Бесплатный автореферат и диссертация по биологии на тему

Агарикоидные базидиомицеты Приднепровской низменности (в границах левобережной Лесостепи Украины)

ВАК РФ 03.00.24, Микология

Автореферат диссертации по теме "Агарикоидные базидиомицеты Приднепровской низменности (в границах левобережной Лесостепи Украины)"

AIUZLSilH НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ІМ. М. Г. ХОЛОДНОГО

На празах рукоші:

БЄССДІНА ІРИНА СЕРГІЇВНА

- АГАГККОІДНІ БАЗИДІОМІЦЕТИ ПРШІПРОВСЬКОЇ НИЗСВЖ (В МЕЖАХ ЛІВОЕЗРЕІЮГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ)

(03.00.24 - мікологія)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата б:одопчнкх наук

Київ - 1993

Дисертацією е рукопис

Робота виконана у відділі міколог-, і Інституту оотаніки їм. М. Г. Холодного АН України

Науковий керівник - член-кореспондект *\Н України

доктор біологічних наук .

. ' С. П. ВАССЕР

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

А. С. БУХАЛО ^

кандидат біологічних наук а Ы. СОЛОМАХІКА

Провідна організація - Український державний ’ аграрний університет

Захист відбудеться ’’ // ’* 1994 р. о " /£ "ГОДИНІ

на засіданні спеціалізовалої вченої ради Д 016.52.01 в Інституті ботаніки їм. М. Г. Холодного АН України за адресою: 252601, Киїз,

1СП-1, вул-Терещенкізська, 2. . •

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (225525, Київ, вул. Велика Житомирська, 28).

Автореферат розісланий '•<*£/"1995 р.

Учений секретар ____А 1 і _______,

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук " І. Л. йаЕроцька

- з -

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. Агарикоїдні гриби (порядок Аеагіса-1еэ з.І. а класу ВазісІютусеІвБ) є невід’ємною частиною наземних біоценозів, де вони відіграють значну роль як представники гетеротрофного блоку, оскільки беруть активну участь у розкладі лісової підстилки та деревного опаду. Багато видів цієї групи грибів утворюють мікоризу з цінними в господарському відношенні породами дерев і кущів. Велике значення грибів порядку Аеагісаіез б. 1-. також у народному господарстві. Серед них є як паразити деревних культур і руйнівники деревини, так і цінні їстівні види, плодові тіла яіатх багаті на білки, Еітаміни, мікроелементи й широко вливаються населенням в їяу. Серед агарикоїдних базидіоміцетів є також лікарські й отруйні види.

Як бачимо, представники порядку Agarical.es 5.1. відіграють значну роль у природі і житті людини. Тому дослідження їх ендо-еогсі складу на конкретній території становить як теоретичній, так і практичний інтерес. У цьому віднопенні Україна в цілоі.іу є досить добре обстеженим регіоном. Нзйповнісе ДОСЛІДЖЕНІ її ПіЕНІ-чно-східка частина, степова зона та Карпати. Однак деякі райони України залишилися практично не вивченими. До них паленіть і лісостепова частина Придніпровської низовини. Тому дослідження еидового . складу агарикоїдних грибів на цій території є досить актуальним. ' . .

МЕТА РОБОТИ - критичне’вивчення і встановлення особливостей видового складу агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини. Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:

1) встановити видовий склад агарикоїдних базидіоміцетів на вказаній території й скласти його конспект;

2) провести систематичний аналіз цього видового складу і порівняти його з видовим складом, характерним для прилеглих територій;

3) вивчити специфіку розподілу видів грибів порядку Агагіса-ієб б. 1. за різними рослинними угрупованнями;

■ 4) провести екологічний аналіз установленого видового скла-

ду;

5) оцінити народногосподарське значення . виявлених видів, для деяких з них провести радіологічний аналіз.

ЕАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ- Вперше подається повне зведення про видовий склад агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини, для.якої відомості про цю групу грибів були практично відсутні. Раніше для дослідженого нами регіону наводилося тільки 72 види А£агіса1е2 є.1., ми довели їх список до 398 видіе. 326 видів уперше наводяться нами для дослідженої території, 92 - для Лівобережного Лісостепу України, 31 - новий для України, а Атапі-Ьа оі і УасеоЬгиппеа НапгЬа & Везесі. описана як новий для науки вид. Переважно на основі власних зборів і спостережень складений "Конспект видового складу агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини”, який містить відомості про розповсюдження ВИДІВ у районі досліджень, їх екологічні особливості, сезонну динаміку плодоношення та харчове значення. Вивчений розподіл агарикоїдних базидіоміцетів за основними типами рослинних угруповань району досліджень й установлена його специфіка. На основі порівняльного аналізу мікобіоти району досліджень в міюобіотами ряду областей лісостепової і степової зон України встановлені основні тенденції в зміні їх систематичних.структур при переході від лісостепової до степової зони та! у зміні мікобіоти в межах лісостепової зони. Новими є й дані,' які були отримані в ході радіологічних досліджень деяких видів агарикоїдних базидіоміцетів.

НА ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ: •

1. Основні результати флористико-систематичного і екологічного аналізів (зональні і регіональні особливості мікобіоти Придніпровської низовини).

2. Специфіка розподілу агарикоїдних базидіоміцетів за різними рослинними угрупованнями Придніпровської низовини.

3. Результати радіологічного дослідження 12 представників агарикоїдних грибів Придніпровської низовини. '

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ. Проведені дослідження значно збагатили відомості про видовий склад агарикоїдних базидіоміцетів лісостепової зони України. Отримані результати .використані при складанні чергового випуску ’’Флоры грибов Украины", присвяченого аманітальним грибам (Вассер, 1992), при розробці лекційного курсу з систематики нижчих рослин для студентів біологічних спеціальностей Полтавського педагогічного та Полтавського сільськогосподарського інститутів. Вони є базовим матеріалом для поглибленого вивчення мікобіоти Полтавської області і лісостепової вони України в цілому фахівцями-біологами та студентами. Результа- .

• . ■ - 5 -

ти роботи будуть враховані при написанні ряду випусків "Определителя грибов”. Відомості про рідкісні види грибів передані до Краєзнавчого музею міста Полтави. Зборами автора започатоксвано мікологічний гербарій Полтавського державного педагогічного інституту ім. Е Г. Короленка.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ відбулася на розширеному засіданні відділу мікології Інституту ботаніки і м. Я Г. Холодного АН України. Матеріали дисертації неодноразово доповідалися і обговорювалися на засіданнях цього ж відділу, засіданні секції мікології і фітопатології Українського ботанічного товариства, конференції молодих учених (Полтава, 1992), засіданнях кафедри ботаніки та наукових конференціях Полтавського державного педагогічного інституту їм. а Г. Короленка (1992-1993).

ПУБЛІКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Матеріали дисертаційної роботи опубліковані в 7 працях.

