інтенсивно. Така ж тенденція прослідковувалася й до темпів статевого дозрівання. Юнаків, що мали уповільнені темпи статевого дозрівання, стало за період з 15 до 17 років менше на 10%, а хлопців з прискореними темпами статевого дозрівання — більше на 9%. Стосовно соматотипу подібні тенденції прослідковувалися у відношенні до нормостеніків — їх стало менше на 6%, а пікноїків — більше на 5% в період з 15 до 16 років. Показники ж астеніків відносно стабільні в цьому віці.

Аналіз даних зовнішнього дихання юнаків показав їх відносну стабільність в 15-17 років, адже 11 з 22 досліджуваних показників не мали достовірної різниці (р>0.05). Це дихальний об’єм, частота дихання, хвилинний об’єм дихання, парціальний тиск СОг в альвеолах, виділення СО2, дихальний коефіцієнт О2/СО2; хвилинний об’єм дихання та відносний (на кг маси тіла), доля альвеолярної вентиляції в хвилинному об’ємі дихання, альвеолярний об’єм. В інших проявах дихальної функції спостерігалися деякі відмінності. Так, за парціальним тиском Ог в альвеолах значно (р<0.05) відрізнялися юнаки 15 від 16 років та відповідно 16 від 17 років, а за споживанням Ог, споживанням Ог на кг ваги та за альвеолярною вентиляцією, альвеолярною вентиляцією на кг ваги істотно (р<0.05) відрізнялися показники 15-річних від 17-річних юнаків. Вірогідні (р<0.05) відмінності виділення СО2 на кг ваги та функціонального дихального мертвого простору спостерігалися між юнаками 15-17 та 16-17 років. За вентиляційним еквівалентом та альвеолярним об’ємом також суттєво відрізнялися 16-річні від 17-річних досліджуваних. Найбільше різнились хлопці 15-17 років за відносними показниками дихального об’єму на кг маси тіла. Тут вірогідні (р<0.05) відмінності простежувалися між даними юнаків 15 і 16 , 16 і 17 та 15 і 17 років.

Більшість показників серцевої діяльності досліджуваного контингенту хлопців істотно не відрізнялися. Не мали достовірної різниці (р>0.05) дані кінцевого діастоличного об’єму, періоду вигнання, об’єму лівого шлуночка в систолу, хвилинного об’єму крові, швидкості скорочення волокон міокарду, частоти серцевих скорочень, а також важливий показник оксигенації крові в легенях — альвеолярна вентиляція/хвилинний об’єм крові. Але такі показники, як товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка та тривалість серцевого циклу — відповідно істотно відрізнялися (р<0.05) в період 15-16 та 15-17 років. Відмінності показників кінцевого систоличного об’єму, об’єму лівого шлуночка в систолу, систоличного об’єму крові, фракції вигнання крові достовірних значень набували у юнаків в період 16-17 років.

На основі результатів досліджень проведена комплексна оцінка темпів біологічного розвитку юнаків 15-17 років, що дозволило виділити три типологічні групи досліджуваних: І — прискорений тип розвитку (ПТР), випереджували паспортний вік, акселеранти. Характеризувалися вище середнього фізичним розвитком, прискореними темпами статевого дозрівання, за соматотипом — пікноїки; II — нормальний тип розвитку (НТР), відповідали паспортному вікові, нормостеніки. Характеризувалися середнім фізичним розвитком, темпи статевого дозрівання відповідали вікові, за соматотипом — нормостеніки; ПІ — уповільнений тип розвитку (УТР), відставали від паспортного віку, ретарданта. Характеризувалися нижче середнього фізичним розвитком, уповільненими темпами статевого дозрівання, за соматотипом — астеніки.

Розподілилися юнаки за віково-типологічними групами нерівномірно. У всіх вікових групах найбільше нормостеніків — від 48% у 17 до 52% у 16 років. Дещо менше акселерантів — 23-33%. Прослідковувалася тенденція до збільшення представництва цієї групи від 15 до 16 та 17 років на 9%. Протилежна картина спостерігалася при розподілі у віковому аспекті представників третьої групи — їх стало значно менше: у 15 років — 26%; у 16

— 24%; у 17 — 19%.

Отримані дані про фізичний розвиток різних типологічних груп юнаків

15-17 років свідчили, що у представників І групи показники довжини, маси тіла та окілу грудної клітки найвищі (табл. 1). Вони послідовно знижувалися від

I до II та III груп на вірогідні величини (р<0.05), за виключенням довжини тіла

II та III груп у 16-річних юнаків.

