Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Этнический состав городского населения Галичины (историко-географическое исследование).

ВАК РФ 11.00.02, Экономическая, социальная и политическая география

Автореферат диссертации по теме "Этнический состав городского населения Галичины (историко-географическое исследование)."

УДК 911.375:39 (477.8)

ЕТНІЧНИЙ СКЛАД МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ (ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

11.00.02 — економічна та соціальна географія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Львів — 2000

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Заставний Федір Дмитрович, завідувач кафедри географії України Львівського національного університету імені Івана Франка.

Офіційні опонепти: доктор географічних наук, професор Сгепаиенко Анатолій Васильович, завідувач відділом проблем розвитку і розміщення трудового потенціалу Ради з вивчення продуктивних сил НАН України, м. Київ;

кандидат географічних наук, професор Романюк Михайло Дмитрович, кафедра економічної теорії економічного факультету Прикарпатського державного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ.

Провідна установа: Чернівецький державний університет ім. 10. Федьковича, кафедра географії та картографії України Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться 15 грудня2000 р. о 15.00 год на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул, П. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, м. Львів, вуя. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “ ^ ” листопада 2000 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої ради, доктор географічних наук

Волошин І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжетнічні відносити, будучи одним із визначальних факторів сучасного суспільного розвитку, вагомо впливають на найрізноманітніші соціальні та політичні процеси. Неврегульованість міжетнічних відносин майже завжди призводіггь до швидкої їх політизації, що становить загрозу успішному розвитку держави. Особливо потрібними є врівноважені міжетнічні відносини для сучасної України - держави, яка перебуває на етапі свого становлення, коли будь-які прорахунки в етнічній політиці можуть бути використані як внутрішніми, так і зовнішніми силами з метою порушення її територіальної цілісності.

Просторове вивчення етнічного складу населення є першим і одним із найважливіших питань, що постають в процесі розгляду міжетнічних відносин на певній території. Сутність міжетнічних відносин найбільш чітко виявляється у містах, які, будучи складною і динамічною формою територіальної організації населення, виступають центрами сучасного політичного, економічного та культурного життя. Тому географічне вивчення етнічного складу міського населення є необхідною частиною дослідження міжетнічних відносин. Саме на цій підставі можна розробити науково обгрунтовану етнічну політику, яка б враховувала національно-культурні інтереси різних етнічних груп населення, що живуть у містах Галичини.

До середини 80-х років грунтовні географічні дослідження з етнічної проблематики в Україні практично не проводилися. Наприкінці 80-х - у першій половині 90-х років в результаті кардинальних змін у суспільно-політичному житті України інтерес до різноманітних питань міжетнічних відносин різко зріс. Проте

і нині дослідження з етнічної тематики часто обмежуються описовим вивченням історії та сучасності окремих етнічних груп, що живуть у різних регіонах України, чи загальним оглядом етнічних відносин в Україні або окремих регіонах на основі доступних статистичних джерел. У той же час цілісних історико-географічних досліджень формувати, динаміки та сучасного стану етнічного складу населення України, його структурних та територіальних особливостей із залученням усіх наявних (а не лише опублікованих) статистичних джерел чи здійсненням етносоціологічних досліджень дуже мало.

Зв’язок робота з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі географії України Львівського Національного університету імені Івана Франка як планова тема, затверджена Вченою радою Львівського Національного університету (протокол № 9/4 від 5 квітня 1995 р.).

Об’єкт дослідженая. Об’єктом дослідження є мережа міських поселень Галичини.

У різні історико-політичні періоди обраний для дослідження регіон -Галичина - розглядався у межах політичних та адміністративно-територіальних формувань, що охоплювали територію краю: Галицьке князівство в

давньоукраїнський період; Белзьке та Руське (без Холкської землі) воєводства у час перебування Галичиниу складі Польщі; Східна Галичіша (без Березівського повіту) у австрійський період; Львівське (без західних польських повітів), Тернопільське, Станіславівське воєводства у період між світовими війнами; Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська (без північних волинських районів) області у радянський час.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є процес формування та динаміки етнічного складу міського населення Галичини.

Найважливішими аспектами дослідження виступають географічні особливості формування етнічного складу населення міст Галичини, його сучасний стан і територіальні відмінності. Розглядаються також особливості сучасної мовної та етнодемографічної ситуації в Галичині, деякі інші аспекти міжетнічних відносин.

Мета та завданий роботи. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні найважливіших тенденцій у формуванні та динаміці етнічного складу міського населення Галичини від часу заснування перших міст на її території і до 90-х років XX ст.

Відповідно до окресленої мети було поставлено такі завдання:

- визначити й охарактеризувати основи етани формування й динаміки етнічного складу міського населення Галичини та її регіонів;

- виявити найважливіші фактори, що впливали на структурні й територіальні зміни етнічного складу міського населення Галичини;

- дослідити сучасний етнічний склад населення у міських поселеннях різних регіонів Галичини;

- вивчити географію розселення малочисельних етнічних груп, що проживають у міських поселеннях краю.

