Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Водные жесткокрылые (Coleoptera: Haliplidae, Noteridae, Dytiscidae, Gyrinidae, Hydraenidae, Hydrophilidae) Украинских Карпат.

ВАК РФ 03.00.09, Энтомология

Автореферат диссертации по теме "Водные жесткокрылые (Coleoptera: Haliplidae, Noteridae, Dytiscidae, Gyrinidae, Hydraenidae, Hydrophilidae) Украинских Карпат."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ім. 1.1. ШМАЛЬГАУЗЕНА

на правах рукопису УДК 595.764

МАГЕЛЕШКО Олександр Юрійович

ВОДНІ ТВЕРДОКРИЛІ (COLEOPTERA: HALIPLIDAE, NOTERIDAE, DYTISCIDAE, GYRINIDAE, HYDRAENIDAE, HYDROPHILIDAE) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

03.00.09 - ентомологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 1998

Робота виконана на кафедрі ентомології Ужгородського державного університету

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Бровдій Василь Михайлович

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

Єрмоленко Валерій Михайлович

кандидат біологічних наук Перковський Євгеній Едуардович

Провідна установа: Київський Національний університет ім.

Т.Г.Шевченка

Захист відбудеться "-РЧ " л<лЧ. 1998 р. о /Р годині на засіданні

Спеціалізованої ради Д 26.153.01 при Інституті зоології ім.І.І.Шмальгаузена НАН України за адресою: 252601, Київ-30, вул.Б.Хмельницького, 15.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту зоології ім. ІЛ.Шмальгаузена НАН України.

Автореферат розіслано ’’ Я 11 илтуу. ас?,о 199* р.

Вчений секретар Спеціалізованої ради кандидат біологічних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Водні твердокрилі з родин Наїіріісіае, Моїегісіае, ОугіБсісЗае, Gyrinidae, Нусігаепісіае і НусІгорЬіІісіае відіграють важливу роль у біоценозах та практичній діяльності людини. Вони входять до різних ланок трофічних зв’язків, виконують санітарну роль у водоймах. Одні з них знищують личинок і лялечок комарів, інші є шкідниками рибного господарства. Водні жуки також є багатою поживою для риб та інших водних організмів. Населяючи майже всі типи водойм, жуки з досліджуваних родин можуть жити і у вологих місцях поза ними, перелітати з однієї водойми в іншу, що свідчить про їх високу екологічну пластичність та широке поширення. Разом з тим, вони нерідко реагують на зміни факторів навколишнього середоЕшца, внаслідок чого водна колеоптерофауна кожної конкретної водойми досить точно відображає її тип, а також процеси, що протікають у даній водоймі. Звідси велика роль водних жуків як індикаторів по відношенню до різних факторів, що має важливе значення для комплексної оцінки водойм. ' .

Цілісна картина гідроколеоптерофауни досліджуваного регіону відсутня, оскільки видовий склад вивчений недостатньо, а відомості про біологію та екологію цілого ряду видів у вітчизняній і зарубіжній літературі відсутні.

Мета та завдання досліджень. Метою досліджень було детальне вивчення фауни та екології водних жуків Українських Карпат. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1) встановити видовий склад і чисельність водних твердокрилих досліджуваного регіону;

2) з’ясувати особливості екології водних жуків на основі приуроченості видів до різних типів водойм;

3) дослідити закономірності розподілу водних жуків по вертикально-рослинних поясах Українських Карпат;

4) виділити зоогеографічні комплекси водних твердокрилих у складі фауни Українських Карпат;

5) вивчити вплив антропічного фактору на розподіл водних твердокрилих;

6) з’ясувати роль водних жуків у природніх екосистемах та діяльності людини.

Наукова новизна. В результаті наших досліджень на території Українських Карпат встановлено 248 видів водних твердокрилих з родин Наіір1і(1ае, Моїегісіае, ОуЦзсісіае, Сугіпіііае, Нусігаепісіае, НусігорЬШсіае. Серед них 17 видів виявлено вперше для фауни України, а ше 35 видів - вперше для фауни регіону дослідження. Чотири види попередньо виключено із складу фауни Українських Карпат. Вперше простежена динаміка чисельності водних жуків в Українських Карпатах за останні 100 років та визначені причини кількісних, якісних та просторових змін водної колеоптерофауни у біоценозах.

На основі аналізу власних даних та літературних відомостей з’ясовано основні закономірності екології водних твердокрилих в умовах досліджуваного регіону. Для ряду видів уточнені особливості розвитку, фенології, трофіки. Виділено екологічні угруповання водних твердокрилих по відношенню до характеру проточності, температурного режиму водойм, хімічного складу і вмісту кисню у воді, характеру структури дна водойм та інших факторів водного середовища. Вперше подано детальний аналіз розподілу водних твердокрилих по різних типах водойм в умовах різних висотно-рослинних та висотно-ландшафтних поясів Українських Карпат. Для ряду видів вперше з’ясовано основні закономірності явища вертикальної зміни біотопів водних твердокрилих в умовах досліджуваного регіону. ,

Простежено роль окремих зоогеографічних комплексів у формуванні водної колеоптерофауни Українських Карпат. Вперше зроблено аналіз схожості водних твердокрилих досліджуваного регіону і суміжних територій, а також інших гірських систем Європи. З’ясовано роль водних жуків у природніх екосистемах та практичній діяльності людини.

Теоретична та практична цінність роботи. Робота є регіональним дослідженням чисельної, гетерогенної за складом і походженням групи комах - водних твердокрилих. Загальнотеоретичний інтерес представляє виділення екологічних угруповань, а також їх співвідношення у водоймах різних

з

висотно-рослинних поясів, досліджуваного регіону. Результати роботи є внеском у фауністику та зоогеографію водних твердокрилих .Українських Карпат та Середньої Європи. Результати досліджень можуть бути використані при складанні кадастру твердокрилих комах регіону та України загалом.

Отримані нові дані з екології водних твердокрилих, зокрема стенобіонтних видів, можуть бути використані при оцінці сучасного стану водойм Українських Карпат, а також природоохоронними організаціями та санепідемстанціями для контролю за станом сапробності води. Результати роботи доцільно використати у рибних господарствах регіону.