Таблиця № 1

Показники біологічного дозрівання юнаків 15-17 років різних

Типоло- гічна група п Довжина тіла (см) Маса тіла (кг) Окол грудної КЛІТКИ (см) Бал статевого дозрівання % сформо- ваного Індекс гармонійного морфологічного розвитку

15 років (п=106)

І 25 176.3* 73.3* 94.1* 32.3* 67.2 88.3*

1.2 1.4 0.9 1.8 1.8

II 53 172.4* 61.1± 86.4± 23.9* 49.5 101.3*

0.8 0.8 0.4 1.3 0.9

III 28 165.3* 50.5* 78.8* 12.3* 25.5 110.0*

1.4 1.1 0.8 1.5 1.5

16 років (п«107)

І 25 179.5* 74.3* 93.6* 35.9± 74.6 91.5*

1.2 1.7 0.9 1.9 1.9

II 56 173.5± 63.0* 86.8* 24.7* 51.3 101.6*

0.9 06 0.5 1.5 1.0

III 26 172.4* 54.4* 81.3* 17.8± 37.1 113.4*

0.4 1.0 0.9 1.1 16

17 років (п=104)

І 34 179.3* 74.4* 93.7* 40.9* 85.2 91.3*

1.0 1.1 1.0 1.3 1.2

II 50 176.9± 66.1* 88.5* 33.9* 70.6 103.1*

0.6 0.6 0.4 1.5 1.0

III 20 174.2± 57.7* 81.6* 18.9± 39.2 115.7*

1.6 1.6 0.9 1.2 2.19

У старшокласників з ПТР в період з 16 до 17 років довжина тіла практично не змінювалася, чого не можна сказати про представників III групи

— у них за період з 15 до 16 років вона збільшилася на 7 см (р<0.05). Аналогічна тенденція відмічалася і у темпах приросту двох інших показників — маси тіла та окілу грудної клітки. Найбільший приріст компонентів фізичного розвитку, відмічався у юнаків 15-17 років III групи.

Аналіз рівня статевого розвитку показав, що юнаки 15-17 років різних типологічних груп відрізнялися за його показниками. Найнижчі значення сукупного балу статевого дозрівання були у 15-17-річних хлопців ПІ групи — відповідно 12.28, 17.87 та 18.90 балів. Представники вікових груп з НТР значно (р<0.05) перевищували своїх одноліток з УТР у цьому відношенні. їх сукупний бал статевого дозрівання дорівнював відповідно — 23.89; 24.65; 33.90. Найвищі ж показники мали юнаки І типологічної групи, які також значно відрізнялися (р<0.05) від розглянутих вище й становили у 15-літніх — 32.30 балів, а у 16-17-літніх — відповідно — 35.85 та 40.94 балів.

Відносно рівня сформованості показників статевого дозрівання спостерігалася така ж картина. У III групі різного віку вони найнижчі й знаходилися в межах від 26% у 15-річних юнаків до 37 та 39% у 16 та 17-річних відповідно. Значно вищі показники в групі юнаків НТР — від 50% у 15 до 71% в 17 років, а в І групі — 67-85%.

Оцінка морфологічного розвитку юнаків кожної віково-типологічної групи за ІГМР по С.А. Пушкареву (1983) також свідчила про їх неоднорідність. У представників І групи ІГМР знаходився в межах від 88.30 до 91.48 од., а за оцінкою вони — пікноїки. Нормостеніками були досліджувані, віднесені до II групи з індексом в межах 101.31-103.08 одиниць. Маючи індекс гармонійного морфологічного розвитку на рівні 110.03-115.70 од., досліджувані-ретарданти визначені астеніками.

Дані зовнішнього дихання юнаків 15-17 років різних темпів розвитку свідчили, що за цими показниками найбільш яскраво відрізнялися 15-річш досліджувані виділених типологічних груп. Так, за частотою дихання, парціальним тиском О2 в альвеолах, споживанням О2, споживанням Ог до маси тіла, виділенням СОг на кг ваги, дихальним об’ємом та його відношенням на кг маси тіла, функціональним мертвим дихальним простором на кг ваги досліджуваних І і II груп цієї вікової категорії відмічались істотні відмінності (р<0.05). За даними дихального об’єму, хвилинного об’єму дихання, парціального тиску Ог в альвеолах, споживання Ог, виділення СОг; хвилинного об’єму дихання та його відношення до маси тіла, дихального об’єму, функціонального мертвого дихального простору значно відрізнялись (р<0.05) представники II і III груп хлопців 15 років. І група від III суттєво (р<0.05) різнилась за показниками хвилинного об’єму дихання, альвеолярної вентиляції, функціонального мертвого дихального простору та альвеолярного об’єму на кг маси.

