Бесплатный автореферат и диссертация по сельскому хозяйству на тему

Агроэкологические особенности дифференцированного использования склоновых земель

ВАК РФ 06.01.01, Общее земледелие

Автореферат диссертации по теме "Агроэкологические особенности дифференцированного использования склоновых земель"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЬЖАВШИ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

; г ОД ~ 0 МАР 13D5

На правах рукопису

шюииисыми гаш иишмшшч

АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСОШІИІІЮТІ дишшщшвашго оишристаніш схилодох аіімиь

06.01.01 - загальне звмлоробатво

АВТОРЕФЕРАТ дкаертаціі' на здобуття наукового атупенп кандидата оільоькогооподарськкх ивуг

ЛнІііроііогроваь«-І9УІ>

Дисертаціє» б рукопію

Робота виконана на кафедрі грунтознавства і екології Дніпропетровського державного аграрного університету

Нау^овиП корівник - доктор біологічних наук, професор, академік УЛАН МАСШ ІШШЛ ТРОШОШЧ

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарські« наук,

Провідна організація: Харківський деркавшій аграрний університет

Захист дисертаціі відбудеться 27 литого 1995 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 122.02.01 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарські « наук Дніпропетровського доржавнога аграрного уніварзи-тоту за адресою: 320600, м.Дніпропотровоьк, 27, вуя. Ворошилова, 2Ь (корпус 1, пуд. 22В).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського деріогроуніпорситету

Автореферат розіслало 2& січня 19Э5 р.

ІЗчо.чііП секретар

спеціалізованої вчеиоі ради (у\^

професор

ПАНнС РОСПІСЛАВ ШІШЛЛЙ0В1Ч

доктор сільськогосподарських наук ЯКШН ОЛЕКСІЙ ІШШШ1Ч

доцент

ГОРОБЕЦЬ Ы.Д.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними Міністерства сільського господарства і продовольства (1990 р.), а Україні плопа ріллі, на якій необхідно здійснити протиерозійні заходи, становить ІЗ млн. 606 тис. га (42,3 %). Згідно з концепцісп розвитку -емлеробства на період до 2005 року, затвердаеноп Ностановои Ради «ііністріп Украі' и від В.05.90 (J? 107), передбачено перевести І.З млн. схн-ловіпс, пішаних, кам'янистих та ікзих малопродутивних земель під біологічне освоєння, у тому числі 0,9 млн. га - п:д залуження (сіножаті і пасовиїаа) і 0„4 «яи. га - під суцільна заліснення.

У Дніпропетровській області на частку етилових земель припадає 36,8 % загальної земельної плоаі, у тому чис. і слабо порушених ерозією - 27,3, середньо і сильно - 9,0, дуже порузенкх ерозією і розмитих - 0,3, сильноеродоваяиг (з виходом на поверх-¡id кристалічних порід) - 0.2 %.

Проте наукове забезпечення цього регіону (щодо раціонального використання схилових земель) вкрай иедостатне і мечодетадіго-dsh3 на рівні елементарної одиниці біосфгри - агроценозу. По суті виявились не охопленими дослідницькою тоботоп питання адаптації (пристосування) окремих видів, сортів і гібридів сільськогЬслодар-“ських культур до особливосте!! місцевого клімату і грунтів.

Робота виконана у відповідності з д^ргавнт заздакнет і'іиіс-терстпа сільського господарства і продовольства України (й д.-р. 0І94402І0І7). Дослідження розпочато в студентські роки {1987-І9ЙУ), проводились з аспірантські {1989-1992) і тривать досі. .

Мета досліджень. Обгрунтувати необхідність гли*окоднферен-ційозаїїога використання природного ссредовкца на розора«:« схи-яосих землях (крутіста до 7°), розталопгк;тх у зоні чорноземів звичайних калогумуснкх езргдньопотуянпх (п утапгас вододільної дужо розчленованої степопоі рівнини), на підставі вивчення екологічних ресурсів (на плакорах, схилах півдешюі (СПДЕ) та північної (СНЕ) експозицій, днитах балок) дослідного вироцуваїшл сільськогосподарських культур. •

Завдання. Дослідити освітленість, вологість і температуру грунту на схилах північної і південної експозицій, днкгах балок і визначити ступінь їх відхш: ;ння від типово зональшк угоп, ао формуються на плато;

встановити у польові« дослідах реакцію сортів озіда і пао-

ниці, гібридів кукурудзи, ярового ячмено, гороху, люцерни та еспарцету на мінливі під вплию« рельеїу екологічні умови;

оцінити придатність окремих елементів рельефу для вирощування полювих сільськогосподарських культур;

раціоналізувати структуру сортів озкмоі пяениці та гібридів кукурудзи, а також окремих культур з урахуванням адоптації іх до специфічних укоз схилових земель;

намітити еляхи адаптивного землеробства на схилових землях. Наукова новизна. Впержо на теригоріі Дчіпропетровс: кої області проведено комплексне і детальне вивчення екологічних ресурОІЮ схилових земель, на підставі тик складено уявлення про іх екологічний обсяг і біологічну ємність. Як екологічні тести використовувалися окремі, н^.ібільа контра.-. >и» елементи рельєі[у (плато, днгаа балон, СП ДЕ, С1Е) та відповідна реакція на них вирогаупшпех .лльськогосшдартьккх культур. 11а підставі всебічного аналізу врож<_.шості сортів озимої пшениці (з урахуванням багаторічних по-годних умов, екологічних особливостей кожного елемента рельефу) сорти озимої паениці бул.. розподілені за вимогою до вологозабезпеченості грунтів і здатності інтегровано використати надане ім екологічне ссредовизе (нами запропоновані еколого- тя гігротопічна трофічна класифікації), в результаті чого виявлено іх адаптивні можливості, біологічн-Я потенціал та асортимент сортів, придатних для диференційованого використання схилових земель. Бизначасчи амплітуду вар'юищшя врожайності між СІІДв та СІІК і рігень ь,хжаів різних за скоростиглістю гібридів кукурудзи (від ранньо- до середньо- та пізньостиглих), нами проведено іх розподіл за ступенем пластичності до мінливих екологічних ушв з виділенням середньо-і високопльстичних груп. ЯротіР. ячмінь як мегатроф і кссроі.:озо-фіт, горох - мвзотроф і мезофіт, лвцоріа - еирітроф і мезофіт, сспарцзт - оврітроф і иозоксерофіт з високим ступенем чутливості выявляли, со на плахорах фзрцувтьсл типово зональні (стенові) умові., на схилах південної експозиції .більзо проявляються півиічнз-сухостегооі, на схвдсх північної експозиції - піеденно-лісостопові і на дни^лх балок (зв'язок коргновігд систем з грунтовим» водами) - лісостепові ^кзви. З урахуванням одерзаного експериментального матеріалу і зроблених узаггшіснь сфорцуяьопа-ііі основні напрями переорієнтації стратегії зсылоробстпа при переході від "зрівняльних" до одшітииіо-яандаафтних систем зсмяеробст-«