Матеріали дисертації використовуються при веденні Великого праіггикуму, читанні спецкурсів, а також під час екскурсій у зоологічному музеї УжДУ. Зібраний матеріал значно поповнив наукову колекцію зоомузею УжДУ.

Апробація роботи. Основні положення роботи викладені та обговорені на міжнародних конференціях "Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона" (Ужгород, 1993), "Екологія і охорона навколишнього середовища" (Владимир, 1996), "Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології” (Ужгород, 1997), "Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманітгя Карпат" (Рахів, 1997), а також на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та молодих вчених УжДУ (1995-1997). ,

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових робіт.

Об’єм і структура роботи. Дисертація складається із вступу, восьми розділів, висновків, списку цитованої літератури та додатків. Основна частина викладена на 152 сторінках машинописного тексту, включаючи 13 таблиць і 33 малюнки. Список літератури нараховує 243 джерела, в тому числі 122 на іноземних мовах. Додатки в об’ємі 220 сторінок вміщують еколого-фауністичний огляд водних жуків Українських Карпат і таблицю з розподілу водних твердокрилих по типах водойм у різних висотно-рослинних поясах досліджуваного регіону.

ЗМІСТ РОБОТИ .

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ВОДНИХ ТВЕРДОКРИЛИХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Вивчення фауни твердокрилих Українських Карпат було розпочато в середині першої половини минулого століття з виходом праць польських, австро-угорських і німецьких авторів (Nowicki, 1858; Lomnicki, 1868, 1875, 1879, 1880, 1882, 1884, 1891; Weise, 1875; Reitter, 1878; Mocsari, 1877; Biro, 1885; Wisniowski, 1888; Hormuzaki, 1888). Результати досліджень цих і інших авторів послужили основою для створення регіональних каталогів Польщі (Lomnicki, ¡884, 1913), Угорщини (Kuthy, 1898), а також були використані при створенні каталогів твердокрилих Палеарктики (Якобсон, 1905-1916; Winkler, 1925). У першій половині нашого століття фауну водних твердокрилих досліджуваного регіону вивчали угорські (Csiki, 1908, 1946), польські (Кіпеї, 1930; 1949), чеські (Roubal, 1930, 1936; Vavra, 1928), румунські (Marcu, 1928; 1937) дослідники, праці яких носили здебільшого фауністичний характер.

Продовження вивчення водних жуків Українських Карпат у возз’єднаній Україні розпочато з виходом праць М.Ф.Мателешко (1977,1980,1982,1984), у яких багато уваги приділено екології цих комах. В результаті список видів з досліджуваних родин досяг 192. Дані про водних жуків України знаходимо у працях Ф. А .Зайцева (1907, 1908, 1929), В.Б.Захаренка (1951. 1968), С.І.Медвєдєва (1952, 1957, 1963), В.М.Грамми (1968, Ї970, 1973, 1974, 1975, 1980), О.Г.Шатровського (1982, 1988), М.М.Біляшівського (1983, 1989, 1990, 1991). .

Фауна різних родин водних жуків на територіях, прилеглих до Українських Карпат, вивчена нерівномірно. Досить грунтовні дослідження фауни водних твердокрилих проведені у Польщі (Rybinski, 1903; Tenenbaum, 1913; Minkiewicz, 1914; Pawlowski, 1963; Galewski, 1964, 3971, 1971a, 1976, 1979, 1985, 1990; Kowalik, 1968; Besiadka, 1973; Burakowski, Mroczkowski, Stefanska, 1976; Bogatko, 1980; Chrzanowski, 1984; Kordylas, 1990; Borowiec, Kania, 1991; Jenistea, 1991), Чехії та Словаччині (Hrbacek, 1951; Riha, 1956,

1957, 1986, 1989, 1992; Havelka, 1964; Taborsky, 1979, 1988, 1991; Dobrovodsky, 1980; Stastny, 1992), Румунії (Mcmtandon, 1906; Jenistea, 1962, 1968, 1970,1972,1974, 1974a; Ruicanescu, 1988). Дані про фауну водних жуків Угорщини носять фрагментарний характер. Добре вивченою є фауна водних жуків Болгарії та Балкан (Георгиев, 1961, 1965, 1971, 1987, 1991), Італії (Franciscolo, 1979), Німеччини (Hebauer, 1980, 1982; Fichtner, 1981). Фауна водних жуків Сердньої Європи відображена в працях H.Schaefiein (1983, 1989), а Європи загалом, - у праці Й.Ілліса (lilies, 1967).

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА .'

Матеріалом до вивчення фауни водних твердокрилих Українських Карпат послужили здебільшого збори і спостереження автора, проведені протягом 1992-1997 років, а також наявні матеріали зборів М.Ф.Мателешко із Закарпаття за період 1969-1977 pp. Дослідженнями були охоплені близько 1300 водойм різних типів у 570 пунктах зборів, розташованих в усіх висотно-ладшафтних поясах досліджуваного регіону, до складу якого входять Закарпатська область, західні райони Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Загалом за період досліджень було взято більше як 1750 проб, зібрано і оброблено близько 25 000 жуків. В роботі використані також результати опрацювання колекційних і фондових матеріалів кафедри ентомології Ужгородського державного університету, зоологічних музеїв Київського, Ужгородського та Чернівецького державних університетів, Львівського музею природи НАН України, а також фондових матеріалів Інституту зоології ім.І.І.Шмальгаузена HÄH України. .

Збори водних твердокрилих зроблені здебільшого за допомогою водного сачка, а також за допомогою пасток, на електричне світло та методом ручного збору. Для відлову реофільних видів була використана методика Я. Грбачека , (Hrbaiek, 1951). Паралельно із водними жуками відловлювались інші водні організми, характерні для цих водойм. Для кожної обстежуваної водойми враховуватись наявні біотичні та абіотичні фактори. Зібраних вищеназваними способами жуків ми поміщали на 7-10 днів у пробірки з 70%-ним спиртом,

після чого монтували їх у колекцію або розкладали на ватники. Спостереження за біологією водних жуків проведені як у польових, так і у лабораторних умовах.