Методологічна основа і метода дослідження. Методологічною основою дослідження слугували роботи провідних українських та зарубіжних вчених. Із досліджень останніх десятиліть використовувалися наукові праці географів та етнологів П. Коваленка, Г. Лаппо, Ю. Пітюренка, В. Покшишевсьшго,

A. Степаненка, О. Шаблія, Дж. Джіббса (J. Gibbs), Г. Сгаровойтової, С. Арутюнова, Ю. Бромлея, В. Козлова та інших. У визначенні теоретико-методологічних засад дисертаційного дослідження велику роль відіграли етногеографічні й етностатистичні дослідження українських науковців першої половини XX ст.

B. Кубійовнча, С. Рудницького, В. Охримовича, С. Дністрянського.

Характер та складність об’єкта дисертаційного дослідження (мережа міських поселень Галичини включає близько 200 населених пунктів) зумовили широке застосування традиційних у географії порівняльно-географічного та картографічного методів. Історико-географічною спрямованістю роботи пояснюється застосування методів історичної географії: методу історико-

з

географічних зрізів, синхронного та діахронного аналізу. Необхідною умовою при проведенні історико-географічного зрізу є одночасове дослідження взаємовідносин різних компонентів об’єкта та їх зіставлення, тобто використання методу синхронного аналізу. Щоб пов’язати різночасові зрізи і визначити тенденції розвитку об’єкта за увесь історичний час, застосовувався діахроінпш аналіз.

Оскільки головним джерелом відомостей про етнічний склад населення міст найчастіше виступають матеріали переписів населення, то у процесі їх обробки використовувалися різноманітні математичні та статистичні методи.

Основною джерельною базою виступали матеріали переписів населення, що почали проводитися на теригоріїГашгчиші з другої половини XIX ст. Дня встановлення етнічного складу міського населення до середини XIX ст. залучалися історико-географічні та історичні праці українських та зарубіжних науювців — І. Крип’якевнча, Я. Дашкевича, ЯЛсаєвича, Р. Кіся, В. Грабовецьного, С. Макар'їука, О. Барановнча, М. Горн (М. Нотп), Е. Горнової (Е. Ното\уа), Є. Мсггилевича (І. Моїуіе^сг) та інших авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у тому, що:

- обгрунтовано теоретико-методологічні основи географічного дослідження етнічного складу міського населення. Конкретизовано основні підходи до вивчення етнічного складу міського населення. Вказано на якісні відмінності у формуванні та динаміці етнічного складу населення міста порівняно з етнічним складом сільської місцевості;

- виявлено основні тенденції динаміки етнічного складу міського населення Галичини та досліджено вплив на нього різних факторів. З’ясовано провідну роль у процесі зміни етнічного складу міського населення політико-адміністративного статусу краю, обгрунтовано важливість для визначення динаміки етнічного складу міського населення рівня економічного розвитку території, особливостей процесу її урбанізації;

- досліджено географію розселення етнічних меншин у міських поселешіях Галичини. Визначено динаміку їх розселення на основних етапах розвитку краю, з’ясовано роль різних чинників у цьому процесі;

- визначено (шляхом застосування методики етнолінгвістичіюго превалювання) найістотніші риси сучасної мовної сигуаціїу регіоні. Відображено її відмінності у містах різної величини й різних функціональних типів та територіальні особливості;

- запропоновано методику групування міських поселень Галичини за особливостями етнічного складу населення. Ідентифіковано найважливіші фактори, що впливають на етнічний склад населення окремих міських поселень (величина міського поселення та його функціональний тип), а також визначено найбільш репрезентативні міста за їх етнічним складом населення;

- вивчено історико-географічні, соціально-політичні та економічні особливості формування та динаміки мережі міських поселень Галичини. Підтверджено, що основним етносом, який створював міста на всіх історико-політичних етапах розвитку краю, виступали українці, тобто місцеве населення.

Практичне значення роботи. Основні положення даної дисертаційної роботи можуть бути використані для:

- проведення виваженої етнічної політики, яка б узгоджувала інтереси різних етнічних спільнот, що живуть в Україні, із завданням побудови незалежної Української держави, і була спрямована на збереження її територіальної цілісності, а також забезпечувала національно-культурний розвиток усіх етнічних груп населення України;

-об’єктивного висвітлення деяких етнополітичних проблем і, насамперед, спростування багатьох історичних фальсифікацій щодо місця та ролі різних етнічних груп у процесі розвитку міських поселень Галичини, які постійно пропагуються серед певних кіл у деяких сусідніх країнах з метою порушення територіальної цілісності та державної єдності України.

- проведення соціологічних досліджень найбільш репрезентативних міських поселень Галичини (з точки зору особливостей етнічного складу їх населення) з метою комплексного дослідження сучасної етнічної ситуації в регіоні чи вивчення географії малочисельних етнічних груп населення краю.

