Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Хорология, структура популяций и охрана орхидных (Orchidaceae juss.) западных регионов Украины

ВАК РФ 03.00.05, Ботаника

Автореферат диссертации по теме "Хорология, структура популяций и охрана орхидных (Orchidaceae juss.) западных регионов Украины"

Ой

Я /".П

а

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ЇМ. М. М. ГРИШКА

На правах рукопису

ЗАГУЛЪСЫШ! ІйааЛли Миколайович

ХОРОЛОГІЯ, СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ та охорона ОРХІДНИХ (ШгаїІПАСЕАЕ .іиЗГі. ) ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

03.00. 05 - ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ - 1994

. Дисертацією є рукопис Робота виконана у Львівському державному університеті їм. І. Я Франіса

Науковий керівник: академік НАН України, доктор біологічних наук, професор М. А. Голубець

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

В. Е Протопопова’ кандидат біологічних наук

В. І. Мельник

Провідна організація: Київський національний університет їм. Т. Г. Шэвченка

Захист відбудеться "З/*" 1994 року о 10.00 го-

дим на засіданні спеціалізованої *^ади К 016.44.01 з присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук у .Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України за адресою: 262014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, N.1.

З дисертацією можна ознайомились у науковій бібліотеці Центрального ботанічного саду ім. & .М. Гришка НАН України.

Автореферат розіслано "¿’У” року.

Учений секретар спеціалізованої ради, кандидат біологічних наук

Н. І. ЯМУРЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ '

Актуальність теми. Антропогенні зміни природних фітоценоз іп супроводжуються старінням популяцій, спрощенням консортивних зв'язків, втратою багатьох видів. Одні з найбільш чутливих до таких порушень місцезростань - представники родини зозулинце-вих (орхідних) (ОгсЬісІасеае ). її рахують вимираючою у флорі Європи (Когпаз,

1976). У зв’зку з цим багато видів Огсіїїсіасеае занесено до Червоних книг і подібних зведень багатьох країн.

Зберегти видове різноманіття ОгсЬісІасеае можливо лише за умови організації його раціональної охорони. Для цього необхідні відомості про поширення ВИДІВ, КІЛЬКІСТЬ їх місцезнаходжень, чисельність особин, структуру, динаміку, репродуктивні особливості популяцій, ЇХ реакції на антропогенні впливи тощо.

Західні регіони України (ЗРУ) одні з найбагатших за кількістю таксонів і відомих оселищ зозулинцевих, тут проходять межі ареалів 22 видів родини, на значних площах збереглися відносно мало змінені природні фітоценози. Хоча дослідження родини Огсіїіііасеае ЗРУ проводяться майже 200 років, достатньо повної інформації про видовий склад, поширення та стан їх популяцій на цій території немає. Недостатня увага до орхідних в останні десятиліття призвела до того, що оселишд багатьох видів знищені, а репрезентативних територій для створення природоохоронних об'єктів стає все менше.

У зв'зку з цим актуальним є вияснення сучасного стану популяцій зозулинцевих, прогнозування , їх майбутнього та опрацювання методів охорони.

Мета та завдання досліджень. Метою досліджень є пізнання видового складу, поширення, а також оцінка сучасного стану ценопопуляцій (ЦП) та розроблення методів охорони представників родини Огсіїісіасеае у ЗРУ (Волинська, Закарпатська, Івано-Зранківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська та Чернівецька області - 110,7 тисяч км4). У відповідності до цієї мети були поставлені наступні завдання: 1) виявити видовий склад родини; 2) на підставі аналізу матеріалів Гербаріїв, літературних'відомостей і власних досліджень скласти карти поширення орхідних з використанням сітки квадратів ІЯМ 10 х 10 км; 3) вияснити динаміку видового складу зозулинцевих та їх поширення на урбанізованих територіях; 4) провести аналіз зміни чисельності відомих оселищ та ареалів видів до та після 1950 р.; 5) виявити райони а найбільшим видовим багатством і концентрацією відомих місцезнаходжень; б) дослідити особливості онтогенезу окремих видів; 7 і визнач»-

ти щільність, вікову структуру та її рі'знорічну динаміку, особливості репродуктивної біології ЦП; 8) зробити созологічну оцінку орхідних; 9) вивчити видовий склад родини на природоохоронних територіях та розробити мережу нових об’єктів. , . .

Наукова новизна. Вперше проведено критичний аналіз, а також оцінку змін у поширенні та чисельності відомих оселищ видів-родини Orchidaceae у. ЗРУ за останні 150' років. Зроблено номенклатурну комбінацію та описано ендемічний для Східних Карпат вид Nigntella саг-patica (Zapal.) Терргэг, Klein et Zagulskij й встановлено його поширення. Створено карти ареалів зозулинцевих із застосуванням сітки квадратів UTM 10 х 10 км. Знайдено понад 300 нових оселищ видів родини. Виявлено райони з найбільшим видовим різноманіттям та концентрацією відомих місцезнаходжень. Вперше в Україні досліджено вікову структуру ЦП 25 видів Orchidaceae та вияснено характер їх різноріч-ної динаміки, а також особливості репродуктивної біології 19 видів. Здійснено созологічну оцінку зозулинцевих, вивчено їх стан у м. Львові. Вияснено видовий склад Orchidaceae на природоохоронних територіях та обгрунтовано мережу резерватів і систему моніторингу Ції

Практичне значення роботи. .Результати досліджень використано під час проектували та створенняГологоро-Вороняцького національного природного парку, заказників і пам’яток природи "Стариці Дністра", "Громош", "Стир”,"Чорний ліс" та ін., а також опрацюванні генерального плану розвитку м. Львова. Дано обгрунтування організації мережі природоохоронних територій та розширення площ існуючих. Матеріали роботи можуть бути використані для розроблення програми з оцінки стану популяцій орхідних в'Україні, а.також моніторингу оточуючого природного середовища. Дані, отримані в ході роботи, застосовуються під час проведення практики та виконання курсових і дипломних робіт на кафедрі ботаніки Львівського університету (ЛДУ). Хорологічна інформація увійшла до банків відомостей "Зозулинцеві- України" та "Раритетний фітогенофонд західних регіонів України", які створюються у Гербарії університету. .

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися на конференціях викладачів 1 співробітників ДЦУ (1982-1992 рр.); конференції, присвяченій 30-річчю Високогірного біологічного стаціонара ЛДУ (Кваси, 1984 р.); засіданнях Львівського відділення Українського ботанічного товариства (1985 р. , 1987 р.), конференціях молодих учених біологічного факультету Московського університету (1985 р. , 1987 р.); І молодіжній конференції ботаніків м. Санкт-Петербурга (1986 р.); засіданнях Львівського відділення Московського товариства дос-

- з -

лідників природи (1986-1988 pp.); III Всесоюзній нараді "Охорона та культивування орхідей" (Москва, 1987 p.); конференції молодих учених Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (Київ, 1988 p.); Міжнародній робочій конференції РЕВ "Карпатська флора" (Пругоніце, Чеська республіка, 1988 p.); VI з'їзді Словацького ботанічного товариства (Татранська Ломніца, 1989 p.); засіданні Краківського відділення Польського ботанічного товариства (Краків, 1990 p.); Всесоюзній конференції "Популяції рослин: принципи організації та проблеми

охорони природи” (Йошкар-Ола, 1991 p.); Міжнародній конференції молодих учених: "Флора Карпат. Актуальні проблеми систематики, флористики та фітогеографії" (Ворохта, 1992 p.); Республіканській науково-практичній конференції "Проблеми охорони видів фауни і флори,- занесених до Червоної книги України" (Миколаїв, 1992 p.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю Карпатського біосферного заповідника (Рахів, 1993р.); Міжнародному симпозіумі "Популяції орхідей: вивчення та охорона" (Рахів, 1994 p.); розшире-

ному засіданні відділу природної флори Центрального ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (Київ, 1994 p.).

Публікаці г. За темою дисертації опубліковано 40 робіт.

Структура та об'єм роботи. Дисертація викладена на 329 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 24 рисунками та 35 таблицями, складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку літератури (426 найменувань), 5 додатків. Додатки містять 308 сторінок (перелік 22 Гербаріїв, матеріали яких використані в роботі; анотований список зозулинцевих і 46 карт UTM 10 х 10 км поширення видів Orchidaceae у ЗРУ; таблиці чисельності відомих оселищ у 7 адміністратигних областях; фактична насіннєва продуктивність 11 видів).

Положення, щэ виносяться на захист:

- результати досліджень систематичної структури, географічного та екологічного аналізів, б іоморфологічних особливостей і фітоцено-тичноі приуроченості родини Orchidaceae західних регіонів України;

- аналіз поширення зозулинцевих-, розміщення основних центрів видового різноманіття та. розподіл видів за висотними поясами рослинності Українських Карпат;

- характер тенденцій зміни чисельності вцомих оселищ;

- особливості видового складу зозулинцевих та його зміни на ур-

банізованих територіях на прикладі м. Львова; . •

- результати аналізу вікової структури та особливостей репродуктивної біолопі ІЦ1 зозулинцевих;

- созологічна пцшка орхідних ЗРУ, шляхи та методи їх охорони і

- 4 -

•»юлшіеост і практичного використання.

ЗМІСТ РОБОТИ РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ РОДИНИ ORCHIDACEAE JUSS.