Вірогідність визначення частини зібраного матеріалу перевірена

О.Л.Крижановським, В.М.Граммою і О.Г.Шатровським, за що автор

висловлює їм щиру вдячність.

ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ЕКОЛОГІЇ ВОДНИХ ТВЕРДОКРИЛИХ

Водні жуки - загалом високо пластична група комах. Більшість видів можуть існувати в різноманітних умовах не тільки водного, але і наземного середовища. Переважна більшість виявлених видів мають моновольтинний цикл розвитку, розмножуються навесні і закінчують цикл розвитку до зими. Крім того, відзначені ще три типи річного ритму водних жуків.

Переважна більшість виявлених видів зимують у водоймах на стадії імаго, при цьому ряд видів в умовах деяких типів водойм (джерела, струмки, озера) зберігають активність протягом зими. Весняне пробудження настає після перших потеплінь, іноді вже на початку лютого. Пік чисельності більшості видів на низовині припадає на травень, ау гірських районах - на липень.

На основі приуроченості водних жуків до водойм різних типів відносно , характеру проточності на території досліджуваного регіону виділяємо такі екологічні групи: реобіонти - 23 види (8,9%), реофіли - 37 видів (14,9%), реоксени - 56 видів (22,9%) і стагнофіли - 132 види (53,3%). Серед останніх вирізняється невелика група видів, пристосованих до життя у пересихаючих водоймах - тельматофіли (5 видів). Крім того, кілька видів (8) зустрічаються як у водоймах, так і у вологих місцях поза ними.

По відношенню до температури води у водоймах виділені стенотермні (155 видів, 62,8%) і еврітермні (93 видів, 37,2%) види. До перших відносяться кріофіли (129 видів, 52,0%) і термофіли (26 видів, 10,8%).

По відношенню до вмісту кисню, у воді виділяємо стеноксибіонтів (переважна більшість реобіонтів і реофілів, окремі види галофілів) - 65 видів • (26,2%) і евриоксибіонтів - 183 види (73,8%).

По відношенню до хімічних показників води виділяються такі групи видів: ацидофіли - 56 видів (22,6%), галофіта - 6 видів (2,4%), галобіонти - 4 види (1,6%), еврігалінні форми - 9 видів (3,6%), еврібіонти. Ряд еврібіонтних видів (18) зустрічаються у специфічних для досліджуваного регіону умовах водойм із швидким зтоком та високими вмістами солей,- у струмках, що витікають з мінеральних джерел. В залежності від хімічного складу порід, по яких протікають водойми із швидким зтоком, серед жуків, що зустрічаються в них, можна виділити кальцифілів (2), кальцифобів (2) і види, індиферентні до цього фактору.

По відношенню до будови і структури дна водойм виділені групи: пелофіли, аргіллофіли, петрофіли, псаммофіли, дегтритофіли, еврібіонти.

ПРИУРОЧЕНІСТЬ ВОДНИХ ЖУКІВ ДО ТИПІВ ВОДОЙМ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Водні твердокрилі виявлені майже в усіх водоймах Українських Карпат, за винятком печерних водойм, колодязів, а також мінеральних джерел із високою концентрацією солей. Водойми досліджуваного регіону розділено на 11 типів, які, в свою чергу поділено на групи залежно від освітленості, розмірів, висотно-рослинного поясу і т. п.

1. Серед джерел досліджуваного регіону виділяють peo-, гело- та лімнокренові. Реокренові джерела не є характерними для Українських Карпат, водні жуки в них не виявлені. Фауна водних жуків гелокренових джерел є збідненою, в них знайдено 25 видів із трьох родин. Види Hydroporus ferrugineus Steph., Agabus guttatus Payk., Limnebius truncatellus Thunb. с типовими гелокренобіонтами. Дещо • багатшою (49 видів) є фауна жуків лімнокренових джерел, в яких крім видів, спільних із попередньою групою, відзначені ряд реофільних і кріофільних форм. Типовими лімнокренобіонтами є види Hydraena bohémica Hrb., Crenitis punctatostriata Letzn., Laccobius obscuratus Rott. У мінеральних джерелах регіону жуки майже відсутні.

2, Струмки і потоки (водойми із швидким зтоком завдовжки до 10 км). Фауна жуків малих струмків (60 видів) носить перехідний характер між джерелами і потоками. Характерними видами цих водойм є представники з

роду Hydraena Kug. (H.excisa Kiesw., H.morio Kíesw., H.schuleri Ganglb.). В струмках із мінеральних джерел виявлено 16 видів, здебільшого еврібіонтних. У потоках знайдено 67 видів водних жуків, серед яких ряд видів є типовими саме для цих водойм, а види Deronectes latus Steph., Gyrinus distinctus Atibé,

G.colymbus Er. знайдені тільки в них. Найбагатшою є фауна жуків у освітлених потоках, що протікають у нижньому лісовому поясі та у долинах гірських річок. .

3. Річки поділяють на малі (завдовжки до 50 км) та великі (понад 50 км). У малих річках виявлено 54 види жуків, сёред яких Platambus maculatus L., Orectochiíus villosus Mull, характерні для малих річок, a Brychius elevatus Panz. виявлений виключно у малій річці. У великих річках виявлено 44 види жуків, серед яких Ochthebius sidanus d'Orch. знайдений тільки у цих водоймах. Водна колеоптерофауна річок низовини досить збіднена у порівнянні із гірськими водотоками. Крім того, фауни річок Прикарпаття і Закарпаття помітно відрізняються між собою, що пов’язано як із природніми причинами (відсутність різких перепадів висот у Прикарпатті, менша кількість опадів тут), так і з результатами антропічного впливу.

4. Водойми у руслах виділені в окремий тип через специфічний видовий склад жуків, що їх заселяють. Серед 64 видів, відзначених у цих водоймах, сім видів (Halipius obliquus F., H.lineaticollis Mrsh., Bidessus deiicatulus Schaum, Ochthebius foveolatus Germ., Laccobius albipes Kuw., L.gracilis Motsch., L.aitemus Motsch.) приурочені до них, а ще три види (Hydroporus marginatus Duft., Oreodytes borealis Gyll. і Laccobius simulatrix d'Orch.) відзначені тільки тут. Найхарактернішими для цього типу водойм є водолюби з роду Laccobius Er.

