Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Семейство Cyperaceae Juss. флоры Украинских Карпат (систематика, экология, хорология, охрана)

ВАК РФ 03.00.05, Ботаника

Автореферат диссертации по теме "Семейство Cyperaceae Juss. флоры Украинских Карпат (систематика, экология, хорология, охрана)"

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім. М.Г.ХОЛОДНОГО НАН УКРАЇНИ

' ТгПга

1 0 Й)ЕВ 1998 , УДК58К582-542-2(477)

ДАНИЛИК

Іван Миколайович

РОДИНА СУРЕИАСЕАЕІШБ. ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ (систематика, екологія, хорологія, охорона)

03.00.05 - ботаніка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - Ю9»

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана у відділі популяційної екології Інституту екології Карпат НАН України.

Науковий херівник - доктор біологічних наук, професор

. МАЛИНОВСЬКИЙ Костянтин Андрійович

відділ популяційної екології Інституту екології Карпат НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,

головний науковий співробітник 2ЇІМАН Світлана Миколаївна (Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, м.Київ); кандидат біологічних наук, доцент КУЧЕРЯВА Лариса Федорівна . (Національний університет

імені Тараса Шевченка, м.Київ)

Провідна установа - Ужгородський державний університет,

кафедра ботаніки, Міністерство освіти України, и. Ужгород .

Захист відбудеться '€3' 1998 р. о/Р* годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.06.01 , Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України (252601, м.Київ, вул. Терещенківська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України • . (252025, м.Київ, вул. Велика Житомирська, 28).

Автореферат розісланий 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ------ *" Ільїнська А.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах інтенсивних змін природного середовища, що призводить до збіднення біорізноманітності, вивчення таксономічного складу великих систематичних груп е важливим з огляду на їх наукове та практичне значення. До однієї з таких груп належить космополітиа родина Cyperaceae Juss., яка характеризується великою кількістю таксонів нижчих рангів. За даними А.Л.Тахтаджяна (1987) у ній налічується 120 родів і 5600 видів. Багато з них відіграють значну роль у формуванні рослинного покриву різноманітних екотопів усіх кліматичних зон земної кулі (Егорова, 1982).

У флорі Українських Карпат родина Cyperaceae є однією з найбільших за кількістю видів. У зв’язку з певними історичними причинами (західні регіони України на той час не входили до складу СРСР), карпатські види родини не були опрацьовані ні у “Флоре СССР” (Шишкин и др., 1935), ні у “Флорі УРСР” (Кречетович, Зоз, 1940). Наведені у “Визначниках...” (1950, 1965, 1977, 1987) дані мають досить загальний характер, у них не враховані результати досліджень останніх років, що зумовлює певну їх суперечливість.

Належним чином не вивчена хорологія видів Cyperaceae в регіоні. Іиформація„з біоморфології, екології та фітоценології видів цієї родини флори Українських Карпат не узагальнена. Для більшості рідкісних вадів родини созологічний статус не встановлювався.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках планової держбюджетної теми відділу популяційної екології Інституту екології Карпат НАН України “Стратегія популяцій рослин у природних й антропогенних екосистемах Карпат та її індикаційне значення” (номер держреєстрації 0193U018314); проекту ДКНТ України 6.3.337 “Зміни структури популяцій корисних та рідкісних видів рослин високогір’я Карпат під впливом антропогенних факторів”; теми за конкурсом молодих учених НАН України “Вивчення хорології, екології, каріології та систематики видів родини Cyperaceae Juss. Українських Карпат з метою раціонального використання й охорони" (постанова Президії НАН України N 349-Б від 20.12.1993 p.); договірної теми N і 7-3 від 27 червня 1994 року з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України "Інвентаризація і створення комп’ютерного банку даних про популяції рослин, занесених до “Червоної книги України” та Європейського червоного списку”.

Мета й завдання досліджень. Метою роботи було провести критико-таксономічну ревізіюродини Cyperaceae флори Українських Карпат, здійснити основні флорологічні-аналізи для виявлення закономірностей її структурної організації, обгрунтування заходів охорони та раціонального використання. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) уточнити таксономічний склад родини Cyperaceae в регіоні;

2) переглянути диференційні ознаки таксонів для удосконалення їх діагностики; ,

3) скласти дихотомічні ключі для визначення родів і видів;

4) вивчити хорологію родини Сурегасеае флори Українських Карпат, на основі чого скласти конспект і карти поширення рідкісних видів;

5) провести аналіз ареалогічиих груп, установити географічні зв’язки з Сурегасеае флор Східних, Західних і Південних Карпат;

6) виь іити біоморфологічні, екологічні та фітоценотичні особливості видів;

7) виявити рідкісні та зникаючі види родини Сурегасеае флори Українських Карпат, установити їх созологічний статус;

8) узагальнити та доповнити відомості щодо господарського значеній видів родини Сурегасеае в регіоні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в результаті критико-таксоиомічної ревізії родини Сурегасеае флори Українських Карпат встановлено, що в її складіналічується 96 видів з 12 родів; уперше для флори регіону наведено 3 види, з яких 2 с новими для флори України, зі списку флори регіону вилучено 4 ішдіі, які наводилися помилково. Складені оригінальні ключі для визначення родів і видів шляхом залучення додатково значної кількості ознак вегетативних органів. Уперше види родини дослідженого регіону розподілені на 9 біоморф, серед яких переважають дериинні та довгокоренезищні; виявлено високу гетерогенність родини щодо екологічних факторів середовища, що є наслідком екотопічної диференціації регіону. Встановлено, що більшість видів мають широке зональне поширення з тяжінням до південних зон з океанічним кліматом, переважають види з європейським типом ареалу. Найбільша видова різноманітність виявлена в Прикарпатті - 74 види, найменша - у Закарпатському передгір’ї - 37; за характером поширення представники родини розподілені на 4 групи (звичайні - 15 видів, трапляються часто - 18, спорадично - 37, рідкісні - 26). Уперше складені карти поширення рідхісішх та зникаючих видів за системою ШМ Уперше проведений созологічний аналіз видів родини: 28 видів віднесені до рідкісних і зникаючих у регіоні, з яких 7 - занесені до “Червоної книги України” (1996), а ще б - пропонується включити до неї додатково, для 15 - забезпечити охорону на регіональному рівні.

Праістичис значення одержані» результатів. Дані хорологічного та созологічного вивчення видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат використані для складання списків рідкісних видів флори Закарпаття, Карпатського біосферного заповідника; окремі з них увійшли до “Червоної книга України” (1996). Складеш ключі для визначення родів і видів родини апробовані викладачами і студентами Львівського держуніверситету імені Івана Франка, а також представляють значний інтерес для спеціалістів, вчителів, студентів, созологів, працівників сільського та лісового господарства. Узагальнені дані щп,о господарського використання видів Сурегасеае служитимуть основою для розробки шляхів і обгрунтування заходів їх раціональної експлуатації та охорони. Критико-таксономічна ревізія родини Сурегасеае флори Українських Карпат може бути основою для написання “Визначників”, “Флор” тощо.

Особистий внесок здобувача. Виконана робота базується на матеріалах, зібраних автором упродовж 10 років досліджень. Експедиціями та ботанічними екскурсіями охоплені всі флористичні райони Українській Карпат, частково Західні Карпати, а також інші регіони України (Полісся, Волино-Поділля..

