Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Эпизоотология бабезеоза овец в Крыму, усовершенствование мер борьбы и профилактики

ВАК РФ 03.00.19, Паразитология

Автореферат диссертации по теме "Эпизоотология бабезеоза овец в Крыму, усовершенствование мер борьбы и профилактики"

Інститут ефдериментальної і клінічної ветеринарної медицини

На правах рукопису

МИРОНЕНКО Юрій Георгійович

УДК 619:616.993.192.6:636.3

ЕПІЗООТОЛОГІЯ БАБЕЗІОЗУ ОВЕЦЬ У КРИМУ, УДОСКОНАЛЕННЯ МІР БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ

03.00.19 — паразитологія

Автореферат ,

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата ветеринарних наук

Харків — 1993

українська Академія аграрних наук

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини

На травах рукопису

МИРОНЕНКО

Юрій Георгійович

УДК 619:616.993.192.6:636.3

ЕПІЗООТОЛОГІЯ БАБЕЗІОЗУ ОВЕЦЬ У КРИМУ, УДОСКОНАЛЕННЯ МІР БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ

03.00.19— паразитологія

Автореферат

Дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата ветеринарних наук

Харків — і 99.')

Робота виконана в лабораторії вивчення хвороб овець Кримської дослідної станції Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Ман-жос А. Ф.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук Шеховцов В. С., кандидат ветеринарних наук Пономаренко В. Я.

Провідна установа: Сумський сільськогосподарський інститут.

Захист дисертації відбудеться « 9 1993 року

о '/О годині на засіданні спеціалізованої ради Д 020.68.81 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини за адресою: 310023, Харків-23, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ІЕКВМ.

Автореферат розісланий . Ґ мі'*”0'1*#*'

Вчений секретар спеціалізованої ради,

доктор ветеринарних наук К. Є. Конаржевський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Уічови економічного розвитку незалежної України та Криму, як її складової частини, ставлять на перший план необхідність рішення соціально орієнтованих програм. Першорядне значення відводиться розвитку сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарської науки. В цій галузі важливе місце займає вівчарство, як джерело продуктів харчування та цінної сировини для легкої промисловості.

Але широкому розвитку вівчарства в Криму перешкоджує ряд заразних та незаразних захворювань, серед яких кровопаразитар-ні займають одне з найважливіших місць.

Так, ще за даними Беліцер А. В. та Хейфец А. А. (1929), 86 % каракульських овець, завезених у Крим з Середньої Азії, загинули після випасу на неблагополучних пасовищах. Соколов Б. Д. (1948) зазначає, що поставлені в 1936 році з Середньої Азії каракульські барани після їх розташування в неблагоио-лучних по гемоспорідіозам районах перехворіли поголовно, причому 40 % з них загинуло в перший же рік. По його ж даним, захворюваність аборигенних овець піроплазмозами в різних районах республіки дуже коливається і може складати від 5 до 71 %.

В період ЗО—60 років проведено вивчення епізоотології гемо-спорідіозів овець в Криму рядом дослідників (Беліцер А. В., Хейфец А. А., 1929; Соколов Б. Д., 1948; Курчатов В. І., Романов В. М., 1950; Лі П Н., 1953—1963; Карташов М. В., Нечи-ненний Д. К., 1966—1969). При цьому була встановлена уражу-ванність кліщів-переносників, видовий склад збудників, росповсюд-ження паразитів на півострові, запропоновані перспективні, для того часу, препарати та методи лікування тварин.

Але, з кінця 60-х років і до наших досліджень вивчення піро-плазмідозів у Криму не проводилось.

У зв’язку з цим було розроблено та затверджено план науково-дослідних робіт по науково-технічній проблемі 04.02. — «Розробити методи та засоби боротьби з еймеріозом та кровопаразитар-нимн захворюваннями сільськогосподарських тварин», у відповідності до чого виконувалась ця дисертаційна тема.

Мета та задачі досліджень. Враховуючи вищесказане, була поставлена мета вивчити епізоотологію бабезіозу овець та розробити метод його пролонгованої хіміопрофілактики. Для досягнення цієї мети на вирішення було поставлено такі задачі:

1. Вивчити видовий склад збудників кровопаразитаршіх захворювань овець у Криму.

2. Установити розповсюдження цих захворювань на півострові.

3. Вивчити її сезонну та вікову динаміку.

4. Установити фауну кліщів-переносників та динаміку їх паразитування на вівцях.

5. Визначити профілактичну ефективність різних пролонгованих форм диамідину при експериментальному бабезіозі.

6. Провести виробничий дослід по випробуванню найбільш ефективних пролонгованих форм дпамидину в одному з неблаго-получних господарств Криму.