. У ЗАХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ Родина Orchidaceae є об’єктом дослідження у ЗРУ вяь майже 20£ років. Розпочаті вони піонерними працями V. Besser (1809, 1820

1822). На сьогодні є майже 350 публікацій, присвячених хорології фітоценотичним особливостям та проблемам охорони зозулинцевих. Основні узагальнюючі роботи: J. А. Knapp (.1872), Н. Zapatowicz (1889

1906), Ы. Raciborski (1919), J. btotyka (1947), Є. І. Бордзїловський (1950), Е Е Протопопова (1986, 1987), Е Г. Собко (1989) та ін. і зв’язку з включенням родини Orchidaceae флори України до- Червоно книги (1980), обгрунтовуються проблеми, які потребують невідкладною вирішення: критико-систематичний аналіз, картування ареалів, конт

роль за станом місцезнаходжень, дослідлиння екологічних, ценотични

і біологічних особливостей видів (Протопопова, Дидух, 1980).

Для вияснення стану зозулинцевих у минулому та сьогодні нео хідно узагальнені літературні, гербарні відомості, а також аастос вані сучасні популяційні та соціологічні підходи для розроблення р ціональних методів охорони. ■

РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄМ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1.. Програма досліджень

Передбачалося вивчити видовий склад родини Orchidacwae та йог зміни за остгшні 150 років, вияснити хорологічні особливості т скласти карти поширенню видів з використанням сітки квадратів UTM 1 х 10 ¡їм. , визначити видове багатство зозулинцевих у різних природ но-географічних областях, вияснити тенденції ЗМІНИ чисельності ВідО мих оселищ, пізнати особливості онтогенезу окремих видів, дослідні вікову структуру та різнорічну динаміку ценопопуляцій, -особливост репродуктивної біології, билбити видовий склад Orchidaceae, йог зміни на урбанізоганих територіях, дати природоохоронну оцінку і обгрунтувати заходи шрдо організації охорони та моніторингу ЦП виді Orchidaceae.

2.2. it годика га об'єм роботи

Номенклатура таксонів переважно наводиться за С. К. Черепанов! (Трепанов, 1961), а для роду Dactylorhi^a Neok. ex Nevski - г

H. Baumann, S. Kunkele (1986) та Д В. Авер’ яновим (Аверьянов, 198£ 1883, 1990, 1991). . ' .

Для дослідження видового складу та поширення виді з родини викі риетоьували публікації, матеріали 22 вітчизняних і зарубіжних Герб;

pi їв, а також результати власних польових досліджень. Критично опрацьовані гербарні колекції BR, BRA, СПЕКИ, KRA, KRAM, KW, KVG, LE, LW, LWS, MW, MVS, PR, PRC, SAV, SLO, а також Ужгородського університету, Інституту екології Карпат НАН України; Луцького та Рівненського краєзнавчих музеів; Карпатського біосферного заповідника; професора Я. Молдавського (J. Mjdalski), м. Вроплав. Польові дослідження проводилися маршрутним і стаціонарним методами. Зібрано понад 5 тисяч гербарних зразків видів Orchidaceae, а також рослин, шр зростали сг. льнс ? ними у фітоценозах. У більшості випадків особини зозулинцевих гербаризували бев підземної частини. Матеріали зберігаються у Гербарії Львівського університету (LW).

Під час картування ареалів видів Orchidaceae використано сітковий метод (Kunkele, 1969; 1978). В якості топографічної основи застосовано карту України масштабу 1 : 750 000. Територія досліджень

була розбита на поля 10 х 10 км. Для позначення одного чи кількох оселищ у квадраті використовували три види крапок: квадрати з міс-

цезнаходженнями, го відомі до 1950 р., до і після 1950 р. , лісля 1950 р. Аналіз зміни чисельності оселищ проводили в порівнянні а територіями Словаччини та Чехії (Prochâzka, 1980).

основними методичними підходами були вказівки до вивчення популяцій раритетних видів рослин (Голубев, Молчанов, 1978; Денисова, Никитина, Заугольнова, 1986). .

Назви рослинних угруповань наведено в основному за "Продромусом растительности Украины” (Пгляг-Сосонко, Дидух, Дубына и др., 1991).

• Під час пізнання особливостей онтогенезу та виділення вікових :танів застосовували загальноприйняті методики (Работнов, 1950 а, б, 1964, 1969; Уранов, 1967, 1969; Заугольнова, Смирнова, 1976),' а та-

отж для видів орхідних (Вахрамеева, Денисова, 1983а, б). Обрахунко-зими одиницями служили особини (для видів з моноцентричними біомор-{«ми) та парціальні пагони (для неявно- та полі центричних представ-їиків). У першому випадку під час обліків виділяли чотири вікові :тани: ювенільні (j), іматурні (im), дорослі вегетативні (w) та ге-іеративні (g) особини, а другому - молоді (vl) та дорослі вегетатив-

іі (v2) і генеративні (g) пагони.

Особливості репродуктивної біології вивчали згідно з методиками Г. 0. Работнова (1950) та. І. В. Вайнагія (1962, 1974) з доповненнями конкретно до зозулинцевих В. В. Назарова (1988).

Природоохоронну оцінку видів Orchidaceae здійснено на підставі врахованих созологічних Формул '(Шеляг-Сосонко, Дидух, Молчанов, L986). а також інших підходів (Lucas, Synge, 1976; Стойко, 1987; За-

- 6- . • веруха, Андрієнко,' 1989; Малиновський, Царик, 1990 а).

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВДОВОГО СКЛАДУ РОДИНИ ORCHIDACEAE

3.1. Систематична структура '

У ЗРУ виявлено 52 види Orchidaceae, які відносяться до 24 родів (таблиця). Для сусідніх країн, наприклад, Чехії та Словаччини, характерні 51 вид із 24 родів (Procházka, 1980), а Польщі - 50 із 25 (Jaslewícz, 1986). До списку зозулинцевих ЗРУ не включено 6 видів, які вказуються в літературі без наведення конкретних оселищ та не документовані гербарними зборами (Аверьянов, 1988, 1989, 1990). іх

знахідки можливі на Волинському Поліссі та в Українських Карпатах. Найбільшою кількістю видів представлений рід Dactylorhiza (11 -21,2 % усіх відомих), трохи меншим - Orchis (8 - 15,4 %). Інші роди містять по 5 lEpipactís), 3 (Cephalanthera, ßymadenia), 2 [Listera, Platanthera, Spiranthes) та 1 виду (разом IF; таблиця). Родовий спектр родини є характерним для Центральноєвропейської флористичної провінції.

Аналіз подібності флори орхідних ЗРУ у порівнянні з прилеглими й віддаленими територіями із застосування коефіцієнту спорідненості Чекановського (Кс Ч) показав, що вона найближча до зозулинцевих Польщі (Кс Ч - 0,92), Румунії (Кс Ч - 0,78) й Угорщини (Кс Ч - U.77). Це пов’язано з тим, що більша частина території ЗРУ знаходиться на східній межі Центральноєвропейської флористичної провінції.

3. 2. Географічний аналіз '

На основі географічного аналізу, згідно а класифікацією ареалів рослин, розробленої H. Meusel, E. Jäger, E. Weinert (1965), встановлено, що у ЗРУ переважають зозулинцеві з широким зональним поширенням, які тяжіють до областей з океанічним кліматом.

Найбільшою кількістю видів представлений бореальний (22 - 42,3 %) та неморальний (20 - 38,4 X) флористичні елементи. Значно менше монтанних видів (0 -11,4 %) з європейським типом ареалу. Лише по одному виду (по 1,9 X) відносяться " ' до арктоальпійського,

бореально-монтанного (європейський тип ареалу), а також сер^дземно-морськгго та понтійсько-панонського (європейсько-середземноморський тип ареалу) елементів'.

Переважають зозулинцеві європейської географічної групи ареалів 27 (51,9 X), циркумполярної - лише 6 (11,5 %); євразіатської та єв-розахідноазіатської - по 5 (по 9,6 X), євросибірської - 4 (7,-7 %), єврозахідносибірської - 3 (5,8 %), євразіатськоамериканської та єв-росибірськоамериканської по 1 виду (по 1,9%).

Таким чином, флора Orchidaceae ЗРУ має добре виражений євро-

N п/п Назва виду Поширення : MIC : ’ I Кількість дезнаход:жень- ¡I: III: IV Созоло- гічна формула A Охорона Б: В: Г:

1 ■ 2 3 : 4 5 : 6 7 8 9 IC: 11 12:

1. Anacamptis pyramidalis (L.) Rieh. 4,5 0 0 2 I - 1 3 0

2. Cephalanthera damasoniuin (Mill.) Druce 1-8,10,7,12 30 39 33 63 Ia2b6cld +/+ 4 3 Л X

3. C. longifolia (L.) Fritsch. 3-13 57 57 54 111 Ia3b3c3d +/+ 4 3 1

4. C. rubra (L. ) Rieh. 1-5,7,8,10,12 28 15 15 43 2a3b3c2d +/+ 4 3 1

5. Coeloglossum viride (L.) C. Hartm. 5-7,10-13 19 27 22 41 2a3b3c2d +/+ 4 5 3

Є. Corallorhiza trífida Chátel. 1-5,7-10,1? 22 17 16 38 3a2b2c3d +/+ 4 3 3

7. Cypnpedium calceolus L. 1-7,10 64 49 37 101 Ia4b2c3d +/+ 3 3 1

8. Dactylorhiza cordigera (Fries) Soó 10,11 15 2? 18 33 3a2b5c +/+ 4 3 4

9. D. cruenta (0. F. Müller) Soó 10. 0 1 1 1 7 +/+ 3 3 ?

10. D. fistulosa (Moench) H. Baumann et Künkele 1-13 55 143 137 192 Ialb4c4d +/+ - 5 4-

11. D. fuchsii (Druce) Sod • ■ 1-13 ■ 53 66 61 114 Ialb4c4d +/+ - 3 4

12. D. hebrjdensis (Wilmott) Aver. ' 4 1 0 0 ■ 1 t - 1 2 0

13. D. incarnata (L.) Sod 1-10,12-13 68 37 34 102 3a2blc4d +/+ 3 5 3

14. D. maculata ( L.) Soö 1-13 91 71 68 159 2a3b3c2d +/+ - 5 3

15. D. latifolia (L) H. Baumann et Künkele 8-10,12-1 13 19 15 28 Ia2b4c3d +/+ 4 3 4

16. D. ochroleuca (Wüstn. ex Boll.) Holub. 3 1 0 0 1 I - 1 2 0

17 D. transsilvanica (Schur) Aver. 7,8,10 1 5 5 6 Ia5b4c - 4 5 4

18. D. traunsteineri (Saut.) Soo 3,4 3 . 3 1 4 7a2cld - 7 • 3 1

19. Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult. 1,3-13 18 15 11 29 2b7cld +/+ 4 5 4