СТРУКТУРА І ОБ'ЄМ РОБОТИ. Дисертація складається з вступу,

7 розділів, висновків, списка літератури, додатка і викладена на 225 сторінках машинописного тексту. Вона ілюстрована 16 таблицями і 26 малюнками. Додаток представлений конспектом видового складу агарикоїдних базидіоміцетів району досліджень і ілюстраціями нових та рідкісних для України видів грибів (карпсфори та їх мікроструктури).

Розділ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ОСНОВНІ РИСИ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ низовини

Районом дослідження була частина Придніпровської низовини, яка знаходиться на лівому березі р. Дніпра в межах Лівобережного

Лісостепу між 48°5 і 51°13 північної широти та 30°31 і 34°28 східної довготи від Грінвіча. Рельєф району рівнинний. Характерною його рисою е наявність великої кількості западин. Грунтовий покрив - строкатий. Поширені різні підтипи чорноземів і світло-та темносірі лісові грунти. На донній терасі Дніпра розповсюджені солончакові та солонцюваті грунти. Тераси Дніпра вкриті лучними супіщаними і дерново-слабопідзолистими грунтами та боровими пісками. Клімат помірно-континентальний. Середньорічна кількість

опадів становить 475-550 мм. Ізотерма січня -б - -7°С, ізотерма

липня +19,5 - + 21°С. Найсприятливішим для утворення карпофо-

. - 6 -рів агарикоїдних 'базидіоміцетів є пізньовесняно-ранньолітній, пі-зньолітньо-ранньосінній періоди.

Рослинний покрив Придніпровської низовини зазнав сильної зміни внаслідок господарської діяльності людини, тому зональні типи рослинності майже не збереглися і значну роль у ньому грають штучні насад.іЕння, серед них - перевадао соснові. Густою є також мережа лісосмуг і парків.

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ АГАРИКОЇДНИХ БАЗИДІОМІЦЕТІВ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ НИЗОВИНИ

До наших досліджень територія Придніпровської низовини в мікологічному плані була практично не вивчена, хоча, в прилеглих до неї районах Лівобережного Лісостепу завдяки дослід.іієнням Р. ЕГанжі (1960 а-в,- 1962), А. С. Бухало (1962) та К. К. Карпенко (1986, 1987, 1988) було відомо близько 550 видів агарикоїдних

базидіоміцетів. Відомості про ці гриби з території' Придніпровської низовини знаходимо лише в роботах Е Арандаренко (1848) та Е Монтрезора (1886). Згадки про деякі види грибів даної групи є також в публікаціях П.Є.Сосіна (1946) та М.Я.Зерової (1959). Есього цими мікологами тут було знайдено тільки 72 види Agarica-les s. 1. .

Розділ 3. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ '

Матеріали для даної роботи бужі отримані в результаті планомірного обстеження основних типів рослинних угруповань Придніпровської низовини протягом 1988-1992 років. Збір матеріалу проводився за методикою А.С. Бондарцева та Р. А. Зінгера (Singer, 1950), опис ознак виду - за схемою, наведеною в працях М. Я. ЗероЕої (1965)- й 1.0. Дудки та С. ILBaccepa (1987). Дія опису забарвлення плодових тіл використовувалася кольорова карта М.Мазера (Moser, 1978). Мікроскопічна структура карпофорів установлювалася за допомогою світлового мікроскопа й замальовувалася при збільшенні в 600-900 разів. Визначення таксономічної належності зібраних зразків проводилося в Інституті ботаніки ім. М. Г. Холодного АН України. Для цього були використані роботи вітчизняних і зарубіжних авторів (Moser,1973,1983; Зерова, Сосін, Роженко,1979; Вассер, 1980; Нездайминого, 1983;- Singer, 1986; Коваленко, 1989; Булах и др., 1990, та іна.). Правильність ідентифікації деяких таксонів з ро-

дин СогИпагіасеае і Атаміасеае підтверджена канд. біол. наук Е. Л. Р.ездойминого (Санкт-Петербург, БІН РАН) та професором М. Мозером (Інсбрукський університет, Австрія).

За весь період досліджень оброблено близько 2500 зразків, які зберігаються в гербаріях Інституту ботаніки і м. М. Г. Холодного АК України (КУ) та Полтавського державного педагогічного інституту їм. Б. Г. Короленка. При аналізі отриманих результатів застосовувався статистико-флористичний метод, при спіЕСтавленні систематичної струїттури мі кеб юти району досліджень З 1НЕИМИ Мікобі-сташі деаккх рег.онів зі; показник іх спільності використовував !»е?-;и:еяг ргкгсьс: кгрсіїщї Кєндела, а для встановлення стулена подібності що: мікобют - коефіцієнт Стугрена - Радулеску. Рад:о. „тічк.'й сшалі; агарігкзідних гр::5ів проьодивга за сіандарт-кск мгтодкпсю г І::с7;:туті г.дерняг дісдідг«іл> АН України. Іктод полпга; у їчкоаці: у- чзггкпск з дселіджуі'-кого матеріалу 5& до-

1Я?

пемого" гстекгора. Еміст радіонуклідів у грибах і грунті (Сз і аналізувався кч {йггггкгвадьк:»!? гглаа* анад:заторі "АРСЗА іР ■<009 В". Роздіпна здатність апасатурн становить 3 кзЗ. Результат обраховувався за дспсігогоо ЕСЛ ’’Електронна”.

Розділ 4. СЮТШЇКЧЕШ! І СТРУКТУУНО-ПОРІЕНЯЛЬНЖІ АНАЛІЗ В50ВОГО СКЛАДУ АГ АР ЇЖО1 ДНІIX БАЗИДІОМІЦЕТІВ ПРИДНІПРОВСЬКО:

• НИЗОВИНИ • -

У робо": гтргЛнпгг класифікаційна спотова іі І/гзера П.-лдег, 1Р83', згідно с якою група агарикеїдних базидіоміцетів вкаочас горялкі' Рої урожаї?':, ІЬІеіаігз, А^агіса!-?^. і РиБсиІаІег (часто таког вживається їх означення "Адагісзіез б. 1.").

У результаті проведених досліджень на території Придніпровської низовини виявлено 398 видів і 7 різновидностей агарикоїд-них грибів, які належать до 78 родів 17 родин 4 порядків класу ВазісііотусеіеБ (табл. 1). Істотно переважають представники порядку А^агісаІеБ б. бЪг. (303 види або 76.1%) над рештою - йізгиіа-Іез (53 види або 13.3%), ВоІе^аІеБ (32 види, 8.0 X) і Роїурсга-ієб (10 еидів, 2.5%). Серед родин найбільшим є родина ТгісЬоІояа-Ьасеае (114 видів, 28.6%). У десять провідних також увійшли родини Риззиіасеае (53 види, 3.3%), А^агісасеае (44 види, 11.1%), Согипагіасеае (35 видів, 8.8%), Соргіпасеае (ЗО видів, 7.5%), Воіеіасеае (25 видів, 6.3%), БйгорЪапасеае (22 види, 5.5%), Рій-

Таблиця 1. Систематична структура видового складу агари-коїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини '

Порядок . . Родина . Кількість

! родів! видів! різновидностей .