Наукова новизна. Установлено, що кровопаразитарні хвороби овець у Криму можуть викликатися трьома збудниками: Babesia ovis, В. motasi, Anaplasma ovis. Вивчена фауна кліщів-переносників та динаміка їх паразитування на вівцях. Відмічена пряма залежність між екстенсивністю враження овець самками кліщів Rhipicephalus bursa та екстенсивністю бабезіозної інвазії. Визначено ареал бабезіозу на півострові, а також його вікова та сезонна динаміка. Установлено захворювання у важкій формі ягнят віком 3—5 місяців. Вперше пропонується пролонгована хіміопрофі-лактнка бабезіозу овець.

Практична цінність роботи. Вивчено росповсюдження бабезіозу овець у різних зонах Криму, сезонну та вікову динаміку інвазії та паразитування кліщів-переносників, що має важливе значення для проведення раціональної профілактики. Розроблено та впроваджено в практику метод пролонгованої хіміопрофілактнки, визначено економічні збитки, заподіювані господарствам Криму цим захворюванням.

Положення дисертації, які виносяться на захист:

1. Результати внвчення розповсюдження бабезіозу овець на півострові, його сезонної та вікової динаміки.

2. Результати визначення видового складу збудників інвазії.

3. Отримані дані про фауну і динаміку паразитування кліщів-переносників.

4. Метод пролонгованої хіміопрофілактнки.

Апробація результатів. Матеріали дисертації доповідались на науковій конференції молодих вчених і спеціалістів «Проблеми ветеринарної медицини по обслуговуванню тваринництва колективних та фермерських господарств (Харків, 1992 р.) та на засіданнях вченої ради ІЕІКВМ УААН у 1990—1992 роках.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 3 наукових роботи.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація написана на 120 сторінках машинописного тексту і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження, обговорення результатів, висновки та додатки. Робота ілюстрована 5 фотографіями, 7 таблицями та

7 малюнками. Список літератури складається з 149 джерел, утому числі 42 іноземних.

Практичні пропозиції. «Методичні рекомендації по пролонгованій хіміопрофілактиці бабезіозу овець», «Хіміопрофілактика кро-зопаразитарних захворювань овець» — інформаційний листок Кримського ЦНТЕІ.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана в період 1990—1992 років в лабораторії вивчення хвороб овець Кримської дослідної станції, та неблагопо-лучиих господарствах Криму.

Дослідження по вивченню видового складу та епізоотології кро-вопаразитарних хвороб овець проводили в 12 пеблагополучних господарств 8 районів Криму — Бахчисарайського, Білогірського, Кіровського, Ленінського, Сімферопольського, Радянського, Чер-воиогвардійського та Чорноморського.

Для цього проаналізували звітні дані обласної ветеринарної лабораторії та ветеринарного відділу, районних лабораторій і станцій по боротьбі з хворобами тварин, а також ветеринарної служби господарств; використали та систематизували результати багаторічних досліджень фауни іксодовнх кліщів Кримської обласної санепідемстанції.

Крім того, провели три широкомасштабних досліда:

1)—вивчення видового складу кровопаразитів. Для цього на протязі 1990—1992 років було досліджено близько 3 000 мазків крові від хворих та підозрілих по захворюванню на бабезіоз тварин, а також мазки від експериментально заражених кров’ю па-разитоносіїв спленектомованих лабораторних овець. Мазки готували та досліджували по загальноприйнятим у протозоології методикам. Ідентифікацію різних видів бабезій проводили за допомогою «Атласа паразитов крови животных и клещей иксодид» під редакцією Капустина В. Ф.: а також у проблемній лабораторії протозоології Ставропольського сільськогосподарського інституту під керуванням професора Нікольського С. Н. та лабораторії протозоології ВІЕВ, очолюваною професором Степановою Н. І.

2) — вивчення сезонної та вікової динаміки бабезіозу.

Дослід проводили в неблагополучному господарстві — радгос-

иі-заводі «Виноградний» Сімферопольського району. Для цього в одній отарі підібрано 100 голів овець — 50 ягнят віком З—5 місяців, та 50 дорослих овець. Дослід тривав 3 місяці —

з середини травня до середини серпня. Піддослідним вівцям не робили протикліщових та протибабезіозних обробіток. На протязі досліду через кожні 2—3 дні проводили поголовний клінічний

огляд усіх тварин, а також виробниче паразитологічне дослідження мазків крові у підозрілих у захворюванні на бабезіоз. При цьому визначали видовий склад паразитів та інтенсивність враження ними еритроцитів. Крім того, враховували строки з’явлення хворих тварин, їх кількість, тяжкість перехворювання, число загинувших та вимушено забитих.

