Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Климат грунтов западных областей Украины

ВАК РФ 11.00.05, Биогеография и география почв

Автореферат диссертации по теме "Климат грунтов западных областей Украины"

рТ 6

г £ *а да6

Міністерство освіти України Одеський державний університет ім. 1.1. Мечнікова

На правах рукопису

ї^їт Миром Григорович Клімат грунтів західних областей Укч“*':»»!

Сін'цгільї-істі» 11.00.05 - біогсографіл та географія грунтів

А втореферат дисертації на здобуття вченого ступеніі кандидата географічних наук

Львів-1995

Робота виконана в Львівському державному університеті ім. І. Франка.

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор Познак С.П.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Гоголев 1.М. кандидат географічних наук, доцент Михайлюк В.І.

Провідна організацій: інститут землеустрою Української академії аграрних наук

Захист відбудеться "¿1" ~2>*іЬрУІ • 1996 р. о /9 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.01.04 у Одеському державному університеті ім. І.І.Мечнікова (270058, м.ОДеса, Шампанський провулок, 2, ГГ'Ф).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського держуніверситету (270000, м.Одеса, вул.Преображенська, 24).

Автореферат розіслано _1996 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат географічних наук, доцент^^О

/

П.І.Жанталай

Лкчуа.и,ііігіь ими (учасне економічне становище крани* (умовний ІІЄОО\1ДПИ II. мобшншіїї РОДЮЧОСТІ і рун ГІН ПШИКОМ ІфаНПЛЬНОІО

підбору куль і > р у сию іміна.ч іа рахунок рапіоиаііьної о використання іанасім тепла , іншої п и і руїні, то < найменш фондомісімім реіермом підвищенії» продукіпшіосп і рун і т. 1 Іереорії шукання іемлекорис-іунаппя піл великих господарств до дрібних (сімейних) ферм нпмагаї легальною і 111 н1 к-i п і н і рутоио-мікроклімаїичних підмін невеликих територій і метю використання їх природно-ресурсної о потенціалу.

Раціональні-- иикорнсіання і охорони фунтового покрику за-Іхідпою регіону України в процесі реформування відносин на селі ношінні буш iiaiipaiijieui па адаптацію впкорпепшпя ісмельннх ресурсні підносно іначноіо рі іноманії ія природних і паиіоналі.ио-демої ра-фічних особшннкіен. Дрібнокотуриіси, і велика є і ¡пікапе н, ірунтів Полісся, сильна і глиГнжа роїчленованісіь рельєфу Вошіно-Ноділля спрп'піняг велику моїаїчнісн. клімаїу іруптів. пою ¡начпнх мікро-клімаіпчннх нідміїїносіеіі, що не дошоляг стандарти іувагп іехнології иироіііуііаппя сільської осподарських кулыур.

Складна, а н окремих реї іонах і кризова ситуація, особливо на осушених землях, площа яких в західних областях України складає біля

спричинена не плькп наявністю незначної кількосгі даних но водно-іецлоіншу балансу осушуваних масивів, миє іі ігноруванням їх нрк складанні проектів меліорації. Понад ¡¡»лої...^:) меліоративних систем иимагаг реконструкції і переводу їх-в режим осу.,: :ішя - зволоження, параметри якого спід уточнювати шляхом вирахування кількісних покаіпііків клімату ірунтіп. /Чкгуальнісіь досліджень клімаїу ірупив і ііого покійників обумовлюється необхідністю організації і пасіунпоп) (|іункиіопуваппя грунтового мопііорппгу і створення грун-гоохоронної інфраструктури. .Детальне вивчення клімангіних показ-ипків группа іахідного регіону України значно розширює іеорегичні і приклали основи їх генезису і еволюції.

Me і а і завдання дослідження. Основною метою роботи г регіональне дослідженім клімату грунтів західного регіону України, що доїволяї встановити закономірність географічного розподілу і просторово-часової зміни його основних елементів, проведення ресурсної оцінки. Досягнення поставленої мети вимагає рішений таких основних завдань:

- оцінка місцевих умов і факторів, як: счіначаюіь формування

клімату грунтів; •

- встановлення закономірностей формування темпера і уріюга режиму іруп тів, ііого просіорово-часової зміни;

- вивчення особливостей формування водного режиму, типізація

режиму .зволоження грунтів; •

- вивчення динаміки аерації грунтів;

- розрахунок статистичних параметрів основних кількісних показників клімату грунтів;

- розробка принципів класифікації і картування клімату грунтів, складання типологічних карт клімату грунтів и різних масштабах;

- грунтово-кліматичне раііонуианн;! території ’ахіднцч областей України.

Методології!, об'єкти дослідження ти ііпактг.чшій матеріал. Методологія дослідження базувалась на просторово-часовому аналізі і синтезі з використанням порівняльно-географічного, ряду експериментальних, аналітичних, картографічних та статистичних методів досліджень.

Основний територіальний об'єкт досліджень - західний регіон України (Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська та Чернівецька області).

В основу роботи покладені фактичні матеріали узагальнення результатів спостережень Гідрометеослужби України з 1948 року за елементами клімату атмосфери, температури та вологості грунтів; результати власних напівстаціонарних досліджень та водно-повітряним та температурним режимом грунтів протягом 1966-1972 рр.; матеріали експедиційних та експерементальних досліджень, проведені науково-дослідною лабораторією географії грунтів Львівського державного університету ім.І.Франка під керівництвом автора протягом 1974-1990 рр.; матеріали вивчення водно-фізичних властивостей грунтів.

Наукова иовнзнп роботи: *

- вперше встановлені кількісні. залежності основних характе-

ристик температури і вологості грунтів від їх властивостей і фізико-географічних умов регірну, доведена ведуча роль гранулометричного складу і вологості грунтів у формуванні термічного режиму в межах природних комплексів; . ‘

- розроблені типізація і схеми режиму зволоження грунтів з ви-

значенням оптимальних значень для росту і розвитку сільськогосподарських культур; ■

- встановлено особливості повітряного режиму грунтів, досліджена динаміка їх аерації; .

- встановлені географічні закономірності розподілу показників температури, вологості грунтів і випаровування для західного регіону України;

- розроблені принципи класифікції клімату грунтів і методика його картування в різних масштабах;

- обгрунтовано принципи, методи мікрокліматичного районування з розробкою варіантів структур поєднань типів і підтипів клімату грунтів.