■ 1 ■ г> с. ! 3 ! 4 ! 5

Polyporales

Polyporaceae 4 10

Boletales

Strobi1omycetaceae ■ 1 1

Boletaceae 7 25 ,

Paxillaceae 2 4 ‘

Gomphidiaceae 2 .2 .

Agaricales s. str.

Hygrophoraceae 2 5 .

Trіcho1omataceae. 25 114

Entolomataceae. 2 9

Pluteaceae 2 18 "

Amanitaceae 1 14 ' -

Agaricaceae '5 44 2

Coprinaceae 5 30

Bolbitiaceae 4 8 2

Strophariaceae 6 22 ’ '

Crepldotaceae . 1 4

Cortinariaceae 7 35 1

Russulales

Russulaceae 2 53 ' 2

Всього: 78 398 7

teaceae (18 видів, 4.5%) , Amariitaceae (14 видів, 3.5%) і Роїуро-гасеае (10 видів, 2.5%). Вони об'єднують 365 видів, тобто 91.7% об'ему-всієї агарикоїдної мікобюти Придніпровської низовини.

До найчисєльніших родів агарикоїдних базидіоміцетів району досліджень належать Russula Roze (35 видів), Agaricus L. ex Fr. (23 види), Tricholoma (Fr.) Quel, і Clitocybe Kum (no 20 видів), Lactarius (DC.ex Fr.) S.F.Gray (18 видів), Inocybe Fr., Mycena (Pers.: Fr.) S. F. Gray, Amanita Pers. ex Hook 1 Coprinus

■ . ■ 9 '

(Pers.) S.F.Gray (no 14 видів), Pluteus Fr. (13 видів), Lepiota (Pers.) S. F.Gray em.Pat. і Marasmius Fr. (no 12 видів) та Psatny-rella (Fr.) Quel, і Cortinarius Fr. (no 11 видів). Вони об'єднують більш ніж половину (231 вид) грибів, виявлених в рослинних угрупованнях Придніпровської низовини.

Порівняльний аналіз систематичної структури мікобіоти району досліджень з мікобіотами інших територій лісостепової та степової зон (північно-східної частини Лівобережної України, Пензенської області, південно-західної частини Ростовської області та степової зони України) показав, що з півночі на південь та при переході від лісостепової до степозої зон в цих міксбютах зменшується частка видів родин Russulaceae, Cartinartaceae, Boletaceas та Strophariaceae й збільшується кількість виціз родини Agaricaceae. Досліджена мікобіота Придніпровської низовини за систематичною структурою найближча до мікобіоти Північно-східного Лівобережжя України (/2Г = 0,82), але ступінь видової спільності є низьким, на шо вказує коефіцієнт С?угрена-Радулеску, рівний 0.14.

, Кількість видів агарикоїдних грибів Придніпровської низовини становить близько 40% від загальної їх кількості, відомої з Україні. 31 з них - новий для України. Це Lentinellus omphalcdas (Fr.) P. Karst., Omphalina pseudoandrosacea (Bull.: St. Am ) Mos. , Laccaria bicolor (R. Mre) ’ P. Orton, Tricholoma goniospermum Bres. , Dermoloma atrocinereum (Pers.: Pers.) J. Herink, Pluteus robertii (Fr.) Karst., P. romellii (Britz.) Sacc. , Amanita olivaceobrunnea Hanzha a Besed. sp. nov., A. oreina (Favre) Heim. & Bon, Agaricus subperonatus (J.'Lge) Sing. , Lepiota cristata var. felinoides Bon., L. hystrix Mae 11. '3 S. Lge, L. oreadiformis Vel., Copnnus pachyspermus P. Orton, Peneolus ater (J. Lge) Kuehn. & Romagn., Psathyrella badiophylla (Romagn.) Bon, P. cotonea (Quel.) Konr. a Maubl., Conocybe pubescens (Gill.) Kuehn., Conocybe semiglo-bata Kuehn. & Watl., Pholiotina coprophila (Kuehn.) Sing., Agro-. cybe splendida Cl. , Psilocybe muscorum (P.Orton) Ktos. , Pholiota gummosa (Lasch)' Sing. , Tubaria conspersa (Pers.: Fr.) Fay., Ino-cybe agardhii (Lund) P. D. Orton, I. gausapata Kuehn. , I. jacobi Kuehn., I. naculata Boud., Cortinarius croseus (Schaeff.: Fr.)

Mos.. C. pri vignoides Hry, Russula amoenolens Romagn. і R. iono-chlora Romagn.

Розділ 5. РОЗПОДІЛ ВИДОВОГО СКЛАДУ АГАРИКОЇДНИХ БАЗИДІОМІЦЕТІВ ЗА РОСЛИННИМИ УГРУПОВАННЯМИ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ НИЗОВИНИ

5.1. Гриби основних природних рослинних угруповань

Обстежені кленово-липово-дубові, дубово-СОСНОВІ, дубові,

осикові, вільхові та тополеві ліси і ділянки луків на перших заплавних терасах р. Дніпра та його приток.

5.1.1. Гриби кленово-липово-дубових лісів

У цих лісах виявлено 137 видів агарикоїдних базидіоміцетів, які належать до 44 родів 15 родин. Серед них зареєстровано 12 рідкісних' для Лісостепу і частково України видів. Специфічними для кленово-липовс-дубових лісів е Collybia acervata (Fr.) Киии. , Мусе па tintinabulum (Fr.) Quel., M. vitilis (Fr.) Quel., Auaricus placcmyces Pk, Psathyrella gracilis (Fr.) Quel., P. spatliceogri-uea (Fr.) Kb'Q та P. velutlna (Peru.: Fr.) Sing. •

Серед екологічних груп найчиседьиіївою за видовим складом о група мікосимбіотрофів (ЗО. 6Х видів, виявлених у цих лісах). Це пояснюється тим, що Queraus robur L. , едифікатср кленово-липово-ДУЙОВИХ ЛІСІВ, є однією з головних деревних порід, яка утворює мікоризу з видами родів Russula, Inocybe, Amanita та порядку Ео-letales. Добрий роавиток підстилки та наявність великої кількості відмерлої деревини створили сприятливі, умови для розвитку ксило-трсфних видів (2В.8Х, насамперед з родів Pluteus (Fr.) Quel., Plaurotus і Mycena) та сапротрофних видів - гумусових (27 X, види родів Agaricus, Lepiota та Clitocybe) і підстилковій сапро-трофів (15.4Х, види родів Collybia Kumm., Mycona, Lepiota тощо).

5.1.2, Гриби дубово-соснових лісів

' Установлено, шр мікобіота агарикоїдних грибів дубово-соснових лісів налічує 92 види з S3 родів 13 родин. З них 10 видів -НОВІ для території Лівобережного Лісостепу, один - новий для України, Amanita olivaceobrunnea - новий для науки. Специфічними для цього типу лісу виявилися Porphyrellus pseudoscaber (Seer.) Sing., Clltocybe dealbata (Sow.: Fr.) Kuxnm., C. tornata (Fr.)