3) — вивчення фауни кліщів-переносників та динаміки їх паразитування на вівцях.

Цей дослід проводили у радгоспі-заводі «Бурлюк» Бахчисарайського району. Для цього в одній з отар було взято три групи тварин по 10 голів у кожній (ягнята віком 3—5 місяців, молодняк минулого року народження та дорослі вівці). З кінця березня і до кінця вересня їм не робили ніяких протикліщових обробок. Один раз на тиждень проводили поголовний огляд шкіряних покровів овець з метою визначення інтенсивності та екстенсивності кліщової інвазії, а також збору паразитуючих кліщів для устаткування їх видової належності. Видовий склад кліщів визначали по «Атласу паразитов крови животных и клещей иксодид» Капустина В. Ф., а також у відділі арахноентомології Кримської обласної СЕС. Всього за час досліду було зібрано 1446 кліщів.

Дослід по визначенню тривалості профілактичної дії диаміди-ну з різними пролонгаторами при експериментальному бабезіозі провели в лабораторії вивчення хвороб овець Кримської дослідної станції. У досліді використовували овець цигайської породи, віком 2,5 роки, завезених з благополучного господарства. Овець розділили на 21 групу по 3 голови у кожній — 15 піддослідних, та 6 контрольних.

В якості хіміопрофілактичного засобу використовували диами-дин, а пролонгаторів — речовини, що широко використовуються в медицині та ветеринарії — риб’ячий жир, агар-агар, полівініл-пірролідон, полівініловий спирт, поліглюкин. їх вживали в концентраціях, рекомендованих Міністерством охорони здоров’я СРСР, та ГУВ МСГ СРСР.

Диамидин брали із розрахунку 2 мг/кг маси тіла. Для виготовлення робочих розчинів 1,2 г. препарату розчиняли у 50 мл відповідного пролонгатора. Готували їх безпосередньо перед вживанням і вводили в області шиї в об’ємі 5 мл на голову.

В якості пролонгаторів у 1, 2, и 3 групах було впроваджено поліглюкин; в 4, 5, 6—15% полівінілпірролідон; в 7, 8, 9 — 2% полівініловий спирт, в 10, 11, 12 — 0,3% агар-агар; в 13, 14 15 — риб’ячии жир. Тваринам 16, 17 та 18 груп ввели диамидин, розчинений у 5 мл дистильованної води, а вівці 19, 20, 21 груп ніяких препаратів не отримували. Зараження піддослідних та контрольних овець проводили на 15, 20, 25 день після введення препаратів. Для цього вживали кров від тотально обезкровленої хворої на ба-

безіоз вівці із змішаною інвазією В. оуіз + В. тсгіазі. Кров вводили в вену в дозі 10 мл на голову. На 15 день після проведення хіміопрофілактики заразили тварин 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 груп; на 20 день — 2, 5, 8, 11, і14, 17, 20 груп; на 25 день — усіх останніх овець. За тваринами піддослідних та контрольних груп установили щоденне клінічне спостереження. При підвищенні температури тіла до 40 та вище робили паразитологічне обстеження мазків крові.

Виробничий дослід по випробуванню профілактичної ефективності пролонгованого диамидину провели в стаціонарно неблагополучному по бабезіозу радгоспі «Виноградний» Сімферопольського району.

В одній з отар підібрали 8 груп овець по 50 голів у кожній — 5 піддослідних та 3 контрольних. Всіх тварин намітили та пронумеровали. Після встановлення діагнозу «бабезіоз» по клінічним, паталогоанатомічним та паразитологічним даним тваринам піддослідних груп ввели диамидин в дозі 2 мг/кг, розчинений в

5 мл відповідного пролонгатора: в 1 групі — поліглюкину, в 2 — 15% полівінілпірролідону, в 3 — 2% полівінілового спирту, в

4 — 0,3 % агар-агару, в 5 — риб’ячого жиру. Вівцям 6 групи ввели диамидин, розчинений у дистильованій воді. В 7 групі провели прийняту у господарстві хіміопрофілактику азидином, який ввели підшкірно в дозі 3,5 мг/кг у формі 7% розчину. Тварини 18 групи були нелікованим контролем — їм ніяких препаратів не вводили. Усім тваринам не впроваджували протикліщових обробок на протязі усього літа.

Після проведення хіміопрофілактнчної обробки через кожні

2—3 дні проводили поголовний клінічний огляд усіх тварин. У овець з температурою 40° та вище обстежували мазки з периферичної крові для виявлення бабезій. Дослід тривав на протязі 40 днів — до зникнення загрози захворювання овець на бабезіоз, тоб-то до тих пір, поки на них не перестали знаходити їксо-дових кліщів.