Дослідження етнічного складу міського населення Галичини має пізнавально-краєзнавче значення, сприяє вихованню патріотизму, дає змогу краще зрозуміти та реально оцінити соціальні й політичні процеси, що проходять нині в Галичині, їх суть та витоки.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто. Співавторські ідеї та розробки не використовувалися.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані в доповідях та матеріалах вітчизняних наукових конференцій (Наукова конференція, присвячена 95-річчю від дня народження професора Володимира Кубійовича “Історія української географії і картографії'” (Тернопіль, 25-26 грудня 1995 р.); Перша Всеукраїнська науково-практична конференція “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекологі'Г (Львів, 7-11 жовтня 1996 р.)), атакож обговорювалися на щорічних наукових конференціях географічного факультету Львівського національного університету (1995-1997 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 6 наукових працях (із них чотири статті та дві тези) загальним обсягом 2,5 друк. арк.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури та 14 додатків. II обсяг становить 148 с. тексту, 15 с. рисунків, 10 с. літератури (107 найменувань), 38 с. додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі дисертаційного дослідження розглядаються теоретико-методологічні та методичні основи географічного дослідження етнічного складу населення сучасного міста. Спочатку подається огляд різноманітних аспектів взаємозв’язку між етносом й містом та загалом явищем урбанізації населення: географічних, демографічних, етнополітичних, етнокультурних, антропологічних. Вказується на відмінності в характері та рівні розвитку етноурбаністичних досліджень, які існували в колишньому СРСР та розвинутих країнах Заходу

Далі в дисертаційному дослідженні аналізуються найважливіші питання вивчення етнічного складу населення міста. Розкривається зміст наукової проблеми, що полягає у якісних відмінностях, які існують у формуванні та динаміці, методиці та методології дослідження етнічного складу населення міста порівняно з етнічним складом сільської місцевості. Наголошується на необхідності при аналізі етнічного складу населення території завжди виділяти ці дві складові. Водночас це виділення не означає їх штучне відокремлення, оскільки місто й село перебувають у безперервному та тісному взаємозв’язку, характер якого є чи ненайважливішим фактором, що визначає зміну етнічного складу населення міста. Аналізуються основні типи взаємовідносин між етнічним складом міста та оточуючої сільської місцевості. Розглядаються різні підходи до проблеми етнічного вивчення міста: етнодемографічний, етномікрогеографічпий, егнопроцесуальннй, етнокультурний.

У методичному підрозділі охарактеризовані особливості використання у процесі географічного вивчення етнічного складу міського населення основних географічних, історичних, математичних методів. При розгляді питання використання математичних методів детально описуються деякі кількісні показники, які використовуються при розз ’язаннї конкретних задач, що виникають у процесі етиогеографічннх досліджень. Зокрема, подається математичний опис показників етнічної мозаїчності Б. Еккеля та Т. Моногарової, показника різномовності Дж. Грінберга, різні варіанти визначення коефіцієнта етнолінгвістичного превалювання серед представників найчисельніїпих етнічних груп населення міст. Історико-географічне спрямування основної частини дисертаційного дослідження зумовило необхідність-застосування в роботі методу історико-географічиих зрізів, синхронного та діахропного аналізу, історичного та логічного підходів. Подається перелік проведених інтегральних історико-географічних зрізів.

Оскільки найважливішою джерельною базою при географічному вивченні етнічною складу населення міста, як правило, є етнічні показники, що фіксуються у процесі проведення науково організованих переписів населення, в останньому підрозділі теоретико-методологічного розділу коротко охарактеризовані всі

переписи населення, що проводилися на території Галичини. Подається критичний аналіз основних та допоміжних показників етнічної приналежності, що використовувалися у процесі проведення переписів населення різних років, обсяг фіксованої інформації, територіальний розріз обробки матеріалів, обсяг опублікованих та введених у науковий обіг результатів переписів населення.

У другому розділі дисертаційного дослідження висвітлюється процес формування та динаміки міської мережі на території Гапичини на основних етапах її історико-географічного розвитку. Насамперед акцентується увага на таких питаннях: час, умови, фактори та конкретні шляхи формування міських поселень Галичини на різних етапах її розвитку; динаміка кількості міських поселень; динаміка загальної чисельності міського населення та чисельності населення найбільших міст; джерела поповнення населення міст; зв’язки міст з оточуючим сільським середовищем; критерії віднесення поселень до розряду міст у різні історичні періоди; територіальні відмінності процесу розвитку міської мережі; найважливіші закономірності суспільно-політичного, економічного розвитку міст; зміна їх правового сгаїусу.

Перші міські поселення на території Галичини виникли як результат розвитку місцевих суспільних відносин та місцевої системи розселення ще до поширення на територію західноукраїнських земель влади київських князів. У XI - першій половині XIV ст. на території Гапичини вже існувала доволі розвинена мережа міських поселень. До середини XIV ст. їх налічувалося близько 25. Суспільній устрій найдавніших галицьких міст грунтувався на давньоукраїнській правовій основі.

Основи сучасної мережі міських поселень Галичини були закладені в XV

- XVI ст., коли на територїі краю виникло до 200 нових міських поселень. Галицькі міста XV - XVI ст. хоча і формувалися за відсутності української державності, все ж були генетично пов’язані з давньоукраїнським феодальним містом і пройшли самостійний шлях історичного розвитку, в основі якого поряд із загальноєвропейськими муніципальними правовими нормами лежали й українські традиції міського устрою.