Quell, ss. Rick, C. tuba (Fr.) Qi 11., Tricholoma sulphureum (Fr.) Kunm , Marasmiellus languidus (Lasch) Sina., M.rameali3 (Bull.: Fr.) Sine., Marasmius bulllardii Quell., Mycena maculata Karst. ,

• - 11 -M. stylobates (Pers.: Fr.) Kumm., Clitopilus prunulus (Scop. :Fr.) Hum , Agaricus luteomaculatus (Moell.) Moell., Inocybe cookei (Pers.: Fr.) Kumm., Russula farinipes Rom. ap. Britz. , R. iono-chlora Romagn., R. vesca Fr. та R. vinosa Lindbl. Ці' види є новими для Лівобережного Лісостепу, деякі з них рідкісні для України. Як і в дубових та липово-дубових лісах, тут найбільше знайдено видів родини Tricholomataceae.. Родина Russulaceae займає друге місце. Завдяки тому, що даний тип лісу складають добрі мікоризо-утЕорювачі Pinus silvestris L. - та Quercus robur L., у дубо-. во-соснових лісах переважають мікосимбіотрофні види (55.2%), сапротрофів підстилки - 17.2%, гумусових салротрофів - 11.5%, ксилотрофів - 12.6%, бріотрофів - 2.3%, герботрофів - 1.2%.

' Головною особливістю сезонної динаміки плодоношення агарикоїдних грибів дубово-соснових ЛІСІВ е поступове зростання їх КІЛЬКОСТІ з весни до пізньої осені. Але у деякі посушливі роки в літній період ріст карпофорів. може припинитися. Плодоношення триває до грудня місяця і є значно довшм за таке в інших типах лісу за рахунок видів . роду Tricholoma. Максимум плодоношення припадає на кінець вересня - початок жовтня.

■ ’ 5.1. а Гриби дубових лісів

У цих лісах зареєстровано 45 видів агарикоїдних базидіоміцетів з 22 родів 9 родин. Серед них Russula bmneoviolaceae Crash, і Lactarius circellatus (Bott.)-Fr. - нові для. Лівобережного Лісостепу, Amanita oreina - вид, новий для України. Переважають представники родин Tricholomataceae, Russulaceae, та Boletaceae, а серед родів - Russula, Mycena, Collybia та Amanita. В цілому склад мікобіоти дещо нагадує такий у дубово-соснових лісах. Своєрідними для дубових лісів є Clitocybe catinus (Fr.) Quel. ,,Tri-choloma ustale (Fr.) Kumm., Entoloma sinuatum (Bull.: Fr) Kumm.,, Amanita verna (Fr.). Vitt. s. Rea non al. , Agaricus langei (Kfciell.) Moell. та Russula consobrina Fr. Серед екологічних груп найчи-сельнішою (як і у дубово-соснових лісах) є група мікосимбютро-фів (55%). Також значна група ксилотрофів (202). Сапротрофи підстилки становлять 17.5%, гумусові сапротрофи -7.5%.' . '

Особливістю сезонної динаміки появи карпофорів грибів у дубових лісах є наявність двох максимумів плодоношення - півньове-

сняно-ранньолітнього та ранньоосіннього. Найбільша видова різноманітність агарикоїдних грибів спостерігається у вересні. Характерною рисою грибів цих лісів є переважання видів а коротким періодом плодоношення та швидкою зміною одних видів іншими.

5.1.4. Гриби осичників ' ■

В осичниках виявлено 21 вид агарикоїдних базидіоміцетів з 13 родів 9 родин. , Де переважно евритичні види родин Russulaceae та Tricholomatacee з домінуванням роду Russula. Новим для. Лівобережного Лісостепу і рідкісним для України е тільки Russula pul-chella Borsz. Специфічні для осик види - Pleurotus calyptratus (Lindbl. ар. Fr.) Sacc. та Leccinuir, aurantiacum (Bull.: St. Am.)

S. F. Gray. Серед трофічних груп переважають ксилотрофи (52. 4Z). Частка мікосимбіотрофних грибів менша - 3S. 1%, а для розвитку салротрофів (9.5%) умови в осичниках несприятливі-(трав'яний покрив дуже цільний або х грунт довгий час знаходиться в перенасиченому водою стані). . . . ..

Вегетаційний період починається у травні і продовжується до грудня місяця за рахунок Armiliariella rcellea (Fr.) Karst, та Flaimulina velutipes (Curt.: Fr.) Sing. ■

5.1.5. Гриби вільшаників _ ‘

. У цих лісах знайдено 19 ввдіе агарикоїдних грибів, які належать до 16 родів 8 родин. З них Lepiota hystrix - вид, новий для України. За кількістю видів перші місця посідають родини Tricholomatacee, Cortinariaceae (по 4 види) та Strophariaceae (3 види). Видовий склад грибів вільшаників є досить своєрідним. Тільки тут були виявлені Laccaria tortilis (Bolt.) S. F. Gray, Pluteus salicinus (Pers.: Fr.) Kumm., Pholiota alnicola (Fr.) Sing. , Hebe-loma testaceum (Fr.) Quel., Cortinarius alboviolaceus (Pers.: Fr.) Fr., Galerina sphagnorum (Fr.) Kuehn. і Lactarius pyrogalus Bull.: Fr. Фактор надмірного зволоження перешкоджає розвитку більшості'сапротрофних (гумусових і підстилкових) та мікосимбіотрофних грибів. Вони складають відповідно 10.5, 21.1% і 26.3%. Ксилотрофи, навпаки, знаходять тут оптимальні умови для розвитку. їх частка становить 36.8%. Головними руйнівниками вільхи є Panus tier і nus (Bull.: Fr.) Sing., Armillariella msllea, Pluteus atrica-pillus (Seer.) Sing, і Pholiota aurlve 11a (Batsch: Fr.) Kum

- 13 -

5.1.6. Гриби тополевих лісів

Видовий склад агарикоїдних базидіоміцетів цих лісів невеликий - 23 види з 9 родин. Найчисельнішим серед родів е Pluteus (З види). Серед трофічних груп перше місце (60.92) посідають кси-лотрофи, значно менше мікоризних видів (30.52), сапротрофи (гумусові та підстилкові) становлять 8.62. Такий розподіл пов'язаний а тим, шр для ксилотрофних видів деревина тополі дуже придатна для зростання (м'яка, має здатність до швидкого руйнування), а для сапротрофів підстилки, навпаки, умови несприятливі (листя тополі за хімічним складом мало придатне для зростання грибів). Leccinum duriusculum (Schulz, ар. Fr.) Sing, і Pholiota destruens (Brond.) Quel, є специфічними для тополі. В динаміці появи карпофорів спостерігається два періоди - весняний та осінній.

