Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Ландшафтное обоснование природопользования Причерноморской низины (на примере богарных земель и устьев больших рек Одесской и Николаевской областей)

ВАК РФ 11.00.01, Физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов

Автореферат диссертации по теме "Ландшафтное обоснование природопользования Причерноморской низины (на примере богарных земель и устьев больших рек Одесской и Николаевской областей)"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІ)'

На правах рукопису

ПИЛИПЕНКО Галина їіаашіізма-

ЛАНДШАФТНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОРМГОДО-ГСОРНСТУВАШ4Я ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ ии-

зоэ тт

/ на прикладі богарних земель та гирл великих рік Одеськоі'і МиколаізськоГ областей /

11.00.01 - фізичка географія , геофізика та геохімія ландшафтів

АВТОРЕФЕРАТ’ дисортгціі'на здобуття маукозсго ступзнп кандидата географічних наук

Одеса 1993

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті ім. І.і.Мечникова .

Науковий консультант : доктор географічних наук , професор ШВЕБС Генріх Іванович

Офіційні опоненти : доктор географічних наук,професор ННКОС Володимир Юхимович

доктор географічних наук,

ПАІДЕНКО Володимир Михайлович

Провідна організація теографічний факультет Киівськог університету ім. Тараса Шевченка , м. Киіо

Захист відбудеться "іАС." 1993 р. о •Ш.

годині на засіданні спеціалізованої ачано^ради Д 016.02.С інституту географії АН України за адресою : 252003 , КИіо-2 вул. Володимирська , 44 .

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інститут географії АН Украіни ,252003, Киіи , аул. Володимирська , <

й " ІУЧЗ с

Автореферат розісланий __________________

/

Вчений секретар спеціалізованої вчаноі'ради кандидат географічних наук, старший науковий співробітник

- з -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми . За останні десятиріччя відмічається різке посилення впливу суспільства на природу , зокрема , в сільському господарстві - на ландшафт . Вплив людини частіше всього носцть некерований , інколи навіть стихійний характер . При цьому структура ландшафту практично на враховується, що приводить до недовикористання цих ресурсів , з однієї* сторони , а . з другої - двградацІГ і руйнування .

Тому виникає гостра необхідність вивчення природно - господарських ( агроландшафтних ) систем як таких , з акцентом на ландшафтні принципи їх організаціі', оскільки тільки ландшафтні дослідження дають найповнішу всебічну і систематизуючу інформацію про природні умови території, їх стан і ресурсний потенціал . Незважаючи на те , що питання ландшафтного обгрунтування , в тому чисяі, з сільськогосподарською метою , розглядались багатьма вченими ( Мількоз , 1973 ; Ісаченко , 1980 ; Николаев , 1978 , 1979 ; Маринич , 1583 ; Шищвнко , 1990 та інші), ландшафтний принцип що не стаз провідним при землевпорядкуванні та з сільськьгосподарському виробництві. Актуальним залишився аналіз структури агроландшафту , обгрунтування методів іх картографування , вирізнення видів агроландигафтіа та агроландшафтне районування території. Ця дійсна робота при-спичека вивченню структури та організаціївгроландшафтіа локальних і раціональних рівнів . '

Мота роботи було з розробці та обгрунтуванні методики агроландшафтних досліджень , враховуючи картографування території на основі пізнання структури і властивостей природних ланд- « шафтів:' вирізнення агроландшафтних систем різних ієрархічних рівнів , агроландшафтне районування території, а також розгляд питань ландшафтного моніторингу .

Досягнення поставлоноГ мети вимагало рішення декількох задач .

Оснозні з них такі:

- розробка принципів і методики картографування ландшафтіз та агроландшафтіо локального рісня, з ландшафтами гирл р!х і заповідників включно ;

- вивчення структури існуючих агроландшафтних систем різких видів використання ;

- оцінка репрезентативності державних сортЬдсслідккцьких станцій і ділянок ;

- виділення зон Вс впливу з врахуванням лакцшафткоГструктури території;

- оцінка географічної'врожайності та визначення.середкьозвахсо-них балів основних культур сільськогосподарської"спеціалізації" територій дослідження ;

- проведення районування території на ландшафтній основі;

- агроландшафтне районування території, визначення середньозваженого бонитету агроландшафтних районів ;

- розгляд питань ландшафтного моніторингу .

Об'єкт досліджень : ландшафти в межах Одесько!'та Миколаївсько? областей , включаючи гирла рік Дністра та Дніпра , агроланд-шафти ключових ділянок лісостепу і степу; ландшафти держсорто-ділянок і сортодослідницьких станцій , їх зони впливу ; ландшафтні трансекти , які закладені з метою ландшафтного моніторингу .

Карти ключових ділянок окремих видів ландшафтів великого і середнього масштабів; карти агроландшафтів ключових ділянок лісостепу і степу великого масштабу; великомасштабні ландшафтні карти територій держсортоділянок і станцій , середньомасштабні ландшафтні карти їх зон впливу ; середньомасштабна ландшафтна карта Одеської'та МиколаГвськоі'областей ( всі карти укладено автором ).

Предмети досліджень : - опрацювання методик : структуризаціГ типів ландшафтна систем , картографування ландшафтів і агроландшафтів локального рівня; опрацювання методики критеріїв та виділів ( таксонів ) агроландшафтного районування ; Визначення ступеню ландшафтної"репрезентативності існуючих держсортоділянок і іх зон впливу ; використання ландшафтних карт і бального оцінювання врожайності зернових культур та соняшника за даними держсортоділянок ; уточнення сільськогосподарської спеціалізаціїагрола ндшафтних районів ; виконання агроландшафтного районування Одеської та Миколаївської областей .

Вихідні матеріали : дані про врожайність рекомендованих сортів основних зернових культур зціалізаціГ сільського господарства та соняшника , які одержані на державних сортодослідницьких станціях та держсортоділянках : дані по спеціалізації сільського господарства і еродованості адміністративних районів Одеської та Миколаі'в-ськоі'областей.

Інженерно-геологічні та геоморфологічні карти масштабу 1:5000 1 :200000 , грунтові карти масштабу 1 :10000 , 1 :25000 , 1:20000 аерофотознімки, фондові матеріали Укрдіпроводгоспу , Причорном рськоі експедиції" і Укрземпроекту .

При виконанні роботи використані результати експедиційних т аеровізуальних досліджень дисертанта в Одеській та Миколаївськії областях .