Крим, Лівобережний Лісостеп), Кавказу, Скандинавської Арктики. За цей період було зібрано і! опрацьовано близько 2000 аркушів гербарію видів родини Сурггасеае, частина з яких надіслана в українські та зарубіжні Гербарії. Проведений критичний перегляд більше ЗО тис. гербарних зразків, які зберігаються в Україні та за кордоном (CHER, KRAM, KW, LE, LW, LWS, LWE, UU та ін.), про що свідчать критичні зауваження, перевизначення тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися та обговорювалися більше ніж на 20 регіональних, загальнодержавних та міжнародних нарадах, конференціях, з’їздах і симпозіумах, зокрема, на відкритій конференції молодих ботаніків мЛьвова “Актуальні проблеми вивчення фітобіоти західних регіонів України” (Львів, 1990); IU-V конференціях молодих ботаніків Санкт-Петербурга (Ленінграда) (1990, 1992, 1994); IX та X з’їздах Українського ботанічного товариства (Дніпропетровськ, 1992; Полтава, 1997); молодіжній конференції ботаніків країн СНД “Актуальні проблеми ботаніки” (Кіровськ, 1993); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми Гуцульщини” (Косів, 1993); конференції "Підсумки 70-річної діяльності Канівського заповідника та перспективи розвитку заповідної справи в Україні” (Канів,

1993); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю Карпатського біосферного заповідника “Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду” (Рахів, 1993); конференції “Охорона генофонду рослин в Україні” (Кривий Ріг, 1994); Міжнародній конф ренції “Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор у ботанічних закладах Євразії” (Львів, 1994); науково-практичній конференції “Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників” (Гримайлів, 1995); VI International Symposium ЮРВ “Variations and Evolution in Arctic and Alpine Plants” (Tromso, 1995), та інших.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові праці, з яких 1 стаття в “Червоній книзі України” (1996), 7 статей у наукових журналах, 6 публікацій у матеріалах і 9 - у тезах конференцій.

Обсяг роботи та її структура. Загальний обсяг дисертації становить 264 стор., з них основного тексту 177 стор. машинопису. Вона ілюстрована 18 рисунками та 16 таблицями, складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку літератури (290 найменувань), 2 додатків (“Конспект родини Сурегасеае - осокових флори Українських Карпат”, “Карти поширення рідкісних і зникаючих видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат”).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ РОДИНИ CYPERA СЕАЕ ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

В історії вивчення родини Сурегасеае Українських Карпат виділяємо п’ять періодів. 1 період (до 1872 року) мав епізодичний, фрагментарний характер, у якому був започаткований збір даних щодо таксономічного складу родини, поширення й умов місцезростань видів, з’явилися перші спроби критичного осмислення наявних відомостей (Besser, 1809; Кпарр, 1872). II період (1873-

1925 pp.) відзначився подальшим поглибленням хорологічних досліджень та розробкою деяких аспектів мікросистематики (Zapalowicz, 1906; Javorca, 1925), деталізацією питань екології та генезису видів. III період (1926-1950 pp.) відзначається поглибленням внутрішньовидової систематики та проведенням вузьколокал^них хорологічних досліджень в окремих районах Українських Карпат і узагальненням даних у “Визначнику рослин УРСР” (1950). IV період (1951-1977 pp.) характеризується вивченням екологічних і фітоценотичних особливостей осокових, подальшою активізацією хорологічних досліджень. У цьому періоді частково висвітлюється питання охорони рідкісних і зникаючих видів осокових, раціонального використання видів і рослинних угруповань, виходить друком узагальнене зведення “Визначник рослин Українських Карпат” (1977). У V періоді (з 1978 р.) розгортаються комплексні дослідження осокових. У “Червоних книгах” (1980, 1996) знаходить відображення проблема охорони рідкісних і зникаючих видів. Поряд із традиційними напрямками, започатковується вивчення осокових на популяційному рівні.

МЕТОДИКИ ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження родини Сурегасеае флори Українських Карпат проводилося протягом 1986-1995 років. Збір основного матеріалу був здійснений маршрутним, напівстаціонарним і стаціонарним методами. Упродовж польових досліджень зібрано й опрацьовано, згідно з загальноприйнятими методиками (Скворцов, 1977), близько 2000 аркушів гербарію видів родини Сурегасеае, які зберігаються в Гербаріях (LW, LWS, LWE, KW), а також були критично опрацьовані матеріали (LE, KRAM, CHER, UU, JM, AKNS та ін.). Визначення гербарних зборів проводили традиційним порівняльно-морфологічним, а для ідентифікації критичних груп - порівняльно-анатомічним методами.

Морфологію видів досліджували в польових умовах, на колекційних ділянках Високогірного біостаціонару ЛДУ, гербарних зразках, а також з використанням спеціальної літератури (Алексеев, 1967; Алекееев, Новиков, 1971; Kulczynski, 1930; Kozij, 1939; M^dalski, 1968, 1974; Jermy, Tutin, 1968; Rothmaler, 1995).

Система родини Сурегасеае прийнята за Т.В.Єгоровою (1976), з деякими змінами (Егорова, 1981, 1990; Новоселова, 1994; Benkert, 1994), згідно з якими приймаємо трактування видів. Порівняльний аналіз таксономічного складу родини у флорі Українських, Східних, Західних, Південних Карпат і України проводили опираючись на дані вітчизняних “Флор” і “Визначників”, а також зарубіжних (Beldie, 1979; Szafer, Kulczynski, Pawlowski. 1988; Dostal, 1989).

Зіоморфологічний аналіз видів здійснений згідно з розробленою для роду Сагєх Ю.Є.Алексеєвим (1976) “лінійною” системою, з доповненням для інших родів А.С.Кожевніковим (1981). Екоморфологічний аналіз проведений за класифікацією К.Раункієра (Raunkiaer, 1934). Під час вивчення екологічних особливостей враховувались лише основні лімітуючі фактори: світло, волога, трофність субстрату. Стосовно цих факторів проводилося виділення груп з урахуванням, насамперед, реакції видів у природніх умовах регіону досліджень та

з частковим застосуванням фітоіндикаційного довідника (Дубына., 1993) й екологічних шкал Г.Еленберга та Е.Ландольта (Биологическая флора..,, 1980). Ценотн'шу роль встаношіювапн на підставі геоботанічних описів за домінантною класифікацією (Шеляг-Сосонко и др,, 1991).

Географічний аналіз, зокрема характеристику ареалів видів, проводили, застосувавши ареалогічні формули видів (Meusel, Jäger, Weinert, 1965), з використанням скорочень, прийнятих Д.Бенкертом (Benkert, 1994). Поширення видів родини Суреюсеае характеризували за десятьма флористичними районами (Чопик, 1969). Картування рідкісних і зникаючих видів родини здійснене сітковим методом UTM (Atlas florae Europaea, 1972). З метою деталізації хорологічної інформації, квадрати 50x50 км були розбиті на менші - 10x10 км.

Конспект родини Сурегасеае виконаний за традиційною схемою: систематичне положення, таксономічна довідка, українська назва, біоморфологічна та екологічна характеристика, поширення за флористичними районами (для рідкісних і зникаючих видів - з вказівкою на конкретні місцезнаходження, прізвище автора, рік збору, місце зберігання гербарного зразка), формула ареалу.

Оцінка природоохоронного статусу рідкісних і зникаючих видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат була здійснена за допомогою інтегрального аутфітосозологічного індексу [АФІ] (Стойко, 1982) та на підставі аналізу стану популяцій за методикою К.А.Малиновського та Й.В.Царика (1991). Для обчислення АФІ рідкісних і зникаючих видів родини була застосована оригінальна комп’ютерна програма “ALISA” (Галай и др., 1993).

ТАКСОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА РОДИНИ CYPERACEAE ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Систематика родини побудована переважно на ознаках генеративних органів, разом з тим, важливе діагностичне значення мають також ознаки вегетативних органів, які для окремих груп видів корелятивно пов’язані (Алексеев, 1967; Kulczyñski, 1930; Mqdalski, 1968, 1974; Rothmaler, 1995). Тому поряд з аналізом діагностичних ознак генеративних органів - типи суцвіть, колосків, квіток мішечків, плодів; нами детально проаналізовані ознаки вегетативних органів -кореневої та системи пагоноутворення, стебел генеративних пагонів, листків, які розподілені на три типи: 1 ) низові або лусковидні листки, 2) серединні або власне листки, 3) верхові листки - приквіткові листки та покривні луски. Значна кількість ознак проілюстрована морфологічними рисунками. Детальний аналіз морфології видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат свідчить про їх велику різноманітність та значну стійкість незалежно від місцезростання.

У роботі наведені морфологічні описи родів з урахуванням їх світової різноманітності, а також оригінальні ключі для визначення родів і видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат.

СИСТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОДИНИ CYPERACEAE ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Аналіз літератури щодо таксономічного складу родини Сурегасеае флори Українських Карпат, вказує на значні розбіжності за кількісними й якісними

показниками (Егорова, 1976; Барбарич, Брадіс, 1977; Барбарич, Алексеев, 1987). Проведені останніми авторами номенклатурні зміни й уточнення таксономічного складу родини є досить слушними. Проте, вилучення зі списку флори Українських Карпат багатьох видів, а також приєднання нових або наведення сумнівних для цієї території - Bolboschoenus compactos (Hoffm.) Drob., Carex alba Scop., Eriophorum scheuchzeri Hoppe, Schoenoplectus americanus (Pers.) Volkart ми вважаємо помилковими (Данилик, 1992; 1994; 1995; 1996). Уперше для флори Українських Карпат ми виявили Сагех hordeistichos, C. demissa, C. loliacea, з яких два останні види є новими для флори України (Гинда, Данилик, 1995; Данилик, 1997). У. роботі проведений детальний аналіз кожного з вилучених зі списку та наведених уперше видів.

Внаслідок . проведених інвентаризаційних і критико-таксономічних досліджень нами встановлений таксономічний склад родини Сурегасеае флори Українських Карпат, до якої належать 12 родів і 96 видів. Це становить 70,6% від загальної кількості родів і 68,1% від загальної кількості видів цієї родини наведених для флори України (Барбарич, Алексеев, 1987). Порівняння видового складу родини з відповідним показником його у флорі Карпатської гірської системи становить 68,6%, за яким родина Сурегасеае флори Українських Карпат найближча до Східних Карпат у цілому та Західних Карпат, у яких налічується по 115 видів або 82,1%; дещо більша відмінність - від Південних Карпат, де зростає 122 види або 87,1%, згідно з наведенням їх в узагальнених зведеннях (Beldie, 1979; Dostál, 1989; Szafer, Kulczynski, Pawlowski, 1988). Видова різноманітність у родах характеризується значною подібністю родини Сурегасеае в усіх частинах зокрема та Карпат у цілому, що визначає її загальну тенденцію. Це - переважання кількості видів роду Сагех над усіма іншими родами; роди - Bolboschoenus, Blysmus, Pycreus, Dichostylis, Rhynchospora мають по одному виду в кожній з частин, як і в Карпатській гірській системі; спільними для всіх частин є два види роду Scirpus та багато видів з інших родів. Сурегасеае флори Українських Карпат відзначаються також деякими специфічними особливостями: тільки в дослідженому регіоні зростають Eleocharis multicaulis і Сагех rhizina; відсутні в її складі роди Baeothryon , A-Dietr., Fimbristylis Vahl, Mariskus Vahl, Kobresia Willd. та інші, які характерні для флори Південних і Західних Карпат. Отже, найменша за видовим складом у флорі Карпатської гірської системи, родина Сурегасеае флори Українських Карпат виявляє значну таксономічну різноманітність і становить досить високу частку в порівнянні з іншими частинами Карпат із значно більшими за площами територіями. Співвідношення видового багатства Сурегасеае в Українських Карпатах до відповідного співвідношення в Карпатах у цілому (68,ö%) майже співпадає з відповідним показником у флорі України (68,1%). Порівняння таксонів родини в різних частинах Карпат відображає загальну закономірність видової різноманітності родів. За кількістю видів родина Сурегасеае флори Українських Карпат стоїть ближче до Східних Карпат у цілому та Західних Карпат, значно поступається Південним Карпатам.

Класифікацією родини Сурегасеае займалися багато вчених (Kükenthal, 1909; Кречетович 1935; Walters, 1980 та ін.). Переваги та недоліки цих і цілої

низки інших систем критично проаналізовані Т.В.Єгоровою (1976, 1981, 1990), систему якої (Егорова, 1976) з доповненнями для Eleocharis (Егорова, 1981), Eriophorum (Новоселова, 1994), Сагех (Егорова, 1990), Schoenoplectus (Benkert,

1994) ми застосували для класифікації родини Сурегасеае флори Українських Карпат. Нижче наводимо систему родини, яка покладена в основу роботи:

Subfam. І. CYPEROIDEAE: 1. Scirpus radicara Schkuhr, 2 S. sylvaticus L.; 3. Schoenoplectus lacustris (L.) Palla, 4. S. tabernaemontani (C.C.Gmel.) Palla, 5. S. triqueter (L.) Palla; 6. Bolboschoenus maritimus (L.) Palla; 7. Blysmus compressus (L.) Panz. ex Link; 8. Eriophorum gracile Koch, 9. E. latifolium Hoppe, 10. E. polystachion L., 11. E. vaginatum L.; 12. Eleocharis quinquejlora (Hartm.) O. Schwarz, 13. E. acicularis (L.) Roem. & Schult, 14. E. multicaulis (Smith) Desv.,

15. E. camiolica Koch, 16. E. ovata (Roth) Roem. & Schutt, 17. E. austriaca Hayek,

18. E palustris (L.) Roem. & Schult, 19. E miglumis (Link) Schult; 20. Cyperus fuscus L.; 21. Pycreusflavescens (L.) Reichb.; 22. Dichostylis micheliana (L.) Nees;

Subfam. II. RHYNCHOSPOROIDEAE Aschers. & Graebn.: 23. Schoenus ferrugineus L.; 24. Rhynchospora alba (L.) Vahl;