Практичне значення 1 реалізацій результатів роботи. Систематизація даних про вологість, температуру і аерацію грунтів і отримані узагальнені інформативні дані просторово-часової зміни елементів грунтового клімату використовуються при проведенні меліоративних робіт, виборі методів осушення і параметрів державної сітки, оцінці вологозабезпеченості сільськогосподарських культур, визначенні термінів посіву, оцінці умов перезимівлі озимих культур, розробці агротехнічних прийомів з підводу надлишкової вологи, складанні агрометеорологічних прогнозів, проведенні водно-балансових розрахунків, бонітуванні і грунзово-екочогічній оцінці земель, проведенні землеустрою і виборі найбільш раціональної спеціалізації окремих господарств, розробці заходів запобігання несприятливим процесам і явищам.

Методи та основні результати досліджень використовувались при розробці "Методнческих рекомендацій! по определению параметров гончарного дренажа в сочетаиии с глубоким рьіхленнем", складені інститутом гідромеханіки ПАП України спільно з інститутом "Львів-діпроводгосп" (1982). Результати досліджень використовувались інститутом "Львівдіпроводгосгі", інститутом "Укрземпроект", Львівською гідрої еолого-меліоратіївиоіо експедицією для розрахунку оптимальних параметрів осушувально-зволожувальної сітки, розробки рекомендацій по раціональному використанню земель, проведенні водно-балансових' розрахунків.

Апробацій робочії.. Основні результати робіт доповідались та обговорювались на I-IV з"їздах Українського товариства агрохіміків та грунтознавців, II і VII з'їздах Українського Географічного Товариства, наукових і науково-практичних конференціях: "Основні проблеми вивчення і внкористння продуктивних сил Українських Карпат" (Львів, 1967); "Вивчення заболочених і болотних грунтів для забезпечення проектів меліорації" (Москва. 1974); "Закономірності прояву ерозійних і руслових процесів у різних природних умовах" (Москва, 1981); "Топографічне забезпечення регіональних науково-господарських програм" (Іркутськ, 1983); "Природно-меліоративний моніторинг в СРСР" (Москва. 1984); "Картографічне забезпечення напрямків економічного і соціального розвитку Української PCP і її районів" (Чернівці, 1987); "Кколого-економічні аспекти меліорації" (Таллін, 1988); "Сучасні проблеми охорони і відтворення грунтової родючості: економіка, право" (Київ, 1994); "Єврорегіон Буг: проблеми і перспективи ірапскордонного сиінробіїництва" (Луцьк, 1995), підсумкових звітних наукових конференціях працівників географічного факультету 19641995 pp.

Публікації. Чн темою дисертації апіором і;і ч;і ікмп участі опублікоиапо 26 робії. п тому .числі одна монографія.

ОбЧм і сщукіупа побоїн Днсеріація складамі.оі іі нсіміу. 5 ротділі» і ниснонкі». Загальний обсяі днссріаціі 195 сіорінок.и тому числі 20 рпсуикіи. ('писок лііераіури пключаї 224 наймепупаипя.

ОС І ІОНІ II положеним І НІІС ІІОІІКІІ 14)1,0111

1. Вперше термін "клімаї ірушіи" у иаукону ліїсраіуру ііпін ( І І. Крапко» (1937), роїуміючп під ним і ідроіермічппіі режим і руїпін.

Предмет і меюди досліджені, ірушоти клімаюлоїн »перте обірунтопаїт П.І.Колоскотім (1946).

Найбільш і ют ге иіпначепня клімаїу іруїппі лапо < >.М.ІІІуль-ііинм (1972) і шпначено ііого ошакп іа специфічні особлінюсіі

Осиошшмн факюрамн формупапия клімап ірупіім і атмосфср-lililí клімат, грунті ііою покрий (рослинний чи спиоииіі). і оснодарська діялміісн.. релмф поперхпі. ірунтоні і иідтемпі иодп. маїсрпнсі.кі породи.

Клімат груп lili у широкому і сої рафічпому аспекм пинчопіні слабо. Ч комплексної харакісрнсшки клімаїу і руті» \ обмежена кількість регіональних робіт. Найбільш фундамспіачміа робоїа "Почненно-климаїнчсскии атлас Поііосибпрскоіі области" (1978) -колективна праця груші шпорні і лабораіоріі ірупіоноі кліміііоноі іі Сибірського ііідділу АН С 14 І’. Клімаї і руїпін окремих ремонт шіпчали Дноба Т.IV!.(1971), Горншіна II.Г. (1971). Алі кем па С І. і Шульгін О.М. (1971). Іш Л.ІІ. (1962). За пісчяиоі іпіпіі час накопичено матеріал по темпераіурі і пологості ірупіі» України, н і.ч. іахіднич областей. Окремі елементи клімату грммін комплексно ппнчалн Лічікакі В.М. (1963. 1965. 1970, 1974, І 976). ІІомотіч Л.В. (1971). Астахопа II.І. (1973. 1974). Вільнепко А.О. (1977). Іонепко (1960), Конгорщпкоіі Н І. (1978), Коисіанпнон Д.І’. (І96Х). ІІІиебс А.В. (1965).

2. Серед факторі», які тумоіілююіь формунаипя клімаїу грунті», исршочері ОИС місце ПІДНОДИІЬСЯ КЧІМІІІИЧИПМ. комплекс яких пключаї радіаціііпіііі режим і теплоінпі баланс, атмосферну циркуляцію, температуру і вологість іншігря. Радіаційний баланс колннапьси під 191 кД ж/ем'/рік » межах Волинського Полісся і до 200 кДж/см:/рік н Закарпатті.

В роботі ронляпую ряд хракіериспік темпераіурного режиму повітря. Середньорічні температури нопііря колннаюп.ся під +1(1" у Закарпатті до 7-8" її Прикарнапі і іаході Волинською Полісся, тмеи-шуючись до 3" на ннсоїі 1400 м п Карпаїах. Амплііудп річних ісмиератур більш-менш пщчпняпі і скчад.іюп. 22-24". Трииалісп, періоду і ісмпсраіурок' пише 10" ко пиіамия н межах 155-171) дні».

¡більпіуючись до 190 у Закарпатті і зменшуючись до 80 дній у Карпатах шще 1400 м. Розподіл сум актишшх температур вище 10" складає: від >400-2700" на рівнинній частині до 3200° п Закарпатті і до 1000‘> в <арпатах. Зпма паіікоротша в Закарпатті - біля 70 днів, на рівнинній іастппі території дослідження її тривалість збільшується до 95-110 днів, і Карпатах - до 150 днів.