Наукова новизна досліджень полягає в тому , що впррше склад

ередньомасштабну ландшафтну карту Одеської та Миколаївської і ластей ( М 1:500000 ; 1:750000 ) на рівні ареалів видів ландшафтів. Р роблена методика агроландшафтного картографування локальн рівня, виділені агроландшафти ключових ділянок лісостепу і сте ландшафтів Дніпровсько - Бугського лиману і плавнів Дністра , пр* дно - господарські системи плавнів Дністра . Вивчені природні та роландшафтні комплекси перезволожених земель , подано їх клас кацію на ландшафтній основі. Вивчено репрезентативність держс

тодослідницьких станцій , подано оцінку врожайності основних зернових культур , які складають спеціалізацію сільського господарства на основі "географічної" врожайності за даними держсортоділянок.Вперше представлено агроландшафтне районування Одеської та Миколаївської областей , закладено ландшафтний трансект для проведення моніторингу .

• Предметам захисіу_€_:

1. Методика структуризаціі типів ландшафтних систем .

2. Методика картографуоання ландшафтів локального рівня .

3. Типи ландшафтних систем перезволожених земель . •

4! Визначення і ступінь ландшафтної релрезентатипкості існуючих

держсортоділянох і їх зон впливу . .

5. Методика агроландшафтного аналізу з використанням ландшафтних карт і бальна оцінка врожайності зернових культур та соняшника .

6. Методика , критерії та виділи ( таксони ) агроланпшафтного районування .

7. Агроландшафтне районування Одеської та Миколаївської"областей.

Практична значимість роботи полягас в конкретизації і реалізації концепції природно - господарських територіальних систем стосовно до агроландшафтіз , розробка методичних зказівок по проведенню ландшафтних досліджень для сільськогосподарських цілей, рішення прикладних питань сільського господарства з використанням агрола-ндшафтного районувзння , ландшафтне обгрунтування раціонального використання природних ресурсів різних територій , включно з гирлами річок Дністра і Дніпра , Придунайськими озерами . Обгрунтування внутрішньогосподарської і внутрішньопольовсі організації- землекористування , а також проектів контурного землеробства. Оцінка репрезентативності дерксортоділянок і ¥ реконструкції. Обгрунтусанмя.дйГч'/пте . видів рекомендацій при організації’фермерських господарств .

Апробація результатів досліджень . Основні матеріали і результати досліджень представлені та обговорювались на V і V! з'їздах Географічного товариства України ( Сімферополь , 1985 ; Одеса , 1990 ) ; на VIII з'ізді Географічного тозариства СРСР { Киіз , 1885 ); Всесоюзній конференції" Теоретичні основи ерозійних заходів "(Одеса , 1979); Межреспубліканській конференції " Комплексне вивчення використання і охорони природних багатств Чорного та Азовського моріз " (Ростов - на - Дону , 1982) ; Всесоюзній конференції'" Природне середовище і територіальна організація господарства з районах агропромислового виробництва " ( Кишинів , 1982 ) ; Всесоюзній нараді " Проблеми підвищення продуктивності чорноземних фунтів ’ , присвяченій сторіччю книги В.В.Дохучаева ” Русский чернозем " ( Полтава , 1983 ); Республіканській наукозій конференції " Географічні основи регіонального природокористування ’ ( Канів , 1884 ) ; Всесоюзному семінарі ” Еродовані грунти і підвищення’іх родючості " ( Нозосибірск , 1935 ) ; VIII Всесоюзній нараді " Теоретичні і прихладні проблеми у ландшафтознавстві " ( Львіз ,1988 ) ; наукових конференціях професорсько - викладацького складу Одеського університету (1977 - 1992 ) .

Пубпікапи* По темі дисертації'опубліковано 22 роботи загальним обсягом 8 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи . Дисертація складається з вступу , 6 розділів і висновків . Загальний обсяг дисертації' 255 сто рінок машинописного тексту , в тому числі 31 малюнок . 14 таблиць , 4 додатки . Список літератури включає 240 найменувань .

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ЗМІСТ РОБОТИ

1 .Природні умови і ресурси . В першому розділі представлений огляд природних умов , агрокліматичних і земельних ресурсів Одеськоі'і .уіиколаівськоі'областей , які визначають ландшафтну і агролаедшафтну структуру регіону.

Розглянуті особливості природних умов гирл Дністра . Південного Бугу і Дніпра .

Одеська і Миколаївська області розташовані в межах СхідноЄвропейської"! Скіфської'герцимськоГ платформ , які мають різний по віку , літології’ та потужності осадовий комплекс , що визначилось коливальними рухами і зв’язаними з ними морськими чи континентальними умовами розвитку природи з- характерним для перших процесом седиментації', а для других - денудації’.

Сучасний рельеф території'сформувався під впливом ендогенних і екзогенних факторів . Ендогенний зумовив неоднакову висоту поверхні, яка остаточно встановилась в пліоцені і антропогені , екзогенний - набір морфоструктур . Важливим геологічним процесом антропогену в формування лесу , загальна потужність якого сягас 25-30 м і за М.Ф.Векличвм ( 1978 ) складає 9 горизонтів .

На загальному фоні ри -інного рельєфу виділяються території , які відрізняються одна від другоі'за гіпсометричним рівнем , морфологією , перевагою того чи іншого типу ендогенних і екзогенних процесів , що зумовило сучасну складну ландшафтну структуру території". ■

В північній частині досліджуваної'теригоріівиділяються ви-сочинні рівнини , в центральній і південній - низовинна рівнина . Річкові долини і балки з формами флювіального рельєфу і основними елементами морфоскульптури представлені окремими фо. рмами флюзіального і акумулятивного рельефу , гравітаційних , суфозійних і еолових форм .

Різниця показників теплового і водного балансу обумовила поділ грунтово - рослинного покриву на типи і підтипи , визначила вираженість певних процесів грунтоутворення і с основним принципом поділу на фізико-географічні зони і підзони . Сучасний фунтовий покрив територій, яка розглядається, сформувався в ранньому голоцені ( Нейштадт , 1957 ) . Він предс-таолений , в основному , грунтами степу , - на долю чернрземів^ приходиться більше 90 % площі всієї території'. Північна части- * на Одеськоі'і північний захід Михолаівськоі областей сформовані фунтами лісостепу .