Subfam. Ш. CARICOIDEAE Pax: 25. Carex sempervirens Vill., 26. C. fuliginosa Schkuhr, 27. C. curvula All., 28. C. hirta L., 29. C. lasiocarpa Ehrh., 30. C. rostrata Stokes, 31. C. vesicaria L., 32. C, acutiformis Ehrii., 33. C. riparia Curt., 34. C. pseudocyperus L., 35. C. hordeistychos Vill., 36. C. sylvatica Huds., 37. C. pendula Huds., 38. C. flacca Schieb., 39. C. pilosa Scop., 40. C. michelii Host, 41. C. vaginata Tausch, 42. C. panicea L., 43. C. depressa Link, 44. C. umbrosa Host, 45. C. caryophyllea Latourr., 46. C. distara L., 47. C. flava L., 48. C. lepidocarpa Tausch, 49. C. demissa Homem., 50. C. serótina Mérat., 51. C. rhizina Blytt ex Lindblom, 52. C. humilis Leyss., 53. C. digitata L., 54. C. ornithopoda Willd., 55. C. pallescens L., 56. C. tomentosa L., .57. C. pilutifera L., 58. C. montana L., 59. C. capillaris L., 60. C. limosa L., 61. C. hartmanii Cajand., 62. C. buxbaumii Wahlenb., 63. C. atraía L., 64. C. bicolor All., 65. C. acuta L., 66. C. nigra (L.) Reichard, 67. C. elata AH.i 68. C. buekii Wimm., 69. C. cespitosa L., 70. C. bigelowii Torr, ex Schwein., 71. C. paniculata L., 72. C. appropinquata Schum., 73. C. diar.dra Schrank, 74. C. vulpina L., 75. C. otrubae Podp., 76. C. divulsa Stokes, 77. C. polyphylla Kar. & Kir., 78. C. muricata L., 79. C. contigua Hoppe, BO. C. disticha Huds., 81. C. praecox Schreb., 82. C. brizoides L., 83. C. chordorrhiza Ehrh., 84. C. remota L., 85. C. bohémica Schreb., 86. С ovalis Good., 87. C. echinata Murr., 88. C. elongata L., 89. C. cinerea Poll., 90. C. loliacea L., 91. C. heleonastes Ehrh., 92. С lachenalii Schkuhr, 93. C. pauciflora Lightf., 94. C. rupestris All., 95. C. dioica L., 96. C. davalliaria Smith.

Таксономічна структура родини Сурегасеае флори Українських Карпат вміщує всі три відомі на цей час підродини (Егорова, 1982; Тахтаджян, 1987), між якими розподілені 12 родів: Cyperoideae {Scirpus, Schoenoplectus, Bolboschoenus, Blysmus, Eriophorum, Eleocharis) з 22 видами або 22,9% від загальної кількості видів; Rhynchosporaideae (Schoenus, Rhynchospora) - 2 або 2,1 %; Caricoideae (Сагех) - 72 або 75,0%. Підродина Cyperoidea розділена на дві триби: Scirpeae - з 6 (50,0%) родами і 19 (19,8%) видами та Сурегеае, відповідно, з 3 (25,0%) родами і 3 (3,1%) видами від загальної кількості в родині. У

в

підродині Caricoideae триби не встановлені. Два роди підродини Rhyncho-sporoideae належать до типової триби цієї підродини. Така тенденція цілком закономірна й відображає загальну картину не тільки Карпат чи європейських гірських систем, а й Європи та північно-східної Азії у цілому (Кречетович, 1935; Егорова, 1976; Малышев и др., 1990; Кожевников, 1988; Walters, 1980), тобто характерна для Циркумбореальної флористичної області (Тахтаджян, 1978).

За видовою різноманітністю у флорі Українських Карпат найбільший - рід Сагех (72 види, 75,1%), другий за кількістю видів - Eleocharis (8 - 8,4%), третій -Eriophorum (4 - 4,2%) далі йдуть Schoenoplectus - (3 - 3,2%) та Scirpus - (2 -2,1%), решта 7 родів містять всього по 1 виду, 1,0%. Таким чином, у перших . п’яти родах зосереджено 89 видів, що становить 92,7% від загальної кількості видів. Рід Сагех представлений у флорі Українських Карпат 4 підродами та 37 секціями, Eriophorum - 2 (5), Eleocharis - 2 (3). Найбільший підрід Сагех вміщує у своєму складі 22 (48,9%) секції і 40 (47,6%) видів, у підроді Vignea налічується 11 (24,4%) секцій і 22 (26,2%) види, Eleochais - 4 (8,9%) - 7 (8,3%), Psyllophora - 3 (6,7%) - 4 (4,8%), Kreczetoviczia - 1 (2,2%) - 6 (7,1%), Eriophorum

і Zinserlingia • по 1 (1,2%) секції та по 1 (2,2%) виду. У роді Cyperus підроди не встановлені, а єдиний у флорі Українських Карпат вид цього роду - С. fuscus належить до секції Fusel Для решти родів підроди та секції не встановлені. Найбільша кількість видів - 6 (7,1%) належить до секції Acutae, 5 (5,9%) - до Canescentes, по 4 (4,7%) види міститься в наступних чотирьох секціях: Flavae, Digitatae, Atratae, Muehlenbergianae. Усі вони належать до роду Сагех. Ще чотири секції: Eleocharis, Mitratae, Montanae, Paniculatae містять по 3 (3,5%) види, з них лише перша є типовою секцією роду Eleocharis, усі решта належать до роду Сагех. Десять наступних секцій: Polystachyae (рід Eriophorum), Multi-caules (Eleocharis), Frigidae, Ampulaceae, Depauperatae та інші (Сагех) містять по 2 (2,3%) види кожна. Більше ніж половина всіх секцій - 26 (56,5%) містять всього по 1 (1,2%) виду. Серед них є представники з усіх чотирьох родів (Сагех, Cyperus, Eleocharis, Eriophorum), які диференційовані ш секції. Статистичні показники видової різноманітності досліджених секцій свідчать про їхню значну поліморфність у флорі Українських Карпат. Проте, наявність великої кількості одаовндових секцій визначають високий ступінь міграції цих видів.

АНАЛІЗ

Аналіз біоморфологічної структури родшш Сурегасеае флори Українських Карпат нами проведений за спеціально розробленою для цієї таксономічної груш: класифікацією життєвих форм (Алексеев, 1976; Кожевников, 1981). Переважає група довгокореневищних (п.р.п.) видів (26 або 27,1%) з нерозга-лужешши протягом одного вегетаційного періоду кореневищами. Майже однаковою кількістю вадів представлені дві біоморфи: дернини (23 види або 23,9%) І псевдодерншш (21 - 21,9%). Життєва форма дернини відзначається значною спеціалізацією до екологічних умов, у зв’язку з чим види цієї групи, враховуючи особливості пагоноутворення, можна розподілити на дві підгрупи.

БЮМОРФОЛОГІЧНИЙ, ЕКОЛОГІЧНИЙ ТА ФІТОЦЕНОТИЧНИИ РОДИНИ CYPÉRACEAE ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

До першої підгрупи належать види з чітко вираженим інтравагінапьним характером відновлення пагонів. До другої - види з особливим характером інтравал-ідаїьного відновлення пагонів, які відзначають ся порівняно швидким розпадом лусковидних листків бічних пагонів на прості волокна. Види псевдодернин характеризуються більшого однотипністю пагоноутворення - відновлення пагонів екстравагінальне. Значно менше видів - 12 (12,5%) віднесені до ірупи довгокореневищних (с.р.п.), які за один вегетаційний період утворюють систему горизонтальних симподіально розгалужених пагонів. Характерною особливістю життєвої форми купин, до якої належать 6 видів (6,3%), є утворення тільки апогеотропних пагонів, хоча відновлення останніх проходить двома типами - інгра- й ексгравагінально. Це - зумовлене відсутністю видовжених міжвузль у зоні кущіння та “зв’язуючою дією” додаткових коренів до початку відмирання центральної частини купини. Деяку біоморфологічну різноманітність родини відображають життєві форми розеткових однорічників (4 види -4,2%), столонокореневищних (2 - 2,1%), повзучекореневищних (1 - 1,0%) та бульбокореневищних видів (1 -1,0%).