Серед 16-річних юнаків у проявах функції зовнішнього дихання найяскравіше відрізнялися представники І і II груп. Достовірна різниця (р<0.05) відмічалася у відношенні до їх дихального об’єму, хвилинного об’єму дихання, парціального тиску СО2 в альвеолах, виділення СО2, дихального коефіцієнту О2/СО2, хвилинного об’єму дихання на кг ваги, дихального об’єму,

а’іьвеолярної вентиляції на кг ваги, функціонального дихального простору досліджуваних. І і II групи цієї вікової категорії юнаків достовірно (р<0.05) відрізнялися лише за дихальним об’ємом, функціональним дихальним простором, альвеолярним об’ємом та його відношенням до ваги хлопців. П і III групи 16-річних юнаків за всіма проявами зовнішнього дихання фактично однорідні, суттєвих відмінностей цих показників не було виявлено.

17-річні хлопці І та II груп достовірно (р<0.05) відрізнялися за даними виділення СОг, дихального об’єму, альвеолярної вентиляції у хвилинному об’ємі дихання, функціонального дихального простору та альвеолярним об’ємом на кг ваги. І і III групи істотні (р<0.05) відмінності мали з дихального об’єму, парціального тиску СОг в альвеолах, виділення СО2, вентиляційного еквіваленту, дихального об’єму, альвеолярної вентиляції в хвилинному об’ємі дихання, функціонального дихального простору та його відношення до маси тіла, альвеолярного об’єму. Зафіксовані такі ж відмінності з дихального об’єму, виділення СОг, дихального об’єму, альвеолярної вентиляції на кг ваги та функціонального дихального простору у досліджуваних II і III груп цієї вікової категорії.

Аналіз показників серцевої діяльності юнаків 15-17 років різних типологічних груп показав тенденцію до завершення формування у них цієї функціональної системи. Адже найнижчі дані кінцевого систоличного та діастоличного об’ємів, систоличного об’єму крові та лівого шлуночка в діастолу, маси міокарду, фракції вигнання крові у 15-річних юнаків III групи, які істотно (р<0.05) відрізнялися від таких же показників II групи. Більшість названих даних ПІ групи та період вигнання, об’єм лівого шлуночка в систолу, швидкість скорочення волокон міокарду вірогідно (р<0.05) відрізнялися від показників І групи. Представники І та II груп цієї вікової категорії також достовірно різнилися вже тільки за швидкістю скорочення волокон міокарду.

16-річні юнаки III групи мали більш високі показники серцевої діяльності своїх 15-річних попередників. Від даних П групи вони істотно (р<0.05) відрізнялися за кінцевим діастоличним об’ємом, об’ємом лівого шлуночка в діастолу та систоличним об’ємом крові, а від показників І групи за, знову ж таки, кінцевим діастоличним об’ємом, об’ємом лівого шлуночка в діастолу та швидкістю скорочень волокон міокарду. 16-річні хлопці, віднесені до І та II груп за розглядуваними показниками не відрізнялися. Найвищі дані серцевої діяльності відмічені у 17-річних юнаків, віднесених до І групи, але тільки кінцевий систоличний і діастоличний об’єм, товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка, маса міокарду II та III груп вірогідно (р<0.05) нижчі. 17-річні досліджувані II та III груп достовірно відрізнялися лише за масою міокарду.

Отже, юнаки 15-17 років, віднесені до груп різних темпів морфофункціонального розвитку, значно (р<0.05) відрізнялися між собою за рівнем фізичного розвитку, темпами статевого дозрівання та соматотипом, а

також за показниками зовнішнього дихання та серцевої діяльності. Всі вищеназвані морфофункціональні показники забезпечують рівень проявів рухових якостей людини.