Земельні ресурси областей характеризуються високим сту-

пенем господарського освоєння . Із загальної' земельної' плоіі'і Одеської'області 74% приходиться на сільськогосподарські угіддя , що складав 256,7 тис. га ( 1989 р.) - максимальна плоіі'Д серед областей України . Ступінь'іх розоранссті складає 82,6 96 ( середньороспубліканський показник - 81 % ). Площа сільськогосподарських угідь Миколаївської'області складає 203,3 тис. га . ( 1S89 р.) . Сіножаті і пасовища займають 13% і 12% сільськогосподарських угідь, лісистість території'складає 3,8 і 1,6 % відповідно, з Одеській і Миколаївській областях. Високий відсоток ( до 65 % ) пропашних в структурі посівних площ і недостатньо зірна.

'їх розміщення - одна з причин інтенсивного розвитку еодноі эрэ->, зії. Зараз еродовані грунти з Одеській області складають 56,7%, Миколаївській - 41,0 % від загальної площі сільгоспугідь .

Автоморфні грунти відносяться до земель кращої і хорошої' якості, рівень грунтової'родючості Одеської' і Миколаївської'областей відповідно , складає 86 і 82 бали . В степовій зоні Укргйни середньообласний бал бонітету для зерноаих культур досягає максимальних значень в Одеській області. Основні закономірності розподілу зруйнованих розораних зомоль добро корелюстьсп . з грунтовими , кліматичними і рольсфними умовами і особливостями сільськогосподарського використання ( Швебс , 1974 ; !го-шин , 1982 ).

Основний збиток в ерозійному зруйнуванні приходиться на злиаи ( до 73 % ) . Найбільш зливонебезпечними територіями є лісостепова і північна степова підзона областей , де величина змиву складає 14- 16 т/ га за рік. Південні райони підпадають сплису суховіі'з і пилспих бур , які з даті :і приводити до втраті; грунту біля 6-7 т/га на рік . Ерозійні процеси приводять до зменшення вмісту гумусу , елементів живлення рослин і ДО знищення родючості . . •

Агрокліматичні ресурси мають особливе значення для оцінки агроландшафтів. '

Принципи і методи сільськогосподарськоі'оцінки клімату були розроблені в працях Г.Т.Селянинова ( 1958 ) , В.П.Попова (1958),

В.І.Шашко (1967) , М.І.Щербаня (1990) і інших вчених .

Агрокліматичні ресурси території' визначаються температурним режимом , зокрема , сумою температур за період активної’вегетації", зволоження , особливо в період вегетації', умовами пере- -зимування культур і несприятливими явищами погоди. Тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря понад 10 градусів змінюється від 170 до 200 днів , а температура за цей період складає 2900 градусів до 3600 , - регіон добре забезпечений сонячним теплом . Кількість опадів в середньому за рік схладае від 330 мм на півдні Миколаївської’області до 500 мм на півночі Одеської’. В період активної" вегетації сільськогосподарських культур випадає 230 - 250 мм опадів . Гідротермічний коефіцієнт Г.Т. Селяни-нова змінюється від 1,0 до 0,7-0,6 .

В цілому клімат регіону помірно - континентальний з недостатній

зволоженням , короткою м'якою зимою і тривалим жарким літом .

Аналізуючи просторові зміни агрокліматичних показників А.В.Швебс , Л.І.Дмитріева , А.В.Сучкова ( 1984 ) провели агрокліма-тичне районування Причорноморськоі'низовини в межах регіону дослідження . Ними виділено три агрокліматичних райони .

Гирла річок Дністра , Південного Бугу і Дніпра - це зовсім неповторні ландшафтні комплекси , які сформовані під впливом алювіальних, континентальних і морських відкладів і які являють собою складну систему ріка - лиман - море . Сучасні долини рік повністю сформувались в неогені, антропогені: лимани - в результаті голоценовоі'тран-сгресіі'Чорного моря і затоплення перепозаглиблених долин річок, в верхів’ях лиманів сформувались невеликі по площі дельти . Останні мають своєрідну структуру і динаміку розвитку , що вимагає уважного вивчення в умовах інтенсивного антропогенного впливу .

2,ПОЛЬОВЕ ЛАНДШАФТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ І КАРТОГРАФУВАННЯ .

Другий розділ присвячений великомасштабним ландшафтним дослідженням та картографуванню ключових ділянок і окремих регіонів , зокрема гирлових комплексів , особливостям картографування, що відповідають завданням практики .

На протязі 1983 - 1989 років дисертантом були проведені вели-комасшабні дослідження і картографування ключових ділянок і тери-торіів цілому Одеськоіта Миколаівськоі'областей .

Своєрідність генезісу історії" розвитку та структури ключових ділянок і ландшафтів,які досліджувались в цілому регіоні та гирла річок, визначили своєрідність підходів до вивчення та картографування , в зв’язку з завданнями і цілями природокористування .

Виникла необхідність поділу і, ідшафтних структур , які відрізняються від генетико - морфологічноі структури класичного ландшафтознавства .

Ландшафтна структура - це сукупність ландшафтних територіальних одиниць зокрема фацій , які пов'язані певними просторовими відношеннями. Фаціі можуть об'єднуватись в різні територіальні структури в залежності від того , яке системоформуюче відношення прийняте як основа цієі інтеграції'. В великій кількості системоформуючих відношень між фаціями виділено чотири основних , які в найбільшій мірі визначають рішення різноманітних питань : генетико - морфологічні , позиційно - динамічні, басейнові ( Швебс Г.І. , Шищенко П.Г. , Гродзін-ський М.Д. , Ковеза (Пилипенко) Г.П. , 1986 ; Методичні вказівки з ландшафтних досліджень для сільськогосподарських цілей , 1990^ .

Д..я раціонального природокористування долинно - річкових комплексів оптимальним типом ландшафтноі'територіальноі'структури е па-рагенетичний . Теоретичним питанням парагенезису присвячені роботи багатьох вчених ( Мільков , 1966, 1976 ; Дроздов , 1977 ; Козін , 1977 ; Ретеюм , 1972 ; Хромих , 1973 ; Ііївебс , Васютинська , 1986 ) , конкретному іх вивченню { Берест, 1977 ; Дроздов , 1978 ; Дьяконов , 1976 ) . Критерії"виділення парагенетичних ландшафтних комплексів ( ПГЛК ) розроблені Г.І. Швебсом , Т.Д. Васютинською та С.О.Антоновою (1982). Дослідження співробітників Одеського університету ( Швебс та ін. ,

- 91983 ; Борисевич , 1988 ) і дисертантом ( Ковеза (Пилипенко) , 1984,

1988 , 1989 ) показали , що поділ річкових долин слід проводити не тільки поперечно , що розкриває парагенетичну структуру долин річок, але й повздовжньо ( вздовж руслового потоку ) , що представляє собою позиційно - динамічні ландшафтні структури в вигляді рядів- смуг, які мають певний набір фацій , підурочищ, інколи урочищ , для яких характерна однотипна реакція і певна швидкість протікання процесів в результаті впливу на них водного потоку .Основою поділу ландшафтних смуг є іх відношення до системоформуючого центру - русла річки, тальвега.