з

Практична значимість роботи. Визначено асортимент сортіп озимої пшениці і гібридів ку..урудяи найбільш адаптованих (пристосованих) для вирощування окремо нг ллакорах, окремо на схилах північної і окремо на схилах південної експозицій, встановлеп структуру сортіп і гібридіп у носігах озимої пшениці та кукурудзи, які дозволяють підвищити врожайність в середньому на 2,9-Ь,4 і 2,6-10,4 ц/га ьі"попідііо. Результати цих досліджень відносяться тільки в одній Дніпропетровській області (центральна ліва- і правобережна територія) на площу І млн. 200 тио. га.Обгрунтоваиі інтенсивні сівозміни окремо для плакорів, фітомеліоратшмі - окремо для схилів ПІВДСШІОІ(ІЗа)СІДНОІ), окремо для схилів п.знічноі (і східноі) експозицій. На кафедрі грунтознавства і окологіі створений банк даних я екологіі схилових земель (освітленість, температура і вологість грунту) і врожайності сільськогосподарськії'' культур, якими користуються фахівці районних управлінь і господарств, державно і мережі 'ортовипробувань, фермери та інші категорії робітників сільського господарства.

Апробація роботи. Результати досліджень доповідались на республіканській наукопо-ирактичній конференції "Проблеми формування і прогресивних перетворень виробничого потенціалу в сільськоцу господарстві" (м.Дніпропетровськ, 1990), на міжрегіональній науково-практичній конференції "Еколого-ландшафгне районування, розвиток адоптивного рослинництва і виробництва екологічно чистої продукції" (»^Дніпропетровськ, 1992), ла з'ізді Грунтознавців і агрохіміків України (Хорсон, 1994), на першій ВоеукраіиоькіП (міжнародній) чонфоронці і "Корми і кормовий білок* (і».Вінниця, 1994), а тшіож на нпукопо-внробничих семінарах, які проходили на екологічному полігоні а учгоспі "Самарський" (1991, 1992, І99Я і ІУ94 рр.).

Ііубпікаціі. По материалах дисертації опубліковано 0 наукових робіт.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 160 сторінках маишіописного токсту, вклпчао. вотуп, оім глав, висновки і рекомендації. Бібліографічний описок - 126 наПмонушміь, у т.ч. II іноземних авторів.

Глава І. Стан проблеми та методика постановки досліджень

У nepnifl частині цієї глави викладаються основні грунтово-екологічні закоті, які визначають екологічну орієнтацію у використанні і поліпшенні схилових земель. Зокрема, акцентується увага на законі вертикальних грунтових зон проф. В.В.Дрку^аева, ефекті приф. Г.І.Танфільева, оро-кліматкчній класифікації грунтів акад. Г.М.Висоцького, на правилі перед>ч ліня проф. В.В.Альохіна і творчому розвитку іх у роботах С.С.Соболова, З.Л.іСовди, О.М.Гршічен-ка, Ц.К.Крупського, М.К.Шикули, М.Н.'Заславського, Л.І.Акентьєвоі,

І.А.Крупеннікова, М.О.Бекаревича, О.Л.Бельгарда, Г.В.Дрбровольсь-кого, А.Ф.Ярзвенко, Є.ІІ.Смирнова, 0,Г. Татарино та інаих. Але комплексний еколого-біологічний підхід до пізнання схилових земель, здебільшого азональних, почався лише в останні роки.

В I9d7 р. на схилових землях учго~пу "Самарський” Дніпропетровського деркагроуніверситету був закладений екологічний полігон. Таку назву він одержав тому, шо по всіР його до е/лін і (1200 м) розташовані три балки, одна з них велика (глибиною до 20 м і крутістю до 7°), дві інші - більш мілкі (з крутістю до 3°), які трансформують типово степові екологічні умови в азональні.

Досліди проводили на плоші 14 га. Посіви розмікували смугами просапних культур і парів, шо чергуоалисг зі смугами культур суцільного сіву та багаторічних трав.

Грунтовий покрив полігону представлений чорноземами звичайними малогумусшщи середньопо тужними середньо- і важко суглинкового гранулометричного складу, сформованими на лесовкднкх суглинках.

За сукупністю екологічних показників грунти полігону мають такий середній бонітет (грунти плакорів оцінені у ICO балів); грунти схилів північної експозиції - в4, південної - 58 і намиті грунти - 117 балів.

Вивчення освітленості, температури і еологості грунту проводили комплексно: всі визначення в один день, як правило, один раз на місяць на протязі всього вегетаційного періоду, починати з КВІТНЯ і включно по жовтень.

Пряму сонячну рад націю (освітленість) враховували за допомогою люксметра у світлову частину дня (п'ять разів) з інтервалом у три години на протязі п'яти років (І968-І992 pp.). Заміри температури грунтів проводили цілодобово (9 замірів з інтервалом у три годиш) одночасно в чотирьох точках (плакорна ділянка, д«ипе бал-

ки, СІЖ, С1Щ£> на чотирьох глибинах 0, 5, 10, 15 та 20 см на протязі чотирьох років (1ЛЗУ-І99І рр.).

Визначення вологості грунту'проводили щорічно на ділянках, газ парують (чистою фізичноку фоні), і а глибину один метр.

За шість рокіп (19Ш-1993 рр.^ випробувано 12 гібридів кукурудзи, у тому числі ранньостиглих - 3 (Дніпровський 141, Дніпровський 203 і Харківський 1В), середньоранніх - 2 (Піонер 3978 і ІеребкоБський Ь6), середньостиглих - 3 (Дніпровські 310, 320,

505, середньопізніх - 2 (Краснодарський 303 і Дніпровський 758) і пізньостиглих - 1 (Дніпровський 70). Нетривалі випробування окремих гібридів пов’язані з тим, то у процесі роботи під гірших

з иих відмовлялися, краиі - висівали.

За п'ять рокіп (19ИЙ-І9У2 рр.) випробошшо сім сортів озимоі' пшениці, яку розміїцупали по частому пару. Посів суцільних культур проводили смугами довжинои 1200 м і ширинов 3,6 м, просапних - ши-риноп 4,2 м, включаючи всі елементи рельєфу. Площа одніаі' дослід-ноі ділянки (одного сорту) - 0,43 га, відстань між ними - один метр. Облік урожаю проводили дифоренційозано: окремо у верхніх, середніх і нижніх частинах схилі о-північної і південної експозицій.

Глава 2. Освітленість місцезростань, сформованих на різних елементах рельєфу

На підставі п’ятирічних досліджень (І9вВ-І992 рр.) встановлено, пю найбільш освітленими с схили південно і експозиції: на 20 (17-32) % більше схилів північноі експозиції, на 10 (9-14) % біль-

ше плакорів і на 17 (10-23) % більше днищ балок.