Юнаки 15 років, віднесені до І групи суттєво (р<0,05) відрізнялися від своїх ровесників II групи за проявами витривалості (біг 3000 м), сили (станова динамометрія, підтягування на перекладині), а від представників ІІІ-ої групи — за швидкісно-силовими якостями стрибкового та метального характеру (стрибки у довжину, метання гранати) та силою (станова динамометрія). II та ІП групи цієї вікової категорії вірогідно різнилися (р<0,05) за проявами всіх досліджуваних рухових здібностей. В інших вікових категоріях цих груп приблизно такі ж результати, але 16-літні не мали відмінностей (р>0,05) за силою (станова динамометрія), а найстарші — витривалістю (біг 3000 м). Нормостеніки та акселеранти 16-17 років відрізнялися також менше, як і їх попередники, але все ж таки за витривалістю (біг 3000 м), швидкісно-силовими якостями (стрибки у довжину , метання гранати) та силою (станова динамометрія) відмінності достовірні (р<0,05).

Якщо ж аналізувати працездатність досліджуваних, оцінювану Гарвардським степ-тестом, то тільки у представників II групи 17-літніх вона добра — 81,8 од., а в інших віково-типологічних групах вона хороша — менше 80,0 од.

Вищеподаний матеріал про морфофункціональні відмінності виділених віково-типологічних груп юнаків 15-17 років дав основи для припущень щодо неоднакової адаптації досліджуваного контингенту хлопців до фізичних навантажень.

Вихідні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості (відстань, подолана за 15 хв бігу з помірною інтенсивністю) у всіх групах 15-річних юнаків приблизно однакові (р>0.05) й становили — 2710-2762 метрів. У 16-річних нормостеніків найвищий результат — 2821 м і він суттєво (р<0.05) відрізнявся від близьких (2705-2737 м) (р>0.05) показників II та III груп. У 17-річних приблизно однакові вихідні параметри навантажень на витривалість мали хлопці II та III груп (2752-2668 м), які вірогідно (р<0.05) відрізнялися від найнижчих (2660 м) у акселерантів.

Вихідні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток сили, швидкості та швидкісно-силових якостей також мали віково-типологічні особливості, але параметри швидкісно-силових навантажень були практично однаковими з швидкісними.

За основу кількості необхідних занять для виявлення процесів адаптації до фізичних навантажень були взяті, визначені А.Г. Хрипковой, М.В. Антроповой (1982); Т.Д. Кузнецовой (1986), закономірності динаміки працездатності, умовно-рефлекторних реакцій, зміни вегетативних функцій, обмінно-відновлювальних процесів та гормональних зрушень. Ними

встановлена фазність адаптивних процесів в організмі дітей. І фаза — фаза орієнтовного пристосування — займає перших 2 тижні. II та III фази — фази неповного і відносно стійкого пристосування — займають третій і шостий тижні. Оскільки ми проводили 2 заняття на тиждень, то 6 тижнів — це 12 уроків.

Проведена серія з 12 занять, спрямованих на розвиток досліджуваних рухових здібностей, показала, що юнаки різних темпів розвитку реагували на фізичні навантаження неоднаково. Так, кожна з досліджуваних віково-типологічних груп хлопців мала свої етапи орієнтовної та стійкої адаптації до фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості — 2-4 заняття (I-

II етапи); 4-6 заняття (ІІ-ІІІ етапи); 8-9 заняття (ІП-ІУ етапи); 10-12 заняття (IV-V етапи). У динаміці приросту показників витривалості у досліджуваних-акселерантів відмічалася чітка тенденція до зростання у віковому аспекті, а у ретардантів — навпаки. У нормостеніків з 15 до 16 років показники витривалості активно зростали, аз 16 до 17 років — уповільнювалися (Рис. 1).

3200

3

£• 3100

Я

й

с 2900

% 2800

ё 2700

а

2600

15 років

16 років

____________________І

2900

2800

01234567## 10 11 12 0

Етапи адаптації у серні занять

17 років

2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Єтагм адаптації у серії занять

0123466789 10 11 12

Етагм адаптпції у серії занять

Рис. 1. Динаміка адаптації юнаків 15-17 років різних типологічних груп до серії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості.

В результаті дії на організм досліджуваних фізичних навантажень, спрямованих на витривалість, відбулися пристосувальні зміни у діяльності забезпечуючих функцій. Так, одразу слід зауважити, що у всіх віково-типологічних групах досліджуваного контингенту школярів, за виключенням

17-річних акселерантів, істотно (р<0.05) збільшилися показники максимального споживання кисню (МСК).