Характерною особливістю долино-річкових^гирлових і лиманно -гир-' ловких комплексів є те, що зони зформувались на стикові дзок основних'"' парагенетичних процесів : долинно - річкового і прибережно- акеальнсго. Гирлові ПГЛК - результат діяльності як сучасних річкових потоків , так і давніх .Як показали дослідження, для долинно -лиманно -гирлових ПГЛК характерна поступова трансформація типових долинно - річкових ПГЛК в гирлові.Чим яскравіше виражені процеси трансформації'гирлових комплексів дим більше відбувається послаблення деяких поперечних зв'язків. Зокрема, зникає виражен^ість будови ландшафтних одиниць рангу ПГ ланка.

Дослідження долинно-гирлових комплексів Дністра і лиманно-гирлових Дніпровсько - Бугського лиману , які проведені автором, показали, що виділення ціеі категорії' одиниць стас недоцільним . Збільшується значення ландшафтних смугових структур : заплавно - руслозих , дельтово - ос-тровних , схилово - терасових . Формуються смугові структури , в яких гідролого-морфологічний процес грає опосредковану роль, такими є смуги золсвих горбів , піщаних рівнин , саг та котловин , які характерні для першої"надзаплавної'тераси Дніпра .Полосні структури тераси і Кінбурсь-кого півострова виділені на ландшафтно -гідрологічній основі і являють собою замкнуті ( концентричні) і моза'ічні позиційно - динамічні структури.

Положення долинно-річкових гирлових і лиманно - гирлових комплексів на межі ріка - лиман чи ріка - лиман - море визначає структуру парагонз-тичних ландшафтних комплексів.’ІІ особливості визначаються походженням та розвитком річковоі'долини і лиману, сучасними динамічними береговими лиманними та морськими процесами. Так в Причорномор'і'і, зокрема в лиманах, які досліджувались,Характерне формування піщаних кіс , які служать природним кордоном зміни як аквальних , так і берегових комплексів іх структури , властивостей і процесів; є кордоном ПГ секторів (Ковеза, Товстуха, 1988). .

Трансформація в структурі та властивостях відбувається від ПГ секторів гирла річки, які несуть в собі риси долинно-річкових з частковим накладанням лиманних процесів до морських .лиманно-морських .прибережних та аквально-прибережних комплексів . Нами виділено 10 ПГ секторів з мажах Дніпровсько-Бугського лиману. Складені ’іх великомасштабні ландшафтні карти і середньомасштабна ландшафтна карта лиману та узбережжя в М 1:1 С0000 , опрацьовано прогноз зміни ПТК під впЬивом гідробудівництва, розроблені рекомендаціі'з охорони та раціонального використання.

- 10-

3. Концепція агроландшафтних систем і агроландшаФтні

У цьому розділі розглянуті концепція природно-господарських територіальних систем (ПГТС), ПГТС сільськогосподарського призначення-аі роландшафтнї системи .питання агроландшафтних великомасштабних досліджень і картографування. Дані приклади агроландшафтів окремих господарств , виділені та типізовані ПТК перезволожених земель .

Питанням природно - господарських териториальних систем уділяли упагу : Л.С. Берг (1947) , С.В. Колесник (1940) ,Ф.М. Мільков (1973),

І.П.Герасимов (1976) , В.О.Миколаєв (1978, 1979), К. М. Дьяконов ( 1987, 1933 }. B.C.Аношко (1987), В.Е.Прока (1983), Г.І.Швебс (1987), П.Г.Ши-шрііко (1988) та !нші.

Великого до со іду набула згроландшафтна школа краін СНД ( Ра-мєііський.1938 ; Глазовська, 1958 ; Зворикін, 1963; 1965 ; Геренчук,1965 ; Цоса;'іьчук, 1969,1973;Пашканг,Родзєвич,1973;Армакд,1975;Миколаєв, 1978; Чупахім, 1987,1989), але належної уваги та впровадження в практику сільського господарства підсумки та результати цих досліджень не одер-;«іли . В США для сільськогосподарських цілей класифікують і.оцінюють •j-jc;. комплекс природних умов ( Kollog, 1951; Stalling, 1957; Gudson 1974).

Пі,ц, агроландшафтом (АЛС) ми розуміємо ПГТС сільськогосподарського призначення . Це складне формування географічної- оболонки ; яка язлрс собою цілісно поєднання природних елементів ( рольсфу , грунтів, рослинності .вологи та інш.) і антропогенних умов використання ”іх длй . сільськогосподарських цілей , включаючи виробничі .меліоративні .природоохоронні , інфраструктурні та інші об'єкти сільськогосподарського призначення (Швобс.1991).

АЛ С формують відносно однорідн. ділянки територіі’з певним Tti-по’/ взаємозв'язків і взаємодій елементів , які їх складають. Уява про агроландшафт повинна бути інтегруючим "ядром"- і системи географічних та сільськогосподарських наук ,- і соціальної” екології'та охорони навколишнього середовища . АЛС представляють собою розімкнуті системи з керованим "кругообігом" речовин та онергіі'.Тому не можна говорити про саморегуляцію агроландшафту .Кордони одиниць АДС - це, як правило чі;кі рубежі ( на відміну від природних ), часто історично сформовані на основі наявного досвіду використання земельних, водних і лісових ресурсі;;, досвіду організаціі’ториторіі”. АЛС відрізняється від ПТК своєрідністю формування водного режиму (особливо стоку) , водноі ерозіі, дефляції', грунтоутворення , а також біологічного та геохімічного кругообігу . Важливою особливістю агроландшафту є спрощення його як біологічноі'сис-ТСМ’.І , порушення тих біологічних і фізичних процесів, які відновлюють потенційну продуктивність АЛС - результати нових , а порівнянні з ПТК просторово - часових відношень ; по мірі розвитку АЛС становляться більш автономними із зростаючими показниками , характерними певному виду АЛС . '

