Бесплатный автореферат и диссертация по географии на тему

Анализ и моделирование общих принципов развития экзогенных форм рельефа

ВАК РФ 11.00.04, Геоморфология и эволюционная география

Автореферат диссертации по теме "Анализ и моделирование общих принципов развития экзогенных форм рельефа"

АКАДЕМИЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

На правах рукопису ЄЛЇСЕЄВА Євгенія Володимирівна

УДК 551.4:517.11

АНАЛІЗ 1 МОДЕЛЮВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ РОЗВИТКУ ЕКЗОГЕННИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ

11.00.04 Геоморфологія та еволюційна географів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Київ - 1993

Дисертацією с рукоїшс.

Роботи никонина в Одеському диржиикому ушиерсйтаті ім.І.І.Мсчшасовц.

Офіційні опоненти: доктор технічних ниук, професор ЧЕРВАНЬОВ ігор Григорович

доктор географічних ниук, професор ■ ОЛІФЕРОВ Август Миколайович

доктор геолого-мінералогічних наук,

, іфофесор МОРОЗ Сергій Амиросісвич

Провідна організація: кафедри геоморфології географічного факультету Лівійського уиі-иорситету ім.І.Фришсіл, м.Льиіц

Захист відбудеться " ,Жсг6'>и/г^ і и і)3р. о " ( о п

;.ч>днн і дій з&оідиіші с. ціалізошшої вченої ради Д 016.02.02. інституту географії АІІ України аа адр-зсою: 2Ь200о, Кіі'йі-8, вул.Болодимирськк, 44.

8 дисертацією можна озн&йошггнс^ у оіоліотощ інституту географії АН України, Киїи,

ііул.Володимирськй, 44.

Аиторифорит [іоиіслшіиіі . ___НИ)«р.

Бчсгтн секретар -спеціалізованої вченої ради' • -кандидат географічних неук, старший науковий співробітник/ СІ ^ ^ / Передерій В.І.

- 7 '

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Всо більш активний вплип людського суспільства на навколишнє середовище створив носі умети: їх взаємодіяння, а також необхідність передбачити лпслідки антропогенної діяльності, котра по своїх прискорених часових масштабах в переважній більшості їшпндкіл п^репгріиус природні продми. До господарської діяльності сікти з по залучається рельєф. Перетворення унаслідок тог.погзнішх впливів охоплюють все. більшу площу на -поверхні проходить оміиення існуючого раніш рельєфу, утворення ї?о;ш>: його форм. Такі зміни шшикають, як внаслідок прямого опливу людини на рельєф, так і, в значній мірі, _ внаслідок непрямого, колі: людина не переслідує коти змінити рольеф, ХОЧЕ* своїми діями породлсуе природні процеси, ЯКІ приводять до змін я будозі поверхні.

Подальший розвиток системи землеробства, її нових прогресивних напрямків, наприклад, контурне землорсбстпо, підвищення ефективності використання вемзлі», підкритч розробка родовищ корисних копалин та • різігоманітні зиди будівництва, гідротехнічного тс меліоративного, міського та промислового, нерозривно зв’язані з пізнаванням закономірностей сучасних екзогенних змій рельєфу, мс;:сли всстями та обмеженнями впливу па нього. До того ж, темп геоморфологічних процесів у геотехнологічних СНС7'ЗГ.Ї5.Х багпторазово росте. .

У таких системах, або за їх межами, люднкп або смітос обриси рельефу, утворюючи .чові форми, або пмішес напряг.сск геоморфологічних процесів. Тому необхідність прикладання геоморфологічних досліджень до розв'язування різноманітних*1 завдань а межах раціонального природокористування вимагає поглиблення та удосконалення теоретичних осгїо>з сучасної екзодинаміки, їх виходу на практичний рівень.

Проблема, цілі та задачі. За теперішнім часок екзогенний морфогекез визчакий недостатньо, но розроблені загальні принципи розвитку екзогенних форм рельєфу, нема кількісних критеріїв розвитку, необхідних для інженерних рішень та управління з процесі природокористування. _

Метою роботи знявлястьсЯ дослідження змістовної природи та кількісної характеристики загальионаукових понять термодинаміки та однієї з функцій - ентропії, а також поняття організації у прикладанні до наступних геоморфологічних завдань : • ■

а) пошуку та формулюванню загальних принципів розвитку

екзогенних форм рельєфу; 1

б) оцінки стадії розвитку екзогенних форм рельєфу з метою прогнозування їх подальшого розвитку;

в) визначенню кількісного критерію розвитку. Для досягнення нказаної мети в роботі було необхідно:

1. Обгрунтувати перспективність використання

відповідно дослідженню динаміки та розвитку екзогенних форм рельефу одного з понять фундаментальних законів природи -ентропії, а також визначити, яке з існуючих висновків ентропії ближче по суті но данному питанню.

2. Розглянути принципові можливості та види моделювання у геоморфології та відповідності законів термодинаміки та ентропійшіх моделей, які дозволяють знайти загг.льне у розвитку різноманітних форм рельефу, незалежно від факторів їх формуючих.

3. Розробити на основі обробки морфометрнчних даних діагностичні ознаки, які дозволяють оцінити віддаленість даної території або форм рельефу від стану стійкої динамічної рівноваги, тобто визначити та обгрунтувати критерії розвитку.

4. Показати на конкретних прикладах різноманітних форм рельефу можливості та перспектив;! використання загг.льнонаукових понять термодинаміки до оцінки стадій розвитку рельефу.»

Методика дослідження. Методологічною основою досліджень прийнято геоснстемшп: підхід, теоретичні

уявлення про розвиток, динамічну рівновагу та нерівновагу у неорганічних природних системах/

За. основу здобуття кількісних характеристик покладено стс."'і;ст;г-ішін характер ент тії, її зв’язок з організацією біакогко; матерії. Статистичний (морфометричний) матеріал, лісні' характерізус різноманітні екзогенні форми рельефу, одержано з картографічних даних та даних аерофотозйомок. Окремі польові дослідження (ярів, річкових долин, шельфу) гппссріїсгаїїі для геоморфологічної інтерпретації здобутих :;і."ьі:ісішх характеристик. Складено алгоритм для здігхачгіххш по морфометрнчних внборках стадій розвитку ¿.зльєфу та окремих його форм через кількість ентропії та гДцпссної організації. Розрахунки зроблено на ЄС ЕОМ.

Наукова коїшзка роботи. У поданій дисертації пхюьодятьея дослідження по розвитку екзогенних форм р?~м:фу, спираючись на наступні принципи: 1. 'розвито;;

рельєфу обумовлюються фізичними, хімічними та біологічним! процесами, кожний з яких підкоряється оаконаг. термодинаміки, а поступово, цим законам підкоряється й про і\ьс розвитку рол ьєфу цілком.2. екзогенні процеси необоротні необоротними являються також розподілення імовірносте] морфометрнчних характеристик рельефу. Звідси вперш кількісний підхід до розвитку екзогенних форм рельєфу II імовірній мові, сформульований другим початко: термодінаміки.

Внаслідок реалізації показаних принципів виконано наступив:

1. Розглянуто місце ентропійного підходу на різноманітних рівнях геоморфологічних досліджень з мстою удосконалення геоморфологічної теорії та методології на основі загольнонаукозої концепції ентропії.

2. Показано, що рзшіток (як перехід під простого до складного) екзогенних форм рельефу, який не моделюється детермінованими та стохастичішми моделями, може бути оцінений крізь термодинамічні функції (ентропію та динаміку організації).

3. Виявлені форми ентропійного процесу у екзогеннім рельефоутворенні, морфометричні показники, які забезпечують оцінку організації, а також можливість до . змінювання відносної організації системи дослідження судити про стадії розвитку екзогенних форм рельєфу, а послідовно про можливості їх подальшої еволюції.

4. Одержано кількісний критерій розпитку, обгрунтований загальконаукоаим поняттям організації, динаміка якої крізь час для умов екзогенного рельєфоутворення уявляється як зменшення складності зовнішньої структурі? рельєфу та ускладнення внутрішньої.

5. Виготовлена регіональна карта фонопої інтенсивності розпитку екзогенних процесія па основі підносної організації поверхні рельєфу.

Практична цінність та апробація роботи. Матеріали досліджень можуть бути використані для подальшої розробки тієї частини геоморфологічної теорії, де с небагатокількіспі приклади, використання загального підходу, лкий дас можливість розв'язувати різноманітні по характеру завдання иа оснопі принципів неріпноважиої термодинаміки відкритих систем, а також для розпитку її практичного прикладання. Останнє зв'язане з тим, що впровадження елек-троннообчислювальної техніки та дистанційних методів аивчення рельєфу стимулює необхідність формалізації геоморфологічних даних з метою більш повного використання інформації, яка міститься в них.

В цей час, коли різні пидн моделювання рельєфу стають невіддільною частиною геоморфологічних' досліджень, як теоретичного плану, так і п рішенні практичних завдань, у рекомендованих студентам підручниках з загальної геоморфологи, розділу моделювання нема. Положення та методи різних видів моделювання у геоморфології на основі результатів проведених автором робіт використані п учбопому посібнику "Математичне та фізичне моделювання у геомор фології" (С.В.Єлісєєва, 1983) . Учбовий посібник зидако згідно зведеному плану Мінвузу України та використовується

ll цей час як матеріал для лекцій та практичних занять. Матеріалі; досліджень увійшли також у звіт науково-дослідницької теми " Розробити та впровадити у практику проектування інженерно-геоморфологічний метод прогнозу ерозії ярів та. вибору протиерозійних заходів південно-західної частиш; Українн'’(регістраційіпш номер N 01817Q08290), а також до інших робіт кафедри фізичної географії та природокористування Одеського держуніверситету, пов'язані з питанням природокористування у Причорномор'ї.