Оскільки міська мережа Галичини розвивалася в колоніальних умовах, її розвиток загалом був дуже повільним і нерівномірним. Розвивалися головним чином найбільші адміністративні центри та осередки окремих високоприбуткових галузей промисловості. Часткова індустріалізація регіону відбулася лише у другій половині XX ст. Характерними рисами сучасної міської мережі Галичини є існування на її території великої кількості малих міських поселень та незначна кількість великих промислових міст.

У третьому розділі аналізуються основні історико-політичні етапи формування та динаміки етнічного складу населення Галичини від часу виникнення найдавніших міст і до 1939 р. Виділяються такі періоди: а) давньоукраїнський; б) період перебування Галичини у складі Польщі; в)

австрійський; г) міжвоєнний.

I. Давньоукраїнський період: IX - перша половина XIV століть. У цей період українці становили абсолютну більшість міського населення території майбутньої Галичини. Будучи державною надією, вони не мали ніяких перешкод у своєму національно-суспільному розвитку.

1 етап: IX - перша половина XIII ст. Населення перших міст було майже виключно місцевим. Спочатку це були представники різних українських племінних об’єднань, які поступово консолідувалися у єдиний український етнос. Кінець етапу характеризувався поступовим поселенням у галицьких містах окремих представників інших етнічних груп населення.

2 етап: друга половина XIII - перша половина XIV ст. У цей час міська мережа на території Галичини розвивалася в умовах постійної загрози татаро-моншльського нападу. Відбувалася активна розбудова нових укріплених міст та відновлення більшості старих, зруйнованих монголами. Цей процес активізував економічне життя Галичини, стимулював, підтримуване галицькими князями, переселення в міста представників різних етнічних груп населення. В окремих найбільших містах сформувалися перші іноземні міські колонії (німецькі, вірменські). Наприкінці етапу в суспільному житті найбільших міст іноземні колонії почали відігравати все більш активну роль.

II. Польський період: друга половина XIV ст. - 1772 р. Із занепадом Галицької держави корінний етнос, українці, втратив статус державного народу. Зміна політичної ролі українців зумовила поступове ускладнення їх суспільного становища. Зазнаючи постійного соціального, національно-культурного та релігійного гніту, вони спочатку відсторонювалися від участі в міських органах управління, а далі й витіснялися з міських поселень.

1 етап: друга половина XIV - XV ст. Більшість населення майже всіх галицьких міст й далі становили українці, проте їх участь в управлінні містами поступово зменшувалася. Тривав притік іноземних колоністів. На цей етап припав розквіт німецьких та вірменських міських колоній краю. Німецькі колоністи зайняли чільні позиції в органах міського самоврядування Львова та деяких інших великих міст. Вірмени утримували у своїх руках торгівлю Галичини з країнами Причорномор’я, Близького та Середнього Сходу. У містах (особливо на заході краю) поступово почала зростати чисельність поляків та євреїв.

2 етап: XVI - перша половина XVII століть. В XVI ст. припинився притік німецького населення і відбулася швидка його полонізація. Коштом німців у великих містах зросла чисельність поляків, зміцнилося їх суспільне становище. Незважаючи на те, що в більшості міських поселень краю українці й далі становили основну частину населення, поляки витіснили їх з органів міського самоврядування багатьох міст; що привело до міжетнічних конфліктів. Утвердженню поляків у містах сприяли окремі норми магдебурзького права та полонізація заможної

частиш українського міщанства. Продовжувала зростати чисельність єврейських колоній, які на середину XVII ст. існували в 2/3 всіх міських поселень Галичини, налічуючи в багатьох із них по декілька сотень чоловік.

З етап: Друга половина XVII ст. - 1772 р. Унаслідок тривалих воєн на території Польщі, скорочення (через зміну напрямків головних торгових шляхів) обсягів зовнішньої торгівлі та загальної кризи польської державності міські поселення краю перебували в занепаді. В міському населенні різко зросла чисельність та питома вага єврейського населення. Його з метою покращення економічного становища міст та містечок запрошували приватні власники міських поселень. У другій третині XVIII ст. частка євреїв у багатьох міських поселеннях уже перевищувала питому вагу корівного населення. Продовжувала зростати чисельність поляків. Частково відновилася міграція вірменів, зумовлена погіршенням їх суспільного становища в деяких сусідніх регіонах, і передусім -на Поділлі.

Ш. Австрійський період: 1772 -1918 pp. З переходом Галичини до складу Австрії суспільно-правове становище основних етнічних груп міського населення зазнало певних змін. В українського населення з’явилися дещо кращі можливості для національно-суспільного розвитку. Щодо поляків австрійський уряд дотримувався двоїстої політики: польський національно-визвольний рух стримувався, а натомість польська шляхта, по суті, надалі зберегла право володарювати в Галичині. Таким чином денаціоналізація краю тривала, питома вага корінного населення в міських поселеннях продовжувала зменшуватися.