Стзороння картографічноі'моделі агроландшафтних систем починається з аналізу і синтезу ландшафтної'карти і карти землехористування в польових умовах і одночасно з польовими ландшафтними дослідженнями. Вихідними матеріалами природноі'складаючоГпопередньоі'агроланд-

шафтноікарти с всі матеріали , які необхідні при укладанні ландшафтної' карти , а також дані, які визначають господарську складову ; карти землеустрою ( бригади , колгоспу , радгоспу , фермерського господарства ) о масштабі 1 : 10000 , з полями сівозмін і робочих ділянок; перелік культур у сівозмінах кожного виду і інші матеріали ) . Необхідно виявити морфометричні характеристики інфраструктурних елементів ; дані щодо технологіі'обробки полів , меліоративних заходів ; дані по підприємствах і об'єктах , які забруднюють територію господарства , що досліджується .

Виділяються основні таксономічні одиниці агроландшафтні": систем , в межах яких закладено точки опису (ТО) , профілі та маршрути , вихідною одиницею АЛС с агро ландшафтний контур (АЛ - контур) . АЛ - контур - цо елементарна частина агроланд-шафтноі’системи , відносно однорідна за природною будовою (яка являє собою частику ландшафтної-смуги та однорідна за технологією господарського використання). В господарстві АЛ-контур займас робочу ділянку або «'частину . Природна складова чи природний блок контуру характеризується приналежністю до певного оломента чи частини елемента мезорельефу , поєною крутизною і формою схилу , одним грунтовим різновидом і певкею геологічною будовою . Межі АЛ - контуру встановлюються за критеріями картографування ландшафноі-смуги . Господарський 6r;os; характеризує різні антропогенні об'єкти , переважаючу технологію вирощування культур , вид меліорації'. Виділяються інфраструктури! АЛ-контури : дороги , лісові смуги . '

Група суміжних АЛ-контуріа , у межах одного поля сівозміни, формує технологічно сдину систему - агроландшафтний масив (АЛ-масив) . Природний блок АЛ-масиву віпначас належність до пезкоі'мвзоформи чи мозоформ, характерна наязність мікреформ. Господарський блок відображає тип сівозміни чи сівозмін , технологи'та види меліорації-. ’

Практика польових досліджень показала, що метою зумовлено виділення АЛ-підмасизів (відносно однорідних частин АЛ-масизігз). АЛ-хонтури , АЛ-підмасиви і масиви формують внутрішньопольооу і внутрішньогосподарську організацію території'.

Поєднання АЛ-масивіз в межах функціонально цілісної'іх групи з единим центром управління ( органом оптимізаціі') формує АЛ-місцезість . Прикладом АЛ-місцееості може бути кожне господарство ( в тому числі фермерське ).

Під час лольовоі'ггроландшафгноГзйомки дасться комплексна характеристика точок опису (ТО) , показники яких розроблені при нашій участі .

В цьому розділі наведені приклади АЛС окремих господарств , агроландшафтні і природногосподарські системи Дністровської' дельти , розкриті особливості іх структури .

' Окремо висвітлені досліджені дисертантом перезволожені землі (мочари) . Представлено іх генезис , будову , закономірності та особливості функціонування . Наявність гігроморфних грунтів з мо-

-12- / жах вододільних просторів першим відзначив В.В.Докучасв ( 1900 ). Дослідженням мочаристих грунтів займались М.К.Конаков ( 1939). І.І.Канівець ( 1955 ) , І.О.Крупеников ( 1963 ) , І.Л.Шестаков ( 1968 ),

А.М.Холмвцький ( 1964 , 1969 ) . Т.О.Сувак ( 1977 , 1978 ) , Н.І.Полу-паи ( 1983 ) . Три останніх дають класифікацію мочарів за певними критеріями. .

Нами дана типізація мочарів на основі врахування таких факторів : гоолоґічноі'основи ; геоморфологічної'форми , яку вени займають ; дебіту грунтових вод ; часу формування і тривалості функціонування; умов і тривалості зволоження ; ступеня оглесння грунтів ; особливостей рослинних асоціацій . Виділені чотири основних типи ПТК мочарів : 1) підурочища сезонно перззволожоних мочарів вододільних просторів і приоододільних схилів ; 2) урочища сезонно тривало перезволожених мочарів водозбірних понижень , лощчн , улоговин ,

3) підурочища постійно перезволожених мочарів привододільних схилів ; 4) урочища та підурочища тривало і постійно надлишково зволожених мочарів , ніш , улоговин . лощин . водозбірних понижень . сформованих в межах привододільних схилів і опальних форм , зсувних циркообразних терас - ніш, зсубіи - опливин, які сформовані в межах схилів балок . ■

Дисертантом визначені види АЛС Перезволожених земель на Прикладі окремих господарств .

4, Ландшафтне дослідження та районування Одеської і Миш-лашськоі'областей.

В розділі розглянуті принципи ландшафтного районування , виконано серадньомасштабно районує ія регіону дослідження .

Знання закономірностей територіальної дифоренціаціі' комплексів складає теоретичну основу комплексного районування . при якому ство рюеться система таксономічних одиниць на основі певних принципів . Основні з них такі принципи : об'єктивності, іеритсріальноі цілісності , комплексності, однорідності , гемишчноі єдності, історихо-еволюцій-ний , поед»«ання зональних та азональних факторів , врахування закономірностей фізико-географічноі диференціації', і порівняння результатів районування (Григорьсв, 1954,1957 ; Мільков, 1976 ; праці К.І.Го-ренчука ; О.М.Маринича ; Миколаєв , 1978 ; Гооздоцький , 1979 ; Феді-на , 1981 ; Прокаев , 1933 ; Михайлов , 1989 ; Ісачонко , 1991 ) .

Дисертантом проведено дослідження і картографування ториторіі’ Одеськоі'і Миколаівськоі'областой , в роботі представлені фрагменти ланА. афтних карт ключових ареаліи окремих видів ландшафтів . В результаті досліджень нами проведено ландшафтно районування і складена середньомасштабна карта Одоськоі'і Миколаівськоі'областей в М 1 ; 750 000 . Ландшафти території', яка досліджена , класифіковані за вісьмома таксонами : клас , підклас , група , тип , підтип , рід , підряд , вид. Ландшафтна карта , яка представлена . відображає ландшафтні єдності на класифікаційному рівні виду : нами виділено 50 видів ландшафтів в межах V ландшафтних ярусів . .