Окрг.-гі розділи роботи доісладалксь на: ■

- Симпозіумі з інженерно - геоморфологічних умов ш.;;;і-фово" соні; Чорного ггоря ( Батумі, 1971 ),

- XII науково-координаційній сесії Секції з іііпїчспїіл

; берегів та гирл ріі: ( Вільнюс - ІСагшііпград, 1971 ),

- II?. Раді з вивчення берегік водосховищ Сибіру ( Іркутськ,

*

■ Всесоюзній конференції о проблеми "Закоцоміраооті -.'•і опиленш: ерозійних "а руслсзих процесії:" ( Мсскип, ]976 ),

- ПІ Всесоюзнії.: симпозіумі з теоретичних питань ¡географії (Одеса, 1977).

Ні Симпозіумі "Теоретичні та методологічні основи ісо;.<плокс2:ого вивчення тг. освоєння шольфів" (Лсаіигред,1У78),

- Всесоюзній конференції "Теоретичні основі: протиерозійних заходів" ( Одеса, 1979 ),

- III Всесоюзній конференції “ Закономірності проявлення v-рззійних та руслових прі сіз у різноманітних природних /мовах" { Москва, 1930 ),

- 1 З'їзді грунтознавців та агрохіміки; У PCP (Харків, 1982 ),

• Республіканській ( У PCP } іхонферепції ' Географічні оспз;ш раціонального природокористування “ ( Кілів, 3984 )„

• Па IV Bcs союзній науковій конференції "Зс.:;оно:/.ірисоті лрши'лелш: срос.ішшх та руслових процссіг. « різномаштшгх прлоедппх уі.-.овах ( Москва, 1987 ).

• Всесоюзній конференції "Проблемп інженерної географії і Володимир, 1987 ),

■ lia Всесоюзній конференції "Мсдслюсаннл геоспстем з рогіснальиого природокористування“ { Одеса, 1988 ),

• На XIX Пленумі комісії з Геоморфології *АК СРСР

^Казань, J.988); та ін. -

Стгруїггура дисертації. У першому розділі розглядається постановка питання, сформульовано поняття організації' у прпісладенні до морфологічних завдань, а також визначено місце ентропійного підходу до вивчення процесів розвитку рельєфу.У другому поданий аналіз різноманітних поглядів на сучасний розвиток геоморфологічної теорії. Третій розділ висвітлює питання структури процесів розвитку, можливість використання законів термодинаміки в аналізі

розвитку екзогенних форм рельєфу, а також схему послідовності прийомів використання ентропії та організації. У четвертому розділі на основі всебічного аналізу різних методів моделювання у геоморфології розроблена методика ентропійного моделювання.У п'ятому подані ентропійні моделі та кількісні показники, які характеризують організацію форм рельєфу. В шостому поданий аналіз здобутих результатів.

Обсяг роботи - 247 друкованих аркушів, з них 12 таблиць, 46 малюнків (схеми, графіки ), список літератури 342 найменування. ■

ЗМІСТ РОБОТИ

1. Постановка питання, поняття та рівні досліджень.

Пошуки загального підходу до зрозуміння розвитку підлеглі у теперешній час різним науковим напрямкам, де стоїть питання про утворення синтезованого уявлення єдиного процесу розвитку, який охоплює неживу природу, життя та суспільство. Тому єдиний світовий процес розвитку уявляється як безпреривне ускладнення організації /Н.Н.Моісєєв, 1987/. Те, що організація но являє собою монополію органічного життя, але підлегла також неорганічній природі, відзначав ще В.Девіс /1899/ та визнавав мірою розвитку рельєфу, ступінь та форму його організації, оперуючи при тому якісними поняттями.

Методологічні аспекти вивчення розпитку складних систем невідривні -від теорії розвитку, яка у більшості природних напрямків ще не вийшла за рамки .філософських розробок та не виробила критерії розвитку. Таким чином, * існує розрив між загальними принципами та конкретним аналізом розвитку фізичних систем, а. тому числі й геоморфологічних. В останніх й загальні принципи знаходяться у стадії формування.

Аналіз загальних принципів розвитку неорганічних систем веде до необхідності ' підкреслити у процесі їх дослідження можливість моделювання розвитку взагалі та геоморфології зокрема. Слід підкреслити, що для процесу розвитку, крім кількісних змін та виникнепня нового стану, є обов’язковим перехід від простого до складного, до росту організації, до структуроутворення.- У той же час, чим складніше система* тим малоймовірна її структура. Тому процес переходу від більш імовірних етапів системи до менш імовірних ( у рамках філософських категорій від хаосу до порядку ), який відображує процес розвитку як перехід від простого до складного, розглядається у поданій роботі як робоча гіпотеза з метою дослідження розпитку екзогенних форм рельєфу.

Ключем до пізнавання імовірних механізмів, керуючих процесами розвитку конкретних об'єктів матеріального світу являє собою використання таких природно-наукових категорій, як ентропія. Ентропія - одна з характеристик стану фізичної системи, яка має статистичний характер, пов'язана з організацією систем. Ентропія, яка виникає як поняття у термодинаміці, не дотикова, не має звичайних фізичних характеристик складна для сприймання, тому однією з задач поданої роботи є аналіз можливості використання цього поняття у геоморфології.

Зо основу поданої нами схеми використання у геоморфологічних дослідженнях законів термодинаміки та однією з їх функцій ентропії покладено один з висновків нового напрямку у науках нерівноважнох термодинаміки, відповідно якому у відкритих системах, до яких відносяться й геоморфологічні системи, ентропія знижується, колії вони наближаються до етапу динамічної рівноваги та до максимальних означень прагне не ентропія, а рівень організації. Аналіз існуючих уявлень про динамічну рівновагу у ■геоморфологічних системах показав, що механізм динамічної рівноваги е них що не вивчено, а для прикладання фундаментального поняття ентропії важливо виявити конкретні формі: проявлення ентронійних процесів.

Таким чинок, постановку питання молена представити, як розробку місця загальнонаукового підходу сучасного природознавства, активно використовуючого поняття п вненозкк иерівноважної термодинаміки (яка опнсус необоротні процеси ) у геоморфологічних задачах, пошук за цими оснозамїі загальної ознаки розвитку екоогешшх форм рзльсфу для гшкористйішя його в теоретичнім плані та практичних застосуваннях.

Розвиток - е необоротний напрягло:: (але без обмеження лпціс лі: знхідіш, прогресивна вітка ), закономірна зміна об'єктів будьякої природи, матеріальні!:: та ідеальних.

Розвиток включає зміни й регресивного характеру, моменти деградації. Так екзогенні процеси ведуть водночас й до розчленування, й до вирівнювання. У самому загальному ВИГЛЯДІ об'єктивним критерієм прогресу (Й, ‘ВІДПОВІДНО регресу) визнається підвищення (або пониження ) рівня організа ції систем у процесі розвитку.

Одне з численних означень поняття системи являє систему, як організований та необхідний за своїм існуванням та змістом об’єхтів, що виявляється, зокрема, у наявпості в нього структури. Таким чином, структура - це засіб зв’язку, та у той ;ко час це форма прояви або окремий випадок організації. Тому, за істотою, зміна організації системи є зміна її означених структур через означений період часу.

Поняття "рівень організації” па відміну від поняття "структура" ( окремий випадок організації ) стає відиоспнм та включає в себе, крім того, що відображається в останнім понятті, ще й уявлення про зміну структур в русі історічного розвитку системи з моменту її виникнення. Нижче ми будемо користуватися саме цим поняттям, як найбільше відповідним завданню оцінки стадії розвитку екзоген них форм рельєфу.

Розвиток - складний інтегральний процес, який включає

і прогрес, і регрес, і круговороти. В тім в об'єктах і явищах у процесі розвитку спостерігаються дві тенденції: прагнення до

ускладнення організації та водночас спрощення. Ведучою тенденцією розвитку є все ж таки ускладнення. Ускладнюють свою організацію гірські породи, * геологічні структури, земна кора. • . .

■ Системи високого ступіню складності, організованості мають малоімовірну структуру. Звідси процес переходу зід більш імовірних станів системи до менш імовірних, які відображують розвиток, як процес переходу від простого до складного, розглянуто нами як математична модель розвитку екзогенних форм рельєфу.

За основу дослідження покладено поданий вище принцип напрямкопого зміщення динамічної рівноваги у бік збільшення організації у час взаємодії рельєфу із екзогенними факторами, а також статистичний характер ентропії. Необхідною передумовою для можливості застосування цього поняття, служить наявність розчленованого простору, який розчленовується. Інформація, здобута внаслідок геоморфологічних досліджень з метричною, та питання стає, головне, в тому, які з параметрів тієї чи іншої форми рельєфу-найбільш чітко характеризують процес її розвитку. '

Виняткова складність багатьох природних систем припускає різні рівні вивчення об'єктів. У методології досліджень розвитку складних систем виділяються чотири взаємопов'язаних рівня: загальний (філософський), загаль-нонауковий, регіональний, природно-науковий. Концепція ентропії, яка прийнята у поданій роботі стосовно геоморфологічних задач, на нашу думку, потребує аналізу можливих рівней досліджень зворотно від загального до приватних задач. Пов’язано це, перш за все, з тим, що поняття ентропії, яке народилося . у фізиці, у цей час осмислюється, в основному, на філософському рівні, а задачею цієї роботи як раз і є доведення цього поняття до практичного рівня геоморфологічних задач.

філософський рівень. К.К.Марков/1973/ вцзначаз рельєф земної поверхні, як одну з сторін розвитку матеріальної системи "Земля".

Розвиток будь-якої системи включає в себе цілісне, закономірне та мимовільне ( тобто обумовлене внутрішніми факторами ) змінення її стану. Але система не може притерпіти зміни, які не є її безпосереднім розвитком. Наприклад, зміщення з одного місця у друге без будь-якого перетворення її структур. Однак, таке переміщення може бути миттю розвитку будь-якої більш загальної системи, у яку подана система входить як складний елемент, наприклад, механічний рух уламків на схилах та розвиток форми схилів. В цілому математичною моделлю розвитку, як переходу від простого до складного, молена розглядати процес переходу від більш імовірних станів до менш імовірних, тобто росту організації. Таким чином, об'єкти досліджень геоморфології стають частиною матерії, повинні характеризуватися усіма

влсстивншь їй мірами, в тому числі й ентропією.