5. Меліоративні канали досліджуваного' регіону характеризуються

багатою і гетерогенною колеоптерофауною. Серед 120 видів, знайдених у каналах, два види (Bidessus unistriatus Sehr, і Ochthebius meridionalis Rey) не виявлені у. інших типах водойм, що свідчить про те, що вони знайшли тут сприятливі умови після зміни корінних біотопів. .

6. Стариці характерні здебільшого для низовини та нижніх ділянок долин

гірських річок. Специфічним для цього типу водойм є Hydrovatus cuspidatus PvimZC. .

7. Водосховища розташовані переважно у передгір’ях досліджуваного регіону. Загалом у них виявлено 71 вид. Специфічних видів,’ характерних тільки для цього типу водойм, нами не відзначено.

8. Озера поділяються на евтрофні, дистрофні та оліготрофні. Серед них перші характерні здебільшого для низовини та нижчих висотно-рослинних поясів, тоді як два інших типи приурочені переважно до високогір’я. Загалом в озерах виявлено 108 видів жуків, серед яких Haliplus varius Nie. виявлений тільки у евтрофному заплавному озері, а вид Agabus solieri Aube зустрічається виключно у найвищих оліготрофних озерах досліджуваного регіону.

9. Ставки характерні здебільшого для нижчих висотно-рослинних поясів досліджуваного регіону. Загалом в них знайдено 83 види жуків. У специфічних ставах, т. зв. "солоних озерах", зустрічається комплекс галофільних видів, серед яких водолюб Paracymus aeneus Germ, не виявлений у інших типах водойм.

10. Серед боліт досліджуваного регіону виділяють ев-, мезо- та оліготрофні. Найбагатшою є фауна водних жуків евтрофних боліт, яка нараховує 110 видів. Серед них три види (Hydroporus scalesianus Steph.,

H.rufifrons Duft., Laccornis obl.ongus Steph.) не знайдені в інших типах водойм. У мезотрофиих болотах виявлено 52 види, серед яких три види (Bidessus grossepunctatus Vorbr., Agabus affinis Payk., Helophorus brevitarsis Kuw.)

. знайдені тільки у них. Найбіднішою є водна колеоптерофауна оліготрофних боліт. Серед 31-го виду, знайдених у цих болотах, три види (Hydroporus brevis R.Sahlb., Agabus clypealis Thoms., llybius aenescens Thoms.) не відзначені у інших типах водойм.

11. Тимчасові калюжі поділяють на освітлені та лісові. У перших виявлено 63 видів жуків, серед яких чотири види (Bidessus nasutus Sharp., Hydroporus pubescens Gyll., Hydaticus grammicus Germ., Ochthebius viridis fallaciosus Ganglb.) не знайдені у інших типах водойм. Фауна водних твердокрилих лісових калюж є помітно біднішою, в них відзначено 39 видів.

Отже, не дивлячись на високу пластичність водних жуків, здатних існувати в різноманітних типах водойм, переважна більшість видів заселяє меліоративні канали, озера і болота.

ПРОСТОРОВИЙ РОЗПОДІЛ ВОДНИХ ТВЕРДОКРИЛИХ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ Неоднорідність рель’єфу і клімату, різноманітність рослинності і орографії визначають і видовий склад водних твердокрилих Українських Карпат. В межах досліджуваного регіону нами виділено шість висотно-рослинних поясів: низовина, передгір’я, долини гірських річок, нижній лісовий пояс, верхній лісовий пояс і високогір’я. Коефіцієнти схожості фаун водних жуків цих поясів наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Схожість фаун твердохраіих у водоймах різних вертикально-рослинних поясів ' Українських Карпат (коефіцієнт Жаккара)

Висотно-рослинний пояс Перед- гір’я Долини гірських річок Нижній лісовий пояс Верхній лісовий пояс Високо- гір’я

Низовина 0,578 0,578 0,335 0,222 0,199

Передгір’я 0,599 0,469 0,188 0,296

Долини гірських річок _ 0,514 0,329 0,306

Нижній лісовий пояс 0,533 0,418

Верхній лісовий пояс - . ' 0,654

Цілісність фауни всього регіону визначається існуванням ряду еврізональних видів водних жуків, що поширені в усіх вертикально-рослинних поясах (34 види). 12 видів виявлені у п’яти поясах поспіль, 36- у чотирьох, 45-у трьох, 37- у двох висотно-рослинних поясах. В кожному поясі є характерні види, що не зустрічаються або не знайдені в інших поясах (80 видів).

Низовина (100-130 м надр. м.). Фауна водних жуків Закарпатської низовини г багатою у видовому і кількісному' відношеннях. Тут виявлено 160 видів, серед яких 28 видів не знайдені у водоймах інших висотно-рослинних поясів.

Передгір’я (130-400 м над р. м.). У водоймах передгір’їв виявлено 137 видів водних твердокрилих, серед яких лише чотири види не знайдені в інших висотно-рослинних поясах: Scarodytes halensis F., Hydaticus laevipennis Thoms., Gyrinus aeratus Steph., Limnebius nitidus Marsh.. Для ряду видів (20), переважно реофільних, у межах передгір’їв проходить нижня межа поширення. Інші види (8), навпаки, не виявлені у розташованих вище поясах.

Долини гірських річок. Фауна водних твердокрилих цього поясу є найбагатшою, тут виявлено 170 видів, серед яких 26 видів знайдені тільки тут. Ряд видів (19) не виявлені у нижчих поясах. Ще більше видів (51) не заходять із долин гірських річок у нижній лісовий пояс. Багатство фауни водних жуків даного поясу пов'язане насамперед з високою репрезентативністю переважної більшості типів водойм, характерних для Українських Карпат.

Нижній лісовий пояс (400-1000 м над р. м.). У водоймах цього поясу виявлено 104 види водних жуків, серед яких 7 видів (B.grossepunctatus, Hydroporus notatus Sturm, H.brevis, Ag.clypealis, Н.шогіо, Ochthebius metallescens Rosenh., Helophorus obscurus Muls.) не знайдені у інших висотно-рослинних поясах. Для 35 видів у межах нижнього лісового поясу проходить верхня межа поширення, а вид Helophorus dorsalis F. не знайдений у нижчих висотно-рослинних поясах.