Вирішальну роль у формуванні водного режиму грунтів іідіграюгь атмосферні опадн, кількість яких коливається від 550 мм на іівпочі Полісся до 1000-1400 мм па південно-¡ахідних схилах Карпат.

Серед інших фізико-географічних факторів, які вплітають на [юрмування клімату грунту, є рослинний і грунтовим покрив, рельєф, оологічні та гідрогеологічні умови. Вплив грунту на його клімат обумовлюється тепло- і водно-фізичними властивостями, речовинним і ранулометричнпм складом га іп. Рельєф, як фактор формування члімату грунтів, обумопліог ие тільки різний вміст тепла і вологи в рунтах в залежності від характеру рельєфу і висоти над рівнем моря, іле іі значні відмінності в теплових і водних ресурсах грунтів в окремих еоморфологічних районах.

3. Результати досліджень локальних умов формування температурного режиму грунтів покатують, ідо він обумовлюється великою кількістю різних (¡(акторів, які діють одночасово і чеоцнозиачно. Теплові ресурси грунтів залежать не лише від кількч.ті сої: • .пого теп-іа, що приходить на їх поверхню, а іі від теплових власнії:-,істей грунтів: тепломісткості і температуропровідності. їх величніш для 'окремих грунтових відмін західного регіону України отримані розрахунковими [по номограмі А.і.Гупало, 1959) і експериментальними методами. Проведені дослідження показали, що геличина коефіцієнту теплопровідності грунтів, крім мінерального складу, залежить від їх вологості і щільності зложення. Дерново-середньопідзолпстіпі супіщаний грунт в гумусовому горизонті при вологості 5% (від ваги сухого грунту) і щільності зложення 1,51 г/см1 характеризується коефіцієнтом теплопровідності 0,00048 кал/см/с/град, а при вологості 25% і тій же щільності зложення - 0,0028 кал/см/с/град. Вилив щільності зложення па коефіцієнт теплопровідності добре прослі вковується па темно-сірому легкосуглинковому грунті: ирп вологості 25% орний горизонт з щільністю складення 1,08 г/см' м:.с коефіцієнт чсмлопроімдності 0,00159 кал/см/с/град, а при щільності іложсннп підорно; о горпзоніу 1,26 г/см3

- 0,00203 кал/см/с/град. Тепломісткість грунту, обумовлюючи процеси його нагрівання і охолодження, визначає вмісг тепла в ньому. Для більшості грунтів величина об'ємної тепломісткості в сухому стані коливається в дуже вузьких межах - 0,17-0,20 кал/см-'/град. При підвищенні вологост і груп гін різко росте об’ємна тепломісткість, збільшуючись при повному насиченні водою в 3.5-4 рази. Калори-

метричне визначення об'ємної тепломісткості |>пних генетичних типів грунтів показує, що її найменші величніш як при повному насиченні (0,62-0,72 кал/см5/град), так і при максимальнії! гігроскопічності (0,250,29 кал/см5/град), характерні для пішаних підзолистих грунтів. Максимальні величини об'ємної тепломісткості спостерігаються у торфових грунтах і складають відповідно 0,91-0, 93 і 0,47-0,54 кал/см’/град. Ясно-сірі, сірі, темно-сірі і руні и та чорнок'мп опідзолені. дерново-карбонатні і дерново-буроземні суглинкові грунти мають дещо вирівняні величини об'ємної тепломісткості: 0.30-0,37

кал/см5/град при максимальнії! гігроскопічності, а при повному насиченні водою 0,70-0,80 кал/см5 /град.

Середньорічні величини коефіцієнту темпера і уропровідиості в шарі 0-20 см коливаються и межах 0,0034-0,0043 см’/с. Причому, максимальні величини температуропровідності мають піщані і супіщані грунти (0,0038-0,0043 см:/е), мінімальні - суглинисті (0,00340,0038 см%).

Значний вплив на температуру грунту має гранулометричний склад. Обробкою багаторічних даних температури групі у на глибині 5 см на 11 ділянках встановлено, що в багаторічному режимі найтеплішнми є піщані грунти, найхолоднішимн - суглинисті з максимальними різницями до 1° весною.

Така залежність спостерігається не лише в гумусовому, а по всіх генетичних горнзонтнх і навіть у материнській породі. .

Вплив рельєфу на температуру грунту проявляється через абсолютну висоту, форми рельєфу, а також через крутизну і експозицію схилів. Вивчення впливу експозиції на температуру грунту проведено в околицях с. Єзупіль Івано-Франківської області. Результати них спостережень показують, що протягом всього теплого періоду температура орного горизонту на південному схилі завжди тепліша, ніж на північному, з максимумом різниці середньомісячної температури +3,3" влітку. Аналіз добового ходу температури Показує, що найбільша різниця в температурах спостерігається в безхмарні дні о 13 годині і може досягти 9,4° на глибині 5 см. Вранці ця різниця знижується і падає до 0,1°. В похмурі дні 'в цей же час на глибині 5 см ця різниця зменшується до 1,3°. Температура грунту в значній мірі Ьизначасться абсолютною висотою. Особливо виразно ця залежність визначається в Карпатах. Збільшення висоти над рівнем моря в ннзькогір'ї на 250 м приводить до зменшення суми активних температур на поверхні грунту до 400°. На полонинах, рохгацтованих вище 1400 м, різко скорочується (до 100 днів) період активної вегетації, а сума температур вище 10" за цей період складає менше 1400”. Вивчення температури грунту природних кормових угідь і зайнятих культурною рослинністю показали, що під дерниною температура грунту дещо нижча. Середньомісячні

липневі температури грунту на сіножаті на глибині 20 см складають 17,8”, під конюшиною - 18,2", озимою пшеницею - 19,5", а під чорним паром - 20,2".

Температурний режим грунту вивчався: І) на поверхні грунту чорного пару, 2) в орному шарі грунту під чорним паром, 3) на глибинах 0,2-3,2 м під природною рослинністю. На основі обробки багаторічних спостережень за температурою поверхні грунту по 38 метео-станціях встановлено ряд географічних закономірностей: середня температура поверхні грунту найтеплішого місяця липня на більшій частині рівнинної території складає - 22-22,5°, збільшуючись до 23° на Опіллі і Тернопільському плато і до 24" в Тернопільському Придністров’ї і Прут-Диістроиському межиріччі з максимумом 25" в межах Закарпаття’. В низькопрї' Карпат (500-600 м) середньомісячна багаторічна температура поверхні грунту за липень складає 19-20°, а на висоті 1400 м зменшується до 15°. Відповідним чином змінюється і сума активних температур (вище 10") па поверхні грунту: від 3780° в Закарпатті до 3500" в Прут-Дністровському межиріччі і до 3210" на гіішшіх грунтах Полісся, коливаючись на решті рівнинної території в межах 2900-3000".