Зпгплькондуковик рівень. Поняття ентропії лягло в оскоьу термодинаміки. Ми можемо зустріти знак ентропії у рівняннях, які описують теплопрозодність матеріалів у інших технічних напрямках. ■

Це поняття можна зустріти також у дослідженнях складних систем економіки, у соціоЛогії, лінгвістиці, біології, грунтознавстві і т.д. Б тім у залежності від об'єктів макросвіту іі задач їх вивчення, використовуються наступні виді: снтротї:фізична (теплова) - міра розсіяння енергії, структурна міра невпорядкованості будові: систем й

інформаційна, як міра невизначеності знань upo об’єкт.

Кочкретио-нг.уковий рівень. .За думкою М.В. Шотроьського /1974/ схема циклу З.Девісс. висвітлює також ñ проблему 'йпзначєаогс й імовірного у розвитку. Розвиток крупних рис рельєфу істотно визначений, а деталі його імосірні. Співвідношення визначеного і імовірного змінюється за стадіями циклу. 'Так як нами розглядаються екзогенні форшг рельєфу, тому нас цікавлять імовірні деталі у розвитку.

При побудоьі синтетичних теорій об’єктів у час розвитку •гроба розраховувати, що техніка аналізу процесів функціонування більш розвинена, ніж техніка процесів розвитку ¡ С.А.Сідов, 1S82 /. Для геоморфології це може мать: наступне пояснення. Як вірно підкреслює

J] Тимофеев /198Ї/ нема поки що достатньо точних діагностичних ознак, частково геоморфологічних, для того, щоб установити, досягла чи пі дана територія стадії стійкої динамічної рівноваги. Тим більше треба йти від загальних фундаментальних теорій, фізично обгрунтованих, які безпреривно у розвитку. В цьому випадку, коли розглядати можливість моделювання у геоморфології, а необхідність у цьому з часом росте, то треба розрахувати що:

1) детерміновані моделі не дають можливості відбити виникнення нових станів (розвитку),

' 2) стохастнчні моделі (ланцюги Маркова) відворюють

деякі риси процесу розвитку, але не відбивають перехід від простого до складного.

У той же час поняття ентропії, що входять у закони існування матерії, не може не прийняти участі у розвитку, і поступово розвиток геоморфологічних об'єктів може бути визначено крізь динаміку організації, мірою якої с ентропія.

Загальнопрактнчний рівень. На цьому рівні ставиться мета визначити структурні ознаки, здатні відбивати динаміку рельєфу з точки зору прикладання концепції ентропії. Ентропія рельєфу складається з ентропій різних частин ( за рахунок перевищення, - за рахунок окислення кори вивітрювання, процесів у грунті і т.д. ).

Найшвидше зафіксовані, та що немаловажно, найбільш просто виміряні зміни, проходять у висотнім положенні поверхні рельєфу, незалежно від процесу, який визвав зміну. Таким чином, загальною з практичної точки зору, оцінкою рельєфу, визначеної території, може бути відповідь про віддаленість її від рівноваги, а й поступово п очікуваному напрямку процесів. ,

Конкретно-практичний рівень. Форми рельєфу являють собою результат дії великої кількості факторіз, ступінь впливу кожного з яких врахувати у попній мірі не уявляється можливим, а іноді у цьому просто нема необхідності. Тому математичний опис ролі факторів можливо статистичними методами. Одне з властивостей ентропії є те, що вона змінюється в одному напрямку, це означає, що кожній миті, часу існування рельєфу відповідає величина, таким чином вона може бути характеристикою стану. Це повинна бути виміряна величина, яка змінюється найбільш швидко й яка визначає можливий порядок розвитку форми рельєфу. У одних випадках це може бути один морфометричний показник, наприклад, довжина яру, у других випадках - нерозмірний параметр, синтезуючий кілька морфометричних показників, такий як тон, що у поданій роботі характеризує річкову долину. Показані параметри являють собою вибірки, обробка котрих дає величину ентропії й крізь неї організації конкретної системи, поданої вибірки. .

Таким чином від філософського розуміння фундаментальних законів існування матерії до прогнозу активності, наприклад, ярової ерозії на схилах річкових долин плідним й практично перспективним стає використання у геоморфологічних дослідженнях поняття ентропії для здобуття змістовної інформації.

Реалізація ентропійного підходу до задачі оцінки стадії розвитку екзогенних форм рельефу й пошуків критерію розвитку визначила зміст . й послідовність станів даного дослідження.

2. Сучасні уявлеппя з геоморфологічної теорії.

Впровадження засобів кількісного вивчення явищ та процесів - одне з ітйвалслииіншх умов подальшого успішного розвитку геоморфології та потребує притягання теорій й методів, розроблених іншими науками,а також переоцінюваній: того, що було створено в теоретичному плані раніш.

Схема В.Девіса (1902), його географічні ( фактично геоморфологічні ) цикли, за думкою М.В.Піотровськогс (1334)

- це моделі складних систем, лісі самсорганізугаться. Для даної роботи важлива думка В.Девіса про те, що організація не є монополія органічного життя, зле с властивість неорганічної природи, іі мірою розвитку рельефу вік рахував ступінь і форму його, організації, а також те, що у розвитку нема "заднього ходу", тик як нема Його у часу, а такой;, що повне пізнання погребус відкриття загального закону, але його завжди розсіяно у конкретній прояві, й як загальне його можливо відкрити лише як ідеальну модель".

Вчення про морфоструктурк й морфоскульптури ( ї.її.Герасимов, 1682, Ю.А.Мещеряков, 1972 ), про формації й літодшшмічні зливи (ІІ.А.Флоренсов, 1973), концепція морфоциклів (Ю.Ф.Чем- об, 1971), поняття про геоморфологічні комплекси (І.С.ІЦукік,1974), геоморфологічні обставини ( Д.А.Тимофеев, 1981 ) - це тільки деякі з напрямків розвитку геоморфологічної теорії. Як вірно підкреслює Б.Г.Федоров, (1982) "теорія зйгильпоїгеоморфології "рсодроб-легіа й роздроблюється далі на багато аналітичних напрямків, від чого до теперішнього часу не вирішено загальнотеоретичних питань".! далі, розглядаючії принципи побудови системної зигольноморфологічиої моделі Землі, приходить до тези, що ііеєдєііня у баланс діснпатнвної системи головні величніш -енергію, провадження ентропії, критичні швидкості нелінійного процесу і т.ч. но стає можливим у неоглядному "айбутньому. Імовірно це так, якщо мати на увазі спробу створення цілісної "загальновзаємної моделі" для глобальних умов.

Але це не означає, що не треба намагатися використовувати ці поняття для дослідження більш приватних питань, таких як дослід стану окремих форм рельєфу чи територій. .

Д.А.Тимофєєв рахує, .що прийшов час поєднати спеціалізовані дослідження в єдинім руслі "синтетичної

геоморфології". ЮЛ.Лоскутов й В.Ф.Філатов (1978) рахують неодмінними предметйіЧИ вивчення геоморфології морфологію, генезис й вік рельефу, з той же час за Н.А.Флорексовим (1982) віку нема, є тільки історичність.

Рельєфоутворення можна розглядати як геометрію, статику, кінематику й динаміку (А.С.Девдаріані, 1964). До рельєфу присутньо також три типи руху - функціонування, динаміка, розвиток (І.Г.Чергаиьов, 1978). В останній час з'явились й такі поняття як "геоморфологічна сфера"

( А.С.Кріїволуцький, 1982 ), "геоморфологічна система"

.( О.В.ІСашменськп, 1980 ). ,

АЛІ.Лдсточкіп (1983) підкреслює необхідність

закладання нульового циклу всього 'понятійно-

термінологічного будинку геоморфологічної науки и розглядає також початкові поняття геоморфології як "земна поверхня", "рельєф", та також питання про форми земної поверхні. Нами використовується поняття рельєф аналогічне визначенню

А.Іі.Лас’гочкіна поняття земної поверхні, тобто як геометричне місце точок, яке відрізняє літосферу від гідросфери та атмосфери. '

Основи системного підходу у пізнанні рельєфу Землі було закладено у роботах І.С.Щукіна. Вони проявилися у аналізі морфологічних особливостей Землі з позицій всебічного обліку усіх діючих факторів у їх тісній взаємодії до вивчення рельефу здобуло у роботах ІО.Г.Симонова ( 1970, 1972, 1977, 1983 ), O.A.Борсука (197G, 1982), а також геоморфологів Сибіру та Далекого Сходу ( Б.А.Казанський, 1976, О.А.Кашменська, 1982, А.В.Позняков, 1982 ). У теперешній час у застосуванні системного підходу в ■ геоморфології можна виділити ДВ!Г напрямки: '

1.системний аналіз рельєфу, який опирається па

дискретні моделі, •

2.системнин аналіз, який використовує перервні (контінуумні) моделі, тобто так зване "поле", що являє собою набір форм, а також, на пашу думку, й різноманітних показників, підлягає абстрактно-математичному аналізу.

У поданій роботі поняття системи відповідає сучасній загальній теорії систем, де система являє собою численні об'єкти, які володіють визначеними ознаками з фіксованими між ними відносинами. В тім роль системоутворюючих факторів можуть виробляти й умови диссипації енергії, й морфометричні, та й інші статистичні показники.

3. Теоретичні аспекти ентропікпого аналізу розвитку екзогенних форм рельефу.

Основи системного підходу у пізнанні рельєфу Землі проявилися в аналізі морфологічних особливостей рельєфу з позицій всіх діючи:; факторів в їх тісній взаємодії. Питанням стійкості, рівновагії та динаміки геоморфологічних систем присвячені роботи багатьох закордонних авторів ( Chorley R.I., Leopold L., Langbein W., Strahler A.N. ). Б цих роботах осношш увага приділяється поглядам на проблему актуалізму, також до двох різких підходів до вивчення розвитку форм рельєфу: динамічному, який розглядає процес як прагнення де рівноваги, та історичному, в якім розвиток рельєфу уявляється як черга необоротних послідовних змін, так що в кожнім моменті, стаи рельефу визначається часом, який пройшов з початку його розвитку. .