Верхній лісовий пояс (1000-1400 м над р. м.). Фауна водних твердокрилих верхнього лісового поясу с помітно біднішою за таку в попередньому поясі і найбіднішою серед фаун інших висотно-рослинних поясів. Це пов’язано, на нашу думку, із значною залісненістю поясу, а також із слабкою репрезентативністю водойм і їх незначними площами. Загалом тут виявлено 60 видів. Специфічних для верхнього лісового поясу видів нами не відзначено. Плавунець Hydroporus memnonius Nie. не знайдений у нижчих поясах, а для п’яти видів (Or.villosus, Helophorus dorsalis Mrsh., Coelostoma orbiculare F., Laccobius striatulus F., Berosus signaticollis Charp.) тут проходить верхня межа поширення.

Високогір’я (вище 1400 м над р. м.). У водоймах цього поясу виявлено 69 видів водних твердокрилих, серед яких шість видів не спускаються у нижчі висотно-рослинні пояси: Hydroporus nivalis Heer, H.kraatzi Schaum, Ag.solieri,

Helophorus tuberculatus Gyll., H.brevitarsis, H.glacialis Villa. Як було зазначено вище, 34 види с еврізональними. Інші 29 видів в умовах досліджуваного регіону пов’язані у своєму поширенні переважно із вищими поясами.

Таким чином, кожний вертикально-рослинний пояс в Українських Карпатах характеризується специфічним комплексом водних жуків. Це відповідає загальній закономірності, що проявляється у гірських районах, де характер рель’єфу обумовлює вертикальну поясність природніх елементів: клімату, грунтів, рослинності та тваринного світу. Іншою закономірністю, що проявляється в умовах гір і пов'язана із поясністю, є вертикальна зміна біотопів видів (Бей-Биенко, 1966). В тій чи іншій мірі вона проявляється у ряду видів водних жуків (57), що зустрічаються у двох і більше висотно-рослинних поясах Українських Карпат. Вертикальна зміна біотопів водних твердокрилих підлягає кільком закономірностям. У переважної більшості видів, у яких спостерігається вертикальна зміна біотопів, при переході із нижчих висотно-рослинних поясів у вищі поступово зменшується екологічна пластичність і вони переходять до існування у одному або двох типах водойм, якими є найчастіше озера та болота. Зрідка спостерігається зворотна зміна біотопів, коли види, приурочені на низовині та у передгір’ях до кількох типів водойм, у вищих поясх переходять до існування у водоймах із швидким зтоком. Деякі види, здебільшого північного походження, у водоймах різних типів вищих висотно-рослинних поясів представлені краще, ніж у нижчих. Загалом, для більшості видів, у яких спостерігається вертикальна зміна біотопіє, можна виділити один або більше поясів, де ці види знаходять сприятливі умови у максимальній кількості типів водойм. Такі види можна вважати характерними для тих чи інших поясів. По мірі віддалення від цих поясів екологічна пластичність окремих видів помітно зменшується. Іншим висновком є той, що поняття реофілії або стагнофілії для багатьох видів є відносним. •

Представники різних родин водних твердокрилих поширені нерівномірно у різних висотно-рослинних поясах досліджуваного регіону. Загальною закономірністю є поступове зменшення видової різноманітності по мірі збільшення висоти над р. м., що особливо характерно для жуків з родин Haliplidae, Gvrinidae та Hydraenidae.

Із явищем вертикально-рослинної поясності тісно пов'язаний розподіл водних твердокрилих у водоймах різних вертикально-ландшафтних районів Українських Карпат, кожен із яких характеризується специфічною волною колеоптерофауною. У межах Закарпатської низовини виявлено 160 видів водних жуків, серед яких переважна більшість належать до стагнофілів і реоксенів.

В південно-західних передгір’ях знайдено 152 види, серед яких 120 с спільними з попереднім комплексом. 20 видів водних жуків не виявлені у вищих поясах гір, а 23 види не спускаються на Закарпатську низовину з вищих поясів. Вид H.laevipennis відзначений тільки у південно-західних передгір’ях Українських Карпат. 10 видів водних твердокрилих, відомих для цього району, зустрічаються також у Прикарпаггі. Видовий склад водних жуків передгір’їв є таким же багатим, як і низовини, але досить сильно відрізняється від нього за рахунок відсутності характерних для низовини видів південного походження і появи ряду реофільних форм.

В межах Вулканічного хребта виявлено 117 видів водних твердокрилих, серед яких 5 видів відзначені тільки тут. Десять видів знайдені від Закарпатської низовини до Вулканічного хребта, а ще 18 видів водяться, крім того і у Прикарпатті. Найбільшого багатства у порівнянні з іншими районами досліджуваного регіону досягає фауна водних твердокрилих струмків, потоків і річок, що протікають в межах Вулканічного хребта. Досить специфічним є видовий склад водних жуків реліктових мезо- та оліготрофних боліт цього району' (хр. Маковиця, г. Анталовецька Поляна; хр. Синяк, г.Бус; хр. В. Діл, г. Бужора). '

Фауна водних твердокрилих Полонинського хребта нараховує, за нашими даними, 123 види. Серед них 11 видів виявлені тільки тут, переважно в масивах Чорногори і Свидівця. Десять видів знайдені від Закарпатської низовини до Полонинського хребта, а ще 14 видів, крім того, зустрічаються у Прикарпатті. Види G.distinctus, Hydraena excisa, H.schuleri, H.truncata Rey, L.nitidus знайдені від південно-західних передгір’їв до Полонинського хребта, а вид O.metallescens відзначений в межах Вулканічного і Полонинського хребтів.

В межах Вододільного хребта, що включає в себе Бескиди і Горгани, відзначено 84 види водних твердокрилих, серед яких два (Ag.affinis ' і li.aenescens) знайдені тільки тут. Види Hydroporus fuscipennis Schaum і Helophorus montenegrinus Kuw. виявлені від Закарпатської низовини до Вододільного хребта, а вид Hydroporus longicorms Sharp - від передгір’їв до Зовнішніх Горган. Види Hydroporus umbrosus Gyll. і Gyrinus natator L. виявлені від прикарпатського передгір’я до Вододільного хребта.