МгксимальниП рівень освітленості припадає на червень-липень, досягаючи 69,70 клк на СІЦй., 5Ь-59 клк на СІНІ, 63-64 клк на пла-корах і 50-60 клк на днищах балок. Різниця в освітленості під СПДК і СШ.С найбільш істотнії восноп (квітень) - на 25 Ш-Ш) % та восени (жовтень) - на 32 (17-74) %, тобто п більш холодцу пору року (і менше - у теплу і жарку). .

Кожний рік своєрідний за кількістю надходдуваїюі на досліджувані об’єкти сонячної радиаціі . Різниця у і і кількості між окремими роками дужа значна. В І9Ш р. (в саредньоцу за веоі» вегетаційний період) на С11ДК іі надходило 47 клк, у І992 р. • 63 идк, або амплітуда коливань мі* максимальної) і мінімальною величинам« освітленості доріїї'-онала 34 %, гл СПЕ - 2ІІ, на плакорах - ~3 і днкщах йалок - 2" %, •

Одночасно проведені визна чення мікрокліматичної мінливості умов освітленості між СІІДЕ і СІІЕ дали такі результати: І9Ш р. -20; 19139 п. - 12; 1990 р. - 18; 1991 р. - 27 і 1992 р. - ЗІ 58; між СПДЬІ і плакорами - відповідно 12, 8, -0, 10 і 19 %, між СІІЕ і днищами балок - 14, 10, II, 20 і ЗІ

Приведені дані дають підставу зробити досить обгрунтований висііипок про те, шо варіабельність ресурсів сонячної радіації і між метеорологічнияи (флуктуаційними, різнорічними), і мікрокліматичними умовами має міжзональне значення, тобто як між окремими роками складаютзя умови світлозабезпеченості, характерні для більш північних лісостепових зон. і більш південних сухосте-попих зон, так і на місцегростаннях, сформованих на різних елементах рельєфу, зокрема, на СІІДЕ проявляються риси сухостеповоі, а на СІІЕ - лісостепової зони). Підставою для такого заключенгя є розміри варіабельності ресурсів сонячної радиації: 23-34 % (мінливість по роках! і 12 ЗІ % (мінливість по місцезростаннях, у даному випадку між СІІДЕ і СПК).

Виявлена неоднакова забезпеченість різних елементів рельефу світловими ресурсами у часі і просторі, тобто по роках і окремих ■ елементах рельєфу, дає можливість диференційовано підходити до підбору геліоморф на схилові землі. Вирощувані на них сільськогосподарські культури {їх види, сорти і гібриди) розташовуються у досить широкому екологічному інтервалі: від геліофітів до ге-ліосциофітів. На південних схилах краще розмінувати геліофіти (дуже світлолюбні, шо не переносять затінення, мають короткий вегетаційний період, відносяться до групи облїгатних світлолюбних рослин) і сциогеліофіти (факультативні світлові, рослини, '

світлолюбні, малотіневитривалі); на схилах північної експозиції -■ геліосциофіти (відносно тіневитривалі рослини, або факультативні тіньові рослини) та сциогеліофіти.

Глава 3. Дослідження температури грунту на схиловкх землях

Спираючись на одержані середні значення температури грунту у парі 0-20 см (за квітень-жовтень), встановлено:

І. Починаючи з весни, найшвидше нагріваються і довше збе- . рігахлл набране від сснця тепло схили південної експозиції: у квітні середньомісячна різниця температур між грунтами СПДЕ і

* СПЕ становила 1,6°, тобто за місяці СІІДЕ одержали тепла на 48°

більша, ніж CUE.

2. Найбільше тепла прт.адае на липень: за цей чао середньомі-

сячна температура у грунтах С1ІДЕ підвищувалась до 2Ь,І° і СПЕ - до 24,1° (в с іредньо(<у за липень грунти СІ1ДЕ одержали тепла більше на 31°). • .

3. До осені (у зв’язку з загальним похолоданням) різниця у топлових ресурсал схилових земель істотно зростала і у жовтні доол-гала 47° (середи' омісячна температура у шарі 0-20 см на С11ДЕ становила і:’,У° і на СІ ІДЕ - 11,4°).

4. У грунтах плакоріп і днищ балок температура у шарі 0-20 он була однаковою (в середньо^ за чотири роки - по 17,4°), посідавчи середме положення мік С1ІДЕ і CILL (для ..оріпняннл зауважимо, газ цей показник для грунтів СГІДЕ дорівнта 1В° і для грунтів СІ1Е - 17°).

Ь. Найвищі температури (и середньому для шару 0-20 см) вста-поплввться о Ш годині, досягаючи у грунтах С11ДЕ 20° (з вар'юван-иго4 по роках під 13,7 до 2'7,30), у грунтах ПІК u3,U (12,0-26,3), у грунтах плвкоріп - 19,Ь (13,6-26,6) і п грунтах днищ балок - 19,3 (13,1-26,7).

6. Найбільше охолодження спостерігається о шостій годині ранку, коли температура у грунтах С11ДЕ знижуотьап до 16,3 (І0-2ІЯ),

СНЕ - до lb,7 (У, 1-22,2),у грунтах плакоріп і днищ балок - до 16,1 (10,0-22,6)°.

Таким чином, наіісуттеоіша різниця у теллояабезпечоиоеті зареєстрована між СІ1ДЕ і СНЕ і становить 214° (з пар’пванням по роках під 193 до 343?). Перехід піддонного часу до нічного супроводжується найбільшо» втратою топла на СІ1Д1І - на 19 % більше у порівнянні з CUE, на нлнкарах - на Ш %, днищах балок балок - На 3 % і най-

меншо« па схилах СНЕ - 66^.

Поглиблений аналіз на підставі порівняння середньодобового ходу температур по кожною досліджуваному шару грунту, зокрема, дао більга насштаоно уявлення про різиицп у теплозабозпеченості ехнло-тос яеноль. Навчи дані різниці температур мія охигчми південної і північної експозицій чероз кожні, три години доби, було вотпловлено, шэ п квітні на СІІДЕ надходить тепла більмо на ІЬУІ0, у травні - на 912, п червні - на 616, а липні - на 961, у сорпні - на 747, пврео-ні - на Ь49 і п жовтні - на 163Ь°. Воього зп веготаці йнкП період більсе на 7МІ°, у тоцу чиалі у шр грунту 0-Ь см - bifP (35 %),

Ь-Ю см - IBlib0 (2Ь %), 10-15 сц - І4Ь2° (19 ї) і в сир №-20 см -

149*0° (20 %).