Поняття розвитку відповідно до природних наук вистукає уз'вязку з ростом організованості, структуроутворенням, з формуванням усе більш складних функцій. Утворення зисокоупорядкованих структур несполучно із другим початком термодинаміки, відповідно якому п час розвитку будь-якої .макроскопічної системи може мати міецо тільки збільшення ентропії. Однак І.Прнгожин та ЇІ.Глансдорф (1973) показали, що існують відкриті системи, у яких ентропія знижується, якщо зони наближаються до стану рухомої рівноваги. '

Оскільки ентропія знижується, рухома рівновага виявляється нестійкою, та система прагне^ досягнуті: (за

рахунок середовища ) деяке-о стану із зменшеною ентропією, тобто із підвищеною підпорядкованістю. Таким чином, тут у протилежність термодинаміці закритих систем, до

максимальних значень прагне не ентропія, а рівень організованості. .

Засновуючи поведінкою відкритих систем можна виділити три типи процесів розвитку екзогенних форм рельєфу:

1. Морфодинамічні процеси з підвищенням ентропії.

2. Морфодинамічні процеси з пониженням ентропії.

3. Морфодинамічні процеси із постійною ентропією.

1 тип. Під розвитком екзогенних форм рельєфу із підвищенням ентропії треба розуміти процес, який веде до більш високого ступеню диференційованості до зростання неоднорідності. Зниження організації ’ та підвищення диференційованості відповідає підвищенню фізичної, статичної та інформаційної ентропії. Цей тип процесів відповідає поняттю розвитку рельєфу, який сходиться.

2 тип. Це процеси, які ведуть від менш упорядкованого стану форм рельєфу,отже й високої диференційованості, до упорядкування та підвищення ступеню організації. Це процеси

із зниженням ентропії та збільшенням інформації, що відповідно ішехідному розпитку рельефу, також окремим видам антропогенних форм рельєфу.

З тип. Важко виділити, десь можливо короткочасно існуючий, тип розпитку рельефу, проміжний поміж двома першими.

Засновуючись на принципі термодинаміки необоротних процесів, стає можливим виділити наступну робочу схему прикладання поняття ентропії до досліджень геоморфологічних систем:

1. Однією із задач у природних науках, в тому числі у

геоморфології, є прогноз. ;

2. Прогноз припускає знання стану, в лкому на

момент дослідження знаходиться рельєф розглянутої території повністю та ного окремі форми. .

3. Стан рельєфу залежить від того, як далеко знаходиться система, підлегла аналізу, від досягнення системою динамічної рівноваги.

4. Рельєф являє собою відкриту систему, яка обмінюється речовиною та енергією із навколишнім середовищем, та знаходиться з нею у динамічній, рухомій (за

І.Пригожішим), текучій (Л.Берталанфі) рівновазі.

5. У зв'язку із розвитком рельєфу,ми маємо діло із структурою яка весь час знаходиться у русі та змінах або, іншими словами, з її можливим станом.

6. Засновуючись на загальних законах існування матерії

мірою стану системи стає ентропія: теплова, як міра

розсіювання енергії, структурна - міра непідпорядкованості системи, інформаційна - міра невідзначеності знань прр систему. •

■ 7. Суть ентропії зв’язана із статистичним підходом, у

тон же час цей підхід вказує на кордони її застосування. Він вичерпує себе там, де опиняється неприйнятою статистика, де нема системи з великою кількістю більш або менш однорідних елементів. Рельєф характеризується морфометричними даними, які дозволяють використовувати статистичні черги для визначення структурної ентропії.

8. Справжня ентропія рельєфу складається з ентропій

різних частин (за рахунок ' перевищення, за рахунок окислення кори вивітрювання, процесів у грунті і т.д.). Визначення такої ентропії діло майбутнього, а у теперешній роботі оцінюється одна з частин - за рахунок перевищення та розподілу. •

9. Статистичні дані, подані кривими розподілу морфометричних показників, дозволяють наочно порівнювати стан систем, а кількість ентропії, розрахована за тими ж

чергами, дає можливість оцінювати кількісно відносну організацію екзогенних форм рельєфу.

10. Організація - це структура, яка змінюється у часі, що дозволяє розглядати зміни організації систем відносно якої-небудь крапки відліку у їх розвитку та порівнювати системи між собою.

Таке порівняння може бути, основою прогнозу подальшого розвитку форм рельєфу, які аналізуються.

4. Методологічні та методичні основи моделювання розвитку екзогенних форм рельєфу.

Б час вивчення геоморфологічних об'єктів та процесів постановка експериментів в чистому вигляді практично виключена через великі інтервали процесів дослідження. Крім того моделі, які дозволяють замінити експерименти на об'єкті особливо необхідні, коли останні небажані або неможливі.

Аналіз матеріалів досліджень з геоморфології дозволяє виділити два принципово різних підходи до рішення задачі математичного опису рельєфу. Перший підхід засновано з вивчення рельєфу як явища (не випадкового в даній області) регулярного. В цьому випадку зміст завдання математичного опису рельєфу є відшукування аналітичного рівняння, яке більш менш точно виразило б рельєф даної ділянки. Другий підхід - це застосування імовірних методів дослідження, в яких аналітичні рівняння, які виражають детермінові ознаки рельєфу, замінюю* ¿я кореляційною функцією, що виражає загальностатистіїчні імовірні ознаки.

Кожна модель має обмежену область застосування, до геоморфологічних завдань притягуються також інші методи моделювання. Для складних систем якими являються геоморфологічні об’єкти, характерна велика кількість взаємокорелюємих елементів. Дуже різноманітна поведінка елементів у середині системи, а також неоднозначний вплив середовища не складну систему. Різноманіття поведінки систем робе їх неминуче імовірними, а стійкість принципово статистичною. Більшість геоморфологічних процесів характерні величинами, точну оцінку яких подати заздалегідь ь жко - можна говорити тільки про імовірності ознак цих величин, тобто розглядати їх як випадкові.

Численні дослідження поняття ентропії у технічних науках (Г.Н.Алексєєв, А.Дж.Вільсон, С.Гроот, І.Пригожин, П.Шамбодаль, П.Еткінс та ін.) показували, що ентропія є функціоналом розподілу імовірностей стану фізичної системи. Це положення відзначило методику поданого у даній роботі моделювання, яке має поділи на два етапи:

1. Побудопа та аналіз кривих розподілу морфометричних трактеристик.

2. Обчислювання ентропії та відносної організації за тими к виборками.

1-й етап моделювання. Характер наймовірносннх розподілів пов'язаний із властивостями матеріальних систем підлеглих досліду.

Здобуті тим або іншим засобом морфометричні дані екзогенних форм рельєфу відповідають нпзві дискретних величин. Найпростішою формою подання закону розподілу дискретної величини є ряд розподілу, який являє собою вичерпану імовірну характеристику цієї величини.

Для більшої наочності ряди розподілу морфометричних характеристик аналізуються лами з вигляді графікіп, де ті осі • абсцис розміщуються варіанти, віднесені до інтервалів, а на осі ординат частоти.

Необхідний обсяг вибірки, такої, щоб вона булл репрезентативного для генеральної совокупності, в статистиці визначається, звичайно, в залежності від об’єму генеральної совокупності, який є відомим, поданій величині припустимій помилці вибірки та найближчих значень дисперсії й частоти. Такий підхід для перевірки репрезентативності вибірки у випадку морфометричних характеристик практично не може бути виконано, так як обсяг генеральної вибірки як правило невідомий, дуже великий та залежить від поданої задачі.

Тому інтервальні ряди морфометричних характеристик, які ми розглядаємо на конкретних прикладах у наступному розділі, складаються з виборок, число елементів яких ріпно N=100, тобто проводився так званий серійний відбір із рівновеликими серіями. Достатність такого обсягу

статистичної вибірки за даними про розподіл висот рельєфу перевірялася нами графічно, шляхом послідовного збільшення довжини ряду. Включення додаткових членів вибірки, збільшуючи її об'єм, змінює характер розподілу та форму кривої розподілу тим більше, чим коротше довжина вибірки. При довжині ряда у 100 не приводить до істотної зміни закону розподілу. Де дуже посутньо для реальних дослідів, оскільки одержання більш довгих рядів пов'язано із значним збільшенням обсягу робіт, не адекватним до збільшення достовірності здобутих результатів. ■

Для можливості порівняння кривих розподілу поміж собою незалежно від абсолютних величин, які складають вибірку; що є основою аналізу, величини, використані для побудови графіків, подані як модульні коефіцієнти.

Визначну роль у проведеному нами аналізі грає мода (М) - варіант, який частіше зустрічається у даному

варіаційному ряді, тобто який охоплює найбільшу частоту. Як

правило варіаційні ряди, здобуті за даними морфометрії асиметричні, тобто частоти з обох боків від середньої змінюються по-різному. При цьому у формі та асиметрії кривих розподілу морфо метр s: чш;г. характеристик відображається специфіки аналізуємих форм рельсфу та віддаленість їх від динамічної рівноваги. Це якісна характеристика.

2-й етап моделювання. Ентропію неможна розглядати у відриві від пивчаємої системи та задач, пов’язаних з її вивченням. Як підкреслює А.Длс.Вільсок (1976), коли з'являється бажання користуватися концепцією ентропії, слід чітко визначити, як можна її відміряти або описати розподіл імовірностей, пов'язаний з якоюсь якістю системи та відроджуючи ентропію цієї системи.

Інформація, яка здобута в результаті дослідження геоморфологічних об’єктів є метричною. Ентропія виділяється особливостями.