Економічні збитки від бабезіозу та економічну ефективність впровадження пролонгованих форм диамидину визначали за допомогою «Методики определения экономической эффективности ветеринарных мероприятий», затвердженною у 1983 році ГУВ МСГ СРСР. Для цього проаналізували результати економічного розвитку вівчарства у радгоспі «Янтарний» Сімферопольського району, де було впроваджено цей метод хіміопрофілактики. Використовували, також, дані про захворюємість та летальність при бабезіозі, отримані нами при вивченні його сезонної та вікової динаміки. Для обчислення економічних збитків брали два показника — вимушений забій та зниження якості шкіряної сировини.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВИДОВИЙ СКЛАД ЗБУДНИКІВ БАБЕЗІОЗУ

і -

У результаті проведених досліджень встановлено два види паразитів, збудників бабезіозу овець у Криму: Babesia ovic і Babesia motasi.

В. ovis — дрібний паразит із спорозоїтами менше радіусу еритроциту. В мазках від клінічно хворих тварин має овальні, круглі, амебовидні, анаплазмовидні та грушовидні форми.

Овальні та круглі форми складають близько 75 % від загальної кількості. Більш, ніж у 80 % випадків вони розташовані на периферії еритроциту і, як правило, по 1, іноді по 2, 3, 4. Розмір їх — від 1 до 2 мкм.

Анаплазмовидних снорозоїтів біля 5%. їх величина 0,5—•

0,8 мкм. Майже завжди вони розташовуються по одному і на периферії еритроциту.

Грушовидні — найхарактерніші форми цього виду бабезій. Вони зустрічаються у вигляді одиночних або парних спорозоїтів, з’єднаних гострими кінцями. Іноді можна спостерігати поєднання парних грушовидних з одиничними круглими спорозоїтами у одному еритроциті, або двох парних грушовидних, розташованих одна над одною. Довжина цих форм складає 1,3—2,5 мкм. Кут розходження між парними грушовидними спорозоїтами завжди більше 90”, а іноді дорівнює 180°. Розташування в еритроциті периферичне. Іноді спостерігаються парні грушовидні бабезії з розміром, рівним радіусу еритроциту і розташовані у ньому центрально, що нагадує окуляри. Кількість грушовидних форм — близько 20 % від загального числа бабезій.

В. motasi (Piroplasma ovis) — великий паразит із спорозоїтами рівними або більшими радіусу еритроциту. В мазках спостерігається у вигляді круглих, амебовидних та грушовидних форм.

У перші 1—2 дня хвороби виявляються тільки амебовидні та круглі паразити. Розташування їх центральне, а розмір — від

2 до 3,8 мкм.

Грушовидні форми зустрічаються як по одній, так і попарно і розташовуються у центрі еритроциту. Парні грушовидні форми з’єднуються гострими кінцями під гострим кутом. Розмір грушовидних форм завжди більший радіусу еритроциту, а іноді досягає його діаметра. В наших дослідах не доводилось спостерігати більше двох паразитів у одному пораженому еритроциті.

При зараженні спленектомованих лабораторних овець кров’ю, взятою з неблагополучного господарства Сімферопольського району від хворих на бабезіоз тварин ми двічі спостерігали змішану інвазію В. motasi + Anaplasma ovis. Але, при дослідженні мазків від овець-донорів анаплазм в їх крові знайти не вдалося.

І

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЇ БАБЕЗІОЗУ ОВЕЦЬ У КРИМУ

В результаті аналізу звітних даних Кримського ветеринарного відділу нами установлено, що в 1989 році в області було

8 неблагололучних пунктів по бабезіозу овець, які розташовувались на території 4 районів — Білогірського, Ленінського, Чер-воногвардійського та Чорноморського. Захворювання реєструвалось в червні, липні та серпні. При цьому захворіло 1379 овець, а пало — 25. В 1990 році зареєстровано 5 неблагополучних пунктів на території 3 районів: Білогірського, Ленінського та Чорноморського. Захворіло 3292 тварини, а пало 4. В 1991 році в одному неблагополучному пункті у Ленінському районі захворіло 57 овець, а загинуло 19. В 1992 році на території Білогірського та Ленінського районів захворіло 4І1 тварин. Падіж не відмічався. Прн цьому проводилися масові хіміопрофілактичні обробки тварин азйдином у господарствах 8 районів — Бахчисарайського, Білогірського, Кіровського, Червонбгвардійського, Ленінського, Сімферопольського, Радянського, Чорноморського, а також у господарствах, розташованих на територіях трьох міських рад — Суданської, Феодосійської та Керченської. В 1990 році обробили 496 тисяч овець, у 1991 — 432 тисячі, а у 1992 — 330 тисяч.