5 АгроланлшжЬгне дослідження та районування Одесько і' та МиколаіЬськоГобластей .

В розділі розглянуті питання природно - господарського районування , які були досліджені багатьма вченими: М.М.Колосоиським (1969) , К.В.ЗоорикІним (1974) , Г.І. Овсяникоиим (1974), Ю.Г.Сауш-кіним (1980) , О.Г.Ісаченком (1980), І.І.Невяжським (1980) , О.М. Ма-риничем (1982) , П.Я.Баштановим (1984) . Розкриті різні підходи фізико - географічного районування для сільськогосподарсько!* моти, яхі виділені різними авторами: М.І.Вавіловим (1933,1950), МАГвоз-доцьким (1964), Т.В. Звонковою (1964), О.М. Ракитникоиим (1979), М.М. Абішевим , К.М. Дьяконоаим ( 1979 ) , О.Г. Ісаченком ( 1900 ) , К.В.Зпорикіним (1981),В.К.Жучковою (1983), О.Н.Каштановим (1903).

Зокрема , предотаолоно агроландшафтннй підхід при районуванні агрокліматичних умов І зомольного фонду, який розглянутий багатьма авторами: К.І.Геренчуком (1959) , В.О.Миколасвим (1953, 1901 , 1962) , В.К.Жучковою (1978) , Е.М. Раковською (1979) , О.Г. Ісаченко (1930) , К.В. Зоорикіним (1981) , М.А. Гзоздецьким , В.К. Жучковою (1983), С.А.Гайдамакою , В.Г.Добровольським (1983) , О.М. Каштановим І інш.(1983), О.В.Розніковою (1984) , В.М.Колосовською(1985), С.Г.Любушкіною , В.К.ГІашкангом (1989) . -

Як правило , при природно - сільськогосподарському районуванні враховується біологічна продуктивність земель . ока визначається максимальною врожайністю за найкращих грунтових , кліматичних умов I технологічних прийомів , тобто районування проводиться на повний момент розвитку сільського господарства .

Ми вважаємо , необхідною умовою визначення АЛ районування с врахування гоографічноі'врожайності ,яка одержана без корінного перетворення природних умов в можах зональних ландшафтів, на > иу думку , рішення цього питання можливо в умовах дослідних станцій з богарним землеробством , бо вони найповнішо відображають потенційні можливості типових ландшафтів і а об'єктивним криторіем диференціації території'за типом зональних і регіональних систем землеробства, а також можуть бути відправною точкою при розробці бонитету агроландшафтіо . Розглянемо цо питання на прикладі Оде-ськоі'і Миколаівськоі'областей , до с 18 держсортоділянок ДСД, зонами розповсюдження сорговипробуиань яких охоплені території'областей по адміністративних районах . Вже особливостями розміщення ДСД закладена значна невідповідність ік репрезентативності природній складовій . Для рішення питання про репрезентативність ДСД мами були проведені ландшафтні дослідження і картографування всіх ділянок в масштабі 1 : 100000 , іцо дало можливість відобразити особливості структури ландшафтів , в можах яких вони закладені. Розроблені комплексні характеристики держсортоділянок , виділені рекомендовані зони Ьс впливу з врахуванням ландшафтного районування території’. •

При складанні і ландшафтному обгрунтуванні карти агроландшафт-ного районування Одеської'і Миколаївської областей були використані матеріали з урожайності сільськогосподарських культур ДСД (ози-

У.ожІ провінцій ежі округів Межі районів Межі підрайонів V Номери округів В Номери районів а Номери підрайонів Картосхема агроландшафтного рейонування Одеської та Миколаївської областей

моі'пшониці, кукурузи на зерно , ярового ячменю і соняшника за період з 1969 по 1983 рр. і з 1985 по 1990 рр. За вихідними даними прорахована середня врожайність окремих сортіз з основних культур , розраховано середньозважено значення урожайності, кожної' культури за ряд років по кожній ДСД . Для узагальнення вихідноі' інформації- абсолютні значення врожаю оцінені за допомогою балів . Нами прийнята рівномірна семибальна шкала для хожноі'культури . По даних врожайності окремих культур в балах і площах , які вони займають в межах районів , розрахований середньозважений бонітот районів .

З урахуванням даних середньозважених балів окремих культур , середньозважений бонітот районів за придатністю земель до використання від зерноеоі- культури , агрокліматичні ресурси і нгроклімагичио районування , характеристику ерозійноі'небезпеки території', сільсько- . господарську спеціалізацію областей і рекомендовані зони впливу дер- . жсортоділкнок дисертантом виконано агроландшафтне районування' Одеськоі'і Миколаівськоі'областей (малюнок 1)'. Нами виділено 3 агро-ландшафтних провінції, 10 агролгндшафтних округів і 15 агролаздша-фтних районів . По кожному ггроландшафтному району представлений аналіз шляхів використання земель з використанням аналізу зв’язку між врожаями та показниками температурного режиму і умов зволожся*'..? ,з урахуванням ландшафтноі'структури , стану земель і тенденцій їх зміни.

Вважаємо , що встановлені дисертантом агроландшафтні райони можна розглядати як об'ектизкі виділи кгроландшафтного районузанои земельного фонду регіону .

6.Ландшафтний моніторинг.

Розглянуто основні групи екологічних проблем , опрацьовано поняття агроекологічного моніторингу , під яким слід розуміти комплексну си-стаму спостережень , оцінювання і прогнозування змін стану агроламд-шафтноі-системи чи ІГелементів під впливом агрогониих , тсхистечнич’ та інших антропогенних впливів . Агроекологічний моніторинг (ЛЕМ) о частиною комплексного (екологічного) моніторингу і об'сдкус все , що зз’яза-не з сільськогосподарською діяльністю: інтегруе моніторинг грунту, біоти грунтових вод і поворхнєвоГскладової стоку . Агроекологічний моніторинг буде комплексним тоді , коли одночасно з комплексуванням складових агроекологічної'інформації', для об'ектіз буде здійснюватись .просторого комплексування різних агроландшафтних і , взагалі, природно-господарських систем , реальний та пізнавальних як реальні виділи для характеристики середовища .