5.1.7. Гриби луків

На луках виявлено 55 видів агарикоїдних базидіоміцетів з 23 родів 8 родин. 9 видів - нові для Лівобережного Лісостепу, 4 -нові для України. 23 види грибів є специфічними тільки для луків. Це Volvariella hypopіthys (Fr. ex Karst.) t.tos. , V.media (Schum.: Fr.) Sing. ss. J. Lge, Amanita vittadiniі (Мэг.) Vitt. , Agaricus bernardii (Quel.) Sacc. , A-cupreobrunneus (Schaeff. a Steer) Mo-ell. , A. fuscoflbrillosus (Moell.) Pil. , Macrolepiota excoriata (Schaeff.: Fr.) Sing., Coprinus patouillardi Quel., Paneolina foeniscii (Pers. :Fr.) R. Mre, Psathyrella atomata (Fr.) Quel., Stropharia nelasperma (Fr.) Gill, та S. semiglobata (Batsclf Fr.) Quel. тощо. За кількістю видів переважають родини Agaricaceae, Tricholomataceae, Coprinaceae, Bolbltaceae . та Strophariaceae, серед родів - Agaricus (9 видів), Coprinus та Clitocybe Kurcm. (по 4 види), Panaeolus Karst., Maras mi us, Volvariella Speg., Agrocybe Fay., Stropharia (Fr.) Quel, (по 3 види). Співвідношення трофічних груп грибів луків своєрідне. Дуле домінують гумусові сапротрофи (74.52), копротрофів тільки 172, сапротрофів підстилки - 432, а мікосимбютрофів взагалі- немає. В зв’язку з тим, що на луках е ділянки, вкриті мохами, трапляються і бріотрофні види, які становлять 2.1%. Стільки ж припадає на герботрофи.

Особливістю грибів,, щр зростають на луках, є їх масове плодоношення в пізньовесняно-ранньодітній період. Більшість карпофорів з’являється тут тоді, коли луки добре зволс.тені. Друга хвиля характерна для кінця серпня - початку вересня (тед при умові

Ц

достатнього зволоження та наявності необхідної кількості тепла).

5.2. Гриби штучних насаджень

• Значну роль у рослинному покриві Придніпровської низовини відіграють штучні насадження, які формують особливі екологічні ніші. Серед них треба назвати соснові та березові ліси, густу мережу полезахисних лісосмуг, парків і дендропарків, які створені в усіх містах і в більшості населених пунктів міського типу.

5.2.1. Гриби соснових насаджень

Видовий склад агарикоїдних грибів штучних соснових лісових масивів налічує 107 видів, які належать до 45 родів 14 родин. З них 9 - нові для мікобіоти Лівобережного Лісостепу, 4 - нові для України. 33 види е специфічними для штучних соснових лісів. Це насамперед мікосимбіотрофи з родини Boletaceae, родів Tricholoma, Amanita, Inocybe, Cortinarius, Russula, Lactarius тощо. Взагалі симбіотрофів тут 54%, ксилотрофів (види родів Paxillus Fr., Tri-cholomopsis Sing., .Hypholoma (Fr.) Kuirm. та Pholiota Kuiran.) -182. Майже однаково представлені гумусові (152) та підстилкові (13 2) сапротрофи (види родів Marasmius, Mycena, Macrolepiota та Psilocybe). У соснових насадженнях переважають види родин Tricho-lomataceae, Cortinariaoeae, Russulaceae та Boletaceae. Серед родів перші місця посідаоть Russula (9), Tricholoma (б), Amanita та Marasmius (по 5). Значну роль відіграють також представники родів Mycena, Macrolepiota Sing., Inocybe, Cortinarius і Suillus Mich, ex S.F.Gray (no 4), Hypholoma та Lactarius (DC. ex Fr.)

S. F. Gray (по 3 види). ’

Як і в дубово-соснових лісах, збільшення різноманітності видового складу в період з весни до осені тут відбувається поступово, грибний сезон триває довго (за рахунок видів роду Tricholoma та Lactarius). Максимум появи карпофорів агарикоїдних грибів в соснових лісах штучного походження відмічений восени. Він припадає на середину вересня - початок жовтня.

. . 5.2.2. Гриби березових насаджень

■ Видовий склад агарикоїдних грибів штучних насаджень з берези виявився значно біднішим, ніж. у штучних соснових лісах. Тут виявлено 60 видів з 21 роду 10-родин. 8 з них. - нові для Лівобе-

- 15 - '

режного Лісостепу, два - нові для України. Специфічними е Lecci-num holopus (Rostk.) Watl., Laccaria proxima (Boud.) Pat., Lepi-sta luscina (Fr.) Sing., Tricholotna saponaceum (Fr.) Kurrm., \te.-rasmius epiphyllus (Pers. :Fr.) Fr., Macrolepiota olivieri (Bar-la) 3. Wasser, Cortinarius bemitrihus Fr. , Russula amoenolens Ro-magn., R. densifolia (Seer.) Gill., R.gracilis Burl., R.molis Quel. ss. Romagn. , Lactarius glyciosmus Fr. , L. mitissirms Fr. , L. necator (Bull. em. Pers.: Fr.) Karst. 1 L. torninosus (Schaeff.: Fr.) S. F. Gray. Найчисельнішими за кількістю видів є родини Russu-laceae, Tricholcmataceae та Agaricaceae. Представники родин Роїу-рогасеае, Hygrophoraceae, Entolomataceae та Eolbitiaceae тут зовсім відсутні, а родини Рахі Пасеаа, Сорппасезе та Strcpharia-сеае - представлені тільки одним видом кожна. Серед родів переважають Russula (14 видів), Lactarius (6 видів), Lepiota (5 зи-дів) і Amanita (4 види).

Береза належить до найбільш мікотрофної, після сосни та дуба, породи. Тому грутта мікосимбютрофних видів грибів у насадженнях Betula pendula L. велика - Є2~, сапротрофи підстилки становлять 13Z, гумусові сапротрофи та ксилографи представлені однаково - по 12*.

У березових насадженнях добре простежуються два періоди розвитку карпофорів - пізньозесняно-ранньсдітній та осінній. Поява карпофорів триваз до початку листопада.

5.2.3. Гриби полезахисних лісосмуг ,

Нами були обстежені лісосмуги, різні за складом деревних порід (моно- та полікультуриі), структурою (однорядні, багаторядні) та віком (від 5 до 40 років). Виявлене 48 видів агарикоїдних грибів з 24 родів 11 родин. 6 видів є новими для Лівобережного Лісостепу (тільки в лісосмугах виявлені Entoloma vernum Lund., Agaricus maleolens Moell., A. rusiophyllus Lasch і Coprinus angu-latus Pk та інші), два види - нові для України. Але більшість грибів (702) - евритичні. Видовий склад агарикоїдних базидіоміцетів у полікультурних 8-10-рядних лісосмугах значно багатший, ніж у монокультурних 1-3-рядних. Мікобіота лісосмуг формується поступово. Кількість видів збільшується з зростанням віку деревних порід. Періодичність в появі карпофорів на протязі вегетаційного періоду не спостерігається. Екологічні групи грибів розподіляються в лісосмугах таким чином: гумусових сапротрофів - 34.8 7.,

- 16 - • ксилотрофів - 28.32, мікосимбіотрофів - 19.52, сапротрофів підстилки - 132, бріотрофів та карботрофів - по 2.22. ..