Наведені више розрахунки свідчать, що рельєф відчутно перерозподіляв сонячну радіацію, яка надходить у відповідності з географічними координатами, формує різноманітні за тепло- і світлозабез-печеніств місцезростання. З ними необхідно дуже обережно поводитись прк проведенні польових і лабораторних досліджень, ш значно опливають на ріст і розвиток рослин, на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні процеси в іпл.

Глава 4. Вологість місцезростань, сформованих на різних елементах рельєфу

Як свідчать одержані експериментальні дані, найбільш аридні (сухі) місцезростання формуються на схилах південноі експозиціі.

D середньому за чотири роки середньосезонна вологість (квітвнь-иовтень) в метровому шарі грунту становила 16,5 % (з вар’ювшшям по окремих роках від 15,1 до 17,7 %). Якшо середня вологість метрового шару грунту ла СН^Е іркйняти па одиницю, то середня вологість плакорних місцезростань визначиться коефіцієнтом 1,12, СПЕ -1,23 і дниш балок - 1,27. •

На днищах балок і СІТЕ фарьіуються умови зволоження, що наближують ці місцезростання до лісостепових, на СІІДЕ - близькі до су-хостепових і на плакорних ділянках складаються типово зональні гігротопи, водні ресурси яких не перерозподіляються рельєфом. СПЕ у квітні-черсні вміїцували вологи більше на 16-29 % у порівнянні зі СЦЦК, у найсухіші місяці (липень-серпень) - на 12-14 % і восени (вересень-жовтень) - на 32-4U %, Такс постійно перевищення вологості на СПЕ приводить до дуже істотні« відміннбетей в урожайності сільськогосподарських культур. _

Плакорні ділянки за удав зволоження оаПмгьть проміжно положення nis дшшзамн балок і СПЕ, з одного боку, і СДЦЗ, о другого: вони на II % краще зволожені за СПДВ» на ІЗ % - гірае днкиа балок і на 9 % гірше за С11Е.

У процесі досліджень встановлені розміри втрат води, да припадає . на поверхневий стік: зі СПДЕ стікас 18-50 мм, зі СПЕ -під U до 39 ш (іноді стік не спостерігається), днища балок додатково одержували 2-63 мм. ■

Глибина ранньовесняного промочування Грунтів (квітень) на шткорях в середньої^ сгашвила 67 (50-90) см, на СПДЕ - 47 (20-Е0), на СПЕ - 90 (70-100 см і більпо) і дтгаах балок - понад 100 см. Загальні запаси води в цей час (у метрово^ шарі) сягають на пла-

корах - 322 (271-354) ш, на СПДЕ'- 300 (2011 330), На СПЕ - 345 (330-376) і на днищах балок - 357 (330-37?) мм.

Максимальне писущування грунтів припадав в ссновноцу на ли-пень-оврпень, коли вологість у метровому шарі знижувалась до

17.3 % на плакорах , до 14,7 % на СІ1ДЕ , до 16,8 % на СПЕ і • до 17,2 % на днищах балок. Грунти СГЦЩ (гтк гігротопи) були оухі-пиш! за грунти СІЖ на 23 % (57 мм), сухіша за ллакори - на 12 % (33 ш), сухіше за грунти днищ балок - на 27 % (60 мм).

Глава Ь. Польові досліди з озимоо пшеиицеп, їх аналіз .

та узагальнення

Одержані результати (табл. Г, свідчать, оо найбільш вологолюбними (мозофітнимк) о два аорти - Самарська та істок. Різниця в іх урожайності між бологнми (1988-1990 рр.) і посушливими роками (1991-1992 рр.) виявилася найбільш аначшп - відповідно 31,4 і 23,8 ц/га (125 і 164 % по відношенно до середньої величини всіх сортів). У решти сортів прибавки врожайності на користь вологих років були приблизно однаковими і знаходились в межах 14,9-15,4 ц^га (Перемога, Одеська п.к., Безоста 1, Альбатрос), шо на 1922 % менше за середню величину прибавок урожайності, одержаної по всіх семи аортах. Проміжне положення ніж цими двома групами сортів займаь Спартанка, у якого різниця в урожайності становила

17.3 ц/га.

Па підставі приведених даних два сорти озимої пшениці Самарська та істок відносяться до мезофітів, сорти Перемога, Одеська п.к., Безостг І і Лл'.батроо - до мозокссрофітів та сорт Спартанка - до исеромезофітіо. Якію визначити вимоги поршоі групи сортів озиюі пшениці до вологи коефіцієнтом І (100 %), то вимоги другої групи дорівнюватимуть відповідно величинам 0,оЗ (63 %) і третьої групи - 0,ЬЬ (Ь5 %).

Проведені доилід'яеннп ДОЗВОЛИЛИ такоя 0 ;І!!ИТИ пипробоваді сорти озіпмі імеииці оа їх здатністп іитегровщіо використовувати надана їм екологічно середопіка, пиділипізи при цьоі.у сорти, пкі добро, середньо і задовільно шніориотопупть яиттепі росурои, які знаходяться п оородопнаі їх зроотш'шг.

0 осл/опу розігзділяння соргів на СКОЯОГО-ТрЗ^ІЧМІ групи покладені : г.нплітудя мінливості прокаЛі оті, яка стаїіопуть на пяа-корак 11,9 ц/г<і (одержиш як різииіц міл йИ00К0ур0’»п,-:::-'.і сортом Одеська п.к. і низькоурпаШіим сортом Безоста 1); г';тешял-"ика по

Таблиця І

Урожайність сортів озимої пшениці (ц/га) па різних елементах рельєфу, попередник - чистий ппр

Сорти І 1988 | 1989 і 1990 \ 1991 | 1592 і Середнє

Плаког-л .

Перемога

Істок

Одеська п.

Безоста І

Спартанка

Самарська

Альбатрос

Ссреднс

Перемога

Істок

Одеська п.к. Безоста І Спартанка Самарська Альбатрос Ссредне

44,0 Ь4,0 Ь4,8

41.3

49.3 55,8 46,5

49.4

57,9 Ь7,7

44.7 48,5 50,1

63.8 1.2,6

54.8

63.0

72.0 82,2 56,3 74/Ч 66, У

74.0 69,8

35,6

33.2 35,8 81,1

48.0

29.3

39.4

36.1

Схили південної експозиціі

39,8

38/

31,0

30.3

40.6

39.3

47.7 38,2

45,4

49,9

35.7

44.7

53.6 48,3

51.6 47,0

62,0

46,9

59.2

36.0 31,4 58,7

49.3

49.1

31.4

32.1

33.4

37.4 30,3

20.1 32,6 31,0

44.3 41,6

54.4

35.5

38.5 32,4 46,1 41,8

25.9

24.0

25.0

28.9

39.1

28.1 25,8 26,7

49,0

ЬІ,7

54.4

42.5

53.6

49.6

51.7 50,3

40.9

33.3

36.9

35.5 37,0

33.9

41.6

38.4

Схили північіюї експозиції 42,0 67,6 88,9 36,7

42.2

41.3

33.1

30.4 47,6

46.1

40.4

66,6

57.1 60,0

67.1 67,7

70.0

65.1

73.7 94,9

57.4 56,0

80.5 72,2

74.8

39,9

39.8

46.8

61.8

31.3

49.4 43,0

40.3

41.0 44,6

40.0 36,9

35.0

33.3

39.4

55.1

52.7

55.5

49.5

50.4

52.4

55.2

52.8

Перемога Істок

Одеська п.к.