Одним із головних показників температурного режиму грунтів є температура орного шару під чорним паром, -а особливо температура на глибині 5 см п квітні, якою визначається час посіву ярих культур і початок пош.овнх робіт. На основі обробки результатів спостережень і розрахункових даних складена карта розподілу температури орного шару на глибині 5 см у квітні, де виділено три райони:

- найбільш теплий з температурою вище 9"С (Закарпатська

низовина, Прут-Дністровське межиріччя і Тернопільське Придністров’я); •

- теплий з температурою в межах 8-9° (райони поширення піщаних і дерново-карбонатних грунтів);

- прохолодний з температурою менше 8° (решта території, крім Карпат). У зв’язку з тим, що для інтенсивної вегетації важливе значення мас середня температура орного шару (0-20 см), визначено ряд ії характеристик. Найбільш'теплим місяцем з температурами орного шару 19,9-22.8" є липень. Перехід середньодобової температури орного шару грунту через 10" найраніше (в середині квітня) спостерігається в Закарпатті, п Прут-Дністровському межиріччі і на півдні Тернопільщини - 20-25 квітня, на решті території - в кінці травня.

Перехід середньої температури орного шару через 10° восени по-чнпапься в середині першої декади і триває до кінця жовтйя. Показником і силових ресурсів орного шару є сума активних температур вище 10°. Найбільш теплими г орні горизонти грунтів Закарпаття з сумою акінішнх температур 3450-3500". В Прут-Дністровському межи-

річ'іі і па висоті 250-300 м в Закарпатті ця сума складає 3160-3200", н; півдні Тернопільщини 3000-3060", Суми активних температур 2400 3000" мають піщані і дериово-карбонатні грунти Полісся, 2800-2900" тимчасово перезволожені грунти Поділля і Полісся, 2700-2800" заболочені грунти Полісся.

Тривалі спостереження за температурою глибоких шарів грунт’ (0,2-3,2 м) під природною трав'яною рослинністю проводились лише н; 8 метеостанціях західного регіону України. Суми активних температур грунту під трав'яною рослинністю на глибині 20 см складають від 3500 на' Закарпатті до 2750" на сухих піщаних грунтах Полісся. 2700" - и; Гірут-Дністровському межиріччі. 2550-2600" - решті території рівнинно 'ґастпїпї.

Йивчепня багаторічного ходу температури труту па глибина: (У,2-3,2 м показало, що:

- дати переходу температрн через 0", 5", 10", 15", 20"С обумонлен в значнііі мірі властивостями грунтів і їх вологістю. На піщанії; грунтах Полісся, які знаходяться в більш прохолодному атмосферним; кліматі, ніж суглинисті чорноземи Тернопільщини, весняний иерехи через 5" спостерігається на глибині 50 см на 8-Ю днів раніше. Ці тенденція зберігається і в глибших їларах грунту, але рііішця в дня: зменшується (на глибині !60 см до 3-5 днів):

- перехід температур через ці межі восени швидше спостерігає! ЬС!

на сухих піщаних грунтах, а пізніше - на вологих: t

- найбільш теплими є глибокі шари грунту в Закарпатті:

- перехід температури через 10" на глибині 20 см па більшії частині території західного регіону України відмічається в періїііі декаді травня, а восени - в середині листопада. І la глибині 40 см ці даті зміщуються на 2-5 днів, 80 см - на 8-13 днів, 160 см - па 20-25 днів;

- ізоплета з температурою 20° наявна лише в піщаних і рун та; Полісся і дернових Закарпаття:

- важливою характеристикою температурного режиму глибокії; шарів грунту с амплітуда річних коливань темпера і урн на різни? глибинах. Нанвнші річні амплітуди коливань температури властив піщаним грунтам (від 23” на глибині 20 см до 12" па глибині 160 см найнижчі - вологим нрикарнаїськнм грунтам (на глибині 20 см - 19,7" на глибині 160 см - 8,6").

Вивчення особливостей темпера!урною режиму груніів ÎIIMOK покатує: ■

- чим більша ВИСОК! снігового покриву, тим меншин ІШЛИ! від’ємних температур повітря на іемпераіуру грушу, а прн висоті по над 20 см їх вплив помітно слабшає. При впсоїі снігового покриву ж 20 см приріст висоті! ciiïi у на 5 см збільшує температуру і рупту в серед ньому на 0.3", а при висоїах снігу вище 20 см його приріс і па 10 о

збільшує його температуру уже лише ма 0,1". Цей висновок стосується лісостепових грунті її помірного зволоження при близьких до норми від'гмних температурах повітря;

- чим більша вологість • грунту восени, тим вища його

температура -німою; .

- нестійкий сніговий покрив і частими і тривалими відлигами, рідкі нігчі.кі від'ємні температури німою є причиною вирівняного ходу температури грунту зимою беї різких коливань між роками. Винятком є піщані грунти, де такі коливання значні;

- пониження температури грунту на глибині вузла кущіння злаків до критичних величин при низькій від'ємній температурі повітря можливі лише при висоті снігового покриву мещпе 20 см і недостатньому зволоженні грунту.

Географічний розподіл основних характеристик перезимівлі озимих, середні багаторічні абсолютні мінімуми, повторюваність років з температурою нижче 12" та середня повторюваність загибелі озимих, дозволяє поділити територію західного регіону України по термічному режиму грунтів на глибині 3 см на 2 райони;

- район несприятливого температурного режиму для перезимівлі озимих, який займає Полісся північніше лінії Володимир-Волинський-Костопіль;

- район сприятливого температурного режиму, який займає решту території за винятком Карпат, де дослідження не проводились.

Важливе значения для садівництва, будівництва і транспорту має температурний режим грунтів зимою і, особливо, глибина проникнення в грунт від'ємних температур і пов'язане з ними промерзання грунтів. Основними закопоиомірностями температурного режиму грунтів зимою є:

- максимальна глибина проникнення середньої багаторічної температури 0° спостерігається на піїцаннх грунтах Полісся (Сарни - 73 см, Любешів - 57 см), а мінімальна - в Прикарпатті і Закарпатті (Стрий, Берегово - 20 см);

- глибина охолодження температури до 5" сягає 260-300 см в межах Волинського Полісся, зменшується до 180-200 см на Волнно-Поділлі і до 150 см в Закарпатті.