1 етап: 1772 р. - 60-і роки XIX ст. Занепад більшості міських поселень продовжувався. Пожвавився лише розвиток деяких торгових міст поблизу кордону

з Росією та більшості великих адміністративних центрів. У кінці XIX ст. було ліквідоване магдебурзьке право, а органи міського самоврядування перетворено в державні установи. У містах продовжувала зростати чисельність єврейського населення, яке переселялося здебільшого з Росії. У першій половині XIX ст. євреї стали найчисельнішою етнічною групою в міському населенні Галичини. У адміністративних центрах швидко зростала питома вага польського населення. В містах краю знову з’явилося німецьке населення.

2 етап: 70-і роки XIX ст. - 1914 р. Економічний підйом у Галичині зумовив інтенсивне зростання багатьох міст. Наприкінці XIX ст. на законодавчому рівні було впорядковано мережу міських поселень на території краю. Відносну більшість міського населення краю далі становили євреї (табл. 1). В міському населенні коштом переселенців із західних польських повітів краю стрімко збільшувалася чисельність поляків (рис. 1). У найбільших містах за рахунок переселенців із сільської місцевості помітно зросла питома вага українців. У 80-х роках почалася масова міграція єврейського населення за межі Галичини і його питома вага в міському населенні краю поступово знижувалася.

Таблиця 1

Етнічний склад міського населення Галичини за матеріалами австрійських переписів населення (за критерієм віровизнання)

1880 1890 1900 1910

осіб % осіб % осіб % осіб %

Все населення 694376 100 788323 100 898970 100 1051950 100

українці 178094 25,6 203912 25,9 240477 26,8 278958 26,5

поляки 199188 28,7 235049 29,8 287683 32,0 363101 34.5

євреї 307142 44 Д 340887 43,2 359754 40,0 398677 37,9

И»ЧІ ..........І_______—*— ЯЧЧШ■ — *» . »Т

Рис. 1 Динаміка чисельності основних етнічних груп міського населення Галичини в 1880-1939 рр.

За даними найбільш об’єктивного з австрійських переписів перепису 1900 р. євреї становили абсолютну або відносну більшість населення в 59 із 102 міст Галичини. Питома вага польського населення була найвищою у найбільших міських поселеннях (людністю понад 20 тис. осіб), містах на заході краю. Українці переважали здебільшого у невеликих містах людністю до 5 тис. осіб. Особливо багато українців було у міських поселеннях Прикарпаття в межиріччі Дністра та Прута (рис. 2).

З етап: 1914-1918 рр. Підчас Першої світової війни у результаті військових дій загальна чисельність міського населення помітно зменшилася. Особливо різко скоротилася чисельність українців у містах за рахунок інтернованих військовим командуванням Австро-Угорщини та Росії. Відбувалося активне переселення єврейського населення з малих міських поселень у великі міста.

IV. Міжвоєнний період: 1919-1939рр. Загальний розвиток міст у цей період був дуже повільним. Зростання чисельності міського населення відбувалося головним чином шляхом адміністративних перетворень. В результаті останніх у багатьох містах дещо зросла питома вага українського населення. Відновилася еміграція євреїв. їх питома вага практично у всіх міських поселеннях помітно понизилася. Польською владою проводилася цілеспрямована політика полонізації краю. Кількість поляків швидко зростала і в 20-х роках вони стали

Рис. 2. Етшчнічіїий склад населення міст Галичини у 1900 р.

найчисельнішою етнічною групою в міському населенні Галичини (табл. 2).

Таблиця 2

Етнічний склад міського населення Галачніш у міжвоєнний період (за критерієм віровизнання)

1919 1931 1939

осіб % осіб % осіб %

Все веселения 953835 100 1234583 100 1303390 100

українці 224472 23,5 310431 25,1 333380 25,6

поляки 355218 37,2 488992 39,6 513890 39,4

євреї 365872 38,4 420067 34,0 442080 33,9

Характеристика етнічного складу міського населення Галичини в період її перебування у складі СРСР подається в четвертому розділі. Виділяються та аналізуються суспільно-політичні процеси, що зумовили кардинальні зміни в етнічному складі міського населення під час Другої світової війни й у повоєнні десятиліття: майже повне винищення євреїв німецькими нацистами в 1941-1943

рр., переселення поляків до Польщі в 1944-1947 рр., масова міграція росіян у міста в перші повоєнні роки, притік місцевого українського населення з навколишньої сільської місцевості та українців з інших регіонів України. За етнічним складом населення міські поселення Галичини швидко стали українськими, проте в них також з’явилося понад 200 тис. росіян, велика кількість русифікованих українців, євреїв, білорусів, татар.

У 50-60-х роках у результаті доволі швидкої індустріалізації помітно зріс рівень урбанізації Галичшш, на її території з’явився ряд нових міських поселень. Індустріалізація зумовила масове переселення українців із сіл у міста і, відповідно, швидке зростання чисельності й питомої ваги корінного етносу (рис. 3). Підвищенню питомої ваги українців сприяли також асиміляція та виїзд за межі краю значної частини польського та єврейського населення. В окремих групах міських поселень зросла чисельність росіян, проте значно нижчими темпами порівняно з українцями. Частка українців у більшості міських поселень досягнула 90% і вище.