Безоста І Спартанка Самарська Альбатрос Сєредне

урожайності інтервал ніж групами 4 ц/га (11,9 ц'га.'З). У зв’язку ' з цим визначено, цо до першої віднесені сорти, 810 забезпечують урожайь:сть в інтервалі 42,5-46,5 ц/га, до другої - 46,6-50,5 і до третьої - 50,6-54,5 ц/га.

До першої еколого-трофічної групи сортів озимої П2ЄНИЦІ віднесені ті з них, які задовільно використовують середовище свого зростання, в середньому на 10 % вище за сорт з мінімальною врожайністю (Безоста І); до другої - сорти (Перемога,Самарська), лісі середньо використовують середовжце свого зростання (на 10 % вицо в середньому за сорти першої групи); до третьої - сорти (Альбатрос Одеський, Істок, .Спартанка і Одес.ка п.к.), які на 20 % краще використовують ресурси середовища у порівнянні з першою групою і на 10 % краде сортів другої групи.

^шіробовані на СІІДі! сорти озимої пшениці розподілені на •? околого-трофічні групи (з інтерпалом 2 ц/га): перка - з урожайністю сортів ЗЬ,5-Г7,Ь ц/га (Безоста І, Одеська п.к. і Спартал-ка); друга - 37,6-39.5 ц/га (Істок, Самарська); третя - 39,6-

41,6 ц/га (Перемога, Альбатрос Одеський).

Розподіл сортіи пиениці на схилах північної експозиції (п межах 49,b-bb,b ц/га з інтерпалом 2 ц/га) дао такі результати: до першої групи (з урожайністю 49,5-ЬІ,Ь ц/га) віднесені два сорти - Гззостя І та Спартанка; до другої (51,5-53.5 ц/га) - Самарська та Істок; до третьгч (53,5-55,5 ц/га) - Перемог;.., Одеська п.к. і Альбатрос. . ■

Проведені дослідження і детальний аналіз експериментальних даних дають підставу рекомендувати для посігу на плакорних ділянкам чотири сорти озимої пшениці - Одеську п.к., Сп^.ртаі!ку, Лль-батрос Одеський та Істок; на СГ1ДЦ - Лльбатрос Одеський, Перемогу і Самарську; на СНЕ - Одеську п.к., Альбатрос Одеський і Перемогу.

^а рахунок ' раціонального підбору пдаптовгнюс сортіп можна підвищити врожайність агроценозіп озимої пшениці на нлакорах па 2,9-6,2 ц/га, на СПДВ - на 2,1-4,0 ц/га і на СПЕ - на 2,5-4,5 ц/га, за рахунок структури сортів ас додатково на 0,4-0,5 ц/га.

Глава 6. Иольопі досліди з гібридгяи кукурудзи, іх • аналіз і обговорення

Середня врожайність зерна г’кур.удзи по всіх гібредах (габл.

2) сталош(ла: на плакорах - 50,6, на СПДЕ - 41,1, на СПЕ - 53,4 ц/га; різниця з урожайності між СПЕ та СГІДЕ - 12,3 ц/га (ЗО %), міх плакороми і СПДК - 9,5 ц/га (23 %), між СПЕ та плакораки -

2,ü ц/га (6 %). '

Таким чином, найсприятливішими для кукурудзи с плакори і СНЕ; у сприятливі рони найбільша врожайність кукурудзи і’ормусть-сл на плакорах, у vena сприятливі - на СПЕ.

Реалізований у найвищій врожайності біологічний потенціал кукурудзи дорівнював: на плакорях - 69,2 п/га, у тому числі ранньостиглі« гібрцпіп - 66,6, середньоранніх - 67,0, середньостиглих - 73,3 і середньопізніх - 70,0 ц/га; .ча СПДБ відповідно -50,4; 50,9; 60,3; 61,6 і 52,7 ц/га; на СПЕ - 74,1; 69,4; 74,8;

76,7 і 75,6 ц/га. Наведені дані свідчать про практично однакові потенціальні можливості всіх досліджених.груп гібридів, ио дао підставу кожну із вказаних груп вводити до складу агроценоз і в ■

Врожайність гібридів кукурудзи (ц/га) на різних елементах рельєфу

Гібриди 11988 11989 ¿1990 ¡1991 |і992 11993 |Сореднв

Дніпровський 141-Піонер 3970 Дніпровський 310 . дніпровськчй 505 Краснодарський 303 Середне

Дніпровський 141 Піонер 3978 Дніпровський 310 Дніпровський 505 Краснодарський 303 .Середне

Дніпровський 141 іГіонер 3978

Дніпровський Зт0 Дніпропськиії 505 Краснодарський 303 Середне

66,6

43.8

58.0 64,6

66.0

59.8

Плакор 26,7 40,0 30,3

32.0 41 0

54.0

36.0 40,6

42,7 45,6 73 З 69,9 51 ¡6

54,Ь

64.3

59.3 45,6 50,0

26,8

31,6

36,4

70.0

70.0

47.0

Схили південної експозиції'

52.6 23,4 <39,0 26,4 19,2

46.6 30,8 46,0 45,1 26,8

60.5 38*0 30,3 50,7 26,0

61.6 39,1 28,6 39,4 44,2

52.7 34,3 44,0 30,9 52,7

54.7 33,1 37,6 38,5 33,8

Схили північної експозиції'

50.2 43,1 39,5 41,7 33,2

42,9 39,9 48,3 74,8 37,8

57.8 45,4 29,7 66,4 39,7

70.5 56,2 32.6 76,0 76,7

56.3 65,6 50,0 75,6 72,6

55.5 50,0 40,0 66,9 52,0

58,9

67.0

45.0 42,7

53,4

58,9

60.3

39.0

38.4

49.1

69,4 64 5 46,6 43,2

55,9

41,5

45.3

40.4 60.7

57.5

50.6

36.6

42.6

40 7 41,9 42,0

41 І

46.2

51.4 47 6

59.2 64,0

53.4

кукурудзи.Таке переконання спадай на дуикуі від порівняння иіиі-иаль.іих показників продуктивності. Па плакорах сероднп мінімальна врожайність становила 34,7; на СПДЕ - 26,3 та на СПЕ -

36,7 ц/га. .