5.2. 4. Гриби парків і дендропарків . ■

Видовий склад' агарикоїдних базидіоміцетів парків дуже подібний до видового складу цих грибів, установленого для полезахисних лісосмуг. Тут виявлено 53 види а 32 родів 13 родин. 8 з них -нові для Лівобережного Лісостепу, 3 види - нові для України. Па- -нівне положення займають евритичні види. Чітка періодичність в появі карпофорів грибів не спостерігається. Більшість мікосимбіо-трофних видів з'являється в пізньовесняно-ранньолітній і ОСІННІЙ періоди. їх кількість становить 16.42. Гумусові сапротрофи (49%) відіграють в мікобіоті парків та дендропарків головну роль; 332 становить доля ксилотрофів. ,

. * * т*г

У результаті проведеного аналізу розподілу видового складу агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини за рослинними угрупованнями встановлено, шр найбагатшим він є у природних кленово-липово-дубових лісах (137 видів з 15 родин). Серед'штучних насаджень найрізноманітніший видовий склад агарикоїдних грибів відмічається в соснових лісах (107 видів а 14 родин). Тут також виявлено ' 33 види, які в інших угрупованнях не траплялися. Гриби інші рослинних угруповань, як природних, так і' штучних, не відіграють у мікобіоті Придніпровської низовини важливої ролі. Видовий склад грибів лісосмуг і парків майже не має специфіки, панівне положення’ тут належить евритичним видам.

Байчисельнішою в мікобіоті Придніпровської низовини є родина ТгісІтоІошаЬасеае. її види переважають у природних кленово-липово-дубових, дубово-соснових, дубових лісах та соснових Лісах штучного походження, парках, дендропарках. Види родини Киззиіа-сеае домінують у березових насадженнях та осичниках, представники родин Агагісасеае, Соргіпасеае та ТгісЬоІотаЬасеае є головними на луках та в лісосмугах, види родин Роїурогасеае і РІїЛеасеае переважають у трпольовниках, Согипагіасеае - у вільшаниках. .

' .Установлено, вд поява карпофорів агарикоїдних базидіоміцетів на Придніпровській низовині відбувається чіткими двома хви-. лями, максимуми яких припадають на пізньовесняно-ранньолітній та пізньолітньо-ранньоссінній періоди. Це характерно для кленово-липово- дубових і дубових.лісів та осичників. Поступове . кількісне

■ - 17 -

зростання різноманітності видового складу з весни до пізньої осені є характерною особливістю для дубово-соснових та соснових лі-.сів. У них грибний сезон триває найдовше. Поява більшості видів у весняно-літній період - характерна риса для агарикоїдних базидіоміцетів, приурочених до луків. Розвиток карпофорів переважно в осінній період відмічений для грибів березняків та вільша-ників. Для лісосмуг, парків і дендропарків характерна відсутність будь-яких хвиль в утворенні карпофорів, поява видів грибів тут залежить від конкретних умов (насамперед від кількості опадів).

■ ' Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Еиди агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини розділені на такі трофічні групи: - сапротрофи підстилки, гумусові сапротрофи, ксилотрофи, копротрофи, карботрофи, герботрофи, бріо-трофи та мікосимбіотрофи. Ці групи дуже різняться за кількістю видів, що їх складають. Безперечна перевага належить сапротрофам (239 видів або 60.1% від загальної кількості агарикоїдних грибів, виявлених на території району досліджень) (табл.2). Мікосимбю-трофів зареєстровано тільки 39.9% (159 видів). Серед сапротрофів перие місце посідають гумусові сапротрофи (23.9%), друге - ксилотрофи (16.8%), третє - сапротрофи підстилки (14.6%). Решта місць належать представникам інших трофічних груп, які відіграють незначну роль умікобіоті дослідженого регіону.

Об'єми і співвідношення трофічних груп у.цілому.для району досліджень варіюють у конкретних рослинних угрупованнях. Відміни за цими показниками пов'язані з породним складом дерев» наявністю і станом того чи іншого субстрату, неоднаковими екологічними умовами місцезростань. Так, мікосимбіотрофна група переважае у дубово-соснових, дубових, соснових і березових, лісах (50-63% видів), де зростають основні мікоризоутворюячі деревні породи. Гумусові сапротрофи панують на луках (74.5% видів), оскільки тут обмежений видовий склад дерев і чагарників. Багато їх також у лісосмугах і парках. Ксилотрофи виходять на перше місце в осичниках (52.4%) та топольовниках (60.9% видів), оскільки деревина осики та тополі має здатність до швидкого руйнування.

Сапротрофи підстилки майже однаково представлені в кленоволипово- дубових (15.4%), дубово-соснових (17.2%), дубових (17.5%), соснових та березових лісах (близько 13% видів), у лісосмугах і парках (також близько 13% видів). В осичниках та топольовниках

- 18 - •

Таблиця 2. Розподіл агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської низовини за трофічними групами

Трофічна група :___________________________Види

КІЛЬКІСТЬ %

Сапротрофи

Гумусові сапротрофи 95 23.9

Ксилотрофи 67 16.8

Сапротрофи підстилки ■' 58 . ' 14.6

Копротрофи 9 2.3

Бріотрофи • 7 1.8 .

Гербогрофи 2 ' 0.5 .

Карботрофи . 1 ' 0.2

Шкосиьйютрофи 159 39.9

Всього: 398 - 100 .

дана група нечисленна, внаслідок малої придатності листя осики і тополі для розвитку' цих грибів (Бурова, 1979). Щодо копротрофів, то вони не пов'язані з конкретним рослинним угрупованням -й зростають скрізь, де є потрібний для їх розвитку■субстрат (екскременти тварин). '

При співставлені об'ємів трофічних груп агарикоїдних базидіоміцетів лісостепової, лісової та степової зон установлені певні закономірності в зміні співвідношень трофічних груп грибів у різних зонах. Так, з переходом бід лісової до лісостепової та степової зон у видовому складі спостерігається зменшення частки мікосимбіотрофних видів і збільшення частки салротрофів (гумусових та підстилкових). Кількість ксилотрофних видів теж має тенденцію до збільшення в цьому напрямку.

РОЗДІЛ 7. НАЙВАЖЛИВІШІ ЇСТІВНІ ТА ОТРУЙНІ АГАРИКОЇДНІ ГРИБІ'!

ПРИДНІПРОВСЬКОЇ НИЗОЕИНИ І МОЖЛИВІСТЬ' ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Повні дані про кількість видів їстівних грибів в Україні відсутні. Нами на Придніпровській низовині їх виявлено 216 (54.3% від загальної кількості у регіоні). 101 вид (25.4%) належить до неїстівних, 41 вид (10.3%) - отруйних та 40 (10%) - до видів з невизначеною харчовою цінністю.