По-перше - це безмірна величина, незалежна від вибору масштабів виміру. По-друге особливостю ентропії, є аналітична простота її якостей,пов'язаних з аналітичними якостями логарифмічної функції, яка лежить у фундаменті її означення. Властивості функції є такі, що її величина зростає від того як збільшується рівномірність значення. У кордонному випадку, коли імовірності всіх значень порівняні одне за одним, ентропія досягає максимума. Ентропія може вимірятися у натуральних та двоїчних одиницях, а також у відповідності із фізичною г-алою вимірів. Нами використано натуральні одиниці. Збільшення кількосі’і членів ряду зище 500 змінює значення ентропії незначно (5%), час підготовки вибірки значно зростає, що говорить на користь ряду N=100. Колії збільшуються вибірки до N=1000, N=2000 починає працювати закон великих кількостей, розподіл наближається ' до нормального, стираються особливості характерні територіям, підлеглим до порівняння. Роз- рахунки величин ентропії та організації проведені на ЄС ЕОМ за алгоритмом, який відповідає формулі статистичної ентропії n S

( S== - 2.РІ log pi ) та організації ( R= 1-)

' і=1 . Smax *

5. Оцінка стадїй розвитку екзогенних ’ форм рельсфу

РельєсЬ суші. Топографічна поверхня, з якою в першу чергу має діло геоморфологія, у повній мірі вдовольняє поняття випадкового явища. Розвиток рельєфу у часі та просторі є слідством опливу багатьох рельєфообразуючих факторів, відхиляючих його побудову від детермінованої закономірності.

Оскільки це різноманіття має глобальну проягіу, тему топографічна поверхня є тим масовим випадковим явищам, дослідження якого доцільно проводити методами математичної статистики. До того ж імовірно-статистичні моделі р інформаційному відношенні багатше, ніж детерміновані, хоча переваги одержуються за рахунок обсягу вихідної інформації про об’єкт досліджень, яка на два три порядка більше.

У роботах О.А.Борсука й Ю.Г.Сімонова (19(і9), И.ГІ.Шарапова (І967), В.С.ІІорядіна (1982), О.А.Гліко (1 Ї>8Г>) використані криві розподілу висот для аналізу вертикального розподілу рельєфу, для районування поверхні ітрішпоиашї.ч,

з метою морфоструктурного аналізу. Були здобуті різні типі! кривих, а також висновок, що криві висот мають геоморфологічний смисл.Треба підкреслити деякі, з пішої точки зору, методичні недоліки п показаних роботах. Криві розподілу, на жаль, неможна порівнювати не тільки у різних роботах, а в одній і тій же роботі. Це пов'язано з тим, що ряди, використані для їх побудови мають різну довжину, і подруге, э час побудови кривих використані абсолютні ге,тичини та відповідно різні інтервали розподілення частот. Нами ці недоліки враховані та криві розподілення любих

морфометрнчних показників будувались з єдиної методики.

Для побудови кривих розподілу висот були вибрані на території України різні за геоморфологічними та

гіпсометричними умовами ділянки (відріг Подільської височини, відріг Кодр, межа Придніпровської височини,

Причорноморської низовини, Прикарпаття, Приазов'я). Всі. -го оброблено 87 рядів ( по N=100 ). Порівняння кривих розподілу ділянок показало,' що форма кривих розподілу висот рельсфу відображає інтенсивність денудаційних процесів, а тг.кож віддаленість території під динамічної рівноваги (чим більше відстані між модальною величиною та середньою, тим далі від рівноваги). Для кількісної характеристики за кожним рядом, розрахована ■ величина ентропії та відносної організації. Величини ентропії та організації нанесені на карти, що

дозволяє оцінити близкість території до рівноваги. .

Рельєф пілволного берегового схилу (шельфу). Рельєф шельфу концентрує в собі результат балансу речовини та енергії в складній динамічній системі. Зовнішні впливи приводять до зміни параметрів системи, тому вона в процесі еволюції характеризується більшим числом можливих становищ. Це дозволяє розглядати параметри системи у виді їх можливостей.

Відсутність впливів на рельєф шельфу з боку атмосфери та ендогенних сил привело б систему до стану рівноваги, але параметри гідросфери постійно змінюються і не сприяють цьому. В той же час завдяки процесам седиментації, водне

середовище виявляє в цілому нівелюючий вплив на рельеф шельфу. В аналізі організації рельєфу шельфа нами розглядається 47 ділянок, розташованих у межах шельфу різних акваторій Світового океану та поданих ииборками глибин.

Криві розподілу глибин на різних ділянках згруповані за їх ' формою, всі вони практично мономодальні, що підтверджує генетичну однорідність ділянок дослідження. Згідно розрахункам максимальною організацією володіє рельєф на таких ділянках шельфу як Північне море (Гі=0,85), північно-східне узбережжя Великобританії (11=0,84). Коли зважати, що 0 <' К < 1 , то одержані величини говорять про дуже високу організацію рельєфу шельфу на показаних ділянках. Така організація є результатом слабкої тектонічної активності з одного боку та активною штормовою та

припливною діяльністю з другого. Мінімальна організація здобута для ділянок у затоці Осака (И= 0,64), Середземному морі (11=0,60), Ормузській затоці (11=0,66), розташованих у різних районах Світового океану, але поєднаних присутністю тектонічної активності. На ділянках, розташованих частково в межах шельфу, а частково на материковому схилі (Чорне море) криві розподілу глибин показані модальною час-

тиною, відповідно шельфовій зоні та амодальній, відповідно материковому схилу. Вибірка глибин для оцінки рельсфу дна глибоководної частини океану за даними геолокатора,

дозволила величиною організації оцінити динаміку рельєфу: похований рельєф 11=0,59, рельєф осадкового чохла 11=0,72.

Яри та ярові системи. Конкретні завдання використання .і;.моль потребують знання масштабу ерозійного процесу, тобто граничних розмірів ерозійних форм. В цей час більшість спроб математичного моделювання ярової ерозії - це шлях від частки до загального, до того ж розташоване ближче до початку шляху. Окремі яри, групи ярів, території - дають кількісний матеріал на побудову емпіричних зв'язків. Одержані за ними моделі, у тому числі багатофакторні кореляційні, дуже локальні, й можуть служити прогнозними лише для територій, де вони здобуті.

Створена у кожному конкретному випадку ерозійним процесом, форма далі організує процес, який змінюється разом із розвитком форми. Це частина процесу яроутворення є детермінованою. Але на розвиток форми, тобто ерозійного процесу, впливають показники різних факторів, які мають випадковий характер. Інформативність факторів яроутворення відзначалась у нас відносно параметра оптимізації, поданого безрозмірним показником

^ Ь '

— і0( — - 1 ) , де і - уклін басейну. Ь - довжина басейну,

■£ •£•- довжина яру.

Фізичний смислів тому, що він характеризує ступінь розвитку яру, його здатність до подальшого росту.

Для оцінки організації ярових систем в нас розглядались яри схилу у долинах рік північного Причорномор'я, басейнів Дністра та Півд.Бугу, а також на схилах крупних балок. Довжини ярів визначені з крупномасштабних топографічних карт. Всього виділено 76 ділянок, які включають в себе 100 ярів кожна. У підборку включалися всі яри, відображені на карті поданого масштабу. Відміряні довжини ярів хитаються у межах від 25 до 900 м, в тім середня довжина їх у підборких

від 52 до. 258 м. Побудовані криві розподілу довжин ярів

володіють великим різноманіттям форм, аналіз якого дозволив виділити мономодальні, бімодальні та полімодальні розподіли. Не дивлячись на різноманіття форм, загальним для ннх є позитивна асиметрія, що доказує те, що для всього району, який розглядається, форми ярової ерозії далекі від можливої максимальної величини, за винятком розподілу довжин ярів схилу крупних балок, ’ де мода збігається із середньою величиною. Організація ярових систем коливається в межах 11=0,48 (р.Сака) до 11=0,77.

Зміна розподілів довжин схилових ярів у часі, здобуто для 12 підборок ярів, розташованих на схилах р.Інгулець, . здобутих з карт 1883 та 1976 рокіп. Майже за столітній иер'од кількісна організація змінилася не дуже значно, хоч і зросла (11=0,65 до Іі=0,70), але форми кривих розподілу змінилися повністю. Це ще раз підтвердило можливість оцінки стадії розвитку ярових систем за формою кривих розподілення їх довжин. 4

Річкові долини. Оцінка окремих елементів системи русло-долина не дає уяви про формування складної системи цілком. Необхідна кількісна характеристика, яка дає уяву про складність ерозійно-акумулятивної системи, її організації. Використання у цих цілях концепції ентропії потребує чіткої уяви, яким чином можна її відміряти.

Для кількісної оцінки ентропії та організації, а також, розвитку системи, бажано мати безмірний показник змін форми річкової долини, утвореної внаслідок руслового процесу як у просторі, так і в часі. За безрозмірний показник нами прийнято відношення Ь/В падіння ділянки русла Ь до середньої ширини долини на цій ділянці. У розрахунки включено групу малих річок північного Причорномор'я (14 рік), басейни яких розташовані в однакових фізично-географічних умовах. Для здобуття морфометричних даних

долішн попередньо розподілені на однорідні за

геоморфологічними умовами ділянки. Графічний аналіз змін морфомегричних величин однорідних ділянок показав, що в усіх розгляиутих ріках виділені ділянки можна віднести до трьох груп, територіально віднесених до верхової, середньої та нижньої течії. Середньо для цих груп стають величини /І,Ь/В, значно відрізняються та відповідно рівні 0,350; 0,040; 0,011.

ІСриві розподілу, побудовані за даними безрозмірного показники, який характеризує долини рік, мають вид біноміальних кривих розподілу, які є асимптотично

нормальними. Це не можна сказати про криву розподілу, яка відноситься до верхів’я рік, де розподіл носить невиражений полімодальний характер, що говорить про нестабільність характеристики, тому що більш активно виявляються

ерозійні процеси, які формують долину.

. Як показано у розрахунках, ентропійна • характеристика змінюється від верхів'я до гирла за експоненціальним законом. Саме так змінюється у часі ентропія частини відкритих систем, де іде втрата енергії та деградація. Нами здобуто такий же характер змін у просторі, тобто за довжиною річок на основі ентропійної характеристики виділено ділянки, які знаходяться на різних стадіях ерозійного процесу, від активної форми до стадії, яка наближається до деградації. Останнє становище чітко виділяється на розгляданих річках практично відсутністю русла. В цих умовах необхідно для практики, коли не відродження, то хоча б відживлення системи, виконується шляхом штучного вирівнювання та поглиблення русел, тобто в системі заповнюється частина втраченої системою енергії.