20. E. helleborine (L.) Crantz 1-13 118 68 64 182 2d4c4d +/+ - 5 4

Д

13

2

2

4

4

З

4

4

4

1

4

4

21. E. microphylla (Ehrh.) Sw.

22. E. palustris (L.) Crantz

23. E. puipurata Smith.

24. Epipogium aphyllum (F. W. Schmidt.) Sw

25. Goodyera repens (L.) R. Br.

26. Gymnadenia conopsia (L.) R. Br.

27. G. densiflora (Wahl.) Dietr.

28. G. odoratissima (L. ) Rieh.

29. Hanmarbya paludosa (L.) 0: Kuntze

30. Herminium monorchis (L.) R. Br.

31. Liparis loeselii (L.) Rieh.

32. Listera cordata (L.) R. Br.

33.' L. ovata (L.) R. Br.

34. Malaxis monophyllos (L.) Sw.

35. Neottia nidus-avis (L.) Rieh.

35. Neottianthe cuculata (L.) Schlechter

37. Nigritella carpatica (ZapaL)

Teppner, Klein et Zagulskij

38. Ophrys insectifera L.

39. Orchis coriophora L.

40. 0. laxiflora Lam.

41. 0. Bascula (L.) L.

42. 0. militar is L.

43. 0. mor io L.

44. 0. palustris Jacq.

45. 0. purpurea Huds.

46. 0. ustulata L.

: 3 : 4 : 5 : 6 : 7 : : 8 : 9 ; : 10:11:12:1!

10,11,13 3 0 0 3 V - 7 3 0 _

1-13 72 68 70 142 3b3c4d +/+ - 4 4 4

3-12 14 8 8 22 2b6c2d +/+ 4 5 1 -

. 4,5,7,8,10,12 5 3 3 8 5a2b3d +/+ 2 3 1 -

1-3,5-12 35 25 12 57 3b5c2d +/+ 4 4 3 4

1-13 88 110 102 190 Ia2b3c4d +/+ - 5 4 4

4,5,10,11 5 5 3 8 2a3b4cld -/+ 3 4 3 1

5,8,10 4 1 1 5 6alblc2d -/- 2 3 1 -

1,3-5,10 б 3 3 9 3a4b3c +/+ 2 3 1 -

4,5,8-10,12 14 10 10 24 4a2blc3d -/- Z 3 1

' 1,3,4,6,10 9 9 8 17 6alb3c +/+ 2 3 1 -

3,8-12 50 20 16 66 Ia2b5c2d +/+ 4 4 о -

1-13 59 93 90 149 Ib5c4d +/+ - 5 4 4

1-11 34 33 22 56 3b4c3d +/+ 4 4 3 4

1-13 94 84 79 173 Sb4c3d +/+ - 5 4 1

1-5 16 0 0 16 *? 7 3 0 -

10,11 1 5 ' 4 5 2a4blc3d -/+ 3 3 3 -

4,5,7,8 5 1 1 6 7 -/+ 7 2 0 -

3-5,7-13 42 25 22 64 2a2b4c2d +/+ 4 5 3 4

13 4 8 6 10 4a3b2cld +/+ 2 3 3 -

1,2,4-12 31 32 ЗО 61 Ia2b5c2d +/+ 4 4 3 4

1-9,13 43 11 5- 48 Ialb6c2d -/+ 4 3 3 4

2-13 57 45 44 101 Ialb3c5d +/+ - 5 4 4

3,4,6-8,10,12 9 8 8 17 4a3b2cld -/+ 2 3 3 -

2,3,5,7,8,10 6 5 3 9 6alb2cld -/+ 2 3 1 4

4-13 42 43 42 84 Ia4b3c2d +/+ 4 5 3 4

1 : : 2 ■ ’ : 3 : 4 : 5 : 6 : 7 : 8 : 9 :10: 11: : 12: 13

47. Platanthera bifolia (L. ) Rich. 1-13 142 82 74 226 Ialb4c4d +/-+ - 5 4 4

48. P. chlorantha ( Oust. ) Reichenb. 1-8,10,12,13 39 21 21 60 Ia2b5c2b +/+ 7 5 4 4

49. Pseudorchis albida (L. ) A. et D. Love 2,7-11 48 30 23 71 Ia4b4cld +/+ 4 5 1 4

50. Spiranthes amoena (Bieb. ) Spreng. 3 0 1 1 1 6a3cld -/+ 2 3 2 3

51. S. spiralis (L. ) Cheval 1 3,4,7,8 12 3 3 15 4a3b2cld -/- 2 3 2 -

52. Traunsteinera globosa (L. ) Reichenb. 1-13 51 87 79 130 Ia3b3c3d +/+ - 5 4 4

Примітки. У графі 3 - 1-13 - природно-географічні області: 1 - Волинське Полісся, 2 - Волинська

височина, 3 - Мале Полісся, 4 - Розточчя та Опілля, 5 - Північне Поділля, 6 - Прут-Дністровське межиріччя, ? - Прикарпаття, 8 - Зовнішні Карпати, 9 - Вододільно-Верховинська, 10 - Полонинсь-ко-Чзрногірська, 11 - Рахівсько-Чивчинська, 12 -Вулканічні Карпати, 13 - Закарпаття (за Ге-ренчукси, Койновим, Цпсем, 1964) ; у графах 4-7-кількість відомих місцезнаходжень: І - до 1950

p., II - після 1950 p., III - нових після 1950 р., IV - усього відомих; у графі 8 - соаологічна формула еиду за - Ю. Р. Шзляг-Сосонком, Я IL Дідухом, Є. Ф. Уолчановим ( Шеляг-Сосонко, Дидух, Молчанов, 1985) (відповідно а, b, с, d - сума значень десяти параметрів від найвищого до найнижчого; ! - вид, очевидно, зник, ? - немає достатньо відомостей для обрахунку формули); у графі 9

- наявність оселищ виду з заповідниках і національних природних парках - над рискою, під рискою

- у заказниках і пам'ятках природи; у графах 10-12 - категорії охорони видів: Б - за ЮОП (Lu-

cas, Synge, 1977); В - за R'' R Заверухою та T. JL Андрієнко (19S9): 2 - види, які, очевидно, зникли н& території України, але збереглися в інших частинах ареалу; 3 - підлягають абсолютній охороні на всій території держави; 4 - повинні охоронятися тільки у тій частині їх ареалу в країні, де їм загрожує зникнення; 5 - не підлягають абсолютній охороні, але необхідно постійно стелити за станом їх популяцій; Г - за К А. Малиновським і Й. В. Цариком (1991): 0 - види, не виявлені за останні 10-50 років; ..1 - зі зруйнованою і 2 - нормальною популяційною структурою, збереглися в 1-2 оселишах, 3 - з нормальною популяційною, структурою, зростають у багатьох оселищах,

4 - із малозруйнованіши популяціями; у графі 13 - успішність інтродукції: (-) - не випробовувався; 1 - випадає; 2 - вегетує, не цвіте; 3 - цвіте, випадає; 4 - цвіте та плодоносить, не-випадає

, - 10 - ■ пейський характер а азіатськими зв’язками.

3.3. Біоморфо логічна характеристика

Зозулинцеві західних регіонів України характеризуються значит морфологічним різноманіттям. - Усі вони - полікарпічні трави. Виділене

5 форм та 11 підформ росту (Смирнова, 1990): 1) рослини з повзучім нагонами (1,9 %); 2) кореневищні розетконосні рослини з коротким нертикальними кореневищами (2,8 %); 3) короткокореневишні (15,4 %) ¡.•а 4) довгокореневищні рослини з пагонами, міжвузля яких рівновеликі ■;5,7 %); 5) кореневищні сапрофітні рослини (5,7 %); б) рослини в коротким тимчасовим кореневищем, кожен пагін якого має бульбовидне потовщення (5,7 %); 7) бульбові розеткові рослини з веретеноподібним!

(7,6 %) та 8) округлими органами на коротких столонах (21,2 %); 9;

бульбові рослини з видовженими пагонами та пальчатими органами (26,і %) і 10) видовженими пагонами (5,7 %); 11) бульбові розеткові росли ни з округлими органами на довгих столонах (1,9 %). Тобто у флор ЭРУ переважають зозулинцеві які мають кореневі бульби та видовжен пагони з пальчастими органами (35 - 67,3 %j.