300Э-, 2671,9

населення

Рис. 3. Динаміка чисельності основних етнічних груп міського населення Галичшш в другій половині XX ст.

За результатами перепису 1989 р. українці становили вже 87,2 % міського населення краю.

Таблиця З

Етнічний склад міського населення Галичини за результатами переписів 1959 р. та 1989 р.

1959 1989

осіб % осіб %

Всього 1250374. 100 2671897 100

українці 928885 74.3 2330022 87,2

росіяни 221599 17,7 266856 10,0

поляки 42723 3,4 24249 0,9

Доволі великий відсоток неукраїнського населення зберігся лише у найважливіших містах краю.

У розділі розглядаються також сучасна мовна ситуація у містах Галичини та подається етнічне групування міст.

Міські поселення Галичини впродовж останніх десятиліть характеризувалися особливою мовною ситуацією, відмінною від інших регіонів України. Суть її полягала в тому, що у міжетнічних відносинах спостерігалося превалювання української мови, і відбувалася, хоча й повільно, українізація росіян та представників інших етнічних груп населення краю. В абсолютній більшості міст людністю до 10 тис. осіб та в багатьох міських поселеннях із населенням в 10-50 тис. осіб показники превалювання української мови становили 0,80-0,90 і вище, тобто частка україномовних росіян складала до декількох десятків відсотків від загальної чисельності росіян, тоді як питома вага російськомовних українців

- у кращому випадку 1-2%. Низькі коефіцієнти превалювання української мови (0,20-0,50) спостерігалися здебільшого у містах - центрах розміщення військових частин, оскільки в російського населення цих міст існували вищі можливості для постійного вживання російської мови. У двох обласних центрах-Львові й Івано-Франківську та курортних містах Хрускав ці та Мор шині зафіксовано превалювання російської мови, проте зумовлене воно проживанням значної кількості російськомовних українців - вихідців із східних та південних регіонів України, а не русифікацією місцевого українського населення.

Етнічне групування міських поселень Галичини, виконане на підставі аналізу таких найважливіших критеріїв: етнічний склад населення, характер етнолінгвістичних процесів, чисельність населення, функціональний тип та особливості історичного розвитку. Виділено та охарактеризовано 5 груп та 20 підгруп міських поселень.

Найважливіші тенденції в динаміці етнічного складу міського населення Галичини на різних етапах розвитку регіону характеризуються в п’ятому розділі. Тенденції виводяться в контексті аналізу таких складових загальносуспільного розвитку Галичини: а) політичний стаїус Галичини в різні історичні періоди; б) особливості економічного розвитку регіону,- в) особливості процесу урбанізації населення краю. У цьому ж розділі розглядаються міжетнічні відносини в Галичині в умовах сучасної політичної та економічної ситуації в Україні. На підставі аналізу найважливіших факторів, що впливають на етнічний склад міського населення Галичини (демографічна криза, зміни в характері міграційних процесів, зміни у процесі розвитку міської мережі), прогнозується зростання однорідності етнічного складу міського населення краю в найближчому десятилітті.

висновки

У дисертаційному дослідженні викладені теоретичні узагальнення й іирішення наукової проблеми, що полягає у виявленні основних тенденції у іроцесі формування та динаміки етнічного складу міського населення Галичини іід часу заснування перших міст на її території і до 90-х років XX століття. У іроцесі вирішення проблеми було визначено етнічний склад міського населення 'аличини в різні історико-політичні періоди та досліджено вплив на нього різних факторів, охарактеризовано його сучасний стан та територіальні відмінності, проведено групування міст за етнічним складом населення, визначено сучасну мовну ситуації у міських поселеннях Галичини. Отримані результати можна використати для формуванні етнічної політики держави, правдивого висвітлення деяких етнополітичних проблем, написання підручників та посібників.

Вивчення етнічного складу міського населення регіону є майже нерозробленим напрямком географічних досліджень в Україні. Грунтовних праць, у яких висвітлювався б етнічний склад міського населення України загалом чи окремого регіону майже немає, незважаючи на те, що існує велика кількість джерел до його аналізу. Так, зокрема, матеріали переписів населення дають змогу детально прослідкувати динаміку етнічного складу міського населення Галичини починаючи з другої половини XIX ст., а залучення допоміжних історичних джерел

- визначити найважливіші тенденції у розвитку етнічного складу міського населення краю з XV—XVI ст.

Історико-географічне дослідження етнічного складу міського населення Галичини дало можливість встановити та охарактеризувати основні етапи у розвитку етнічного складу населення міст Галичини, виявити фактори, що впливають на нього, прослідкувати найважливіші тенденції у динаміці досліджуваного процесу. Найважливішим чинником, який безпосередньо визначав характер етнічних змін у міському населенні Галичини, був політичний чинник. Зміст його, передусім, полягав у політичному статусі краю, який, починаючи із середини XIV ст. і до 90-х років XX ст., майже безперервно перебував під владою різних держав, а отже, корінний етнос, українці, не був державним етносом. Багатовіковий колоніальний статус Галичини постійно зумовлював суттєві відмінності в суспільно-політичному становищі представників різних етнічних груп населення краю, що мало такі наслідки: а) нестабільність етнічного складу міського населення; б) складність та суб’єктивність етнічних процесів у містах;

в) неврегульованість та стихійний характер міграційних процесів;

г) незбалансованість етносоціальної структури міського населення; д) постійна напруга у міжетнічних відносинах.