Подальший аналіз свідчив про те, що у обстежуваних, віднесених до III групи 15-17-річних юнаків, відбулися однакові пристосувальні зміни у відповідь на серію навантажень на витривалість. У них істотно (р<0.05) покращались, крім МСК, ще й показники частоти серцевих скорочень та частоти дихання у спокої. Такі ж позитивні пристосувальні зрушення відбулись і у 16-17-річних хлопців II групи, але ще і у відношенні до життєвої ємності легень.

Адаптивні реакції інших груп більш індивідуальні. Так, у 15-річних юнаків І групи —• це МСК та ЧСС після навантажень, а у II групі — ЧСС у спокої та МСК. У 16-річних досліджуваних, віднесених до першої групи, позитивних достовірних (р<0.05) зрушень набули показники МСК, ЖЄЛ та ЧСС після навантажень, а у таких же 17-річних хлопців — це тільки частота серцевих скорочень після навантажень.

До фізичних навантажень, спрямованих на розвиток сили, швидкості, швидкісно-силових якостей, юнаки 15-17 років різних типологічних груп адаптувалися також неоднаково. До силових фізичних навантажень досліджувані мали 3-4 етапи адаптації на протязі 12 експериментальних занять з позитивною динамікою зростання силових показників у залежності від віково-типологічної групи досліджуваних. Менш інтенсивно процеси адаптації проходили до швидкісних та швидкісно-силових фізичних навантажень. За експериментальний період відмічалося 1-3 адаптивних етапи до них з позитивною динамікою зростання показників проявів даних якостей у відповідності до кожної віково-типологічної групи юнаків 15-17 років.

Поряд з вшцепроаналізованими результатами досліджень можна констатувати ще один позитивний момент проведених досліджень -— більшість учасників експерименту, які не складали нормативи шкільної програми з фізичної культури на “добре” та “відмінно”, змогли досягти цього рівня.

Отже, розподіл юнаків 15-17 років на групи різних темпів розвитку показав особливості морфофункціонального дозрівання та адаптації їх організмів до фізичних навантажень. Вибір фізичних навантажень, що відповідали можливостям розвитку кожної з віково-типологічних груп, підвищив ефективність адаптації до них і, на цій основі, інтенсифікувався приріст рухових якостей, піднявся загальний рівень фізичної підготовленості досліджуваного контингенту школярів.

висновки

1. Проблеми особливостей розвитку та індивідуально-типологічної адаптації організму юнаків, що не займаються спортом, до системи фізичних навантажень вивчені недостатньо. Суттєвий науково-практичний інтерес становить дослідження можливості комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку хлопців 15-17 років на основі рівня фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, типу конституції, а також процесів орієнтовної та стійкої адаптації до фізичних навантажень.

2. Встановлені високі кореляційні зв’язки між фізичним розвитком, статевим дозріванням та соматотипом, дали можливість використовувати їх в комплексі для оцінки темпів морфофункціонального розвитку юнаків 15-17 років. Вирішальне значення при оцінці біологічного віку хлопців-старшокласників відводилося фізичному розвитку у відношенні до статевого дозрівання та соматотипу, як інтегральному показнику, що відображає процеси становлення дитячого організму.

3. Виділено три типологічні групи юнаків 15-17 років, що значно відрізнялися між собою за більшістю ознак: перша група (І) - прискорений тип розвитку, випереджували паспортний вік, акселеранти, характеризувалися вище середнього фізичним розвитком, прискореними темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - пікноїки; друга група (II) - нормальний тип розвитку, відповідали паспортному вікові, нормостеніки, характеризувалися середнім фізичним розвитком, темпи статевого дозрівання відповідали вікові, а за соматотипом - нормостеніки; третя група (ПІ) - уповільнений тип розвитку, відставали від паспортного віку, ретарданти, характеризувалися нижче середнього фізичним розвитком, уповільненими темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - астеніки.

4. Кожна віково-типологічна група досліджуваних мала істотно відміїші від інших рівні фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, соматотип. Відмічалася загальна тенденція до завершення формування морфофункціонального комплексу хлопців. Це можна прослідкувати за зменшенням представництва юнаків в групах з уповільненими темпами розвитку, більш активним приростом у них ознак, що визначали фізичний розвиток, темпи статевого дозрівання та соматотип. Більшість вищеназваних показників мали тісні кореляційні зв’язки з довжиною тіла юнаків.