Аналіз даних ветеринарних лабораторій свідчить, що в 1989 році відмічено 8 випадків бабезіозу у Білогірському районі та 7 у Ленінському; в 1990 — 6 випадків у Білогірському і 1 у Сімферопольському; в 1991 — 3 випадки у Ленінському та 1 у Сімферопольському районах. В 1992 році досліджень на бабезіоз не проводили.

При вивченні ветеринарної звітності неблагополучних господарств було виявлено дані про строки проявлення бабезіозу, тяжкості його течії, та характері впроваджуємих профілактичних мір.

Загалом, аналіз звітних даних ветеринарного відділу, лабораторій та неблагополучних господарств дав підставу зробити висновок, що бабезіоз овець має розповсюдження в господарствах передгірної зони Криму, а також в приморській частині Чорноморського району і на всій території Керчинського півострова.

Особливості сезонної та вікової динаміки бабезіозу овець вивчали у досліді, який провели в радгоспі «Виноградний» Сімферопольського району.

У групі піддослідних ягнят випадки захворювання на бабезіоз спостерігалися з 23 червня по 19 липня. На протязі цього часу захворіло 6 ягнят, у 5 з яких була встановлена змішана інвазія В. оуіб + В. тоїазі з інтенсивністю від 1 до 5 %, а у одного — чиста інвазія В. шоізбі з інтенсивністю 0,5 %.

У дорослих овець бабезіоз реєструвався з 25 червня по 23 липня. За цей час захворіло 10 тварин. У всіх відмічена змішана інвазія В. ovis + В. molasi з інтенсивністю від 0,5 до 0,8 %.

Загалом, сезон бабезіозів у радгоспі тривався на протязі одного місяця — з кінця червня до кінця липня. За цей час захворіло 10 дорослих овець з 50, взятих у дослід, що склало 20 %, і 6 з 50 ягнят, або 12 %. У всіх захворівших тварин, за винятком одного випадку, встановлена змішана інвазія В. ovis + В. motasi. У дорослих овець інтенсивність ураження еритроцитів ба-безіями склала, у середньому, 0,7 %, а у ягнят віком 3—5 місяців — 4 %. І

Нами, також, оброблено дані обласної СЕС про збори ік-содових кліщів, які проводились на протязі 40 років в усіх господарствах Криму з домашніх та диких тварин, а також з поверхні грунту. В результаті встановлено, що в Криму мають розповсюдження такі види: Hyalomma plumbeum, Н. scupense, Нае-maphisalis punctata, Н. otophyla, Н. concinna, Н. sulcata, Ixodes ricinus, Rhipicephalus bursa, Rh. sanguineus, Dermacentor marginatus, D. pictus. Знайдені, також і інші види, але вони зустрічаються в одиночних екземплярах.

Найсприятливішою зоною для розвитку іксодових кліщів е Південний берег Криму. Висока температура та відносна вологість повітря, багата флора і фауна забезпечують оптимальні умови для життєдіяльності усіх вищеозначених видів.

У меньшій кількості кліщі розповсюджені у предгірській зоні, хоча і тут зустрічаються всі згадані види.

У центральних та північних районах реєструється, переважно, один вид кліщів — Hyalomma plumbeum, і то в незначних кількостях. В одиночних екземплярах зустрічаються деякі інші види. Кліщів Rh. bursa у цій зоні не знаходять.

Вивчення фауни кліщів-переносників, динаміки їх нападіння на овець, інтенсивності та екстенсивності кліщової інвазії провели у радгоспі-заводі «Бурлюк» Бахчисарайського району.

У результаті проведеного досліду на вівцях виявлено б видів кліщів, більшість з яких становлять Н. plumbeum і Rh. bursa (таблиця 1).

Імаго кліщів Н. plumbeum звичайно з’являються на вівцях у першій декаді квітня, хоч строки їх нападу можуть мінятися залежно від погодних умов. Кількість паразитуючих кліщів швидко зростає, і на початку травня досягає максимального рівня (до 10 на дорослій тварині при 100 % екстенсивності). Ступінь ураженості ягнят значно нижче і складає 60 % при інтенсивності 2—4 кліща. З моменту з’явлення на вівцях і до досягнення максимального рівня на початку травня кількість самців та самок, що живляться, приблизно однакова і може бути виражена співвідношенням 1 : 1. У другій половині травня спостерігається

Види кліщів

кількість зібраних екземплярів

Таблиця 1

% від загальн. кількості

Rhipicephalus bursa Hyalomma plumbeum Hyaiomma scupense Ixodes ricinus Dermacenlor pietus Dermaoentor marginalus Hiaemaphysalis otophila

578

783

26

H

21

18

6

40,0 54,'1

0.4

1,8

1,0

1,2

різкий спад інвазованості тварин. ІІа протязі 10—15 днів ураженість дорослих овець не перебільшує 60 % при інтенсивності

2—3 кліща, а ягнят — 10 % та 1 кліщ, відповідно. У цей період нам по вдавалося знайти самок кліщів. З початку червня кількість кліщів Н. plumbeum поступово знижується, і в середині липня їх на вівцях уже нема.