Порівняння потенціальної' продуктивності гібридів середньої (відповідав типово зональним уиоваи) 1 мінімальної (відпавідаз прояву сильно діючих обмежуючих {акторіп) з частотои І'х повто-риваності у часі (пороках ) дас можливість зробити висновок про екологічну иідповідність сородошша удавам зростшшл оісрзшгх груп гібриді і;. При такому аналізі експср;шснтолі.лііх даних шишилося, ¡цо на плокорзх ранньостиглі гібриди тільки у 33 % років перебувають у цілковитій екологічній відповідності з навколизміи ссрздовкаац, середньоранні - у 33, сородньостиглі - у 50 1 середньопізні - у 40 'й років; па СПД2 - відповідно групам г.5рнд1и - 50, 67, 33 І 40 і років, на СГЙ - 33, Зо, 50 тг СО % ро'Мв.

Році спальна структур гібридів у посівних плекпт: кукурудзи

о сдм'.сїз з вйядишіх уиов иідвкздшія ироішКностІ (у зв'язку з тим,

ІЗ ■

то од"а група гібридів страхує іншу, сприяючи кращому використанні) мінливих у часі породних умов). Як показали розрахунки, ефективність раціональної структури становить на плакорах - 10,4, на СПДЕ - 2,6 і СНЕ - 3,2 ц/га, або 6-23 %.

За продуктивністю гібридів, одерланог в різних екологічнії^ умовах (пжакори, СПДЕ, СПЕ), склалася картина про їх пластичність.

Врожайність раї’ньостиглого гібрі.да Дніпровськії!’ 141 на . '

СВД - 35,6, на СПо - 46,2 ц/га, різниця в урожайності: 9,6 ц/га; середньораннього гібрида Піонер 3378 - відповідно 42,6-51,4-8,8 ц/га; середньостиглого, гібрида Дніпровський 310 - 40.7-47,6-6,9 ц/га; середньостиглого Дніпровський ЬОЬ - 41,9-59,2-17,3 ц/га; середньопізнього гібрида Краснодарський 303 - 42,0-64,0-21,2 ц/га.

За наведеними даними гібрвди Дніпровсь-ий 141, Піонер 3978 і Дніпровський 310 віднесено до середньопластичшк, a Дніпровський 505 та Краснодарський 303 - до високопластичних. Амплітуда . вар^авалля врожайності середньопласгичних гібридів у соседньоку становила 8,4 (6,9-9,6) ц/га, у високопластичних - 19,2 (І7,3-21,2) ц/га. Оисокопластичні'гібриди кукурудзи у 2,3 раза (19,2;

0,4) краще пристосовані до мінливих екологічних умов, отже, і пов-нішз їх використопу ть: у даному випадку на таку кількість додаткових яиттєрііх ресурсів, яких вистачає, шоб підвищити продуктивність на 10,3 (19,2 мінус В,4) ц/га. ■ • .

• '

Глава 7. Польові досліди з ..чменем, горохом, люцерно»

• • і еспарцетом . .

Ярий ячмінь, як високовимоглива культура, виявив досить визначену реакціо на мінливі під впливом мезорельефу екологічне асродовище і погодні умови. •

Врсяах зерна па плакорах дорівнювали 29,2 ц/га, на СПДЕ -18,9, що на 10,3 ц/га (35 %) менше порівняно з плакорами, на СПЕ -25,0 ц/га, по менше на 4,2 ц/га (14 %) порівняно з плакораки і . біжьта на 6,1 ц/га (32 %), ніж на СПДЕ. .. ■

Вар’ювалнл середньої врожайності по роках: на плакорах - 14,7 (20,4-35,1), на СПДЕ _ 12,7 (11,0-23,7), на СПЕ - 16,2 (15,3-31,5) ц/га; за місцезростаннями: між плакорами і СПДЕ - 10,3 (18,9-29,2), між плакорами і СПЕ - 4,2 (25,0-29,2)*, мін СПЕ і СПДЕ ~ 6,1 (18,925,0) ц/га; між верхньою, середньою і нижиьою частинами схияіг на СПДЕ - 4,4 (-1,9—d,3), на СПЕ - 6,5 (3,7-11,8) ц/га. '

Одержані у цьому досліді дані дали змогу встановити, ш. ярий

ячмінь е цілком надійним і достовірним біологічним індикатором (.естом), з допомогою якого можна визначати грунтопо-екологічні умови схилових земель та їх родючість (щодо висоновимогливих культур - мегатрсфів). Найбільш придатними для посівів ярого ячмени г плакори і схили північної експозиції (вирощування Ного на схилах південної експозиції ыожлк е при розміщенні після багаторічних, дво- і однорічних бобових культу; та внесенні добрив, чим майже повністю компенсується проліз лімітуючих факторів). 68 % варіабельпсті врожаї о ярого ячменю припадає на погодці умови і 32 % - на різницю екологічних умов між окремими елементами рельефу, але більш детальний аналіг>, що враховуй строкатість екологічних умоь на окремих елемент.- с рельефу (верхня,середня, нижня частини схилів північної і південної експозицій', свідчить, що 54 % варіабельності прожвіп ярого ячменю припадає ця погодні умови (флуктуаційна мінливість), 26 % - на мікрокліматичні умови між окремими елементами рельефу (міжекотопічна мінливість) і 20 % - на зміну екологічних умов в межах одного елемента рельефу (внутрішньоекотопічна мінливість).

Досліди з горохом показали, ajo він відзначаться висотою врожайність зблеиоґ маси і меишоп реакцій» на мікрокліматичні умови; його продуктив: ість на плакорах по всіх трьох сортах -Льговський зеленозерішй, Укосний 9, Зерноградсисий вро>:айішІі становила 327 ц/га Ц00 5ь), на СПДЕ - 209 ( 80), на СНЕ -356 ц/га (108 %)\ проте він надто піддасться опливу несприятливих умов (передусім посухи). Мінливість по роках на плакорах 570 (120-690), на СГЩЕ - ЬЗЬ (105-640), на СНЕ - 590 (160-760) ц/го; у 20 % років для 'ороху складаються сприятливі умови . (продуктивність 490-690 ц/га), у 60 % - сородні (продуктивність 220-2ГЗ ц/га) і у 20 % років - несприятливі. Отже, як свідчать ці даїші, горох рекомендуешься для вирощування иг схилових зсм-

ЛЯХ.