Темпи деукраїнізації Галичини визначалися головним чином роллю економічного фактора: економічний розвиток краю зумовлював зростання

чисельності та питомої ваги жителів корінного етносу у міському населенні й підвищення ролі українців у суспільному житті регіону; економічний занепад пришвидшував деукраїнізацію міст, сприяв зменшенню в них питомої вага корінного етносу й зростанню частки державної нації та інших етнічних груп населення. Відбувалося це тому, що економічний розвиток стимулював міграцію корінного українського населення із сільської місцевості, сприяв територіальному розвиткові міської мережі, який проходив на основі українських сільських поселень та зумовлював підвищення етнічної самосвідомості українського населення; економічний занепад призводив до зворотних процесів.

Аналіз розвитку етнічного складу міського населення Галичини в контексті процесу урбанізації краю, з одного боку, підтвердив вищеназвану роль політичного та економічного факторів, з іншого-вказав на ітппі важливі чинники етнічних змін у містах, а саме: а) загальний характер, рівень та темпи урбанізації краю; б) чисельність та густота сільською населення на території краю; в) особливості територіальної структури міської мережі.

Сучасний етнічний склад міського населення Галичини загалом є доволі одноманітним (понад 85% населення становлять українці), проте назвати його повністю мононаціональним не можна. Мононаціональними є лише майже всі селища міського типу та більшість невеликих міст людністю до 10 тис. мешканців. Етнічний склад міст із населенням понад 10 тне. осіб, як правило, характеризується наявністю ще однієї, окрім українців, чисельної етнічної групи - росіян, кількість яких може становити тисячі осіб, а частка - 10-15% від усього населення. У найбільших містах краю етнічний склад населення ще складніший, адже у них живуть й інші, хоча й не надто чисельні, але доволі суспільно-активні етнічні групи: євреї, поляки, білоруси.

У міських поселеннях Галичини спостерігається стабільний набір особливостей етнічного складу населення, який найчастіше залежить від людності та функціонального типу того чи іншого міста. Це дало змогу провести етнічне групування міст Галичини на підставі як вищеназваних, так і деяких інших ознак, та визначити з кожної групи найбільш репрезентативні міські поселення для їх детального вивчення шляхом проведення конкретно-соціологічних досліджень.

Тенденції розвитку етнічного складу міського населення Галичини Галичині у 90-х роках вказують на те, що на початку нового століття він буде ще більш однорідним. Цьому сприяють сучасна нолітико-економічна ситуація в Україні, яка зумовила демографічну кризу в державі, особливості природного та механічного руху різних етнічних груп населення Галичини, особливості етнічних процесів у міських поселеннях регіону, сучасні тенденції в структурному та територіальному розвитку міської мережі.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лозинський Р. Групування міст сучасної Галичини за національною ознакою населення // Вісник Львів, у-ту. Сер. географ. - Вил. 22. - Львів. - 1998. -

С. 56-60.

2. Лозинський Р. Національний склад міського населення Галичини в 19391989 рр. // Вісник Львів, у-ту. Сер. географ. - Вил. 22. - Львів. - 1998. - С. 48-55.

3. Лозинський Р. Про етнічний склад населення міст Львівської області // Вісник Львів, у-ту. Сер. географ. - Вил. 21. - Львів. - 1998. - С. 73-77.

4. Лозинський Р. Територіальні особливості змін національного складу міського населення Галичини у міжвоєнний період (1919-1939 рр.) // Вісник Львів, у-ту. Сер. географ. - Вил. 26. - Львів. - 2000. - С. 221-225.

5. Лозинський Р. Вплив особливостей історико-географічного розвитку Галичини на сучасну етнічну структуру міст регіону // Історія української географії і картографії. Матеріали наук, конференції, присвяченої 95- річчю від дня народження проф. В. Кубійовнча. - Тернопіль. - 1995. - С. 168-169.

6. Лозинський Р. Урбанізація як фактор етнічних змін II Питання соціоекології. Матеріали Першої всеукр. конференції “Теоретичні та прикладні питання соціології”. - Том 2. - Львів. - 1996. - С. 28-29.

Лозинський Р. М. Етнічний склад міського населення Галичини (ісгоршсо-географічие дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів. 2000.

У дисертації досліджується процес формування та динаміки етнічного складу міських поселень Галичини від часу виникнення перших міст і до наших днів. Етнічний склад міського населення аналізується в контексті розвилку міської мережі на території Галичини й в контексті розвитку самої Галичини водночас як невід’ємної частини української етнічної території, і як окремої історико-географічної області. Аналіз взаємодії цих двох процесів дав змогу визначити та охарактеризувати основні періоди та етапи розвитку етнічного складу міського населення Галичини. Встановлено, що найважливішими чинниками, які визначали етнічний склад міського населення були політичний (і, передусім, - політшсо-адміністративний статус краю) й економічний фактор. На розвиток етнічного складу міського населення також суттєво впливали загальний характер, рівень та темпи урбанізації краго; чисельність та густота сільського населення на території Галичини; особливості територіальної структури міської мережі.