6. Аналіз одержаних результатів.

Загальним законом розвитку наукового пізнання є рух від встановлення якісної визначеності до кількісних закономірностей. Залучені нами, широко використувані іншими науками, поняття ентропії й організації дозволяють подавати кількісну оцінку існуючим якісним уявленням. В цьому, поняття "організація" на відміну від таких понять як однорідність, різноманітність, може відображати форму й процес, тобто у якійсь мірі відповідає на питання, поставлене А.Болигом /1956/ "розкриває чи ні, пізнання процесів закони утворення форм?" .

Дуалізм поняття "організація” у прикладанні до ' геоморфологічних задач полягає в тому, що організація - це структура або фіксоване становище висотних точок рельєфу, або будь-яких інших морфометричних показників на момент досліду й організація - це процес змін у часі кожної з точок

топографічної поверхні або морфо метр нч н і їх показників окремих форм рельефу.

Результаті! кількісної оцінки підносної організації <°) рельефу і" окромах Його форм, одержані у ПГ>ПГ>р?ДПТ 0”У розділі, подані нами у табл. 1.3. розрахованих величин. н.іг.'м підібрано величини, які мають найбільшу амплітуду значень 11. Зведення в одній таблиці різних об'єктів дослідження дозволяє порівнювати піл; собою одержані результати. Порівняння це, природно, правомірно тільки для величин К, одержаних пп. статистичним» вибірками, де виміряна величина подана одиан і тим показником, - наприклад, висотами топографічної поверхні. Так для поверхні рельефу, мінімальної відносної організації К==0,58 відрізняється поверхня похованого рельефу дна океану тектонічно обумовленого ії мало зміненого екзогенними факторами, максимальної К=0,95 - поверхня

заплаші.

Збільшення відносної організації річкових долин пєгрд гирлом цілком пояснено. Що до збільшення організації довжин схилознх ярів у межах зрілої долини, якщо порівнювати з долинами малих рік, то це збільшення молена пояснити двояко: відносно до ярів іі до схилу, на якому :гаии розташовані. Організація довжин ехнлових яріа, що доенг вододілу наближається до можливого максимуму (П-1), а, наступно, до завершення розвитку ярів. Хоч коли в тому визначити величину К для топографічної поверхні схилу, на якому сформувалися яри, тоді організація її за рахунок росту ярів знизиться й нона здобуде новий потенціал для розпить., й відповідно для збільшення своєї організації.

Далі, коли організація - це структура, а розвиток -зміна структур у часі, то з якою швидкістю змінюється відносна організація поверхні рельефу або ного окремих форм. Для відповіді на це питання необхідні були статистичні вибірки віддалені одне від одного у часі й, природно, чим далі, тим краще. В цьому потрібні поверхні пбо форми рельєфу визначені ке посередніми палеогеографічними методами, а відміряні. Таких вибірок вдалося одержати дні й зони дали цікаві результати. Одна вибірка відноситься до схилових ярів. Були виміряні довжини одних н тих же ярів (13 вибірок по 100 ярів кожна) з інтервалом майже у 100 років.

Табл. 1

Відносна організація (Б.) рельєфу та ного форм

Об'єкт досліду Місцепо- ложення статисти- чних вибірок Відм. величина! гл Ентропія вибірки ґ Відносна організа- ція /V

1 2 3 4 5

Поверхня рельєфу відроги Карпат ь 0,47 0,78

а) суша низовина (ТІриазоіз'я) 0,22 0,89

межріччя " 0,30 0,85

заплава " 0,11 0,95

б) шельф тектоніч. активний (Средизем-не море) •• 0,67 0,66

тектоніч. не активне " 0,32 0,84

в) дно океану похована поверхня 0,82 0,59

поверхня осадового чохла 0,55 0,72

Окремі екзогенні форми рельєфу

а) яри схил долини малої річки і 1,03 0,48

схил зрілої долини " 0,46 0,77

б) річкові ДОЛИНИ верхів'я лЬ ТГ 0,45 0,76

гирлова частина - 0,27 0,87

Другий приклад, з нашої • точки зору, подає собою особистий інтерес оскільки оперус вже геологічним часом. За даними сейсмоакустичного профілювання Центральне!

улоговини Індійського океану, проведеного наукоио-дослідипм судном геолого-географічного факультету Одеського університету у 1987 році, визначена відносно оргапі’ігщі:! рельефу поверхні осадового чохла. Треба підкреслити, що величина організації похованого рельєфу, обумовленого ендогенними процесами, виявилась найменшою серед іміпіг. поверхонь, більш розчленованих екзогенними прцеслмі: (табл.І). Таким чином, ці дна приклади підтлордплн

моясливість використання величини відносної організації (Ті) для оцінки віддаленості. території або форм рельгфу »ід заключної стадії розпитку.

Наступна можливість використання поняття організації полягає п тому, що рельєф розглядається як генетична сеном різни:; ландшафтних побудов, так як під організації рельєфу залежить різноманітність ландшафтні it відповідно можливості ї;с раціонального використання. В цьому, чим менш відпоєна організація рельєфу, тим більше ландшафтна різноманітність. При підносній організації рельєфу, яка наближається по величини R=1 (R=l у природних умовах практично па може бути досягнуто), рельеф перестає визначати ландшафтну різноманітність (наприклад, заплава), його починають визначати інші фактори ( грунти, рослинність й т.д. ).

Активна антропогенна діяльність веде до інтенсифікації процесів денудації ( до прискореної ерозії ). Остаї-'Я відбувається па фоні денудації, обумовленої природними факторами. У зв'язку з цим нами картована величина підносної організації поверхні рельєфу на території Причорноморья

УРСР. В основі карти 110 розрахункових точок величини

відносної організації, яка змінюється на розглянутій території у межах від R=0,52 до R=0,91. Остання величина близька до максимально можливої організації й, можливо, є тим реальним кордоном, якого досяг рельєф на заключнім етапі визначеного геоморфологічного циклу. Відповідно треба припустити, що для території з однаковою величиною інтенсивність розвитку екзогенних процесій зразково однакова. У підтвердження цього нами проведено порівняння карти .фонової активності розвитку екзогенних процесія, побудованої за даними про величину відпоєної організації (R) з даними за зливовим змивом з ораних земель. Порівпяняшш показало, що на територіях, розташованих, де значення R знаходяться у інтервалі від 0,9 до 0,8 змив складає 0 - 5 т/га/рік, у інтервалі R=0,8-0,7 злив дорівнює 5-15 т/га/рік, при R—0,7-0,8 величина змиву 15-20 т/га/рік й там, де R=0,6 злив коливається у інтервалі 30-40 т/га/рік.

Й, нарешті, геоморфологічні цикли В.Девіса підпорядковані їм на частини неоднакової протилежності, кожна з яких характеризується амплітудою й

різноманітністю рельєфу, а також темпом і сумою змін у початку циклу. Виділяється коротка юність із швидко зростаючою амплітудою рельєфу, зрілість - з найбільшою

амплітудою різноманітності рельєфу, перехідний період з відносно швидким, але цілком повільним зменшенням іі, нарешті, невизначно довга старість з незначними перепадами рельєфу й надто повільними його змінами.

Проведені нами досліди поняття організації у прикладанні до геоморфологічних задач дозволяють подати кількісну інтерпретацію показаного циклу. А, саме, початковий період циклу, стає кінцем попереднього, характеризується величинами відносної організації

рельєфу близькими до одиниці, тобто максимально можливими (у ідеалі Н=1), в стадії зрілості И близько до нуля, а у старості знову наближається до одиниці. Таким чином весь геоморфологічний цикл укладається в інтервал зміни величини відносної організації від 0 до 1. Коли на схемі ідеального географічного циклу В.Девіса надбавити осі ординат величину відносної організації, то можна оцінити кількісно, що до стадії зрілості ближче всього знаходиться похована поверхня дна океану (11=0,59), а ближче всього до стадії старості заплава (11=0,95). Крім розглянутого вище, аналіз динаміки організації екзогенних форм рельєфу показав також, що організація у різких об'єктах досліду має свій "характерний час" організації. В одному випадку це роки, у другому мільонн роїсів, і всі разом вони придають рельєфу риси складної системи, критерієм розвитку якої є її відносна організація.

Закінченая та висновки. ■

Геоморфологія, як і кожна інша наука, в процесі свого формування та розвитку у самостійну дисціпліну пройшла три етапи:

І.Збір фактичного матеріалу, 2.розкриття його суті та значення ( інтерпретація фактів ), 3.виявлення закономірностей та на їх основі прогнозування. Таким чином, на першому етапі пізнаються якісні боки об'єкту чи процесу, на другому -кількісні, а на третьому - обидва з поданих вище - спільно. В цей час геоморфологи якісно належать всі три етапи, вони співіснують, доповнюючи один одного. Що торкається другого стану, то тут, на жаль, продовжують переважати якісні та емпіричні залежності, що не дає повної міри розвитку роботи третього етапу - прогнозування.

Якісиі уявлення та умоглядні моделі по типу . моделі В.Девіса "структура-процес-час" або А.Пенка "форма-процес-отруктура-швидкість підняття", які підкріпляються у окремий знпадках кількісними емпіричішмн даним», створюють міцний фундамент, який дозволяє формувати власні закони. Щоб ці закони знайшли конкретне практичне застосування вони повинні засновуватись на загальнофізичннх законах та придбати кількісну інтерпретацію.

Внаслідок поданої роботи, спрямованої па розв'язати! питань, пов'язаних з третім етапом у розвитку геоморфологічних .досліджень, розроблено рад уявлень теоретичного та методичного характеру та здобуті пастуша висновки:

1. Розвиток земної поверхні своєю складністю виникаючих процс-сіз та форм поступається лише .ч:илилг організмам та рослинному світу. Показана складність ¡К1 дозволяє знаходити прості кількісні рішення, адекматні різнобічності та складності процесів. Тому спрощення, та таким чином, моделювання стає обов'язковою чп.с : геоморфологічних досліджень.