Багаторічні бобові трави (люцорна посівна і оспарцит піщаний), завдяки симбіотичній здатності фіксувати атмосферний азот, що становить пераиП мінімум о еродованих грунтах, і мосПлізопу-вати з грунтіи. особливо сородньог t енльнооподоааних, важко-досгу а! -{орми погнаних [очомн, о тс.;ох нагромадхуватг більа • bí,v І тих культур короиовоГ маси, мають добре пираясні фітомоліо-ративні І грунтозахисні властивості. В умовах нерівномірного розподілу еколо-!чних ресурсів, особливо зволоження, вони imíi-крзве poaryneív на мазофітно ссредопиое (дниг'і бпяок І -хил"

північної експозиції), де !х продуктивність зростала на IB % (люцерна) порівняно з плакорами, досягаючи відповідно 49.5 І ЬІ,б ц/га сіна. і'і схилах південної експозиції врожайність _ сіна падала до 25,b г/га (люцерна) f до 30,2 ц/га (еспарцет), або на 39 та 27 %. З урахуванням результат’п польових доспів люцерна посівна (синьогібридня) рекомендуяться для вирощування на плакорах, СПЕ та днищах балок, еспарцет піцаний - на е;іх елементах рельєфу і особливо - для схилів південне! еізпозиг.іі.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

І. Диференційовано вивчення екологічних ресурсів на найбільш контрастних елементах рельефу (схили північної і південно? експозицій, плакори, днища балок) дозволило встановити:

- чайбільш освітленими r СПДЕ: на 20 (17-32) % більша СПЕ, на 10 (9-14) % плакорів, на 17 (10—23)% більше дниш бялок;

-♦різниця у теплозабезпеченості з урахування).' середньомісячних температур між СПДЕ і СПЕ становила 214° (з вар’юванням ро роках від 193 до 343°); всього за вегетаційний період (з урахуванням середньодо 'ових температур, включаючи щоденне нагрівання і охолонення) на СПДЕ нзд-'одило тепла більше на 7501°, у тему числі в шар грунту 0-Ь гм - 2699° (36 %), D. шар ti-IO см - I8bb (2b %), n шар 10-15 cm - I4b2° (19 %) та n dap Jb-20 cm - 1495°(20 %);

- грунти СПДЕ (як гігротопи) в середььому за вегетаційний Період (квігень-жовтень) були сухіше грунтів СПЕ на 23 %

(57 мм), плакорів на 12 % (33 ш), грунтів днищ балок - на

27 % (60 мм); •

- плакори по світло-, топло- і водозабепеченості займають

проміжне положення між СПЕ і СПДЕ; .•

- днища балок по світло- і теплозабезпеченості розташо-

вуються між СПЕ і СПДЕ, по водозабезпеченості - істотно перевішують СПЕ, плакори і СПДЕ. •

Таким чином, пересічений рельсф дуже істотно перерозподіляй над”одаувані (у відповідності до географічних координаті в) екологічні ресурси і формув настільки різноманітні по світло-, тепло- і водозабезпеченості місцезростання, що з ньми необ- . хідно рахуватися підчас проведення польових досліджень, маючи на увазі їх значний вплив на зростання і розвиток рослин (ре.ак- .

nt я »m знінення екологічних умов схилових земель проявляяться і па рівні сортів і гібридів), на протікаючі в них фізичні, хімічні, фізико-хімічні і біологічні процеси.

2. Різноманітність екологічних умов, що формуються на схилог "Их землях, виразно проявилась у біологічній продуктивност. досліджуваних культур: * *.

- середня врожайність озимої пшениці по всіх сортах становила: на плакорах - 50,3, на СПДЕ - 38,4 і СНЕ - Ь2,Ь ц/га; різниця

в урожайності між СПЕ і СПДЕ - 14,4 ц/га (37 56), між плакорами iJ СП,П,Е - 11,9 ц/га (ЗІ t), між СПЕ і плакорами - 2,5 ц/га (Ь %);

- середня врожайність кукурудзи по всіх гібридах: на плакорах - 50,6, на СПДЕ - 41,1 і на СПЕ - 53,4 ц/га; різниця в урожайності між СПЕ і СПДЕ - 12,3 ц/га (ЗО %), між плакорами і СПдЕ -

9,5 ц/га (23 iS) та між СПЕ і плакорами - 2,0 ц/га (б %)'

- урожайність ярого ячменю: на плакорах - 29,2 ц/га, на

СПДЕ - 18,9 ц/га, що на 10,3 ц/го (ЗЬ %) менае порівняно з шіа-

корами: на СПЕ - ¡¿0,0 ц/га, що менше на 4,2 ц/га (14 %) у порівнянні з плакорами І бі-’.ьшо на 6,1 ц/га (32 %) у порівнянні із СПДЕ;

- урожайність зеленоі маси гороху; на плакорах - 327 ц/га (100 %), на СПДЕ - 289 (88) і на СПЕ - 3S6 (108),» люцерни відповідно 199, 202 1 148 ц/га, еспарцету - 187, 193 I 160 ц/га.

Таким чином, -айбільш сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур в плакори і СПЕ. До того я встановлено, що у сприятливі роки більш висока врожайність формується на плакорах, менш сприятливі - на СПЕ. Урожайність досліджуваний культур в значній мірі підтверджує, що СПЕ несуть риси лісостспопиго, а СПДЕ - с' хого Степу.

« 3. Нерівномірне розподілення природних ресурсів ьа схилових

землях с об’вктигжою ¡іерсдумовою для диференційованого використання зайнятих ними площ. Суть стратегії' переходу до адаптнш.о-ланд-шафтнкх систем землеробства полягає в тому, щоб на плакорних ді-ляпках, де сформовані найродючиші пошюпрофільні чорноземи зосередити основні ПОСІВІ! високо вимогливих зернових 1 технічних культур з повним виносом соди чистих і значної частини зайнятих парів.

Часті пари з розміщення на схилових землях повністю виключаються, осооливо з тих, до вжо змито більше 10 см гумусового горизонту.

Дія плокорів передбачаються таке чергування культур: у пшеничній йоні - чистий пар - озимі - кукурудза, тсхн'чмі 1 круп’яні культу-

ри - занятой пар - озимі - чистий пар - озим! - соиятник; у пшенично-кукурудзяній зоні: чистий пар - озимі - кукурудза -зайнятий пар - кукурудза, технічні і круп'яні культури - чистий пар - озимі - соняшник;

- на середньо- і сильноеродованих грунтах, їх комплексах із слабоеродованими, по мають південну І західну експозиції, розмінуються грунтозахисні фітомеліоративні сівозміни; ярий. ячмінь з підсівом донника - донник • озичі з підсівсм еспар;ету - еспзрцет

- озимі - сорго, судачська '¡грага і !х гібриди; ,

- на середньо- і сильноеродованих грунтах і і'х комплексах* із слабоеродованими, що мають північну і східну експозиції; горох

- озимі з підсівом люцерни - люцерна - люцерна - озимі - горох -озимі.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

• • .

І.Проведені дослідження і детальний аналіз експериментальних

даних дають підставу рекомендувати для посіву на плакорних ділянках чотири сорти озимої пвениці - Одеську я.к. (БО % під загальної' площі посіву), Спартанку (ЗО %), Альбатрос Одеський, та Істок (по 10 %)\ на СПДЕ - Альбатрос Одеський (ЬО %), Перемогу (ЗО %) і Самарську (20 55); на СПЕ - Одеську п.к. (Ю %), Альбатрос Одеський (ЗО %) і Перемогу (20 %). За рахунок раціонального підбору адаптованих сортів урожайність агроценозів озимої' пасниці підвищується: на плакорах- на 2,9-6,2 ц/га, на СПДЕ - на 2,1-4,0 ц/га. і на СПЕ - на 2,5-4,5 ц/га, за рахунок структури сортів це додатково на 0,4-0,Ь ц/га.