В прикарпатських передгір'ях відзначено 103 види водних твердокрилих. Серед них п’ять видів (Hydroporus tesselatus Drap., Potamonectes assimilis Payk., Sc.halensis, Agabus nebulosus Forst., Rhantus incognitus Scholz) відомі в Українських Карпатах тільки з цих місцевостей. Крім того, у східному Прикарпатті ймовірні знахідки ряду видів, відомих з прилеглих до Українських Карпат територій. .

Ряд видів (41) відзначені в усіх вищеназваних районах від Закарпатської низовини до східного Прикарпаття.

Порівнюючи фауни. водних твердокрилих південних і північних мегасхилів Українських Карпат, можна сказати, що вони помітно відрізняються між собою (коефіцієнт схожості Жаккара рівний 0,620). Це пов’язано насамперед з тим, що у багатьох видів водних жуків (71) на території досліджуваного регіону проходять межі поширення у Європі, здебільшого східні і південні. Це свідчить, з одного боку, про гірський характер фауни водних жуків регіону досліджень, і, з іншого боку, про те, що для багатьох видів Українські Карпати є природнім бар’єром при просуванні з півночі на південь.

ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ВОДНИХ ТВЕРДОКРИЛИХ РЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

На основі аналізу ареалів водних твердокрилих, в складі фауни досліджуваного регіону нами виділено такі зоогеографічних комплекси: голарктичний, транспалеарктичний, західнопалеарктичний, європейський, карпатсько-балканський, панонський, понтійсько-панонський, євро-понто-каспійськнй, середземноморський, палеотропічний.

Зоогеографічні комплекси водних твердокрилих різних типів водойм у різних висотно-рослииних поясах відрізняються між собою. Так, вид» південного походження (південнотранспалеаркти, європейсько-середземноморські, панонські, євро-понто-каспійські, понтійсько-панонські. середземноморські та палеотропічні види) приурочені переважно до руслових і тимчасових освітлених водойм низовини і долин гірських річок, тоді як найбільша питома вага видів північного походження припадає на різні типи боліт регіону. Переважна більшість середньоєвропейських видів пов’язані з водоймами із швидким зтоком середніх поясів гір.

В результаті порівняння фауни водних твердокрилих досліджуваного регіону із фаунами суміжних територій (табл. 2), можна зробити висновок, що найбільш схожими із фауною Українських Карпат є фауни Польщі та Словаччини, а найменше, - Угорщини.

Таблиця 2.

Коефіцієнти схожості водних колеоіггерофаун Українських Карпат та суміжних країн

Країна Словаччина Угорщина Румунія Україна* Регіон

Польша 0,763 0,532 0,626 0.696 0,776

Словаччина _ - 0,643 0,751 0.616 0,768

Угорщина 0,704 0,602 0,601

Румунія 0,605 0,715

Україна* . 0.661

Україна"' - Україна без досліджуваного регіону.

Серед гірських систем Європи фауна Українських Карпат (у складі Східних Карпат) є найбільш схожою із фауною Західних Карпат. Далі йдуть Південні Карпати, Судети, Альпи, Балкани, Крим і Кавказ.

ВПЛИВ АНТРОПІЧНОГО ФАКТОРУ НА РОЗПОДІЛ ТВЕРДОКРИЛИХ У ВОДОЙМАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ Сьогодні вплив людської діяльності на природні екосистеми є найпотужнішим екологічним фактором. Результати цього впливу є неоднозначними, але у більшості випадків він призводить до зменшення біологічної різноманітності екосистем.

Серед причин, що ведуть до змін гідроколеоптерофауни, слід назвати нераціональне лісокористування, меліорацію, вирубування дерев і чагарників по берегах водойм, випрямлення русел, річок, і потоків, промислові, сільськогосподарські та побутові забруднення водойм, перевипас худоби, а також туристичний пресинг.

Найбільше на водний режим досліджуваного регіону впливає стан лісового покриву та наслідки лісокористування, особливо у гірських районах. Суцільні рубки на значних площах у теплий період року в поєднанні з наземним трелюванням деревини призводять до зміни.ряду показників водойм із швидким зтоком (посилення зтоку і збільшення амплітуди коливань рівня води, порушення температурного і кисневого режиму, замулення водойм), що згубно впливає на фауну водних жуків. Не менш суттєвими є наслідки меліоративних робіт, проведених у регіоні досліджень за останнє століття. В результаті осушення цілком зникли великі площі заболочених територій ("Чорний Мочар", ’’Ротов Мочар”, "Гірський Мочар" і ін.) і пов’язані з ними флора і фауна. З метою осушення і водорегуляції була створена сітка меліоративних каналів і водосховищ, умови в яких виявились сприятливими для існування водних жуків. Негативно позначилось на фауні водних жуків обнесення річок дамбами, внаслідок чого значно зменшились площі і тривалість існування заплавних водойм. Надмірне вирубування лісів призвело до збільшення твердого зтоку і амплітуди коливань паводкового рівня, а тотальна меліорація - до значного падіння рівня поверхневих вод. Все це

призвело до порушення гідрологічного режиму і безпосередньо вплинуло на стан гідронолеоптерофауни регіону досліджень.

Збереження видової різноманітності водних твердокрилих неможливе без комплексних заходів з охорони навколишнього середовища. Крім того, окремі водойми, що є осередками рідкісної або реліктової гідроколеоптерофауни (мезо- і оліготрофні болота, високогірні озера та джерела), а також прилеглі території, де проходить частина життєвого циклу жуків, вимагають охорони. Вид РугіБсиБ 1аІІ55Іти5 Ь. доцільно занести до Червоної книги України, а інші види (Н.Ьгєуш, Agxlypea)is, 0.теіа11е5сеш) - до регіональної Червоної книги.