2. У цей час до рзв'язанш: геоморфологічних гі.чідмн;, прпаабліоо зиачігий арсенал існуючих методів моделювоніїн. В тім деякі моделі (карти) вживаються починаючи з першог) етапу ?п ие втрачають свого значення в цей час, деякі, такі .кс фіазічпі моделі, дають тільки кількісні результати та п?т!, дужз обмежену сферу застосування, тому що ми не можем моделювати час. Аналогово моделювання поки що обмежся», хоча, да пашу думку, воно може знайти більш широке застосування. Особливу роль грають матемит’.-ї-іні ггодзлі оскільки, порш за нсе,ч вони повинні забезпечити розвиток третього етапу геоморфологічних знань-та працювати на прогноз. Перша позиція тут за кількісністю тп різноманітністю оживиш. їх у геоморфологічних процесах належить детермінованим моделям, які, як правило, доводяться тільки до здобуття загального рішення та п дужо рідких випадках завершутоться спробами вийти на розв'язанню конкретного завдання.

3. Для того, щоб побудувати модель, яка володіє можливістю прогнозувати, необхідно, перш за все, використовувати загальні закони природи. Пов’язано це з тим, що якими 5 пе були складними шляхи математичної побудови моделі, більш складник виникає змістоншш рісеїгь моделі, її веріфікація, формування вихідної інформації. У фундаменті будь-якої моделі стоїть вивчення явищ та дослідні факти. Однак, зовсім пе байдуже, у якій-формі зоні: подані. Від цього залежить цінність моделі її змога не тільки відтворити явище,

вивчення якого дало вихідний матеріал для її формування, але і' передрікати нові факти. З цією метою хотілось би позбавитись від чисто евристичного підходу до геоморфологічних завдань та переходити до пошуку поширених закономірностей величезної кількості одиничних явищ. Треба шукати модель, у межах якої можна визначити загальне та істотне.

4. Рельєф у зв'язку з його безпреривним розвитком знаходиться у динамічному стані, інакше ми маємо діло із структурою яка весь час рухається та змінюється, а, послідовно, і з можливими змінами її стану. Однак, різні процеси, які розвиваються з одних і тих же початкових умов, підкоряються одним і тим же законам статики. Поступово, імовірності закони відображають власний до природи по рядок та стає очевидною необхідністть вивчення процесів розвитку рельєфу з певної точки зору. Остання володіє більшою гнучкістю та оперативністю в порівнянні із способом мислення, заснованому на твердому детермінізмі.

5. Аналіз теоретичних уявлень про розвиток, у неорганічних природних системах показав, що основою їх розвитку є динамічна нерівновага, критерії якої, також як і критерії розвитку в наш час, не визначений. В той же час, кожний окремий період розвитку - це період відносної стійкості її структур. Структуру, в свою чергу, можна розглядати як накоплену системою організацію за якийсь період часу. Системи високого ступеню складності, організованості володіють малоймовірною структурою, так як знаходяться у малоймовірному стані. Тому звідси, процес переходу від більш ймовірного стану системи до менш імовірного, який відображає розвиток, як процес переходу від простого до складного, основується нами, як математична модель розвитку екзогенних форм рельєфу.

6.Складність та різноманітність геоморфологічних систем під час створення математичних моделей, веде або до бескіиечних спрощувань, за якими с никає дійсне обличчя об'єкту та процесу, або до необхідності такої кількості інформації, яку не можна обробити, а головне - зібрати. Очевидно, що загальнонаукові фундаментальні концепції повинні бути прикладені і до геоморфологічних систем. Хоча, ці концепції не дають безпосередньо методів, дозволяючих оцінювати стан систем різноманітної природи. Ентропія - одне з важливіших та фундаментальних понять, висунутих наукою за останнє століття, безумовно властиво геоморфологічним системам взагалі та особливо процесу розвитку, але щоб його використовувати, необхідно виявити конкретні форми проявлення фундаментального закону у розвитку рельєфу, інакше - виміряти та рахувати.

7. На основі загальних законів існування матерії мірою

стану є ентропія: теплова, як міра розсіяння енергії,

структурна - міра непорядкової будови системи, інформаційна

- міра невизначеності знання про систему або процес. Взагалі у геоморфологічних процесах можна виділити всі показані види ентропії. Однак, забезпечити у наш час масовими даними вимірів, найбільш реально структурну ентропію.

8. Суть ентропії в усіх її проявленнях пов’язана із статистичним підходом, в той же час підхід показує також і на межі її застосування. Він вичерпує себе там, де стає неприйнятою статистика, де нема системи з більшим числом більш-меши подібних елементів. Рельєф характеризується морфометричними даними, які дозволяють застосувати статистичні ряди для визначення структурної ентропії.

9. Повна ентропія рельєфу складається з ентропій різних

частик (за рахунок розрізнення, за рахунок окислення

кори внвітрюваь ,я і т.д. ). Визначення такої ентропії діло майбутнього, а у представленій роботі оцінюється одн.ч з частіш - за рахунок перевищення та розрізнення рельеф;’.

10. Організація (поняття, засіюване на закона:'

термодинаміки) - це структура, яка змінюється тільки я чесом, ще дозволило розглядати зміну організації морфометрнчтгпх показників зіднсско якоїсь точки відліку з їх розпитку, і порізшо:счі: розміри підносної організації вийти на прогнозну оцінку розпитку екзогенних форм рельєфу. ■

11. У методологічному плані за основу ентропШпого

моделювання розпитку рельєфу нами покладено приш н спрямованого зміщення динамічної рівноваги н бік ускладнення організації у взаємодії рельєфу з екзогенними

факторами. У методичному плані до основи показаного

моделювання покладено статистичний характер ентропії, необхідною передумовою до зжинання якої служить наявність аільно розрізненого та розрізняємого простору. Такни підхід потребує означених розробок конкретизованих до завдання шхзчення який приведе до наступного:

а) Визначена необхідна та достатня для моделювання довжина вибірки морфометричних показникіп форм рельєфу.

б) Так як ентропія стає функціоналом розподіленій:

імовірностей етапу фізичної системи, розроблена схема

використання кривих розподілення показників для оцінки стадії розвитку форм рельєфу.

в) Обгрунтоване уявлення та подальша обробка статистичних рядів, як модульних коефіцієнтів, а не як абсолютні величини. Це дозволяє оцінювати ряди відпоєно їх середніх розмірів, водночас порівнюючи їх поміж собою, та використовувати відстань між модальною та середньою величинами ( радіус асиметрії ), як показник віддаленості

снстеми від заключної стадії розвитку, універсальний для різних форм рельєфу.

г) Показано, що форма кривих розподілення відображає інтенсивність денудаційних процесів, а також підтверджено геоморфологічний смисл розподілень.

д) Використано поняття відносної організації, яке стає

більш зручним для ентропійного аналізу процесу розвитку рельєфу кількісним показником, так як змінення цієї величини лежить у межах від 0 до 1. Це дає можливість оцінювати змінювання організації морфометричних систем від повної невизначеності до детермінізму. Геоморфологічні процеси та формн рельєфу, які переходять від одного детермінізму до другого, завжди повинні пройти крізь максимум невизначеності (нульову організацію). Наприклад, схил - один детермінізм (Г1=1), обвал - максимум невизначеності (П=0), осип - другий детермінізм (11=1). „

е) Розглядаючи геоморфологічний закон "розрізнення -

вирівнювання", який відображає суть циклічності, сформульованої ще В.Девісом, ми розуміємо ке якусь одиничну форму, рельєфу, а багато форм, які підлягають екзогенному впливу. Таким чином виявляється його статистична суть, а статистична ^.ентропія дозволяє

оцінити кількісно стан геоморфологічної системи на подальший час, використовуючи поняття відносної організації. В тім, максимуму розрізнення відповідає мінімум організації, а максимуму вирівнювання максимум організації. Отже, чим більше величина відносної організації, та чим вона ближче де свого краю (Іі=1), тим ближче дослідна геоморфологічні

система до межі циклу.

13. Порівнення та аналіз величин відносної організації

одержаних з морфометричних даних для території або форл рельєфу, які знаходяться у завідомо різних „стадія> розвитку ( поверхня суші, шельфу, яри, долини, заплави, дн< океану ) дозволили прийти до висновку, що розмір відносно організації може стати кількісним критерієм розвитку

екзогенних форм рельєфу.

14. Аналіз головних сучаспих уявлень про розвитої рельєфу дозволив визначити місце ентропійного підходу : розробці геоморфологічної теорії. На всіх рівнях досліджень філософському, загольнонауковому, конкретнонауковому загальнопрактичному, та конкретнопрактичному, використанню у рішенні геоморфологічних завдань фундаментальног поняття ентропії, стає плідним та практично перспективним.

Основні положення дисертації відображені у наступнії, надрукованих роботах.

1. К üonpucy о математической модели процесе,і

переработки бэрегон водохранилищ. Материал»,)

мэхсауз.научи.кояф. по испросим изучения нлИяннл зод-щ ¡;¡> природу и хоз-но окружающие территории. Калинин, I Г*V0. с.35-38.

2. О статистических МОД0ЛЛХ При иселидоиппни iiio.’li

ДоХЛ.СИМП. ПО Ш1Я[ЄНЄрНО-ГгОЛОГ1ІЧ. УСЛОВИЯМ ШЄЛЬф(<і).')Й ЛОїм.ї

Чорного моря, Батуми, 3971, с..10-10.

3. Исследование закономерностей формир:»* г-;-' :

береговых склонов а волновом лотке Проблемной лиоіумі.-... ‘>:і О ГУ. Tea. докл. сныпсг. по инженерно-геолотч. ус.ччнь :ч шольфовок гош.; Черного морд, Вагуми, !07J, е.ІМ

(сэалтори Л.Б.Рогожский, Ю.Л.Гс-рманоз).