3.4. Екологічні особливості

У залежності від рівня освітлення зозулинцеві ПОДІЛЯЮТЬСЯ я дві групи: геліофіти (48 видів - 92,3 %) та умброфіти (4 - 7,7 %)

За відношенням до наявності кальцію у грунті більшість видів є інді ферентними (42 види - 80,8 %), лише 10 (19,2 %) - кальцієфіли. життєвих форм (за К. Раункієром) переважають геофіти (49 - 44,3 7.) тільки три.види - гемікриптофіти. За відношенням до вологості грун' переважають мезофіти (34 види - 65,4 %), значно менше - гігрофіт (11 - 21,2 %), а також мезогігрофітів (7 - 13,4 %).

Зозулинцеві в основному мають вузьку екологічну амплітуду. П реважаюгь стенотопні (17 видів - 32,8 %), менше - гемістенотопн (13 - 25,5 %) та геміевритопних (12 - 23,1 5), а евритопних - ли п’ять (9,6 %) видів. - .

Значна чутливість видів Orchidaceae до антропогенних змін ек систем зумовлена також видоспецифічною ентомофілією та необхідніс для багатьох з них протягом усього онтогенезу еуміцетної толіпофаг вої чи птіофагової ендомікоризи. .

3.5. Фітоценотична приуроченість

Види зозулинцевих є компонентами понад 40 формацій і 220 асої ацій. Найбагатші представниками Orchidaceae формації Fageta sylvat cae (32,7 Z усіх видів), Festuceta rubrae та Nardeta strietäe I

28,8 %), Brachipodieta pinnati, Carl ceta humilis, Festuceta prat'

,sis (no 23,1 %), Querceta roboris (21,2 %), а для решти формацій

' - и -

рактерними є менше 20 % видового складу орхідних. У ЭРУ, як і в інших регіонах Держави (Дидух, 1980), у фітоценозах зозулинцеві є лише автохтонними асектаторами і не відіграють значної фітоценотичної ролі.

РОЗДІЛ 4. ХОРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

4.1. Поширення видів ОгсЬісІасеае у західних регіонах України Найбільше видове різноманіття зозулинцевих є характерним для Розточчя та Опілля (40 видів - 76,9 %), Полонинсько-Чорногорської області (39 - 76,0 %), Північного Поділля та Зовнішніх Карпат (по 37

- по 71,2 %), менше - Малого Полісся та Рахівсько-Чивчинської облас-

ті (по 33 - 63,5 %); Прикарпаття та Вододільно-Верховинської області (по 31 - по 59,6 %), а також Вулканічних Карпат (27 - 51,9 %),

Прут-Дністровського межиріччя (26 - 50,0 %), Волинського Полісся (25

- 48,1 %), Волинської височини (23 - 44,2 7.) та Закарпаття (19 -

36,5 %). Спільними для всіх 13 природно-географічних областей є сім видів зозулинцевих (чотири неморальні та три бореальні).

Основними центрами видового різноманіття родини зозулинцевих у ЗРУ є Розтоцько-опільський, Чорногірсько-чивчинсько-буковинський та Північно-подільський, ир узгоджується з даними В. В. Протопопової (1986). '

У висотних поясах рослинності Українських Карпат (Голубец, Мил-кина, 1988) зростає 46 видів родини Огсіїісіасеае (88,5 % видів флори зозулинцевих ЗРУ). Це переважно представники неморального (41,3 7.) та бореальнога (39,1 %) елементів, а також монтанного (10,8%). Ще чотири (аркто-альпійський, бореально-монтанний, середземноморський, понтійсько-ланонський) представлені лише одним видом. Найбільше видове різноманіття зозулинцевих характерне для поясу букових, ялицевих та літогєнних ялинових лісів (450-1100 м н. р. м.) - 39 видів (84,7 %), а також передгірських дубових, букових і ялицевих лісів (450-500 м н. р. м.) - 34 (73,9 %). У першому росте 0. ЬгапБЄі 1 уапіса

- карпато-балканський тетраплоїдний (2п =■ 80) ендемік. Значно менше зозулинцевих поширено в поясі ЯЛИНОВИХ Лісів (1100-1300 м н. р. м.)

- 22 (47,8 %), а найбідніша флора орхідних субальпійського (13001800 м н. р. м.) - 7 (15,5 %) й альпійського - 4 види (8,7 %) поясів. Спільними для всіх поясів рослинності є чотири види. На межі ПОЯСІВ ялинових лісів та субальпійського росте ШегіЬеІІа сапраЬіса (10301570 м н. р. м.) - єдиний для зозулинцевих Карпат східнокарпатський диплогдний (2п - 40) палеоендемік. Його ареал -Чивчини, Буковинські Карпати (Україна) та Троядські гйри (Румунія), належить до древнього ядра карпатської флори третинного періоду разом із РоІузсЬепюп«

. - 12 - . ' nivalis (Kit.) Schott, Nym et Kotschy, Saussurea porcli Degen.та ін.

Рівень ендемізму родини у ЗРУ - 3,8 %, а в Українських Карпатах

- 4,4 X.

4.2. Аналіз чисельності відомих оселищ і тенденції її зміни

У залежності від кількості відомих місцезнаходжень йиди Orchi-daceae було віднесено до п’ятьох груп: І - до 10, II - 11-50, 111 -51 - 100, IV - 101-500, V - більше 500 оселищ (таблиця). У дужках наводяться відомості для Словаччини та Чехії (у минулому та станом на 1975 p.) (Prochazka, 1980). За цими групами орхідні ЗРУ розподіляються так: І - 12 (до 1950 p.), 22 (після 1950 p.), 16 (разом) (5, 7); II - 22, 19, 13 (9, 10); III' - 10, 9, 9 (3, 19); IV - 2, 2, 14

(15, 4); V - 0, 0, 0 (16, 7). Тобто до та після 1950 р. переважали види Orchldaceae, які були' відомі з 11 - 50 оселищ (відповідно 45,8 і 42,2 Z) та з менше 10 (29,2 і 33,3 %). .

Згідно а тенденціями зміни чисельності відомих оселищ види зозулинцевих розділено на три групи: А - після 1950 р. виявлено більше оселищ ніж до цього часу (17 видів - 32,7 X); Б - спостерігається змешпеийя' цього показника (33 - 63,5 Z) (а - з низьким рівнем зникнення Місцезростань (до 25 X) (9 видів - 17,3 7.); б - середнім (25-50 2) (14 - 26,9 Z), в - високим (понад 50 Z) (10 - 19,2 X)); В

- змін не виявлено (2 - 3,8 X). Мзжна ґойорити про загальну тенден-

цію скорочення кількості місцезнаходжень та ареалів зозулинцевих у ЗРУ, що спостерігається й в інших регіонах Європи (Michalik, 1973; Kornas, 1976; Prochazka, 1980; Вахрамбева, 1988; Potüiek, 1990 та ін.). . . ч-

4.3. Розподіл відомих місцезнаходжень ’

У ЗРУ^виявлено 3098 оселищ,видів Orchldaceae, тобто в середньому 0,03*10 км . Найбільша їх кількість відома із Львівської (913 -

29,5 X; 0,04 ‘Ю^км); значно менше - Закарпатської (614 - 19,8 X;

0,05*10**км); Івано-іранківської (604 - 19,5 X; 0.04-1Ö км); Чернівецької (348 - 11,2 %; 0,04'10 км); Тернопільської (274 - 8,9 X;

0,02*10’2км); Рівненської (177 - 5,7 X; 0,01-10 км) та Волинської (165 - 5,4 %; 0,01*102км). Це пояснюється не тільки значним видовим різноманіттям родини їв областях, через які проходять Карпати (Львівська - 44, Закарпатська та Івано-їранківська - по 40, Чернівецька -

35, а Тернопільська - 33, Волинська - 27, Рівненська - 25 видів), відносно високим рівнем флористичної вивченості цієї території (Za-patowicz, 1889, 1906; Попов, 1948; Фодор, 1974; Чопик, 1976; Йали-

ковськиЛ, 1980; Зеленчук, 1990; Катало, 1990; Ткачик, 1992 та ін.) у порівнянні, нзпри;-слад, із Волинню та Рівненвдною, а й також сильною

антропогенною трансформацією рослинного покриву рівнинної частини ЗРУ (МоЬука, 1947; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Заверуха, 1905; Стойко, 1989 та ін.).

4. 4. Зміни видового складу родини Опсґіісіасеае на урбанізованих територіях .

Урбанізація призводить до знищення природних угруповань, значного збіднення, аборигенної флори, збагачення її синантропними видами (Смидт, 1982; Когпаз, Когпа^, 1990). •

Станом на 1862 р. у місті Львові та його околицях росло ЗО ви -

дів орхідних, .а на початку XX століття (1906 р.) - 28, зникло 6 (20,0

%) та 4 виявлено нових. На 1950 р. відзначено лише 14 видів. У 1990 р. підтверджено зростання 15 видів, один зник, ще один виявлено новий. Разом за останні майже 150 років у м. Львові та його околицях

із 35 видів ОгсЬісІасеае вимерло 22 (62,8 7.). Такі процеси є харак-

терними й для їнших європейських міст. Наприклад, у м. Відні (Віїїепзіеіпег, 1984) із 37 видів зозулинцевих зникли 11 (29,7 %). Сьогодні на територі ї Львова під загрозою зникнення знаходяться 2, із менше п’яти оселищ відомі 9, а з більше п’яти - 4' види Огсіїісіасеае. Для збереження орхідних та інших-раритетних видів рослин у м. Львові необхідно провести функціональне зонування території міста та забезпечити раціональний розвиток його інфраструктури, оп-тимізувати існуючу мережу територій природно-заповідного фонду [створити заказники в урочищах Винники та Кривчиці, а також чотири пам’ятки природи). , .