Як географічні одиниці со родов ища можуть виступати агроландшафт-ні райони чи округи (в залежності від масштабу аналізу , який проводиться ) , однорідні по агроекологічних умовах ієрархічного рівня .

Моніторинг агроландшафтних систем відповідно до рокомендацій і вказівок ЮНЕСКО/ІИАБ передбачав найнижчий ієрархічний рівень (мікрорі-вень) загальнопланетарного (біосферного) глобального моніторингу . Основою моніторингу на мікрорівні повинні служити науково - дослідні полігони , стаціонари . Основою для створення мережі фонового моніторингу за агроланцшафтами, на нащу думку, можуть служити доржсортоділянки, але при’іх організації'на вищому різні. 8 цій системі важливе місце повинен

зайняти блок відстеження загального стану ПТК на стаціонарах та методом профілювання.

Ландшафтне профілювання в межах Одеськоі'області виконувалось дисертантом при великомасштабних і середньомасштабних досліджен-нпх за програмною тематикою кафедри фізичної'географії'і природокористування Одеського держуніверситету протягом 1983 - 1989 рр. Цим методом з’ясовувалась структура і динаміка ПТК підтоплених земель в ході польових ландшафтних досліджень і аеровізуальних спостережень .. Робота в межах профілів триває і на даному етапі з метою вивчення динамічного стану ПТК і організаціі'моніторингу .

Інформація локального моніторингу доповнюсться мезоландшафт-ною інформацією , яка одержана в закладах Гідрометеослужби , біосфе-рних заповідниках . .

Ресурсно- орієнтовані мониторинги ( грунтів , води , повітря , інш.) при.простому (механічному) поєднанні ще не формують агроекологічного моніторингу . Спеціалістам , які приймають рішення в процесі агроеколо-гічноі'ексгіертизи , важливо використати предметно - різноманітні інформації'і методики в процесі експертного аналізу тих чи інших агроекологічних прийомів .

Принципово нові можливості в синтезі наукових знань з’явилися з розвитком геоінформаційних систем (ГІС) . ГІС - як база даних , банк моделей при провідному принципі териториального аналізу і використанні спеціалізованої огіераційноі'системи ; (інформаційно-технологічне , інже-нерно-гоографічне моделювання або ГІС-технологія), яке дозволяє поєднати методи картографічного аналізу з математичним , аналоговим та іншими прийомами моделювання . В нашому випадку об'єктом дослідження є агроландшафтна система , яка від частини поля сівозміни (робочої-ділянки чи АЛ-контура) до великого сільськогосподарського району чи водосбору великої" ріки може бути представлена тільки при різних рівнях генералізаціі'вихідноі'інформацпі трансформації'моделей , тобто за умов застосування ГІС .

Розокремлене моделювання АЛС і "середовища" зменшус небезпеку втратити специфіку об'єкту моделювання . Модулі інформаційного технологічного моделювання як складові елементи ГІС-технологіі-можуть еід-різнятись за характером досліджуваного суб'єкта чи за типом процесу . При агрокліматичному моніторингу , очевидно , провідними (системофор-муючими ) потрібно вважати біохімічний процес ,і гідрофункціонування , узгоджуючи 'іх між собою , дані про них та інші процеси , врахування яких важливо. З використанням одержаних результатів в Одеському держуні-серситеті розробляються ГІС-техкологіГдля моделювання задач , які пов’язані зі створенням і реконструкцією агроландшафтних систем локального різня .

ВИСНОВКИ

1. Раціональне природокористування , особливо землекористування повинно опиратись на знання структури природних комплексів окремих слідів та ландшафта в цілому . Територіальна організація залежить від природних , господарських і соціальних аспектів: оптимальне землекори-

. -16 - . стування - результат таких відношень між природою і суспільством , при якому одержуємо високий економічний ефект за мінімальних втрат природноі'складовоі’.

2. Комплексне дослідження і аналіз природних ресурсів регіону вказують на необхідність керуватись ландшафтними принципами при використанні природних ресурсів , які дозволяють виробити систему рекомендацій з раціонального землекористування .

3. В результаті польових досліджень , велико- та середньомасш-табного картографування виконана і проаналізована морфологічна структура ПТК репрезентативних ключових ділянок , які відображають закономірності просторовоі’диференціаціі'ландшафтів Одеськоі* і Миколаївської* областей .

4. Ландшафтне профілювання території’ дослідження дозволило уточнити морфолого-генетичну ландшафтну структуру , уточнити межі ландшафтів , закласти основу ландшафтного моніторингу .

5. На основі великомасштабного ландшафтного картографування ключових ділянок виділені закономірності та особливості позиційно -динамічних структур ландшафтів різних видів .

6. Методика агроландшафтного картографування, яка розроблена, дозволила виділити агроландшафтні системи і дала можливість визначити , що агроландшафт - це комплекс , який являє собою природно-господарську систему сільськогосподарського призначення і для якоі'характерна єдність природноі'і господарсько!’складової*, обгрунтовано виділення та закартографування агроландшафтних таксонів лохального і регіонального рівнів : АЛ контури . АЛ масиви і підмаси-ви , АЛ місцевості, райони , округи і провінції*.

7. Уточнені критеріі'поділу агроландшафтних таксонів локаль' тго рівня , розглянуті особливості їх лаидшафтноі* структури .

8. Картографування природних комплексів гирл Дністра , Південного Бугу і Дніпра дали можливість виявити закономірності та особливості морфологічної’структури парагенетичних ландшафтних комплексів , показати їх реакцію на антропогенну діяльність .

9. Виділено природно-господарські системи плавнів Дністра , дос-ліджено'іх тенденцію зміни на протязі останніх десятиріч .

10. В результаті вивчення агроландшафтів лісостепу і степу виділено агроландшафтні системи перезволожених земель ( мочарів ) , опрацьованої класифікацію на ландшафтній основі , розкрито ’іх значення з структурі агроландшафтів .

11. Середньомасштабне ландшафтне картографування територіГдозволило виділити топологічні і регіональні єдності ландшафтних комплексів, виконати ландшафтне районування Одеськсіі і Миколаївської'областей .

12. На основі концепції’природно-господарського і агроландшафтного районування земельного фонду виконано агроландшафтне районування території*, з'ясована внутрішня структура агроландшафтних районів .

13. Вивчена репрезентативність держсортодослідних станцій і ділянок і уточнені іх зони впливу щодо впровадження в сільське господарство районованих сортів зернових культур . Встановлено , що держсортоділя-

кки можуть бути ключовими ділянками , які характеризують "географічну” врожайність територіі'досліджоння .