•І. Экспериментальное исследшмшш морфггцж „ •• :

герхной части шельф.і J! нлшшме подій»діь.іх рл.ір.ч'З і <-■. уотойчиг.ость берегопях склонов. Докл. еимп. по •

гсслогпчоски;* услопилм :п(;.тьфоііой :;ошд Черно;«) ::л Батучи, 1971, 1.157-107 (соавтор;.; JJ.B.Puaoü.

Ю.А.Германоз). •

5. Характер распределения уклонов про | динамического разыовезня песчаной отмели и услонинк sui.ypi-' к :»а г.5оратор ны у. модуляТ«м. докл. ин 'чїІ к.(у-.іч<-

кссрді«::. сіссіш Секции по поучению морских берегон и рек. Вилыпос-Колмкннград, 1971, 4.15-16. -

G. Стохп.сгич«л>:сая иодоль переработки арнбр ;.:••• г;:

с'.'!.їе;и’п водохранилищ /на примера Днестровского :-f ¡íchiv. Г.* К!!.; Иселедошшие Оорггов мод-и;. Докл. ПІ егшещ. по гк.у •• > м’. бэрогоз Сибирских іод-іц, Иркутск, ¡072, с.Юб-’.О“.

7. Лабораторна« модуль переработки г.;.:.'-:);. г-ч

годохррлшлищах. В кн.: Ксследошшие берег«!!

До.-сл.Шеовощ. но изучению порогов Сибирских іо,>-; і. Иркутск, 1972, о. 102-305 (con uro р JO.Д.Германец).

3. Деякі морфо метр інші характеристики дли . .

частини шельфу п і вде нно-а ах ід ного району Чорного : . , -Сб.Геоморфологія узборележя дна Чорного та Азовського • :■ *::: у межах У і’СР, N G, Киїп, 1972, с. .120-125. ’■

9. Анализ статистических показателен морфем-.' .-¡.¡їм

рельефа шельфовой сокы. Тез. докл. совещ. по методи; >>. техник-" и результатам морских инж.-геол. и 5ерего;п;:. исследований. Одесса, 1973, с.125-127, '

10. Динамическое раннопссне и пря'хт.ч рельефсоорасопашіл иг. шельфе. В кн.: Проблемы географии л геоморфологии шельфа. Теп.докл. Всесоюзн.сопощ. и пленума Геоморфологической комиссии, Влядкиосток, 1275,с.“Г>-ч9.

12. К вопросу о факторах, формирующих snpi>;::i;y:.o sposme. В кн.: -Закономерности прояалепнл эрозионных л

русловых процессов. Матер.Н Всесоюзн.конференции.М.:МГУ, 1976, с.180-182.

12. К определению информативности факторов овражной эрозии. Сб. Физическая география и геоморфология. Киев, 1СГУ, N 17, 1976, с.85-91.

1У. Устойчивость и динамическое равновесие в природных системах Тез.докл. III Всесоюзн.спмп. но теоретич. вопросам географии. Киев.: Паукова думка, 1977, с.92-93.

14. Понятие функционирования и организация гистемьг в изучении изменений рельефа шельфа.Тез.докл.конференции " Охрана природы и рациональное использование природных ресурсов юга Украины. Симферополь, 1977, с.23-25.

15. Организация сложных систем на примере овражной

эрозии. Сб. Физическая география и геоморфология. Киев.:Наукова думка, N 20, 1978, с.24-29.

16. Приложение понятий анализа сложных

динамических систем к условиям шельфа. Тез. докл. III симп. Теоретнч. и методологич. основы комплексного изучения V освоения шельфа.Л., 1978, с.88-89.

17. К вопросу о динамическом равновесии подводной берегового склона. В кн.: Геоморфология и палеография.М. Наука, 1978, с.7-11.

18. Об аналоговом моделировании протиьоэрозионны:

мероприятий. В кн.:Теоретические основы противоэрозионны мероприятий. Одесса, 1979, с.93-94.

15. Статистическая оценке, параметра оптимизации организации овражных систем. В кн.: Теоретические основ протпвоэрозионных мероприятий. Одесса, 1979, с.-59-60.

20. Динамическое равновесие в условиях антропогенно!

воздействия на природную среду. Тез. докл. Всесоюзн. научи техн. совещ. по динамике берегов еод-щ, их охране рациональному использованию. Книга 4, Черкассы, 1378, с.З

40. ■

21. Задачи к уровни мелиоративных исследований. Т<

докл. Всесоюзн. конфеоенцин но мелиоративной гео ГО пф! ХарькоБ, 1979,с.25-27 “ ' ‘

22. Задачи комплексного моделирования динами прибрежной зоны водохранилищ. Тез.докл. V совещ. изучению берегов Сибирских вод-щ., Иркутск, 1980, с.75.

23.Аэрокосмическая информация в изучении эрозионн форм и процессов в степной зоне.Тез.докл.У1 Всесоюзн.Ст>е ГО СССР,Фрунзе, 1980, с.125-126.

24. Адаптация природной среды водосборных бассей малых рек в условиях интенсивного прнродопользоваи Матер, научно-техи.конфер. Проблемы рацион алы использования водных ресурсов малых рек. Казань, 1! с.63-64.

25. К оценке эмпирических моделей и вероятностных

характеристик оврагообразования. Тез. докл. III Всесоюзн. конфер. "Закономерности проявления эрозионных и руслопых процессов в различных природных у с л о ш і л х-. М.: М ГУ. 1931, сЛ 86-188. '

26. Комплексные исследования мелиорации и осіюоиие овражных земель. Тез.докл. 1 делегатского съезда почвоведов и агрохимиков УССР.Харьков» 1982, с.71-72 (соавтор

В.В.Белов).

27. Вероятностные характеристики процесса

оврагообразования. Сб. Физическая география и геоморфология. Киев, Вища школа, иып.29, 1983, а.55-59.

28. Математическое и физическое моделирование с геоморфологии. Учебное пособие. Одесса, ОГУ, 1933, 8се.

29. Роль моделирования в оценке динамики прнреднай

Среды !> УСЛОВИЯХ интенсивного природопользования. Tí’.!, докл. респ. научной конференции "Географические асімяпл рацкональн. ішітодопользования ", Киев, Паукова душа, 1934, с.42. ‘ ‘

ОС. Количественная оценка нарушений эколсгпчйскиго равновесия при антропогенном изменении природных комплексов водоемов. Матер, докл. к VI Всесоюзн. лимнолог, со вещ. Вып.1 ФНСССР, Сиб. отд.' Иркутск, 1983, с.14С.

31. Моделирование в решении -задач рационального природопользования. Тез.докл.конфер. "Пути повышения направленности преподавания, и проблемы географии.Сб.' Современные проблемы географии", Пермь, 19S5, с.93.

32. К вопросу количественной оценки антропогенны'.;

нарушений природной среды в условиях разработок минерального сырья. География и природные ресурсы. Новосибирск, Паука, Сиб.отд. N 1, 198Q,с.139-1-М.

33. Ландшафтное районирование шельфа - ослопа комплексного подхода к освоению ресурсов. Материал!.: Ш Всесоюзной научной конференции по географи;; . л картографированию океана. Л. ГС СССР, 1937,с. 121-122.

34. К вопросу о моделировании развития рельефа.

Тез.докл. Всесоюзн. конференции "Проблемы инженерной географии“.М.,1987, с.85-87. '

.35. Техногенные формы рельефа в пределах г.Одсстм. Тез.докл. Всесоюзн. конфер. "Проблемы инженерно!« географии”. М.,1987, с.123-125.

36. Вопросы развития овражной эрозии.Тез.докл.Р/ Всесоюзн. научной конфер. "Закономерности проявленні эрозионных и руслопых процессов".М.:МГУ, 1987, с.114-115.

37. К зопрс-су развития экзогенных фергл р^лісфо. Сб. "Экзогенные процессы • и окружающая сродл /количественный анализ взаимодействия/

Тез. докл. XIX Пленума Геоморфологической комиссии АН СССР, Казань, КГУ, 1988, с.56-57.

33. Моделирование развития экзогенных форм {А;льсфи.Сб.: Моделирование гсосиотом для рационального

м’п.родопользотншия. Материалы конференции. Кишинев, НЬминця, 1988» с.20-22. ’

39. Закономерности развития береговой ионы

npcvjpiroMopcKnx лнмшюп.13 кн.: Лиманно-устьевые

комплексы Прмчгрпоморьл. Л.Наука, 1988. с. 5Ö-59.(соавторы

10.Д.Шуйский, В.М.Восксбоишткоп).

40. Экзогенные процессы Днестровского комплекса.В кн.:

•ihi.’.biHiioycгьевыо комплексы Поичерноморья.Л.Нпукн. с.189-197. '

41. Густота pi4Kor.oï cîtku. Географиню еициклопэдш Укршни, 1 том, ICiiïu, УРС, 1989, с.305.

42. Геоморфолопчпа ¡сласнфжацдя phiKosoï

етш.ГеогршЫчна енцнклопедДя УкиаУни. 1 том, Ksüïb, УРС, 1989, с.256. \ ‘

'Î3. Методика исследований язаимодействия природы и общества и ее реализация на примере бассейна Днестра. О деоси ЮНЦ АН УССР,1990, с.247-274 (соавторы Соколов

10.П., Пак Е.С., Прокопенко С.С.).

44. Оценка овражного потенциала малых речных ьодосборов.Одесса, ОГУ, 1993, 8с. Деп. в ГНТБ Украины (соавтор Косаковская И.В.). '

45. Ландшафтно-бассейновая основа системы мелиоративного мониторинга (на примере бассейна Днестра). Матер.II Всесоюзн.конфер. по прнроднэ-келпоратнвному мониторингу. С.-Петербург, 1993, C.117-12G (соавторы Швебе Г.П., Антонова С.А., Кокеза Г.И.,' Головатюк A.C., Плотницкий С.В.).

4G. Информационный анализ факторов природной среды в целях мониторинга. Одесса, ОГУ, 1993, 12с. Деп. в ITITB Украины.

20.09.93. Зам. 1996 Тираж 110

В1дд1л оперативно!’ пол!графи OIJHTiEI 270001, Одеса, вул. Ршельевська, 28.