На дослідженій території запаси грибної продукції обмежені

і тому не. мають промислового значення. Заготівельні пункти ло прийому грибів відсутні. Для місцевого населення збирання грибів носить любительський характер. Невеликим кооперативам рекомендуються для заготівлі Suillus luteus (L. :Fr) S. F. Gray. , S. granuia-tus (L.: Fr.) 0. Kuntze, Marasmus oreades (Bolt.: Fr.) Fr. , Tri-choloira terreun (SchaerT.: Fr.) Kumm. 1 Agaricus ca^pestris L.: Fr. - масові та доступні для збору на Еказаній території види грибів, які мають чіткі діагностичні ознаки.

' Радіологічний-аналіз 12 видів CSuiUus luteus, Хйгссо.тиз ta-dius (Fr.) Kuehn. & Giib, Trieholcmcpsis rutiIans (£cr.aeff.: Fr. ) Sintj. , Marasmus oreades (Bolt.: Fr.) Fr. . Macrolepiota ргссэга (Scop.: Fr. ) Sins., Macrolepicta rhacode^ i./itt.) Sing. , Agaricus campester Fr. , Agaricus siivicota (Vitt.) Sacc. , Pholiota squar-rosa (Pers.; Fr.) Kumm. . CcUybia outyracea (Eull.: Fr. ) Quel. , Collybta rcaculata Kurcm. і Hypholcnra capncides (Fr.) Кигл j co-

107

казав, ко рівень накопичення Сз у їх карпсфорах не перевизу-

вав тимчасово допустимих для 1991 р. норм (2x10 Кі/кг абс -XG0 Бк/кг), а в ряді випадків був взагалі незначним. Серед дссл: "жених видів виділяються групи грибів з високим та низьким коефіцієнтом накопичення радіонуклідів. Це повинно враховуватися при збиранні грибів. Потрібно віддавати перевагу таким видам, як Ма-crolepiota procera, М. rhacodes, Agaricus carpestris, A. siivicoia та Marasmius oreades. Еони масть низький коефіцієнт накопичення радіонуклідів. За літературними даними (Зулавик, 1S3Q; Бассер, Гродзинська, Люгін, 1991, 1992), до таких видів наяе.іать тако.г. Цінні їстівні гриби Armillariella mellea та Leccinuin aurantiacum (Bull.: St. Am.) S. F. Gray. s .

. ЗИСЕ0ЕКИ

1. У результаті проведених досліджень на'територі ї Придніпровської низовини виявлено 398 видів і 7 різновидностей агарикоїдних грибів, які належать до 78 родів 17 родин 4 порядків класу Basidiomycetes. 326 видів і 7 різновидностей е новими для дослідженої території, 92 види І 1 різновидність - нові для Лівобережного Лісостепу, 31 вид і 1 різновидність - для міксбіоти України. Amanita olivaceobrunnea Han"ha & Besed. описана як ноез для науки.

2. Систематичний аналіз видового складу агарикоїдних грибів регіону показав істотне переважання представників порядку Agari-

- 20 - . cales s, str. (303'види айо 76X) над рештою - Russulales (53 види або 132), Boletales (32 види, 8Z) і Polyporales (10 видів, 2.5%). Серед родин найбільшою за об'ємом є родина Tricholomata-сеае (114 видів, 28.6Х). У десять провідних також увійшли Russu-Іасеае (53 види, 13.6Х), Agaricaceae (44 види, 11. IX), Cortinari-асеае (35 видів, 8. 8Х), Соргіпасеае (ЗО видів, 7.5%), Boletaceae (25 видів, 6, ЗХ), Strophariaceae (22 види, 5.5Х), Pluteaceae (18 видів, 4. 5%), Amanitaceae (14 видів, 3.57.) та Роїурогасеае (10 , видів, 2.5%). У цілому вони об'єднують 365 видів, шр становить 91.77. об'єму всієї агарикоїдної мікобіоти Придніпровської низовини. З 78 родів більшими виявилися Russula (35 видів), Tricholo-ша та Clitocybe (по 20), Lactarius (18), Inocybe, Mycena, Agari-cus (23), Amanita та Coprinus (no 14), Pluteus (13), Lepiota та Marasmius (no 12),•Psathyrella та Cortinarius (no 11 видів).

3. Порівняльний аналіз видового сладу агарикоїдних грибів

Придніпровської низовини з їх видовим складом, зареєстрованим у північно-східній частині Лівобережної України, степовій зоні України, Ганзейській області і північно-західній частині Ростовської області Росії'показав, щр з переходом від лісостепової до степової зони значно змінюється систематична структура видового складу цієї групи грибів: частка родин Cortinariaceae та Russula-сеае поступово зменшується, а частка родини Agaricaceae 'збільшується при переміщенні з північних до південних районів названих зон. За видовим соадом та систематичною структурою досліджена нами мікобіота найближча до мікобіоти північно-східного Лівобережжя України. .

4. Вайчисельнішою та найрізноманітнішою за видовим складом

е мікобіота природних кленово-липово-дубових лісів (137 видів з. 44 родів 15 родин). Серед штучних рослинних угруповань найбагат-шою е мікобіота соснових лісів (107 видів з 45 родів 14 родин). Для останньої характерна висока специфіка видового складу (33 види грибів були зареєстровані тільки тут). Видовий склад агарикоїдних грибів лісосмуг представлений переважно тривіальними видами. ' .

. 5. Плодоношення агарикоїдних грибів у районі досліджень

триває з середини квітня до кінця листопада В кленово-липово-ду-бових і дубових лісах спостерігається дві хвилі плодоношення, пік яких припадає на пізньовесняно-ранньолітній та пізньолітньо-ран-ньоосінній періоди. В дубово-соснових та соснових лісах зростай-

■ - 21 - ' ня кількості видового складу грибів з весни до осені відбувається поступово. У вільшаниках більшість видів з'являється ранньо: осені. Поява карпофорів грибів у лісосмугах, парках та дендропарках більше залежить від ступеня зволоження повітря та грунту, ніж від пори року. Особливістю видів, шр зростають на луках, е іх масове плодоношення у пізньовесняно-ранньолітній період. '

6. Агарикоїдні гриби Придніпровської низовини представлені

8 трофічними групами. Сапротрофи (239 видів або 60.1%) безперечно преважають над мікосимбіотрофами (159 еидів або 39.9%). Серед сапротрофів найчисельніші' гумусові сапротрофи (95 видів або 23.9%), ксилотрофи (67 видів або 16.8%) та сапротрофи підстилки (58 видів або 14.6%). інші трофічні групи (копротрофи, бріотрофи, герботрофи та карботрофи) відіграють незначну роль у мікобіоті дослідженого регіону. ■

7. Співвідношення між кількістю видів у трофічних групах грибів у рослинних угрупованнях різне. Мікосимбіотрофні види переважають у природних (дубово-соснових, дубових) та штучних (соснових і березових) лісах. Це співвідношення змінюється з переходом від лісової до лісостепової та степової зон, де спостерігається зменшення частки мікосимбіотрофних і збільшення частки сапротрофних видів грибів (гумусових, підстилкових та ксилотроф-них). Перевага сапротрофної групи над мікосимбіотрофною характерна для видів, які зростають на луках. .