Територія західного регіону України за промерзанням грунтів поділяється па такі райони; із стійким промерзанням тривалістю понад 105 днів, де повторюваність стійкого промерзання - 100% (східна частина Рівненської області); з порушеною стійкістю промерзання, тривалість якого 90-100 днів, який займає решту Полісся, Волинську височину, Розточчя і Опілля, північ Подільської височини, повторюваність стійкого промерзання 75-90%; нестійкого промерзання тривалістю 90 днів з повторюваністю років з стійким промерзанням 50-75%,

ршіон займає Мале Полісся, Прикарпаття, Прут-Дністровське межиріччя і Тернопільське Придністров'я; дуже нестійкого промерзання тривалістю до 60 днів з повторюваністю років з стійким промерзанням менше 50%, район займає територію Закарпаття.

4. Режим зволоження в значній мірі визначає вологозабезпеченість рослин, час носіву і способи збирання врожаю, прогноз несприятливих явищ (посухи, вимокання, піддатливість ерозії та інші). Стохастнчна природа поля вологості обумовлює необхідність встановлення ряду її статистичних характеристик, без яких неможливіш аналіз багаточнеленного фактичного матеріалу з вологості грунтів.

В формуванні запасів грунтової вологи встановлено ряд закономірностей. В порівнюваних умовах найбільш вологими і завжди схили північної експозиції. Вивчення коефіцієнту перерозподілу пологи в околицях с. Єзупіль Івано-Франківської області дозволило встановити, що при коефіцієнті перерозподілу вологи 1 на вододілі його величина для шару 0-100 см на північному схилі становить 1,25, а на південному

- лише 0,8. Запаси вологи залежать і від крутизни схилу: чим крутіший схил, тим запаси вологи в його грунтах менші і ріст їх різниці тим більший, чим більша інтенснвність дощу.

• В порівнювальних умовах запаси вологи в грунті під різними культурами завжди різні, що обумоволюється витратою різної кількості води на транспірацію, зменшенням рослинним покривом кількості опадів, що досягають поверхні грунту, зменшенням непродуктивного випаровування з поверхні грунту. Результати наших досліджень підтверджують, що максимальні запаси вологи під чорним паром, дещо менші під просапними, менші під зерновими культурами і мінімальні під багаторічними травами.

Серед кліматичних факторів, «кі в значній мірі обумовлюють динаміку вологості грунтів, є випаровування. Аналіз географічного розподілу середніх багаторічних величин сумарного випаровування показав, що їх максимальні величини (біля 650 мм) спостерігаються в Закарпатті, а на решті рівнинної території західного регіону України ці величини коливаються у дуже вузьких межах - 540-570 мм. Проте в різні по зволоженню роки ці величини можуть коливатись в ширших межах - рід 465 до 665 мм. В річному ході найбільші величини сумарного випаровування спостерігаються літом - 270-280 мм. Величина випаровування з незайнятих парів (фізичне випаровування) коливається від 370 мм на півночі до 400 мм в Закарпатті.

При вивченні загального характеру режиму вологості грунтів нами оброблені дані спостережень за вологістю грунтів за довготривалий період (25-30 років) для 23 пунктів досліджуваної території. Середні багаторічні величини запасів вологи близькі до оптимальних протягом усього періоду вегетації з періодами тимчасового перезволожений для

дернопо-серсдньотдооліїстих поверхнево оглегиих і дернових глейових, періодами тимчасового дефіциту вологи в чорноземах опід-золеннх, а, особливо, дерново-слабопідзолистих піщаних грунтах. В окремі роки спостерігаються значні коливання запасів вологи, про що свідчать отримані дані з повторюваниості річних запасів вологи під озимою пшеницею. Найбільшим дефіцит вологи спостерігається в період лосіву пшсішці, коли повторюваність запасів 0-50 мм становить 4-12%. Запаси нижче оптимальних (51-100 мм) мають повторюваність 28-36%. оптимальні запаси (101-150 мм) - 32-38%. У зв'ятху з тим, що швидкість проростання і стійкість сходів озимих р ярих культур залежить від вологозапасїв верхньої- частики грунтів ((>-20 см) в час посіву, розраховано їх забезпеченість запасами продуктивної вологи. Наіібільп! висока волмгозабеїпеченість у грунтах 3;гкарпаття і Прикарпаття, яка при ггосгві ярих практично щорічно складає біля 40 мм. а озимих - біля 25 мм. Значно менше забезпечені вологою грунти-Полісся, коли 30 мм запас води маг. забезпеченість лише №%. В межах Волино-Поділля 100% забезпеченість властива запасам вологи 20 мм в час посіву ярих і біля 100% {45"/») забезпеченість для запасів- вологи 10 мм в час посіву озимих. Важливе значення, особливо для лісостепової частини, мають запаси пологи під цукровим буряко« в шарі- грунту 0150 см, які коливаються в межах 180-210 мм в період інтенсивного розвитку коренів, опускаючись в окремі роки до критичного рівня 100120 мм, коли ріст коренів практично припиняється. Забезпеченість таких запасів незначна - 12%.

З мстою виявлення річного ходу вологозапасів грунтів західного регіону України, їх розподілу в межах грунтового профілю, визначення-категорії"! і форм грунтової вологи, які приймають участь у формуванні запасів пологи, а також- встановлення ступеня зволоження грунтів нами запропонована схема класифікації типів зволоження. Виділено тип надмірного зволоження грунтів з підтипами постійного, тривалого і періодичного перетоложення та тип помірного зволоження з підтипом тимчасового надмірного перезволожений та помірного і тимчасового недостатнього зволоження. Перший тип частково відповідає класу повного насичення, а другий - класу капілярного насичення А.А.Роде (1970). Головною характеристикою при виділенні підтипів взято ступінь зволоження: Просторово-часове розмежування вологозапасів проведено по категоріях вологи і по її якісних градаціях.

Географічне поширення типів зволоження (рис. 1) показує, що найбільш перезволоженими територіями є Прикарпаття і частково Полісся. Періодично надмірно перезволожений чи помірно зволожений тип пластппніі грунтам Волнно-Подільської височини і Закарпаття, тимчасового недостатнього зволоження - піщаним грунтам Полісся та схиловим грунтам на твердих карбонатних породах.