5. Найбільше за більшістю показників дихальної та серцево-судинної систем відрізнялися юнаки 15 років різних типологічних груп, дещо менше досліджувані 17 років. Це свідчило про активність розвитку вказаних систем в ці вікові періоди. В 16 років у розвитку дихальної та серцево-судинної функцій прослідковувалася стабілізація, адже за більшістю вказаних ознак юнаки цього віку не відрізнялися. Інформативними показниками зовнішнього дихання в плані оцінки темпів розвитку юнаків була частота дихання, дихальний об’єм,

виділення СО2, функціональний мертвий дихальний простір та його відношення до маси тіла, альвеолярний об’єм і його відношення до маси тіла. Такими ж показниками серцевої діяльності відповідно були — кінцевий систолічний і діастолічний об’єм, об’єм лівого шлуночка в діастолу, систолічний об’єм крові, швидкість скорочення та маса міокарду. Це підтверджувалося і високими кореляційними зв’язками більшості вказаних показників дихання та серцевої діяльності.

6. Юнаки 15-17 років, більшості виділених типологічних груп, мали істотні відмінності у рівнях природного розвитку та проявах таких фізичних здібностей як витривалість, сила, швидкість та швидкісно-силові якості. Відмічався загальний недостатній рівень розвитку вказаних фізичних якостей кожної групи досліджуваних. Особливо низький рівень фізичної підготовленості мали юнаки ІП групи всіх вікових категорій юнаків.

7. Вихідні критерії фізичних навантажень, що свідчили про орієнтовну адаптацію до них, у більшості випадків мали індивідуальний характер для кожної з виділених груп юнаків 15-17 років. Параметри швидкісно-силових навантажень практично однакові з швидкісними, що свідчило про можливість їх застосування в процесі розвитку перших.

8. В процесі довготривалих дозованих фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, сили, швидкості та швидкісно-силових якостей, кожна віково-типологічна група юнаків 15-17 років відрізнялася від іншої величиною та кількістю періодів стійкої адаптації, її динамікою у віковому аспекті і характером пристосувальних змін, що відбулися в організмах досліджуваних.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Артюшенко О.Ф., Глазирін І.Д., Ареф’ев В.Г. Виховання інтересу до фізичної культури у юнаків 15-17 років з урахуванням морфофункціональних відмінностей//Фізичне виховання дітей і молоді. Республіканський міжвідомчий збірник. — Київ: Здоров’я. — 1990. — № 13. — С. 9-13.

2. Глазирін І.Д. Особливості морфофункціонального стану юнаків 15-17 років на основі комплексної оцінки темпів їх розвитку//Фізіологічний журнал. — Київ. — 1999. — Т. 45, № 5. — С. 49-54.

3. Середенко М.М., Глазирін І.Д. Адаптація юнаків різних темпів морфофункціонального розвитку до фізичних навантажень//Фізіологічний журнал. — Київ. — 1999. — Т. 45, № 6.— С. 20-25.

4. Глазирін І.Д., Середенко М.М., Портніченко В.І., Моісеєнко Є.В. Особливості кореляції довжини тіла з морфофункціональними показниками юнаків 15-17 років//Вісник морфології Вінницького державного медичного університету. — Вінниця. —■ 1999. -— С.

5. Артюшенко О.Ф., Глазирін І.Д., Пангелов Б.П. Фізичне виховання та спортивна підготовка дітей з різними темпами вікового розвитку: Методичний

посібник для студентів факультетів фізичного виховання та вчителів. —■ Переяслав-Хмельницький, 1993. — 27 с.

6. Глазирін І.Д. Морфофункціональні критерії диференціювання навчально-тренувальних навантажень для юнаків-старшокласників//Актуальні проблеми фізіологи. Вісник Черкаського державного університету. Випуск І. — Черкаси. —1996, —С. 7-11.

7. Глазирін І.Д. Особливості адаптації до фізичних навантажень швидкісної спрямованості юнаків з різними темпами морфофункціонального розвитку//Акіуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. Випуск П. — Черкаси. — 1998. — С. 22-28.

8. Глазирін І.Д., Середенко М.М. Діагностика особливочсті біологічного розвитку юнаків 15-17 років //Збірник наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. Рівне: Ліста, — 1999. — С. 82-88.

9. Глазирін І.Д. Диференційована фізична підготовка юнаків у системі урочних та самостійних занять//Фізичне виховання в школі. — 1999. — № 2. — С. 28-33.

10. Глазирін І.Д., Войнар Ю., Моісеєнко Є.В., Портніченко В.І., Середенко М.М. Особливості зовнішнього дихання та серцевої діяльності юнаків 15-17 років з різними рівнями біологічного розвитку//Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. Науковий збірник Волинського державного університету. Луцьк: Надстир’я, —■ 1999. — С. 789-793.