Згідно з виділенням життєвих форм за Раункієром види родини Сурегасеае флори Українських Карпат розподілені між 3 життєвими формами: гемікриптофіти, криптофіти (геофіти й гідрофіти) та терофіти. Переважають гемікриптофіти (54 види або 56,2%) На другому місці знаходяться криптофіти - 38 видів (39,6%). Види цієї групи поділені на дві підгрупи: геофіти та гідрофіти. До першої підгрупи належать 28 видів (29,2%), до другої - 10 (10,4%). Найменша група терофітів - 4 види (4,2%), які є типовими представниками рівнинних і передгірних районів, проте цілком відсутні у високогір’ї.

За відношенням до світлового режиму види родини Сурегасеае флори Українських Карпат розподілені між 3 групами: умброфіти, геміумброфіти та геліофіти. Переважна більшість її представників (77 видів або 80,2%) належать до фупи геліофітів. Незважаючи на досить високий ступінь лісистості Українських Карпат, група умброфітів налічує 10 видів (10,4%). Геміумброфітів -усього 9 видів (9,4%). Отже, аналіз видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат свідчить про їхню значну спеціалізацію до режиму освітленості. Адаптація ж до зростання в умовах з різним ступенем освітленості в цілому нехарактерна для досліджених видів.

За відношенням до водного режиму виділено 6 груп: мезоксерофіти, ксеромезофіти, мезофіти, гігромезофіти, мезогігрофіти та гігрофіти. Найбільшою с група гігрофітів, до якої належать 63 види (65,6%). Це єдина група, яка вмішує представників з усіх родів дослідженої родини: 39 видів роду Сагех і всі 24 види інших родів. Більше ніж утричі менша, за кількістю видів (19 - 19,8%), від попередньої, група мезофітів. Майже однаковою кількістю видів представлені дві наступні групи: мезогігрофіти (6 видів - 6,3%) та ксеромезофіти (5 -5,2%); 2 види (2,1%) вміщує група гігромезофітів, 1 (1,0%) - мезоксерофітів.

За відношенням до трофічного режиму види родини розподілені на 6 груп: оліготрофи, олігомезотрофи, мезотрофи, евмезотрофи, мезоевтрофи, евтрофи. Найбільша кількість видів (57 - 59,3%) належать до групи мезотрофів. Порівняно невелика (12 видів - 12,5%) група оліготрофів. Значно меншими є

групи олігомезотрофів (9 видів або 9,4%) та евмезотрофів (4 - 4,2%). Види, що тяжіють до відносно багатих на поживні речовини субстратів, віднесені до двох груп: мезогвтрофи (9 - 9,4%) й евтрофи (5 - 5,2%).

Представники родини Сурегасеае в рослинному покриві Українських Карпат складоіоть, або входять до складу багатьох фітоценозів. Майже третина видів родини виступає в ранзі формацій, список яких у роботі наведений за “Продромусом растительности Украины” (1991). Проте роль кожної з цих формацій у рослинному покриві неоднакова - деякі з них займають значні площі, інші утворюють лише невеликі фрагменти. Надзвичайно важливими у високогір’ї є формації - Cariceta curvulae та Cariceta sempervirentis, які вважаються клімаксовими (Мапиновський, 1980). Важливим для охорони фітоценофонду Українських Карпат є виявлення рідкісних фітоценозів (Cariceta davallianae, Scheneto (ferruginei) - Hypneta), які занесені до “Зеленой книги Украинской ССР” (1987). Отже, характеризуючись широкою амплітудою пристосувань до едафічних умоа і різною фітоценотичною виробленістю, види родини Сурегасеае відіграють значну роль у формуванні фітоценозів усіх висотних поясів і різноманітних екотопів Українських Карпат.

ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ РОДИНИ CYPERACEAE ФЛОРИ УКРА1НСЫСИХКАРПАТ

У відповідності до географічного положення ареалів видів родини нами виділені 10 зональних типів ареалів: аркто-субмеридіональний, аркто-меридіо-нальний, бореально-температний, бореально-субмеридіональний, боре&пьно-меридіональний, температно-субмеридіональний/температно-меридіональний, субтемператно-субмеридіональний, субтемператно-меридіональний і плюризо-нальний. Спільною рисою ареалів усіх досліджених видів є те, що жоден з них не має приуроченості лише до якоїсь однієї ботаніко-географічної зони. Мінімальна ж кількість зон, які займають ареали досить значної кількості видів (23 -24,0%) становить дві. Більше ніж у двох зонах Північної півкулі розміщені ареали 56 (58,3%) видів. Ареали частини видів (17 - 17,7%) розміщені в багатьох зонах обох півкуль. Такий характер розподілу свідчить про досить широкі ареали досліджених видів і відсутність у флорі Українських Карпат ендемічних видів родини. Найбільша кількість видів (18 - 18,8%) має бореально-субме-ридіональний тип ареалу. Однакову кількість видів - по 17 (17,7%) мають два типи ареалів: температно-меридіональний і плюризональнш'і. На третьому місці температно-субмеридіональний тип ареалу, який мають 16 (16,7%) видів. Отже, значна частина ареалів більшості видів родини розміщена в помірно-теплих або тепли-' ботаніко-географічних зонах. До бореально-меридіоиального типу ареалу віднесені 10 (10,4%), аркто-субмеридіонального - 8 (8,3%) видів. Незначна кількість видів належить до субтемператно-субмеридіонального типу ареалу - 4 (4,2%) види, бореально-температного - 3 (3,1%), субтемператно-субмеридіона-льного - 2 (2,1%), аркго-меридіонального - 1 (1,0%) вид.

У залежності від характеру розміщення ареалів видів у кліматичних областях виділено 5 типів ареалів: евокеанічшш, субокеанічний, субконтинен-тальний, евконтинентальний, індиферентний. Ареали більшості видів (86 або

39,6%) родини Сурегасеае флори Українських Карпат проявляють відповідну кліматичну залежність і лише 10 (10,4%) відів за відношенням до клімату -індиферентні. Переважають види (65 або 67,7%) ареали яких розміщені в областях з океанічним кліматом. Евокеанічний тип ареалу представлений найбільшою кількістю видів - 40 (41,7%). Субокеанічний тип ареалу властивий для 25 (26,0%) видів. Ареали втричі меншої частки видів (21 - 21,9%) розміщені у внутрішніх областях земної кулі. До субконтинентального типу ареалу належать 12 (12,5%) видів, до евконтинентального - 9 (9,4%).

У відповідності до поділу висотних ступенів розроблених для гір Центральної Європи (Meuzel, Jäger, Wainert, 1965) види родини Сурегасеае флори Українських Карпат розподілені на 8 висотних типів ареалів: альпійський, альпійсько-субальпійський, альпійсько-монтанннй, альпійсько-плацар-ннй, субальпійсько-монтанний, субальпійсько-планарний, монтшіно-планарний

1 планарний. Ареали 69 або 71,9% досліджених видів хоча б частково, все ж приурочені до гірських ступенів, незважаючи на те, що більшість з них - 64 (66,7%) значно поширені також у рівнинному (планарному) ступені. Власне альпійсько-субальпійсьно-монташшх видів, приурочених виключно до гірських ступенів, усього 5 або 5,2% (альпійський - 2, альпійсько-субальпійський - 1, альпійсько-монтанннй - 1, субальпійсько-монтанний - 1). Саме ці чотири типи висотних ареалів найбільше відображають специфіку родини п регіоні. До субальпійсько-планерного висотного типу віднесені всього 2 (2,1%) види; альпійсько-плаларнго - 7 (7,3%). Відносно великою є частка видів (27 - 28,2%) з планарним типом ареалу. Більшість ареалів досліджених видів (S5 - 57,3%) належать до монтанно-планарного висотного типу, що цілком закономірно для гірських систем. До субальпійсько-планарного висотного типу віднесені всього

2 (2,1%) види, альпійсьхо-планарного - 7 (7,3%) видів. Відносно великою є частка видів (27 - 28,2%) з пленарним типом ареалу.