РОЗДІЛ 5. СТРУКТУРА ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ ВИДІВ ЗОЗУЛИНЦЕВИХ Для вияснення стану раритетних видів необхідні відомості шрдо ісобливостей їх онтогенезу, структуру ЦП, способів розмноження тощр Малиновський, 1986).

5.1. Особливості онтогенезу

Для видів ОгсЬісІасеае ЗРУ властивим є порівняно короткий час іеребування,у станах з та іт (2-3 та більше років) та довгий - уу 2-7 чи більше) і г (до 10 і більше років) (Вахрамеева, Денисова, 983, 1988; Татаренко, 1981; Быченко, 1992). Загальна довжина онто-

енезу може тривати до,16-30 і більше'років. До групи уу включаємо к дорослі віргшільні, так і £, які тимчасово не цвітуть (Работнов, 950; Татаренко, 1991; Быченко, 1992). '

Наявність позитивної кореляції ознак надземної та підземної астини рослин різних вікових станів (Вахрамеева, Денисова, 1980, 983) донполив під чає дослідження-структури ЦП розрізняти особини ез иикопумння, що є Ьсіклнвим для зозулинцевих.

. - 14 -

Детально досліджено особливості онтогенезу Cypnpedium calcéolos, Orchis mili taris і Г. ¿lobosa. Для цих та інших видів властивим є поліваріантність онтогенезу, яке проявляється у вторинному спокої (особливо після першого цвітіння) та підземному перебуванні рослин інколи 2-3 роки. •

5.2. Щільність ценопопудящ й, вікові спектри та їх різнорічна динаміна

Господарська діяльність людини спричиняє значні аміни щільності, життєвості, типу самопідтримання, а також характеру вікових спектрів популяцій. Тому пізнання стратегії популяцій раритетних рослин стає одним із головних завдань сучасної популяційної біології (Малвдовський, Царик, 1991 а, б). Нами детально вивчено .структуру майже 160 ЦП 26 видів зозулинцевих ЗРУ. •

Згідно з класифікаціями простових типів популяцій (Грант, 1985; Малиновський, 1986), види Orchidaceae в основному відносимо до ізольованих і лише окремі - до континуальних. Серед перших переважають локальні, значно менше - диз’юнктивних.

Площі, які займають популяції орхідних, частіше значно менші 1 га, лише окремі види в Українських Карпатах - 1-2 га, рідше - більше (Gymnadenia conopsea, Т. globosa тошр). . ■

Переважають зозулинцеві, для яких характерна низька (до 100) чисельність особин у ЦП, (27 видів), значно менше з середньою (1011000) (б видів) та високою (понад 1000) (13 видів). До останньої відносяться D. fistulosa, D. fuchsn, D. latí folia, в. conopsea, Orchis mi litar is, T. globosa та ін.

Значна частина видів Orchidaceae ЗРУ мають рясність особин від un до sp, рідше - до сор2.

■ Для переважної більшості досліджених видів властивим є контагіозне (Mai ах is mnophyllos, Orchis mil і taris. Listera cordata та ін.) і регулярне (D. fistulosa, G. conopsea, T. globosa та ін.) розміщення особин у ЦП» зрідка - випадкове (Nigritella carpatica, Cypri-pedium calceolus, Orchis purpurea тошр). У першому випадку найвища щільність молодих особин є у скупченнях навколо особин g (С. calceolus, 0. mi litar is та ін.).

У вивчених ЦП загальна щільність рослин низька, переважно менше 1 особ.* м (Cephalanthera rubra, Epipactis atrorubens, Orchis purpurea та ін.). Високий цей показник мають ЦП 0. mi її tans (до 23,0±

2,8 особ.* м"*) та L. cordata (до 104,0±16,7).

Щільність молодих вегетативних рослин відносно мала, іню^ вони відсутні. Найвищим її значення було у ЦП 0. mi і і taris (j - 0,2d

0,1-8,2±1,6 особ.-м; im - 0,6±0,2-8,3±2,5). У вікових спектрах особини груп і та im рідко представлені більше 10 %. Так, у ЦП D. cor-, digera і - 2,3-7,0 %; im - 2,8-17,6 X, в. conopsea відповідно 0-2,0 X, 0-13,3 %; Т. globosa - 2,9-5,7 %; 2,9-25,8 X.

Рослини групи w часто переважають у ЦП. Для них характерною досить висока щільність та піки чисельності у вікових спектрах. D. latifolla - 3,8±1,1 особ.- м*2(57,6 %); Pseudorchis albida - 2,7±0,7 (52,9%), Т. globosa - 2;7±0,6 (61,1 %) та ін. Це ж спостерігається у видів з полі центричними бюморфами. Так, група v2 у Cypripedium calceolus представлена 8,2-58,0 %, a Listera cordata - 28,0-49,0%.

Щільність особин g нерідко відносно висока: D. fistulosa -1,3і0,2-8,0±1,4 особ. • м"*; Listera cordata - 2,3±0,8-48,0±14,5; Р. chloranttia - 2,7*0,5; Т. globosa - 1,1±0,3-2,6il, 1 тощо. У вікових

спектрах вони частіше переважають: D. cordigera - 27,9-52,2 %, D. .

fistulosa - 12,3-69,6 %, D. incarnata - 63,2-75,0 %, в. conopsea -

13,3-76,9 %. Близькі параметри цього показника в інших регіонах (Голубев, Русина, 1986; Вахрамеева, Денисова, 1983, 1986; Быченко,

1992). Найвища різнорічна динаміка спостерігається у молодих вегетативних особин, що спричинено коротшим часом перебування у цих вікових групах у порівнянні з дорослими.

Аналіз стану ЦП на територіях з різним режимом землекористу -вання (заповідники, заказники, пам'ятки природи, рекреаційні та ур-банізовані території, сіножаті, пасовища тошр) показав, що в найкращому стані вони знаходяться в районах з традиційними методами господарюванням та у природоохоронних об’єктах. Осушувальна меліорація та посилена рекреація призвели до неповночленності вікових спектрів і старіння ЦП багатьох видів зозулинцевих. •

. Таким чином, у ЦП видів Orchidaceae ЗРУ переважають правосто-ронні (а перевагою дорослої частини) вікові спектри з піками чисельності частіше на групах особин g, рідше vv.

У зозулинцеьих ЗРУ виділено три типи ЦП. Переважають нормальні повночленні {Orchis mi 1 і tar is, P. bi folia, T. globosa та ін.) та не-повночленні (Cypripedium calceolus, D. incarnata, Gymnadenia conopsea та ін.), зрідка трапляються також інвазійні (Л. fistulosa, Orchis militaris, P. bit'olia та ін.) й регресивні (Л purpurea) ЦП.

Основними антропогенними факторами, які впливають на старіння ЦП та зникнення бичів Orchidaceae є: а) знищення природних лісів; б) зміна методів та інтенсифікація використання лук та пасовищ; в) осушення вологих лук і пасовищ. Відносно малий вплив макл'ь зривання пагонів на букети, виконування рослин для вирощування в культурі та

використання як лікарської сировини. Окремі представники зозулинцевих (D. fistulosa, Еріpact'is helleborine, 0. mil і taris, Р. bifolia) відзначаються експансивною фітоценотичною активністю, проникненням у вторинні фітоценози. ,

РОЗДІЛ б. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОЇ БІОЛОГІЇ '

Для зозулинцевих ЗРУ характерним е три типи розмноження: гене-

ративне, вегетативне та мішане. • Генеративне є основним для видів а моноцентричними бюморфами, мішане - полі центричними. .

б. 1. Параметри насіння

Насіння зозулинцевих дуже дрібне, легке,- без ендосперму, з прозорою плівчастою однорядною тестою. Це сприяв в разі анемохорії та гідрохорш перенесенню його на вначні відстані. '

Найбільше за розмірами насіння характерне для видів Cephalan-thera damson і um, Cypripedi um c'alceolus, Epipactis helleborj^ne, E. palustris і P. chlorantha. Довжина його - близько 10 * 10 см , а діаметр - 2,6*10 см ; Менше у 1,5 раза за довжиною насіння у видів роду DactyJorhiza, а найдрібніше - у Orchis milítaris (у 2,5 рази менше ніж у першої групи). .

Тобто із підвищенням рівня організації тасонів у межах родини відбувається зменшення розмірів насіння. . '

б. В. Фактична насіннєва продуктивність ■

Досліджені види Orcfaidaceae еа характером плодоцвітіння поділяються на три групи; л а) з високим (> 66 Z) ( Cephalaitthera daimsonium, Coeloglossum viride, Qymnadema conopsea та ін. ), б) середнім (3366 %) ( Coral lorhi za trífida, D. cord i gera, Orchis mil i tari s та ін);

в) низьким (<33 %) (Cephalanthera longifolia) рівнями. Найвищий цей показник для видів, яким властива факультативна автогамія. Це забезпечує за малої кількості комах чи несприятливих природних умов достатньо високий рівень плодоношення. Боно значно коливається за роками. Так, у ЦП на Північному Поділи у O. mi Jі taris плодоцвітіння (%) змінювалась від 16,1 до 62,7, тоді як у С. ' damasonium - 72,8-88,0.

їактичну насіннєву продуктивність (ФНП) у розрахунку на одну коробочку понад 4500 шт. мають лише окремі види СCypripedium calceo-lus). Для більшості зозулинцевих цей показник - 1000-4500 шт. , а в окремих - менше 1000 (Listera ovata). ФНП особин є відмінною у різних ЦП Так, у Q. conopsea цей показник змінювався від 92286,б± 5829,7 (Cv - 32,8 X) (Чивчини) до 135658,8±5888,0 (Cv - 24,2 %) (Чорногора). - '

Урожай насіння є наймінливішим показником генеративного розмноження, оскільки залежить як від ендогенних і екзогенних-факторів

так і від структури ЦП Наприклад, Cypripedium calceolus на Північному Поділлі мав урожай насіння коливався від 5657 до 73541 шт.*мВ, а в. çonopsea (Карпати) - від 92278 до одного мільйона. Висока на-, сіннєва продуктивність зозулинцевих забезпечує нормальне генеративне розмноження видів, оскільки схожість наоіння є дуже низька.