Ключові слова: етнічна територія, мережа міських поселень, етнічний склад, міське населення, етнічна група, міжетнічні відносини, територіальна структура.

Lozins’kyi R. Ethnic composition of urban population in Galicia (historic-geographic research). - Manuscript.

Dissertation for acquisition of scientific candidate degree of geographic sciences for the specialty 11.00.02 - Economic and Social Geography. - L’viv National University named after Ivan Fraoko, L’viv, 2000.

The dissertation analyses the process of formation and development of ethnic composition of urban settlements in Galicia from the foundation if first cities and until the current period The ethnic composition of urban populations is analyzed in the context of development ofurban network on the territoiy of Galicia and Galicia itself both as an integrant of Ukrainian ethnic territory and as a separate historic-geographical domain. The analyses of the interaction of the two processes enabled defining the main periods and stages of development of the ethnic composition of urban population in Galicia It has been identified that the most important factors defining the ethnic composition of urban population were the political (mostly the political and administrative status of the region) and the economic ones. General character of urbanization, its level and course, quantity and density of village population in the territory of Galicia, peculiarities of urban network’s territorial structure also influenced the development of the ethnic composition of urban population.

Key terms: ethnic territoiy, ethnic composition, urban population, ethnic group, national relationships, network of urban settlements, territorial structure.

Лозинский P. М. Этнический состав городского населения Галичины (историко-географическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов. 2000.

В диссертации исследуется процесс формирования и динамики этнического состава городского населения Галичины со времени возникновения первых городов и до наших дней. Этнический состав городского населения анализируется в контексте развития городской сети на территории Галиции и развития самой Галичины одновременно как неотъемлемой части украинской этнической территории, и как отдельной историко-географической области.

Анализ процесса формирования городской сети показал, что в Х1“ХШ веках исторического развития, в основе которого вместе с общеевропейскими муниципальными правовыми нормами были и украинские традиции городского уклада. Поскольку городская сеть Галичины развивалась в колониальных условиях, то этот процесс был медленным и неравномерным. Частичная индустриализация и урбанизация региона произошла только во второй половине XX века.

Подробно проанализирована динамика этнического состава городского населения Галичины. Коренным давним населением городов были украинцы -представители племенных объединений, проживавших яа территории Западной

Украины. Экономическое развитие городских поселений Галичины привело к постепенному осложнению их этнического состава. Важным фактором появления первых больших иностранных колоний (немецких, армянских) стало строительство в XIII веке новых укрепленных городов галицко-волынскими князьями в условиях постоянной угрозы монголо-татарского нашествия. Потеря Галицко-Волыиским государством независимости повлекла за собой постепенную деукрашгазацию городских поселений региона. Сначала были деукраинизованы большие, потом средние по численности жителей города. В XIX века украинцы преобладали талью в населении небольших городских поселений. С конца XIX века развитие отдельных отраслей промышленности стимулировало переселение украинцев из сельской местности в большие города, но первая мировая война приостановила этот процесс.

Почти полное истребление евреев немецкими фашистами в 1941-1943 гг., выселение поляков в Польшу в 1944-1947 гг. привели к тому, что по этническому составу населения городские поселения Галичины быстро стали украинскими. Индустриализация региона в 50-60-е годы обусловила массовое переселение украинцев из сёл в города и соответственно быстрый дальнейший рост удельного веса коренного этноса практически во всех городских поселениях края. Сейчас удельный вес украинцев в большинстве городских поселений составляет 90 % и более. Повышенный процент неукраинского населения (10-15%) сохраняется только в больших городах края.

Установлено, что важнейшим фактором, который непосредственно определял характер этнических изменений в городском населении Галичины, был политический фактор. Содержание его выражалось в политическом статусе региона, который, начиная с середины XIV века идо 90-х годов XX века, почти непрерывно находился под властью различных государств и, следовательно, коренной этнос -украинцы не были государственным этносом. Все это предопределяло постепенную денационализацию Галичины н в первую очередь - городских поселений. Темпы денационализации Галичины определялись главным образом ролью экономического фактора, а именно: экономическое развитие края стимулировало рост численности и удельного веса жителей коренной нации в городском населении, повышение роли украинцев в общественной жизни региона; экономический упадок обусловливал деукраинизацию городов, вызывал уменьшение в них удельного веса коренного этноса. Анализ развития этнического состава городского населения Галичины в контексте процесса урбанизации края указал на другие важные факторы этнических изменений в городах: общий характер, уровень и темпы урбанизации края; численность и плотность сельского населения на территории края; особенности территориальной структуры городской сети.

Ключевые слова: этнический состав, этническая территория, городское население, этническая группа, межэтнические отношения, сеть городских поселений, территориальная структура.