Рис.*‘І. Підтипи режимів вологості грунтів західних областей України: 1 - постійно надмірного перезволожений ; 2 - тривалого надмірного перезволоженім; З - періодичного надмірного перезволо-ження; 4 - короткочасного надмірного зволоження; 5 - помірного зволоження; 6 - короткочасного недостатнього зволоження.

Грунтове повітря с одним із е;іемеитіп клімату грунтів. Повітряний режим грунтів їм території вихідного регіону України не вивчався. Його характеристика ба зугтьея повністю на дослідженнях автора. Введено поняття оптимальної иовітромісткості, за яку прийнято ту кількість повітря в %, яку може вмістити грунт після зволоження його до ПІН. ІІайбільші її величини характерні для орних горизонтів чорноземів онідзолеинх важкосуглипкових і складають 18,3-22,9%, зменшуючись в земно-сірих середні,осуглинкових грунтах до 13,717,1%, а в дерново-слабопідзолистих до 12,0-15,0%. Мінімальні її величини властиві для орних горизонтів дерново-підзолистих поверх-иево оіле< них і дернових глейових суглинкових грунтів - 8,5-11,8 %.

Вивчення особливостей динаміки повітромісткості грунтів дало можливість розрахувати повторюваність різних її величин для окремих т инів грунт ів. Ці дані свідчать про порівняно добру аерацію більшості грунтів західною регіону України: зменшення оптимальної попітро-місткосзі на 50% в окремих горизонтах лісостепових фунтів може спостерігатись 1-3 рази за десятиріччя, а зменшення її до 10% оптимальних величин І раз в 20-30 років. В дернопо-глейових і лучно-болотинх грунтах повторюваність величин повітромісткості. які складають лише 10% оптимальних, можна спостерігати 1-3 рази за 10 років в гумусових горизонтах дернових глейових іруитів і 3-9 разів у лучно-болотних. .

5. Відповідно проведеного комплексного аналізу основних елементів клімату грунті» складена схема класифікації і проведено районування клімазу грунтів західного регіону України.

При дрібномасштабному картуванні клімату грунтів західного регіону України (рис. 2) виділяється шість основних типів клімату грунтів: холодний надмірі«) вологий, холодний помірно вологий, теплий надмірно вологий, теплий помірно вологий, теплий періодично недостатньо зволожений, досить теплий періодично надмірно вологий. Головними кількісними покійниками, по яких проводять виділення і картування клімату грунтів були: суми активних температур (вище !0°) орного шару грунту під чорним паром; на глибині 20 см під трав'яною рослинністю; суми температур вище 0° и;1 поверхні грунту. В холодний тип клімату грунтів об'єднують грунти, яким характерна сума температур вище 0" на поверхні груїггу менше 3400 і, сума активних температур орного горизонту під чорним паром - менше 2900", а під трав'яною рослинністю на глибині 20 мм -иенше 2000"; для теплого tuny - 3400-3800", 2900-3200", 2600-3000°, зідповідно, а для досить теплого - 3800-4100°, 3200-3500° і 3000-3200°. Цо помірно зволоженого типу грунтового клімату віднесені грунти, шоложення яких в шарі 0-50 см протягом 250-180 днів коливається в

*» •

Рис. 2. Типи фунтового клімату західних областей України: 1- хс лодннй надмірно вологни; 2- холодінні помірно вологий; 3- тепли надмірно вологий; 4- теплий помірно вологни; 5- теплий періодичн недостатньо зволожений; б-досить теплий надмірно вологий.

Кількісні показники підтипів климату грунтів Львівської області по температурному режиму

Індекс на карті Назва підтипів Сума температур више 10° (°С) Теплообмін в грунті за літо (кДж /см:) Коефіцієнт теплообміну

орного шару під чорним паром під трав'яною рослинністю на глибині 20 см на поверхні грунту

І досить холодніш <2100 <1900 <2650 4.5 0.39

2 холодний 2100-2500 1900-2050 2650-2800 . 5.4 0.57

3 досить прохолодний 2250-2450 2050-2200 2800-3000 6.0 0.72

4 прохолодний 2150-2700 2200-2400 3000-3200 6.7 0.81

5 помірно прохолодний 2700-2900 2400-26С0 • 3200-3400 7.5 0.93

6 помірно теплий 2900-3050 2600-2800 3400-3500 7.9 1.00

7 теплий >3050 >2800 >3500 8.4 1.09

Статкспгагі параметри іплькістіх показтікіп підтипів клімату грунтів Львівсько! області по ступеню зволоження

Ін- декс Назва підтипу Тривалість періоду в днях із зволоженням: чисельник - надмірним в шарі 0-50 см. знаменник - недостатнім в шарі 0-30 см .

X О Бх V А к Забезпеченість Р(%)

5 10 20 Т 30 І 40 50 | 60 | 70 80 90 1 95

а постійно 310 28 12,4 9 ОЛ -108 365 358 340- 331 319 311 307 302 2% 290 278

надмірно 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

ВОЛОГИЙ

б тривало 272 24 10.3 9 003 -128 312 301. 293 286 277 270 264 259 250 241 233

надмірно 0 4 3.9 50 -0,71 0.11 19 16 14 12 10 9 8 5 3 2 1

ВОЛОГНИ

в періодично 164 20 9.7 12 0.05 -0.87 197 188 180 173 169 164 159 152 147 143 138

надмірно 12 7 4.0 58 .030 0.14 24 21 19 17 14 13 9 7 4 3 2

ВОЛОГНИ

г короткочасно 85 16 . 7,1 19 -0.24 0.14 121 118 110 101 95 87 76 70 62 55 49

надмірно 17 7 4.3 4! 028 -1.19 32 29 25 20 18 16 14 14 7 4 з

ВОЛОГНИ

д помірно 64 18 5,6 28 ОЛО -0.01 110 101 90 82 73 64 59 56 52 49 46

ВОЛОГИЙ 2! 7 42 33 0,41 -0.72 40 36 1 гч 1 ^ 29 25 25 20 18 15 14 13

е короткочасно 36 15 4.7 42' -0.77 -0.41 74 68 60 52 44 35 33 32 ЗО 29 28

недостатньо 41 8 4.9 20 0.80 -0.52 52 51 49 47 46 43 39 34 27 20 15

зволоженим

‘ 1 '

_____«— ♦,

Д - Д %

£ і* т

о 6 о 7 О

ЖЗ ЕЗ

Рис. 3. Фрагмент карти тмпів і підтипів клімату грунтів Львівської області.