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА ТА МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ

7. і. Природоохоронна характеристика зозулинцевих західних регіонів України

Аналіз созологічних формул (таблиця) дозволив вияснити, що під найбільшою загрозою у ЗРУ зараз знаходяться 12 видів зозулинцевих (23,1 %), які у сумі значень а і b отримали понад Б балів.

Згідно з катетеризацією зникаючих видів МСОП (Lucas, Synge,

1977) представники родини Ofchidaceae розподіляються таким чином: І (exinct) - 3 види; II (endandgered) - 9; III (vulnerable) - 13; IV (rare) - 11; VII (unsufficiently known) - 4 види.

Зозулинцеві ЗРУ відносимо до чотирьох категорій охорони, які застосовано у другому виданні Національної Червоної книги (Заверуха, Андрієнко, 1089): 2 - очевидно, зникли із флори України, збереглися в інших частинах ареалу (3 види); 3 - підлягають охороні на всій території держави (25); 4 - повинні охоронятися у тій частині ареалу,

де їм загрожує зникнення (6); 5 - не підлягають абсолютній охороні,

необхідно стежити за станом популяцій (18 видів). .

За категоріями рідкісності', приймаючи до уваги особливості структури популяцій (МалшовсБкиіГ, Царик, 1991а) (таблиця), орхідні відносяться до чотирьох груп: 0 - видя, які не виявлені на даній те-, ритори за останні 10-50 років - 6; 1 - види зі зруйнованою популяційною структурою, неповночленними віковими спектрами -із; 2 - види з нормальною популяційною структурою, збереглися лише у 1-2 оселвдах-

- 2; 3 - види з повночленними віковими спектрами та відомі з понад двох оселищ - 15; 4 - види з малозр/нованими популяціями - 15.

Таким чином, у ЗРУ сьогодні близько третини видів зозулинцевих перебувають у катастрофічному стані (Hammarbya paludosa, Li paris lóesela, S. spiralis та m.), а решта - у більш-менш задовільному.

7. 2. Охорона зозулинцевих у природних оселиіі&х .

Загальна плоїла об’єктів природно-заповідного фэнду (ПЗФ) (станом на 1.10.1993 р. ) у ЗРУ займає 6,3 X усієї території. Тут функціонують два природних та бюсферкий заповідники, три національних природних парки, а також понад 800 заказників, пам’яток природи загальнодержавного й місцевого значення та заповідних урочища (Стойко, Мілкіка, Солодкова та і я. , 1680; Стопко, 1S89; Природно-запозідний

фонд ... , І993).

На територіях Карпатського біосферного та природного заповідника "Розточчя" охороняється 28 видів Orchidaceae, а у Карпатському і Шацькому національних природних парках - 29. Не виявлено у цих природоохоронних територіях 24 ■ види цієї родини (46,2 %). Найбагатша видами Orchidaceae територія КБЗ (27 видів із 12 родів). У заповіднику "Розточчя" відомо 11 видів із 8 родів. Флора Карпатського національного природного парку включає 25 видів із 13 родів, а Шацького

- 13 із 10. Лише 4 види Orchidaceae ростуть в усіх заповідниках і національних парках, 6-у трьох, 11 - двох та 7 - одному. Не виявлені у них рідкісні для всієї України D. transsilvanica, Gymnadenia densiflora, Herminium imnorchis, Neottianthe cuculí ata, Orchis purpurea. Для підвищення репрезентативності мережі територій ПЗФ запропоновано створити Чивчино-Гринявський природний заповідник (22 види Orchidaceae) в Івано-Франківській та Чернівецькій обл. , а також Го-логоро-Вороняцький національний природний парк (31 вид) у Львівській обл.. На територіях заказників і пам’яток природи ростуть 35 видів зозулинцевих. Варто запровадити дві нові категорії об'єктів ПЗФ: унікальне оселище раритетного виду та оселище раритетного виду. Перша категорія має включати місцезростання видів, які відомі в Україні з ' менше 10 локалітетів, а друга - 1-3 оселищ на території адміністративної чи природно-географічно і області, рідкісні в усій країні. До першої, наприклад, відносяться оселишд Ni grite На carpatica, S. aimena, S. spiralis тощо, а другої Cypripedium calceolus, Epipogium aphyllum, Orchis purpurea та ін. Вадливим для збереження ЦП видів Orchidaceae на територіях ПЗФ є підтримання традиційних методів землекористування (Tlusták, Jongepierová-Hlobilová, 1990; Андриенко, 1991). Запропоновано організувати мережу моніторингових станцій, які забезпечать слідкування за динамікою популяцій більшості видів зозулинцевих ЗРУ. Запроектовано понад 20 нових заказників і пам’яток природи в усіх областях ЗРУ. Це дозволить забезпечити охорону найцінніших у науковому відношенні місцезростань видів аозулинцевих.

7.3. Збереження видів Orchidaceae в умовах культури .

Один із напрямків збереження раритетних видів рослин - культивування їх у ботанічних садах. Нами було випробувано в умовах культури на Високогірному біологічному стаціонарі та ботанічному саду ЛДУ, а також дослідній ділянці у с. м. т. Одесько (Буський р-н, Львівська обл. ) 13 видів Orchidaceae. Загалом у ЗРУ культивувалося ЗО’ видів (57,8 %) (таблиця). З них 22 види (73,3 %) виявилися відносно стійкими за багаторічного вирощування. В основному це евритопні ви-

ди, рідше - стєнотопні. Особливо важливий цей шлях збереження зозу-' линцевих для подальшої’ репатріації видів у природні умови місцезростань (ЛУКС, 1983; Чопик, 1978; Собко, 1989).

7. 4. Можливості практичного використання

Зозулинцеві використовуються як декоративні, лікарські та харчові рослини, для учбових цілей тоїдр. У ЗРУ в основному застосовуються у народній медицині бульби майже 20 еидів Orchidaceae із родів Dac-tylorhiza, Gymnadenia, Orchis, Platanthera, Traunsteinera. Природні запаси їх мізерні. Тому необхідно припинити рекламування зозулинцевих як лікарських та- декоративних рослин. В Україні асимбіотична та тканева культура вітчизняних видів Orchidaceae (на відміну від тро -пічних; Черевченко, Куинир, 1986) роблять лише перші кроки (Лукс, Шевченко, 1969). Для отримання салепу варто рекомендувати D. fistulosa, 0. mil і taris, Р. bifolia та ін., які успішно культивуються.

ВИСНОВКИ

1. У західних регіонах України виявлено 62 види родини Orchidaceae, які відносяться до 24 родів. Найбагатші видами роди Dactyl orhiza (21,1 %), Orchis (15,4 %), Epipactis (9,6 %), менше їх у родах Се-phalanthera і Gymnadenia (5,8 %), Listera, Platanthera, Spiranthes (3,8 7, видів), а 16 (Anacamptis, Coeloglossuw, Corallorhiza, Epipo-gium, Goodyera, Hasmarbya, Herminium, Li parís, Mal axis, Neottía, Neottianthe, Nigritella, Ophrys, Pseudorchis, Traunsteinera) представлені одним видом. Флора ЗРУ найближча за видовим складом до цієї родини Польщі, Румунії й Угорщини, а родовий спектр є характерним для Центральноєвропейської флористичної провінції.

2. Більшість зозулинцевих. ЗРУ мають широке зональне поширення та тя-

жіють до областей . з океанічним кліматом. Переважать бореальний (43,3' %) та неморальний (38,4% видів) флористичні елементи, значно менше монтанних л. ' ( 11, із % ) , аркто-альпійських, бореаль-

но-монтанних, середземноморських та понтійсько-панонських (по 1,9 %) видів. Більшість - представники європейської групи ареалів (51,9%), значно менше видів - циркумполярної (11,5 %), євразіатської та євро-західноазіатської (по 9,6 %), євросибірської (7,7 %), єврозахідноси-бірської (5,8 %), а також євразіатськоамериканської та євросибірсь-коамериканської (по 1 виду). Флора зозулинцевих ЗРУ мав добре виражений йвропейський характер із азіатськими зв'язками. >

3. Рівень ендемізму зозулинцевих ЗРУ - .3,8 %, а Українських Карпат -4,4 %. Nigritella carpatíca - східнокарпатськиЙ диплоїдний (2п - 40) реліктовий ендемік, росте на висоті 1030-1570 м н. р. м., на межі висотних поясів ялинових лісів та субальпійського, компонент палеоен-.

- 20 - • демічного ядра карпатської "флори третинного періоду. Ареал його охоплює Чивчини, Буковинські Карпати (Україна) та Троядські гори (Румунія). Dactylorhiza transsíJvanica - карпато-балканський тетрап-лоїдний ендемік (2п - 80), в Українських Карпатах росте в Бескидах та Чорногорі у поясі букових, ялицевих та літогенних ялинових лісів,

4. Найбагатша видами Orchidaceae флора Львівщини (84,6 X), дещо менше їх на Закарпатті, Івано-їранківшині (по 76,9%), Чернівеччиш (67,0 %) та Тернопільщині (63,4 %). Найбідніший видовий склад родини на Волині (51,9 %) й Рівненщині (48,0 X). У ЗРУ зареєстровано 3098 місцезнаходжень видів Orchidaceae. Більшість з них знаходяться у Львівській (29,9 %), Закарпатській (20,0 %), Івано-Зранківській (19,4 %), Волинській (16,0 Z) та Чернівецькій (11,4 %) областях. Найменше оселищ зозулинцевих відомо із Тернопільщини (7,5 %) та Рівненщини (5,9 %). Рівнинні області зазнали більші-.с антропогенних змін через розорювання та осушення території. Основними центрами видового різноманіття зозулинцевих є Розтоцько-опільський, Чорногірськочив-чинсько-буковинський та Північно-подільський.