Види родини Сурегасеае флори Українських Карпат розподілені на 6 регіональних типів ареалів у 3 з яких, виділені 11 підтипів ареалів. Майже половина ареалів досліджених видів (45 або 46,9%) належить до двох типів: європейського (24 - 25,0%) та європейсько-азійського (21 - 21,9%). Види першого типу характеризуються переважно найменшими площами ареалів, які значно далі проникають у теплі зони, ніж у холодні; другого - більшою диференціацією, серед яких виділені євразійський та європейсько-західноазійськии підліпи ареалу з однаковою кількістю видів - по 9 (9,4%), а також європейсько-східноазійськнй з 3 (3,1%) видами. Відносно незначною кількістю видів (7 -7,3%) представлений європейсько-сибірський тип ареалу, в якому переважаїс ь биди з евєвропейсько-сибірським підтипом ареалу - 5 видів (5,2%). До європейсько-західносибірського підтипу ареалу належать усього 2 види. Про наявність у складі родини Сурегасеае дослідженого регіону значної кількості видів (44 -45,8%) з досить широкими ареалами свідчать види плюрирегіоиального, циркумполярного та космопол /того типів ареалів. До першого належать 12 видів або 12,5%, до другого -17 (17,7%), до третього -15 (15,6%). Характерною особливістю усіх плюрирегіональних видів є часткове розміщення їх ареалів у Північній Америці, а також значна диференціація, що включає 6 підтипів

ареалів: сврогісіісько-західноазійсько-східноамерикзнський вміщує 3 види -3,1%, свропейсько-східноазійсько-американський - 2 (2.1%), європейсько-східноамернканський - 2 (2,1%), свропейсько-сибірсько-американський - 2 (2,1%), свропейсько-західносибірсько-східноамериканський - 2 (2,1%), європей-сько-західноазійсько-американський • 1 (1,0%).

За характером поширення види проаналізовані стосовно 10 флористичних районів (Чопик, 1969), яке виявилося достатньо нерівномірним. Районом з найбільшою кількістю видів - 74 або 77,1% с Прикарпаття, з найменшою - 37 (38,5%) - Закарпатське передгір'я. Середня ж кількість видів у районі становить 52 (54,2%). У межах незначного околу цього числа видів розміщуються 6 флористичних районів: Закарпатська рівнина та Свидовець вміщують по - 53 види або 55,2%, Горгаші - 51 (53,1%), Чивчино-Гринявські гори - 50 (52,1%), Чорногора - 56 (58,3%), Вулканічні Карпати - 48 (50,0%). Дещо більша, від середньої, кількість видів зростас у Східних Бескидах і низьких полонинах - 58 (60,4%), менша - у Мармароських Альпах - 40 (41,7%). Низка видів, зокрема рідкісних, у багатьох флористичних районах виявлена вперше. Наприклад, Сагсх ііауаіііапа - Чорногора (Дашшіх, Аитосяк, 1997); С. Іоііасеа - Чивчино-Гринявські гори; С. сіетпїа - Прикарпаття, Вулканічні Карпати (Гинда, Данилик, 1995); С. hordc¡stichos - Прикарпаття. Значно доповнені дані щодо видів родини занесених до “Червоної книги України” (1996). Конкретні місцезнаходження рідкісних і зникаючих видів родини наведені в конспекті. Внаслідок широкої амплітуди пристосувань до екологічних умов більшість видів (81 або 84,4%) родини Сурегасеае флори Українських Карпат виявляють значну диференціацію щодо поширення у флористичних районах. Наявність 22 видів (22,9%) відмічене в усіх флористичних районах. Переважно це - види, що с звичайними в дослідженому регіоні або трапляються досить часто. Не менше ніж у двох флористичних районах зростас 59 вадів - 61,5%. Видів виявлених -лише в одному з флористичних районів налічується 15 (15,6%). Усі вони, за виключенням Сагсх сипиіа, належать до рідкісних рослин флори Українських Карпат. Ця група видів відображає специфіку території досліджень, зокрема висотну поясність, значну екотопічну диференціацію, ефект проникнення видів із сусідніх з Українськими Карпатами регіонів.

За частотою тралляння види дослідженого регіону розподілені на 4 групи.

До першої групи віднесені 15 або 15,6% звичайних (більше 100 місцезнаходжень) для флори Українських Карпат видів. Вони поширені в усіх флористичних районах, утворюють здебільшого континуальні популяції значних площ з великою кількістю особин. До другої - 18 (18,8%) видів, які часто трапляються (51-100 місцезнаходжень) у межах району дослідження. Вони спроможні відновлюватися на порушених ділянках, тому стан популяцій цих видів на даний час можна вважати задовільним. До третьої групи віднесено 37 або 38,5% видів, які в Українських Карпатах трапляються спорадично (11-50 місцезнаходжень), інколи в невеликих за площею локалітетах. Постійне зменшення кількості популяцій більшості видів цієї групи є наслідком трансформації або знищення їх екологічних ніш. На відміну від видів другої групи, відновлення цих видів відбувається дуже повільно, а в окремих видів взагалі відсутнє.

ІЗ

Насамперед це стосується болотних і лучно-степових видів, а також тих, що зростають на межах своїх ареалів. До цієї групи включені С. paucijlora та С. umbrosa - занесені до “Червоної книги України” (1996). До четвертої групи віднесені 26 рідкісних (не більше 10 місцезнаходжень) у флорі Українських Карпат видів (Данилик, 1997). Усі вони відомі лише з поодиноких оселищ, здебільшого з порушеною структурою популяцій.

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ РОДИНИ CYPERACEAE ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Аналіз созологічного стану рідкісних і зникаючих видів родини Сурегасеае в Українських Карпатах ми здійснили застосувавши аутфітосозологічний індекс [АФІ], який певною мірою дозволяє в числовій формі відобразити інтегральну оцінку виду з урахуванням комплексу його характеристик.

Для 28 рідкісних і зникаючих видів родини Сурегасеае в Українських Карпатах значення АФІ встановлені від 10,5 до 2,3, Найвищими значеннями індексів відзначаються - Carex bicolor (10,5), С. ІасИепаШ (10,4), С. Іоііасеа (10,4), С. rupestris (10,1). Високі значення індексів цих видів обумовлені реліктовим характером їх оселищ і унікальністю для флори України - відомі лише з Карпат. Досить високими значеннями АФІ, у порівнянні з деякими видами, занесеними до "Червоної книги України” (1996) Schoenus ferrugineus (8,9), С. davalliana (6,5) та ін., характеризуються Eleocharis multicaulis (9,2), Carex demissa (9,2), C. fuliginosa (8,9), Rhynchospora alba (7,8) тощо. Вивчення популяцій деяких рідкісних і зникаючих видів родини Сурегасеае флори Українських Карпат показало, що багато з них характеризуються незначними площами з малою чисельністю та низькою щільністю особин, слабким генеративним і вегетативним поновленням. Це стосується популяцій Carex buxbaumii, С. davalliana, С. humilis, С. bicolor, С. fuliginosa, С. rupestris, розміщених у районі Чорногори популяцій С. umbrosa (Данилик, 1993; Данилик, Малшіов-ськнй, 1997; Данилик, Антосяк, 1997). На підставі проведеного аналізу вважаємо необхідним включити до “Червоної книги України” ще 6 рідкісних видів родини Сурегасеае: Eleocharis multicaulis, Carex bicolor, C. demissa, C. lachemlii, C. loliacea, C. fuliginosa. На регіональному рівні потребують охорони 15 рідкісних видів родини (Данилик, 1997).