У перших числах червня з’являються кліщі Rh. bursa. За 10—15 днів їх кількість різко зростає і наприкінці місяця досягає максимуму. У цей час ураженість овець складає біля 90 % при інтенсивності біля 8. У ягнят ці показники складають 50 %

і 2, відповідно. Висока ступінь кліщової інвазії дорослих овець тривається не більше 10 днів, після чого спостерігається поступовий спад. У кінці липня екстенсивність їх пораження не перебільшуй ЗО % при наявності 2—4 кліщів на тварину. З моменту з’явлення на вівцях, на початку червня, і до кінця липня кількість самок та самців, що харчуються, практично однакова. В серпні самок кліщів знайти уже не вдається. В цей час паразитують тільки поодинокі екземпляри самців, кількість яких поступово зменшується до кінця місяця. У третій декаді серпня кліщів на вівцях уже не знаходили. '

Інвазованість кліщами ягнят значно нижча, ніж дорослих овець. Максимальна екстенсивність інвазії, в кінці червня, не перевищує 50 % при інтенсивності 1—3. На початку липня відмічається різке зменшення кількості кліщів, що харчуються,

і з другої декади липня на ягнят вони уже не нападають.

Істотної різниці в ураженості дорослих овець і молодняка минулого року народження нами не встановлено.

Як показали проведені досліди, процес паразитування на вівцях іксодових кліщів можна охарактеризувати двовершинною кривою з піками на початку травня і в кінці червня. Причому, перший пік утворено за рахунок харчування переважно кліщів

Н. plumbeum, а другий — Rh. bursa.

Інші види іксодових кліщів істотного впливу на характер інвазованості овець не здійснюють.

Як показали проведені досліди, сезон клінічної прояви бабезіозу співпадає з часом максимальної ураженості овець кліщами Rh. bursa. Ураженість кліщами ягнят 3—5 місячного віку у 2 рази нижча, ніж дорослих овець. ГІри цьому, на протязі сезону бабезіозу кількість захворівших ягнят теж нижча приблизно у 2 рази. Таким чином, схильність ягнят до захворювання на бабезіоз приблизно така ж, як і у дорослих овець.

ПРОЛОНГОВАНА ХІМІОПРОФІЛАКТИКА БАБЕЗІОЗУ

ОВЕЦЬ

А. ЛАБОРАТОРНІ ВИПРОБУВАННЯ ДИАМИДИНУ

З ПРОЛОНГАТОРАМИ

На 15 день після хіміопрофілактичної обробки провели зараження овець з груп 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19. Починаючи з 5 дня після зараження щоденно проводили термометрію та обстеження мазків крові усіх тварин.

Клінічні ознаки бабезіозу спостерігалися у тварин 16 групи, яким ввели диамидин на дистильованій воді, і 19 групи, яким препаратів не вживали. У всіх захворівших відмічали високу температуру тіла, а на 7—8 день після зараження, або на

З—4 після підвищення температури, в їх крові були знайдені бабезії обох видів. Після встановлення діагнозу «бабезіоз» за паразитологічними ознаками всім захворівшим тваринам, щоб уникнути ускладнень, зробили ін’єкцію азидину у дозі 3,5 мг/кг. Через добу після введення азидину у овець нормалізувалась температура тіла, а в мазках крові перестали виявлятися бабезії.

У овець інших груп, яким диамидин вводили з пролонгато-рами, ніяких ознак бабезіозу встановлено не було.

Через 20 днів після введення препаратів провели зараження овець 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 груп. У тварин 17 та 20 груп, яким препаратів не вводили, або ввели диамидин на дистільованій воді, температура тіла почала підвищуватися з 5 дня після зараження. На 8 день в їх крові знайшли бабезій, після чого їм зробили ін’єкцію азидину. На слідуючий день після лікування у овець нормалізувалась температура тіла і зникла паразитарна реакція.