5. У західних регіонах країни види Orchidaceae є компонентами понад 40 формацій та 220 асоціацій. Найбагатший видовий склад зозулинцевих лісових угруповань (Fageta sylvaticae, Querceta roboris), лучних (Festuceta rubrae, F. pratensis, Nardeta strictae) та лучно-степових .(Brach і pod і eta pinnati, Cariceta humllis). Орхідні не відіграють значної фітоценотичної ролі, є автохтонними асектаторами.

6. За відношенням до виявлених тенденцій напрямку зміни кількості

відомих оселищ види зозулинцевих поділяються на три групи: А) кіль-

кість виявлених оселищ більша після 1950 p., ніж-відомо до 1950 р. -З2,7%; Б) спостерігаються тенденції до зменшення числа відомих оселищ (63,5%): а - низький рівень'зникнення оселищ (<25%) - 17,3 %; б

- середній (26-50 %) - 26,9; в - високий (>50 %) - 19,2 %); В) зміни

не виявлені - 3,8 %. . .

7. Важливим фактором знищення зозулинцевих є урбанізація. За останні

150 років у м. Львові через аначні урбаністичні зміни видовий склад

зозулинцевих зменшився на 62,8 %. Найвищі темпи цього процесу відзначені для першої половини XX століття (50,0 %). . •

8. Зозулинцеві західних регіонів України мають ценопопуляції з низькою чисельністю особин (51,2 % видів), значно менше - з високою -25,0 % та середньою - 9,6 %. Середня щільність рослин у них переважно менше 1 особ.-м*. найвища - у дорослих вегетативних та генеративних особин. Більшість ценопопуляцій мають контагіозне розміщення особин. Переважають з нормальними повночленними чи неповночленними

віковими спектрами, зрідка трапляються регресивні та інвазійні. В найкращому стані ценопопуляції на територіях э традиційним землекористуванням. У разі забезпечення існуючих умов ценопопуляції біль-іюсті видів можуть себе самопідтримувати.

ї. Основними антропогенними факторами, які впливають на зникнення зо-іулинцевих є зведення природних лісів (вимирають 38,5 2. видів), змі-¡а традиційних методів використання сіножатей і пасовищ (50,0 %); юушення вологих лук та боліт (ЗО,? %).

.0. Більшість представників зозулинцевих характеризуються перевагою 'Є іератиЕного розмноження над вегетативним. Для них властиве дрібне асіння, розміри якого зменшуються із підвищенням рівня організації аксонів та висока насіннєва продуктивність. Переважають види з рів-ем плодоцвітіння меншим 50 %, найвищій цей показник для автогамних редставників Огсіїїсіасеае. їактична насіннєва продуктивність одного лоду частіше 1000-4500 шт. , лише інколи - менша чи коливається в злах 5000-14000 шт. Насіннєва продуктивність особини та урожай на-іння у значній мірі залежать від погодних умов та особливостей го-ізонтального розміщення особин. ■

І. Під найбільшою загрозою зникнення у ЗРУ знаходяться 23,1 % видів ■сЬісіаоеаа. Згідно'з категоріями рідкісності за ознаками структури шуляцій переважать зозулинцеві з малозруйнованими популяціями !8,8 X) та види з повночлеиними віковими спектрами, які задо-льно поновлюються генеративним і вегетативним шляхами й трапляють-у багатьох ізольованих осе^ишах (28,8.%), зі зруйнованою популя-йною структурою (25,0 %), а також не виявлені у ЗРУ за останні -50 років (11,3 %). Незначною кількістю представлені види, які ма-ь нормальну популяційну структуру, але збереглися в 1-2 оселищах ,8 %).

. На територіях заповідників забезпечена охорона 53,8 % видів ор-цних, національних природних парків - Б5,8 X, заказниках і Цятках природи - 67,3 X, а 7,6 % не виявлені у жодному з об’єктів ■іродно-заповідного фонду. Запропоновано створити Чивчино-Гринявсь-і природний заповідник та Гологоро-Берхобузький національний при-іний парк, понад ?0 нових заказників, пам’яток природи, нові кате-)ії природоохоронних об’єктів: унікальне оеелище та оселишр рари-

юго виду. забепечить охорону місцезростань усіх видів

'Іініасепй у захіцних іегіонах України і збільшить площу територій іродно-заповідного ііюнду до 0/4 .

' СПИСОК ГОБҐТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕР.АЦІІ

1. Загульокий М. Н. Нііияние хозяйственной деятельности человека

на ценопопуляции орхидных в западных регионах Украинской ССР // Био-геоценотические исследования на Украине (Львов, 18 - 19 декабря 1984 г.): Тез. докл. III Респ. совещ. - Львов, 1985. - С. 124-125.

2. Загульский М. Е К методике изучения редких видов растений в заповедниках // Теоретические основы заповедного дела (Львов, 18 -

19 декабря 1085 г.): Тез. докл. Всес. совещ. - Львов, 1985. - С.

92-93.

3. Загульский М. Е Орхидные в трех памятниках природы Львовской области. - Львов, 1984. - 10 с. - Деп. в Укр НИИНТИ 13.05.1.985,

N 10084 Ук - 85 Деп.

4. Загульский М. Е Распространение и охрана орхидных в запад-

ной части Подолии // Молодые ученые и основные направления развития современной биологии: Тр. 16 науч. конф. шло дых ученых биол. фак.

МГУ, Москва, 20 - 24 апреля 1985 Г. - М. , 1985. - Ч. 3. - С. 33-35.

5. Загульский М. Е Орхидные Львовской области и их охрана // Охрана и культивирование орхидей (Иосква, фев. 1987 г.): Тез. докл. Ill Всес. совещ - И, 1S86. - 0. 33-34.

6. Загульский Ы. Е Ятрышники секции Ochis флоры западных областей Украинской ССР // Труды I молодежной конф. ботаников г. Ленинграда, Ленинград, апр. 1986. - Л., 1986. - Ч. I. - С. 132-147. -Деп. В ВИНИТИ 25. 09.1986 г. , N 6847 - В.

7. Загульський М. М. Про структуру ценопопуляцій орхідних Українських Карпат // Вісник Львів, ун-ту. Сер. бюл. - 1987. - Вип. 17: Біоценози Карпатського високогір’я, оптимізація і охорона.. - С. 31-34.

8. Загульский М. Е Новые данные о распространении видов орхид-

ных (Orchtdaceae) в западных областях Украины // VII сьезд Украинского ботанического общества (Ивано-Франковск, май 1987 г.): 'Тез. докл. - К , 1987. - С. 12. ’

9. Загульский М. Е Орхидные Верхобужского массива и их охрана

// Использование и охрана ресурсов флоры и фауны СССР: Докл. М0ИП,

1986. Зоол. и бот. - М., 1987.' - С. 125-187.

10. Кижин М. П. , Загульський Ы. М., Катало 0. 0. Шширення та охорона рідкісних видів у Вороняках (Волино-Поділля УРСР) // Укр. ботан. »урн. - 1087. г Т. 44, N 6. - С. 73-77.

11. Зеленчук А. Т., Загульский М. Е Новые данные о некоторых

охраняемых видах растений Львовской области // Проблемы современной биологии: Тр. 18 науч. конф. молодых ученых биол. фак. МГУ, Москва,

20 - 24 апреля 1987. - Ч. 3. - С. 99-103. - Деп. в ВИНИТИ 14.09.1987 Г, , N 6654 - И 87.

12. Загульекий М. Е Орхидные Украинских Карпат и их охрана //

Карпатская флора (Смоленице, 19 - 22 сентября 1988 г.)': Сборн. докл.

междунар. рабочей конф. СЭВ. - Братислава, 1988. - С. 136-138.

13. Загульський М. М. Місцезростання орхідних у Вороняках (Во-лино-Поділля, УРСР) // УКр. ботан. журн. - 1989. - Т. 47, N 3. - П. 60-64. . ' .

14. Загульекий М. Е Некоторые особенности репродуктивной био-

логии орхидных в западных'областях Украины // Теоретическая и прикладная карпология (Кишинев, 30 октября - 1 ноября 1989 г.): Тез.

докл. Всес. конф. - Кишинев, 19В9. - С. 179-180.

15. Загульекий М. IL Популяции Cypripedium cal ceo Jus L. в ре-

зерватах Гологор и Вороняк (Волыно-Подолье, УССР) // Ресурсы живой природы, их использование и'охрана: Докл. МОИП, 1988. Зоол. и бот. -М. , 1990. - С. 87-90. .

16. Загульекий М. Е Состояние популяций орхидей (Orchidaceae)

ае) крупного города (на примере г. Львова) // Актуальные вопросы бо-

таники и экологии (Каменец-Подольский, 14-16 мая 1990 г. ): . Тез. докл. науч. конф. - Каменец-Подольский, 1990. - С. 10-1І.

17. Загульекий М. Е Состояние популяций орхидных Росточья и

Внешних Карпат в условиях антропогенного влияния // Badania biolo-giczne ekosystemow l^dowych і vrodnych Roztocza і Karpat Wschodnich w warunkach antropopresjі (Lublin, 25 - 27 wrzesnia І989 г.): Lubels-ko-Lwowska Sesja naukowa - Lublin, 1990. - S. 59-60.