РОЛЬ ТВЕРДОКРИЛИХ У ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМАХ ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Водні твердокрилі відіграють важливу роль у трофічних зв’язках водної біоти. З одного боку, вони є кормом для інших організмів (риби, амфібії,' птахи і ін.), а з іншого, - обмежують чисельність гідробіонтів прибережної зони водойм, завдаючи іноді серйозної шкоди рибним господарствам. Личинки деяких видів водолюбів з роду НеІорЬопк III. є серйозними шкідниками озимих культур (Шатровский, 1985). Разом з тим, позитивною є роль плавунчиків у попередженні явища "цвітіння" води, а також хижих видів у знищенні личинок та лялечок комарів. Важливим е значення водних жуків як природиіх індикаторів навколишнього середовища. Володіючи даними про колеоптерофауну водойм і достатніми порівняльними даними, можна судити про історію розвитку водойм і навколишніх територій, про сучасний стан водойм, а також прогнозувати подальші шляхи розвитку водойм з метою їх раціонального використання і охорони.

ВИСНОВКИ

І. На території Українських Карпат встановлено 248 видів водних твердокрилих, що відносяться до 51-го роду із шести родин; Наїіріісіае (16

видів), Noteridae (2), Dytiscidae (122), Gyrinidae (9), Hydraenidae (40), Hydrophilidae (59). Серед них 17 видів наводяться вперше для фауни України, а ще 35 видів е новими для фауни досліджуваного регіону. В роботі 11 видів водних жуків наведено за літературними даними. Наявність у складі фауни Українських Карпат видів Ilybius angustior Gyil., Dytiscus lapponicus Gyli., Hydraena lapidicola Kiesw., Ochthebius marinus Payk. нами не підтверджена.

2. На основі приуроченості водних жуків до водойм різних типів нами

виділені екологічні угруповання по відношенню до таких факторів, як характер проточності, термін існування водойми, температура води, хімізм і вміст кисню у воді, будова і структура дна водойми. •

3. Водойми досліджуваного регіону розділяються на водойми із швидким зтоком (джерела, струмки, потоки і річки), проточні та стоячі водойми (водойми у руслах річок, меліоративні канали, стариці, водосховища, озера, ставки, болота, калюжі), які, в свою чергу, поділені на групи залежно від розмірів, затіненості, термінів існування, а також загальноприйнятої класифікації (загалом 23 групи). Кожна з них характеризується наявністю своїх специфічних і домінантних видів. Найбагатшим є видовий склад водних жуків у меліоративних каналах (120 видів), озерах (108 видів), евтрофних болотах (110 видів), а найбіднішим,- у гелокренових джерелах (25 видів). Зовсім не виявлені водні твердокрилі у водоймах печер, в колодязях, мінеральних джерелах із високим вмістом солей.

4. Найбагатшими у фауністичному відношенні є долини гірських річок і рівнина, де зустрічаються відповідно 170 і 160 видів. Далі йдуть передгір’я (137 видів), нижній лісовий пояс (104 види), високогір’я (69 видів) і верхній лісовий пояс (60 видів). Видове багатство кожного висотно-рослинного поясу в першу чергу пов’язане із різноманітністю, репрезентативністю, кількістю і площею водойм в межах поясу.

. 5. У 57 видів у межах досліджуваного регіону простежено явище

вертикальної зміни біотопів. Воно полягає у тому, що у цих видів при переході

з одного висотно-рослинного поясу Б інший змінюється приуроченість до тих чи інших водойм, а також міняється екологічна пластичність.

6. З явищами вертикальної поясності та вертикальної зміни біотопів тісно пов’язана приуроченість видів до висотно-ландшафтних районів Українських Карпат. НаЙбагатшою є фауна водних жуків Закарпатської низовини (160 видів), а найбіднішою - Вододільного хребта (87 видів). Порівняно низький коефіцієнт схожості фаун північних і південних мегасхилів Українських Карпат (0,620) зумовлений насамперед тим, що для багатьох видів (71) на території досліджуваного регіону проходить межа поширення у Європі.

7. У зоогеографічному відношенні водна колеоптерофауна Українських Карпат представлена такими комплексами: голарктичний (25 видів, 10,1%), транспалеарктичний (61 вид, 24,5%), західнопалеарктичний (49 видів, 19,8%), європейський (55 видів, 22,2%), карпатсько-балканський (3 види, 1,2%), панонський (2 види, 0,8%), євро-понто-каспійський (2 види, 0,8%), понтійсько-панонський (6 видів, 2,4%), середземноморський (34 види, 13,7%), палеотропічний (1 вид, 0,4%). Співвідношення цих комплексів помітно відрізняються як у різних типах водойм, так і в умовах різних висотно-' рослинних поясів досліджуваного регіону. Ядро фауни водних твердокрилих Україньких Карпат складають широко поширені види. '

8. Найбільш схожою із фауною водних жуків Українських Карпат є фауна Польщі і Словаччини, а найменше, - Угорщини. Серед гірських систем Європи фауна Українських Карпат є найбільш схожою із фауною Західних Карпат (коефіцієнт Жаккара рівний 0,805). Далі йдуть Південні Карпати. (0,780), Судети (0,754), Альпи (0,614), Балкани (0,406), Крим (0,403) і Кавказ (0,364).

9. Результати антропічного впливу, як найпотужнішого екологічного фактору, призвели до кількісних, якісних і просторових змін у фауні водних твердокрилих''. Українських Карпат. Нераціональне ведення лісового господарства і тотальна меліорація призвели до порушення гідрологічного режиму досліджуваного регіону. Крім того, на стан водної колеоптерофауни

впливають промислові, сільськогосподарські та побутові забруднення водойм, випас худоби, випрямлення річкових русел. Особливо відчутними є наслідки антропічного впливу в умовах перенаселеної Закарпатської низовини, а також у передгір’ях та у долинах гірських річок.

10. Окремі реофільні, стенотермні, стеноксибіонгні види твердокрилих є прирдніми індикаторами сапробності води. Зменшення їх чисельності або зникнення, а також поява еврібіонтних та стагнофільних форм може свідчити про забруднення водойми.

11. Вид Dytiscus latissimus L. доцільно занести до Червоної книги України, а інші види (H.brevis, Ag.clypealis, O.metallescens) - до регіональної Червоної книги.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мателешко О. Ю.' Плавунці (Coleóptera, Dytiscidae) басейну р. Уж . Закарпатської області // Наук, вісник УжДУ. Серія біол. № 2.—Ужгород,

1995.—С. 121—122.