Рис 4. Карта мікрокліматів грунтів сільськогосподарських угідь басейну потоку Єзупільський

Умов •ні поз- наче* ккя Назва виду мікроклімату грунту Коефіцієнт перерозподілу вологи в шарі 0*100 см Температура грунту

*аГЛИ бині 20 см ча гли бині 5 см

1 Цосетгь теплий, зрідка «достатньо зволожений, ерутих схилів південних ЖСПОЗИЦІЙ 0.70 20.4 8.9

2 Теплий, пошрно вологий, пологах стлів південних псспозишй 0.92 19.9 8.9

“з Ьомірно теплий, помірно іологий, вузьких вирівняних ВОДОДІЛІВ 1.00 19.0 8.4

4 Помірно прохолодний, періодично надмірно ЇОЛОГИЙ, пологих схилів південних експозицій 1.34 18.2 6.3

5 ' Прохолодний тривало . надмірно зволожений, пологих схилів ПІВНІЧНИХ ЇКСПОЗИПІЙ 1.45 17.8 5.1

6 Досить прохолодний тимчасово надмірно зволожений, покатих схилів північних експозицій 4.25 17.2 6.4

7 Холодний тривало надмірно зволожений, дно золини потока 1.85 16.3 5.4

8 ' Цосить холодгаш помірно шоложений, крутих схи-тів північних експозицій 0.95 17.0 4.8

9 Комплексний вид мікро-■стіматів грукгів неве-тігких балок

10 Точки мікрокліматичних спостережень

я

Рис. 5. Районування території західних областей України по грунтовому клімату: І-границі областей; 2 - границі підобластей; 3 - границі

1ЯИҐШІП *

межах 0,75ГПВ-ГПП; помірно зволоженого - лрп зволоженні грунтів вище ііеліі'їнни ГПВ понад половину року; недостатньо зволоженого -зволоження менше 0.75ГПВ протмгом 40-50 днів за період весна -осінь.

Основними районами холодною надмірно зволоженого клімаїу є Прикарпаття і перезволожені грунти Полісся; холодного надмірно-зішложепого - грунти Карпат; теплого надміріїо-.зііоложепого. піщані оглеєні гру»ги Полісся та сірі понер.чиемо-огле< ні грунти Вплино-По-ділля; досить теплий надмірно зволожений - оглеогї груп і п Чакарпат-тя; теплий помірно-вологиіі - пеопіееиі грунти від ясно-сірих до чорноземів опідзолених Волипо-ГІоділля, а також грунти иереді ірсі.кнх долин Закарпаття. Теплиіі періодично недостатньо зііо:іох:еннй - сухі піщані грунти Полісся, а також чорноземи глибокі Тернопільського плато.

З метою виявлення модифікації загальних закономірностей географічного поширення різних типів клімату грунтів проведено серед-ньомасштабне картування підтипів грунтового клімату Львівської області в масштабі 1:200000 з врахуванням найбільш стійких характеристик просторово-часових відмін підтипів (таблиці І, 2, рис. 3). ■

Мікрокліматичне великомасштабне картування грунтового клімату проводилось на основі стаціонарних досліджень в басейні потоку Єзуніпьськніі в околицях с. Єзупіль Івано-Франківської області (рис. 4).

Районування території західного регіону України проведено з виділенням слідуючих таксономічних одиниць: область, підобласть і район, як частина території, в межах якої типи чи підтипи клімату грунтів формуються в певні поєднання в результаті впливу локальних факторів. Основою об'єднання при такому районуванні є повторення певних поєднань підтипів грунтового клімату. Для грунтово-кліматичного районування досліджуваної території ав тором розроблені такі варіанти структур поєднань:

- переважаючий тип займає 90% території району, а решту - лише 10% площі. Формула поєднання: Аі + (А: + ... + А„-і + А„) = 90 + 10;

- незначне переважання одного підтипу над іншим:

Аі + Аг = 60 + 40;

- незначне переважання одного типу з рівномірним поєднанням двох інших: Аі + Аг + Аз = 50 + 25 + 25;

- рівномірне поєднання двох підтипів: Аі + Аг = 50 + 50;

- складне поєднання підтипів з поступовим зменшенням переважання: Аі + Аг + Аз + Аа = 40 + 30 + 20 + 10;

’ - рівномірне поєднання декількох підтипів:

Аі + Аг + Аз + А-і= 25 + 25 + 25 + 25.

Відповідно цим поєднанням на території західного регіону України виділено 3 грунтово-кліматичні області та 23 райони (рис.5), для яких встановлені формули варіантів поєднань підтипів клімату грунтів.

ОС ІІОШІІ 11> ІІ.ИІКЛІЦІ IIJMII дій кіч лції Моиогрифіїї:

1. Стационарное їїчучсіпіс нлоскоспмго смыва н І Іредкарпатье. -. Льнов: Ніким школа. 1476. - І ЛЯ с. (сотії. [¡оліох O.K., Канат

Л.І І., Кравчук Я.( '.). •

Іііжсіісріш-ііііукшіі pinpofiicii:

2. Меіодические рекомендации їм рисим у дренажи в сочетании с глубоким puvienncM дня слпбоводоиронипаемых іісреунііажт-:мі,іх почв. - К'.. 1982. Министерство мелиорации и щілині и хоийсіна Укришім - 4Н с. (сонні. Тищенко Д.II., Імбровскпіі A JI.. Поляков Н.Л.Снрыи Н.С. . Гкгпопіи.ік Д.А.).

3. Дополнение к "Мсюлическим рекомендациям по расчегу

дренажа и сочеіаннн с глубоким рыхлением для слабово-донроиикаемых переувлажненных ночи" К.,1987. Ми-

нпемерепм мелиорации и полного хоіинстіїа Украины. е. 24 (соаит. Починов ПЛ.. Ііобровскшї Л.Л., Тышенко A.II.,

( 'олонепко А. Г.)

fiai іі:

і Капі'іярна волої ос мкість бурпх лісових і пуп гін Карпат // Нісн ' Львів. ун-іу. серія геоі раф. мімі. 4. - Львів, 1966. - е. 76-81.

5. О иредмеїе помненном клпмаїологни // Доклады и сообщен. Львов. о і дела Геоір. обш-ва іа 1965 г. - Льнов, 1967. е. 32-34.