18. Загульекий М. E , Быченко T. М. К изучению состояния цено-

популяций Orchis mi U tari s L. (Orchidaceae) в разных частях ареала // Актуальные вопросы ботаники и экологии (Каменец-Подольский, 14-16 мая .1990 г.): Тез. докл. науч. конф. - Каменец-Подольский, 1990. -

С. 10. . "

19. Zagulskij М. N. The study of the structure and the reproductive peculiarities of the Orchid populations in the Ukrainien Ca-rpatians // Bull. Slov. Bot. spol. - 1990. - T. 12, N 3. - P. 52-55.

20. Загульський М. M. Созологічна характеристика родини Орхід-

них західних регіонів України // Вісник Львів, ун-ту. Сер. біол. -1991. - Вип. 21: Біотичні ресурси Розточчя і Зовнішніх Карпат та їх

антропогенні зміни. - С. 13-16.

21. Загульекий М. Е Состояние и мониторинг ценопопуляций орхидных в западных регионах Украины // Популяции растений: принципы

организации и проблемы охраны природы (Йошкар-Ола, 1991 г.): Матер, конф. - Йошкар-Ола, 1991. - С. 33-34.

22. Быченко Т. М., Загульекий М . Е Состояние популяций неко-

. - 24 . ■

торых лесных орхидей в условиях антропогенного влияния // Актуальні проблеми вивчення фітобіоти західних регіонів України (Львів, 2-5 квітня 1990 р.): Матер, відкр. конф. • молодих ботаніків м. Львова. -

Львів, 1991. - С. 18-21.

23. Загульський М. М. Сучасний стан популяцій Orchis inilitaris

L.. (Orchidaceae) y північно-західній частині Болино-Поділля (УРСР)// Там же. - 1991. - С. 37-39. !

24. Загульський М. IL , Проць Б. Г. До питання про стан ценопо-

пуляцій рідкісних видів рослин на урбашзованих територіях (на прикладі міст Львова та Мукачева) // Проблеми урбоекології та фітомеліо-рації (Львів, 11 - 12 вересня 1991 p.): Тези доп. наук. - прак. конф.

- Львів, 1991. - С. 72.

25. Катало А. А., Загульекий М. Е , Быченко T. М. Cypnpedtum calceolus L. в разных частях ареала - взгляд с ..оэиций флороценоге-неэа /7 Флора и растительность Сибири и Дальнего Востока: Тез. докл. конфер., посвящ, памяти JL М. Черепнина. - Красноярск, 1991. - С. 26-28. .

26. Загульський М. М. Особливості, онтогенезу і. стан ценопопуля-

цій Orchis mtlitaris L. (Orchidaceae) y західних регіонах України /'

Изучение онтогенеза интродуцированных видов природных флор в ботанических садах (теоретические и методические аспекты, результаты изучения). - К. , 1992. - С. 40-41.

£7. Загульський М. М. Роль Гербаріїв у створенні созологічних банків // Проблеми охорони видів фауни і. флори, занесених до Червоної книги України: Тези доп. наук.-прак. конф. - Миколаїв, 1992. -

С. 62-64. •

28. Загульський М. М. Созологічна оцінка та проблеми охорони орхідей у західних регіонах України // Там же. - 1992. -С. 64-65.

29. Загульський М. М. Cypripedium calceolus L. (Orchidaceae) y західних регіонах України // IX з'їзд Українського ботанічного товариства: Тези доп. - К., 1992. - С. 16.

30. Загульекий М. Е Некоторые итоги изучения семейства

Orchidaoeae Juss. в западных регионах Украины // Тез. докл. IV молодежной конф. ботаников Санкт-Петербурга (секция флористики и систематики). - Санкт-Петербург* 1992. - С. 29. ■

31. Загульський М. М. Зміни у видовому складі родини Orchidaceae Juss. м. Львова за останні 150 років // Актуальні питання ботаніки і екології (Ялта, 19-21 жовтня 1993 p.): Тези доп. кбнф. молодих учених і спеціалістів. - Київ, 1993. - С. 47.

32. Загульський М. М Стан популяцій та охорона орхідей

iQrchidaceas Juss. > у резерватах Бороняк і Голопр на Волино-Поділлі // Екологічні основи оптимюаці і режиму охорони і використання природно-заповідного фонду (Рахів, 11-15 жовтня 1993 p.): Тези доп.

міжнар. наук, -практ. конф., присвяченої 25-річчю Карпатського біос-ферного заповідника. -Рахів, 1993. - С. 165-167.

33. Загульский М. Іі Некоторые результати, проблемы изучения :і

охраны орхидей (Orenіdaceae Juss.) западных регионов Украины // Проблемы сохранения биологического разнообразия Беларуси (Минск, октябрь 1993 г.): Тезисы докл. междунар. науч.-прак. конф. - Минск,

1993. - С. 84-86.

34. Загульский М. Е Распространение Cypripedium cal се о 1 us (Orchidaceae) в западных регионах Украины // Бот. журн. - 1993. - Т 78, N 8. - С. 102-107.

35. Загульський !! м. , Лшщисыса >. 1., Хміль Г. С. До вивчення

особливостей - репродуктивно г біології популяцій орхідей західних регіонів України // Актуальні питання ботаніки і екології (Ялта, 19-2: жовтня 1993 p.): Тези доп. конф. молодих учених і спеціалістів. -

Київ, 1993. - С. 48. .

36. Загульський М. М., Проць -Б. Г. Стан популяцій Dactylorfusa

maja lis (Orchidaceae) в умовах промислового середоьишэ // Промышленная ботаника: состояние и перспективы развития (Кривой Рог, май 1993 г.): Тез. докл. междунар. науч. конф. - Дснецк, 1993. - С. 28-29.

37. Загульський М. М., Чорней Í. І. Нове місцезнаходження ;Уі gri tel i a ni gra (L. ) Reichenjp. ( Orchiaaceae) в Українських Карпатах // Укр. ботан. журн. - 1993. - Т. 50, N 2. - 0. 125-129.

38. Чорней І. І.,- Загульський М. № , Смолінська М. II , Коро-

люк В. !. Стан та перспективи охорони рідкісних видів флори у верхі-в’і Білого Черемошу // Біологічні основи оптимізаци режиму охорони

і використання природно-аапоьідного фонду (Рахів, 11-15 жовтня 1993 p.): Тези доп. мі.шар. наук.-прак. конф., присвяченої 25-річчю кар-

патського бюс(ї)ерного заповідника. - Paxia, 1‘j33. - С. 70-72.

£9. Загульський ;.і. М. , Жук 0. 0. Особливості онтогенезу і стан цзнопопуляцій Traunstaiiiera globosa (L.) Reiclienb. tGrchidaceaaj y західних регіонах України // Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор у ботанічних закладах ЄЕрази. - Кига-Львів, 1994. -0. 56-58.

40. Teppner H., Kits і її E., Dreschor A., Zagulskij M. Higncalla ¿arpatica (Orchi<laceAe-Gi-chiciea») - eia Sei lktendermu Jet- Ost - Karpaten. Taxonomie, v'e-rtji н i lun¿, Karvolog;« u::.l Еяітуаіокі» ,V РігДлі (Horn, Austria). - 1994. - Vol. ¿4, N 2. - P. In9- litf.

Зарулский И И. Хорология, структура популяций и охрана орхидных (Orchi daceae Juss.) западных регионов Украины.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника.

Центральный ботанический сад им. Е Е Гришко НАН Украины, Киев, 1994.

Зашивается 40 научных работ.

В западных регионах Украины (7 областей - 110,7 тысяч км1) выявлено 62 вида семейства Orchidaceae Juss. , которые относятся к 24 родам. Сделаны географический, биоморфологический, экологический, хорологический анализы, проведено картирование ареалов (UTM 10 х 10 км). Описан восточнокарпатский палеозндемический вид Nigritella саг-patica (Zapat.) Teppner, Klein et Zagulskij, определен его ареал. За последних 150 лет обнаружено 3098 местопроизрастаний орхидных, наблюдается тенденция к сокращению их количества. В г. Львове из 35 видов исчезло 22. Дана характеристика возрастной структуры и особенностей репродуктивной биологии ценопопуляций. Сделана созологическая оценка, проведен анализ состояния и оптимизации охраны орхидных.

Zagulskij М. N. С horology, structure of the populations arx the protection of the Orchids (Orchidaceae Juss. ) ■ in the Western Regions of Ukraine.

Candidate of biologycal dissertation on specialization 03.00.0!

- botany. ,

N. N. Grishko Central Botanical Garden, National Academy о Sciences of Ukraine, Kiev, 1994.

40 scientific works. .

In the Western Regions of Ukraine (7 districts - 110,7 tkousari sg. km) 52 Orchidaceae Joss, species of the 24 genera were found Geographycal, biomorphologycal, ecologycal, Ghorologycal analysi and area maps were made (UTM 10 x 10 km). New Western Carpatlc paleoendemic species Nigritella carpatica (Zapat.) Teppner, Klein ч Zagulskij was described and area was determinated. 3098 habitats с orchids found,і educing of thoquontaty were observed. In L’vlv from S species 22 dlssepeared. The characteristics of age structure and p< cullarities of reproductive biology of cenopopulations were givei Sozologioal evaluation and analysis of the state and optimisation i the orchids protection were made.

Клтові слова: західні регіони України, орхідні. Orchidacea ценопопуляції, поширення, структура, репродуктивна біологія, охоро