2. Раціональна структура гібридів у посівних площах куку- ' рудо и е одніси з няЯзахливівих углов підвицекчя врожайності (у зв’язку з тки, ко одна група гібридів страху і іду, сприяти кращому використання мінливих у часі погодних умов). Середній

і високий рівень врожайності забезпечується, яйло, на плагорах у структурі посівних площ на чнетку ранньостиглих і середньоранніх гібридів припадає 30-50, середньостиглих - 34-40 I середньопізніх - 16-30 55; на СПДЕ - ранньостиглі до 10, середньоранні

- 30-50, середньостиглі - 17-40 і середньопізні - 20-33; на СПЕ

- відповідно И-20; 20-22; 20-34 і 33-40 %.

ш

Найбільш адаптованими для зони черноземів звичайних мало-гумусних середньопотужних о середньостиглі гібриди, близкі за параметрами до гібриду Дніпровський ЬОЬ (дуже пластичний і рекомендується для посіву на всіх елементах рельефу), на СІ1ДЕ -середньостиглі гібриди типу Дніпровський ЬОЬ і середньоранні типу Піонер 397Ö, на СПЕ - середньостиглі типу Дніпровський ЬОЬ

1 середньопізні типу Краснодарський 303. Рекгмендується також ранньостиглий гібрид Дніпровський 141.

Ефективність раціональної структури гібридів становить на плакорах - 10,4, на СПДЕ - 2,6 і СПЁ - 3,2 ц/га і знаходиться у межах 6-23 %.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. ІААСЮК Н.Т., ЛАЗАРЕНКО П.И., ЬОВСУНОВСКИЙ P.Ü. Попш-еіше эффективности использования агробиологического потенциала земледелия: резервы попул-щионной экологии// Совершенствование производственного потенциала и снижение ресурсоемкости сельскохозяйственной продукции: Тезисы докл. реслуб. научно-практ. конф. Днепропег^вск, 1990. С. 16-19.

2. МАСШН.Т., Б0ВСУН03СКИИ Р.ІІ., ЛАЗАРЕНКО П.И. Экология склоновых земель а условия произрастания на них сельскохозяйственных культур// Экологические проблемы аграрного производства: Материалы межрегиональной научно-практ. конф. Днепропетровск,

1992. С. 73-77.

3. ЙАСШН.Т., ЬОВСУНОВСКИЙ Р.Н., ДАЗАРЕШО 11.И. Адаптивний потенциал кукурузы на иродироиаїшьіх почвах в зоне распространения черноземов обикновенних// Там же. С. 4Ь-46.

. Л. ИАСШІІ.Т., БОВСУШВСКИЙ Р.И. Эффективность уравнительного и дифференцированного подбора сортов озимой пшеницы на схлоновых землях// Там же, С. 44.

Ь. ЛАЗЛРЗШ пл., БОВСУНОВСЫИЙ P.m. ІІ0р1шілли»т оцінка грунтів схилів різної експозиції// Тези доповідей ІУ з’їзду грунтознавців І агрохіміків України. Харкір, 1991. С. 7.

6. ЦАСВД U.T., ХАРИТОНОВ Ы.Ы., ¿ОВСУНОВСЬКИЙ P.U. Вплиі, ”л1матичних умов та обробки різоторфіном ні адаптивний потенціал copit в гороху в умовах розчлоіюваного рельвфу// Пераа Всеукраїнська (ult іпродна) конференція по проблі 1 "Корни і кормовий "їдок". Вінниця, 1994. С. 163.

I30vsm;cvsnr R.N. Acro-ecolo^ical poculiaritiea of hilloido воііо изо differentiation. Manuacrxpfc. Diaaartation thesis for the Candidate of Acrarian Soionco der~eo in apeciality 06.01«0.1 - General Agricultura. Dniopropotrovok Sfcuto Agrarian Univoraity, Dniepro-patrov3k, 199L>-

Tho couplox atudy of ecological rouourcea (li¡;ht, temperature, hu-oidity) in variouo reliefa(slopoa of Northern rnd Southorn disposition, ravino Ьоьіоаз) and raturn reaction of cultivated acricul-tural crops havo ooon carriod out. Tho winter whoat varieties have boon classified according to tho reoulta obtainodj wator зирріу in ¿oil, tho ability to use tho Geological environnont in tho intoc-rity, the plasticity of адіао hybrids vioro takon into conaidora-tion. ?ho assortnonb of cultivatod cropo which aro batter adaptod for cultivation on evory alopo of tho roliof baa boon dafinod.

Tho structure of variotios and Jiybridrt in tho aoila of winter wheat and maize hao been dotorninod. Ию intensivo crop rotation for different kinds of alopea hao boon dofincd. *.io x!iytonolio~ ration lias boon noted for tho Southorn (Wootorn) and Northern (oo3tern) lay-outs separately.

Вопсунавскнй P,H. Лгрозкологичоскне особснностн дмффорсшрірооаішого использования склоном« земель. fyitonitob. Дюссртация на соискание научной стопит іішідидата сольскохоляйстссгиых наук по специальности üó.01,01 - ойесо земледелие. Днепропзтропсиип госудпратсежгиЯ аграрний университет, Днепропетровск, 199t>.

Провидено комплексной изучение экологических ресурсов (оопекенноать, температура и алакиость гачга) на раяличних оленентах рельефа (пла-wopj, склони саперної. н кяшоП экспозиций, днтла балок) и отг.отнал на них реакция гозде^пао.ых сельскохоэлйотвсниих культур. На основа получении* результатов сорта олитП nnointijj клпссифищроваии по окоему отношения ;< влогообеспоченноети помп и способности шітсгрнрояші-но попользовать лредоитаалешеуо id» экологнчоскуп среду, гнбрнди кукуруз» - па степені! пластичности, ипределон ассортимент культивмрув-I5JX растений, которые лучве другі« адаптировали дли волдоливвинл на каждой элементе рельеф, установлена структурі с pros н гнбрмдоп э посопгіх опигтй гаоиидо и нукурууи. Обосиовош іяітенонтше севооборота отдзлыю для пляморпп, ({итимеяиор&тивиио - отдельно для склоновгя-Иой (к западной), отдельно дли склонов саперной (и восточной) экспозиций«

Клвчові слова: скояогіи, ресурз, освітленість, температур*, * пологість, класифікація, сіпозаіна, плпиор, схил, $іто*'імор*иія, плштмчмість.