Господарська цінність видів Сурегасеае флори Українських Карпат полягає в їх кормовому значенні. Вагома роль осокових у грунтозахисних процесах, зокрема, від водної та вітрової ерозії в усіх висотних поясах. Важливе значення мають прибережно-водні види родини в біологічному очищенні водойм. Багаті, видів Сурегасеае є ефективними індикаторами змін природнього середовища (Дубина н др., 1993). Серед 22 видів Сурегасеае, що віднесені до лікарських рослин флори України (Мінарченко, 1996), у межах регіону досліджень зростає 15 видів. Проте використовуються вони лише частково в народній медицині та ветеринарії. Більшою мірою, це пояснюється незначною вивченістю їх біохімічних особливостей. Багато видів родиіш може бути використана в декоративних цілях для озеленення і техногенно трансформованих

ландшафтів.

висновки

1. У флорі Українських Карпат виявлено 96 видів родини Сурегасеае, які належать до 12 родів. Найбільшим за кількістю видів с рід Сагех • 72 види або 75,0%, менша видова різноманітність у родах: Eleocharis (8 - 8,3%), Eriophorum (4 - 4,2%), Schoenoplecius (З - 3,1%), Scirpus (2 - 2,1%), решта 7 родів (Bolhoschocnus, Blysmus, Cyperus, Dichostylis, Pycreus, Rhynchospora, Schoenus) вміщують no 1 -1,0% виду.

2. Уперше для флори Українських Карпат наведені 3 види: Сагех demissa, С. loliacea, С. hardeistichos, з яких перші 2 є новими для флори України. З флори регіону вилучені 4 види: С. alba, Eriophorum scheuchzeri, Schoenoplecius americanus, Bolhoschocnus compactes, які наводилися помилково.

3. За показниками таксономічного складу родина Сурегасеае флори Українських Карпат мас більшу спорідненість з відповідними показниками Східних у цілому та Західних Карпат. Частка видового багатства Сурегасеае флори Українських Карпат стосовно його в Карпатській гірській системі становить 68,6%, що майже дорівнює відповідному співвідношенню у флорі України - 68,1%.

4. Унаслідок критичного перегляду морфологічних ознак підтверджено, що поряд із ознаками генеративних органів, важливе діагностичне значення мають також ознакн вегетативних органів (колір кореневих волосків, характер розпалу піхв, опушення та напрям зубчиків по краях листків). На основі комплексу ознак розроблені дихотомічні ключі для визначення родів і видів родини, які збільшують ефективність їх ідентифікації.

5. За біоморфологічною структурою види родини Сурегасеае флори Українських Карпат можна диференціювати на 9 біоморф, серед яких переважають дернинні та довгокореневищні види. Екоморфологічний розподіл видів родини відображає загальну тенденцію її у світовому масштабі • переважання гемікриптофітів. Екологічна структура родини характеризується високою гетерогенністю, що с наслідком значної екотопічної диференціації регіону.

6. Результати географічного аналізу видів родини свідчать про високий

рівень їх флорогеографічної диференціації з незначною спеціалізацією ареалів. Більшість видів Сурегасеае флори Українських Карпат мають широке зональне поширення з тяжінням до південних зон з океанічним типом клімату. Встановлено переважання видів європейського типу ареалу з чіткими зв’язками на території Азії. '

7. За даними хорологічного аналізу найбільша видова різноманітність

виявлена в Прикарпатському флористичному районі - 74 види, найменша - у Закарпатському передгір’ї - 37 видів. Середня кількість видів для району складає 52 види. За характером поширення представники родини розподілені на

4 групи: звичайні в регіоні дослідження - 15 видів, трапляються часто - 18, трапляються спорадично - 37, рідкісні - 26 видів. :

8. У складі родини Сурегасеае флори Українських Карпат виявлено 7 видів, занесених до “Червоної книги України” (1996) (Сагех bohemica, С. buxba-итіі, С. davalliana, С. pauciflora, С. rupestris, С. umbrosa, Schoentts ferrugineus).

Встановлено, що С. pauciflora та С. umbrosa трапляються спорадично, решта с рідкісними в регіоні досліджень. Усі вони, за виключенням С. bohémica та S. ferrugineus, виявлені в природно-заповідних об’єктах Українських Карпат, тому стан їхньої охорони можна вважати задовільним.

9. За результатами комплексного созологічного аналізу родини 28 видів віднесені до рідкісних і зникаючих у регіоні. Інтегральна оцінка їх охоронного статусу, із застосуванням аугфітосозологічних індексів вказує на необхідність включення до “Червоної книги України” ще 6 видів: Eleocharis multicaulls, Carex fuliginosa, С. demissa, С. bicolor, С. lachenalii, С. loliacea. На регіональному рівні потребують охорони 15 рідкісних видів родини.

10. Представники родини Сурегасеае флори Українських Карпат мають важливе господарське значення, що полягає в їх кормових властивостях, які з підвищенням висотного поясу зростають, а також • широке застосування в медичних, фітоіндикаційиих і декоративних цілях.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андрієнко Т.Л., Данилик І.М. Осока затінкова // Червона книга України. Рослинний світ. - Київ: в-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1996. -С. 411.

2. Данилик І.М. Нові та рідкісні для флори Чорногори (Українські Карпати) види осок // Укр. ботан. журн. - 1993. - 50, N 1.- С. 174-176.

3. Данилик І.М. Рід Carex L. (Сурегасеае) у флорі Львівщини (Україна) // Там же.- 1994.-51, N1.-C. 49-54.

4. Гинда Л.В., Данилик І.М. Carex demissa Homem. (Сурегасеае) - новий вид флори України // Там же. - 1994. - 51, N б. - С. 134-137.

5. Данылык И.Н. Распространение видов рода Eleocharis (Сурегасеае) в Украинских Карпатах И Ботан. журн. - 1995. - 80, N 10. - С. 55-58.

6. Данилик I.M., Малиновський К.А. Рідкісні аркто-альпійські види роду Carex L. (Сурегасеае) в Українських Карпатах// Укр. ботан. журн. - 1997. - 54, N2.-С. 168-174.

7. Данилик І.М., Антосяк В.М. Carex davalliana Smith (Сурегасеае) - новий

вид для флори високогір’я Українських Карпат // Там же. - 1997. - 54, N 3. - С. 275-278. '

8. Danylyk I.N. Peculiarities of areas of rare sedges (Carex L., Сурегасеае) in the Ukrainian Carpathians//BotanicaLithuanica.- 1997.-Suppl. l.-P. 121-122.

9. Данилик І.М. Рідкісні види роду Carex L. у флорі Львівської області // Актуальні проблеми вивчення фітобіоти західних регіонів України: Мат. відкритої конф. молодих ботаніків м Львова (2-5 квітня 1990 p.). - Львів, 1991 С. 34-36.

10. Данилик І.М. Аспекти охорони раритетних видів родини осокових у заповідних об’єктах Українських Карпат // Підсумки 70-річної діяльності Канівського заповідника та перспективи розвитку заповідної справи в Україні: Мат. конф. (Канів, вересень 1993 p.). - Канів, 1993. - С. 106.