11. Артюшенко А.Ф., Глазырин И.Д. О физическом развитии и физической подготовленности юношей 15-17-летнего возраста/ЛГезисы докладов научнопрактической конференции. “Физическое воспитание и спортивная подготовка учащейся молодежи”. — Архангельск, — 1988. — С. 4-6.

12. Глазирін І.Д. Диференційована методика розвитку витривалості у школярів старших класів.//Тези доповідей міжвузівської наукової конференції. “Проблема самореалізації особистості в педвузі і загальноосвітній школі”. — Київ: КДПІ, — 1990. — С. 141-143.

13. Глазирін І.Д., Прокопенко О.М. Виховання витривалості у юнаків 15-17 років у залежності від типу їх розвитку//Матеріали наукової конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я”. — Черкаси — Переяслав-Хмельницький, — 1996. — С. 14.

14. Глазирін І.Д., Глазиріна В.М. Динаміка фізичного розвитку юнаків 15-17-річного віку з урахуванням типу їх вищої нервової діяльності//Матеріали наукової конференції. “Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність”. — Київ-Черкаси, — 1997. — С. 24.

15. Портніченко В.І., Тимченко О.Г., Войнар Ю., Глазирін І.Д., Середенко М.М. Стан зовнішнього дихання у дітей різного шкільного віку//Фізіологічний журнал. Т. 44. — Київ — 1998. — № 3. — С. 144.

16. Seredenko M.V., Glasyrin I.D., Kowalenko Т.М., Wojnar J. Pekululiarites of adaptation to physical loads of various directions in boys aged 15-17 years/Proc. 3 rd

Intemat. Sci. Congr. “Modem Olympic Sport”, Warsaw, Poland, — 1999.— v. 43, Suple. № 1, — P. 115-116.

17. Глазирін І.Д., Портніченко В.І., Моісеєнко Є.В., Євтушенко O.JI., Войнар Ю., Середенко М.М. Особливості зовнішнього дихання та серцевої діяльності юнаків 15-17 років різних рівнів біологічного розвитку//Матеріали симпозіуму “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. —Київ-Черкаси. — 1999. — С. 22.

Анотації:

Глазирін І.Д. Особливості морфофу)ікціонаіьного розвитку та адаптації до фізичних навантажень юнаків 15-17років. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03. 00. 13. — фізіологія людини і тварин. Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ/4$?$ік

Дисертація присвячена вивченню питань особливостей розвитку та адаптації юнаків 15-17 років до фізичних навантажень різної спрямованості на основі комплексної оцінки їх морфофункціонального розвитку з використанням рівнів фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання та соматотипу і врахуванням показників зовнішнього дихання та серцевої діяльності.

Встановлена можливість комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку хлопців на основі високих кореляційних зв’язків показників фізичного розвитку (інтегральний показник у відношенні до наступних), статевого дозрівання та соматотипу.

На цій основі проведена диференціація досліджуваного контингенту хлопців. Виділені три основні типологічні групи юнаків 15-17 років: І — прискорений тип розвитку; II — нормальний тип розвитку; III — уповільнений тип розвитку. Дані віково-типологічні групи значно відрізнялися між собою за вищевказаними показниками та даними зовнішнього дихання, серцевої діяльності, проявами рухових здібностей, вихідними параметрами фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, сили, швидкості, швидкісно-силових якостей.

На основі вихідних параметрів фізичних навантажень проведена серія з дванадцяти занять, головною метою яких, було виявлення процесів адаптації. В результаті встановлено, що юнаки 15-17 років різних типологічних груп до дозованих фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, сили, швидкості та швидкісно-силових якостей звикали неоднаково й відрізнялися одна від одної величиною та кількістю періодів стійкої адаптації її динамікою у віковому аспекті і характером пристосувальних змін, що відбулися в організмах досліджуваних.

Ключові слова: адаптація, фізичний розвиток, статеве дозрівання, соматотип, фізичні якості, фізичні навантаження, дихальна система, серцево-судинна система.

Глазырин И.Д. Особенности морфофунщионапъного развития и адаптации к физическим нагрузкам юношей 15-17 лет. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03. 00. 13. — физиология человека и животных. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев,.... год.