14. Розрахована середньозважена врожайність основних горнових культур , о межах агроландшафтних районів , які складають сільськогосподарську спеціалізацію досліджених територій .

15. Для уточнення сільсьшгосподарськоі'спеціалізаціі’агроландшаф-ших районів на основі врожайності та параметрів ландшафтноі'структури ториторіі', розрахозакабальна оцінка зернових культур і соняшника . Визначено бонітет агроландшафтних районів .

Пу0л1каий‘пр там! дисдотаиИ'

1. Объективные (математические) методы эрозионного картирования // Теоретические основы лротивоэрозионных мероприятий . - 4.1. - Одесса , 1979 . - С. 58-59 ( ■ соавтор, с В.Д. Дмитриевой , В.Б. Найденовым ).

2. Картографическое и ландшафтное обоснование использования эрозионноопасных земель юго-запада Украины // Тез. докл.

1 съезда почвоведов и агрохимиков УССР . • Харьков , 1982 . -С. 54-55 ( в соавтор, с Г.И.Швебсом , Н И.Игошиным ).

3. Изучение и картографирование мочаристых земель лесостепной зоны Одесской области для целей мелиорации // Черноземы Молдавии и мх рациональное использование . - Кишинев , 1983. - С. 97-99 ( в соавтор, с в АСиэовым , А.В.Борщом ).

4. Ландшафтное обоснование системы повышения продуктивности черноземов // Проблемы повышения продуктивности черноземных почв . - Пол тал* -Харьков ,1983,- С. 71-73 (в соавтор, с Г.И.Швебсом , А.В.Борщом}.

5. Географическою исследования подтопленных неорошаемых земель (мочаров) и их окулыждование // Географические исследования для развития агропромышленного комплекса . - Кишинев , 1984 . - С. 38-41 (в соавтор, с Г-И.Шввбсом , А.В.Борщом).

6. Ландшафтное обоснование выбора эталона несмытых почв // Эродированные почвы и повышение их плодородия . - Новосибирск , 1985 . (в соавтор,с Г.И.Швебсом) .

7. Природно-сельскохозяйстввнноо районирование земельного фонда Причерноморья УССР и его использование // Тоз. докл. V съезда Географического общ-ва УССР . - Симферополь - Киев , !995 . - С. 32-33. (о соавтор, с Г.И.Швобсом , Н.Я.Варламовой и ДР-) •

8. Географо-экологические исследовании для обоснования подо-хозяйстдонкого комплекса Дунай - Днепр//Географические исследования для цолой планирования , проектирования , разработки

и реализации комплексных программ . - К%?.з , 1985 . - С. 11-14 (о соавтор, с Г.И.Швебсом , П.Г.Шишемхо и яр.) . '

9. Изменен,ия ландшафтов и экологической (Обстановки з условиях проектируемого порокрытиа Дмепровско - ;$улского лимана // Охрана лриродаор среды морэй ,м устьев рак . - Шадазостох , 1985 . -С. 3 47-152 (р соавтор. о Е.В.Елисее.зсй ) .

10. Типы дандщафд:.ых территориальных структур // Физичэскал

география >? доодорфодогдо . - Хиоз . - Вып. 33 . - 1385 . - С. 103 -115 ( э со&з'гор. с(Г,ДО,,1Дздбсом , Л1.Г-Шкзлугиасо , М.Д.Гроздинсшм). Ц. Прш#}да И .дашиэфжых ккхсяодоааний для цолой со-

льсхохсзрГлстр.ед(/дг,о продктирозакия // Тоорэтнчоскио и прикладные» рробп&Ш Д9ЯДдафт.орвд0н>?я . - Ленинград . 1980 . - С. 61-02 .

12. ТУЛМ ЯЗКДшафтг^х территориальных структур // Ли^анно - ус-тке"£-я ^г.'^.ех.су Причерноморья Л.: Наука , 1038 . - С. 19 - 23 ( п

соавтор, с Г.И.Швебсом , П.Г.Шищенко ; М.Д.Гродзинским ).

13. Днепровско-Бугский лиманно-устьевой комплекс . Ландшафты // Лиманно-устьевые комплексы Причерноморья . Л.: Наука , 1988

С.95 - 98 ( в соавтор, с Н.И.Товстухой ).

14. Социально-экологические проблемы развития Днепровско-Буг-ского лимана //Лиманно • устьевые комплексы Причерноморья . Л.: Наука , 1988 . - С.104 - 109 (в соавтор, с С.А.Антоновой ).

15. Проблемы совершенствования функциональной информации ландшафтных карт // Эколого-географическое картографирование и оптимизация природопользования в Сибири . - Иркутск . Вып.2,

1989 . - С. - 47 - 49 ( в соавтор, с О.Л.Суворовской ) .

16. Ландшафтне і агроландшафтне великомасштабне картографування для землевпорядних цілей И Сучасні географічні проблеми Української'РСР . - Київ , 1990 . - С.20 . (в співавтор, з І.ІсмаШом ) .

Т7. Ландшафтне обгрунтування раціонального землекористування Причорномор'я // Сучасні географічні проблеми «УкраіИськоі'РСР . -КиіЬ , 1990 .

18. Природні умови і ресурси ( Миколаївська область) // Географічна енциклопедія У країни . - Т.П.-КиіЬ , 1990 . С.348-350 ( в співавтор. з В.І. Галицьким ) .

19. Природні умови і ресурси ( Одеської області) // Географічна енциклопедія Украіни . - Т.П. - Киіа , 1990 . - С. 443-446 ( в співавтор . з

В.І.Галицьким ).

20. Методические указания по ландшафтным исследованиям для сельскохозяйственных целей М., 1990.- С.58 ( в соавтор.с Г.И.Швебсом , П.Г.Шищенко , М.Д.Гроздинским и др.).

21. Природні умови і ресурси (Херсонська область)// Географічна енциклопедія України . - Т.Ш.- Київ , 1993 .

22. Ландшафтно - бассейновая основа системы мелиоративного мониторинга ( на примере бассейна Днестра ) // Материалы 2 Всесоюзной конференции по природно - мелиоративному мониторингу . -Санкт-Поторбург , 1993 . - С. 117 - 126 . ( в соавтор, с Г.И.Швебсом , Е.В.Елисеевой и др . ) .