8. З 398 видів агарикоїдних грибів, виявлених у районі досліджень, 216 видів (54.3%)-є їстівними, 101 вид (25.4%) - неїстівні, 41 вид (10.3%) - отруйні та 40 видів (10%) - з невизначе-ною харчовою цінністю. . Серед отруйних видів найнебезпечнішими є Amanita phalloides (Vaill.) Seer, і Hypholoma fasciculare (Huds.: Fr.) Kunrn. Близько ЗО видів їстівних грибів відомо населенню, але широко використовується значно менша їх кількість (близько 15 еидів). Найпоширенішими з них є Boletus edulis Bull.: Fr. , Suillus granulatus, S. luteus, Xerocomus badius, Leccinum holopui, TrichD-loma flavovirens (Fr.) Lund., T. terreum, Armillariella mellea, Agaricus arvensis Schaeff.: Fr. і A. campestris. Для заготівлі невеликим кооперативам рекомендується використовувати Suillus luteus. S. granulatus, Marasmius oreades, Trichoioma terreum і kga-ricus campestris.

9. Радіологічний аналіз карпофорів агарикоїдних грибів показав, шр е чітка Видова специфічність до накопиченняними Cs137.

але і цілому вміст цього радіонукліда не перевищував допустимої -7

норм; і 2x10 Кі/кг). Длн вживання в іду рекомендується використо-ьуватк плодові тіла Ьессіпит aura.it і асит, Масгоіеріоіа ргосега, Ы гпасозег, Аггагісиз сатреБІгіз, А. еі ІУїсоїиг, ьіагазтіиз огеабез, АгтчПагіеІІа геїіеа. оскільки ці еиди мають низьку вдатність до накопичення радюнуклідіЕ.

РЕЗЮМЕ

Основой работы является материал, собранный е результате планомерного обследования основных тнпог растительных сообществ Пр>ндо»провской низменности. .

т? ре?”л*.тгте иссл?пор%ний устаяеглек гидоеой состаг ил::обі:-оты 1Ьи?ч°пг^~г-.. =• -.--..т--— - С-Э? енлое і: 7 рззвовэдкзгтеГ

аг8рккг;'.>;яыч грибов, прия^л^лзеку " 7? рода\: 17 се^ейст:' і порядков клзсс-2 ВазісЗісяіусеїег. 22Є видое приводятся как новые для иаучен-'.Оії территории, ък вода - для Леъобере&ной Лесостепи, 31 ьи; - для Украины, один вкд (Атаги ъг оііуасесйгиппеа КапгЬа & БеаесІ. ,) - сапсан как новый для каукк.

Систематический анализ видового состава агаршаидаос гриооь оегиопоглзал существенное преобладание посяді'л Адаг-.саіез £. £і.г. (303 вида или 76%). Наиссльшим числом видов представлень'

оемейстьь Тпспоіоїтаьасеае (114.), НиББиІасеае (53), А^агіоасеае (44) и Соп. і пап асе ае (35). Наиболее крупными среди родое явля-гсоя ЕилтЛй (?т), А~аг;сил (23), Ігіспсісіт^. і: СіїіосуЬв (по 2й), ■. так»;-' ЬасРаП'иг (1£).

Орал н;:тел1.ный апглпс видше;: состааа мжсбмти Зркднь-ароьс-г.ок !їй?мєвиоогк с ід'.г.обио: ам;: соседних территории лесостепной и степной бон показал изменение их структуры при переходе от лесостепной к степной зоне с севера на юг (участие семейств СогХіпа-пасеаг и НинБиІаоеае уменьшается, семейства Аеапсасеае - увеличивается). По видовому составу и систематической структуре изученная микобиота близка к микобиоте северо-восточного Левобережья Украины. ■ .

В работе анализируется видовой состав аг-арикоидных грибов, их экологические особенности,, динамика плодоношения в 11 основных типах растительных сообществ. Отмечена специфичность видоео-го состава. Микобиоты кленово-липово-дубовых лесов и исскуствен-ных насаждений сосны является самыми многочисленными и наиболее разнообразными (соответственно 137 видов из 44 родов 15 семейств

, - 23 - ■

и 107 видов из 45 родов 14 семейств), имеют высокую специфичность. .

Структура и обьём трофических групп з растительных сообществах различны. Структура трофических групп микобиот районов растительных зон изменяется с переходом от лесной зоны к лесостепной (доля микосимбиотрсфных видов увеличивается, сапротрофных -уменьшается).

3 дисертации приведены результаты радиологического анализа

12 видов грибов с территории Приднепровской низменности, который

показал возможность использования населением карпсфоссз грибов

без ограничений (уровень накопления Сз не превышал допустимой нормы). Однако а первую очередь рекомендуется использовать такие виды как Macrolepiota ргосега, М. rhacodes, Agaricus carpestris,

A. silvicola, Marasnuus oreades, Ar,-ni 1 lariella :ле11еа и LecciRum aurantiacum, которые име:от наименьший коэффициент накопления радионуклидов, а значит и менее вредна для здоровья людей.

Список робіт

1. Бєседіна I. С. Нові знахідки видів грибів порядку Agarica-les з.І. України // Укр. ботан. журн. , 1991.- Т. 48, N 5. - С. 23-26.

2. Еесєдіна І.С. Нові та рідкісні для мікобюти України види Agaricus Fr. emend. Karst.-// Там же, 1992.- Т. 49, N 1. - С. 51-54.

3. Еесєдіна I. С. Доповнення до видового складу грибіз по-

рядку Agaricales s. 1. Лівобережного Лісостепу України // Мат. IX з' їзду Укр. ботан. товариства: Тези доповідей. - К.: Наук, думка,

•992. - С. 418-119.

4. Бєседіна І. С. Систематична структура грибів порядку Aga-ncales s. 1. Придніпровської низовики (у межах Лівобережного Лісостепу України) // Актуальні питання ботаніки і екології: Мат. конф. молод, учених (Полтава, .1992). - Полтава, 1992.- С. 8.

5. Бєседіна І. С., Гродзинська Г. А. , Люгін В.О. Вміст радю-цезіга у макроміцетах Придніпровської низовини (Лівобережний Лісостеп) // Укр. ботан. лурн. , 1993. - Т. 50, N 1. - С. 170-173.

6. Бєседіна І. С. , Ганга P. a Amanita оііvaceobrunnea sp. nov. -новий вид з України // Там же, 199а - Т. 50, N 3. - С. 123-125.

7. Бєседіна І.С. Гриби порядку Agaricales s. 1. дубово-сос-

нових лісів Придніпровської низовини (в межах Лівобережного Лісостепу України) // Мат. конф.молод, учених (19-21 жовтня 1993 р. ).-К., 1993. - С. 14. . . •