6. Механічні і фі інчиі особливосіі груптотворчмх порід Карпат// Оспоипі пробчемп вивчення і використання продуктивних сил Українських Карна г. - Львів. 1967, с. 166-167 (співавт. Гіроць-Кравчук Г.Л.. І ііарона А.Д.).

7. Маїерїали до хар їмсрнсінкн водних власіиносіеіі деяких типів перезволожених і румпн Львівської області // ІЗіси. Львів, ун-ту, серія іеор;к|і. вин. 5. - Львів. 1970, с. 7-8.

Н. Особливое 11 вивчення природних територіальних комплексів дми меіііораіивнпх робіт. // Кіаіеріалн ІІ-го з'Тщу Географ, тов-на УРСР. - К.: Наукова думка. 1970, с. 81-82 (співавт. І ріншпун 11.В.. Климович П.П.. ГІоідін И.О.).

9. Чміна властивостей перезволожених грунтів v перші роки дії закріп от дренажу // Меліорація та ерозія в Чахідннх областях України. - Льнін. 1972. с. 11-14 (співавт. Іііланчин О.П., Климович П.П.. Муха і; II., Цись Д.М.).

10 Режим вологоеіі іруніів га роль природних факторів у розподілі поломам і грунтів західних обласіеіі УРСР // Меліорація та ерозія грунтів у західних областях УРСР. - Львів, 1972,с. 23-32.

II. Предвари іезьиьіе реіультаїьі нсследонання сноііств осушаемых почв // 11 іученне іаболоченьїх и болот ні,їх иочн дгія обоснования проекти мелиорации . - М., 1974, с. 38-39 (еоант. Климович П.П.. Муха І..II.. І її,ici. А.М.).

12 Ч досвіду класифікації клімату грунтів (па прикладі 'Чахідних районів Y PCP) // Георафія іа меліорація грунтів. - Львів: Вища школа. І *>7-4, с. 67-71.

I V Нлпяпнс раїмніелі носін па температуру почп // Сб. трудов гео-боїапическоп 'ікспелицші - Львов: Нища школа, 1976, є. 53-58.

14. Глубокое рыхление на фоне дренажи - эффективное мероприятие по управлению водно-воздушным режимом поверхностно оглееных почи Предкарпатья // Материалы I съезда почвоведов УССР. - Днепропетровск, 1982, с. 3<)-40. (соавт. Наявко М.Н., ЦысьА.нГ).

15. Количественная оценка климата почв западных районов Украины // Географические основы природопользования. Вестн. Львов, ун-та, серия геогра. - вып. 14. - Львов, 1984, с. 25-29.

16. Влияние осушительных мелиораций на отдельные компоненты природных комплексов Предкарпатья // ■ Природномелиоративный мониторинг в СССР. - М., 1984, с. 74-80 (соавт. Климович П.В., Наявко М.Н., Цысь А.М.).

17. Эколого-экономнческие аспекты осушительных мелиораций Прикарпатья // Эколого-экономические аспекты мелиорации. Материалы VIII Всесоюзной конференции по мелиоративной географии, т. II - Таллин, 1988, с. 114-115 (соавт. Свидницкая А.Н.).

18. О воздушном режиме почв западных районов Украины // Географические основы рационального природопользования. Вестник Львов, ун-та, серия географ., вып. 16. - Львов, 1988. с. 21-24.

19. Водный режим почв западных областей Украины // Материалы

. ПІ съезда почвоведов Украины. - Львов, 1990, с. 45-46.

20. Про деградацію грунтів Поділля під впливом інтенсивного використання // Географічні системи. Вісн. Львів, ун-ту. серія географ. Вип. 17. - Львів, 1990, с. 72-75.

21. Проблеми грунтово-екологічних досліджень та організації грунтовоохоронної інфраструктури // Фундаментальні географічні дослідження. Матеріали конференції. - К., 1994, с. 159-161 (співавт. Позняк С.П.).

22. Грунтово-географічні проблеми західного регіону України // Проблеми географії України. Матеріали наук, конференції. -

. Львів, 1994, с. 15-17 (співавт. Позняк С.П.).

23. Мочаристі грунти Поділля // Географічні природоохоронні проблеми західного регіону України. Вісн. Львів, ун-ту, серія географ., вип. 19 - Львів, 1994, с. 129-133.

24. Актуальні проблеми географії грунтів України // Маїеріали VIII з"їзду ГТ.-К., 1995,с.232 (співавт.Позняк С.П.).

25. Проблеми грунтового моніторингу іа організація грунтовоохо-ронної інфраструктури західного регіону України II (Гврорсгіон Буг: проблеми і перспективи транскордонного співробітництва. Матеріали міжнародної конференції. - К., 1995, с. 194-195 (співавт. Позняк С.П.).

26 kit М. The problems оГ soils monitoring and organizing the soil protection infrastructure of natural areas in western Ukiaine // Ways to solve interconnected pioblems of the natural einironnicnt and development of border terrains in Ukraine, Poland, Slovakia. Collection of science and methodical papers, v.3. - Lviv. 1995, p. 152154. .

АННОТАЦИЯ

Кит М.Г. Климат почв западных областей Украины.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.05 - биогеография и география почв. Львовский государственный университет нм. И. Франко, Львов, 1996.

В защищаемой работе содержатся результаты изучения основных закономерностей формирования и пространственно-временных различий климата почв западных областей Украины. Впервые установлены количественные показатели главных элементов почвенного климата и особенности их географического распределения. Выявлены типи режима увлажнения почв и составлены их графические схемы. Рассчитаны статистические параметры количественных показателей типов и подтипов климата почв. Разработаны принципы и методы классификации климата почв. Проведено мелко-, средне- и крупномасштабное картирование климата почв западного региона Украины.

ANNOTATION

Kit M.G. Climate of soils in Western region- uf U;.i?.ine.

The thesis for the receiving of a scientific degree of a candidate of Geography, inajoring in the speciality 11.00.05 - biogeography and soil geography. Lviv state University after Ivan Franko, Lviv, 1996.

The paper to be. defended has got the results of the studies of the main formation principles and time-spatial differences of the soil climate of the Western regions of Ukraine. For the first time the quantative parameters of the main elements of the soil climate and the peculianties of their geographical distribution have been defined. The types of the soil wettening regime have been defined and their graphical schemes have been developed. The statistical parameters of the quantative indexes of the types and subtypes of the soil climate have been ca’culatcd. The principles and methods of the soil climate classificalion have been developed. A small-scale, a medium-scale and a large-scale mapping of the sail climate of the Western region of Ukraine has been fulfiled. ■