У овець 1,1 та 14 груп, яких обробили диамидином з риб’ячим жиром та агар-агаром, температурна реакція відзначена на

6 день після зараження. Підвищення температури спостерігалось на протязі 4 днів, при цьому загальний стан тварин залишався нормальним. При щоденному обстеженні мазків бабезії в їх крові знайдені не були. Через 5—6 днів у всіх тварин температура нормалізувалась, і вони видужали без додаткового лікування.

На 25 день після хіміопрофілактичної обробки заразили останніх овець. У тварин 12, 15, 18, 21 груп на 6 день після зара-

ження відзначено значне підвищення температури, а через 7—8 днів в їх крові з’явилися паразити. Для уникнення ускладнень їм зроблена ін’єкція азидину в лікувальній дозі, після чого клінічне проявлення бабезіозу зупинилося.

У тварин, 3, 6 і 9 груп відзначено незначне підвищення температури тривалістю 4—5 днів при збереженні нормального загального стану. За весь період спостережень в їх крові бабезії знайдені не були. Після легкого клінічного перехворювання вівці видужали без додаткового лікування.

Таким чином, в лабораторному досліді найкращі результати отримані при використанні в якості пролонгаторів поліглюкину,

2 % полівінілового спирту та 15 % полівінілпірролідону. Диами-дин у сполученні з цими речовинами профілактував експериментальне зараження бабезіями на протязі 25 днів. Інкубаційний період у нашому досліді складав 5—6 днів. Таким чином, в лабораторних умовах вживання цих препаратів дало профілактичний ефект на протязі одного місяця.

При вживанні диамидину в сполученні з агар-агаром або риб’ячим жиром тривалість профілактичної дії була на 5 днів менше.

Б. ВИРОБНИЧІ ВИПРОБУВАННЯ ПРОЛОНГОВАНОГО ДИАМИДИНУ

Дослід по вивченню профілактичної дії пролонгованого диамидину провели у радгоспі-заводі «Виноградний» Сімферопольського району. Діагноз «бабезіоз» встановлено 23 червня у трьох ягнят. Була зареєстрована змішана інвазія В. оуів + В. шоіазі. Постановку досліду розпочали через день після встановлення бабезіозу.

Максимальна кількість захворілих тварин на протязі досліду відмічена у 8 групі. В ній тварини хворіли на протязі усього місяця, з інтервалом 2—5 днів. Всього захворіло та вимушено забито 10 овець. У всіх захворівших відмічали температуру тіла 41,5° і вище та пораження еритроцитів бабезіями з інтенсив* ністю, в середньому, 0,7,%.

У 7 групі, де вівцям ввели азидин, захворювання на бабезіоз не спостерігалось на протязі 10 днів. Потім до кінця липня за* хворіло 6 тварин, у яких відзначали підвищення температури до 42° та враженість еритроцитів з інтенсивністю 0,5—0,7 %.

В 6 групі, вівцям якої було введено диамидин, розчинений у дистильованій воді, захворювання установлено через 12 дніа після введення препарату. Всього за час досліду захворіло 4 тварини. Захворювання, як і у двох попередніх групах, було важким, з високою температурою (41,5° і вище) та паразитарною реакцією біля 0,5 %. ,

V 5 і 4 групах, де диамидин вживали з пролонгаторами — риб’ячим жиром та агар-агаром, за час досліду захворіло по

2 вівці. В обох групах захворювання відзначено після 20 липня, або через 25 днів після хіміопрофілактики. Захворювання проявилося незначним підвищенням температури — до 41°, легким пригніченням і ледь відзначеним зниженням апетиту. Інтенсивність ураження еритроцитів бабезіями не перевищувала 0,2%. Усі 4 вівці видужали через 4—5 днів.

В останніх трьох групах, де в якості пролонгаторів були використані полівінілпірролідон, полівініловий спирт та поліглю-кін, захворювання овець на бабезіоз не відзначено на протязі усього періоду спостережень (40 днів). Якщо вважати, що у контрольній групі після 23 липня вівці більше не хворіли, а на початку серпня уже майже не знаходили іксодових кліщів, то треба зробити висновок, що тривалість профілактичної дії диа-мидину в поєднанні з цими пролонгаторами складає не менш, ніж ЗО днів.

Результати виробничого досліду відображені у таблиці:

групи ...................

1 2 3 4 5 6 7 8

кількість захворівших кількість в/забитих макс. паразитемія, %і макс. температура, °С тривалість профілактич сфекта, днів

Із означених даних видно, що у виробничому досліді кращі результати отримані при вживанні диамидину з полівініловим спиртом, поліглюкіном та полівінілпірролідоном. Результати виробничих випробувань підтверджують дані лабораторного досліду.

ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ ВІД БАБЕЗІОЗУ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЖИВАННЯ ПРОЛОНГОВАНОГО ДИАМИДИНУ

При обчисленні економічних збитків від бабезіозу та економічної ефективності вживання пролонгованого диамидину нами встановлено, що внаслідок перехворювання на бабезіоз економічні збитки, причинені господарству в 1992 році, становили 4048 карбованців на кожну захворівшу вівцю. Економічна ефективність вживання пролонгованого диамидину для профілактики бабезіозу в 1992 році склала 101,4 карбованця, а в порівнянні

з вживанням гемоспоридину — 22,3 карбованця на кожний карбованець затрат.

И , '

2 2 4 6 10

— — 4 6 10

0,2 0,2 0,9 0,8 0,7

41,0 41,0 41,5 42,0 42,0

25 125 12 10

висновки

1. Бабезіоз овець широко розповсюджений в усіх господарствах передгірної зони Криму, Керчинського півострову, та приморської частини Чорноморського району, де для випасу овець використовують цілинні пасовища. Протягом сезонів 1990—1992 років бабезіозом хворіло понад 20 % дорослого поголів’я і до 1(2 % ягнят.

2. Основними збудниками кровопаразитарних інвазій овець у Криму є два види бабезій — Babesia ovis і Babesia motasi. Ana-plasma ovis, виявлена нами в одиничних випадках, не відіграє істотної ролі в епізоотології кровопаразитозів овець.

3. На бабезіоз хворіють вівці всіх вікових груп. Ягнята

З—5 місячного віку мають таку ж схильність до захворювання, як і дорослі вівці. Інтенсивність пораження еритроцитів у дорослих овець складає, у середньому, 0,7%, а у ягнят — 4%.

4. Сезонна динаміка бабезіозу характеризується максимальною екстенсивністю в червні—липні, що збігається з найбільшою ступінню ураження овець кліщами-переносниками. В більшості неблагополучних господарствах Криму тривалість сезону інвазії не перевищує 2 місяців, а частіше триває 1—1,5 місяця.

5. Фауна іксодових кліщів, паразитуючих на вівцях, складається з таких видів: Rhipicephalus bursa, Hyalomma plumbeum, H. scupense, Ixodes ricinus, Dermacentor marginatus, D. pictus, Haemapliisalis otophila. Найбільш масовими з них є два перших, а основним переносником бабезій — Rh. bursa.

6. Сезон паразитування на вівцях іксодових кліщів характеризується двовершинною кривою з піками на початку—середині травня і в третій декаді червня. Екстенсивність кліщової інвазії під час її максимального рівня досягає 100 %, а інтенсивність — 10 на одній вівці. При цьому ураженість молодняка віком 3—5 місяців у 2 рази нижча, ніж дорослих овець. Сезон паразитування кліщів Rh. bursa триває біля 2,5 місяців — з першої декади травня до останньої серпня.

7. Встановлена висока профілактична ефективність диамидина

з пролонгаторами. Введення його вівцям після перших випадків захворювання на бабезіоз в дозі 2 мг/кг в поєднанні з поліглю-кином, 2 % полівініловим спиртом або 15% полівінілпірролідо-ном в об’ємі 5 мл на голову дозволяє профілактувати захворювання на протязі одного місяця.

8. Економічні збитки, причинені бабезіозом господарствам у 1992 році складали 1048 карбованців на кожну захворівшу тварину.

9. Економічна ефективність вживання пролонгованого диа-мидину для профілактики бабезіозу овець складала ЛОЇ,4 карбованця.

1. Манжос А. Ф., Мироненко Ю. Г. Эпизоотология бабезиоза овец в Крыму // Цитология. — 1Щ2'. >— № 41. — С. 93.

Мироненко Ю. Г. Профилактическая эффективность пролонгированного диамидииа при спонтанном бабезиозе овец // Проблемы ветеринарной медицины по обслуживанию животноводства дашмстивных и фермерских хозяйств: Тез. докл. «ауч.-практ. конф. молодых ученых 25 октября 19,92 года — Харьков, Щ92. — С. 44.

3. Манжос А. Ф., Мироненко Ю. Г., Маюар-заич Н. А. Химиопрофилактика цр'авеяаразитарных болезней овец. — Информационный листок Крымского ЦНТЭИ. — Симферополь, 1992. — 1 с.

Здано до набору 26.10.93. Підпис, до друку 2©. 1,0.93. Формат 60Х84'/іб. Папір Друк. № 12. Друк, висок. Умов. друк. арк. 1,00. Умов, фарбовідб. 1,00. Облїк.-вид. арк. 2,619. Тираж 100 пр. Замовлення 388і.

Друкарня Книжкової палати України. 310078, Харків, вул. Артема, 31.