2. Мателешко О, Ю. До вивчення фауни водних твердокрилих Закарпаття // Наук, вісник УжДУ. Серія біол. № 3.—Ужгород, 1996.—С. 40—41.

3. Мателешко О. Ю. Водні твердокрилі (Insecta, - Coleóptera) меліоративних каналів Закарпатської області П Наук, вісник УжДУ. Серія біол. № 4,—Ужгород, 1997.—С. 116—117.

4. Мателешко М. Ф., Мателешко О. Ю. Сучасний стан водної колеоптерофауни Закарпаття та питання охорони // Фауна Східних Карпат: сучасний стан і охорона (Ужгород, 13 - 16 вересня 1993 р.). Матеріали.— Ужгород, 1993.—С. 208—209.

5. Мателешко О. Ю. Про деякі біологічні особливості плавунця Agabus

bipustulatus L. (Coleóptera, Dytiscidae) у Закарпатській області // Доповіді 49-ї наук. конф. біол. фак. УжДУ. Серія біол.—Ужгород, 1995.—С. 58. •

6. Мателешко А. 10. Экологические особенности вертикального

распространения плавунцов (Coleóptera, Dytiscidae) Украинских Карпат // Экология и охрана окружающей среды. Доклады 3-й Международной и 6-й Всероссийской научно-практической конференции.—Владимир, 1996.—С. 246—247. '

7. Мателешко О. Ю. Зміни віщового складу водних твердокрилих (Insecta, Coleóptera) Українських Карпат // Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології (Ужгород, 13 - 16 травня 1997 р.). Матеріали міжнародного регіонального семінару.—Ужгород, 1997.—С. 258—262.

8. Мателешко О. Ю. Водні твердокрилі (Coleóptera) хребта Чорногорії (Українські Карпати) /У Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 550-річчю м. Рахова (Рахів, 25-27 вересня 1997р.).— Рахів, 1997.—С. 124—126.

. Мателешко О. Ю. Водні твердокрилі (Coleóptera: Haüplidae, Noteridae, Dytiscidae, Gyrínidae, Hydraenidae, Hydrophilidae) Українських Карпат. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.09. - ентомологія. - Інститут зоології НАН України, Київ, 1998.

Дисертація присвячена питанням фауни та екології водних твердокрилих Українських Карпат. В результаті досліджень виявлено 248 видів, серед яких 17 видів є новими для фауни України, а ще 35 - новими для регіону досліджень. Для ряду видів уточнені особливості біології. Виділено екологічні угруповання водних жуків по відношенню до основних факторів водного середовища. Вперше подано аналіз розподілу водних твердокрилих по типах водойм в умовах різних висотно-рослинних поясів та висотно-ландшафтних районів Українських Карпат, для ряду видів з’ясовані основні -закономірності

вертикальної зміни біотопів. Простежено роль окремих зоогеографічних комплексів у формуванні водної колеоптерофауни регіону. Зроблено аналіз схожості фаун водних твердокрилих Українських Карпат і суміжних територій, а також інших гірських систем Європи. Простежено динаміку чисельності водних жуків за останні 100 років, визначена їх роль у природніх біоценозах та практичній діяльності людини.

Ключові слова: водні твердокрилі, фауна, екологія, географічне поширення, вертикальна зональність, біоівдикація, практичне значення.

Мателешко А. Ю. Водные жесткокрылые (Coleóptera: Haliplidae, Noteridae, Dytiscidae, Gyrinidae, Hydraenidae, Hydrophilidae) Украинских Карпат. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.09. - энтомология. Институт зоологии НАН Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена вопросам фауны и экологии водных жесткокрылых Украинских Карпат. В результате исследований выявлено 248 видов, из них 17 видов являются новыми для фауны Украины, а еще 35 -новыми для исследуемого региона. Для ряда видов уточнены особенности биологии. Выделены экологические группировки водных жуков по отношению к основным факторам водной среды. Впервые дан анализ распределения водных жесткокрылых по типам водоемов в условиях разных высотно-растительных поясов и высотно-ландшафтных районов Украинских Карпат, для ряда видов установлены основные закономерности вертикальной смены биотопов. Прослежена роль отдельных зоогеографических комплексов в формировании водной колеоптерофауны региона. Сделан анализ сходства фаун водных жесткокрылых Украинских Карпат и сопредельных территорий, а также других горных систем Европы. Прослежена динамика численности

водных жуков за последние 100 лет, определена их роль в естественных биоценозах и практической деятельности человека.

Ключевые слова: водные жесткокрылые, фауна, экология, географическое распространение, вертикальная зональность, биоиндикация, практическое значение.

Mateleshko A. Yu. Water beetles (Coleoptera: Haliplidae, Noteridae, Dytiscidae, Gyrinidae, Hydraenidae, Hydrophilidae) of the Ukrainian Carpathians. -Manuskript. .

Thesis for a candidate’s degree by speciality 03.00.09 - entomology. - The Institute of Zoology of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1998.

The dissertation deals with the fauna and ecology of water beetles in the Ukrainian Carpathians. As a result of the studies 248 species have been found, 17 of them are new for the Ukrainian fauna, 35 species more are new for the studied region. The biological features Have been refined for a number of species. Ecological groups of water beetles in relation to the main water medium factors have been settled out. For the first time the analysis of water beetles distribution according to the water basin type under different conditions of aîtitudinal plant belts and altitudinal landscape areas of the Ukrainian Carpathians has been given, the main regularities of the vertical shift of biotopes have been stated for a number of species. Tlie role of individual zoogeografical complexes in water coleopterofauna formation in the region has been tracked. The analysis of similarity between the Ukrainian Carpathians fauna of the water coleopters and that of the adjacent areas, as well as those of other European mountain systems, has been made. The numeric dynamic of the water beetles for the last 100 years has been tracked, their role in the natural biocenoses and practical activity of man has been determined.

Key words: water coleopters, fauna, ecology, geographical distribution, vertical zonality, bioindication, practical importance.