Диссертация посвящена изучению вопросов особенностей развития и адаптации юношей 15-17 лет к физическим нагрузкам разной направленности на основании комплексной оценки их морфофункционального развития с использованием уровней их физического развития, темпов полового созревания, соматотипа, а также с учетом показателей внешнего дыхания и сердечной деятельности.

Возможность комплексной оценки темпов морфофункционального развития ребят установлена на основании высоких корреляционных связей показателей, определяющих уровень физического развития, темпы полового созревания, соматотип, а также некоторых данних физической подготовленности, деятельности дыхательной и сердечно-сосудистых систем. Физическое развитие использовалось как интегральный показатель по отношению к другим.

На этом основании проведена дифференциация исследуемого контингента ребят. Выделено три типологические группы юношей 15-17 лет: I

— ускоренный тип развития, опережали паспортный возраст, акселераты, характеризовались физическим развитием выше среднего, ускоренными темпами полового созревания, пикноики; II — нормальный тип развития, соответствовали паспортному возрасту, характеризовались средним физическим развитием, нормальными темпами полового созревания, нормостеники; III — замедленный тип развития, отставали от паспортного возраста, ретарданты, характеризовались физическим развитием ниже среднего, астеники.

Каждая, из выделенных возрастно-половых груп исследуемых имела, существенно отличающиеся от других уровни физического развития, темпы полового созревания, соматотип. Отмечалась общая тенденция к завершению формирования морфофункционального комплекса ребят. Это можно проследить по уменьшению представительства юношей с замедленными темпами развития, более активным приростом у них признаков, которые определяли физическое развитие, темпы полового созревания, соматотип. Большинство вышеуказанных показателей имели высокие корреляционные связи с длиной тела юношей.

Наиболее существенно по большинству показателей дыхательной и сердечно-сосудистой систем отличались юноши 15 лет разных типологических групп, несколько меньше исследуемые 17 лет. В 16 лет в развитии дыхательной и сердечно-сосудистой функций прослеживалась стабилизация. Одиннадцать

из шестнадцати коррелированных показателей деятельности вышеуказанных систем имели высокие связи с длиной тела юношей 15-17 лет.

На основании исходных параметров физических нагрузок проведенная серия из двенадцати занятий, главной целью которых было выявление процессов адаптации. В результате установлено, что юноши 15-17 лет разных типологических групп к серии физических нагрузок, направленним на развитие выносливости, силы, быстроты, скоростно-силовых качеств привыкали неодинаково, отличаясь одна от другой величиной и количеством периодов устойчивой адаптации ее динамикой в возрастном аспекте и характером приспособительных изменений, которые произошли в организмах исследуемых.

Ключевые слова: адаптация, физическое развитие, половое созревание, соматотип, физические качества, физические нагрузки, дыхательная система, сердечно-сосудистая система.

Glazirin I.D. Adaptation of 15-17 year old boys of different tempos of development to the physical loads of different directions. - Manuscript.

Candidate’s thesis to get the candidate degree of biological science for the trade

03. 00. 13. - Physiology of human and animals. Kyiv State University named after Taras Shevchenko,

The thesis is devoted to the investigation of problems of adaptation of 15-17 year old boys to the physical loads of different directions based on the complex appreciation of their morphofunctional genesis with using levels of physical genesis, tempos of sexual maturity and somatotype taking into account indices of their respiration and heart activites.

It was ascertained the possibility of complex appreciation of the tempos of morphofunctional genesis of boys based on the high correlative connections of the indices of physical genesis (integral index), sexual maturity and somatotype.

On that base there was carried out the differentiation of the investigated contingent of boys. There appeared there basic typological groups of 15-17 year old boys: I - fast type of genesis; II - normal type of genesis; III - slow type of genesis. Those age - typological groups differ by the afore-mentioned indices and the information of respiration, heart activities, manifestations of motion abilities, starting-parameters of physical loads, directed to the perfection of endurance, power, speed and speed-power qualities.

On the base of starting-parameters of physical loads there was carried out a series of twelve studies, the main purpose of which was to discover the process of adaptation. As a result it was ascertained that 15-17 year old boys of different typological groups get accustomed in different ways to the physical dosing loads, directed to the perfection of endurance, power, speed and speed-power qualities and these groups differ by the duration and quantity periods of steady adaptation, its

dynamics in the age aspect and by the temper of adaptes changes, which took place in the organisms which were understudied.

Key-words: adaptation, physical qenesis, sexual maturity, somatotype, physical qualities, physical loads, respiratory system, cardio systeam.