11. Данилик І.М. Особливості початкових періодів онтогенезу Carex sempervirens Vill. (Сурегасеае) в Українських Карпатах // Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор у ботанічних закладах Євразії: Мат. доп>в. міжнар. конф. - Київ-Львів, 1994. - С. 36-37.

12. Даннлик І.М. Значення популяційних досліджень рослин у науково-

дослідній роботі заповідників // Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників; Мат. наук.-практ. конф. (Гримайлів, 12-15 червня

1995). -Гриманлів, 1995. -С. 132. .

13. Даннлик І.М. Групи рідкісних видів осок флори Українських Карпат // Проблеми ботаніки і мікології на порозі третього тисячоліття: Матер. X з’їзду УБТ (Полтава, 22-23 травня 1997 p.). - Кнїв-Полтава, 1997. - С. 24.

14. Даннлик І.М. Аутфітосозологічний аналіз раритетних видів родини Cyperaceae Juss. флори Українських Карпат // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманітгя Карпат: Матер, міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 550-річчю м.Рахова (25-27 вересня 1997 p.). - Рахів. - 1997. - С. 34-37.

15. Даннлик І.М. Поширення видів роду Carex L. секції Flavae (Carey) Christ у західних регіонах України И Тез. допов. IX з’їзду УБТ (Дніпропетровськ, травень 1992 p.). - Київ, 1992. - С. 13.

16. Данылык И.Н. Род. Carex L. (Cyperaceae) во флоре Черногоры (Украинские Карпаты) // Актуальные проблемы ботаники: Тез. конф. мол. батан, стран СНГ. - Апатиты, 1993. - С. 16-17.

17. Данилик І;М. Кормове значення осокових у трав’яних фітоценозах Українських Карпат // Проблеми Гуцульшини: Тез. допов. міжнар. наук.-практ. конф. (Косів, 27-28 травня 1993). - Чернівці; 1993. - Ч. И. - С. 50-52.

18. Данилик І.М. Репрезентативність і еколого-ценотичні особливості осок Карпатського національного парку, занесених до Червоної книга України // Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду: Тез. допов. міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 25-річчю Карпатського біосферного заповідника (Рахів, 11-15 жовтня 1993 p.). -Рахів, 1993. -С. 146-148.

19. Данилик І.М. Carex bicolor Al!. - рідкісний аркто-альпінський вид флори Карпат // Актуальні питання ботаніки і екології: Тез. допов. конф. мол. учених і спеціалістів (Ялта, 19-21 жовтня 1993 p.). - Київ, 1993. - С. 35.

20. Данилик І.М. Поширення, особливості і стан популяцій Carex rupestris All. (Cyperaceae) в Українських Карпатах // Охорона генофонду рослин в Україні: Тез. допов. наук. конф. (Кривий Ріг, травень 1994 p.). - Донецьк, 1994. -С. 23-24.

21. Danylyk l.N, Characteristics of populations of alpine and arctic-alpine sedges (Carex L., Cyperaceae) in Ukrainian Carpathians // Variations and Evolution in Arctic and Alpine Plants: VI Intern. Symposium IOPB (Tromse, 29 Julu - 2 August 1995). - Tromso, 1995. - P. 36.

22. Даннлик І.М. Рід Eriophorum L. (Cyperaceae) в Україні // Актуальные вопросы ботаники и экологии: Тез. докл. конф. мол. ученых и специалистов (Харьков, 5-7 июня 1996 р.). - Харьков, 1996. - С. 41.

23. Данилик І.М., Климишин М.Д. Проблеми організації банку даних для охорони раритетного генофонду Українських Карпат // Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщнні: Тез. допов. наук. конф. (Яремче, 13 вересня 1996 p.). - Яремче, 1996. - С. 33-34.

Данилик I. М. Родина Сурегасеае .Ііш. флори Українських Карпат (систематика, екологія, хорологія, охорона). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.4)5 - ботаніка. - Інститут ботаніки ім. М.Г.Хплодного НАН України, Київ, 1998.

Дисертація присвячена вивченню родини Сурегасеае .Ііш. Флори Українських Карпат. Критико-таксономічною ревізією встановлено зростання 9о видів

з 12 родів. Уперше для флори України наведені 2 види, регіону - 3,4 - вилучені зі списку флори Українських Карпат. Проаналізовані діагностичні ознаки, скла* дені оригінальні ключі для визначення родів і видів. З'ясовані закономірності систематичної, біоморфологічної, еколого-фітоценотичної та географічної структури. Вивчена хорологія видів родини в 10 флористичних районах, скла* дені карти поширення раритетних видів за системою ЦТМ та конспект родини. Наведена природоохорона характеристика видів родини, визначені аутфітосо-зологічні індекси 28 видів; 7 з них занесені до “Червоної книги України” (1996), ще б - пропонується включити додатково, 15 - регіонально рідкісні види.

Ключові слова: Українські Карпати, Сурегасеае Ііт., діагностика, структура, аналіз, рідкісні види, охорона.

Данылык И.Н. Семейство Сурегасеае флоры Украинских Карпат (систематика, экология, хорология, охрана). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника. - Институт ботаники им. Н.Г.Холодного НАН Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена изучению семейства Сурегасеае 1изз. флоры Украинских Карпат. Критико-таксономической ревизией установлено произрастание 96 видов из 12 родов. Впервые для флоры Украины приведено 2 вида, региона - 3, 4 - исключено из списка флоры Украинских Карпат. Проанализированы диагностические признаки, составлены оригинальные ключи для определения видов и родов. Раскрыта систематическая, биоморфологическая, еколого-фитоценотическая и географическая структура. Изучена хорология видов в 10 флористических районах, составлены карты распространения раритетных видов согласно системы 1ГГМ и конспект семейства. Дана природоохранная характеристика видов семейства, определены аутфитосозологи-ческие индексы 28 раритетных видов; 7 из которых занесены в “Красную книгу Украины” (1996), еще 6 - предлагается включить дополнительно, 15 - регионально редкие виды.

Ключевые слова: Украинские Карпаты, Сурегасеае .Лиз., диагностика, структура, анализ, редкие виды, охрана.

Danylyk I.M. Cyperaceae Juss. family of the Ukrainian Carpathians flora (the systematics, ecology, horology, protection). - Manuscript.

Thesis for degree of Candidate of biological science on the speciality 03.00.05 -botany. * M.G.Kholodny Institute of Botany, National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1998.

The dissertation is devoted to the study of Cyperaceae Juss. family of the Ukrainian Carpathians flora. 96 species from 12 genera are revealed by critical taxonomic revision. For the first time it were found 2 species for the Ukraine flora and 3 species to the region one, 4 species were withdrawn from the Ukrainian Carpathian flora list. It are analysed diagnostic features and are composed original keys for determination of species and genera. It are elucidated the conformities of systematic, biomorphological, ecology-phytocoenotic and geographical structure. It is studied family species horology in 10 floristic regions and it are compiled the maps of raritativc species spreading according to the UTM system and the checklist of family Cyperaceae. It is given nature protective family species characteristics and are estimated autphytosozological indices of the 28 raritative species; 7 of them are entered into the “Red Data Book of Ukraine" (1996), 6 more arc proposed to be included additionally, 15 are considered as a regionally rare species. •

Key words: Ukrainian Carpathians, Cyperaceae Juss., diagnostic, structure, analysis, rare species, protection.